Journal articles: 'Результат творчої діяльності'

1

Якимчук, Борис. "Психологічні особливості розвитку творчого потенціалу особистості." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 2(52) (2020): 167–78. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-52-2-167-178.

Full text

Abstract:

Мета. У статті поставлено за мету здійснити аналіз психологічних аспектів розвитку творчого потенціалу особистості. Ключовими завданнями статті є: 1) розглянути основні структурні елементи творчих здібностей, виявити їх змістовне наповнення та принципові особливості; 2) актуалізувати питання творчого потенціалу як розвитку творчої сили особистості та розгортання її загального особистісного потенціалу. Методи. За допомогою описового методу здійснено понятійне обґрунтування творчості через її діяльний аспект (процес і результат), а також дано визначення змісту творчості через призму активності особистості. Методом компаративного аналізу описано процеси творчої діяльності у розрізі актуальних трансформацій інформаційно-комунікаційного простору; зокрема розглянуто вплив сучасних інформаційно-комунікаційних технологій на розгортання творчого потенціалу особистості. Методом системно-структурного аналізу виявлено структуру творчого потенціалу особистості, до складників якого віднесено конативну, пізнавально-емоційну та соціально-психологічну сфери, та визначено принциповий розподіл творчої діяльності на процесуальний та особистісних компоненти. Результати дослідження. При цьому констатовано, що процесуальний аспект має на увазі специфічні особливості перетворення суб’єктом творчості того продукту, який виступає предметом творчої дії, а особистісний аспект передбачає урахування якостей, здібностей та схильностей особистості як суб’єкта творчого процесу. Творчою активністю особистості названо таку діяльність, яка є перетворювальною (трансформуючою дійсність) та не стимульованою зовнішніми (нагальними) потребами, довільно і цілеспрямовано здійснюваною. Зазначено, що основним індикатором творчої активності особистості є творче зусилля як такий тип цілеспрямованої вмотивованої діяльності, що забезпечує устремління на творчий результат при відповідному рівні активності та ініціативи. Основними передумовами, що визначають схильність особистості до творчості, визначено ряд особистісних та ситуаційних рис, що стимулюють розгортання творчої діяльності та розвиток творчого потенціалу особистості, зокрема природні передумови, життєвий досвід, характерологічні особливості та мотивацію діяльності. Висновки. Підсумовано, що мотивація визначає реалізацію творчих схильностей, визначається внутрішніми спонуками, що залежать від сукупності зовнішніх середовищ них умов, світоглядних орієнтирів та спрямованості особистості. У підсумку показано, що мотивація творчої діяльності як умова розвиненого творчого потенціалу характеризує ставлення до неї, визначає відповідну спрямованість та визначає її розвиток.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Дмитренко, Вікторія Вікторівна. "МЕХАНІЗМ ОХОРОНИ ПРАВА НА НОУ-ХАУ." Часопис цивілістики, no. 37 (July 29, 2020): 82–87. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i37.354.

Full text

Abstract:

У статті описано механізм охорони права на ноу-хау, зокрема наведено покрокову інструкцію, починаючи з підготовчого етапу прогнозування, створення ноу-хау, необхідних дій, які допоможуть засвідчити право на ноу-хау, а також здійснення права на ноу-хау (зокрема впровадження результату, договірних способів розпоряджання майновими правами на ноу-хау), підстав і способів захисту права. Створюючи ноу-хау, необхідно продумати, як правильно його охороняти, оскільки сплутування різних об’єктів правової охорони, неправильний вибір способу охорони може призвести до порушення права на цей результат інтелектуальної, творчої діяльності. Оскільки результати технічної творчості можуть по-різному охоронятися, важливо врахувати мету, якої прагне досягти автор. Якщо технічне рішення у перспективі матиме нетривалу корисність – немає потреби його охороняти в конфіденційності, краще реєструвати та отримати патент, але суті ноу-хау в матеріалах заявки не розкривати, щоб існувала можливість укладення договорів щодо розкриття ноу-хау. У випадку, якщо прогнозується, що отриманий результат є максимально неочевидним і корисним, що дозволить його автору отримувати прибутки тривалий час (понад 20 років), краще не розголошувати такий результат, не реєструвати як винахід чи корисну модель, а охороняти як ноу-хау. В Україні немає державних реєстрів ноу-хау, відповідальність за охорону таких результатів покладається на їхніх авторів чи інших законних суб’єктів права. Проте існує можливість депонувати ноу-хау без оприлюднення в Державній науково-технічній бібліотеці України або нотаріально посвідчити час пред’явлення документа про ноу-хау. Це дозволить автору доводити право на своє ноу-хау. Хоча, крім цих способів, доказами першості у створенні та використанні ноу-хау може бути будь-яка інформація, яка це доводить, – договори щодо надання дозволу на використання ноу-хау, інформація на сайті про корисний ефект від ноу-хау (але без розкриття суті) тощо. У статті наведено покроковий механізм охорони ноу-хау: 1) прогнозування; 2) створення результату та виникнення прав на нього; 3) засвідчення права на ноу-хау; 4) здійснення права на ноу-хау; 5) підстави та способи захисту права на ноу-хау. Ефективна охорона творчих результатів не можлива без обізнаності їх авторів щодо правової природи створених об’єктів. Необхідно чітко продумати, який об’єкт планується створити та з якою метою, що дозволить спланувати, як його охороняти. Від належно продуманої стратегії охорони конфіденційних результатів інтелектуальної, творчої діяльності залежить ефективність охорони та тривалість ноу-хау.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

Григораш, Світлана, and Лілія Бурківська. "ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПРОДУКТ ЯК КАНАЛ КОМУНІКАЦІЇ ТА РЕЗУЛЬТАТ ВИДАВНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ." Society. Document. Communication, no. 11 (May 3, 2021): 270–84. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2021-11-270-284.

Full text

Abstract:

У статті висвітлені поняття «видавнича діяльність», «видавнича установа», «інформаційний продукт», «книга». З’ясовано, що діяльність будь-якого видавництва складається з творчої, організаційно-виробничої та комерційної роботи. У сучасному видавництві редакційно-видавничий процес охоплює такі чотири етапи: підготовчий; редакційний; виробничий; маркетинговий (розповсюдження й рекламування книжкової продукції). Існує велика кількість видавничої продукції, проте найбільш популярною залишається книга. Тенденції розвитку сучасного суспільства сприяють зменшенню попиту на книгу та збільшенню – на використання електронних ресурсів. Добре сфокусовані видавничі стратегії мають у своїй основі знання про ставлення читача до книги, про процес читання, про вплив книги на читача. Ця проблема набула особливої актуальності у зв’язку з появою нових комунікаційних засобів і форм дозвілля, які суттєво обмежили увагу людини до книги. Здійснено спробу проаналізувати зацікавленість у читанні книг серед молоді міста Івано-Франківська. За допомогою анкетування з’ясовано думку молодих людей про читання, надано статистику книгарні «Є» щодо вподобань покупців, а також вибору певного жанру літератури. Зазначено основні причини незацікавленості в читанні та запропоновано шляхи подолання проблеми. Подано характеристику видавничої продукції як каналу комунікації в сучасному суспільстві та шляхи подолання малоначитаності серед молоді Івано-Франківська. Проведене дослідження встановило, що мало читають особи шкільного віку (14-17 років), які назвали такі причини: брак часу, лінь, незацікавленість у читанні, а також труднощі пошуку відповідної книги.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Кодинець, Анатолій. "Засади цивільно-правового регулювання інформаційних зобов’язань: проблеми теорії та практики." Право України, no. 2018/01 (2018): 72. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-01-072.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена розгляду теоретичних і практичних аспектів визначення інформаційних зобов’язань у системі цивільно-правових відносин, характеристиці їх видів та особливостей, окресленню специфіки договорів, на підставі яких виникають, змінюються та припиняються інформаційні відносини. Метою статті є аналіз (із позиції юридичної доктрини) ознак інформаційних зобов’язань, визначення концепції цивільно-правового регулювання інформаційних відносин, тенденцій і перспектив правового регулювання інформаційних зобов’язань у законодавстві України. Наведено тлумачення категорії “інформаційне зобов’язання” як цивільного правовідношення, в якому одна сторона (кредитор) має право вимагати від іншої сторони (боржника) надання чи передання майнових прав на інформацію або утримання від вчинення дій щодо надання чи передання таких прав іншим особам, а боржник зобов’язаний виконати вимоги кредитора. Автор дійшов висновку, що інформаційні зобов’язання мають договірну природу, вони виникають, змінюються та припиняються на підставі договору. Інформація як результат інтелектуальної діяльності людини може існувати і як самостійний об’єкт, і у формі результатів творчої діяльності, що охороняються системою права інтелектуальної власності. Концепція інформації як результату інтелектуальної діяльності дає змогу оцінити через призму інформаційних відносин систему інтелектуальної власності й одночасно надає можливість поширити на інформаційні відносини приватноправового характеру, система регулювання яких тільки формується у вітчизняному законодавстві, окремі положення законодавства про інтелектуальну власність.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

Березовська, Людмила. "НАВЧАННЯ ТВОРЧІСТЮ В ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО: РОЗКРИТТЯ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ." Інноватика у вихованні, no. 14 (November 17, 2021): 16–23. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i14.405.

Full text

Abstract:

Анотація. У статті здійснено аналіз поняття «творчість»; проаналізовано погляди Василя Сухомлинського щодо необхідності розвитку творчих здібностей дітей засобами художнього слова. Розглянуто особливості педагогічної діяльності В. Сухомлинського, які є актуальними і можуть бути впроваджені в сучасних закладах освіти. Особливістю творчої діяльності вихователів закладів дошкільної освіти є особистий приклад педагога, рівень розвитку його творчої активності, вміння бачити і відчувати красу рідного слова. Результати проведеного дослідження засвідчили, що вихователі не приділяють належної уваги розвитку творчих здібностей дітей, у них самих недостатньо сформована потреба і готовність до творчості в професійній діяльності. Характерною особливістю педагогічної творчості є співтворчість між педагогом та вихованцями, покликана стимулювати в особистості дитини творчі здібності, здобувати знання та вміння, завдяки яким створюється оригінальний, індивідуальний продукт, що вирізняється багатством емоційно-образного мислення, творчим задумом, яскравим сюжетом, специфічним словотворенням. Ефективною формою розвитку творчого мовлення є складання розповідей, казок, оповідань. Ознаками творчої діяльності є: нетрадиційне, оригінальне мислення; нетиповий спосіб вирішення проблемних ситуацій; творчі можливості дитини. Створюючи нові розповіді, казки, оповідання, дитина входить у світ фантастичної дійсності, вчиться відчувати красу рідного слова, бути неповторною та оригінальною у своїх рішеннях.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

ГУРГУЛА, Р. І., О. М. МАРАЧ, and А. Ю. ВОЙНАРОВСЬКИЙ. "ОСНОВИ ДЖАЗОВОЇ ІМПРОВІЗАЦІЇ В ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ ПЕДАГОГА-МУЗИКАНТА." АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 1, no. 4 (April 18, 2022): 71–78. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.4.1.10.

Full text

Abstract:

У статті коротко представлено історичні етапи розвитку мистецтва імпровізації; схарактеризовано традиції виховання виконавців-імпровізаторів у різних мистецьких школах і системах навчання; розглянуто особливості навчання імпровізації в українських мистецько-освітніх закладах (виявлено основні навчальні центри й сформульовано основні принципи роботи над імпровізацією на основі фольклору й джазу). Досліджено самостійну роботу студента як одну з важливих форм навчання. Вона засвідчує знання студента, відбиває його підготовку до музично-творчої діяльності. Проаналізовано, що самостійна робота здійснюється під керівництвом, але без участі педагога, її виконання потребує ініціативного підходу, уваги, активної творчої уяви. Завдання педагога – навчити студента організувати себе під час виконання самостійної роботи як на практичних заняттях, так і на індивідуально-творчих, бути працьовитим та активним, вміти придбати важливі навички, від чого буде залежати кінцевий результат. Завдяки самостійній роботі студента педагог має уявлення щодо його ступеня готовності до занять, засвоювання матеріалу, слідкує за його творчим ростом, має змогу індивідуального підходу під час освітнього процесу. У процесі проведення дослідження використовувались інтернет-джерела, спеціалізована література, методичні й наукові напрацювання вітчизняних музикантів-педагогів і музикознавців. Робота ґрунтується на методах порівняння, синтезу й узагальнення. Актуальність розвідки полягає в обґрунтуванні протиріччя між потребою сучасної школи у вчителях музики, здатних імпровізувати в популярному серед молоді джазовому стилі, з одного боку, і сформованою практикою професійної підготовки вчителів музики, які вміють після закінчення вишу виконувати тільки вивчений текст, – з іншого. Сформульовано проблему, яка полягає в пошуку методів і засобів підготовки фахівців, які володіють основами мистецтва джазової імпровізації.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Міщенко, С. П. "МІСЦЕ КРЕАТИВНОСТІ У ПРОФЕСІЙНОМУ ЗРОСТАННІ ПЕДАГОГА-МУЗИКАНТА." Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, no. 1 (September 7, 2021): 210–14. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-1-32.

Full text

Abstract:

У статті актуалізоване розуміння, що сьогодні одними з важливих напрямів реформування вищої освіти в Україні є гуманізація освітньої діяльності та спрямування навчально-виховного процесу ЗВО на формування творчої особистості майбутнього фахівця, створення умов для розкриття здібностей, талантів та обдарувань студентів. У ході вирішення проблеми пошуку місця креативності у професійній підготовці педагога-музиканта автор звертається до історичних основ виникнення цього поняття, досліджує перехід його з психології до педагогіки, аналізує існуючі концепції на наукові погляди на трактування поняття креативності. Автором доведено, що творча особистість – це креативна особистість, яка внаслідок впливу зовнішніх чинників набула необхідних для актуалізації творчого потенціалу додаткових мотивів, особистісних утворень, здібностей, що сприяють досягненню творчих результатів в одному чи кількох видах творчої діяльності. У публікації зроблено висновок про те, що специфіка діяльності педагога-музиканта у своїй основі має креативний зміст. Творча діяльність педагога-музиканта зумовлює наявність у його структурі креативності як особистісної якості. Відомим є той факт, що педагог-музикант відноситься до категорії творчих особистостей, а тому його креативність можна трактувати як невід’ємну особистісну властивість, що дає йому змогу реалізувати творчий потенціал у практичній діяльності (музикуванні, співі, учителюванні тощо). Визначено, що креативність займає чільне місце в структурі особистості педагога-музиканта та є важливою для його педагогічної діяльності. Проаналізовані концепції і підходи до вивчення феномена креативності дали змогу вибрати серед професійних якостей педагога-музиканта креативність як одну з провідних та важливих. Автор наголошує, що педагогічна діяльність педагога-музиканта у своїй сутті є творчою, адже відзначається різноманітністю, складністю і специфікою предмета, що викладається. Вона має вміщувати вмотивованість до вибраної діяльності, розвинуті спеціальні здібності, інтелектуальну ініціативність та креативність як особистісну якість, що дасть змогу педагогу-музиканту самореалізуватися у творчості.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

МОНКЕ, Олена, and Тетяна БОЛОТЕНКО. "РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДОШКІЛЬНИКІВ ЗАСОБАМИ ХУДОЖНЬО-МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ." Acta Paedagogica Volynienses, no. 5 (December 30, 2021): 43–48. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.5.7.

Full text

Abstract:

У статті аналізується проблема розвитку творчих здібностей дошкільників засобами художньої літератури. Уточнено ключові позиції дослідження. Передусім зазначено, що у філософських концепціях творчість розглядається як самореалізація особистості. Дитячу творчість розуміють як створення дитиною суб’єктивно значущого для неї продукту. Дитяча творчість характеризується тим, що дитина емоційно відгукується, ціннісно ставиться до твору через художнє слово, творчу роботу в різних видах діяльності. Літературну творчість розуміють як здатність дитини самостійно складати розповіді, оповідання й казки. Феномен «творчі здібності» визначають по-різному. Зокрема, як здатність знаходити рішення в нестандартних ситуаціях; спрямованість на відкриття нового і здатність глибокого усвідомлення свого досвіду; синтез властивостей особистості, які характеризуються ступенем відповідності певного виду творчої діяльності вимогам до неї, та зумовлюють результативність такої діяльності. Творчу обдарованість розглядають як індивідуальний творчий мотиваційний і соціальний потенціал, що дозволяє отримати високі результати в одній (або більше) із таких сфер: інтелект, творчість, соціальна компетентність, художні, психологічні та біологічні можливості. Талант розуміють як систему якостей і особливостей, що дозволяє особистості досягти видатних успіхів в оригінальному здійсненні творчої діяльності. Творчі здібності яскраво проявляються в дошкільному дитинстві й розвиваються в процесі спеціально організованого навчання, зокрема в літературній і тісно з ній пов’язаній художньо-мовленнєвій діяльності. Особливо міцний зв’язок між такими компонентами художньо-мовленнєвої діяльності, як виконавча діяльність і творчість. Творчість об’єднує художню, ігрову та пізнавальну активність дошкільників. Для виникнення та активізації творчих проявів дітей слід створити специфічні сприятливі умови. У статті проаналізовано основні засоби змістового впливу на розвиток творчих здібностей особистості дитини в художньо-мовленнєвій діяльності. Художньо-мовленнєва діяльність має самоцінне значення для розвитку творчих здібностей дітей дошкільного віку, зокрема для розвитку літературної творчості. Перспективи подальших досліджень вбачаємо в дослідженні й перевірці педагогічних умов розвитку творчих здібностей дошкільників у художньо-мовленнєвій діяльності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

Боднарук, І. М. "ОРГАНІЗАЦІЯ ХУДОЖНЬО-ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 101, no. 2(Ч.2) (September 28, 2021): 6–13. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-101-2_2-6-13.

Full text

Abstract:

У статті досліджується проблема творчого розвитку особистості учня в аспекті його залучення до художньо-творчої діяльності на уроках музичного мистецтва. З’ясовано, що творчість являє собою індивідуальну або колективну діяльність людини, спрямовану на створення якісно нових, невідомих раніше духовних чи матеріальних цінностей. Відмічається, що художньо-творча діяльність відноситься до специфічного виду естетичної діяльності, продуктом якої є твори мистецтва. Новизна, яка виникає в результаті художньо-творчої діяльності, може мати об’єктивний або суб’єктивний характер. Наголошується, що дитяча творчість на уроках музичного мистецтва являє собою пізнавально-пошукову мистецьку практику. Така творчість цінна тим, що школярі самі відкривають для себе щось нове, раніше невідоме їм у світі музики. Важливість цієї творчості полягає в тому, що вона виступає одним із показників зростання творчих можливостей дитини. Визначено педагогічні умови організації художньо-творчої діяльності учнів на уроках музичного мистецтва: врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів, їх систематичне залучення до різних видів художньо-творчої діяльності, забезпечення поетапної підготовки учнів до художньо-творчої діяльності, активізацію та стимулювання їх творчих проявів. Реалізація цих умов дозволить учителю музичного мистецтва значно посилити ефективність такої діяльності, емоційно налаштувати дітей на творчість і надати їм впевненості у своїх силах.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

КУРЧАТОВА, Анжеліка. "ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ПЕДАГОГІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ ВИХОВАТЕЛЯ ЗАСОБАМИ САМОРОЗВИТКУ." Acta Paedagogica Volynienses 1, no. 1 (April 13, 2022): 85–91. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.1.14.

Full text

Abstract:

У статті проаналізовано психолого-педагогічну літературу з питання формування та розвитку педагогічної творчості вихователя засобами саморозвитку. Розкрито сутність понять «педагогічна творчість», «творча діяльність», «саморозвиток». Схарактеризовано основні умови для формування педагогічної творчості засобами саморозвитку. Обґрунтовано важливі якості творчої особистості. Актуальність дослідження обґрунтовано визначенням протиріч між: об’єктивною потребою суспільства в оригінальних і високоефективних підходах педагога до освітніх завдань і високим рівнем адміністрування в системі дошкільної освіти; сучасними запитами щодо креативності педагогічної діяльності та жорсткої регламентації її в освітньому просторі сучасного закладу дошкільної освіти; необхідністю розкриття творчого потенціалу дитини та суб’єкт-об’єктним стилем педагогічної взаємодії. Педагогічна творчість представлена як пошук педагогом нових рішень у постановці нових завдань, застосуванні нестандартних прийомів діяльності, здатності передбачати та оптимально вирішувати своєрідні проблемні ситуації, що виникають у роботі вихователя. Сучасний заклад дошкільної освіти потребує вихователя, який готовий працювати в умовах інноваційних змін, що відбуваються в освіті, продукувати нові ідеї щодо організації педагогічного процесу, ініціювати та реалізовувати творчі проекти, проявляти творчі вміння, створювати таке освітнє середовище, яке було би комфортним для дитини, сприяло розкриттю її потенційних можливостей розвитку, виховувало творчу особистість. Ідеться про вихователя-дослідника з новим педагогічним мисленням, креативного фахівця, гуманіста й оптиміста за переконанням, який бачить дошкільне дитинство в усій його унікальності, а заклад дошкільної освіти – у різноманітності творчих підходів до виховання дітей. Такий вихователь уміє знаходити в роботі з дітьми нові ресурси, продукувати ефективні форми, способи спілкування та взаємодії з ними. Результатом творчості вихователя є зростання його професійної майстерності та особистісний саморозвиток, стимулювання творчої ініціативи вихованців та їхньої пізнавальної активності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

11

Полтавець, Наталія. "СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИНЕНОСТІ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ МАЙБУТНІХ ХУДОЖНИТКІВ ДЕКОРАТИВНО- ПРИКЛАДНОГО МИСТЕЦТВА." ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 2, no. 16 (November 28, 2019): 107–16. http://dx.doi.org/10.35387/od.2(16).2019.107-116.

Full text

Abstract:

У публікації висвітлено сучасний стан розвиненості творчого потенціалу майбутніх художників декоративно-прикладного мистецтва в процесі вивчення фахових дисциплін у закладах вищої освіти. На основі використання методів анкетування, узагальнення, систематизації, зіставлення, аналізу виконаних навчальних та навчально-творчих робіт студентів І курсу, висвітлено результати дослідження сучасного стану розвиненості творчого потенціалу майбутніх художників декоративно-прикладного мистецтва у Київській державній академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука. З метою отримання об’єктивних відомостей анкетування, нами враховувалась і порівнювалась думка майбутніх художників декоративно-прикладного мистецтва з думкою експертів. В якості експертів було залучено 17 викладачів фахових дисциплін, що є професійними художниками, членами Національної спілки художників України, що мають почесні звання заслужених і народних художників, діячів мистецтв України. Порівняння отриманих даних уможливлює висновок про те, що думка майбутніх художників декоративно-прикладного мистецтва щодо їхнього рівня розвиненості творчого потенціалу дещо завищена. Експерти наголошують, що студенти не володіють необхідними професійними професійно-художніми знаннями, вміннями і навичками, не мають достатньої художньо-творчої мотивації та творчої активності. Проведене дослідження щодо аналізу сучасного стану розвиненості творчого потенціалу майбутніх художників декоративно-прикладного мистецтва свідчить про його низький рівень, що негативно впливає на якість професійної навчально-творчої діяльності в закладі вищої освіти. Ключові слова: творчий потенціал, творча діяльність, майбутні художники декоративно-прикладного мистецтва.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

12

A.I., Proseniuk. "FORMATION OF THE EMOTIONAL ORIENTATION OF FUTURE PRESCHOOL EDUCATION SPECIALISTS BY MEANS OF CREATIVE ACTIVITY." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 92 (January 29, 2021): 74–78. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2020-92-12.

Full text

Abstract:

The article is devoted to the urgent problem of humanization of educational activities. It indicates the interdependence of preschool and higher pedagogical education as important links of the national educational system. The article discusses the theoretical foundations of the education of the educational system, which integrates the efforts of the subjects of the educational process in preschool and higher pedagogical educational institutions. The ways of educational activity that allow to activate and form the emotional orientation of the future specialist in the field of preschool education by means of creative activity are also considered. Modern educational processes are characterized as dynamic and controlled systems in which the teacher is the coordinator of education and the student is a complex object. The student audience is considered as a target audience with their dreams, desires, needs, interests, experiences and values, therefore, one of the important tasks in working with them is the need to consider all possible communication channels, planning an educational and communicative strategy for the emotional involvement of future preschool educational process in a higher school. The article sounded the expediency of connecting the professional training of future educators of preschool children with the corresponding emotional orientation of the educational process and an attempt was made to prove the expediency of forming a positive emotional mood of future educators in their professional development, since the psychological structure is inherent in pedagogical activity: motive, goal, object, means, result. The creative activity of future preschool education specialists is considered as an important component of the educational process in the conditions of higher educational institutions, taking into account the mutual emotional influences of future preschool education specialists. The article also outlines the importance of considering the emotional and motivational aspect of the formation of the personality of future preschool education specialists as such that increases the attraction to pedagogical activity, in particular, creative activity with the presence of a healthy psychological response. Considered pedagogical conditions as important components of the structure of pedagogical activity. The first pedagogical condition for the formation of the emotional orientation of future preschool education specialists by means of creative activity is the development of which provides for involvement in the collective search for a solution to the pedagogical situation. The second pedagogical condition of the indicated process was recognized as the relationship of target pedagogical orientations and versatile and creative work to achieve them. According to the result of a qualitative analysis of the consistency and expediency of professional training of future workers of preschool institution of their emotional orientation.Key words: emotional feedback, professional activity, professional development, creative potential, cognitive and sensory experience, pedagogical conditions. Стаття присвячена актуальній проблемі гуманізації освітньої діяльності. У ній окреслено взаємозу-мовленість дошкільної та вищої педагогічної освіти як важливих ланок вітчизняної освітньої системи. У статті розглядаються теоретичні основи створення виховної системи, що інтегрує зусилля суб’єк-тів освітнього процесу в дошкільних та вищих педагогічних навчальних закладах. Також розгляда-ються шляхи освітньої діяльності, які дозволяють активізувати й формувати емоційну спрямованість майбутнього спеціаліста у царині дошкільної освіти засобами творчої діяльності. Сучасні навчальні та виховні процеси охарактеризовано як динамічні та керовані системи, в яких викладач є координа-тором освіти, а студент є складним об’єктом. Студентська аудиторія розглядається як цільова зі своїми мріями, бажаннями, потребами, інтересами, переживаннями й цінностями, тому одним із важливих завдань у роботі з ними визнано необхідність розглянути всі можливі канали комунікації, планування навчально-комунікативної стратегії емоційного включення майбутніх фахівців дошкільної освіти до освітнього процесу в умовах ВНЗ. У статті озвучено доцільність пов’язувати професійну підготов-ку майбутніх вихователів дітей дошкільного віку з відповідною емоційною спрямованістю освітнього процесу та зроблено спробу довести доцільність формування позитивної емоційної налаштованості майбутніх вихователів у їхньому професійному самовдосконаленні, оскільки педагогічній діяльності притаманна психологічна структура: мотив, мета, предмет, засоби, результат. Розглянуто творчу діяль-ність майбутніх фахівців дошкільної освіти як важливу складову частину освітнього процесу в умовах ВНЗ з урахуванням взаємних емоційних впливів майбутніх фахівців дошкільної освіти. У статті також зазначено важливість розглядати емоційно-мотиваційний аспект формування особистості майбутніх фахівців дошкільної освіти як такий, що употужнює потяг до педагогічної діяльності, зокрема творчої, з наявним здоровим психологічним відгуком.Розглянуто педагогічні умови як важливі складники структури педагогічної діяльності. Першою педа-гогічною умовою формування емоційної спрямованості майбутніх фахівців дошкільної освіти засобами творчої діяльності визнано розробку завдань, виконання яких передбачає включення до колективного пошуку рішення педагогічних ситуацій. Другою педагогічною умовою зазначеного процесу визнано вза-ємозв’язок цільових педагогічних орієнтацій та різносторонню й творчу роботу для їх досягнення.За результатами якісного аналізу дослідження у статті визнано логічність та доцільність професій-ної підготовки майбутніх працівників закладів дошкільної освіти з паралельним формуванням їхньої емоційної спрямованості.Ключові слова: емоційний відгук, професійна діяльність, професійне вдосконалення, творчий потенціал, пізнавальний та чуттєвий досвід, педагогічні умови.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

13

Генсіцька-Антонюк, Наталія. "ПОГЛЯДИ УКРАЇНСЬКИХ ПЕДАГОГІВ НА РОЗРОБКУ ДИДАКТИЧНИХ ЗАСАД ТВОРЕННЯ ПІДРУЧНИКІВ З МАТЕМАТИКИ." Інноватика у вихованні 1, no. 13 (June 15, 2021): 136–44. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i13.390.

Full text

Abstract:

У статті проаналізовано погляди українських педагогів на розробку дидактичних засад створення підручників з математики. Зазначено, що зміст шкільних підручників є втіленням не лише навчальних планів і програм, а й системи цінностей певної культури, що відіграє важливу роль у соціалізації підростаючого покоління. Наголошено, що підручник – це основний засіб навчання, що грунтується на загальнодидактичних та методичних принципах навчання. Виділено дидактичні принципи: активізації пізнавальної діяльності учнів, всебічного розвитку особистості, цілісного впливу освітнього процесу, природовідповідності організації навчання, науковості, доступності, системності та послідовності у навчанні, наступності та перспективності, взаємозв’язку навчання та розвитку, мотиваційного забезпечення освітнього процесу, співробітництва, індивідуалізації та диференціації навчання, наочності, міцності та дієвості результатів навчання, активності, виховуючого навчання, свідомості, інтенсивності, оптимізації, міжпредметної кооперації, міжкультурної взаємодії тощо. Обґрунтовано, що серед підходів до визначення дидактичних засад підручника особливе місце займає функціональний підхід, за яким основними функціями шкільного підручника є: інформативна, трансформаційна, систематизуючи, дослідницька, практична та самоосвітня функція. Акцентовано увагу, що шкільні підручники з математики допомагають створити цілісну систему навчання учнів математики з єдиним однозначним тлумаченням понять, уніфікованою термінологією та забезпечують не лише кінцевий результат навчання, а й виконання виховних, розвивальних функцій – формування високоосвіченої, всебічно розвиненої творчої особистості, національно свідомого громадянина України.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

14

Говаленков, Сергій Валентинович. "Активізація учбової та пізнавальної діяльності слухачів." Theory and methods of learning fundamental disciplines in high school 1 (March 28, 2014): 92–96. http://dx.doi.org/10.55056/fund.v1i1.409.

Full text

Abstract:

Необхідність удосконалення якості підготовки спеціалістів ставить перед викладачами ряд достатньо складних питань. Як навчити слухача (курсанта) вибирати з моря знань необхідне і причому в найкоротші терміни? Як будувати навчальний процес, щоб у курсанта в процесі навчання формувалися не тільки навички, але і справжні знання? Як розвивати логічне і критичне мислення? Іншими словами, як формувати особистість майбутнього спеціаліста?Оскільки особистість спеціаліста формується тільки в результаті його власної праці, то весь навчальний процес від першого до останнього дня перебування курсанта в вищому навчальному закладі повинен бути його безупинною активною цілеспрямованою діяльністю. Організація і керування нею і є основною задачею професорсько-викладацького складу. Тому завдання полягає в організації діючої розвиваючої системи підготовки спеціалістів.Однією з основних вимог, що пред’являються до якості підготовки спеціаліста є його глибокі і тверді фундаментальні та спеціальні знання, що утворюються тільки в результаті пізнавальної діяльності, за рахунок прагнення зрозуміти, просуваючись від менш повного знання до більш повного. Накопичення знань забезпечує більшу глибину розуміння явищ, що, у свою чергу, відкриває нові можливості для досягнення більшої повноти знання. При такому накопиченні знань вони є “справжніми”, на відміну від “формальних знань”, які є результатом запам’ятовування результатів проведених кимось раніше досліджень. Запам’ятовування може мати місце, а справжнього знання при цьому може і не бути. Збереження багатьох відомостей у пам’яті й уміння їх відтворити за вимогою екзаменатора ніяк не свідчить про наявність справжніх знань і їхньої якості. Просте, формальне опитування на іспиті часто дає дуже неякісне уявлення про рівень знань екзаменованого. Звичайно, є можливість й у процесі опитування з’ясувати, чи є в курсанта справжні знання, але це потребує детального і всебічного зондування глибини розуміння. Проведення такого іспиту є дуже складним, потребує багато часу й в умовах масового навчання здійснити не просто.Тільки перевірка курсанта в процесі його діяльності, при рішенні поставленої викладачем задачі або проблемної ситуації (наприклад, виконання курсових і дипломних робіт або проектів, ділових ігор, конкурсних наукових праць, рефератів) дає повне уявлення про стан його підготовки у відповідній області. Таким чином, перевірка наявності й якості знань, а не просто запам’ятовування, щонайкраще здійснюється в умовах спеціально організованої учбової і наукової діяльності курсантів.У традиційній системі підготовки спеціалістів основна увага приділяється запам’ятовуванню. Скільки б ми не висловлювали розумних положень про користь розвитку, про спрямоване формування особистості, як головної мети вищого навчального закладу, ефект буде незначний, якщо ми не знайдемо адекватних показників якості підготовки і не навчимося ними користуватися. Тоді курсанти будуть визначати напрямок своїх зусиль відповідно до прийнятих критеріїв перевірки якості їхньої діяльності. При перевірці рівня запам’ятовування вони будуть зубрити і заучувати. Якщо перевіряти уміння діяти в заданих умовах, то курсанти будуть вчитися цьому. Необхідність запам’ятовування і збереження в пам’яті знань ні в якій мірі не заперечується. Суть у тому, яким шляхом насичувати пам’ять так, щоб утворилися справжні знання.Відомо, що крім безпосереднього вольового запам’ятовування є ще й інший вид – мимовільне, що супроводжується достатньо напруженою розумовою діяльноітю.Досвід показує, що чим краще розроблено і логічно побудовано тематичний план дисципліни і методичні матеріали курсу, тим менше необхідно удаватись до вольового запам’ятовування. Тому варто організувати таку учбову діяльність, у процесі якої знання будуть набуватися мимоволі. Тільки поставивши перед курсантом деяку, нехай нескладну задачу, рішення якої є неможливим без засвоєння викладеного, викладач визначить якість засвоєння. Таким чином, для забезпечення придбання курсантом справжніх знань необхідно організувати спеціальну учбову активну діяльність курсантів, тобто організувати розвиваючу систему підготовки.Для викладача це складна задача, тому що ставиться питання про його перехід на більш високий рівень діяльності. При цьому перед кожним учасником системи навчання ставиться задача – прагнути сьогодні зробити доручену справу краще, ніж учора. Таку активність можна і треба виховувати. У житті ця якість виробляється у процесі подолання виникаючих перед особистістю труднощів. У навчальному процесі таке виховання повинно здійснюватися шляхом виконання завдань наростаючої складності, оскільки саме даний підхід є основною формою оволодіння навчальним матеріалом. У цьому контексті орієнтиром може бути прийнята в АПБУ система підготовки, коли курсантам на кожному курсі прищеплюються визначені якості та вміння: на першому та другому курсах – пожежного, на третьому – командира відділення, молодшого інспектора, на четвертому та п’ятому курсах – офіцера-спеціаліста або магістра.У традиційній системі підготовки спеціалістів основне місце займає повідомлення курсантам і закріплення в їхній пам’яті необхідної інформації. Відтворення цієї інформації на іспиті (заліку) вважається головним показником засвоєння матеріалу. Такий підхід призводить до цілого ряду протиріч між системою підготовки до майбутньої діяльності і самою майбутньою діяльністю. Досвід показує, що досягнутий на момент проведення іспиту рівень відтворення поданого матеріалу швидко втрачається. Навіть через невеличкий проміжок часу курсанти вже не можуть багато чого відтворити знову. А їх вчать для того, щоб вони потім застосовували отримані знання на практиці.Протиріччя цим не вичерпуються. Як правило, жоден значний спеціаліст не зміг би знову здати іспити з усіх предметів ВНЗу без попередньої підготовки. Водночас це не заважає йому залишатися гарним спеціалістом, що він і підтверджує своєю діяльністю. До речі, багато хто з таких спеціалістів у ВНЗі не був відмінником, і навпаки, багато хто з відмінників на практиці не показав особливої схильності до творчої діяльності. Виходить, критерії якості підготовки майбутнього спеціаліста значно відрізняються від критеріїв якості самого спеціаліста. Курсант, ставши спеціалістом, буде продовжувати вчитися. Головним завданням його буде знайти рішення. Саме уміння знайти рішення, бажано оптимальне, і визначає якість підготовки спеціаліста, і саме така діяльності забезпечує його розвиток.Тому навчальний процес повинен будуватися під девізом “вчити умінню”, а для того, щоб організувати активну діяльність курсанта, необхідно викликати в нього неослабну зацікавленість до своєї справи. Навчання без такої зацікавленості, тільки на вольовому стимулі, є можливим, але дає незрівнянно більш низькі результати. Отже, необхідно побудувати навчальний процес таким чином, щоб у його основу було закладено систему розвиваючої підготовки спеціаліста. Для організації такої системи необхідно відповісти на головне питання: якими методами досягти бажаного результату? На це питання можливо запропонувати наступні відповіді.1. Творчі методи придбання знань передбачають активну участь курсантів у наукових товариствах при кафедрах. Така робота повинна дати результат, і тут варто йти від рішення простих задач до їхнього поступового ускладнення. Алгоритм такої роботи може бути наступним: розробка навчального макету або устрою з попереднім вивченням принципу його дії, підготовка тез доповіді на наукову конференцію і доповідь на ній, підготовка наукової статі, реферату, конкурсної наукової праці. Заключним етапом такої роботи повинен стати дипломний проект або робота.2. Використання методів проблемного навчання, в основі яких – самостійне вирішення курсантами виникаючих у пізнавальному процесі протиріч між наявними у них знаннями і новою ситуацією або задачею. Суть навчання при цьому полягає в тому, щоб підвести курсантів до проблеми, зробити її “відчутною”, збудити потребу в її вирішенні, і разом з курсантами знайти невідоме рішення, котре знімає проблему й одночасно є новим знанням – метою навчальної роботи. Прикладом такого навчання є ділові ігри, розбір службових ситуацій.3. Використання в навчальному процесі модульно-рейтингової системи знань, основними достоїнствами якої є:розкриття здібностей курсантів, розвиток їхнього творчого мислення;поглиблена і більш об’єктивна оцінка знань курсантів;рівномірна й активна робота курсантів протягом семестру;підвищена зацікавленість курсантів у відвідуванні занять;стимулювання навчальної роботи курсантів, пов’язаної із можливістю звільнення їх від іспиту або заліку;стимулювання самостійної та наукової роботи;усування зрівняльного підходу до навчання.Таким чином, побудова системи підготовки спеціалістів, спрямованої на розвиток розумових здібностей курсантів, забезпечить досягнення головної мети – розвитку особистості, якісної підготовки з твердими, глибокими, справжніми знаннями, вмінням застосовувати ці знання на практиці.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

15

Годун, Володимир. "ТВОРЧИЙ ПОТЕНЦІАЛ МАЙБУТНЬОГО МЕХАНІКА З ОБСЛУГОВУВАННЯ ТА РЕМОНТУ АВТОМОБІЛІВ І ДВИГУНІВ." Professional Pedagogics 1, no. 22 (July 15, 2021): 82–95. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2021.22.82-95.

Full text

Abstract:

Актуальність дослідження визначається суперечністю між зростаючою потребою сучасних сервісних центрів і ремонтних автопідприємств у висококваліфікованих і креативних інженерно-технічних працівниках та неузгодженістю думок учених щодо визначення суті, змісту і структури творчого потенціалу майбутнього фахівця автотранспортної галузі, недосконалістю умов його формування й розвитку у коледжах. Мета: уточнити дефініцію, конкретизувати зміст та обґрунтувати структуру творчого потенціалу майбутніх механіків з обслуговування та ремонту автомобілів і двигунів. Методи: теоретичний аналіз наукових джерел – для з’ясування рівня дослідженості проблеми; порівняння – з метою вивчення наукових підходів до розв’язання проблеми; аналіз і синтез – задля визначення найближчої родової ознаки, суттєвих видових ознак досліджуваного феномена; систематизація – для обґрунтування його структурних компонентів. Результати: уточнено дефініцію поняття «творчий потенціал майбутнього механіка з обслуговування та ремонту автомобілів і двигунів»; конкретизовано його зміст, обґрунтовано структуру та визначено базові характеристики. Висновки: поняття «творчий потенціал майбутнього механіка з обслуговування та ремонту автомобілів і двигунів» – це інтегративна властивість особистості, що сприяє реалізації її успішної професійної діяльності; даний феномен є складним особистісним конструктом з певним набором компонентів (мотиваційно-ціннісний, інтелектуально-креативний, когнітивно-діяльнісний, емоційно-вольовий та особистісно-рефлексивний) та базових характеристик (синтез творчих і технічних здібностей; схильність до творчої технічної діяльності; ресурсна можливість і прагнення знаходити оригінальні рішення розв’язання проблем в галузі експлуатації й ремонту, відновлення чи контролю якості об’єктів автомобільного транспорту; здатність системно поєднувати методологічні, загальнотеоретичні, політехнічні знання; наявність певних особистісно-професійних якостей).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

16

Оверчук, О. Б. "ДЕЯКІ АСПЕКТИ ЛІНГВІСТИЧНОГО АНАЛІЗУ ПОЕТИЧНОГО КОНЦЕПТУ." Nova fìlologìâ 2, no. 81 (June 23, 2021): 46–52. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-2-6.

Full text

Abstract:

З огляду на антропоцентричну спрямованість сучасної лінгвістичної науки, в статті порушено коло питань, пов’язаних з особливостями вивчення способів концептуалізації позамовної дійсності, дослідженням принципів реконструкції культурної інформації на тлі символічного контексту поезії. У роботі теоретично узагальнено наукові уявлення про концепт як форму пізнавальної діяльності людини, поетичний концепт, як особливу ментальну категорію; описано й систематизовано дійсні принципи та підходи до концептуального аналізу, охарактеризовано прийоми його ефективного використання під час дослідження поетичного дискурсу. З’ясовано лінгвістичні параметри понять «концепт» і «поетичний концепт», виявлено й простежено відмінності між концептом та образом, запропоновано процедуру лінгвістичного аналізу поетичного концепту. Представлений у статті підхід до поетичного тексту з позицій когнітивної лінгвістики й лінгвопоетики дозволяє говорити про нього не тільки як про спосіб вербалізованого опанування світу, а і як про результат складної міжконцептуальної взаємодії. Поетичний концепт розглядається як особливе ментальне утворення, в якому відбивається комплекс уявлень індивідуума про певний культурний відрізок і яке характеризується, з одного боку, орієнтацією на реальну дійсність, а з іншого – на образну парадигму, що є узагальненою системою ідеальних уявлень про світ. Будучи результатом творчої уяви поета, його ціннісних орієнтирів та світоглядних позицій, він одночасно є засобом реалізації культурної теми в мові та концептуальній системі автора, елементом поетики його творів. З’ясовано, що концепти (як складники поетичного дискурсивного простору) характеризуються специфічною й дещо «розмитою» структурою, у якій, окрім типових, стандартних смислів, актуалізуються індивідуально-авторські й виникають нові. Тому для експлікації ділянки, охопленої поетичним концептом, пропонується використовувати особливий алгоритм їх аналізу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

17

ЛІ, ЯНЬ. "КИТАЙСЬКИЙ ОЛІЙНИЙ ЖИВОПИС ЯК ЗАСІБ ТВОРЧОЇ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА." АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 2, no. 3 (November 17, 2021): 39–45. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.3.2.6.

Full text

Abstract:

У статті наведено поняття «творча самореалізація майбутнього вчителя образотворчого мистецтва» як ціле- спрямований процес розкриття професійних і педагогічних здібностей особистості в освітньому процесі з метою досягнення високих результатів у художній і педагогічній діяльності. Визначено, що зміст творчої самореаліза- ції майбутнього вчителя визначається напрямом художнього мистецтва. Доведено, що написання картин у про- цесі освоєння олійним живописом має посилатися на індивідуальні особливості художника, його творчу уяву і креативне мислення. Наведено результати аналізу наукових праць китайських дослідників (Ван Цін, Нін Тін, Лі Сіньхань, Пан Вей, Сунь Ке, Чень Сяофей, Чинь Сяофей). Виявлено тенденцію оновлення змісту викладання китайського олійного живопису, запозичення нових технік у європейських художників. Зазначено, що завдяки оцінці китайських і зарубіжних творів класичного олійного живопису майбутні художники навчаються створюва- ти правильні естетичні концепції, покращувати особистісні характеристики, оволодівати художнім стилем. Про- те майбутні художники, захоплюючись творами іноземних художників, недостатньо усвідомлюють значущість і переваги традиційної китайської культури, погано відчувають «дух» китайського олійного живопису, що від- бивається на полотнах картин. Автором виокремлено постать відомого художника і педагога Лю Хайсу, який став фундатором Шанхайської академії образотворчих мистецтв. Творча самореалізація Лю Хайсу стала прикладом для його послідовників. Визначено причини, що заважають творчій самореалізації майбутніх учителів образот- ворчого мистецтва. Уточнено педагогічні методи, що використовуються в професійній підготовці майбутніх учи- телів цієї галузі. Запропоновано вибіркову дисципліну «Творча самореалізація майбутніх педагогів-художників засобами китайського олійного живопису» для майбутніх учителів образотворчого мистецтва.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

18

Шафранський, Володимир. "ПРЕДИКТОРИ ТВОРЧИХ СПРОМОЖНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ." Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Психология", no. 64 (2021): 147–57. http://dx.doi.org/10.34142/23129387.2021.64.09.

Full text

Abstract:

Актуальність дослідження: Соціальна значущість у дослідженні дивергентного мислення вбачається у його провідній ролі у розвитку нестандартного мислення, креативності та здатності бачити різні варіанти розв’язання професійно-практичних завдань. Попри усталеність поняття дивергентного мислення у психології, його зміст та психологічні ознаки є маловивченими і такими що зводяться до феномену креативності, саме тому розрізнення цих феноменів є окремим теоретико-методологічним завданням. Мета дослідження: дослідити особливості розвитку та психологічні предиктори компонентів творчих спроможностей (креативності та творчої активності) у майбутніх фахівців різних профілів професійної підготовки. Методи дослідження:тест креативності Е. Торренса, тест вербальної креативності С. Медніка у модифікації А. Н. Вороніна, опитувальник творчої активності М.М. Кашапова, опитувальник «Академічна саморегуляція» Р. М. Райана, Д. Р. Коннелла, адаптований М. В. Яцюк, діагностичний опитувальник опитувальник «Стиль саморегуляції особистості – ССП-98», експериментально-інтроспективна методика «Метакреативні здібності» (EIMCA) М.В. Саврасова, непараметричні методи, регресійний аналіз. Результати дослідження: у статті представлені результати порівняльного аналізу креативності та творчої активності студентів різних профілів навчання, виявлено регулятивні предиктори творчої активності та креативності студентів. Висновки:У результаті порівняльного аналізу було визначено, що у студентів мистецького профілюб найвищий рівень показників образної креативності, у той час як студенти гуманітарного профілю характеризуються найвищими показниками вербальної креативності. Предикторами образної креативності виступають показники внутрішньої саморегуляції, зовнішнього регулювання, здатності до планування та моделювання, програмування та оцінки результату. Предикторами вербальної креативності виступили креативна рефлексія, ідентифіковане регулювання, здатності до планування, моделювання та гнучкість саморегуляції. Предикторами творчої активності є креативна обізнаність та рефлексія, а також ідентифіковане регулювання діяльності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

19

СМАКОВСЬКИЙ, ЮРІЙ. "МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА ЗАСОБАМИ ДУХОВНОЇ МУЗИКИ: АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ПЕДАГОГІЧНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (April 2020): 417–25. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-1-417-425.

Full text

Abstract:

У статті досліджується проблема формування педагогічної культури майбутніх учителів музичного мистецтва засобами духовної музики. Встановлено, що на сучасному етапі розвитку вищої освіти в Україні педагоги мають можливість активно впроваджувати новітні методики формування педагогічної культури, що ґрунтуються на використанні духовної музики у освітньому процесі. Автором визначено методи формування педагогічної культури майбутніх учителів музичного мистецтва засобами духовної музики: навчальні (пояснювально-ілюстративні, проблемно-пошукові, аналітико-інтерпретативні, модельні, імпресивні, художньо-концептуального синтезу, емоційно-почуттєвого узагальнення, художньо-асоціативний, проблемно-пошукові, сприймання, емоційного впливу, колективного обговорення, творчої роботи) та виховні (стимулювання творчої діяльності, розповідь, бесіда, диспут, дискусія, метод прикладу, прослуховування і обговорення музичних творів, створення спеціальних творчих ситуацій, творчі вправи, привчання, доручення, створення спеціальних творчих ситуацій з акцентуванням культуропедагогічного змісту тощо), що дозволяють підсилити процес формування педагогічної культури майбутніх учителів музичного мистецтва. Визначено критерії педагогічної культури майбутніх учителів музичного мистецтва, що узгоджуються з компонентами досліджуваного феномену (емоційно-мотиваційний, когнітивно-аксіологічний, морально-світоглядний, діяльнісно-творчий). На основі виокремлених критеріїв та прояву їх показників визначаються рівні (трансформаційний, імітаційний, ресурсний, початковий) педагогічної культури майбутніх учителів музичного мистецтва. Описано етапи дослідно-експериментальної роботи з упровадження методики формування педагогічної культури майбутніх учителів музичного мистецтва засобами духовної музики, яка відбувалась у три етапи: адаптаційний, пізнавально-коригувальний, акмеологічний. Подано результати ефективності експериментальної роботи, що доводять позитивний ефект упровадження в освітній процес визначеної методики формування педагогічної культури майбутніх учителів музичного мистецтва засобами духовної музики. Ключові слова: педагогічна культура майбутніх учителів музичного мистецтва, духовна музика, критерії та рівні педагогічної культури майбутніх учителів музичного мистецтва, методи формування педагогічної культури майбутніх учителів музичного мистецтва засобами духовної музики.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

20

ЗАЄЦЬ, Дмитро. "СТРУКТУРНІ КОМПОНЕНТИ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ БАКАЛАВРІВ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ ДО ТРЕНЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (April 2020): 280–87. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-1-280-287.

Full text

Abstract:

У статті на основі аналізу наукової літератури визначено структурні компоненти формування готовності майбутніх бакалаврів з фізичної культури і спорту до тренерської діяльності, відповідні їм педагогічні функції та показники. До структурних компонентів віднесено: пізнавально-творчий, проектувально-діагностичний, організаційний, інформаційно-комунікаційний та аналітичний. Зазначено, що пізнавально-творчий компонент реалізується через навчальну, пізнавальну, дослідницьку, творчу функції. Інформаційно-комунікаційний компонент реалізується через інформаційну, комунікаційну, перцептивну, інтерактивну, сугестивну, стимулюючу функції. Проєктувально-діагностичний компонент реалізується через діагностичну, прогностичну, проєктувальну і моделюючу функції. Організаційний компонент реалізується через організаційну, управлінську, контролюючу, направляючу функції. Аналітичний компонент реалізується через: оцінну, аналітичну, коригувальну функції. Визначено, що загальною для всіх компонентів тренерської діяльності є рефлексивна функція. Зазначено, що показником сформованості пізнавально-творчого компонента є загально-педагогічні, спеціальні, тренерські знання; мотивація до навчально-пізнавальної діяльності; ціннісне ставлення до професійної діяльності; здатність до професійної творчості. Показником сформованості інформаційно-комунікаційного компонента є вміння дидактичної обробки навчального матеріалу; володіння методами виховання і навчання; стилями педагогічного спілкування. Показником сформованості проеєктувально-діагностичного компонента є вміння здійснювати спортивно-педагогічну діагностику, вміння проєктувати, конструювати і моделювати навчально-тренувальний процес. Показником сформованості організаційного компонента є вміння організовувати, спрямовувати, контролювати навчально-тренувальний процес; володіння спортивно-педагогічними технологіями; адекватна професійна оцінка і самооцінка; вміння коригувати результати професійно-педагогічної діяльності; володіння способами оцінки досягнутих результатів. Показником сформованості аналітичного компонента є адекватна професійна оцінка і самооцінка; вміння коригувати результати професійно-педагогічної діяльності; володіння способами оцінки досягнутих результатів. Ключові слова: структурні компоненти, формування готовності, майбутні бакалаври з фізичної культури і спорту, тренерська діяльність.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

21

Маслій, Олег. "МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІДГОТОВКИ ДО МАЙБУТНЬОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОФІЦЕРІВ СЛУЖБИ РАКЕТНОЮ-АРТИЛЕРІЙСЬКОГО ОЗБРОЄННЯ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 16, no. 1 (June 12, 2021): 279–98. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v16i1.705.

Full text

Abstract:

Актуальність теми обумовлена задачами, поставленими перед вітчизняною вищою військовою школою в умовах проголошеного стратегічного курсу держави на інтеграцію в ЄС і НАТО, ведення бойових дій на Сході країни щодо організації ефективної підготовки військових фахівців загалом і офіцерів служби ракетно-артилерійського озброєння (РАО) зокрема.У статті проаналізовано методологічні засади підготовки до майбутньої професійної діяльності офіцерів служби РАО в сучасних умовах адаптації до військовоосвітнього простору країн-членів НАТО як комплекс базових наукових підходів, а саме: системного, концептуального, логістичного, особистісно орієнтованого, компетентнісного, синергетичного, акмеологічного і підходу з позицій розвитку лідерства, та відповідних їм принципів організації підготовки.Концептуальний підхід як підхід з позицій Концепції підготовки Збройних Сил України, підготовленої відповідно до Воєнної доктрини-2015, групується на принципах: професійної спрямованості, яка ґрунтується на стандартах НАТО та відповідає критерію високої ефективності за прийнятних витрат; науковості; систематичності і послідовності; комплексності; доступності і наочності; максимального наближення умов навчання до обстановки реальних бойових дій; а також індивідуального підходу до тих, хто навчається.Принципи компетентнісного підходу впливають на організацію підготовки офіцерів РАО таким чином: принцип метазнань та фундаменталізації військової освіти обумовлює введення метапредметів, їх зв’язок із іншими навчальними курсами, поєднання військової та цивільної освіти; принцип професійної мобільності передбачає таку побудову змісту органічно поєднаних військової та цивільної освіти, за якою майбутній офіцер РАО буде здатним опановувати нові спеціальності, підвищувати свою кваліфікацію в умовах швидкозмінних поколінь військової техніки і нових технологій; принцип адаптованості до вимог і потреб суспільства реалізується через посилення практичної складової підготовки, залучення до викладання й оцінювання результатів навчання фахівців з досвідом АТО і ООС, залучення курсантів до наукової діяльності.За синергетичним підходом, організація підготовки офіцерів РАО полягає у створенні умов, які є необхідними і достатніми для їхнього цілеспрямованого саморозвитку, раніше, аніж під якимось іншим впливом у них сформуються протилежні тенденції. Принципи самоактуалізації, самоорганізації комунікативності, цілісності передбачають посилення самостійної і творчої роботи курсантів, формування в них навиків, потрібних для навчання впродовж всього життя, що реалізується через організацію підготовки на основі інноваційних педагогічних технологій, сумісних із застосовуваними в країнах-членах НАТО, в інтерактивних формах, координацію викладачем їхньої самостійної роботи, а принцип відкритості спрямовує організацію підготовки на залучення кращого вітчизняного та зарубіжного досвіду.Акмеологічний підхід передбачає організацію підготовки офіцерів РАО на пріоритеті та органічному поєднанні принципів професіоналізму, порядності, патріотизму.Логістичний підхід до організації підготовки офіцерів РАО полягає в розробці оптимізаційних методів їх навчання для вирішення ряду практичних завдань на основі принципів: системності, функціональності (домінуючі функції: навчання, виховання, формування і розвиток ключових компетенцій, контроль і оцінка результатів); інтеграції та інтегрального визначення цілей навчання; вирішення інформаційних проблем шляхом стандартизації даних відповідно до стандартів НАТО; пріоритету потреб тих, хто навчається, і потреб ринку праці (в аспекті майбутнього працевлаштування, мобільності на ринку праці, що обумовлює обов’язковість органічного взає280мозв’язку вищої військової і вищої цивільної освіти, відповідно стандартам підготовки офіцерського складу у військовому училищі Вест-Пойнт (США)); взаємодії всіх компонентів системи підготовки і координації дій спеціалістів різних підрозділів ВВНЗ, орієнтації на кінцевий результат, що фіксується в досягненні майбутніми офіцерами РАО заданої якості підготовки і рівня сформованості ключових компетенцій; варіативності стратегій, методів і методик організації підготовки, спрямованих на зазначений кінцевий результат. Принципи “точно в термін” (JIT – just in time) і “джит-надійності” (JIT–reliability) обумовлюють оптимізацію і надійність функціонування системи підготовки шляхом резервування інформації (наявності надлишкової інформації), що треба закладати у зміст і методику навчання.Підхід з позицій розвитку лідерства передбачає організацію і впровадження курсу лідерства, аналогічного прийнятому у навчальних закладах країн-членів НАТО. Даний курс має складатися із теоретичної частини, в якій аналізуються сутність лідерства і сучасні теоретичні концепції та форми (стилі) лідерства, і практичної частини, в якій розробляється методика або алгоритм розвитку лідерства майбутніх офіцерів за етапами навчання у ВВНЗ.На цих засадах уперше розроблено методику розвитку лідерства майбутніх офіцерів РАО у процесі навчання за структурно-логічною схемою їхньої підготовки у ВВНЗ, яка спрямована змістовно та за часом на отримання ними необхідних компетенцій, що мають прив’язку до конкретних посад у військах.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

22

Костюкова, А. О. "ЩОДО ОБ’ЄКТА ПРАВОВІДНОСИН У СФЕРІ ТЕАТРАЛЬНО-КОНЦЕРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ." Прикарпатський юридичний вісник 1, no. 3(28) (March 16, 2020): 106–11. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v1i3(28).330.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена дослідженню кола та змісту об’єкту правовідносин у такому секторі господарювання, як театральна і концертна діяльність, його місця і ролі у творчо-виробничому середовищі, а також на ринку відповідних культурних послуг. Об’єкти правовідносин у сфері театрально-концертної діяльності мають бути розглянуті в контексті поєднання майнового та організаційного аспекту останньої. Якщо майнові елементи такої діяльності переважно пов’язані із цивільними правовідносинами, то організаційні елементи ведення театрального та концертного бізнесу характеризують цей вид економічної діяльності виключно в господарсько-правовій площині. Адже вони пов’язані з публічними та управлінськими вимогами і правилами закону, які виходять за межі приватного права. Організаційно-господарський погляд на об’єкти театрально-концертних послуг пов’язаний із запитом суспільства на досягнення культурних, просвітницьких, дозвільних, мовних, безпекових та інших результатів. Це зумовлює потребу узгодження приватних та публічних інтересів у процесі правового регулювання порядку вироблення та споживання результатів (благ) театрально-концертної діяльності. Із погляду використання в театрально-концертній діяльності об’єкти правовідносин варто поділяти на: 1) матеріальні об’єкти (рухоме та нерухоме майно театрів, клубів, інших закладів, організацій, колективів) та 2) нематеріальні об’єкти: а) послуги, в т.ч. агентські; б) результати творчої діяльності (драматичні, музичні, аудіовізуальні та інші твори; їх сценічне виконання (в комплексному поєднанні, з обробленням або без нього); створення відеограм, фонограм; програми (передачі) організацій мовлення); в) майнові та г) особисті немайнові права. Останні дві підгрупи належать: авторам, виконавцям, виробникам фонограм, відеограм, програм (передач) мовлення. До них належать: послуги; результати інтелектуальної, творчої діяльності; майнові та особисті немайнові права. Ці об’єкти переважно мають нематеріальний характер.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

23

Шандрук, Сергій, and Григорій Демків. "ПСИХОДІАГНОСТИКА МОТИВАЦІЇ ВИБОРУ ПРОФЕСІЇ ТА ЗАДОВОЛЕННЯ БАЗОВИХ ПОТРЕБ У РОБОТІ ДИЗАЙНЕРА." Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Психология", no. 64 (2021): 216–36. http://dx.doi.org/10.34142/23129387.2021.64.13.

Full text

Abstract:

Актуальність дослідження: проблема мотивації вибору професії дизайнера і базових потреб у цій професії є новою у психологічній методології, тому розробка відповідного сучасного психодіагностичного інструментарію стає важливою складовою професійної підготовки фахівців-дизайнерів. Мета дослідження: здійснити апробацію методики психодіагностики мотивації вибору професії та задоволення базових потреб у роботі дизайнера. Методи і вибірка. Вибірку досліджуваних склали 242 особи, віком 17-57 років, 154 жінок та 88 чоловіків, серед них 158 студентів, які навчаються за спеціальністю 022 «дизайн». Для обґрунтування конструктної валідності методики було використано опитувальник, що діагностує саморегуляцію творчої діяльності, зокрема внутрішню, ідентифіковану, інтроєктовану та зовнішню саморегуляцію творчої діяльності К.І. Фоменко, методику дослідження творчої активності М.М. Кашапова, методику дослідження кар’єрних орієнтацій Шейна. Результати. Розроблено опитувальник для діагностики мотиваційного профілю мотивів вибору професії та задоволення базових потреб у професії дизайнера. Доведено валідність та надійність опитувальника, показано типові мотиваційні профілі фахівця-дизайнера. Висновки.На основі мотиваційної моделі Ш.Річі,П.Мартіна було виділенодванадцятьфакторів-мотиваторів,що характеризуютьдомінантніпотреби фахівця-дизайнера, та створено опитувальник, який діагностує мотивацію вибору професії дизайнера та задоволеності базових потреб у його професійній діяльності, валідність та надійність якого доведені. Типологічний аналіз мотивів вибору професії майбутніх дизайнерів показав існування п’яти мотиваційних профілів: «орієнтованого на себе у професійно-творчій діяльності»; «орієнтованого на творчий продукт»; «орієнтованого на професійне благополуччя»; «орієнтованого на фінансове благополуччя» та «орієнтованого на інших».

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

24

СКРОБАКА, Ю. С., М. В. ЛУК’ЯНЧУК, and В. А. ТРИНДЮК. "НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО РОЗВИТКУ ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ." АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 1, no. 3 (November 17, 2021): 121–27. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.3.1.18.

Full text

Abstract:

У статті розглядаються актуальні питання формування готовності майбутніх учителів початкової школи до розвитку творчого мислення учнів початкових класів у професійній діяльності на етапі реформування систе- ми освіти. Акцентується увага на необхідності формувати покоління всебічно розвинутих, свідомих та відпо- відальних громадян із розвиненим творчим мисленням, які зможуть знайти вихід із складних життєвих ситуацій; неможливо раз і назавжди підготувати з фахівця професіонала, необхідно сформувати в нього бажання і здатність до постійного самовдосконалення та потребу в навчанні протягом усього життя. У логічній послідовності роз- крито сутність поняття «готовність майбутнього вчителя до розвитку творчого мислення молодших школярів» через уточнення понять «мислення», «творчість», «креативність», «готовність». Концептуальні ідеї філософії освіти, теоретичні та методичні засади підготовки педагога, формування його педагогічної культури, основ про- фесіоналізму, готовності до педагогічної творчості, професійні вимоги до нього здійснено через усебічно розкриті роботи науковців. У дослідженні проаналізовано результати опитування вчителів початкових класів міста Луцька та Волинської області щодо застосування завдань, які сприяли б розвитку творчого мислення молодших школя- рів. Названо умови, які перешкоджають розвитку творчого мислення учнів початкових класів. Висвітлюються деякі аспекти проблеми підготовки майбутніх учителів до розвитку творчого мислення учнів початкової школи. Зазначається необхідність забезпечення умов, що позитивно впливають на процес підготовки майбутніх педагогів до творчої діяльності, зокрема через створення освітнього середовища, творчої атмосфери навчального процесу й педагогічної практики. Звертається увага на те, що педагогічна система підготовки студента до майбутньої про- фесійної діяльності, розвитку та реалізації особистісного потенціалу має орієнтуватися на зростання професійної мобільності й формування внутрішньої потреби у безперервній освіті і забезпеченні конкурентної спроможності на сучасному ринку праці. Виділено основні якості майбутнього вчителя, які дозволять здійснювати педагогічну діяльність на високому професійному рівні.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

25

Онищенко, Н. П. "ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ ПРОЄКТІВ ПІД ЧАС ВИКЛАДАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН." Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, no. 3 (April 29, 2021): 201–6. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-2-30.

Full text

Abstract:

У статті розкрито особливості використання методу проєктів під час викладання педагогічних дисциплін. Визначено, що сутність проєктної технології полягає у застосуванні цілісної системи засобів, що передбачає системне і послідовне моделювання розв’язання проблемних ситуацій, які вимагають від учасників освітнього процесу значних пошукових зусиль, їхньої творчої активності, дослідження й розробки оптимальних шляхів розв’язання проєктів, їх публічного захисту й аналізу підсумків упровадження. Доведено, що метою проєктування освітнього процесу є створення викладачем таких умов під час його проходження, за яких результатом проєктування виступає індивідуальний досвід проєктної діяльності кожного конкретного студента. Виділено основні вимоги до використання проєктної технології: наявність конкретного завдання, що потребує інтегрованих знань, наявності певних умінь і навичок, дослідницького пошуку з метою розв’язання значущої проблеми в дослідницькому, творчому плані; теоретична і практична пізнавальна значущість результатів, передбачуваних у процесі виконання певних завдань; індивідуальна і групова самостійна діяльність студентів щодо розв’язання певних проєктів; поетапне структурування змістової частини проєкту з виділенням результатів конкретних його частин; застосування дослідницьких методів (аналізу, синтезу, підведення підсумків, коректування, узагальнення висновків тощо). У статті розкрито особливості різних типів проєктів, які можна використовувати під час викладання педагогічних дисциплін, а саме: дослідницьких, творчих, інформаційних, практико-орієнтованих, прикладних, телекомунікаційних, ігрових, рольових. Виділено параметри зовнішньої оцінки проєкту та вимоги до структурування проєкту. Зроблено висновок, що використання проєктних технологій у вищій школі розвиває пізнавальну сферу та особистісні якості студентів, перетворює викладача із носія готових знань на організатора творчої діяльності майбутніх учителів. Зазначено, що проєктні технології вчать студентів самостійно шукати шляхи вирішення різних проблем, що мають теоретичне і практичне значення.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

26

Кузьменко, Віра, and Вікторія Гальченко. "АКТИВІЗАЦІЯ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ СТУДЕНТІВ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ." Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки 12, no. 9(54) (February 27, 2020): 98–106. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2020.9(54).09.

Full text

Abstract:

Статтю присвячено вивченню творчого потенціалу студента у процесі його професійної підготовки у закладі вищої освіти. Здійснено теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження, проведено діагностичне виявлення особливостей становлення творчого потенціалу студентів, проаналізовано виховні заходи зі студентами педагогічного університету, організовано систематичне спостереження за проявами творчого потенціалу студентів під час практичних занять та у процесі проведення творчих конкурсів, культурно-масових і виховних заходів.Ученими доведено, що творчий потенціал – це інтегруюча якість особистості, що характеризує міру її можливостей ставити й вирішувати нові завдання у сфері своєї діяльності та має суспільне значення. З’ясовано, що до сфери творчого потенціалу відносяться: задатки, нахили, інтереси (домінування пізнавальних інтересів); допитливість (схильність до пошуку розв’язання проблем); швидкість у засвоєнні нової інформації; здатність створювати еталони для подальшого вибору; вияви загального інтелекту; емоційне ставлення до подій тощо. Нами було надане тлумачення професійної підготовки майбутніх фахівців, а саме: професійна підготовка – це не тільки здобуття певної кваліфікації за відповідним напрямом, а й засіб соціалізації сучасного студента, його гармонізації з реальною дійсністю, набуття ним фундаментальних знань у певній галузі та якостей професійної культури, розвитку його творчих можливостей. Сутність творчого потенціалу розглядаємо у сукупності таких основних компонентів та критеріїв до них: когнітивний компонент (обізнаність про власні творчі можливості), мовленнєвий компонент (вербальна креативність); діяльнісний компонент (конструктивна активність, оригінальність створюваного образу).Результати діагностики засвідчили недостатній рівень розвитку творчого потенціалу студентів, особливо за мовленнєвим і діяльнісним компонентами. Для активізації творчого потенціалу студентів – майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти та практичних психологів, ми розробили психологічну програму, що містить систему практичних занять і виховних заходів, серед яких детальніше представлено театралізацію казок.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

27

Крамчанінова, М. Д., М. В. Касаткіна, and A. I. Лєдовська. "Проблематика ототожнення інтелектуальної та розумової праці." ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, no. 6(262) (December 23, 2020): 56–62. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2020-262-6-56-62.

Full text

Abstract:

У статті розглянута змістовна сутність розумової та інтелектуальної праці. На основі науково-інформативної бази авторами зроблена спроба критичного аналізу різних підходів до розуміння феномену інтелектуальної праці, а також узагальнення ряду її специфічних характеристик і критеріїв.Інтелектуальну працю розглянуто як якісно новий вид трудової діяльності, що має у своїй основі творчу працю та новації як результат.В ході дослідження авторами визначено фактори, що впливають на психофізіологічні показники індивідуумав процесі здійснення їм інтелектуальної діяльності. Також наведено класифікацію складових інтелектуальної праці на основі обліку видів інтелектуальної діяльності. Результати дослідження актуальної проблеми ототожнення інтелектуальної праці з розумовою, дозволили обґрунтувати необхідність її відокремлення. Що обумовлено значною сутнісною відмінністю інтелектуальної праці та її специфікою, яка вимагає зміни існуючих підходів до нормування та пошуку нових, більш нетрадиційних способів вимірювання продуктивності творчої діяльності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

28

Кравчук, Юлія. "ХУДОЖНЬО-КОМПОЗИЦІЙНІ ПРИНЦИПИ РЕКЛАМНОГО ПЛАКАТА ПЕРШИХ ДЕСЯТИЛІТЬ ХХІ СТОЛІТТЯ." УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ) 38 (January 30, 2022): 58–63. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.v38i.468.

Full text

Abstract:

Розглянуто художньо-композиційні принципи рекламного плаката станом на перші десятиліття ХХІ ст. Досліджено проблематику збагачення плакатної форми на сучасному етапі розвитку проектно-творчої дизайнерської діяльності. Проаналізовано естетичну цінність та художньо-комунікативні особливості візуального образу рекламного плаката. Узагальнено та систематизовано відомі факти з історії плаката з метою структурованої репрезентації предмета дослідження. Виявлено композиційні, художньо-естетичні та комунікативні особливості сучасного рекламного плаката. Дизайн сучасного рекламного плаката розглянуто в контексті специфіки синтезу мистецтва та комунікаційних технологій. З’ясовано, що професійно створений рекламний плакат, розроблений з урахуванням специфіки художньо-естетичних принципів, а також розуміння особливостей емоційного сприйняття композиційних прийомів – могутній інструмент впливу на свідомість споживача. Сучасний плакат є результатом проектної діяльності дизайнера, його основною функцією є рекламна, але за умови відповідного творчого підходу, рекламний плакат ХХІ ст. стає твором мистецтва.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

29

Набочук, Олександр. "АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ ЗДАТНІСТЬ КЕРІВНИКА ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ТВОРЧОСТі." Психологія: реальність і перспективи, no. 16 (July 1, 2021): 135–45. http://dx.doi.org/10.35619/praprv.v1i16.216.

Full text

Abstract:

В статті досліджено проблему професійної творчості керівника. Зазначено, що в більшості теоретичних визначень сутності творчості досить експресивно, презентабельно та експліцитно виявляється орієнтація на процесуальну, продуктивну та особистісну сторони творчості. Описано проведене нами емпіричне дослідження з метою встановлення рівню сформованості креативної мотивації та креативної спрямованості особистості керівників педагогічних освітніх установ, а також їх соціального інтелекту та тривожності як індивідуальної характеристики, що дасть нам можливість сформулювати психологічні чинники, що визначатимуть здатність керівника до професійної творчості. Встановлено зв’язок між соціальним інтелектом та тривожністю керівників освітніх установ. При цьому значущі негативні кореляційні зв’язки були встановлені між соціальним інтелектом та ситуативною тривожністю, а також між соціальним інтелектом та тривожністю, пов’язаною з діяльністю і самооцінкою. Теоретичний аналіз проблеми професійної творчості керівника та проведене емпіричне дослідження дозволило нам сформулювати такі психологічні чинники, що визначають здатність керівника до професійної творчості: - професійною підготовкою керівників у вищих закладах освіти, зумовленою становленням особистісно та професійно значущого досвіду, сформованістю творчих здібностей та здатностей особистості; при цьому ці творчі здібності та здатності будуть спрямовані на досягнення ціннісних, аксіологічно значущих результатів не лише у професійній парадигмі, а й у всіх сферах життєдіяльності індивіда; - високий рівень розвитку соціального інтелекту керівника, що передбачає здійснення особистістю творчих дій на рівні метаінтелектуальної діяльності, саме на якому і відбувається істинно творча діяльність, що призводить до експлікації творчих здобутків особистості. Саме завдяки даному, четвертому рівневі інтелекту людина здатна встановлювати взаємодію не лише із різними об’єктами та іншими людьми, а й зі світом в цілому, розширюючи тим самим межі свого інтелекту і розпочинаючи діалог із творчим початком світу; - низький рівень тривожності особистості, що, в свою чергу, сприятиме формуванню аксіологічного творчого потенціалу особистості як фрейму, що є запобіжним фактором ціннісної дезорієнтації керівника, нівелювання ним творчих, життєздатних змін ціннісних орієнтирів, що, в свою чергу, може призвести до морального нігілізму, професійного вигорання або й до стану професійної деградації особистості.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

30

Шульга, Л. М. "ТВОРЧЕ САМОВИРАЖЕННЯ ДІТЕЙ В ХУДОЖНЬО-ПРАКТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ: СИНЕРГЕТИЧНИЙ ПІДХІД." Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, no. 3 (April 29, 2021): 182–88. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-1-28.

Full text

Abstract:

У статті здійснено аналіз проблеми запровадження педагогічних підходів до творчого самовираження дітей дошкільного та молодшого шкільного віку в художньо-практичній діяльності. Констатовано, що освітній процес з художньо-продуктивної діяльності дітей в закладі дошкільної освіти та початковій школі в основному зорієнтовано на оволодіння основ зображувальної грамоти, формування технічних навичок, наслідування зразка педагога, а наявні підходи до організації творчого самовираження в художньо-практичній діяльності є недосконалими, повною мірою не відповідають сучасним вимогам і не забезпечують наступності. Обґрунтовано, що науково-методологічною базою для подальшої розбудови освітнього простору мистецького напряму з урахуванням наступності та позицій відкритості, співтворчості, спрямованості на саморозвиток кожної дитини можуть бути теоретичні основи педагогічної синергетики. Розкрито сутність синергетичного підходу в організації художньо-практичної діяльності дітей на заняттях із образотворчої діяльності в закладі дошкільної освіти та уроках мистецтва в початковій школі, який надає можливість вибору одного з багатьох шляхів розвитку і сприяє активізації творчого потенціалу дитини для цілісного, відкритого пізнання дійсності. Охарактеризовано п’ять етапів організації процесу творчого самовираження в художньо-практичній діяльності на основі синергетичного підходу: мотиваційний; чуттєво-пізнавальний; художньо-комунікативний; творчо-діяльнісний; рефлексивно-ціннісний. Зазначено, що синергетичний підхід до організації художньо-творчого самовираження дітей спрямований на забезпечення саморозвитку, творчості та нелінійності мислення; невіддільність процесу пізнання від досвіду та спілкування, результатом якого є активне створення дітьми знань, набуття необхідних вражень, почуттів, досвіду, вмінь та навичок художньо-естетичної діяльності; формування нового типу відносин між учителем та дитиною, взаємодопомога та співпраця, спільний, творчий розвиток світу; діалогічне спілкування із природою, мистецтвом, навколишнім світом та розкриття власних тенденцій розвитку.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

31

Варгата, Оксана, and Анна Цимбалюк. "ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПЕДАГОГІВ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ." Psychology Travelogs, no. 1 (June 7, 2021): 39–50. http://dx.doi.org/10.31891/pt-2021-1-4.

Full text

Abstract:

У статті розкрито сутність інноваційного потенціалу педагогів. Досліджено необхідність розвитку інноваційного потенціалу педагогів, від яких залежить ефективність впровадження інновацій у навчальну діяльність. Уточнено сутність понять: інновація, потенціал, інноваційний потенціал, творчий потенціал, критичне мислення,інновації в освіті, інноваційне навчання, інноваційна професійна діяльність педагога. Визначено, що інноваційний потенціал – це інтегральна характеристика особистості педагога, яка виявляється у здатності генерувати нові ідеї або вдосконалювати вже існуючі, використовуючи творчі можливості, результатом чого є ефективна педагогічна діяльність з використанням інноваційних методів і технологій навчання. Приділено увагу творчому потенціалу особистості та наголошено на важливості створення необхідних умов для його розвитку. Визначено сутність критичного мислення, що виявляється у здатності аналізувати, продукувати та організовувати, порівнювати, оцінювати різні явища та факти, що є надзвичайно важливим у професійній діяльності педагога. Розглянуто поняття інноваційного навчання, як процесу, що забезпечує емоційне включення та сприяє формуванню стійкого інтересу, що спонукає особистість до самоосвіти. Висвітлено результати емпіричного дослідження інноваційного потенціалу педагогів закладів освіти за розробленим нами авторським опитувальником «Дослідження інноваційного потенціалу педагогів», за результатами якого визначається високий, середній та низький рівень інноваційного потенціалу. За результати дослідження визначено, що у переважної більшості педагогів середній рівень інноваційного потенціалу у професійній діяльності. Перспективою подальшого дослідження вбачаємо у розробці та впроваджені технологій розвитку інноваційного потенціалу педагогів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

32

A.Yu., Zaika. "РЕАЛЬНИЙ СТАН ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ-ФІЛОЛОГІВДО ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 90 (November 4, 2020): 93–98. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2020-90-15.

Full text

Abstract:

The article reveals the main results of the study of the readiness of future teachers of philology to carry out research activities. The study of the state of the problem in the scientific literature shows that researchers pay the most attention to the content and specifics of research activities in general. The works of many scientists reflect the formation of the creative personality of the teacher, the development of creative potential and crea-tive individuality of the teacher and methods of its formation, creative style and creative activity of students in the process of their preparation. The generalization of scientific work on the problem of preparing future teach-ers of philology for research allowed to reveal its essence, which, in our opinion, is a creative search for future teachers of philology of optimal ways to solve research problems, resulting in novelty, originality and social significance. The study of the state of organization of the educational process on the formation of research skills of future teachers of philology of higher educational institutions confirmed the relevance and feasibility of the chosen research problem. The results of the observational experiment allowed to draw a conclusion about the insufficient level of readiness of future teachers of philology to carry out research activities: they are poorly versed in its essence, superficially oriented in the methods and techniques of scientific research; insufficiently convinced of the need to involve all students in scientific work. We have identified significant reasons for shortcomings in the organization and preparation of future teachers of philology for research: weak practical orientation of research work of students, insufficient information base, inefficient implementation of research results, weak mutual interest and responsibility for student results and teaching scientific research. Our analysis showed that scientists and researchers have not developed the problem of preparing future teach-ers of philology for research work, as well as did not clarify the theoretical foundations, pedagogical conditions and methods of such training. У статті розкрито основні результати дослідження готовності майбутніх учителів-філологів до здійс-нення дослідницької діяльності. Вивчення стану проблеми в науковій літературі свідчить про те, що найбільшу увагу дослідники приділяють змісту і специфіці дослідницької діяльності загалом. У робо-тах багатьох учених знайшли відображення питання формування творчої особистості вчителя, розвит-ку творчого потенціалу і творчої індивідуальності вчителя та методи її формування, творчого стилю та творчої активності студентів у процесі їх підготовки. Узагальнення наукового доробку з пробле-ми підготовки майбутніх учителів-філологів до дослідницької діяльності дало змогу розкрити її суть, яка полягає, на нашу думку, в творчому пошуку майбутнім учителем-філологом оптимальних шляхів розв’язання дослідницьких завдань, результатом якого є новизна, оригінальність і соціальна значущість продукту цього пошуку, а також збагач ення майбутнього вчителя-філолога досвідом, новими знаннями і вміннями. Вивчення стану організації навчально-виховного процесу із формування дослідницьких умінь майбутніх учителів-філологів вищих навчальних закладів підтвердило актуальність і доціль-ність вибраної проблеми дослідження. Результати констатувального експерименту дали змогу зробити висновок про недостатній рівень готовності майбутніх учителів-філологів до виконання дослідницької діяльності: вони слабо обізнані в її сутності, поверхово орієнтуються в методах і методиках наукових досліджень; не досить переконані в необхідності залучення всіх студентів до наукової роботи. Нами були виявлені суттєві причини, які зумовлюють недоліки в організації та підготовці майбутніх учителів-філологів до дослідницької діяльності: слабка практична спрямованість науково-дослідної роботи сту-дентів, недостатня інформаційна база, малоефективна реалізація та впровадження результатів дослі-джень, слабка взаємозацікавленість і відповідальність студента та викладача за результати наукового пошуку. Зроблений нами аналіз показав, що науковцями і дослідниками не розроблено проблеми під-готовки майбутніх учителів-філологів до науково-дослідної роботи, а також не з’ясовано теоретичних засад, педагогічних умов та методики такої підготовки

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

33

Фоменко, Карина, and Анастасія Большакова. "ПСИХОЛОГІЧНА Т-ГРА «КРЕАТИВНІСТЬ»." Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Психология", no. 63 (2020): 164–80. http://dx.doi.org/10.34142/23129387.2020.63.11.

Full text

Abstract:

Актуальність дослідження. Окремої уваги потребує розвиток творчих здібностей та дивергентного мислення особистості у процесі навчання та фахової підготовки та створення психотехнологій розвитку креативності, які відповідають викликам сучасності. Мета дослідження – створити та перевірити ефективність Т-гри «Креативність». Вибірка і методи дослідження. У дослідженні використано методику діагностики креативності О. Тунік (2001). Вибірку склали 21 особа (10 осіб увійшли в експериментальну групу та 11 – в контрольну) – усі студенти факультету психології і соціології ХНПУ імені Г.С. Сковороди. Результати. Мета апробованої гри – скласти паззл, отримуючи його деталі у результаті успішного виконання у команді та індивідуально завдань, спрямованих на розвиток творчих здібностей, а також на усвідомлення власних мотивів, установок та ставлень, релевантних проблемі творчої діяльності. Процес гри: учасники під керівництвом ведучого виконують завдання та вправи, згруповані за змістом за такими проблемними категоріями: «розвиток невербальної креативності», «розвиток вербальної креативності», «розвиток естетичних здібностей», «розвиток мотивації до творчої діяльності», «розвиток здатності розв’язання творчих проблем у групі», «розвиток семантичної гнучкості як креативної здатності». Потрапляючи на певну кольорову зону шляхом кручення стрілки-дзиги, учасники отримують можливість вибрати завдання відповідної кольорової зони. Номер завдання у зоні визначається шляхом кидання кубику (від 1 до 6). За результатами виконання завдань учасники просуваються у грі, отримуючи частики паззлу, який вони мають заповнити. Переможцем вважається той учасник, який першим складе паззл. Висновки. Подана у дослідженні Т-гра «Креативність» є дієвим інструментом у розвитку вербальної та образної креативності суб’єкта навчальної-діяльності. На відміну від тренінгових методів формування творчих здібностей або інших групових чи індивідуальних форм роботи з клієнтом Т-гра «Креативність», маючи найбільш суттєві ознаки гри, створює сприятливі умови для залучення до формувальних впливів різних категорій учасників, знімає психологічні бар’єри участі у розвивальних програмах, дозволяє охопити різні аспекти творчих здібностей та розвинути їх у межах ігрової взаємодії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

34

Tyshko, Sergii. "Шляхи культурологічних досліджень творчих біографій музикантів." Kyiv Musicology, no. 58 (October 7, 2019): 79–90. http://dx.doi.org/10.33643/kmus.2019.58.07.

Full text

Abstract:

Мета статті – обґрунтувати дослідження творчих біографій музикантів як важливу складову музичної культурології. Методологія спирається на наукові дослідження творчих біографій діячів мистецтва та авторську концепцію музичної культурології в системі гуманітарного знання. Наукова новизна – у констатації та дослідженні системного зв’язку музичної культурології з біографічним методом, в активному використанні унікальних друкованих та епістолярних джерел. Підкреслюється зв’язок результатів творчої діяльності з сукупністю життєвих подій біографії митця, із загальним станом культури.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

35

Шмиголь, Юлія Валентинівна, Антоніна Володимирівна Калініченко, and Андрій Костянтинович Костоглод. "інформаційні технології в розвитку пізнавальної активності студента." New computer technology 5 (November 10, 2013): 106–7. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v5i1.108.

Full text

Abstract:

Бурхливий розвиток інформатики та інформаційних технологій загострив перед освітою завдання розширення практики розвиваючого навчання, використання новітніх технологій навчання, вдосконалення освітніх методик.В умовах становлення інформаційного суспільства навчальний процес розглядається як засіб розвитку студентів. А головне завдання освітніх установ полягає в тому, щоб не лише дати знання, а й створити стійку мотивацію до навчання, спонукати студентів до самоосвіти, пов’язаної з розвитком їхнього творчого та критичного мислення.У ряді педагогічних досліджень останніх років особлива увага приділяється розробці шляхів формування мислення, цілеспрямованому розвитку інтелектуальних вмінь, навчанню прийомів пізнавального пошуку, до яких відносяться: аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення, конкретизація, класифікація, систематизація тощо [1].Нові інформаційні технології не розкривають повною мірою свого навчального потенціалу в традиційній освітній системі, де домінують дидактичні лінійні технології передавання готових знань, оскільки стрімке зростання інформаційних потоків об’єктивно не дозволяє повністю реалізувати принцип передавання всіх накопичених знань у процесі навчання. У зв’язку з цим інформаційні технології спрямовуються на нелінійну структуризацію навчального процесу, яка створює умови для розвитку в учнів умінь та навичок постановки задач, моделювання, оптимізації, прийняття рішень в умовах невизначеності, вміння самостійно здобувати знання.До нелінійних технологій належать:• комп’ютерне моделювання як основний метод пізнання;• навчально-проектна діяльність;• мультимедіа і телекомунікаційні технології;• інформаційне моделювання;• тестування;• семінари, конференції, олімпіади, турніри тощо.Головною особливістю нелінійних технологій є постановка навчальних цілей і задач у предметній галузі, що дозволяють педагогу сформувати експертний шлях їх досягнення і розв’язання, запропонувати необхідний інструментарій, методичний матеріал, інструкції, досвід.Моделювання як метод пізнання є центральним в освітньому процесі, де використовуються комп’ютерні технології.Дидактичним засобом навчання з використанням технології моделювання є навчальний проект. Під проектом розуміємо чітко описану задачу, яка має кінцевий результат і практичну значимість. Методика навчального проекту передбачає самостійне обрання учнем проекту, визначення з графіком його реалізації і формами звіту.Навчальні проекти з інформатики реалізуються лекційних та лабораторних заняттях, при проведенні спецкурсів і різноманітних практик. Імітувати процеси з реального життя, це може бути випуск газети, створення Web-сторінки, програмного засобу для навчання та оцінювання знань, побудова комп’ютерної моделі тощо.Якість засвоєння теоретичного матеріалу або виконання практичних завдань залежить від потреб і мотивів студента. Адже інтерес є одним з найважливіших факторів сприйняття інформації. Тому метод проектів є потужним педагогічним засобом, основою якого є індивідуально-творчий розвиток кожної особистості, залучення до цього процесу самого студента.Проектний метод, як свідчить практика, можна застосовувати на уроках інформатики при вивченні комп’ютерних технологій.Важливу роль при вивченні як теоретичного, так і практичного матеріалу відіграють навчальні і методичні посібники та їх комп’ютерна підтримка. А забезпечення чисельності освітніх технологій, можливості їх вільного вибору обумовлює індивідуальний підхід до навчання, особливо необхідний при вивченні інформаційних технологій з урахуванням інтересів, здібностей та фахової орієнтації старшокласників.Використання системного підходу до навчально-пізнавальної діяльності студентів у вищих навчальних закладах із застосуванням нових інформаційних технологій навчання та методу проектів сприяє розвитку пізнавальної активності студентів, їх розумових здібностей спонукає до самостійної творчої роботи, самоосвіти та самовдосконалення.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

36

Клімашевська, Г. Р. "ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ КРЕАТИВНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ В УМОВАХ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 102, no. 3 (December 30, 2021): 156–68. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-102-3-156-168.

Full text

Abstract:

У статті зазначено, що ускладнення навчальної діяльності вчителя, посилення творчого характеру викладання, вміння вести роботу в умовах багатоваріантних, комплексних програм вимагає перегляди системи професійної підготовки. Доведено, що пріоритетною проблемою вищих навчальних закладів педагогічного спрямування на етапі інтеграції України до європейського освітнього простору є підготовка вчителя нової генерації, здатного до забезпечення творчого (креативного) освітнього процесу на всіх етапах власного розвитку та реалізації творчого потенціалу учнів початкової школи. Звернено увагу на суперечності між необхідністю підготовки професійних креативних випускників, готових до роботи в Новій українській школі, і недостатньою орієнтованістю закладів вищої освіти на розвиток креативності майбутніх бакалаврів початкової освіти як невід’ємної характеристики результативного виконання ними майбутніх професійних функцій. Висвітлено проблемне коло понять «творчість», «творча діяльність», «креативність», «креативна діяльність». Показано відмінність у поняттях «творчість», яку розуміють як процес, що має певну специфіку і приводить до створення нового, і «креативність», яка представлена як внутрішній ресурс людини. Проаналізовано філософські, психологічні та педагогічні підходи до формування креативної професійної діяльності майбутніх вчителів початкової школи. Охарактеризовано креативну діяльність як результат і особистісно значущу діяльність, нову якість, засновану на рефлексії та суб'єктивній самооцінці. Сформульовано авторське визначення феномена «креативна професійна діяльність» як інтегрованого особистісного утворення, яким відображається процес системної організації та самоорганізації суб’єктів педагогічної взаємодії, що виражається у творчому ставленні до іншого у процесі виконання педагогічних завдань та створює умови для креативного розвитку та саморозвитку особистості.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

37

Yanenko, Yaroslav V. "МУЛЬТИМЕДІЙНИЙ ТВОРЧИЙ ПРОЕКТ ЯК ТЕХНОЛОГІЯ НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ У ГАЛУЗІ МАС-МЕДІА." Information Technologies and Learning Tools 44, no. 6 (December 27, 2014): 134–40. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v44i6.1155.

Full text

Abstract:

У результаті дослідження визначено особливості сучасних творчих проектів як технології навчання майбутніх фахівців у галузі засобів масової інформації, реклами і зв'язків з громадськістю. Особлива увага приділяється аналізу понять «мультимедіа» і «творчий проект». У статті запропоновано практичні приклади реалізації мультимедійних творчих проектів, виконані студентами спеціальностей «Журналістика» і «Реклама і зв'язки з громадськістю» Сумського державного університету у межах вивчення фахових дисциплін «Брендинг» і «Практика рекламної діяльності». Наведено приклади творчих завдань як короткотермінових творчих проектів з дисципліни «Теорія реклами».

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

38

Ясенєв, Олег Петрович, and Олексій Володимирович Дубовий. "ОБРАЗНЕ МИСЛЕННЯ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ У СТУДЕНТІВ МИСТЕЦЬКИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ." Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», no. 45 (December 17, 2021): 257–63. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1176.45.2021.247404.

Full text

Abstract:

Мета статті — окреслити характерні риси, які проєктуються в необхідність та основні аспекти образного мислення як однієї з основ розвитку професійної майстерності у студентів мистецьких спеціальностей. Методологія дослідження ґрунтується на загальнонаукових теоретичних методах аналізу, синтезу, абстрагування, спостереження та використання спеціальних дидактичних прийомів, які дозволили розкрити основні чинники образного мислення у студентів мистецьких спеціальностей. Дослідження поняття «образне мислення» вимагає застосування міждисциплінарної методології, яка базується на інклюзивному поєднанні методів і принципів низки соціогуманітарних наук (мистецтвознавства, культурології, психології, філософії, педагогіки, соціології, історії), де реалізовує свої можливості людина. Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні необхідності вивчення й подальшого розуміння поняття образного мислення як необхідного елемента професійної зрілості у студентів мистецьких спеціальностей, як чинника, що регулює здатність студента (індивіда) до самостійної інтелектуальної діяльності на відповідному рівні соціокультурних відносин та подальшого самостійного професійного життя. Висновки. Образне мислення нами розглядається як стимул творчого розвитку і як один із засобів створення мистецьких форм. Образне мислення дається людині з народження і великою мірою властиве дітям змалку, проте з часом починає трансформовуватися в понятійне мислення, в результаті якого творчий потенціал у дорослішому віці стає нижчим, ніж у дітей молодшого віку. Розвиток образного мислення студентів мистецьких спеціальностей є основою творчого розвитку та одним із його найефективніших чинників самореалізації, в результаті якого складається несподіване уявлення про предмет, що доповнює те уявлення, яке склалося на основі попереднього знання та емоційно-естетичного досвіду. Бажання студента-митця самореалізуватися, розкрити власні мистецькі здібності та можливості є чинником, властивим усім формам творчого студентського життя. Цей процес можливий за присутності поваги педагогів до особистості студента-митця, довіри та прийняття його особистісних цілей, потреб та інтересів, створення найбільш сприятливих умов для розкриття та розвитку його особистісного потенціалу, самовизначення та досягнення. Отже, одним із найважливіших напрямів у діяльності мистецьких закладів освіти має бути створення умов для професійно-особистісного розвитку майбутніх митців, формування їхньої творчої індивідуальності та професійної компетенції.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

39

ПОЛЄВІКОВА, О. Б., and Т. А. ШВЕЦЬ. "LEGO-ОСВІТА ДОШКІЛЬНИКІВ ЯК ПРОПЕДЕВТИКА РОБОТОТЕХНІКИ." АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 2, no. 3 (November 17, 2021): 51–56. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.3.2.8.

Full text

Abstract:

У статті здійснено аналіз проблем використання lego-конструювання та робототехніки на заняттях з дітьми дошкіль- ного віку. Автори доводять, що розвиток здібностей до конструювання активізує психічні процеси дитини, спонукає інтерес до творчого вирішення поставлених завдань, винахідливість та самостійність, ініціативність, самореалізацію, бажання втілити нові й оригінальні ідеї, а отже, сприяє розвитку обдарованості здобувача дошкільної освіти. Метою цього дослідження є висвітлення нових аспектів Lego-освіти дошкільників у різних видах діяльності. У статті здійснено аналіз етапів, методів, прийомів Lego-освіти дітей дошкільного віку в контексті пропедевтич- ної роботи з робототехніки. Заняття з Lego спрямовані на розвиток усіх освітніх сфер дитини (інтелектуальна, мовленнєва, творча тощо). Мовленнєвий розвиток дошкільника на lego-заняттях формує здатність аналізувати завдання та обговорювати результати практичної діяльності (опис дизайну виробу, матеріалів, розповідь про хід дії та побудову плану діяль- ності, побудова логічних послідовних висловлювань у міркуваннях, обґрунтуванні, формулюванні висновків). Вони також спрямовані на усне спілкування із застосуванням спеціальної термінології; використання інтерв’ю для отримання інформації та складання схеми розповіді; застосування мультимедійних технологій для генеруван- ня та презентації ідей. Зміст психолого-педагогічної роботи сприяє розвитку особистості дитини на основі цінностей соціальної культу- ри, що забезпечують оволодіння способами поведінки, творчим та активним відтворенням комунікативного досвіду. Організаційні форми соціального та особистісного розвитку дітей дошкільного віку в умовах організації спіль- ної діяльності з дорослими та іншими дітьми та самостійної вільної діяльності обрано відповідно до проблеми дослідження: сюжетно-рольова гра; творчі ігри; педагогічні ситуації; бесіда; розповідання історій; обговорення ситуації; обговорення дій; спільна діяльність; колективна робота; вправи. Методи, прийоми роботи з Lego також сприяють формуванню фізичної культури дітей дошкільного віку, куль- тури здоров’я, первинних цінностей здоров’я та здорового способу життя відповідно до цілісного підходу до здоров’я людини як єдності її фізичного, психологічного та соціального благополуччя.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

40

Кісєль, О. В., and I. I. Мислейко. "ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УМОВ ДЛЯ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ У КЛАСНІЙ ТА ГУРТКОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ 8-9 КЛАСІВ." Educational Dimension 29 (May 19, 2022): 182–86. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4926.

Full text

Abstract:

Продемонстровано результати дослідження можливостей особистісного самовизначення і самореалізації учнів у шкільній та позашкільній діяльності. Охарактеризовано гурткову роботу, яка включає в себе методи активного психологічного впливу, носить творчий характер при відсутності жорсткої регламентації. З’ясовано зміст потреби в самовизначенні у підлітків, що включає: формування себе як особистості, соціалізацію, розкриття індивідуальності. Визначено залежність між розвитком особистості і особливостями виховного впливу на учнів нерегламентованою творчою діяльністю.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

41

ОСИПЕНКО, Валерій, Ігор ЗАЙЦЕВ, and Володимир СУСЛОВ. "ІННОВАЦІЙНІ СИСТЕМИ ОЦІНКИ РЕЗУЛЬТАТІВ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИЩОГО ВІЙСЬКОВОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 22, no. 3 (January 16, 2021): 146–58. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v22i3.519.

Full text

Abstract:

Проблема інновацій в освіті протягом останніх двох десятиліть залишається однією з основних для освітнього співтовариства. Інновації – багатобічне поняття, що відбиває результати творчого мислення і нестандартних рішень. Інновації у військовій справі, особливо в професійній військовій освіті, завжди оцінювалися більш пильно, ніж десь ще. Це пов’язане, насамперед, з можливими ризиками втрат бойової ефективності офіцера, високою «ціною помилки». Крім того, відмітною рисою військової педагогіки є прихильність традиціям у професійній підготовці свого суб’єкта, які, у свою чергу, перевірені самою вимогливою практикою. Водночас на підставі аналізу наукових публікацій можна дійти висновку, що питання необхідності інноваційних перетворень у військовій освіті розглянуті недостатньо та потребують подальшого дослідження. У даній статті розкриті науково-теоретичні аспекти і провідні тенденції в розвитку інноваційних процесів у системі військової освіти, виділяються два види інновацій, а саме процесно-орієнтовані (результатом є нові процеси або технології, що ведуть до виробництва нових продуктів) і продукто-орієнтовані (результатом є конкретний продукт). Позначені вимоги, які пред’являються до інновацій, фактори інноваційного розвитку системи військової освіти. Розглядаються інновації в професійній військовій освіті. У публікації говориться про виділення груп моделей оцінки освітньої діяльності з урахуванням спрямованості оцінювання і способу вираження результату, з деякою часткою узагальнення (моделі, що відображають особливості суспільно або професійно орієнтованого навчання; моделі оцінювання, які забезпечували сучасні форми навчання; накопичувальні моделі оцінювання; моделі оцінювання, побудовані на принципі порівняння навчальних досягнень курсантів, слухачів, студентів). У статті виділені області задач інноваційних систем оцінки результатів освітньої діяльності ВВНЗ та ВНП ЗВО і надано їхній опис.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

42

Олексюк, О. М. "ЕМПІРИЧНИЙ ДОСВІД ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМ РОЗВИТКУ ДУХОВНОГО ПОТЕНЦІАЛУ СТУДЕНТІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТИ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 91, no. 4 (September 30, 2019): 111–22. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-91-4-111-122.

Full text

Abstract:

Порівняльний аналіз ціннісних орієнтацій сучасних студентів (2019 р.) музичних спеціалізацій закладів вищої мистецької освіти та їх ровесників у 1996 та 2006 роках відображає зміни, що відбуваються в діяльнісній основі суспільства при переході до ринку як основи соціального устрою. Процес глобалізації усіх сфер суспільства виявляє вплив на становлення системи ціннісних орієнтацій студентів, який зводиться до того, що центральною ланкою в системі відповідальності за результати діяльності стає особистість. У результаті аналізу експериментальних даних виявлений ряд об'єктивних тенденцій в становленні системи ціннісних орієнтацій майбутніх фахівців. Порівняльні дані про характер переваг у сфері мистецтва свідчать про підвищення інтелектуалізації процесу ціннісного орієнтування в надрах музики. Ця тенденція відображена у підвищенні духовної значущості для студентів класичної та народної музики, в критичному ставленні до рок-музики та естрадного шлягеру, у стійкій усвідомленості взаємозв'язку морального та естетичного в оцінці творів. Разом з тим, спостерігається тенденція до зниження культури читання літератури про мистецтво та української класики, що можна пояснити загальним зниженням культури читання в суспільстві. Суперечливими виявились порівняльні дані про ціннісне ставлення студентів до діяльності навчальних музично-творчих колективів. Так, з одного боку, ці дані засвічують посилення цінності колективного виконавства та естетичного спілкування, що відображено, зокрема, в прагненні до натхненного, колективно-творчого процесу. З іншого боку, спостерігається тенденція до зниження ціннісного престижу усвідомлення своєї діяльності як частки загальної справи та імперативності норм моралі на тлі посилення ділових та егоїстичних мотивів діяльності студентів у колективі. Загалом зниження суспільно-прогресивної спрямованості студентів, в якій гармонійно поєднуються суспільні та особисті інтереси і переважає прагнення проявити себе в суспільно-корисних видах діяльності – це результат складних і суперечливих соціокультурних змін в Україні, які по-новому ставлять проблему підвищення соціальної активності молоді, форм та методів її інтегрованості в житті суспільства. Ключові слова: порівняльний аналіз, ціннісні орієнтації, духовний потенціал, студенти, заклади вищої мистецької освіти.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

43

Ощипок, І. М. "КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД В СТИМУЛЮВАННІ ПРАЦІВНИКІВ ЗА ІННОВАЦІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, no. 61 (December 22, 2020): 43–50. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-61-06.

Full text

Abstract:

У статті розглянуті концептуальні підходи до сутності стимулювання інноваційної актив-ності працівників від їх творчої діяльності, спрямовані на удосконалення функціональної, організаційної, адміністративної структури підприємств, організацій і установ з метою підвищення ефективності виробни-чо-господарської, навчально-наукової діяльності. Описано інформаційні й управлінські інновації. Показано різні підходи до інноваційної активності для впровадження досконаліших форм організації праці й управління виро-бництвом, забезпеченням трудової активності, пов’язаної з реалізацією набутих знань, творчих здібностей, професіоналізму працівників. За умов формування конкурентного середовища саме знання, творчі здібності, розвинуті інформаційні потреби, здатність до навчання та перенавчання, мотивація саморозвитку визнача-ють можливість інноваційної активності працівників, врешті-решт – їх конкурентні переваги на ринку праці. Наведено чинники впливу на інноваційну активність працівників, яка пов’язана з неоднаковістю у різних людей, оскільки їм притаманні різні рівні мотивації, різні відмінності творчих та інтелектуальних здібностей, різна швидкість розумових процесів. Навчання і мотивація працівників спрямовані на формування активного і кваліфікованого персоналу, який поряд з матеріальною базою і організацією робіт є одним з основних чинників якості праці. Розглянуто компетентність як сукупність особистісних здібностей, знання та вміння працівни-ка, що дозволяє йому вирішити певну групу професійних проблем. Підхід, базований на компетентності, ак-тивно використовується у підборі, відборі персоналу, оцінці та стимулюванні. Працівники, які мають високу кваліфікацію, досягають абсолютно різних результатів завдяки різним особистим якостям, природним здіб-ностям, досвіду роботи, трудовій етиці тощо. Ці відмінності мають бути відображені системою оплати праці. Розроблено систему стимулювання праці з урахуванням компетенцій із різними типами заохочень. За-пропоновано класифікацію компетентностей, на підставі яких встановлені найбільш важливі для розвитку та застосування працівниками під час професійної діяльності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

44

Коноваленко, В. "Багатоваріантна охорона одного і того ж результату творчої діяльності людини." Інтелектуальна власність, no. 1 (2007): 8–13.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

45

Vilchkovskaya, Anastasia. "Рудольф Лабан – життя, педагогіка та хореографія." Physical education, sport and health culture in modern society, no. 4(48) (December 30, 2019): 14–18. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-04-14-18.

Full text

Abstract:

У статті проаналізовано життєвий шлях та творча діяльність відомого хореографа і педагога Рудольфа Лабана – автора концепції експресивної гімнастики, яка була своєрідним протестом проти консервативних методичних вимог щодо структури та змісту занять з фізичного виховання у загальноосвітніх школах. Мета дослідження – проаналізувати життєвий шлях та творчу діяльність відомого хореографа та педагога Р. Лабана. Методи дослідження: аналіз літератури з педагогіки, теорії і методики музичного та фізичного виховання, хореографії. Результати дослідження. Концепція експресивної гімнастики спирається на творчу рухову імпровізацію учнів у супроводі музики. Вона дає вчителю можливості у виборі фізичних та танцювальних вправ, рухливих ігор, музичних творів. Їх виконання стимулює у учнів активність та фантазування у руховій діяльності, позитивно впливає на розвиток естетичних почуттів, формує координацію рухів, узгодження своїх дій з рухами партнерів та ін. Р. Лабан пропонує оригінальні комплекси експериментальної гімнастики, які мають свою тематику. Наприклад, відчуття руху, ваги тіла. Формування вмінь співпрацювати з партнерами і групою, розвиток відчуття руху, ваги тіла, простору, часу та ін. Висновки. За своє 79-річне життя Рудольф Лабан зробив значний внесок у мистецтво, педагогіку, ергономіку. Його ентузіазм, енергія та творчий підхід у всіх напрямках діяльності і хореографія, режисура, педагогіка, фізичне виховання дали можливість сформувати та апробувати на практиці новаторські підходи у цих сферах людської діяльності. Тому новаторська науково-практична спадщина Р. Лабана є актуальною й у нас час, незважаючи на політичні зміни, що відбулися у більшості країн світу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

46

Mykhalchuk, Zoriana Ihorivna. "ХАРКІВСЬКА ФОРТЕПІАННА ШКОЛА В 60–70-Х РОКАХ ХХ СТОЛІТТЯ: ІМЕНА, ТРАДИЦІЇ, ВИКОНАВСЬКІ ПРИНЦИПИ." Музичне мистецтво і культура 2, no. 31 (May 20, 2021): 71–81. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2020-31-2-6.

Full text

Abstract:

Мета роботи – визначити базові принципи харківської фортепіан- ної школи, що склалися на етапі її формування, шляхом реконструкції творчих портретів її засновників – викладачів кафедри спеціального фортепіано Харківського інституту мистецтв 60–70-х років ХХ сто- ліття. Методологія дослідження базується на єдності історичного, джерелознавчого й системного типів аналізу, що дають змогу пре- зентувати принципи харківської фортепіанної школи як мистецького феномена. Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дослідження є першим зразком, у якому аналізуються та порів- нюються виконавські та педагогічні принципи харківської фортепі- анної школи, що сформовані в 60–70-х роках ХХ сторіччя. Стаття присвячена дослідженню феномену харківської фортепіанної школи й уточненню періодизації її розвитку. Визначено, що творчі настанови харківської фортепіанної школи стали результатом синтезу музичних традицій Німеччини, Польщі, Австрії, Італії, Росії. Виявлено, що період 60–70-х років ХХ століття можна вважати кульмінаційною точкою першого етапу розвитку харківської фортепіанної школи, адже з того часу на кафедрах спеціального фортепіано Харківського інституту мис- тецтв починають працювати вже здебільшого його вихованці. Аналіз творчої діяльності викладачів, які працювали на кафедрах спеціального фортепіано в той час, дав змогу окреслити базові принципи харківської фортепіанної школи. Висновки. Можна стверджувати, що харківська фортепіанна школа – це така єдність музикантів, що сформувалася на початку ХХ сторіччя в досить складний історичний період. Осно- ва методики ХФШ – це увага до якості звуку, шанобливе ставлення до авторського тексту, загальний культурний розвиток студента. Ці традиції зберігаються й сьогодні, коли на кафедрі працюють не тільки її колишні випускники, а й представники інших виконавських шкіл.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

47

Дмитрук, А. В. "Свобода творчості: поняття, ознаки, сутнісні виміри." Актуальні проблеми держави і права, no. 88 (January 14, 2021): 30–37. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i88.3053.

Full text

Abstract:

Метою статті є дослідження та соціально-правовий аналіз доктрини та положень законодавства щодо суті поняття свободи творчості, визначення ознак творчості та співвідношення свободи твор-чості з поняттям культури та суспільної моралі. Для дослідження були використані загальнонаукові і спеціальні методи, що забезпечило виявлення та поєднання аналізу, теоретичних та практичних проблемних аспектів, що виникають у соціальному та правовому розумінні права на свободу твор-чості. У результаті дослідження були сформовані висновки щодо сутнісних вимірів понять свободи та творчості, виявлені характерні ознаки творчості, охарактеризовано співвідношення свободи творчості, культури та суспільної моралі на законодавчому рівні. Актуальність дослідження також зумовлена тим, що сфера інтелектуальної власності стрімко розвивається. З’являються нові об’єкти права інтелектуальної власності, які потребують визнання та правової охорони. Підтримання іннова-цій неминуче приводить до прогресу в суспільстві. У багатьох конституціях сучасних держав ідеться про інтелектуальну власність, пов’язану із творчою працею, що знаходить своє відображення в пев-ній сукупності відповідних прав і обов’язків. Ця обставина підкреслює значення свободи творчості, інтелектуальної власності в сучасному світі, актуальність дослідження теми творчості. Оскільки твор-чість не є сталим явищем, вона стрімко розвивається і на своєму шляху стикається із суперечностями, які потребують вирішення. Творчість знаходить своє відображення в різних підходах, але є загальні ознаки, які були висвітлені у статті. Охарактеризовано співвідношення творчості та культурної діяль-ності. Окреслені сутнісні виміри права на свободу творчості як особистого немайнового права особи. Визначено, що основою створення будь-якого об’єкта права інтелектуальної власності є культурні надбання попередніх поколінь, але не менш важливі й результати інтелектуальної творчої діяльності, які створюються нині і будуть створюватися в майбутньому. Кількість та різноманітність результатів творчості роблять очевидною потребу вдосконалення законодавства у сферах їх використання.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

48

Полякова, Тетяна. "СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД НА ОРГАНІЗАЦІЮ КУЛЬТУРО-ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ПРАВОВІЙ КУЛЬТУРІ." Молодий вчений, no. 10 (98) (October 31, 2021): 220–24. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-10-98-46.

Full text

Abstract:

У статті викладені практичні рекомендації, що є результатом сучасних знань про організацію культурних проектів, яка орієнтована на фахівців культурної і правової галузей. Зокрема, загальнонаціональний проект «Я маю право» виступає певною мірою суспільним замовленням з причин нестачі володіння культурою та знань нормативно-правового забезпечення в процесі навчання. Виявляє різні підходи до теми культури, реальні наслідки впливу культурного формотворення на право-освітні управління, забезпечення взаємодії різних субкультур процесу організації. Оскільки мова йтиметься про взаємодію спільних принципів організації творчих проектів права та культури, буде здійснено прийом ототожнення діяльнісного підходу, а саме з’єднання двох паралелей правосвідомості та культури. З даного припущення виходить спільне єднання в аспекті творчості двох інститутів культури та права. Даний механізм єднання творчості культури та права має спонукати в самовизначенні та самореалізації творчої молоді в майбутньому нашої країни.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

49

Томашевська, Ганна. "РОЛЬ НАУКОВОЇ ДИСКУСІЇ В ДОСЛІДЖЕННІ РЕЗУЛЬТАТІВ ЕКСПЕРИМЕНТІВ З РОЗКРИТТЯ ПРИРОДИ ГРАВІТАЦІЙНОГО ПОЛЯ." Молодий вчений, no. 5 (93) (May 31, 2021): 73–80. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-5-93-15.

Full text

Abstract:

У статті показано роль наукової дискусії в дослідженні результатів експериментів. Зазначено, що здатність до творчої діяльності формується у шкільному віці. Запропонована методика навчання теорії відносності та гравітації з допомогою наукової дискусії, заснованої на новітніх даних з ядерної фізики, астрофізики, теорії гравітації, теорії еволюції Всесвіту. На основі пояснення цих питань показано розвиток інтелектуального мислення. Показано, що метою дискусії є пошук правильного рішення. В атмосфері дискусії виявляються такі особистісні властивості, як самостійність, нонконформізм. У діловому спілкуванні вчені спеціально організовують і використовують дискусію як метод дослідження. Перед закладами шкільної освіти стоїть завдання розвитку продуктивного мислення, як невід’ємної складової творчого потенціалу. Цього можна досягти на прикладі ведення дискусії. Навички продукування інтелектуальних цінностей розвиваються в результаті розумової активності. Серед видів діяльності, що сприяють інтелектуальному розвитку і є дискусія. Важливою є організація дослідження, що базується на основі вивчення сучасних проблем експериментальної фізики, які вирішуються методами наукової дискусії. Як свідчать дослідження, учні, внаслідок недостатньої сформованості відповідних умінь, недостатньо орієнтуються у виборі методів досліджень, зазнають труднощів у формулюванні гіпотези на підставі відомих фактів, не можуть запропонувати експеримент для підтвердження гіпотези. Озброєння учнів методологічними знаннями з ведення дискусії - є необхідною складовою гуманізації фізичної освіти. Переважна більшість навчальних завдань дослідницького характеру спрямована на організацію емпіричної діяльності, є лише незначна кількість завдань на організацію суто теоретичного дослідження. Такий дисбаланс не дозволяє учням з перевагою теоретичного стилю мислення реалізувати свої здібності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

50

Мельниченко, Ю. "Особливості законодавчого забезпечення захисту виключних прав на результати інтелектуальної, творчої діяльності." Підприємництво, господарство і право, no. 4 (196) (2012): 9–13.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Journal articles on the topic 'Результат творчої діяльності'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles