Academic literature on the topic 'Ризики техногенні'

Встановлено, що сучасний пришвидшений розвиток техногенних виробничих структур призвів до росту концентрації шкідливих викидів та їх об'єму в екосередовище (ґрунт, воду, атмосферу), зріс рівень забруднення сіл, міст, цілих регіонів. Ускладнення технологічних процесів, ріст виробничих потужностей теплових електростанцій, транспорту, нафтогазовій промисловості, у структуру яких входять енергоактивні об'єкти, ускладнив процеси управління, що призвело до зниження в певних галузях рівня безпеки їх функціонування та підвищило ризики аварій та катастроф. При цьому рівень ризиків аварій і техногенних катастроф залежить від багатьох факторів і компонент надійності систем: надійність і якість проектів техногенних систем, моделей і алгоритмів функціонування; якість конструкцій, агрегатів, комплектуючих, способу їх монтажу; відповідність побудованих структур до проектних вимог, методів їх налагодження та випробування для введення в експлуатацію; якість стратегій, алгоритмів опрацювання даних та прийняття управлінських рішень; якість підготовки (інженерної, знаннєвої, практичної тощо) виробничого й адміністративного персоналу, а також їхніх позитивних і негативних рис; підготовка ресурсів для виконання виробничого процесу та їх якості; здатність протистояти ресурсним та інформаційним атакам на техногенну систему; здатність протистояти інформаційним та ментально-психологічним атакам на оперативно-керуючий персонал при прийнятті управлінських рішень. Усі ці аспекти оцінки ризиків мають як стратегічний, так й ігровий характер і визначають динаміку процесів у техногенних системах, а також рівень і характер впливу на екологічне середовище. Для вирішення цієї проблеми виділено, розв'язано та розроблено такі задачі та методи: визначено та оцінено актуальність проблеми мінімізації ризиків техногенних систем на екологічне середовище; проаналізовано літературні джерела, в яких розглядають цю проблему; сформульовано мету дослідження та методи розв'язання задач; проаналізовано причини і фактори виникнення конфліктних ситуацій як технічного, так й інформаційного характеру; проаналізовано й побудовано ігрові моделі стратегій управління; розроблено метод вирішення конфліктів у техногенних системах; розроблено метод структуризації системи та її агрегації; розглянуто системну гру та спосіб її представлення; побудовано загальну схему взаємодії техногенних систем, які формують шкідливі викиди, з екологічним та соціальним середовищем, як основу вироблення координаційних стратегій екозахисту та технології глибинного перероблення відходів; виявлено нові техногенні характеристики та їхній характер і вплив на екологічне середовище.

Сучасний прискорений розвиток техногенних виробничих структур призвів до росту концентрації шкідливих викидів та їх об'єму в екосередовище (ґрунт, воду, атмосферу), зріс рівень забруднення сіл, міст, цілих регіонів. Ускладнення технологічних процесів, ріст виробничих потужностей теплових електростанцій, транспорту, нафтогазової промисловості, у структуру яких входять енергоактивні об'єкти, ускладнив процеси управління, що призвело до зниження в певних галузях рівня безпеки їх функціонування та підвищило ризики аварій та катастроф. При цьому рівень ризиків аварій і техногенних катастроф залежить від багатьох факторів і компонент надійності систем: надійність і якість проектів техногенних систем, моделей і алгоритмів функціонування; якість конструкцій, агрегатів, комплектуючих, способу їх монтажу; відповідність побудованих структур до проектних вимог, методів їх налагодження та випробування для введення в експлуатацію; якість стратегій, алгоритмів опрацювання даних та прийняття управлінських рішень; якість підготовки (інженерної, знаннєвої, практичної…) виробничого й адміністративного персоналу, а також їхніх позитивних і негативних ознак; підготовка ресурсів для виконання виробничого процесу та їх якості; здатність протистояти ресурсним та інформаційним атакам на техногенну систему; здатність протистояти інформаційним та ментально-психологічним атакам на оперативно-керуючий персонал при прийнятті управлінських рішень. Усі ці аспекти оцінки ризиків мають як стратегічний, так й ігровий характер і визначають динаміку процесів у техногенних системах, а також рівень і характер впливу на екологічне середовище. Для вирішення цієї проблеми виділено, розв'язано та розроблено такі задачі та методи: визначено та оцінено актуальність проблеми мінімізації ризиків техногенних систем на екологічне середовище; проаналізовано літературні джерела, в яких розглядають цю проблему; сформульовано мету дослідження та методи розв'язання задач; проаналізовано причини і фактори виникнення конфліктних ситуацій як технічного, так й інформаційного характеру; проаналізовано і побудовано ігрові моделі стратегій управління; розроблено метод розв'язання конфліктів у техногенних системах; розроблено метод структуризації системи та її агрегації; розглянуто системну гру та спосіб її представлення; побудовано загальну схему взаємодії техногенних систем, які формують шкідливі викиди, з екологічним та соціальним середовищем, як основу вироблення координаційних стратегій екозахисту та технології глибинного перероблення відходів; виявлено нові техногенні характеристики та їхній характер і вплив на екологічне середовище.

Стаття присвячена проблемам правового регулювання суспільних відносин, включно зі сферою економіки, на які впливають нові загрози суспільному благополуччю (зокрема, короно вірусна пандемія, ризики цифровізації, глобальне потепління тощо). Аналізується стан зазначених відносин та їх правове регулювання. Визначаються пов’язані з цим проблеми, в тому числі збільшення кількості зловживань можливостями цифровізації (і, відповідно, порушення прав та законних інтересів учасників цифро візованих відносин), ігнорування суспільних інте-ресів (щодо необхідності забезпечення здорового і безпечного середовища для членів суспільства в умо-вах короно вірусної пандемії, значної ймовірності природних та техногенних катастроф, забруднення довкілля), посилення розшарування суспільства на багатих і бідних (в тому числі і в ракурсі цифрових можливостей), які самі по собі або в сукупності несуть значну загрозу для суспільного благополуччя.. Порушені проблеми викликані низкою факторів, частина з яких має природний характер (природ-ні катаклізми), частина – пов’язана з індустріально-інноваційним шляхом розвитку людства, що має негативний вплив на екологію та/або породжує відповідні ризики (забруднення довкілля, техногенні ка-тастрофи, ризики цифровізації та низки інновацій), інші – зумовлені людським фактором (пріоритет приватних інтересів над суспільними, ігнорування соціально відповідальної поведінки), недостатньою ефективністю державної політики, включно з правовою, та її реалізацією. Усе це свідчить про склад-ність порушених проблем і необхідність їх комплексного вирішення за участі представників низки наук (природничих, соціальних, юридичних), вжиттям комплексу заходів, включно з правовими, що передба-чають вдосконалення правового регулювання зазначених відносин шляхом закріплення низки нових прав та обов’язків (цифрових зокрема), заборони зловживати не лише правами, а й можливостями, акценту-вання правової політики держави на встановлення правил, спрямованих на запобігання нових загрозам, зменшенню їх негативних наслідків, стимулюванню критично необхідних в таких умовах видів діяльнос-ті та соціально-відповідальної поведінки учасників суспільних відносин. Ключові слова: загрози суспільному благополуччю; загрози природного характеру; загрози, пов’язані з діяльністю людини; ризики цифровізації; зловживання правами та можливостями; баланс прав та обов’язків; економіко-правова політика; вдосконалення правового регулювання.

Забезпечення національної безпеки є невід'ємною функцією будь-якої держави, як суспільного утворення, і має гарантувати сприятливі умови для життя і продуктивної діяльності її громадян. Рішення проблеми поліпшення параметрів процесів попередження надзвичайних ситуацій різного характеру в реальних умовах ґрунтується на аналізі стану та особливостей загроз небезпек техногенного, природного та соціального характеру в регіонах держави на основі статистичних даних моніторингу з метою їх недопущення або ліквідації можливих наслідків. Серед факторів, що характеризують стан небезпеки для території та населення регіону держави, слід зазначити наступні: площа території; характер місцевості; можливі природні явища; чисельність населення; кількість і властивості потенційно небезпечних об'єктів; стан техногенної безпеки об'єктів життєзабезпечення населення, газопроводи, енергосистеми; рівень загроз техногенного, природного та соціального характеру. У роботі проведено дослідження факторів небезпеки для території та населення Харківської області, ризиків надзвичайних ситуацій на територію регіону. Проведений аналіз стану техногенної, природної і соціальної небезпеки в Харківській області на основі даних моніторингу показав, що в силу багатьох взаємопов'язаних факторів він характеризується наростанням потенціалу небезпеки виникнення НС і наслідків в результаті них. Серед природних загроз слід виділити процеси підтоплення, зсувні та карстові процеси, просідання лесових ґрунтів і комплексні гідрометеорологічні явища, до техногенних загроз відносяться радіаційна, хімічна, пожежонебезпека і вибухонебезпечність. Корисність і доцільність досліджень обумовлена тим, що такий аналіз є фундаментом для обгрунтування організаційно-технічних заходів щодо попередження та адекватного реагування на надзвичайні ситуації в регіоні з урахуванням потенційних небезпек на цій території.

Метою статті є концептуальний аналіз гіпотез про техно-гуманітарний баланс Акопа Назаретяна й Ніка Бострома як запорука модернізації традиції філософії техніки. Необхідно аргументувати когерентність технологій і цінностей в умовах формування та розвитку глобального цивілізаційного світобачення. Методологічними засадами дослідження є трансгуманізм, екзистенціалізм, прагматизм, критичний раціоналізм, антропологія технологій і постмодер- на медіатеорія. Наукова новизна. Здійснено критичний аналіз підходів до вивчення технічного прогресу та його впливу на розви- ток суспільства. Гіпотеза техно-гуманітарного балансу Наза- ретяна наголошує на залежності сталого розвитку суспільства від механізмів саморегуляції. Другий підхід обумовлений міжнародним трансгуманістичним рухом і новим розумінням сутності людини й техніки в концепції екзистенційного ризи- ку Ніка Бострома. Такий ризик зумовлений насамперед людсь- кою необізнаністю, яку необхідно подолати за допомогою нових технологій. Ідеї технологічного алармізму мають поступити- ся раціональним аргументам трансгуманістичного дискурсу. Технології не відчужують людину від особистості, а лише поши- рюють її присутність у життєсвіті. Висновки. В актуальному сьогоденні технологічного постмодерну дуаліcтичне розмежу- вання техніки і людини втрачає сенс. Техно-гуманітарний баланс варто розглядати як відкрите питання аксіологічної еволюції. Варто погодитися з Бостромом у тому, що саме людина, а не техногенна цивілізація є причиною екзистенційного ризику. Немає суперечностей між соціальною системою та технічним прогресом. Такий підхід володіє евристичним потенціалом для сучасних інтердисциплінарних досліджень, зокрема, у філософії техніки. Водночас загальний проєкт суспільної модернізації реалізується лише за умови, що ціннісна свідомість громадян подолає консервативні фрейми на користь раціональності.

Порушується питання конструювання екологічного ризику як соціальної проблеми. Розкривається поняття ризику як феномена з істотною компонентою майбутнього, стану передчуття, усвідомлення катастрофи. Проблематизується зміна ставлення людини під впливом техногенної цивілізації до природного середовища як до “ресурсної бази”, що останнім часом становить предмет багатьох соціально-економічних, політико-економічних, філософських, еколого-біологічних досліджень. Під соціально-психологічним кутом зору аналізуються аспекти усвідомлення та сприймання, характерні для людей, що не залучені до професійного дискурсу політико-економічної спільноти, яка найбільше наразі приділяє уваги на світовому рівні питанням щодо загроз та впливів зміни клімату на існування та розвиток країн, на життєдіяльність їхнього населення. Розкриваються особливості індивідуального та соціального/глобального рівнів усвідомлення екологічних ризиків, відповідних стратегій роботи з ними: як роботи із “симптомами”, наслідками або як роботи з глобальними і складними причинами, що потребує стратегії запобіжних системних заходів. При розгляді соціального рівня наголошується, що більшість людей наразі не мають системного усвідомлення екологічних ризиків, а відтак і сформованого, цілісного образу із взаємопов’язаними та співзалежними ланками в ньому, дискретністю поведінкових реакцій/дій, спрямованих на подолання тих чи тих наслідків. Висвітлюється питання локальності і глобальності екологічних ризиків, підкреслюється актуальність розгляду проблеми та формування цілісного образу саме на глобальному рівні, що зачіпає та змінює екологічну систему загалом, не обираючи “винуватців”. Наголошується на неспроможності практики подолання локальних проблем забезпечити кліматичну справедливість, запобігти переструктуризації суспільства та посиленню соціальної нерівності на основі можливості доступу до сталого розвитку і чистого довкілля.

У статті розглянуто зміст понять «фінансова безпека банку», «ризик», «загроза», а також досліджено їх взаємозв’язок. Проаналізовано основні загрози складових фінансової безпеки банку, визначено їх пріоритетність та запропоновано основні засоби їх захисту та усунення. Розглянуто класифікацію загроз банківській безпеці, що формуються екзо- та ендогенними факторами, з урахуванням сучасних тенденцій підвищення впливу техногенних факторів та загострення конфліктів різних рівнів, таких як військові, корпоративні, засновницькі, банк – персонал, банк - клієнт. Проведено аналіз статистичних даних роботи банківської системи в сучасних кризових умовах. Зроблено критичний аналіз діагностики діяльності банків відповідно до методики Національного банку України.

У роботі проаналізовано можливість оцінювання ризиків для здоров’я працюючих під впливом електромагнітних полів широкого частотного діапазону. З’ясована невизначеність статистичних та клінічних даних щодо причинно - наслідкового зв’язку між електромагнітним впливом та несприятливими зрушеннями у здоров’ї працюючих. Ця невизначеність обумовлює значні розбіжності у різних нормативних актах з електромагнітної безпеки. Показано, що потребує конкретизації вимога ВООЗ щодо максимально можливого зниження рівнів полів та випромінювань. Коефіцієнтом для добровільного ризику в умовах обізнаності про наявність техногенних електромагнітних впливів складає 10-3-10- 4. Застосувавши ці коефіцієнти до гранично допустимих напруженостей електричних та магнітних полів наднизьких частот та щільностей потоків енергії електромагнітних полів ультрависоких частот отримуються кількісні значення, які відповідають рівням полів у середньостатистичному помешканні. Очевидно, що це є межа, нижче якої зниження рівнів електромагнітних полів є недоцільним. Наведений підхід не можна вважати беззаперечним, але він певним чином конкретизує загальну вимогу зниження рівнів електромагнітних полів до технічно досяжних рівнів

Готельний бізнес, так само як і будь-яка інша діяльність комерційних структур схильна до різного роду ризиків. Ризики, які відбуваються в готельному бізнесі різноманітні, так само висока ймовірність їх прояву. Таким чином, актуальними стають питання їх ідентифікації та мінімізації з метою своєчасного запобігання можливих наслідків.

На зтапе оценки риска вьіявленньїе опасносги должн бьіть оцененьї с,точки зрения их соответствия критериям приемлемого риска. Различают качественную и количественную оценку риска. Задачей качественного анализа риска является определение зон приемлемости или неприемлемости риска, а также определение необходимости проведення количественной его оценки. Количественньїй анализ риска подразумевает вьічисление значення риска в конкретной ситуации.
Estimation of technogenic risks of transportation of hazardous substances through urboecosystems

Дисертацію присвячено екологічній проблемі - оцінці еколого-геологічних ризиків розвитку екзогенних геологічних процесів шляхом розподілу на природні та техногенні процесоініціюючі фактори. Встановлено, що прогнозування екзогенних геологічних процесів слід здійснювати з урахуванням роздільного впливу факторів, які сприяють їх розвиткові та активізації. Визначено оптимальний для даної території комплекс природних та техногенних факторів. Величиною, що на кількісному ймовірнісному рівні враховує вплив просторових і часових чинників є інтегральний просторовий показник небезпеки проявів екзогенних геологічних процесів. Виконаний аналіз просторової імовірності небезпеки від проявів екзогенних геологічних процесів для території Івано-Франківської області з побудовою відповідних карт для природної та техногенної складових. На основі сформованих моделей ризиків проведена їх оцінка для окремих територій Карпатського регіону, що надає передумови для створення як просторового так і часового прогнозу.
The thesis highlights the current scientific and applied problems of risk of exogenous geological processes that define the level of environmental safety of territory. The problem of public safety and numerous objects in the areas of dangerous exogenous geological processes is one of the major social and environmental problems of nowadays because of damages caused by these processes. The main kinds of EPG that cause the most negative effects are landslides, mudflows and karst. Theoretical and experimental researches made by the author, allow to summarize their main results. The development and widespread of exogenous geological processes and their impact on environmental safety in Ukraine and the Carpathian region in particular demonstrates the need for a detailed study of these processes in their relationship with the initiating factors. Having conducted the theoretical investigations allow to substantiate the analysis of algorithm groups of factors, based on the definition of the distribution factor characteristics of their unification, informative evaluation factors, the calculation of integrated indicators. In the analysis of natural and man-made component factors of development and activation of landslides, mudflows and karst, as technological conditioned advisable to consider the following: geological (distance to lots violation geological environment (water intakes and quarries), the rate of infestation and localities within an area, geomorphological (distance to the source of vibration, level of vibration, change the angle of inclination, stability factor, distance to roads, railways, distance to the village), hydrogeological (factor of disturbance, the level of ground waters) and landscape (changes in forest cover, distance to the border forest). The spatial analysis is based on communication between groups using factors weighing indicator informativeness factors and integral index. To improve existing methods for prediction of time use the new temporal factor characteristics as moon phase and global temperature. The final result of research is environmental geological risk assessment based on comprehensive integrated spatial indexes revitalization and development of exogenous geological processes, which are quantitative probabilistic take into account the level of total performance factors. The spatial analysis is done by mapping the spatial distribution of the integral index. Evaluation of ecological and geological risks manifestations of hazardous of exogenous geological processes will ensure the safe construction and operation of commercial engineering structures, plan measures to prevent emergency situations effectively protect the population from natural disasters, which in turn will lead to stability ekoheosystem and environmental security of the region and state as a whole.

В дисертації обґрунтовано теоретико-методичні засади оцінювання еколого-економічного збитку від катастроф техногенного характеру з метою визначення розмірів заподіяної шкоди третім особам, а також формування компенсаційних фондів для її погашення. Розглянуто понятійний апарат економіки катастроф. Проведено аналіз методів оцінювання наслідків катастроф техногенного характеру та показано, що розглянуті методи не адаптовані до визначення еколого-економічного збитку саме від антропогенних катастроф, оскільки не враховують каскадних ефектів катастроф, а також імовірності їх виникнення. Розширені складові еколого-економічного збитку від катастроф техногенного характеру. Запропоновано експрес-метод оцінки еколого-економічних збитків від катастроф техногенного характеру та розроблено основні параметри для його використання. Удосконалено організаційно-економічний механізм компенсації збитків антропогенних катастроф на основі оцінювання еколого-економічних збитків від них, який на відміну від існуючих базується на створенні системи компенсаційних фондів на рівні держави, галузі, регіону та потенційно-небезпечних підприємств. Розроблений організаційно-економічний механізм компенсації еколого-економічних збитків від катастроф техногенного характеру третім особам. Доведено, що одним із важливих джерел відшкодування фінансових і матеріальних витрат на ліквідацію наслідків катастроф та відшкодування еколого-економічного збитку можуть стати галузеві компенсаційні фонди. Також викладено науково-методичний підхід, що дозволяє обґрунтувати розмір галузевих компенсаційних фондів для погашення еколого-економічних збитків від катастроф техногенного характеру та визначити оптимальний розподіл внесків у цей фонд небезпечних підприємств – членів фонду.
В диссертации обоснованы теоретико-методические основы оценки эколого-экономического ущерба от катастроф техногенного характера с целью определения размеров причиненного ущерба третьим лицам, а также формирования компенсационных фондов для их погашения. В работе дано авторское определение понятия «эколого-экономического ущерба от катастроф техногенного характера», под которым понимаются фактические или возможные затраты на предотвращение и ликвидацию последствий аварий и катастроф техногенного характера, а также потери доходов (прибыли) экономических субъектов, обусловленные нарушением стандартов качества окружающей среды в зоне катастрофы и на прилегающих территориях. С целью углубления и конкретизации данного понятия расширено классификацию эколого-экономического ущерба от катастроф техногенного характера. Причем, в работе выделены классификационные признаки на разных категорийно - понятийных уровнях, в частности: на уровне «катастрофа» выделены следующие классификационные признаки – по реципиентам действия, по источникам проявления; на уровне «эколого-экономический ущерб» – по месту и времени проявления, по объектам действия, факторам действия, по экономическим сферам, в зависимости от решаемых задач; на общем уровне – по территориальному распространению, по возможности предотвращения, по степени внезапности. Проведен анализ методов оценки последствий катастроф техногенного характера, в результате показано, что рассмотренные методы не адаптированы к оценке эколого-экономического ущерба именно от антропогенных катастроф, поскольку не учитывают каскадных эффектов катастроф, а также вероятности их возникновения. При этом обосновывается необходимость учета таких структурных элементов эколого-экономического ущерба как: ущерб от потери здоровья населения; ущерб от разрушения основных и потери оборотных фондов предприятия; ущерб от изъятия или нарушения сельскохозяйственных угодий; ущерб от потери древесины и другой продукции лесного хозяйства; ущерб рыбному хозяйству; ущерб от разрушения объектов жилищно-коммунального хозяйства; ущерб от уничтожения или ухудшения качества рекреационных ресурсов; расходы на ликвидацию возможных последствий катастроф. Предложен экспресс-метод оценки эколого-экономического ущерба от катастроф техногенного характера, который в отличие от существующих, использует удельные ущербы, полученные именно для характеристики катастроф техногенного характера, а также поправочный коэффициент, отражающий уровень отклонения ущербообразующих факторов от их средней величины по экономическим районам Украины, а также рассчитаны основные параметры для его использования. Доказано, что последствия катастроф техногенного характера можно рассматривать как затухающий процесс. Для описания временного изменения эколого-экономического ущерба в этом случае могут быть использованы симметричные и несимметричные спадающие функции Гаусса и Пуассона с длинными хвостами. Подход, учитывающий динамику процесса, позволяет более точно планировать необходимые расходы в специальных фондах предприятий и государства, предназначенных для ликвидации последствий катастроф техногенного характера, а также прогнозировать экономические убытки, связанные с будущими катастрофами различного типа. В работе разработан организационно-экономический механизм компенсации ущербов от антропогенных катастроф на основе оценки эколого-экономического ущерба от них, который в отличие от традиционных, базируется на создании системы компенсационных фондов. Этот механизм включает комплекс организационно-административных и экономических инструментов, сгруппированных по уровням управления: государства, отрасли, региона, опасного предприятия. С целью обеспечения поступлений средств на ликвидацию катастроф техногенного характера обоснована необходимость создания отраслевых компенсационных фондов на случай таких событий. Изложен научно-методический подход, позволяющий обосновать размер отраслевых компенсационных фондов с целью погашения эколого-экономического ущерба от катастроф техногенного характера и определить оптимальное распределение взносов в этот фонд опасных предприятий – членов фонда. В работе обосновано, что размер взноса отдельного предприятия прямо пропорционально зависит от уровня возможного эколого-экономического ущерба, вероятности наступления техногенной катастрофы и финансового состояния предприятия. Практическое значение полученных результатов диссертационной работы состоит в том, что ее теоретические и методические положения приведены к уровню конкретных методик и рекомендаций по оцениванию эколого-экономического ущерба от техногенных катастроф с целью обоснования размеров специальных фондов предприятий и государства, предназначенных для ликвидации последствий чрезвычайных ситуаций, а также прогнозирования эколого-экономических ущербов от будущих катастроф.
The thesis examined the conceptual apparatus economy disasters. The analysis methods for assessing the effects of disasters and man-made disasters shows that the methods are not adapted to the definition of ecological and economic damage from man-made disasters is because they do not take into account the cascading effects of disasters, and the probability of their occurrence. The work expanded components of ecological and economic damage from man-made disasters. A rapid method for assessing the environmental and economic damage from man-made disasters and developed the basic parameters for its use. The work developed organizational and economic mechanism of compensation based on man-made disasters assessment of ecological and economic damage from them. Also, set out the scientific and methodical approach that allows industry to justify the amount of compensation funds to cover environmental and economic damage from man-made disasters and to determine the optimal allocation of contributions to the fund hazardous enterprises - members of the fund.

Дисертація присвячена розробці методики наукового обґрунтування заходів з оптимізації техноприродних геосистем (ТПГ) на стадії їх функціонування та ліквідації. Досліджений сучасний стан геологічного середовища в межах ТПГ Львівської області. Встановлено закономірності розвитку небезпечних геологічних процесів (НГП), науково обґрунтована система регіонального моніторингу НГП. Вперше виконана оцінка ризику розвитку НГТІ на регіональному та локальному рівнях. Розрахований ризик розвитку екологічних ситуацій в умовах гірничодобувних ТПГ. Науково обґрунтовані заходи з оптимізації екологічної безпеки та залучення інвестицій при трансформації Язівського сірчаного кар’єру в рекреаційну зону. Доведено економічну та екологічну доцільність спорудження Стрийського гідроенергетичного комплексу.
Диссертационная работа посвящена разработке методики научного обоснования мероприятий, которые направлены на оптимизацию техноприродных геосистем, находящихся на различных стадиях функционирования - от проектирования до ликвидации. Приведены результаты региональных и локальных исследований состояния геологической среды в пределах техноприродных геосистем (ТПГ) на примере Львовской области. Научно обоснована оценка риска развития природных и техноприродных опасных геологических процессов (ОГП) на региональном и локальном уровнях. Установлены их закономерности формирования, функционирования и катастрофической активизации в пределах платформенного, переходного и горноскладчатого типов геологической среды. Определены закономерности антропогенной трансформации ТПГ и особенности развития экологических ситуаций в пределах ТПГ различного масштаба и специализации. Оценены пространственно-временные закономерности формирования инженерно-геологических процессов на горнопромышленных территориях Львовской области, оценены нагрузки горнодобывающей отрасли на геологическую среду, созданы модели эколого-геологической ситуации в горнопромышленных районах. На основе фактографических баз данных, отдельно по каждому из генетических типов ОГП, разработана методика информационного обеспечения мониторинга, которая служит для последующей трансформации в постоянно действующую модель ТПГ различных масштабов. Научно обоснована система регионального мониторинга геологической среды в пределах административной области. Научно обоснованы мероприятия, направленные на повышение экологической безопасности и обосновывающие целесообразность привлечения инвестиций в процессе трансформации горнопромышленного комплекса (на примере Язовского серного карьера) в рекреационную зону. На основании выполненных диссертационных исследований доказана экономическая и экологическая целесообразность сооружения многофункционального гидроэнергетического комплекса на Стрыйском водохранилище.
Thesis is dedicated to the development of substantiation methodology on the optimization of technical and natural geosystems (TNG) at the stage of their functioning and liquidation. The analysis of geological environment has been performed by the example of Lviv region TNG. The risk of unsafe geological processes (UGP) growth has been performed. Regularity of forming, functioning and catastrophic activation of UGP has been established. Regularity of antropogenous transformation of TNG and peculiarities of ecological situation development under the conditions of different TNG has been found out. Оn the basis of performed investigations, economic and ecologic expediency of Striy hydrocomplex construction has been proved.