Journal articles on the topic 'Робочий тиждень'

У статті запропоновано приклад проведення ділової клінічної гри «Робочий тиждень дільничної медичної сестри дитячої поліклініки» як засіб формування професійних компетентностей у студентів зі спеціальності 223 «Медсестринство» ОПП «Сестринська справа» в медичних коледжах.

Стаття присвячена дослідженню етапів розвит­ку й становлення правового регулювання робочого часу в Україні. Автор виділяє 7 етапів становлення та розвитку: початок XIX століття - 1861 рік (із першої збірки законів на основі звичаєвого права до скасування крі­пацтва в Російській імперії); 1861-1917 роки (зі скасування кріпацтва до фор­мування фабричного законодавства); 1917-1940 роки (з приходу до влади більшовиків після Жовтневої революції до введення безперервного виробництва під час Другої Світової війни); 1940-1956 роки (з введення безперервного вироб­ництва до його скасування та скасування судової відпо­відальності за самовільне залишення роботи); 1956-1971 роки (зі скасування безперервного ви­робництва до прийняття Кодексу Законів про працю УРСР); 1971-1991 роки (з прийняття Кодексу Законів про працю УРСР до проголошення Незалеж­ності України); 1991 рік - сьогодення (з проголошення Незалеж­ності України до сучасності). Проаналізовано правове регулювання робочого часу протягом кожного періоду. З’ясовано, що до перших нормативних актів, що ре­гулювали трудові відносини, належить Положення від 24 травня 1835 року «Про відносини між господарями фабричних закладів і робочими людьми, які поступа­ють на роботи за найманням», за яким роботодавець зо­бов’язувався видавати правила внутрішнього трудово­го розпорядку, котрі були розміщені на стінах робочих кімнат або контори фабрики. Проте максимальна три­валість робочого часу була вперше встановлена Зако­ном від 2 червня 1897 року «Про тривалість і розподіл робочого часу в закладах фабрично-заводської та гірни­чої промисловості», яка не повинна була перевищувати 11,5 годин на день і 70 годин на тиждень для повноліт­ніх і 6 годин на день для осіб, які не досягли шістнадця­тирічного віку, з вихідним днем у неділю. Визначено, що з 1940 до 1956 року Наказом, який поширювався на всю територію СРСР, був введений восьмигодинний робочий день і семиденний робочий тиждень із заборо­ною самовільного залишення робітниками й службов­цями підприємств та установ. Зроблено висновок, що найвизначнішим ета­пом розвитку правового регулювання робочого часу в Україні стало прийняття Кодексу законів про працю 10 грудня 1971 року, який діє на території України до­тепер. На сучасному етапі проводиться активна робота над проєктом нового Трудового Кодексу України, поло­ження якого адаптовані до сучасних умов праці.

Актуальність статті полягає в тому, що під впливом посилення гнучкості у правовому регулюванні трудових правовідносин, роботодавець зацікавлений у встановленні атипових трудових правовідносин; в результаті чого працівники знаходяться у менш вигідному становищі, ніж працівники, які здійснюють свою трудову функцію за безстроковими договорами. Метою статті є аналіз правового регулювання запровадження гнучких форм організації праці у таких зарубіжних країнах, як Бельгія, Франція, Великобританія. Стаття присвячена аналізу зарубіжного досвіду запровадження новітніх форм організації праці. Зазначається, що для вдосконалення вітчизняного правового регулювання з цих питань видається цікавим досвід економічно розвинених країн із правового регулювання запровадження гнучких форм організації праці Зокрема, автором досліджено першоджерела з цих питань таких країн як Бельгія, Франція, Великобританія. Зроблено висновок, що дистанційна робота в Бельгії – це специфічна умова, яка стосується лише працівників, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, та яка є скоріш винятком, аніж загальним правилом. Дистанційна робота визначається як форма організації та виконання роботи з використанням інформаційних технологій на підставі трудового договору, внаслідок чого діяльність, яка може виконуватися в місцезнаходженні роботодавців, виконується за межами місцезнаходження регулярно або періодично. Для дистанційних працівників роботодавець повинен надати належні інструменти для виконання своєї роботи та вберегти працівника від соціальної ізоляції, дозволивши йому зустрічатися з колегами, отримувати таку ж інформацію, що і працівники на місці роботи. Починаючи з 2000-х років у французькій системі трудового права дедалі частіше починає обговорюватися гнучкість організації праці. Це свідчило про те, що Франція, яку часто розглядають як країну з жорстким 35-годинним робочим тижнем, зазнала значних змін у регулюванні робочого часу в останні десятиліття, включаючи поступове скасування 35-годинних законів про робочий тиждень. У Великобританії не передбачено право працівника в односторонньому порядку змінити або скоротити свій робочий час через причини балансу між роботою та сім›єю; однак є право вимагати внесення змін до графіку роботи за умови отримання певної кваліфікації.

Мета. Розкрити роль та значення планування у роботі менеджера, охарактеризувати зміст планування особистої праці менеджера у фізичній культурі. Методи. Для реалізації поставленої мети були використані наступні методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення науково-методичної літератури. Результати. Встановлено, що функції менеджера у фізичній культурі багатогранні: загальне керівництво діяльністю організації, координація дій підрозділів і служб, робота з кадрами, визначення цілей і завдань діяльності, прийняття рішень, представництво організації у стосунках з іншими організаціями, контроль за діями виконавців. Виконання зазначених функцій потребує від менеджерависоких ділових і особистих якостей. Доведено, що час – один із ресурсів, який не відновлюється. Брак часу на виконання поставлених завдань веде до штучного продовження робочого дня, нераціонального його використання. Брак часу – це результат відсутності чіткості, плановості та організованості роботи менеджерів. Показано, що уміння раціонально використовувати робочий час, постійно вдосконалювати процес його планування – ознака організованого менеджера. Планувати особистий робочий час менеджера необхідно так само, як і всі інші види діяльності організації, в тому числі і ресурси. Розкрито особливості планування особистої праці менеджера у фізичній культурі. Процес планування праці менеджера має починатися з вибору ним особистих цілей. Визначивши цілі менеджер складає такі плани: починаючи з річних – конкретизує місячні – далі на тиждень – завершує щоденними. Висновок. Планування робочого часу менеджера з фізичної культури має здійснюватися з урахуванням раціонального чергування проблем, які необхідно вирішити. Спочатку слід планувати справи: з фіксованим терміном виконання; ті, що вимагають значних витрат часу; неприємні справи, відкладати які на потім небажано. Далі планується рутинна робота і виконання повсякденних обов’язків. Третє місце відводиться другорядним і епізодичним справам.Ключові слова: планування, менеджер у фізичній культурі, діяльність.

Показані результати чисельного експерименту по визначенню закономірності змінивартості будівництва житлового комплексу від коефіцієнта суміщення робіт, кількостіробочих годин на тиждень і джерел фінансування. При пошуку і обґрунтуванні закономірностівикористана методика експериментальностатистичного моделювання. Показані характерніпідобласті факторного простору: зміна вартості від умов фінансування при різних організаційних режимах; зміна вартості від коефіцієнта поєднання робіт, кількості робочих годин натиждень при певних фінансових схемах. Зроблено висновки про характер залежності показника, що досліджується.

У статті досліджуються проблеми, пов’язані з розвитком системи дуальної освіти. Підкреслюється актуальність запровадження концепції дуальної освіти в України. Проаналізовано положення основних нормативно-правових актів, регулюючих застосування дуальної форми здобуття освіти. Зазначено, що дуальною формою здобуття освіти є такий спосіб отримання освіти, що передбачає поєднання навчання у закладах освіти з навчанням на робочих місцях на підприємствах та установах з метою набуття певною кваліфікації. На основі аналізу науково-педагогічних досліджень визначено основні принципи, на яких ґрунтується ефективність дуальної форми здобуття освіти: дуальна освіта має забезпечувати досягнення економічної, соціальної та індивідуальної цілей; цілеспрямованість навчального процесу; змінюваність навчання; інтеграція дуальної освіти та економіки; спільне фінансування дуальної освіти державою та бізнесом; кодифікація стандартів якості освіти; систематичний професійний розвиток кадрів; організація та проведення дискусій для обговорення проблемних питань дуальної освіти; опора на давні культурно-історичні традиції; прийняття дуальної освіти громадськістю. Розглянуто й проаналізовано німецький досвід дуальної освіти. Адже саме в Німеччині вперше було застосовано принципи дуальної освіти. Головною її особливістю є те, що основна частина навчального часу припадає на практичне навчання на виробництві три-чотири дні на тиждень. Блок теоретичного навчання викладається в навчальному закладі та складає, відповідно, один-два дні на тиждень. Розглянуто етапи розвитку дуальної системи в Україні, зокрема результати пілотного експерименту з запровадження елементів дуальної освіти в закладах професійно-технічної освіти в трьох українських містах. Висвітлено особливості реалізації дуальної системи в вітчизняних закладах вищої освіти. На підставі здійсненого аналізу, автор дійшов висновку про ефективність та перспективність дуальної системи, необхідність її подальшого запровадження у педагогічну практику.

Мета роботи: оцінити ефективність використання ентеросорбента в поєднанні з холедоходуоденостомією та їхній вплив на функціональні зміни в дванадцятипалій кишці при обтураційному холестазі. Матеріали і методи. Досліджено особливості компенсаторних процесів дванадцятипалої кишки при тривалому обтураційному холестазі, який моделювали перев’язкою загальної жовчної протоки. Аналізували зміни біохімічних показників у сироватці крові свиней на 3, 7, 14 та 28 доби змодельованого обтураційного холестазу. Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що поєднання холедоходуоденостомії з ентеросорбцією вже через тиждень після корекції 28-денної механічної жовтяниці суттєво знижує ендогенну інтоксикацію, перекисне окиснення ліпідів, підвищує антиоксидантний захист органів та організму, покращує пігментний обмін і функцію печінки та біоциноз кишечника. В цих експериментальних умовах активність каталази нормалізується в строки від 14 до 28 діб початку експерименту.

Актуальність. Серед спортсменів значну поширеність має пателлярна тендінопатія, що вимагає складної та тривалої фізичної реабілітації. Аналіз наукової літератури засвідчує, що надійним інструментом для моніторингу процесу лікування й фізичної реабілітації осіб із пателлярною тендінопатією є шкала VISA-P, розроблена австралійським Вікторіанським інститутом спорту в 1998 р. Шкала VISA-P дає змогу оцінити рівень прояву симптомів, здатність виконати прості функціональні тести та можливість займатися спортом. Методологія дослідження. Шкала VISA-P складається з восьми запитань, що оцінюють прояви болю в колінних суглобах під час повсякденного життя або стосуються здатності брати участь у спортивних заходах. Під час процедури перекладу англійської версії шкали VISA-P дотримувалися загальновизнаних основних етапів. У всіх досліджуваних документували демографічні характеристики (стать, вік і кількість спортивних годин на тиждень). Для оцінки надійності тестування проводили двічі з інтервалом у один тиждень. Рівень відмінності між результатами двох тестувань проводили за критерієм Пірсона (χ2). Внутрішню узгодженість запитань шкали VISA-P визначали за значенням α-Кронбаха. Усі статистичні аналізи проводили з використанням STATISTICA версії 6.0. Застосовано рівень значущості 5 %. Результати роботи. Шкала VISA-P виявилася надійною та достовірною, що підтвер- джується коефіцієнтом середньої кореляції (0,47) та значеннями α-Кронбаха (0,72 та 0,75 для першого й другого тестувань). Середній бал VISA-P (±SD) становив 82,67 (±15,71) та 84,06 (± 19,04) бала відповідно для першого та другого тестувань. Розрахунок критерію Пірсона (χ2) для кожного запитання під час першого та другого тестувань перебував у межах від 0,7 до 3,32, що відповідало р>0,05. Про належну сенситивність україномовної версії шкали VISA-P свідчить відсутність «ефекту стелі» і «ефекту підлоги». Обмеження цього дослідження полягає в залученні до анкетування студентів, у яких не підтверджено інструментально пателлярну тендінопатію. Висновки. Україномовна версія шкали VISA-P еквівалентна оригіналу, має задовільну надійність тестування та може слугувати інструментом моніторингу за процесом фізичної реабілітації спортсменів з пателлярною тендінопатією.

Мета роботи – дослідження впливу бігових навантажень в аеробному режимі енергозабезпечення на показники фізичної підготовленості студентів транспортного коледжу. Мета роботи. У праці використовували теоретичний аналіз й узагальнення даних науково-методичної літератури, тестування фізичної підготовленості, методи математичної статистики. Дослідження проводили у вересні 2015 – квітні 2016 р. на базі Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. У дослідженні брали участь 44 студенти Вінницького транспортного коледжу чоловічої статі. Студентів розділили на дві групи – контрольну та основну. Досліджено вплив 24-тижневої програми з використанням бігових навантажень в аеробному режимі енергозабезпечення. Ефективність занять із використанням бігових навантажень в аеробному режимі енергозабезпечення вивчали за їх здатністю впливати на фізичну підготовленість студентів транспортного коледжу. Установлено, що «Навчальна програма з фізичного виховання для вищих навчальних закладів I–II рівня акредитації» не спричиняє вірогідних позитивних змін фізичної підготовленості студентів транспортного коледжу. Висновки. Застосування у фізичному вихованні студентів транспортного коледжу занять періодичністю три рази на тиждень, які включають бігові навантаження в аеробному режимі енергозабезпечення, покращують показники загальної, швидкісної й швидкісно-силової витривалості; силової динамічної витривалості м’язів ніг; силової статичної витривалості м’язів спини, сідничних м’язів і м’язів задньої поверхні стегна. Під впливом занять, у яких використовували бігові навантаження в аеробному режимі енергозабезпечення, через 24 тижні у студентів достовірно зросли загальна витривалість (на 4,35 %), швидкісна витривалість (на 3,73 %), силова динамічна витривалість м’язів ніг (на 8,27 %) і статична витривалість м’язів спини, сідничних м’язів та м’язів задньої поверхні стегна (на 5,39 %) (p<0,05).

Актуальність. У зв’язку зі зменшенням віку початку занять спортом та зниженням віку досягнення високих спортивних результатів у видах спорту зі складнокоординаційною структурою правильно організована початкова підготовка набуває актуальності на сучасному етапі розвитку гімнастики. Мета роботи – дослідити думку тренерів стосовно питання ранньої спеціалізації й програми початкової підготовки в художній гімнастиці (анкетування тренерів); визначити мотиви, цілі, завдання щодо занять спортом дітей (анкетування батьків гімнасток-початківців). Матеріал і методи – аналіз фахової науково-методичної літератури, дослідження практичного досвіду організації процесу початкової підготовки з гімнастками дошкільного віку, анкетне опитування 51 тренера та 46 батьків гімнасток-початківців, методи математичної статистики й узагальнення даних. Результати роботи. Розглянуто підходи щодо ранньої спеціалізації та організації процесу підготовки юних спортсменок. 80 % тренерів зазначають невідповідність чинної програми з художньої гімнастики для ДЮСШ, СДЮШОР і ШВСМ вимогам сучасного спорту. Визначено основні завдання, що мають бути виконані в процесі підготовки гімнасток на початковому етапі. Визначено основні мотиви до занять художньою гімнастикою: загальний фізичний розвиток дитини, зміцнення здоров’я, досягнення високих спортивних результатів, корекція фізичного стану, ознайомлення з видом спорту, соціальна адаптація дитини. Визначено оптимальний вік початку занять художньою гімнастикою, оптимальну тривалість занять, кількість тренувань на тиждень для гімнасток різного віку. Виявлено розбіжність у думках тренерів та батьків стосовно віку, у якому можна говорити про перспективність дівчат у спорті вищих досягнень. Висновки. Проведене дослідження довело необхідність розробки й упровадження адаптованої програми початкової підготовки в художній гімна- стиці. Анкетування батьків гімнасток-початківців дало змогу зрозуміти мотиви занять художньою гімнастикою. Під час розробки програми треба враховувати вік початку занять, мотиви, особливості фізичного розвитку.

Актуальність теми дослідження. Тема дослідження присвячена вивченню можливостей реконструкції житлових будинків перших масових серій. Незначна кількість реалізованих об’єктів реконструкції та відсутність інформації в літературних джерелах не дозволяє проаналізувати зміни тривалості робіт при впливі різних організаційно-технологічних факторів: кількості робочих годин на тиждень, суміщення робіт.. Проведення досліджень дозволило виявити зони ефективних організаційно-технологічних рішень, що впливають на скорочення тривалості реконструкції подібних об’єктів. Постановка проблеми. Вивчення фактичної реконструкції житлового будинку вимагає значних коштів та не дає змогу прослідкувати вплив факторів, оскільки представляє одну модель реконструкції житлового будинку. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Були розглянуті останні публікації у відкритому доступі, по реконструкції подібних будинків, визначені серії житлових будинків та перелік робіт. Виділення недослідженої раніше частини загальної проблеми. Вивчення та опис впливу організаційнотехнологічних факторів на тривалість реконструкції. Постановка завдання. Створення абстрактних моделей реконструкції житлових будинків та визначення впливу факторів на тривалість робіт за допомогою комп’ютерних програм. Визначення областей ефективних рішень, за графічним зображенням. Виклад основного матеріалу. На основі обраної типової серії житлового будинку були створені абстрактні моделі реконструкції при різному поєднанні факторів та отримані чисельні показники тривалості робіт. Виконано експериментально-статистичне моделювання, побудовані діаграми залежностей впливу факторів на тривалість реконструкції. Визначені чисельні межі значення факторів що впливають на скорочення тривалості робіт. Висновки відповідно до статті. Уперше були отримані результати дослідження впливу організаційнотехнологічних факторів на тривалість реконструкції житлових будинків перших масових серій. Отримане графічне зображення залежностей факторів від тривалості реконструкції, що дозволяє виявити поєднання факторів при яких тривалість реконструкції не перевищує допустиму

РЕЗЮМЕ. Побічні реакції при проведенні протипухлинної хіміотерапії часто стають причиною переривання лікування. Мета роботи – дослідити вплив ентеросорбента С2 та препарату гранулоцитарного колонієстимулювального фактора (Г-КСФ) на гематологічні параметри та біохімічні показники функціонування серця, нирок та печінки у щурів на моделі субхронічної доксорубіцинової токсичності. Матеріал і методи. Субхронічну токсичність моделювали внутрішньочеревним введенням доксорубіцину (DOX) 1 раз на тиждень у дозі 5 мг/кг маси чотирикратно. Для корекції використовували вуглецевий гранульований ентеросорбент С2 та філграстим. На 29 добу після першої ін’єкції DOX вивчали основні гематологічні параметри, активність ферментів КФК-МВ, АлАТ, АсАТ, лужної фосфатази, рівні загального білка, церулоплазміну, креатиніну та сечовини, концентрацію МСМ1 та МСМ2. Результати. На тлі субхронічної доксорубіцинової токсичності погіршуються гематологічні параметри досліджуваних щурів, порушуються білково-синтетична функція печінки та показники функціонування нирок, про що свідчить зростання рівнів сечовини та креатиніну на 26,2 % та 19,2 %. Усі ці процеси супроводжуються вираженим зростанням маркерів ендогенної інтоксикації: МСМ1 в 2 рази, МСМ2 – в 1,75 раза. На кардіотоксичність DOX вказує достовірне зростання активності АсАТ та КФК-МВ – маркерів пошкодження серцевого м’яза (на 75,1 та 64,2 % відповідно). Застосування ентеросорбції зменшує побічні ефекти доксорубіцину, що проявляється покращенням гематологічних параметрів, функції нирок, зниженням показників ендогенної інтоксикації. Однак, саме комбінація ентеросорбента С2 з препаратом Г-КСФ демонструє більш суттєве покращення досліджуваних показників, особливо маркерів пошкодження міокарда: знижувалася активність ферментів АсАТ на 26,3 %, КФК-МВ – на 17,0 %; АлАТ – на 20,4 %. Висновки. Отримані нами результати слугують основою для подальшого глибшого дослідження можливостей застосування ентеросорбції та Г-КСФ для зменшення побічних реакцій антрациклінових антибіотиків та їх ім­плементації в клінічну практику.

Мета роботи. Експериментальне вивчення на ток-сичній кальцій-дефіцитній моделі антиоксидантгих властивостей гелю для ротової порожнини «Фіал-ка».Матеріали та методи дослідження. Експерименти виконані на білих лабораторних щурах масою 160-180 г, яких утримували на стандартному раціоні. Експе-риментальне моделювання патології пародонту у піддослідних тварин на фоні токсичного кальцій-дефіцитного стану проводили за наступною схемою:- тваринам щоденно із питною водою давали розчин ЕДТА (2%) і три рази на тиждень вводили per os пре-парат «Варфарин Орион» фірми Орион Корпорейшн, Фінляндія (антагоніст вітаміну К) в дозі 5 мг/кг (у перерахунку на діючу речовину варфарин натрію – 0,01 мг/кг ) на протязі 30 діб. Було сформовано 4 гру-пи : 1 група – інтактні тварини (8 особин); 2 група – «модель» (8 особин); 3 група – «модель»+ починаючи з 7 доби щоденне, протягом 3 тижнів, нанесення на ясна гелю «Плацебо» (8 особин); 4 група – «мо-дель»+починаючи з 7 доби щоденне, протягом 3 ти-жнів, нанесення на ясна гелю «Фіалка» (8 особин). Тварин виводили з експерименту та досліджували рі-вень маркерів запалення – активність системи анти-оксидантного захисту: вміст малонового діальдегіду активність глутатіонпероксидази, глутатіонредук-тази, глюкозо-6-фосфатдегідрогенази , супероксид-дисмутази та каталази , дієнову кон'югацію.Висновок. Застосована модель пародонтиту при су-місному введені препарату «Варфарин» та 2 % роз-чину ЕДТА викликала у тварин запальнi процеси у кровi та в тканинах пародонту, що підтверджуєть-ся змiнами системи про- і антиоксидантного захис-ту.Застосування гелю «Плацебо» не виявило достовірних позитивних ефектів по відношенню до тварин 2-ї групи. Застосування гелю для порожнини рота «Фіа-лка», показало достовірні позитивні загальнi та ло-кальні ефекти безпосередньо в тканинах пародонту, що виражалися у стабілізації показників системи антирадикального захисту.

Актуальність. Проблема збереження й зміцнення здоров’я дітей привертає до себе все більше уваги фахівців різних галузей. Значні негативні зрушення в стані здоров’я та морфофункціонального розвитку школярів, які спостерігаються протягом останніх років, з одного боку, пов’язані зі зростанням навчального навантаження на фоні значних порушень умов навчання та організації навчально-виховного процесу, а з іншого – зниженням функціональних резервів організму дітей, від яких залежить рівень адаптаційних можливостей організму дитини. Серед низки причин підвищення функціональних розладів та захворюваності дітей шкільного віку недостатня рухова активність посідає чільне місце. Мета дослідження – вивчити вплив систематичних фізичних навантажень на морфофункціональний розвиток дітей старшого шкільного віку. У дослідженні взяли участь 132 учня 10–11 класів (вікова група від 16 до 18 років), у тому числі 65 хлопців, 67 дівчат. Весь контингент підлітків розподілили за віком, статтю та об’ємом рухового режиму. До першої групи увійшли учні з низькою руховою активністю, які відвідували два уроки фізичної культури в загальноосвітній школі. Другу групу (високий руховий режим) склали підлітки-спортсмени, які займалися 10–12 годин на тиждень ігровими видами спорту (баскетбол) із переважним розвитком аеробних можливостей організму. Обстежувались учні, віднесені до 1- та 2-ї груп здоров’я, які не мають хронічних хвороб та які в останні два тижня перед дослідженням не хворіли. Результати роботи. Установлено, що на рівень фізичного розвитку, функціонального стану організму підлітків впливає величина рухового режиму. Виявлено, що в юнаків і дівчат, котрі займаються спортом, спостерігали найвищий рівень фізичного розвитку та функціональних резервів. У підлітків, які відвідують лише уроки фізичної культури в загальноосвітній школі, виявлено низький рівень фізичного розвитку. Результати дослідження дають змогу прогнозувати етапи кінцевого становлення сомато-фізіологічних показників організму дітей, сприяють більш об’єктивній оцінці функціонального стану життєво важливих систем організму.

Актуальність. Масові дослідження стану здоров’я учнів американських шкіл, які проводились у 80-х роках ХХ ст., показали, що в них значно знизилися показники тренованості серцево-судинної системи. Значна частина учнів старших класів мала зайву масу тіла й ожиріння. Тому зроблено висновки, що основними чинниками, які негативно впливають на стан здоров’я, фізичний розвиток і рухову підготовленість дітей та учнівської молоді, є режим гіподинамії (малої рухової активності в значної частини школярів); другий чинник пов’язаний із незначною кількістю уроків фізичного виховання в деяких школах (один−два рази на тиждень) та невдалою організацією спортивно-масової роботи зі школярами в позаурочний час. Мета дослідження – проаналізувати та узагальнити досвід загальноосвітніх шкіл США щодо організації й змісту рухової активності учнів у позаурочний час. Методи дослідження – аналіз літератури з теорії та методики фізичного виховання, педагогіки й документів, які стосуються реформування шкільної освіти у США, матеріалів науково-практичних конференцій із проблеми фізичного виховання школярів. Результати дослідження. У зв’язку із ситуацією, яка склалася з реалізацією оздоровчих завдань у навчальних закладах США, Президентська рада з фізичної підготовки та спорту розробила рекомендації для керівництва освіти в штатах, директорів шкіл і вчителів фізичної культури. Особливістю фізичного виховання в американських школах є те, що в кожному штаті для шкіл розробляються свої навчальні плани. Тому кількість уроків фізичного виховання в різних типах шкіл та класах може мати свої відмінності. Для проведення позакласної спортивно-масової роботи в школі вчитель складає факультативну програму. Зміст її становлять ті види спорту, які обрані учнями для позакласних спортивних занять. Учитель може також скласти комбіновану програму з фізичної культури, яка поєднує основну та факультативну програми. Учителям фізичної культури рекомендується включати до програми такі види фізичних вправ і спорту, як спортивні ігри, гімнастика та акробатика, танці, водні види спорту, легка атлетика, єдиноборства й обов’язково рекреаційні види спорту, якими людина може займатися протягом усього життя. При цьому враховується спортивна база школи, регіональні, кліматично-географічні умови та інтерес учнів до цих спортивних дисциплін. Висновки. Фізичне виховання є обов’язковою складовою частиною системи шкільної освіти США. Воно реалізується у формі уроків, індивідуальних занять фізкультурою та спортом у позаурочний час (спортивні секції, рекреаційні заняття, змагання та ін.). Програма з фізичної культури в американських школах спрямована на підвищення всебічної фізичної підготовленості учнів, формування в них стійкої мотивації до рухової активності та створення здорового стилю життя, виховання позитивних моральних і вольових якостей.

Актуальність дослідження. Незважаючи на значну кількість новацій у системі фізичного виховання вищої школи, на практиці чинні програми з фізичного виховання дещо застарілі та наповнені видами спорту, які користуються низькою популярністю в студентської молоді, орієнтовані на професійно- або військово-прикладну й фізичну підготовку, складання контрольних нормативів, які вимагають певного рівня фізичної підготовки, а не спрямовані на корекцію фізичного стану молоді та виявлення й усунення недоліків чинної системи фізичного виховання з урахуванням інтересу та мотивації студентської молоді. Цікавим є й той факт, що кількість годин для цієї підготовки не передбачено програмою, а більшість ВНЗ у нашій державі відходять від класичної системи фізичного виховання. Тому, на нашу думку, доцільне використання видів спорту з урахуванням, передусім, інтересу та мотивації молоді, які забезпечать високий рівень морального задоволення від занять. Ефективним засобом залучення студентів до систематичної рухової активності є виконання нових, нетрадиційних фізичних вправ. Великі потенційні можливості для фізичного вдосконалення студентів має фітнес. Мета дослідження – розробити зміст фітнес-програм силової спрямованості залежно від індивідуальних особливостей будови тіла студентів. Результати роботи. Установлено, що в основі занять фітнесом лежить фітнес-програма, для якої характерна сукупність спеціально підібраних фізичних вправ, спрямованих на комплексну або вибіркову дію на системи організму чи окремі частини тіла залежно від морфофункціональних можливостей людини. У програмі потрібно чітко визначити вид (або спрямованість) рухової активності чи поєднання вправ, інтенсивність занять, тривалість вправ, характер відпочинку, кількість занять на тиждень, темпи збільшення навантаження протягом тижня або місяця. Виконання силових вправ передбачало використання різних рухів не лише з обтяженнями, але й на спеціальних тренажерах і власною вагою. Висновки. Для студентів астенічної будови тіла рекомендовано вправи силової спрямованості для збільшення маси тіла, окружностей частин тіла, покращення показників тонусу м’язів. Студенти гіперстенічної будови тіла виконували вправи на зниження маси тіла, зменшення окружностей частин, зменшення жирового компонента. Фізичні навантаження представникам нормостенічного типу статури спрямовували на поліпшення тонусу м’язів, зниження темпів приросту маси тіла та зменшення окружності таза.

Актуальність. За даними літератури, психотравмуючий вплив онкозахворювання негативно впливає на психологічний стан дитини та її сім’ї в цілому. Тому психологічну корекцію таких дітей та їх батьків слід визнати важливою складовою санаторнокурортної реабілітації. Мета роботи полягала у дослідженні динаміки психологічного стану дітей в періоді ремісії онкогематологічних захворювань (ОГЗ) в комплексі санаторно-курортної реабілітації. Матеріали та методи. Автором у співпраці з дитячим психологом проведена діагностика психологічного стану 30 дітей (18 хлопчиків і 12 дівчаток у віці 5–15 років) та їх батьків в умовах санаторно-курортної реабілітації (санаторій ім. Чкалова, м. Одеса). Переважною формою ОГЗ був гострий лімфобластний лейкоз (60,6 %). У дітей застосовували анкету з виявлення тривожності; запам’ятовування 10 слів; «Коректурну пробу» (літерний варіант). Для психодіагностики батьків використовували коротку шкалу тривоги, депресії і постстресових розладів (Б. Харт); опитувальник депресивності Бека; шкалу тривожності Гамільтона. Програма корекційних занять (упродовж 21 дня, двічі на тиждень) включала малювання (фарби, фарби + нитки, фарби + руки, штрихування крейдами, монотипія + кляксографія) і музикотерапія (малювання під музику, ігри під музику, вправи на релаксацію). Результати дослідження та їх обговорення. Ефективність корекційних занять проявлялась у зменшенні кількості дітей з високим (від 42,3 до 6,66 %) та відповідним збільшенням групи дітей із середнім (до 63,3 %) рівнем тривожності. Оцінка рівня довільного запам’ятовування показала зменшення низького рівня до 10 %, підвищення середнього – до 33,3 %, високого – до 56,6 % дітей. За результатами коректурної проби спостерігалось зниження кількості дітей з порушенням концентрації (від 73,3 до 53,3 %), обсягу (від 56,6 до 36,6 %), переключення (від 50 до 30 %) уваги. У 70 % батьків була задоволена потреба у психологічній допомозі, у 83,4 % зникли депресивні симптоми, у 50 % – тривожні стани. Висновок. Психологічна корекція онкохворих дітей сприяє покращенню їх соціальної адаптації та психоемоційного стану. Психологічна допомога батькам таких дітей зменшує прояви особистісної та реактивної тривожності. Перспективи подальших досліджень. Доцільно продовжувати дослідження щодо психологічної корекції онкохворих дітей за іншими методами.

Резюме. У статті представлено результати вивчення стану фетоплацентарного комплексу на тлі розробленого алгоритму ведення вагітності і пологів у самотніх жінок.Мета роботи – оцінити стан фетоплацентарного комплексу у самотніх вагітних на тлі комплексного алгоритму лікувально-профілактичних заходів під час вагітності та пологів.Матеріали і методи. Проведено оцінку фетоплацентарного комплексу у 50 самотніх жінок на тлі запропонованого комплексного алгоритму (основна група І), у 50 самотніх жінок (основна група ІІ) та 50 заміжніх жінок (група порівняння) при загальноприйнятому веденні вагітності і пологів. Вивчення стану фетоплацентарного комплексу проводили на 36–40-й тиждень вагітності. Алгоритм ведення вагітності та пологів у самотніх жінок включав гіпносугестивну психотерапію, аутогенне тренування, прийоми когнітивної, поведінкової, позитивної психотерапії.Результати та обговорення. Дослідження стану фетоплацентарного комплексу у самотніх вагітних виявило збільшення частоти затримки росту плода (16,5%), зростання кількості патологічних змін навколоплідних вод (21,3%), ехографічні зміни плаценти (53,8%). Підтвердженням прогресування плацентарної дисфункції стало зниження рівнів естріолу в 1,6 разу, прогестерону та пролактину в 1,2 разу, плацентарного лактогену в 1,3 разу і хоріонічного гонадотропіну в 1,5 разу при зростанні рівня кортизолу в 1,6 разу та зміни вмісту плацентарних білків: збільшення альфа-фетопротеїну в 1,9 разу, альфа2-мікроглобуліну фертильності в 1,7 разу, тестостерон-естрадіолзв’язуючого глобуліну в 1,5 разу, плацентарного альфа1-мікроглобуліну фертильності в 1,9 разу при зменшенні трофічного бета-глікопротеїду в 1,5 разу. Запропонований алгоритм заходів дозволив зменшити патологічні ехографічні (на 12%) та кардіогемодинамічні зміни стану фетоплацентарного комплексу, покращити показники гормонсинтезуючої функції плаценти: підвищення рівня естріолу (на 12%), прогестерону (на 14%), плацентарного лактогену (на 12%),хоріонічного гонадотропіну (на 14%) та вмісту плацентарних білків: трофічного бета-глікопротеїну (на 16%), зниження вмісту альфа-фетопротеїну (на 10%), плацентарного альфа1-мікроглобуліну (на 12%), альфа2-мікроглобуліну фертильності (на 14%) і тестостерон-естрадіолзв’язуючого глобуліну (на 16%).Висновки. Результати досліджень підтверджують встановлені закономірності між частотою перинатальних ускладнень у жінок та виявленими порушеннями функціонального стану фетоплацентарного комплексу. Запропонований алгоритм ведення вагітності у самотніх жінок позитивно впливає на стан фетоплацентарного комплексу, що підтверджується гемодинамічними, ендокринологічними, метаболічними змінами та покращенням функціонального стану плода.

Згідно з останніми даними щодо ветеринарії та сільського господарства одним із важливих чинників зменшення поголів’я у тваринництві є порушення фертильності тварин. Тому актуальним завданням постає пошук різних методів, які сприятимуть зменшенню безпліддя. Особливу увагу привертають природні фактори, до яких належить і гірудотерапія – використання медичних п’явок, біологічно активні речовини яких мають широкий спектр терапевтичних ефектів. Тому метою нашої роботи стало дослідження впливу медичної п’явки на репродуктивну функцію самців щурів, які є загальноприйнятою моделлю в біологічних і доклінічних експериментах. Роботу виконано на 40 нелінійних білих самцях та 40 самицях щурів вагою 250–270 г і віком 6,5–7 місяців та їх новонародженому приплоді. Дослідження проводили на тваринах, які пройшли карантинний режим і не мали зовнішніх проявів захворювання. Для проведення дослідження на самцях було сформовано дві групи тварин – контрольну й експериментальну. Дослідним самцям після їх фіксації робили приставки на куприкову зону медичної п’явки Hirudo verbana із середньою вагою 1,1±0,2 г один раз на тиждень (двічі перед спарюванням і двічі після спарювання з інтактними самицями). Фіксуючі маніпуляції робили також із контрольними самцями, проте без приставок п’явок, після чого їх спарювали з інтактними самицями. Дослід із самцями тривав протягом 1 місяця, із самицями – до народження в них приплоду. У самців досліджували вагу тіла, лімфоїдних органів та надсім’яників, враховували загальну кількість сперматозоїдів і їх фертильність. В інтактних самиць визначали загальну кількість приплоду та їх вагу. Згідно з експериментальними даними в дослідних самців за гірудологічного впливу відбувається збільшення ваги тіла (на 16,8%) та лімфоїдних органів (тимус – на 23,0%, селезінка – на 11,5%) порівняно з контрольною групою тварин (р<0,05). Наші експериментальні дані доводять, що гірудологічний вплив також сприяв позитивній стимуляції показників репродуктивної функції самців: збільшувалася вага надсім’яників, кількість сперматозоїдів в еякуляті з паралельним зниженням морфологічно дефектних гамет серед них порівняно з інтактними тваринами. Стимуляція репродуктивних ознак у дослідної групи самців сприяла підвищенню фертильності в інтактних до гірудологічного впливу самиць, які народжували більший за кількістю й вагою приплід із майже нульовою їх смертністю.

В умовах тотальної інформатизації суспільства вплив Інтернет на особистість набуває глобальних масштабів. Особистість є передумовою й продуктом існування суспільства, держави. В історії розвитку людства відомо багато прикладів, коли людина за певних умов потрапляє в середовище звірів і під впливом інформації на рівні тваринного й рослинного оточення набуває ознак, характерних для представників тваринного світу. Це ще раз підтверджує науковий висновок, що особистість може бути сформована лише при наявності фізіологічних задатків та під впливом інформації, що поширюється в соціумі. Інформація – це відомості про осіб, предмети, технології, засоби, ресурси, події та явища, що відбуваються в усіх сферах діяльності держави, життя суспільства й в довкіллі, незалежно від форми їх надання; відомості, подані у вигляді сигналів, знаків, звуків, рухомих або нерухомих зображень чи в інший спосіб. Особистість постійно перебуває під впливом інформації, що поширюється в просторі цілеспрямовано або довільно.Під впливом комп’ютеризації змінюються особистісні схильності і інтереси, ціннісні орієнтації і життєві позиції, настрої і погляди. Нове середовище існування у віртуальному просторі, розширення сфери комунікацій, зміна інтелектуальних і емоційних ресурсів індивіда здійснюють вплив на процес виникнення нової форми ментальності, людина сучасної цивілізації.Комп’ютер сьогодні став важливим засобом спілкування, а в майбутньому може перетворитися на один із основних засобів комунікативної взаємодії. Якщо це дійсно відбудеться, то, пам’ятаючи, ще «The medium is the message» (засіб передавання повідомлення є саме повідомлення), логіка комп’ютерних мереж неминуче почне перетворюватися на логіку спілкування сучасної людини. Тим самим Інтернет як «мережа мереж», тобто сучасна технологічна база інформаційно-комунікаційних потоків, стає епіцентром розвитку сучасної особистості [1].Через множинність охарактеризованих рис Інтернет розповсюдження віртуального спілкування вкрай неоднозначне у своїх наслідках. До позитивних наслідків впливу на особистість Інтернету можна віднести, наприклад, розширення пізнавальних практик. Так, багато дослідників звертають увагу на те, ще з розповсюдженням Інтернету різко зростає значення візуального мислення. Останнє – це розумова діяльність, в основі якої лежить операція наочними графіками, просторово структурованими схемами. Треба думати, що Інтернет всебічно сприятиме взаємопроникненню і взаємопосиленню раціонального і поза раціонального способів освоєння дійсності. До того ж, Інтернет, зводячи всі життєві сфери у віртуальну площину, незрівнянно збільшує кількість взаємодій і саму кількість соціальних сфер, в яких відбуваються ці взаємодії, через що сукупна дія сколективізується і інтенсифікується.До негативних наслідків розповсюдження «віртуального» спілкування можна віднести: скорочення соціальної взаємодії, звуження соціальних зв’язків (аж до самоти), розвиток депресивних ситуацій, аутизація дітей і підлітків, формування неадекватності соціальної перцепції і так далі. «Люди місячного світла» спілкуються безпосередньо (не через ЗМІ), але це спілкування не можна назвати «живим».Дослідники відзначають, що Інтернет підсилює процес опосередкованого спілкування людей, учасники якого найчастіше мають поверхневі, неглибокі міжособистісні відносини. Виникаючі тут контакти часто носять сурогатний, неповноцінний характер. Це веде до скорочення впливу найближчого оточення на особистість як засобу соціального контролю, порушенню механізмів детермінації позитивного поводження. Більш того, можливість анонімної участі в мережевому спілкуванні нерідко формує в молодих людей представлення про вседозволеність і некараність будь-яких проявів у мережевому середовищі. На думку психологів, анонімність і відсутність заборон звільняють сховані комплекси (у першу чергу, пов’язані з тягою до насильства і сексуальності), стимулюють людей змінювати тут свій стиль поведінки, поводитися більш розкуто і навіть переходити деякі моральні межі.Інтернет здатний впливати навіть на психічне здоров’я особистості. Вченими відзначаються випадки хворобливої пристрасті до участі в мережевих процесах (так званої «Інтернет-залежності»). Дана залежність виявляється в нав’язливому бажанні необмежено довго продовжувати мережеве спілкування. Для підлітків, що одержують доступ до Інтернет, віртуальна середовище іноді здається навіть більш адекватним, чим реальний світ. Можливість перевтілитися в якусь безтілесну «ідеальну особистість» відкриває для них нові відчуття, що їм хочеться випробувати постійно або дуже часто. Фахівці відзначають, що до деякої міри зазначена залежність близька до патологічної захопленості азартними іграми, а її деструктивні ефекти схожі з виникаючими при алкоголізмі. Психологи виділяють кілька підтипів такої залежності, враховуючи те, до чого сформувалася пристрасть у конкретної особистості. Патологія виявляється в руйнуванні звичайного способу життя, зміні життєвих орієнтирів, появі депресії, наростанні соціальної ізоляції.Надмірна захопленість Інтернетом змушує багатьох людей проводити все більше часу в мережі. Термін «Інтернет-залежність» вперше був запропонований А. Голдбергом у 1995 р. Під цим поняттям він розумів непереборний потяг до Інтернету, що характеризується «згубною дією на побутову, навчальну, соціальну, робочу, сімейну, фінансову сфери діяльності». За ступенем відходу від реальності Інтернет-залежність дуже нагадує потяг до наркотиків, алкоголю, азартних ігор тощо. Інтернет-залежність виявляється в тому, що люди настільки віддають перевагу життю в Інтернеті, що фактично починають відмовлятися від свого «реального» життя, проводячи до 18 годин на день у віртуальній реальності не менше, ніж 100 годин в тиждень. Інше визначення Інтернет-залежності: нав’язливе бажання ввійти в Інтернет, знаходячись off-line, і нездатність вийти з Інтернету, будучи в on-line. Частково використовується ще й таке: «Інтернет-залежність  це нав’язлива потреба у використанні Інтернету, що супроводжується соціальною дезадаптацією та яскраво вираженими психологічними симптомами» [2] .На сьогоднішній день Інтернет-залежність не визнається особливим захворюванням. Але батькам слід контролювати дітей при користуванні ними Інтернетом. Старших дітей, які користуються Інтернетом самостійно, потрібно привчити розповідати про своє спілкування в чаті, повідомляти, якщо виникають конфліктні ситуації, або якщо діти чимось налякані. Контролювати діяльність дітей в Інтернеті можуть допомогти новітні програми, за допомогою яких можна побачити, які саме сайти самостійно переглядала ваша дитина. Слід навчити дітей не виказувати особистої інформації незнайомцям з Інтернету. І останнє правило, щодо обмеження часу перебування дітей у мережі задля збереження їхнього здоров’я та заради профілактики Інтернет-залежності. Чим менше дитина, тим менше повинен бути час її перебування в Інтернеті [3].Особливої уваги вимагає і проблема впливу на установки особистості розповсюджених у глобальних мережах ігор з елементами насильства. Дослідження показали, що жорстокі ігрові епізоди нерідко приводять до наростання агресивності поведінки молодих людей. Очевидно, з розвитком технологій зазначена проблема буде ускладнюватися, оскільки компанії-розроблювачі ігор постійно підвищують якість відповідності ігрового простору реальності, а це веде до зростання ступеня занурення особистості у віртуальне середовище.Складно прогнозувати вплив Інтернету на моральні цінності і психологічні установки особистості, її емоційну сферу. Самодостатність і самотність, заміна реального спілкування віртуальними контактами, можливість сховатися під маскою аноніма чи створити придуманий образ, вступити у гру і ухилитися від відповідальності – всі ці нові грані людських стосунків набули нового значення. В цих умовах виникають емоційні стреси, дисгармонії, драми і конфлікти, депресії і невпевненість у собі, страхи і нові комплекси. Зрозуміло, найбільш відчутно все це позначається на особистості.Таким чином, середовище, що формується в глобальній мережі Інтернет, здатне впливати на формування негативних психологічних установок у формуванні особистості. Більш того, при уважному вивченні в мережевому середовищі можна знайти прояв відомих механізмів соціальної детермінації злочинності: шляхом визначеного соціального формування особистості; шляхом давання їй розпоряджень протиправного або суперечливого характеру; шляхом постановки особистості в ситуації, що змушують і полегшують вибір злочинного варіанта поведінки.Безумовно, у сучасних умовах неможливо (та й неправильно) ізолювати молоду людину від використання мережевих ресурсів. Однак повинні бути продумані шляхи нейтралізації негативного інформаційного впливу Інтернет на особистість. Особливу роль у цьому процесі повинна грати родина. Зацікавлена участь дорослих, що дають об’єктивну оцінку інформації, що надходить, і здійснюють її фільтрацію, дозволить правильно зорієнтувати молоду людину в інформаційних потоках. Не повинна залишатися осторонь від розглянутої проблеми і держава. Назріла необхідність визначення твердих критеріїв допустимості розміщення в мережах певних видів інформації. Варто виробити працюючі механізми обмеження доступу до окремих сайтів для різних вікових категорій аудиторії Інтернету. Потрібно законодавчо закріпити відповідальність власників сайтів за зміст розташовуваних інформаційних матеріалів.

Висвітлено результати роботи Всеукраїнського тижня дошкілля, який відбувся 20-24 вересня 2021 р. Вперше за часи незалежної України урочистості з нагоди свята працівників дошкільної освіти тривали впродовж тижня, а події відзначалися широкомасштабністю та різноманітністю. З ініціативи Міністерства освіти і науки України, Національної академії педагогічних наук України, Всеукраїнської громадської організації «Асоціація працівників дошкільної освіти» та за підтримки підкомітету з питань раннього розвитку та дошкільної освіти Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій проведено ряд заходів у форматі онлайн і офлайн, щоб якомога більше охочих могли долучитися до них і взяти участь. Серед учасників заходу були провідні вчені, викладачі закладів вищої освіти та інститутів післядипломної освіти, представники дошкільної освіти.

Мета роботи: дослідити кореляцію рівня спастичності та функції паретичної кінцівки за різних видів тканинної нейротрансплантації на моделі спінальної травми.Матеріали і методи. Тварини – білі безпородні щури-самці (5,5 міс, ~350 г), групи: “контроль” – лівобічний перетин половини поперечника спинного мозку на рівні Т11 (n=16), “ТТНЦ” – аналогічна травма + негайна трансплантація тканини нюхової цибулини зрілого щура в зону ураження спинного мозку (n=34); “ТТФМ” – трансплантація тканини фетального мозочка щура (Е18) за аналогічних умов (n=15); “ТТФН” — трансплантація тканини фетальної нирки щура (Е18) за аналогічних умов (n=8). Дослідження показника функції (ПФ) та показника спастичності (ПС) задньої іпсилатеральної кінцівки (ЗІК) – шкала Basso–Beattie–Bresnahan (ВВВ) та шкала Ashworth відповідно.Результати дослідження та їх обговорення. ТТНЦ забезпечує достовірну перевагу ПФ ЗІК із максимумом на 3-му тижні (3,7±0,5 бала ВВВ) з подальшим поступовим зменшенням до (2,4±0,6) бала ВВВ (24-й тиждень), зменшує вираження спастичності у ранньому періоді травми. ТТФМ перетворює динаміку ПФ ЗІК з прогредієнтної у константну з коливаннями ПФ ЗІК у межах 3–3,6 бала ВВВ протягом усього експерименту, достовірно підвищує рівень спастичності протягом 1–3-го тижня, у подальшому стабілізує ПС ЗІК на рівні 1,8–2,1 бала Ashworth. ТТФН зумовлює наявність прогредієнтної (1-й місяць) та прогредієнтно-константної (6–24-й тиждень) фаз динаміки ПФ ЗІК, достовірно потенціюючи спастичність протягом перших двох тижнів процесу. У динаміці спостереження характерна відсутність кореляції між середніми значеннями ПФ та ПС ЗІК для групи “ТТФМ”, слабка додатна кореляція для групи “контроль”, помірна додатна кореляція для групи “ТТФН”, сильна від’ємна кореляція для групи “ТТНЦ”. Кореляційний аналіз індивідуальних значень ПФ та ПС ЗІК впродовж експерименту та на кожному з термінів спостереження свідчить про переважання від’ємної кореляції між ними.Висновок. Варіативність кореляції між ПФ та ПС ЗІК свідчить про суттєві відмінності широти охоплення супраспінальними впливами популяції мотонейронів ЗІК, їхнього виживання впродовж експерименту за різних видів нейротрансплантації.

У статті висвітлено основні етапи становлення та розвитку морської освіти України в другій половині ХХ століття – на початку ХХІ століття. Ґрунтовний аналіз публікацій та досліджень вітчизняних та зарубіжних науковців, нормативних документів, наказів та постанов СРСР показав, що становлення та розвиток морської освіти в окреслений період поділяється на три етапи. Охарактеризовано перший етап (40-ві роки - 60-ті роки ХХ століття), який пов’язаний із відновленням роботи морських навчальних закладів, перебудови морського флоту. З’ясовано, що другий етап (кінець 60-тих – 1990 р.) пов’язаний із вдосконаленням та реорганізацією професійно-технічних навчальних закладів. Аналіз архівних документів показав, що головними завданнями морського навчального закладу є підготовка кваліфікованих морських фахівців, які мають необхідні теоретичні знання і практичні навички за фахом, вихованих у дусі марксизму-ленінізму, радянського патріотизму, дружби народів і пролетарського інтернаціоналізму. З’ясовано, що на третьому етапі (1991 р. – початок ХХІ ст.) чітко простежується ідентичність процесів, що відбуваються в системах морської освіти та вищої професійної освіти. Аналіз літератури показав, що відповідно до тенденцій розвитку морської освіти в країні з кінця 90-х років почалася перебудова навчально-виховного процесу, яка здійснювалась за такими напрямами: зміна навчальних планів з метою розширення загальнотеоретичної і методичної підготовки курсантів; удосконалення системи управління навчально-виховним процесом, для чого були розроблені критерії оцінки якості й ефективності роботи кафедр і факультетів; оптимізація графіків навчального процесу з метою скорочення аудиторних занять до 24-28 годин на тиждень; розробка положення про атестацію студентів у міжсесійний період; запровадження договірних умов підготовки фахівців; розробка кваліфікаційних характеристик другого покоління; активізація впровадження методів інформаційних технологій у навчальний процес.

Резюме: Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) надзвичайно поширене захворювання зумовлене порушенням моторно-евакуаторної функції органів гастроезофагеальної зони, яке характеризується спонтанним закидом шлункового або дуоденального вмісту в стравохід, що призводить до ураження його дистального відділу з розвитком у ньому запальних та ерозивно-виразкових уражень. Серед дорослого населення поширеність ГЕРХ становить до 40%.Мета роботи − проаналізувати сучасні погляди науковців і основні методи діагностики ГЕРХ.В діагностиці ГЕРХ потрібно орієнтуватися на рекомендації Монреальського консенсуса, згідно якого захворювання може бути діагностовано при наявності як мінімум одного із трьох критеріїв: а) характерних симптомів захворювання; в) інструментального підтвердження наявності патологічного гастроезофагеального рефлюксу в осіб з симптомами ГЕРХ; с) змін слизової оболонки стравоходу, гістологічного дослідження біоптату.Згідно V Маастрихтcького консенсусу рекомендовано проводити ерадикацію H-pylori незалежно від наявності чи відсутності симптомів ГЕРХ при наявності прямих показів.Діагноз ГЕРХ встановлюється на підставі клінічних критеріїв, якщо пацієнта турбує печія більше ніж двічі на тиждень впродовж трьох місяців і довше. Для діагностики ГЕРХ запропоновані тест з ІПП, альгінатний тести. Показом до проведення езофагогастродуоденоскопії (ЕГДС) у пацієнтів з ГЕРХ є наявність тривожних симптомів (дисфагія, нудота, кровотеча, зменшення маси тіла), неефективність пробного лікування (негативні альгінатний або омепразоловий тести), тривалий перебіг захворювання, вік більше 50 років. ЕГДС виконують для виявлення або виключення значних пошкоджень в окремих випадках. При типових симптомах ГЕРХ проводити ЕГДС не потрібно. При проведенні ЕГДС беруть біоптат стравоходу при ускладненнях ГЕРХ, новоутвореннях, для діагностики еозинофільного езофагіту. Для кількісного визначення впливу кислоти на стравохід та оцінки асоціації між печією та епізодами рефлюксу використовують рН-метрію в стравоході або імпеданс-метрію протягом 24 год. Стравохідний імпеданс рН застосовують у пацієнтів зі стійкими симптомами рефлюксу, які погано відповіли на стандартну терапію для оцінки як кислотної, так і некислотної рефлюксної хвороби. Для виявлення мінімальних уражень слизової оболонки стравоходу у хворих на ГЕРХ застосовують хромоскопію, ендоскопію з високою роздільністю та збільшенням, вузьку спектральну ендоскопію.Таким чином, основним методом діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби є езофагогастродуоденоскопія. Сучасні ендоскопічні технології дають можливість діагностувати ГЕРХ на ранній стадії.