Journal articles: 'Релігійний конфлікт'

1

СТРЕЛЬБИЦЬКИЙ, Микола, and Лілія СТРЕЛЬБИЦЬКА. "ІСТОРИКО-ПРАВОВІ ТА СОЦІАЛЬНІ ПЕРЕДУМОВИ РЕЛІГІЙНИХ ВЗАЄМОСТОСУНКІВ В УКРАЇНІ, ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА НА СВОБОДУ СОВІСТІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ." Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Юридичні науки 60, no. 1 (February 23, 2022): 52–57. http://dx.doi.org/10.32689/2522-4603.2021.1.9.

Full text

Abstract:

Відносно самостійне існування держави і церкви, не виключає їх духовної єдності через суспільство. З відомих причин, на сучасному етапі розвитку демократичної України питання захисту свободи совісті і віросповідання в контексті міжконфесійних відносин все частіше привертають до себе увагу науковців. Метою статті є дослідження історико-правових та соціальних передумов релігійних взаємостосунків в Україні в контексті забезпечення релігійної безпеки держави. Реалізація поставленої мети передбачає вирішення низки завдань, як-от: 1) дослідження взаємозв’язку права на свободу совісті та міжрелігійних відносин в Україні; 2) розкриття сутності поняття релігійних конфліктів та конфліктів на релігійному ґрунті; 3) визначення факторів, що впливають на радикалізацію релігійного чинника в сучасних умовах в Україні. Наукова новизна. У статті історико-правові та соціальні передумови релігійних взаємостосунків в Україні розглядаються як складова забезпечення невід’ємного права людини на свободу совісті, що безпосередньо впливає на стан релігійної безпеки держави в умовах зовнішньої гібридної агресії. Як висновок, у статті наголошується, що на внутрішню нестабільність в Україні суттєво впливає ускладнення та радикалізація релігійного чинника, під впливом низки зовнішніх факторів, таких, як інформаційна та гібридна війна з боку суміжних держав, пряма підтримка антиукраїнських сил та рухів, що виступають під гаслами порушення існуючої територіальної цілісності України або завдання іншої шкоди її національним інтересам. Основними методами використання релігійного фактора в Україні сьогодні є: проведення акцій інформаційного впливу та спеціальних інформативних операцій, поширення чуток і пліток про расову, релігійну чи національну нетерпимість в Україні, маніпулювання свідомістю населення тощо. Цілями окремих політичних сил іноземних держав є використання існуючих конфліктів на релігійному ґрунті для проведення антиукраїнської діяльності; провокація ескалації релігійної ворожнечі з метою дестабілізації внутрішнього суверенітету України; диверсифікація громадської думки; використання релігійної ворожнечі, як окремої складової гібридної війни.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Gugnin, Eduard Anatoliyovych. "КОНСЕНСУАЛЬНІ ТА КОНФЛІКТНІ СТРАТЕГІЇ ОБМЕЖЕННЯ СУВЕРЕНІТЕТУ ЧЕРЕЗ ЗОВНІШНІЙ ВПЛИВ: СОЦІОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ (НА ПРИКЛАДАХ ВІРМЕНОЦИДІВ ТА АФГАНСЬКОЇ ВІЙНИ). ЧАСТИНА 2." Epistemological Studies in Philosophy Social and Political Sciences 3, no. 2 (December 20, 2020): 72–80. http://dx.doi.org/10.15421/342034.

Full text

Abstract:

В статті побудовано описово-аналітичну характеристику обмеження суверенітету як результату зовнішнього впливу одних суспільств на інші та реалізовано завдання щодо визначення сценаріїв примусового обмеження суверенітету в рамках двох кейсів конфліктів (конфлікту в Нагірному Карабасі та Афганській війні). В результаті проведеного аналізу автором зроблено висновки про те, що конфлікти, які є пов’язаними із примусовим обмеженням суверенітету держав, розглянуті в даній статті, є зумовленими геополітичним медіаторством зовнішніх центрів влади в особі політичних еліт наддержав-імперій або макрорегіональних лідерів. З боку цих акторів щодо нестабільних держав мають місце різноманітні втручання, предметом яких стає нав’язування нестабільним державам курсу розвитку, несумісного із засадами їх культурної та соціальної ідентичності. Наголошено на тому, що наддержави-імперії та макрорегіональні лідери керуються при цьому звичними для них сценаріями культурної та політичної уніфікації без урахування ключового чинника конфліктів, яким є релігійний чинник. В протиборствах між православними та мусульманськими суспільствами виражений радикалізм останніх, їх ідеологічна запеклість у боротьбі з «невірними» стають ключовими чинниками формування міждержавних альянсів і розв’язання проблеми суверенітету переважно військовим шляхом при мінімізації переговорного процесу, взаємних поступок, взаєморозуміння і довіри. Відзначено, що віддання переваги протиборству і військовому насильству є спричиненим довготривалими колоніальним визиском цих суспільств та використанням завуальованих форм етнічної агресії з усім арсеналом політичного макіавеллізму. Саме політичний макіавеллізм з блоку Туреччини призвів до етнічних чисток вірменів та формування тотальної недовіри при розв’язанні територіального конфлікту в Нагірному Карабасі. Констатовано, що щодо Афганістану проявом подібного макіавеллізму стала практика вирішення долі малих етнічних спільнот у вузькому колі кабінетних нарад. Політичні еліти Туреччини та СРСР при обмеженні суверенітету як Вірменії, Азербайджану, так і Афганістану, керувалися культурною та соціальною картографією великих імперій минулого. При цьому майже повністю ігнорувався ісламський культурний та соціальний лад та відповідні механізми мобілізації громад в арабо-ісламських соціумах.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

Lutsyshyn, H. I. "Роль етнічного чинника у виникненні міждержавних прикордонних конфліктів." Grani 18, no. 10 (July 29, 2014): 6–10. http://dx.doi.org/10.15421/1715188.

Full text

Abstract:

Розглянуто роль етнічного чинника у виникненні міждержавних прикордонних конфліктів. Наголошується, що від того, яка ситуація складеться у прикордонних регіонах, великим чином залежить рівень міждержавної співпраці. Добре налагоджене прикордонне спілкування сприяє покращенню міжнаціонального взаєморозуміння, подоланню бар’єрів та стереотипів, які склались історично, а також пониженню конфліктності у межуючих регіонах. Виникнення прикордонних конфліктів часто зумовлено етнічними, конфесійними чи мовними особливостями у прикордонній зоні, феноменом «розділеного етносу», який прагне до об’єднання в одній державі. Зазначається, що проблема є особливо актуальною для сучасної України, оскільки існує військова загроза і загроза територіальної цілісності, зміна державного кордону внаслідок агресії, у багатьох прикордонних регіонах складна етнічна структура населеня. Важко вирішити прикордонні суперечки, коли одна і та ж територія географічно тяжіє до однієї держави, а етнічно – до іншої. Розвиток прикордонних відносин значною мірою залежить і від адміністративної політики, яка є наслідком соціальноекономічного, демографічного чинника та етнокультурної єдності, геополітичного розвитку та стратегії прикордонного діалогу. Зазначено, що прикордонний конфлікт може перерости у широкомасштабний збройний конфлікт у боротьбі за прилеглі території, у протистоянні етнічних, культурних, релігійних цінностей і тому прикордонна політика повинна формуватись на основі дипломатичної, правової, економічної та культурної діяльності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Romanenko, V. A. "Церква і держава в Україні: між дефіцитарністю впливу та нейтралітетом (соціологічний аспект)." Науково-теоретичний альманах "Грані" 21, no. 5 (June 14, 2018): 6–12. http://dx.doi.org/10.15421/171863.

Full text

Abstract:

Нагальною проблемою як для теоретико-соціологічної рефлексії, так і соціальних практик є проблема відносин між соціальними інститутами церкви і держави в сучасному українському суспільстві. Проблема актуалізується як у зв’язку із невизначеністю прихованих протиріч між ключовими релігійними конфесіями, так і через хибно-нейтральну позицію держави, яка проводить політику невтручання у внутрішні справи церкви, і тим самим фактично потурає розпалюванню міжконфесійної ворожнечі. Основна лінія конфлікту проходить між УПЦ МП, УПЦ КП та греко-католицизмом (уніатством). Багато в чому відмінності між ними стосуються зв’язку відповідних релігійних організацій із лобістськими огрупованнями в спецслужбах, які в той чи інший спосіб продовжують свої «кураторські повноваження» щодо православної церкви. Відносини інших конфесій, які можна розглядати в якості вторинних, стосуються маргінального неопротестантизму, який, проте, вступає у відносини з державою лише у зв’язку із православ’ям і греко-католицизмом. Інститути релігії в порівнянні з іншими соціальними інститутами більш консервативні та змінюються вкрай повільно. Релігія закріплює сформовані в попередні епохи цінності, норми, соціальні практики, зразки відносин та ін. Трансформація релігійних інститутів відбувається не синхронно зі зміною інших правових, політичних або економічних інститутів. Релігійні інститути більш стійкі, надають стабілізаційний вплив, вносять елемент наступності та забезпечують суспільству його своєрідність. Влада не має можливості надавати пріоритетну підтримку будь-якої з них, в політичному плані вона залежить від електорату не однієї, а сукупності всіх конфесій. Внаслідок цього роль релігійного чинника в суспільному житті країни дещо розмита. Розколи в православ’ї у своїй соціальній функціональності, обмеженої щодо єдиного Вселенського православ’я, мають деструктивне та дезінтегруюче значення не тільки в церковному, але і в суспільному сенсі.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

Попков, Д. О. "Етнічна ідентифікація в контексті проблематики суспільного розколу." Актуальні проблеми філософії та соціології, no. 26 (March 2, 2021): 71–76. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i26.908.

Full text

Abstract:

Публікація опосередковує продовження наукової розвідки автора довкола проблематики розколотого суспільства та пошуків політико-інституційних засобів його консолідації з позицій нормативності неоднорідного стану сучасного суспільства і атрибутивності конфліктного складника для констатації суспільного розколу. У статті розглядаються співвідношення виокремлених за результатами дослідження прикладів громадянських конфліктів трьох примордіальних маркерів розмежування «свій – чужий»: етнічна, лінгвістична та релігійна належність. Доводиться правильність визначення таких ідентифікаційних маркерів і для випадків легального та «м’якого» політичного протистояння. З використанням історичних прикладів пояснюються причини «відкидання» поза сферу аналізу випадків розмежування таборів протистояння у громадянському конфлікті з інших підстав. Із застосуванням системної методології за допомогою аналогії побудовано спрощену модель гетерогенної системи «соціум-політія», яку пристосовано до порівняння із примордіальними ознаками розмежування шляхом використання концепту «соціальної взаємодії». Зафіксовано релевантні до атрибутів моделі гетерогенної системи «пошукові маркери» соціальної взаємодії. Проведено порівняльний аналіз визначень «етнічності» та обґрунтовано переваги запропонованого С. Широкогоровим підходу до цієї категорії. Показано зв’язок структури етнічності із атрибутами моделі гетерогенної системи та маркерами соціальної взаємодії. З використанням напрацювань етнології та етносоціології проаналізовані варіанти зіставлення етнічності з лінгвістичною та релігійною / конфесійною ідентичністю у політичному контексті із наведенням прикладів. Через дослідження етимології дефініції показано існування іманентного зв’язку між етнічністю та територією держави в контексті сутності сецесійних загроз останній станом розколу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

Коновальчук, П. І. "ВПЛИВ РЕЛІГІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ НА ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ В УМОВАХ СУЧАСНИХ СУСПІЛЬНИХ ЗМІН В УКРАЇНІ." Сучасне суспільство: політичні науки, соціологічні науки, культурологічні науки 2, no. 2-19 (2020): 41–52. http://dx.doi.org/10.34142/24130060.2019.19.2.04.

Full text

Abstract:

У статті обґрунтовано особливості та доцільність впливу релігійних організацій на процеси державотворення в умовах сучасних суспільно-політичних змін в Україні. Проаналізовано історично-суспільну сутність релігії. Виділено основні положення щодо суспільно-політичної спрямованості діяльності церкви в соціально-історичному контексті та в сучасних умовах. Розглянуто етапи становлення церкви як соціального інституту в демократичному суспільстві, відмінності між суб’єктивною (ставлення до Бога) та об’єктивною (історична реальність) релігіями. Розкрито підходи до аналізу питань взаємозалежності релігії та політики. Уточнено можливі варіанти взаємовідносин влади та церкви в контексті різних політичних устроїв. Наголошено на значимості та авторитетності церкви в пошуку взаємоприйнятих рішень у багатьох проблемних ситуаціях в умовах гібридної війни. Конкретизовано поняття «легітимність» як важливу ознаку демократичної влади, символ довіри, уявлення, що існують у свідомості громадян та ґрунтуються на законності влади, визнанні громадянами прав та обов’язків як її керівників, так і своїх. Проаналізовано типи легітимності державної влади. Виділено чинники впливу релігійних організацій на державотворення в Україні. Розглянуто функції церкви як соціального інституту в демократичному суспільстві. Окреслено основні напрями оптимізації впливу релігійних організацій на державотворення: утвердження позицій Автокефальної Української Помісної Церкви; подолання міжконфесійних конфліктів; подальше позитивне вирішення українського релігійного питання на міжнародному рівні; законодавчого уточнення статусу церкви в суспільно-політичних процесах; формування політично-релігійної складової суспільства. Підтверджено ефективність взаємодії релігійних та державних інституцій у розбудові країни, прийняття важливих політичних рішень на спільній основі.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Sukhenko, І. М. "Literary implications of religious perspectives on the nuclear in U.S. Fiction: Frank Bergon’s “The Temptations оf St. Ed & Brother S”." Alfred Nobel University Journal of Philology 20, no. 2 (2020): 121–29. http://dx.doi.org/10.32342/2523-4463-2020-2-20-12.

Full text

Abstract:

Проаналізовано літературне осмислення конфлікту «релігія – наука» в аспекті дослідження духовної природи феномена «ядерна енергія» в романі Френка Бергона «Спокуси святого Еда і брата С» («The Temptations of St. Ed and Brother S») (1993). Досліджено літературні імплікації Ф. Бергона про природу феномена «ядерна енергія» через ілюстрацію трансформації осмислення «ядерної енергії» ге- роями шляхом поєднання глобального (етичні аспекти використання ядерної енергії в конфлікті науки і релігії) і локального (роль ядерної енергетики в історії американського Заходу) рівнів рецепції «нукле- арного» як компонента нової міфології американського суспільства. Стаття являє собою спробу аналізу літературних рефлексій ядерної енергії як соціокультурного феномену в контексті гуманітарних підходів до вивчення енергетичних ресурсів з метою дослідження художнього окреслення конфлікту ядерної енергії і духовної енергії, що випливає з конфлікту між вірою в цінності технологічного суспільства і вірою духовної спільноти, як це подано в романі Ф. Бергона. Цей спектр дослідження подано в статті на тлі висвітлення дискусії релігійних організацій про підтримку політики ядерного роззброєння і визнан- ня ними мирного використання ядерної енергії в контексті порядку денного про збереження клімату, що і відображає внесок церковних організацій в громадське обговорення ядерної енергії. У статті зро- блено спробу простежити художнє осмислення автором того, як поєднання мудрості індіанського фольклору і християнських традицій протистоїть ініціативі уряду США у спробі захистити монастир і пу- стелю в контексті нуклеарної історії Невади.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

Шеховцова-Бурянова, В. А. "Особливості регіональної ідентичності українців." Актуальні проблеми філософії та соціології, no. 29 (July 6, 2021): 54–58. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i29.960.

Full text

Abstract:

У статті розглядаються особливості української регіональної ідентичності. Регіональна ідентичність має коріння в процесах взаємодії, взаємовпливу та часом конфлікту регіональних ідентичностей, котрі утворилися на історичному етапі розвитку, під дією деяких як соціальних, так і економічних, політичних ситуацій, а також були передумовами незвичних геополітичних особливостей України, що і мало вплив на різницю в національному розумінні себе жителями Сходу, Півдня, Центру і Заходу України. Дане розділення сталося через те, що територія України є границею західноєвропейського, східноєвропейського та середземноморського просторів. Регіональний вимір національної ідентичності тісно пов’язаний з особливостями формування регіонального національного складу населення. Однією з регіональних ідентичностей між Заходом та Сходом виступає мова. Вагомим історичним впливом на регіональні відмінності між Західною та Східною Україною характеризується період СРСР, що вплинув на русифікацію та зміну релігійної ідентичності. Відмінністю Західної від Східної Україна виступає вплив східної і західної культури на формування регіонального менталітету. Регіональні відмінності між західними і східними українцями сформувалися на різній основі, а саме йдеться про індивідуалістичний та колективістській світогляд. Сьогодні для західних українців ідентичність характеризується орієнтацією на державу та служіння її інтересам. У свою чергу, східні українці характеризується критичним ставленням до влади, що нерідко межує з анархізмом, орієнтацією на самоорганізацію в рамках громади. Однією з відмінностей у регіональній ідентичності Заходу та Сходу є різні релігійні конфесії. На релігійний світогляд вплинули історичні фактори, для Західної України більше притаманний католицизм, у свою чергу, Східна Україна – більш православна. Відмінністю регіональною ідентичністю між Заходом та Сходом виступає мова. На Західній Україні переважає українська мова. Але на Східній Україні переважно прослідковується російська мова, яка є виявленням таких історичних чинників: русифікації українців, імперської політики царської Росії та політики влади радянського періоду.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

Шумунова, Д. Д. "Проблема релігійних конфліктів в Україні." Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія, Вип. 58 (2003): 67.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

Єршова, Людмила. "ВІД КУПЦЯ – ДО ПІДПРИЄМЦЯ: ТРАНСФОРМАЦІЯ ЦІННОСТЕЙ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕЛІТИ В ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ." Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, no. 15 (May 14, 2018): 154–61. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.15.154-161.

Full text

Abstract:

Обґрунтовано міждисциплінарний характер дослідження трансформації образу української економічної еліти у ХІХ – на початку ХХ століття. Це пояснюється умовами глобалізації сучасного світу і приналежністю предмета дослідження до об’єктів багатьох наук: історії педагогіки, історії, філософії, культурології, соціології, етнографії, біології, психології та забезпечено застосуванням низки наукових підходів: культурологічного (а в його межах – геокультурного, етнокультурного, соціокультурного, біографічного, типологічного), психолого-соціологічного, історико-соціологічного, історико-філологічного, наративного, герменевтичного та ін. Охарактеризовано історичні, культурні, національні, ментальні, релігійні та інші особливості формування системи виховних ідеалів підприємницького стану України у ХІХ – на початку ХХ століття. Виявлено етнонаціональні відмінності у формуванні поглядів народів України на цінності та ідеали підприємницької діяльності.Проаналізовано причини трансформації образу української економічної еліти у досліджуваний період. Увага акцентована на характеристиці найвагоміших цінностей українських підприємців (віра, родина, освіта, місцевий патріотизм) і чеснот (толерантність, помірність, стриманість, суспільна відповідальність). Виявлено причини домінування релігійно-моральної складової виховного ідеалу вітчизняних підприємців (нестійкість соціально-економічного становища нової підприємницької верстви, релігійно зумовлений критичний погляд на заняття торгівлею, внутрішньо особистісний конфлікт між людським прагненням до збагачення та християнським його запереченням). Обґрунтовано основну зміну у ставленні вітчизняних підприємців до освіти (освіта як престиж трансформувалася в освіту як умову фінансової безпеки та економічний спосіб мислення).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

11

Medviedieva, Y. Y. "Чинники і особливості релігійної модернізації в Тайвані: соціально-історична ретроспектива (частина 2)." Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, no. 4(144) (July 11, 2017): 30. http://dx.doi.org/10.15421/171757.

Full text

Abstract:

Статтю присвячено проблемі дослідження релігійної модернізації в Тайвані. Авторкою зроблено висновок про те, що модернізація в традиціоналістському суспільстві, як випливає з аналізу ключових релігійних спільнот Тайваню, може в обмеженій мірі здійснюватися засобами традиційних релігій - конфуціанства, буддизму та даосизму. Вона є можливою лише на основі синкретичних релігійних культів, які дозволяють поставити раціоналістичні цінності на перше місце поруч із цінностями збагачення та самопросування. Для соціальної моралі тайського соціуму це означає кризовий стан і виникнення багаточисленних конфліктів на ґрунті несумісності цілераціональності із засадами легітимації традиційної соціальної дії за Вебером. Тому є підстави попередньо стверджувати високоймовірну слабку сумісність традиційних тайських релігій із вектором модернізації. Разом з цим, незначний відсоток тайського населення (до 5%) складає паства християнства та ісламу, через які стає можливою трансляція видозмінених проектів модерну. Однак дане твердження потребує додаткового доведення, оскільки щодо посилення авторитету науки, світського світогляду, капіталістичного типу накопичення серед вчених-фахівців у галузі соціології релігії, існують доволі неоднозначні концепції. Проте спільним знаменником дискурсу в оцінці модернізаційних перспектив тайського суспільства є, все ж таки, оптимістична точка зору, яка припускає істотні зрушення в соціальній структурі та культурі Тайваню за рахунок прихованої секуляризації, яка здійснюється через християнське місіонерство.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

12

Medviedieva, Y. Y. "Факторы и особенности религиозной модернизации в Тайване: социально-историческая ретроспектива (часть 1)." Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, no. 1(141) (March 23, 2017): 37. http://dx.doi.org/10.15421/17176.

Full text

Abstract:

Статтю присвячено проблемі дослідження релігійної модернізації в Тайвані. Авторкою зроблено висновок про те, що модернізація в традиціоналістському суспільстві, як випливає з аналізу ключових релігійних спільнот Тайваню, може в обмеженій мірі здійснюватися засобами традиційних релігій – конфуціанства, буддизму та даосизму. Вона є можливою лише на основі синкретичних релігійних культів, які дозволяють поставити раціоналістичні цінності на перше місце поруч із цінностями збагачення та самопросування. Для соціальної моралі тайського соціуму це означає кризовий стан і виникнення багаточисельних конфліктів на грунті несумісності цілераціональності із засадами легітимації традиційної соціальної дії за Вебером. Тому є підстави попередньо стверджувати високоймовірну слабку сумісність традиційних тайських релігій із вектором модернізації. Разом з цим, незначний відсоток тайського населення (до 5%) складає паства християнства та ісламу, через які стає можливою трансляцію видозмінених проектів модерну. Однак, дане твердження потребує додаткового доведення, оскільки щодо посилення авторитету науки, світського світогляду, капіталістичного типу накопичення серед учених–фахівців у галузі соціології релігії існують доволі неодно-значні концепції. Проте, спільним знаменником дискурсу в оцінці модернізаційних перспектив тайського суспільства є, все ж таки, оптимістична точка зору, яка припускає істотні зрушення в соціальній структурі та культурі Тайваню за рахунок прихованої секуляризації, яка здійснюється через християнське місіонерство.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

13

ПУХОВЕЦЬ, Дмитро, and Оксана ОВЕРЧУК. "ІМПЕРАТОР ЮЛІАН І НАРОД АНТІОХІЇ: КОНФЛІКТ КУЛЬТУРНИХ ТРАДИЦІЙ." Східноєвропейський історичний вісник, no. 19 (June 30, 2021): 8–18. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.19.233839.

Full text

Abstract:

Мета дослідження полягає у конфлікті культурних традицій, який відбувся між імператором Юліаном та народом Антіохії в липні 362 р. – березні 363 р. н.е. Це зіткнення описується в роботах учасників, імператора Юліана та Лібаніуса, а також інших авторів як язичницьких, так і християнських, що забезпечує достатнім матеріалом для визначення мети приїзду Юліана до Антіохії, для з’ясування соціально-політичної ситуації в місті, для висвітлення основних векторів політики Юліана та для вивчення сприйняття конфлікту його учасниками. Методологія дослідження спирається на принципи науковості, історизму, системності, а також на використання загальнонаукових методів (індукції та дедукції, аналізу і синтезу) та спеціально-історичних методів (історико-системний, історико-генетичний, методи історіографічного та джерелознавчого аналізу. Наукова новизна статті полягає у тому, що вона є першою спробою у вітчизняній історіографії дослідити культурний аспект конфлікту Юліана з мешканцями Антіохії. Дослідження привело до таких висновків. Криза була спровокована першочергово наміром Юліана повернути назад культурні традиції: імператор планував перетворити Антіохію на форпост своїх реформ, тому й зосередився на розв’язанні економічних проблем та, найголовніше, на відродженні поганських культів. Кожна з цих реформ зазнала поразки через непорозуміння між Юліаном та антіохійцями, а також через проблеми комунікації. Економічні рішення імператора лише загострили проблему харчів у місті; його адміністративні нововведення натикнулися на опір з боку куріалів. Найприкрішою поразкою закінчилась спроба імператора вплинути на релігійні та культурні традиції: антіохійці-християни відмовилися повертатися до язичництва, натомість менш релігійні люди були відлякані фанатичністю Юліана та його зацикленістю на цю тему. Юліан виявив “культурну нечутливість” і не зрозумів, що візити до театру важливі для правителя, оскільки театр виконував функцію платформи для висловлення суспільної думки через акламації. Розгортанню конфронтації сприяв і характер самого імператора. Юліан вимагав не просто прийняття своєї політики, а енергійного схвалення як себе самого правителя, що було неможливим за тих обставин.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

14

Bespalikova, Olha. "ПАЛЕСТИНСЬКА ПРОБЛЕМА ЯК ОДИН ІЗ НАЙВІДОМІШИХ ТА НАЙГОСТРІШИХ МІЖНАРОДНИХ КОНФЛІКТІВ." Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, no. 1 (5) (May 29, 2019): 78–86. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2019-01-78-86.

Full text

Abstract:

У сучасних міжнародних відносинах одним із найгостріших і найтриваліших конфліктів є Палестинська проблема, витоки якої вбачаємо глибоко в історії. Отже, після посилення сіоністського руху в першій половині ХХ ст. почалась активна імміграція євреїв, що викликало невдоволення в арабів. Декларація Бальфура, яка фактично проголосила підтримку Англії, створення єврейського національного осередку в Палестині ще більше загострили мусульман і підштовхнули їх до військових дій. Результатом такої політики були криваві бунти 1920-х рр., події 1930-х. Після проголошення незалежності Ізраїлю (14 травня 1948 р.) конфронтація отримала нові, більш політизовані ознаки. Незважаючи на численні мирні угоди, укладені за участю впливових міжнародних суб’єктів, до кінця ХХ ст. палестинське питання залишалося невирішеним. Отже, на початку XXI ст. палестинсько-ізраїльська опозиція, що має давнє історичне походження, і досі залишається ефективною. Незважаючи на територіальну обмеженість ведення дій, палестинське питання привертає увагу всієї світової спільноти, зокрема, тим, що має також глибоке етнічнорелігійне коріння. Ураховуючи гостроту етнічних і релігійних протистоянь у сучасному світі, їх наслідки не лише для ворогуючих сторін, а й для інших міжнародних акторів, вивчення питання формування та розвитку Палестинської проблеми є надзвичайно актуальним. У статті описано процеси та події, які зумовили формування Палестинської проблеми, цілі учасників конфлікту, основні події. Здійснено комплексний аналіз процесу формування й розвитку палестинської проблеми в середині – другій половині ХХ ст. Визначено суть міжнародних відносин і міжнародних конфліктів у трактуванні сучасною наукою.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

15

Maslov, Glib M. "Модернистський дискурс про скінченність людського життя в сплетінні філософських, релігійних і наукових підходів." Філософія та політологія в контексті сучасної культури 11, no. 1 (July 13, 2019): 39–46. http://dx.doi.org/10.15421/351905.

Full text

Abstract:

Аналізуються дискусії в європейській (переважно - російській та італійській) періодиці кінця ХІХ - початку ХХ століття навколо проблеми скінченності людини і їх вплив на формування модерністської парадигми. Виявляючи аргументи на користь оптимістичної або песимістичної позиції у ставленні до проблеми смерті в науковій, релігійній та філософській спадщині епохи, робиться висновок, що культура не змогла запропонувати єдиного задовільного рішення для пом’якшення конфлікту між модерністської спрямованістю до вдосконалення людини і її смертністю.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

16

Телелим, В. М., В. В. Шевчук, and А. В. Баргилевич. "Методичний підхід до визначення пріоритетності важливих об’єктів в зоні територіальної оборони, охорона та оборона яких покладається на формування територіальної оборони держави." Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, no. 4(41), (October 25, 2020): 37–43. http://dx.doi.org/10.30748/nitps.2020.41.04.

Full text

Abstract:

Сучасний стан воєнно-політичної обстановки довкола України свідчать про наявність значного обсягу викликів різного характеру, до нашої країни, які надходять як зі сторони держав, які мають спільні з нами сухопутні та морські кордони, так і впливових воєнно-політичних та економічних країн і організацій (Сполучені Штати Америки, Північноатлантичний Альянс і Європейський союз), інтереси яких об’єктивно присутні в регіоні. В середині України такі суперечності відобразились територіальними претензіями зі сторони Російської Федерації, розпалюванням релігійних та етнічних суперечностей серед населення, що в свою чергу призвело до виникнення збройного конфлікту та, як наслідок, активної діяльності незаконних збройних формувань в окремих районах Донецької та Луганської областей. Водночас, серйозну загрозу становить активізація тероризму, незаконна торгівля зброєю, наркотичними речовинами, організована злочинність, тощо. Значне зростання таких загроз в Україні викликає необхідність розвивати підходи до забезпечення безпеки держави. Зважаючи на тенденції розвитку воєнних конфліктів сучасності, реалізації завдання забезпечення безпеки від зазначених загроз по праву належить територіальній обороні. Необхідність досліджень питань організації та ведення територіальної оборони України, пов’язана з відносно невеликою кількістю наукових праць з цієї проблематики, метою яких би було сформувати методичні підходи до визначення пріоритетності важливих об’єктів і комунікацій зони територіальної оборони, охорону та оборону яких здійснюють військові частини (підрозділи) територіальної оборони Збройних Сил України в особливий період з метою забезпечення їх надійного функціонування, задля забезпечення потреб населення та функціонування економіки країни.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

17

Medviedieva, Y. Y. "Контрмодернізаційні особливості соціальної інституціалізації відносин Російської православної церкви і держави: радянський і пострадянський період." Науково-теоретичний альманах "Грані" 19, no. 12(140) (November 15, 2016): 10. http://dx.doi.org/10.15421/1716132.

Full text

Abstract:

Статтю присвячено проблемі визначення контрмодернізаційних особливостей інституціалізації відносин Російської православної церкви і держави. Авторкою зроблено висновок про те, що нині в суспільстві так чи інакше вирішується питання взаємодії з церквою, щодо чого сформовано дві соціально-інституційні моделі церковно-державних відносин. Перша з них, яка набула особливої популярності в 90-і роки, зводиться до ліберальної доктрини «вільна церква в секулярному суспільстві». Відповідно до цієї інституційної моделі, церква і держава мають співіснувати в автономних інституційних просторах без взаємного перетину останніх. Тому роль релігійних організацій у суспільстві має бути прирівняною до ролі благодійних або культурно-просвітницьких організацій. Друга інституційна модель передбачає створення інституційних привілеїв для окремих конфесій, яка отримала назву моделі інституційного протекціонізму. З цієї точки зору особливими правами повинні бути наділені «традиційні конфесії», на які держава покладає певні завдання в справах підтримки соціальної моралі, врегулювання міжнаціональних конфліктів і взагалі в усіх проблемних соціальних сферах, де виникають кризи та конфлікти. В цій інституційній моделі церква спонукається до соціального служіння та несення відповідальності перед суспільством і державою.Сучасний соціально-політичний профіль міжінституційної взаємодії є сформованим радянською та пострадянською епохами, і фактично спирається на домодерні засади. А якщо так, то влада має визнати, що ефективна взаємодія з церквою є переважно її прерогативою. Сучасна церква як соціальний інститут є соціальним реліктом радянської держави. Саме тому, якщо держава зацікавлена в соціальній модернізації, вона сама має звільнитися від тієї спадщини минулого, яке заганяє церкву в соціальне гетто.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

18

Венцель, Н. "PЕЛІГІЯ І РЕЛІГІЙНІСТЬ ЯК ФАКТОР НЕЛІНІЙНОСТІ РОЗВИТКУ СВІТ-СИСТЕМИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ." Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки, no. 1(84) (November 22, 2018): 9–14. http://dx.doi.org/10.35433/philosophicalsciences.1(84).2018.9-14.

Full text

Abstract:

Проаналізовано вплив релігійних чинників на нелінійність розвитку світ-системи в ситуації глобалізації. Встановлено пряму залежність нелінійності розвитку світ-системи від здатності конкретного соціуму до сприйняття інновацій та модернізації. Досліджено ризики загострення міжрелігійних конфліктів та економічного занепаду у країнах периферії світ-системи, які пов’язані з кризою в окремих сферах суспільства, що відбувається на фоні впровадження результатів четвертої промислової революції.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

19

Іваніщак, Оксана. "Виникнення етнічних та релігійних конфліктів на території колишнього СРСР та СФРЮ." Вісник Львівського університету ім. Івана Франка. Серія міжнародні відносини, Вип. 16 (2006): 71–75.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

20

Масовець, В. П. "Релігійні протиріччя та їх роль у виникненні збройних конфліктів." Інвестиції: практика та досвід, no. 17, вересень (2015): 129–33.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

21

Харченко, Л. В. "Важливість відображення конфлікту на сході України в сучасній українській драматургії: національний і локальний рівень усвідомлення проблеми." Актуальні проблеми філософії та соціології, no. 29 (July 6, 2021): 105–9. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i29.968.

Full text

Abstract:

У статті розглядається проблема відбиття конфлікту на Сході України в текстах сучасних українських драматургів, а також важливість презентації цих текстів на майданчиках вітчизняних і закордонних театрів. Наголошується на необхідності викладення проблем війни, що відбувається в нашій країні, з боку політичного, ідеологічного, культурного й психологічного розуміння трагедії людини, чиє життя тою чи іншою мірою було зруйноване військовим конфліктом на Сході, саме у формі театрального мистецтва. На думку авторки, така форма є найбільш архетипною та, отже, дає можливість на найбільш глибинному рівні усвідомити й сформувати власну внутрішню причетність громадян України до спільного бачення національної трагедії. Наголошується, що театр, який у нашій державі не досить оцінений із боку формування морального, етичного й політичного виховання, містить величезний потенціал засобів художнього узагальнення, виразності й дії на масового глядача, який би зміг сприяти подоланню загроз укорінення «патології» суспільного мислення про те, що війна – це нормальний суспільний стан, з яким можна співіснувати. Підкреслено, що засоби масової інформації як четверта влада вже неспроможні чинити злам стереотипів і здійснювати переоцінку системи цінностей, а такий стан може спричинити карбування «нормальності» вбивств як на війні, так і в мирний час за національними, релігійними й іншими принципами, призвести до незворотних ментальних трансформаційних змін в українському суспільстві. Зауважується, що в глобалізаційний час, коли чітка ідеологія відсутня та кожен формує своє власне бачення політичних і морально-етичних норм, на відміну від засобів масової інформації (які втратили довіру глядача) роль театру може бути тим важливим чинником, який допоможе обивателям сформувати власне адекватне й правдиве бачення щодо ситуації на Сході України.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

22

Fihurnyi, Yuriy. "THE INFLUENCE OF THE KREMLIN'S REVENGE POLICY ON RELIGIOUS CONFLICTS IN MODERN UKRAINE." Almanac of Ukrainian Studies, no. 29 (2021): 188–93. http://dx.doi.org/10.17721/2520-2626/2021.29.26.

Full text

Abstract:

The article analyzes the influence of the Kremlin's revanchist policy on religious conflicts in modern Ukraine. It is revealed that the Russian state has existed for three centuries in the format of an empire (feudalcapitalist, totalitarian-Soviet, and autocratic), during which time Ukraine and Ukrainians were an important component of these imperial state formations. It was found that almost a quarter of a century of inactivity of the domestic authorities and active anti-Ukrainian and anti-state actions of the Russian Orthodox Church and its Little Russia branch of the Ukrainian Orthodox Church of the Moscow Patriarchate contributed to their introduction into the Ukrainian humanitarian space. later led to the so-called "Russian spring" in 2014. It is proved that the armed and information aggression of the Russian Federation in early 2014, intensified by the anti-Ukrainian activities of the Ukrainian Orthodox Church of the Moscow Patriarchate, called into question the very existence of Ukrainian statehood and the Ukrainian nation, but thanks to the all-Ukrainian The enemy was stopped by the Church of the Kyiv Patriarchate. It is shown that the combination of efforts of the Ukrainian authorities, civil society and believers is extremely important for the development of the Orthodox Church of Ukraine. It was revealed that for the final victory over the Russian aggressor, in addition to military, geopolitical, diplomatic, political, economic, ethnocultural factors, it will be necessary to use the sacred-spiritual factor - the unification of Ukrainian Orthodoxy into the Orthodox Church of Ukraine and its national-patriotic state activity to overcome the Kremlin's revanchist policy towards the Ukrainian nation and eliminate religious conflicts in modern Ukraine.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

23

Мартишин, Денис. "ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАТИВНА ПОЛІТИКА ЯК ІНСТРУМЕНТ ПОСИЛЕННЯ ВЗАЄМОДІЇ ДЕРЖАВИ ТА ЦЕРКВИ." Public management 16, no. 1 (January 30, 2019): 110–23. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-16-1-110-123.

Full text

Abstract:

Розглядається одна з актуальних тем в державному управлін- ні — розвитку та посиленню конструктивної взаємодії Церкви та держави. Важливим фактором діалогу держави та релігійних організацій є інформа- ційно-комунікативна політика. Доцільність аналізу сучасного стану взаємовідносин держави та Цер- кви в Україні підтверджується необхідністю розроблення нових моделей державно-церковних відносин, які б відповідали вимогам сучасної демо- кратичної країни та розвиненого громадянського суспільства. Після краху атеїстичного режиму Радянського Союзу, в умовах процесів глобалізації, всебічного впровадження інформаційних технологій та встановлення гума- ністичної концепції розвитку людства, релігійна проблематика осмислення буття набуває нового значення. Розвиток церковної комунікації у цій новій духовній, соціальній, економічній та політичній реальності зазнає певної трансформації. Поглиблення релігійності, духовності й моральності сучасної людини — стають складовою системи державного управління, а взаємо- відносини Церкви та держави — необхідною життєвою умовою для подаль- шого розвитку сучасного світу. Без урахування релігійного чинника державі важко вибудувати гармонійну систему суспільних відносин. Актуальні питання взаємовідносин держави та Церкви залишаються клю- човими для державного управління. Саме тому необхідно визначити основні контури інформаційно-комунікативної політики, теоретико-методологічні засади взаємовідносин держави та релігійних організацій. Така проблематика набуває важливого значення у контексті посилення впливу Християнських Церков України на процеси розбудови демократичного суспільства. Актуальність цієї теми обумовлена тим фактом, що проблеми взаємо- відносин держави та Церкви постійно перебувають у фокусі державних керманичів, лідерів політичних партій, церковних ієрархів та науковців. Інформаційно-комунікативна політика держави у сфері релігії була і зали- шається темою постійних дискусій між теоретиками та практиками держав- ного управління. У ході аналізу визначено, що інформаційно-комунікативна політика дер- жави у сфері релігії та розвиток самої церковної комунікації мають великі можливості. Однак, науковцями та управлінцями недостатньо враховується безпосередній вплив Церкви на життя українського суспільства. Зокрема, автор вказує напрями розширення діалогу Церкви та держави. Детально вивчено види церковної комунікації. Визначено, що ефективна організація церковної комунікації та інформаційно-комунікативна політика держави у сфері релігії, яка відповідає принципам демократії, свободи слова та віро- сповідань сприяє суттєвому зміцненню духовної єдності народу. Запропоновано шляхи вирішення можливих проблем розвитку церков- ної комунікації. На сучасному етапі розвитку української держави, через виникнення політичних і соціальних проблем, напруженості у суспільстві зросла також необхідність інтегрованості релігії, християнської теології, соціального вчення Церкви у процеси державотворення. Водночас виник- нення глобальних проблем людства спонукає до необхідності застосування синергії релігії та науки, пошуку способів розв’язання світових конфліктів шляхом об’єднання зусиль представників релігії, держави, політичних сил та громадянського суспільства. Виходячи з цього, постала значна необхід- ність у постійному діалозі Церкви та держави.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

24

Луцан, І. "Розвиток мережі релігійних організацій у Чернівецькій області та загострення міжконфесійних конфліктів (кін. ХХ - поч. ХХІ ст.)." Богословський вісник, no. 15 (2017): 51–70.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

25

N.V., Romanova. "LANGUAGE REALIZATION OF AGGRESSION IN THE MIDDLE AGES (BASED ON THE EPIC POEM «KUDRUN»)." Scientific Bulletin of Kherson State University. Series Germanic Studies and Intercultural Communication, no. 1 (August 2, 2021): 93–100. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-3426/2021-1-14.

Full text

Abstract:

This paper presents the topical issue of the role of aggressive domestic and foreign policy of the German rulers of the XIII century. According to the plot of the epic poem «Kudrun», at the heart of the aggressive domestic and foreign policy of the German rulers is a global conflict involving man and the world, people and their religious worldview, the hierarchy of relations of the individual, wildlife and descendants of the «elite», king, queen and the authority of the church, upbringing and education, the beauty of a young woman and the hostility of a man, the jealousy of a brave old king-father and the cruelty of an elderly woman-queen-mother, and so on. Oppositions are also found in the categories of «one’s own» and «foreign», good and evil, old and new, earthly and unearthly, material and ideal, perfect and imperfect, living and inanimate, free from slavery and enslaved, bodily, mental and spiritual, mind and emotions. There is a bifurcation of the whole objective world into its physical existence and meaning. At the same time, the ideal behavior of knights is transformed – the support of German kings. There are relationships – «knight – thief, robber», «knight – barbarian», «knight – animal». Aggressive human behavior as a social being has a moral character. In the question of immorality, the medial man is influenced by ancient psychology, paganism and Christianity. The aim of the article is to identify German language units with the meaning of aggression in the Middle Ages. The study used deductive, structural-semantic, logical-semantic, contextual analysis, the method of linguistic description and analysis of dictionary definitions. The results of the study include clarification of the concept of «aggression», tracing its semantic content in time, highlighting the system of language units such as word, proper name, phrase (free and permanent), sentence (simple, complex, complex, combined, supra-phrase unity) and elucidation of the peculiarities of the formation of the phenomenon. It has been proven that aggression can be natural or artificial. Natural aggression is characteristic of the element of water, wild animals and man as a biological being, artificial – man as a social being and supernatural beings who embody evil.Aggression correlates with gender, age and culture: a man is aggressive at any age and in any culture, a woman – only in old age, being in the status of a mother who wishes her child a happy fate and being a foreigner. We conclude that the concept of aggression in medieval Germany is associated primarily with extralinguistic factors (religion, domestic and foreign policy, social, economic and cultural-historical development), refracted verbally by the author of the epic poem «Kudrun».Key words: the Middle ages, aggression, man, animal, element, word, proper name, phrase, sentence. Статтю присвячено актуальній проблемі щодо ролі агресивної внутрішньої і зовнішньої політики германських можновладців ХІІІ ст. Згідно з фабулою епічної поеми «Кудруна», в підвалинах агресивної внутрішньої і зовнішньої політики германських можновладців лежить глобальний конфлікт, що включає в себе людину і навколишній світ, людей і їхній релігійний світогляд, ієрархію стосунків індивідуума, диких тварин і нащадків «еліти», авторитет короля, королеви й авторитет церкви, виховання й освіту, красу молодої жінки й ворожість чоло-віка, ревнощі сміливого літнього короля-батька й жорстокість літньої жінки-королеви-матері тощо. Опозиції виявляємо і в категоріях «свого» й «чужого», добра й зла, старого й нового, земного й неземного, матеріального й ідеального, досконалого й недосконалого, живого й неживого, вільного від рабства й поневоленого, тілесного, душевного й духовного, розуму й емоцій. Відбувається роздвоєння цілісного предметного світу на його фізичне буття і значення. Разом з цим трансформується ідеальна поведінка лицарів – опори германських королів. Виникають нові співвідношення – «лицар – злодій, розбійник», «лицар – варвар», «лицар – тварина». Агресивна поведінка людини як соціальної істоти має моральний характер. У питанні про аморальність медіальна людина перебуває під впливом античної психології, язичництва та християнства. Метою статті є виявлення німецьких мовних одиниць зі значенням агресивності в середні віки. В ході дослідження було використано дедуктивний, структурно-семантичний, логіко-семантичний, контекстуальний аналізи, метод лінгвістичного опису та аналіз словникових дефініцій. Результати дослідження охоплюють уточнення поняття «агресивність», простеження його смислового наповнення на часовому зрізі, виокремлення системи мовних одиниць як-от слово, власна назва, словосполучення (вільне й стале), речення (просте, складне, ускладнене, комбіноване, надфразова єдність) та з’ясування особливостей формування феномену. Доведено, що агресивність може бути природною та штучною. Природна агресивність характерна стихії води, диким тваринам і людині як біологічній істоті, штучна – людині як соціальній істоті та надприродним істотам, що втілюють у собі зло. Агресивність корелює зі статтю, віком і культурою: чоловік – агресивний у будь-якому віці та в будь-якій культурі, жінка – лише в літньому віці, перебуваючи в статусі матері, яка бажає своїй дитині щасливої долі та будучи іноземкою. Висновуємо, що поняття агресивності в середньовічній Німеччині пов’язане насамперед з позамовними чинни-ками (релігія, внутрішня і зовнішня політика, соціальний, економічний і культурно-історичний розвиток), заломленими автором епічної поеми «Кудруна» вербально.Ключові слова: середні віки, агресивність, людина, тварина, стихія, слово, власна назва, словосполучення, речення.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

26

Їтун, Лінь. "ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ ТА МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 99, no. 6 (December 24, 2020): 74–83. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-99-6-74-83.

Full text

Abstract:

У статті розкриваються теоретичні основи міжкультурної комунікації та міжкультурної компетентності, змістом яких є «зустріч» і спілкування представників різних національних, релігійних та інших соціокультурних ідентичностей. Проблема міжкультурної комунікації та міжкультурної компетентності в сучасному світі є складною і суперечливою. На формування міжкультурної компетенції можуть впливати різні чинники: комунікативні навички (спостереження, міжкультурний діалог, співчуття, гнучкість, терпиме ставлення до іншого), знання (інформація, отримана в результаті вивчення культур, особистого досвіду і спостережень), поведінка. Реалізацію мети щодо формування міжкультурної комунікації і міжкультурної компетентності передбачає полікультурна освіта. Визначено, що міжкультурна компетентність включає в себе: здатність пов'язувати культуру походження і чужу культуру одну з одною; вміння визначати і використовувати різні стратегії для контакту з представниками інших культур; здатність виконувати роль культурного посередника між власною культурою та чужою культурою; вміння ефективно вирішувати міжкультурні непорозуміння і конфліктні ситуації; вміння долати стереотипні ситуації. Відзначено, що однією з передумов безконфліктного функціонування полікультурного суспільства є міжкультурна комунікація та міжкультурна компетентність. Позитивний вплив на міжкультурну компетентність індивіда, на думку автора, може надати участь в роботі інститутів громадянського суспільства.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

27

Vovk, D. О. "War and peace ... and religion: religious freedom during the Russo-Ukrainian conflict (according to the results of the international conference)." ECONOMIC THEORY AND LAW 33, no. 2 (2018): 173–76. http://dx.doi.org/10.31359/2411-5584-2018-33-2-173.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

28

Hojin, Maxim. "Religious and Spiritual Origins and Historical Conditions of the Formation of the Modern Sunni-Shiite Conflict in the Middle East." Scientific Papers of the Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University. Series: History, no. 39 (2022): 65–73. http://dx.doi.org/10.31652/2411-2143-2022-39-65-73.

Full text

Abstract:

The aim of the article is to highlight the historical conditions and spiritual origins of the modern Sunni-Shiite conflict in the Arab countries. The research methodology is based on acombination of general scientific, special - historical and interdisciplinary research methods, taking intoaccount the principles of impartiality, systematicity, historicism, human centrism and scientificity. Thescientific novelty lies in the author's attempt to reveal the main historical and spiritual-dogmaticorigins of the modern Sunni-Shiite conflict in modern Arab countries with a view to its future solution.In writing this article, we have drawn on a wide range of sources of scientific literature and historicalsources, including the Qur'an and the Sunnah. Conclusions. The Sunni-Shiite conflict has deep historical roots and dates back to the second half of the seventh century. It is then that Islam splits into two branches of Sunnis and Shiites. The fundamental difference between these areas is the differentattitudes to the basic dogmatic principles of Islamic doctrine. Yes, Sunnis call for strict adherence to the Qur'an and Sunnah. In turn, Shiites introduce into the spiritual tradition, in addition to the Qur'an and Sunnah, the legends and sayings of Caliph Ali (Ahbar) and the doctrine of imams - the spiritual leaders of the community. Today, it is clear that the current dogmatic differences between Sunnis and Shiites are not significant, which lays the groundwork for resolving Sunni-Shiite controversies at the level of the basic tenets of Islamic doctrine.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

29

Бойко-Бузиль, Ю. Ю., М. О. Супрун, and І. В. Пахомов. "СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПРАВОСЛАВНОЇ ОБЩИНИ ЗАСУДЖЕНИХ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 100, no. 1 (April 28, 2021): 34–45. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-100-1-34-45.

Full text

Abstract:

Функціональний простір релігійних спільнот не обмежується віроповчальною активністю і культовою практикою, він орієнтований і на соціальне служіння, де серед важливих напрямків на державному рівні визнано безоціночне прийняття особистості й супроводження осіб, які перебувають у конфлікті із законом, тобто в’язничне служіння. Нині особливої уваги заслуговують православні общини у контексті душпастирства засуджених. Саме допомога засудженим в процесі їх десоціалізації та ресоціалізації, розкаяння і примирення, отримання навичок відповідального життя, яка базується на традиційних християнських цінностях каяття, смирення, прагнення до миру, милосердя тощо дає можливість подолати трагедію відчуження людини й силами інтеріоризації цінностей змінити особу та показати їй новий шлях свого аксіологічного розвитку. В даній статті подані результати соціально-психологічного аналізу православної общини на прикладі діючої установи виконання покарань. Звернено увагу на особливості функціонування православної общини, зокрема богослужбових і позабогослужбових напрямів душпастирської роботи із засудженими. Наголошено, що засуджені, які є постійними активними членами православних общин виправних установ, фіксуються як особи, які приймають участь у програмі диференційованого виховного впливу «Духовне відродження». Подано узагальнені результати опитування засуджених, які є членами православної общини. Серед низки індикаторів проаналізовано рівень освіти засуджених, наявність у них залежності, структуру сімейного стану та родинних зв’язків, причини скоєного злочину, ідентифікацію особистості, мотиви релігійного навернення, психічний стан після навернення тощо. Також визначено важливість таких засобів православної педагогіки та психології як богослужіння, заходи православної общини установи тощо.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

30

Ластовський, Валерій Васильович. "ПОЛІТИЧНИЙ РЕАЛІЗМ ТА ІДЕОЛОГІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЕЛІТИ ГЕТЬМАНЩИНИ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХVІІ – СЕРЕДИНА ХVIII СТ.)." Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти, no. 8 (December 21, 2021): 37–49. http://dx.doi.org/10.31866/2616-745x.8.2021.249005.

Full text

Abstract:

У статті досліджується відображення парадигми політичного реалізму в ідеології української еліти др. пол. ХVII – сер. ХVIII ст. Стверджується, що в цей час сформувалося два напрями, які переслідували різні цілі: представники церковного відстоювали ідею відновлення давньоруської православної імперії з центром у Києві, а представники козацько-старшинського – ідею народу як суб’єкта міжнародних відносин, що за допомогою сили може протистояти наймогутнішим імперіям. Представники першого напряму – Інокентій Гізель, Стефан Яворський, Феофан Прокопович та ін. Представники другого – Григорій Граб’янка, Пилип Орлик, Самійло Величко, Семен Дівович та ін. В їхніх творах, хоч і не в повній мірі, але все ж таки відображалася теорія політичного реалізму. Частково вона поєднувалася з деякими ідеалістичними уявленнями. Поєднання реалізму та ідеалізму в теоретичних уявленнях української еліти пояснюється обставинами життя українського суспільства др. пол. ХVII – поч. ХVIII ст., яке з однієї сторони перебувало у процесі постійних війн і збройних конфліктів, а з іншої – ще й характеризувалося занепадом моральності як їх наслідком. Основні ж позиції, що відображалися у творах української еліти, зводилися до думок, що народ і монарх є суб’єктами міжнародних відноси, що на міжнародні відносини значний вплив мають дії особистості (монарха, гетьмана, папи римського), що так само частиною міжнародних відносин є і релігійний фактор, що визначальну роль у міжнародних відносинах відіграє сила, що мир («вічний мир») досяжний через застосування сили. Методологія статті ґрунтується на логічному, порівняльному та історичних методах дослідженнях.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

31

Осинський, П. "ХАРИЗМА, ПОРЯДОК ФОРМУВАННЯ ТА ЛЕГІТИМНІСТЬ ВЛАДИ В КОЧОВИХ ІМПЕРІЯХ ЄВРАЗІЇ." Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки, no. 2(90) (December 9, 2021): 75–86. http://dx.doi.org/10.35433/philosophicalsciences.2(90).2021.75-86.

Full text

Abstract:

Спираючись на концепції Макса Вебера про "знеособлення харизми" та "кланову державу", стаття розробляє теоретичне пояснення короткого терміну життя кочових імперій Внутрішньої Євразії, в яких переважають кочівники. Століттями внутрішньо євразійські кочівники існували у формі дезагрегованих племінних спільнот. Тільки харазматичний лідер міг встановити централізовану ієрархічну владу, об'єднати степових жителів та мобілізувати їх для військових походів у пошуках багатства і слави. Однак через скрутність життя правителів персоніфікований харизматичний авторитет не міг тривати після його смерті. Одним із можливих рішень цієї проблеми була інституціоналізація знеособленого харизматичного авторитету в державі клану, в якій члени правлячої лінії обирали нового правителя. Щоб така традиція стала інституціолізованою, імперський двір повинен був дотримуватися усталеного зразка. Але у більшості імперій, де домінують кочівники, цього не сталося. Безлія факторів втручалися в упорядковані процеси спадкоємства, перетворюючи їх на тривали міжрелігійні періоди, повні невизначеності та насильства. З кожним новим поколінням непослідовність порядків правонаступництва підривала королівський авторитет. У поєднанні з наростаючими геополітичними викликами зменшена легітимність правителів провокувала жорсткі міжусобні конфлікти та сприяла падінню імперій, в яких домінували кочівники. Детальний історичний аналіз розпаду Монгольської імперії дає емпіричні докази, що підтверджують цей аргумент. Довговічність постномадських політик Зовнішньої Євразії (наприклад, Арабського халіфату) пояснюється інституціоналізацією різного типу харизматичної спільноти, зокрема релігійної. Як державна інтеграційна сила, трансцендентальна релігія (тобто іслам), що сповідується арабами, була більш ефективною, ніж примус, який практикують монголи.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

32

Кухарчук, Петро, and Олег Білик. "ГРОМАДСЬКЕ ВРЯДУВАННЯ В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ." Public management 23, no. 3 (March 20, 2020): 154–64. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-3(23)-154-164.

Full text

Abstract:

Зроблено спробу проаналізувати формування механізмів гро- мадського врядування в освітньому середовищі. Схарактеризовано особли- вості нормативно-правових актів щодо механізмів управління розвитком громадського врядування, проаналізовано напрями й механізми впрова- дження громадського врядування. Виокремлено пропозиції до моделі громадського врядування в закла- дах освіти до суб’єктів надання освітніх послуг як у межах навчального за- кладу, так і поза. Запропоновано компоненти щодо розроблення моделі громадського врядування, які охоплюють усіх учасників навчально-вихов- ного процесу в системі освіти, з метою формування критичного мислення, здатності усвідомлювати й уміти обстоювати власні права в різних питаннях, можливості впроваджувати інноваційні методи управління, брати участь в обговореннях, диспутах, вебінарах, навчитися передбачувати можли- ві результати діяльності в умовах безперервної освіти впродовж усього життя. Висвітлено можливість учасників освітнього процесу бути соціально активним на основі громадянської компетентності, готовності брати участь у процесах життя класу, школи, громади, держави. Брати на себе від- повідальність за нормативно визначеними функціями в межах вимог до про- фесійної діяльності щодо реалізації нормативно визначених професій, умі- ти розв’язувати конфлікти на основі демократичних принципів, цінностей соціуму. Громадське врядування повинно мати за мету виховати з учня патріота- громадянина, який би міг аналізувати власні вчинки й дії та поведінку інших осіб, які, своєю чергою, повинні спрямовуватися на становлення та розвиток громадянського суспільства в нашій країні. У бережливому відношенні до національних, загальнолюдських цін- ностей проявляється громадська зрілість учнів, вчителів, батьків. У такому ставленні проявляється солідарна відповідальність за майбутнє рідної приро- ди, гармонійне співіснування з навколишнім світом, формування толерант- ного ставлення до різних релігійних громад, пошук спільної мети діяльності до співпраці у розвитку освітнього простору, пошук благодійних фондів для підтримки та надання грантів розвитку громадського врядування.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

33

Гольд, О., and М. Козловець. "КОНФЕСІЙНИЙ ПЛЮРАЛІЗМ ЯК ФЕНОМЕН СУЧАСНОСТІ: СВІТОВИЙ ТА УКРАЇНСЬКИЙ КОНТЕКСТ." Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки, no. 2(90) (December 9, 2021): 40–51. http://dx.doi.org/10.35433/philosophicalsciences.2(90).2021.40-51.

Full text

Abstract:

У статті розглянуто поліконфесійність як соціальний феномен людства, охарактеризовано особливості й тенденції розвитку релігійного різноманіття в світі та Україні, розкрито роль релігійного плюралізму в реалізації свободи совісті. Починаючи з XVII сторіччя, коли проголошується й реалізується принцип свободи совісті, поліконфесійність стає ідеєю цивілізованого співіснування релігій і церков. Зазначені тенденції знаходять свій вияв в соціально-політичному житті сучасних суспільств. Спираючись на методику класичного еволюціонізму, запропоновану представником британської школи соціології та філософії релігії Г. Спенсером, неоеволюціонізму американського антрополога Дж. Стюарта та конвергентних процесів в релігійному житті українського науковця Е. Мартинюка, розглянуто та проаналізовано сутність поліконфесійності в соціумі: а) еволюція соціуму – від однорідності до різноманітності; б) консолідація та диференціація суспільств; в) культура та соціально-географічні особливості; г) конвергентні процеси соціуму. Звернено увагу на факти поліконфесійності та конвергенції в світі і на теренах України, що зумовлено еволюційно-історичним станом та соціально-політичними умовами країни. Цей феномен є еволюційною моделлю сучасного суспільства, яка має тенденції до формування гетерогенності соціуму, флуктуацій від інтеграції до диференціації, пристосування до природних умов, мультивекторності. На основі історичного підходу та аналітичних викладок наведено факти зближення поліконфесійності і мультикультуральності та спрогнозовано подальші перспективи їх існування. Зазначено, що явище поліконфесіональності, яке має місце і в суспільствах, де проголошуються державні релігії, часто веде до існування і постійного виникнення нових релігійних течій. Поліконфесійність нерідко продукує міжконфесійні непорозуміння й конфлікти, що може бути каталізатором нових течій та напрямів. Визначені детермінанти, а також проаналізовані фактори, які сприяють чи перешкоджають здійсненню свободи совісті в сучасному українському поліконфесійному соціумі. Констатовано, що хоча поняття "свободи віросповідання", "мультикультурализму", "релігійного різноманіття" сьогодні значною мірою є реалізованими в більшості сучасних суспільств, однак їх необхідно постійно підтримувати та зміцнювати. Особливу роль в цьому належить науковцям, які обґрунтовують теоретичні засади мультикультурного, поліконфесійного буття суспільства.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

34

Азизова, Рубаба Ясін кизи. "НОВІ МОМЕНТИ ТРАГЕДІЇ 20 СІЧНЯ 1990 РОКУ." Litopys Volyni, no. 25 (December 10, 2021): 79–85. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.25.13.

Full text

Abstract:

У статті йдеться про те, що основні підсумки подій, що сталися в Азербайджані напередодні розпаду СРСР, наблизили наш народ до відновлення державної незалежності. Перегляд кожного кроку і події на шляху до відновлення державної незалежності Азербайджану, створення відповідних висновків має велике політичне значення з погляду визначення перспектив побудови демократичної держави, заснованого на верховенстві закону. У статті розглядаються деякі із забутих або маловивчених питань трагедії 20 січня, однієї з найвпливовіших і трагічних подій останнього етапу на шляху відновлення державної незалежності Азербайджану, і робляться деякі висновки. Стверджується, що причиною й організатором трагедії була Москва, що позбавила керівництво Азербайджану будь-якої свободи пересування і прийняття рішень. Нашій інтелігенції було особливо важливо підняти голос і різко критикувати позицію республіки і союзного керівництва, щоб викрити відмовки і порожні слова Москви у зв'язку з трагедією 20 січня. Азербайджанський народ завжди був відомий своїми національно-моральними цінностями, але водночас поважав цінності інших народів і не допускав національних і релігійних конфліктів і зіткнень з іншими народами. Кривава різанина мирних демонстрантів у ніч із 19 на 20 січня також залишила після себе звірства і злочини, вчинені німецькими нацистами проти мирного населення під час Другої світової війни. Таким чином, масові вбивства, здійснені за наказом вождів радянської імперії, не похитнули рішучості народу боротися. Усупереч очікуванням у республіці і за її межами стало наростати невдоволення радянською владою. Інший урок подій полягав у тому, що, як і навесні 1918 р., єдиний спосіб урятувати народ від таких бід – домогтися відновлення державної незалежності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

35

Onyshchuk, I. I. "Співвідношення норм міжнародного права і біомедичної етики як систем регулювання суспільних відносин." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 2 (April 27, 2021): 66–73. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.02.07.

Full text

Abstract:

Метою статті є теоретико-правовий аналіз питань співвідношення і взаємодії норм права та біомедичної етики як систем нормативного регулювання суспільних відносин. Наукова новизна полягає в характеристиці основ правового регулювання прав людини у сфері трансплантації людських органів, генної інженерії, пов’язаної з експериментами над людиною. Аргументовано, що право як нормативна система обмежена у своїх можливостях розв’язувати проблеми регулювання відносин, пов’язаних із захистом права на життя і здоров’я, на свободу і особисту недоторканність у питаннях евтаназії, абортів, трансплантації людських органів і тканин, втручання в геном людини. Тому норми біоетики можуть бути регулятивними засобами, розв’язувати завдання попередження конфліктів і соціокультурних відмінностей розуміння сутності права людини на життя і здоров’я в різних національних правових системах. Висновки. Право на життя визначається ціннісними установками державної політики, історико-культурним і духовно-моральним контекстом формування правової системи, детерміноване історично встановленими культурними, політичними та юридичними умовами його захисту в правоохоронній системі. Розбіжність між етичним і правовим регулюванням евтаназії і абортів є свідченням нестабільності правової системи, що вкорінена в колізії концептуально-правової та доктринально-етичної інтерпретації права на життя. Подолання цієї суперечності пов’язано із виробленням нових норм права, прийняттям законодавчих та інших нормативно-правових актів, що встановлюють когерентність відносин правового та етичного значення права на життя, а також враховують релігійні норми.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

36

Starka, Volodymyr. "Культурно-масове життя сільського населення Західної України в умовах суспільних трансформацій 1939−1941 років." Pereiaslav Chronicle, no. 15 (August 20, 2019): 21–31. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7732-2019-1(15)-21-31.

Full text

Abstract:

Сучасне культурно-масове життя західноукраїнського селянства є унікальним симбіозом звичаїв, що своїм корінням сягають часів Австро-Угорщини, із вкрапленнями польської міщанської та радянської пролетарської культур. Дослідження явищ і процесів, що істотно впливають на культурне життя сільських мешканців, як однієї із найконсервативніших частин суспільного організму може дати сучасникам розуміння, в якому спектрі буде розвиватися сучасне культурне життя села. В цьому вбачаємо актуальність нашого дослідження. Використання попередніх напрацювань українських істориків, із залученням нового джерельно-документального комплексу, дозволило по-новому проаналізувати культурно-масове життя селянства досліджуваного періоду. Методологічні підходи написання дослідження ґрунтуються на аналізі різноманітних моделей культурно-масового життя селянства, у конкретно-історичних обставинах, в умовах радянського тоталітарного режиму. Матеріал публікації структурований за проблемно-хронологічним принципом. Теоретичні узагальнення здійснено з використанням методів індукції та дедукції. У процесі аналізу культурного життя західноукраїнського села встановлено, що запропоновані радянської владою перетворення в культурній сфері носили характер національний за формою та соціалістичний за змістом. Увесь комплекс культурних заходів радянської влади мав долучити західноукраїнських селян до надбань радянської культури та виробити в них відчуття радянської людини. Зауважимо, що характерною рисою регіону є тотальна набожність та стійке дотримання релігійно-обрядового календаря у повсякденних практиках населення. Зазвичай, західноукраїнське селянство сприймає будь-які новації з точки зору порушують чи не порушують вони усталеного способу життя. Відзначимо, що більшість громадян регіону, на початку з цікавістю поставилися до запроваджуваних новацій і навіть стала приймати активну участь у їх поширенні. Потрібно наголосити, що доволі впливова у Західній Україні греко-католицька церква, поставилася до запроваджуваних культурних новацій із певними засторогами і закликала своїх прихожан не долучатися до заходів, що суперечать усталеній моральній традиції. Власне, здійснювана новою владою політика ревізії фонді сільських бібліотек, надмірна політизація культурного дозвілля, поруч із активною антирелігійною кампанією, привели до різкого неприйняття місцевими культурних новацій нової влади. Відвертий «культурний» конфлікт місцевих із радянською владою зупинив початок німецько-радянської війни у червні 1941 року.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

37

Scherbina, Viktor. "Завдання бізнес-освіти у контексті побудови миру та справедливості." Herald of Kiev Institute of Business and Technology 48, no. 2 (November 1, 2021): 10–16. http://dx.doi.org/10.37203/kibit.2021.48.02.

Full text

Abstract:

У статті розглянуто завдання бізнес освіти в контексті виконання 16-ої цілі сталого розвитку. Автор розмірковує над тим, яку роль сучасна бізнес-освіта відіграє у суспільних змінах, скерованих на досягнення миру, справедливості та сильних послуг. Роль бізнес-освіти є особливою, адже вона формує суб’єктів підприємницької діяльності, які значно впливають на соціальні процеси. Автор виділяє два виміри, в яких має формуватися бізнес-освіта відносно цілей сталого розвитку – безпосереднього та опосередковано впливу. У першому вимірі виділяються такі елементи бізнес-освіти, як розвиток знань з програм виконання цілей сталого розвитку на національному рівні; розвиток правосвідомості слухача, знання ним Конституції та законів країни; розвиток знань та навичок реалізації програм соціальної відповідальності; формування свідомої установки на толерантний діалог як засіб вирішення конфліктів; формування нетерпимості до корупційної поведінки. У другому вимірі - розвиток екологічної свідомості, набуття знань у галузях природознавства, які є дотичними технологіям, на яких побудовано найбільш розповсюджені бізнес-процеси в країні; розвиток навичок до соціального мислення; розвиток здатності до критичного мислення; оволодіння знаннями про специфіку засад ведення бізнес-діяльності в різних країнах, обумовлених їх національно-культурними та релігійно-світоглядними особливостями; вивчення іноземної мови; формування навичок деконфліктінгу, конфліктологічного аналізу, навичок цілеспрямованого створення на засадах інклюзивності гуманістичної корпоративної культури; ознайомлення з роботою регіональних та національних бізнес-асоціацій, торгових палат, громадських організацій. Особливим чинником є формування у процесі бізнес-освіти прогресистського мислення та формування установки на технологічні інновації як основи розвитку бізнесу. Ключову роль у досягненні миру і сталого розвитку, на думку автора, відіграє захист прав людини як однієї з цінностей бізнес-діяльності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

38

Загребельна, Н. "Юридична природа і соціальна необхідність забезпечення прав людини в умовах надзвичайного стану." Юридичний вісник, no. 1 (April 12, 2021): 108–14. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.2087.

Full text

Abstract:

У статті досліджено юридичну природу і соціальну необхідність забезпечення прав людини в умовах надзвичайного стану. Автор звер-тає увагу на те, що нестабільність політичної обстановки, економічна і соціальна кризи у суспільстві, зростання злочинності, правовий нігілізм, екологічні лиха і багато інших негативних процесів, що про-тікають у сучасній Україні, прямо і побічно продукують екстремальні ситуації. Адміністративно-право-вий режим надзвичайного стану – досить складний і багатогранний конституційний інститут, дослі-дження і розвиток якого актуальне нині не тільки для України, а й для більшості держав світу. Тероризм і стихійні лиха, державні перево-роти і міжнаціональні конфлікти, епідемії і епізоотії не можуть не становити небезпеку для держави з будь-якою формою державної влади і управління, політичного режиму і релігійної спрямовано-сті. Тим більше актуальні такі проблеми в умовах недостатньої підготовленості органів держав-ної влади та місцевого самовря-дування до екстреного і інтенсив-ного реагування на них в умовах надзвичайної ситуації, найчастіше зумовленої дією не одного, а цілої сукупності вищеназваних чинни-ків. Насамперед для дослідження, яке зачепило таке коло проблем, провідне значення має вивчення правової бази, яка повинна регла-ментувати в деталях усі необхідні елементи процесу усунення обста-вин, що спровокували виникнення екстремальної ситуації на терито-рії держави. Чітка регламентація дій суб’єктів, що відповідають за введення і підтримання режиму надзвичайного стану, є запорукою ефективної боротьби з раптовим непередбаченим явищем політич-ного, екологічного, техногенного чи іншого характеру. Актуаль-ною у сучасних умовах є проблема забезпечення прав і свобод людини і громадянина в умовах режиму над-звичайного стану. Особа людини, її основні права і законні інтереси натепер далеко не завжди захи-щені в реальному житті держави і суспільства, тим більше, в екс-тремальних умовах. Теоретичною основою вивчення питань порядку та підстав уведення правового режиму надзвичайного стану стали публікації таких провід-них науковців, як: В.В. Кожан, С.О. Магда, С.К. Могил, Б.І. Стахура, Т.М. Шмідт та ін.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

39

Коцур, Віталій. "УКРАЇНСЬКА ІДЕНТИЧНІСТЬ В УМОВАХ «ГІБРИДНОЇ» ВІЙНИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ." Society Document Communication, no. 13 (January 10, 2022): 83–105. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2021-13-83-105.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена викликам української ідентичності в умовах російсько-української війни. Розкрито особливості російської кампанії спрямованої на етнополітичну дестабілізацію, поляризацію українського суспільства, формування проросійського руху тощо. Встановлено основні методи і засоби російського впливу в Україні на сучасному етапі. Висвітлено тенденції розвитку російської агресії в інформаційній, політичній, дипломатичній, військовій сферах і наслідки для української національної і громадянської ідентичності. З’ясовані ймовірні загрози національній безпеці в умовах російської агресії й ведення так званої «гібридної» війни, зокрема поява конфліктів на етнічному, релігійному, мовно-культурному ґрунті. Все це зумовлюється постійним тиском в інформаційній і політичній сферах Росії. Розглянуто реакцію сусідніх країн на російську агресію і встановлено взаємозв’язок між активізацією національних організацій і впливом зовнішнього чинника на політичні процеси в Україні. Особливу увагу акцентовано на стимулюванні діяльності окремих організацій з антиукраїнським характером в окремих регіонах України, зокрема русинські. Вагоме значення російської підривної діяльності мало етнічне питання. У дослідженні висвітлено основні пріоритети російської зовнішньої політики щодо росіян закордоном. Російський етносі в Україні займав чільне місце у поширенні ідей «русского мира». Чільне місце у цьому аспекті займало мовне питання. Російська пропаганда створювала негативний імідж новому освітньому і мовному закону, шукаючи підтримку серед інших країн. Водночас, реалізовуючи власну неоімперську політику через проросійських політиків, Кремль намагався посилити поляризацію суспільства за мовним чинником. Підривна діяльність російських спецслужб здійснювалася й через релігійні організації, а отже окреме місце в статті займало питання діяльності РПЦ та УПЦ МП. Детальний аналіз наявних наукових досліджень, джерел, документальних матеріалів дозволяє осмислити виклики російської «гібридної» війни для української ідентичності, а також спрогнозувати ймовірні сценарії їхнього розвитку. Це безумовно актуалізує дослідження у цьому напрямку.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

40

Боярська-Хоменко, А. В., and К. В. Шматько. "ПЕДАГОГІЧНИЙ ВИМІР ФОРМУВАННЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ ДОРОСЛИХ У СИСТЕМІ КОРПОРАТИВНОЇ ОСВІТИ." Теорія та методика навчання та виховання, no. 49 (2020): 7–16. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2020.49.01.

Full text

Abstract:

У статті визначено поняття толерантності з особистої точки зору, з точки зору груп та з точки зору суспільства. З‟ясовано причини толерантності: етичні, нормативні, історичні, прагматичні, демократичні, антропологічні, епістемологічні, релігійні. Наведено концепції толерантності з філософської точки зору: прийняття, співіснування, повага, вдячність. У ході дослідження було виокремлено принципи толерантності у системі освіти дорослих: відмова від насильства; визнання відмінностей та їх свідоме прийняття; справедливість у відносинах один з одним; повага до чужої думки; рівноправність; конструктивне вирішення конфліктів. У статті проаналізовано думки зарубіжних учених (Дж. Олкерс, Л. Кольберг та Ж. Піаже) щодо можливості підвищення у майбутньому рівня толерантності суспільства шляхом навчання дорослого населення у системі корпоративної освіти. Поруч із цим у роботі розкрито проблему толерантності з нейробіологічної точки зору, згідно якої, людина, на відміну від тварин, може змінювати свою поведінку завдяки мисленню, освіті та вихованню. З‟ясовано роль та значення «набутої» та підсвідомої толерантності на основі думки про те, що несвідомі процеси в головному мозку справляють більший вплив на поведінку дорослої людини, ніж свідомі. У статті розкрито питання толерантної міжкультурної освіти та особливості корпоративних навчальних програм у цій галузі, які передбачають певну категоризацію на основі сучасного соціально-етнічного порядку. Зроблено висновок про те, що толерантність за своєю сутністю передбачає корекцію стосунків між більшістю та меншинами всередині національно сформованих суспільств, а також розв‟язання питання про те, наскільки далекі межі терпимості до індивідуальних особливостей, зокрема етнічного походження, гендерної приналежності, віросповідання тощо. Визначено роль педагога у прагненні компенсувати серйозну соціально-політичну несправедливість за допомогою освітнього втручання на основі думки про те, що процес навчання та виховання має суттєвий вплив на виявлення толерантності у дорослому віці. Таким чином, педагоги, уникаючи будь-якої дискримінації у системі освіти 8 дорослих, можуть сформувати новий досвід толерантної поведінки у своїх учнів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

41

Ель Сафі Баян, Максед Салех. "ЄМЕНСЬКИЙ КОНФЛІКТ В РАМКАХ «ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ» НА БЛИЗЬКОМУ СХОДІ: ГЕОПОЛІТИЧНИЙ АСПЕКТ." Сучасне суспільство: політичні науки, соціологічні науки, культурологічні науки, 2019, 16–27. http://dx.doi.org/10.34142/24130060.2019.17.1.02.

Full text

Abstract:

Розглянуто проблему конфлікту в Ємені, як елемента проксі-війни між Саудівською Аравією та Іраном. В результаті чинників різного характеру, звичайне релігійне протистояння двох великих конфесій ісламу, переросло в регіональний конфлікт, в якому замішані інтереси множин держав-лідерів. Наведено хронологію подій переростання конфесійного внутрішнього конфлікту в регіональний. Проаналізовано зацікавленість і таємна роль в конфлікті Саудівської Аравії, США, Ірану, Об'єднаних Арабських Еміратів, а також Ізраїлю. Встановлено, що Ємен сьогодні став майданчиком для розширення впливу не тільки для Ірану і Саудівської Аравії, а й для інших передових держав за рахунок важливих судноплавних маршрутів. Зроблено спробу вивчення зв'язку між подіями і гравцями в регіоні з використанням теорії ігор.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

42

Азарсков, Валерій Миколайович, and Олександр Георгійович Ситнік. "Дослідження міжетнічних конфліктів через аналіз оман при самоідентифікації етносів і сприйнятті релігійних зображень з метою прогнозування зіткнення цивілізацій." Ukrainian Information Security Research Journal 7, no. 4(27) (October 15, 2005). http://dx.doi.org/10.18372/2410-7840.7.3817.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Journal articles on the topic 'Релігійний конфлікт'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles