Dissertations / Theses on the topic 'Розвиток особистісний'

Сучасне суспільство постійно зазнає змін в соціально-економічній, соціально культурній та інших сферах, що безпосередньо впливає на самосвідомість людини, її особистісні зміни та міжособистісні відносини, які викликають почуття самотності. Стрімкий розвиток технологій починає відводити живе спілкування на другий план, тому подолання кризи в юнацькому віці, яке обумовлене здатністю людини встановлювати соціальні взаємини з метою відчуження самотності, набуває все більшої актуальності.

Підлітковий вік характеризується початком перебудови організму людини. Особливістю підліткового віку є й те, що за своїми потребами це доросла людина, а по внутрішнім відчуттям і можливостям підліток залишається дитиною. В цьому віці збалансований характер зустрічається рідко, тому, маючи певну акцентуацію, підліткам психологічно важко переносити деякі життєві ситуації. Тож проблема впливу акцентуацій характеру на особистісну сферу підлітків є актуальною проблемою соціальної психології.
Adolescence is characterized by the beginning of the restructuring of the human body. The peculiarity of adolescence is that according to their needs it is an adult, and according to the inner feelings and capabilities of the adolescent remains a child. At this age, a balanced character is rare, so, with some emphasis, it is psychologically difficult for adolescents to tolerate some life situations. Therefore, the problem of the influence of character accentuations on the personal sphere of adolescents is an urgent problem of social psychology.

Об'єкт дослідження  процес управління професійно-особистісним розвитком державних службовців. Метою роботи є дослідження напрямів професійно-особистісного розвитку державних службовців Управління Держпраці у Тернопільській області. Предметом дослідження є теоретичні та прикладні засади управління процесом професійно-особистісного розвитку працівників державних служб. Наукова новизна роботи полягає у дослідженні теоретичних засад, розробленні практичних рекомендацій та пропозицій щодо реформування системи професійно-особистісного розвитку державних службовців в Україні. Практичне значення результатів роботи полягає в розробленні проектних пропозицій щодо застосування результатів соціологічного дослідження ефективності стратегічного спрямування професійно-особистісного розвитку персоналу Управління Держпраці в Тернопільській області, дослідження ролі тренінгових технологій у підвищенні рівня професійно-особистісного розвитку працівників установи, реформування оплати праці державних службовців. Методи дослідження – контент-аналізу, анкетування, факторного та логічного аналізу, графічний, табличний методи. The object of research  the process of managing the professional and personal development of civil servants. The purpose of the work is to study the areas of professional and personal development of civil servants of the Department of State Labor in Ternopil region. The subject of the study is the theoretical and applied principles of managing the process of professional and personal development of civil servants. The scientific novelty of the work lies in the study of theoretical principles, development of practical recommendations and proposals for reforming the system of professional and personal development of civil servants in Ukraine. The practical significance of the results is to develop project proposals for the application of the results of sociological research on the effectiveness of strategic direction of professional and personal development of staff of the State Labor Office in Ternopil region, research on the role of training technologies in improving professional and personal development of civil servants. Research methods - content analysis, questionnaires, factor and logical analysis, graphical, tabular methods.
Вступ…6. Розділ 1. Теоретичні засади професійно-особистісного розвитку державних службовців в Україні та за кордоном…8. 1.1. Сутність, зміст та законодавчі засади професійно-особистісного розвитку державних службовців…8. 1.2. Основні складові процесу реформування системи професійно-особистісного розвитку персоналу державної служби та органів місцевого самоврядування…20. 1.3. Європейський та світовий досвід професійно-особистісного розвитку державних службовців…27. Розділ 2. Аналіз основних напрямів професійно-особистісного розвитку державних службовців Управління Держпраці в Тернопільській області…31. 2.1. Загальна характеристика Управління Держпраці у Тернопільській області, його функції та організаційна структура…31. 2.2. Особливості здійснення професійно-особистісного розвитку державних службовців досліджуваної публічної установи у співпраці з освітніми закладами Тернопільської області…38. 2.3 Самоосвіта і внутрішні навчальні програми для працівників Управління Держпраці у Тернопільській області…51. Розділ 3. Удосконалення ключових напрямків професійно-особистісного розвитку державних службовців Управління Держпраці в Тернопільській області…56. 3.1. Соціологічне дослідження стратегічних перспектив професійно-особистісного розвитку персоналу Управління Держпраці в Тернопільській області…56. 3.2 Дослідження ролі тренінгових технологій у підвищенні рівня професійно-особистісного розвитку працівників Управління Держпраці в Тернопільській області…70. 3.3 Реформування оплати праці державних службовців як елемент стимулювання професійно-особистісного розвитку…78. Розділ 4. Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях ...89. 4.1 Основні засади діяльності з охорони праці в Управлінні Держпраці у Тернопільській області…89. 4.2 Підготовка і перепідготовка керівного складу цивільного захисту, її органів управління вмінню діяти у надзвичайних ситуаціях …92. Висновки та пропозиції…96. Бібліографія…98.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. – Харківський національний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди, Харків, 2014. Дисертацію присвячено дослідженню особливостей формування особистісної готовності до професійної діяльності майбутніх психологів, що обирають спеціалізацію тренера. У роботі представлено теоретичний аналіз основних підходів до визначення готовності до професійної діяльності зарубіжних та вітчизняних вчених. Уточнено поняття особистісної готовності до діяльності майбутнього психолога-тренера. Подано та обґрунтовано теоретичну модель особистісної готовності до діяльності (операційно-професійний, емоційний, соціально-психологічний, ідентифікаційний компоненти). Шляхом факторного аналізу визначено структуру особистісної готовності до діяльності тренера. В ході емпіричного дослідження встановлено недостатній рівень розвитку особистісної готовності до діяльності майбутніх психологів-тренерів. Визначено основні психологічні умови (творче моделювання, експериментування, вільний обмін думками, експертна оцінка), напрямки (формування теоретичної бази, відпрацювання на практиці методичних засобів створення та проведення тренінгу, отримання досвіду групової роботи, зворотній зв`язок) та етапи (підготовчий, організаційний, маркетинговий, логістичний, програмний, груповий, презентаційний, експертний, дебрифінговий) формування особистісної готовності до професійної діяльності на базі яких розроблено та впроваджено в навчальний процес навчальну програму.
The dissertation for receiving the scientific degree of candidate in Psychology according to the speciality 19.00.07 – the Pedagogical and Developmental Psychology. – H. S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University. – Kharkiv, 2014. Dissertation is devoted to the features of formation of personal readiness for future professional activities of psychologists who choose the specialization of the trainer. The paper presents a theoretical analysis of the main approaches to determine readiness for professional activity of foreign and domestic scientists. The concept of personal readiness for activity of future psychologist-trainer is presented. Reasonable structure of personal readiness for activity (operational and professional, personal, emotional and identification component) are posted. During the empirical research found insufficient level of personal readiness of future psychologists-trainers. Basic psychological conditions (creative modeling, experimentation, open exchange of ideas, expert evaluating), ways (forming of theoretical basics, working in practice teaching tools for creating and conducting training, getting the experience of group work, feedback) and stages (preparatory, organizational, marketing, logistics, program, group, presentation, expert, debriefing) of forming personal readiness for professional activities were defined. They created the basis for practical training program, which was implemented in the educational process. With control testing and statistical data effectiveness of the author's educational program of forming personal readiness for future professional activities of psychologists-trainers was found.

З’ясувано вплив особистісних якостей на мотивацію, задоволеність професією, а також емоційну спрямованість майбутніх медичних сестер у період навчання, рівень професійних компетенцій практикуючих медичних сестер та динаміку їх змін у процесі взаємодії з пацієнтами

Гранкова, Х. М. Особливості розвитку комунікативної компетентності майбутніх соціальних працівників : випускна кваліфікаційна робота : 231 "Соціальна робота" / Х. М. Гранкова ; керівник роботи К. В. Максьом ; НУ "Чернігівська політехніка", кафедра соціальної роботи. – Чернігів, 2021. – 73 с.
Метою кваліфікаційної роботи є теоретично обґрунтувати і емпірично дослідити особливості розвитку комунікативної компетентності майбутніх соціальних працівників, а також запропонувати методи цілеспрямованого розвитку комунікативної компетентності. Об'єктом дослідження є комунікативна компетентність. Предметом дослідження є особливості розвитку комунікативної компетентності майбутніх соціальних працівників. Для досягнення поставленої мети нами було розв'язглянуто такі питання: досліджено визначальні категорії понять компетенції та компетентності; розглянуто поняття та зміст комунікативної компетентності та комунікативного бар'єру, а також структуру та складові комунікативної компетентності; охарактеризовано комунікативну компетентність соціального працівника як основний чинник професійного становлення та самореалізації майбутніх фахівців; емпірично досліджено та проаналізовано особливості розвитку комунікативної компетентності майбутніх соціальних працівників; запропоновано шляхи розвитку комунікативної компетентності майбутніх соціальних працівників. Практичне значення роботи полягає в тому, що використання наукової розробки допоможе у якісній підготовці майбутніх соціальних працівників у закладах вищої освіти. При організації дослідження було використано ряд психологічних методик, а саме: опитувальник Форвергера на контактність; тест на визначення рівня комунікабельності В. Ф. Ряховського; методика дослідження психологопедагогічної компетентності І. Міщенко, що адаптована для студентівмайбутніх соціальних працівників.
The purpose of the qualification work is to theoretically substantiate and empirically investigate the features of the development of communicative competence of future social workers, as well as to propose methods for purposeful development of communicative competence. The object of research is communicative competence. The subject of the research is the peculiarities of the development of communicative competence of future social workers. To achieve this goal, we have addressed the following issues: the defining categories of the concepts of competence and competence are investigated; the concept and content of communicative competence and communicative barrier, as well as the structure and components of communicative competence are considered; the communicative competence of a social worker is characterized as the main factor of professional development and self-realization of future specialists; the features of the development of communicative competence of future social workers were empirically researched and analyzed; the ways of development of communicative competence of future social workers are offered. The practical significance of the work is that the use of research will help in the quality training of future social workers in higher education. A number of psychological methods were used in organizing the study, namely: Forverger's contact questionnaire; test to determine the level of sociability of VF Ryahovsky; methodology of research of psychological and pedagogical competence of I. Mishchenko, which is adapted for students-future social workers.

The article tries to prove that the purpose of educational process should propose the formation of self-algorithmic technologies that person will use outside teaching. influence in the future self-education.
У статті зроблено спробу довести, що метою навчального процесу є формування самоалгоритмічних технологій, які можуть бути використані особистістю поза впливом викладача.
Статья делает попытку доказать, что целью процесса обучения является формирование самоалгоритмических технологий, которые могут использоваться личностью вне влияния преподавателя.

Католик Г.В. Концепція Я дитячого практичного психолога: дисертація на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія» / Католик Галина Вікторівна. - Київ: Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, 2019. - 581 с.
У десертаційному дослідженні запропоновано теоретичне та експериментальне вивчення концепції Я дитячого практичного психолога. Обгрунтовано важливість та актуальність порушеної проблеми, недостатня її наукова розробка, відсутність відповідного концептуального підходу. Зазначено, що все це свідчить не лише про важливість та необхідність подальших досліджень формування професійної концепції Я практичного психолога загалом, а й створення нового концептуального бачення концепції Я дитячого практичного психолога. Остання має унікальну своєрідність та специфіку площини становлення і визначається типом особистісного розвитку та психологічного знання. Проведений детальний теоретичний аналіз вітчизняної та зарубіжної наукової літератури засвідчує, що в прямій постановці проблема формування концепції Я дитячих практичних психологів у системі післядипломної спеціальної освіти в межах професійних спілок не була розроблена, хоча саме вона є головним вузлом, де зосереджено розбіжності між практикою підготовки фахівця та його конкретною професійною діяльністю. У дисертації представлені різноманітні результати дослідження особливостей формування Яконцепції, на основі яких пропонується нове бачення різних структур Я та вводиться поняття концепції Я як інтегративного складного феномену. Детально проаналізовано структуру концепції Я особистості та її складові: когнітивну, емоційно-оцінкову, вчинково-креативну, спонтанно-духовну; запропоновано авторську модель формування концепції Я в онтогенезі; виокремлено первинні передумови формування складових цього феномена, що являють собою ядро подальшого розвитку концепції Я; запропоновано психодинамічний підхід до розуміння формування концепції Я та її модель, починаючи з пренатальних та постнатальних етапів розвитку з урахуванням ментального простору пренатальної самості. Узагальнено та уточнено перелік об’єктивних та суб’єктивних критеріїв ефективності психолога-практика. Зазначено, що зв’язок між особистісним та професійним ресурсом в контексті діяльності дитячого психолога-практика є значно глибшим і більш принциповим, ніж в будь-якій іншій професії. В контексті цього встановлено, що головним серед неспецифічних чинників, які визначають успіх психотерапевтичного впливу, визнано стосунок, що імпліцитно укладається між психологом та його клієнтом і який забезпечує клієнтові корегуючий досвід для інтерналізації та, як наслідок, гармонізацію його власного Я. Здійснено теоретикометодологічне обґрунтування авторського підходу до проблеми формування концепції Я дитячих практичних психологів у системі післядипломної освіти. Вивчено умови формування адекватного образу професії дитячого практичного психолога, проаналізовано процес формування концепції Я в освітньому післядипломному процесі в проекті з психодинамічної інтегративної дитячо-юнацької психокорекції та психотерапії. Побудовано теоретичну модель континуально-ієрархічної структури концепції Я дитячого практичного психолога в контексті інтеграції її особистісної та професійної складових, теоретичну модель становлення професійної складової концепції Я дитячого практичного психолога. Обґрунтовано модель професійного освітнього простору в контексті формування концепції Я дитячого психолога. Створено психодіагностичну програму для первинного психотерапевтичного інтерв’ю з метою проведення професійного відбору фахівців, які мотивовані та здатні оволодіти компетенціями дитячого практичного психолога. Ця програма побудована на основі існуючих в світовому науковому прострі подібних успішних проектів з метою якісного професійного відбору кандидатів для оволодіння системою інтрапсихічних та інтерперсональних взаємодій в напрямку психодинамічної інтегративної дитячо-юнацької психокорекції та психотерапі Розглянуто результати досліджень у західній та східноєвропейській психологічних та психотерапевтичних школах. Проаналізовано теоретико-методологічні дослідження особливостей вітчизняного менталітету, де науковці виокремили певні ментальні архетипові yтвoрeння. Досліджено передумови виникнення та адаптації ще на початку минулого століття психоаналітичного напряму у вітчизняному просторі. Аналізуючи передумови виникнення та інтеграції цього напряму науковці виокремлюють суспільне підгрунтя: культурологічна площина, гуманітарні запити, високий рівень та фундаментальні здобутки природничих наук. Підкреслено, що згідно кроскультурних досліджень характерною особливістю сучасного вітчизняного клієнта є його орієнтація на вирішення та подолання емоційних проблем та неефективних патернів поведінки, опрацювання пережитого травматичного досвіду, масової самоушкоджувальної поведінки серед підлітків та молоді (на зразок суспільних феноменів «синіх китів»), суїцидальних та парасуїцидальних наростаючих тенденцій. Існує запит на суппортивний супровід, що передбачає поступову зміну екзистенційних процесів. При цьому дитячий психолог-практик повинен бути обізнаним в різних ситуаціях та застосуванні науково доведених та коректних технік та прийомів. Важливою у практичній діяльності психолога є інтеграція різних видів психокорекційних та психотерапевтичних впливів, таких як: індивідуальна, групова, сімейна, системна психотерапія тощо, а також диференціація їх при застосовуванні для різних вікових категорій дітей, підлітків та молоді. Досліджено також, що методи психодинамічної парадигми відповідають науково-практичним вимогам. Конкретизовано вимоги до професійної освіти дитячого практичного психолога, у тому числі до її змісту та рівнів, специфічних умов формування професійно значущих якостей, засобів формування його концепції Я, професійної самоідентифікації, а також способів організації професійного середовища, яке би забезпечило становлення практичної складової професійної компетенції. На основі теоретичної рефлексії цих даних збудовано структурну інтегративну тривимірну модель післядипломної психотерапевтичної освіти з напрямку «Психодинамічної інтегративної дитячої та юнацької психокорекції та психотерапії», втілену на практиці у контексті спеціалізованих психотехнічних проектів. Дана освітня модель побудована на наступних принципах: аналізу та синтезу, єдності біологічного та соціального, креативності, рефлексивного релятиві му, єдності експериментальної та генетичної ліній розвитку. Програма передбачає комплексність, інтегративність, послідовність викладу, та передбачає врахування історичного аспекту, теорії розвитку, орієнтацію на застосування теорії на практиці. Освітню програму розроблено згідно вимог отримання Європейського сертифікату з дитячо-юнацької психотерапії. Емпірично досліджено динаміку формування концепції Я дитячого практичного психолога в процесі оволодіння знаннями і навиками психотерапевтичної роботи у освітньому проекті з психодинамічної інтегративної дитячо-юнацької психотерапії. Розроблено і успішно апробовано авторську проективну методику «Візуалізація концепції Я» для виявлення ресурсних та дефіцитарних особистісних зон з подальшим використання її як при психодіагностиці поперечних зрізів, так і при лонгітюдному дослідженні та психотерапевтичних компенсаторних техніках. Використано якісні методи дослідження, в тому числі аналаз сновидінь, аналіз кейсів групової динаміки, аналіз кейсів індивідуальної динаміки в інтрапсихічному та інтерперсональному просторах учасників. Зазначено, що дослідження тривало протягом 16 років з 2001 по 2016 рр. Його структура передбачає формат лонгітюдного дослідження, що здійснювалось в авторських освітніх проектах з психодинамічної інтегративної дитячо-юнацької психокорекції та психотерапії, які проводились нами у містах Львові, Одесі, Києві та Дніпропетровську. Загальна кількість учасників проектів 270 осіб. Дослідження проводилось перед початком освіти на рівні первинного інтерв’ю, задіюючи описану у відповідному розділі даної дисертації психодіагностичну систему, в процесі освітніх семінарів та при завершенні проекту через 5 років, після проходження всього навчального циклу. В проектах навчались професійні практичні психологи, які отримали вже освіту у якомусь із напрямків психотерапії та мали стосунок або бажали його мати у роботі з дитячо-юнацькою категорією клієнтів. Кожна навчальна група налічувала від 22 до 35 учасників. Навчальні семінари відбувались 6 раз на рік по два дні або чотири рази на рік по 3 дні (кількість навчальних годин зберігалась та тематика семінарів теж була сталою). Між семінарами відбувались самозустрічі (підгрупи) учасників з метою відпрацювання та відреагування динамічних та особистісних аспектів, які опрацьовувались на попередніх психотерапевтичних семінарах в рамках освітніх проектів. Результати підгруп протоколювались у вигляді рефлексій та опрацьовувались в контексті лонгітюдного дослідження. Нами було розроблено програму та описано організацію емпіричного дослідження, спрямованого на перевірку теоретичної континуальноієрархічної структури особистісної та професійної складових концепції Я дитячого практичного психолога, як складного психічного явища, що має певні прояви на формально-динамічному рівні, змістовноособистісному й імперативному рівнях; розкрито основні принципи організації та зміст емпіричного дослідження; обґрунтовано репрезентативність вибірки; визначено та описано методичну процедуру дослідження концепції Я дитячого практичного психолога та психологічних властивостей, що супроводжують її прояви. На основі емпіричного дослідження було засвідчено, що розроблений нами концептуальний підхід до багатоступеневої освіти психологапрактика в галузі психодинамічної інтегративної дитячо-юнацької психотерапії та психокорекції, був інтерналізований дитячими психологами по завершенню освітнього циклу в цілісну концепцію Я та на всіх її рівнях. Оскільки було визначено, що головним професійним інструментом дитячого психолога-практика є концепція Я, яка визначається як складний феномен: багатошарова психічна реальність, що включає різні рівні організації психічної діяльності: індивідуальні основи, колективні основи, онтогенетичні основи, соціальні основи та самореферентність, які підлягають рефлексивній експлуатації в терапевтичному стосунку з клієнтом, то формування професійної складової концепції Я первинно полягало в психокорекційно-психотерапевтичному опрацюванні образів його інтрапсихічного простору і наступній професійній рефлексії. Таким чином, ми виходили з того, що професійна складова концепції Я бачиться нами як первинно опрацьована і професійно відрефлексована особистісна концепція Я. Остання, в свою чергу, являє собою інтерналізовані частки різних інтерперсональних взаємодій, що екстеріоризуються у вигляді сукупності уявлень людини про себе і становлять зміст її самопрезентації. Тому на старті, в процесі і по завершенню освіти було проведено психодіагностичні заміри, які давали нам можливості контролю становлення їх особистісної та професійної складових концепції Я. За критерій сформованої концепції Я дитячого психолога було обрано дві опції: перша – професійна самореалізація після завершення проекту та соціалізація в професійному середовищі (наявність професійної практичної діяльності, участь у супервізійних проектах, наявність офіційного робочого місця і т.д.), друга – гармонізація концепції Я в аспектах, що проявляються в конструктивних способах самопрезентації та позитивному самоставленні. В дослідженні було застосовано наступні методики – інтроспекція змістів самосвідомості, метод нарації та рефлексія концепції Я в психотерапевтичному сетінгу засобами авторських проективних технік «Візуалізація концепції Я», проективних методик «Три дерева» та «Лінія життя», аналізу символів регресивних станів та сновидінь, а також шкала Я-концепції Теннессі, шкала самомоніторингу М.Снайдера, шкала технік самопрезентації С.Лі та Б.Куіглі, методика дослідження самоставлення Століна-Пантілєєва, методи спостереження, техніки тренінгової та психотерапевтичної роботи (авторська розробка). Методи аналізу даних містили типологізацію, графічне моделювання, психосемантичну реконструкцію, методи багатовимірної статистики, методи статистичного висновку, методи статистичного аналізу психометричних психодіагностичних характеристик. У висновках дисертаційного дослідження здійснено узагальнення отриманих результатів та запропоновано нове вирішення концепції Я практичного психолога в галузі психодинамічної інтегративної дитячої та юнацької психотерапії, що виявляється в розбудові комплексного концептуального підходу в теорії та практиці освітнього простору. У контексті цього підсумовано, що у дослідженні представлено розроблену концепцію Я дитячого практичного психолога як підґрунтя побудови цілісної моделі динаміки формування концепції Я в онтогенезі: теоретично досліджено динамічні аспекти розвитку концепції Я практичного психолога в онтогенетичному контексті; представлено комплексний підхід до розуміння концепції Я та її функцій; побудовано динамічну модель формування концепції Я в онтогенетичному ракурсі як візуалізації структур формування концепції Я дитячого практичного психолога. Визначено, що концепція Я є екстерналізацією власних інтрапсихічних змістів, що проявляються у вигляді сукупності уявлень людини про себе та генетично закладені в її структуру Я. Описано раніше не досліджувані аспекти загальної структури концепції Я, зокрема, пренатальні та постнатальні ментальні субструктури пренатальної самості, які являються первинними комунікативними бондінґутвореннями та чинять вплив на особистісний та професійний стосунок дитячого психолога-практика з різними категоріями клієнтів. Запропоновано психодинамічний підхід до розуміння формування концепції Я. Виявлено змістові критерії взаємозв’язку психографічних та професіографічних структур у контексті формування концепції Я дитячого практичного психолога, умови формування адекватного образу професії дитячого практичного психолога. Визначено: що з точки зору якості терапевтичного стосунку важливою насамперед є комунікативна компетентність психолога, яку включають як центральну опцію професіограми. Вона означає: здатність психолога до ідентифікації з емоційними запитами дитини-клієнта та її найближчого оточення. Також, обгрунтовано, що основним інструментом професійного впливу є власне Я психолога, його інтерсубєктивний ресурс, тобто те, що становить фундамент його особистісної концепції Я. Головним серед неспецифічних факторів, які визначають успіх психотерапевтичного впливу, визнано стосунок, який імпліцитно укладається між психологом та дитиною-клієнтом та її оточенням, і який забезпечує клієнтові корегуючий досвід для інтерналізації і, як наслідок, гармонізацію його власного Я. Професійну складову концепції Я дитячого психолога-практика пропоновано також визначати як складний феномен: багатошарову психічну реальність, що включає різні рівні організації психічної діяльності: індивідуальні структури, колективні інтерналізовані структури, онтогенетичні та філогенетичні основи, соціальні інтерналізовані інтервенції та самореферентність, професійні компетенції та вчинки, які підлягають рефлексивній експлуатації в психокорегуючому стосунку з клієнтом. Запропоновано модель континуально-ієрархічної структури концепції Я дитячого практичного психолога, у межах якої можливе розуміння її як цілісної конструктури, яка інтегрує множини взаємопов'язаних та взаємодіючих складових. Вона складається з взаємоінтегрованих трьох рівнів - соціально-обумовлених субструктур, що контейнують відповідні їм соціальні патерни: субструктури досвіду, наповнені власними життєвими переживаннями та їх віддзеркаленнями; генетично обумовлені субструктури, що передбачають архетипічні змісти. Це континуально-ієрархічне утворення представляється нами як макросистема, що складається з різнорівневих підсистем та відповідних формально-динамічних, змістовно-особистісних та соціально-імперативних характеристик, які є взаємопроникливими, взаємодоповнюючими, та взаємопов’язаними. Серцевиною цієї цілісності є макроструктура професійної складової концепції Я дитячого психолога, в якій інтегруються найбільш значимі індивідуальні, суб'єктні, особистісні та професійні властивості. З’ясовано теоретико-методологічні аспекти професійної підготовки дитячих психологів-практиків у післядипломному професійному просторі та конкретизовано вимоги до сучасної професійної освіти дитячого психолога у контексті формування його концепції Я, у тому числі до її змісту та рівнів, специфічних умов формування професійно значущих якостей, встановлено особистісні сфери (площини) для психотерапевтичних інтервенцій в процесі освітнього проекту дитячого практичного психолога, засобів гармонізації та професіоналізації його концепції Я, професійної самоідентифікації, а також способів організації професійного середовища, яке би забезпечило становлення практичної складової професійної компетенції фахівця. Зазначено, що це, в першу чергу, опрацювання імпліцитних та експліцитних змістів власної концепції Я та подальша інтерналізація здобутих знань та навиків, в процесі чого відбуваються зміни на формально-динамічному, змістовно-особистісному та соціально-імперативному рівнях. Обґрунтовано логічність провадження в професійний вітчизняний простір психодинамічної дитячо-юнацької психотерапії, як професійного формувального середовища. На основі теоретичної рефлексії та практичного психотерапевтичного досвіду супервізорства розроблено програму післядипломної підготовки фахівців з психодинамічної інтегративної дитячої та юнацької психотерапії та втілено її на практиці у вигляді спеціалізованих психотерапевтичних проектів, у структурі яких задіяно первинне психотерапевтичне інтерв’ю, практичні, теоретичні, волонтерські едукаційні блоки. Пропонована програма передбачає формування концепції Я дитячого практичного психолога, ґрунтується на поділі самої освіти на первинно практичну, яка включає психотерапевтичне опрацювання власного життєвого досвіду, та вторинно теоретичну та волонтерську, що містить засвоєння спеціалізованої психологічної теорії з опорою на здобуту в терапії рефлексію особистісних переживань. The dissertation research suggests the theoretical and experimental study of the self-concept of a child practitioner psychologist. The work substantiates the importance and urgency of the raised problem, the insufficiency of its scientific development, and the absence of the corresponding conceptual approach. It is noted that all before mentioned attests the importance and necessity of further research into the formation of a professional self-concept of a practitioner psychologist in general. It also attests the creation of a new conceptual vision of the self- concept of a child practitioner psychologist. The latter is uniquely peculiar and specific in the context of the formation and is determined by the type of personal development and psychological knowledge. A detailed theoretical analysis of Ukrainian and foreign scientific literature proves that in the direct formulation, in the system of special postgraduate education within professional unions, the problem of the formation of the self-concept of child practitioner psychologists was not developed. Although it is the main point that unites the differences between the practice of training a specialist and his specific professional activities. The dissertation presents various outcomes of studying the features of the formation of the self-concept, based on which a new vision of different structures of the Self is suggested. The dissertation introduces the self-concept as an integrative complex phenomenon. The structure of the self-concept of one’s personality and its components is thoroughly analysed. These are cognitive, emotional-appraisal, behavioural-creative, and spontaneous-spiritual components. The author suggests their model of formation of the self-concept in ontogenesis. The primary prerequisites for forming the components of this phenomenon are identified, which represent the core of the further development of the self-concept; The psychodynamic approach to understanding the formation of the selfconcept and its model has been suggested, starting with the prenatal and postnatal stages of development while taking into consideration the mental space of the prenatal self. The list of objective and subjective criteria of a practitioner psychologist’s efficiency is summarized and specified. It is noted that in the context of the activity of a child practitioner psychologist, the connection between a personal and professional resource is much deeper and more fundamental than in any other profession. In this context, it has been established that among the non-specific factors, the main one determining the success of psychotherapeutic influence, is the relationship implicitly established between the psychologist and his client. Such a relationship provides the client with a corrective experience to internalize and consequently harmonize their self. The author theoretically and methodologically substantialized their approach to the problem of forming the self-concept of child practitioner psychologists in the system of postgraduate education. The author studies the conditions for the formation of an adequate image of the child practitioner psychologist profession. They also analyse the process of the self-concept formation in the postgraduate educational project on psychodynamic integrative child and adolescent psychocorrection and psychotherapy. The theoretical model of the continuumhierarchical structure of the self-concept of the child practitioner psychologist in the context of integrating their personal and professional components and the theoretical model of the formation of the professional component of the self-concept of the child practitioner psychologist was developed. The dissertation substantiates the model of professional educational space in the context of the formation of the self-concept of a child psychologist. A psycho-diagnostic program for the primary psychotherapeutic interview was created. It aims to conduct a professional selection of motivated specialists who are able to master the competencies of a child practitioner psychologist. In order to perform a quality professional selection of candidates for mastering the system of intrapsychic and interpersonal interactions in the sphere of psychodynamic integrative child and adolescent psycho-correction and psychotherapy, this program was based on the successful worldwide projects. The author considers the results of the research in Western and Eastern European psychological and psychotherapeutic schools. The theoretical and methodological researches of the national mentality features, where the scientists singled out certain mental archetypal formations were analysed. The dissertation researches preconditions of occurrence and adaptation of the psychoanalytic sphere in the Ukrainian context at the beginning of the last century. By analysing the preconditions for the emergence and integration of this trend, scientists highlight the social background: the culturological plane, humanitarian needs, the high level and fundamental achievements of the natural sciences. It is emphasized that according to cross-cultural research the characteristic feature of modern Ukrainian client is their focus on solving and overcoming emotional problems and ineffective patterns of behaviour, treatment of traumatic experience, massive self-destructive behaviour among adolescents and youth (such social phenomena as "blue whales"), suicidal and parasuicidal growing tendencies. There is a demand for support which involves the gradual change of existential processes. In this case, a child practitioner psychologist must be aware of various situations and the application of the appropriate scientifically proven methods and techniques. In the psychologist's practical sphere, it is important to integrate various types of psycho-corrective and psychotherapeutic influences (e.g. individual, group, family, systemic psychotherapy, etc.). When applied to different age groups of children and adolescents, the differentiation of the mentioned influences is required. The methods of the psychodynamic paradigm meet scientific and practical requirements. The dissertation specifies the requirements of the professional education of a child practitioner psychologist (including its content and levels). It defines specific conditions for the formation of professionally significant qualities, as well as the means to form the self-concept, professional identification, and the ways of organizing a professional environment that would ensure the formation of a practical component of professional competence. Based on theoretical reflection of these data, a structured, integrated three-dimensional model of post-graduate psychotherapeutic education in the sphere of "Psychodynamic Integrative Child and Youth Psycho correction and Psychotherapy", implemented in practice in the context of specialized psycho-technical projects, was constructed. This educational model is based on the following principles: analysis and synthesis, unity of the biological and social, creativity, reflexive relativity, unity of experimental and genetic lines of development. The program involves complexity, integrality, consistency of presentation while considering the historical aspect, the theory of development, the focus on the practical application of theory. The educational program has been developed in accordance with the terms of obtaining a European Certificate in Child and Adolescent Psychotherapy. The dynamics of the self-concept of a child practitioner psychologist while mastering the knowledge and skills of psychotherapeutic work in an educational project on psychodynamic integrative child and youth psychotherapy is empirically investigated. The author's projective technique "Visualization of the self-concept" was developed and successfully tested to identify personal resource and deficiency zones with the subsequent use in the psycho diagnosis of transverse sections and the longitudinal study and psychotherapeutic compensatory techniques. Qualitative methods of research were used, including the analysis of dreams, analysis of the group dynamics cases, analysis of the individual dynamics cases in the intrapsychic and interpersonal spaces of the participants. The author notes that the research lasted for 16 years - from 2001 to 2016. Its structure implies the format of the longitudinal study carried out in the author's educational projects on the psychodynamic integrative child-youth psycho-correction and psychotherapy which we conducted in the cities of Lviv, Odessa, Kiev and Dnipropetrovsk. The total number of project participants comes to 270 people. The research was conducted before the beginning of education as the initial interview, while using the psycho-diagnostic system SEDNOR+ (it is described in the relevant section of this dissertation), during educational seminars and after the project in 4,5 years, after undergoing the entire educational cycle. The projects engaged trained professional psychologists who had already received education in the areas of psychotherapy and worked or wished to work with the children and adolescent category of clients. Each training group consisted of 22 to 35 participants. The training seminars were held 6 times a year lasting two days or four times a year for 3 days (the number of training hours was maintained and the topics of the workshops were also constant). Between the seminars, there were selfmeetings (subgroups) of participants to work out and respond to dynamic and personal aspects, which were tackled on previous psychotherapeutic seminars within the framework of educational projects. The results of the subgroups were recorded as reflections and were studied in the context of the longitudinal research. We developed a program and described the organization of an empirical study aimed at verifying the theoretical continuum-hierarchical structure of the concept’s personal and professional constituents of the self of a child practitioner psychologist, as a complex psychic phenomenon with certain manifestations at the formal-dynamic level, at the content-personal and imperative levels; the basic principles of organization and content of empirical research are revealed; the representativeness of the samples is substantiated; methodological procedure for the study of the self-concept of a child practitioner psychologist and psychological properties accompanying its manifestations is defined and described. While using the empirical research was certified that the conceptual approach to the multi-level education of a psychologist-practitioner in the field of psychodynamic integrative child and adolescent psychotherapy and psycho correction we developed, was interned by child psychologists upon the completion of the educational cycle in the integral concept of the Self and at all its levels. It has been determined that the main professional tool of a child practitioner psychologist is the self-concept, which is defined as a complex phenomenon: multi-layered psychic reality including different levels of organization of psychological activity: individual foundations, collective foundations, ontogenetic foundations, social foundations and self-referencing, which are subject to reflexive exploitation in the therapeutic relationship with the client, then the formation of the professional component of the self-concept was initially in the psychocorrection-psychotherapeutic elaboration of times its intrapsychic space and further professional reflection. Thus, we proceeded from the fact that we see the professional component of the self-concept as preliminarily studied and professionally refined personal self-concept. The latter represents the internalized particles of various interpersonal interactions that are exteriorized as a set of person’s representations of oneself and constitute the meaning of their self-presentation. Therefore, diagnostic measures were carried out in the beginning, during and at the end of the study. This allowed us to control the formation of their personal and professional components of the selfconcept. Two options were selected as of the formed self-concept of a child psychologist. The first one - professional self-realization after the completion of the project and socialization in a professional environment (professional practical activity, participation in supervisory projects, official working place, etc.). The second option is the harmonization of the self-concept in the aspects manifested in constructive ways of selfpresentation and positive self-introduction. The following techniques were used in the study: introspection of the contents of self-consciousness, the method of narration and the reflection of the self-concept in the psychotherapeutic set-up by the means of author's projective techniques (SEDNOR+ and "Visualization of the selfconcept"), projective methods "Three trees" and "Life Line", analysis of symbols of regressive states and dreams, as well as the Tennessee SelfConcept Scale, M. Snyder Self-Monitoring Scale, Self-Presentation Scale by S. Lee and B. Kuigli, Stolin-Pantileev self-testing technique, methods of observation, techniques of the training and psychotherapeutic work (author's development), (appendixes 24-25). The methods of data analysis included typology, graphical modelling, psycho-semantic reconstruction, methods of multidimensional statistics, methods of statistical conclusion, and methods of statistical analysis of psychometric psycho-diagnostic characteristics. In the conclusions of the dissertation research, the obtained results were generalized and a new solution of the self-concept of a practitioner psychologist in the field of psychodynamic integrative child and youth psychotherapy was offered. It manifests itself in the development of a comprehensive conceptual approach to the theory and practice of educational space. It is concluded that the study presents the developed self-concept of a child practitioner psychologist as the basis for constructing a holistic model of the dynamics of the formation of the selfconcept in ontogenesis: the dynamic aspects of the development of the self-concept of a practitioner psychologist in the ontogenetic context are researched theoretically; A comprehensive approach to understanding of the self-concept and its functions is presented; A dynamic model of the formation of the self-concept in the ontogenetic perspective as a visualization of the formatting structures of the child practitioner psychologist’s self-concept was constructed. The self-concept was defined as the externalization of one’s intrapsychic senses. Those manifest in the totality of one’s selfperceptions and are genetically incorporated into its structure. The previously unexplored aspects of the general structure of the self-concept are described. In particular, the prenatal and postnatal mental substructures of prenatal self that are the primary communicative bonding formations and influence the personality and professional relationship of a child practitioner psychologist and various categories of clients. The dissertation suggests the psychodynamic approach to understanding the formation of the self-concept. The author discovered the content criteria of the interconnection of psychographic and professional structures regarding the formation of the self-concept of a child practitioner psychologist; the conditions for the formation of an adequate image of the of a child practitioner psychologist profession. It has been determined that from the qualitative point of view on the therapeutic relationship, the communicative competence of the psychologist (included as the central option of the professiogram), is crucial. It means that the psychologist's ability to use emotional requests to identify juvenile clients and their immediate environment. Also, the dissertation substantializes the psychologists’ Self as the main tool of professional influence, with its intersubjective resource as the basis for the self-conception. The principal factor that determines the success of psychotherapeutic influence among the non-specific ones is the relationship implicitly formed between a psychologist and a juvenile client and their environment. The latter provides clients with a corrective experience for internalization and consequently - the harmonization of their Self. The dissertation suggests defining the professional component of the self-concept of a child practitioner psychologist as a complex phenomenon. It is a multi-layered mental reality that includes different levels of organization of mental activity: individual structures, collective internalized structures, ontogenetic and phylogenetic foundations, social internalized interventions and self-referencing, professional competencies and actions which are subject to reflexive exploitation in a psychocorrective relationship with a client. We suggest the model of the continuum-hierarchical structure of the self-concept of a child practitioner psychologist, which allows to understand it as an integral structure, which integrates the set of interconnected and interacting components. It consists of interconnected three levels - socially-determined substructures that contain their corresponding social patterns: substructures of experience, filled with their own experiences and their reflections; genetically determined substructures that provide archetypal content. We see this continuumhierarchical formation as a macrosystem consisting of multi-level subsystems and corresponding formal-dynamic, substantive-personal and socially-imperative characteristics. The aforementioned are complementary and interrelated. The core of this integrity is the macrostructure of the professional concept of a child psychologist, which integrates the most significant individual, subjective, personal and professional qualities. We have established the theoretical and methodological aspects of the professional training of child practitioner psychologists in the postgraduate professional sphere and the requirements for the modern professional education of a child psychologist in the context of the formation of their self- concept, including its content and levels, specific conditions for the formation of the professionally significant qualities. We established personal areas (planes) for psychotherapeutic interventions in the process of the educational project of a child practitioner psychologist, means of harmonization and professionalization of their self-concept, professional self-identification, as well as the ways to organize a professional environment that would ensure the formation of a practical component of the specialist’s professional competence. It is noted that first of all this is the elaboration of the implicit and explicit content of the personal self-concept and the further internalization of the acquired knowledge and skills, that involves changes on the formal-dynamic, content-personal and socially imperative levels. The logic of the conduct in the professional sphere of psychodynamic child-youth psychotherapy as a professional moulding environment is substantiated. Based on theoretical reflection and practical psychotherapeutic supervising, we developed a program for specialist postgraduate training in psychodynamic integrative pediatric and adolescent psychotherapy. This program was then implemented in the form of specialized psychotherapeutic projects involving the preliminary psychotherapeutic interviews, practical, theoretical, and volunteer educational blocks. The suggested program involves the formation of the self-concept of a child practitioner psychologist. The program divides education into the preliminarily practical (psychotherapeutic elaboration of personal life experience) and the secondary theoretical and volunteer, including the mastering of a specialized psychological theory, based on the reflection of personal experience acquired during the therapy

У дипломній роботі узагальнено, що сім’я є головним інститутом соціалізації, середовищем перебування, розвитку людини від самого народження. Становлення особистості дитини, її особливостей характеру, поведінки, цінностей відбувається в сім’ї, під впливом батьківської любові, під впливом авторитету батьків, сімейних традицій. З’ясовано, що особливостями особистісної сфери молодшого школяра, є формування самооцінки, а також значна емоційна збудливість, яка накладає відбиток на весь психічний образ дитини. Проаналізовано теоретичні питання дослідження психолого-педагогічних основ сімейного виховання молодших школярів. Розкрито питання сім’ї та її функції у процесі соціалізації. Охарактеризовано психологічні особливості молодшого школяра, проаналізовано важливість особистісного розвитку, емоційних станів. Розглянуто основні стилі сімейного виховання та їх вплив на особистісний розвиток молодшого школяра. Стиль сімейного виховання – це спосіб взаємодії батьків та дітей, що характеризується застосуванням певних засобів і методів виховного впливу, виражається у особливій манері вербального та невербального спілкування. Емпірично встановлено, що у досліджуваних сім’ях переважають такі типи батьківського ставлення як «Прийняття», «Кооперація», «Авторитарна гіперсоціалізація» та «Симбіоз». Коопераціє є сприятливим стилем виховання стосовно дітей, тоді як «Авторитарна гіперсоціалізація» і «Симбіоз» можуть нести загрози для сприятливого особистісного розвитку дітей. У досліджених сімʼях переважає тенденція до соціальної бажаності та кооперації з дитиною, симбіотичних стосунків, а також підвищеного контролю та вимогливості до дитини. В цілому батьки виявляють адекватне, позитивне ставлення до своєї дитини. Найбільш поширений стиль виховання вибірки – прийняття (44%). Тобто для даних сімей характерним є позитивне ставлення до дитини. Батьки сприймають дитину такою, якою вона є, поважають та визнають її індивідуальність, схвалюють її інтереси, підтримують плани, проводять з нею досить багато часу і не шкодують про це. Це є свідченням того, що у більшості сімей панує повага до дитини, розділяються її інтереси та захоплення. Узагальнюючи результати комплексного дослідження прослідковано, що у більшості батьків (64%) характерний позитивний стиль виховання, тому 70% дітей характеризуються адекватністю в поведінці, мають установку на подолання перешкод, товариські відносини, мають стійке положення в колективі, комфортний емоційний стан, хочуть бути лідерами. З метою забезпечення успішного виховання молодших школярів та подолання труднощів у особистісному розвитку розроблено психологічні рекомендації та поради для батьків, а також корекційна програма.
The graduate work summarizes that a family is the main institution of socialization, living environment, and human development from the birth. The formation of the child's personality, his / her personality traits, behavior, and values takes place in the family, under the influence of parental love, under the influence of the authority of parents and family traditions. It has been found out that the peculiarities of the younger student's personal sphere are the formation of self-esteem, as well as significant emotional excitement, which imprints on the whole mental image of a child. Theoretical questions of research of psychological-pedagogical foundations of younger students' family education are analyzed. The issue of family and its function in the process of socialization is covered. The psychological peculiarities of the primary school child are characterized as well as the importance of personal development, emotional states is analyzed. The basic styles of family education and their influence on the personal development of the primary school child are considered. Family education style is a way of interaction between parents and children, characterized by the use of certain means and methods of educational influence, expressed in a special manner of verbal and non-verbal communication. It has been empirically established that the types of parental attitudes such as "Acceptance", "Co-operation", "Authoritarian hyper socialization" and "Symbiosis" predominate in the families studied. Co-operation is a positive parenting style concerning children, while "Authoritarian hyper socialization" and "Symbiosis" can pose a threat to the children's positive personal development. The tendency towards social desirability and co-operation with the child, symbiotic relationships, as well as increased control and demand to the child prevail in the families studied. In general, parents show an adequate, positive attitude towards their child. The most common educational style of the sample is acceptance (44 %). That is, these families are characterized by a positive attitude towards the child. Parents perceive the child as he or she is, respect and recognize his / her personality, endorse his / her interests, support plans, spend a lot of time with him / her and do not regret it. This is evidence that there is a respect to the child and his / her interests and passions are shared in most families. Summarizing the results of a complex study, it is observed that the majority of parents (64%) have a positive education style, so 70% of children are characterized by adequacy in behavior, have an installation to overcome obstacles, have social relations and a stable position in the group, as well as comfortable emotional state, they want to be leaders. In order to ensure successful education of the primary school children and to overcome difficulties in personal development, psychological recommendations and advice as well as a corrective program for parents were developed.
ВСТУП…4 РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВПЛИВУ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ НА РОЗВИТОК ДИТИНИ…9 1.1. Вплив стилю сімейного виховання на становлення особистості дитини…9 1.2. Стилі сімейного виховання та їх особливості …16 1.3. Неадекватне ставлення батьків до дітей: види та характеристики...22 Висновки до розділу І….28 РОЗДІЛ ІІ. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ СТИЛЮ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ НА ОСОБИСТІСНИЙ РОЗВИТОК МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА…29 2.1. Планування та організація психодіагностичного дослідження стилів сімейного виховання та особистісного розвитку молодших школярів…29 2.2. Дослідження стилю сімейного виховання батьків …35 2.3. Дослідження показників особистісного розвитку молодших школярів…41 Висновки до розділу ІІ...50 РОЗДІЛ ІІІ. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧИЙ СУПРОВІД ОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ…52 3.1. Психологічні рекомендації батькам з метою забезпечення успішного виховання молодших школярів…52 3.2. Організація корекційної роботи з дітьми молодшого шкільного віку…56 Висновки до розділу ІІІ…61 РОЗДІЛ IV. СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА…63 4.1. Психодіагностичний інструментарій вивчення інтелектуального компоненту структурі особистості молодшого школяра…63 РОЗДІЛ V. ПСИХОЛОГО-ЕКОНОМІЧНА ДОЦІЛЬНІСТЬ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ…68 5.1. Вплив дитячого досвіду на розвиток особистості та рівень успішності…68 РОЗДІЛ VI. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ…73 6.1. Врахування небезпечних та шкідливих виробничих факторів з метою охорони праці…73 6.2. Вплив метеорологічних умов, фізіологічних умов організму та раціональної організації робочого місця на реалізацію творчого потенціалу особистості…77 РОЗДІЛ VII. ЕКОЛОГІЯ…81 7.1. Фізіологічна дія метеорологічних умов на організм людини…81 ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ…86 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…89 ДОДАТКИ…95

У дипломній роботі з’ясовано, що у підлітковому віці має велике значення зв’язок між соціальним статусом у класі та особистісними характеристиками учня. З’ясовано, що для підлітка провідною діяльністю є інтимно-особистісне спілкування з ровесниками, тому для них важливе значення соціальне оточення, атмосфера в класі та соціометричний статус,який визначає ставлення, оцінку ровесниками та міжособистісні стосунки між ними. Встановлено, що соціальний статус залежить від особистісних конструктів і визначає психологічну атмосферу в учнівському колективі. Пояснено, що у групі фактор соціально-психологічної підструктури особистості, як значущий компонент інтерактивних процесів у групі називають соціометричним статусом. Це об’єктивне становище, яке посідає особистість у форматі міжперсональних взаємин; це ознака індивідуальності як представника соціометричного утворення – обіймати певний просторовий локус в співіснуванні з іншими складовими. З’ясовано, що саме концепція соціометричного дослідження стосується вивчення емоційної складової, міжособистісних комунікацій та психологічний клімат, що поєднує у групі; яке відношення членів між собою і визначення впливу на згуртованість усього колективу. Для дослідження зв’язку між соціометричним статусом та особистісним становлення підлітка нами було використано комплекс взаємодоповнюючих психодіагностичних методів. Емпірично досліджено, що підлітки посідають різне становище в міжособистісних стосунках та відповідно до статусу, яким володіють у них з’являється відповідний тип відносин з оточуючими. Аналізуючи соціометричний статус старших підлітків та результати особистісних методик, відзначено, що для осіб з високим статусом характерні: комунікабельність, емоційна виразність, експресивність, радикалізм, нонконформізм, сміливість, впевненість в собі. І навпаки, знехтувані та ізольовані учні, здебільшого характеризувалися замкнутістю, невпевненістю, тривожністю, боязкістю, конформізмом, напруженість, високою нормативністю поведінки тощо. Доведено, що соціально-психологічний тренінг є високоефективним психологічним інструментом покращення соціально-психологічного клімату в класному колективі та способом самовдосконалення та саморозвитку особистості учнів, методом самопізнання, самореалізації, корекції неадекватної самоповаги, і покращення соціометричного статусу, який є індикатором розвитку особистості та рівня міжособистісним відносин.
It has been found out in the graduate work that a connection between social status in the classroom and personal characteristics of the student is of great importance in the teenage years. It has been found out that intimate-personal communication with peers is a leading activity for a teenager, so the social environment, classroom atmosphere and sociometric status that determine peers' attitudes, ratings and interpersonal relationships are important for them. It is established that social status depends on personal constructs and determines the psychological atmosphere in the student group. It is explained that the factor of socio-psychological personality substructure, as a significant component of interactive processes in the group is called sociometric status. It is an objective position that is occupied by personality in the form of interpersonal relationships; it is a sign of individuality as a representative of sociometric formation - to embrace a certain spatial locus in coexistence with other components. It is found out that the concept of sociometric research concerns the study of the emotional component, interpersonal communication and the psychological climate that unites in the group; what is the relationship of the members with each other and determining the impact on the cohesion of the whole group. We used a set of complementary psychodiagnostic methods to investigate the relationship between sociometric status and teenager's personal becoming. It has been empirically investigated that adolescents have different positions in interpersonal relationships and according to the status that they possess, an appropriate type of relationship with others appears. When analyzing the sociometric status of older adolescents and the results of personal techniques it has been noted that people with high status are characterized by: communicativeness, emotional expressiveness, expressiveness, radicalism, non-conformism, courage, self-confidence. Conversely, neglected and isolated students were mostly characterized by seclusion, uncertainty, anxiety, timidity, conformism, tension, high normative behavior, etc. It is proved that socio-psychological training is a highly effective psychological tool for improving the socio-psychological climate in the class group and a way of self-improvement and self-development of students' personality, by the method of self-cognition, self-realization, correction of inadequate self-esteem, and improvement of sociometric status, which is an indicator of the personal development and the level of interpersonal relationships.
ВСТУП...4 РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІОМЕТРИЧНОГО СТАТУСУ...8 1.1. Мала соціальна група та її основні характеристики…8 1.2. Соціометрична теорія вивчення малих соціальних груп…14 1.3. Міжособистісні стосунки підлітків...18 Висновки до розділу І…26 РОЗДІЛ II. ЕМПІРИЧНЕ ВИВЧЕННЯ СОЦІОМЕТРИЧНОГО СТАТУСУ ПІДЛІТКІВ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ…28 2.1. Організація проведення експлораторного експерименту …28 2.2. Результати дослідження соціометричного статусу у підлітковому віці та якісний аналіз результатів діагностичного експерименту…35 Висновки до розділу ІІ…52 РОЗДІЛ III. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОГРАМА ОПТИМІЗАЦІЇ СОЦІОМЕТРИЧНОГО СТАТУСУ ПІДЛІТКІВ У КОЛЕКТИВІ…54 3.1. Практичні рекомендації психолого-педагогічним фахівцям щодо гуманізації освітнього процесу…54 3.2. Тренінг як метод особистісного розвитку в підлітковому віці…58 Висновки до розділу ІІІ…68 РОЗДІЛ IV. СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА…69 4.1. Психологічний інструментарій дослідження особистісних конструктів…69 РОЗДІЛ V. ПСИХОЛОГО-ЕКОНОМІЧНА ДОЦІЛЬНІСТЬ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ…74 5.1. Лідерство як запорука ефективного менеджменту: психологічний та економічний аспекти…74 РОЗДІЛ VI. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ…79 6.1. Раціональні умови і методи підвищення життєдіяльності людини…79 6.2. Класифікація джерел небезпеки, небезпечних та шкідливих факторів…85 РОЗДІЛ VII. ЕКОЛОГІЯ…91 7.1. Загальна характеристика повітряного середовища та його вплив на психічний та інтелектуальний розвиток людини…91 ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ…95 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…98 ДОДАТКИ…103

Шикульський С.В. Здоровий спосіб життя як складова зрілої особистості: мотиваційно-поведінковий вимір. – Рукопис. 200-300 слів Магістерська робота на здобуття освітнього ступеня «Магістр» за спеціальністю 053 – «Психологія» – Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя. – Тернопіль, 2020. Магістерська робота спонукає до усвідомлення здорового способу життя зрілої особистості. Усвідомлення здорового способу життя як ми знаємо, щільно пов’язане з виробленням ціннісних орієнтацій, активністю, знаходження сенсу життя і соціальних установок щодо його дотримання. Практика показує, що коли людина не розуміє важливість та значення здоров’я на ранніх етапах онтогенезу то це приводить до негативних особистісних трансформацій, які позначаються на можливості адекватної суспільним запитам самореалізації. Можливість та готовність дитиною зрозуміти значення здорового способу життя, як об’єднання соціального досвіду в особистісній сфері, потребує детального та глибокого психологічного аналізу. У роботі запропоновано та обґрунтовано теоретичні підходи до вивчення проблеми усвідомлення здорового способу життя серед студентства. Здійснено діагностичну роботу стосовно розуміння здорового способу життя зрілими особистостями. Апробовано психологічну платформу з мотивування до здорового способу життя. Оцінено ефективність розробленої програми з формування мотивації до здорового способу життя. Таким чином, результати експериментального дослідження дають можливість стверджувати, що заходи, які спрямовані на формування здорового способу життя необхідні серед студентства. Визначено, що мотивація до здорового способу життя здійснювалась засобами розвивального впливу, методами, техніками та вправами, які спрямовані на гармонізацію міжособистісних стосунків, розвиток розуміння цінності здоров’я через використання зразкових патернів поведінки, накопичення такого рівня роботи та накопичення енергопотенціалу, який допомагає підвищенню позитивної емоційної установки на внутрішній стан здоров’я досліджуваних. Оцінено та визначено нашу тренінгову роботу, як таку, яка дає результат усвідомлення та розуміння вагомості здорового способу життя.
Shykulskyi S.V. Healthy lifestyle as a component of a mature personality: motivational and behavioral dimension. – The manuscript. 200-300 слів Thesis for obtaining the Degree of Master of Psychology, specialty 053 – Ternopil Ivan Puluj National Technical University. – Ternopil, 2020. Master's thesis encourages awareness of a healthy lifestyle of a mature person. Awareness of a healthy lifestyle, as we know, is closely linked to the development of values, activity, searching for the meaning of life and social attitudes towards its observance. Practice shows that when a person does not understand the importance and significance of health in the early stages of ontogenesis, it leads to negative personal transformations, which affect the possibility of adequate self-realization of social demands. The child's ability and willingness to understand the importance of a healthy lifestyle, as a combination of social experience in the personal sphere, requires a detailed and in-depth psychological analysis. Thesis proposes and substantiates theoretical approaches to the study of the problem of awareness of a healthy lifestyle among students. Diagnostic work on the understanding of a healthy lifestyle by mature individuals has been carried out. A psychological platform for motivating a healthy lifestyle has been tested. The effectiveness of the developed program for the formation of motivation for a healthy lifestyle is evaluated. Thus, the results of experimental research make it possible to argue that events aimed at forming a healthy lifestyle are necessary among students. It is determined that the motivation for a healthy lifestyle was carried out by means of developmental influence, methods, techniques and exercises aimed at harmonizing interpersonal relationships, developing understanding of the value of health through the use of exemplary patterns of behavior, accumulation of a particular level of work and energy accumulation, that will help to increase emotional attitude towards the internal health of the subjects. Our training work is evaluated and defined as one that gives the result of awareness and understanding of the importance of a healthy lifestyle.
ВСТУП...4 РОЗДІЛ І Теоретичні особливості формування мотивації до здорового способу життя у процесі особистісного становлення...8 1.1. Сучасні психологічні дослідження проблем здорового способу життя...8 1.2. Моделі розуміння здорового способу життя серед молоді...14 1.3. Нові підходи формування мотивації до здорового способу життя як складова зрілої особистості ...18 ВИСНОВКИ до першого розділу ...22 РОЗДІЛ ІІ Експериментальне дослідження здорового способу життя як складової зрілої особистості ...23 2.1. Організація та методи дослідження мотивації до здорового способу життя серед студентів...23 2.2. Вивчення мотиваційних та поведінкових аспектів до здорового способу життя зрілої особистості ...30 ВИСНОВКИ до другого розділу...40 РОЗДІЛ ІІІ Формування мотивації до здорового способу життя у процесі становлення зрілої особистості...42 3.1. Тренінгова робота з формування мотивації до здорового способу життя як складової зрілої особистості...42 3.2. Оцінка ефективності розробленої програми «Шлях до здорового способу життя» ...52 ВИСНОВКИ до третього розділу ...58 ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ...58 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...61 ДОДАТКИ

Калашнікова М. М. Розвиток соціально-особистісної компетентності викладача у сучасній вищій школі : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 011 «Освітні, педагогічні науки» / наук. керівник І. В. Козич. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 88 с.
UA : Робота викладена на 88 сторінках друкованого тексту, містить 1 таблицю, 1 рисунок. Перелік посилань включає 79 джерел, з них на іноземній мові – 10. Об’єкт дослідження: соціально-особистісна компетентність викладачів зво. Предмет дослідження: розвиток соціально-особистісної компетентності викладачів зво. Мета дослідження: теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити умови та засоби розвитку соціально-особистісної компетентності викладачів ЗВО у процесі професійної підготовки у вищій школі. В роботі визначено ступінь розробленості досліджуваної проблеми у філософській, психолого-педагогічній науковій літературі; з'ясовано сутність поняття соціально-особистісної компетентності майбутнього викладача зво; обґрунтовано педагогічні умови формування соціально-особистісної компетентності майбутніх викладачів; розроблено рекомендації щодо розвитку соціально-особистісної компетентності майбутнього викладача зво; проведено дослідження впливу ігрових технологій, а саме імітаційних ігор на процес формування соціально-особистісної компетентності викладачів зво. Наукова новизна полягає: у теоретичному обґрунтуванні умов розвитку соціально-особистісної компетентності майбутнього викладача зво; в уточненні і конкретизації сутності понять «компетенція», «компетентність», «соціально-особистісна компетентність майбутнього викладача зво».
EN : The work is presented on 88 pages of printed text, contains 1 table, 1 figure. The list of references includes 79 sources, 10 of them in foreign language. The object of the study: social and personal competence of teachers. Subject of research: the development of social and personal competence of teachers called. The purpose of the study: to theoretically substantiate and experimentally test the conditions and means of development of social and personal competence of freelance teachers in the process of professional training in higher education. The degree of elaboration of the researched problem in philosophical, psychological and pedagogical scientific literature is determined in the work; the essence of the concept of social and personal competence of the future teacher is clarified; the pedagogical conditions of formation of social and personal competence of future teachers are substantiated; developed recommendations for the development of social and personal competence of the future teacher; a study of the impact of game technologies, namely simulation games on the process of formation of social and personal competence of teachers called. The scientific novelty is: in the theoretical substantiation of the conditions for the development of social and personal competence of the future teacher; in clarifying and concretizing the essence of the concepts of "competence", "competence", "socio-personal competence of the future teacher".

Дисертаційне дослідження присвячене вивченню особистісних чинників розвитку соціального інтелекту у фахівців соціономічних професій – менеджерів, психологів та викладачів. Зроблено теоретичний аналіз історії дослідження соціального інтелекту, сучасних уявлень про його розвиток та складові компоненти. Встановлено парадигмальний зсув щодо розгляду соціального інтелекту як суто когнітивної пізнавальної здібності до соціально-особистісної пізнавальної характеристики та сформульоване узагальнене визначення соціального інтелекту. Представлено емпіричне дослідження особистісних чинників розвитку соціального інтелекту; вивчено рівень розвитку когнітивного, емоційного та поведінкового складових соціального інтелекту у працюючих фахівців професійного середовища “людина-людина”; виділено структурно-динамічні, характерологічні, мотиваційні та смислові чинники його розвитку; зроблено якісний та кількісний аналіз взаємозв’язків особистісних чинників із показниками соціального інтелекту; виділено характерні ознаки фахівців різних соціономічних груп; розроблено практичні рекомендації щодо оптимізації соціального інтелекту у майбутніх фахівців соціономічних професій.
The dissertation is devoted to the study of personality factors of Social Intelligence among professionals – managers, psychologists and lectors. There was made theoretical analysis of Social Intelligence researches history, modern views on its development and constituents. There was established the paradigmal shift regarding Social Intelligence consideration from purely cognitive ability to social and personal cognitive characteristic and formulated generalized definition of Social Intelligence. There was presented an empirical study of personal factors of Social Intelligence; studied the level of cognitive, emotional and behavioral components of Social Intelligence among working experts of the professional environment "man-man"; allocated the structural and dynamic, characterological, motivational and meaning factors of its development; done qualitative and quantitative analysis of personal connections with Social Intelligence indicators; determined characteristic features of socionomic specialists from different groups; developed practical recommendations for Social Intelligence optimization for upcoming specialists of socionomic professions. As a result of empirical research it was found out that SI indicators of working professionals of investigated groups (managers, psychologists, teachers) in men and women do not differ significantly. The highest development of social skills is observed in experts of 23-30 years old; the positive development of the ability of using emotions in social interaction and communicative abilities were found in specialists of 31-40 year old. The selected groups of personal factors significantly affect on the various indicators of cognitive, emotional and behavioral SI components, but their impact is unequal. Development of general ability to understand the human behavior, general emotional competence, organizational and communicative skills is mostly determined by different factors with varying degrees of significance. Communicative speed, i.e. verbalization fluency and speech activity, determines the development of cognitive and emotional SI components, causing the easiness of making contacts, the ability to introduce ourselves, general openness and interest to knowing others, their behavioral manifestations and emotions. The endurance and general individual adaptiveness make the defining impact on the development of behavioral SI component, causing a high need of social interactions, the naturalness in establishing contacts and fast adaptation to new communication situations, the ability to resist adverse influences. The external positive motivation leads to positive effects on the ability to manage emotions, on the development of communicative abilities, while the external negative motivation, that is, the try to avoid criticism about ourselves and negative emotions hinders the skills development in understanding people and their emotions. The indicators of life meaning orientations are significant for the development of all SI components. For cognitive SI component the presence of life goals is important, which gives life meaning, direction and time perspective, while for both the emotional and behavioral SI components, it is important to meet the productivity of life i.e. the awareness of their own life competence.
Диссертационное исследование посвящено изучению личностных факторов развития социального интеллекта у специалистов социономических профессий – менеджеров, психологов и преподавателей. Сделано теоретический анализ истории исследований социального интеллекта, современных взглядов на его развитие и составляющие. Установлено парадигмальное смещение относительно рассмотрения социального интеллекта в качестве исключительно когнитивной познавательной способности до социально-личностной познавательной характеристики и сформулировано обобщенное определение социального интеллекта. Представлено эмпирическое исследование личностных факторов развития социального интеллекта; изучен уровень развития когнитивного, эмоционального и поведенческого составляющих социального интеллекта у работающих специалистов профессиональной среды “человек-человек”; выделено структурно-динамические, характерологические, мотивационные и смысловые факторы его развития; сделано качественный и количественный анализ взаимосвязей личностных факторов с показателями социального интеллекта; выделены характерные признаки специалистов различных социономических групп; разработаны практические рекомендации по оптимизации социального интеллекта у будущих специалистов социономических профессий.

Кудлай Л. А. Педагогічні інновації, як умова особистісно-професійного розвитку викладача закладу вищої освіти : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 011 «Освітні, педагогічні науки» / наук. керівник Л. С. Іванова. Запоріжжя : ЗНУ, 2021. 100 с.
UA : Робота викладена на 100 сторінках друкованого тексту, містить 9 таблиць, 7 рисунків. Перелік посилань включає 72 джерела. Мета дослідження: визначити та дослідити впливу використання педагогічних інновацій на особисто-професійний розвиток викладачів закладів вищої освіти. Об’єкт дослідження: особистісно-професійний розвиток викладача закладу вищої освіти. Предмет дослідження: педагогічні інновації, як умова особистісно-професійного розвитку викладача закладу вищої освіти. У роботі розглянуто поняття «особистісно-професійного росту» у психолого-педагогічній літературі; виявлено сутнісні характеристики особистісно-професійного росту викладача закладу вищої освіти; вивчено існуючі технологічні програми педагогічного призначення та структуру навчальної діяльності за кредитно-модульною системою; досліджено ціннісно-мотиваційні детермінанти професійного росту. Методологічна основа дослідження. Загальнонаукову основу методології даного дослідження визначає гуманістичний характер сучасної освіти, його спрямованість на гармонійний розвиток особистості, пріоритет моральних цінностей.
EN : The work is presented on 100 pages of printed text, contains 9 tables, 7 figures. The list of references includes 72 sources. The purpose of the study: to identify and investigate the impact of the use of pedagogical innovations on the personal and professional development of teachers of higher education institutions. Object of research: personal and professional development of a teacher of a higher education institution. Subject of research: pedagogical innovations as a condition of personal and professional development of a teacher of higher education. The concept of "personal and professional growth" in the psychological and pedagogical literature is considered in the work; the essential characteristics of personal and professional growth of a teacher of a higher education institution are revealed; the existing technological programs of pedagogical purpose and structure of educational activity on credit-modular system are studied; value-motivational determinants of professional growth are investigated. Methodological basis of the study. The general scientific basis of the methodology of this study is determined by the humanistic nature of modern education, its focus on the harmonious development of personality, the priority of moral values.

Теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови розвитку готовності викладачів спеціальних дисциплін ПТНЗ до використання особистісно-орієнтованих педагогічних технологій; спроєктовано модель розвитку готовності викладачів спеціальних дисциплін ПТНЗ до використання особистісно-орієнтованих педагогічних технологій, яка відтворює складний взаємозв’язок методологічних підходів, принципів, педагогічних умов, методики, критеріїв, показників та рівнів готовності викладачів спеціальних дисциплін професійно-технічних навчальних закладів до використання особистісно-орієнтованих педагогічних технологій; удосконалено методику розвитку готовності викладачів спеціальних дисциплін ПТНЗ до використання особистісно-орієнтованих педагогічних технологій та діагностичний інструментарій оцінювання рівнів розвиненості готовності викладачів спеціальних дисциплін ПТНЗ до використання особистісно-орієнтованих педагогічних технологій
The pedagogical conditions for the development of the readiness of teachers of special disciplines of vocational schools to use personality-oriented pedagogical technologies are theoretically substantiated and experimentally tested; a model for the development of readiness of teachers of special disciplines to use personality-oriented pedagogical technologies, which reproduces the complex relationship of methodological approaches, principles, pedagogical conditions, methods, criteria, indicators and levels of readiness of teachers of special disciplines to use personal disciplines. oriented pedagogical technologies; the method of development of readiness of teachers of special disciplines of VET to use personality-oriented pedagogical technologies and diagnostic tools for assessing the levels of development of readiness of teachers of special disciplines of VET to use personality-oriented pedagogical technologies has been improved

У статті піднімається питання визначення методологічної основи розвитку особистісно-професійної компетентності педагогів у галузі використання інтернет-технологій. Обгрунтовано, що системний підхід забезпечує цілісність педагогічного процесу з характерними ієрархічністю і наступністю; використання інтегрованого підходу сприяє появі нової якості інформатико-математичних знань та технологічних умінь; компетентісний підхід є важливим з позицій технологічної практики навчання; акмеологічний підхід забезпечує подальшу рефлексію професійної діяльності з індивідуальним проектуванням самовдосконалення і саморозвитку.
The article raises the question of determining the methodological basis for the development of personal and professional competence of teachers in the field of Internet technologies. It is substantiated that the systematic approach ensures the integrity of the pedagogical process with characteristic hierarchy and continuity; the use of an integrated approach contributes to the emergence of a new quality of informatics and mathematical knowledge and technological skills; the competent approach is important from the point of view of technological training practice; The acmeological approach provides a further reflection of professional activity with individual designing self-development and self-development.

Лісянська Н. І. Розвиток самостійності старшокласників у процесі планування професійних перспектив : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 053 «Психологія» / наук. керівник Н. Ф. Шевченко. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 89 с.
UA : Робота виклади на 89 сторіноки, 4 таблиці, 5 рисунків. Перелік посилання включає 99 джерел. Об’єкт дослідження – самостійність старшокласників в процесі планування професійних перспектив. Спираючись на Національну доктрину розвитку освіти України у ХХІ столітті, пріоритетом виступає розвиток якостей, необхідних для самореалізації кожної особистості: здатність самовизначитися, робити свідомий вибір серед значної кількості соціальних взаємин і соціальних зв’язків, уміння взаємодіяти та співпрацювати, вирішувати конфлікти і домовлятися, бажання брати на себе різні соціальні ролі, розвивати навички самоосвіти, здобувати інформацію, обробляти її, знаходити необхідне в потоці знань, приймати відповідальні рішення в умовах вибору, постійних змін, самостійно організовувати свою діяльність, ставити собі мету й досягати її, бути відповідальним за свої рішення й дії. Основою цих якостей виступає самостійність як особистісна властивість. Професійний вибір являє собою життєвий вибір, багато в чому визначає подальший шлях учня старших класів. На цей вибір впливає безліч чинників: родина, громадські настанови, уявлення про свої здібності тощо. У цій ситуації, для здійснення повноцінного вибору, підліток змушений постійно перебувати в процесі постановки і вирішення життєвих завдань, чому також сприяють процеси світового масштабу: глобалізація, активна міграція професіоналів, кадрова криза, інформатизація суспільства. Здійснення самостійного професійного вибору в таких умовах стає складним завданням, і саме ця необхідність самостійного професійного вибору, наявності усвідомлених внутрішніх критеріїв оцінки, дій з урахуванням власних психологічних особливостей повинна вийти на перший план профорієнтаційної роботи. Особливої актуальності пошуку нових шляхів і методів психолого-педагогічного супроводу професійного самовизначення надає широке поширення в сучасних умовах такого негативного феномена, як «професійний маргіналізм». Наукова новизна полягає у розробці та апробації психолого-педагогічної програми розвитку самостійності старшокласників у плануванні професійних перспектив.
EN : The work is presented on 89 pages, 4 tables, 5 figures. The list of references includes 99 sources. The object of research is the independence of high school students in the process of planning professional prospects. Based on the National Doctrine of Education Development of Ukraine in the XXI century, the priority is the development of qualities necessary for self-realization of each individual: the ability to self-determine, make conscious choices among a large number of social relationships and social ties, ability to interact and cooperate, resolve conflicts and negotiate, desire take on different social roles, develop self-education skills, obtain information, process it, find the necessary in the flow of knowledge, make responsible decisions in terms of choice, constant change, organize their activities, set goals and achieve them, be responsible for their decisions and actions. The basis of these qualities is independence as a personal property. Professional choice is a life choice, largely determines the further path of the high school student. This choice is influenced by many factors: family, public attitudes, perceptions of their abilities, and so on. In this situation, to make a full choice, the adolescent is forced to be constantly in the process of setting and solving life problems, which is also facilitated by global processes: globalization, active migration of professionals, personnel crisis, informatization of society. Making an independent professional choice in such conditions becomes a difficult task, and it is this need for independent professional choice, the presence of conscious internal evaluation criteria, actions taking into account their own psychological characteristics should come to the forefront of career guidance work. Of particular relevance is the search for new ways and methods of psychological and pedagogical support of professional self-determination is widespread in modern conditions of such a negative phenomenon as "professional marginalism". Scientific novelty consists in development and approbation of the psychological and pedagogical program of development of independence of senior pupils in planning of professional prospects.

Костенко Ю. І. Психологічна допомога іншому як засіб розвитку особистості : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 053 «Психологія» / наук. керівник О. М. Грединарова. Запоріжжя : ЗНУ, 2021. 104 с.
UA : Робота викладена на 104 сторінки, 7 таблиць, 2 додатки. Перелік посилань включає 67 джерел. Об’єкт дослідження: допомога іншому як тип міжособистісних взаємин. Допомога іншому як феномен міжособистісних відносин відбиває, з одного боку, особливості суспільних відносин, з іншого боку - специфіку особистісної позиції індивіда. Тому дуже важливим є розуміння психології допомагаючої дії, допомагаючої поведінки, допомагаючих відносин, якими охоплюється значний потенціал особистісного розвитку людини. Допомога іншому як акт взаємодії передбачає певне співвіднесення психологічних просторів обох особистостей - суб'єктів інтеракції. Загальновизнаним є положення про те, що особистість формується у взаємодії людини з оточуючим світом, і в цьому процесі задіяні як зовнішні впливи, так і внутрішні умови. У індивідуальній історії розвитку людини складаються індивідуальні особливості особистості. Допомога іншому здійснюється в єдності внутрішніх умов (наприклад, бажання допомогти) та зовнішніх впливів, що й призводить до розвитку особистості. Наукова новизна дослідження полягає у поглибленні змісту поняття «допомоги іншому», яке розглядається як дія та як тип міжперсональних відносин; у з'ясуванні особистісних корелятів схильності допомагати іншому; у виявленні специфіки репрезентації концепту «допомоги іншому» в свідомості людей; у розкритті зв'язку допомоги іншому з самоактуалізацією особистості та особистісним розвитком. Запропонована орієнтовна класифікація рівнів допомоги іншому, розроблена система діагностичних засобів для розвитку схильності особистості допомагати іншим.
EN : The work is presented on 104 pages, 7 tables, 2 appendices. The list of links includes 67 sources. Object of research: helping others as a type of interpersonal relationship. Helping others as a phenomenon of interpersonal relations reflects, on the one hand, the peculiarities of social relations, on the other hand - the specifics of the personal position of the individual. Therefore, it is very important to understand the psychology of helping action, helping behavior, helping relationships, which covers the significant potential of personal development. Helping others as an act of interaction involves a certain correlation of the psychological spaces of both individuals - the subjects of interaction. It is generally accepted that the personality is formed in the interaction of man with the outside world, and in this process involved both external influences and internal conditions. In the individual history of human development are individual characteristics of the individual. Help to others is carried out in the unity of internal conditions (for example, the desire to help) and external influences, which leads to the development of personality. The scientific novelty of the study is to deepen the meaning of the concept of "helping others", which is seen as an action and as a type of interpersonal relationships; in elucidating personal correlates of the tendency to help others; in identifying the specifics of the representation of the concept of "helping others" in the minds of people; in revealing the connection of helping others with self-actualization of personality and personal development. An approximate classification of levels of assistance to others is proposed, a system of diagnostic tools for the development of a person's tendency to help others is developed.

Голощапова Ю. М. Психокорекція затримки психічного розвитку в підлітковому віц і: кваліфікаційна робота магістра спеціальності 053 «Психологія» / наук. керівник В. В.Грандт. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 81 с.
UA : Робота викладена на 81 сторінках друкованого тексту, містить 10 малюнків, 9 таблиць, 6 додатків. Перелік посилань включає 80 джерел. Об’єкт дослідження: психічний розвиток підлітків із ЗПР. Однією з основних причин, що сприяють появі у навчальних закладах невстигаючих дітей, є затримка їх психічного розвитку. У психологічній літературі термін «затримка психічного розвитку» (ЗПР) має масу різних модифікацій, що виникають у процесі виявлення тієї чи іншої психопатології у дітей групи ризику. Однак, всі вони зводяться до виділення однієї глобальної характеристики психіки учнів – до їх відставання, застрявання на певних етапах становлення і дозрівання. Наукова новизна роботи полягає у тому, що теоретично та емпірично обґрунтовано новий підхід до психокорекційних технологій для підлітків із затримкою психічного розвитку, який передбачає розробку програми психолого-педагогічної корекції агресивної поведінки підлітків із ЗПР та складання психолого-педагогічних рекомендацій по роботі з підлітками із затримкою психічного розвитку.
EN : The work is spread over 81 pages of printed text, contains 10 drawings, 9 tables, 6 appendices. The list of links includes 80 sources. Object of study: mental development of adolescents with MR. One of the main reasons contributing to the emergence of school-leaving children is the delay in their mental development. In the psychological literature, the term "mental retardation" (MR) has many different modifications that occur in the process of identifying a particular psychopathology in children at risk. However, they all boil down to highlighting one global characteristic of the students' psyche - their backlog, getting stuck at certain stages of becoming and maturing. The scientific novelty of the work is that a new approach to psycho-corrective technologies for adolescents with mental retardation is theoretically and empirically substantiated, which involves the development of a program of psychological and pedagogical correction of adolescent behavior with MR and the preparation of psychological and pedagogical recommendations with psychiatric pedagogical recommendations. development.

Назірова С. О. Особливості формування самоповаги у підлітків : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 053 «Психологія» / наук. керівник Н. Ф. Шевченко. Запоріжжя: ЗНУ, 2021. 98 с.
UA : Робота викладена на 98 сторінок, 5 таблиць, 6 рисунків. Перелік посилань включає 109 джерел. Об’єкт дослідження: самоповага особистості підліткового віку. Соціальні зміни, які відбуваються сьогодні у всіх сферах суспільства, неоднозначно впливають на розвиток підростаючої особистості. Найбільш складно процес її соціальної адаптації відбувається в перехідному підлітковому віці. Певна частина підлітків не здатна швидко і адекватно зорієнтуватися у складній ситуації морального вибору, оцінити власні можливості. Успіх людини в будь-якому виді діяльності великою мірою залежить від відповідної самооцінки, власних чеснот, умінь, здібностей, що викликає повагу до самої себе. Саме почуття самоповаги визначає поведінку підлітка, його ставлення до людей і до себе, а в майбутньому впливає на позицію особистості в суспільстві.. Наукова новизна роботи полягає в тому, що - виявлено та досліджено специфіку особливостей формування самоповаги підлітків як структурно складного особистісного утворення; - розширено, уточнено та доповнено вивчення наступних особистісних утворень: самооцінка, самоставлення, самоефективність, асертивність; - набуло подальшого розвитку вивчення система знань про структуру та зміст самоповаги особистості як психологічного феномену.
EN : The work is presented on 98 pages, 5 tables, 6 figures. The list of links includes 109 sources. Object of research: self-esteem of adolescents. The social changes that are taking place today in all spheres of society, ambiguously affect the development of the growing individual. The most difficult process of her social adaptation occurs in the transition to adolescence. A certain part of adolescents is not able to quickly and adequately navigate in a difficult situation of moral choice, to assess their own capabilities. The success of a person in any kind of activity largely depends on the appropriate self-esteem, personal virtues, skills, abilities, which evokes self-respect. The feeling of self-esteem determines the behavior of adolescents, their attitudes towards people and themselves, and in the future affects the position of the individual in society. The scientific novelty of the work is that - expanded, clarified and supplemented the study of the following personal formations: self-esteem, self-esteem, self-efficacy, assertiveness; - further developed the study of the system of knowledge about the structure and content of self-esteem as a psychological phenomenon.

The article looks at the advantages of student-centered learning, which aims at focusing on the learner and their needs, rather than being centered around the teacher's input. Teacher's role in student-centered classroom is described.
Розглядаються переваги особистісно орієнтованого навчання, яке покликано допомогти судентам максимально виявити свої моожливості та сформувати мотивацію до навчання протягом життя. Значну увагу приділено особливостям взаємодії викладача і студента.