Journal articles: 'Розвиток особистісний'

1

Савчин, М. В., М. І. Заміщак, and С. І. Заболоцька. "ОСОБИСТІСНИЙ РОЗВИТОК МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНЕ ТА ЕМПІРИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОГРАМИ." Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, no. 3 (February 17, 2022): 101–6. http://dx.doi.org/10.32782/psy-visnyk/2021.3.20.

Full text

Abstract:

Аналізується актуальність проблеми особистісного розвитку майбутнього педагога в контексті державного професійного стандарту та стандарту освіти з підготовки вчителя середньої школи. Викладаються сутність та зміст зазначеного феномену, теоретико-методологічні засади складання програми особистісного розвитку студента-педагога: уявлення про сутність, зміст, феноменологію, структуру та здатності особистості, як-от розвиток свідомості та самосвідомості, спонукальної (мотиваційної) сфери, потенціалу особистості (інтелект, емоційно-вольова сфера, саморегуляція, рефлексія та ін.), індивідуальні характеристики (темперамент, характер, здібності), природні основи становлення особистості (тип н.с., задатки). Розвиток особистості розглядається в єдності з її цілісною життєдіяльністю. Аналізуються складники здорової особистості педагога (психічний, психологічний, соціальний, моральний та духовний) та ознаки здорового стилю життєдіяльності. Характеризується запропонований варіант програми особистісного розвитку майбутнього педагога, в якій виділяють блоки самопізнання особистості та стилю життєдіяльності, розвиток свідомості, самосвідомості, спонукальної сфери, потенціалу особистості та її природні основи. Представлені дані емпіричного вивчення результатів реалізації програми виявили значне зростання мотивації студентів до проблеми особистісного саморозвитку та вивчення психологічних дисциплін, зростання їх суб’єктності та особистісної включеності в цей процес, як-от досягнення в самоаналізі внутрішнього світу, опануванні особистісних здатностей, вдосконаленні стилю життєдіяльності (цілеспрямованість, осмисленість та результативність життя), вирішенні широкого кола особистісних та життєвих проблем, налагодженні міжособистісних стосунків, а також у питанні підготовки до майбутньої професійної діяльності. Викладено особливості діяльності педагога в керуванні реалізацією студентами програми особистісного розвитку.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Ушаков, A. C. "ЦІННІСНИЙ ВИМІР ОБРАЗУ ЛЮДИНИ КУЛЬТУРИ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 92, no. 5 (November 29, 2019): 211–28. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-92-5-211-228.

Full text

Abstract:

Статтю присвячено теоретичному аналізу проблеми впливу духовних цінностей на формування образу людини культури. Автором розкрито сутність понять: «людина культури», «образ людини культури», представлено структуру ціннісної системи особистості, проаналізовано особливості детермінаційного впливу духовних цінностей на особистісний розвиток в цілому; окреслено напрями педагогічного впливу, що сприяє формуванню образу людини культури у студентської молоді. Акцентується увага на тому, що людина як суб’єкт і об’єкт культури є носієм вищих (духовних, моральних, естетичних, творчих, інтелектуальних) цінностей і одночасно джерелом їхнього виникнення або трансформації. Особливістю людини культури є спрямованість на індивідуальний особистісний розвиток та духовну, творчу самореалізацію в соціумі. У статті визначено двокомпонентну структуру ціннісної системи особистості: об’єктивні цінності, що представлені суспільними ідеалами та суб’єктивні цінності, які визначають світогляд людини та мотиви її поведінки. Засвоєння духовних цінностей та морально-етичних норм стає підґрунтям розвитку образу людини культури, що детермінує подальший особистісний розвиток у напрямі актуалізації зазначених цінностей. Формуванню образу людини культури у студентської молоді сприяє ознайомлення з найкращими взірцями світової культурної спадщини, де вдало поєднуються інтелектуальний, естетичний, духовний і моральний розвиток особистості, Ключові слова: людина культури, образ людини культури, духовні цінності, моральні цінності, ціннісна логосфера.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

Коваль, Марина. "Виховний вплив інформаційних технологій на особистісний розвиток учнів." Освітній вимір 44 (February 19, 2015): 145–48. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v44i0.2668.

Full text

Abstract:

Коваль М. М. Виховний вплив інформаційних технологій на особистіснийрозвиток учнів. У статті розкривається проблема підготовки підростаючого покоління до повноцінної, плідної життєдіяльності, в умовах розвитку школи нового рівня з використанням інформаційних технологій у навчально-виховному процесі як засіб збереження неповторності й унікальності кожної дитини, готової до саморозкриття, запровадження нових інформаційних технологій в освітню галузь, у систему виховання особистості в сучасному світі при повному доступі до інформатизації.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Літвінова, О. В., and М. М. Криворучко. "МЕДІАСЕРЕДОВИЩЕ ЯК ЗАСІБ ВПЛИВУ НА ОСОБИСТІСНИЙ РОЗВИТОК ПІДЛІТКІВ." International scientific-practical conference «Ideas of academician Vernadskyi and problems of sustainable development of education and science» 19 (September 10, 2021): 24–25. http://dx.doi.org/10.30929/2079.vern.2021.24-25.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

Матукова, Ганна. "Організаційно-діяльнісні ігри як засіб розвитку підприємницької компетентності майбутніх економістів." Освітній вимір 43 (December 11, 2014): 60–66. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v43i0.2728.

Full text

Abstract:

Матукова Г. І. Організаційно-діяльнісні ігри як засіб розвитку підприємницької компетентності майбутніх економістів. Статтю присвячено опису методики проведення організаційно-діяльнісних ігор, що спрямовуються на особистісний розвиток майбутніх фахівців, набуття ними досвіду міждисциплінарного способу розв’язання професійних проблем. Розкрито зміст організаційно-діяльнісної гри «Регіональний бізнес-проект», проведеної автором у рамках підготовки до міжвузівського конкурсу захисту бізнес-планів задля розвитку компетентності до підприємницької діяльності в майбутніх економістів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

Мочан, Т. М. "Професійна мобільність та її вплив на особистісний розвиток фахівця." Науковий вісник Мукачівського державного університету. Серія "Педагогіка та психологія", вип. 1 (5) (2017): 130–32.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Богатирьова, Г. А. "РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ІЗ ТУРИЗМУ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ АНІМАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 97, no. 4 (September 30, 2020): 17–24. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-97-4-17-24.

Full text

Abstract:

У статті проаналізовані теоретичні засади розвитку творчих здібностей майбутніх фахівців із туризму щодо проведення анімаційних заходів у професійній діяльності в умовах закладів вищої освіти. Визначено основні підходи щодо розвитку творчих здібностей майбутніх фахівців із туризму: суб’єктивно-особистісний, системно-структурний, акмеологічний. Встановлено, що творчі здібності проявляються у відкритості до всього нового, прагненні і здатності до саморозвитку, самореалізації та самовдосконаленню; у готовності до ризику та нестандартним рішенням; у наявності творчого мислення, яке проявляється у вмінні висувати гіпотези, вмінні генерувати нові ідеї, вести багатоваріантний пошук, у гнучкості мислення. Наголошено, що для ефективного розвитку творчих здібностей майбутніх фахівців із туризму щодо проведення анімаційних заходів в професійній діяльності необхідно створити педагогічні умови, а саме: навчання на основі мотивації досягнень, інтерактивне навчання з використанням прийомів модерації, професійна спрямованість процесу навчання. Зазначено, що накопичення кожним студентом досвіду самостійної творчої діяльності передбачає активне використання на різних етапах виконання творчих завдань колективних, індивідуальних і групових форм роботи. Зроблені висновки, що розвиток творчих здібностей майбутніх фахівців із туризму щодо проведення анімаційних заходів у професійній діяльності має бути цілеспрямованим, методологічно обґрунтованим процесом, адже його метою є розвиток особистісних якостей та підвищення мотивації до навчання та професійної діяльності, що є вкрай актуальним в умовах сучасної вищої освіти. При цьому ефективність та результативність педагогічного здійснення забезпечується всією логікою побудови змісту навчального процесу, стилем навчання і виховання, відповідними організаційними формами квазіпрофесійної діяльності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

Савчин, М. В., and Л. П. Василенко. "ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ У ПРАКТИЦІ ВИКЛАДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН." Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, no. 3 (February 17, 2022): 96–100. http://dx.doi.org/10.32782/psy-visnyk/2021.3.19.

Full text

Abstract:

Констатується, що психологічна підготовка в педагогічних навчальних закладах вимагає переосмислення, докорінного оновлення мети, змісту психологічної освіти через посилення її практичної спрямованості. Зазначається, що нагальною є потреба в з’ясуванні умов, механізмів та вдосконаленні методів викладання психології з метою формування професійної компетентності в майбутніх педагогів. Виділено компетенції, розвиток яких можна забезпечити під час викладання психологічних дисциплін: діагностичну, соціально-психологічну, соціально-перцептив- ну, особистісну, аутопсихологічну, забезпечення професійного розвитку, саморегулятивну, забезпечення навчання (само- і взаємонавчання), виховання (само- і взаємовиховання), розвитку (само- і взаєморозвитку) школярів, комунікативну, а також складники та механізми їх становлення. Зазначається, що формування професійної компетентності в майбутніх педагогів у процесі вивчення психології є важливим етапом у загальній системі її розвитку під час навчання у виші. Його специфіка визначається виникненням у студентів особливої професійної позиції, яка містить особистісний (мотиваційна спрямованість на учня), діяльнісний (система навчально-професійних дій) і рефлексивно-оцінний складники. Виділено умови формування професійної компетентності в майбутніх педагогів засобами психологічних дисциплін, як-от орієнтація на суб’єктність студента та особистісну спрямованість, створення креативного середовища, спонукання до рефлексивної діяльності, проблематизація освітнього процесу, забезпечення становлення професійної ідентичності та професійної мотивації. Зазначається, що важливим показником професійної компетентності майбутнього педагога є його здатність самостійно виконувати завдання, які визначаються умовами реальної педагогічної діяльності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

БІЛОЗЕРСЬКА, Світлана. "ОСОБИСТІСНІ ЯКОСТІ ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО ІМІДЖУ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА." Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, no. 3 (52) (February 21, 2022): 20–26. http://dx.doi.org/10.32689/maup.psych.2021.3.3.

Full text

Abstract:

У статті розглядається проблема формування професійного іміджу як важливої компетенції кожного майбутнього вчителя та затребуваної особистісно-професійної якості, що безпосередньо підвищує ефективність навчання. У системі професійної освіти майбутніх вчителів приділяється достатньо уваги оволодінню академічним знанням, проте формуванню вчителя як гармонійно розвиненої особистості, суб’єкта педагогічної діяльності, психічні якості якого вдало поєднуються з фізичним, духовним, моральним, особистісним, соціальним розвитком, зовнішньою привабливістю, вчителя, який володіє адекватною самооцінкою, повагою та розвиненою Я-концепцією, часто залишається поза межами діяльності навчальних закладів. Мета статті – проаналізувати найбільш значущі та бажані особистісні якості, які є основою формування позитивного професійного іміджу майбутнього педагога. Як показали результати нашого короткого наукового дослідження, сучасного майбутнього вчителя вже не можна обмежувати лише навичками добору та подання навчального матеріалу. Його діяльність у нових соціально-економічних умовах має бути зосереджена на творчості, ефективному спілкуванні, вмілому поєднанні демократичності з педагогічною вимогливістю та зв’язку навчального матеріалу з життям, що загалом вимагатиме від майбутнього педагога оволодіння відповідними особистісними якостями. Висновки. Доводиться думка, що професійна підготовка майбутніх вчителів потребує не лише системного вдосконалення змісту та методики їх навчання, а й формування та розвитку особистості, оволодіння тими особистісно-професійними якостями, які забезпечать повноцінну професійну діяльність педагога в сучасному українському суспільстві. При цьому професійні якості майбутнього вчителя нової ери невіддільні від особистісних, що виглядає цілком логічно, оскільки неможливо стати справжнім, ефективним учителем, маючи лише той чи інший показник. Отже, сформованість усіх особистісних і професійних характеристик забезпечать сучасному вчителю високу продуктивність праці та сприятливий професійний імідж.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

Ревенко, Світлана. "Адаптація та психометричний аналіз методики «Особистісної і соціальної ідентичності» В. Урбанович." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 1(51) (2020): 186–99. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-51-1-186-199.

Full text

Abstract:

Метою статті є адаптація методики «Особистісної і соціальної ідентичності»В. Урбанович до вибірки дослідження студентської молоді та її психометричний аналіз. Методи. Для досягнення мети було проведене дескриптивний аналіз (М – середнє арифметичне значення; SD – стандартне відхилення) з подальшим розрахунком надійності за внутрішньою узгодженістю за критерієм альфа Кронбаха. Результати. проведений психометричний аналіз методики «Особистісної і соціальної ідентичності» В. Урбанович показав, що сім шкал із восьми підтвердили свою надійність за внутрішньою узгодженістю, це шкали Служба (робота), Матеріальне положення, Здоров'я, Сім'я, Оточення, Майбутнє, Суспільство.Шкала Внутрішній світ її надійність за внутрішньою узгодженістю не підтверджено. Її перетворено у додаткову шкалу, яка отримала назву Особистісний розвиток і показала гранично припустимий рівень надійності за внутрішньою узгодженістю. Висновки. Методика «Особистісної і соціальної ідентичності» В.Урбановіч підтвердила свою надійність за внутрішньою узгодженістю і може бути використана для проведення дослідження та подальших розрахунків за шкалами: Служба (робота), Матеріальне положення, Здоров'я, Сім'я, Оточення, Майбутнє, Суспільство.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

11

Kozak, Tеtіana. "Формування художньо-естетичної компетентності студентів у вищих закладах освіти України." Освітній простір України, no. 16 (September 16, 2019): 92–97. http://dx.doi.org/10.15330/esu.16.92-97.

Full text

Abstract:

У статті обґрунтовано систему критеріїв, показників та рівнів вимірювання художньо-естетичної компетентності студентів як результату фахової підготовки в університетах. Охарактеризовано поняття “художньо-естетична компетентність”, її формування у студентів, визначено критерії художньо-естетичної компетентності студентів (особистісний, навчальний, творчий), подано їх характеристику. У висновках зазначено, що формування, розвиток художньо-естетичної компетентності у студентів можливі після засвоєння теоретичної бази знань, практичної діяльності та саморозвитку, це є основною передумовою становлення його як особистості. Художньо-естетична компетентність для студента – це майже основна передумова становлення його як особистості. Майбутній фахівець з образотворчого мистецтва має бути зорієнтована на формування і розвиток здатності до сприйняття дійсності, мистецтва та культури, творчої художньої індивідуальності та розвитку практичних вмінь – необхідних чинників кваліфікованого спеціаліста.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

12

Штика, Юрій. "РОЗВИТОК АНАЛІТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ФАХІВЦІВ ЕКОНОМІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ: РЕЗУЛЬТАТИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 16, no. 1 (June 12, 2021): 408–19. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v16i1.714.

Full text

Abstract:

У статті наведено результати педагогічного експерименту, пов’язаного з упровадженням моделі розвитку аналітичної компетентності фахівців економічних спеціальностей. Аналітична компетентність фахівців економічних спеціальностей є складним інтегрованим особистісним утворенням, сутність якого становить сукупність взаємопов’язаних складових. У статті описано методики визначення рівнів розвитку аналітичної компетентності фахівців економічних спеціальностей за розробленими критеріями. Наведено методики розрахунку результатів за одержаними даними та її візуалізовані моделі. Проведено якісний аналіз одержаних результатів з позитивним висновком про ефективність авторської моделі. Під час визначення рівнів розвитку аналітичної компетентності фахівців економічних спеціальностей слід спиратися на такі показники, як обсяг аналітичних знань (предметний критерій), виконання аналітичних дій (практичний критерій), рівень мотивації (особистісний критерій). Запропонована класифікація рівнів розвитку аналітичної компетентності фахівців економічних спеціальностей містить чотири сходинки: інтуїтивний, репродуктивний, усвідомлений та творчий. На основі кількісних і якісних показників було проведено порівняльний аналіз одержаних проміжних і кінцевих результатів педагогічного експерименту. Достовірність результатів дослідження забезпечувалася використанням статистичних методів опрацювання результатів дослідницької роботи (критерій Стьюдента). Проведений аналіз результатів формувального етапу експерименту в контрольних та експериментальних групах свідчить про результативність упровадження в процес підготовки майбутніх фахівців економічних спеціальностей науково обґрунтованої моделі управління цим процесом, навчальних і методичних посібників, практичних рекомендацій, розроблених автором дослідження, що дозволяє студентам ефективно застосовувати аналітичні технології у майбутній професійній діяльності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

13

Хім, Марія, and Марта Данилович-Кропивницька. "ПРОФЕСІЙНИЙ І ОСОБИСТІСНИЙ РОЗВИТОК ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ СТАЛОГО СУСПІЛЬНОГО РОЗВИТКУ (АРХЕТИПНИЙ ПІДХІД)." Public management 18, no. 3 (May 29, 2019): 490–500. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-18-3-490-500.

Full text

Abstract:

З’ясовано специфіку впливу архетипу на професіоналізм у сфері державного управління. Досліджено основні аспекти професійного і особистісного розвитку державних службовців України в контексті сталого суспільного розвитку відповідно до їх архетипів. На сьогодні вітчизняни- ми науковцями досить часто досліджується архетипіка політичних лідерів. Застосування архетипової методології у дослідженні, що презентується, да- ло можливість визначити, що авторитет державного службовця як персо- ніфікованого суб’єкта постмодерного суспільства є ціннісним комплексом системи домінуючих соцієтальних властивостей, які конкретизує архетип, відповідно до чого встановлюються пріоритети у виборі імперативів, прин- ципів досягнення легітимності та методів управління, що використовують- ся для досягнення поставлених управлінських цілей. Запропоновано су- часні архетипи різних груп службовців органів публічної влади в Україні та виокремлено їх основні архетипові характеристики як основні складові їх іміджу. Відповідно до характерних ознак кожного з архетипів державно- го службовця виокремлено основні проблеми їхнього професійного і осо- бистісного розвитку. Обґрунтовано необхідність урахування архетипного підходу при реалізації основних сучасних механізмів розвитку державних службовців, що сприяють підвищенню їх професіоналізму. Створення ефективної системи державної служби вимагає вдоскона- лення підходів до формування нового типу державного службовця, який керується такими цінностями, як самореалізація, підвищення кваліфікації, професійний розвиток, моральність, творчість, відстоювання власної думки, самоповага тощо. Саме завдяки цьому підвищується рівень професійної ді- яльності, досягається бажаний статус, що передбачає успішно побудовану кар’єру. Надано рекомендації щодо їх пристосування у розрізі окремих ас- пектів, таких як професіоналізм, навчання та мотивація.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

14

Якимчук, Борис. "Психологічні особливості розвитку творчого потенціалу особистості." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 2(52) (2020): 167–78. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-52-2-167-178.

Full text

Abstract:

Мета. У статті поставлено за мету здійснити аналіз психологічних аспектів розвитку творчого потенціалу особистості. Ключовими завданнями статті є: 1) розглянути основні структурні елементи творчих здібностей, виявити їх змістовне наповнення та принципові особливості; 2) актуалізувати питання творчого потенціалу як розвитку творчої сили особистості та розгортання її загального особистісного потенціалу. Методи. За допомогою описового методу здійснено понятійне обґрунтування творчості через її діяльний аспект (процес і результат), а також дано визначення змісту творчості через призму активності особистості. Методом компаративного аналізу описано процеси творчої діяльності у розрізі актуальних трансформацій інформаційно-комунікаційного простору; зокрема розглянуто вплив сучасних інформаційно-комунікаційних технологій на розгортання творчого потенціалу особистості. Методом системно-структурного аналізу виявлено структуру творчого потенціалу особистості, до складників якого віднесено конативну, пізнавально-емоційну та соціально-психологічну сфери, та визначено принциповий розподіл творчої діяльності на процесуальний та особистісних компоненти. Результати дослідження. При цьому констатовано, що процесуальний аспект має на увазі специфічні особливості перетворення суб’єктом творчості того продукту, який виступає предметом творчої дії, а особистісний аспект передбачає урахування якостей, здібностей та схильностей особистості як суб’єкта творчого процесу. Творчою активністю особистості названо таку діяльність, яка є перетворювальною (трансформуючою дійсність) та не стимульованою зовнішніми (нагальними) потребами, довільно і цілеспрямовано здійснюваною. Зазначено, що основним індикатором творчої активності особистості є творче зусилля як такий тип цілеспрямованої вмотивованої діяльності, що забезпечує устремління на творчий результат при відповідному рівні активності та ініціативи. Основними передумовами, що визначають схильність особистості до творчості, визначено ряд особистісних та ситуаційних рис, що стимулюють розгортання творчої діяльності та розвиток творчого потенціалу особистості, зокрема природні передумови, життєвий досвід, характерологічні особливості та мотивацію діяльності. Висновки. Підсумовано, що мотивація визначає реалізацію творчих схильностей, визначається внутрішніми спонуками, що залежать від сукупності зовнішніх середовищ них умов, світоглядних орієнтирів та спрямованості особистості. У підсумку показано, що мотивація творчої діяльності як умова розвиненого творчого потенціалу характеризує ставлення до неї, визначає відповідну спрямованість та визначає її розвиток.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

15

Білозерська, Світлана Іванівна. "ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ ЯК СКЛАДНИК ПРОФЕСІЙНОГО ІМІДЖУ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА." Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, no. 6 (February 28, 2022): 70–75. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2021.6.11.

Full text

Abstract:

У статті акцентовано увагу на ціннісних орієнтаціях як основній складовій частині професійного іміджу майбутнього вчителя, адже стратегія формування професійного іміджу вчителя є нині однією з провідних у вітчизняній освіті, оскільки в його структурі, як і в структурі особистості педагога, цінності займають особливе місце. Доводиться, що в структурі професійного іміджу ціннісні орієнтації постають внутрішнім каркасом всієї його структури. Розкрито сутність поняття професійний імідж, виходячи з аксіологічних позицій. Обґрунтовано важливість аксіологічного підходу у спрямованості педагогічної діяльності на формування системи гуманістичних, соціальних, морально-духовних, професійних та особистісних ціннісних орієнтацій особистості, без якої неможливий особистісний та професійний розвиток майбутнього педагога. Зосереджено увагу на аксіологічних орієнтирах, які дають змогу розкривати особистісний потенціал на основі цінностей та організувати процес конструювання професійного іміджу майбутнього педагога в рамках ціннісних координат, властивих українській освіті та культурі, а також акцентувати на ціннісному компоненті, що включає формування особистісних якостей, відповідних педагогічній діяльності. Розглянуто процес створення іміджу як складної комплексної діяльності, значна частина якої здійснюється в просторі внутрішнього світу людини. Сутність ж педагогічної діяльності полягає в тому, що вона не може бути тільки для себе, її сенс у переході діяльності «для себе» в діяльність для іншого, в залученні іншого до цінностей культури, у сприйнятті іншого як цінності. Природний і усталений механізм формування професійного іміджу дає змогу визначати його як спеціально сформований образ, як результат діяльності когнітивної та афективної сфери майбутнього педагога. Доведено, що імідж аксіологічно орієнтованого майбутнього педагога, його психологічні та візуальні характеристики, які виявляються в педагогічній діяльності, говорять про готовність майбутнього педагога до самоствердження, самоактуалізації, самовизначення.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

16

Бабенко, О. В. "РОЗВИТОК КОГНІТИВНИХ ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ЗДІБНОСТЕЙ СТУДЕНТІВ ЗАСОБАМИ ПІДКАСТИНГУ." Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, no. 3 (April 29, 2021): 150–55. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-2-22.

Full text

Abstract:

У статті розглянуто передовий досвід канадських освітян щодо стратегій та методів формування умінь і навичок XXI століття у креативному освітньому середовищі на основі сучасних цифрових технологій та автентичних аудіоресурсів. Здобуття вищої освіти не гарантує високої конкурентоспроможності випускників навчальних закладів на ринку праці. Нині сучасна система освіти не може обмежуватися підготовкою фахівців тільки в традиційних формах і вимагає звернення до когнітивних механізмів засвоєння і набуття знань. Діяльність людини нерозривно пов’язана sз зовнішньою (фізичною) та внутрішньою (психічною) сторонами (мотиваційною, пізнавальною та регуляторною). Для досягнення успіху в сучасних реаліях визначальною характеристикою навчального процесу постає орієнтація на когнітивний та особистісний розвиток студентів. Мета дослідження – всебічний аналіз передового педагогічного досвіду закордонних колег щодо впровадження інноваційних технологій у навчальний процес. Когнітивні механізми описано як вищі функції мозку та індивідуальні психологічні здібності людини, які потребують відповідних технологій та методів навчання. Розвиток критичного та творчого мислення тісно пов’язаний з використанням таксономії Блума, ієрархічного впорядкування когнітивних навичок за допомогою дієслів планування. Ґрунтуючись на практиці застосування, викладачі планують освітні цілі та завдання, проєктують конкретні методологічні кроки та досягають високих результатів навчання. Узагальнено міжнародний досвід на прикладі пілотного проєкту канадської радіомовної корпорації «Підкасти в класі». Наголошено, що методичні матеріали мають чітко вимірювані цілі, включають ресурси діяльності, як-от плани уроків, слайд-шоу, аудіо для завантаження, тексти епізодів, наочність для занять, бонусні міні-епізоди. Апробація інноваційних ресурсів та методики свідчить, що складники креативного освітнього середовища, сучасні цифрові інструменти, автентичні аудіоресурси сприяють розвитку когнітивних та інтелектуальних здібностей студентів, формують сучасні ключові компетенції: абстрактне та критичне мислення, творчість, саморефлексію, особистісний ріст, автономність.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

17

Дячкова, Ольга. "Проблема формування мотивації фахівця до професійної діяльності в особливих умовах." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(53)Т1 (2020): 79–97. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-53-3-1-79-97.

Full text

Abstract:

Інтенсивні технологічні трансформації, якісне та кількісне вдосконалення соціальної, політичної та економічної підсистем суспільства, підвищують вимоги до особистості фахівця та посилюють актуальність проблеми формування мотивації до ефективного виконання професійних обов’язків. Стаття містить теоретичний аналіз та обґрунтування специфіки формування професійної мотивації фахівця до діяльності в особливих умовах. Обґрунтовано, що професійна діяльність працівників екстремального профілю висуває високі вимоги до системи мотивів особистості. З-поміж мотиваційних чинників професійного зростання фахівців найбільше значення відведено тим, що сприяють усвідомленню соціальної значущості їхньої діяльності й забезпечують особистісний розвиток. Здійснений теоретичний аналіз наукової літератури дозволив обґрунтувати припущення, що професійна мотивація зароджується й формується на основі трудової, але під час опредметнення мотивів і цілей конкретної професійної діяльності. Розвиток означеного конструкту забезпечується шляхом накопичення індивідуального досвіду, опанування професії, зростання показників професіоналізму та взаємної кореляції з особистісними особливостями суб’єкта праці. Доведено, що ефективність професійної діяльності безпосередньо пов’язана зі змістом і рівнем інтенсивності проявів мотивів, цілей, умов і способів виконання професійних обов’язків, котрі можуть відрізнятись залежно від етапу професійного становлення працівника. Водночас, відстежено деструктивний вплив екстремальних умов праці на професійну мотивацію фахівця, процес досягнення мети і визначну роль не лише у рівні прояву і змісті професійних намірів, а й у способі їх реалізації. Обґрунтовано, що складність виконання професійних обов’язків, пов’язана барком часу та інформації, непередбачуваність та небезпечність умов праці, нерегламентований характер праці фахівців екстремального профілю посилює увагу до взаємозв’язків між психологічним станом особистості, розвитком її мотиваційної сфери й результатами та ефективністю професійної діяльності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

18

Нагрибельний, Ярослав. "РОЛЬ АКАДЕМІКА ІВАНА ЗЯЗЮНА В РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ." ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 1, no. 15 (January 20, 2020): 89–98. http://dx.doi.org/10.35387/od.1(15).2019.89-98.

Full text

Abstract:

У статті на основі аналізу педагогічних праць Івана Андрійовича Зязюна визначено вплив його наукових ідей на розвиток педагогічної освіти в Україні. Зазначено, що фундаментальні основи майстерної педагогічної діяльності вчителя складають, на думку І.А. Зязюна, такі аспекти: цільовий, зорієнтований на цілісну особистість учня як самоцінність, змістовий, спричинений появою авторизованих варіантів навчальних курсів, процесуальний, що уможливлює корелювання методики і змісту відповідно до особистісного розуміння і стилю, професійно-особистісний, за якого актуалізуються самобутні і неповторні вміння та особистісні якості педагога, що характеризують його акторську майстерність, рефлексію згідно з власною, екслюзивною педагогічною дією. Аналіз змісту наукових студій Івана Зязюна переконує, що концептуальні засади педагогічної майстерності побудовані на засадах етнопедагогіки, культурології, історії, дидактики. Ключові слова: педагогічна спадщина Івана Зязюна, особистість, учитель, учень, педагогічна майстерність, людиноцентризм, філософія освіти.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

19

Форостовська, Тетяна. "ГУМАНІТАРИЗАЦІЯ ОСВІТИ ЯК УМОВА ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ ДО РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ХІМІЇ." ГРААЛЬ НАУКИ, no. 5 (June 14, 2021): 232–35. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.04.06.2021.044.

Full text

Abstract:

У статті показано, що однією з важливих умов готовності майбутніх учителів хімії до реалізації професійного самовизначення є гуманітаризація освіти, яка в свою чергу є стрижневою частиною гуманізації. Гуманітаризація освіти полягає в якісній глибокій передачі гуманітарних знань, посилені гуманітарних аспектів природничих і математичних наук, а також розширення гуманітарного світогляду. Виявлено, що гуманітаризація освітнього простору підготовки майбутніх вчителів хімії має на меті розвиток загальної і професійної культури, засвоєння гуманітарного потенціалу кожної області хімічних знань, їх особистісний розвиток шляхом самореалізації в різних видах професійної, соціальної, творчої діяльності, а відтак і реалізацію професійного самовизначення майбутніх фахівців.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

20

S.V., Chupakhina, Krul L.M., and Kyrsta N.R. "PERSONAL AND PROFESSIONAL DEVELOPMENT OF TEACHERS OF PRESCHOOL EDUCATION IN THE CONDITIONS OF MODERNIZATION." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 97 (February 8, 2021): 64–71. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2021-97-9.

Full text

Abstract:

The article analyzes the main aspects of personal and professional development of educators in the modernization of preschool education. The concept of “modernization of preschool education” is defined as a process, the course of which over time requires improvement taking into account the requirements and needs of society, requires guidance, provides for variation of a number of measures characterized by certain processes taking into account continuity.It is established that additional challenges create conditions for the competence approach with interdisciplinary educational integration, which exclude the strategy of mechanical knowledge transfer with the consistent formation of competencies of a specialist in the field of preschool education.The purpose of the article provides a scientific substantiation of personal and professional development of educators in the modernization of preschool education in Ukraine.The personal and professional development of teachers is defined as a combination of personal and professional, characterized by stages, accompanied by significant personal changes that ensure the formation of personality in the profession and the ability to solve professional psychological problems.The conditions of personal and professional development of teachers are revealed, which are determined by a set of interdependent factors (acmeological approach, psychological readiness for professional activity in new conditions and creative potential of a teacher).The study found that the tendency to professional self-realization is observed in only 17.1% of educators, ie their characteristic feature is the willingness to implement innovations in the activity, ie they are aimed at the development of professionalism.It is proved that specialists in the field of preschool education (regardless of qualification) in the new conditions of professional activity return to the stage of adaptation, continue to implement professional activity in new conditions with understanding of its new paradigm and values, improve skills and overcome professional difficulties without negative emotional experiences.Key words: teacher of preschool education, modernization of preschool education, personal and professional development, professional competencies, personal potential, acmeological approach, psychological readiness, creative potential. У статті проаналізовано основні аспекти особистісно-професійний розвиток педагогів в умовах модернізації дошкільної освіти. Визначено поняття «модернізацію дошкільної освіти» як процесу, перебіг якого в часі вимагає удосконалення з урахуванням вимог і потреб суспільства, потребує керівництва, передбачає варіювання низки заходів, які характеризується певними процесами з урахуванням наступності. Встановлено, що додаткові виклики створюють умови щодо компетентнісного підходу з міжпредметної освітньої інтеграцією, які виключають стратегію механічної передачі знань з послі-довним формуванням компетентностей фахівця в галузі дошкільної освіти .Мета статті передбачає наукове обґрунтування особистісно-професійного розвитку педагогів в умовах модернізації дошкільної освіти України.Визначено особистісно-професійний розвиток педагогів (вихователів, вчителів-логопедів, корекцій-них педагогів) як об’єднання особистісного і професійного, що характеризується етапністю, супрово-джуваними значущими особистісними змінами, які забезпечують становленню особистості в професії та здатність до вирішення професійно зумовлених психологічних проблем.Розкрито умови особистісно-професійного розвитку фахівців в галузі дошкільної освіти, які визначаються комплексом взаємозалежних чинників (акмеологічний підход, психологічна готовність до професійної діяльності в нових умовах та творчий потенціал педагога).У процесі дослідження з’ясовано, що схильність до професійної самореалізації помічається лише у 17,1% педагогів тобто їх характерною особливістю є готовність до реалізації нововведень у діяльності, тобто вони спрямовані на розвитку професіоналізму.Доведено, що фахівці в галузі дошкільної освіти (не залежно від кваліфікації) в нових умовах професійної діяльності повертаються на етап адаптації, продовжують реалізовувати професійну діяльність в нових умовах з розумінням її нової парадигми і цінностей, вдосконалюють вміння і долають професійні труднощі, без негативних емоційних переживань.Ключові слова:педагог закладу дошкільної освіти, модернізація дошкільної освіти,особистісно-професійний розвиток, професійні компетентності, особистісний потенціал, акмеологічний підхід, психологічна готовність, творчий потенціал.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

21

Lysenko, Oleksandra, and Olha Kaminska. "Особливості організації логопедичної роботи з дітьми дошкільного віку." Освітній простір України, no. 13 (September 28, 2018): 167–72. http://dx.doi.org/10.15330/esu.13.167-172.

Full text

Abstract:

Статтю присвячено вивченню особливості організації логопедичної роботи з дітьми дошкільного віку. Здійснено аналіз ролі розвитку мовлення у загальному психічному розвитку дитини, проявів мовленнєвих порушень у дошкільному віці та їх вплив на особистісний розвиток дитини.У зв’язку з тим, що правильне мовлення є однією з важливих передумов подальшого повноцінного розвитку дитини, процесу соціальної адаптації, виявлення та усунення мовленнєвих порушень необхідно проводити на ранніх етапах.Відхилення у розвитку мовлення відбиваються на формуванні всього психічного життя дитини. Вони утрудняють спілкування з навколишніми, нерідко перешкоджають правильному формуванню пізнавальних процесів, впливають на емоційно-вольову сферу дитини.Психолого-педагогічна корекція мовлення у дітей логопедичних груп повинна включа-ти комплекс заходів, спрямованих на усунення несприятливої дії різних соціальних чинників, на поліпшення загального психічного стану дитини, на формування в неї інтересу до мов-ного спілкування та необхідних навичок поведінки, на організацію правильного мовленнєвого виховання.Якщо виявити ймовірність виникнення мовленнєвого недорозвитку та почати логопедичну роботу в сенситивний період формування мовлення, це дасть можливість використати усі переваги цього періоду й, отже, попередити чи пом’якшити мовленнєве порушення, у ліпшому випадку – усунути його, забезпечивши повноцінний розвиток дитини. Завдання логопеда та психолога спільно з батьками переконати дитину, що мову можна виправити, можна допомогти маляті стати таким, як всі.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

22

Radchuk, Halyna. "КУЛЬТУРНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД У КОНТЕКСТІ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ." HUMANITARIUM 42, no. 1 (November 14, 2019): 146–54. http://dx.doi.org/10.31470/2308-5126-2019-42-1-146-154.

Full text

Abstract:

У статті проаналізовано концептуальні засади культурно-психологічного підходу в сімейному вихованні. Виокремлено три основних підходи до визначення культури: ціннісний (аксіологічний), діяльнісний та особистісний. Визначено, що культурний розвиток досить часто розглядається з точки зору розвитку діяльності, що приводить до редукування цілісного становлення особистості дитини, до розвитку виключно інтелектуальних структур. Зауважено, що в поясненні місця людини в культурі як і раніше використовується об’єктний підхід, у відповідності з яким культура надбудовується над людиною, а не проявляється у її власному бутті та життєтворчості. Доведено, що культура – це середовище, яке вирощує і живить розвиток особистості, а культурно-психологічний підхід у сфері сімейного виховання передбачає розвиток дитини як особистості, індивідуальності й активного суб’єкта діяльності та може бути реалізований лише на основі побудови діалогічної стратегії діяльності дорослого. Обґрунтовано освітній діалог, як культурно доцільну форму навчання, спрямовану на перетворення внутрішнього, духовного досвіду батьків і майбутніх батьків та набуття нового в царині сімейного виховання, а також розвитку діалогу як необхідної умови розгортання особистісного потенціалу дитини у сім’ї. Розроблено освітню програму, в якій діалог виконує двоєдине завдання: 1) як умова становлення повноцінної особистості дитини в сім’ї; 2) як ефективна форма навчання батьків інноваційним підходам у сфері сімейного виховання. Визначено методичні особливості та структуру освітньої програми у формі освітнього діалогу. Наведено результати апробації цієї програми у просвітницькій роботі з батьками і майбутніми батьками, що переконливо засвідчують її ефективність.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

23

Главінська, О. Д., and Л. О. Новік. "УСВІДОМЛЕННЯ МАЙБУТНІМИ ПСИХОЛОГАМИ ПРОФЕСІЙНОЇ НАЛЕЖНОСТІ." Психологія: реальність і перспективи, no. 12 (November 3, 2019): 45–50. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi12.45.

Full text

Abstract:

У статті розглядається проблема професійного становлення майбутніх психологів. Досліджується феномен уявлення про професію як складний особистісний практичний механізм, який є показником суб′єктивного досвіду, компонентом професійної самосвідомості. Отримані у ході дослідження результати вказують на необхідність здійснення психологічних впливів, спрямованих на розвиток професійних підструктур самосвідомості, а також створення відповідних психологічних умов для оптимізації процесу формування особистіснозрілого фахівця в умовах навчання у закладах вищої освіти.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

24

Ткалич, М. Г., and Я. І. Дубяга. "ЗАДОВОЛЕНІСТЬ ПРАЦЕЮ В КОНТЕКСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ПЕРСОНАЛУ: РЕЗУЛЬТАТИ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ." Problems of Modern Psychology, no. 2 (October 7, 2021): 97–104. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2021-2-12.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена аналізу результатів емпіричного етапу дослідження особливостей самореалізації фахівців державної служби зайнятості (ДСЗ) – задоволеності професійною діяльністю як рефлексивно- результативного компоненту цього процесу. Визначено теоретичне підґрунтя дослідження та основні особливості професійної самореалізації особистості, яка є індивідуальним, циклічним, динамічним та безупинним процесом реалізації особистісного потенціалу, відображає всі етапи професійного розвитку особистості, що характеризуються підвищенням професійного рівня, у процесі якої відбувається формування образу «Я-професіонал», розвиток професійної ідентичності, професійної зрілості. Виокремлено специфіку самореалізації фахівців служби зайнятості, яку визначають декілька основних її компонентів: особистісний, професійно-компетентнісний та рефлексивно-результативний компоненти, які узгоджуються з концепціями професійного розвитку особистості та особливостями професійної діяльності фахівців ДСЗ. Визначено місце задоволеності професійною діяльністю в контексті самореалізації. Критеріями задоволеності професійною діяльністю виступають соціально-психологічні та організаційні, соціально- економічні складові діяльності фахівців Служби. Емпіричним шляхом доведено, що рівень задоволеності професійною діяльність фахівців ДСЗ є середнім. Найбільше фахівці ДСЗ (n=318) задоволені взаємовідносинами з колегами та умовами праці, проте проблемними є параметри професійної відповідальності, професійного статусу та змісту роботи порівняно із заробітком. Виявлені особливості задоволеності працею у фахівців за статтю, віком, стажем роботи в ДСЗ та специфікою професійної діяльності. Основні відмінності стосуються вікових груп фахівців, а, отже, рівнів особистісної зрілості (з якою пов’язана професійна відповідальність), стажу роботи. Результати дослідження засвідчили наявність ряду проблем у рівні задоволеності професійною діяльністю фахівців служби зайнятості, що вказують на необхідність впровадження та застосування технологій розвитку їх професійної самореалізації загалом та підвищення рівня задоволеності професійною діяльністю зокрема.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

25

Doroshkevych, K. O., M. M. Voronovska, and I. Z. Salata. "Особливості менторингової діяльності на підприємствах в умовах інноваційного розвитку." Scientific Bulletin of UNFU 28, no. 9 (October 25, 2018): 44–48. http://dx.doi.org/10.15421/40280908.

Full text

Abstract:

Досліджено мотиваційні процеси підприємств в умовах інноваційного розвитку, які полягають у стимулюванні творчої активності, креативності працівників та переважанні нематеріальних методів стимулювання над матеріальними; окреслено вплив персоналізованих методів навчання та розвитку персоналу на інноваційну діяльність підприємств. Досліджено методи стимулювання працівників через їх навчання та професійний та особистісний розвиток: коучінг, менторинг, баддинг, супервізію, едвайзинг тощо. Враховуючи переваги та недоліки досліджених методів, у практику мотиваційної діяльності рекомендовано впровадження менторингу як наставницької діяльності, під час якого досвідченіший працівник ділиться знаннями зі своїми колегами протягом певного часу. Особливості менторингової діяльності на підприємствах в умовах інноваційного розвитку поділено на три групи: процесійні особливості, які характеризують процес менторингової діяльності (довготривалість, наявність порядку менторингової діяльності, гнучкість та необхідність усунення бюрократичних процедур, системність), особливості результатів менторингової діяльності (прикладний характер, генерування міжособистісних взаємозв'язків, формування системи матеріальних та нематеріальних стимулів), методологічні особливості (мотивування усіх учасників менторингу, індивідуальний підхід, обмеження та труднощі у визначенні ментора).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

26

Карпюк, Юлія, and Ірина Ковальська. "РОЗВИТОК ЦІННІСНО-ОРІЄНТАЦІЙНОЇ СФЕРИ ПІДЛІТКА ЯК ОДИН ІЗ ШЛЯХІВ ПІДВИЩЕННЯ ЙОГО ПСИХОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 13, no. 2 (February 20, 2020): 126–35. http://dx.doi.org/10.32453/5.v13i2.170.

Full text

Abstract:

У статті розглянуто поняття “ціннісні орієнтації” як однієї з основних складових психологічної культури особистості. Ціннісні орієнтації детермінуються життєвим досвідом людини, її переживаннями й є “мірилом” суттєвого та несуттєвого для неї.Зазначено, що через психологічні особливості підліткового віку, наявність внутрішніх суперечностей підліток легко піддається впливу. Саме в цей період на особистість можна впливати, формуючи та розвиваючи ціннісно-орієнтаційну сферу у напрямку підвищення його психологічної культури.Обґрунтовано важливість вивчення особливостей формування та розвитку психологічної культури у підлітків для підготовки їх до дорослого життя. Наголошено на необхідності при розвитку ціннісно-орієнтаційної сфери підлітка звертати увагу на інтеріоризацію саме тих цінностей, які будуть значущо впливати на подальше його життя, поведінку і діяльність. Особистість з високим рівнем розвитку психологічної культури має адекватний рівень самооцінки, високий рівень розвитку емоційно-вольової, морально-ціннісної сфери тощо. Зроблено висновок, що ціннісно-орієнтаційна сфера, яка буде сформована в особистості впродовж підліткового віку, буде становити основу його психологічної культури і значущо впливати на його подальше життя, у тому числі і професійне. Саме ці ціннісні орієнтації будуть забезпечувати успішний професійно-особистісний розвиток підлітка в майбутньому.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

27

Бойко-Бузиль, Юлія. "Особистісна ресурсність у контексті професійної діяльності працівника правоохоронного органу." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(56)Т3 (2021): 42–53. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-3-45-56.

Full text

Abstract:

Актуалізовано проблематику особистісної ресурсності. Наголошено, що фахівець формується у виконуваній професійній діяльності, де особистісна ресурсність виступає важливою детермінантою його професійного розвитку, самоактуалізації та самореалізації. Підкреслено, що обрана тематика особливо актуальна під час розроблення психологічних засад діяльності в особливих умовах. В даній роботі зміщено акцент з психологічної ресурсності як характеристики особистості на особистісну ресурсність як складову психологічної ресурсності. Обґрунтовано, що особистісна ресурсність є віддзеркаленням особистості працівника правоохоронного органу, тим особистісним утворенням, яке допомагає правоохоронцю якісно виконувати професійні обов’язки, з легкістю адаптовуватися до мінливих умов професійної діяльності, підтримувати самодетермінацію, самоефективність, саморефлексію. Представлення особистісної ресурсності побудовано навколо теорії особистості С. Рубінштейна. Виокремлено такі компоненти особистісної ресурсності як спонукальний, інструментальний, характерологічний, рефлексивний. Спонукальний компонент особистісної ресурсності виявляється в потягах, бажаннях, інтересах, схильностях, ідеалах, світогляді, переконаннях працівника правоохоронного органу, при цьому проявляється і формується в ході його діяльності встановлюючи професійні орієнтири та проявляючись в діях. Інструментальний компонент особистісної ресурсності складає основу сукупності тих якостей правоохоронців, які обумовлюють саморегуляцію діяльності, яка здійснює функцію операційного програмування професійної діяльності. Характерологічний компонент особистісної ресурсності охоплює сукупність індивідуальних особливостей працівника правоохоронного органу, які формуються та знаходять свій вияв в діяльності, обумовлюючи способи поведінки. Рефлексивний компонент зорієнтований на усвідомлення правоохоронцем своєї поведінки і діяльності та визначає його готовність до самопізнання й саморозвитку. Представлені результати є відповіддю на виклики щодо розроблення особистісної ресурсності як мобілізаційного потенціалу особистості з метою якісного виконання професійної діяльності. Ключові слова: особистість, професійна діяльність, ресурсність, особистісна ресурсність, працівники правоохоронних органів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

28

Bevz, Halyna. "Personal growth of orphan child: deprivation affect diagnostics." "Bulletin of Postgraduate Education" (Series «Social and behavioural sciences»), no. 35 (2018): 22–34. http://dx.doi.org/10.32405/2522-9931-2018-6(35)-22-34.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

29

Кірдан, О. П. "СТРУКТУРА ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ЕКОНОМІСТІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА НЕПЕРЕРВНОЇ САМООСВІТИ." Педагогіка та психологія, no. 61 (April 2019): 70–80. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2019.61.08.

Full text

Abstract:

У статті обґрунтовано структуру готовності майбутніх економістів до професійної діяльності та постійної самоосвіти, що забезпечує здобуття студентами вищої освіти готовності до діяльності у цьому напрямку, їх доступ до рівня постійного професійного та особистісного саморозвитку та самовдосконалення. На основі аналізу наукових праць вітчизняних та зарубіжних дослідників запропоновано авторське визначення поняття «готовність майбутніх економістів до професійної діяльності та неперервної освіти» як інтегративне особистісне утворення, що є результатом професійної підготовки у закладах вищої освіти та охоплює здатність провадити ефективну професійну економічну та неперервну самоосвітню діяльність, спрямовану на професійно-особистісний розвиток відповідно до особистих потреб та актуальних професійних вимог до фахівців-економістів. Виокремлено сутнісні характеристики та індикатори готовності майбутніх економістів до професійної діяльності та неперервної самоосвіти: особистісна мотивація та суб’єктивне значення професійної діяльності та безперервна самоосвіта; незалежність та ефективність професійної діяльності за фахом, наступність та систематичність професійної самоосвіти; цілеспрямованість та активність професійної рефлексії, самовиховання, саморозвиток, самовдосконалення. Висвітлено перелік показників готовності майбутніх економістів до професійної діяльності та неперервної самоосвіти, що охоплюють різні її аспекти. Обґрунтовано та схарактеризовано мотиваційно-ціннісний, когнітивний, операційно-діяльнісний та рефлексійно-поведінковий компоненти готовності майбутніх економістів до професійної діяльності та неперервної самоосвіти. А саме: мотиваційно-ціннісний (мотиваційно-ціннісна сфера, прагнення до досягнення успіху, готовність до постійної самоосвіти тощо); пізнавальний (галузь компетенції, формування теоретичних знань та практичних навичок, включаючи постійну самоосвіту тощо); оперативний (здатність до ефективної професійної діяльності та постійне самовиховання тощо) та рефлексивно-поведінковий (рефлекторні здібності, здатність розвивати індивідуальний стиль економічної поведінки, формувати індивідуальну професійну концепцію тощо) компоненти.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

30

Яницька, О. Ю., and О. В. Іванюта. "ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ В УМОВАХ НАВЧАННЯ ЗА ECTS." Психологія: реальність і перспективи, no. 11 (October 26, 2019): 197–201. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi11.36.

Full text

Abstract:

Матеріали присвячені висвітленню проблеми інтенсифікації самостійної роботи студентів як одного із центральних напрямків перебудови навчання у вищій школі України. Аналізуються наукові дослідження з питань впливу самопідготовки на особистісний і професійний розвиток молодої людини. Описуються результати тривалого спостереження за самостійною роботою студентів різних напрямків підготовки. Наголошується, що в умовах реалій сучасного професійного життя від молодого фахівця вимагається готовність до ініціативного, творчого прийняття професійних рішень, розвинених пізнавальних позицій, готовності продовжувати навчання і по завершенню навчання у закладі вищої освіти.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

31

Бриль, Марина. "Соціально-психологічний тренінг як форма занять з молодшими школярами в умовах дитячої медіастудії." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(50)T1 (2019): 28–41. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-1-28-41.

Full text

Abstract:

У статті наведено результати теоретично-практичного узагальнення досвіду організації соціально-психологічного тренінгу як форми проведення занять із молодшими школярами в умовах дитячої телевізійної студії. Зазначено, що тренінг як педагогічна технологія поєднує в собі риси інструменту розвитку потенціалу особистості, дидактичний набір технік та пізнавальні функції. Під час тренінгових занять у людини формуються важливі вміння: самостійність у прийнятті рішень, креативне та критичне мислення, уміння визнавати та виправляти помилки, вдало комунікувати з іншими людьми, впевненість. Більшість комплексу рис (розвиток процесів пізнавальної сфери; тренування волі; збагачення досвіду соціальної поведінки, поява стійких ціннісних орієнтацій, внутрішнього плану дій, рефлексії; розвиток естетичних почуттів; зростання самооцінки) може ефективно формуватися в рамках організованої позанавчальної виховної діяльності, ґрунтуючись на інтересах самої дитини, які виявляються під час роботи. Зміни в особистості відбуваються завдяки використанню засобів психологічного впливу. При цьому тренінг виступає не просто набором методичних та дидактичних засобів, а представляється формою тренінгу психіки учасників. Соціально-психологічний тренінг розвитку особистості дитини молодшого шкільного віку розглядається як запланований процес, призначений надати знання та навички, розвинути здібності та властивості дитини. Однією з найважливіших цілей такого тренінгу є націленість на саморозвиток, внутрішня активність дитини. Усвідомлення виявлених протиріч у розвитку спонукає дитину до самозростання, зняттю комунікаційних та інших бар’єрів, що заважають оптимальному розвитку. Головним завданням соціально-психологічних тренінгів стає підтримка дитини та надання поштовху для розвитку, розкриття її креативності, допомога у визначенні напрямків роботи над собою, розвиток комунікативних навичок. Для цього потрібно креативне середовище. Сучасне становлення загальної соціально-психологічної системи медіаосвіти викликало появу різних форм підготовки дитини до взаємодії зі світом. Медіастудія представляє таку соціальну модель. Медіастудія – це креативне середовище, в якому здійснюється особистісний та допрофесійний розвиток, формування початкових компетентностей для здобуття майбутніх професій у медіасфері та загальної підготовки дитини до майбутнього дорослого життя в інформаційно насиченому соціумі. Медіастудія для всіх учасників виступає своєрідною моделлю соціальної взаємодії, формою дитячо-дорослого соціального співтовариства, в якому важливим під час усіх занять, а особливо під час проведення соціально-психологічних тренінгів із молодшими школярами, є психологічний супровід та підтримка дорослого.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

32

Yarmolchyk, Maria, Liliia Semenenko, Yuzef Dobrovolskyi, and Tetiana Poberezhec. "Взаємозв’язок особистісних рис з копінг-стратегіями в учасників операції об’єднаних сил." Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, no. 4 (August 31, 2021): 140–48. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.4.12.

Full text

Abstract:

Мета статті полягає в дослідженні особливостей взаємозв’язку особистісних рис з копінг-стратегіями у військовослужбовців, які знаходяться на етапі декомпресії після виходу з зони бойових дій. Проаналізовано погляди дослідників на взаємозв’язки копінг-стратегій поведінки з рядом особистісних характеристик у військових. Представлено результати експериментального дослідження взаємозв’язків особистісних рис військовослужбовців з копінг-стратегіями. У дослідженні використано наступний діагностичний інструментарій: Опитувальник способів самоконтролю (адаптація методики WCQ) Р. Лазаруса і С. Фолкмана в адаптації Т. Крюкової, Е. Куфтяк, М. Замишляевої; особистісний опитувальник “SACS” (С. Хобфол); п’ятифакторний опитувальник особистості; методика багатофакторного дослідження особистості Р. Кеттела; фрайбургський особистісний опитувальник. Для обробки емпіричних даних були застосовані такі методи: описова статистика та кореляційний аналіз. Дослідження було проведене з 150 військовослужбовцями Збройних Сил України під час проводження ними заходів декомпресії, після тривалого перебували в зоні проведення Операції Об’єднаних Сил. Визначено, що вибір копінг-стратегій поведінки детермінується особистісними характеристиками. Встановлено та проаналізовано взаємозв’язки між показниками копінг-стратегій та особистісними рисами: емоційною стабільністю та дипломатичністю, замкнутістю, невротичністю, роздратованістю, реактивною агресивністю, депресивністю, маскулінністю / фемінністю, комунікабельністю, довірливістю, дипломатичністю. Доведено використання копінг-стратегій військовослужбовцями під час декомпресії у взаємозв’язку з особистісними параметрами. Перебування в складних умовах безперечно вплинуло на психологічні особливості кожного військового. Отримані результати сприяють розробці програми розвитку особистісних детермінант вибору ефективних копінг-стратегій військовослужбовців на етапі декомпресії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

33

Чаграк, Наталія, and Маріанна Жумбей. "ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДЕЙ ТРЕТЬОГО ВІКУ." ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 1, no. 19 (June 10, 2021): 36–51. http://dx.doi.org/10.35387/od.1(19).2021.36-51.

Full text

Abstract:

Традиційні стереотипи щодо старіння, старості й людей третього віку, які довгий час панували в суспільстві, зазнають змін. Це пов’язано з соціальними, економічними, технологічними та культурними факторами. Однією з характерних ознак суспільного розвитку останніх п’ятдесяти років є старіння населення, особливо у розвинених країнах світу. За прогнозами ООН, тенденція старіння суспільств зберігатиметься упродовж наступних десятиліть. Наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. з’являється новий тип соціально-демографічної групи «люди третього віку» («старші дорослі» – амер.; пізній зрілий вік) – особи віком 55-74 років – більш освічені, здорові та фінансово забезпечені. Вони значно активніші у соціальному й політичному аспектах, ніж попередні покоління старших людей, а майбутні генерації старших дорослих прагнутимуть постійного особистісного зростання, що інтенсифікує розширення освітніх програм та сервісу для цієї вікової групи. Історично склалося, що галузь наукового знання, яка найбільшою мірою пов’язана з вивченням навчання як діяльності особистості, – це психологія. Відповідно, освіта й навчання людей третього віку значною мірою ґрунтується на теоріях психології (біхевіоризму, когнітивізму, когнітивного конструктивізму та психології розвитку), які розглядали процес навчання як феномен особистості. Водночас у площині соціокультурної психології, теорії активності й теорії пізнання наукові дослідження сформували розуміння навчальної діяльності як форми соціальної участі. Навчальна діяльність невід’ємна умова позитивного старіння в сучасному суспільстві. Людина, будучи соціально активною у період пізньої зрілості, відчуває свою потрібність та корисність і в такий спосіб підтримує свою емоційно-особистісну та пізнавальну сферу. Ключові слова: люди третього віку; модель навчання; освіта людей третього віку; освітня геронтологія; особистісний розвиток; старші дорослі.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

34

N.A., Nazarenko. "PERSONALITY READINESS FOR CHANGES OF STUDENTS AS A POTENTIAL FOR CHOOSING THEIR OWN LIFE POSITION." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 4 (November 4, 2020): 63–70. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2020-4-9.

Full text

Abstract:

У статті подано теоретико-емпіричний аналіз особистісної готовності до змін студентів як потенціалу для вибору власної життєвої позиції. Метою статті єдослідити рівень особистісної готовності до змін сучасних студентів як потенціалу для вибору власної життєвої позиції. З’ясовано, що цей феномен розглядається вченими й дослідниками як істотна передумова будь-якої цілеспрямованої діяльності, її регуляції, стійкості й ефективності, як певний стан психічних функцій, що забезпечує високий рівень досягнень під час виконання того чи іншого виду діяльності та дає змогу розвивати особистісні здібності, соціальну мобільність, ініціативу й наполегливість у досягненні суспільно значущих цілей протягом усього життя. Методи: емпіричне дослідження ґрунтувалося на основних наукових підходах: індивідуально-психологічному та віковому; психодіагностичним інструментарієм обрано методику «Особистісна готовність до змін», розроблену A. Rolnic, S. Heather, M. Gold, C. Hull та адаптовану Н.А. Бажановою й Г.Л. Бардієр. У результаті отримано таке: лише третина студентів на високому рівні готова жити й діяти від-повідно до власних поглядів, цінностей і смислів, готова до тих змін, які відбуваються й у нашому суспільстві, і за його межами; ще 30,0% студентів готові витримувати стреси, пов’язані зі змінами обставин на середньому рівні; 30,0% юнаків і дівчат узагалі не готові витримувати виклики сьогодення, тим більше дотримуватися власної життєвої позиції в особистісній і соціальній взаємодії з оточенням.Висновки. Сучасна молодь, яка має стояти в авангарді всіх соціальних перетворень, буде залежною, підлаштовуватися під обставини та не брати на себе відповідальність за своє майбутнє, розквіт країни й тим більше за майбутнє світу. Отже, для подолання інфантилізму та песимізму серед студентської молоді необхідно розробляти й упроваджувати в систему вищої освіти психолого-педагогічні засоби для розвитку особистісної готовності до змін як потенціалу для вибору власної життєвої позиції та побудови щасливого життєвого шляху. Ключові слова: готовність, життєва позиція, особистісна готовність до змін, особистісний розвиток, студенти. The article presents a theoretical and empirical analysis of personality readiness for changes of students as a potential for choosing their own life position. Purpose. The goal of the article was: to explore the level of personality readiness for changes of modern students as a potential for choosing their own life position. It was found that this phenomenon is considered by scientists and researchers as an essential prerequisite for any purposeful activity, its regulation, stability and efficiency, as a certain state of mental functions, which provides a high level of achievement in performing a particular activity and allows to develop personality skills, social mobility, initiative and persistence in achieving socially significant goals throughout life. Methods: empirical research was based on the main scientific approaches: individual-psychological and age; The method PCRS: “Personal change-readiness survey”, developed by A. Rolnic, S. Heather, M. Gold, C. Hull and adapted by N.A. Bazhanova and G.L. Bardier is chosen as a psychodiagnostic tool. The result is: only a third part of students is ready at the high level to live and act in accordance with their own views, values and meanings, ready for the changes that are taking place in our society and beyond; another 30,0% of students are ready to withstand the stresses associated with changing circumstances at the average level; 30,0% of young men and women are not ready to withstand the challenges of today, and even more so, to adhere to their own position in life in personal and social interaction with others.Conclusions: modern youth, who must be at the forefront of all social transformations, will be dependent, adapted to the circumstances and will not take responsibility for their future, the prosperity of the country and even more so for the future of the world. Thus, to overcome infantilism and pessimism among student youth, it is necessary to develop and implement in the higher education system psychological and pedagogical tools for the development of personality readiness for changes as a potential for choosing their own life position and building a happy life.Key words: readiness, life position, personality readiness for changes, personality development, students.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

35

ІВАНОВА, ОЛЕНА. "ОСОБИСТІСНО-РЕФЛЕКСИВНИЙ КОМПОНЕНТ АКТИВНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПОЗИЦІЇ ФАХІВЦІВ СФЕРИ ПОСЛУГ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2 (2019): 207–15. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2019-1-2-207-215.

Full text

Abstract:

У статті визначено зміст особистісно-рефлексивного компонента активної професійної позиції фахівця сфери послуг. Зауважено, що формування активної професійної позиції майбутніх фахівців сфери послуг характеризується певним особливостями, пов’язаними із сформованістю особистісних якостей, які можна вважати професійно необхідними для фахівців зазначеного професійного спрямування. Розглянуто підходи науковців щодо розуміння активності в професійній поведінці фахівця сфери послуг. Відзначено вплив стрімкого розвитку малого бізнесу, підприємницької діяльності, комерціалізації сфери послуг на особистість сучасного фахівця сфери послуг. Виокремлено особистісні якості фахівця сфери послуг, які віднесено до особистісного та рефлексивного компонентів активної професійної позиції. Встановлено, що особистісний компонент у структурі професійно активної поведінки фахівця сфери послуг пов’язано із філософією змісту зазначеної сфери діяльності, яка вимагає від фахівця сформованості професійних якостей, які виявляються в уміннях самостійно знаходити рішення в нестандартних ситуаціях, виявляти ініціативу, спілкуватись з клієнтами тощо. Акцентовано увагу на єдності змісту особистісного компонента із рефлексивними якостями. Представлено власне розуміння особистісних якостей, які можна віднести до особистісного компонента професійно активної поведінки фахівця сфери послуг: самостійність; ініціативність; самоорганізованість; гнучкість; мобільність; здатність до самовдосконалення; творчість; енергійність; організаційні здібності. Зауважено, що рефлексивний компонент є обов’язковим елементом структури професійно активної поведінки майбутнього фахівця сфери послуг. Представлено власне розуміння особистісних якостей, які можна віднести до рефлексивного компонента професійно активної поведінки фахівця сфери послуг: адекватність самооцінки особистості фахівця на всіх рівнях (фізичному, психічному, професійному); переосмислення власного досвіду; спостережливість у комунікації з клієнтом; визначення можливостей самоактуалізації у професії. Ключові слова: сфера послуг, фахівець сфери послуг, активна професійна позиція, особистісний компонент, рефлексія, рефлексивний компонент.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

36

Корчакова, Наталія. "РОЗВИТОК ПРОСОЦІАЛЬНОСТІ ПІДЛІТКІВ У КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ ВНУТРІШНЬОЇ СТУКТУРИ ГРУПИ." Психологія: реальність і перспективи, no. 14 (April 1, 2020): 109–17. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi14.158.

Full text

Abstract:

Матеріал присвячений висвітленню питань взаємодетермінації просоціального становлення підлітка і процесів формування групи. На основі аналізу життєдіяльності новоствореної гімназійної спільноти доводиться, що формування нової групи і особистісний розвиток учня є взаємопов’язаними змінними, особливо у контексті формування важливих соціальних якостей. У статті піднімаються питання наслідків адаптації до нових умов шкільного життя та оцінювання підлітками своїх соціальних компетенцій. Зазначається, що реальна просоціальна поведінка позитивно корелює з показниками соціальної адаптації, у той час як із іншими різновидами адаптаційних процесів (психічними та психофізіологічними) такий зв’язок відсутній. Обговорюються статусні позиції учня та його ставлення до членів своєї спільноти. Простежуються зв’язки між мірою прийняття однолітками та декларуванням підлітками готовності до надання допомоги іншим. У дослідженні доводиться, що реальна просоціальна поведінка учня корелює з його емпатійними налаштуваннями, особливо із таким її компонентом як дієва емпатія. Обсяг вибірки – N=32; її вікова характеристика: М = 11,2 р. (на початку дослідження), М=13,4 р. (на заключному етапі).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

37

Большакова, Анастасія. "ОСОБИСТІСНІ РЕСУРСИ ПОДОЛАННЯ СКЛАДНИХ СИТУАЦІЙ ЯК ПРЕДИКТОРИ ІННОВАЦІЙНОЇ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ПРАВООХОРОНЦІВ." Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Психология", no. 62 (February 2020): 68–80. http://dx.doi.org/10.34142/23129387.2020.62.04.

Full text

Abstract:

Метою дослідження було вивчення особистісних предикторів розвитку інноваційної готовності майбутніх правоохоронців. Методи. Діагностику інноваційної готовності здійснено з допомогою опитувальника «Особистісна готовність до змін». Для діагностики ресурсів подолання складних ситуацій обрано: Тест життєстійкості С. Мадді в адаптації Д. Леонтьєва; Методика SACS С. Хобфолла; Опитувальник толерантності до невизначеності С. Баднера в адаптації Г. Солдатової. У процесі статистичної обробки здійснено множинний регресійний аналіз (прямим покроковим методом). Результати. Побудовано 7 регресійних рівнянь, що містять особистісні ресурси подолання складних ситуацій із зазначенням значущості їх впливу на складові інноваційної готовності. Найбільш впливовим предиктором розвитку готовності майбутніх правоохоронців до інновацій є їх схильність обирати активні просоціальні копінг-стратегії «асертивні дії» та «вступ до соціального контакту». Також суттєвого значення має складова життєстійкості «залучення» й складові толерантності до невизначеності «складність» та «новизна». Помірний вплив на розвиток інноваційної готовності здійснюють складова життєстійкості «прийняття ризику», схильність до копінг-стратегії «імпульсивні дії» та складова толерантності до невизначеності «нерозв’язність». Незначний вплив на розвиток інноваційної готовності спричиняють складова життєстійкості «контроль» та відмова від копінг-стратегій «уникнення», «непрямі дії», «асоціальні дії», «агресивні дії». Схильність до обрання копінг-стратегії «обережні дії» сприяє розвитку такої складової інноваційної готовності майбутніх правоохоронців як «адаптивність» та загальмовує розвиток «толерантності до двозначності». Висновки. Результати регресійного аналізу доводять, що особистісні ресурси подолання складних ситуацій, до яких належать складові життєстійкості, толерантності до невизначеності та копінг-стратегії, є значущими предикторами розвитку інноваційної готовності майбутніх правоохоронців.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

38

Пахомова, Наталія, and Інна Баранець. "Особистісний потенціал дитини старшого дошкільного віку із моторною алалією: психологічні особливості розвитку." Особлива дитина: навчання і виховання 4, no. 89 (January 16, 2020): 75–87. http://dx.doi.org/10.33189/ectu.v4i89.11.

Full text

Abstract:

Розглянуто та проаналізовано проблему взаємозв’язку мовлення та пізнавальних процесів дітей дошкільного віку крізь призму тісної взаємодії мислення і мовлення у контексті комунікативномовленнєвої діяльності. Висвітлено потенціал психологічних властивостей старших дошкільників із моторною алалією, що забезпечує дитині самореалізацію через спілкування з іншими людьми та через вплив на них. З’ясовано, що будь-який найпростіший комунікативний акт передбачає участь усіх когнітивних процесів. Доведено, що важливим для досягнення ефективності логопедичної роботи є цілеспрямоване формування та розвиток у дітей старшого дошкільного віку як мовленнєвої функції, так і пізнавальної сфери: відчуття, сприймання, пам’яті, уяви, уваги та мислення, що не лише має вагомий вплив на процес становлення особистості дошкільника, в й впливає на формування його комунікативних знань, умінь та навичок. Обґрунтована доцільність вивчення психологопедагогічних особливостей цієї категорії дітей, що виступає необхідною складовою корекційного процесу і є передумовою комунікативної діяльності та спілкування загалом.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

39

Лапаєнко, Світлана. "ОСВІТА ДОРОСЛИХ У НАУКОВОМУ ДИСКУРСІ ВЧЕНИХ НАПН УКРАЇНИ." ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 20, no. 2 (November 23, 2021): 40–50. http://dx.doi.org/10.35387/od.2(20).2021.40-50.

Full text

Abstract:

У статті висвітлено основні наукові підходи вчених НАПН України щодо розвитку освіти дорослих (освіти впродовж життя) в Україні.Охарактеризовано принцип людиноцентризму (В. Кремень), який в освіті дорослих передбачає сприяння розвитку особистості, самореалізації людини в особистому та професійному житті, підвищенню її компетентності й конкурентоспроможності. Саме розвиток людини є потужним чинником розвитку суспільства й економіки. Дотримання цього принципу забезпечує максимальне наближення освіти дорослих до освітньо-культурних потреб і здібностей, життєвих планів особистості.Обґрунтовано (Н. Ничкало), що створення відповідних умов для широкого залучення різних категорій дорослого населення до освіти впродовж життя, є ключовою умовою забезпечення конкурентоспроможності на ринку праці, що закономірно посилює роль освіти дорослих у розвитку сучасного суспільства на основі андрагогічно орієнтованих підходів до навчання в нових умовах цифрового суспільства.З’ясовано (Л. Лук’янова), що на сучасному етапі розвитку освіти дорослих необхідне створення її нової моделі, яка має передбачати адекватні й варіативні умови для участі у процесах неперервної освіти, набуття нових загальних і професійних знань, цінностей і компетентностей, які сприятимуть універсалізації дорослої людини в сучасних соціокультурних умовах, а також формуванню світоглядних прагнень, активізації її участь у розвитку інститутів суспільства.Акцентовано увагу (О. Аніщенко) на взаємодоповнюваності формальної, неформальної та інформальної освіти дорослих. Підкреслено доцільність створення розгалуженої мережі закладів неформальної освіти, у тому числі й центрів освіти (і навчання) дорослих.Досліджено (С. Сисоєва), що навчання дорослої людини повинно здійснюватися за андрагогічною моделлю навчання, з урахуванням психологічних особливостей навчання дорослого; перевага повинна надаватися інтерактивним технологіям навчання, які найбільш ефективно забезпечують комунікаційні зв’язки, сприяють утвердженню партнерських відносин, урахування професійного і життєвого досвіду суб’єктів педагогічної взаємодії.Ключові слова: освіта дорослих; андрагогіка; освіта упродовж життя; особистісний і професійний розвиток; інтерактивні технології.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

40

Молчанюк, О. В., and В. В. Яценко. "СУЧАСНІ СУСПІЛЬНІ ВИКЛИКИ ДО ПРОЦЕСУ ВИХОВАННЯ ДИТИНИ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 98, no. 5 (December 1, 2020): 149–63. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-98-5-149-163.

Full text

Abstract:

У статті аналізуються сучасні суспільні виклики процесу виховання дитини. Відзначено, що метою виховання з позиції культурологічного підходу є становлення і розвиток людини культури, громадянина, моральної і духовної особистості. Розглянуто сутність поняття «синергізм» як священне ставлення дитини до всього, що її оточує в процесі виховання. Відзначено, що синергетична система як окультурена природа має значну складність, яка проявляється в різноманітті зв’язків, їх багатофункціональності і лабільності. Охарактеризовано виховне середовище як компонент освітнього середовища, як складне багатоаспектне утворення, що складається з педагогічно-виховних чинників і умов, при яких відбувається особистісний та професійний розвиток дитини, активізуються виховні процеси. Обґрунтовано, що виховання – це процес, орієнтований, перш за все, на розвиток духовно-ціннісної сфери самосвідомості. Зроблено висновок, що сприйняття дитиною виховного впливу соціуму з його функціональними, етичними і естетичними характеристиками дають можливості міжособистісного спілкування як суб'єктивно значущого простору і переживання свого перебування в ньому з почуттям комфортності, приналежності до «свого» духовно-професійного співтовариства, яке виникає головною ознакою ефективного впливу культурно-виховного середовища на особистість. Доведено, що виховний процес сучасної дитини слід розглядати з позиції залучення до духовних і матеріальних цінностей суспільства, традицій і культури, власної активності особистості.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

41

Ihnatovych, Olena. "ПСИХОЛОГО-ТЕХНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ФАХОВОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ." PSYCHOLOGICAL JOURNAL 14, no. 4 (April 19, 2018): 68–85. http://dx.doi.org/10.31108/2018vol14iss4pp68-85.

Full text

Abstract:

Анотація. У статті представлено новий погляд на проблему вивчення психологічних основ розвитку фахової інноваційної культури, висвітлено теоретико-методологічне та емпіричне узагальнення результатів дослідження: визначення психологічної структури, психологічних чинників, механізмів, закономірностей та можливих шляхів розвитку фахової інноваційної культури у педагогічних працівників закладів загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної вищої і післядипломної освіти. Метою статті стало визначення специфіки психологічної структури фахової інноваційної культури, встановлення ступеню і характеру взаємозв’язків між її компонентами та особистісними параметрами, виявлення чинників, особливостей актуалізації і функціонування психологічних механізмів та закономірних явищ її розвитку. На основі виявлених відмінностей в структурі та рівнях розвитку фахової інноваційної культури, зокрема у комунікативних властивостях, особливостях міжособистісної взаємодії, емоційно-вольових особливостях, інтелектуальних властивостях визначено психологічні типи (оптиміст, песиміст, реаліст, мрійник, критик, педант). Представлені у статті технології розвитку інноваційної сприйнятливості, особистісної готовності до інноваційної педагогічної діяльності, інноваційної спрямованості забезпечують формування фахової інноваційної культури у працівників закладів освіти. Ключові слова: фахова інноваційна культура педагогічних працівників; особистісно-професіологічний підхід; інноваційна сприйнятливість, особистісна готовність до інноваційної педагогічної діяльності, інноваційна спрямованість.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

42

Khomych, Ivanna. "ФАКТОРНА СТРУКТУРА ОСОБИСТОСТІ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА." Психологія: реальність і перспективи, no. 13 (December 26, 2019): 173–79. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi13.140.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена визначенню факторної моделі особистісних характеристик молодших школярів, компонентами якої виступатимуть інтегральні (латентні) особистісні фактори, які детермінують змістовий характер і специфіку уявлень молодших школярів про нормовідповідність власної поведінки. Вважаємо, що молодші школярі ще не можуть володіти повноцінною моральною поведінкою із внутрішньою моральною самодетермінацією, вони можуть лише оволодівати її моральними формами. Тому саме емпіричне вивчення розвитку нормовідповідної поведінки дітей молодшого шкільного віку та визначення інтегральних особистісних факторів дозволяє розширити знання про природу становлення структури особистості, з’ясувати її особливості та механізми розвитку. В результаті факторного аналізу ми виділили факторну модель особистісних характеристик молодших школярів. В структуру даної моделі увійшло шість інтегральних особистісних факторів. Виявлені закономірності дозволили нам зробити припущення, що специфічні особливості виявлених інтегральних особистісних факторів молодших школярів можуть виступати особистісними предикторами розвитку їх соціально-психологічної компетентності у сфері нормовідповідності власної поведінки.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

43

Боровець, Олена Віталіївна. "ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ: CУЧАСНІ ПІДХОДИ ТА ВИМОГИ." Інноватика у вихованні, no. 9 (June 11, 2019): 114–20. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v0i9.6.

Full text

Abstract:

Анотація. У статті розкривається сутність поняття «освітнє середовище», що є складною системою інтелектуальних, культурних, методичних, організаційних, технічних ресурсів. Доведено, що освітнє середовище впливає на особистісний розвиток учня та результати його навчальної діяльності. Автор акцентує увагу на тому, що у Новій українській школі освітнє середовище повинно стати таким, що належить учням, де кожна дитина незалежно від її фізичних та психологічних особливостей почуватиметься комфортно. Тому в умовах реалізації Концепції «Нова українська школа» важливого значення надається створенню інклюзивного освітнього середовища, характеристикою ефективного функціонування якого є забезпечення сукупності педагогічних, психологічних та соціологічних умов. У статті розкриваються сутнісні ознаки фізичного та психологічно безпечного освітнього середовища, організація якого передбачає реагування на нові виклики та вимоги, реалізацію системи принципів. Психологічно безпечне середовище сприяє задоволенню потреб у особистісно-довірчому спілкуванні, створює референтну значущість середовища та забезпечує психічне здоров’я учасників освітнього процесу. Автор зазначає, що створення ефективного фізичного середовища досягається через організацію навчальних осередків, які передбачають забезпечення умов для навчально-дослідної діяльності школярів, для індивідуальної та групової роботи. Окреслено роль учителя початкової школи в організації фізичного та психологічно безпечного освітнього середовища. Доведено необхідність застосування педагогами різноманітних інноваційних методів, прийомів, форм роботи у освітньому процесі Нової української школи.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

44

Пілецька, Любомира. "Соціально-психологічні особливості формування професійного саморозвитку майбутнього педагога засобами українського фольклору." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(50)T3 (2019): 267–77. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-3-267-277.

Full text

Abstract:

В статті автор розглядає соціально-психологічні особливості формування професійного саморозвитку майбутніх педагогів. Доведено, що особистісний і професійний саморозвиток необхідно розглядати у тісному взаємозв’язку, оскільки професійний розвиток є продовженням загального розвитку людини. Визначено, що професійний саморозвиток майбутніх учителів початкової школи − це свідома самопізнавальна та самопроектувальна діяльність майбутнього вчителя, спрямована на вдосконалення своєї особистості відповідно до вимог майбутньої професії та самореалізація себе як особистості в тій соціальній сфері діяльності, яка визначає майбутню професію. Доведено, що освітнє середовище педагогічного коледжу, взаємодія його суб’єктів, ціннісно-мотиваційні відносини, процеси, які у ньому відбуваються, здатні впливати на готовність майбутніх учителів початкової школи до професійного саморозвитку. Автор вважає доцільним впровадження розробленого в освітній процес педагогічних коледжів спеціального курсу «Формування готовності до професійного саморозвитку майбутніх учителів початкової школи засобами фольклору». Звернення до фольклору дає змогу формувати світоглядну позицію майбутнього педагога, його національну самосвідомість, формує переконання в тому, що фольклор – частка історично-культурної спадщини народу. Виховна цінність народної музичної творчості полягає в тому, що ідеї духовності, моральних норм, завдяки образним музичним творам, дають змогу усвідомлювати загальнолюдські норми поведінки, формують у молоді стереотипи поведінки, звички, що регламентують певні норми життя. Крім того, художньо-естетичне пізнання музичного фольклору активізує розвиток творчого потенціалу, відчуття прекрасного, сприяє вихованню високодуховної особистості. Перспективами подальших наукових досліджень, на думку автора, є пошук шляхів і засобів впровадження народної пісенної творчості в позанавчальний час та її впливом на професійний саморозвиток майбутнього педагога.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

45

КУРЧАТОВА, Анжеліка. "ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ПЕДАГОГІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ ВИХОВАТЕЛЯ ЗАСОБАМИ САМОРОЗВИТКУ." Acta Paedagogica Volynienses 1, no. 1 (April 13, 2022): 85–91. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.1.14.

Full text

Abstract:

У статті проаналізовано психолого-педагогічну літературу з питання формування та розвитку педагогічної творчості вихователя засобами саморозвитку. Розкрито сутність понять «педагогічна творчість», «творча діяльність», «саморозвиток». Схарактеризовано основні умови для формування педагогічної творчості засобами саморозвитку. Обґрунтовано важливі якості творчої особистості. Актуальність дослідження обґрунтовано визначенням протиріч між: об’єктивною потребою суспільства в оригінальних і високоефективних підходах педагога до освітніх завдань і високим рівнем адміністрування в системі дошкільної освіти; сучасними запитами щодо креативності педагогічної діяльності та жорсткої регламентації її в освітньому просторі сучасного закладу дошкільної освіти; необхідністю розкриття творчого потенціалу дитини та суб’єкт-об’єктним стилем педагогічної взаємодії. Педагогічна творчість представлена як пошук педагогом нових рішень у постановці нових завдань, застосуванні нестандартних прийомів діяльності, здатності передбачати та оптимально вирішувати своєрідні проблемні ситуації, що виникають у роботі вихователя. Сучасний заклад дошкільної освіти потребує вихователя, який готовий працювати в умовах інноваційних змін, що відбуваються в освіті, продукувати нові ідеї щодо організації педагогічного процесу, ініціювати та реалізовувати творчі проекти, проявляти творчі вміння, створювати таке освітнє середовище, яке було би комфортним для дитини, сприяло розкриттю її потенційних можливостей розвитку, виховувало творчу особистість. Ідеться про вихователя-дослідника з новим педагогічним мисленням, креативного фахівця, гуманіста й оптиміста за переконанням, який бачить дошкільне дитинство в усій його унікальності, а заклад дошкільної освіти – у різноманітності творчих підходів до виховання дітей. Такий вихователь уміє знаходити в роботі з дітьми нові ресурси, продукувати ефективні форми, способи спілкування та взаємодії з ними. Результатом творчості вихователя є зростання його професійної майстерності та особистісний саморозвиток, стимулювання творчої ініціативи вихованців та їхньої пізнавальної активності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

46

Яремчук, Наталія, and Валерія Марусова. "ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В УНІВЕРСИТЕТІ." Молодий вчений, no. 11 (99) (November 30, 2021): 205–10. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-11-99-46.

Full text

Abstract:

У статті розглянуто особливості «дистанційного навчання» як педагогічної технології та визначено основні теоретико-прикладні аспекти її реалізації в умовах закладу вищої освіти. Описано проблеми системи організації дистанційного навчання у закладах вищої освіти. Проаналізовано дефініцію «освітнє середовище» університету та встановлено його інституційний та функціональний зв’язок із поняттям «дистанційного навчання». Визначено та обґрунтовано забезпечуючі педагогічні умови організації дистанційного навчання в умовах освітнього середовища університету: організація дистанційного навчання в університеті повинна здійснюватися на засадах студентоцентрованого та компетентнісного підходів; умовою організації дистанційного навчання в освітньому середовищі університету є особистісний та професійний розвиток студента; трансформація організаційно-змістового та предметно-функціонального компоненту освітнього середовища ЗВО до вимог цифровізації дистанційного навчання; готовність студентів до навчання в освітньому середовищі університету із впровадженням дистанційної технології.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

47

Cавчук, Борис, and Віра Ковальчук. "Формування конфліктологічної компетентності майбутніх педагогів як складника педагогічної майстерності." New pedagogical thought 107, no. 3 (December 6, 2021): 91–95. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-107-3-91-95.

Full text

Abstract:

У статті обґрунтовано потребу зміни акцентів у формуванні конфліктологічної компетентності майбутніх педагогів як складової педагогічної майстерності. Доведено, що сучасний освітній процес наскрізь просякнутий суперечностями, конфліктними ситуаціями і глибокими затяжними конфліктами, які варто сприймати не як «апріорі зло», а як природні й певною мірою закономірні прояви міжособистісних стосунків. Зважаючи на це, в розвитку конфліктологічної компетентності необхідно змінити пріоритети зі спрямування зусиль на запобігання, профілактику виникнення конфліктів, формування культури поведінки в конфліктних ситуаціях та знань, умінь і навичок щодо ефективного розв’язання конфліктів, мінімізації їхніх деструктивних провів. У формуванні конфліктологічної компетентності як складника педагогічної майстерності майбутнього фахівця виокремлено два блоки: 1) особистісний, що передбачає розвиток емпатії; інтелектуальної гнучкості; педагогічного такту; креативності; духовності, відкритості, етичності; саморефлексії, самоаналізу; 2) професійний – акцентує увагу на тому, що оволодіння теоретичними знаннями про феномен педагогічного конфлікту передбачає усвідомлення їхньої постійної модернізації на засадах плюралізму, контроверсійності, нелінійності, що виявляється в трактуванні терміносистеми, яка визначає феномен педагогічного конфлікту та його структурні компоненти. Актуалізовано потребу використання зарубіжного досвіду формування конфліктологічної компетентності педагогів, що ґрунтується на принципах культурного плюралізму, терпимості.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

48

O.I., Vlasova, and Shevchuk V.V. "Integral personal and interpersonal characteristics of parents of children with complex developmental disorders." Insight: the psychological dimensions of society, no. 6 (December 10, 2021): 110–24. http://dx.doi.org/10.32999/2663-970x/2021-6-8.

Full text

Abstract:

Thepurposeof the research is to study integral personal and interpersonal characteristics of parents bringing up children with complex developmental disorders. The article is based on the following psychodiagnostics methods: Parental Attitude Questionnaire (A. Varga & V. Stolin); Family Relationship Analysis (E. Eidemiller, V. Yustytskis); PARI (Parental Attitude Research Instrument) (E. Schaefer & Bell); Freiburg Personality Inventory (FPI) for studying personal characteristics; N. Kurhanska & T.A. Nemchyn method to assess mental activation, interest, emotional tonus, tension, and comfort; “The semantic differential” (Ch.Osgood) for quantitative and qualitative value indexing; V. Kahan & I. Zhuravlova Inventory for Parental Attitudes to the Child’s Disease; “Sentence Completion Test.” (J. Sacks & L. Sidney). Factorization based on principal component analysis (PCA) followed by Varimax rotation of psychological scales has made it possible to gain a model of personal and interpersonal characteristics of parents bringing up children with complex developmental disorders. Researchresults. It has been specified personal characteristics in the form of dominant-aggressive, psychasthenic, extraversive, sthenic-introversive personal dispositions, which together form a marital subsystem. The research has outlined indulgent, authoritarian, constructive, phobic-indulgent, liberal-anxious educational systems that comprise a child-parent subsystem in the factor model of personal and interpersonal characteristics of par-ents. Conclusions. It is stated that substantial nature and particularities of integral personal and inter-personal factors, which have been noticed in parents bringing up children with complex developmental disorders, are personal predicators of the effectiveness of their psychological follow-up. Keywords:psychological follow-up, personal disposition, educational subsystem, interpersonal relations. Метоюстатті є дослідження інтегральних особистісних та міжособистісних характеристик батьків, які виховують дітей з комплексними порушеннями розвитку. Використано такі психодіагностичні методики: опитувальники для вимірювання параметрів батьківського ставлення (А.Варга, В.Ст олін); для аналізування сімейних взаємин (Е.Ейдеміллер, В.Юстицкіс); тест-опитувальник РАRІ (Е.Шефер, Р.Белл) для вивчення батьківських настановлень; Фрайбурзький багатофактор-ний особистісний опитувальник (FPI) для дослі-дженняособистісних характеристик; методику урганської, Т.А.Немчин для оцінки психічноїактивації, інтересу, емоційного тонусу, напруги та комфортності; “Семантичний диференціал” (Ч.Осгу д) для кількісного та якісного індексування значень; опитувальник В.Кагана та І.Журавльової для діагностики ставлення батьків до хвороби дитини; методика “Незакінчені речення” (Дж. Сакс, Л.Сідней). Факторизація методом головних компонент з наступним варімакс-обертанням матриці психологічних шкал дала змогу отримати модель особистісних та міжособистісних характеристик батьків дітей з комплексними порушеннями розвитку. Результатидослідження.З’ясовано особистісні характеристики у вигляді домінантно-агресивної, психастенічної, екстравертованої, стенічно-інтровертованої особистісних диспозицій, що разом утворюють шлюбну підсистему. Встановлено потуральну, авторитарну, конструктивну, фобічно-поблажливу, ліберально-тривожну виховні системи, які утворюють дитячо-батьківську підсистему у факторній моделі особистісних і міжособистісних характеристик батьків. Висновки. Констатовано, що змістовний характер і особливості інтегральних особистісних і міжособистісних чинників, які були з’ясовані у досліджуваних батьків дітей з комплексними порушеннями розвитку, є особистісними предикторами ефективності їх психологічного супроводу. Ключовіслова: психологічний супровід, особистісна диспозиція, виховна підсистема, міжособистісні взаємини.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

49

Demchuk, Svetlana. "Personal development of junior students from deprivation of sensory systems in special boarding school." Слобожанський науково-спортивний вісник 46, no. 2 (April 30, 2015): 66–69. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2015-2.012.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

50

Servachak, E., E. Prydatko, and S. Prydatko. "Influence of the educational environment of higher educational institutions on professional and personal development of young students." Pedagogy, psychology and sociology, no. 1 (2019): 90–99. http://dx.doi.org/10.31474/2077-6780-2019-1-90-99.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Journal articles on the topic 'Розвиток особистісний'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles