To see the other types of publications on this topic, follow the link: Розумові можливості.
Journal articles on the topic 'Розумові можливості'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Розумові можливості.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Lizohub, Volodymyr, Nataliia Сhernenko, Tatyana Kozhemyako, Ahmet Palabiyik, and Svitlana Bezkopulna. "Дослідження функціональних резервів розумової працездатності." Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, no. 8(381) (February 19, 2019): 102–7. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2018-381-102-107.
Full textAbstract:
У статті представлено нову методику дослідження та оцінки функціональних резервів розумової працездатності за умови переробки інформації різної модальності з поетапним підвищенням і зниженням швидкості пред’явлення подразників. Запропоновані спосіб та шкали оцінки рівня функціональних резервів розумової працездатності під час переробки інформації різної модальності дали змогу встановити більш високий її рівень під час переробки інформації із застосуванням геометричних фігур, ніж словесних сигналів. Фактором, що лімітує розумову працездатність, є індивідуальний рівень використання резервних можливостей. Пропонований метод розширює наші уявлення про розумову працездатність, дає нові знання щодо розуміння питання функціональних резервів і може ефективно застосовуватися для визначення придатності людини до роботи в екстремальних психоемоційних умовах та переробки складних інформаційних завдань різної модальності.
2
Степаненко, О. К. "ДО ПИТАНЬ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИХ КОНЦЕПТІВ РОЗВИТКУ МЕТОДИКИ ВИВЧЕННЯ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ." Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, no. 3 (April 29, 2021): 143–48. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-1-21.
Full textAbstract:
Статтю присвячено питанню психолого-педагогічних концептів розвитку методики вивчення зарубіжної літератури. Відзначено, що одним із важливих завдань ефективної побудови освітнього середовища є розумова організація особистості, що виражається в широкому запасі знань, їх упорядкованості та готовності до застосування. Різновекторний діалог знань і культур розкриває інтеграційну функцію шкільної літературної освіти, що сприяє формуванню моральних цінностей та всебічному розвитку юної особистості загалом. Доведено, що для сучасної методики вивчення літератури базове значення мають психолого-педагогічні ідеї та теорії, що визначають механізми психічного розвитку особистості учня та умови їх успішної педагогічної реалізації. У предметній методиці закладаються психологічні основи цілеспрямованого навчально- виховного процесу, об’єктивоване прогнозування досить високих його результатів. Аналіз психолого-педагогічної літератури переконує, що формувальне значення навчання і виховання полягає у засвоєнні учнями знань, виробленні прийомів розумової діяльності, формуванні загальнолюдських морально-етичних цінностей та естетичної свідомості. У ході дослідження було виявлено, що пріоритетним в організації навчально-виховного процесу на уроках літератури є вчення про закономірності й умови психічного розвитку, суб’єктні можливості учнів різного шкільного віку, що впливає на успішну реалізацію завдань особистісно та компетентнісно орієнтованого навчання, визначення шляхів цілеспрямованого духовного, культурного розвитку учнів на гуманістичних засадах та визначає інтеграційний характер шкільної літературної освіти. Було з’ясовано, що вікові особливості емоційно- чуттєвої та розумової сфер підлітків і юнацтва, які розкривають їхні особистісні якості характеру, визначають специфіку сприймання учнями художнього твору, засвідчують рівень сприймання художнього твору, засвідчують рівень розуміння його змісту, сприйняття виражених автором загальнолюдських і національних моральних та естетичних ідеалів, впливають на здатність проєктувати духовні категорії художнього твору на конкретні життєві ситуації. У процесі сприймання художнього твору різні види аналітико-синтетичних дій реалізуються в логічній послідовності: від безпосередніх емоційних вражень від прочитаного до осягнення естетичного потенціалу художніх картин і тексту загалом.
3
Андрієвська, Віра Михайлівна. "Теоретико-методичні засади інформатизації початкової математичної освіти." New computer technology 17 (June 25, 2019): 201–5. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v17i0.966.
Full textAbstract:
Метою дослідження є розгляд теоретико-методичних засад інформатизації початкової математичної освіти. Задачами дослідження є аналіз перспективних напрямків розвитку початкової освіти, зокрема, інформатизації початкової математичної освіти, уточнення дидактичних можливостей ІКТ як засобу навчання математики у сучасній початковій школі. Об’єктом дослідження є початкова математична освіта. Предметом дослідження є теоретико-методичні засади інформатизації початкової математичної освіти. Робота присвячена актуальній проблемі модернізації існуючої системи початкової математичної освіти. В процесі дослідження встановлено, що інформатизація освіти – це процес прогресивних соціально-економічних змін зумовлених вимогами сучасності. Інформатизація початкової освіти є одним з напрямів сучасної державної політики інформатизації освіти в Україні й передбачає, зокрема, володіння учнями на достатньому рівні умінням критично ставитися до інформації, опрацьовувати її, використовувати інформацію для адекватного вирішення проблем повсякденного життя тощо. Опанування прийомами розумової діяльності молодшими школярами з такими характеристиками доцільно здійснити при викладанні математики у режимі особливого мотиваційного підходу – використанні ІКТ. Уточнено дидактичні можливості ІКТ як засобу навчання математики у сучасній початковій школі. Результати дослідження планується узагальнити для розробки рекомендацій щодо підготовки майбутнього вчителя початкової школи до використання ІКТ як засобу навчання математики.
4
Voloshyn, O. S., Н. B. Humenyuk, M. V. Voloshyn, Yu S. Smorshchok, and N. H. Zinkovska. "ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ОРГАНІЗМУ ОСІБ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ З РІЗНИМ РЕЗЕРВОМ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ СЕРЦЯ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 2 (August 17, 2020): 70–76. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i2.11009.
Full textAbstract:
Функціональний стан організму значною мірою визначається характером та ефективністю механізмів його адаптації. Дослідження функціональних можливостей серцево-судинної системи дозволяє отримати широкий масив інформації про реактивність організму у відповідь на коливання умов середовища.
Мета – дослідити особливості показників діяльності серцево-судинної системи, рівень адаптаційного потенціалу, рівень тренованості апарату зовнішнього дихання, толерантність до розумових навантажень з метою оцінки функціонального стану організму осіб із різним рівнем працездатності серця.
Матеріал і методи. В ході роботи обстежено 60 практично здорових осіб юнацького віку. Вивчали показники частоти серцевих скорочень, артеріального тиску, адаптаційного потенціалу за Баєвським, резервні можливості системи дихання за Скібінським і рівень тренованості апарату зовнішнього дихання за Розенталем, досліджували індекс Робінсона, а також показники толерантності до розумового навантаження.
Результати. В обстежених із рівнем індексу Руф’є вище середнього (1-а група) 88,9 % осіб має задовільний рівень адаптаційного потенціалу, тоді як в осіб із середнім рівнем індексу Руф’є (2-а група) задовільний рівень адаптаційних реакцій мали лише 60,0 % обстежених.
В осіб 1-ої групи резервні можливості системи дихання мають кращі показники: у 22,3 % осіб встановлено добрий рівень індексу Скібінського, 66,7 % обстежених мали задовільний рівень цього показника. Водночас в осіб 2-ої групи добрий рівень індексу Скібінського мали 10 % обстежених, 80 % осіб – задовільний, ще 10 % – низький рівень. Серед обстежених 1-ї групи домінують особи з високим рівнем толерантності до розумового навантаження – 60 %.
Висновки. У групі з вищими показниками функціональних резервів серця на 20,8 % більше осіб із задовільним рівнем адаптаційного потенціалу, на 12,3 % більше обстежених із добрим рівнем індексу Скібінського. Особи з більшим резервом працездатності серця демонструють кращі показники толерантності до розумового навантаження.
5
Khrushch, Lesya, and Vasyl Lototskyi. "ЗАСТОСУВАННЯ ПРОГРАМИ GEOGEBRA ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНЯ." Mountain School of Ukrainian Carpaty, no. 20 (September 30, 2019): 19–27. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2019.20.19-27.
Full textAbstract:
У статті узагальнено досвід використання можливостей інструментів програмного засобу GeoGebra як системи активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання математики. Важливим завданням шкільної освіти є подання логічно структурованого матеріалу з елементами графічного представлення для швидкого сприйняття та опрацювання учнями необхідної інформації, тому, безперечно, в процесі навчання математичних дисциплін доцільно використовувати окремі компоненти комп’ютерно-орієнтованої системи навчання для розвитку проектно-дослідницької діяльності учнів. У роботі проаналізовано функціональні можливості системи динамічної математики з точки зору інноваційності та перспектив її використання в освітньому процесі. Розглянуто можливість організації емпіричного дослідження властивостей математичних об’єктів. Створено групи класів задач, при розв’язуванні яких доцільно використовувати програмний засіб автоматизації побудов та обчислень GeoGebra. Наведено окремі приклади застосування програм динамічного математичного моделювання до різного типу завдань та методичні особливості використання інтерактивного математичного середовища. Проаналізовано, що в процесі навчання математики система GeoGebra використовується як засіб для візуалізації досліджуваних математичних об’єктів, виразів, ілюстрації методів побудови; як середовище для моделювання та «математичного експерименту» для виявлення властивостей досліджуваних об'єктів; як інструментально-обчислювальний комплекс. Підтверджено важливість впровадження теорії розв’язування дослідницьких задач з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, що сприятиме зацікавленню учнів процесом навчання, розвитку дослідницької діяльності школярів, підвищенню їх розумової активності та надаватиме учневі набір спеціалізованих інструментів для створення і перетворення об'єктів, а також вимірювання необхідних його параметрів.
6
ГОНЧАРУК, Ольга. "ФОРМУВАННЯ ОСНОВ ДУХОВНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ ДОЗВІЛЛЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ." Acta Paedagogica Volynienses 2, no. 1 (April 14, 2022): 37–43. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.2.6.
Full textAbstract:
На сучасному етапі побудови українського суспільства надзвичайно актуальною є проблема формування духовності особистості. Духовність, представляючи внутрішній стан людини, що визначає і скеровує її життєдіяльність, формується протягом усього життя. Сприятливим для формування основ духовності є молодший шкільний вік. Системна спільна діяльність школи та сім’ї є важливим чинником формування основ духовності дитини молодшого шкільного віку. Провідне місце в системі формування духовності молодшого школяра посідає дозвіллєва діяльність. Метою статті є сутнісно-процесуальний аналіз формування основ духовності учнів початкової школи в процесі реалізації їх дозвілля. Для досягнення поставленої мети використано методи: аналізу та синтезу для розкриття сутнісних ознак духовності та особливостей її формування в молодшому шкільному віці, узагальнення, систематизації, абстрагування для визначення можливостей використання народних звичаїв, традицій та обрядів у формуванні основ духовності дітей. Спираючись на наукові психолого-педагогічні дослідження та педагогічний досвід, автором статті викладено основні положення формування основ духовності в молодших школярів з урахуванням вікових та психологічних особливостей. Наголошено, що дитяча дозвіллєва діяльність має бути педагогічно організованою, сприяти фізичній, емоційній, розумовій, соціальній активності; долучати дитину до соціальної взаємодії; формувати морально-етичні цінності і розвивати внутрішній світ (духовність) дитини; сприяти розвитку когнітивних процесів та інтересу до пізнання людини, природи, історії, звичаїв і традицій народу; формувати традиції класу, школи, родини. Розкрито можливості дозвіллєвої діяльності для формування «доброго серця» як одного зі складників внутрішнього світу особистості, використовуючи народний та християнський календарі. Наголошено на необхідності активізації спільної діяльності початкової школи та сім’ї з формування особистості дитини загалом і її внутрішнього духовного світу зокрема.
7
Козак, Людмила Володимирівна. "Переклад як вид мовленнєвої діяльності." Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 17 (April 2, 2018): 239–48. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v17i0.191.
Full textAbstract:
У статті йдеться про такий складний вид розумової діяльності, як переклад. Акцентовано на тому, що це один із видів мовленнєвої діяльності. Проаналізовано види перекладу, зокрема й технічний, який найчастіше використовується у вишах. Зазначено, що до перекладу, як особливої мовленнєво-мисленнєвої діяльності людини, належать механізми сприйняття, розуміння, породження тексту. Теорія перекладу вивчає також питання про його місце в системі наук – емпіричних, прикладних, теоретичних; психології і «технології» перекладу. Потреба в науково-теоретичному осмисленні механізмів різних видів інтелектуальної діяльності, зокрема й перекладу, постала з новою силою у зв’язку з появою можливості їх автоматизації, тобто використання машинного перекладу.
8
Осадець, Микола, and Андрій Королянчук. "ВПЛИВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ НА ПРОЦЕС АДАПТАЦІЇ СТУДЕНТІВ ПЕРШОКУРСНИКІВ." Молодий вчений, no. 12 (100) (December 30, 2021): 115–18. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-12-100-25.
Full textAbstract:
Проблема зменшення академічних годин занять з фізичного виховання в ВНЗ загрожує якісній підготовці майбутнього фахівця до майбутньої професії, вимогами якої є, на рівні фахових знань та умінь – відмінної фізичної підготовки. Значне теоретичне навантаження навчального процесу породжує малорухомість – гіподинамію, подолати яку найкраще за допомогою занять фізичною культурою і спортом. А найчастіше з цим стикаються студенти першокурсники, які і без того проходять не легкий адаптаційний період. Допомогти якомога легше адаптуватися студентській молоді до змінних соціальних умов нової навчальної діяльності як з’ясувалося нагальною проблемою. Із проаналізованого матеріалу можна стверджувати що, саме заняття фізичним вихованням та спортом є провідним засобом зміцнення здоров’я студентів, бо вони підвищують функціональні можливості організму, фізичну та розумову працездатність і відбувається позитивний вплив на процес адаптації до умов навчання у вищому навчальному закладі.
9
Yushchenko, M. "ПІЛОТНІ ПРОЄКТИ ПРИ НАДАННІ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ У СФЕРІ ЮСТИЦІЇ (НА ПРИКЛАДІ ПІЛОТНОГО ПРОЄКТУ “ШЛЮБ ЗА 24 ГОДИНИ”)." Theory and Practice of Public Administration 3, no. 70 (October 30, 2020): 71–81. http://dx.doi.org/10.34213/tp.20.03.08.
Full textAbstract:
Зроблено аналіз забезпечення якості та доступності адміністративних послуг у сфері реєстрації актів цивільного стану під час упровадження Міністерством юстиції України пілотного проєкту “Шлюб за 24 години”. Розглянуто процедури реєстрації шлюбу в скорочені терміни, особливості реалізації проєкту в регіонах України та наслідки реалізації проєкту на півдні України. Запропоновано складники моніторингу реалізації проєкту, зокрема з урахуванням особливостей реєстрації шлюбу іноземцями. Наголошено на необхідності надання громадянину можливості в розумні строки, за власним вибором , у зручний час та зручному місці, безкоштовно або з помірною платою здійснювати державну реєстрацію акта цивільного стану.
10
Дмітрієва, Оксана Іванівна, and Олена Василівна Чопік. "ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАННІ СТАРШОКЛАСНИКІВ З ПОРУШЕННЯМИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ." Information Technologies and Learning Tools 86, no. 6 (December 30, 2021): 30–51. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v86i6.4119.
Full textAbstract:
У статті представлено результати дослідження особливостей використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчальній діяльності сучасних закладів загальної середньої освіти з інклюзивним навчанням та спеціальних шкіл для дітей з порушеннями інтелектуального розвитку. Висвітлено основні напрямки сучасних наукових досліджень у загальній та спеціальній педагогіці з проблеми використання інформаційно-комунікаційних технологій в освітньому просторі. З’ясовано ставлення старшокласників з типовим розвитком та їхніх однолітків з порушеннями інтелектуального розвитку до навчання в закладі загальної середньої освіти, зокрема до уроків з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, а також мотивацію школярів щодо використання цифрових засобів. Визначено, що переважна більшість школярів зацікавлена в навчанні з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, разом з тим, лише окремі учні використовують цифрові засоби з навчальною метою. На відміну від учнів з порушеннями інтелектуального розвитку, у яких бракує знань, практичних навичок та немає можливості використовувати цифрові засоби під час навчання, школярі з типовим розвитком використовують їх досить часто. Проаналізовано ставлення педагогів, що працюють з учнями з типовим розвитком та школярами з порушеннями інтелектуального розвитку, до використання інформаційно-комунікаційних технологій у процесі професійної діяльності, визначено пов’язані з цим труднощі. З’ясовано, що значна частина педагогів використовують у роботі інформаційно-комунікаційні технології, здебільшого готові матеріали, які потребують адаптації стосовно конкретних тем, занять, рівня розвитку та можливостей учнів. Водночас педагоги відчувають певні труднощі, пов’язані з недостатнім рівнем власних знань та вмінь, відсутністю необхідного технічного та програмного забезпечення закладів освіти, недостатнім рівнем забезпечення особистим сучасним технічним обладнанням. Частина педагогів віддає перевагу традиційним методам навчання, мотивуючи це шкідливістю впливу використання інформаційно-комунікаційних технологій на розумовий та фізичний стан школярів.
11
Скиртач, В. М., and Р. С. Мартинов. "ФОРМУВАННЯ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ КУРСУ «СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ СТУДІЇ» У ВИЩІЙ ШКОЛІ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 101, no. 2(Ч.2) (September 28, 2021): 192–99. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-101-2_2-192-199.
Full textAbstract:
У статті представлений змістовний аналіз стратегій навчання та особливостей освітнього середовища, що сприяє розвитку критичного мислення, свободи, самостійності студентів.
У роботі обґрунтовано, що досягнення планованих результатів протягом навчання соціально-політичним дисциплінам має відбуватися завдяки вирішенню проблемних ситуацій. Показано, що навчальні завдання можуть ставитися на основі вивчення наукових текстів соціальних філософів, соціологів, політологів або публіцистичних матеріалів соціально-політичної проблематики, розумових експериментів, проведення ділових ігор, у яких моделюються реальні ситуації або проблеми.
З’ясовано, що справжньою метою навчання поліпшенню критичного мислення є застосування у реальному житті отриманих компетентностей, тобто їх практичного використання. Отримані протягом навчання соціально-політичних студій компетентності критичного мислення потрібні, щоб розпізнати нездійснимі передвиборчі обіцянки, аргументи, які самі вимагають доказів, хибні імовірнісні думки, слабкі доводи або явну софістику.
Доведено, що студенти, які оволоділи способом критичного мислення, краще розв'язують власні проблеми, професійні чи світоглядні. Якщо студент мислить критично, він постійно заперечує те, що уявляється очевидним, тим самим допомагаючи знайти нові підходи й рішення.
У роботі розглянута проблема диспозиції критичного мислення.
На прикладі проблематизації ідеї платонівської держави й фукольдіанського аналізу соціального інституту освіти у статті висвітлені можливості поліпшення критичного мислення студентів. Такі можливості продемонстровані й протягом проведення ними власного соціологічного дослідження.
12
Чумаченко, С., В. Дубницький, І. Черепньов, Д. Коломієць, and М. Карпенко. "Аналіз і групування дії адаптогенів рослинного походження для сприяння трудової діяльності операторів складних технічних систем." Науковий журнал «Інженерія природокористування», no. 4(18) (February 11, 2021): 78–94. http://dx.doi.org/10.37700/enm.2020.4(18).78-94.
Full textAbstract:
У статті розглянута тенденція щодо інтелектуалізації виробництва і збільшення чисельності працівників, які зайняті переважно розумовою працею, що склалася в світі протягом останнього часу. На підставі проведеного аналізу даних літературних джерел наведено класифікацію різних видів розумової праці. Показана різниця між поняттями «оператор», як професійна назва роботи, і «роботи, яка має характер операторської».На прикладі авіації проілюстрована тенденція відставання можливостей оператора від прискореного розвитку сучасної техніки. Розглянуто еволюцію понять «надійність людини» і «людський фактор», а також наведені різні варіанти класифікації помилок людини-оператора складних технічних систем.Для докладного розгляду обрана група помилок, що здійснюються оператором ненавмисно.У статті наголошено на особливій загрозі від виникнення помилок в умовах змінної праці, особливо в нічний час. На підставі аналізу наукових публікацій, рознесених за часом більш ніж на 70 років, отримані розподіли кількості нещасних випадків і помилок оператора протягом робочого дня. Показано вплив досвіду роботи (як позитивний, так і негативний) на якість виконання службових обов'язків операторами різного профілю.Проведений аналіз наукових джерел дозволив виділити зі списку факторів, які провокують операторів на вчинення помилкових дій з урахуванням широти поширення, такі як хронічний вплив електромагнітних випромінювань і ефект професійного психоемоційного вигорання. Для парирування цих факторів запропонований метод протидії вищевказаному негативному впливу. З урахуванням оптимального поєднання ефективності і мінімізації негативних побічних наслідків запропоновано використовувати адаптогени рослинного походження.Використовуючи результати досліджень, отриманих в результаті аналізу наукових публікацій, побудовано регресійні моделі, що дозволяють прогнозувати витривалість оператора в екстремальних умовах. У статті виконано кластерний аналіз, який дозволив провести групування адаптогенів за ознакою спільності змін в організмах лабораторних тварин, що відбуваються під впливом зовнішніх впливів. Згідно з отриманими результатами групування адаптогени, які потрапили в один кластер, мають еквівалентну дію на організм піддослідних тварин. Результати цього групування, спільно з отриманими регресійними моделями, можна використовувати для вибору рослинних адаптогенів, які найбільш сприяють підвищенню ефективності роботи операторів і мають найменші негативні наслідки для стану їх здоров'я.
13
VOITOVSKA, Oksana. "АPPLICATION OF ІCТ IN THE PROCESS OF PROFESSIONAL DEVELOPMENT OF TEACHERS IN HIGHER AND POSTGRADUATE PEDAGOGICAL EDUCATION INSTITUTIONS." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (April 29, 2021): 232–38. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2021-1-1-232-238.
Full textAbstract:
У статті на основі аналізу науково-педагогічної літератури визначено, що головними властивостями освітніх інновацій є планомірні зміни, пов’язані з переходом із нижчого якісного стану до вищого в організації, здійсненні моніторингу, системах управління якістю освітньо-наукового процесу, а також специфічних особливостях розумової діяльності, що є результатом упливу нових соціально-економічних, психологічних суспільних процесів у діяльності та мисленні всіх її учасників. Зазначено, що підготовка майбутнього вчителя до інноваційної діяльності є тривалим поетапним процесом становлення його особистості. Вказано, що кожний заклад, як складник системи освіти, під час організації та безпосереднього здійснення освітньо-наукового пізнавального процесу повинен на достатньому для вирішення освітніх завдань рівні використовувати можливості та потужності ІКТ – здійснювати електронне навчання (e-learning), що зі свого боку потребує створення та постійного розвитку інформатизації методичної системи закладів вищої та післядипломної педагогічної освіти. Встановлено, що сучасна система вищої та післядипломної педагогічної освіти має значний досвід використання ІКТ у процесі професійного розвитку вчителів. Серед них найбільш визнаними та зручними є: гіпертекстова технологія, Інтернет (електронна пошта, теле-відеоконференція, чат тощо), «віртуальна реальність» і технологія мультимедіа. Зазначено, що використання сучасних інформаційних телекомунікаційних мереж суттєво змінило комунікативне середовище, відкрило нові шляхи до пошуку інформації, розширило спектр використання Інтернету в різних сферах життєдіяльності. Визначено, що останніми роками в різних країнах особлива увага приділялася можливостям використання комп’ютерних телекомунікаційних технологій в організації навчання. Вони забезпечують ефективний зворотній зв’язок, що передбачає як організацію вивчення навчального матеріалу, так і спілкування з викладачем, коли виникає потреба в цьому. Таке навчання на відстані отримало назву дистанційного. Охарактеризовано найбільш значущі для освітнього процесу послуги, що надаються технологією Інтернет: електронну пошту, теле- і відеоконференції, «віртуальну реальності». Ключові слова: професійний розвиток вчителів, післядипломна педагогічна освіта, неперервна освіта.
14
Bezkopylna, S. V. "ge features of the formation of reserve capabilities of mental activity for children, adolescents and young people." CHERKASY UNIVERSITY BULLETIN: BIOLOGICAL SCIENCES SERIES, no. 1 (2019): 7–12. http://dx.doi.org/10.31651/2076-5835-2018-1-2019-1-7-12.
Full text
15
Ivanchuk, V. V. "Сущность отчуждения в экзистенциальной философии ХХ века." Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, no. 6/146 (August 7, 2017): 58. http://dx.doi.org/10.15421/171785.
Full textAbstract:
Розглядаються теоретичні трансформації концепту відчуження в екзистенціальній філософії ХX століття, відмінності і взаємозв’язок різних трактувань відчуження. Поняття відчуження аналізується у зв’язку з уявленням про людину, її сутність і перспективи. Відчуження представлене як фундаментальна антропологічна характеристика, яка визначає можливості людини в досягненні цілісності і гармонії її сутнісних сил. Відмінності інтерпретацій відчуження в сучасній філософії розглядається як наслідок дійсної неоднозначності в розумінні людини і багатоаспектності його відношення до світу і до самого себе. Актуальність розгляду відчуження, насамперед, визначається тим, що, по-перше, сама людина в нашу епоху з’являється та інтерпретується як зовсім відчужений індивідуум, а відчуження все більше набуває найнебезпечніщі, найруйнівніщі форми. По-друге, відчуження, яке буде розглядатися тут, зовсім не є одним з однозначних і недвозначних понять, але розкривається як складний конгломерат подій, процесів, оцінок, тенденцій і, нарешті, тонких розумових характеристик, які суттєво різняться за своїм характером і мають різні структури й вектори розвитку.
16
Кожокар, Марина, and Ігор Хавруняк. "РУХОВА АКТИВНІСТЬ ЯК ЗАПОРУКА ЗДОРОВ’Я СТУДЕНТІВ." Молодий вчений, no. 12 (100) (December 30, 2021): 112–14. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-12-100-24.
Full textAbstract:
Рухова активність складається із рухів, які є однією із необхідних умов життя. Вона підвищує працездатність, покращує здоров’я, забезпечує різносторонній гармонійний розвиток, функціонування серцево-судинної, дихальної, гормональної та інших систем організму, активізує нервово-м’язовий апарат і механізми передачі рефлексів з м’язів на внутрішні органи. Рухова активність є не тільки засобом здійснення рухової функції, але має і загальнобіологічне значення. Однак останнім часом спостерігається зниження рухової активності молоді, що призводить до погіршання здоров’я, фізичного розвитку та функціональних можливостей. Сучасна система фізичного виховання в Україні не задовільняє природну біологічну потребу дітей, учнівської і студентської молоді в руховій активності. Також варто звернути увагу на той факт, що студенти завжди знаходяться в стресовому стані, оскільки розумова діяльність пов’язана з емоційною напругою, особливо під час сесії. Тому заняття фізичною культурою і спортом вже є вкрай необхідними. Рух стає каталізатором життєвої активності, умовою і невід’ємною частиною повноцінного життя.
17
Trinka, I. S., V. V. Kalnysh, N. I. Mudryk, and V. O. Voloshyn. "Особистісні властивості слухача як передумова професійного становлення та успішної адаптації військового медика." Ukrainian Journal of Military Medicine 1, no. 3 (October 1, 2020): 52–60. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2020.3(1)-052.
Full textAbstract:
Вступ. Професійна підготовка особистості військового лікаря є динамічним процесом професійного самовизначення, пов’язаним з особистісними кризовими явищами. Причинами внутрішньо особистісних конфліктів у процесі здобуття професійної освіти є низький адаптивний рівень психічних можливостей особистості, який не відповідає вимогам навчально-виховної діяльності і проявляється у високому рівні тривожності, агресивності.
Метою дослідження було визначення особистісних характеристик та перевірка рівня адаптаційних можливостей слухачів – майбутніх військових лікарів.
Матеріали і методи. Використовувалась методика багатофакторного дослідження особистості Р. Кеттела (16 РF опитувальник). Статистичний аналіз отриманих результатів опитування 135 слухачів проводився методом варіаційної статистики та кластерного аналізу.
Результати. Експериментальні дані з допомогою кластерного аналізу методом k-середніх були поділені на дві підгрупи з різними психологічними характеристиками за комплексом особистісних якостей, які умовно були названі «активні» та «обережні». Встановлено, що слухачі підгрупи «обережних» характеризуються як більш вразливі до невдач, обережні, з сильним почуттям обов’язку, чутливі до оцінки оточуючих, дещо усамітнені, мають достовірно вищі результати навчання в порівнянні з слухачами підгрупи «активних», а слухачі підгрупи «активних» є більш комунікабельними, що є певною перевагою для військової служби. Для представників цієї підгрупи більшу увагу потрібно приділяти якості їх навчання. Показано, що визначені у слухачів особистісні характеристики в цілому підтверджують наявність у них професійно значимих для військового медика рис характеру: самовпевненість, високі розумові здібності, кмітливість, наявність абстрактного мислення, товариськість, домінантність, стриманість, емоційна стійкість, самостійність, незалежність в судженнях та в поведінці, усвідомлена висока нормативність поведінки, осмислене дотримання норм і правил, наполегливість у досягненні мети, відповідальність, мужність, розсудливість, довірливість, доброзичливість щодо інших людей.
Висновки. Запропоновано актуальні шляхи подальшого удосконалення навчального процесу та управління процесом формування професійного світобачення у слухачів факультету підготовки військових лікарів Української військово-медичної академії.
18
Rudenko, Tamara, and Olga Potishchuk. "Антропологічні виміри творчості в контексті європейської та української філософії." Multiversum. Philosophical almanac 2, no. 2 (December 23, 2020): 88–105. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2020.2.2.07.
Full textAbstract:
Статтю присвячено аналізу антропологічних вимірів творчості в контексті європейської та української філософії. Творчий потенціал особистості є неповторним елементом перетворення навколишнього середовища людиною. Однак протягом історії становлення та розвитку творчості в контексті філософської традиції відбувалися значні зміни. Аристотель розглядає людину з точки зору природної істоти, що наділена розумом, духом, а творчість постає суспільним явищем. У теологічній концепції людина розглядається як надприродне утворення, що має свій сенс, призначення і свою історію виникнення. Творчість властива Богу, а не людині. Таким чином, у теологічній концепції людина втрачає свій творчий потенціал. Це стає передумовою розуміння людини як творця власного життя та долі. Відбувається антропологічний поворот до розуміння творчості. На пізніх етапах розвитку людства творчість ототожнюється з мисленням. Творчість людини залежить від творення, що постає діяльністю Абсолютної ідеї, яка у нього є «вічною творчістю, вічною життєвістю». Творча сила людського серця розкривається у філософській концепції Г. Сковороди. В екзистенціальній філософії свобода постає як специфічна складова людського буття, що є ірраціональної ідеєю, яка надихає на творчість. А творчість розкриває величезні можливості людського духу.
19
ГАНАБА, Світлана, and Кирило ПАНТЄЛЄЄВ. "ХОЛІСТИЧНИЙ ЗВ’ЯЗОК «РОЗУМ-ТІЛО» В ОСВІТНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ: МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 23, no. 4 (March 26, 2021): 82–94. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v23i4.612.
Full textAbstract:
Реалії сучасності позначені стрімкими й непрогнозованими змінами, які вносять дисонанс у всі сфери суспільного життя. Очевидно, здатність освіти бути релевантною й продуктивною у суспільстві перманентних й непрогнозованих змін вимагає від неї постійного розвитку й модернізації. Ефективним у цьому процесі є окреслення певних стратегій реформування освітньої сфери. Однією із таких стратегічних підходів є розуміння людини як складної цілісності. Щоб вижити й бути успішною у реаліях мінливого світу, людина приречена як культивувати у собі нові культурні начала, примірювати нові образи й створювати нові ідентифікації, так і вміння їх позбуватися та обирати інші залежно від зміни ситуації чи контексту буття. У цих діях вона розкриває й використовує всю свою екзистенціальну природу, презентувавши себе як певну єдність у множині.
Особистість не позбавлена ментально-тілесних характеристик. Оскільки розумові процеси відбуваються в тілі, вони тілесно обумовлені. Тіло є джерелом ідей, думок й вчинків. Ми не можемо жити й розвиватися, нівелюючи тілесність. Сучасна освіта має орієнтуватися не лише інформаційні, наукові й нормативні сторони особистості, а й на складові, які сфокусовані на пізнавальних, емоційних, психологічних можливостях індивідуальної, а не абстрактної людини. Прикладом втілення в освітні практики цих міркувань є методи освітньої кінезіології та психогімнастики. Перед сучасною освітою вимальовується проблема осмислення людини як цілісної системи, яка постійно знаходиться у стані саморозвитку та само зміни.
20
ЛІСОВСЬКА, Юлія. "РАЦІОНАЛІСТИЧНІ МІФИ КВАНТОВОЇ ФІЛОСОФІЇ У НЕПИСАНИХ ПРАВИЛАХ ЗВИЧАЄВОГО ПРАВА: МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ." Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Юридичні науки 60, no. 1 (February 23, 2022): 26–30. http://dx.doi.org/10.32689/2522-4603.2021.1.5.
Full textAbstract:
У сучасну епоху глобалізаційних змін актуального значення набуває квантова філософія, яка стимулює пошук істини як основи права в життєвому світі. Досліджуються зв’язок раціоналістичних міфів, які розглядає квантова філософія у неписаних правилах звичаєвого права з доцільною дією закону в онтологічній, гносеологічній та аксіологічній структурі правової реальності. Визначено онтологічну структуру звичаєвого права з огляду раціоналістичних міфів квантової філософії як мотиваційний момент істини в архетипно-ментальній модернізації. Доведено, що кожна людина має цілеспрямувати свої власні сенсорно-розумові уподобання згідно екзистенційних вимірів, виходячи із ентропійності, тобто хаотично сконструйованих окремих фактів, подій, епізодів власного досвіду у виразну і прозору цілісність, що передбачає майбутнє. Метою статті є здійснення теоретико-пізнавального аналізу квантової філософії щодо доцільності раціоналістичних міфів у неписаних правилах звичаєвого права, як модернізації ідеї в її архетипно-ментальній змістовності. Наукова новизна. Стаття присвячена питанням квантової філософії у постсучасності. Новизна полягає в якісно новому семантичному ставленні до особи, держави та суспільства, що сформувалися на підставі суспільних потреб, можливостей, а також завдяки імперативу модернізації страху (зокрема метафізичного), відкриваючи нові смислотворчі горизонти буття. Як висновок, раціоналістичні міфи квантової філософії відображають надлюдські реальності, що є проявом фізичного та соціального світу. За цих умов квантова філософія, ентропійно виражена як фізичний вимір, передбачає перетворення онтологічно-правових догматів на дійсність у раціоналістичних діях міфотворчості.
21
Sytchenko, Anatolii, and Tamila Yatsenko. "Organization of teacher-student interaction in the conditions of technological learning." New pedagogical thought 103, no. 3 (December 17, 2020): 70–74. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2020-103-3-70-74.
Full textAbstract:
У статті висвітлюються організаційні можливості навчання, важливою ознакою якого є партнерська взаємодія вчителя й учнів, що виступає основою успішного пізнавального процесу. Автори наголошують, що навчальна взаємодія реалізується в умовах технологізованого освітнього процесу та успішно відбувається завдяки чіткому розподілу функціональнихобов’язків його учасників. Окреслюються особливості навчальної взаємодії, що стосуються фахової підготовки вчителя та розвитку в учнів уміння вчитися. Зазначається, що важливим чинником партнерської взаємодії суб’єктів освітнього процесу є волевиявлення учнів, які добровільно і з готовністю сприймають настанови вчителя. Це сприятиме не лише здобуттю предметних компетентностей, а й формуванню самодостатньої особистості, здатної робити свідомий вибір діяльності, добирати відповідні засоби її виконання та відповідати за результати своєї навчальної або професійної роботи. Особистісна спрямованість вільного партнерства та навчальної взаємодії набирає особливої потужності під час вивчення художнього твору, зважаючи на його духовний потенціал, реалізація якого залежить від операційної здатності учнів працювати над прочитаним. Партнерська взаємодія суб’єктів навчання реалізується через умотивовану постановку навчального завдання, визначення його виконавців і надання їм орiєнтовної основи діяльності, поетапне закріплення відповідних розумових дій, тобто внаслідок розроблення і здійснення навчального проєкту, а також перевірки його ефективності, поширення в освітньому середовищі.
22
МЕЛЬНИКОВИЧ, Ірина. "ЕКОНОМІЧНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ: ВІТЧИЗНЯНИЙ ТА ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД." Acta Paedagogica Volynienses 1, no. 1 (April 13, 2022): 99–104. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.1.16.
Full textAbstract:
Автор акцентує увагу на тому, що економічне виховання здатне збагатити соціально-комунікативний і пізнавальний розвиток дітей старшого дошкільного віку. Шляхом такого пізнання навколишнього світу під керівництвом вихователя здійснюється глибока розумова робота дитини, яка добровільно виконує правила, що сприяє збереженню енергії та здоров’я. На основі опрацювання вітчизняної та зарубіжної наукової літератури вказано на такі можливості взаємодії дитини з реальним світом у фінансовому контексті: навчання на основі запитів; розвиток критичного мислення; врахування різновиду підходів у вирішенні проблем; міжпредметний зв’язок на основі діяльнісного підходу; використання рольової гри та моделювання; кооперативне навчання для глибокого переживання; використання дитячої літератури; використання дитячого удавання/соціально-драматичного дійства; залучення сімей та громади. У статті підкреслено, що ефективність економічної освіти можна досягти завдяки її безперервності та логічності, що забезпечується поетапністю даного процесу. Головною ідеєю є те, що в процесі економічного виховання у дівчат та хлопчиків дошкільного віку збагачується словниковий запас, з’являється здоровий інтерес до грошей, долаються страхи бути переможним, активніше проявляється бажання взаємодіяти та досягати встановленої мети. Економічне виховання в умовах закладів дошкільної освіти розглядається як педагогічний процес цілеспрямованої дії педагогів, що спрямований на формування обізнаності дівчат і хлопчиків дошкільного віку щодо елементарних економічних понять, знань про вартісний, раціональний та споживчий зміст життєдіяльності людини. Щодо економічного виховання в сім’ї зазначено, що важливим є не лише факт залучення дитини до економічної підсистеми, а і характер такого залучення.
23
Шекета, Є. Ю., and Л. С. Кухній. "ВПЛИВ ПАНДЕМІЇ НА ДІДЖИТАЛІЗАЦІЮ ЗАЙНЯТОСТІ В УКРАЇНІ." Actual problems of regional economy development 2, no. 16 (November 25, 2020): 106–13. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.16.106-113.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню впливу пандемії Covid-19 на сферу зайнятості в Україні, зокрема, на поширення дистанційної зайнятості та надомної праці через інформаційні та телекомунікаційні технології доступу до робочого місця. Розглянуто вплив стрімкого зростання дистанційної зайнятості в час пандемії, відтворюючи роботу як суміш віртуального та фізичного досвіду, що допоможе працівникам зосередитись на важливих аспектах організації власного робочого часу з метою адаптації до нових трудових реалій. Компаніям довелося швидко створювати нові цифрові робочі місця, перепрофілювати існуючі, окреслити для своїх співробітників рамки ділової етики в онлайн-доступі до всіх ресурсів компанії, забезпечити їх необхідними інструментами співпраці та спілкування, які необхідні для нормальної фінансово-господарської діяльності і продуктивності праці. Компанії, які врахували потреби своїх співробітників та клієнтів, для забезпечення їх безпечної онлайн-взаємодії та створення гармонічних відносин зуміли перейти на якісно новий рівень організації робочого часу у своїй діяльності.
Досліджено рівень використання інформаційно-комунікаційних технологій вітчизняним підприємствами та динаміку зростання підприємств, які проводили навчання свого персоналу цифровим навикам. За допомогою методології SWOT - аналізу сформовано переваги і недоліки впливу процесу діджиталізації на структуру зайнятості на ринку праці Україні, що дозволило окреслити можливості та загрози подальшого розвитку. Зроблено висновок про те, що ключовим елементом успіху компаній-лідерів є їх персонал, працівники з активним і нестандартним мисленням та широким набором цифрових компетентностей, тобто, так звані “працівники знань”, головним інструментом яких є розумова діяльність.
Запропоновано технічні рішення для он-лайн навчання, професійного розвитку, набуття цифрових навиків і компетентностей персоналу на основі безкоштовних он-лайн платформ, мобільних додатків чи комп’ютерних програм.
24
Мельничук, Майя. "ВПЛИВ СТОСУНКІВ ЮНАКІВ ІЗ БАТЬКАМИ НА СТАНОВЛЕННЯ ЇХ САМООЦІНКИ." Молодий вчений, no. 6 (94) (June 30, 2021): 120–22. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-6-94-26.
Full textAbstract:
У статті надається характеристика становлення особистості у юнацькому віці, розглядається самооцінка та її роль у структурі самосвідомості, особливості самооцінки у юнацькому віці. Охарактеризовано основні принципи та вимоги до проведення емпіричного дослідження у психології, а також подано опис методичних основ та психодіагностичних методик, використаних для дослідження особливостей самооцінки у старшому юнацькому віці. Обгрунтовано вибір емпіричної бази дослідження. Також наводиться опис результатів проведеного емпіричного дослідження самооцінки юнаків та її зв’язку з особливостями сімейних стосунків. Проаналізовано, що самооцінка у старшому юнацькому віці, дійсно, характеризується неадекватністю та залежить від стосунків юнаків із батьками. Так, юнаки, стосунки з батьками яких позитивні, схильні до завищеного самооцінювання. Натомість, юнаки, стосунки з батьками яких характеризуються директивністю, схильні до заниженого оцінювання своїх можливостей. При цьому юнаки із різними сімейними стосунками різняться за самооцінкою своїх особистісних якостей, зовнішності та авторитету, рівнем впевненості у собі. Тип стосунків з батьками не впливає лише на оцінку юнаками своїх розумових здібностей, що формується, переважно під впливом оцінки вчителів та однолітків, результатів навчальної діяльності юнаків.
25
Brazhnуk, L. V. "Зовнішній державний борг України: тенденції та взаємозв’язок з економічним розвитком." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 1 (February 14, 2020): 99–105. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.01.10.
Full textAbstract:
У статті розглянуто проблеми забезпечення погашення зовнішніх зобов’язань державного сектору. Визначено основні чинники впливу на зовнішній державний борг та боргу на економіку країни. Проаналізовано динаміку та структуру державного боргу України. Досліджено взаємовплив і взаємозв’язок динаміки зовнішнього державного боргу та ВВП. Визначено ризики зростання рівня зовнішнього державного боргу.
Метою статті є розгляд тенденцій формування зовнішніх боргових накопичень державного сектору економіки України та вивчення взаємозв’язку впливу величини зовнішнього державного боргу та ВВП.
Наукова новизна. Обґрунтовано взаємовплив і залежність динаміки зовнішнього державного боргу та ВВП, що дало змогу виявити силу впливу та спрямованість взаємозв’язку між аналізованими показниками, а також тенденції їхньої динаміки, які дозволять розробляти вектори зовнішньої боргової політики з урахуванням економічного розвитку держави.
Висновки. Для моніторингу, аналізу і контролю стану зовнішнього боргу, мінімізації пов’язаних із ним ризиків доцільно розробити відповідну систему показників і їх граничних значень, яка могла би своєчасно сигналізувати про наростання кризових явищ у вказаній сфері і необхідність прийняття відповідних заходів, спрямованих на усунення негативних тенденцій.
Незважаючи на зазначені негативи, державний борг є основним джерелом покриття бюджетного дефіциту практично всіх країн. Єдине застереження в даному випадку – це розумні межі як дефіциту бюджету, так і запозичень, оскільки надмірна заборгованість означає, що борг країни перевищує очікувані можливості його погашення, а очікувані платежі з обслуговування боргу можуть все більшою мірою залежати від обсягу виробництва.
26
Голубнича, Л. О. "ПРОСВІТНИЦЬКО-ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ХАРКІВСЬКОГО ТОВАРИСТВА ВЗАЄМОДОПОМОГИ ТРУДЯЩИХ ЖІНОК." Педагогіка та психологія, no. 62 (August 2019): 58–67. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2019.62.07.
Full textAbstract:
У статті розглядаються просвітницька діяльність громадського об’єднання, яке виникло в Харкові на початку ХХ століття на тлі гендерних проблем. Актуальність дослідження зазначеної проблеми обумовлюється тим, що в сучасному Українському суспільстві активно відбувається процес формування громадянського суспільства, отже, вивчення цього процесу з історичного погляду є соціально необхідним, а дослідження просвітницької та педагогічної діяльності таких об’єднань буде сприяти розвитку як історії педагогіки, так і педагогічної науки. Метою наукової рефлексії є дослідження просвітницько-педагогічної діяльності Харківського товариства взаємодопомоги трудящих жінок. Завдання статті полягають 1) у виявленні конкретних справ зазначеного громадського об’єднання, що мали просвітницький характер; 2) у з’ясуванні їхнього педагогічного наповнення. Методами наукового вивчення, що було застосовано у даній статті, стали теоретичні когнітивно-узагальнюючі методи, а саме: аналіз та синтез архівних матеріалів наукової літератури. Результатом дослідження стало 1) виявлення таких конкретних справ просвітницького характеру: організація численних курсів, дитячого садку «Осередок», початкової школи, змішаної гімназії, бібліотеки, літературно-художнього гуртку, курсів дошкільного виховання, Вищих жіночих курсів; 2) досліджуване громадське об’єднання бачило організовані ним освітні заходи заклади доступними для дітей (з урахуванням їхніх індивідуальних потреб та особливостей), заснованими на партнерській взаємодії з учнями та тісній співпраці з батьками; прагнуло підняти розумовий рівень жінки, розвинути її кругозір та її становлення як повноправного члена суспільства, а також пом’якшити грубощі хлопців і надати молоді можливості для взаємного ознайомлення в обстановці повсякденної праці; основною метою став розвиток самостійності, самосвідомості, творчості та солідарності.
27
Джахангірлі, Табаррук Фаррух. "ТИПОЛОГІЯ КОНЦЕПТІВ ЯК СКЛАДНОЇ ЧАСТИНИ КОНЦЕПТОСФЕРИ." Nova fìlologìâ, no. 84 (December 30, 2021): 76–81. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-84-11.
Full textAbstract:
Відомо, що термін «концепт», який широко використовується в антропоцентричних дослідженнях, є міждисциплінарним поняттям, що вивчається філософією, лінгвістикою, філологією, соціологією, культурологією та іншими науками. Поняття є базовим елементом розумової діяльності людей, логіки й системного підходу для структуризації буття. Без такої форми вираження сутності фактів та явищ дійсності людський розум не міг би пристосуватися до зовнішнього світу й освоїти його. Особливість формування та використання узагальнених висловів і форм смислів пов’язана з мовною формою. Гнучкість мови, багатство її словникового складу визначає можливості концептів у вживанні. Інтерес до поняття як мовної форми вираження сенсу набагато зріс вже наприкінці XIX – на початку XX століття з появою робіт представників неопозитивізму (особливо Л. Вітгенштейна), екзистенціалізму (насамперед М. Хайдеггера) і герменевтики (Х.Г. Гадамера). Немаловажну роль тут відіграла лінгвокультурологія. Фактично підхід з урахуванням мовних концептів пов’язаний з аналізом мовних процесів у суспільстві. Упорядкування словників, зокрема діалектів і говірок, визначення граматичних особливостей ще не давало уявлення про гнучкість і схему розвитку мови. Відомо, що в сучасній лінгвістиці існує безліч різних понять і термінів, які прирівнюються до терміна «концепт». Варіанти терміна «концепт» містять такі поняття, як лінгвокультура, лінгвоепістема, міфологема й інші. Однак слід додати, що серед перерахованих вище варіантів термін «концепт» значно випереджає інші за життєздатністю та частотою застосування. Існує три основні підходи до розуміння концепту в сучасних дослідженнях, які розглянуті в статті: лінгвістичний, когнітивний і культурологічний.
28
Косенко, Юрій Миколайович, Оксан Володимирівна Боряк, and Олена Миколаївна Король. "ЗАСТОСУВАННЯ КОМП’ЮТЕРНИХ ДИДАКТИЧНИХ ІГОР У НАВЧАННІ ІСТОРІЇ ШКОЛЯРІВ З ПОРУШЕННЯМИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОГО КЛАСУ." Information Technologies and Learning Tools 77, no. 3 (June 19, 2020): 76–89. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v77i3.2837.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано методичні й організаційні аспекти застосування комп’ютерних дидактичних ігор у навчанні дітей з порушеннями інтелектуального розвитку в умовах інклюзивного освітнього середовища. Висвітлено можливості сервісу LearningApps.org у розробленні навчальних ігор на історичну тематику для учнів інклюзивних класів з порушеннями інтелекту. Наголошено на особливостях пізнавальної діяльності дітей цієї категорії: нерівномірному темпі визрівання вищих психічних функцій, недорозвитку емоційно-особистісної і мотиваційно-вольової сфери, сповільненому розвитку мовлення, низькій працездатності, які призводять до слабкого засвоєння історичних знань учнями з порушеннями інтелектуального розвитку. Визначено критерії, на основі яких були розроблені комп’ютерні дидактичні ігри для учнів інклюзивних класів з порушеннями інтелекту. Наведено приклади розроблених ігор, спрямованих на активізацію нервово-психічних процесів, мотивацію та швидку адаптацію школярів з порушеннями інтелекту до розумової праці, на оволодіння учнями нових знань і вмінь, на реалізацію закладеного в них виховного і корекційно-розвивального потенціалу, на вторинне сприйняття і подальше усвідомлення вивченого матеріалу, допомогу учням з порушеннями інтелекту в міцному засвоєнні фактів, дат, імен, історичних понять і зв’язку нового матеріалу з раніше вивченим, на застосування учнями нових знань і вмінь в інших навчальних ситуаціях, формування власних висновків і ставлення до історичних подій, на перевірку історичних знань і предметних умінь у школярів з порушеннями інтелекту та їх корекцію. Розроблені на основі сервісу LearningApps.org комплекси комп’ютерних дидактичних ігор історичного змісту дозволяють учителю інклюзивного класу одночасно й успішно навчати історії дітей з типовим розвитком та з порушеннями інтелекту, враховуючи особливості навчальних програм для дітей цих категорій, рівень інтелектуального розвитку та темп навчальної діяльності на уроці.
29
ФІЛІМОНОВА, Тетяна. "ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА ІНТЕГРОВАНИХ УРОКАХ В УМОВАХ КОНЦЕПЦІЇ НУШ." Acta Paedagogica Volynienses, no. 5 (December 30, 2021): 124–30. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.5.19.
Full textAbstract:
На сучасному етапі реформування освіти одне з головних завдань – створення необхідних умов для повноцінного розвитку і самореалізації кожного громадянина України. Запорукою ефективності навчальної діяльності й процесу учіння молодших школярів є результативність пізнавальної діяльності, від якої залежить цілеспрямованість розумової активності, розвиток інтелектуальних здібностей та природжених задатків учнів. У статті розкрита проблема формування пізнавального інтересу учнів початкових класів на інтегрованих уроках в умовах концепції Нової української школи. Розглянуто поняття «інтерес», «пізнавальний інтерес», «інтеграція». Зазначено, що головне в системі роботи для розвитку пізнавального інтересу молодших школярів полягає в тому, що процес навчання повинен бути напруженим та захоплюючим, а стиль спілкування – м’яким та доброзичливим. Необхідною передумовою успішного навчання є створення атмосфери радості, допитливості та інтересу до навчального процесу. Розвитку пізнавальних інтересів учнів початкових класів у процесі навчання необхідно забезпечити правильний баланс репродуктивної та продуктивної діяльності, вміле включення емоційного матеріалу та постійне стимулювання учнів на всіх рівнях пізнавальної активності. Як висновок, у статті наголошується, що одним з ефективних способів активізації пізнавальної діяльності учнів початкової школи є інтегроване навчання. В умовах Нової української школи інтегроване навчання розглядається крізь призму цілісного світогляду (велика ідея) і не поділяється на окремі дисципліни. Таким чином, інтегроване навчання допомагає як учителям, так і учням. Учитель бачить свій предмет по-новому, чіткіше розуміє його взаємозв’язок з іншими науками та починає поєднувати можливості різних дисциплін для створення цілісних уявлень учнів про світ, суспільство, науку та мистецтво. Тим часом учні широко розвиваються, набувають нових цілісних знань про світ, по-новому сприймають реальність і з цікавістю ходять до школи.
30
Ленчук, Іван Григорович, and Анатолій Йосипович Щехорський. "МЕТОДОЛОГІЯ КОМП’ЮТЕРНОГО МОДЕЛЮВАННЯ ПЕРЕРІЗУ ПІРАМІДИ У ПРОГРАМНИХ СЕРЕДОВИЩАХ." Information Technologies and Learning Tools 86, no. 6 (December 30, 2021): 170–86. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v86i6.4565.
Full textAbstract:
Порушено проблему недостатньо розвинених у майбутніх учителів інформатики компетентностей з питань теорії та практики евклідової геометрії. Вивчення дисциплін програми актуалізується в статті з допомогою інноваційних освітніх інформаційно-комунікаційних технологій, у творчо-розвивальному, економному в часі візуальному демонструванні перетворювальних операцій із стереометричними фігурами та їх елементами. Запропонована методологія передбачає розробку алгоритмічних схем і програмного забезпечення графічного (графоаналітичного) вирішення стереометричних задач конструктивним методом на основі сучасних комп’ютерних технологій. Динамічні характеристики та властиві конструктивні можливості обраних у дослідженні програмно-педагогічних засобів гарантують високоточне візуальне відображення розумових уявлювано-логічних операцій з фігурами евклідової геометрії. Що стосується обчислювальних стереометричних задач, то переважна більшість програм візуалізації не може задовольнити алгоритмізований процес швидкого і результативного їх розв’язання без перезавантаження даних у роботі програми. Процес повинен йти, як це прийнято на уроках геометрії, за схемою – вхідні дані, результат. Неперервність процесу вирішення стереометричних задач, як показано в статті, забезпечується програмним середовищем комп’ютерної алгебри Mathcad Pro. На відміну від інших комп’ютерних засобів, обране програмне середовище з графічними редакторами, редакторами формул та тексту допускає безперервну побудову зображень багатокутних пірамід, перерізів і обчислення їх площ, побудову розгорток пірамід, бічної та повної поверхні зрізаних пірамід. На основі відомої процедури побудови багатокутної піраміди в Mathcad Pro, автори статті пропонують напрацьовані процедури побудови її елементів. Програмні коди для побудови елементів піраміди та її перерізів написані простою алгоритмічною мовою. Намічено шляхи і засоби інтерактивного методу роботи в навчанні інформатики й геометрії, характерними ознаками якого є отримання студентами змістових предметних знань, самопізнання і пізнання власної діяльності.
31
ЗАМЕЛЮК, М. І. "ВІД ГРИ ДО ТВОРЧОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ." АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 2, no. 3 (November 17, 2021): 31–38. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.3.2.5.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано творчий розвиток дитини дошкільного віку у процесі ігрової діяльності. Визначе- ний багатовекторний характер впливу гри на дитину дошкільного віку. Визначено роль дорослого у творчій грі (у абезпеченні потрібного оточення дитини необхідними реквізитами; спостереженні за прогресивними змінами та приєднанні до веселощів за дозволом дитини). З використанням методів аналізу, узагальнення та систематиза- ції наукових досліджень аналізовано складову частину розвитку власного «Я» дитина у процесі ігрової діяльності. Окреслено переваги ігрової діяльності дітей. Уточнено, що пізнавальна діяльність (поєднання елементів гри з без- посередньою освітньою діяльністю) підвищує розумову активність дитини та формує вербальне та невербальне спілкування. Стаття обґрунтовує важливість гри для соціального розвитку дитини, оскільки така діяльність розви- ває розуміння соціальних очікувань і правил. Розглядається значення гри для розвитку особистості через іграшки, спілкування, самовідкриття. Серед переваг творчого розвитку дитини у грі виділяються самостійність, емоційна залученість і спонтанність дій. Дослідження показує, що участь у творчій грі може розвивати у дитини особисті риси, творче поводження, творчу продуктивність. Особлива увага приділяється дорослому, який у процесі такої діяльності може визначити належність дитини до співпраці. Обґрунтовані аспекти ігрової терапії дітей з різними проблемами. Ними можуть виступати набори іграшок, різне моделювання життєвих ситуацій, які вказують на безпеку. Наголошено, що ігрова діяльність має базуватися на свободі вибору дитини, на тих сприятливих чин- никах, які допомагають дитині пізнати навколишню дійсність та участь себе як особистості в ній. Творча ігрова діяльність дозволяє брати участь у кооперативному та спільному процесі, де взаємодія можливого мислення, імпровізації та прийняття ризику призводить до появи нових можливостей і шляхів.
32
ЛОБАНОВА, С. І., І. М. ЗАБІЯКА, and А. П. МАРТИНЮК. "АКТИВІЗАЦІЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ." АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 2, no. 4 (April 19, 2022): 21–29. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.4.2.32.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано дидактичні аспекти активізації пізнавальної діяльності студентів під час вивчення іноземної мови у закладах вищої освіти в умовах дистанційного навчання. Визначений багатовекторний характер створення сприятливих умов дистанційного навчання студентів у закладі вищої освіти. Визначено роль пізнавальної діяльності студентів під час дистанційного навчання у процесі вивчення англійської мови. Використовуючи методи аналізу, узагальнення та систематизації наукових досліджень, розглядається складник розвитку пізнавальної діяльності студентів, зокрема, під час дистанційної освіти у системі «викладач–студент», що створює свою самостійну, специфічну форму навчання лише з наявністю відповідної інформаційної та телекомунікаційної інфраструктури, а також розвиненого комп’ютерного навчально-методичного забезпечення у закладах вищої освіти, що в майбутньому забезпечують позитивну мотивацію студентів здобувати знання. Уточнено, що активізація пізнавальної діяльності у вивченні іноземної мови підвищує розумову активність студента та формує вербальне та невербальне спілкування. Стаття обґрунтовує наукові доробки використання потенційних можливостей дистанційного навчання у процесі активізації пізнавальної діяльності студентів у процесі вивчення іноземної мови у закладах вищої освіти в умовах дистанційного навчання. Серед переваг дистанційного навчання виділяють такі як: самостійність, емоційна залученість і спонтанність дій студента. Дослідження показує, що активне та ефективне використання мультимедійних технологій дозволяє збільшити обсяг навчального матеріалу, що може засвоїти студент, розвиває пізнавальну активність, творчість, аналітичні навички, критичне мислення, розширює кругозір. Участь у творчій співпраці системи «викладач–студент» дозволяє брати участь у кооперативному та спільному процесі, де інтерес і мотиви для процесу навчання є основою, на якій знання, навички та практичний досвід студентів у вивченні іноземної мови виникають, закріплюються і розвиваються.
33
Пісоцька, М. Е., and К. О. Кадашевич. "РОЗВИТОК ІДЕЇ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ ПРОБЛЕМНОГО НАВЧАННЯ УЧНІВ У ВІТЧИЗНЯНІЙ ПЕДАГОГІЦІ В 50-ТІ – 70-ТІ РОКИ ХХ СТОЛІТТЯ." Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, no. 1 (September 7, 2021): 27–34. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-1-04.
Full textAbstract:
У статті схарактеризовано підходи до тлумачення ключових понять дослідження, надано власні їх визначення, згідно з якими індивідуалі- зація навчання трактується як процес, спрямований на розвиток інди- відуальності, формування індивідуальної стратегії самовизначення та самореалізації, що передбачає найповніше урахування індивідуальних особливостей кожного його учасника, реалізацію системи індивідуалізо- ваних способів і прийомів, взаємозумовлених дій вчителя та учнів на всіх етапах навчальної діяльності; проблемне навчання – як вид навчання, що передбачає створення вчителем на уроці проблемних ситуацій та органі- зацію їх вирішення на рівні навчальних можливостей учнів. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури розкрито сутність принципу проблемності, мету проблемного навчання, психологічну структуру проблемної ситуації, розумові дії учнів щодо її вирішення. Наведено фактори, які сприяли актуалізації ідеї індивідуалізації проблемного навчання у 50-ті роки; напрями досліджень вітчизняних педагогів та психологів, що слугували у ці часи науковим підґрунтям для розвитку в подальшому індивідуалізації проблемного навчання; нормативні документи, положення яких були підставою для активної розробки теорії індивідуалізації проблемного навчання вітчизняними науковцями у 60-ті – 70-ті роки. Підкреслено визнання науковцями однією з основних вимог до організації проблемного навчання його здійснення на межі трудності, тобто в зоні найближчого розвитку учнів; визначення у якості показника трудності ступеня узагальнення, якого повинен досягти учень у процесі виявлення нового знання в проблемній ситуації; обґрунтування важливості поступового зростання рівня складності проблеми для розвитку учнів; виділення певних індивідуально-типологічних особливостей школярів як умов ефективності проблемного навчання, умовних рівнів вирішення проблемних ситуацій, підстав для переводу школярів з досягнутого рівня на вищий. Наголошено на зведенні науковцями різних рівнів проблемності у ранг об'єктивної основи для виділення різних методів навчання; доведенні ефективності здійснення індивідуалізації на всіх етапах проблемного навчання, застосування конкретних способів диференціації проблемного навчання учнів на уроці, обрання певних критеріїв реалізації проблемного навчання з огляду на індивідуальні особливості учнів.
34
Попов, Сергей Леонидович. "ЩОДО НАУКОВО-МЕСІАНСЬКОЇ НОВИЗНИ ЕВОЛЮЦІЙНО-СИНТЕТИЧНОЇ МОВНОЇ ТЕОРІЇ О. Д. КОШЕЛЄВА." Русская филология. Вестник ХНПУ имени Г.С. Сковороды 3, no. 69 (2019): 11–18. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1572.2019.03.69.02.
Full textAbstract:
У статті аналізується коректність визначення сутності еволюційно-синтетичної мовної теорії О. Д. Кошелєва як науково нової і доволі глибоко аргументованої. Послідовно доводиться, що науково-месіанська новизна цієї теорії є достатньо відносною, а сама теорія вбачається недостатньо глибоко поміркованою стосовно чинників і наслідків сутностей, що постулюються. У статті показано, що 1) застосовані до мови поняття сенсорності і функційності не можуть вважатися науково новими, бо відповідають широко відомим філософським поняттями емпіризму і раціоналізму; 2) підходи Аристотеля і Дж. Лакоффа до визначення пов 'язаних з мовою розумових категорій не можна визнати антагоністичними, тому що вони доповнюють один одного; 3) висунуте О. Д. Кошелєвим положення про мовну кореляцію онтогенезу і філогенезу не є науково новим, оскільки вперше було запропоновано ще Л. С. Виготським і під сучасну пору активно розробляється; 4) розширення переліку лінгвістично важливих когнітивних наук когнітивними структурами являє собою підміну поняття, а пропозиція включити соціологію в число лінгвістично важливих когнітивних наук вбачається запізнілим; 5) моделлю людини, в якій мислення і мова підпорядковуються діяльності, не витримує критики, оскільки не враховує, що будь-якому вибору нового виду діяльності передує таке, що обумовлює якість мислення, сприйняття цієї можливості як альтернативи, з чого випливає, що таке, що впливає на мову, мислення не підпорядковується діяльності, а мотивує вибір її видів; 6) розширення морганівської періодизації етнічного прогресу періодами машинізацію, комп'ютеризації і роботизації некоректно, оскільки вони є результатами властивого тільки цивілізації розвитку альтернативності сприйняття і зумовленої нею абстрактності мислення і, як наслідок, продуктами такої, що виникла тільки за цих когнітивних умов, теоретичної науки; це обумовлює невід'ємність машинізації, комп'ютеризації і роботизації від цивілізації.
35
Lypchanko-Kovachyk, O. V., and N. V. Martyn. "УДОСКОНАЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ В ЗАКЛАДАХ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ ЗАСОБАМИ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ." Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, no. 1 (September 8, 2021): 231–35. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-2-36.
Full textAbstract:
У статті аргументовано переваги використання інтерактивних технологій у навчальному процесі закладу середньої освіти. Обґрунтовано особливості використання інтерактивних технологій у закладах середньої освіти. Авторами підтверджено, що спрямованість освітнього процесу на активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів актуалізує впровадження активних форм і методів навчання, які становлять основу інтерактивних технологій. В умовах інтерактивного навчання створюється навчальне середовище, яке сприяє процесам активної взаємодії між учасниками освітнього процесу в комфортних і безконфліктних умовах. Зазначено, що вдосконалення навчального процесу у ЗСО потребує цілеспрямованої підготовки майбутніх учителів до використання інноваційних педагогічних технологій, які сприятимуть вияву активності учнів, реалізації особистісно-орієнтованого підходу, базуватимуться на діалогічній міжособистісній взаємодії учасників навчально-виховного середовища й які становлять основу інтерактивних технологій. Подано різні наукові підходи до класифікації інтерактивних технологій. Визначено, що результатом прогресивної динаміки розумової активності буде інтенсивність мислення, генерування ідей, висловлювання припущень, проєктування, конструювання, моделювання, дослідження, виявлення творчої уяви, зосередженості, уваги, спостережливості, здійснення аналітико-синтетичних операцій. Одним зі способів підготовки майбутніх учителів до використання інтерактивних технологій у ЗСО є безпосередня участь студентів у інтеракціях під час навчання у вищій школі. Цілеспрямований вибір інтерактивних технологій має базуватися на врахуванні класифікаційних ознак певних груп інтеракцій. Готовність здобувачів вищої освіти використовувати інтерактивні технології у своїй майбутній педагогічній діяльності у школі потребує розуміння їх сутності, специфіки, призначення, можливостей, відповідності комплексу вимог: загальнопедагогічних, технологічних, дидактичних, організаційно- технічних, психологічних, виховних, гігієнічних та ін.
36
МЕЛЬНИЧУК, Ірина. "ПОНЯТТЄВО-ТЕРМІНОЛОГІЧНА ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ У ВИЩІЙ ШКОЛІ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 20, no. 1 (August 17, 2020): 179–90. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v20i1.407.
Full textAbstract:
Усвідомлене ставлення до збереження власного здоров’я сприяє всім аспектам особистісного розвитку (фізичного, морального, розумового та ін.). Розуміння майбутніми фахівцями сутності здоров’я, здорового способу життя, способів здоров’язбереження свідчить про сформованість у них здоров’язбережувальної компетентності. Особливу увагу доцільно приділяти розумінню студентами сутності здорового способу життя, що має такі ознаки: відсутність шкідливих звичок, збалансоване раціональне харчування, здоровий сексуальний спосіб життя, систематична й достатня фізична активність, уміння вирішувати психологічні проблеми, відповідальність за власне здоров’я, усвідомлення переваг здорового способу життя в особистому, соціальному та економічному сенсі.
До здоров’язбережувальних чинників відносяться раціональна організація життєдіяльності; адекватна рухова активність; соціальний та психологічний комфорт; повноцінне і раціональне харчування; відсутність шкідливих звичок; валеологічна освіта та ін.
Позаяк сформованість здоров’язбережувальної компетентності майбутніх фахівців значною мірою залежить від здорового способу життя, відтак доцільно спрямовувати увагу студентів на дотримання в повсякденному житті таких правил: організація оптимальної рухової активності; забезпечення психічного здоров’я; чіткий режим життя: будь-яке навантаження (фізичне, розумове, психічне) необхідно чергувати з періодом відпочинку, щоб відновити резерви організму; відмова від шкідливих звичок; дотримання гігієнічних норм життєдіяльності; вміння попереджати небезпечні ситуації та правильно поводити себе при їх виникненні, щоб уникнути найменшої шкоди здоров’ю.
У роботі зі студентами необхідно акцентувати увагу на таких ключових положеннях: кожна людина як суб’єкт власної життєдіяльності є носієм здорового способу життя; в реалізації здорового способу життя поєднується розуміння сутності здоров’я та важливості його збереження на основі використання валеологічних знань, фізичних, психічних і соціальних можливостей; основою здорового способу життя є розвиток у студентів мотиваційної сфери до організації ефективної життєдіяльності; здоровий спосіб життя є оптимальним шляхом для забезпечення індивідуального здоров’я, що свідчить про сформованість здоров’язбережувальної компетентності особистості.
37
Бобровський, Олексій. "АРХЕТИПИ МОДЕЛЕЙ УПРАВЛІННЯ І СИСТЕМНЕ МИСЛЕННЯ ЯК ЧИННИКИ РОЗВИТКУ ТРАДИЦІЙ ДЕМОКРАТИЧНОГО ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ." Public management 21, no. 1 (May 29, 2020): 57–70. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-1(21)-57-70.
Full textAbstract:
Обґрунтовано необхідність зміни підходів до побудови інно- ваційних шляхів підвищення ефективності публічної влади. Досліджено теоретичні засади формування і розвитку розумових здатностей людини і можливості їх застосування як соціально-психологічних чинників демокра- тизації влади і підвищення ефективності публічного управління територі- альних громад.
Доведено доцільність включення соціально-психологічних чинників роз- витку суспільства до складу чинників, які використовуються при побудові систем публічного управління. Сформовано уявлення про існування прямо- го зв’язку системного мислення й інтелекту людини з її архетипом, гіпоте- тично висловлюється думка щодо їх впливу на “несвідоме” особистості.
Розглянуто сутність понять “архетип”, “мислення”, “системне мислен- ня”, “інтелект” й “інтелектуальні моделі” як інтелектуального підґрунтя опанування і розвитку кібернетичних системних архетипів управління як шляху інтелектуалізації і підвищення ефективності управління, починаю- чи з низових ланок суспільства. Доведено доцільність одночасного розгляду архетипічності людей, їх системного мислення й інтелектуальних моделей, що поглиблює їх взаємопов’язаність, взаємовплив і взаєморозвиток. За- пропоновано модель пов’язаності, взаємодії і впливу ключових людських чинників розвитку на розвиток систем управління. Модель призначена для отримання уявлення про можливість застосування архетипного підхо- ду і системного мислення при опануванні теоретичних і практичних знань майбутніми фахівцями науки державного управління. Вона ілюструє вплив акумульованих властивостей людини на створення і функціонування ново- го типу моделей управління процесами розвитку територіальних громад.
Показано, що запровадження архетипічного підходу, системного мислен- ня і систем архетипів управління потребує створення базового аналітично- го підґрунтя, яке має побудуватися на результатах дослідження кадрового складу й управлінських систем територіальних громад шляхом застосуван- ня аналітико-синтетичної моделі “Універсального епохального циклу”. За- пропоновано доповнити концепцію побудови і розвитку систем управління територіальними громадами заходами із застосуванням архетипного підхо- ду як нову можливість виявлення і задіяння інтелектуального потенціалу жителів до процесів розвитку територій і країни в цілому.
38
Бобровський, Олексій. "КОНСТРУЮВАННЯ АРХЕТИПІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ “УНІВЕРСАЛЬНОГО ЕПОХАЛЬНОГО ЦИКЛУ” І КОМП’ЮТЕРНИХ ІГОР." Public management 18, no. 3 (May 29, 2019): 88–100. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-18-3-88-100.
Full textAbstract:
Розглянуто сутність основних понять і шляхів становлення та розвитку нового міждисциплінарного напряму наукових досліджень — соці- альної архетипіки (архетипів колективного несвідомого) як психологічного підґрунтя становлення та розвитку суспільства, його національно-культур- ної ідентичності.
Розроблено візію стосовно архетипного взаємозв’язку між свідомістю ок- ремих особистостей і суспільною свідомістю загалом, впливу архетипів ко- лективного несвідомого на здатність людини до самовираження, самоствер- дження і набуття нового демократичного світогляду, на який здійснюють свій вплив як генетична спадщина людини, так і архетипи колективного не- свідомого, що позначають себе від дитячого віку.
Розглянуто можливості теоретико-методичного конструювання “архети- пу української молоді”, починаючи з першооснов її життя. За основу такої реалізації взято вітчизняну аналітико-синтетичну модель “Універсального епохального циклу”. Згідно з цією моделлю життєвий шлях людини розгля- дається за періодами, сукупність яких, власне, й становить міні-модель “жит- тєвого циклу людини”. Означений підхід доповнюється особливостями та загальним змістом “архетипних складників”, що виявляють себе на кожному етапі життєвого шляху людини.
У контексті підходу обґрунтовано доцільність створення каскадного про- цесу розробки і запровадження комп’ютерних ігор як інструменту моделю- вання розумових здібностей і психологічних якостей особистості на кожному етапі життєвого шляху людини. Метою ігор пропонується вибрати розвиток духовності, соціальності, патріотизму та інших важливих суспільних ціннос- тей особистості. Конструювання соціальних процесів пропонується здійс- нювати з урахуванням принципів спадкоємності, взаємозв’язку, конкретних умов життя і особливостей етапів соціалізації людини та їх спрямування на досягнення цілей розвитку суспільства і послідовного зростання складності завдань з використанням інноваційних методів їх вирішення у контексті ста- лого розвитку країни.
Для розроблення такого “інтелектуального алгоритму” інноваційних тех- нологій, створення підґрунтя розвитку “архетипу української молоді” про- понується залучити фахівців різних галузей знань, які найбільш чутливі до розуміння глибинної (психосоціальної або архетипної) сутності молодіжної вікової когорти.
39
Stetsenko, Inna, Maryna Sukhaniuk, and Vladyslav Shyshkin. "ІНФОРМАЦІЙНА СИСТЕМА РОЗУМНОГО ВІДЕОРЕЄСТРАТОРА." TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOG IES, no. 4 (14) (2018): 118–27. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2018-4(14)-118-127.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. Нині великою популярністю користуються «розумні пристрої». Такі пристрої зазвичай є певною модернізацією вже звичних речей. У цій статті представлена розробка пристрою «розумний відеореєстратор», що підтримує можливість розпізнавання українських автомобільних номерів. Такий засіб може підвищити рівень захищеності на дорогах, що також є актуальним питанням. Постановка проблеми. У процесі розробки комплексу такого рівня з’являється безліч питань, пов’язаних із його архітектурою та роботою з даними, а саме: які методи та алгоритми використовувати для перетворення даних у потрібний формат, передачі, прийому, консолідації даних та зберігання їх у базі даних. Крім того, необхідно взяти за увагу, що в процесі побудови необхідно враховувати фізичні особливості модулів та їхні можливості з обробки та передачі даних (швидкість роботи процесора, розмір пам’яті). Аналіз останніх досліджень та публікацій. Були розглянуті останні технології у сфері обробки даних (бібліотеки для серіалізації та десеріалізації), алгоритми розпізнавання автомобільних номерів та бази даних із можливістю текстового пошуку. Виділення недослідженої частини загальної проблеми. Побудова архітектури та розробка програмних модулів розумного відеореєстратора, вирішення задачі передачі даних до кластера за умови великої завантаженості та переривчастого інтернет-зв’язку, повнотекстовий та частковий пошук автомобільних номерів у базі даних, алгоритм розпізнавання автомобільних номерів у русі. Постановка задачі. Вибір необхідної комбінації методів та алгоритмів для успішної реалізації інформаційної системи розумного відеореєстратора. Виклад основного матеріалу. Опис основних модулів, з яких складається пристрій розумного відеореєстратора, та з якою метою використовується кожний модуль. Представлена схема роботи системи загалом та описаний алгоритм знаходження автомобільних номерів у режимі реального часу YOLO. Розглянуто основні принципи комунікації між серверами та пристроями. Висновки відповідно до статті. Наданий матеріал надає змогу зрозуміти, яким чином може бути побудований такий пристрій, які проблеми можуть з'явитись та як знайти шляхи їх вирішення.
40
Пилипишин, П. "Гуманістично-антропоцентрична інтерпретація нового соціокультурного типу людини доби відродженння." Юридичний вісник, no. 3 (October 5, 2020): 38–45. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.1903.
Full textAbstract:
У статті досліджено індивіду-алізм шляхом аналізу гуманізму та антропоцентризму як аксіоло-гічних новацій доби Відродження. Акцентовано, що індивід і інди-відуальне «Я» людини існували в історії завжди, хоча і в різних фор-мах та вигляді, проте розкриття індивіда, його індивідуального «Я» найбільш повно відбулося в епоху Відродження. Виявлено, що в епоху Відроджен-ня свідомість європейця піддалася радикальним нормативно-цінніс-ним трансформаціям. Так, Бог перестав бути першоджерелом світобудови, а на Його місце стає людина, яка керується не вірою, а розумом. Такий новий соціокуль-турний тип людини має на меті вже не дотримання релігійних норм, а самореалізацію, самоствер-дження, самовизначення. Остан-ньому сприяє нова свобода, яка вже не обмежена феодалізмом, а перед-бачає свободу вибору.Доведено, що саме гуманізм та антропоцентризм стали двома найважливішими детермінантами для формування нового типу інди-відуалізму – гуманістичного, який керується принципом самоцінності людини, гармонійності та ставить у центр її бажання чи-то духовні, чи матеріальні.Сформовано висновок, що гуманістично-антропоцентрич-ні філософсько-правові ідеї стали підґрунтям для: перенесення філо-софсько-правових проблем з онто-логічної сфери в етичну; розкриття гармонійної єдності божественного і природного, духовного та матері-ального начал; вільного волевияв-лення природних людських думок і почуттів; можливості діяти згід-но з указівками власного розуму; визначення ідеалу людини через особисті чесноти, благородство та особисту відповідальність; роз-різнення природного від духовного в людині; раціонально-морального самовизначення індивіда; обґрун-тування особистої та зовніш-ньої свободи людини; вироблення антропологічного способу мислен-ня про соціально-правове буття; тлумачення прав і свобод людини та громадянина; розвитку природ-ного права; соціальної рівності та законності; захисту гідності осо-бистості, її свободи відстоювання всебічного розвитку; відкриття індивідуальності як соціально-пра-вового атома; виникнення понят-тя «особистість».
41
Мірошніченко, В. І., and Т. Ю. Грузевич. "ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ СТАРШОКЛАСНИКІВ НА ОСНОВІ СІМЕЙНИХ ТРАДИЦІЙ." Педагогіка та психологія, no. 61 (April 2019): 113–21. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2019.61.13.
Full textAbstract:
Стаття присвячена висвітленню ролі сімейних традицій у формуванні громадянської культури старшокласників. Автори констатують, що кожна сім'я має свої сімейні традиції. Автори розглядають такі чинники, які впливають на формування сімейних традицій: матеріальне та економічне забезпечення, соціальний статус та рівень освіти батьків, місце проживання (місто, село), звичаї та традиції в сім’ї, кількість членів сім’ї, ставлення до дітей тощо. Громадянська культура старшокласника в сучасних умовах розглядається як його готовність та здатність громадянина до активної участі в діяльності суспільства та держави на основі глибокого усвідомлення своїх прав та обов'язків. Запорукою національного відродження України є відновлення духовного багатства, збереження досвіду попередніх поколінь. І, навпаки, кожен незаповнений розрив у системі передачі етнокультурної інформації від одного покоління до іншого продовжуватиме вести до духовного зубожіння етносу, гальмуватиме розвиток патріотичних почуттів. У цьому практичний інтерес до вивчення та примноження українських народних звичаїв та сімейних традицій. Увага приділяється таким звичаям, як розумовий світогляд, втілений в рухах і діях, світосприйняття та відносини між індивідами. Зазначається необхідність проведення найважливіших державних свят у сімейних традиціях для формування громадянської культури старшокласників. Автори звертають увагу на те, що навчально-виховний процес у сім’ї організований педагогічно грамотно, якщо для всієї родини є важливими державні свята, події, історичні дати, а також сімейні традиції. Виокремлено такі напрями впливу сімейних традицій у формуванні громадянської культури старшокласників: інформаційний, емоційний, діяльнісний. Вплив сімейних традицій на формування громадянської культури старшокласників реалізується через них: інформаційний (оволодіння певними знаннями, ідеями, переконаннями щодо соціальних та громадянських цінностей); емоційний (позитивний чи негативний емоційний досвід, уточнення таких понять, як добро, зло, добродушність, грубість тощо); діяльнісний (залучення дітей до спільної суспільно корисної діяльності, надання їм можливості висловити власну громадянську позицію). Основними засобами впливу сім’ї на формування громадянської культури старшокласників є: особистий приклад, батьківський авторитет, духовний і моральний клімат сім’ї, виховні традиції, праця, сімейні звичаї, свята, національна символіка тощо.
42
Дулібський, А. В., О. В. Зьомко, and А. А. Дулібський. "ПОЄДНАННЯ ІГРОВОГО, ЗМАГАЛЬНОГО ТА КОМУНІКАТИВНОГО МЕТОДІВ НАВЧАННЯ ГРІ У ПРОЦЕСІ СПОРТИВНОГО ВІДБОРУ ЮНИХ ФУТБОЛІСТІВ." Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical education and Sports, no. 4 (April 18, 2022): 102–11. http://dx.doi.org/10.26661/2663-5925-2021-4-14.
Full textAbstract:
У теоретико-дослідницькій роботі зроблена спроба ліквідувати певні прогалини в теорії та практиці детального вивчення проблем спортивного відбору та селекції юних футболістів на основі використання сучасних різногалузевих методів навчання грі у футбол. Сучасний професійний футбол висуває виключно різноманітні та надвисокі вимоги щодо рухових якостей, здоров’я, психо-інтелектуальних можливостей спортсменів. Рівень підготовленості та здібностей юних футболістів, які в майбутньому можуть відбутися як видатні особистості спорту, визначається найширшим комплексом певних рухових якостей, техніко-тактичних і тактико-стратегічних задатків і здібностей, психічних та особистісних властивостей. Метою роботи було вивчення змісту спортивного відбору на основі використання ігрового, змагального та комунікативного методів навчання грі у футбол на початкових етапах спортивної підготовки і спеціалізованого навчання. У процесі початкового спортивного відбору застосовувалися прості педагогічні тестування для оцінки рухових здібностей юних футболістів. Перевага надавалася тестам, які характеризують рівень розвитку рухових якостей гравців, зумовлених, передовсім, вродженими задатками, і особливо тим, які давали змогу оцінити швидкісні якості, координаційні здібності, психофізичну та розумову витривалість при аеробних і анаеробних змагально-ігрових навантаженнях. Рівень розвитку координаційних здібностей визначався якістю виконання складних і складно-координаційних вправ у процесі їх вивчення та вдосконалення. Оцінювання проводилося залежно від амплітуди ігрових рухів, дотримання структурно-ритмічного малюнку вправи, вміння швидко змінювати темп і ритм рухів відповідно до ігрових завдань. Загалом у дослідженні взяли участь 908 юних футболістів – учнів спеціалізованих спортивних шкіл і академій, віком від 7 до 10 років (основні та додаткові (т.зв. «прихідні») групи). Юні футболісти та їхні батьки незгоди з участю в наукових дослідженнях не виявляли, про що свідчать підписані письмові згоди на участь дітей в експериментальних заходах, де були задіяні учні спортивних шкіл і академій. Проаналізовані проблеми навчання, виховання, тренування, вдосконалення і розвитку повноцінного футбольного резерву торкаються найширшої низки питань організаційного, інфраструктурного, методичного і науково-практичного характеру. Вони пов’язані з проблемою продуманого управління системою багаторічного навчання і спортивної підготовки юних футболістів.
43
Петренко, Інна. "ВНЕСОК ЛІКАРЯ-ГІГІЄНІСТА Ф. Ф. ЕРІСМАНА (1842–1915) В ОРГАНІЗАЦІЮ ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ КЛАСНОЇ КІМНАТИ." Інноватика у вихованні, no. 9 (June 10, 2019): 345–52. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v0i9.147.
Full textAbstract:
У статті здійснено аналіз внеску лікаря-гігієніста і педагога, засновника вітчизняної гігієнічної науки і наукової шкільної гігієни в Росії швейцарця за походженням Федора Федоровича Ерісмана (1842–1915) в організацію освітнього простору класної кімнати.
З’ясовано, що важливу роль у формуванні концептуальних ідей Ф. Ф. Ерісмана відіграла багатогранна діяльність вченого, визначальне місце в якій займали соціально-просвітницький напрям, що включає в себе праці з основ гігієни; практико-педагогічний напрям, представлений організаційною й викладацькою діяльністю; науково-педагогічний напрям, центрований на розробку проблем шкільної гігієни. Ф. Ф. Ерісман підкреслював важливість масових гігієнічних заходів з метою позитивного впливу на здоров’я учнів. Значне місце в дослідженнях вченого займає питання про гігієну розумової праці учнів. В результаті експериментальних досліджень ним були сформульовані загальні гігієнічні засоби боротьби з втомою, визначені норми сну, харчування, розподілу навчальних занять, їх чергування з відпочинком, із заняттями фізичними вправами для школярів відповідно до вікових можливостей. Спеціальну увагу він приділяв організації відпочинку та дозвілля дітей.
У науковій діяльності лікаря-гігієніста Ф. Ерісмана провідне місце займали питання організації освітнього простору, співвідношення зросту учня і розміру шкільних меблів, врахування кількості годин, які дитина проводить у школі і за виконанням домашніх завдань. Він досліджував зір і поставу дітей шкільного віку; обґрунтував проект зразкової класної кімнати й розробив гігієнічні вимоги до класної кімнати; створив спеціальну шкільну парту для зниження ризику короткозорості і збереження прямої постави; виявив закономірності росту дітей в залежності від статі і умов виховання; розробив оціночний показник фізичного розвитку дитини (індекс Ерісмана).
44
Baimuratov , M. A., and V. P. Ozhereliev. "Топологічна інформаційно-правова структура ноосфери – концептуальна основа ноосферного права." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 4 (July 31, 2020): 20–32. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.04.02.
Full textAbstract:
У статті досліджуються актуальні питання топологічної інформаційно-правової структури ноосфери як концептуальної основи становлення і розвитку ноосферного права. Стверджується, що створення системи ноосферного права – найважливіший напрям правотворчої діяльності, яку, згідно з вченням про ноосферу, можна кваліфікувати, як наукову розумову діяльність людини, пов’язану з планетарним перетворенням природи і суспільства. В даний час можна спостерігати наполегливі спроби багатьох вчених, як правової – юридичної, так і неправової спеціалізації, в розробці системи ноосферного права. На жаль, окремі автори прагнуть сформулювати принципи ноосферного права, не тільки в контексті понять філософії, але і футурології, нерідко використовуючи релігійні уявлення в додатку до вчення про ноосферу. Тому, в якості практичної галузі права, такі, або подібні до них системи, свідомо не можуть відповідати природно-правової реальності. Це вказує на те, що природничо-наукові ідеї про ноосферу, які спочатку були закладені в роботах їх автора – академіка В. І. Вернадського, до сих пір не змогли отримати належної природно-правової інтерпретації, а також прикладного правового розвитку та практичної реалізації у вигляді системи ноосферного права.
Метою статті є: виклад системи доказів, які свідчать про «топологічну інформаційно-правову структуру ноосфери», як концептуальну основу для розробки ноосферного права, а також опис особливостей моніторингу «топологічної інформаційно-правової структури ноосфери», з використанням її «топологічної двоконтурної інформаційно-правової моделі».
Наукова новизна полягає у дослідженні та виокремленні актуальних питань топологічної інформаційно-правової структури ноосфери як концептуальної основи становлення і розвитку ноосферного права, а також у описі особливостей моніторингу «топологічної інформаційно-правової структури ноосфери», з використанням її «топологічної двоконтурної інформаційно-правової моделі».
Висновки. Авторами встановлено, що існування топологічної двоконтурної «оболонково-ядерної» інформаційно-правової структури ноосфери є концептуальною основою для формування та розвитку системи ноосферного права. Використання даної Моделі ноосфери відкриває нові можливості для міжнародно-правового прогнозування з урахуванням застосування математичного апарату теорії ігор і методів топології в міжнародно-правовому моніторингу. Топологічну двоконтурну «оболонково-ядерну» інформаційно-правову структуру ноосфери слід визнати в системі міжнародного публічного права природним гарантом сталого розвитку світової цивілізації. Тому їй необхідно надати виключний міжнародно-правовий гуманітарний цивілізаційний статус, який треба буде закріпити в контексті системи ноосферного права і Статуті ООН. Однак, для досягнення поставлених телеологічних домінант – всебічного вивчення та подолання можливих проблем на шляху до створення системи ноосферного права потрібні додаткові, більш глибокі, дослідження. Такі дослідження можна буде виконати в рамках нової галузі правової науки – юридичної ноосферології.
45
Стукаленко, В. В. "ПРАВОВІ ПІДСТАВИ ПРИТЯГНЕННЯ ДО АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІУ СФЕРІ СТВОРЕННЯ БЕЗПЕРЕШКОДНОГО ЖИТТЄВОГО СЕРЕДОВИЩАДЛЯ ОСІБ З ОБМЕЖЕНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ: БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ." Прикарпатський юридичний вісник 2, no. 4(29) (April 22, 2020): 182–85. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v2i4(29).460.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню правових підстав притягнення до адміністративної відповідальності у сфері створення безперешкодного життєвого середо-вища для осіб з обмеженими можливостями. Розгля-нуто поняття «група осіб з обмеженими можливостя-ми». Доведено, що поняття «група осіб з обмеженими можливостями» є комплексним. Воно включає в себе: а) інвалідів (осіб з порушеннями опорно-рухового апа-рату, зору, слуху, розумової діяльності тощо); б) лю-дей похилого віку; в) батьків з маленькими дітьми; г) вагітних жінок; ґ) осіб, які подорожують з валізами; д) жінок та чоловіків з тимчасовими функціональни-ми порушеннями тощо. Хоча у зазначених груп осіб різні ступені обмеження, але підходи до облаштуван-ня безперешкодного життєвого середовища є уніфі-кованими та придатними для усіх. Обґрунтовано, що у 2019 році докорінно змінилися підходи до облашту-вання безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими можливостями за рахунок прийняття нових державних будівельних норм. ДБН України враховують сучасні європейські вимоги доступно-сті до громадських споруд. Зазначено, що підставою для притягнення до адміністративної відповідально-сті виступають проступки у сфері створення безпере-шкодного життєвого середовища для осіб з обмежени-ми можливостями. Ці проступки посягають на норми чинного законодавства, будівельні норми, стандарти і правила під час проєктування та будівництва. Важ-ливою складовою частиною механізму притягнення до адміністративної відповідальності є порушення дер-жаних будівельних норм. Сучасна система державних будівельних норм України побудована із урахуванням прогресивних міжнародних стандартів і корелюється із нормами Конвенції ООН «Про права осіб з інвалід-ністю» і Факультативного протоколу до неї. Акценту-ється увага, що у 2019 році система державних буді-вельних норм докорінно змінилася, але це, на жаль, майже не знайшло відображення у Кодексі про адміні-стративні правопорушення. Враховуючи сучасні тен-денції створення умов доступності до споруд для усіх категорій громадян, доцільно було б передбачити ок-ремі склади проступків для уповноважених органів, осіб, які здійснюють контроль та можуть застосовувати засоби адміністративної відповідальності.
46
Гевкалюк, Н. О., В. Я. Крупей, and О. В. Скочило. "ІНТЕНСИФІКАЦІЯ СУЧАСНОГО ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ЯК ФАКТОР ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО, НАВЧАЛЬНОГО ТА ЕМОЦІЙНОГО НАПРУЖЕННЯ СТУДЕНТІВ." Медична освіта, no. 4 (February 2, 2022): 16–24. http://dx.doi.org/10.11603/m.2414-5998.2021.4.12687.
Full textAbstract:
У підготовці лікарів нової генерації сьогодні основний акцент робиться як на засвоєнні студентами знань, вмінь, навичок, формуванні професійної компетентності, так і на формуванні гармонійних, усебічно розвинутих особистостей, які мають позитивні, комфортні стосунки з соціумом. Ускладнення програми навчання, широке використання технічних засобів у сучасному освітньому процесі, інтенсифікація навчання, збільшення кількості інформації та підвищення вимог до якості навчання зумовлюють закономірне збільшення інтелектуального, навчального та нервово-психічного навантаження. Тривалий вплив інформаційних перенавантажень знаходить своє негативне відображення не лише на фізичному самопочутті людини, але й на її психологічному функціонуванні. У студентському віці молодь володіє великими можливостями для напруженої розумової праці, цей період є заключним етапом вікового розвитку психофізіологічних і рухових можливостей організму. Адаптацію студентів до навчання у закладі вищої освіти – одну з фундаментальних міждисциплінарних наукових проблем – необхідно розглядати як динамічний, багатосторонній і комплексний процес, що став предметом особливої уваги педагогів, психологів, медиків. Унаслідок емоційної нестабільності, стресових ситуацій, що призводять до неврологічних та рухових розладів, згідно з нейрогенною теорією, часто виникає бруксизм, чому сприяють і різноманітні відхилення в будові та функціях зубощелепної системи. Мета дослідження полягає в оцінці нервово-емоційного напруження студентів у період екзаменаційної сесії та виявленні відхилень, пов’язаних із психоемоційним станом студентів, у функціях зубощелепної системи. Ми провели клінічне стоматологічне обстеження за загальноприйнятими методиками 165 студентів віком від 20 до 25 років на кафедрі дитячої стоматології Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського МОЗ України. Для встановлення типу темпераменту було проведено анкетування за опитувальником Г. Айзенка; для встановлення психоемоційного стану – анкетування з використанням опитувальника Г. Айзенка та PS шкал Міннесотського багатомірного особистісного опитувальника; для оцінки особистісної шкали проявів тривоги – опитувальник I. Teylor. Діагностику наявності та оцінку ступеня вираженості бруксизму здійснювали за допомогою BruxChecker®. Ми застосували алгоритм вибору оптимального методу лікування, направленого на усунення етіологічного фактора – психоемоційної нестабільності з урахуванням психофізіологічних особливостей конкретного випадку та стоматологічне лікування відхилень у функціях зубощелепної системи. Проведені нами дослідження доводять ефективність лікування бруксизму у випадку діагностичного визначення превалюючого етіологічного фактора та впливу саме на нього, що приводить до нормалізації всіх інших факторів.
47
Атаманчук, Петро Сергійович. "Менеджмент якості підготовки майбутнього вчителя фізики." Theory and methods of learning mathematics, physics, informatics 9 (November 22, 2013): 217–24. http://dx.doi.org/10.55056/tmn.v9i1.176.
Full textAbstract:
Безсумнівно, що якість підготовки майбутнього вчителя фізики – феномен панорамний. Однак, дидактика фізики, як теорія навчання з предмету, може з достатньою мірою передбачуваності та дієвості орієнтувати на визначальні пріоритети та ефективні технології становлення фахівця. Якщо дидактику фізики трактувати як науку про оптимізацію та закономірності організації контролю в навчанні, управління цим процесом (управління навчально-пізнавальною діяльністю, предмет котрої співвідноситься з процесами задавання корисних установок, прогнозованої міри обізнаності, власної системи цінностей, професійного компетентнісного та світоглядного досвіду), то одразу спливає на перший план доречність впровадження менеджменту якості підготовки майбутнього вчителя фізики.Категорія якості навчання тісно пов’язана з методологічним та світоглядним аспектами категорії знання і несе у собі ознаки особистісної забарвленості: тільки власна навчально-пізнавальна діяльність виступає одночасно і джерелом, і засобом формування особистісних набутків (різної якості знань, компетентностей, світогляду) людини [1–4]: ЗЗ – заучування знань; НС – наслідування; РГ – розуміння головного; ПВЗ – повне володіння знаннями; УЗЗ – уміння застосовувати знання; Н – навичка; П – переконання; Зв – звичка.У світовій та вітчизняній практиці спостерігаються тенденції поступового переходу від інформаційно-виконавських до пошуково-креативних схем навчання. За цих обставин проблема управління пізнавальною діяльністю у навчанні набуває особливої ваги: далекі до своєї досконалості матриці управління у традиційному навчанні, стають все менш придатними для використання в умовах інноваційних схем навчання, сучасні ж матриці управління – уже потрібно створювати, орієнтуючись на Національну рамку кваліфікацій України [7].Як відомо, концепція TQM (категорія всеохопного управління якістю (Total Quality Management – TQM) орієнтує на впровадження менеджменту якості (стандарт ISO 8402-94) на основі системного підходу [9]). З іншого ж боку, у традиційному навчанні, проблема управління особистісними набутками учнів здебільшого ставилась і розвивалась опосередковано, шляхом своєрідної її трансформації у проблему контролю пізнавальної діяльності, а внаслідок такої «мутації» проблем, цілеспрямоване регулювання та коригування у конкретному пізнавальному акті значною мірою унеможливлювалося з причин наявного суб’єктивізму в оцінюванні якості знань, «монополії» викладача на це оцінювання та зорієнтованості процедури контролю переважно на кінцевий результат навчальної діяльності, а не процес її протікання.Становлення майбутнього вчителя проходить через поєднання у собі двох взаємопов’язаних процесів: організацію діяльності студента та контроль цієї діяльності. Об’єктом управління тут виступає студент (як керована і самокерована система); об’єктом контролю – педагогічна діяльність цієї особистості; предметом управління є процес досягнення майбутнім фахівцем проектованого результату навчання [1]; предметом контролю – протікання процесу оволодіння запланованими професійними набутками. Успіх у навчанні є наслідком вдалих управлінських дій [1–4], коли гарантовано формуються предметні та професійні компетентності.Коригувати, регулювати, управляти професійними якостями майбутнього фахівця можливо лише в умовах узгодження і одночасної стандартизації як змісту, так і освітнього середовища стосовно конкретної освітньої галузі [2]. Вказаній проблемі було присвячено проект, мета якого полягала (проект виконується в Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка в рамках діяльності наукової школи впродовж 1993–2011 років (науковий керівник – Атаманчук П. С.)) в теоретичному обґрунтуванні, апробації та практичному впровадженні методології управління фаховою підготовкою майбутніх учителів фізики в умовах особистісно орієнтованого навчання [1–4]. При цьому надто важливо, щоб започатковуваний нині перехід на принципи організації Національної системи кваліфікацій [7] стимулював вітчизняну освіту до забезпечення якісної професійної підготовки фахівців та збагачення наявних пріоритетів (рис. 1).За таких умов головним результатом досліджень було теоретичне обґрунтування та технологічна інтерпретація концепції цілеспрямованого управління якістю підготовки майбутніх фахівців [9] з акцентом на особистісно орієнтоване навчання та ступеневу освіту [2–4]. Узагальнені результати наших досліджень частково відображено в поданих нижче публікаціях (рис. 2).При цьому отримані нами результати дослідження пройшли широку апробацію на міжнародних, всеукраїнських, регіональних і міжвузівських науково-методичних конференціях та ході впровадження в навчальний процес середніх та вищих навчальних закладів. Однак, сьогодні ще мало уваги використанню впливу ультранових наукових досягнень і технологічних винаходів на плин світових соціальних процесів, освіту й науку, на основи побудови антропосфери та щоденне буття людини: значних напрацювань аналогічного характеру ні в Україні, ні на світовому рівні поки-що не видно.Основою формування професійних якостей майбутнього фахівця є його залучення (давня мудрість гласить: «Скажи мені – і я забуду; покажи мені – і я запам’ятаю; залучи мене – і я навчусь») до активної навчально-пізнавальної діяльності, причому такої, щоб «теоретик» більше практикував, а «емпірик» більше теоретизував [1; 2]; дієвий рівень обізнаності, професійних компетентностей та світогляду фахівця формується тільки через належне навіювання відношень до об’єкта пізнання; принцип динамічного балансу раціонально-логічного і почуттєво-емоційного (рис. 3), покладений в основу навчання, сприяє формуванню у студентів власного авторського кредо [2].На даний час нами обґрунтовано, доведено та репрезентовано [1–4] наступні технологічні та методичні можливості:– побудови освітнього прогнозу та розробки структурно-логічної схеми змісту моделі освіти;– створення схеми-матриці цільової навчальної програми та використання її як засобу цілеорієнтацій відповідної освітньої моделі навчання (рис. 4);– результативності системи управління навчально-пізнавальною діяльністю, що обслуговується різними галузями знань (психологія, педагогіка, нейрофізіологія, кібернетика, філософія тощо), яка виявляється у поступовому переведенні цього процесу в режим саморегульованого протікання (рис. 5);– значущості освітнього (навчального) середовища у навчанні за дидактичною схемою, що орієнтує на фіксований результат-еталон, яка зумовлюється адресною інформаційно-технологічною та матеріально-технічною підтримкою навчально-пізнавальної діяльності тощо.В цілому нами встановлено, що за умови компетентно заданих установок (належного вмотивування), якщо професійну підготовку здійснювати на основі цільової освітньо-професійної програми, побудованої за бінарним принципом, суть якого полягає у чіткому визначенні і забезпеченні досягнення еталонних рівнів змістової (з конкретного навчального предмету) і професійної (методичної) обізнаності, то це спричинює до формування таких фахових якостей майбутнього учителя, які вдовольняють потребу розбудови суспільства знань.Еталон контролю можна розглядати і як ступінь досягнення мети, і як стимул діяльності, і як критерій оцінки, і як ціннісні здобутки особистості. Також він характеризує контрольно-стимулюючий компонент процесу навчально-пізнавальної діяльності, що реалізується на етапах об’єктивізації контролю та проектування наступної діяльності (табл. 1). Таблиця 1.Ціннісні здобутки особистості РівеньЕталонПозначенняЦіннісні новоутворення(якість знань)НижчийЗавчені знання33Студент механічно відтворює зміст пізнавальної задачі в обсязі та структурі її засвоєнняНаслідуванняНСТой, хто навчається копіює головні моторні чи розумові дії, пов’язані із засвоєнням пізнавальної задачі, під впливом внутрішніх чи зовнішніх мотивівРозуміння головногоРГСтудент свідомо відтворює головну суть у постановці і розв’язуванні пізнавальної задачіОптимальнийПовне володіння знаннямиПВЗМайбутній спеціаліст не тільки розуміє головну суть пізнавальної задачі, а й здатний відтворити весь її зміст у будь-якій структурі викладуВищийНавичкаНТой, хто навчається здатний використовувати зміст конкретної пізнавальної задачі на підсвідомому рівні, як автоматично виконувану операцію (ця якість знань регламентується в часі)Уміння застосовувати знанняУЗЗЗдатність свідомо застосовувати набуті знання у нестандартних навчальних ситуаціях (творче перенесення)ПереконанняПЦе знання, незаперечні для особистості, які вона свідомо долучає у свою життєдіяльність, в істинності яких вона упевнена і готова їх обстоювати, захищати В умовах реформування освіти, прогнозовані рівні навчальних досягнень набувають одразу ж ознак самочинності, якщо вступає в дію механізм цілеспрямованого впливу на функціонування як раціонально-логічного, так і емоційно-ціннісного мислительних начал того, хто навчається. Дія механізму формування прогнозованих навчальних досягнень [4–8] в особистісно орієнтованому навчанні (на рис. 6 – штриховий контур) полягає в поступовому підвищенні рівня обізнаності. Задані у наведеній схемі орієнтири дають підстави для виділення п’яти можливих рівнів навчально-пізнавальних досягнень: буденного знання, нижчого, оптимального, вищого, об’єктивно нового наукового знання.Репродуктивна активність студентів у вивченні природничо-технологічних дисциплін ще якось здатна себе виявляти на раціонально-логічному рівні пізнавальної діяльності, однак пошукова та креативна активність немислима без поєднання обох сторін пізнавального акту – раціонально-логічного та емоційно-ціннісного (духовного). Тільки внаслідок такого поєднання впливів на активність студента у навчанні маємо шанс формувати його обізнаність від рівня буденних знань до відповідних вищих рівнів компетентності та світогляду.Отже, за умови компетентно заданих установок (належного вмотивування), якщо професійну підготовку здійснювати на основі цільової освітньо-професійної програми, побудованої за бінарним принципом, суть якого полягає у чіткому визначенні і забезпеченні досягнення еталонних рівнів змістової (з конкретного навчального предмету) і професійної (методичної) обізнаності [5; 6], то це спричинює до формування таких фахових якостей майбутнього учителя, які вдовольняють потребу розбудови суспільства знань.Тільки об’єктивний контроль результатів навчання та управління якістю цього процесу й процесом формування компетентностей (предметних та професійних) здатні забезпечити прогнозованість у фаховому становленні майбутнього вчителя фізики. Трактуючи якість як системну методологічну категорію, що відображає ступінь відповідності результату поставленій меті, легко окреслити траєкторію розв’язання вказаної проблеми. Відомо, що в процесі формування професійних якостей фахівця підручник є надійним засобом трансляції змісту та ідеології конкретного освітнього стандарту. Автори проекту підручників (рис. 7, 8) вперше у вітчизняній і світовій практиці обґрунтували та впровадили технологію бінарних цілеорієнтацій (фізика, методика викладання фізики), що є надійною передумовою дієвості навчання (формування компетентнісно-світоглядних якостей майбутнього фахівця) та основою формування цілісного педагогічного кредо майбутнього учителя фізики.Отже, за умови компетентно заданих установок (належного вмотивовування), якщо професійну підготовку здійснювати на основі цільової освітньо-професійної програми, побудованої за бінарним принципом, суть якого полягає у чіткому визначенні і забезпеченні досягнення еталонних рівнів змістової (з конкретного навчального предмету – фізики) і професійної (методичної) обізнаності, то це спричинює до формування таких фахових якостей майбутнього учителя фізики, які вдовольняють потребу розбудови суспільства знань.Дослідження варто продовжити в аспекті вироблення управлінських технологій та менеджменту формування цілісного педагогічного кредо майбутнього учителя фізики.
48
Сушенцев, Олександр Олександрович. "Професійна підготовка студентів з використанням комп’ютерних технологій у модульно-рейтингової системи." Theory and methods of e-learning 1 (December 14, 2013): 211–14. http://dx.doi.org/10.55056/e-learn.v1i1.232.
Full textAbstract:
Актуальність. Високі темпи прогресу науки й технологій, створення й поширення технологічних і організаційних інновацій, розвиток інформаційних технологій в умовах становлення української економіки, заснованої на знаннях, задають якісно нові вимоги до рівня підготовки кадрів з перспективних напрямів і спеціальностей. На теперішній час система вищої освіти є найбільш розвиненою складовою системи освіти України. Інноваційні процеси відбуваються в динамічно мінливому інформаційно-освітньому середовищі сучасного вищого навчального закладу, у ході насичення його новітніми інформаційно-комунікаційними технологіями. Ринкова економіка змінює уявлення особистості про життєві перспективи, у зв’язку із чим освіта сьогодні розглядається як «ключ до успіху» [1, 65]. У майбутній професії увагу студентів привертає не тільки одержання нових знань, умінь та навичок, а й можливості швидкого кар’єрного просування та пов’язані з ним матеріальна забезпеченість і фінансова самостійність. Ці нові орієнтири значно змінили менталітет молоді: абітурієнтів, студентства й випускників. При цьому вони усе чіткіше усвідомлюють, що ринкові й у цілому сучасні суспільні відносини висувають жорсткі вимоги до їх професійних і комунікативних здібностей, умінню знаходити вихід зі складних ситуацій, швидко адаптуватися до стрімко мінливій ситуації. Особливу актуальність здобуває інноваційна освіта, що припускає особистісний підхід, фундаментальність, творче начало, професіоналізм, компетентність. Вирішення даної проблеми лежить в області проектування методичних систем навчання на основі комплексного використання традиційної, комп’ютерної й рейтингової технологій.Постановка проблеми.Існуючі організаційні форми навчання (лекція, практичне заняття та ін.) мають істотні недоліки: перевага словесних методів викладу змісту навчального матеріалу; усереднений загальний темп викладу матеріалу; фронтальна форма проведення практичних занять, що не враховує різнорівневість підготовки і працездатності студентів.Самостійна робота студентів з підручниками, навчальними посібниками утруднена через недостатнє структурування змісту навчального матеріалу, сухості мови викладу, повної відсутності емоційного впливу й контролю засвоєння знань.Автоматизовані навчальні системи дозволяють реалізувати основні принципи дидактики (навчання): науковість, системність, модульність, наступність, наочність і створюють передумови для підвищення якості професійної підготовки. Вони надають студентам наступні можливості: керування темпом викладу, повернення до вивчених розділів, багаторазове опрацювання матеріалу для його закріплення, користування термінологічним словником, перевірка засвоєння за допомогою питань і завдань, відпрацьовування умінь та навичок. Використовуючи автоматизовані навчальні системи неважко якісно організувати самостійну роботу, самоконтроль і контроль знань.Метою статті є розкриття можливостей професійної підготовки з використанням комп’ютерних технологій навчання у модульно-рейтинговій системі навчання.Основна частина. Досвід роботи у вищому навчального закладі показує, що студенти молодших курсів не можуть самі контролювати хід навчання, систематично й напружено працювати протягом семестру. На вирішення цих проблем спрямована модульно-рейтингова технологія як засіб формування в студентів пізнавальної активності протягом усього періоду навчання. Аналіз робіт показує, що модульно-рейтингове навчання сприяє розвитку й закріпленню системного підходу до вивчення дисципліни, формує в студентів навички самоконтролю, вимогливості до себе, стимулює самостійну систематичну роботу, а також допомагає виявити сильних і здібних студентів.Проблему запровадження у практику роботи вищої школи модульної системи навчання досліджували А. Алексюк, І. Богданова, В. Бондар, З. Кучер, П. Сікорський, П. Стефаненко, В. Стрельніков та ін. Запровадженню рейтингової системи навчання присвячені роботи С. Вітвицької, І. Мельничук та ін.Наш науковий інтерес викликала методична система професійної підготовки студентів з використанням комп’ютерних технологій і модульно-рейтингової системи навчання. Під методичною системою будемо розуміти педагогічну структуру, компонентами якої є мета, зміст, методи, форми й засоби навчання. У проектованій методичній системі передбачається, з одного боку, розкрити позитивний досвід існуючої методичної системи, а з іншого, – використати комп’ютерні засоби навчання для вирішення проблем у викладанні окремих дисциплін, наприклад, для викладання традиційно складних курсів у технічних вузах – теорія машин і механізмів (ТММ), теорія автоматичного управління (ТАУ). Для цього необхідно розробити: систему цілей; критерії відбору змісту методичної системи; систему методів навчання; особливості реалізації кожної з основних організаційних форм в умовах застосування автоматизованої навчальної системи; класифікацію комп’ютерних засобів, які будуть використовуватись в методичній системі по курсах ТММ і ТАУ:модульно-рейтинговий комплекс;модель автоматизованої навчальної системи й сценарій електронних підручників; - модель контролю.Система цілей методичної системи: формування наукового світогляду; накопичення знань, умінь і навичок; розвиток продуктивної розумової діяльності студентів; забезпечення професійної готовності майбутніх інженерів до використання отриманих знань при розв’язанні науково-технічних проблем.Комп’ютерні технології мають у своєму розпорядженні більші можливості для вдосконалення пояснювально-ілюстративних і репродуктивних методів, які доповнюються методами, що безпосередньо базуються на використанні комп’ютерів: метод використання комп’ютера як інструмента, що дозволяє значно розширити ілюстративну базу вузівського курсу; метод використання комп’ютера для формування алгоритмічної культури студентів; метод використання комп’ютера при виконанні розрахункових завдань; метод використання комп’ютерних технологій як засіб експериментування й моделювання.У проектованій методичній системі роль засобів навчання значно зростає. Підручники й навчально-методичні посібники традиційно відіграють важливу роль. Комп’ютерні навчальні засоби, що використовуються в різних курсах, можна розбити на два види:навчаючі програмні засоби з елементами моделювання (призначаються для організації й підтримки навчального діалогу студента з комп’ютером, надають середовище для комп’ютерного моделювання, необхідну навчальну інформацію з курсу, направляють навчання (електронні підручники й комп’ютерні практикуми));навчально-демонстраційні засоби навчального характеру (надають наочну навчальну інформацію як статичного, так і динамічного характеру (демонстраційні блоки з елементами мультимедіа)).Модульно-рейтинговий комплекс представляє собою сукупність модульної програми й рейтингової оцінки знань студентів. В основу розробленої рейтингової системи покладена концепція, що полягає в тім, що підготовка фахівця з міцними базовими знаннями залежить від способу їхнього формування. Міцність і надійність знань завжди вище, якщо їхнє формування відбувається не в авральній формі, що ми часто спостерігаємо, а систематично, протягом усього періоду навчання В методичній системі модульно-рейтинговий комплекс виконує дві функції: засобу керування навчальним процесом (реалізується через модульну структуру курсу) і система контролю (яка ґрунтується на оцінюванні всіх видів навчальної роботи з урахуванням якості й своєчасності виконання).Електронні підручники містять курси лекцій, демонстраційні моделі. По кожному розділу електронних підручників підготовлені тести декількох рівнів. Підручники виконані в технології Internet. У структуру підручника входять зміст і предметний покажчик, пов’язаний з лекціями гіперпосиланнями. Навігація реалізована з використанням функцій мовою JavaScript і елементами динамічного HTML. Тексти підручників відповідають державним освітнім стандартам вищої професійної освіти за напрямами і спеціальностями.Комп’ютерні засоби навчання – це програмний засіб або програмно-технічний комплекс, призначений для вирішення певних педагогічних завдань, що має предметний зміст. Предметний зміст передбачає, що комп’ютерні засоби навчання повинні включати навчальний матеріал з певної дисципліни. Під навчальним матеріалом розуміється інформація, як декларативного характеру, так і завдання для контролю знань і вмінь, а також моделі й алгоритми, що представляють досліджувані процеси. Методи оцінювання знань і вмінь студентів з даної дисципліні, курсу, розділу, теми або фрагменту з обліком встановлених кваліфікаційних вимог не зовсім досконалі. Особливістю поточного контролю, наприклад, повинно бути сполучення в ньому функцій перевірки знань і навчання. Засоби пересування по навчальному матеріалу повинні бути реалізовані таким чином, щоб це було можливим.Висновки. Використання комп’ютерних технологій і модульно-рейтингової системи навчання забезпечує підвищення інтересу у студентів до навчання, мотивує їх до навчально-пізнавальної діяльності і створює умови для індивідуалізації навчання у вищому навчальному закладі.
49
Шмиголь, Юлія Валентинівна, Антоніна Володимирівна Калініченко, and Андрій Костянтинович Костоглод. "інформаційні технології в розвитку пізнавальної активності студента." New computer technology 5 (November 10, 2013): 106–7. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v5i1.108.
Full textAbstract:
Бурхливий розвиток інформатики та інформаційних технологій загострив перед освітою завдання розширення практики розвиваючого навчання, використання новітніх технологій навчання, вдосконалення освітніх методик.В умовах становлення інформаційного суспільства навчальний процес розглядається як засіб розвитку студентів. А головне завдання освітніх установ полягає в тому, щоб не лише дати знання, а й створити стійку мотивацію до навчання, спонукати студентів до самоосвіти, пов’язаної з розвитком їхнього творчого та критичного мислення.У ряді педагогічних досліджень останніх років особлива увага приділяється розробці шляхів формування мислення, цілеспрямованому розвитку інтелектуальних вмінь, навчанню прийомів пізнавального пошуку, до яких відносяться: аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення, конкретизація, класифікація, систематизація тощо [1].Нові інформаційні технології не розкривають повною мірою свого навчального потенціалу в традиційній освітній системі, де домінують дидактичні лінійні технології передавання готових знань, оскільки стрімке зростання інформаційних потоків об’єктивно не дозволяє повністю реалізувати принцип передавання всіх накопичених знань у процесі навчання. У зв’язку з цим інформаційні технології спрямовуються на нелінійну структуризацію навчального процесу, яка створює умови для розвитку в учнів умінь та навичок постановки задач, моделювання, оптимізації, прийняття рішень в умовах невизначеності, вміння самостійно здобувати знання.До нелінійних технологій належать:• комп’ютерне моделювання як основний метод пізнання;• навчально-проектна діяльність;• мультимедіа і телекомунікаційні технології;• інформаційне моделювання;• тестування;• семінари, конференції, олімпіади, турніри тощо.Головною особливістю нелінійних технологій є постановка навчальних цілей і задач у предметній галузі, що дозволяють педагогу сформувати експертний шлях їх досягнення і розв’язання, запропонувати необхідний інструментарій, методичний матеріал, інструкції, досвід.Моделювання як метод пізнання є центральним в освітньому процесі, де використовуються комп’ютерні технології.Дидактичним засобом навчання з використанням технології моделювання є навчальний проект. Під проектом розуміємо чітко описану задачу, яка має кінцевий результат і практичну значимість. Методика навчального проекту передбачає самостійне обрання учнем проекту, визначення з графіком його реалізації і формами звіту.Навчальні проекти з інформатики реалізуються лекційних та лабораторних заняттях, при проведенні спецкурсів і різноманітних практик. Імітувати процеси з реального життя, це може бути випуск газети, створення Web-сторінки, програмного засобу для навчання та оцінювання знань, побудова комп’ютерної моделі тощо.Якість засвоєння теоретичного матеріалу або виконання практичних завдань залежить від потреб і мотивів студента. Адже інтерес є одним з найважливіших факторів сприйняття інформації. Тому метод проектів є потужним педагогічним засобом, основою якого є індивідуально-творчий розвиток кожної особистості, залучення до цього процесу самого студента.Проектний метод, як свідчить практика, можна застосовувати на уроках інформатики при вивченні комп’ютерних технологій.Важливу роль при вивченні як теоретичного, так і практичного матеріалу відіграють навчальні і методичні посібники та їх комп’ютерна підтримка. А забезпечення чисельності освітніх технологій, можливості їх вільного вибору обумовлює індивідуальний підхід до навчання, особливо необхідний при вивченні інформаційних технологій з урахуванням інтересів, здібностей та фахової орієнтації старшокласників.Використання системного підходу до навчально-пізнавальної діяльності студентів у вищих навчальних закладах із застосуванням нових інформаційних технологій навчання та методу проектів сприяє розвитку пізнавальної активності студентів, їх розумових здібностей спонукає до самостійної творчої роботи, самоосвіти та самовдосконалення.
50
Анатолій В. Фурман. "МЕТАТЕОРЕТИЧНА РЕКОНСТРУКЦІЯ ПРЕДМЕТНОГО ПОЛЯ КАНОНІЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ." Psychology of Personality 10, no. 1 (March 17, 2020): 5–21. http://dx.doi.org/10.15330/ps.10.1.5-21.
Full textAbstract:
Наука як сфера пізнавальної творчості та духовного продукування раціонального знання фундується на розлогій сув’язі самобутніх правил, норм, канонів (гр. капоп – правило), що вироблені й апробовані достойниками людства упродовж століть. Пропоноване методологічне дослідження присвячене аналітичному відновленню і рефлексивному обґрунтуванню предметного поля канонічної психології як одного з вершинних творчих здобутків видатного українського психолога-мислителя другої половини ХХ століття академіка Володимира Андрійовича Роменця (1926–1998). Новизна здійсненого епістемного поступу стосується кількох аспектів конструктивного розв’язання зазначеної проблеми: по-перше, канонічна психологія розглядається як післядіяльний інтеграційний підсумок розвитку трьох базових теоретичних джерел або дисциплін – історії всесвітньої психології, загальної психології і численних психологічних теорій окремих психічних феноменів-подій (установки, ставлення, несвідомого, переживання, гри, особистості та ін.), тобто вона на метатеоретичному рівні знімає (заперечує і водночас зберігає у трансформованій подобі) їхній зміст у більш ємному, синтетичному, ущільненому вигляді; по-друге, відповідно до великої складності висвітлюваної проблеми підбирається адекватний способу її розв’язання багатомодульний інструмент – циклічно-вчинковий підхід, методологічна оптика якого містить чотири принципи, шість закономірностей і низку похідних нормативів розгортання рефлексивної миследіяльності; по-третє, підлягають аналізу й узмістовленню чотири головних сегменти упредметнення канонічної психології: як філософсько-психологічного напряму розвитку сучасного людинознавства, як науково-світоглядний «перехід від ХХ до ХХІ століття у психологічному думанні», як метасистема фундаментальних (основоположних стосовно засновків і сутності людського буття) психологічних знань, як головна течія розвитку теоретичної психології інтелектуальними і семантичними засобами її саморефлексії; по-четверте, канонічна психологія, зосереджуючись на вивченні та конструюванні взірцевих феноменів і подій людського життя, набуває культурної вагомості як своєрідна світоглядна постава чи метапозиція бачення та осягнення психічного. Відтак висновується, що зазначений академічний напрям має поліаспектний, багатосегментний предмет, що сукупно входить у предметне поле теоретичної психології. Він, як надскладна філософсько-психологічна метатеоретична конструкція, охоплює «всі визначні теорії, що виникли в історико-психологічному дискурсі», надаючи їм справжнього, засвідченого вчинковою подієвістю, смислу пізнання. Насамкінець окреслюється чотириіпостасний структурно-функціональний цикл будь-якого логічно зрілого психологічного канону, що упрозорює як тенденцію-процедуру канонізації психічних феноменів, так і збагачує теоретичний світ канонічної психології. Доводиться, що цілком аргументованим у творчому досвіді натхненного пізнання для В. А. Роменця, універсальним й абсолютно достатнім у своїх можливостях орієнтиром-засобом чи навіть світоглядом є психософія вчинку як методологія дослідження джерел, сутності і канонів-узірців людського буття, як дійсне –відповідально вчинкове – взаємопроникнення психології і філософії мудрості, врешті-решт як універсальний алгоритм і методологічна схема буттєвого поступу людини до повнокомпонентного вчинку, до розгорнутого, особистісно натхненного і просякнутого лабільним розумом, учинення.