Academic literature on the topic 'Ресторанні сервіси'

У статті порушується питання різкого збільшення конкуренції на ринку готельного та ресторанного господарства, що викликало необхідність пошуку сучасних та унікальних підходів до зацікавлення нових та утримання постійних клієнтів. Розглянуто сутність концепції «економіка вражень», передумови її виникнення, завдання та інструменти впливу. Розкрито різницю між підприємством, яке орієнтоване на ресторанну або готельну послугу, та підприємством, яке орієнтоване на отримання емоцій клієнтами. Виділено групи мотивів вибору того чи іншого ресторану або готелю. Проаналізовано динаміку ресторанів Києва за останні п’ять років. Розглянуто властивості, притаманні сервісу, який орієнтовано на відвідувачів. Проаналізовано чинники, які впливають на рівень задоволеності відвідувачів ресторанів та готелів. Виділено можливі шляхи модернізації маркетингової стратегії через концепцію «економіка вражень».

Мета статті — проаналізувати особливості культурно-рекреаційної складової сучасного готельно-ресторанного сервісу. Методологія дослідження ґрунтується на інклюзії наукових підходів і методів. Інструментарій культурологічного, соціокультурного і системного підходів використовувався для обґрунтування соціокультурної та рекреаційно- дозвіллєвої складової та аналізу практичного досвіду у сфері готельно-ресторанного сервісу. Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні важливості культурно- рекреаційної складової та можливості її задоволення, зокрема на прикладі сервісу готельно-ресторанного комплексу «Hotel SPA» у м. Ворзель. Висновки. Динамічні зміни і розширення інтересів людини вимагають змін соціокультурного середовища, яке своєю чергою детермінує діяльність, потреби, самопочуття, адаптацію і поведінку людини. Сервіс набуває специфічних рис суб’єкт-суб’єктних, проєктуючись в нормативно-ціннісну складову відносин в соціокультурному просторі. Нині значного поширення набуває туризм «вихідного дня», що висуває нові вимоги до сервісу. Сучасна людина потребує і шукає нових вражень та емоцій. Багато в чому вони залежать від вибору локації і створення концепції майбутніх послуг, тому сучасний сервіс починається з вибору місця для забудови готельно- ресторанного комплексу. Прикладом вдалого вирішення концепції культурно-релаксаційної потреби відвідувача і відповідного сучасного сервісу є діяльність комплексу «Hotel SPA» у місті Ворзель. Окрім низки традиційних послуг з організації харчування і проживання, в ньому велика увага приділяється задоволенню культурно-дозвіллєвих і рекреаційно- релаксаційних потреб клієнтів, зокрема маленьких відвідувачів. Отже, в сучасних умовах і в межах міста можна створити комплекс, що відповідатиме всім побажанням людини, яка потребує відновлення фізичних та задоволення психоемоційних потреб.

У даній науковій статті ставиться завдання проаналізувати “поняття якості” в динаміці йо-го розвитку в індустрії гостинності України. В процесі розвитку індустрії гостинності питання якості посі-дають одне з важливих місць. Ключовим моментом у формуванні якості є процес взаємодії туристичних фірм і готельно-ресторанних комплексів. Встановлено, що зміна форм власності, інтеграція України у світовий простір стали початком нових підходів до формування якості сервісних послуг готелів, ресторанів і турис-тичних фірм. На основі аналізу діяльності туристичної фірми “Супутник” (туроператор з багаторічним дос-відом роботи на ринку туристичних послуг України), а також враховуючи опрацювання наукових джерел з даного питання, авторами робиться спроба систематизувати діалектику розвитку, поняття якості за останні десятиліття. Хронологічні межі дослідження: 70-80-ті роки XX століття та період ринкових відно-син у незалежній Україні. Логічним і своєчасним є судження про важливість якості послуг в умовах всесвіт-ньої пандемії коронавірусу COVID-19. Доведено, що наслідком всесвітньої пандемії коронавірусу стала поява цілого ряду новітніх технологій обслуговування клієнтів туристичними фірмами і готельно-ресторанними комплексами. Актуальним є бачення історичної динаміки розвитку поняття якості як фактора привабливості індустрії гостинності та її рушійної сили. Зроблено висновок, що готельно-ресторанні господарства і туризм як одні з високорентабельних сфер світової економіки в XXI столітті стають провідним напрямом економіч-ного і соціального розвитку України.

Мета статті — окреслити основні аспекти культурно-дозвіллєвого та рекреаційного потенціалу сучасних готельно-ресторанних комплексів в Україні. Методологія дослідження ґрунтується на інклюзивному поєднанні методологічного інструментарію культурологічного, мистецтвознавчого, соціокультурного та структурно-функціонального підходів, а також підходів, інтегрованих із менеджменту. Активно використані загальнонаукові методи пізнання (аналізу, синтезу, спостереження) і принципи (достовірності, системності). Наукова новизна полягає в тому, що в статті розширено уявлення про культурно-дозвіллєвий і рекреаційний потенціал готельно-ресторанних комплексів в сучасній Україні, зокрема на прикладі заміського комплексу «ШишкіNN». Висновки. Конкуренція, значні зміни у вимогах до якості життя, дедалі зростаючі потреби та широкий спектр інтересів людей вимагають від готельно-ресторанних комплексів здатності переорієнтовуватися на надання низки додаткових послуг. Одними з найважливіших складових, яким повинен відповідати сучасний готельно-ресторанний комплекс, є культурно-дозвіллєва і рекреаційна. Для реалізації культурно-дозвіллєвого і рекреаційного потенціалу сучасний готельно-ресторанний комплекс повинен передусім враховувати такі аспекти: особливості архітектурного стилю і забудови; рекреаційне зонування і організацію простору відпочинку; розташування в екологічно привабливому місці; художньо-естетичне вирішення та якісне декоративне оздоблення інтер’єру; проведення різних культурно-дозвіллєвих заходів; спеціальну підготовку керівного і обслуговуючого персоналу тощо. Звернено увагу, що у сучасній Україні при архітектурно-дизайнерському проєктуванні готельно-ресторанних комплексів дотримуються традицій спеціального оформлення та сервісу для максимального забезпечення культурно-дозвіллєвих та рекреаційних потреб відпочиваючих. Про це свідчить діяльність таких заміських комплексів, як «Чабани», «Два Бобри», «Козацький Стан», «ШишкіNN».

Перспективи сталого розвитку підприємств ресторанної індустрії України визначаються да-леко не короткостроковими результатами отримання прибутку, а застосуванням стратегії клієнтоорієнто-ваного сервісу, спрямованої на підвищення конкурентноздатності і, як результат, досягнення економічного ефекту в довгостроковому періоді. У статті розглянуто роль кадрового забезпечення у формуванні клієнтоо-рієнтованого сервісу на підприємствах ресторанного господарства. Доведено, що основним суб’єктом, що реалізує клієнтоорієнтований сервіс на підприємстві, є його персонал. Сформовано авторський алгоритм формування клієнтоорієнтованості персоналу. Обгрунтовано важливість балансу інтересів та корпоратив-них цінностей підприємства та персоналу, а також доведено ефективність формування лояльності працівни-ків до підприємства завдяки відкритості та доступності керівництва. Запропоновано модель взаємозв’язку потреб підприємства, мотиваційних стимулів, потреб працівника та його внеску в формування клієнтоорієн-тованого сервісу. Окреслено важливість і домінуючу роль у формуванні кадрового забезпечення клієнтоорієн-тованого сервісу процесу навчання та безперервного саморозвитку персоналу. Охарактеризовано основні ме-тоди навчання як на робочому місці працівника, так і поза ним. Досліджено практику навчання клієнтоорієн-тованого персоналу зарубіжними підприємствами готельно-ресторанного господарства, яка грунтується на системі японського менеджменту кайдзен та передбачає безперервний розвиток клієнтоорієнтованого персо-налу, створює умови досить високої адаптації персоналу до різних змін у ресторанному господарстві. Обгру-нтовано застосування методу за моделлю Циклу Колба. Показано значення різних видів клієнтоорієнтованос-ті персоналу з погляду цінності та ефективності ресторанного бізнесу.

Стаття присвячена дослідженню актуальності надання відмінного сервісу в закладах харчування, розвитку культури чайових та безготівкових чайових, тенденцій, що стосуються ресторанного бізнесу. Виявлено зниження відвідуваності закладів ресторанного господарства в період пандемії. Визначено основні причини такої тенденції. Охарактеризовано новації, що стосуються ресторанної справи. Діяльність успішного закладу ресторанного бізнесу відображається в його діях. Такі заклади завжди на кілька кроків вперед серед своїх конкурентів. Вони аналізують не тільки сьогодення, а й майбутнє свого закладу, тому цікавляться новаціями та прийдешніми трендами, які будуть сприяти розвитку закладу ресторанного бізнесу та зможуть зробити його лідером своєї галузі. В період пандемії ресторанний бізнес зазнав суттєвих втрат через певні карантинні обмеження. Для подальшого свого існування заклади харчування повинні були перейти на інший рівень надання послуг харчування. Такий рівень повинен був забезпечувати в першу чергу безпечність для своїх відвідувачів. Гості закладів харчування в період карантину стали бути досить прискіпливі у своєму виборі, важливим аспектом залишилася безпечність в наданні послуг харчування. Те саме і стосувалося залишання чайових для обслуговуючого персоналу. У статті проаналізовано стан ресторанного бізнесу в період пандемії, визначено основні проблеми зменшення відвідуваності гостей в закладах харчування та запропонувано способи покращення ситуації на ринку ресторанних послуг в умовах карантину. При вирішенні поставлених завдань нами використано ряд методів дослідження: методи статистичного аналізу – для оцінки стану ресторанного бізнесу в період пандемії, а також методи аналізу та синтезу, порівняльних характеристик щодо проблем відвідуваності в закладах харчування. Перспективами подальшої наукової новизни є аналіз сучасних тенденцій розвитку науки у сфері ресторанного бізнесу, новинок у харчуванні та сфері послуг, впровадження новацій в обслуговуванні відвідувачів. З’ясовано, що безпечна робота персоналу з впровадженням безконтактної оплати за послуги харчування стануть ефективним інструментом для збільшення відвідуваності в ресторанному бізнесі. Запропоновано розрахунок з відвідувачами в закладах харчування перевести на безконтактний та безпечний.

У статті проаналізовано рівні готовності майбутніх фахівців готельно-ресторанної справи до професійної діяльності. Акцентовано на критеріях готовності майбутніх фахівців готельно-ресторанної справи до професійної діяльності: ціннісно-особистісному, гносеологічно-системному, технологічно-діяльнісному, здоров’язбережувальному. У контексті дослідження сформульовано термін «рівень» як ступінь освіти, культури й підготовленості до професійної діяльності майбутніх фахівців готельно-ресторанної справи. Виділено такі рівні готовності означених фахівців: високий (творчий), достатній (конструктивно-варіативний), середній (репродуктивний), низький (рецептивно-продуктивний). Високий рівень властивий здобувачам освіти з глибокою потребою в постійному виявленні особливих творчих здібностей, вольової саморегуляції, самостійного здобування знань, особистісного самовдосконалення; з ґрунтовними знаннями про предметну область і специфіку фахової діяльності, організацію сервісно-виробничого процесу та використанням набутих знань для прийняття рішень у нестандартних ситуаціях тощо. Достатній рівень характерний здобувачам освіти зі значно вираженою вольовою саморегуляцією та здібностями до діяльності у сфері «людина – людина»; вільним володінням вивченим обсягом матеріалу, умінням застосовувати його на практиці; достатніми знаннями про предметну область і специфіку фахової діяльності, організацію сервісно-виробничого процесу тощо. Середній рівень простежується у здобувачів освіти, які відзначаються нестійкою вольовою саморегуляцією та здібностями до діяльності у сфері «людина – людина»; відсутністю стійких цільових установок щодо особистісного зростання, схильністю до зміни власних переконань та принципів тощо. Низький рівень притаманний здобувачам освіти з відсутністю або низьким проявом вольової саморегуляції та здібностей до діяльності у сфері «людина – людина»; фрагментарним володінням навчальним матеріалом; фрагментарними знаннями про предметну область і специфіку фахової діяльності, організацію сервісно-виробничого процесу тощо. Визначено характеристики рівнів сформованості готовності майбутніх фахівців готельно-ресторанної справи до професійної діяльності в розрізі означених критеріїв.

Мета статті — обґрунтувати теоретико-методологічні та науково-практичні аспекти сутності та структури механізму функціонування і розвитку аксіосфери систем клієнтського сервісу. Досягнення поставленої мети зумовило необхідність дослідження, класифікації, експертної оцінки головних визначальних чинників і елементів аксіосфери систем клієнтського сервісу. Методологічною основою став комплекс взаємопов’язаної сукупності різних методів наукового дослідження: аналізу та синтезу — для окреслення теоретичних прикладних засад проблем формування аксіосфери; діалектичного пізнання — для постановки проблеми дослідження, вивчення та деталізації об’єкта дослідження; семантичного аналізу — для визначення сутності основних понять проблемного поля дослідження; спостереження й узагальнення — для характеристики сучасного стану підприємств та визначення тенденцій розвитку сфери гостинності; структурно-логічного аналізу — для встановлення взаємозв’язків між категоріями досліджуваної проблеми. Методологічним орієнтиром дослідження проблеми стали ключові методологічні підходи — аксіологічний, системний, культурологічний, компетентнісний, синергетичний та ін. Наукова новизна. Розвинуто науковий підхід до визначення структурно- змістового наповнення механізму функціонування і розвитку аксіосфери систем клієнтського сервісу через розширення суб’єктивного складу, що надає системі ефективного значення. Висновки. Обґрунтовано доцільність використання певного набору формалізованих підходів до формування систем організаційної культури та професійного компетентнісного потенціалу в системах клієнтського сервісу, що, як наслідок, забезпечить додану та ринкову вартість бізнесу підприємств готельно-ресторанної сфери. Брак комплексності та системності у висвітленні питань удосконалення та ефективності систем клієнтського сервісу зумовлює потребу в подальших теоретичних дослідженнях цієї проблеми.

. В настоящее время предприятия, осуществляющие свою деятельность в сфере ресторанного сервиса и гостеприимства, функционируют в условиях постоянной конкурентной борьбы. Это определяет необходимость обеспечения высокого уровня оказываемых услуг и качества обслуживания. Работа линейного персонала, с одной стороны, во многом определяет уровень сервиса в ресторанном бизнесе, а с другой – требует постоянного контроля над уровнем компетенций данной категории работников. При оценке линейного персонала особая роль принадлежит методу тайного покупателя, который, являясь одним из наиболее действенных маркетинговых инструментов, позволяет детально оценить качество обслуживания на предприятии питания с точки зрения потребителя. Цель: разработка модели исследования линейного персонала методом тайного покупателя на примере ведущих предприятий общественного питания города Владивостока. Методы: использованы методы анализа вторичных источников информации, систематизации, интерпретации, дедукции и индукции, выявление причинно-следственных связей, сравнительноописательный, статистический методы и метод наблюдения. Результаты: в ходе исследования были рассмотрены теоретические аспекты использования метода тайного покупателя в системе маркетинговых исследований, составлен алгоритм действий для проведения исследования, разработана оценочная анкета тайного покупателя и проведена оценка линейного персонала методом тайного покупателя на ведущих предприятиях питания города Владивостока. Научная новизна: в статье уточнено понятие «метод тайного покупателя», предложены критерии оценки работы персонала и разработана модель исследования методом тайного покупателя. Практическая значимость: рациональное использование метода тайного покупателя в маркетинговых исследованиях предприятий общественного питания позволит значительно повысить качество сервиса и оказываемых услуг на предприятиях и сформировать потребительски ориентированные стандарты обслуживания.

Кваліфікаційна робота магістра (85 с., 17 рис., 19 табл., 46 літ. джерел) за спеціальністю 241 «Готельно-ресторанна справа». – Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя. Факультет економіки та менеджменту. – Тернопіль, 2021.
Дана магістерська робота присвячена розгляду та дослідженню управлінських процесів у діяльності підприємства ресторанної сфери. У процесі дослідження розглянуто питання теоретико-методичних засад визначення управлінських процесів ресторанної діяльності, особливостей управлінських форм та методів. У роботі проаналізовано організаційно-економічну та фінансову діяльність досліджуваного підприємства – бар-ресторану «Талісман», досліджено особливості здійснення його управлінської діяльності. З метою покращення управлінських процесів у діяльності досліджуваного підприємства запропоновано використовувати сучасні логістичні систем, створити десертний цех у структурі ресторанного закладу, а також впроваджувати на ньому антикризове управління.
This master's thesis is devoted to the consideration and investigation of management processes in the restaurant business. In the process of research the issues of theoretical and methodical bases of definition of administrative processes of restaurant activity, features of administrative forms and methods was considered. The organizational, economic and financial activity of the researched enterprise – bar-restaurant «Talisman» was analyzed in the work, the peculiarities of its management activity was investigated. In order to improve the management processes in the activities of the studied enterprise was proposed to use modern logistics systems, to create a dessert shop in the structure of the restaurant and to implement anti-crisis management.
ВСТУП...6 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНИЙ РОЗДІЛ. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ ПРОЦЕСІВ У ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА РЕСТОРАННОЇ СФЕРИ...10 1.1. Загальні засади визначення управлінських процесів ресторанної діяльності...10 1.2. Особливості форм управлінських процесів сфери готельно-ресторанного господарства...13 1.3. Управлінські методи підприємств галузі ресторанної діяльності...15 Висновки до першого розділу...21 2. АНАЛІТИЧНО-РОЗРАХУНКОВИЙ. ДОСЛІДЖЕННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ ПРОЦЕСІВ У ДІЯЛЬНОСТІ БАР-РЕСТОРАНУ «ТАЛІСМАН»…22 2.1. Загальна характеристика управлінської діяльності закладу сфери харчування...22 2.2. Особливості управлінської діяльності бар-ресторану «Талісман»…24 2.3. Аналізування фінансових результатів досліджуваного підприємства із застосуванням Excel...27 Висновки до другого розділу...36 3. ПРОЄКТНО-РЕКОМЕНДАЦІЙНИЙ РОЗДІЛ. ПОКРАЩЕННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ ПРОЦЕСІВ У ДІЯЛЬНОСТІ БАР-РЕСТОРАНУ «ТАЛІСМАН»….37 3.1. Пропозиції створення десертного цеху у структурі ресторанного закладу37 3.2. Удосконалення управлінських процесів у діяльності ресторанного підприємства шляхом використання сучасних логістичних систем...59 3.3. Антикризове управління як ключовий елемент складових управлінських процесів ресторанного бізнесу...65 Висновки до третього розділу...71 4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ...72 4.1. Сучасні безпекові системи у ресторанних закладах...72 4.2. Причини виникнення пожежі на кухні підприємства ресторанного господарства та засоби їх запобігання...75 Висновки до четвертого розділу...78 ВИСНОВКИ...79 ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...82

Достижение максимальной прибыли туристические компании достигают путем решения такой задачи как продвижение товаров или услуг от производителя к потребителю. Маркетинг в ресторанном, гостиничном и туристском бизнесе имеет определенные особенности и специфический характер, заключающиеся в отличительных особенностях предлагаемого продукта.

Cервісні потоки (поряд з матеріальними) – оосновні потоки логістичного контуру підприємств готельно-ресторанного бізнесу. Сервісні потоки – потоки послуг (нематеріальної діяльності), які генеруються логістичної системою. Потік – динамічний процес; як об'єкт логістики він характеризується наступними основними параметрами: величиною, часом, траєкторією. З огляду на особливості готельно-ресторанного бізнесу, сервісний потік в цій сфері вважаємо за доцільне деталізувати на зв'язаний з: 1) власне послугами; 2) товарами-послугами; 3) сервісним відкликом. Таке розмежування дуже важливо з точки зору логістичного управління. Основними традиційними послугами готельно-ресторанного бізнесу є: 1) розміщення (проживання); 2) організація харчування. Також можуть надаватися інші традиційні послуги (які входять або не входять в базову вартість обслуговування. Товар-послуга – інноваційна технологія, сенс якої полягає в тому, що покупець (споживач, клієнт) одержує фізичний товар в супроводі послуги, пов'язаної з самим процесом продажу. Таким чином, суб'єктивне сприйняття послуги, пов'язаної з процесом продажу товару, саме по собі викликає попит, потребу клієнта в товарі-послузі. Для готельно-ресторанного бізнесу як для сфери дозвілля роль товарів-послуг в підвищенні конкурентоспроможності дуже значна. Логістичні потоки, пов'язані з виробництвом продуктів-послуг, характеризуються дуже тісною взаємодією між їх сервісної та матеріальної складової. Тому виділення таких потоків в логістичному контурі представляється нам цілком закономірним і обґрунтованим. Сервісний відгук – технологія реагування на індивідуальні запити клієнтів як перед продажем продукції (товарів, послуг), так і під час післяпродажного обслуговування. Складність, комплексність, розтягнутість сервісного відгуку в часі також вимагає виділення даного виду сервісних логістичних потоків в окрему категорію.

Предметна визначеність є однією з атрибутивних характеристик наукового знання. Наявність предмета – необхідна умова визнання відповідної галузі знань самостійною наукою. Коректне визначення предмета логістики як науки і логістики готельно-ресторанного бізнесу як розділу даної науки, є необхідною умовою її становлення і розвитку. З огляду на вимоги до формування наукової термінології, а також з огляду на специфіку готельно-ресторанного бізнесу, виражену у взаємодії матеріального виробництва з сервісним обслуговуванням, пропонуємо наступне визначення: предмет логістики готельно-ресторанного бізнесу – організація, управління і оптимізація матеріальних і сервісних потоків (основних для даної галузі), а також пов'язаних з ними допоміжних інформаційних і фінансових потоків. Існуючі різночитання у визначенні предмета логістики, хоча і природні для науки, що розвивається, є суттєвою перешкодою до успішного її функціонування. Чіткість і точність у визначенні предметної області логістики готельно-ресторанного бізнесу сприяє еволюційному розвитку цієї галузі наукового знання.

The specificity of the hotel and restaurant business is the combination of material production and the provision of services as the main activity of companies in this industry. The logistic’s circuit of the hotel and restaurant business is designed taking into account industry specifics and includes the main flows: material and service, as well as auxiliary flows: financial and informational. At the same time, unlike the traditional approach, we consider it expedient to regard the logistic circuit’s service flows of the hotel and restaurant business as the main flows, not auxiliary ones. Financial logistics is an innovative tool for managing cash flows that are directly related to the main flows of the logistics chain (in the case of the hotel and restaurant business, to material and service flows). The success and profitability of the company is largely due to the success of financial logistics management. External stakeholders (investors, lenders, etc.) should be able to take into account financial logistics efficiency when making financial decisions. The financial statements of the UNAS makes it possible to track only the moment values of the financial flows. At the same time, the main indicators by which conclusions can be drawn about the quality of financial logistics management are indicators of accounts receivables and accounts payables (and only such accounts receivables and accounts payables, which are directly related to material and service flows). Profitability of accounts receivable is one of the indicators of the «return on assets» group. This indicator is used much less frequently than the accounts receivable turnover indicators, but it can be very useful in analyzing the effectiveness of logistic financial management. In the framework of the financial logistics of the hotel and restaurant business, we consider only those receivables, that are directly related to material and service flows. In the case of the indicators of profitability and turnover of accounts receivable for products (goods, works, services), the acceleration of turnover is not always accompanied by an increase in the profitability of receivables, and vice versa. In addition, even in the case of coincidence of the trend of these values, the growth rates of the indicators may differ significantly. Both indicators – profitability and turnover of accounts receivables, associated with material and service flows – are indicators of the effectiveness of financial logistics in the field of receivables management. But, their isolated application can’t provide comprehensive information for making management decisions. A comparative analysis of the two considered indicators of the effectiveness of financial logistics – profitability and turnover of accounts receivable for products (goods, works, services) – allows us to empirically form an optimal policy of accounts receivable, which is characteristic of this particular sector of the economy.
Специфікою готельно-ресторанного бізнесу є поєднання матеріального виробництва і надання послуг в якості основної діяльності підприємств даної галузі. Логістичний контур підприємств готельно-ресторанного бізнесу конструюється з урахуванням вищеописаної галузевої специфіки і включає в себе основні потоки: матеріальні та сервісні, а також допоміжні потоки: фінансові та інформаційні. При цьому, на відміну від традиційного підходу, вважаємо за доцільне сервісні потоки логістичного контуру підприємств готельно-ресторанного бізнесу відносити саме до числа основних потоків, а не допоміжних. Фінансова логістика – інноваційний інструмент управління грошовими потоками, безпосередньо пов'язаними з основними потоками логістичного контуру (в разі готельно-ресторанного бізнесу – з матеріальними і сервісними потоками). Успішність і прибутковість компанії багато в чому пов'язана з успішністю управління фінансовою логістикою. Зовнішні зацікавлені особи (інвестори, кредитори і т. д.) повинні мати можливість при прийнятті фінансових рішень керуватися в тому числі і міркуваннями, пов'язаними з ефективністю фінансової логістики. Фінансова звітність НП(С)БО України дає можливість відстежити тільки моментні значення фінансових потоків. При цьому головними показниками, за якими можна зробити висновки про якість управління фінансовою логістикою, є показники дебіторської та кредиторської заборгованості (причому тільки такої дебіторської та кредиторської заборгованості, яка безпосередньо пов'язана з матеріальними і сервісними потоками). Рентабельність дебіторської заборгованості – один з показників групи "рентабельність активів". Даний показник використовується значно рідше показників оборотності дебіторської заборгованості, але він може бути вельми корисним при аналізі ефективності логістичного фінансового управління. В рамках фінансової логістики готельно-ресторанного бізнесу розглядаємо тільки ту дебіторську заборгованість, яка безпосередньо пов'язана з матеріальними і сервісними потоками. У разі аналізованих нами показників рентабельності та оборотності дебіторської заборгованості, далеко не завжди прискорення оборотності супроводжується зростанням рентабельності дебіторської заборгованості, і навпаки. Крім того, навіть у разі збігу тренда цих величин темпи зростання показників можуть істотно відрізнятися. Обидва показники – і рентабельність, і оборотність дебіторської заборгованості, пов'язаної з матеріальними і сервісними потоками – є показниками ефективності фінансової логістики в сфері управління дебіторською заборгованістю. Однак їх ізольоване застосування не може надати вичерпну інформацію для прийняття управлінських рішень. Порівняльний аналіз двох розглянутих індикаторів ефективності фінансової логістики – рентабельності і оборотності дебіторської заборгованості за продукцію (товари, роботи, послуги) – дозволяє емпіричним шляхом сформувати оптимальну політику дебіторської заборгованості, характерну саме для даної галузі економіки.