To see the other types of publications on this topic, follow the link: Робота наукова.
Journal articles on the topic 'Робота наукова'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Робота наукова.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Медвідь, Л. Г., and Б. Б. Семак. "НАУКОВА РОБОТА У ФОРМУВАННІ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ОСВІТНЬОЇ ТРАЄКТОРІЇ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, no. 59 (June 18, 2020): 139–49. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-59-18.
Full textAbstract:
Стаття присвячена одній з актуальних проблем вищої школи – організації науково-дослідної роботи студентів як складової формування їх індивідуальної освітньої траєкторії. Зокрема, розкривається сутність такого поняття, як науково-дослідна робота студентів, та розкриваються її завдання в умовах удосконалення процесів індивідуалізації навчання, імплементації студентоцентрованого підходу, що передбачає врахування індивідуальних можливостей та потреб здобувачів вищої освіти, розширення їхньої свободи щодо вибору форм та способів науково-дослідної роботи, визначення студентами індивідуального наукового пошуку, а як наслідок, усвідомленого формування індивідуальної освітньої траєкторії. Висвітлюються внутрішні чинники, що сприяють мотивації здобувачів вищої освіти до наукової роботи. За-значається також, що при організації студентської науково-дослідної роботи необхідно враховувати осо-бистісні характеристики студентів у їх готовності до наукової діяльності. Основна увага зосереджується на характеристиці основних форм науково-дослідної роботи студентів: науково-дослідній роботі студентів в освітньому процесі, що передбачена навчальними планами та програмами освітніх компонент, і науково-дослідній роботі студентів, яка здійснюється під керівництвом науково-педагогічних працівників у позанав-чальний час. Характеризуються основні способи подання результатів науково-дослідної роботи студентів, а саме: реферат, тези, доповідь, стаття, презентація тощо. Обґрунтовується необхідність впровадження сучасних форм науково-дослідної роботи як в освітній процес, так і у позанавчальний час. Так, перспективни-ми та ефективними формами науково-дослідної роботи студентів, на думку авторів, є: їх залучення до до-сліджень на підприємствах чи у корпораціях, пов’язаних з підготовкою навчальних кейсів; участь студентів у конкурсах з отримання дослідницьких грантів, участь у наукових проектах, спеціалізованих студентських нау-кових спільнотах, інтернет-форумах і дискусіях. Участь у такій науковій роботі має бути обов’язково відоб-ражена в індивідуальному навчальному плані здобувача вищої освіти та врахована роботодавцями при пра-цевлаштуванні як одна з переваг на ринку праці.
2
Palasyuk, H. P., and B. M. Palasyuk. "МЕДСЕСТРИНСЬКІ НАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ В АВСТРІЇ." Медична освіта, no. 2 (August 20, 2019): 178–83. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.2.10361.
Full textAbstract:
Пріоритетним напрямом реформування системи підготовки сестринського персоналу в Австрії визначено впровадження вищої медсестринської освіти і подальший розвиток сестринської справи як науки. Наукові дослідження з проблем догляду за хворими виокремилися в окрему наукову спеціальність «Сестринствознавство». Предметом наукових досліджень у догляді за хворими є вивчення впливу захворювань і фізичних вад на життя людини і наукове обґрунтування найбільш доцільних форм медсестринської діяльності та медсестринських втручань у процесі догляду за хворими. Магістерська науково-дослідна робота повинна відповідати профілю магістратури, бути самостійною творчою роботою із вивчення актуальної проблеми медсестринства. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з медсестринства – це незалежна дослідницька робота, яка вносить значний вклад у подальший розвиток медсестринської науки. На першому етапі написання докторської дисертації докторант самостійно або з допомогою наукового консультанта складає розгорнутий проект дисертаційного дослідження. На цьому етапі докторант на практичних заняттях отримує необхідну допомогу в плануванні дисертаційного дослідження. Матеріали планування докторської дисертації вивчає спеціально створена комісія. Докторанти повинні брати активну участь у конференціях, у тому числі і щорічних Європейських докторських конференціях з проблем догляду за хворими. Науково-дослідні роботи виконуються в руслі наукової роботи інституту, в якому навчається докторант. Основні положення дисертації висвітлюються у щонайменше чотирьох одноосібних публікаціях у провідних наукових журналах. Дисертація складається зі вступу, опису методики і отриманих результатів проведеного дослідження, основної частини, у якій викладені основні положення дисертаційного дослідження, і висновків. Текст дисертації повинен бути написаний англійською мовою, висновки – англійською і німецькою мовами.
Наукові дослідження у медсестринстві Австрії сприяють формуванню наукового підґрунтя для медичної практики працівників середньої ланки, забезпечують науковий підхід до сестринської діяльності на засадах доказової медицини.
3
Рускуліс, Л. В., and М. О. Ковалик. "МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ РОБОТИ З НАУКОВИМ ТЕКСТОМ У ЗВО: ТЕОРЕТИКО-ПРАКТИЧНИЙ АСПЕКТ." Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki, no. 2 (November 12, 2021): 69–45. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-2-06.
Full textAbstract:
У статті наголошено, що домінантним завданням закладів вищої освіти є формування науково зрілого студента, який здатен створювати і продукувати наукову продукцію; на основі аналізу наукових джерел з’ясовано поняття «науковий текст», який визначено як засіб передавання наукового способу мислення, наукових знань про той чи той науковий предмет дослідження, який впливає на науковий прогрес людства; звернено увагу на поділ текстів за будовою на: первинні (основна мета – передавання первинної інформації, здобутої під час наукових студіювань (монографія, дисертація, дипломні роботи бакалавра та магістра)); вторинні (основна мета – аналіз змісту первинних текстів (наукова стаття, тези, реферати, анотації, огляди, звіти тощо)); охарактеризовано принципи укладання наукових текстів: змістовної насиченості; наукової інформативності; новизни наукового тексту; змістової завершеності; проблемності; доступності фахівцеві тієї чи тієї галузі; інтертекстуальності; доведено, що принцип інтертекстуальності дає можливість виокремити різновиди текстів, які є складниками наукового, а саме оглядового, методологічного, емпірико-фактологічного, теоретичного, пояснювального й додаткового текстів; висвітлено вимоги до наукового тексту: чітка структура; обдумане використання графічного матеріалу; системність у процесі написання тексту; виправдане використання цифр і фактів тощо; розроблено та запропоновано систему завдань, які пропонують роботу над текстами, що є взірцями різних підстилів наукового стилю (власне науковий, науково-методичний, науково-інформаційний, науково- діловий, науково-фантастичний); передбачено, що студенти не тільки аналізуватимуть тексти на лексичному, граматичному та стилістичному рівнях, а й самостійно укладатимуть словник термінів майбутньої професії; працюватимуть над написанням наукових статей та тез, укладаючи список необхідної літератури та reference.
4
ФУШТЕЙ, Оксана. "СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА РОБОТА З ЛЮДЬМИ ПОХИЛОГО ВІКУ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ COVID-19." Humanitas, no. 4 (November 25, 2021): 44–50. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2021.4.7.
Full textAbstract:
У статті з’ясовуються проблеми пандемії COVID-19, з якою зіштовхнулося людство і яка кардинально змінила життя всього населення Землі, особливо людей похилого віку. Метою статті є теоретичне вивчення та емпіричне дослідження сутності соціальної роботи, психологічних особливостей людей похилого віку, визначення особливостей соціальної роботи з людьми похилого віку в умовах пандемії COVID-19. Для досягнення поставленої мети дослідження використано комплекс методів, як-от: аналіз соціально-педагогічної та психолого-педагогічної літератури, порівняння наукових джерел, які стали основою для визначення ступеня наукової розробки проблеми, систематизація з метою визначення та уточнення основних понять дослідження та наявних наукових підходів до вирішення окресленої проблеми, узагальнення для формулю- вання підсумкових положень та висновків. Наукова новизна полягає в тому, що уточнено зміст поняття «соціальна робота» як специфічного виду про- фесійної діяльності, спрямованого на підтримку та надання кваліфікованої допомоги людям похилого віку; про- аналізовано зміст та ключові форми соціальної роботи в Україні з людьми похилого віку в умовах карантину, які потрапили до групи ризику; обґрунтовано фундаментальні принципи надання ефективної соціально-психологіч- ної допомоги; визначено основні труднощі, з якими зіштовхуються люди похилого віку в умовах карантину; роз- роблено рекомендації для соціальних працівників, які співпрацюють із людьми похилого віку в умовах карантину. На основі теоретичного вивчення та емпіричного дослідження сутності соціальної роботи, психологічних особливостей людей похилого віку можна зробити висновок, що в роботі з людьми похилого віку, які перебувають у зоні ризику та в кризовій ситуації, необхідно застосовувати індивідуальний підхід не тільки в глибокому вивчен- ні особистих і професійно-ділових якостей, а й у виявленні їхніх інтересів та потреб.
5
КОЗІЙ, Олександр, and Оксана ГОРБАЧИК. "ПРАЦЯ МАТВІЯ СТАХІВА У НАУКОВИХ І ОСВІТНІХ ОСЕРЕДКАХ В ЕМІГРАЦІЇ." Східноєвропейський історичний вісник, no. 21 (December 24, 2021): 188–97. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.21.246914.
Full textAbstract:
Мета дослідження полягає у з’ясуванні та характеристиці основних напрямів науково-видавничої, редакційно-публіцистичної та викладацької діяльності Матвія Стахіва повоєнного еміграційного періоду. Методологічною основою дослідження є принципи історизму та наукової об’єктивності. Принцип історизму дав змогу розглянути період науково-видавничої, редакційно-публіцистичної та викладацької діяльності М. Стахіва в динаміці, з урахуванням конкретно-історичних умов і в хронологічній послідовності. Принцип наукової об’єктивності полягає у залученні всієї сукупності фактів і уможливив цілісне, неупереджене вивчення предмета дослідження. Наукова новизна статті визначається спробою комплексного вивчення науково-видавничої, редакційно-публіцистичної та викладацької діяльності М. Стахіва повоєнного еміграційного періоду. Завдячуючи аналізу праць, доповідей та виступів вдалося розкрити його погляди на проблеми української історичної науки та українського державотворення. Висновки. У повоєнний період в еміграції у Німеччині та Сполучених Штатах Америки (США) М. Стахів розгорнув активну науково-видавничу, редакційно-публіцистичну та викладацьку діяльність. На європейському континенті він освоїв нову для себе спеціальність – викладача. Низка українських освітніх закладів Німеччини запросила його на викладацьку роботу, що дало йому змогу заробляти кошти на утримання сім’ї. Після переїзду до США він продовжив науково-видавничу та редакційно-публіцистичну працю, а також налагодив контакти із провідними членами Наукового товариства імені Шевченка (НТШ). Очолюючи американський відділ НТШ (1969 – 1973), намагався врегулювати конфлікти в українському еміграційному науковому середовищі. Серед основних напрямів науково-видавничої, редакційно-публіцистичної та викладацької діяльності М. Стахіва повоєнного еміграційного періоду слід виокремити три найважливіші: 1) праця в НТШ; 2) підготовка наукових розвідок до “Енциклопедії Українознавства” та публікація багатотомних видань з історії України; 3) викладацька робота.
6
Havrylenko, O. A. "Перше узагальнююче історико-правове дослідження діяльності радянських органів державної безпеки в Україні доби тоталітаризму." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 1 (February 14, 2020): 154–55. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.01.16.
Full textAbstract:
Упродовж останніх трьох десятиліть проблеми масових політичних репресій, державного терору, інших злочинів радянського тоталітарного режиму продовжують бути предметом досліджень багатьох вітчизняних і зарубіжних істориків. Написано тисячі книг, десятки тисяч статей, оприлюднено величезні масиви архівних документів. Здавалося б, цю тему можна вважати вичерпаною раз і назавжди. Однак, якщо уважніше придивитися до змісту вказаних праць, можна побачити, що серед них відсутні узагальнюючі комплексні роботи, які б висвітлювали не тільки окремі події, трагічні факти, людські долі, а й розкривали в усіх деталях державно-правовий механізм сталінської диктатури, зокрема його серцевину – органи державної безпеки.
Тому, коли наприкінці 2019 року побачила світ монографія Окіпнюка В. Т. «Радянські органи державної безпеки в Україні в період панування тоталітарного режиму (1929–1953 рр.)», присвячена історико-правовому аналізу юридичного статусу, організаційної структури та правозастосовної діяльності в Україні органів ДПУ–НКВС–НКДБ–МДБ, вона відразу привернула увагу фахівців і широкого читацького загалу.
Робота має безперечну наукову новизну. Це перше в Україні комплексне історико-правове дослідження, в якому на основі вивчення архівних документів, праць науковців, довідкової літератури, публікацій у періодичних виданнях та інших джерел висвітлена наукова проблема, що полягає у розкритті юридичних засад функціонування радянських органів державної безпеки в Україні в період панування тоталітарного режиму (1929–1953 рр.). Дослідження репресивної спрямованості діяльності радянських органів державної безпеки в Україні, як приклад негативної історичної спадщини, повинно сприяти виробленню запобіжного механізму від повторення таких подій в сучасній Україні. Вивчення цього історичного досвіду може стати також додатковим матеріалом, який можна використати в процесі розробки законодавчих засад реформування сучасних спецслужб нашої держави.
Ретельно продумана та логічна структура монографії складається із п’яти розділів, в яких аналізуються теоретико-методологічні засади, історіографія та джерельна база дослідження, розкриваються правовий статус, організаційна структура та діяльність органів державної безпеки, особливості юридичного статусу місцевих територіальних і спеціалізованих органів та військових формувань, кадровий склад органів державної безпеки, висвітлюється місце органів державної безпеки в системі тоталітарного владарювання.
Робота ґрунтується на широкій історіографічній та джерельній базі: автором використано 480 нормативних, наукових та архівних джерел, з яких більше 250 архівних справ чотирьох центральних державних і галузевих архівів – Центрального державного архіву громадських об’єднань України, Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України, Галузевого державного архіву Служби безпеки України, Галузевого державного архіву Міністерства внутрішніх справ України. Велику кількість документів вперше введено у науковий обіг.
У монографії характеризується вся сукупність елементів механізму державного терору – політико-ідеологічні (настанови та політичні рішення партійних органів), юридичні (норми, які регулювали застосування державного примусу) та інституційні (система організаційних структур, що забезпечували застосування цих настанов і норм), які були цілеспрямовано вибудовані тоталітарною владою як інструмент для тотального контролю над суспільством.
У роботі також комплексно розглянуто різноманітні аспекти еволюції юридичного статусу місцевих територіальних і спеціалізованих органів державної безпеки, підпорядкованих їм військових формувань, специфіка кадрового забезпечення радянських спецслужб в Україні, особливості здійснення контролю та нагляду за їх діяльністю. Автором зокрема доведено, що карально-репресивна спрямованість діяльності ДПУ–НКВС–НКДБ–МДБ УРСР зазнавала еволюційних змін відповідно до трансформації політичної системи радянської держави, що відображалося у законодавчих змінах повноважень та структури названих органів.
Отже, рецензована монографія є комплексною, завершеною науковою працею, в якій вперше в історії вітчизняної історико-правової науки досліджено юридичні засади функціонування радянських органів державної безпеки в Україні в період панування тоталітарного режиму (1929–1953 рр.), а висновки, сформульовані автором, мають документально підтверджений, достовірний характер. Наукова праця має багато позитивних якостей і, безперечно, стане настільною книгою для фахових дослідників, а також усіх, хто цікавиться історією органів державної безпеки тоталітарних держав. Її можна вважати прикладом класичних наукових досліджень. Звичайно, не всі думки вченого є незаперечними, деякі з них є дискусійними. Однак наукові підходи, рівень аргументації, методологія вирішення наукових завдань, форма викладу матеріалу відповідають кращим зразкам сучасного рівня розвитку української юридичної науки. Тому ми переконані, що монографія В. Т. Окіпнюка «Радянські органи державної безпеки в Україні в період панування тоталітарного режиму (1929–1953 рр.)» становитиме значний науково-теоретичний і практичний інтерес для наукової спільноти, працівників правоохоронних органів, а також громадськості та зробить суттєвий внесок у розвиток вітчизняної юридичної науки.
7
ЛЕВЧЕНКО, Наталія. "МОЛОДІЖНИЙ ПРАЦІВНИК – СУЧАСНИЙ ПРОФЕСІОНАЛ ІЗ МОЛОДІЖНОЇ РОБОТИ." Humanitas, no. 6 (February 23, 2022): 28–37. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2021.6.5.
Full textAbstract:
Реформування, децентралізація державного управління в Україні вимагає впровадження нових підходів та принципів у формуванні молодіжної політики, упровадження та реалізації молодіжної роботи на всіх рівнях держави. Одним із пріоритетів ефективної реалізації молодіжної політики в Україні є розроблення, упровадження та розвиток освітніх програм для молодіжних працівників, запровадження нових форм, методів та інструментів молодіжної роботи. Мета роботи – проаналізувати особливості професії «молодіжний працівник» у контексті молодіжної політики. У дослідженні використано комплекс загальнонаукових методів: аналіз наукових публікацій для окреслення сутності проблем становлення та розвитку професії «молодіжний працівник»; аналіз та синтез – для виокремлення особливостей професії «майбутній працівник»; систематизація та узагальнення наукової літератури, нормативних документів для формулювання висновків за результатами дослідження. Наукова новизна роботи полягає в тому, що у досліджені вперше розглянуто професії, до обов’язків яких відповідно до класифікатора професій входить робота з молоддю; вивчено нормативно-правові документи, акти, які регламентують молодіжну політику, молодіжну роботу та особливості роботи молодіжного працівника; висвітлено особливості професії «молодіжний працівник» та становлення її в Україні; проаналізовано закордонні джерел щодо становлення та розвитку професії «молодіжного працівника». Висновки: проаналізувавши особливості професії «молодіжний працівник», констатуємо, що розвиток державної молодіжної політики в Україні стрімко вносить корективи та відкриває нові можливості й потреби в реалізації та впровадженні молодіжної роботи. Така діяльність неможлива без висококваліфікованих, обізнаних професіоналів (фахівців), які володіють відповідними компетентностями.
8
Тугай, М. І. "Музейні предмети АТО–ООС та їх експонування у музеї «Герої Дніпра»." Воєнно-історичний вісник 38, no. 4 (April 27, 2021): 196–203. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2020-38-4-196-203.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано науково-дослідну та музейно-експозиційну роботу наукових співробітників Музею «Герої Дніпра» — філії Національного військово-історичного музею України, присвячених пам’яті учасників Неоголошеної війни. У науковій роботі науковці Музею здійснюють дослідження у відповідній проблематиці, публікують наукові розвідки та статті, а також результати своїх досліджень апробовують на міжнародних науково-практичних конференціях. Фахівцями Музею «Герої Дніпра» здійснено відповідну музейно-експозиційну роботу у напряму зібрання відповідних колекцій присвячених подіям АТО-ООС. Зазначено, що основну увагу при утворенні відповідних виставок та експозицій приділено військовослужбовцям із Івано-Франківської області.
Ключові слова:експозиція, колекція, АТО-ООС, музей «Герої Дніпра», публікації.
9
Korzun, Olena. "СПІВРОБІТНИЦТВО НІМЕЦЬКИХ ТА УКРАЇНСЬКИХ ВЧЕНИХ ПІД ЧАС ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ЗА МЕМУАРАМИ НІМЕЦЬКОГО БОТАНІКА, ПРОФЕСОРА ГЕНРІХА ВАЛЬТЕРА (1898–1989)." ПРОБЛЕМИ ІСТОРІЇ ГОЛОКОСТУ: Український вимір 11 (December 15, 2019): 129–50. http://dx.doi.org/10.33124/hsuf.2019.11.05.
Full textAbstract:
У статті за мемуарами всесвітньо відомого біолога, вченого в галузі фітогеографії Генріха Вальтера (1898–1989) «Сповідь еколога» аналізується сприйняття німецьким вченим наукового життя на окупованих українських землях часів Другої світової війни, відносини з українськими науковцями. Доля Г. Вальтера тісно пов’язана з українськими землями – він тут народився, провів перші двадцять років свого життя, а згодом повернувся під час Другої світової війни. Мемуари німецького вченого вітчизняні та зарубіжні науковці використовують як джерело для вивчення історії науки, однак поза увагою залишається дослідження його оцінки подій суспільного, наукового життя часів Другої світової війни, взаємовідносин з українськими фахівцями, які залишились на окупованих землях.
Після початку німецької воєнної експансії відбулись зміни в завданнях сільськогосподарських досліджень німецької аграрної науки. Війна надала можливість підпорядкувати всі cільськогосподарські наукові установи та насіннєві станції на східних окупованих територіях та привласнити результати їхньої наукової роботи. Одночасно вивчення та включення генетичних ресурсів та наукового потенціалу окупованих території в сільськогосподарську дослідну справу Німеччини мало слугувати «свободі харчування» для німців.
У 1942–1943 рр. українські землі стали своєрідним дослідним майданчиком для багатьох німецьких науковців. Воєнний період «за Вальтером» сприймається як низка можливостей для наукового зростання німецького науковця – освоєння нових територій, знайомство з іншими науковими школами, вченими, внесок у наукове забезпечення ефективного використання cільськогосподарського потенціалу окупованих земель. Але з іншого боку – це можливість продемонструвати своє служіння державі через практичне використання набутих наукових знань як фахівця, знавця місцевих природничих умов окупованих земель, російської мови тощо. Незважаючи на більш як сорокарічний період, що розділяє описані події з датою публікації мемуарів, автор продовжує симпатизувати нацистській політиці в багатьох питаннях.
Зображені мемуаристом картини життя українського наукового співтовариства демонструють, що українські науковці використовували різні стратегії виживання в умовах окупації. Робота в створених окупаційною владою науково-дослідних інституціях давала можливість не тільки покращити матеріально-побутові умови життя, а й продовжити науково-дослідну діяльність, давала шанс зберегти наукові колекції у воєнному лихолітті. Умови війни стимулювали також постійно змінювати критерії у сприйнятті людей за принципом «свій-чужий», незважаючи на пропаганду та нав’язані стереотипи. Однак колоніальний характер окупаційної політики створював імітацію свободи наукової думки, інтеграції українського наукового соціуму в німецький науковий простір. Науковий потенціал українських земель використовувався німецькою окупаційною владою лише для максимального освоєння в усіх вимірах захопленої території.
Ключові слова: Друга світова війна, Україна, аграрна наука, сільськогосподарська дослідна справа, окупація, картографічна експедиція, Крайовий інститут сільськогосподарської ботаніки, Г. Вальтер, Г. Махов, Ю. Клеопов.
10
Holovkova, M. М., and Yu I. Yermak. "ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ." Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, no. 1 (September 8, 2021): 117–23. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-2-18.
Full textAbstract:
На підставі аналізу науково-педагогічних джерел із теми дослідження доведено, що науково-дослідницька діяльність майбутніх фахівців є невід’ємним елементом у системі вищої педагогічної освіти, важливим складником освітнього процесу та засобом формування професіоналізму майбутніх педагогів. У статті висвітлюються особливості організації науково-дослідницької діяльності здобувачів вищої освіти. Дано більш розгорнуте визначення поняття «науково-дослідницька діяльність студентів». Окреслено мету та головні завдання науково-дослідницької діяльності. Здійснений науковий пошук дав змогу виявити основні принципи реалізації науково-дослідницької діяльності в закладі вищої освіти на рівні студента: самостійності, опори на попередній досвід, ініціативності, усвідомленості, гласності, керованості. Аналіз літератури дав змогу виділити форми науково-дослідницької роботи студентів, які умовно поділяють на дві основні групи: ті, що є складовою частиною освітнього процесу, й ті, що виконуються в поза навчальний час. Установлено, що наукове дослідження слід розглядати як процес, що складається з чітких послідовних дій, під час якого заздалегідь виконані дії є необхідною умовою для виконання наступних, а також окреслено основні етапи педагогічного дослідження. Надано характеристику етапам науково-дослідницької діяльності залежно від рівня сформованості знань здобувачів вищої освіти, що проводиться під час навчання, та умовам, які можуть наповнити новим змістом науково-дослідницьку діяльність студентів, урізноманітнити її форми, сформувати стійкий інтерес до наукових досліджень. Доведено, що успішне виконання здобувачам вищої освіти науково-дослідницької роботи буде ефективним за дотримання таких умов, як: активна участь студентів у дослідницькій діяльності протягом усього періоду навчання; поступове ускладнення завдань з орієнтацією студента за напрямом його спеціальності; забезпечення взаємодії в науковій роботі студентів усіх курсів; тісний зв’язок наукової роботи з навчальною і науковою діяльністю кафедри.
11
Лихолат, А. О. "Организация научных исследований в академическом и вузовском секторах Киева в период независимости Украины (1991-2017 годы)." Studies in history and philosophy of science and technology 28, no. 2 (November 27, 2019): 41–50. http://dx.doi.org/10.15421/271913.
Full textAbstract:
Аналізуєються стан і проблеми розвитку наукової сфери України на сучасному етапі, її кадровий потенціал, фінансове забезпечення та перспективи входження до європейського науково-технологічного простору в контексті євроінтеграційного курсу України. Наука покликана знайти такі рішення, які б дозволили здійснити оновлення суспільства, забезпечити перехід економіки на шлях інноваційного розвитку. Саме наука, генеруючи та поширюючи наукові знання, відкриває нові технології, альтернативні джерела енергії, що сприятиме підвищенню рівня життя і переходу на якісно новий рівень прогресу. Високий теоретичний рівень та глибина інноваційних процесів забезпечуються фундаментальними і прикладними дослідженнями. Практикою доведено, що науковий потенціал як визначальний фактор суспільного прогресу дає найкращі результати при умові збалансованої взаємодії фундаментальної науки, де здобуваються новітні наукові знання, прикладних досліджень, які збагачують знання і допомагають його практичному застосуванні, та розробок, за допомогою яких наукові знання трансформуються в новітні технології і товари. У таких умовах принципового значення набуває об’єктивна оцінка роботи окремих дослідників та інститутів у цілому. Існують різні точки зору щодо оцінювання роботи дослідників не тільки в суспільстві, але й у самому науковому середовищі. Уже впродовж тривалого часу триває дискусія щодо необхідності реформування самої НАН України. Новий закон про наукову і науково-технічну діяльність не вирішує усіх складових проблем внутрішнього устрою, взаємин наукової спільноти з суспільством та владою, бачення майбутнього української науки в цілому і НАН України зокрема. Становище вітчизняного наукового комплексу України впродовж останніх десятиліть дуже змінилося внаслідок відсутності з боку влади стратегічного бачення його ролі, затяжних економічної і політичної криз та особливо внаслідок вкрай недостатнього фінансування наукових досліджень, яке не йде в порівняння з зарубіжною практикою. Дослідники вважають дуже незадовільним ставлення до вітчизняної науки з боку держави, суспільства, ЗМІ та бізнес-структур. В Україні склалася хибна практика орієнтації на запозичення науково-технічних результатів та імпорт зарубіжної продукції замість реалізації вітчизняних наукових та науково-технічних досліджень.
12
Коцур, А. П. "Наукова робота кафедри української історії та етнополітики." Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія, Вип. 73 (2004): 29–30.
Find full text
13
Великанич, Софія Романівна. "МУЗИЧНА ІКОНОГРАФІЯ В ДЕКОРІ ЛЬВІВСЬКОЇ АРХІТЕКТУРИ КІНЦЯ XIX – ПОЧАТКУ XX ст.: МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ." Питання культурології, no. 37 (May 28, 2021): 21–32. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1311.37.2021.235994.
Full textAbstract:
Мета статті — створити універсальну методологічну систему для досліджень музичної іконографії в оздобі архітектурних споруд, застосовуючи типологію артефактів. Резюмувати існуючі наукові надбання в даній галузі та, враховуючи особливості вузькоспеціалізованої теми, інтегрувати їх у контекст культурологічного дискурсу. Опираючись на типологію артефактів, як основний інструмент у науково-пошуковому процесі, формується схема дослідження в контексті культурологічного дискурсу. Проводиться огляд існуючих розвідок по даній тематиці, а також акцентується увага на необхідності розвитку музичної іконографії як галузі в українському науковому просторі. Враховуючи той факт, що дана стаття спрямована на створення моделі методології для тем конкретного характеру, зазначимо інструменти, які були задіяні в даному процесі: по- перше, це типологія артефактів за різними критеріями, як ключового чинника організації матеріалу для аналізу; по-друге, визначення показників, які враховуючи історико- культурний контекст, розширять результати типології і дозволять впевнено інтегрувати її в русло культурології як науки. Важливо, що створена методологічна система може стати актуальною для роботи з темами, пов’язаними з кількома мистецькими галузями: музикою, архітектурою, скульптурою, а також у дослідженнях, які вивчають місто як мистецький продукт. Інтегративна природа теми потребує такого ж підходу, тому при виборі методологічних інструментів надважливим є враховувати природу галузей, що поєднуються тією мірою, наскільки це дозволяє професійна компетенція дослідника- культуролога. Наукова новизна полягає у здійсненні спроби створити методологічну систему, актуальну для досліджень, пов’язаних з музичною іконографією в декорі архітектурних споруд. Висновки. Наукова робота з темами, які мають міждисциплінарний характер вимагає детального опрацювання варіантів методологічного інструментарію. У кожному конкретному випадку вибір методів може бути продиктованим нахилом в одне, або інше наукове русло. Саме тому створення методологічної системи для дослідження теми музичної іконографії в декорі архітектури в контексті культурології є необхідним для логічного розгортання наукового пошуку.
14
Kushynska, M. Ye, O. Ya Chupashko, and Z. D. Vorobets. "НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПРОФЕСОРА О. І. ЖУРБІНА – ЗАВІДУВАЧА КАФЕДРИ МЕДИЧНОЇ БІОЛОГІЇ (1949–1970)." Медична освіта, no. 1 (May 8, 2019): 169–71. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.1.10102.
Full textAbstract:
Мета роботи – ретроспективне дослідження життєвого шляху та основних напрямків наукової діяльності завідувача кафедри медичної біології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (1949–1970) професора Олексія Івановича Журбіна.
Основна частина. Висвітлено сторінки біографії, простежено становлення О. І. Журбіна як науковця, показано основні напрямки наукових досліджень у галузі ботаніки і паразитології. Зокрема, акцент зроблено на його дослідженнях з йодування рослинних продуктів харчування з метою профілактики та лікування ендемічного зоба та атеросклерозу, що не втратили актуальності дотепер. Проаналізовано наукові роботи професора О. І. Журбіна щодо виведення і розмноження нових гібридів тополь, для озеленення міст та екології видового складу синантропних мух і комарів Львівської області та Українського Полісся, їх епідеміологічне значення в поширенні гельмінтозів та інших захворювань людини. Наголошено, що науковою школою професора О. І. Журбіна були випробувані і запропоновані санепідемстанціям нові інсектициди для боротьби з мухами, комарами і клопами.
Висновок. Дане наукове повідомлення на основі аналізу архівних матеріалів працівниками кафедри медичної біології, паразитології та генетики дозволило висвітлити сторінки наукової біографії завідувача кафедри медичної біології професора О. І. Журбіна, проаналізувати його наукову спадщину, що стосувалась актуальних проблем ботаніки і паразитології.
15
Прокопчук, В. С. "Наукова робота Наукової бібліотеки Кам"янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка." Наукові праці науково-педагогічної бібліотеки України імені В.О.Сухомлинського, Вип. 2 (2010): 80–86.
Find full text
16
АБАКУМОВА, Вікторія. "ОНОВЛЕННЯ РЕПЕРТУАРУ УКРАЇНСЬКИХ КІНОСТУДІЙ В УМОВАХ ПРОЦЕСУ ПЕРЕБУДОВИ." Східноєвропейський історичний вісник, no. 18 (March 30, 2021): 199–209. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.18.226504.
Full textAbstract:
Анотація. Мета дослідження. Показано, що діяльність українських кіностудій у період процесу Перебудови 1985 – 1991 рр. є важливою сторінкою історії культурного життя та суспільно-політичного процесу України. Аналізується процес оновлення репертуару українських кіностудій в умовах Перебудови. Важливим в цьому контексті стало дослідження чинників, що сприяли тематичному оновленню кінострічок. Методологія дослідження. В основі методології дослідження лежать принципи історизму, об'єктивності та наукової спроможності. У статті проаналізовано стан наукової розробленості проблеми у вітчизняній історіографії. Визначено основні концептуальні підходи до вивчення проблеми. Наукова новизна полягає у розкритті тематичних особливостей репертуару українських кінострічок в період системних змін 1985 – 1991 рр. за архівними матеріалами. Представлена наукова робота має наукову новизну в контексті української історіографії. Висновки. З’ясовано чинники оновлення репертуарного портфелю: по-перше, нова тематики була визначена новими тематичними планами т. зв. державного замовлення, які зазнали корінних змін в результаті реформаторського курсу влади. По-друге, вивільнення від цензури зумовлювало еволюцію суспільного погляду стосовно минулого; підштовхувало митців до перетворення власних творів на інструмент політичного протистояння народної опозиції владі. Заради підтримки курсу влади з’явилися кінотвори антиалкогольної тематики. Тематичними планами державного замовлення передбачалося створення фільмів на тему, що націлювала митців на актуалізацію українських національних мотивів. Ця робота йшла паралельна зі заохоченням митців до запровадження української мови до творів вербальних видів мистецтва. Завдяки цьому підвищився інтерес митців державних кіностудій ігрового кіно до української літератури й драматургічної класики. Це розмаїтило вітчизняний доробок кінематографічних творів історичного жанру. Тема історичного минулого українського народу посіла провідне місце в репертуарі українських кіностудій. Після чорнобильської аварії екологічна тема однією з перших отримала незаангажоване художнє висвітлення. До тем, що не могли повноцінно втілитися в доперебудовний час, належали фільми з релігійної тематики.
17
Биков, Валерій Юхимович, Олег Михайлович Спірін, Андрій Олександрович Білощицький, Олександр Юрійович Кучанський, Олександр Васильович Діхтяренко, and Олександр Вадимович Новицький. "ВІДКРИТІ ЦИФРОВІ СИСТЕМИ В ОЦІНЮВАННІ РЕЗУЛЬТАТІВ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ." Information Technologies and Learning Tools 75, no. 1 (February 24, 2020): 294–315. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v75i1.3589.
Full textAbstract:
У статті розглянуто особливості проведення науково-педагогічних досліджень як різновиду досліджень із соціогуманітарних наук. Досліджено вимоги та положення чинних вітчизняних нормативних документів на предмет їх відповідності європейським та міжнародним принципам та підходам щодо правильного використання кількісних показників при оцінюванні діяльності вчених, науково-дослідних робіт та наукових установ з урахуванням специфіки галузі педагогічних наук. Виокремлено якісні та кількісні критерії оцінювання педагогічних досліджень, а також запропоновано як наукову продукції в галузі педагогічних наук розглядати: державні стандарти освіти, типові освітні програми, підручники, навчальні, навчально-методичні, методичні, навчальні посібники, методичні рекомендації, хрестоматії, енциклопедії, словники, наукові довідники, електронні освітні ресурси навчального призначення, управління та підтримки наукових досліджень, а також проєкти нормативно-правових документів, державних і галузевих програм, інформаційно-аналітичні матеріали та експертні висновки. Розглянуто досвід та можливості використання сервісів відкритих наукометричних систем, інституційних репозитаріїв, систем альтернативної метрики для збору та опрацювання статистичних даних щодо результатів педагогічних досліджень, які проводяться індивідуальним дослідником, колективом виконавців окремої науково-дослідної роботи, колективом структурного підрозділу чи наукової установи. Обґрунтовано доцільність створення та застосування для оцінювання результатів наукового колективу науково-дослідної роботи спеціального НДР-профілю Google Академії; ранжування науковців за кількістю цитувань у межах напряму досліджень (за науковими інтересами); загального або часового фактору впливу наукової продукції, відмінної від наукових статей, на основі даних щодо кількості її завантаження з інституційних репозитаріїв. Запропоновано аналітичну модель використання електронних копій наукової продукції як інформаційного ресурсу на основі аналітичних відомостей, пов’язаних з аналізом даних користувачів, які відвідали мережне сховище і скористалися науковим результатом шляхом його перегляду або завантаження як електронного ресурсу.
18
Гутник, Ірина Миколаївна. "ПЕДАГОГІЧНА ТВОРЧІСТЬ ОЛЕКСАНДРА КОЛОСКА У ЦАРИНІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ НАРОДНОГО ХОРЕОГРАФІЧНОГО МИСТЕЦТВА." Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», no. 44 (June 25, 2021): 164–70. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1176.44.2021.235409.
Full textAbstract:
Мета статті – висвітлення педагогічної діяльності О. П. Колоска та виявлення її впливу на розвиток українського народно-сценічного танцю і хореографічної культури України в цілому. Методологія дослідження. Для досягнення мети використовувались загальнонаукові методи теоретичного та емпіричного рівнів: аналіз та узагальнення науково- теоретичних основ дослідження, логічний метод, метод інтерв’ю. Висновки щодо особливостей педагогічної діяльності О. П. Колоска зроблено на основі аналізу наукових джерел, педагогічних, методичних і творчих доробків митця, власного досвіду спілкування з ним, спогадів колег і студентів. Наукова новизна. У статті вперше висвітлено педагогічну діяльність О. Колоска у мистецьких закладах вищої освіти; проаналізовано роботу педагога над створенням фахової дисципліни «Український народно-сценічний танець»; введено у науковий обіг матеріали інтерв’ю з педагогом та його студентами і колегами. Висновки. Педагогічна діяльність професора О. П. Колоска була спрямована на розвиток традицій народного танцю в гармонійному й логічному поєднанні з виразними засобами академічного мистецтва та кращими здобутками сучасної світової виконавської культури. Завдяки його зусиллям майбутні хореографи почали вивчати дисципліну «Український народно-сценічний танець», а на методичних розробках теоретика і практика народного танцю О. Колоска нині ґрунтується викладання хореографічного мистецтва в закладах вищої освіти України. Його робота зі студентами над опануванням мистецтва балетмейстера була багатогранною, по-справжньому професійною, а балетмейстерсько-режисерське мислення сягало глибинних джерел народного танцювального мистецтва. Багаторічна педагогічна діяльність Олександра Колоска була надзвичайно плідною, тож нині йому завдячують своїм високим професійним рівнем чимало виплеканих ним молодих балетмейстерів і педагогів-хореографів.
19
Довжук, Ігор. "ІСТОРИК ОЛЕКСАНДР ГРУШЕВСЬКИЙ: ШТРИХИ ДО ПОРТРЕТУ." Society. Document. Communication, no. 8 (February 6, 2020): 120–33. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2019-8-120-133.
Full textAbstract:
У статті розглядаються окремі аспекти наукової діяльності Олександра Сергійовича Грушевського, зокрема, його науково-організаційна і педагогічна робота, а також здобутки в галузі архівознавства, історії України, етнографії.
Зазначено, що Олександр Грушевський першим порушив питання про необхідність проведення архівної реформи і зробив перші кроки до розроблення такого проекту. Згідно з цими планами, загальне керівництво, координацію теоретичних досліджень і практичних робіт у галузі архівної справи мав здійснювати бібліотечно-архівний відділ Народного міністерства освіти УНР, яким керував Олександр Сергійович. При цьому відділі створювалися археографічна комісія для розроблення теоретичних проблем архівознавства, наукова бібліотека, редакція спеціалізованого часопису «Пам’ятки». Учений заклав основи загальної архівної реформи в Україні (1918 р.), що передбачали створення Національного архіву Української держави в Києві та губернських архівів і комісій на місцях.
Вражає не тільки науково-організаційна та педагогічна діяльність Олександра Грушевського. Він є автором понад 100 наукових праць, присвячених історії України, історіографії, етнографії, історії літератури.
Науково-організаційна й педагогічна діяльність Олександра Грушевського була припинена в серпні 1933 р. – його звільнено зі всіх посад у ВУАН. 9 серпня 1938 р. він був заарештований. За участь в антирадянській націоналістичній організації О. Грушевському визначили міру покарання – п'ять років заслання.
Олександр Сергійович Грушевський, як і його брат Михайло Сергійович, також значною мірою прислужився українській науці, у тому числі в таких галузях як: історія України, етнографія, археографія, архівознавство.
20
Кравчук, О. М. "Наукова робота магістрантів філологів у процесі опанування лінгвістичних дисциплін." Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та ВНЗ, Вип. 2 (14) (2015): 227–34.
Find full text
21
Пастушенко, А. О. "Наукова робота Д.І. Каченовського і західний світ: взаємні рефлексії." Вісник Кам"янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Історичні науки, вип. 8 (2015): 84–93.
Find full text
22
Губеладзе, Ірина Гурамівна, Анна Володимирівна Яцишин, and Аліса Сергіївна Сухіх. "РОЛЬ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ФОРМУВАННІ ПОЧУТТЯ ВЛАСНОСТІ МОЛОДОГО ВЧЕНОГО." Information Technologies and Learning Tools 85, no. 5 (November 1, 2021): 304–22. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v85i5.4533.
Full textAbstract:
Застосування цифрових технологій суттєво змінило специфіку науково-дослідної діяльності. Підвищення власної цифрової компетентності є важливим для наукових і науково-педагогічних працівників, аспірантів та докторантів, оскільки саме вони здійснюють наукові дослідження і популяризують науку серед широкої громадськості. Нині цифрові технології є ефективним засобом не тільки для проведення, представлення і впровадження результатів наукових досліджень у практику, а й для формування у молодого вченого відчуття спільності з науковою спільнотою своєї установи, країни і світу загалом, почуття власності та створення власного наукового продукту. Під почуттям власності ми розуміємо суб’єктивне емоційне переживання людини щодо належності їй певних об’єктів власності, що відображає зміст та значення, яке мають для неї реальні або абстрактні, конкретні або узагальнені об’єкти власності, тобто все те, що може назвати своїм («мою установу», «моє робоче місце», «моя наукова праця», «мої матеріали»). Представлено результати емпіричного дослідження, які підтвердили позитивний взаємозв’язок між рівнем прояву почуття власності, рівнем задоволеності науковою діяльністю, психологічним благополуччям і відчуттям ефективності й потрібності власної наукової діяльності. Розроблено рекомендації для формування почуття власності серед аспірантів і молодих учених і посилення його із застосуванням цифрових технологій. Запропоновано та обґрунтовано перелік цифрових технології, що доцільно застосовувати для формування почуття власності молодих учених, зокрема сайт установи, сторінки в соціальних мережах: Facebook, Instagram, канал YouTube, е-пошта, Google Форм, Telegram, Viber, Google Meet, Zoom, Microsoft Teams та ін. Наголошено на важливості застосування цифрових технологій для формування почуття власності аспірантів і молодих учених. Визначено, що створення системи соціально-психологічного супроводу аспіранта і молодого ученого для входження в наукове середовище позитивно позначиться на рівні психологічного благополуччя молодих дослідників та на забезпеченні можливостей побудови ними успішної наукової кар’єри та підвищенні відчуття життєвої успішності.
23
Hetalo, O. Y. "САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА-ВОКАЛІСТА ЯК СКЛАДОВА МАЙБУТНЬОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ." Музикознавча думка Дніпропетровщини, no. 14 (January 21, 2019): 122–33. http://dx.doi.org/10.15421/221827.
Full textAbstract:
Мета статті – виявлення мотиваційних та формо-організуючих чинників самостійної роботи студентів-вокалістів на різних етапах професійного навчання. Ціллю публікації також постає розкриття найбільш ефективних форм та видів індивідуальних занять вокалістів, визначення низки підготовчих вправ щодо позакласної, індивідуальної роботи студентів. Методологія вивчення означеної тематики зумовлюється вагомим практичним значенням досліджуваного явища. Провідними у науковій статті постають наступні емпіричні методи, а саме спостереження та узагальнення. Фундаментального значення набуває також і аксіологічний метод, за допомогою якого визначаються найбільш ціннісні чинники щодо мотиваційних, формотворчих та організаційних критеріїв самостійної роботи студентів-вокалістів у академічному навчальному закладі. Наукова новизна роботи окреслюється синтетичним поєднанням ряду факторів індивідуальних занять у їх специфіці мотиваційного, формотворчого та організаційного показників відносно майбутньої професійної діяльності співаків академічного напряму. Висновки. Основою мотиваційного підходу в роботі з вихованцем щодо його індивідуальних занять є точність усвідомлення найбільш якісного, технологічно виваженого результату від вправ для самостійної роботи. Виваженість форми й організації позакласної праці студента встановлюється дотриманням критеріїв різноманіття інструктивного й художнього матеріалу, а також системністю самостійних занять вихованця. Види і форми самостійної роботи студента-вокаліста неодмінно будуть оновлюватись, що обумовлюється еволюцією мистецтва взагалі та зокрема вокального, появою нових завдань та вимог до вокальної майстерності співака, новим типом слухацької аудиторії. Важливим у структуруванні та організації індивідуальної роботи студента є слідкування за тенденціями розвитку мистецтва та особливостями психології музичного сприйняття.
24
КОРЕНЮК, П. І., and Л. В. КОРЕНЮК. "ВПЛИВ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ НА РІВЕНЬ БЕЗРОБІТТЯ В КОНТЕКСТІ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ РОБОТОДАВЦІВ." REVIEW OF TRANSPORT ECONOMICS AND MANAGEMENT, no. 5 (21) (November 19, 2021): 148–54. http://dx.doi.org/10.15802/rtem2021/243655.
Full textAbstract:
Мета. Робота присвячена проведенню аналізу впливу заробітної плати на рівень безробіття в контексті соціальної відповідальності роботодавців та конкретизація заходів щодо зниження безробіття. Методика. Для вирішення даної наукової проблематики застосовано: структурний метод; порівняльного аналізу емпіричних даних; абстрактно-логічного узагальнення. Результати. У роботі проаналізовано вплив заробітної плати на рівень безробіття в контексті соціальної відповідальності роботодавців. На основі аналізу визначено резерви щодо зниження безробіття та поліпшення соціальних стандартів життя населення через підвищення рівня його заробітної плати. Вказано на пріоритетні напрямки його перетворення в ефективний інструмент соціально-економічного розвитку промислового регіону. Наукова новизна. У процесі аналізу впливу заробітної плати на рівень безробіття в контексті соціальної відповідальності роботодавців висновки та пропозиції здійснені під призмою специфіки Дніпропетровської області як промислового регіону. Практична значимість. Окремі результати та висновки статті можуть бути використані органами місцевої влади та місцевого самоврядування промислових областей.
25
Мінгальова, Юлія Ігорівна. "ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНФОРМАТИКИ." Information Technologies and Learning Tools 85, no. 5 (November 1, 2021): 175–88. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v85i5.4110.
Full textAbstract:
Стаття присвячена визначенню рівнів сформованості компетентності з використання інформаційно‑комунікаційних технологій (ІКТ) для здійснення організації науково‑дослідної роботи майбутніми вчителями інформатики на формувальному етапі педагогічного експерименту. Належний рівень досліджуваної компетентності може значно покращити організацію науково‑дослідної роботи майбутніх учителів інформатики, сприяти науковому розвитку здобувача вищої освіти та його адаптації до освітніх технологічних змін. Аналіз наявних інформаційно‑комунікаційних технологій дозволив виокремити такі типи засобів для організації науково‑дослідної роботи майбутніх учителів інформатики: засоби пошуку, збереження та розміщення наукових матеріалів; засоби ІКТ для спільної роботи; засоби ІКТ для перевірки матеріалів виконаних наукових робіт; засоби перевірки програмного коду на плагіат; засоби ІКТ для підтримки ведення експериментальної наукової діяльності; засоби ІКТ для створення демонстраційного матеріалу. Сформульовано характеристики ІКТ для здійснення організації науково‑дослідної роботи: індивідуалізація наукової роботи; оптимізація пошукової діяльності; створення науковим керівником власного електронного курсу та інші. Завдяки проведеному науковому аналіз літератури визначено форми та етапи науково‑дослідної роботи. У роботі представлено визначення поняття «компетентності з використання інформаційно‑комунікаційних технологій для здійснення організації науково‑дослідної роботи майбутніх учителів інформатики». Запропоновано авторську методику, що сприяє підвищенню рівня сформованості компетентності з використання інформаційно‑комунікаційних технологій для здійснення організації науково‑дослідної роботи майбутніх учителів інформатики. У ході дослідження визначено критерії (мотиваційний, діяльнісно‑когнітивний, адаптивно‑рефлексивний) оцінювання рівня сформованості компетентності з ІКТ для здійснення організації науково‑дослідної роботи майбутніх учителів інформатики та її показники. Вказано рівні (елементарний, базовий, достатній, високий) та показники сформованості досліджуваної компетентності. Результати проведеного педагогічного експерименту підтвердили результативність авторської методики. Окреслено наступні напрямки наукових розвідок з представленої проблеми.
26
Оліфер, Олена Євгеніївна. "Карл Поппер. Логіка наукового відкриття. Огляд деяких фундаментальних проблем." Актуальні проблеми духовності, no. 22 (November 21, 2021): 170–92. http://dx.doi.org/10.31812/apd.v0i22.4462.
Full textAbstract:
Ця стаття – український переклад першого розділу книги К. Поппера «Логіка наукового відкриття». Переклад було виконано з навчальною метою: ознайомити студентів із філософськими поглядами К. Поппера та навчити їх аналізувати та перекладати першоджерела. Переклад виконано в рамках проєкту кафедри філософії, спрямованого на розвиток творчого потенціалу студентів у студентських проблемних групах та наукових гуртках у Криворізькому державному педагогічному університеті. Перекладачі намагалися дотримуватися структури оригіналу та авторського стилю. Цей розділ містить основні гносеологічні ідеї філософії К. Поппера: його погляди щодо ненадійності індукції як методу наукового дослідження, введення фальсифікації як критерію демаркації та спроба розв’язати проблему «емпіричного базису». Стаття складається з восьми розділів: (1) проблема індукції, (2) відмова від психологізму, (3) дедуктивна перевірка теорій, (4) проблема демаркації, (5) досвід як метод, (6) фальсифікованість як критерій демаркації, (7) проблема «емпіричного базису», (8) наукова об'єктивність і суб'єктивна переконаність. К. Поппер вважає проблемним обґрунтування індуктивного умовиводу, тобто умовиводу, який робиться посилок – одиничних суджень. Науковцям необхідно з’ясувати, за яких умов таке обґрунтування є надійним. Ця проблема відома як проблема індукції. На думку Поппера, науковець не може уникнути цієї проблеми, оскільки наукова робота полягає у висуванні та перевірці теорій. Можливий спосіб усунути її – розробити дедуктивну перевірку. Задля виконання цього завдання К. Поппер розробляє процедуру дедуктивної перевірки теорій. Він висуває фальсифікацію як дедуктивний метод перевірки. Фальсифікованість означає потенційну можливість спростування висновків і умовиводів, зроблених з одиничних суджень. К. Поппер пропонує її як критерій демаркації, тобто процедури, яка відмежовує наукове знання від ненаукових поглядів, що називаються «метафізичними». Характерною рисою наукового знання є його об’єктивність. На думку К. Поппера, об’єктивне знання передбачає інтерсуб’єктивну перевірку. Він визнає, що така перевірка може тривати вічно, а це також породжує проблему. А втім, наукові твердження повинні бути здатними до такої перевірки.
27
Ромащенко, М. І., С. А. Балюк, В. А. Вергунов, Р. А. Вожегова, О. І. Жовтоног, А. М. Рокочинський, Ю. О. Тараріко, and Р. С. Трускавецький. "Сталий розвиток меліорації земель в Україні в умовах змін клімату." Аграрні інновації, no. 3 (March 22, 2021): 59–64. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2020.3.10.
Full textAbstract:
Мета. Робота присвячена розробленню дієвих і ефективних засобів підвищення врожайності сільсько- господарських культур в умовах як природного дефіциту вологи, так і її надлишку, на засадах сталого розвитку зем- леробства, за допомогою сучасних зрошувальних і дре- нажних систем. Актуальність теми пов’язана з відзначе- ними в Україні стійкими тенденціями до погіршення умов вирощування основних сільськогосподарських культур унаслідок глобальних змін клімату. Методи. Оцінку змін агрометеорологічних ресурсів території здійснювали методом математико-статистичного аналізу, результати експериментальних досліджень оброблялися методами системного узагальнення, кореляційного, економічного, розрахунково-порівняльного аналізу. Опрацювання пер- спективних напрямів розвитку аграрного виробництва здійснювали методом багатоваріантного імітаційного комп’ютерного моделювання. Результати. Мета роботи сформована на принципах системного підходу і поєднує кілька складових частин, серед яких зазначимо розро- блення наукових основ, технологій, технічних засобів, організаційно-правових та нормативно-методичних засад сталого ведення аграрного виробництва на мелі- орованих землях в умовах прогресуючого погіршення умов природного вологозабезпечення внаслідок змін клімату. Наукова новизна зумовлена узагальненням власних багаторічних експериментальних даних із тео- ретично обґрунтованою методологію формування висо- копродуктивних систем землеробства на зрошуваних землях. Представлена робота має економічне обґрун- тування у вигляді наведеної методології формування біоенергетичного аграрного виробництва на засадах збалансованого виробництва продовольства і біоенер- гії в системі органічного землеробства. Використання біоенергетичних систем дасть змогу знизити собівар- тість продукції удвічі та збільшити чистий прибуток на меліорованих землях до 10–12 тисяч у.о./га з терміном окупності у 2–3 роки. Висновки. Наведені в роботі результати досліджень покладено в основу «Стратегії відновлення та розвитку зрошувальних та дренажних систем в Україні», розроблення якої здійснено за під- тримки й участі експертів Світового банку і ФАО, а також «Водної стратегії України на період до 2025 року».
28
Кузьменко, Е. "ФІЛОСОФСЬКИ ГЛИБОКА І НАПРУЖЕНА ЖИТТЄВА ПРАВДА Л.Г. ФРІЗМАНА." Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди "Літературознавство" 4, no. 94 (2019): 96–107. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1076.2019.4.94.07.
Full textAbstract:
Книги відомого українського, харківського літературознавця Л.Г. Фрізмана належать світовій культурі та літературі, затребувані в багатьох країнах світу, на багатьох мовах. Мета роботи – показати становлення і розвиток Л.Г. Фрізмана як відомого вченого, дослідника, педагога, літературознавця, який належить не тільки російській, українській, а й світовій культурі. Енциклопедичні знання, найширша ерудиція, велике наукове спілкування сприяли появі блискучих критичних праць Л.Г. Фрізмана. У дослідженнях з історії літератури і літературного побуту минулих епох, що вивчаються в їх нерозривній єдності й неподільності, поступово вимальовувався своєрідна постать Л.Г. Фрізмана – глибокого дослідника і мудрої людини. Головними напрямками наукових інтересів Л.Г. Фрізмана стали історія російської літератури і громадської думки XIX– XX століть, пушкінознавство, що закріпило за ним місце «першого пушкініста України», романтизм, поетика літературних жанрів. Набагато пізніше проявився інтерес Л.Г. Фрізмана до літературознавства в книзі «У колах літературознавців: Мемуарні нариси». Книга Л.Г. Фрізмана «Така доля. Єврейська тема в російській літературі» являє собою еволюцію єврейського питання. Історико-філософський роздум Л.Г. Фрізмана про Н. Коржавіна відображено в останній роботі «Незакінчене означає недомовлене». У роботі ми прийшли висновку, що Л.Г. Фрізман блискуче вникав як в найскладніші наукові тексти, так і в науково-популярні книги. Своєрідність наукової манери Л.Г. Фрізмана і його літературознавчий талант, живе людське тепло одушевляють вимогливу читацьку аудиторію. Його високий професіоналізм літературознавця, його інтелект і самовіддану працю, всупереч перешкодам і бар’єрам життєвих труднощів, збагачують як національну, так і світову наукову скарбницю життєвої правди.
29
Проскунін, В. М., and Т. В. Кондрашова. "МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКЛАДАННЯ КУРСУ «ІСТОРІЯ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ» ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЗВО." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 91, no. 4 (September 30, 2019): 170–81. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-91-4-170-181.
Full textAbstract:
Наукова розвідка продовжує цикл публікацій автора щодо особливостей навчальної діяльності в умовах реформування української освіти.
У статті подано методичні рекомендації до вивчення курсу «Історія соціальної роботи» для спеціальності «Соціальна робота» денної та заочної форм навчання у ЗВО України. Розкрито теоретичні та практичні аспекти вивчення названого курсу у виші, подано практичні рекомендації до викладання навчального предмету, акцентовано увагу на основних аспектах під час вивчення «Історії соціальної роботи» на педагогічному факультеті Донбаського державного педагогічного університету.
Автором визначено мету, предмет, основні завдання курсу «Історія соціальної роботи». Науковцем зроблено моніторинг наявних думок щодо кваліфікаційних вимог до посади соціального працівника, положень чинного законодавства, де прописано ті чи ті аспекти діяльності соціального працівника.
Окреме місце в статті приділено питанням різних чинників, які так чи так впливають на роботу соціального педагога, зумовлюють зміни у мовах, у яких працюють такі фахівці, проблемах, що наявні в сучасній освіті, науці щодо цього напрямку.
У пропонованому дослідженні автор, для прикладу, подає три види вправ, які можна використати під час проведення як поточних, так і контрольних занять. Названі завдання, передусім, спрямовані на розвиток мислення, формування ключових компетентностей (професійної, загальнокультурної, громадянської тощо). Усвідомлюючи те, що на сучасному етапі студенти, які в переважній більшості не мають зацікавлення до навчання, пізнавання довкілля, живого спілкування, потребують іншого, виваженого, нестандартного підходу від педагога в процесі підготовки та викладання навчальних предметів.
Спираючись на власний досвід, аналіз основних надбань української та зарубіжної педагогіки як науки (так cамо соціальної педагогіки, соціальної роботи), ученим розроблено завдання, які пройшли апробацію на педагогічному факультеті ЗВО.
Ключові слова: соціальна робота, соціальний педагог, методи, прийоми, засоби, освітня діяльність, кваліфікаційні вимоги.
30
Верховенко, Ольга. "Значення творчості Роберта Візиренка-Клявіна та Дмитра Клявіна для розвитку балетного мистецтва України другої половини XX – початку XXI століття." Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Сценічне мистецтво 4, no. 2 (October 28, 2021): 123–31. http://dx.doi.org/10.31866/2616-759x.4.2.2021.243239.
Full textAbstract:
Мета дослідження – вивчити сценічні здобутки Роберта Візиренка-Клявіна та Дмитра Клявіна в контексті їх артистичної, педагогічної та балетмейстерської діяльності. Методологія роботи базується на таких методах дослідження: загальноісторичному (задля вивчення історичних процесів, що відбувалися в балетному середовищі України у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст.), історико-культурному (з метою дослідження хореографічної культури у виконавській і балетмейстерській площинах зазначеного періоду), аналітичному (для опрацювання наукової, культурологічної, мистецтвознавчої та театрознавчої літератури), системному (для узагальнення відомостей щодо творчого становлення Роберта та Дмитра Клявіних на сцені Національної опери України) та ін. Наукова новизна публікації полягає в тому, що вперше розглянуто артистичну, педагогічну та балетмейстерську діяльність танцівників династії Клявіних, яка істотно вплинула на розвиток балетної культури в Україні у другій половні ХХ – на початку ХХІ ст. Висновки. Роберт Візиренко-Клявін створив понад 20 оригінальних сценічних образів у балетах академічної спадщини та виставах радянської балетної класики. Упродовж 20-річної балетмейстерської діяльності хореограф поставив 7 балетів і взяв участь у підготовці хореографічних картин у кількох операх. Акторські здібності танцівника привернули увагу радянських режисерів, які надали можливість артисту заявити про себе у кінематографічній галузі – він зіграв 5 ролей у художніх кінострічках (2 з них – фільми- балети). Чимало професійних зусиль Р. Візиренко-Клявін приклав до формування вітчизняної чоловічої виконавської школи: понад 20 років він присвятив роботі в Київському ДХУ. Накопичений Р. Візиренком-Клявіним досвід актуалізував і розвинув його син – Дмитро Клявін, який створив на сцені Національної опери ім. Т. Шевченка близько 40 яскравих характерних партій. Плідною стала балетмейстерська діяльність артиста, відзначена 2019 р. премією ім. А. Шекери за досягнення у сфері хореографічного мистецтва України. Вагоме місце у творчості Д. Клявіна посіла педагогічна робота, розпочата у Київському ДХУ, яка триває і дотепер у Київській муніципальній академії танцю ім. С. Лифаря.
31
Іващенко, Андрій, and Альона Іващенко. "СТРУКТУРА ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ ТА ЇЇ РОЛЬ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ." Society. Document. Communication, no. 6/2 (July 3, 2019): 77–94. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2019-6/2-77-94.
Full textAbstract:
У статті розглядається поняття «позааудиторна робота університету», вона вивчається як особлива форма організації студентського життя поза розкладом занять у вищій школі на принципах зацікавленості та добровільності, що створює умови для особистісного розвитку і творчої самореалізації майбутніх психологів.
Позааудиторна робота є логічним продовженням аудиторних занять і проходить паралельно з ними. Вона допомагає успішно навчатись, розвиває ініціативу, сприяє розумовому, фізичному, естетичному зростанню, задовольняє культурні запити та спрямовує енергію на творчу корисну діяльність студентів, зокрема майбутніх психологів. На нашу думку, вона має найбільш ефективний вплив на ціннісну спрямованість особистісного саморозвитку майбутніх психологів. Значення позааудиторної роботи щодо особистісного саморозвитку майбутніх психологів зумовлене тим, що вона ґрунтується не на примусі, а на принципах добровільності, врахуванні їхніх інтересів, здібностей та прагнень. Проте у сучасних умовах в організації позааудиторної роботи вищої школи, вплив на особистісний саморозвиток студентів через недостатню розробку її змістової сторони й методичного забезпечення займає не пріоритетне місце.
В процесі теоретичного аналізу особливостей структури позааудиторної роботи майбутніх психологів було виокремлено такі її складники: культурно-дозвіллєва діяльність за інтересами, спортивно-оздоровча діяльність, самостійна навчально-наукова діяльність, студентське самоврядування. З’ясовано, що за кількістю учасників виділяють такі форми позааудиторної діяльності: індивідуальні, групові, масові та комплексні. Характер позааудиторної роботи університету сприяє практичному застосуванню таких методів: інтерактивних, проблемних, проектних, методів стимулювання й мотивації, самоконтролю та самовиховання тощо. Позааудиторна робота сприяє формуванню моральних якостей майбутніх психологів, розвитку їх творчого потенціалу, формуванню особистісного стилю діяльності та поведінки, розвитку потреби та навичок самоосвітньої діяльності, вихованню здорового способу життя, розвитку вольових, лідерських та організаторських якостей.
32
Moreva, Eugeniya Oleksandrivna. "РОЛЬ МУЗИКИ АЛЬФРЕДА ШНІТКЕ В КІНОМИСТЕЦТВІ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА СТАНОВЛЕННЯ ТВОРЧОГО МЕТОДУ КОМПОЗИТОРА." Музичне мистецтво і культура 2, no. 32 (January 11, 2022): 39–48. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2021-32-2-4.
Full textAbstract:
Мета роботи. Стаття присвячена особливому роду композиторської творчості Альфреда Шнітке – роботі в кіно. З’ясовано, яким чином взаємозбагачувався його досвід у кінематографічній та музично-академічній сферах, а також виявлено вплив екранних засобів на творчий метод композитора. Методологія дослідження. Використано системний метод, за допомогою якого розкрито особливості періодизації кіномузики А. Шнітке, а також визначено роль полістилістики в цьому жанрі. Функційний метод застосований в аналізі взаємодії прийомів музичних і екранних засобів. Наукова новизна полягає в тому, що, попри величезний досвід композитора в кіноіндустрії, сьогодні дещо бракує досліджень у цій галузі його творчості, немає системного підходу в цьому питанні, в основному кіномузика розглядається в загальному контексті творчої спадщини композитора. Робота в кіно супроводжувала композитора протягом усього творчого життя і вплинула на формування композиторського методу митця. У даній статті аналізується кіномузика, яка незаслужено залишається поза увагою дослідників: до фільмів «Школа витончених мистецтв. Пейзаж з ялівцем», 1987 року та «Екіпаж» 1979 року, отже, ця прикра несправедливість частково компенсована. Висновки. Кіномузика Альфреда Шнітке має не другорядну роль щодо його академічної спадщини, а вбудована у структуру творчого методу композитора так, що нерозривно пов’язана з іншими жанрами. Саме робота в кіно створила умови для появи самобутнього почерку композитора. Попри заперечення композитора, його досвід роботи в кіно створює окрему видатну сторінку його творчості, за сприятливих умов він міг би передати його послідовникам, започаткувати потужну школу кіномузики. Можна сказати, що сам композитор пройшов цей шлях, інтуїтивно знаходячи ті влучні прийоми, які стали візитівкою його композиторського методу не тільки в кіно, а і в інших жанрах академічної музики. Багаторічна робота в кіно створила впізнавану інтонаційну систему, яка водночас була цікавою для професіоналів та зрозумілою для широкого загалу (кіноглядачів). Отже, кіномузика у творчості А. Шнітке відіграла визначальну роль та відкрила нові обрії в галузі кіномузики загалом.
33
Барабаш, Вікторія, Людмила Глєбова, and Аліна Мехеда. "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ-ІНФОРМАЦІЙНИКІВ." Society. Document. Communication, no. 10 (January 9, 2021): 216–39. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2020-10-216-239.
Full textAbstract:
У статті автори обґрунтовують значущість науково-дослідницької діяльності у процесі формування професійної компетентності майбутніх фахівців зі спеціальності «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа». Проаналізовано сутність понять «компетентність» і «компетенція». Розглянуто тлумачення компетентності у дослідженнях вітчизняних учених. Представлено різні акценти розуміння професійної компетентності.
Узагальнено результати наукових досліджень щодо сутності поняття «науково-дослідна діяльність», яка виступає важливим фактором формування професійної компетентності здобувачів вищої освіти. Науково-дослідницька діяльність забезпечує оволодіння фахівцями методологією і методами наукового дослідження, формує науковий світогляд, потужну підготовку до подальшої практичної діяльності у професійній сфері. Робота над науковим дослідженням сприяє формуванню високого професіоналізму, підвищенню загального інтелектуального рівня, розвитку творчого мислення та індивідуальних здібностей. Анкетування студентів щодо включеності у різні види науково-дослідницької діяльності засвідчило нагальну потребу в ефективній реалізації наукового потенціалу у процесі написання кваліфікаційних робіт.
Розглянуто загальні та фахові компетентності магістрів з інформаційної, бібліотечної та архівної справи Центральноукраїнського національного технічного університету. Особливого значення у формуванні професійної компетентності фахівця з інформаційної, бібліотечної та архівної справи набуває його робота над науковим дослідженням. У статті окреслено напрями виконання кваліфікаційних робіт першого (бакалаврського) та другого (магістерського) рівня вищої освіти студентів кафедри суспільних наук, інформаційної та архівної справи ЦНТУ.
Представлена проблематика наукових досліджень, підтверджує практичну спрямованість науково-дослідницької роботи здобувачів вищого рівня освіти.
Доведено, що розв’язання зазначених проблем є головним рушієм у процесі формування професійної компетентності.
34
МАТВІЇВ-ЛОЗИНСЬКА, Юлія. "ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ ДЛЯ ОСІБ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ." Acta Paedagogica Volynienses, no. 6 (February 14, 2022): 156–60. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.6.24.
Full textAbstract:
Розглянуто особливості навчання осіб з особливими освітніми потребами у закладах вищої освіти. Особливу увагу приділено проблемам вивчення іноземних мов. Розкрито особливості порушень у осіб з особливими освітні- ми потребами. Мета роботи – продемонструвати досвід викладача з Нідерландів у процесі роботи із представниками сту- дентів з особливими освітніми потребами з метою подальшого застосування у навчальному процесі закладу вищої освіти в Україні. Методологія. Наведено приклади різних видів діяльності з метою визначення порушень у студентів, які за зовнішніми ознаками не відрізняються від своїх однолітків без особливих освітніх потреб. Висвітлено умови, в яких спостерігаються порушення, що заважають звичайному засвоєнню навчального матеріалу студентами з особливими освітніми потребами. Наведено авторську методику опрацювання різних аспектів вивчення фран- цузької мови як другої іноземної особами з особливими освітніми потребами. Наведено приклади вивчення іно- земної мови за допомогою сенсорних способів: слухового, візуального, кінестетичного та нюхового. Виокремлено види навчальної діяльності, характерні для кожного із вказаних способів. У статті наголошується на важливос- ті підготовки до навчального процесу, що включає: розуміння аудиторії студентів, їхніх особливостей, освітніх потреб тощо; аналіз викладачем політики проведення занять з урахуванням можливостей та потреб студен- тів; організацію навчального процесу відповідно до потреб студентів; заохочення та мотивацію до навчання; виявлення можливих труднощів у студентів та пошук способів їх вирішення. Наукова новизна. На особливу увагу у статті заслуговує організація заняття викладачем, виявлення освітніх потреб студентів, вибір форм та ефективних методів, розміщення студентів на занятті, ведення журналів комунікації з викладачем та отримання негайного зворотного зв’язку, системна робота над курсом дисципліни. Висновки. У статті наведено рекомендації щодо проведення занять з іноземної мови для студентів з осо- бливими освітніми потребами, особливо щодо видів роботи (робота в групах, запитання до групи, робота в команді, використання культурного аспекту у проєктній діяльності, розроблення різноманітних тестів та завдань і робота зі студентами щодо зниження рівня їх хвилювання та почуття безпеки на заняттях з іноземної мови).
35
САГАН, Назар, Ольга АНТИМИС, Любомир ЗАЯЦЬ, Тетяна КНЯЗЕВИЧ-ЧОРНА, and Василь МІСЬКІВ. "ДОСВІД ОРГАНІЗАЦІЇ КУРАТОРСЬКОЇ РОБОТИ В МЕДИЧНИХ ВУЗАХ У ДИСТАНЦІЙНОМУ РЕЖИМІ." Acta Paedagogica Volynienses 1, no. 1 (April 14, 2022): 198–203. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.1.31.
Full textAbstract:
Сьогодення зробило людству виклик – пандемію коронавірусу. Основна вимога – соціальне дистанціювання – змусила вищі навчальні заклади перейти на дистанційне навчання. Однак у медичному ЗВО дистанційне навчання є дещо нео- правданим, оскільки основою медичної освіти є професійне спрямування, що є важливим, ураховуючи те, що від самосвідомості й компетентності студента-медика надалі буде залежати здоров’я, а можливо, й життя людини. Особливо важливим є живе спілкування з профільними хворими, а це є дещо утрудненим за дистанційного навчання і суттєвим недоліком під час вивчення медичних дисциплін online. Навчальний процес тісно пов’язаний з виховною діяльністю, орієнтованою як на формування соціально значущих якостей, установок і ціннісних орієнтацій особистості, так і на створення сприятливих умов для всебічного гармонійного, духовного, інтелектуального і фізичного розвитку, самовдосконалення та творчої самореалізації особистості майбутнього фахівця. Навчання і виховання – органічний процес становлення професійної компетентності фахівця з високим рівнем культури і формування його особистості. В основу інноваційної діяльності з виховної роботи повинні бути закладені два підходи до моделювання певних засобів виховання: комбінації традиційних форм організації позааудиторної діяльності, інформаційно-комунікаційних технологій і нових засобів передачі інформації шляхом Інтернету, а також використання форм залучення молоді до того чи іншого виду діяльності в сучасних засобах масової комунікації. В умовах дистанційного навчання можна виділити такі цілі виховної роботи, як: виховна робота (проведення дистанційних диспутів, дискусій, лекцій і т.д.); навчальна і наукова робота студентів (дистанційні кураторські години з проблем організації навчання, успішності і ін.); індивідуальна робота зі студентами (діагностування рівня професійності студента, профілактика негативних явищ та правопорушень серед студентської молоді тощо).
36
Щербінін, С. О., О. В. Беспалько, М. В. Гарячий, and Ю. Р. Михальчук. "Модель системи воєнно-наукової інформації Збройних Сил України." Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, no. 4(45) (November 25, 2021): 24–31. http://dx.doi.org/10.30748/nitps.2021.45.03.
Full textAbstract:
У роботі розглядаються питання інформаційного забезпечення наукової і науково-технічної діяльності НАТО, збройних сил США та Збройних Сил України. Наведений аналіз структури інформаційного забезпечення наукової і науково-технічної діяльності НАТО та збройних сил США. За результатами наведеного аналізу визначено недоцільність прямого копіювання системи воєнно-наукової інформації в систему воєнно-наукової інформації Збройних Сил України. На основі аналізу керівних документів та з метою уніфікації поняття, що застосовуються в НАТО, збройних силах США та Україні для інформації, направленої на забезпечення наукових досліджень в Збройних Силах України, запропоновано використовувати поняття “воєнно-наукова інформація”. Запропонована в роботі модель системи воєнно-наукової інформації дає можливість розділити вертикаль інформаційного забезпечення наукової і науково-технічної діяльності на структурні одиниці за функціональним характером, визначити ієрархію між основними елементами системи воєнно-наукової інформації, розмежувати сфери відповідальності органів військового управління, встановити напрямки взаємозв’язків між основними елементами системи воєнно-наукової інформації та в подальшому дослідити ефективність її функціонування.
37
Hrynko, Viktoriia. "Формування цифрової компетентності майбутніх учителів під час реалізації навчально-дослідницького проекту." Педагогічний дискурс, no. 26 (May 14, 2019): 77–84. http://dx.doi.org/10.31475/ped.dys.2019.26.12.
Full textAbstract:
Дослідження спрямовано на вирішення актуальних завдань професійної підготовки майбутніх вчителів початкової школи, а саме формування та розвиток цифрової компетентності, які відбуваються в результаті інтеграції розвитку когнітивних, креативних, комунікативних та колаборативних умінь. Метою наукової праці є дослідження впливу використання цифрових технологій на формування когнітивних, креативних, комунікативних та колаборативних умінь майбутніх учителів початкової школи під час реалізації навчально-дослідницького проекту.
У статті описано організаційну структуру навчально-дослідницького проекту «Студентська наукова конференція», реалізованого під час вивчення курсу «Основи наукових досліджень», охарактеризовано види роботи з цифровими технологіями та цифровими ресурсами. Простежено динаміку зміни рівня сформованості здатності використовувати цифрові освітні технології для розвитку когнітивних, креативних, комунікативних, колаборативних умінь майбутніх учителів початкової школи та мотивації брати участь у науково-дослідницькій діяльності. У результаті проведеної роботи запропоновано імплементувати курс «Основи наукових досліджень» у формі навчально-дослідницького проекту, оскільки такий підхід мотивує студентів до участі у науковій діяльності та сприяє активізації процесу формування цифрової компетентності.
38
Чернявський, С. С., and В. В. Юсупов. "Розвиток криміналістичних наукових шкіл Національної академії внутрішніх справ." Криміналістичний вісник 35, no. 1 (June 18, 2021): 7–18. http://dx.doi.org/10.37025/1992-4437/2021-35-1-7.
Full textAbstract:
Мета статті полягає у висвітленні процесу формування та розвитку криміналістичних наукових шкіл Національної академії внутрішніх справ. Методологія. Під час опрацювання матеріалу статті застосовувалися історичний, історіографічний, термінологічний, системно-структурний, формально-логічний, порівняльно-правовий і статистичний методи. Наукова новизна. Обґрунтовано, що осередком розвитку криміналістичних наукових шкіл у Національній академії внутрішніх справ є кафедра криміналістики. Систематизовано та висвітлено основні напрями досліджень криміналістичних наукових шкіл Національної академії внутрішніх справ. Доведено, що криміналістичні школи Національної академії внутрішніх справ розвиваються на основі започаткування двох наукових векторів – інноваційні дослідження нетрадиційних слідів злочину (школа професора М. В. Салтевського) та удосконалення слідчої діяльності й методик розслідування кримінальних правопорушень на підставі вивчення тактики злочинців, сучасних досягнень науки і техніки (школа професора В. П. Бахіна). Засвідчено наукові зв’язки криміналістичних шкіл Національної академії внутрішніх справ з іншими криміналістичними школами та центрами науково-дослідних установ, закладів вищої освіти, правоохоронних органів. Висновки. Унаочнено роль керівників кафедр і провідних професорів Національної академії внутрішніх справ у започаткуванні криміналістичних наукових шкіл. Окреслено основні напрями досліджень криміналістичних наукових шкіл Національної академії внутрішніх справ. Констатовано в результаті узагальнення доробку криміналістичних наукових шкіл академії та розкриття його значення у розвитку юридичної науки і освіти в Україні, що криміналістичний науковий осередок Національної академії внутрішніх справ робить вагомий внесок у розвиток юридичної науки і освіти, сприяє формуванню високого рівня професіоналізму правоохоронців та юристів, забезпечує єдність правозастосовної практики й освітньо-наукової діяльності у закладі вищої освіти.
39
Prysyazhnyuk, Larisa, Andrey Yanchishin, Irina Dzevulska, Alla Sinitskaya, Ruzhena Matkivskaya, Lyubov Ostapyuk, and Oleksandr Kovalchuk. "ВНЕСОК ЖІНОК-МОРФОЛОГІВ В РОЗВИТОК КИЇВСЬКОЇ АНАТОМІЧНОЇ ШКОЛИ (ДО 180-РІЧЧЯ НАЦІОНАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ О.О. БОГОМОЛЬЦЯ)." Ukrainian Scientific Medical Youth Journal 124, no. 2 (June 24, 2021): 6–14. http://dx.doi.org/10.32345/usmyj.2(124).2021.6-14.
Full textAbstract:
Історичний розвиток науки неможливий без урахування зв’язків з усім попереднім досвідом людства. Всі медичні науки, в тому числі і анатомія, мають свою історію, тобто весь пройдений шлях розвитку і вдосконалення. Велике значення в розвиток як вітчизняної анатомічної науки, так і Київської анатомічної школи, внесли жінки-науковці. Окрім цього і дотепер вони продовжують виконувати важливу роль в різних напрямках роботи кафедри і Університету. Метою роботи є висвітлити внесок жінок-морфологів Київської анатомічної школи на головних етапах розвитку українських досліджень, прослідкувати тенденції і напрямки їх роботи. Нами було використано проблемно-орієнтований аналіз історичних інформаційних джерел, архівні матеріалів кафедри описової та клінічної анатомії НМУ імені О.О. Богомольця. В довоєнні та післявоєнні роки науковий пошук співробітників кафедри був спрямований в основному на вивчення лімфатичної системи. В подальшому кафедра анатомії людини займалася вивченням гемо-, лімфо- і мікроциркуляторного русла функціонально різних органів. І за цей період жінками кафедри були захищені ряд кандидатських та докторських дисертацій. В останні роки науковий пошук на кафедрі анатомії людини був спрямований на вивчення морфологічних змін в органах при опіковій хворобі та дії різних чинників зовнішнього середовища в організмі. І в цьому напрямку жінки кафедри досить плідно працюють. Жінки-анатоми беруть активну участь в організації і проведенні багатьох сучасних наукових досліджень, в наукових конференціях, симпозіумах, з’їздах, є співавторами кількох патентів і авторських свідоцтв, монографій, навчальних посібників, зробили значний внесок в навчально-методичну роботу, були співавторами методичних рекомендацій для викладачів та студентів. Жінки кафедри проходили закордонне стажування, вели активну громадську роботу. Науково-педагогічна робота жінок кафедри за вагомий внесок в розвиток сфери охорони здоров’я, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм, була відмічена урядовими нагородами, почесними грамотами Університету і Міністерства охорони здоров’я України. Сумлінною працею і наполегливістю у ставленні до своєї справи були переповнені життєві шляхи трудолюбивих, цілеспрямованих жінок Київської анатомічної школи. Їх педагогічні заслуги, щирі намагання дати глибокі знання своїм учням ставали прикладом для наступних поколінь.
40
Шершун, О. О., Ж. А. Титуренко, І. І. Зінченко, and О. В. Ольшевська. "Розроблення автоматизованого ресурсу обробки даних науковців ОНАХТ з наукометричних баз даних." Automation of technological and business processes 12, no. 3 (November 5, 2020): 41–47. http://dx.doi.org/10.15673/atbp.v12i3.1925.
Full textAbstract:
Дана робота присвячена програмному продукту для автоматизації виявлення точок зростання і потенціалу нових напрямків науки та науково-технічного прогресу. Об’єктом дослідження виступає галузь автоматизації обробки даних. Завданням проєктування є розробка веб-ресурсу, що організовує взаємодію програмних процедур з базою даних. При дослідженні основних проблем предметної області, аналізі аналогів та засобів розробки було обрано об’єктно-реляційну систему управління базами даних PostgreSQL. Для розробки програмного продукту використано фреймворк Django - вільний фреймворк для веб-додатків на мові Python, що використовує шаблон проектування MVC. Інтерфейс було побудовано на мові розмітки HTML та CSS. Також було використано шаблонізатор Jinja, для об’єднання html-файлів. За побудову графіків відповідала підключена бібліотека ChartJS. Наукова новизна полягає у об’єднанні всіх даних про науковців таких наукометричних баз як: Web of Science (WoS), Scopus та Google Scholar на єдиному ресурсі, де й відбувається аналітика даних та звітування науковців. У результаті роботи було створено програмний продукт, який відповідає всім вимогам для систематизації наукометричних даних науковців, а також опрацювання статистичних даних ОНАХТ. Даний програмний продукт не є вимогливим до апаратного забезпечення, що дозволяє використовувати додаток широкому колу людей. А вартість використання даного продукту рівна вартості доступу до мережі Internet.
41
Коцур, А. "Наукова та навчально-методична робота Кафедри української історії та етнополітики в 2015 р." Часопис української історії, Вип. 33 (2016): 137–42.
Find full text
42
Науменко, О. М., К. В. Мельник, and Д. М. Попков. "Розробка інтерактивної карти абітурієнта Одеси." Automation of technological and business processes 13, no. 3 (November 5, 2021): 16–22. http://dx.doi.org/10.15673/atbp.v13i3.2148.
Full textAbstract:
Дана робота присвячена розробці веб-ресурсу, який автоматизує пошук інформації про заклади вищої освіти та вступу до них. Об’єктом дослідження виступають заклади вищої освіти та спеціалізації, які можна здобути абітурієнтам. Завданням проектування є розробка серверної частини веб-ресурсу, що взаємодіє з базою даних. Після дослідження основних проблем предметної області, аналізу аналогів та вибору засобів реалізації, було розроблено базу даних та функціонал веб-сайту. У якості системи управління базою даних було обрано MySQL з веб-додатком для її адміністрування Phpmyadmin. Для реалізації інтерфейсу було обрано мову гіпертекстової розмітки HTML, каскадні таблиці стилів CSS та фреймворк Bootstrap, що використовує сучасні напрацювання в області HTML та CSS. Для написання функцій було обрано мову програмування PHP та скриптому мову JavaScript.
Наукова значимість розробки полягає у чіткій та детальній структуризації необхідної інформації щодо закладів вищої освіти м.Одеси на єдиному інформаційному ресурсі. У результаті виконання роботи було створено веб-ресурс з картою абітурієнта Одеси, що відповідає всім вимогам для зберігання та структуризації інформації.
Даний веб-сайт підтримується всіма сучасними браузерами, що робить його доступним усім користувачам мережі Інтернет.
43
Борко, Ігор. "Оперна вокальна інтерпретація як предмет наукового дискурсу." Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Сценічне мистецтво 4, no. 2 (October 28, 2021): 109–22. http://dx.doi.org/10.31866/2616-759x.4.2.2021.243238.
Full textAbstract:
Художньо-виражальні засоби творення сценічної образності в оперному мистецтві тісно пов’язані зі стилістикою оперного співу виконавця, невід’ємною складовою якого є вокальна інтерпретація. Мета дослідження – проаналізувати сучасний стан наукових досліджень вокальної інтерпретації як невід’ємної складової оперного мистецтва. Методологія дослідження спирається як на загальнонаукові, так і на спеціальні методи дослідження: аналіз – для з’ясування змісту досліджень з проблем оперної вокально-сценічної інтерпретації; історико-генетичний – для розуміння значення вокальної інтерпретації в історії розвитку оперного мистецтва; дедуктивний – спрямував дослідження від узагальненого розуміння теорії оперного жанру до конкретного, зокрема ролі вокальної інтерпретації як складової оперно-виконавського мистецтва; компаративний – для порівняння характеристик вокальної інтерпретаційної стилістики виконавців. Наукова новизна. Ця робота є спробою осягнути науково-аналітичний досвід у царині сценічної оперно-вокальної інтерпретації. Висновки. Вокально-сценічна, образно-творча діяльність оперного співака як виконавця-інтерпретатора вимагає глибокого аналізу та розуміння виконуваного музичного твору в культурно-історичному контексті епохи поруч із високою майстерністю та яскравістю самовираження під час розв’язання комплексу художньо- виконавських і технічних завдань. Зважаючи на це, оперний виконавець створює власну інтерпретаційну версію вокального твору, яка має бути різноманітною, але визначеною межами традицій. Інтерпретаційні версії визначаються особливостями донесення змісту художнього тексту, емоційного підтексту оперної партії за допомогою різних комплексів експресивних засобів, прийомів вокальної техніки та ступенем занурення в історичний контекст. Чіткість артикуляції та дикція в сукупності з іншими засобами художньої виразності та індивідуальними особливостями звуковидобування визначають оригінальний стиль оперного співака-інтерпретатора. Використання нових і традиційних вокально-інтерпретаційних моделей відкриває широкі можливості для дослідження історико-теоретичного аспекту оперного мистецтва різних періодів, його композиторських шкіл та жанрів. Аналіз наукових досліджень показав, що у них питання оперної вокально-сценічної інтерпретації висвітлювались або дотично, у контексті вивчення інших проблем оперного мистецтва, або на відповідному етапі його історичного розвитку. Наразі перед сучасною науковою думкою постає завдання комплексного осмислення ролі вокальної інтерпретації в процесі створення сценічної образності в оперному мистецтві з визначенням різних вокально-інтерпретаційних
44
Фіялка, Світлана Борисівна, and Анна Штефан. "Професійні ролі сучасного редактора пізнавальної літератури для дітей молодшого шкільного віку." Технологія і техніка друкарства, no. 4(70) (December 30, 2020): 72–81. http://dx.doi.org/10.20535/2077-7264.4(70).2020.227610.
Full textAbstract:
Наукова новизна полягає в розширенні уявлень про пізнавальну книгу для дітей молодшого шкільного віку та роль редактора в її вдосконаленні з урахуванням психологічних особливостей читацької авдиторії. Звернено увагу на термінологічну плутанину щодо пізнавальної літератури та розглянуто думки науковців щодо понять «пізнавальна книга», «нон-фікшн», «просвітницька книга», «навчально-пізнавальне видання» і «науково-популярне видання». На основі цього розширено дефініцію «пізнавальної літератури». Зазначено, що нині професія редактора дитячої літератури зазнала значних змін: він не лише виконує редакторський аналіз матеріалу, а й володіє важливими особистісними якостями та поєднує в роботі досвід багатьох фахівців. Відтак запропоновано універсальний набір функцій редактора пізнавальної книги для дітей молодшого шкільного віку, котрий постає в таких ролях: «редактор-дослідник дитячої психології», «редактор-популяризатор», «редактор-універсальна особистість», «редактор-консультант», «редактор-верстальник», «редактор-ілюстратор», «редактор-педагог». Зроблено висновок, що пізнавальна книга актуальна в освітньому процесі, однак вона потребує фахового редактора, котрий, уміло застосовуючи надбання інших професій, знаючи механізми поліпшення сприйняття інформації, може підвищити рівень її якості. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що їх можна використовувати в навчальному процесі підготовки майбутніх редакторів. Також ця інформація може бути використана видавництвами задля розширення пропозиції та, відповідно, збільшення попиту на пізнавальну книгу для дітей. Робота доводить доцільність використання пізнавальної літератури під час навчального процесу учнів початкової школи.
45
Приймак, С. "Наукова робота ОУНБ ім. Д. І. Чижевського з популяризації життя і діяльності славетних земляків." Бібліотечна планета, no. 1 (87) (2020): 12–14.
Find full text
46
Фіялка, Світлана, and Іванна Мельник. "Напрями роботи редактора з дитячими інтерактивними виданнями." Технологія і техніка друкарства, no. 1(71) (April 5, 2021): 78–89. http://dx.doi.org/10.20535/2077-7264.1(71).2021.228976.
Full textAbstract:
Наукова новизна дослідження полягає у вдосконаленні визначення поняття «інтерактивне видання». Популярність інтерактивних видань на ринку зумовлена потребами часу та потужним розвитком технологій. Видавництва орієнтуються на новий формат видань, який одразу ж зацікавлює читача своїми альтернативними підходами та оригінальною структурою. Саме це пояснює тенденцію поширення інтерактивних видань та зумовлює потребу їх детального аналізу. Досліджено вплив інтерактивного видання на психіку дитини з урахуванням перцептивних особливостей дітей старшого дошкільного віку. Доведено, що характер впливу відрізняється залежно від виду видання (друковане, електронне, друковане з використанням гаджета). Зазначено, що те, як впливатиме видання на дитину, залежить не тільки від його функціональних можливостей, а й від батьків, які самі вирішують, скільки часу дитина проводитиме за читанням книги, як вона буде з нею ознайомлюватися (сама або за допомогою батьків) тощо. Розглянуто сутність професійної діяльності редактора та особистісні критерії в роботі, які визначають високий професіоналізм фахівця. Запропоновано методику редагування інтерактивних видань. Розроблена методика забезпечує високий рівень професійної діяльності редактора у створенні якісного кінцевого продукту та поєднує в собі набір основних особистісних якостей редактора; осучаснені прийоми редагування; методику роботи з основним текстом, ілюстративним і мультимедійним матеріалом. Результати дослідження можна використовувати для формування професійної компетентності майбутніх фахівців видавничої справи та редагування та для підвищення кваліфікації редакторів. Робота доводить доцільність та ефективність використання інтерактивних видань для навчання дітей старшого дошкільного віку.
47
БОБИЛЬ, В. В., and О. А. ТОПОРКОВА. "ГНУЧКЕ ПЛАНУВАННЯ У ВНУТРІШНЬОМУ АУДИТІ ЯК СПОСІБ РЕАГУВАННЯ НА НЕПЕРЕДБАЧУВАНІ РИЗИКИ." REVIEW OF TRANSPORT ECONOMICS AND MANAGEMENT, no. 5 (21) (June 17, 2021): 116–24. http://dx.doi.org/10.15802/rtem2021/243649.
Full textAbstract:
Мета. Робота присвячена огляду підходів до визначення простору аудиторської перевірки із застосуванням ризик-орієнтованого та ковзного планування. Методика. Для вирішення задач такого класу в роботі запропоновано застосувати системний підхід, узагальнення та порівняння. Результати. У роботі наведено аналіз діючої нормативної бази щодо організації внутрішнього аудиту. Узагальнено досвід вітчизняних та зарубіжних дослідників щодо можливості гнучкого корегування аудиторського завдання та реагування на непередбачувані ризики. Визначено роль внутрішнього аудиту для системи управління суб’єктом господарювання, системи внутрішнього контролю та політики управління ризиками. Встановлено, що наявність постійної комунікації з менеджментом суб’єкта господарювання є запорукою швидкого реагування на виклики. Оцінка ризиків за участю менеджменту дозволить зосередитися на тих бізнес-сегментах (процесах), які потребують нагальних аудиторських перевірок. Наукова новизна. Інтерпретовано цикл управління ризиками, який застосовується в практиці управління проектами, для потреб планування у внутрішньому аудиті. Визначено порядок формування аудиторського периметру на підставі результатів ризик-орієнтованого відбору об’єктів аудиту. Практична значимість. Впровадження циклу управління ризиками в практику внутрішнього аудиту дозволить забезпечити якісне планування аудиторського завдання та включення до аудиторського периметру саме тих об’єктів (напрямів), за якими ідентифіковано найбільші загрози та ризики.
48
ОЛИЦЬКА, Олена. "М.М.ДАРМАНСЬКИЙ – ОСВІТЯНИН, НАУКОВЕЦЬ, УПРАВЛІНЕЦЬ: ШТРИХИ ДО ПРОФЕСІЙНОГО ПОРТРЕТА." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 21, no. 2 (September 12, 2020): 134–46. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v21i2.425.
Full textAbstract:
У статті автором окреслено основні штрихи до професійного портрета видатного науковця, освітянина та талановитого управлінця М.М.Дарманського. Розглянуто та проаналізовано становлення науково-педагогічних поглядів відомого подільського педагога-новатора Миколи Дарманського під час здобуття ним досвіду в сфері освітньої діяльності. Встановлено актуальність розглянутих ним проблем і питань в освітній діяльності для сучасної освіти. Розкрито основні ідеї талановитого управлінця Миколи Миколайовича Дарманського щодо організації та введення ступеневої освіти в Хмельницькому педагогічному училищі. Розглянуто та узагальнено запропоновані освітянином методи і форми навчання і виховання, націлені на розвиток фізичних та розумових здібностей.
У статті подано аналіз окремих наукових досягнень та результати впровадження великим педагогом-новатором науково-педагогічних ідей в практику діяльності закладів освіти. Проаналізовано поняття «ступенева підготовка педагогічних кадрів». Розглянуто роботу М. Дарманського зі студентами, будучи на посаді ректора. Досліджено і розкрито ключові аспекти освітньої, наукової та управлінської діяльності Миколи Миколайовича Дарманського. Розглянуто особисті здобутки — наукові праці М.М.Дарманського, в яких відображені ідеологічні, педагогічні, наукові та управлінські погляди досліджуваної персоналії, їх теоретичне та практичне значення, проаналізовано науково-практичні посібники та встановлено актуальність розглянутих ним проблем і питань в освітній діяльності для сучасної освіти. Розглянуто пріоритетні напрями розвитку освіти області у 1987–1992 рр.
Матеріали даної статті можна використати для здобуття досвіду в сфері освітньої та управлінської діяльності.
49
Іванова, Вікторія, and Людмила Григоренко. "Навчально-дослідницька робота – складник професійної підготовки майбутніх педагогів в умовах вищої школи." Освітній вимір 40 (February 13, 2014): 42–46. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v40i0.2951.
Full textAbstract:
Іванова В. В., Григоренко Л. В. Навчально-дослідницька робота – складник професійної підготовки майбутніх педагогів в умовах вищої школи.
У статті обґрунтовуються мета, завдання, шляхи навчально-дослідницької роботи майбутніх учителів відповідно до нової освітньої парадигми, що реалізується через подолання формалізму у педагогічній діяльності та формування позитивної мотивації студентів, настанови на заняття науковою роботою, залучення їх до систематичної науково-дослідницької діяльності.
50
Виноградова, Вікторія. "Характеристика психологічного профілю творчої особистості науковця (на прикладі В. І. Вернадського та І. І. Мечникова)." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 2(52) (2020): 213–24. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-52-2-213-224.
Full textAbstract:
У статті розкрито психологічний профіль українських науковців В. І. Вернадського та І. І. Мечникова. Основною метою цієї роботи є дослідження психологічного портрету особистості науковців у взаємозв’язку з основними біографічними подіями. У статті використовуються теоретичні та біографічний методи. Приділена увага здібностям та психічним властивостям, які необхідні для роботи в галузі науки. З’ясовано якості творчої особистості: захоплення певною галуззю знань ще у дитячі роки, зосередження на творчій роботі, спрямованість на обраний напрям діяльності, велика працездатність, непоступливість у творчості, захоплення роботою. Висвітлено передумови формування та умови розвитку наукового таланту видатних діячів науки. Дослідницький фокус спрямовано на фактори, які вплинули на розвиток творчої особистості В. І. Вернадського та І. І. Мечникова. Аналізуються сімейні умови, які можуть стимулювати розвиток творчої особистості. Простежено зв’язки між значущими постатями у житті В. І. Вернадського й І. І. Мечникова та формуванням у них рис характеру та якостей особистості. З’ясовано, що системо утворюючим чинником у процесі розвитку наукових здібностей є сама особистість. Пошук особистістю власної цілісності може виступати фактором спроможності робити наукові відкриття. Визначено умови, які вплинули на формування наукового таланту В.І. Вернадського та І. І. Мечникова. У статті визначено основні фактори, які вплинули на розвиток здібностей видатних науковців. Серед яких: високий рівень загальних здібностей, який проявлявся у здібностях до навчання; позитивний вплив мікросередовища, спілкування у колі високоінтелектуальних людей, самостійність прийняття рішень та розв’язання життєвих завдань, а також особистісно-природничий чинник, які майбутні науковці застосовували у власних наукових дослідженнях та відкриттях. Висновки. Отже, наукові здібності формуються протягом життя, однак визначальним є середовище в умовах якого відбувається розвиток творчих здібностей індивіда. На формування наукового таланту особистості впливає сім’я та інші системи мікро- та макросередовища.