Academic literature on the topic 'Ринкові стратегії'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Ринкові стратегії.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Journal articles on the topic "Ринкові стратегії"
1
Lipych, Lubov, Oksana Khilukha, Myroslava Kushnir, and Viktor Zagoruyko. "СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ЛЮДСЬКИМ КАПІТАЛОМ ЯК СКЛАДОВА РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМТВА." Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 1, no. 17 (March 12, 2019): 45–55. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2019-01-45-55.
Full textAbstract:
Людський капітал є призмою, через яку слід оцінювати досягнення підприємства. Він також характеризується як одна з найсильніших переваг при створенні вартості певної бізнес-одиниці на конкурентному ринку. Його використання в економіці підприємства пов’язане з безпосереднім залученням працівника, тому персонал – найважливіший ресурс, і в той же час капітал (актив). Обґрунтовано, що людський капітал має вартість в тому випадку коли, забезпечує розвиток, дозволяє впроваджувати інноваційні стратегії, підвищує ефективність роботи та економічну ефективність підприємства, а також використовує ринкові можливості та нейтралізує потенційні загрози. Управління людським капіталом, будучи функціональною стратегією, має відповідати стратегії розвитку підприємства за цілями та структурою. Мета стратегічного управління людським капіталом – визначити напрями і методи його використання для досягнення цілей організації, і, як наслідок, підвищення вартості підприємства.
Теорія та практика управління розробили безліч корисних моделей для підтримки стратегічного управління людським капіталом, які відрізняються рівнем складності, обсягом знань, необхідних для їх використання, а також витратами на впровадження. Доведено, що кожне підприємство здатне знайти, оптимальну з точки зору його потреб. Отже, стратегії управління людським капіталом повинні стати обов’язковою нормою, а їх інтеграція з глобальною стратегією розвитку підприємства необхідною умовою для зміцнення його цінностей.
2
Кириченко, Н. В., and Г. В. Жосан. "НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ СТРАТЕГІЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТОРГОВОГО ПІДПРИЄМСТВА." Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, no. 10 (December 30, 2021): 45–50. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2021.10.6.
Full textAbstract:
В статті розкриваються основні напрями удосконалення стратегії конкурентоспроможності торгового підприємства. Визначено фактори, що впливають на конкурентоспроможність: комунікативна політика компаній-суперників; розробка нових товарів та присвоєння торгових брендів та марок; привабливість та якість пакування товарів; ефективність і організація сервісної політики фірм-конкурентів; організація збуту продукції у суперників (конкурентів); раціональність каналів просування товарів у підприємств-аналогів. Встановлено, що поняття конкурентоспроможність практично складається з чотирьох груп факторів: техніко-економічні, комерційні, нормативно-правові, соціальні. З’ясовано, що на конкурентоспроможність впливають як зовнішні (державні, ринкові, соціально-політичні), так і внутрішні (організаційна структура підприємства, фактор інновації продукції (робіт, послуг), якість продукції (робіт, послуг)) фактори.
3
Ільїн, В. Ю. "ДОМІНУЮЧІ ІНВЕСТИЦІЙНІ СТРАТЕГІЇ ФОРМУВАННЯ ВИРОБНИЧИХ ПОРТФЕЛІВ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ." Економічний вісник. Серія: фінанси, облік, оподаткування, no. 3 (March 28, 2019): 59–71. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5932.3.2019.59-71.
Full textAbstract:
Сучасні ринкові засади аграрного виробництва в контексті забезпечення інвестиційної активності та інвестиційної привабливості підприємств вимагають найбільш прибуткової диверсифікації виробництва з метою забезпечення стабільного розвитку національного аграрного бізнесу під час реалізації найбільш ефективних актуальних проектів сільськогосподарського капіталовкладення. Сучасні інвестиційні проекти національних аграрних підприємств фактично є стратегією господарства, яка виражається у певній сукупності виробничих активів (виробничому портфелі підприємства). Виробничий портфель аграрного підприємства є ефективним, якщо він максимально відповідає актуальним цілям і завданням господарства, а саме має бути прибутковим та інвестиційно привабливим. Таким чином, для аналізу якості існуючих виробничих портфелів необхідно оцінити відповідність структури виробництва сучасним стратегіям аграрного підприємництва на прикладі регіонального агропромислового комплексу. Дослідити комплексне використання сучасних актуальних інструментів інвестиційної діяльності аграрних підприємств, розкрити їхній зміст та значення як важливого чинника інвестування підприємств в умовах глобалізації.
4
Кащена, Н. Б. "ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ АКТИВНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА ТОРГІВЛІ." Підприємництво та інновації, no. 11-2 (May 29, 2020): 37–43. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/11.24.
Full textAbstract:
У статті розглянуто теоретико-методичні засади формування інноваційних стратегій управління економічною активністю підприємств торгівлі. Доведено, що інноваційна стратегія економічної активності торговельних підприємств є стратегією розвитку, орієнтованою на використання інновацій для формування конкурентних переваг високого порядку, підвищення ринкової активності та вартості підприємства в умовах швидкоплинних змін бізнес-середовища та потреб стейкхолдерів. Визначено принципи та розроблено алгоритмічну модель формування й реалізації інноваційної стратегії розвитку економічної активності підприємств торгівлі, яка втілює ключові процеси стратегування (мислення, планування, управління, реалізація, аналіз ситуації та наслідків дій) і дає змогу структурувати порядок дій із розроблення, втілення, контролю виконання та корегування стратегії.
5
Рубаха, М., Юлія Попівняк, Р. Паславська, С. Тесля, and М. Петик. "МОДЕЛЮВАННЯ ВПЛИВУ ЧИННИКІВ ЕКОНОМІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА НА РИНКОВУ ВАРТІСТЬ КОРПОРАЦІЙ: ПРИКЛАД УКРАЇНИ." Financial and credit activity problems of theory and practice 5, no. 40 (November 8, 2021): 314–27. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v5i40.245158.
Full textAbstract:
Анотація. Капіталізація є важливим показником інвестиційної привабливості, прибутковості та стабільності підприємств у корпоративному секторі. У цьому контексті аналіз факторів, що впливають на ринкову капіталізацію підприємств, є важливим для управління корпоративними фінансами. Метою статті є визначення найважливіших факторів мікро- та макроекономічного середовища, що впливають на капіталізацію українських підприємств, на прикладі енергетичних підприємств шляхом кореляційно-регресійного аналізу і запропонувати шляхи вдосконалення корпоративного управління та алгоритмів прийняття врахування економічних факторів у стратегії зростання ринкової капіталізації. Розкрито взаємозв’язок між макроекономічними показниками розвитку України, фінансовим станом підприємств та їхньою ринковою капіталізацією на основі факторного та кореляційного аналізу. Побудовано математичну модель, яка показує вплив основних макроекономічних факторів і фінансового стану суб’єктів господарювання (підприємств енергетичного сектору України) на рівень їхньої ринкової капіталізації (п’ять прихованих факторів визначають рівень капіталізації підприємств на 93,8%). Запропоновано алгоритм визначення і врахування впливу економічного середовища на ринкову капіталізацію підприємств, що може поліпшити якість управління компаніями корпоративного сектору в контексті збільшення їхньої ринкової капіталізації. Розроблено пропозиції щодо необхідності розвитку системи коропративного управління в корпоративному секторі як запоруки зростання ринкової капіталізації. Зокрема, запропоновано функціональну модель коропративного управління. Використання моделі дозволить забезпечити формування ефективної стабільної та гнучкої організаційної структури управління, регулювати взаємодію між органами управління та акціонерами, дозволить сформувати належну корпоративну культуру та імідж компанії, а також забезпечить належний рівень фінансування підприємства, реалізацію ефективної дивідендної політики, якісне управління власністю та цінними паперами компанії, її фінансовими результатами, інвестиціями та ризиками. Ключові слова: капіталізація, корпоративне управління, ринкова вартість, математична модель, економічне середовище. Формул: 6; рис.: 4; табл.: 5; бібл.: 26.
6
Khaustova, Kseniia Mukhailovna, Miroslava Vasylivna Chorii, and Tetiana Ivanivna Ilto. "ФОРМУВАННЯ ПРОДУКТОВОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВ ГОТЕЛЬНОГО БІЗНЕСУ В УМОВАХ РИНКОВИХ ЗМІН." SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA, no. 1(20) (2020): 43–48. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2020-1(20)-43-48.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. В умовах швидких змін на ринку готельних послуг формування адаптивної продуктової стратегії та вибір відповідних інструментів її реалізації є необхідною передумовою виживання та забезпечення довгострокової конкурентоспроможності підприємства готельної індустрії. Постановка проблеми. Дослідження теоретичних підходів до формування та реалізації продуктової стратегії підприємства готельного бізнесу в умовах ринкових змін має теоретичне та прикладне значення. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Досліджено наукові підходи до проблем адаптивності стратегічного правління підприємствами готельного бізнесу та процесів формування продуктових стратегій. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. В науковій літературі недостатньо дослідженими залишаються питання розробки та адаптації продуктових стратегій готелю в умовах ринкових змін. Постановка завдання. Завдання полягає у визначенні сутності та підходів до формування продуктової стратегії готельного підприємства в умовах ринкових змін. Виклад основного матеріалу. Досліджено підходи до визначення продуктової стратегії, уточнено сутність поняття продуктова стратегія підприємства готельного бізнесу, систематизовано види продуктової стратегії готельних підприємств, обґрунтовано методичні підходи до процесу її формування та інструментів забезпечення адаптивності в сучасних умовах. Висновки. Проведені дослідження дозволяють зробити висновки щодо напрямків удосконалення процесу формування продуктової стратегії готельного підприємства, який запропоновано здійснювати у три етапи (вибір стратегічної зони господарювання, визначення типу продуктової стратегії та розстановка акцентів), кожний з яких дозволяє окреслити основні напрямки забезпечення конкурентних переваг із врахуванням змін у ринковому середовищі.
7
Божанова, В. Ю., and О. Є. Кононова. "ПРОБЛЕМИ АДАПТАЦІЇ СТРАТЕГІЙ РОЗВИТКУ КРАЇН ЄВРОПИ ДО УМОВ ФУНКЦІОНУВАННЯ БУДІВЕЛЬНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ." Підприємництво та інновації, no. 10 (December 30, 2019): 17–24. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/10.2.
Full textAbstract:
Оптимізація стратегічного управління будівельної галузі через використання зарубіжного досвіду, зокрема стратегій розвитку провідних країн Європи, є важливою сферою вдосконалення. Ця сфера передбачає використання низки напрямів щодо поліпшення, які передбачають упровадження складних технологічних, економічних інновацій у досліджуваній галузі. Ефективна реалізація вказаних напрямів розвитку можлива за певних умов функціонування вітчизняного середовища (або приведення стану функціонування будівельної галузі України до необхідних характеристик). Для найбільш оптимального використання зарубіжного досвіду потрібно оцінити всі можливі проблеми, що пов’язані з адаптацією найкращих стратегій розвитку. У статті проведено аналіз проблем адаптації в Україні стратегії коопетиції (стратегії розвитку організованого інституційного багаторівневого господарства (будівельної галузі), керованого із застосуванням ринкових методів). Також установлено, що стратегія коопетиції отримала впровадження в Польщі, деяких країнах ЄС (зокрема, Латвії, частково – у Німеччині). Розглянуто основні проблемні аспекти впровадження стратегії коопетиції в сучасних умовах функціонування будівельної галузі України для кожної зі стратегічних груп.
8
Yemets, O. I., and N. V. Biloshkurska. "ПОЛІТЕКОНОМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА." Actual problems of regional economy development 2, no. 17 (November 30, 2021): 67–76. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.17.67-76.
Full textAbstract:
Метою статті є проаналізувати стан ДПП в Україні, виявити політекономічні особливості, переваги, недоліки та ризики для стейкхолдерів, визначити блоки бар’єрів, що перешкоджають ДПП в ринковій економічній системі. При вирішенні поставлених завдань нами використано ряд методів дослідження: аналізу, синтезу та порівняння щодо особливостей державно-приватного партнерства для стейкхолдерів.
Успішною платформою для розвитку державно-приватного партнерства (ДПП) є взаємовигідні відносини між усіма зацікавленими сторонами. Державний менеджмент часто визначає вектори розвитку галузей, сфер та регіонів для ефективної інвестиційної діяльності з врахуванням стратегії розвитку. Варто зазначити, що до переваг ДПП слід віднести те, що підвищується ефективність управління об'єктами як державної так і комунальної власності; якість надання державних послуг населенню та суб’єктам господарювання; створюються умови для використання сучасних досягнень науки і техніки, впроваджуються інновації; зменшується навантаження на державний бюджет та оптимізуються видатки на надання державних послуг.
Поряд з перевагами, виявлено ряд недоліків ДПП, що пов’язані з реалізацією проектів. До них можна віднести: окремі труднощі, що пов’язані з отриманням дозвільних документів та погодження; процедура складності в переоформленні права користування землею на приватного партнера; недостатня мотивація та відсутність фахової підготовки посадових осіб, наявність корупційних проявів.
Наукова новизна полягає в тому, що вперше проаналізовано політекономічні особливості державно-приватного партнерства, які в ринковій економіці яскраво проявляються через відносини, що складаються між зацікавленими сторонами – стейкхолдерами.
Розвиток державно-приватного партнерства досяг ключових змін та має позитивну динаміку: оновлена законодавча база з ДПП та концесій, відкриття зовнішніх пропозицій для ініціювання потенційними партнерами національних або регіональних проектів ДПП, дороги ДПП.
Проведено SWOT аналіз інфраструктури доріг, що дало можливість виявити сильні і слабкі сторони, загрози та можливості.
Нами виокремлено три блоки недоліків державно-приватного партнерства в інфраструктурних проектах: 1) складність та високі витрати, 2) ринкові та фінансові ризики, 3) політичні і соціальні ризики.
Висновки та рекомендації мають практичну значущість для регіональних та місцевих органів влади та приватного сектору, адже політекономічні особливості ДПП нададуть можливість розкрити взаємовигідність для стейкхолдерів, які полягають у налагодженні комунікацій, вдосконаленні інфраструктури та оптимізації розподілу інвестицій та ризиків.
9
Забедюк М.С., к.е.н., доцент. "СТРАТЕГІЯ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ЯК ШЛЯХ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА." Економічний форум 1, no. 2 (May 17, 2020): 87–92. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-2-11.
Full textAbstract:
Стаття присвячена формуванню етапів стратегії диверсифікації з метою підвищення ефективності діяльності підприємства. Розглянуто сутність та основні характеристики диверсифікації. Виокремлено основні чинники та принципи впровадження стратегії диверсифікації на підприємстві. Розглянуто особливості підходів до застосування диверсифікації. Досліджено види диверсифікації та їх основні характеристики.
Застосування методу диверсифікації суб’єктами господарювання різних сфер діяльності та форм власності є ефективним шляхом, адже він дозволяє розширити спеціалізацію та види діяльності, поглибити вертикальну інтеграцію, відновити міжгалузеві зв'язки на підприємстві, стати поштовхом до виникнення нових раціональних ініціатив та рішень.
Важливість диверсифікованого розвитку підприємств зумовлена вичерпністю внутрішніх джерел зростання ефективності виробництва в основних сферах бізнесу або навпаки збільшенням власного капіталу. Тому, диверсифікацію слід розглядати не тільки як засіб запобігання кризовому становищу підприємства, а й як стратегію його подальшого процвітаючого розвитку.
Підприємства, які обирають стратегію диверсифікації, намагаються виробляти більше модифікацій продукції, щоб досягти якомога вищого ефекту масштабу. Стратегія реалізується за допомогою стратегії зростання (розширення товарного асортименту) і стратегії розширення ринку (освоєння нових ринків) або на основі комбінування елементів їх обох. Стратегія диверсифікації сприяє унезалежненню підприємства від одного стратегічного господарського підрозділу.
З метою вибору найбільш оптимального виду стратегії розглянуті види диверсифікації та їх основні характеристики.
В процесі вибору оптимального виду стратегії слід враховувати вплив факторів на діяльність підприємства. Фактори впливу, в свою чергу, слід розглядати і досліджувати з двох точок зору: зовнішнього середовища, тобто з боку макро- і мікрооточення, у якому діє підприємство; внутрішнього середовища самого підприємства, що складається з ряду ланок і сфер діяльності (ресурсів).
Отже, аналізуючи існуючі види диверсифікації підприємство обирає найбільш оптимальний з найбільшою для себе вигодою і найменшим ризиком, тобто вибрати оптимальний варіант вкладення капіталу із максимально можливим прибутком і забезпеченням фінансової стійкості підприємства.
10
Atamanenko, I. B. "Культурні засади стратегічного управління бізнес-організацією." Grani 18, no. 7 (May 6, 2015): 20–26. http://dx.doi.org/10.15421/1715130.
Full textAbstract:
У сучасній соціології розуміння соціокультурних факторів стратегічної діяльності суб’єктів ринкової економіки досить обмежене та засноване на менеджеріальних уявленнях щодо взаємодії організацій із конкурентним середовищем. Внаслідок цього недостатньо уваги приділяється культурним та соціальним основам стратегії конкурентної боротьби, а також виключається з аналізу персонал як активний суб’єкт формування стратегічної політики організації. Крім цього, у вітчизняній науці розуміння ділових стратегій бізнесорганізації засноване на західних теоретичних моделях, які досить важко застосовувати для конкретних соціокультурних та економічних умов. Це стосується і вивчення корпоративної культури, уявлення про яку досі характеризуються фрагментарністю, що викликає потребу до синтезу розрізнених теоретичних побудов. Таким чином, у статті розглядаються соціокультурні основи ділових стратегій бізнесорганізацій. Здійснена спроба узагальнення основних типологій корпоративної культури. Пропонується класифікація ділових стратегій за типологічними ознаками корпоративної культури. Корпоративна культура бізнесорганізації розглядається, крім цього, не тільки як ефективний інструмент підвищення конкурентоспроможності сучасних господарських структур, але й як засіб підвищення інтелектуального та культурного капіталів бізнесорганізації. Узагальнення основних типологій корпоративної культури дозволяє виокремити найбільш ефективні у сучасних умовах організаційні цінності та напрями стратегічної діяльності. Застосовуючи соціологічний підхід, автор намагається подолати менеджеріальний та економічний редукціонізм у вивченні механізмів формування та реалізації ділових стратегій сучасних бізнесорганізацій, який полягає у абсолютизації суто ринкових факторів, що детермінують поведінку бізнесорганізації у зовнішньому середовищі. Таким чином, актуалізується важливість включення в аналіз ринкової поведінки господарських суб’єктів культурних та соціальних аспектів економічної діяльності. Таке розуміння дозволяє розглядати членів персоналу не лише в якості пасивного об’єкта управлінської діяльності, але й в якості активного соціального суб’єкта організаційних змін. Вивчення корпоративної культури як фундаментального фактора побудови і реалізації організаційної стратегії дозволяє розширити розуміння процесу управління сучасними господарськими утвореннями.
Dissertations / Theses on the topic "Ринкові стратегії"
1
Меліхова, А. І., and М. П. Денисенко. "Стратегії міжнародного маркетингу на підприємстві." Thesis, Сумський державний університет, 2014. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/42406.
Full textAbstract:
В останні десятиріччя серед функціональних сфер на підприємстві маркетинг посів особливе місце. У зв’язку із зростаючою інтернаціоналізацією виробництва і посиленням міжнародної взаємозалежності держав на світовому ринку , а також в умовах глобалізації ринків величезного значення набуває також і міжнародний маркетинг.
2
Ілляшенко, Сергій Миколайович. "Розроблення інноваційної стратегії підприємства в умовах змін вектору розвитку національної економіки." Thesis, Сумський державний університет, 2016. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/45886.
Full text
3
Прошуніна, А. А. "Формування маркетингової стратегії ПРАТ ВЕК «Сумигазмаш»." Master's thesis, Сумський державний університет, 2019. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/76019.
Full textAbstract:
Предмет дослідження - напрямки та варіанти розвитку ринкових можливостей підприємства.
Об'єкт дослідження - вибір напрямків та варіантів розвитку ринкових можливостей було виконано для ПАТ ВЕК «Сумигазмаш».
Мета роботи - дослідити теоретико-методичні основи аналізу ринкових можливостей підприємства і на цій основі вибрати подальші напрямки розвитку для ПАТ ВЕК «Сумигазмаш».
4
Борисюк, О. Ю., and Олена Миколаївна Кітченко. "Проведення маркетингових досліджень для підприємств роздрібної торгівлі." Thesis, НТУ "ХПІ", 2016. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/26212.
Full text
5
Корнатовські, Р., Ольга Володимирівна Прокопенко, Ольга Владимировна Прокопенко, and Olha Volodymyrivna Prokopenko. "Фази розроблення ринкової стратегії." Thesis, Кременчуцький національний університет ім. М. Остроградського, 2017. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/65405.
Full textAbstract:
Визначено 5 фаз розроблення ринкової стратегії, побудовано їх хронологічну схему.Определены 5 фаз разработки рыночной стратегии, построена их хронологическая схема.
5 phases of development of market strategy are defined, their chronological scheme is constructed.
6
Черняєва, О. В., and А. О. Ноздріна. "Кредитні спілки як стимул для розширення фінансування малого бізнесу." Thesis, НТУ "ХПІ", 2012. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/27066.
Full text
7
Сова, О. Ф. "Удосконалення маркетингової стратегії підприємства з метою розширення ринків збуту підприємства в сучасних умовах." Thesis, Чернігів, 2019. http://ir.stu.cn.ua/123456789/19632.
Full textAbstract:
Сова, О. Ф. Удосконалення маркетингової стратегії підприємства з
метою розширення ринків збуту підприємства в сучасних умовах : магістерська робота : 073 «Менеджмент» / О. Ф. Сова ; керівник роботи Попело О. В.; Національний університет «Чернігівська політехніка», кафедра менеджменту та державної служби. – Чернігів, 2019. – 122 с.Досліджено види маркетингових стратегій на ринку й в світі. Проаналізовано рівень економічного розвитку та умов діяльності суб’єкта підприємництва ФОП «Василець З.М.». Оцінено конкурентні позиції ФОП. Розроблено алгоритм запровадження ефективного маркетингового комплексу на підприємстві. інноваційні тренди в конкурентних реаліях ресторанного господарства світу. Запропоновано ефективні маркетингові стратегії щодо вдосконалення роботи суб’єкта підприємництва ФОП «Василець З.М.».
8
Ілляшенко, Наталія Сергіївна, Наталия Сергеевна Ильяшенко, and Nataliia Serhiivna Illiashenko. "Варіанти розвитку ринкових можливостей залежно від типів нововведень." Thesis, ТОВ «ТД «Папірус», 2011. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/28094.
Full textAbstract:
Сучасний етап розвитку вітчизняної економіки характеризується високим рівнем конкуренції на ринку.
А в умовах виходу України на міжнародні ринки (в результаті вступу до СОТ) ця ситуація загострюється. Саме
тому, виникає необхідність вибору нової стратегії ведення підприємницької діяльності, яка б дозволила
вітчизняним підприємствам здійснити стрімкий прорив в господарській діяльності, перейти на якісно новий
рівень розвитку і мати можливість конкурувати на міжнародних ринках.
При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/28094
9
Темченко, К. В. "Формування стратегії розширення ринків збуту продукції." Master's thesis, Сумський державний університет, 2019. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/76251.
Full textAbstract:
У першому розділі роботи «Поняття та види стратегій підприємства» розглядаються стратегії сталого розвитку та стратегічна спрямованість збутової діяльності підприємства.
У другому розділі «Теоретичні підходи до формування ринкових стратегій підприємства» досліджено моделювання стратегій бізнесу та стратегія диверсифікації.
Третій розділ «Методологія стратегічного управління для розширення ринків збуту ПП «Полісан» містить аналітичну частину роботи. Цей розділ містить характеристику діяльності ПП «Полісан», аналіз конкурентних позицій підприємства та оцінку ефективності обраної стратегії.
10
Козлова, К. Є. "Шляхи формування ефективної стратегії підприємства." Thesis, Київський національний університет технологій та дизайну, 2017. https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/7857.
Full textBooks on the topic "Ринкові стратегії"
1
Поглиблення ринкових реформ та стратегія економічного розвитку України до 2010 року. Vol. 2. Київ: УкрІНТЕІ, 1999.
Find full textBook chapters on the topic "Ринкові стратегії"
1
Смерічевський, С. Ф., О. В. Чумак, and В. Є. Командровська. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОРІЄНТИРИ У СТРАТЕГІЧНОМУ УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВАМИ ДЕРЖАВНОЇ ФОРМИ ВЛАСНОСТІ." In Economics, management and administration in the coordinates of sustainable development. Publishing House “Baltija Publishing”, 2021. http://dx.doi.org/10.30525/978-9934-26-157-2-28.
Full textAbstract:
Стратегічне управління розглянуто крізь призму умов ефективного функціонування підприємств за ринкових умов та кола визначених імперативів, для чого проаналізовано трактування цього терміна в науковій літературі та зауважено на основних проблемах сьогодення щодо даної теорії. Зауважено на важливість одного з інструментів зв’язку між урядом і установою, яка реалізує права власника, – стратегічного плану. У розвиток даного тезису акцентовано на необхідності розроблення корпоративної стратегії, яка визначає загальний напрям розвитку підприємства та бізнес-стратегії. Оскільки формування стратегії державного підприємства базується на стратегії власності держави, із метою підвищення дієвості та співвідношення процесу стратегічного управління економічним розвитком державних підприємств за умов кризових явищ запропоновано складати Карту програми стратегії управління, яка дає змогу враховувати ключові складники стратегії, що визначають результативність стратегічного плану. Рекомендовано акцентувати увагу на концептуальному складнику підходу до стратегічного управління, який передбачає, зокрема, побудову функціональних стратегій залежно від виду державних підприємств. Стратегічне управління посилює встановлення балансу між централізованою та децентралізованою системами управління державним підприємством за умов розроблення комунікаційної інфраструктури для їх ефективної взаємодії по вертикалі й горизонталі управління.