Journal articles on the topic 'Розмір блоку'

Предметом вивчення в статті є метод знаходження інверсних псевдовипадкових блочних перестановок пікселів у зображенні. Метою є розробка "сліпого"методу знаходження інверсних псевдовипадкових блочних перестановок за допомогою генетичних алгоритмів. Завдання: провести аналіз факторів, що впливають на інверсні псевдовипадкові блочні перестановки на зображенні, розробити метод кодування перестановок в генетичних алгоритмах, обґрунтувати вибір цільової функції для оптимізації за допомогою генетичних алгоритмів. Використовуваними методами є: методи цифрової обробки зображень, теорії ймовірності, математичної статистики, криптографії та захисту інформації, математичний апарат теорії матриць. Отримані такі результати. Проведено аналіз факторів, що впливають на інверсні псевдовипадкові блочні перестановки на зображенні. Визначено фактори, що впливають на максимальний розмір блоку, при якому ще можливе знаходження інверсної перестановки. Розроблено метод знаходження інверсних псевдовипадкових блочних перестановок пікселів у пермутованому зображенні за допомогою генетичних алгоритмів. Висновки. Наукова новизна отриманих результатів полягає в наступному. Встановлено, що знаходження інверсних перестановок можливе лише при умові, що розмір блоку є менший за радіус кореляції зображення. Запропоновано ефективний спосіб кодування перестановок, при якому стандартні оператори генетичних алгоритмів будуть породжувати нові і тільки допустимі перестановки. Запропоновано у якості цільової функції використовувати суму квадратів градієнтів. Показано, що дана цільова функція має глобальний мінімум для коректної перестановки, що дозволяє знаходити інверсні блочні перестановки "всліпу" без додаткової апріорної інформації.

На підставі аналізу літературних джерел та власних експериментальних досліджень встановлено, що під час виготовлення віконних блоків з тришарового клеєного бруса зі склопакетами значний обсяг відходів деревини утворюється під час профілювання бруса. Аналіз профілів конструкційних елементів віконних блоків і технологічного процесу їхнього виготовлення дав змогу розробити конструкції тришарових профільних клеєних брусів складного перетину. Здійснено розрахунки балансів деревинної сировини (сухих обрізних пиломатеріалів) під час виготовлення чотирьох конструкцій віконних блоків розміром 1000×1000 мм з тришарового клеєного бруса прямокутного перетину та тришарового профільного клеєного бруса складного перетину. За результатами аналізу балансів деревинної сировини під час виготовлення різних конструкцій віконних блоків з’ясовано, що частка виходу деталей віконних блоків при використанні тришарового профільного клеєного бруса складного перетину, порівняно з тришаровим клеєним брусом прямокутного перетину, збільшується, зокрема для глухого віконного блоку – від 27,31 до 32,73%; для віконного блоку, розділеного імпостом на глуху і поворотну стулку – від 22,99 до 29,87%; для віконного блоку з двома поворотними стулками – від 21,65 до 28,66%; для віконного блоку, розділеного імпостом і двома поворотними стулками – від 20,95 до 29,15%. Загалом використання тришарового профільного клеєного бруса складного перетину для виготовлення віконних блоків дасть змогу економити до 25,56% сухих обрізних пиломатеріалів з деревини сосни.

В статті розглядаються проблеми безпека та ефективності передачі даних. Описано переваги використання багатоканальної передачі даних, розглядається можливість використання протоколу SCTP. Запропоновано метод багатоканальної передачі даних з використанням різного рівня захищеності для кожного каналу. За рахунок можливості попереднього шифрування даних перед відправкою, метод надає гнучкості при виборі рівня захисту, дозволяючи передавати інформацію як у відкритому вигляді, так і з декількома етапами шифрування. Поділ кожного блоку даних по кільком каналам дозволяє підвищити безпеку за рахунок необхідності перехоплення та дешифрації зловмисником даних з усіх каналів. Розглянуто можливість зниження обчислювальних витрат при використанні ключів різного розміру для шифрування даних в різних каналах.

У статті розкрито алгоритм агрегації програмних метрик і її застосування при тестуванні програмного забезпечення. Визначено генезис формування наукової думки, щодо агрегації програмних метрик. Розкрито методологію тестування програмного забезпечення з відокремленням схеми процесу тестування програмного забезпечення. Наголошено, що в якості базису для визначення рівнів агрегації програмних метрик при тестуванні програмного забезпечення спочатку слід визначити процес і складові блоки на прикладі системи тестування. Підкреслено, що агрегація програмних метрик може проводитися на рівні винесення рішень, на рівні значень відповідності та на рівні ознак і зразків. Відзначено, що агрегація на першому та другому рівнях відбувається після залучення засобу порівняння, в той час як рівні третій та четвертий проводять операції до того, як пристрій порівняння видасть результуючі дані. Описано математичні властивості методів агрегації, а саме, домен, діапазон, інваріантність та розкладання. Представлено алгоритм агрегації програмних метрик до рейтингів, використовуючи порогові значення на основі еталонних показників. Покроково описано реалізацію алгоритму та визначено параметричні значення процесу агрегації. Наголошено, що зведення окремих вимірювань до рейтингів здійснюється за допомогою дворівневого процесу, заснованого на двох типах порогів, а окремі вимірювання об’єднуються в профілі ризиків за допомогою метричних порогів. При цьому, профілі ризику агрегуються за 5-бальною зірковою шкалою за допомогою порогових значень. Агрегація дворівнева, на першому рівні агрегація здійснюється шляхом обчислення відносного розміру системи, що підпадає під кожну категорію ризику, на другому рівні об’єднання профілів ризику в рейтинг здійснюється шляхом визначення мінімального рейтингу, для якого сукупний відносний розмір усіх категорій профілю ризику не перевищує набору порогів 2-го рівня. Здійснено тестування програмного забезпечення Dia. Профіль ризику для Dia містить 73,3% коду у низькому ризику, 8,2% помірного ризику, 7.9% високого ризику та 10.7% дуже високого ризику. Використання інтерпольованої функції дає рейтингове значення 2,99, рейтинг для Dia має три зірки.

Мета. Мета статті полягає у висвітленні результатів дослідження з визначення характеристик, факторів і форм реалізації економічних інтересів суб’єктів (учасників) ринку продукції тваринництва з одночасним розширенням інструментарію вимірювання рівня узгодженості цих інтересів. Методологія / методика / підхід. Теоретико-методичною основою дослідження стали діалектичний метод пізнання економічних процесів, фундаментальні положення сучасної економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених щодо дослідження сутності й змісту економічних інтересів учасників агропродовольчого ринку. Для досягнення поставленої мети використано системний підхід, методи інституціональної політичної економії, узагальнення, індукції, дедукції, аналізу, синтезу та порівняння. Результати. Досліджено характерні ознаки сучасних економічних інтересів; визначено основні фактори, які призводять до розбалансованості інтересів учасників агропродовольчого ринку; з’ясовано оптимальні форми реалізації суперечливих інтересів представників ринку продукції тваринництва; доведено доцільність розширення інструментів вимірювання рівня задоволеності (узгодженості) економічних інтересів; обґрунтовано важливість формування механізмів взаємодії (співіснування) інтересів і способів оптимального (злагодженого, гармонійного) їх поєднання; запропоновано блок-схему агропродовольчого ланцюга поставок тваринницької продукції; розраховано розмір отриманої доданої вартості, понесених витрат на персонал та отриманого прибутку (збитку) з розрахунку на одного зайнятого в розрізі видів економічної діяльності таких суб’єктів ринку продукції тваринництва в Україні: виробники сільськогосподарської продукції тваринництва, представники оптової торгівлі сільськогосподарською сировиною та живими тваринами, підприємства переробної харчової промисловості (м’ясного та молочного напрямів), учасники оптової та роздрібної торгівлі продуктами харчування. Оригінальність / наукова новизна. Уперше запропоновано як інструмент кількісного визначення рівня узгодженості економічних інтересів між учасниками ринку продукції тваринництва розраховувати розміри отриманої доданої вартості, понесених витрат на персонал та отриманого прибутку (збитку) на одного зайнятого в розрізі видів економічної діяльності. Практична цінність / значущість. Розширення інструментарію визначення рівня узгодженості (задоволеності) економічних інтересів учасників ринку продукції тваринництва може слугувати прийомом кількісного вираження рівня узгодженості економічних інтересів пов’язаних організаційно-технологічним процесом суб’єктів будь-якого ринку.

На рівні корисної моделі розроблено функціональну схему пристрою для визначення положення вертикалі підвищеної точності для застосування на літальних апаратах, зокрема на БПЛА, та принцип роботи пристрою. Наведено формули для розрахунку габаритів герметичної ампули оптико-електронного блоку вимірювання положення рідинного горизонту в залежності від чутливості стосовно положення рідинного горизонту та розмірів ампули. Розрахунки показують, що розроблений пристрій може мати чутливість положення рідинного горизонту (вертикалі) від кількох одиниць кутових секунд. Реалізація розробленого пристрою дозволить підвищити точність визначення тангажу та крену і у підсумку підвищити точність координатної інформації, отриманої методом аерознімання.

Стаття присвячена проєктуванню та розробці документоорієнтованої системи керування базами даних. Описано компоненти сучасних систем керування базами даних, їх трирівнева архітектура, наведено загальну блок-схему роботи системи. Продемонстровано роботу усіх модулів розробленої системи, зокрема IParseStrategy та IExecuteStrategy. Створено систему парсера, наведено порядок виконання деяких класів, алгоритми роботи компонентів DCL та DDL. Представлено інтерфейс розробленої системи керування базами даних, визначено загальний порядок виконання запиту в ній, показано виконання запитів на створення бази даних та колекцій. Робота з даними в системі керування базами даних дозволяє створювати запити на вставку та редагування даних, їх вибірку та видалення. У системі додатково передбачено можливість виведення даних у файл форматів PDF та Excel. Для операцій, які передбачають поєднання багатьох таблиць, передбачено реалізацію команд Union. Для поліпшення функціоналу до автоматизації в систему введені можливості створення представлень, процедур, що зберігаються, та тригерів на команди. Розроблена система працює з невеликими наборами даних та має низку переваг: невеликі розміри системи, зрозумілий інтерфейс користувача; невеликі розміри коду; утворене абстрактне ядро; обробка регламентних правил через спеціальні об’єкти тощо. Встановлена система підтримки цілісності даних на основі реляційної моделі даних гарантує, що користувач не зможе випадково видалити дані, що використовуються іншими даними. Розроблена система призначена для використання підприємствами малого та мікробізнесу, яким з одного боку потрібна система керування базами даних з підтримкою необхідного мінімуму механізмів контролю цілісності даних, а з іншого – потрібна велика мобільність та зручність використання.

Модель еволюцiї мiкроструктури лавоподiбних паливовмiсних матерiалiв (ЛПВМ) 4-го блока Чорнобильської АЕС оновлено на прикладi коричневої керамiки. Пiдтверджено, що поведiнка ЛПВМ визначається не одним або декiлькома фiзичними i хiмiчними процесами, а їх взаємозв’язком i взаємовпливом. Фiзичнi та хiмiчнi процеси, що протiкають в ЛПВМ, доповнено ще двома новими. Уточнено вплив на поведiнку ЛПВМ ще одного ранiше вiдомого процесу. Додано новi стадiї еволюцiї мiкроструктури. Уточнено тривалостi вiдомих i визначено тривалостi нових стадiй. Представлено прогноз стану та поведiнки ЛПВМ. У найближчiй перспективi руйнування ЛПВМ не буде, у вiддаленiй – вони повнiстю зруйнуються. Оцiнено термiни руйнування ЛПВМ, розмiри частинок, на якi зруйнується склофаза. Всi включення оксидiв урану потраплять за межi ЛПВМ. Зерна оксиду урану зруйнуються до кiлькох мiкрон, а частина з них, можливо, i до субмiкронного рiвня. До 50 т мiкронних порошкiв оксидiв урану неминуче будуть брати участь у формуваннi аерозолiв, якi й представлятимуть основну небезпеку для людини. Запропоновано деякi методичнi та технологiчнi пiдходи до створення методiв твердофазного кондицiонування ЛПВМ.

Визначені межі існування і встановлені особливості будови шаруватої перовськітоподібної структу ри (ШПС) фаз систем BaLa2–xSmxIn2O7 (0 ≤ х ≤1,8) та BaNd2–xSmxIn2O7 (0 ≤ х ≤1,8). Значення факторів недостовірності RB лежать у інтервалі 0,037—0,057 для BaLa2–xSmxIn2O7 та 0,032—0,057 для BaNd2–xSmxIn2O7. Аналіз особливостей будови ШПС сполук і фаз типу AIILn2B2IIIO7 (AII = Sr, Ba, BIII = Al, Fe, Sc, In) виявив взаємозв’язки між їх складом та будовою міжблокової границі ШПС. Зменшення розміру атомів РЗЕ у рядах сполук і фаз типу AIILn2B2IIIO7 (AII = Sr, Ba) спричиняє поступове зменшення довжини міжблокової відстані (АII, Ln)—О та послідовне збільшення ступеня деформації міжблокових поліедрів (АII, Ln)О9. У рядах сполук SrLn2B2IIIO7 (BIII = Al, Sc) зменшення розміру атомів РЗЕ призводить до поступової зміни характеру розпо- ділу атомів Sr та РЗЕ в їх ШПС: від частково упорядкованого (Ln = La) із переважною локалізацією атомів Sr у внутрішньоблокових поліедрах АО12 до повністю упорядкованого (Ln = Eu, Gd, Tb, BIII = Sc) або майже повністю упорядкованого (Ln = Ho, BIII = Al) з локалізацією атомів Sr лише у поліедрах АО12, а менших за розмірами атомів РЗЕ — лише в міжблокових поліедрах LnO9 . У рядах сполук і фаз типу BaLn2B2IIIO7 має місце повністю упорядковане розміщення великих атомів Ва у внутрішньоблокових поліедрах АО12 їх ШПС, а атомів РЗЕ — лише в міжблокових поліедрах АО9 . Виявлено, що в аналогічних за елементним складом спо- луках типу An+1BnO3n+1 товщина перовськітоподібного блока зумовлює істотне (в 2—6 разів) збільшення ступеня деформації поліедрів АО9 та зменшення довжини міжблокового зв’язку А—О. Аналіз одержаних даних показав, що величини ступеня деформації міжблокових поліедрів (АII, Ln)О9 та довжини міжблокового зв’язку (АII, Ln)—О є одними із основних факторів, які визначають стабільність двошарових сполук типу AIILn2B2IIIO7.

Використання безпілотних літальних апаратів під час виконання різнорідних завдань за призначенням вимагає розроблення додаткових механізмів захисту їх від впливу радіоелектронних перешкод, погодних умов та підвищення безпеки польотів в зоні виконання завдань. Одним з підходів зменшення вразливості безпілотного літального апарату є використання інерційних засобів навігації. Додатково до них можуть використовуватися методи обробки зображення, що отримуються підсистемою оптичного орієнтування, для оцінки параметрів руху та виробки управляючих впливів. У статті запропоновано метод навігації безпілотного літального апарату для оцінювання динамічних параметрів руху за даними, отриманими оптичною підсистемою. У даній роботі запропоновано адаптивний метод визначення параметрів вектору руху безпілотного літального апарату, що реалізує процедуру адаптивної зміни розміру і стратегію пошуку вектору руху, що залежить від структури блоку зображення та його властивостей. Проведено аналіз існуючих методів оцінки параметрів вектору руху на основі обробки оптичних даних. Проведено формальний опис оптичного потоку та визначено процедуру його отримання. Визначено склад алгоритмів для обробки оптичного потоку. Обґрунтовано вибір блокового алгоритму оцінки руху. Блокові алгоритми є вигідним компромісом по співвідношенню обчислювальної складності та необхідної точності знайдених векторів, що характеризують рух безпілотного літального апарату. Комбінування прийомів та алгоритмів різної категорії в рамках класу блокових методів дозволяє побудувати адаптивні алгоритми оцінки руху, що володіють заданими властивостями і можуть бути реалізовані апаратно. Розглянуті методи обробки зображення можуть застосовуватися як ще один додатковий засіб автономної корекції інерційних навігаційних систем в додаток до супутникових навігаційних систем. Такий підхід дозволяє ефективно протидіяти джерелам безпеки й протидії та підвищувати ефективність використання та зменшення економічних витрат на експлуатацію безпілотних літальних апаратів.

Метою даної роботи є дослідження та порівняльний аналіз методів і структур даних для зберігання інформації рекомендаційної системи, щоб порівняти ефективність їх використання за затратами часу та пам’яті. Вибір методу представлення даних, якими оперує рекомендаційна система, має важливе значення, оскільки ефективний спосіб побудови бази даних для роботи такої системи може зменшити кількість потрібних ресурсів та збільшити кількість доступних алгоритмів для формування списків рекомендацій, а також є важливим з точки зору якості її роботи, швидкості, можливостей масштабування та зручності виконання основних операцій з даними для формування рекомендацій. Наявність великої кількості різних методів реалізації баз даних та представлення інформації, що можна використати при побудові рекомендаційних систем, викликає необхідність порівняльного аналізу та вибору оптимального методу і структури даних для зберігання інформації в них. У роботі було проведено дослідження різних структур даних, які можна використати для зберігання інформації рекомендаційної системи. Зокрема, таких як зв’язний список, розгорнутий зв’язний список, хеш-таблиця, B-дерево, В+-дерево та бінарна діаграма рішень. Для проведення експериментів з порівняння ефективності застосування різних структур даних за затратами часу та пам’яті було розроблено програмну модель спрощеної рекомендаційної системи, в якій було виділено три основні сутності – агент, сесія та предмет. Найкращі результати показали методи зберігання даних з використанням розгорнутого та інвертованого розгорнутого з’язних списків. Тому було вирішено також провести додаткову серію експериментів з цими структурами даних для різного розміру блоку списку. Розгорнутий список показав кращі результати за використовуваною пам’яттю та за часом генерації сесій. Інвертований розгорнутий список показав перевагу за часом генерації рекомендацій

У статті викладене теоретичне обґрунтування методики використання комп’ютер- ного середовища MathCAD для проєктування решітчастої позацентрово-стиснутої ста- левої колони, яка утворюється з двох гілок. Такі колони входять до складу поперечної рами промислової будівлі. Підкранова гілка розглядається у вигляді нормального двотавра з паралельними гра- нями полиць. Зовнішня гілка розглядається у вигляді складеного зварного швелера з трьох листів. Гілки з’єднуються решіткою трикутної системи, яка розташована у двох площи- нах по зовнішніх гранях гілок. Припускається, що решітчаста наскрізна колона працює як шарнірна ферма і в її гілках виникають поздовжні сили. Проєктування колони виконується з огляду на забезпечення стійкості як колони в цілому, так і окремих її елементів. Запропонований алгоритм рішення задачі у комп’ютерному середовищі MathCAD поді- лений на блоки, які призначені для реалізації певних етапів проєктування. На початковому етапі алгоритму передбачені введення вихідних даних і задання необхідних для розрахунку функцій. Підпрограма знаходження номеру профільної двотаврової підкранової гілки базується на принципі послідовного перегляду елементів відповідного сортаменту. Перегляд завер- шується на тому калібрі профілю, за якого буде забезпечена загальна стійкість гілки. Водночас знайдений калібр відповідає мінімальним витратам сталі. Підпрограма визначення розмірів поперечного перерізу зовнішньої складеної гілки базу- ється на рішенні системи рівнянь загальної і місцевої стійкості за допомогою засобів комп’ютерного середовища MathCAD. Визначення проєктних розмірів колони при фактичних розрахункових поздовжніх силах у гілках виконується методом послідовних наближень, оскільки треба визначити фактичне положення центру ваги перерізу. Цикли послідовних наближень організовані за допомогою оператора while. Стійкість гілок у площині поперечної рами будівлі забезпечується відповідним про- грамним підбором відстані між вузлами решітки наскрізної колони. Розроблена комп’ютерна методика визначення розмірів поперечного перерізу гілок і розкосів решітчастої позацентрово-стиснутої сталевої колони відкриває можливість швидко та ефективно проєктувати такі конструкції згідно з вимогами діючих будівель- них норм.

У статті досліджено особливості розробки та організації уроку інформатики в школі із використанням засобів платформи Google Classroom. Констатовано, що середовище об’єднує в собі такі сервіси, як Google Drive, Google Docs, Sheets, Slides, Gmail та Google Calendar. Виокремлено основні розділи сервісу Google Classroom: «Потік», «Завдання» «Люди» й «Оцінки». Обґрунтовано, що розділ «Потік» – це основний блок курсу, у якому дублюється інформація про назву курсу, відображається його код, нещодавні дописи, короткі нагадування та поле для створення новин чи дописів. Щодо розділу «Завдання», то він призначений для створення, перегляду, редагування й видалення навчальних матеріалів, із якими працюють учні. Перевагою сервісу є те, що вчитель може використовувати різні типи навчальних матеріалів: завдання, завдання із тестом, запитання, навчальні матеріали. Крім того, можна застосувати вже наявний допис для створення нових завдань. Розділ «Люди» надає можливість переглядати інформацію про учня (статус виконання завдання, оцінки, тощо), надсилати їм повідомлення. Ця функція значно підвищує рівень комунікації між здобувачем знань і педагогом. Крім того, у цій вкладці можна додавати нових учнів курсу. Існує два способи приєднання до курсу. Перший – за посиланням у запрошенні, яке учитель надсилає на електронну пошту учня, а другий – за допомогою коду класу, який здобувач знань самостійно вводить на головній сторінці сервісу. Розділ «Оцінки» доступний лише в обліковому записі викладача. Він надає можливість швидко та в зручному форматі переглядати виставлені бали. Покроково описано й проілюстровано процес створення уроку інформатики. Констатовано, що рекомендації, подані в статті, можуть бути застосовані не лише в процесі підготовки уроку інформатики, а й до інших предметів як у закладах загальної середньої освіти, так і в коледжах і закладах вищої освіти.

У статті подано огляд і аналіз пристроїв для вимірювання крутного моменту приводу обертових елементів, конструктивну схему та загальний вигляд сенсора крутного моменту, передбачено наявність засобів для вимірювання, реєстрації та передачі інформації електричними сигналами біжучих значень вихідної напруги тензодатчиків в динамічному режимі, відображення і зберігання інформації та контрольно-вимірювальні прилади. Наведено блок схему, загальний вигляд експериментальної установки для дослідження по­туж­ності приводу «електродвигун-дисковий дозатор» сенсором крутного моменту, результати експериментальних досліджень з використанням теорії багатофакторного планованого експерименту, подано рівні варіювання факторів, матрицю плану експерименту. Запропонована конструкція сенсора крутного моменту системи приводу «електродвигун-дисковий дозатор дозволить спростити зняття інформації з сенсора при його обертанні, підвищити точність вимірювання та передачі вимірювального сигналу до комп’ютера, спростити його виготовлення. У результаті проведення планованого багатофакторного експерименту одержано рівняння регресії для визначення вихідної напруги сенсора крутного моменту від зміни зусилля крутного моменту елементів, що обертаються при різних конструктивних розмірах тензовимірювальної площини.

Мета роботи – продемонструвати потреби студентів щодо оновлення формату проведення лекційних занять і можливі шляхи її реалізації. Основна частина. Вимогою сьогодення є підготовка нових лікарів як компетентних, мобільних, здатних вдосконалюватися та швидко орієнтуватися у сучасному світі науки і медицини. Зміна поколінь привела до зниження ефективності застарілих навчальних підходів. Це диктує потребу в оновленні навчальних програм і впровадженні інтерактивних, більш гнучких підходів до навчання. Нами було проведено анонімне анкетування 2139 студентів 3–6 курсів медичних факультетів Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, яке дало можливість оцінити ставлення сучасних студентів до лекцій. Загалом студенти досить високо оцінюють користь від лекційних занять, більшість опитаних вважає, що отримує з лекцій близько 60 % навчального матеріалу. Більшість студентів, які взяли участь в анкетуванні, висловила позицію, що усні лекції з клінічних дисциплін потрібні, але потребують істотної зміни формату. Існуючий формат лекцій задовольняє лише 14 % опитаних студентів. Основними недоліками існуючого формату лекцій студенти вважають повторення інформації з підручників/посібників і брак конкретних клінічних прикладів. Висновки. Оптимальним форматом лекцій для клінічних кафедр студенти вважають такий: загальна тривалість лекції має бути 45 хв і включати 2 блоки по 20 хв із 5-хвилинною перервою між ними. В одному блоці повинна міститися сучасна інформація щодо клінічної симптоматики, діагностики і лікування захворювань, в другому – розбір клінічних випадків з прикладами формулювання діагнозів, планом обстеження і лікування.

Основна екологічна роль в озелененні міст належить деревним рослинам. З декоративними насадженнями тісно пов'язані функціональне зонування міських територій, система транспортних та пішохідних магістралей, прокладення інженерних комунікацій. На сьогодні важливу роль відіграють ті деревні види рослин, які здатні виконувати одночасно декілька функцій: стійкість до умов зростання, не втрачати декоративність впродовж року, відновлювати крону після обрізки. До таких деревних рослин належать рослини Th. occidentalis L. та її декоративні культивари, які вирізняються різноманітністю габітусу крони, будовою та забарвленням хвої, невибагливістю до родючості ґрунту, тіньовитривалістю. Представлено результати комплексної оцінки декоративності рослин культиварів Thuja occidentalis L. в умовах м. Києва за розробленою інтегральною шкалою А. С. Власенко, яка не містить показників зимостійкості, морозостійкості, посухостійкості та жаростійкості рослин. Оцінку декоративних ознак деревних рослин здійснювали за чотирма основними блоками. Перший – це оцінка загальної декоративності рослини, яка включає період декоративності, декоративні ознаки крони (форма, щільність, фактура) та тривалість квітування та облистнення. Другий блок – це оцінка декоративності кори, її фактури та забарвлення. Третій – це оцінка декоративності хвої за формою, розмірами, забарвленням і сезонністю її змін. Четвертий – це оцінка декоративності генеративних органів, яка ґрунтується на розмірах, забарвленні, рясності мегастробілів, а також формі, величині, забарвленні та рясності шишок. Дослідними об'єктами були рослини Th. occidentalis та її культивари, а саме: Th. oc. 'Wagneriana', Th. oc. 'Wareana Lutescens', Th. oc. 'Ericoides', Th. oc. 'Ellwangeriana', Th. ос. 'Lutescens', Th. ос. 'Columna', Th. oc. 'Globosa', Th. oc. 'Spiralis', Th. oc. 'Smaragd'. Аналіз декоративних властивостей представників виду туя західна свідчить про перспективність та доцільність подальшого розширеного введення досліджуваних видів у зелені насадження м. Києва під час створення садово-паркових об'єктів.

Twardzisz P. Defining ‘Eastern Europe’: A Semantic Inquiry into Political Terminology. S. l. : Palgrave Macmillan, 2018. XVII, 259 p. ISBN 978-3-319-77373-5 У монографії «Визначення «Східної Европи»: семантичний розслід політичної термінології» Пйотр Твардзіш поставив собі завдання описати саме поняття Східної Европи, на чию заплутану сутність уплинули перемінні історичні, політичні й географічні обставини. Хоча ім’я Европи походить ще від давньогрецького міту, лише у другій чверті XVIII ст. завдяки шведському картографу Філіпу Йогану фон Страленберґу зформувалося сучасне географічне розуміння меж східного кордону. Тепер автор книги долучає ідеї когнітивної лінгвістики для опису цього місткого й багатогранного поняття. Пишучи про Східну Европу, дослідники із Західної Европи звертають увагу і на «східність», і на «европейськість», що породжує навіть досить розмите формулювання «Центрально-Східна Европа» для тих самих територій (розділ 1). У світовій географії домінує англосаксонський кут зору, який дозволяє вважати Прагу східноевропейським містом, що лежить на захід від західноевропейського Відня. У суспільному дискурсі відчувається змішання географічних і значеннєвих, територіяльних і сутнісних параметрів, що примножує способи межувати цю територію, додаючи инколи навіть такі критерії як релігія (православна / католицька Европа) чи культура (християнська / османська). Иншість цього регіону в очах західного читача містить більше застережливих, ніж суцільно позитивних асоціацій. Історична частина книги (розділ 2) показує, як середньовічна концепція християнського світу заклала певні передумови навіть до сучасного сприйняття. Короткі історичні нариси покликані пояснити вагомість окремих подій для модерних східноевропейських націй, наголошуючи на певному спільному досвіді. Водночас такі відомості підводять читача до з’ясування походження часто повторюваних концептуально політичних метафор ХХ ст. – «українське питання», «судетська проблема», «польський коридор», «німецька тема». Екскурс обривається на кінці 1980-х рр., що викликає певний жаль, адже період нового fin de siècle вже можна осмислити досить об’єктивно. Третій розділ книги присвячено термінологічним питання із погляду закладуваного значення, із погляду можливих асоціацій і навіть з погляду ортографії. Дослідник розглядає суму термінів, якими характеризують наш регіон, включає такі описові терміни «посткомуністична Европа» та «(колишній) радянський блок», звертається до німецьких термінів «Mitteleuropa» і «Zwischeneuropa». Цей розділ був би ще цікавішим, якби авторові вдалося ширше залучити матеріяли, написані у різних країнах нашого регіону (принаймні з географічних енциклопедій, виданих у цих країнах). У четвертому розділі проаналізовано стереотипи, якими західний европеєць сприймає східного, а саме: відсталість, культура та спадщина, комунізм та инші -ізми, антисемітизм, націоналізм, селянство, периферія, бідність, релігійність, спірні території, німецький вплив, «повернення» до Европи, стратегічне розміщення. Такий перелік стає планом дій для наших іміджмейкерів у широкому значенні, тобто політичних і культурних діячів, науковців і журналістів, щоб міняти цей репертуар. Дивно, що тепер зовсім не згадують про велику музичну культуру нашого регіону, яка в певні історичні періоди виконувала дипломатичні завдання та несла цілком позитивний посил світу. У цьому ж розділі уміщено аналіз дефініцій чотирьох термінів – «Східна Европа», «Центральна Европа», «Східно-Центральна Европа» і «Центрально-Східна Европа» – з погляду, які конкретно країни охоплюють ці терміни. Аналіз засвідчив, що Україну вдвічі частіше відносять до Східної Европи, ніж до Центральної. Корпус сучасної американської англійської мови теж використано як джерело для статистичного представлення образу Східної Европи серед носіїв цього варіянту англійської мови (розділ 5). Науковець простежив частотність синтаксичних показників і тем, що дозволяє скоригувати наше усвідомлення того, як американці сприймають нас (або пишуть про нас), але сам аналіз показав лише активність актуальних тем, які не зажди зачіпають основи нашої ідентичности. Останні два розділи книги (6 і 7) є внеском до політичної лінгвістики, де дослідник накладає свій матеріял на систему семантичних поглядів та інтерпретацій (використовуючи такі параметри опису, як мовне й позамовне значення, денотація й конотація, категоризація, синонімія, семантичні примітиви), що розширює простір для подальшого дискутування й аналізування. Різні аспекти української дійсності представлено на сторінках книги. Історія про чоловіка, який народився в Австро-Угорщині, виростав у Чехословаччині, одружився в Угорщині, працював у СРСР, на пенсію пішов ув Україні і ніколи не виїжджав із Мукачева чи Ужгорода (с 7.), яскраво свідчить про турбулентність нашої історії. Але все-таки найважливіше є те, як ми самі себе бачимо (чи – вірніше – у якому місці): нерепрезентативна вибірка все ж показала, що ми тяжіємо вважати себе «східними» або «центрально-східними» европейцями (с. 201). Пйотр Твардзіш – доктор філологічних наук (мовознавство), доцент катедри дискурсознавства інституту прикладної лінгвістики Варшавського університету. Він – випускник Люблинського католицького університету, працював у Люблинському католицькому університеті, Університеті ім. Марії Склодовської-Кюрі (Люблин), а з 2007 р. викладає у Варшавському університеті. У коло його зацікавлень входять когнітивна й корпусна лінгвістика та політичний дискурс. Його попередні монографії присвячені питанням когнітивної граматики та образної мови («Нульова деривація в англійській мові: підхід когнітивної граматики» (1997), «Моделі англійського словотвору» (2010), «Мова міждержавних зв’язків: у пошуках уособлення» (2013).

контексті архетипного підходу проаналізовано особливос- ті культурного коду у взаємодії влади та політичної опозиції у незалежній Україні (1991–2019 рр.). З’ясовано, що радянському культурному архетипу притаманні риси культури конфронтації та конформізму-консолідації, а та- кож співіснування на сучасному етапі у колективній свідомості українців, як мінімум, дві проекції українського минулого, два антагоністичні архетипи. Визначено, що радянський архетип виявляється у формуванні образу “ін- шого” як “чужого”/“ворога” з використанням агресивної риторики, словес- них війн, навішуванням ярликів; технологій адміністративного ресурсу, ма- сового маніпулювання, зокрема, мовним питанням в Україні, залякуванням електорату противника; застосуванням владою до опозиції інформаційного тиску, іноді силових методів, політичних репресій — політичних кримінальних практик, тактики ігнорування опозиції, єдиноначального бюрократич- ного управління, примусових методів до електорату з імітацією “участі” гро- мадян у прийнятті рішень. Виявлено, що більшою мірою радянський архетип властивий прихиль- никам комуністичної, соціалістичної ідеології, а також частині політичної еліти, світоглядні засади якої формувалися за часів СРСР, та яка репрезен- тує електорат із радянською ідентичністю. Перші уособлені Комуністичною партією України та Радикальною партією Олега Ляшка, другі — Партією Регіонів, Політичною партією “Опозиційний блок”, “Опозиційною плат- формою — За життя”. Радянський архетип у взаємодії влади та політич- ної опозиції по відношенню одна до одної як до ворога домінував у 1991– 2004 рр. та особливо у 2010 — поч. 2014 р. У зв’язку із зовнішньою агресією розділ між владою та політичною опозицією з лютого 2014 р. посилився не лише по лінії ідеології, а й у національному (патріотичному) контексті на “свій/патріот — чужий/сепаратист/зрадник”. Методи імплементації деко- мунізаційних законів також свідчать про вияви радянського архетипу. Доведено, що радянський архетип у взаємодії влади та політичної опози- ції виявляється в умовах згортання демократичного режиму, за соціальної інверсії, під час виборчих кампаній і в екстремальних ситуаціях. Водночас демократизація режиму призводить до перетворення образу опонента з “во- рога” на “іншого” у політичному дискурсі влада — політична опозиція. Обґрунтовано, що існування двох архетипів — автентично-українського та радянського — поляризує Україну, загрожуючи її громадянській консолі- дації і суспільній стабільності. Також радянський архетип у взаємодії влади та політичної опозиції в умовах зовнішньої небезпеки за світоглядної неви- значеності частини українського суспільства є політичною небезпекою, що загрожує національній безпеці України.

Постановка проблеми. Світ рухається в бік розвитку віртуального товариства, головними словами сучасності стали глобалізація, медіалізація, НАД – ЧЕРЕЗ та ШВИДКО. Є прибічники «віртуалізації» суспільства, є опоненти, але безперечними є зміни, які відбуваються в комунікаціях, освіті, суспільстві. Віртуалізація суспільства вимагає і створення нових форматів навчання, додаткової освіти для дорослих, а дистанційні форми навчання мають певні обмеження. Працюючи над науково-дослідницьким проектом «Психологічні компетенції успішності», ми на собі відчули всі складності нового формату роботи, вимогу до нових інструментів впливу на формат дистанційних курсів.Стан проблеми. За статистикою, зі 100% починаючих дистанційне навчання до успішного його закінчення доходять не більше 15%, нам вдалося підвищити ці дані до 40% у дистанційному курсі розвитку життєвої успішності, учасники його – міжнародна група (9 країн) з 350 осіб віком від 20 до 65 років.За статистикою, найбільш важливими для ефективності дистанційних курсів є поєднання таких п’яти факторів: інтерактивність, запам’ятовуваність, гнучкість у використанні, надання допомоги, доступність.Інтерактивність. Зробити учасника більш активним – це змушує його прагнути досягти максимального результату. Інтерактивність допомагає також викладачам включити в курс більш складні матеріали. Інтерактивність можна поєднувати з імітуванням в процесі навчання того середовища, з якою повинні познайомитися учні.Запам’ятовуваність – для цього потрібен зв’язок з повсякденним використанням. Вважається, що важливо знизити процент повторів, які, начебто, знижують ефективність електронного навчання. Ми ж, навпаки, відкрили необхідність «психологічних містків» між темами, в одній темі, та якісні повтори, як необхідну умову засвоєння теми. Нами також визначено, аби краще запам’ятати матеріал, він повинен бути емоційно цінним, важливим, та з якісно структуруваною логічною схемою подання інформації.Гнучкість у використанні курсів. В системі повинна бути передбачена можливість навчання осіб з різним рівнем підготовки та різними можливостями. Тут ми тільки виокремимо необхідність робити різні «мотиваційні потоки», тому що і психологічна готовність до учіннєвої діяльності є різним. Нами описано п’ять рівнів готовності, які вимагають різних мотиваційних впливів. Необхідно, щоб учні могли легко рухатися по учбовому курсу, стежити за своїм переміщенням, а також могли повернутися на ту позицію, де знаходилися при попередньому сеансі звернення до навчального курсу. Зміст курсу рідко залишається незмінним, тому засіб навчання повинен дозволяти змінювати навчальний контент. Можливість таких змін необхідно закласти в засіб навчання на самому початку.Надання допомоги. Оскільки електронне навчання відбувається звичайно не в групі, важливо, щоб система навчання надавала учасникам допомогу. Ми емпірично з’ясували, що дорослим потрібні:а) інструкції з проходження курсу;б) інструкції з засобів навігації по курсу;в) підказки для виконання завдань,г) посилання для отримання визначень,д) підтримка при виникненні технічних питань і пр.Кнопка виклику допомоги має бути доступна з будь-якого слайду курсу. Бажано, аби ці інструкції були доступні в будь-якому місці сайту, та бути інтуїтивно зрозумілими.Все це допоможе учням зосередитися на навчанні, а не відволікатися на прикрі перешкоди. Корисно також передбачити розділ для поширених питань, а також глосарій термінів, які можуть бути незнайомими. Це є цінним довідковим ресурсом навіть після завершення навчання. Для реалізації даного пункту ми створили віртуальну спільноту http://www.facebook.com/groups/181953808508038, психологічний блог-підтримку http://pocherk10.livejournal.com, відеоблог http://www.youtube.com/user/YunonaIllina, якими активно користуються наші учасники.Доступність. Через завантаженість сучасним дорослим часто існує складність виділити час для навчання. 24-годинна робота курсу та можливість запису курсу на диск є варіантом.Результати. Ці критерії є важливими, з нашими доповненнями вони дають можливість зменшити втрати кількості учасників. Але ми побачили необхідність додати акцент на психолого-соціальні чинники, що є найбільш впливовими у дистанційних курсах розвитку:Людина-легенда. Особистісний фактор – курс імені ... (вплив особистості ведучого/групи тьюторів, через: професійність, гнучкість зміни стратегії поведінки ведучого та вибір інструментарію впливу. Також емоційний вплив, що створює мотиваційне середовище для бажаних змін, так звана «харизма», та особистісний приклад – тренер як взірець для копіювання певних моделей поведінки).Конструктивна спільнота. Віртуальна групова динаміка, вплив групи (синергія, розвиток рефлективності, розширення картини світу та власного досвіду через спостерігання, активний обмін досвідом, спеціально скеровані комунікації, людські стосунки). У дистанційному форматі даний чинник забезпечується складніше, ніж у реальних учбових курсах, і потребує усвідомленого впливу, але, за результатами опитування, саме наявність конструктивної соціальної спільноти є перешкодою покинути курс для кожного п’ятого учасника.Зворотній зв’язок (вагомий емоційний вплив, високий рівень емоційної реакції, індивідуальний та своєчасний підхід «людина-людина»). Індивідуалізація зворотного зв’язку є найбільш складним чинником для реалізації у курсах, де є багато учасників. Ми вирішували дану складність через побудову психологічних пірамід спілкування –групи проекту, де учасники, які пройшли більшу частину курсу, є наставниками для наступної хвилі.Проект результату навчання. Важливо заохотити учасника створити власний проект результату, такий собі «індивідуальний план розвитку» засобом дистанційного курсу, та робити заміри протягом курсу. Хвилі нашого проекту, що користувалися «Щоденником проекту та самоспостереження», були більш результативними та ефективними у навчанні, проти хвиль без подібної активності (40% проти 20% учасників)Отже, ми виділили психолого-педагогічні принципи створення мотиваційного середовища у курсах розвитку зі збереженням інтерактивності, мотиваційного впливу і суб’єкт-суб’єктної взаємодії.Для демонстрації наведемо фрагмент одного модуля дистанційного курсу розвитку (ДКР) «Успіх». Завданнями даного етапу були саморефлексія та постановки задачі для самостійного розвитку в навчальній програмі «Успіх». Першим кроком цього заняття стало роз’яснення та емоційне прийняття моделі мотиваційно-ціннісних чинників та цільової вибірки переконань, які ведуть до успіху в обраному виді діяльності, з одного боку, та переліку самообмежень, які перешкоджають успіху, з іншого. Групі було запропоновано ознайомитися з авторською багатофакторною моделлю життєвих виборів, що приводять до успіху/неуспіху з детальним поясненням кожного параметру. Під час ознайомлення з моделлю увагу групи привернули до важливості та цінності саморозвитку, вагу інтелекту в даних процесах. Для того, щоб група учасників могла переконатися в ефективності методів зміни шаблонів поведінки, тьютор на прикладах видатних людей показав, що при виконанні належних вправ зміни особистісного профілю, власної моделі життєвих виборів обов’язково відбуваються, точність виборів підвищується. Отже, учасники змогли «приміряти» на себе моделі успішних людей та бути більш вмотивованими виконувати відповідні вправи в тренінгу. Заміри рівня інтересу до мотиваційно-ціннісної моделі проводились у формі анкетування до і після блоку про мотиваційні фактори. Було визначене зростання зацікавленості з 50% (у середньому) до 80%, та загострення уваги на нових аспектах теми.Після лекційного блоку (текст та відеолекція) групі були надані дві діагностичні вправи у формі самопрезентації з рамкою питань, аналіз відповідей на які проводився за схемою визначення мотиваційних характеристик, стереотипного мислення та самообмежень, які потрібно виконати у форматі спілкування у вебкімнаті проекту. Для того, щоб під час самопрезентації учасники були більш відкритими та вільними від соціально очікуваних відповідей, ведучим була підкреслена цінність розкриття особистих уподобань та інтересів через приклад своєї відкритої поведінки та з допомогою логічних доводів (таких як, зокрема, практичне використання правдивих відповідей для аналізу та змін; цінність пізнання себе для самоаналізу; цінність прийняття себе та своєї поведінки). Учасникам був наданий час для підготовки, після чого кожен мав виступити перед групою зі своєю історією.Для того, щоб поведінка групи була підтримуючою, ведучий перед виступами дав завдання, як саме слухати та аналізувати виступ того, хто презентує. Під час лекційного блоку були також використані техніки, які об’єднують групу: модель особливості групи (як приклад – «ви, тобто ті люди, для яких важливий саморозвиток …», «ви як група маєте такі особливості ...»), модель прийняття своєї поведінки, навіть якщо вона негативно оцінюється у соціумі (як приклад – «мало хто визнає, що ...», «тільки хоробрі можуть сказати про себе, що …»).Під час виступу першого учасника ведучий заохочував його до більшої відвертості та давав емоційну підтримку. Так група могла побачити, що бути відкритим безпечно, і наступні виступаючі дозволяли собі бути більш відвертими. Для визначення мотиваційно-ціннісних характеристик для кожного учасника використовувалась оціночна таблиця з такими критеріями:Мотиваційний блок: активність, самостійність у прийнятті рішень, мотивація досягнення, пізнання нового чи використання звичного контексту.Блок стереотипів: я можу / не можу, можу тільки сам / можу з іншими, очікую невдач / очікую успіхів, навколишнє середовище позитивне / негативне, я позитивний / негативний, я для себе / я для інших, все мені дається легко / все дається важко, на зміни треба багато часу / мало часу.Блок самообмежень:заборона собі бути кращим, заборона бути лідером, заборона бути «для себе», заборона бути автономним, заборона бути гнучким, заборона отримувати подарунки (в широкому смислі слова, як шанси від життя).Після виступу кожний учасник публічно отримав характеристику від тьютора та учасників за своїм профілем. Для того, щоб збільшити прийняття, зробити процес більш комфортним для учасників та зняти внутрішній протест, ведучий займає позицію співчуття. Ведучий через приклади створює чітке переконання у групи, що такий профіль є набутим, а не вродженим.Так в учасників формується рефлексивна позиція спостерігача, дослідника своєї поведінки, що є першим кроком до позиції автора власного життя. Після цих вправ у групі відбувається емоційний підйом, учасники діляться своїми враженнями один з одним, відчувають себе більш енергійними. Збільшилася також кількість дописів у спільнотах проекту. В такому психологічному стані їм набагато легше виконувати вправи в наступних блоках, які потребують високого рівня мотивації та уваги. Домашні завдання буди виконані 80% групи.Також нас зацікавило, яким чином можна перенести робочі стратегії впливу на дорослих з реальних успішних тренінгів, результати такого порівняння наводимо у таблиці 1.Таблиця1Мотиваційні фактори впливу у дистанційних курсах розвитку Фактор впливуРеалізація в тренінговому форматі (людина – людина – спільнота)Дистанційна реалізація (людина – комп’ютер – віртуальна спільнота)1. Гнучкість, зміна стратегіїТренер змінює емоційний стиль ведення групи, час проведення, вибір інструментарію для досягнення мети заняття – залежно від стану групи або особи.Потоки курсу. Створено модель «Типологія учасника». Є 5 типів з різним рівнем готовності до змін, навчання, швидкістю психічних процесів та відповідальністю. Технології адаптовані для кожного типу.2. Емоційний рівеньТренер керовано змінює емоційний фон, підвищуючи/ знижуючи емоційні тони. Вага «живого» спілкування, своєчасні підтримки: погляд, посмішка, тощо.В ДКР «Успіх» є форум та чат-кімната, вебінари де учасники звітують про свій прогрес. Створено віртуальні спільноти та блоги-підтримки, з постійно оновлюючимися інформаційними статтями, відео. Є опція «Рівень героя» (з рейтингом героїв), що прогнозовано зробить курс яскравішим, або покращить емоційний тон учасників.3. Особистість, як взірецьЛюдина потребує моделей для копіювання – так відбувається розвиток. За даними дослідників, близько 50% компетенцій учасники тренінгів копіюють, «знімають» з особистості тренера.Блоги, відеоблоги, «стіна успіху» з даними учасників різних хвиль навчання віртуальні спільноти. Зібрано базу еталонів з прикладами, елементами, які можна копіювати, якими можна захоплюватись. Планується створити гру «Порівняльний калькулятор успіху», де можна виміряти відсоток відповіданості своєму кумирові. На своїй сторінці замовити опцію: вислови улюблених героїв. Важливим також є яскравий та змінюваний інтерфейс курсу, з психологічно вивіреними: флеш, кольорами, розташуванням блоків, змінами (новини, вебінари, звіти).4. Харизма – яскравість, захоплення.Мотиваційний вплив особистості: захоплення іншими стимулює до активної діяльності. При скерованості-векторі, заданому темою, активація приводить до розвитку певних компетенцій.5. Групова підтримка: синергія рухуСпільний емоційний фон, мотиваційний імпульс, обмін досвідом мають великий трансформаційний потенціал. Люди порівнюють себе один з іншим, в рефлексивному середовищі повинні осмислювати власну поведінку з інших, незвичних раніше сторін, що розвиває саморефлексію.Психологічні піраміди, інтервізійні групи. В ДКР «Успіх» ми запланували створення міні груп (2-3-5 осіб) за «завданнями», люди будуть мінятися ролями «наставник»- «протеже» для виконання певних задач, будуть створені спільноти по темам моделі життєвих виборів (професія, фінанси, стосунки, тощо) у форумах, тематичні чат-кімнати та вебінари. У віртуальних спільнотах спілкуються люди з різних хвиль, обмінюються досвідом т. ін. На завершення курсу проводиться «круглий стіл» з учасниками, який записується на відео, та звіти учасників є додатковим мотиваційним фактором, для тих хто вчиться.6. Зворотній зв’язокТренер обирає підходящу для кожного форму подання, деталізацію, час та психологічний супровід зворотного зв’язку, тобто зворотній зв’язок є індивідуалізованим.Тьютор має авторську схему «П’ять Пі» подання зворотного зв’язку, яка компенсує людський фактор: щоденно, щотижнево, щомісяця, особистий привід, прогрес). Кожний зворотній зв’язок подається за загальновідомою схемою «Сендвіч». Психологічні піраміди.7. Структура подання інформації.Принцип «кільця Веблера» посилює мотиваційній аспект через простоту, логічність, наявність прикладів та зв’язків-містків між заняттями курсу.Мотивуючі аспекти даного питання легко переносяться в дистанційний формат, але потребують додаткових інформаційних «виходів»Висновки і перспективи. Головним аспектом, який нам вдалося зберегти, є інтерактивність. Зміна форм обміну інформацією між учасниками та ведучим у тренінговому форматі має найвищу ступінь через швидкість та зручність обміну інформацією для досягнення мети заняття. У тренінговому форматі ми маємо множинну, або діалогову взаємодію, коли інформація пов’язана з множиною попередніх повідомлень та відносинами між ними (1:m). У дистанційному ж форматі ми природньо виходимо на лінійний тип взаємодії (1:), коли відсутній зв’язок з попередніми повідомленнями, що власне не є інтерактивністю. Або на реактивну взаємодію (1:1), коли кожне повідомлення, обмін взаємодіями пов’язано лише з однію попередньою інтеракцією без врахування інших зв’язків. Як бачимо з таблиці 1, то саме для вих

FORENSIC ASSESSMENT OF ADVERSE OUTCOMES OF ISOLATED DIAPHYSEAL FEMORAL FRACTURES Sokol V. Fractures of the diaphysis of the femur are one of the most frequent mechanical injuries of the skeleton, however, the frequency and causes of the development of the complicated post-traumatic period are not well understood. The aim of this research was to study the causes of the development of adverse outcomes of isolated diaphyseal femoral fractures. Object and methods of research. Retrospective analysis of the protocols of clinical and radiological examination of 21 patients with adverse outcomes of a femoral diaphysis fracture, which, according to the results of the initial expert assessment, did not establish the severity of injuries due to the development of complications in the postoperative period. Results. The main cause of fractures in this category of patients is road traffic accidents (90.4% of cases); closed fractures of the femoral diaphysis (85.7%) in the middle third (76.1%) in men (76.2%) prevailed. The following reasons for the unsatisfactory results of surgical treatment of diaphyseal fractures of the femur were revealed: 1) patient-dependent: a combination of overweight and arthrosis of adjacent (hip and knee) joints - 57.1%; violation of the motor regime in the form of physical inactivity (19.0%) and excessive axial load on the operated leg (19.0%); 2) implant-dependent: a mismatch between the dimensions of the device for immersion osteosynthesis and the anatomical sizes of the corresponding segments of the femur in all cases; 3) surgical-dependent causes: unresolved intraoperative displacement of fragments of the femur (23.8%), violation of the technology of radiation diagnostics (14.3%), violation of the terms of postoperative x-ray monitoring (23.8%) and perioperative antibiotic prophylaxis (14.3%). The consequence of this was a violation of the stability of osteosynthesis in 95.2% with a secondary displacement of bone fragments of the femur (47.6%), delayed consolidation of a hip fracture (61.9%), the formation of pseudarthrosis of the femur (38.1%), and post-traumatic femoral deformity bones (71.4%), development of post-traumatic contracture of the knee joint (81.0%), suppuration of the postoperative wound (23.8%), development of post-traumatic osteomyelitis (14.3%), migration of screws from the osseous plate (47.6% ), migration of a distal blocked nail from the intramedullary st rust (4.8%), intramedullary rod migration (4.8%). Keywords: diaphyseal femoral fracture, surgical treatment, perioperative risk factors, postoperative complications, unsatisfactory outcomes. Резюме. СУДОВО-МЕДИЧНА ОЦІНКА НЕСПРИЯТЛИВИХ НАСЛІДКІВ ІЗОЛЬОВАНИХДІАФІЗАРНИХ ПЕРЕЛОМІВ СТЕГНОВОЇ КІСТКИ. Сокол В.К. Переломи діафіза стегнової кістки є однією з найбільш частих механічних травм скелета, проте частота і причини розвитку ускладненого посттравматичного періоду вивчені недостатньо. Метою даного дослідження стало вивчення причин розвитку несприятливих наслідків ізольованих діафізарних переломів стегнової кістки. Об'єкт і методи досліджень.Ретроспективний аналіз протоколів клініко-рентгенологічного обстеження 21 хворого з несприятливими наслідками перелому діафіза стегнової кістки, яким за підсумками первинної експертної оцінки не була встановлена ​​ступінь тяжкості тілесних ушкоджень у зв'язку з розвитком ускладнень в післяопераційному періоді. Результат досліджень. Основна причина переломів у даній категорії пацієнтів - дорожньо-транспортні пригоди (90,4% випадків); переважали закриті переломи діафіза стегнової кістки (85,7%) в середній третині (76,1%) у чоловіків (76,2%). Виявлено наступні причини незадовільних результатів хірургічного лікування діафізарних переломів стегнової кістки: 1) паціентзалежні: поєднання надмірної ваги і артрозу суміжних (кульшового і колінного) суглобів - 57,1%; порушення рухового режиму у вигляді гіподинамії (19,0%) і надлишкового осьового навантаження на оперовану ногу (19,0%); 2) імплантзалежні: невідповідність розмірів пристрою для погружного остеосинтезу і анатомічних розмірів відповідних сегментів стегнової кістки у всіх випадках; 3) хірургзалежні причини: неусунення інтраопераційно зміщення фрагментів стегнової кістки (23,8%), порушення технології променевої діагностики (14,3%), порушення термінів післяопераційного рентгенконтроля (23,8%) і періопераційної антибіотикопрофілактики (14,3%). Наслідком цього стало порушення стабільності остеосинтезу в 95,2% з вторинним зміщенням кісткових фрагментів стегнової кістки (47,6%), сповільнена консолідація перелому стегна (61,9%), формування псевдоартрозу стегнової кістки (38,1%), посттравматична деформація стегнової кістки (71,4%), розвиток посттравматичної контрактури колінного суглоба (81,0%), нагноєння післяопераційної рани (23,8%), розвиток посттравматичного остеомієліту (14,3%), міграція гвинтів з накісткової пластини (47,6% ), міграція дистального цвяха, що блокує, з інтрамедулярного стрижня (4,8%), міграція інтрамедулярного стрижня (4,8%). Ключові слова: діафізарний перелом стегна, хірургічне лікування, періопераційні фактори ризику, післяопераційні ускладнення, незадовільні наслідки діафізарних переломів стегна. Резюме. СУДЕБНО-МЕДИЦИНСКАЯ ОЦЕНКА НЕБЛАГОПРИЯТНЫХ ИСХОДОВ ИЗОЛИРОВАННЫХ ДИАФИЗАРНЫХ ПЕРЕЛОМОВ БЕДРЕННОЙ КОСТИ. Сокол В.К. Переломы диафиза бедренной кости являются одной из наиболее частых механических травм скелета, однако частота и причины развития осложненного посттравматического периода изучены недостаточно. Целью данного исследования стало изучение причин развития неблагоприятных исходов изолированных диафизарных переломов бедренной кости. Объект и методы исследований. Ретроспективный анализ протоколов клинико-рентгенологического обследования 21 больного с неблагоприятными исходами перелома диафиза бедренной кости,которым по итогам первичной экспертной оценки не была установлена ​​степень тяжести телесных повреждений в связи с развитием осложнений в послеоперационном периоде.Результат исследований. Основная причина переломов у данной категории пациентов - дорожно-транспортные происшествия (90,4% случаев); преобладали закрытые переломы диафиза бедренной кости (85,7%) в средней трети (76,1%) у мужчин (76,2%). Выявлены следующие причины неудовлетворительных результатов хирургического лечения диафизарных переломов бедренной кости: 1) пациентзависимые: сочетание избыточного веса и артроза смежных (тазобедренного и коленного) суставов - 57,1%; нарушение двигательного режима в виде гиподинамии (19,0%) и избыточной осевой нагрузки на оперированную ногу (19,0%); 2) имплантзависимые: несоответствие размеров устройства для погружного остеосинтеза и анатомических размеров соответстующих сегментов бедренной кости во всех случаях; 3)хирургзависимые причины: неустраненное интраоперационно смещение фрагментов бедренной кости (23,8%), нарушение технологии лучевой диагностики (14,3%), нарушение сроков послеоперационного рентгенконтроля (23,8%) и периоперационной антибиотикопрофилактики (14,3%). Следствием этого явилось нарушение стабильности остеосинтеза в 95,2% с вторичным смещением костных фрагментов бедренной кости (47,6%), замедленная консолидация перелома бедра (61,9%), формирование псевдоартроза бедренной кости (38,1%), посттравматическая деформация бедренной кости (71,4%), развитие посттравматической контрактуры коленного сустава (81,0%), нагноение послеоперационной раны (23,8%), развитие посттравматического остеомиелита (14,3%), миграция винтов из накостной пластины (47,6%), миграция дистального блокируемого гвоздя из интрамедуллярного стержня (4,8%), миграция интрамедуллярного стержня (4,8%). Ключевые слова: диафизарный перелом бедра, хирургическое лечение, периоперационные факторы риска, послеоперационные осложнения, неудовлетворительные исходы переломов диафиза бедра.

Застосування комп’ютерних тестів для поточного та підсумкового оцінювання знань студентів дає змогу якісно і об’єктивно оцінити знання студентів за умови наявності великої та добре перевіреної бази тестових завдань. Дієвість тестування істотно залежить від вибраних автором (або авторами) типів завдань [1]:1) завдання з вибором відповіді (правильної або неправильної);2) завдання з встановленням відповідності;3) завдання з вибором кількох правильних відповідей;4) завдання з вводом відповіді (текстової або числової).Завдання перших трьох типів погано захищені від вгадування відповіді студентом, однак вони найбільш широко використовуються у практиці комп’ютерного тестування. Завдання четвертого типу добре захищені від вгадування відповіді, однак текстові відповіді доведеться перевіряти людині. Для перевірки числової відповіді система тестування повинна мати блок перевірки чисел з цілою і дробовою частиною. На факультеті електроніки Львівського національного університету імені Івана Франка створена база тестових завдань з курсів «Обчислювальна техніка і програмування» (для перевірки знань мов програмування Паскаль та Сі) та «Теорія коливань», в яких майже 90 відсотків завдань складають завдання з вводом числової відповіді. База тестових завдань з мови програмування Паскаль розбита на розділи:1. Лінійна програма (числова відповідь з цілою і дробовою частиною);2. Програма з синтаксичною помилкою (відповідь є цілим числом);3. Програма з розгалуженням (числова відповідь з цілою і дробовою частиною);4. Встановлення відповідності програма-алгоритм (тип 2);5. Програма з циклом for (числова відповідь з цілою і дробовою частиною);6. Програма з циклом while (числова відповідь з цілою і дробовою частиною);7. Програма з циклом repeat-until (числова відповідь з цілою і дробовою частиною);8. Програма з процедурою-функцією (числова відповідь з цілою і дробовою частиною);9. Програма з процедурою (числова відповідь з цілою і дробовою частиною);10. Завдання на написання програми для розв’язання певної задачі (текстова відповідь).Розглянемо приклади тестових завдань деяких розділів.1. Якого числового значення набуде змінна w після виконання цієї програми?Program test1;Varx,q,z,w:real;Beginx:=6;z:=4;w:=x*z;q:=x/z;WriteLn('w=',w);WriteLn('q=',q );end.2. В якому рядку програми є синтаксична помилка?Program test 2;Varx,y,z:real;i,n:integer;Begini:=20;x:=32;y:=34;z:=-9;n:=30*i;WriteLn( ' x=',x );end.6. Якого числового значення набуде змінна s після виконання цієї програми?Program test3;Vars,d,r:real;i:integer;Begins:=100;d:=2;r:=10;i:=0;While s>r doBegins:=s/d;i:=i+1;end;WriteLn('s=',s );WriteLn('i=',i );end.Успішне виконання студентом завдань із перших дев’яти розділів свідчить лише про вміння студента читати чужі програми. Для перевірки здатності студенти писати свої програми введено десятий розділ. Відповіддю студента є текст програми і, за потреби, текстові файли з результатами роботи програми. Очевидно, що під час виконання десятого завдання студент повинен мати можливість скористатись оболонкою для програмування мовою Паскаль (і тільки під час виконання цього завдання!). Якщо на виконання завдань із перших дев’яти розділів можна відводити по кілька хвилин (за умови невеликого обсягу наведених програм), то для написання програми потрібно відвести у кілька раз більше часу (залежить від складності поставленої задачі).База тестових завдань з «Теорії коливань» розбита на розділи:1. Обчислення постійної складової ряду Фур’є (числова відповідь з цілою і дробовою частиною);2. Обчислення косинусної гармоніки Фур’є (числова відповідь з цілою і дробовою частиною);3. Обчислення синусної гармоніки Фур’є (числова відповідь з цілою і дробовою частиною);4. Визначення стійкості стану рівноваги лінійної коливної системи (ручна перевірка – текстова відповідь);5. Вільні коливання лінійних коливних систем (числова відповідь з цілою і дробовою частиною);6. Вимушені коливання лінійних коливних систем (числова відповідь з цілою і дробовою частиною);7. Стани рівноваги нелінійних коливних систем (числова відповідь з цілою і дробовою частиною);8. Особливі точки коливних систем (тип 2);9. Вимушені коливання нелінійних коливних систем (числова відповідь з цілою і дробовою частиною);10. Визначення амплітуди коливань автогенератора (числова відповідь з цілою і дробовою частиною).Для виконання завдань з дев’ятого і десятого розділів студент повинен мати можливість скористатись оболонкою для числового інтегрування алгебро-диференційних рівнянь із простою вхідною мовою.Розглянемо шаблони тестових завдань деяких розділів.1. Для заданого сигналу ... обчислити постійну складову ряду Фур’є a0.4. Для лінійної коливної системи ... складіть характеристичне рівняння та визначить його корені (відповідь вводьте за схемою: дійсна частина, уявна частина, дійсна частина, уявна частина).5. Для початкових умов: x(0)=1, dx(0)/dt=0 знайдіть вільні коливання лінійної коливної системи, заданої диференціальним рівнянням ... та вкажіть значення x(t) в момент часу t=5.7. Для коливної системи, диференціальним рівнянням ... , вкажіть координати стійкого стану рівноваги x=..., dx/dt=...9.Користуючись програмою DS0, визначить амплітуду вимушених коливань нелінійної коливної системи, заданої диференціальним рівнянням ...Завдяки уведенню числової відповіді з цілою і дробовою частиною виключається вгадування відповіді студентом, адже множина можливих відповідей практично нескінченна.Такий підхід легко поширити на природничі і технічні науки, в яких для проведення практичних занять використовують задачі з числовими розв’язками.

Фотоелектронне сепарування застосовують для сортування різноманітних сипких продуктів, у тому числі – зерна і деяких продуктів його переробки.Фотоелектронні сепаратори використовують для очищення зерна від важковідділюваних домішок, які досить складно або навіть неможливо відокремити з допомогою звичайних зерноочисних сепараторів. Окрім того, їх застосування доцільне для розділення на фракції основних продуктів лущення зерна круп’яних культур. Фотоелектронне, або оптичне сепарування базується на ідентифікації частинок сипких продуктів як за ознакою кольору, так і їх форми і текстури. Для цього використовують оптичні камери. Електронні блоки обробки отриманої гра- фічної інформації передають її в пневматичні пристрої ежекторного типу для виведення домішок із основного потоку продукту. Оптичні датчики і повітряні ежектори функціонують у безконтактному режимі, що повністю узгоджуються з вимогами гігієнічності харчових технологій. До того ж вони є швидкодіючими, що забезпечує високу продуктивність сепарування. Ефективність вилучення домішок сягає 80…99,99%. Довговічність фотоелектронних сепараторів характеризують числом циклів Nц спрацювання пневматичних клапанів ежекторів. Більшість фірм гарантує Nц ≥ 50 млн циклів. На ринку обладнання знайшли поширення фотоелектронні сепаратори «Зоркий» російської компанії «СиСорт продуктивністю 5…15 т/год, англійські сепаратори фірми «Sortex», сепаратори китайської фірми ANYSORT і деякі інші Впровадження фотоелектронних сепараторів у виробництво може призвести до оптимізації технологічних процесів і потокових ліній для їх реалізації, а також до підвищення конкурентоспроможності виробленої продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках.