To see the other types of publications on this topic, follow the link: Ризики техногенні.
Journal articles on the topic 'Ризики техногенні'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 41 journal articles for your research on the topic 'Ризики техногенні.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Sikora, L. S., N. K. Lysa, R. L. Tkachuk, B. I. Fedyna, and V. I. Kunchenko-Kharchenko. "Інтеграція ігрових, системних та інформаційно-ресурсних концепцій оцінки енергоактивної взаємодії техногенних і екологічних систем (Ч. 1)." Scientific Bulletin of UNFU 28, no. 11 (December 27, 2018): 112–24. http://dx.doi.org/10.15421/40281121.
Full textAbstract:
Встановлено, що сучасний пришвидшений розвиток техногенних виробничих структур призвів до росту концентрації шкідливих викидів та їх об'єму в екосередовище (ґрунт, воду, атмосферу), зріс рівень забруднення сіл, міст, цілих регіонів. Ускладнення технологічних процесів, ріст виробничих потужностей теплових електростанцій, транспорту, нафтогазовій промисловості, у структуру яких входять енергоактивні об'єкти, ускладнив процеси управління, що призвело до зниження в певних галузях рівня безпеки їх функціонування та підвищило ризики аварій та катастроф. При цьому рівень ризиків аварій і техногенних катастроф залежить від багатьох факторів і компонент надійності систем: надійність і якість проектів техногенних систем, моделей і алгоритмів функціонування; якість конструкцій, агрегатів, комплектуючих, способу їх монтажу; відповідність побудованих структур до проектних вимог, методів їх налагодження та випробування для введення в експлуатацію; якість стратегій, алгоритмів опрацювання даних та прийняття управлінських рішень; якість підготовки (інженерної, знаннєвої, практичної тощо) виробничого й адміністративного персоналу, а також їхніх позитивних і негативних рис; підготовка ресурсів для виконання виробничого процесу та їх якості; здатність протистояти ресурсним та інформаційним атакам на техногенну систему; здатність протистояти інформаційним та ментально-психологічним атакам на оперативно-керуючий персонал при прийнятті управлінських рішень. Усі ці аспекти оцінки ризиків мають як стратегічний, так й ігровий характер і визначають динаміку процесів у техногенних системах, а також рівень і характер впливу на екологічне середовище. Для вирішення цієї проблеми виділено, розв'язано та розроблено такі задачі та методи: визначено та оцінено актуальність проблеми мінімізації ризиків техногенних систем на екологічне середовище; проаналізовано літературні джерела, в яких розглядають цю проблему; сформульовано мету дослідження та методи розв'язання задач; проаналізовано причини і фактори виникнення конфліктних ситуацій як технічного, так й інформаційного характеру; проаналізовано й побудовано ігрові моделі стратегій управління; розроблено метод вирішення конфліктів у техногенних системах; розроблено метод структуризації системи та її агрегації; розглянуто системну гру та спосіб її представлення; побудовано загальну схему взаємодії техногенних систем, які формують шкідливі викиди, з екологічним та соціальним середовищем, як основу вироблення координаційних стратегій екозахисту та технології глибинного перероблення відходів; виявлено нові техногенні характеристики та їхній характер і вплив на екологічне середовище.
2
Sikora, L. S., N. K. Lysa, R. L. Tkachuk, B. I. Fedyna, and V. I. Kunchenko-Kharchenko. "Інтеграція ігрових, системних та інформаційно-ресурсних концепцій оцінки енергоактивної взаємодії техногенних і екологічних систем (Ч. 2)." Scientific Bulletin of UNFU 29, no. 1 (February 28, 2019): 126–35. http://dx.doi.org/10.15421/40290127.
Full textAbstract:
Сучасний прискорений розвиток техногенних виробничих структур призвів до росту концентрації шкідливих викидів та їх об'єму в екосередовище (ґрунт, воду, атмосферу), зріс рівень забруднення сіл, міст, цілих регіонів. Ускладнення технологічних процесів, ріст виробничих потужностей теплових електростанцій, транспорту, нафтогазової промисловості, у структуру яких входять енергоактивні об'єкти, ускладнив процеси управління, що призвело до зниження в певних галузях рівня безпеки їх функціонування та підвищило ризики аварій та катастроф. При цьому рівень ризиків аварій і техногенних катастроф залежить від багатьох факторів і компонент надійності систем: надійність і якість проектів техногенних систем, моделей і алгоритмів функціонування; якість конструкцій, агрегатів, комплектуючих, способу їх монтажу; відповідність побудованих структур до проектних вимог, методів їх налагодження та випробування для введення в експлуатацію; якість стратегій, алгоритмів опрацювання даних та прийняття управлінських рішень; якість підготовки (інженерної, знаннєвої, практичної…) виробничого й адміністративного персоналу, а також їхніх позитивних і негативних ознак; підготовка ресурсів для виконання виробничого процесу та їх якості; здатність протистояти ресурсним та інформаційним атакам на техногенну систему; здатність протистояти інформаційним та ментально-психологічним атакам на оперативно-керуючий персонал при прийнятті управлінських рішень. Усі ці аспекти оцінки ризиків мають як стратегічний, так й ігровий характер і визначають динаміку процесів у техногенних системах, а також рівень і характер впливу на екологічне середовище. Для вирішення цієї проблеми виділено, розв'язано та розроблено такі задачі та методи: визначено та оцінено актуальність проблеми мінімізації ризиків техногенних систем на екологічне середовище; проаналізовано літературні джерела, в яких розглядають цю проблему; сформульовано мету дослідження та методи розв'язання задач; проаналізовано причини і фактори виникнення конфліктних ситуацій як технічного, так й інформаційного характеру; проаналізовано і побудовано ігрові моделі стратегій управління; розроблено метод розв'язання конфліктів у техногенних системах; розроблено метод структуризації системи та її агрегації; розглянуто системну гру та спосіб її представлення; побудовано загальну схему взаємодії техногенних систем, які формують шкідливі викиди, з екологічним та соціальним середовищем, як основу вироблення координаційних стратегій екозахисту та технології глибинного перероблення відходів; виявлено нові техногенні характеристики та їхній характер і вплив на екологічне середовище.
3
Вінник, О. М. "ВПЛИВ ВИКЛИКІВ СУЧАСНОЇ ЕПОХИ НА ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН." Актуальні проблеми права: теорія і практика, no. 1 (41) (May 20, 2021): 167–77. http://dx.doi.org/10.33216/2218-5461-2021-41-1-166-177.
Full textAbstract:
Стаття присвячена проблемам правового регулювання суспільних відносин, включно зі сферою економіки, на які впливають нові загрози суспільному благополуччю (зокрема, короно вірусна пандемія, ризики цифровізації, глобальне потепління тощо). Аналізується стан зазначених відносин та їх правове регулювання. Визначаються пов’язані з цим проблеми, в тому числі збільшення кількості зловживань можливостями цифровізації (і, відповідно, порушення прав та законних інтересів учасників цифро візованих відносин), ігнорування суспільних інте-ресів (щодо необхідності забезпечення здорового і безпечного середовища для членів суспільства в умо-вах короно вірусної пандемії, значної ймовірності природних та техногенних катастроф, забруднення довкілля), посилення розшарування суспільства на багатих і бідних (в тому числі і в ракурсі цифрових можливостей), які самі по собі або в сукупності несуть значну загрозу для суспільного благополуччя.. Порушені проблеми викликані низкою факторів, частина з яких має природний характер (природ-ні катаклізми), частина – пов’язана з індустріально-інноваційним шляхом розвитку людства, що має негативний вплив на екологію та/або породжує відповідні ризики (забруднення довкілля, техногенні ка-тастрофи, ризики цифровізації та низки інновацій), інші – зумовлені людським фактором (пріоритет приватних інтересів над суспільними, ігнорування соціально відповідальної поведінки), недостатньою ефективністю державної політики, включно з правовою, та її реалізацією. Усе це свідчить про склад-ність порушених проблем і необхідність їх комплексного вирішення за участі представників низки наук (природничих, соціальних, юридичних), вжиттям комплексу заходів, включно з правовими, що передба-чають вдосконалення правового регулювання зазначених відносин шляхом закріплення низки нових прав та обов’язків (цифрових зокрема), заборони зловживати не лише правами, а й можливостями, акценту-вання правової політики держави на встановлення правил, спрямованих на запобігання нових загрозам, зменшенню їх негативних наслідків, стимулюванню критично необхідних в таких умовах видів діяльнос-ті та соціально-відповідальної поведінки учасників суспільних відносин.
Ключові слова: загрози суспільному благополуччю; загрози природного характеру; загрози, пов’язані з діяльністю людини; ризики цифровізації; зловживання правами та можливостями; баланс прав та обов’язків; економіко-правова політика; вдосконалення правового регулювання.
4
Дронова, О. Л. "Техногенні чинники ризику виникнення надзвичайних ситуацій у геосистемі." Український географічний журнал, no. 4 (2009): 47–50.
Find full text
5
ІВАНЕЦЬ, Григорій, Станіслав ГОРЄЛИШЕВ, Михайло ІВАНЕЦЬ, and Дмитро БАУЛІН. "АНАЛІЗ ФАКТОРІВ НЕБЕЗПЕКИ ТА РИЗИКІВ ВИНИКНЕННЯ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ НА ТЕРИТОРІЇ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 82, no. 1 (February 2, 2021): 87–105. http://dx.doi.org/10.32453/3.v82i1.532.
Full textAbstract:
Забезпечення національної безпеки є невід'ємною функцією будь-якої держави, як суспільного утворення, і має гарантувати сприятливі умови для життя і продуктивної діяльності її громадян.
Рішення проблеми поліпшення параметрів процесів попередження надзвичайних ситуацій різного характеру в реальних умовах ґрунтується на аналізі стану та особливостей загроз небезпек техногенного, природного та соціального характеру в регіонах держави на основі статистичних даних моніторингу з метою їх недопущення або ліквідації можливих наслідків.
Серед факторів, що характеризують стан небезпеки для території та населення регіону держави, слід зазначити наступні: площа території; характер місцевості; можливі природні явища; чисельність населення; кількість і властивості потенційно небезпечних об'єктів; стан техногенної безпеки об'єктів життєзабезпечення населення, газопроводи, енергосистеми; рівень загроз техногенного, природного та соціального характеру.
У роботі проведено дослідження факторів небезпеки для території та населення Харківської області, ризиків надзвичайних ситуацій на територію регіону. Проведений аналіз стану техногенної, природної і соціальної небезпеки в Харківській області на основі даних моніторингу показав, що в силу багатьох взаємопов'язаних факторів він характеризується наростанням потенціалу небезпеки виникнення НС і наслідків в результаті них. Серед природних загроз слід виділити процеси підтоплення, зсувні та карстові процеси, просідання лесових ґрунтів і комплексні гідрометеорологічні явища, до техногенних загроз відносяться радіаційна, хімічна, пожежонебезпека і вибухонебезпечність.
Корисність і доцільність досліджень обумовлена тим, що такий аналіз є фундаментом для обгрунтування організаційно-технічних заходів щодо попередження та адекватного реагування на надзвичайні ситуації в регіоні з урахуванням потенційних небезпек на цій території.
6
АЛЄКСЄЄВА, Катерина. "ГІПОТЕЗА ТЕХНО-ГУМАНІТАРНОГО БАЛАНСУ ЯК ЗАПОРУКА МОДЕРНІЗАЦІЇ ФІЛОСОФІЇ ТЕХНІКИ." Human Studies a collection of scientific articles Series of «Philosophy», no. 42 (June 4, 2021): 13–20. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4700.42.1.
Full textAbstract:
Метою статті є концептуальний аналіз гіпотез про техно-гуманітарний баланс Акопа Назаретяна й Ніка Бострома як запорука модернізації традиції філософії техніки. Необхідно аргументувати когерентність технологій і цінностей в умовах формування та розвитку глобального цивілізаційного світобачення. Методологічними засадами дослідження є трансгуманізм, екзистенціалізм, прагматизм, критичний раціоналізм, антропологія технологій і постмодер- на медіатеорія. Наукова новизна. Здійснено критичний аналіз підходів до вивчення технічного прогресу та його впливу на розви- ток суспільства. Гіпотеза техно-гуманітарного балансу Наза- ретяна наголошує на залежності сталого розвитку суспільства від механізмів саморегуляції. Другий підхід обумовлений міжнародним трансгуманістичним рухом і новим розумінням сутності людини й техніки в концепції екзистенційного ризи- ку Ніка Бострома. Такий ризик зумовлений насамперед людсь- кою необізнаністю, яку необхідно подолати за допомогою нових технологій. Ідеї технологічного алармізму мають поступити- ся раціональним аргументам трансгуманістичного дискурсу. Технології не відчужують людину від особистості, а лише поши- рюють її присутність у життєсвіті. Висновки. В актуальному сьогоденні технологічного постмодерну дуаліcтичне розмежу- вання техніки і людини втрачає сенс. Техно-гуманітарний баланс варто розглядати як відкрите питання аксіологічної еволюції. Варто погодитися з Бостромом у тому, що саме людина, а не техногенна цивілізація є причиною екзистенційного ризику. Немає суперечностей між соціальною системою та технічним прогресом. Такий підхід володіє евристичним потенціалом для сучасних інтердисциплінарних досліджень, зокрема, у філософії техніки. Водночас загальний проєкт суспільної модернізації реалізується лише за умови, що ціннісна свідомість громадян подолає консервативні фрейми на користь раціональності.
7
Чоловська, Н. "Суспільство ризику в контексті викликів техногенної цивілізації." Вісник Львівського університету ім. Івана Франка. Серія філософські науки, Вип. 13 (2010): 68–75.
Find full text
8
Pavlik, Yuliia. "Екологічний ризик як складна соціальна ситуація." Scientific Studios on Social and Political Psychology, no. 43(46) (July 15, 2019): 158–65. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi43(46).35.
Full textAbstract:
Порушується питання конструювання екологічного ризику як соціальної проблеми. Розкривається поняття ризику як феномена з істотною компонентою майбутнього, стану передчуття, усвідомлення катастрофи. Проблематизується зміна ставлення людини під впливом техногенної цивілізації до природного середовища як до “ресурсної бази”, що останнім часом становить предмет багатьох соціально-економічних, політико-економічних, філософських, еколого-біологічних досліджень. Під соціально-психологічним кутом зору аналізуються аспекти усвідомлення та сприймання, характерні для людей, що не залучені до професійного дискурсу політико-економічної спільноти, яка найбільше наразі приділяє уваги на світовому рівні питанням щодо загроз та впливів зміни клімату на існування та розвиток країн, на життєдіяльність їхнього населення. Розкриваються особливості індивідуального та соціального/глобального рівнів усвідомлення екологічних ризиків, відповідних стратегій роботи з ними: як роботи із “симптомами”, наслідками або як роботи з глобальними і складними причинами, що потребує стратегії запобіжних системних заходів. При розгляді соціального рівня наголошується, що більшість людей наразі не мають системного усвідомлення екологічних ризиків, а відтак і сформованого, цілісного образу із взаємопов’язаними та співзалежними ланками в ньому, дискретністю поведінкових реакцій/дій, спрямованих на подолання тих чи тих наслідків. Висвітлюється питання локальності і глобальності екологічних ризиків, підкреслюється актуальність розгляду проблеми та формування цілісного образу саме на глобальному рівні, що зачіпає та змінює екологічну систему загалом, не обираючи “винуватців”. Наголошується на неспроможності практики подолання локальних проблем забезпечити кліматичну справедливість, запобігти переструктуризації суспільства та посиленню соціальної нерівності на основі можливості доступу до сталого розвитку і чистого довкілля.
9
Kotyk, O. V., and M. M. Liubovska. "ЗАГРОЗИ ТА РИЗИКИ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ БАНКІВ ТА ШЛЯХИ ЇХ УСУНЕННЯ." Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 1, no. 89 (June 4, 2020): 111. http://dx.doi.org/10.31713/ve1202010.
Full textAbstract:
У статті розглянуто зміст понять «фінансова безпека банку», «ризик», «загроза», а також досліджено їх взаємозв’язок. Проаналізовано основні загрози складових фінансової безпеки банку, визначено їх пріоритетність та запропоновано основні засоби їх захисту та усунення. Розглянуто класифікацію загроз банківській безпеці, що формуються екзо- та ендогенними факторами, з урахуванням сучасних тенденцій підвищення впливу техногенних факторів та загострення конфліктів різних рівнів, таких як військові, корпоративні, засновницькі, банк – персонал, банк - клієнт. Проведено аналіз статистичних даних роботи банківської системи в сучасних кризових умовах. Зроблено критичний аналіз діагностики діяльності банків відповідно до методики Національного банку України.
10
Glyva, V., B. Khalmuradov, V. Kashperskyi, O. Panova, Y. Biruk, and S. Zozulia. "МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД ДО ОЦІНЮВАННЯ РИЗИКІВ ВПЛИВУ ФІЗИЧНИХ ФАКТОРІВ ТЕХНОГЕННОГО ПОХОДЖЕННЯ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ." Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 1, no. 63 (February 26, 2021): 123–25. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2021.1.123.
Full textAbstract:
У роботі проаналізовано можливість оцінювання ризиків для здоров’я працюючих під впливом електромагнітних полів широкого частотного діапазону. З’ясована невизначеність статистичних та клінічних даних щодо причинно - наслідкового зв’язку між електромагнітним впливом та несприятливими зрушеннями у здоров’ї працюючих. Ця невизначеність обумовлює значні розбіжності у різних нормативних актах з електромагнітної безпеки. Показано, що потребує конкретизації вимога ВООЗ щодо максимально можливого зниження рівнів полів та випромінювань. Коефіцієнтом для добровільного ризику в умовах обізнаності про наявність техногенних електромагнітних впливів складає 10-3-10- 4. Застосувавши ці коефіцієнти до гранично допустимих напруженостей електричних та магнітних полів наднизьких частот та щільностей потоків енергії електромагнітних полів ультрависоких частот отримуються кількісні значення, які відповідають рівням полів у середньостатистичному помешканні. Очевидно, що це є межа, нижче якої зниження рівнів електромагнітних полів є недоцільним. Наведений підхід не можна вважати беззаперечним, але він певним чином конкретизує загальну вимогу зниження рівнів електромагнітних полів до технічно досяжних рівнів
11
Глазунов, О. А., and А. О. Груздева. "ТЕХНОГЕННІ ФАКТОРИ ВИРОБНИЧОГО СЕРЕДОВИЩА ТА ЇХ ВПЛИВ НА ПОРОЖНИНУ." Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 115, no. 2 (September 22, 2021): 2–5. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2021-40-2.1.
Full textAbstract:
Різні техногенні фактори мають негативний вплив на стоматологічний статус робітників, які пра- цюють у шкідливих умовах. Результати численних досліджень свідчать про поступовий зріст розпо- всюдженості захворювань порожнини рота зі збіль- шенням робочого стажу. Вивчення розповсюдже- ності та факторів ризику формування різних форм патології серед професійних груп, які зайняті на підприємствах залізорудного виробництва, є акту- альним. Мета дослідження – оцінити стан гігі- єни порожнини рота та активність біохімічних маркерів ротової рідини у робочих залізорудного виробництва, виявити Їх взаємозв’язок зі ступенем впливу шкідливих чинників виробництва. Матері- али та методи дослідження. Обстежено 256 робо- чих промислових залізорудних підприємств у віці від 20 до 60 лет, стаж роботи складав 5–20 років. Стан гігієни порожнини рота оцінювали згідно гігієнічного індексу Ю.А. Федорова та В.В. Володкиної (1971), индексів Stallard (1969) та J. Silness(1964), H. Loe (1967). У ротовій рідині оцінювалися біохімічні мар- кери – активність каталази (маркер стану антиок- сидантної системи) і лізоциму (рівень неспецифічної резистентності). Результати дослідження та їх обговорення. Рівень гігієни ротової порожнини серед робітників промис- лових підприємств був значно гірший, ніж у группі порівняння. У ротовій рідині відзначається істотне зменшення з віком гірників активності ферменту каталази, що є маркером антиоксидантної системи і лізоциму, що відображає рівень неспецифічної резис- тентності, що свідчить про ослаблення захисних сил організму і формування умов для зростання патології органів і тканин порожнини рота.
12
Варакута, В. П., Т. В. Хліманцов, С. О. Стародубцев, and С. Д. Пташка. "Визначення показників ризиків виникнення нештатних ситуацій на техногенно-небезпечних об’єктах." Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, no. 1(34) (January 25, 2019): 116—None. http://dx.doi.org/10.30748/nitps.2019.34.15.
Full text
13
Kaliukh, Yu І., and Yu І. Ishchenko. "Теоретична концепція та практична реалізація нової інтегрованої методології систем раннього попередження про зсувну небезпеку." Наука та будівництво 23, no. 1 (March 2, 2020): 3–17. http://dx.doi.org/10.33644/01103.
Full textAbstract:
Глобальні кліматичні зміни і триваюче збільшення землекористування викликають помітне збільшення частоти та інтенсивності зсувів. Зсуви є важливою складовою низки значних стихійних лих і несуть відповідальність за набагато більш великі втрати, ніж загальновизнано. Зазвичай часто про зсуви згадують у зв'язку з повенями, землетрусами або виверженнями вулканів навіть при тому, що втрати від зсувних руйнувань можуть перевищувати всі інші збитки від загальної катастрофи. Протягом останнього десятиліття (з 2000 по 2009) стихійні лиха пошкодили та зруйнували близько одного мільйона об'єктів, що безпосередньо торкнулося майже 2,5 млрд людей в усьому світі. Щорічно у Європі трапляється близько 20 великих зсувів – значно більше, ніж повеней, землетрусів та ураганів. Системи раннього попередження про небезпеку є ефективним інструментам для запобігання та пом'якшення ризиків, пов'язаних з виникненням різного типу загроз (зсувів у тому числі). У статті представлена і описана концепція та практична реалізація нової інтегрованої методології систем раннього попередження, яка заснована на інтеграції між сучасними технологіями моніторингу і всебічним чисельним моделюванням досліджуваного обєкту. Основна концепція EWS, встановлених на зсувах, полягає в тому, щоб елементи, котрі схильні до ризику, особливо люди, що знаходяться далеко від небезпечної зони, мали достатньо часу для евакуації у випадку очікування неминучого колапсу. Тому дійова і ефективна EWS повинна включати в себе чотирі основні набори дій: моніторинг активності об’єкта спостереження: збір даних, передача і обслуговування обладнання; аналіз і моделювання досліджуваного об’єкта; попередження - розповсюдження простої і зрозумілої інформації про об’єкт спостереження; ефективна реакція у відповідь елементів схильних до ризику; повне знання ризику. Наведено приклади практичної реалізаії запропонованої інтегрованої методології для різних будівельних об’єктів та природно-техногенних систем: 1) Центральна Лівадійська зсувна система та Лівадійський палац, 2) система моніторингу зсувонебезпевних ділянок Харьківської обл., 3) система раннього попередження зсувів з використанням безпілотних літальних аппаратів в якості спеціалізованої системи моніторингу зсувних деформацій.
14
Kaliukh, Yu І., and Yu І. Ishchenko. "Теоретична концепція та практична реалізація нової інтегрованої методології систем раннього попередження про зсувну небезпеку." Наука та будівництво 23, no. 1 (March 2, 2020): 3–17. http://dx.doi.org/10.33644/scienceandconstruction.v23i1.122.
Full textAbstract:
Глобальні кліматичні зміни і триваюче збільшення землекористування викликають помітне збільшення частоти та інтенсивності зсувів. Зсуви є важливою складовою низки значних стихійних лих і несуть відповідальність за набагато більш великі втрати, ніж загальновизнано. Зазвичай часто про зсуви згадують у зв'язку з повенями, землетрусами або виверженнями вулканів навіть при тому, що втрати від зсувних руйнувань можуть перевищувати всі інші збитки від загальної катастрофи. Протягом останнього десятиліття (з 2000 по 2009) стихійні лиха пошкодили та зруйнували близько одного мільйона об'єктів, що безпосередньо торкнулося майже 2,5 млрд людей в усьому світі. Щорічно у Європі трапляється близько 20 великих зсувів – значно більше, ніж повеней, землетрусів та ураганів. Системи раннього попередження про небезпеку є ефективним інструментам для запобігання та пом'якшення ризиків, пов'язаних з виникненням різного типу загроз (зсувів у тому числі). У статті представлена і описана концепція та практична реалізація нової інтегрованої методології систем раннього попередження, яка заснована на інтеграції між сучасними технологіями моніторингу і всебічним чисельним моделюванням досліджуваного обєкту. Основна концепція EWS, встановлених на зсувах, полягає в тому, щоб елементи, котрі схильні до ризику, особливо люди, що знаходяться далеко від небезпечної зони, мали достатньо часу для евакуації у випадку очікування неминучого колапсу. Тому дійова і ефективна EWS повинна включати в себе чотирі основні набори дій: моніторинг активності об’єкта спостереження: збір даних, передача і обслуговування обладнання; аналіз і моделювання досліджуваного об’єкта; попередження - розповсюдження простої і зрозумілої інформації про об’єкт спостереження; ефективна реакція у відповідь елементів схильних до ризику; повне знання ризику. Наведено приклади практичної реалізаії запропонованої інтегрованої методології для різних будівельних об’єктів та природно-техногенних систем: 1) Центральна Лівадійська зсувна система та Лівадійський палац, 2) система моніторингу зсувонебезпевних ділянок Харьківської обл., 3) система раннього попередження зсувів з використанням безпілотних літальних аппаратів в якості спеціалізованої системи моніторингу зсувних деформацій.
15
Rak, T. Ye, and S. M. Mykhailiuk. "Risks and indicators of extraordinary technological situations of modern society." Scientific Papers (Ukrainian Academy of Printing) 2, no. 57 (2018): 82–89. http://dx.doi.org/10.32403/1998-6912-2018-2-57-82-89.
Full text
16
Serebrovsky, А. "Про підхід до створення системних засобів оцінки вірогідності базисних подій техногенної небезпеки." Nuclear and Radiation Safety 11, no. 4 (December 10, 2008): 46–50. http://dx.doi.org/10.32918/nrs.2008.11-4(40).06.
Full textAbstract:
Запропоновано підхід до створення бази знань(БЗ) спеціалізованої експертної системи (ЕС). Дана ЕС призначена для оцінювання вірогідності базисних подій техногенної небезпеки. ЕС використовується при оперативному моніторингу ситуацій на потенційно-небезпечних об'єктах. БЗ містить відомості про причинні фактори ризику та їх вплив на вірогідності базисних подій. Технологія одержання знань носить гібридний характер, містить експертні оцінки і обчислювальні процедури. Ефективність технологи полягає в зменшенні трудомісткості створення БЗ.
17
Azarenko, Olena, Yuliya Goncharenko, Mykhailo Divizinyuk, Volodimir Mirnenko, and Oleksandr Farrakhov. "Особливості управління надзвичайною ситуацією на водному транспортному засобі." Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 9, no. 3 (June 30, 2019): 137–52. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2019.9.3.11.
Full textAbstract:
На основі аналізу основних підходів до опису процесу аварійного управління і регулярності аварійної ситуації як просторово-часового процесу пропонується використовувати концепцію ризику в якості одного з критеріїв, які використовуються для оцінки ефективності аварійного управління водного транспортного засобу.
Метою даної роботи є визначення особливостей управління на водному транспортному засобі у внутрішніх і територіальних водах України. Для досягнення цієї мети проаналізовано основні підходи до опису процесу управління надзвичайними ситуаціями, розглянуті закономірності виникнення надзвичайної ситуації як просторово-часового процесу і використана концепції ризику в якості одного з критеріїв, які використовуються для оцінка ефективності аварійного управління на водному транспортному засобі.
В роботі оцінюється можливість виникнення небезпечних явищ за допомогою ризику. Ці явища включають природні, техногенні, соціальні, економічні явища, які відбуваються в природі, техносфери, суспільстві, економіці і є результатом розвитку відповідних процесів. Розвиток цих процесів призводить до формування в середовищі негативних (шкідливих, несприятливих) впливів на населення, об'єкти техносфери та природне середовище, що погіршують умови діяльності соціально-економічних систем. Індивідуальні інтереси людей (організацій) задовольняються в рамках окремих систем діяльності. Вони можуть включати в себе людину і об'єкти навколишнього середовища, які взаємодіють для досягнення конкретного людського інтересу. Процеси життя і діяльності по відношенню до людей і організаціям мають властивості, найважливішим з яких є небезпека і безпеку.
На підставі отриманих результатів доведено, що рівень ризику надзвичайної ситуації має якісну оцінку екстреного управління на водному транспортному засобі, а в майбутньому ефективність екстреного управління оцінюється за ступенем мінімізації наслідків надзвичайної ситуації.
18
Путренко, В. В. "Геоінформаційне картографування техногенних ризиків на території України: формування бази даних." Вісник геодезії та картографії, no. 5 (2010): 23–28.
Find full text
19
Buglak, O., and O. Ulytsky. "RISK OF MAN-MADE AND ECOLOGICAL DISASTERS ON THE THERMOELECTRIC POWER STATIONS IN THE DONETSK AND LUHANSK REGIONS." Collected scientific papers Institute of environmental geochemistry 28 (2018): 57–65. http://dx.doi.org/10.15407/znp2018.28.057.
Full text
20
Sikora, L. S., N. K. Lysa, V. I. Sabat, B. I. Fedyna, and V. I. Kunchenko-Kharchenko. "Лазерні та інформаційні технології контролю динамічних зміщень просторових структур об'єктів за дії активних техногенних і природних чинників ризику аварій." Scientific Bulletin of UNFU 29, no. 6 (June 27, 2019): 128–35. http://dx.doi.org/10.15421/40290625.
Full textAbstract:
На сучасному етапі розвитку науки для технологічних і техногенних енергоактивних систем вироблено системні методи ідентифікації структури, динаміки, оцінення ризику, тоді як для просторових об'єктів цю проблему повною мірою не вирішено. Це стосується будівництва та експлуатації таких об'єктів з просторово розподіленою структурою, як мости, великі павільйони, висотні будинки, агрегатні лінії на спільному фундаменті для кольорового друку, які піддаються великим динамічним неоднорідним за потужністю навантаженням, що діють упродовж тривалого часу експлуатації. Їх руйнація при сукупній дії динамічних і статичних неоднорідних потокових у часі чинників великої енергетичної потужності, призводить до аварій і людських втрат. Основний чинник, який призводить до когнітивних помилок у проектуванні просторових конструкцій, є те, що фахівці у процесі розроблення проекту не до кінця враховують поняття фізичної сили, енергії потужності та фізичної енергії чинників з потоковою випадковою структурою. На цей аспект проблеми динамічної стійкості конструкції за дії чинників із стохастичною структурою звернув увагу Я. П. Драган, ввівши поняття "стохастичного процесу скінченої енергії" і "скінченої потужності потоків (послідовностей) активних фізичних силових дій". За певних умов комплексна дія силових чинників призводить до виникнення солітонів, тобто формування піку енергії та потужності у певний момент часу у найслабшому вузлі конструкції, що її руйнує. Якщо проектант, через свої когнітивні здібності і рівень знань, не враховує енергетичну сутність чинників як руйнівних сил, тоді це призводить до руйнування інфраструктурних об'єктів (міст у Генуї (Італія 2018 р.)), збудований у 1967 р., Китай 2019 р.), руйнівних повеней, пожарів, транспортних катастроф, цунамі. Щодо мостів з металоконструкцій у США (Нью-Йорк), побудованих з урахуванням методів вібраційних розрахунків С. Тимошенко, то вони експлуатуються понад 100 років, за відповідного технічного обслуговування. Оцінка вібраційної стійкості просторових конструкцій, як наявних, так і нових проектів, залишається складною проблемою створення систем контролю і діагностики, не вирішеною повною мірою, і тому розроблення інтегрованих інтелектуальних методів проектування систем контролю методом дистанційного лазерного зондування є актуальною. Інтенсивний розвиток як соціальної, так і техногенної інфраструктури призводить, внаслідок дії транспортних потоків, електростанцій, виробництв з шкідливими викидами, до росту силового екологічного навантаження на просторові конструкції, корозію металевих складників, росту вібраційних впливів на елементи об'єктів. Подальший розвиток таких негативних процесів призводить до зменшення міцності конструкцій, їхньої стійкості, експлуатаційної надійності та руйнування. Зниження якості несучих конструкцій, через невраховані негативні впливи, унеможливлює прогноз моменту настання аварійних ситуацій. Відповідно, розроблення методів дистанційного контролю вібрацій просторових елементів несучих конструкцій є для різних галузей актуальною проблемою.
21
Шпакова, Г. В. "«ЗЕЛЕНІ» ФІНАНСИ ЯК ІНСТРУМЕНТ ГАРАНТУВАННЯ ПРИРОДО-ТЕХНОГЕННОЇ ТА ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ В КОНТЕКСТІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІЙ." Підприємництво та інновації, no. 9 (December 30, 2019): 112–16. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/9.18.
Full textAbstract:
У статті розглянуто сутність поняття «зелені» фінанси» та визначено його застосовність до виконання завдань забезпечення екологічної та техногенної безпеки територій на принципах сталого розвитку. Визначено основні механізми формування джерел «зелених» інвестицій, такі як «зелені» кредити, «зелені» облігації, фіскальна політика, територіальні фонди, «зелені» кооперативи. Сформовано перелік секторів реальної економіки, які за результатами дослідження мають найбільший негативний вплив на екологічну безпеку територіальних об’єднань. Головними чинниками, які є перепоною широкого впровадження «зелених» фінансів в економічну практику, виділено складність визначення та системний характер економічних та неекономічних ризиків, які є основою прийняття рішення про фінансування «зеленого» проєкту. Розроблено перелік та послідовність етапів проєктування джерел фінансування «зелених» інвестицій з урахуванням екологічної та техногенної безпеки в контексті сталого розвитку територій.
22
Мацьків, О. О., О. Г. Чайка, Л. Й. Солодяк, and М. В. Руда. "Дослідження ризиків природоохоронного нагляду суб'єкта перевезення небезпечних вантажів." Scientific Bulletin of UNFU 31, no. 4 (September 9, 2021): 82–87. http://dx.doi.org/10.36930/40310413.
Full textAbstract:
Розглянуто законодавство країн Європейського Союзу та України щодо перевезень небезпечних вантажів і встановлено, що суть питання правового регулювання перевезення цих вантажів полягає у визначенні ризику виникнення потенційних негативних наслідків за недотримання нормативного законодавства під час перевезення вантажів підвищеної небезпеки та здійснення з ними інших маніпуляцій під час транспортування, зокрема на залізницях. Проаналізувавши спеціалізовані національні і міжнародні регламенти перевезень небезпечних вантажів з'ясовано, що технічне регулювання перевезення небезпечних вантажів не встановлює спеціальних вимог екологічної безпеки, звітності та контролю. Унаслідок дослідження ризиків заходів державного нагляду за дотриманням вимог законодавства про охорону атмосферного повітря вантажних станцій регіональної філії "Львівська залізниця" визначено, що вантажні станції, які працюють з небезпечними вантажами, потребують кризового менеджменту у таких питаннях, як наявність дозволів на викиди забруднювальних речовин до атмосферного повітря стаціонарними джерелами; розроблення спеціальних заходів з охорони атмосферного повітря в разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; виконання виробничого контролю інструментально-лабораторними вимірами параметрів викидів забруднювальних речовин; стаціонарних і пересувних джерел; виконання нормативів вмісту забруднювальних речовин у відпрацьованих газах транспортних та інших пересувних засобів; виплату та нарахування екологічного податку на викиди забруднювальних речовин до атмосферного повітря. Визначено також, що економічні інструменти у сфері природоохоронної діяльності, а саме податки, плата за завдані збитки, штрафи, є мотиваторами ведення екологічно безпечної діяльності підприємствами, для яких необхідним є створення системи безперервного моніторингу, ситуаційне моделювання великомасштабних техногенних аварій і катастроф, а також розроблення системи екологічного оцінювання безпеки залізничного транспорту, оскільки на сьогодні не вирішені методологічні проблеми прогнозу їх динаміки у середньо- і довготерміновій перспективі.
23
Zavgorodnii, V., and A. Zavgorodnya. "METHOD OF REPRESENTATION OF KNOWLEDGE ABOUT THE ASSESSMENT OF RISK OF TECHNOGENIC ACCIDENTS INCIPIENCY." Transactions of Kremenchuk Mykhailo Ostrohradskyi National University 4 (August 30, 2018): 43–48. http://dx.doi.org/10.30929/1995-0519.2018.4.43-48.
Full text
24
Середа, М. С. "ДІАГНОСТИКА РИЗИКІВ ТА ЗАГРОЗ ВПЛИВУ ТЕХНОГЕННО ПОРУШЕНИХ ЗЕМЕЛЬ ПІД ЗВАЛИЩАМИ ТВЕРДИХ ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ НА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ УГІДДЯ." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 3 (September 24, 2021): 91–100. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.03.11.
Full textAbstract:
Проблема поводження з твердими побутовими відходами (ТПВ) є надзвичайно актуальною для регіонів України. Звалища відходів займають цінні в сільськогосподарському значенні земельні ресур-си та забруднюють їх, створюють збитки довкіллю та сільському господарству. Тому метою наших досліджень стало формування методичних засад класифікації звалищ твердих побутових від-ходів за рівнем небезпеки для прилеглих територій для подальшого вибору методу відновлення таких територій. Визначено, що основними загрозами впливу техногенно порушених земель під звалищами твердих побутових відходів на сільськогосподарські угіддя є такі: загрози екологічного та санітар-но-гігієнічного характеру; загрози економічного та продовольчого характеру; загрози ресурсного характеру. Зважаючи на причинно-наслідковий зв’язок наявних загроз впливу техногенно порушених земель під звалищами твердих побутових відходів на сільськогосподарські угіддя сформовано комплекс показників, що характеризують рівень небезпечності звалищ твердих побутових відходів для прилеглих територій, визначені межі оцінювання рівня небезпеки звалищ твердих побутових відходів для прилеглих територій за інтегральною оцінкою. На основі проведеної оцінки рівня небезпеки звалищ твердих побутових відходів для прилеглих територій на прикладі Полтавської області встановлено, що у зоні передкризового стану перебуває 40 % від загальної кількості звалищ твердих побутових відходів; зоні кризового стану – 53 % від загальної кількості звалищ твердих побутових відходів; зоні критичного стану – 7 % від загальної їх кількості. Враховуючи, що більшість звалищ твердих побутових відходів знаходяться на відстані менше 200 м до сільськогос-подарських угідь (93 %), та мають передкризовий, кризовий або критичний рівень небезпеки для прилеглих територій, невирішеність проблем у цій сфері створює небезпеку для екологічної й продо-вольчої безпеки цих територій та сталого розвитку агроекосистем. Реалізація методичного підходу дає змогу оцінити рівень небезпеки звалищ твердих побутових відходів для прилеглих територій розвитку, визначити основні загрози та ризики для сільськогоподарських угідь, що знаходяться у зоні впливу звалищ твердих побутових відходів, та напрями їхнього подолання. Практичне застосування розробленої методики можливе в рамках програмно-цільового методу при розробці та реалізації національних та регіональних програм, спрямованих на поліпшення процесу управління сферою поводження з твердих побутових відходів.
25
Morozov, A. O. "Scientific principles of risk-oriented approach implementation to technogenic and ecological safety management." Visnik Nacional'noi' akademii' nauk Ukrai'ni, no. 8 (August 30, 2015): 24–32. http://dx.doi.org/10.15407/visn2015.08.024.
Full text
26
Kolodiichuk, Irina. "ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ РЕЦИКЛІНГУ ВІДХОДІВ В УКРАЇНІ." Economic journal of Lesya Ukrainka Volyn National University 1, no. 25 (March 28, 2021): 151–60. http://dx.doi.org/10.29038/2786-4618-2021-01-151-160.
Full textAbstract:
Проведено аналіз існуючих в Україні технологій перероблення побутових. Наголошено на наявності низки проблем щодо їхньої функціональності. Акцентовано увагу на наявності потужних сировинних ресурсів для впровадження рециклінгу. Виділено основні проблеми місць видалення відходів: відсутність їхньої паспортизації через невідповідність чинним стандартам і продовження нагромадження відходів всупереч вичерпанню термінів експлуатації; вольових рішень щодо закриття техногенно ризикових полігонів; пошуку альтернативних шляхів поводження з відходами. Здійснено порівняльну еколого-економічну оцінку технологій перероблення відходів. Зазначено, що актуальним для розвитку системи управління відходами є використання інноваційних технологій спалювання відходів через реконструкцію та оснащення переробних підприємств сучасними системами горіння і фільтрації відпрацьованих газів для зведення до мінімуму екологічних ризиків. Визначено найефективніший напрям інноваційного оновлення – розвиток потужностей на основі технології стерилізації відходів в автоклавах та сортування ТПВ для рециклінгу.
27
Karabyn, V. V. "Наукові підходи до оцінювання рівнів безпеки та прогнозування надзвичайних ситуацій екологічної генези на ділянках будівництва нафтогазових свердловин." Scientific Bulletin of UNFU 29, no. 1 (February 28, 2019): 57–59. http://dx.doi.org/10.15421/40290112.
Full textAbstract:
Здійснено критичний огляд літератури у напрямі оцінювання рівнів безпеки та прогнозування надзвичайних ситуацій екологічної ґенези на ділянках будівництва нафтогазових свердловин та експлуатації родовищ нафти і газу. Головні методи досліджень – порівняння, дедукція, аналіз, синтез. Проаналізовано законодавчі акти України у питаннях запобігання та протидії надзвичайним ситуаціям. Обґрунтовано, що проблема забезпечення населення від надзвичайних ситуацій тісно пов'язана з проблемою техногенної та екологічної безпеки. Здійснено критичний аналіз наукових публікацій з питань моніторингу надзвичайних ситуацій; оцінювання ризиків виникнення надзвичайних ситуацій на потенційно небезпечних об'єктах; оцінювання кількісних характеристик хімічно небезпечного стану регіонів України; оцінювання впливу на навколишнє середовище у нафтогазорозвідувальній, нафтоексплуатаційній галузях та ін. Обґрунтовано важливість розроблення методології запобігання виникненню надзвичайних ситуацій на територіях впливу об'єктів нафтогазорозвідки та нафтогазовидобутку. Встановлено, що питання цивільного захисту й екологічної безпеки мають тісний причинно-наслідковий зв'язок; сучасна система запобігання надзвичайним ситуаціям на територіях впливу будівництва нафтогазових свердловин, експлуатації родовищ нафти розроблена поверхово, без належної деталізації, яка давала б змогу обґрунтувати конкретні та ефективні заходи для недопущення виникнення надзвичайних ситуацій.
28
Uriadnikova, І. "ANALYSIS AND DETERMINATION OF TECHNOGENIC RISKS IN FULL-TIME WORK IN THE PROCESS OF WATER PURIFICATION BY THE METHOD OF REAGENT COAGULATION AND ELECTROCOAGULATION." Transactions of Kremenchuk Mykhailo Ostrohradskyi National University 5-6 (December 22, 2020): 60–66. http://dx.doi.org/10.30929/1995-0519.2020.5-6.60-66.
Full text
29
КЛИМЕНКО, Олександр, Людмила КЛИМЕНКО, and Людмила КОРНІЙКО. "АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА БІОСФЕРОЦЕНТРИЧНОГО СКЛАДНИКА ЕКОБЕЗПЕКИ СЕЛІТЕБНИХ ТЕРИТОРІЙ РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ." Проблеми хімії та сталого розвитку, no. 4 (January 19, 2022): 30–38. http://dx.doi.org/10.32782/pcsd-2021-4-5.
Full textAbstract:
У статті розглянуто питання оцінки стану екологічної безпеки селітебних територій Рівненської області. Аналіз останніх досліджень показує, що екологічна безпека формується під дією екологічних, соціально-економічних та техногенних факторів. Оцінено біосфероцентричний складник екологічної безпеки селітебних територій Рівненської області. Оцінку біосфероцентричного складника екологічної безпеки проводили із використанням методики З.В. Герасимчук та А.О. Олексюк. Розрахунок цього складника екологічної безпеки рекомендується здійснювати за двома типами показників: дестимуляторів, за якими перевищення фактичних даних над мінімальними негативно відображається на рівні екологічної безпеки, та стимуляторів, за якими перевищення фактичних даних над максимальними є сприятливими для екологічної безпеки регіону. У біосфероцентричному блоці проаналізуємо показники антропогенного впливу на природне середовище через формування скидів, викидів та відходів. Біосфероцентричний складник екологічної безпеки містить показники сумарних викидів забруднювальних речовин, щільності викидів забруднювальних речовин в атмосферне повітря, споживання свіжої води, частини забруднених зворотних вод у загальному обсязі скидання, утворення відходів І–ІІІ класів небезпеки у спеціально відведених місцях. Інтегрований показник екологічної безпеки біосфероцентричної складової Рівненської області оцінюється такими трьома станами, як екологічна небезпека (5 районів), екологічна загроза (9 районів) та екологічний ризик (2 райони). Проведено кластерний аналіз, у результаті якого встановлено групування показників біосфероцентричного складника у 3 субкластери. Установлено, що на селітебні території Рівненської області відбувається значне антропогенне навантаження на природне середовище. Це в майбутньому значно негативно вплине як на показники якості довкілля, так і на якість життя людини. З огляду на це, для забезпечення екологічної безпеки території необхідно формувати основні та допоміжні стратегії, які будуть залежати від стану екологічної безпеки та фінансових можливостей регіону.
30
Михайлов, Віктор. "ПОНЯТТЯ «БЕЗПЕКА» І «ЦИВІЛЬНА БЕЗПЕКА» У МІЖДИСЦИПЛІНАРНОМУ НАУКОВОМУ ДИСКУРСІ." ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 17, no. 1 (December 31, 2020): 77–89. http://dx.doi.org/10.35387/od.1(17).2020.77-89.
Full textAbstract:
В оглядовій статті узагальнено та систематизовано методологічні підходи до обґрунтування понятійно-категорійного апарату для з’ясування сутності понять «безпека» і «цивільна безпека» у педагогічному дискурсі. На основі порівняльного аналізу розкрито структурно-функціональні взаємозв’язки між цими поняттями. Наведені поняття, як один із найважливіших засобів категоризації, концептуалізації та оцінки дійсності, дозволяють виявити досліджувані сторони, які відображають картину реального їх функціонування у педагогічній свідомості. Проведений аналіз свідчить, що проблеми з безпекою є наслідком соціальної структури суспільства, ускладнення діяльності якого призводить до необхідності забезпечення захисту. Також встановлено, що в академічних колах активно обговорюється наявна множинність підходів до трактування поняття «безпека», інтерес до якого значно зріс за останні десятиліття. Розв’язання проблем цивільної безпеки вказує на її складність як наукової проблеми, що потребує подальших поглиблених досліджень, з урахуванням її як певної динамічної системи, враховуючи існування сучасних загроз, ризиків і небезпек. На основі логічного обґрунтування запропоновано авторське розуміння поняття «цивільна безпека» як необхідний особливий та динамічний стан відносної неуразливості суспільства, сконцентрований у його духовних, морально-етичних, культурних, історичних, інтелектуальних та матеріальних та інших цінностях, інформаційному та навколишньому середовищі і забезпечується, за відсутності природних, техногенних та інших невійськових загроз, шляхом прийняття рішень для безпечного життя і діяльності. Науково обґрунтований понятійний апарат дослідження дає змогу розкрити зміст, мету і завдання обраного проблемного поля, беручи до уваги протиріччя різних авторів.
Ключові слова: безпека, цивільна безпека, цивільний захист, педагогічний дискурс, підвищення кваліфікації фахівців.
31
DANCHENKO, Iryna, Tatyana TKACHENKO, and Valentyna TYURINA. "Формування цифрової компетентності студентів закладів вищої освіти." EUROPEAN HUMANITIES STUDIES: State and Society, no. 3(I) (September 15, 2020): 100–112. http://dx.doi.org/10.38014/ehs-ss.2020.3-1.07.
Full textAbstract:
Проблема формування цифрової компетентності студентів закладів вищої освіти як майбутніх фахівців визначено як одну з провідних проблем, що стоять перед сучасними закладами вищої освіти України. У статі визначено основні аспекти формування цифрової компетентності; обґрунтовано фактори, що зумовлюють ефективність формування цифрової компетентності студентів. На основі аналізу науково-методичної літератури досліджено поняття компетентності та цифрової компетентності. У статті описано теоретичні та практичні аспекти формування цифрової компетентності студентів закладів вищої освіти; обґрунтовано необхідність подальшого дослідження механізмів становлення відносини особистості та групи до цифрових технологій, на основі яких могли б бути вироблені рекомендації не тільки для подолання технофобії, але і для підвищення чутливості суспільства по відношенню до технологічних викликів, рефлективності відносно можливостей, що відкриваються і техногенних ризиків; доведено необхідність більш диференційованого підходу до вивчення колективних уявлень про наслідки впровадження різних технологій, що враховує очікування, мрії, надії, побоювання, ідеали, які визначають оцінку тих чи інших технологічних змін різними соціальними групами; доказано необхідність розробки методології оцінки соціально-психологічних наслідків впровадження конкретних технологій та розроблення і впровадження педагогічних технологій щодо ефективності формування цифрової компетентності студентів закладів вищої освіти. У якості дослідницької задачі авторами було визначено компоненти ставлення до нових технологій, а саме: когнітивні, афективні і діяльнісні, які мають різну детермінацію і які необхідно враховувати в процесі формування цифрової компетентності студентів закладів вищої освіти; оцінено ефективність запропонованих методик формування цифрової компетентності студентів закладів вищої освіти.
32
Нагорна, А. М., Д. В. Варивончик, Л. В. Харчук, Н. В. Медведовська, І. Г. Кононова, and В. А. Гвоздецький. "ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ ТА МЕДИКО-СТАТИСТИЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ГОСТРОГО ПРОФЕСІЙНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ COVID-19 У ПРАЦІВНИКІВ ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ (ПЕРШИЙ РІК ПАНДЕМІЇ: 2020-2021)." Інфекційні хвороби, no. 2 (June 30, 2021): 17–28. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2021.2.12160.
Full textAbstract:
У 2020 р. проблема зараження коронавірусом людини (2019-nCoV/SARS-CoV-2) стала актуальною у всьому світі. 11.03.2020 р. ВООЗ оголосила пандемію SARS-CoV-2. За один рік пандемії у світі (станом на 12.03.2021 р.) зареєстровано 120,1 млн випадків зараження SARS-CoV-2, з яких внаслідок COVID-19 померли 2,7 млн осіб. В Україні зареєстровано – 1,451 млн інфікованих SARS-CoV-2 (в т.ч. 68,3 тис. працівників галузі охорони здоров’я (ГОЗ)); з яких внаслідок COVID-19 померли 28,1 тис. осіб (в т.ч. працівників ГОЗ – 612 осіб). На сьогодні однією з найвагоміших науково-практичних проблем залишається оцінка ризиків і профілактика цієї гострої професійної патології.
Матеріали і методи. Використані офіційні статистичні дані МОЗ України щодо нормативного регулювання епідемічного розслідування COVID-19, організації розслідування COVID-19 у сфері охорони здоров’я, у сфері охорони праці, обліку випадків захворювання на COVID-19. Отримані та проаналізовані статистичні дані захворюваності на COVID-19 (за інформацією територіальних підрозділів Фонду соціального страхування України, Державної служби України з питань праці) за 2020 р. – березень 2021 р. Використовувались загальноприйняті статистичні методи дослідження для характеристики даних, отриманих для суцільної вибірки в Україні.
Результати досліджень та їх обговорення. Проаналізовані нормативно-правові акти процедури розслідування випадків гострого професійного захворювання на COVID-19, а саме Наказ МОЗ України від 25.02.2020 № 521 «Про внесення зміни до Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, Інструкція № 374 «Про застосування переліку професійних захворювань», затвердженої спільним наказом МОЗ, Національної Академії медичних наук України, Мінпраці від 29.12.2000 р. № 374/68/33», Наказ МОЗ України від 15.07.2020 № 1604 щодо Переліку посад медичних та інших працівників, що безпосередньо зайняті у ліквідації епідемії та здійсненні заходів із запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та лікування пацієнтів із випадками гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», Постанова КМУ від 13.05.2020 № 394 розділ V Переліку професійних захворювань, затвердженого постановою КМУ від 08.11.2000 № 1662, доповнено гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, яка стосується тільки роботи «медичних та інших працівників, що безпосередньо зайняті у ліквідації епідемії та здійсненні заходів із запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та лікування пацієнтів із випадками гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Визначені медико-статистичні закономірності інфікування SARS-CoV-2 та захворювання на COVID-19 працівників галузі охорони здоров’я. Кількість повідомлень про випадки інфікування SARS-CoV-2 на робочому місці (підозра на гостре професійне захворювання), що надійшли до Держпраці України (12.03.2021 р.), становила – 43 130 працівників, в т.ч. випадків смертей від COVID-19 – 522. Загалом повнота надходження повідомлень про гостре професійне захворювання становила (відносно зареєстрованих випадків інфікування ПОЗ): для інфікування SARS-CoV-2/захворювання на COVID-19 – 63,5 (4,8-219,3) %; випадків смерті від COVID-19 – 85,6 (36,4-450,0) %. Коливання рівнів захворюваності на COVID-19 значно відрізняються по областях, причини потребують ретельнішого аналізу, вони багатопланові, але виявлені закономірності можуть слугувати певною основою для ухвалення управлінських рішень щодо обліку, реєстрації, профілактики і лікування цієї патології.
Висновки. Кількість хворих на гостре професійне захворювання COVID-19 постійно збільшується, має хвилеподібний характер, відповідно до загального перебігу епідемії в популяції населення України. Кумулятивний ризик інфікування SARS-CoV-2 працівниками галузі охорони здоров’я вищий в 2,5 рази, ніж серед загального населення, а смерті від COVID-19 – в 1,1 разу.
Домінуючі причини інфікування SARS-CoV-2 працівників галузі охорони здоров’я: надання медичної допомоги хворим на COVID-19 зі здійсненням інтервенційних процедур (46,3 %); наявні організаційні недоліки в забезпечені інфекційного контролю в ЗОЗ (33,7 %); психофізіологічні причини, які обумовлені роботою працівників в екстремальних умовах надання стаціонарної допомоги хворим на COVID-19 («червона зона») (14,0 %); технічні (4,5 %); техногенні, природні, екологічні та соціальні (1,4 %).
Нормативне регулювання встановлення гострого професійного захворювання на COVID-19 регламентовано тільки для працівників галузі охорони здоров’я і потребує розповсюдження його й на інші види економічної діяльності в Україні (працівники освіти, соціальної допомоги тощо).
Є суттєві організаційні та ресурсні (кадрові) недоліки: з надання повідомлень до Держпраці України щодо підозри гострого професійного захворювання на COVID-19 та смерті від нього; щодо об’єктивної статистичної реєстрації випадків захворювання працівників галузі охорони здоров’я на COVID-19; щодо своєчасного та повного розслідування зв’язку захворювання (смерті) з умовами праці тощо.
Подальші дослідження будуть спрямовані на удосконалення системи оцінки ризиків та убезпечення роботи працівників галузі охорони здоров’я, в умовах епідемії SARS-CoV-2/COVID-19 в Україні.
33
Pepeljaev, V. A., P. S. Knopov, K. L. Atoyev, V. B. Bigdan, and Yu M. Chorny. "Information-Analytical System for Complex Environmental-Technogenic and Social- Economic Risks Analyses in the Field of Housing and Communal Services of Ukraine." Nauka ta innovacii 6, no. 3 (May 30, 2010): 39–46. http://dx.doi.org/10.15407/scin6.03.039.
Full text
34
Karpchuk, Nataliia. "ГУМАНІТАРНА ДОПОМОГА ТА ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ ЯК НАПРЯМ ДІЯЛЬНОСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ДЛЯ СПРИЯННЯ МІЖНАРОДНОМУ МИРУ Й БЕЗПЕЦІ." Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, no. 1 (5) (May 29, 2019): 13–22. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2019-01-13-22.
Full textAbstract:
Гуманітарна допомога й цивільний захист належать до напрямів зовнішньополітичної діяльності Європейського Союзу. Допомога спрямовується через 200+ міжнародних і місцевих партнерських організацій та агентств і підтримується тисячами європейських волонтерів. Це робить ЄС одним із найпотужніших донорів гуманітарної допомоги у світі. На міжнародній арені Союз підтримує й пропагує свої цінності та інтереси й сприяє миру, безпеці, сталому розвитку і взаємній повазі між народами. Збереження життя, запобігання та полегшення людських страждань, збереження честі й гідності населення, яке постраждало від стихійних лих та техногенних криз, – місія Генерального директорату Європейської комісії з питань цивільного захисту й операцій із гуманітарної допомоги. Уся діяльність ЄС та країн-членів у сфері надання гуманітарної допомоги здійснюється відповідно до норм міжнародного гуманітарного права і його базових принципів: гуманності, нейтральності, неупередженості та незалежності. Операції з надання допомоги ЄС керуються такими додатковими принципами: координації, узгодженості й взаємодоповнюваності між задіяними учасниками; якості, ефективності та підзвітності; різноманітності партнерських відносин. Низка нормативно-правових документів регулює гуманітарну діяльність ЄС щодо збереження життя людей під час надзвичайних ситуацій, подолання їхніх негайних негативних наслідків; надання необхідної допомоги постраждалим від довготривалих криз, особливо там, де уряди виявляються неспроможними допомогти; боротьби з наслідками переселення населення; забезпечення готовності до ризиків стихійних лих і використання відповідного швидкого раннього попередження й системи втручання тощо. Із 1992 р. ЄС надавав допомогу потерпілим після численних катастроф по всьому світу, зокрема жертвам війни в Югославії, геноциду в Руанді, громадянської війни в Судані; постраждалим від стихійних лих у Тихоокеанському регіоні, Західній Африці, на Балканах тощо. Сьогодні Україна також є реципієнтом гуманітарної допомоги ЄС .
35
Вишневський, В. П., О. М. Гаркушенко, М. Ю. Заніздра, and С. І. Князєв. "ЦИФРОВА І ЗЕЛЕНА ЕКОНОМІКИ: ТОЧКИ ДОТИКУ й СУПЕРЕЧНОСТІ." Science and Innovation 17, no. 3 (June 17, 2021): 14–27. http://dx.doi.org/10.15407/scine17.03.014.
Full textAbstract:
Вступ. Процеси цифровізації економіки, пов'язані з розгортанням технологій Четвертої промислової революції, є багатоаспектними й чинять суттєвий вплив, зокрема й на навколишнє середовище, що зачіпає інтереси майбутніх поколінь.Проблематика. Прискорення цифровізації супроводжується суперечливими позитивними і негативними ефектами для довкілля. Зважаючи на це, актуальною проблемою є визначення цих ефектів як на глобальному, так і на національному рівнях.Мета. Виявити взаємозв'язки цифрової та зеленої економіки й обґрунтувати шляхи екологічно безпечного розвитку цифрових технологій в Україні.Матеріали й методи. Кластеризація країн світу за ознаками економічного, промислового й цифрового розвитку;економетричний аналіз залежностей між показниками розвитку інформаційно-комунікаційних технологій і екологічної ефективності в країнах світу та їх групах (кластерах) за 2017—2020 рр.Результати. Встановлено, що на глобальному рівні впровадження сучасних цифрових технологій має загалом позитивний зв'язок зі станом довкілля: чим вищим є рівень цифровізації, тим більш екологічно чистими, за інших рівних умов, є національні економіки. З’ясовано, що екологічна ефективність цифровізації залежить від рівня виробничих (фізичних) технологій та загального економічного розвитку держави. У кластерах менш розвинених країн, зокрема й в Україні, яка має суттєві проблеми у сферах промисловості й інновацій, поширення цифрових технологій має менший позитивний вплив на екологію, ніж у кластерах більш розвинених країн. Тому довгострокові позитивні ефекти цифровізації для України не є очевидними, а негативні можуть бути серйозними.Висновки. Для мінімізації екологічних ризиків цифровізації в Україні потрібно розробити національну академічну програму комплексної оцінки різних аспектів (абіотичних, біотичних, техногенних, антропогенних) впливу новітніх цифрових технологій на довкілля, а також узгодити програми цифровізації економіки із загальною стратегією розвитку національного виробництва на інноваційній основі.
36
Klimenko, E. Y. "Проблема формування соціального капіталу дітей з нетиповим дитинством." Grani 19, no. 1 (December 25, 2015): 99–104. http://dx.doi.org/10.15421/1716018.
Full textAbstract:
Загострення соціальних та економічних проблем, ескалація техногенних ризиків, зміни політичної ситуації – ці та багато інших кризових явищ вимагають від держави та суспільства уважного ставлення до проблем повноцінного розвитку і якісного виховання наступних поколінь. Захист дітей в умовах та реаліях нетипового дитинства набуває особливої актуальності для українського суспільства, яке переживає економічну та політичну кризи. Сьогодні в Україні зусилля держави і створеного нею інституту соціального захисту дитинства спрямовані не на допомогу та підтримку дитини як суб’єкта суспільного буття, а на вирішення завдань, поставлених перед організаціями та установами системи надання соціальної допомоги, які чітко визначені наявним переліком соціальних проблем. Сучасні умови розвитку українського суспільства характеризуються наявністю тенденції до збільшення соціальних ризиків для дитини та її родини, які обумовлені рядом кризових явищ як інституціонального (криза інститутів сім’ї, освіти, соціального захисту), так і системного характеру (економічна, політична). Оскільки базові соціальні інститути формують певні системи, так звані інституційні матриці, що регулюють взаємопов’язане функціонування основних сфер суспільства – економічної, політичної, ідеологічної, то виникнення кризових явищ в одній з них стає пусковим механізмом для кризи усієї матриці. На шляху до попередження негативних впливів на дитину близького оточення та соціального середовища, які й формують нетиповий характер перебігу дитинства, суспільство встановлює формальні та неформальні норми і правила, основними завданнями яких є гарантія нащадкам певних соціальних переваг та привілеїв відносно інших вікових груп. Такий стан речей обумовлений наступними чинниками: по-перше, об’єктивною зацікавленістю суспільства в розвитку наступних поколінь, як гаранта безперервності життя нації; по-друге, біологічно обмеженими можливостями життєдіяльності зазначеної вікової категорії. Економічна криза, обумовлена проведенням на Донбасі антитерористичної операції, призвела до різкої диференціації прибутків населення, що стало пусковим механізмом для кардинальних змін у житті українського суспільства в цілому та суттєвого погіршення стану дітей в Україні зокрема. Процес адаптації дітей до нових умов і реалій буття супроводжується значними ускладненнями, що дозволило говорити про нетиповий характер перебігу дитинства цілого покоління. Оскільки соціалізація дітей сьогодні проходить в умовах повної зміни системи цінностей, економічної кризи та збройного конфлікту, загострюється питання накопичення соціального капіталу, що передається від покоління до покоління. Концепція соціального капіталу є ключовою для багатьох напрямків соціально-економічного життя суспільства, що актуалізує необхідність проведення дослідження проблем його формування в умовах нетипового дитинства, обумовленого кризовими ситуаціями. За обставин різкого зубожіння значної частини населення України зазначена проблема значно загострилась, що поставило під питання взагалі його наявність у теперішнього підростаючого покоління, що не тільки вплинуло на нетиповий характер перебігу дитинства більшості дітей, але й стало ключовим фактором їх дезадаптації та викривлення механізмів соціалізації.
37
Ткачук, Роман. "УПРАВЛІННЯ ЦИВІЛЬНИМ ЗАХИСТОМ ЯК СКЛАДОВА МУНІЦИПАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ВЕЛИКОГО МІСТА." Науковий вісник: Державне управління, no. 2(8) (June 30, 2021): 152–84. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2021-2(8)-152-184.
Full textAbstract:
Стан захищенності кожного члена громади, власне сам захист від різних надзвичайних ситуацій, пожеж та небезпечних подій має безпосередній вплив на подальший соціально-економічний розвиток територіальної громади та зростання добробуту її населення. У ході реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні значущі для безпеки населення повноваження передаються на найближчий до громадян базовий рівень влади – в територіальні громади. Рівень ризику в некомерційній муніципальній діяльності потребує чіткого усвідомлення керівництвом зростання очікувань з боку суспільного оточення та місцевих громад. Процеси децентралізації державного управління також висувають нові вимоги до муніципальної діяльності та збільшують відповідальність органів місцевого врядування за реалізацію ефективних змін. Прямування України шляхом дмократичних трансформацій вимагає партнерської співпраці між державою та місцевим самоврядуванням, спрямованим на подальший розвиток суспільства, його демократизацію, зміщення пріоритетів саме на громадянина, на забезпечення його потреб і реалізацію його прав, зокрема таких як право на безпечний оточуючий світ. Кодексом цивільного захисту визначено повноваження місцевої влади у сфері цивільного захисту, що спрямовані на розбудову відповідної територіальної підсистеми, реалізацію територіальних і місцевих програм із створення відповідних підсистем, спрямованих на захист населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, забезпечення техногенної та пожежної безпеки. Наразі з передачею низки повноважень у сфері цивільного захисту на місцевий рівень у керівників місцевих органів виконавчої влади має сформуватися розуміння того, що запобігання виникненню надзвичайних ситуацій на місцевому рівні та ліквідація їх наслідків є вимагає відповідної підготовки та планування заходів спільно з органами управління і підрозділами Державної служби України з надзвичайних ситуацій, а також відповідного розподілу бюджетних видатків на своєму рівні. Саме тому збереження безпеки міст, особливо великих, тягне за собою створення громадської інфраструктури для проведення заходів і впровадження технологій, які забезпечують захист громадян. З метою оптимізації структури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), а також забезпечення виконання завдань з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами затверджено структуру Департаменту муніципальної безпеки виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), до складу якого включено Управління з питань цивільного захисту. Створення Департаменту муніципальної безпеки Київської міської державної адміністрації було обґрунтовано практикою реагування на НС на рівні міста, зважаючи на те, що функціонування виокремлених підрозділів на напрямами діяльності ускладнює взаємодію та координацію дій в умовах виникнення НС на місцевому рівні за рахунок витрат часу на узгодження заходів з реагування та розподілу наявних матеріально-технічних ресурсів.
38
А.М., Клочко, Борисова Л.В., Закора О.А., and Фещенко А.Б. "ПРІОРИТЕТНІ ТЕНДЕНЦІЇ ЩОДО РЕФОРМУВАННЯ СФЕРИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ." Bulletin of the National University of Civil Protection of Ukraine. Series: Public Administration, no. 2(15)2021 (2021). http://dx.doi.org/10.52363/2414-5866-2021-2-44.
Full textAbstract:
У статті досліджено ґенезу становлення та трансформації механізмів реформування управління у сфері цивільного захисту, зокрема щодо запровадження системи управління техногенною та пожежною безпекою на основі управління ризиками виникнення надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру та сучасною системою цивільного захисту, що встановлюється стратегією національного розвитку України на період до 2030 року. Відзначено питання міжнародного співробітництва України на напряму цивільного захисту з Європейським Союзом, ООН, НАТО, у рамках Частково відкритої угоди Ради Європи з питань запобігання, захисту та надання допомоги у разі великих природних та техногенних катастроф, Організацією з безпеки і співробітництва в Європі тощо. Показано, що забезпечення екологічної безпеки реалізується заходами зменшення вірогідності виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру, попередженням та ліквідацією наслідків природних стихійних лих, які є загрозою життю, здоров’ю населення та навколишньому середовищу. Розглянуто напрямки дальшого розвитку сфери цивільного захисту на сучасному етапі державотворення у контексті децентралізації влади та європейської інтеграції України, зокрема виконання заходів функціонування територіальних підсистем єдиної державної системи цивільного захисту в режимі надзвичайної ситуації та режимі підвищеної готовності, взаємодії органів місцевого самоврядування та органів державної влади, аварійно-рятувальних підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту і місцевої пожежної охорони, надання методичної допомоги громадам в організації місцевої добровільної пожежної охорони. Визначена доцільність розробки стандартів організаційно-правового забезпечення усіх суб’єктів ЄДСЦЗ, починаючи з найнижчої ланки – об’єднаної територіальної громади.
39
Djachenko, O. I. "Державне управління процесами мінімізації ризиків транскордонних техногенних загроз радіаційного походження." Public administration aspects 3, no. 1-2 (February 25, 2015). http://dx.doi.org/10.15421/15154.
Full textAbstract:
У статті аналізується державне управління процесами мінімізації транскордон-них загроз радіаційного походження. Дослідження виконано на основі архівних таопублікованих новітніх документів. Доведено, що для усунення недоліків щодо за-побігання порушень у процесі використання та експлуатації джерел іонізуючоговипромінювання на прикордонних територіях з Україною та за завдані збитки притранскордонному перенесенні забруднюючих речовин необхідно використовувативідомий у міжнародній практиці підхід – що компенсація збитків від транскордон-них впливів повинна здійснюватись тією країною, на території якої відбулись викидишкідливих речовин (вибухи, надзвичайні ситуації техногенного та природного ха-рактеру). Також у статті зазначається, що для вдосконалення державного управлін-ня процесами мінімізації ризиків транскордонних техногенних загроз радіаційногопоходження необхідно розробити міжнародні стандарти та стандарти внутрішньодер-жавного контролю у сфері поводження з радіоактивними речовинами, які дозволятьдотримуватися загальних критеріїв для розміщення, конструювання, будівництва тароботи АЕС, підвисять незалежність національних регуляторів, що видають ліцензіїта забезпечують місцевий контроль, що дозволить усунути недоліки системи безпекифункціонування об’єктів ядерної галузі та збереже паспортний експлуатаційний тер-мін використання високопотужних джерел іонізуючого випромінювання.
40
Pazynych, L. M., O. R. Sytenko, and T. M. Smirnova. "ДЕЯКІ ПИТАННЯ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ТЕХНОГЕННОГО ТА ПРИРОДНОГО ХАРАКТЕРУ В УКРАЇНІ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 1 (July 17, 2018). http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2018.1.9242.
Full textAbstract:
Мета: висвітлити деякі питання надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру на основі вивчення літературних джерел.Матеріали і методи. Застосовано бібліосемантичний та аналітичний методи.Результати. Значне антропогенне і техногенне навантаження території України, зростання ризиків виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, загострення стану гідротехнічних споруд, з одного боку, та відсутність загальноприйнятих поглядів щодо цільових, функціональних, організаційних та інших складових механізмів державного управління у галузі медичного захисту за умов надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, а саме подолання медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій, збереження життя і здоров’я людей – з іншого зумовлює необхідність науково-теоретичного обґрунтування й розробки Програми їх подолання та попередження.Висновки. Забезпечення сталого соціально-економічного розвитку України має супроводжуватися формуванням безпечного для суспільства і кожної людини стану життєвого довкілля, забезпеченням сучасної системи безпеки, яка би ґрунтувалася на принципах міжнародного права, та координувалась Програмою реагування галузі охорони здоров’я на надзвичайні ситуації.
41
Семак, У. "Вплив факторів техногенного трансформованого середовища на рівень флуктуючої асиметрії листкових пластинок деревних рослин." Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Біологія, no. 48 (December 10, 2020). http://dx.doi.org/10.24144/1998-6475.2020.48.28-33.
Full textAbstract:
Один із найбільш інформативних методів інтегральної оцінки якості довкілля – показник флуктуючої асиметрії, що є мірою стабільності розвитку живих організмів та відображає реалізацію їх онтогенетичних програм у конкретних умовах. Цей показник є надійним біоіндикаційним маркером життєвого стану рослинних організмів, оскільки неспецифічно зростає при стресі. У статті відображено результати дослідження флуктуючої асиметрії листкових пластинок в умовах впливу техногенних чинників золошлаковідвалів Бурштинської ТЕС, що є територією підвищених екологічних ризиків. Проаналізовано рівень флуктуючої асиметрії листкових пластинок трьох найбільш поширених видів дерев – Populus tremula L., Salix caprea L., Betula pendula Roth. Визначено інтегральний показник стабільності розвитку, що відображає екологічний стан території дослідження. Показник флуктуючої асиметрії листкових пластинок досліджуваних видів становив від 0,0610 до 0,0775. Найвищі рівні асиметрії зафіксовано у P. tremula, найнижчі – у B. pendula. Серед аналізованих фоліарних показників найбільш нестійкими ознаками є значення кутів між першою та центральною жилкою, кут між центральною та другою від основи листкової пластинки жилкою, а також відстань між першою та другою жилками. На основі інтегрального показника флуктуючої асиметрії екологічний стан території золошлаковідвалів оцінено як критичний. Проведено апробацію трьох найбільш розповсюджених деревних видів на території золошлаковідвалів у якості тест-об'єктів для біоіндикаційних досліджень із застосуванням показника флуктуючої асиметрії. Результати аналізу дозволяють розташувати досліджувані види у наступний ряд чутливості до техногенного навантаження за цим показником: B. pendula → S. caprea → P. tremula. Усі аналізовані види можуть використовуватися у біоіндикаційних дослідженнях як чутливі сенсори до техногенного навантаження.