To see the other types of publications on this topic, follow the link: Ризик-ситуації.
Journal articles on the topic 'Ризик-ситуації'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 26 journal articles for your research on the topic 'Ризик-ситуації.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Куц, Г. М., and В. В. Нестеренко. "КОНТРОВЕРСІЙНІСТЬ ПРОЦЕСУ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ВЛАДИ НА СУМЩИНІ: ПОЛІТИКО-ІНСТИТУЦІЙНИЙ ВИМІР." Сучасне суспільство: політичні науки, соціологічні науки, культурологічні науки 2, no. 2-19 (2020): 53–68. http://dx.doi.org/10.34142/24130060.2019.19.2.05.
Full textAbstract:
З 2014 року в Україні здійснюється реформа децентралізації влади. Побічним ефектом від реформи децентралізації, який певним чином нівелював її успіхи на Сумщині, став конфлікт між Сумською обласною радою та Сумською міською радою, що розпочався у кінці 2018 р. і набув суттєвого загострення у 2019 р. Конфлікт пов’язаний з перереєстрацією підприємств обласної комунальної власності поза територією обласного центру. Власне кажучи, така ситуація не сприяє суспільно-політичній стабільності в регіоні, оскільки існує ризик збурення громадськості. Зазначено, що через протистояння двох владних легітимних структур регіонального рівня існує ризик катастрофічного зниження рівня довіри населення до владних інститутів взагалі. Це потенційно формуватиме в очах населення образ держави як слабкої та нездатної у кризові моменти захистити своїх громадян. Через зменшення рівня надходжень податків до бюджету Сум можлива ситуація, коли будуть недофінансовані або взагалі зупинені соціальні програми та виплати мешканцям міста, що значно підірве авторитет центральної влади. Найгіршим є те, що означені ситуації протистоянь нівелюють успіхи реформи децентралізації.
2
Tsymbal, Bohdan, Yuriy Dreval, Dmytro Shapovalov, Dmytro Shapovalov, and Maksym Shapovalov. "Підвищення рівня охорони праці та удосконалення методики міжнародної організації праці для оцінки професійних ризиків." Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 10, no. 2 (April 30, 2020): 46–63. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2020.10.2.6.
Full textAbstract:
В даній роботі представлено аналіз існуючих методик оцінки професійних ризиків. Було розроблено матрицю для оцінки величини професійного ризику та удосконалено методику Міжнародної організації праці для оцінки професійного ризику. Було розроблено п’ять рівнів серйозності наслідків, п’ять рівнів вірогідності шкоди для працівника та величину ризику від мінімального значення 1 (знехтуваний ризик) до максимального – 10 (критичний ризик). Для визначення величини ризиків, які заподіяні фізичними, хімічними, біологічними факторами небезпеки, частотою виникнення нещасного випадку, не-доліками в ергономіці та психологічними перенавантаженнями було розроблено критерії для матриць. Наслідки заподіяної шкоди можуть бути: незначні, легкі, середні, тяжкі та катастрофічні. Удосконалена методика дає можливість врахувати катастрофічні наслідки, які можуть настати під час надзвичайної ситуації, такої як пожежа, вибух, аварія, катастрофа та ін. Вірогідність професійних ризиків може бути: XS – від «eXtra Small» – дуже мала, S – від «Small» – мала, M – від «Medium» – середня, L – від «Large» – велика, XL – від «eXtra Large» – дуже велика та XXL – від «eXtra eXtra Large» – дуже-дуже велика. Удосконалена методика визначає: знехтуваний, малозначний, малий, помірний, прийнятний, допустимий, значимий, недопустимий, максимальний та критичний ризик. Удосконалену методику оцінки професійних ризиків було випробувано на молочному комбінаті. Було встановлено адекватність і точність результатів визначення величини професійного ризику удосконаленої методики порівняно з результатами існуючої. Для підвищення рівня охорони праці були запропоновані та впровадженні заходи з управління професійними ризиками.
3
РЄЗНІКОВА, ВІКТОРІЯ, and РУСЛАН СТЕФАНЧУК. "Оцінка ризиків у підприємництві та управління ними." Право України, no. 2018/05 (2018): 101. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-05-101.
Full textAbstract:
Проблема дослідження феномена ризику гостро постала у минулому столітті, що було пов’язано з бурхливим розвитком ринкової економіки. Ризик притаманний усім ринковим процесам, тому управління ризиками є невід’ємною части ною ефективного управління будь-якою організацією. У зв’язку з цим істотного значення набуває питання оцінки ризиків із правової точки зору та удосконалення механізму управління ними, зокрема й за допомогою правових засобів. Мета статті полягає у розкритті правової та економічної сторін оцінки ризику та з’ясуванні особливостей правового управління ними. Розкрито природу феномена ризику, досліджено правову та економічну сторони оцінки ризиків, проаналізовано особливості управління ризиками за допомогою правових засобів, а також надано характеристику основним нормативним актам і міжнародним стандартам у сфері оцінки та управління ризиками. Доведено, що право є універсальним засобом правового управління ризиками, оскільки стабілізує ситуацію вибору (наприклад, між правомірним і неправомірним ризиком), або ж, навпаки, збагачує, розширює вибір ризикуючого суб’єкта різноманітними варіантами, диверсифікує ризики, надає свободу в прийнятті ризику (право на ризик). Визначено управління ризиками в господарському праві як діяльність суб’єктів господарювання, спрямована на аналіз, прогнозування та оцінку ймовірності настання ризику в умовах невизначеності з вибором превентивних заходів з метою мінімізації можливих майнових втрат, а у разі їх виникнення – розподілу тягаря несення таких втрат між учасниками господарських правовідносин належної законодавчої бази для ефективного управління ризиками, оскільки національні стандарти не враховують положення нормативно-правових актів України, що регулюють окремі сторони діяльності організацій при здійсненні процесів ризик-менеджменту, а також культуру менеджменту, яка сформувалася у нашій країні. Тому на часі розробка вітчизняних стандартів управління ризиками, які ґрунтувалися б на міжнародному досвіді, використовували адаптовану термінологію, а також враховували особливості економічної ситуації в Україні.
4
Antypenko , I. "УПРАВЛІННЯ ПОЛІТИЧНИМИ РИЗИКАМИ КРІЗЬ ПРИЗМУ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ." Theory and Practice of Public Administration 3, no. 70 (October 30, 2020): 179–86. http://dx.doi.org/10.34213/tp.20.03.21.
Full textAbstract:
Статтю присвячено оцінюванню зусиль Української держави щодо інтеграції діяльності з управління політичними та іншими національними ризиками у процес ухвалення стратегічних політико-управлінських рішень, насамперед у сфері національної безпеки. У роботі аналізується новітня нормативно-правова база у цій сфері, а також функціонування галузевих систем реагування на кризові ситуації. На основі проведеного дослідження робиться висновок, що розвиток ризик-орієнтованої державної політики в України наразі обмежується сектором безпеки і оборони, і то тільки у двох напрямах: по-перше, у забезпеченні державного стратегічного планування через діяльність із моніторингу та оцінювання стану національної безпеки; по-друге, шляхом модернізації інституційного забезпечення антикризового управління через формування ієрархічно структурованої мережі ситуаційно-кризових центрів. Доводиться, що реальна робота з упровадження елементів управління політичними ризиками в державну політику національної безпеки залишається вкрай повільною і поки що малорезультативною.
5
Войналович, Олександр, Олег Гнатюк, Василь Тимочко, and Володимир Андрієнко. "Дослідження професійних ризиків механізованих процесів у тваринництві." Bulletin of Lviv National Agrarian University Agroengineering Research, no. 25 (December 20, 2021): 174–81. http://dx.doi.org/10.31734/agroengineering2021.25.174.
Full textAbstract:
Показано, що моделювання небезпечних ситуацій на виробництві у вигляді структурної схеми (дерева) передбачає виявлення поєднань зв’язків між базовими та проміжними подіями, що формують головну подію з певним ризиком травмування працівників чи аварій. У роботі проаналізовано причини виробничого травматизму і професійної захворюваності у тваринництві, виокремивши їх на групи: організаційні, технічні, санітарно-гігієнічні, психофізіологічні. Визначальні чинники безпеки праці під час виконання механізованих робіт у тваринництві узагальнено у вигляді блок-схеми. Як приклад використання розроблених логіко-імітаційних моделей небезпечних ситуацій представлено розрахунки ймовірності настання травмонебезпечних ситуацій на механізованих роботах у тваринництві – під час механізованого роздавання кормів. Дослідження стосувалися не так абсолютних величин ймовірності настання травмонебезпечних ситуацій, як оцінення кількісного (відносного) впливу окремих виробничих чинників на професійний ризик. Для аналізу логіко-імітаційної моделі настання травмонебезпечної ситуації та визначення ризику травмування працівників, які перебувають у зоні рухомих елементів машин, використано комп’ютерну програму SAPHIRE. Для розрахунку показників ймовірності базових подій та подальшого розрахунку ризику травмування було аналітично опрацьовано та використано узагальнені дані за попередні 10 років щодо причин виробничого травматизму в сільському господарстві. Результати розрахунку відносної та абсолютної значущості базових подій за критеріями відповідно Фусела-Весели та Бірнбаума дозволили виявити найбільший вплив окремих подій на перебіг травмонебезпечної ситуації. Визначено зміни величин професійного ризику після усунення технічних недоліків на мобільній техніці та в разі покращання діяльності служби охорони праці на аграрних підприємствах.
6
Nemenushcha, S., O. Fesenko, and V. Lysiuk. "ПІДПРИЄМСТВА ПО ЗБЕРІГАННЮ ЗЕРНА: РИЗИК ВИНИКНЕННЯ ПОЖЕЖ." Scientific bulletin: Сivil protection and fire safety 1, no. 1 (September 18, 2019): 3–12. http://dx.doi.org/10.33269/nvcz.2019.1.3-12.
Full textAbstract:
В роботі проведено аналіз пожежної та вибухопожежної безпеки на зернових елеваторах в Україні за останні 11 років. Встановлено, що на зернових елеваторах починаючи з 2014 року щорічно спостерігається збільшення кількості випадків виникнення пожеж. Якщо у 2014 та 2016 роках зафіксовано відповідно по 3 пожежі, то у 2018 році зафіксовано вже 15. Тільки за 2 місяці 2019 року про такі надзвичайні ситуації на елеваторах повідомлялося 4 рази. Ідентифіковано місця локалізації ризику виникнення пожеж та вибухів на підприємствах. Локалізація пожеж відбувалася у 56,8% випадках в зернових сушарках. На другому місці фігурують пожежі у складах – 18,2%. Однакову кількість пожеж, по 4,5% від частоти виникнення, зафіксовано у норіях, на транспортних галереях та на трансформаторних підстанціях. Інколи, з імовірністю до 2,4% за кожним з випадків, загоряння були в результаті удару блискавки та чинників «людського фактору» (порушення технологічного регламенту, правил проведення вогневих робіт, підпалу). Проведена оцінка ризику виникнення пожеж на зернових елеваторах статистичним методом. Встановлено, що імовірність пожеж за останні 11 років становила R=18,9×10-4 на зерносушарках, а у складах - R=6,05×10-4. Ризик виникнення пожеж у норіях, на транспортних галереях та на трансформаторних підстанціях оцінювався відповідно R=1,5×10-4. Якщо причинами виникнення пожеж був «людський фактор», а саме порушення технологічного регламенту, правил проведення вогневих робіт та у результаті підпалу, то кожного разу ризик становив R= 7,5×10-5. З метою забезпечення пожежної та вибухопожежної безпеки на елеваторах пропонується: проводити заміну, реконструкцію або переоснащення технологічного обладнання, машин, механізмів тощо; перевіряти наявність розроблених технічних проектів, технологічних регламентів, іншої технічної документації для робіт підвищеної небезпеки, справності обладнання, інструменту, захисних пристроїв небезпечних зон машин і механізмів, пускових, запобіжних, гальмових і очисних пристроїв, систем блокування та сигналізації, вентиляції та освітлення, знаків безпеки, первинних засобів пожежогасіння, проведення на підприємствах паспортизації будівель, споруд, інженерних мереж; тощо.
7
Nazirov, E. K., T. A. Nazirova, and V. M. Luchkin. "Аналіз методів визначення місця розташування надзвичайної ситуації на підставі акустичних сигналів." Scientific Bulletin of UNFU 28, no. 6 (June 27, 2018): 147–51. http://dx.doi.org/10.15421/40280629.
Full textAbstract:
Досліджено сутність та доцільність застосування систем раннього попередження надзвичайних ситуацій, на основі аналізу отриманих акустичних сигналів. Ефективне управління надзвичайними ситуаціями сприяє стабільному розвитку загальної безпеки держави і сталому розвитку економіки країни. Дії або бездіяльність у цій сфері безпосередньо впливають на здоров'я населення України та є одним з пріоритетних питань національної безпеки. Важливою проблемою в управлінні надзвичайними ситуаціями є відсутність у режимі реального часу узгоджених можливостей реагування, керованих інтегрованими засобами прийняття рішень на основі інформації, отриманої від перших сигналів реакції на докризовий стан. Представлена робота спрямована на підтримку узгодженого управління надзвичайними ситуаціями в разі виникнення та розвитку надзвичайної ситуації, небезпеки великих аварій і незапланованих заходів, включаючи серію необхідних заходів для захисту суспільного життя і безпеки власності. Наведено методику виявлення звуків небезпеки в умовах міського шуму. Різноманітність звуків життєдіяльності населення величезна й охоплює звуки, створювані в приміщенні і на відкритому повітрі, так і в навколишніх будинках і спорудах. Ці звуки передають інформацію про людську і соціальну діяльність, або про загрозу виникнення надзвичайної ситуації. Сучасні методології розроблення програмного забезпечення зменшують ризик розвитку надзвичайних ситуацій, шляхом визначення та раннього виявлення епіцентру місця розташування надзвичайної ситуації. В огляді проаналізовано методи управління інформаційними ресурсами і ресурсами зберігання інформації, які потрібні для управління діяльністю в аварійних сценаріях, доповнені службою локалізації НС, яка спирається на визначення місця розташування. Методи поєднують у собі рівень сили сигналів, отриманих від орієнтирів, розташованих респондентами в докризовій системі, на основі інформації отриманих акустичних сигналів. Аудіо тріангуляція вказує на розташування небезпечної зони й алгоритми машинного навчання аналізують отримані аудіо-сигнали. Для людей і суспільства загалом потенційні надзвичайні ситуації та катастрофи накладають важкі психологічні та економічні наслідки. Потреба подальших розробок превентивних заходів профілактики й ефективного реагування мають актуальне значення в заходах щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, ліквідації, зменшення можливих втрат і збитків, які охоплюють всі вікові групи населення. Сприяють ефективному і комплексному використанню наявних сил і методів, які призначені для запобігання НС та позитивно впливають на попередження кризи на ранніх стадіях його розвитку.
8
Трубавіна, І. М., and В. І. Байдала. "СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОФІЛАКТИКА СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ОБДАРОВАНИХ УЧНІВ." Засоби навчальної та науково-дослідної роботи, no. 54 (2020): 6–26. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1548.2020.54.01.
Full textAbstract:
Вивчено й удосконалено теоретичні засади проблеми соціально-педагогічної профілактики суїцидальної поведінки обдарованих учнів. За допомогою методів теоретичного узагальнення, системного аналізу та синтезу 1) визначено основні ситуації, що провокують ризик виникнення суїцидальної поведінки в обдарованих учнів; 2) обґрунтовано профілактичні заходи, спрямовані на усунення суїцидонебезпечних ситуацій для обдарованих учнів. Результати дослідження дають підстави стверджувати, що: 1. Основними ситуаціями, які можуть провокувати суїцидальну поведінку обдарованих учнів є: конфлікти в особистісній, навчальній сфері, сімейних відносинах, пов’язані з антисоціальною поведінкою суїцидента, станом психічного і фізичного здоров’я, матеріально-побутовими труднощами тощо. 2. Специфіка цих ситуацій для обдарованого учня полягає в тому, що скоєння обдарованими учнями суїцидів може бути обумовлено наявністю таких чинників як несподівана невдача, нездатність пережити почуття образи, сорому, почуття провини перед батьками, ставлення до своїх рішень як до єдино правильних, уражене самолюбство, втрата уваги, нерозділена любов, постановка завищених цілей, завищені вимоги з боку батьків, непереносимість ситуації програшу тощо. 3. Соціально-педагогічні профілактичні заходи з обдарованими учнями можуть здійснюватися в межах, як трирівневої, так і чотирирівненої моделей соціально- педагогічної профілактики суїцидальної поведінки. 4. У межах цих моделей загальні заходи профілактичного впливу спрямовані на широку аудиторію і передбачають просування цінностей здоров’я і життя шляхом розробки та впровадження різних освітніх програм, спрямованих на підвищення обізнаності про суїцид. Спеціальні заходи профілактичного впливу передбачають індивідуальну профілактику, яка реалізується за допомогою корегуючого, регулюючого, стримуючого впливу, спрямованого на конкретні прояви суїцидальної поведінки і чинники, що її провокують.
9
Односталко, Олена, and Наталя Харченко. "Особливості часової перспективи юнаків, що мають різний досвід переживання складних життєвих ситуацій." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 1(51) (2020): 253–62. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-51-1-253-262.
Full textAbstract:
Конcтановано, що сприйняття, оцінка і інтерпретація будь-якої ситуації має для людини різну значущість, емоційну оцінку і наслідки. Переживання складної життєвої ситуації здатне трансформувати часову перспективу. Метою дослідження є емпіричне вивчення і порівняння особливостей часової перспективи юнаків, що мають різний досвід переживання складних життєвих ситуацій. Методи дослідження: шкала оцінки впливу травматичної події , опитувальник травматичних ситуацій, методика часова перспектива, експрес-методика Кассандра. Результати. Встановлено, що юнаки мають різний досвід в переживанні складних життєвих ситуацій. Розподілено досліджуваних на дві групи з високим та низьким рівнем впливу травматичної події за критерієм статистично значимих розходжень за шкалами вторгнення та уникнення. Встановлено події, що мали травматичний характер: розлучення батьків, емоційна зневага і приниження однолітками, економічна нужда, емоційні порушення близьких. Зазначено, що юнаки з низьким рівнем впливу травматичних подій вказують майже на ті ж самі травматичні події, але вплив їх менший. Продемонстровано, що ведучими часовими перспективами у юнаків з низьким рівнем впливу травматичних подій є майбутнє і позитивне минуле, а в юнаків з високим рівнем – теперішнє та негативне минуле. Показано, що юнаки з високим рівнем впливу травматичних подій мають ризик наркотизації, що підтверджено наявністю високого рівня за шкалами «Особистісні передумови», «Психосоціальні передумови». Висновки. Досвід переживання майже однакових травматичних подій (розлучення батьків, емоційна зневага і приниження однолітками, економічна нужда, емоційні порушення близьких) проявляється у юнаків по-різному. У юнаків, з високим рівнем впливу травматичних подій відбуваються реакції вторгнення і уникнення, що вірогідно впливає на переважання часової перспективи теперішнього і негативного минулого, а також імовірно є предиктором ризику наркотизації. У юнаків з низьким рівнем впливу травматичних подій визначено статистично менше реакцій вторгнення і уникнення, переважає часова перспектива майбутнього і позитивного минулого.
10
Вдовиченко, Оксана. "ПОРІВНЯННЯ СХИЛЬНОСТІ ДО РИЗИКУ В ПІДЛІТКОВОМУ ТА ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ." Психологія: реальність і перспективи, no. 16 (July 1, 2021): 47–55. http://dx.doi.org/10.35619/praprv.v1i16.206.
Full textAbstract:
У роботі наведено результати теоретико-емпіричного дослідження певних відмінностей показників ризику між підлітками та юнаками. Відзначено, що саме у підлітковому й юнацькому віці загострюється проблема пошуку сенсу життя, зростає невпевненість в собі, виникають інтимні, особистісні та міжособистісні непорозуміння і все це впливає на більш виражені ризиковані дій у визначених вікових груп. Ризик розглядається нами як специфічні емоційно-вольові дії, що активують різні психічні функції, які спрямовані на подолання невизначеної і небезпечної ситуації. В емпіричному дослідженні було використано такі психодіагностичні інструменти: тест «Суб’єктивна оцінка ситуацій як небезпечних і невизначених» (Вдовіченко, 2018), «Опитувальник схильність до ризику в різних сферах діяльності» (Вдовіченко, 2007), методика «Самооцінка схильності до екстремально-ризикованої поведінки» (Zuckerman, 2005), методика «Особистісні фактори прийняття рішення» (ОФР-25) (Корнілова, 1994), опитувальник якісних показників схильності до ризику (Саннікова, & Бикова, 2008). Вибірку дослідження склали 897 досліджуваних підліткового та юнацького віку 14-19 років (підлітки – 432 школяра, юнаки – 465 студентів). Відзначено певні специфічні відмінності за показниками, що характеризують вираженість ризику. Так, у підлітків високі показники пошуку нових вражень, репрезентуються у прагненні змінювати себе, свій зовнішній вигляд, здійснювати необмірковані безшабашні, зокрема, й асоціальні вчинки, також вони схильні до девіантної поведінки, демонстративних форм поведінки, високий ризик формування адикцій, ніж у юнаків. Прагнення до труднощів, що характеризується високою імпульсивністю, агресивними проявами у поведінці, нехтуванням деталей у виконанні складної роботи, недостатньою довільністю у діяльності загалом, властиве також підліткам більшою мірою, ніж особам юнацького віку. Також юнаки у ситуаціях ризику є більш розсудливими, раціональними у виборі стратегій при їх вирішенні, усвідомлюють свої вчинки. Отримані результати виступають підґрунтям для продовження дослідження цінностей та мотивів у підлітків та юнаків з певним рівнем вираженості ризику, а також його особливостей з урахуванням їх гендерних розрізнень.
11
Гаврилюк, В. О. "ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ПРАЦІВНИКІВ ПУБЛІЧНОЇ СЛУЖБИ." Актуальні проблеми права: теорія і практика, no. 2 (40) (February 4, 2021): 85–93. http://dx.doi.org/10.33216/2218-5461-2020-40-2-85-93.
Full textAbstract:
У статті йдеться про соціальний захист працівників державної служби. Мета статті полягає у з'ясуванні переваг та недоліків сучасного правового регулювання соціального захисту працівників публічної служби. Було виявлено, що соціальний захист працівників публічної служби різниться залежно від категорії таких працівників та напряму діяльності органу публічної служби. У роботі висвітлено необхідність поліпшення соціального захисту працівників державної служби шляхом створення загальних та єдиних норм закону щодо принципів та критеріїв забезпечення такого захисту. Визначені у роботі переваги та недоліки сучасного правового регулювання соціального захисту працівників публічної служби можуть слугувати основою для побудови національної стратегії щодо вдосконалення законодавства та роботи виконавчих органів України з даного питання.
Автором визначено, що до працівників публічної служби зараховуються особи, що перебувають у трудових відносинах із державою в особі державних органів, так й з територіальною громадою. Їх спільною ознакою є наявність владних повноважень, що й не дозволяє включити до переліку працівників державних та комунальних організацій, установ, а також й проведення діяльності щодо виконання державних завдань та надання послуг усьому суспільству, що відрізняє їх від приватних компаній. До переваг соціального захисту працівників публічної служби можливо віднести: спеціалізованість, відповідність сучасній економічній ситуації, забезпеченість. Щодо спеціалізованості, то найбільш яскраво це проявляється у соціальному захисті правоохоронних органів, кожен із яких має різний напрям діяльності. Гарантується стабільність рівня матеріальної допомоги та соціального забезпечення для прокурора та членів його сім’ї, щоб соціальний ризик настання пенсійного віку не мав негативних наслідків. Разом з тим, положення щодо медичної безоплатної допомоги лише за тим місцем, де перебував прокурор на обліку під час служби є спірним, адже не враховує можливості переїзду. Ще однією перевагою соціального захисту працівників публічної служби можливо вважати його відповідність економічній ситуації.
Ключові слова: соціальне законодавство, соціальний захист, публічна служба, працівник публічної служби, державна служба.
12
КИЩУН, Володимир. "АВАРІЙНІСТЬ НА ДОРОГАХ УКРАЇНИ: ОЧІКУВАННЯ, ЩО НЕСПРАВДИЛИСЯ." СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ В МАШИНОБУДУВАННІ ТА ТРАНСПОРТІ 1, no. 16 (May 19, 2021): 66–73. http://dx.doi.org/10.36910/automash.v1i16.509.
Full textAbstract:
Метою дослідження у роботі стало визначення фактичних показників стану аварійності на вітчизняних дорогах та порівняння їх з очікуваними, що були затверджені у Державних програмах підвищення рівня безпеки дорожнього руху на періоди до 2016 і 2020 років, а також аналіз очікуваних показників, наведених у Державній програмі підвищення рівня безпеки дорожнього руху на період до 2023 року.
Стан аварійності оцінювався за такими показниками, як кількість загиблих і травмованих на 100 тис. населення (соціальний ризик), кількість загиблих на 100 тис. транспортних засобів (транспортний ризик), а також трьома показниками, що характеризують тяжкість пригоди: кількість загиблих на 100 постраждалих та кількість загиблих і травмованих на 100 дорожньо-транспортних пригод (ДТП). У процесі досліджень визначалися фактичні показники аварійності в Україні у 2015-2020 роках. Як наслідок було встановлено, що фактичні показники соціального і транспортного ризиків у ці роки були гірші за очікувані і лише кількість загиблих внаслідок ДТП на 100 постраждалих була меншою або знаходилася на одному рівні.
Певне неузгодження запланованих очікуваних результатів спостерігається у Державній програмі підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2023 року. Якщо порівняти числа суміжних 2020 і 2021 років, то очікувані результати за трьома показниками невиправдано зросли і лише кількість загиблих внаслідок ДТП на 100 постраждалих у 2021 і наступних роках передбачається меншою. Ще більша неузгодженість спостерігається, коли порівняти фактичні показники 2020 року з очікуваними 2021-го; прогнозується гірша ситуація на українських дорогах ніж та, що є у дійсності. Аналогічно неузгодженими виглядають два нових показники, що оцінюють рівень тяжкості наслідків пригод – це кількість загиблих і травмованих на 100 ДТП.
В Україні статистика щодо загибелі і травмування людей внаслідок дорожньо-транспортних пригод залишається достатньо високою, як для європейського регіону. Аналіз стану аварійності на вітчизняних дорогах за 2015-2020 роки показав, що за трьома показниками з чотирьох Державні програми з підвищення рівня БДР не були виконані, а закладені на майбутнє показники аварійності не сприятимуть покращенню ситуації у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Ключові слова: безпека дорожнього руху, транспортна стратегія, державні програми, зниження аварійності, очікувані показники аварійності, фактичні показники аварійності.
13
Пеструєв, Дмитро Миколайович. "ОСОБЛИВОСТІ УМОВ ТА НАСЛІДКІВ ДІЯЛЬНОСТІ В ІНТЕРЕСАХ ІНШОЇ ОСОБИ БЕЗ ДОРУЧЕННЯ В УМОВАХ КАРАНТИНУ." Часопис цивілістики, no. 37 (July 29, 2020): 55–61. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i37.350.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано випадки ведення чужих справ без доручення у зв’язку з обмеженнями, пов’язаними з виникненням і подальшим поширенням коронавірусної інфекції (COVID-19), умови їх виникнення та наслідки.
Зазначається, що попри намагання зменшити шкідливі наслідки карантину, його запровадження все ж унеможливило для досить великої групи громадян здійснення ними своїх прав і виконання обов’язків у цивільно-правових відносинах, а також потягло виникнення інших, позадоговірних стосунків. Зокрема, почастішали ситуації, коли певні обставини спонукають осіб, які не мають відповідних на те повноважень, до добровільного вчинення якихось дій у майнових інтересах іншої особи. Здебільшого чинниками таких вчинків є раптове виникнення небезпеки настання несприятливих для іншої особи майнових наслідків, яких можна уникнути лише негайним вжиттям відповідних заходів, відсутність можливості попередньої згоди на вчинення зазначених дій. При цьому інша особа може як перебувати в іншому місці, так і перебувати в такому стані, коли не в змозі самостійно прийняти будь-яке рішення.
Запропоновано до обставин, які спонукають до добровільного вчинення якихось дій у майнових інтересах іншої особи, віднести також негативний вплив кризової ситуації, яка може спричинити депресійні стани, що також може потягти ризик тимчасового невиконання особою своїх зобов’язань (наприклад, особа, будучи одинокою, тяжко переносить режим карантину).
Огляд можливих ситуацій, пов’язаних із перебуванням на карантині, коли виправданим є втручання у сферу майнових інтересів іншої особи, дав підстави для висновку, що вони характеризуються підвищеним рівнем соціальної корисності. Адже в таких випадках гестор здебільшого вчиняє дії не лише в інтересах окремої особи, але й суспільства, допомагаючи вберегтися від захворювання представникам «груп ризику» (одиноким людям похилого віку, немічним тощо), запобігаючи поширенню COVID-19.
Фактично його діяльність спрямована на сприяння досягненню мети карантину, що має враховуватися при вирішенні спорів, які можуть виникати при її здійсненні. Тому в таких випадках суди мають враховувати суспільну корисність дій гестора, залучаючи у необхідних випадках до відшкодування зроблених ним витрат третіх осіб, через бездіяльність або неналежну діяльність яких виникла необхідність діяльності у веденні справ без доручення.
14
Mushkevych, Valentyn. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФРУСТРАЦІЙНОЇ ПОВЕДІНКИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ." Psychological Prospects Journal, no. 35 (August 3, 2020): 101–18. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2020-35-101-118.
Full textAbstract:
У статті детально вивчено, уточнено й узагальнено матеріали щодо фрустаційної поведінки військовослужбовців, виявлено психологічні особливості фрустраційної поведінки, виокремлено найбільш характерні її закономірності та способи перебігу, досліджено її компоненти, що можуть проявлятись у різних сферах функціонування особистості. Методи. Використано методи спостереження, бесіди, анкетування та тестування. Продіагностовано основні особливості фрустраційної поведінки військовослужбовців за допомогою методик «Самооцінка психічних станів Г. Айзенка», «Соціальна фрустрованість Л. Вассермана». Результати. Відзначено, що військовослужбовці схильні до впевненості в собі та своїх силах, проте вони не завжди готові приймати нововведення й мають проблеми з адаптацією до цих змін, намагаються самостійно контролювати ситуацію, яка виникає в житті. Установлено, що у військовослужбовців переважає середній рівень прояву таких психологічних станів, як тривожність, фрустрація, агресивність і ригідність, що породжує певні особливості в структурі особистості та її функціонуванні в соціумі. Доведено, що найбільш поширеним типом фрустраційної поведінки військовослужбовців є екстрапунітивні реакції з фіксацією на самозахисті, що свідчить про схильність до ворожості, осуду, звинувачень, докорів і сарказмів; вираженим є активне заперечення власної провини та намагання себе виправдати. Відзначено, що найменш поширеним є тип екстрапунітивної реакції з фіксацією на задоволенні; цей тип характеризується інтерпретацією фруструючої ситуації як корисної або ж такої що приносить задоволення. Висновки. Виявлено, що в більшості військовослужбовців дуже низький рівень соціальної фрустрації, що свідчить про адекватне сприйняття себе в соціумі та нормальну взаємодію в суспільстві. Досліджено, що такі сфери життєдіяльності особистості, як події в державі й суспільстві, матеріальне становище та сфера послуг і побутового обслуговування спричиняють високий ризик для виникнення стану фрустрації. Указано, що результати цього дослідження можуть бути використані в роботі практичного психолога та в таких галузях, як сімейна психологія, загальна психологія, соціальна психологія, військова психологія, психологія праці.
15
Ruban , Yu H. "Комунікація в сучасному публічному просторі та зміни в публічному управлінні." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 4 (July 21, 2021): 130–39. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.04.14.
Full textAbstract:
Статтю присвячено пошуку шляхів формування довіри до влади як важливої передумови стабільності і сталого розвитку України.
Метою статті є виявлення можливостей для подолання структурної проблеми недовіри до влади в умовах нової комунікаційної ситуації, коли виробництво знання вже не може бути зосередженим в рамках певних груп, формування яких забезпечується владою шляхом присвоєння компетентностей. Нова ситуація виникла завдяки широкому доступу до комунікаційних можливостей проявлення людини, і попри всю проблемність такої демократизації виробництва знання владі необхідно знайти відповідь на це проявлення, аби мінімізувати ризик насильства. Для цього потрібно змінити форми представлення влади у публічному просторі.
Наукова новизна результатів дослідження полягає у розкритті можливостей політичної філософії Ханни Арендт для вирішення проблеми довіри і переходу до сталого розвитку. Влада розглядається як довіра, сформована у публічному просторі, а управління спрямовується на підтримку починання і дію. На основі такого змісту понять пропонуються зміни, що посилюють роль публічного управління у формуванні довіри і реалізації нового розуміння влади.
Висновки. Невирішеність проблеми довіри створює значні перешкоди для уникнення ризиків кризового розвитку, тому радикальна пропозиція нового політико-філософського мислення про публічний простір, владу і управління заслуговує на розгляд. Наростання проблем демократичної політики буде і далі привертати інтерес до проблем забезпечення реальної участі конкретної людини у прийнятті рішень. Таке посилення участі потребує оновлення розуміння самого поняття держави, яке стало ключовим у мові і практиці політики. Держава і управління потребують нового змісту, і його формування важливе для пошуку вирішення проблеми переходу України до сталого розвитку. Такий перехід можливий на шляхах нового починання, як це траплялося в минулому. Управління може відіграти помітну роль у такому починанні, для цього потрібно активізувати його роль як комунікатора і адресата, зокрема в ході тих процесів демократизації, що впливають на виробництво знання.
16
Khmil, S. V., and M. S. Khmil. "ОПТИМІЗАЦІЯ КОМПЛЕКСНОЇ ПРЕГРАВІДАРНОЇ ПІДГОТОВКИ ТА ПРОТОКОЛІВ КОНТРОЛЬОВАНОЇ СТИМУЛЯЦІЇ ОВУЛЯЦІЇ В ПАЦІЄНТОК ІЗ СИНДРОМОМ ПОЛІКІСТОЗНИХ ЯЄЧНИКІВ У ПРОГРАМАХ ДОПОМІЖНИХ РЕПРОДУКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ." Вісник наукових досліджень, no. 4 (February 5, 2019): 108–13. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.4.9815.
Full textAbstract:
Безпліддя є однією із актуальних проблем сучасної вітчизняної та зарубіжної медицин, незважаючи на успіхи, досягнуті у репродуктивній медицині в останні десятиліття. Це питання має не тільки медичне, а й соціально-економічне значення, тому що призводить до погіршення демографічної ситуації у країні. Частота безпліддя в нашій країні складає 15–20 % від загальної популяції подружніх пар. При цьому необхідно відмітити, що у 40 % подружніх пар воно триває від 5 до 25 років, а 30–35 % потребують використання допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Причинами росту безпліддя є погіршення стану репродуктивного здоров’я населення, збільшення частоти ендометріозу, фіброміоми матки, кіст та кістом яєчників, ендокринних порушень, запальних захворювань органів малого таза, широке використання контрацептивів, відтермінування народження першої дитини, а також велику роль відіграє погіршення екологічної та економічної ситуації у країні. Необхідно відмітити, що синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) робить значний внесок у проблему безпліддя. Полісиндромне захворювання є однією з найпоширеніших ендокринологічних патологій у жінок репродуктивного віку. За даними літератури, СПКЯ діагностують майже у 50 % жінок із порушеннями менструальної та овуляторної функцій та більше ніж в 40 % є причиною ановуляторного безпліддя.
Мета дослідження – підвищити ефективність лікування безпліддя шляхом використання прегравідарної терапії у пацієнток із синдромом полікістозних яєчників перед проведенням контрольованої стимуляції овуляції в протоколах допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ).
Матеріали і методи. Під спостереженням перебувало 150 жінок із діагнозом СПКЯ. Пацієнток поділили на 2 групи. Першу групу склали 72 жінки, котрі щодня протягом 2–3 місяців перед стимуляцією овуляції, та за протоколом контрольованої овуляторної стимуляції (КОС), приймали фолієву кислоту (400 мкг). Другу групу складали 78 пацієнток із безпліддям при СПКЯ, які аналогічно отримували комбіновану терапію вітамінного комплексу “FT-500 plus” та препарат вітаміну D3 “Аквадетрим”. В обох групах здійснювали стимуляцію суперовуляції за допомогою рекомбінантного гонадотропіну коріфолітропіну-альфа – “ЕЛОНВА”. На 5–7 дні протоколу призначали щоденно антагоніст-ГнРГ (ант-ГнРГ) “Оргалутран” по 0,25 мг. На 8 день від введення ЕЛОНВИ продовжили стимуляцію рекомбінантним фолікулостимулюючим гормоном (р-ФСГ) “Пурегон” до кінцевого дозрівання ооцитів, у якості тригера використовували агоніст-ГнРГ (а-ГнРГ) “Диферелін”. За допомогою ультразвукового дослідження вимірювали розміри яєчників, діагностували наявність патологічних утворень, оцінювали стан фолікулярного апарату.
Результати досліджень та їх обговорення. На основі проведених досліджень було встановлено, що у пацієнток, яким застосовували комплексну прегравідарну підготовку перед протоколом контрольованої овуляторної стимуляції (КОС) із поєднанням препаратів “FT-500 Plus” (“Інозитол”, “Фолієва кислота’, “Глутатіон”, “Лютеїн”, цинк, вітамін С, вітамін Е, селен) та вітамін D3 “Аквадетрин” у програмах ДРТ, спостерігали істотно вищі показники якості отриманих ооцитів, нижчу частоту незрілих та дегенеративних клітин, вищий відсоток дроблення та вихід бластоцист. Застосування в якості тригера овуляції агоніста-ГнРГ знижує прояви синдрому гіперстимуляції яєчників (СГЯ).
Висновки. Застосування у комбінації препаратів вітамінного комплексу в пацієнток із безпліддям при СПКЯ дозволяє отримати ооцити кращої якості, знизити відсоток незрілих та дегенеративних яйцеклітин, збільшити частоту настання вагітності. Використання короткого протоколу КОС з ант-ГнРГ та тригером овуляції а-ГнРГ у даній групі пацієнток є фізіологічним та знижує ризик розвитку ускладнень.
17
Іatsyshyn, Andrii V., Oleksandr O. Popov, Volodymyr O. Artemchuk, Valeriia O. Kovach, and Iryna S. Zinovieva. "АВТОМАТИЗОВАНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ У ГАЛУЗІ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ." Information Technologies and Learning Tools 72, no. 4 (September 21, 2019): 286–305. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v72i4.2993.
Full textAbstract:
Стан довкілля значною мірою залежить від компетентності фахівців у галузі екологічної безпеки, які відповідають за прийняття управлінських рішень щодо зменшення негативного впливу на природне навколишнє середовище. Тому важливим є постійне підвищення кваліфікації управлінських кадрів, зокрема щодо застосування автоматизованих системи управління екологічною безпекою. Проаналізовано закордонні та вітчизняні публікації в галузі управління екологічною безпекою за даними моніторингу. На підставі власного багаторічного досвіду роботи в галузі екологічної безпеки та на основі наукових джерел визначено, що важливими є розробка та впровадження спеціалізованих систем управління екологічною безпекою за даними моніторингу. Такі системи необхідні для: виявлення і прогнозування прихованих тенденцій і закономірностей розвитку екологічних процесів, ідентифікації раніше невідомих взаємозв'язків між екологічними параметрами і факторами впливу, розробки оптимізаційних рекомендацій у галузі екологічної безпеки, візуалізації результатів аналізу, підготовки попередніх звітів і проєктів допустимих рішень з відповідним оцінюванням тощо. Розглянуто основні принципи управління екологічною безпекою. Описано основні блоки удосконаленої системи управління екологічною безпекою за даними екологічного моніторингу, а саме: «Задачі стратегічного управління екологічною безпекою», «Бази даних та алгоритми оцінювання ситуації і прийняття управлінських рішень у галузі екологічної безпеки», «Управління даними», «Система підготовки рішень (на основі економічної оцінки «ризик-ціна-ефект»)», «Система підготовки рішень», «Інтелектуальний аналіз даних», «Система підтримки прийняття рішень (СППР)», «Задачі тактичного управління екологічною безпекою». Запропоновано удосконалену структуру автоматизованої інформаційної системи управління екологічною безпекою територій, що зазнають техногенного впливу від промислових, потенційно-небезпечних об’єктів та транспорту. Описано призначення блоків (модулів) систем і зв’язків між ними. Побудовано параметричну модель експертно-інформаційної системи, яка охоплює: базу знань, моделювання, підтримку ухвалення рішень та налаштування контрольно-вимірювального блоку. Показано, що розроблені системи забезпечують функціонування системи управління екологічною безпекою, дають змогу описувати структурні елементи та інформаційні зв’язки між ними, що підвищує оперативність опрацювання вихідних даних. Обґрунтовано шляхи застосування автоматизованої інформаційної системи управління екологічною безпекою в підвищенні кваліфікації фахівців, відповідальних за прийняття управлінських рішень у галузі екологічної безпеки. Отже, одночасно з удосконаленням складових системи управління екологічною безпекою за даними моніторингу, важливим є підвищення кваліфікації фахівців у галузі екологічної безпеки, зокрема працівників міністерств, підприємств та організацій, які відповідають за прийняття рішень щодо зменшення негативного впливу на довкілля та підготовку майбутніх фахівців у цьому напрямку.
18
Bondarenko, A. M. "ЕКСТРЕНА ПРОФІЛАКТИКА ЗАРАЖЕННЯ HCV – РЕАЛЬНІСТЬ І ПЕРСПЕКТИВИ." Інфекційні хвороби, no. 1 (April 3, 2019): 57–73. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2019.1.9944.
Full textAbstract:
Проаналізовано стан проблеми екстреної профілактики HCV-інфекції при парентеральному контакті потерпілого з джерелом збудника в результаті «нещасного випадку» або «аварії» на виробництві (в медичній установі). Зазначено, що ця проблема не вирішується вже протягом майже 20 років, а екстрена профілактика HCV-інфекції взагалі заперечується або фактично забороняється, що відображено в офіційних нормативних документах сучасної адміністративної медицини більшості країн навіть з розвиненою економікою. Досі навіть не простежується тенденції до вирішення цієї проблеми, незважаючи на усю її актуальність, високий ризик серйозних наслідків і те, що ця проблема передусім безпосередньо стосується медичних працівників, які складають більшість потерпілих і виявляються заручниками ситуації, залишаючись наодинці з проблемою інфікування і розвитку гострої HCV-інфекції. Замість реальної допомоги потерпілим офіційною медициною пропонується просто «пильно очікувати» розвитку гострої HCV-інфекції з ризиком хронізації на рівні 50-90 %! Фактично це усвідомлена й узаконена бездіяльність.
Але також протягом більше 20 років невирішеною залишається і проблема лікування гострої HCV-інфекції, навіть незважаючи на появу в останні декілька років високоефективних противірусних препаратів прямої дії та їх комбінацій. Стан проблеми досі перебуває на стадії «серйозної стурбованості» без яких-небудь практичних рішень. Є тільки рекомендації, що зводяться в основному до офіційно узаконеного очікування «самовільного одужання» або ж очікування розвитку хронічної HCV-інфекції. Наявність уривчастих і розпливчатих рекомендацій з етіотропної терапії гострого гепатиту С також не вирішує проблему і наполегливо рекомендує потерпілому, а тепер вже пацієнтові, самостійно чи разом з його лікарем вирішити питання про індивідуальну противірусну терапію. І тут офіційна медицина, медичні установи, де сталися «нещасні випадки», і страхові компанії знову залишаються збоку і вже постраждалий медпрацівник як пацієнт повинен вирішувати проблему також самостійно! Тому в той же час дивною виглядає і пасивність самих медпрацівників, і їх «мовчазна згода» замість активної позиції в ініціації вирішення проблеми, що безпосередньо стосується їх здоров’я і, правда у віддаленій перспективі, – навіть життя.
Така ситуація повністю абсурдна і, навіть, злочинна, а, отже, вимагає невідкладного вирішення проблеми! За наявності широкого й ефективного арсеналу поки що досить ефективних противірусних препаратів таку бездіяльність з боку офіційної медицини і з боку самих медпрацівників можна вважати неприпустимим.
19
ЦИГАНКОВ, АНДРІЙ, and ДІАНА НАЗАРЕНКО. "Функції правил адвокатської етики у процесах захисту прав та інтересів адвокатів." Право України, no. 2019/12 (2019): 221. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-12-221.
Full textAbstract:
Застосування Правил адвокатської етики (Правила) в адвокатській діяльності є ключовим питанням у розрізі закріплення і реалізації загальноприйнятих етичних підходів до здійснення професійної адвокатської діяльності. Форму вання Правил як сучасних етичних стандартів за своєю суттю з урахування реалістич них завдань адвокатури України має здійснюватися з точки зору захисту адвокатської професійної спільноти від протиправних зазіхань на свободу та незалежність адвокатської діяльності. Відповідним чином Правила розглядаються не тільки як регулятор поведінки адвокатів, а й як елемент захисту адвоката, який встановлює правомірність застосування адвокатством тих чи інших форм і меж своєї поведінки під час здійснення адвокатської діяльності й у разі відповідності такої поведінки Правилам фактично визначає таку поведінку легітимною. Метою статті є обґрунтування підходів до визначення функцій Правил у процесах захисту прав та інтересів адвокатів. З точки зору використання можливостей Правил необхідно зауважити, що цей документ є певним договором між суспільством й адвокатами щодо обмежень, які добровільно на себе приймає адвокатура України, у зв’язку зі спеціальним соціальним статусом адвоката та гарантіями його професійної діяльності. Правила повинні не лише визначати відносини між адвокатами та регулювати їхню поведінку, а й бути дієвим інструментом захисту від протиправних дій із боку окремих посадових осіб державних органів і невиконання обов’язків держави перед адвокатурою взагалі. Також Правила є і системою орієнтирів для використання їх адвокатами та закріплюють єдину систему критеріїв оцінки етичних аспектів поведінки адвоката. Якщо адвокат у конфліктних ситуаціях та при здійсненні повсякденної практики спиратиметься на декларування відповідності своїх дій Правилам, то це унеможливить безпідставне обмеження його прав процесуальними опонентами, адже в цьому разі адво кат виконує свій обов’язок перед суспільством. Тому цілком логічно посилатися на певні аспекти та норми Правил при складенні процесуальних документів, а в обґрунтування своєї позиції вказувати Правила як джерело права на рівні з кодексами, законами, рішеннями Європейського суду з прав людини, іншими нормативними актами. В аспекті захисту актуальним є право тлумачення Правил, яке належить виключно З’їзду адвокатів та Раді адвокатів України, тобто у разі виникнення нестандартної проблемної ситуації, коли адвокат усвідомлює певний ризик того, що з метою незаконного впливу на нього сторона-опонент може з метою дестабілізації діяльності адвоката звернутися зі скаргою про його притягнення до дисциплінарної відповідальності, є всі підстави першим звернутися до Ради адвокатів України та до комітету з питань адвокатської етики при Національній асоціації адвокатів України в межах його компетенції щодо підготовки пропозицій із питань адвокатської етики до рішень З’їзду адвокатів України, рішень Ради адвокатів України, з метою отримання відповідних роз’яснень до Правил. У результаті проведеного дослідження встановлено, що Правила виконують не тільки ендогенну функцію, виступаючи регулятором адвокатської діяльності. У Правилах закладено механізми захисту адвокатами своїх прав та інтересів як реакцію на зовнішні впливи екзогенного характеру, надаючи можливість обґрунтувати форми та межі своєї поведінки завдяки тлумаченню і роз’ясненню Правил.
20
Larina, Tetiana. "Особливості вияву копінг-стратегій особистості, що зазнала впливу травматичної ситуації." Scientific Studios on Social and Political Psychology, no. 41(44) (August 30, 2018). http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi41(44).182.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню особливостей копінг-стратегій осо-бистості, що зазнала впливу травматичної ситуації. Показано, що копінг-стратегіїособистості є ефективним ресурсом подолання наслідків травми. Підкреслюється,що дієвість опанування складної ситуації проявляється в узгодженості копінг-стратегій з факторами вияву життєздатності та ресурсів життєстійкості особис-тості. Зауважено, що травматичні події спричиняють активацію ресурсів жит-тєздатності, які виконують реабілітаційну функцію щодо збереження та від-новлення психологічного здоров’я особистості. Емпірично встановлено, щоконфронтаційність, готовність до ризику в поєднанні з готовністю відстоюватиактивну громадянську позицію є адекватною щодо революційної ситуації стра-тегією подолання та нейтралізації зовнішніх руйнівних факторів, однак такастратегія може спричиняти водночас підвищений ризик емоційного вигоряння.Копінг-стратегію “втеча-уникнення” розглянуто як певний вияв емоційноїригідності, що може перешкоджати адекватній когнітивній оцінці ситуації таінтеграції травматичного досвіду свідомістю, а також уповільнювати процесинормальної життєпобудови. Наголошується, що особливої уваги з поглядупсихологічних інтервенцій потребує вікова категорія громадян віком 35–45 років.Зроблено висновок, що пошук соціальної підтримки є універсальним копінг-ресурсом подолання наслідків травматичних подій, а середній і високий рівеньсформованості компетенцій життєстійкості зумовлює високу ефективність ви-користання проблемно орієнтованих копінг-стратегій.
21
Yarova, I. V., and Y. P. Sharov. "Модель механізму антикризового управління в адміністративно-територіальному утворенні." Public administration aspects 2, no. 8 (October 24, 2014). http://dx.doi.org/10.15421/151459.
Full textAbstract:
Описано модель механізму антикризового управління в адміністративно-територіальному утворенні, яка включає процеси цілепокладання, формування проектів ризик-орієнтованої стратегії, структурну інституціоналізацію антикризової відповідальності, управління ризиками на етапах реалізації стратегії, діагностику та ідентифікацію кризових небезпек. Підхід до побудови системи управління реалізацією стратегії передбачає створення кризових груп, які можуть існувати у подвійному віртуально-реальному режимі, і має такі принципові ознаки: виражений проактивний характер; інтеграція стратегічних та антикризових функцій без створення спеціальної антикризової структури; матрична структура вправління поєднує функціональну і цільову діяльність; гнучкість; сприяння упровадженню проектного підходу; можливість в умовах кризової ситуації розгорнути міжорганізаційну мережу кризового управління.
22
Овандер, Наталія. "ОГЛЯД МІЖНАРОДНИХ ТА УКРАЇНСЬКИХ СТАНДАРТІВ З УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ З ПОГЛЯДУ СУЧАСНИХ ВИКЛИКІВ ТА ЗАГРОЗ." Економіка та суспільство, no. 27 (May 25, 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-27-26.
Full textAbstract:
В статті здійснено аналіз діючих міжнародних стандартів з управління ризиками та надається скорочена характеристика змісту та сфери застосування кожного з них. Встановлено, що в Україні діючими є державні стандарти (ДСТУ), які є аналогами розроблених Міжнародною організацією зі стандартизації (International Organization for Standardization, ISO), що дає можливість суб’єкту господарювання впроваджувати в свою практику управління ризиками міжнародний досвід. Доведено, що сьогодення вимагає постійного моніторингу факторів, які утворюють ризиковані ситуації, з метою формування ефективної системи ідентифікації, аналізу та оптимізації ризиків. Особливу увагу в статті приділено аналізу документів, які були випущені міжнародними організаціями останнім часом і присвячені актуальній проблемі сьогодення – управління ризиками шахрайства, відмивання грошей, фінансування тероризму та кіберзлочинності під час пандемії COVID-19. В статті констатовано, що 75% ризик-менеджерів вважають, що в результаті пандемії попит на управління ризиками зросте.
23
Прохорова, Вікторія, and Світлана Мушникова. "Державне регулювання інвестиційної діяльності житлового будівництва : ризик -превентивний підхід." Adaptive Management Theory and Practice Economics 10, no. 20 (May 10, 2021). http://dx.doi.org/10.33296/2707-0654-10(20)-06.
Full textAbstract:
Анотація. В дослідженні зазначено, що одним з питань соціально-економічного розвитку національної економіки є посилення державного регулювання та стимулювання інвестиційної діяльності житлового будівництва з урахуванням обраної форми інвестування. Проведений аналіз стану інвестиційної діяльності житлового будівництва показав, що протягом останніх років доля капітальних інвестицій в будівництво житла в загальній сумі інвестицій знизилася. При цьому практично не змінилася структура джерел інвестицій в житлове будівництво. Автори визначили, що основним інвестором будівництва житла є фізичні особи-резиденти. В зв’язку з погіршенням інвестиційного клімату в країні іноземні інвестори у 2020 році зовсім зникли з українського ринку житлового будівництва. Ці висновки підтвердили думку авторів про високу ризикованість інвестиційної діяльності житлового будівництва та загострення проблем з джерелами інвестування.
Тому, вважаємо за необхідне посилення державного регулювання та стимулювання інвестиційної діяльності житлового будівництва через активізацію участі держави не лише як законотворчого суб’єкту, а як інвестора, замовника, кредитора, гаранта в інвестиційному процесі з урахуванням обраної форми інвестування.
В дослідженні визначено, що залежно від обраної форми інвестиційної діяльності житлового будівництва, місця держави в цьому процесі визначається й завантаженість можливими ризиками. Серед безліч видів ризиків більшу частину складають ризики, які пов’язані з людським фактором, із зміною економічної та політичної ситуації в країні і т.д. Тому для попередження виявлення та усунення ризиків інвестиційної діяльності житлового будівництва в роботі пропонується використання ризик-превентивного підходу, який має ряд переваг, в тому числі значне зниження витрат ресурсів в процесі інвестиційної діяльності.
Ключові слова: державне регулювання, житлове будівництво, ризик-превентивний підхід, інвестиційна діяльність.
24
Карпенко О. Є. "НАСИЛЬСТВО В СІМ’Ї: СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ." ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, no. 47 (May 8, 2021). http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi47.149.
Full textAbstract:
У статті розкрито зміст поняття «насильство в сім’ї», схарактеризовано його види. Узагальнено ознаки насильства, які можуть бути різними, але кожна з них порушує психологічну атмосферу у сім’ї, злагоду, гармонію у стосунках між батьками і дітьми, спричинює злочинність у суспільстві. Фізичне насильство передбачає жорстоке поводження, навмисну поведінку, що створює ризик нанесення тілесних ушкоджень незалежно від того, відбулося воно чи ні. Психологічне насильство включає погрози та примус, залякування, емоційне насильство (звинувачення, приниження, маніпуляції почуттям провини). Це послаблює самооцінку та гідність дитини, і потерпіла сторона почувається більше травмованою, ніж якби з неї знущалися фізично. Дитина переживає патологічне середовище насильства, хронічні травми в сім'ї, де панує постійний терор і де глибоко порушені нормальні стосунки з батьками. У таких дітей слабим є стихійне бажання вчитися і творити, характерне для успішних людей. Проблема насильства у сім’ї є глобальною, торкається кожного суспільства, тому потребує вирішення не тільки на рівні сім’ї, а й держави. Це зумовлено тим, що від фізичного і духовного благополуччя родини залежить благополуччя і розвиток держави і суспільства. Переживання насильства дає простір відчувати багато важких для дитини емоцій і певним чином провокує розвиток багатьох деструктивних форм поведінки. Коли сім'я є місцем, де дитина вперше переживає насильство, вона узагальнює і проєктує модель своєї агресивної сім'ї на інші соціальні ситуації та інституції (школа, середовище однолітків). Наслідки насильства у вигляді низької самооцінки змушують дитину почуватися невпевнено і не вірити у свої здібності та можливості. Потрапивши у складну ситуацію, вона очікує на невдачі, а не на успіх. Наслідки переживання насильства у вигляді почуття провини, заниженої самооцінки, неадекватної самооцінки особливо значущі для подальшого функціонування дорослої особи.
25
Panchenko, L. O., S. I. Vasina, I. N. Zvyagolska, N. H. Popova, and Y. V. Kopcha. "ЕМЕРДЖЕНТНІ І РЕ-ЕМЕРДЖЕНТНІ ВІРУСНІ ІНФЕКЦІЇ: ГЛОБАЛЬНА ПРОБЛЕМА XXI СТОЛІТТЯ." Інфекційні хвороби, no. 4 (January 11, 2016). http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2015.4.5520.
Full textAbstract:
<p><em>У даний час розглядається три основних чинники виникнення і розповсюдження емерджентних інфекцій: </em></p><p><em>1. Фактори біологічної природи </em><em>-</em><em> генетична мінливість вірусів (мутація), яка є фундаментальною властивістю вірусних патогенів, вона допомагає збудникові уникати відповіді імунної системи хазяїна, збільшувати свою вірулентність таі індукувати резистентність до антивірусних препаратів.</em></p><p><em>2. Зоогеографічні фактори – почастішання контактів людини з птахами і тваринами створюють оптимальні умови для еволюції вірусів, непередбачуваного пасирування в їх організмі з можливістю посилення їх вірулентності, а також генетичних рекомбінацій як між генами самих вірусів, так і між генами вірусів і клітин хазяїна. </em></p><p><em>3. Соціально-економічні чинники є значущою причиною виникнення і розповсюдження емерджентних і ре-емерджентних захворювань. Відмічено, що епідеміологічний ризик захворювань багато в чому пов’язаний з рівнем соціально-економічного становища в країні. Найбільш небезпечні і тяжкі інфекційні захворювання, як правило, частіше виникають в країнах з високою щільністю і низьким рівнем життя населення. </em></p><p><em>Наведені короткі дані про найбільш важливі емерджентні і ре-емерджентні інфекції вірусної природи, що створили надзвичайні епідемічні ситуації в світі з високою захворюваністю і смертністю. Для успішної боротьби з ними необхідне створення ефективної системи моніторингу, спрямованої на виявлення нових збудників, що знову повертаються в людську популяцію. Проблема емерджентних і ре-емерджентних інфекцій має глобальне значення, у зв’язку з чим для її оперативного і результативного вирішення необхідна також міжнародна співпраця. </em></p><p><strong><em>Ключові слова:</em></strong><em> емерджентні і ре-емерджентні вірусні збудники, епідемії і пандемії, система моніторингу і боротьби з особливо небезпечними інфекціями. </em><em></em></p>
26
Візнюк, Інесса. "ПСИХОСОМАТИЧНЕ ЗДОРОВ’Я ЯК ФАКТОР ПСИХОЛОГІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ЛЮДИНИ." Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки, March 31, 2021, 17–25. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2021.13(58).02.
Full textAbstract:
Мета дослідження полягає у визначенні особливостей психосоматичного здоров’я як фактора психологічної стійкості людини. Презентовано і апробовано відповідний комплекс методів психодіагностики. Для визначення мотиваційно-ціннісної структури особистості – тест «Смисложиттєвих орієнтацій» (СЖО) Д. Леонтьєва, для виявлення соціального типу особистості – тест Д. Кейрсі. За результатами дослідження здійснено теоретичне узагальнення сучасних зарубіжних наукових підходів до проблеми психологічної стійкості особистості. Психологічна стійкість, як інтегративна полісистемна якість особистості, визначається змістом і взаємозв’язками таких структурних компонентів, як: емоційний (емоційне збудження, особистісна тривожність); соматичний (оцінка і визначення вимог ситуації щодо оптимального функціонування організму, прогноз її можливої зміни і прийняття рішень про способи дій); і типологічна властивість нервової системи (її сила). Виявлено чинники та структуру психологічної стійкості особистості (ставлення особистості (зокрема самооцінка), духовність особистості, емоції й почуття, когнітивна сфера, поведінкова (дійова) сфера, комунікативна сфера, самореалізація, надія, душевна сила (суб’єктність), самопізнання і саморозвиток, готовність до змін тощо). Показано, що збереження психосоматичного здоров’я можливо за умови відповідності фізіологічних, особистісних і соціальних норм психологічного потенціалу людини, в основі якого є стійкість. Проаналізовано потенційний ризик розвитку соматичних хвороб щодо деструкції психіки людини. У висновках емпірично встановлено зв’язок між рівнем сформованості психологічної стійкості й психосоматичним здоров’ям у дослідженні контрольної групи та аналогічними показниками в дослідженні експериментальної групи. Доведено, що збереження психологічної стійкості особистості є актуальною проблемою, розв’язання якої означає підтримання оптимального психічного здоров’я впродовж усього життя.
Література
Acquadro Maran, D., & Begotti, T. (2020). A Circle of Violence: Are Burnout, Disengagement and Self-Efficacy in Non-University Teacher Victims of Workplace Violence New and Emergent Risks? Applied Sciences, 10(13), 4595. doi: 10.3390/app10134595
Andrews, B., Watson, P.J., Chen, Z.J., & Morris, R.J. (2017). Postmodernism, positive psychology and post-traumatic growth within a Christian ideological surround. The Journal of Positive Psychology, 12(5), 489– doi: 10.1080/17439760.2016.1228004
Chen, G., & Olsen, J.A. (2020). Filling the psycho-social gap in the EQ-5D: the empirical support for four bolt-on dimensions. Quality of Life Research, 29, 3119–3129.doi: 10.1007/s11136-020-02576-5
Dagani, J., Buizza, C., Ferrari, C., & Ghilardi, A. (2020). Psychometric validation and cultural adaptation of the Italian medical student stressor questionnaire. Current Psychology. doi: 10.1007/s12144-020-00922-x
Engel-Yeger, B. (2020). The role of poor motor coordination in predicting adults’ health related quality of life. Research in Developmental Disabilities, 103, 103686. doi: 10.1016/j.ridd.2020.103686
Fierro-Suero, S., Almagro, B.J., & Sáenz-López, P. (2020). Validation of the Achievement Emotions Questionnaire for Physical Education (AEQ-PE). International Journal of Environmental Research and Public Health, 17(12), 4560. doi: 10.3390/ijerph17124560
Grub, E., Wydra, G., Kaefer, M., & Koellner, V. (2017). Changes of Motor Balance in the Course of an Inpatient Psychosomatic Rehabilitation. Die Rehabilitation, 56(6), 389–396.doi: 10.1055/s-0043-121279