Journal articles on the topic 'Режим території'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Режим території.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Режим території.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Луцька, Г. В. "ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ВЧИНЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕНЬ У СФЕРІ СПАДКУВАННЯ У РАЗІ, ЯКЩО СПАДЩИНА ЗНАХОДИТЬСЯ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ УКРАЇНИ." Прикарпатський юридичний вісник, no. 6(35) (May 7, 2021): 51–55. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i6(35).686.
Full textAbstract:
Луцька Г. В. Деякі особливості вчинення нотаріальних проваджень у сфері спадкування в разі, якщо спадщина знаходиться на тимчасово окупованих територіях України. - Стаття.
У статті описуються юридичні наслідки тимчасової окупації частини території України та створені перешкоди в охороні й захисті цивільних прав громадян на цих територіях. Обґрунтовується важливість нотаріальної форми охорони та захисту спадкових прав і труднощі в її використанні жителями тимчасово окупованих територій у зв’язку із припиненням діяльності органів влади України на зазначених територіях. Здійснюється науково-практичний аналіз норм Цивільного кодексу України, Закону України «Про нотаріат», Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», а також підза- конних нормативно-правових актів, які визначають особливості охорони та захисту спадкових прав громадян України, що проживають на тимчасово окупованій території України. Обґрунтовується висновок, що в нотаріальному провадженні у сфері спадкування, де спадкові відносини обтяжені дією правового режиму тимчасової окупації території України, нотаріальні процесуальні дії здійснюються на території України нотаріальними органами (державними чи приватними нотаріусами, посадовими особами органів місцевого самоврядування) на підставі загальних та спеціальних норм у сфері спадкування. Ведення спадкових справ, у яких суб’єктами є громадяни України, які проживають на тимчасово окупованій території, відбувається з дотриманням принципів нотаріального процесу. Доведено, що після смерті громадянина України, який проживав на тимчасово окупованих територіях України, відкривається спадщина не за «останнім місцем проживання спадкодавця», а за місцем подання «першої заяви» в порядку, визначеному законом. Зазначається, що встановлення в суді факту смерті спадкодавця на тимчасово окупованій території та ухвалення відповідного судового рішення іменем України не замінює свідоцтва про смерть, а є лише підставою для його отримання в порядку, визначеному законодавчими актами України. Пропонується під час вчинення нотаріальних процесуальних дій на практиці як рекомендаційне джерело використовувати інформаційні листи Міністерства юстиції України.
2
Leontyak, G. P., and G. L. Dudnik. "Роль національного природного парку "Кармелюкове Поділля" у збереженні лісової екосистеми." Scientific Bulletin of UNFU 29, no. 10 (December 26, 2019): 93–96. http://dx.doi.org/10.36930/40291019.
Full textAbstract:
Наведено характеристику лісової екосистеми НПП "Кармелюкове Поділля", яка є переважаючою на природно-заповідній території та має виключне наукове значення як зразок праландшафтів центральної частини України. Цінність природних екосистем Парку полягає в їх незначній порушеності, частково еталонності. У лісах Парку близько 60 % їх площі займають ліси природного походження. Основною лісовою формацією є дубово-грабові насадження. З аналізу матеріалів лісовпорядкування насаджень видно те, що площа лісів природного походження постійно зменшується. Це свідчить про зниження потенційної здатності до самовідновлення цих природних комплексів. Тому для забезпечення збереження і відновлення лісів Парку необхідно розробити і впровадити систему заходів, що враховує природоохоронний режим природо-заповідної території. З огляду на те, розглянуто природоохоронний режим території Парку як наслідок її диференційованого зонування, що відображає просторову диференціацію функцій, які ця територія має виконувати. Виявлено особливості ведення лісового господарства в умовах природно-заповідного фонду та режим використання природних ресурсів у межах функціональних зон. Узагальнено висновки щодо збереження цінних природних комплексів і біорізноманіття, забезпечення максимально природного перебігу процесів та запровадження екологічно збалансованого природокористування.
3
Степанюк, А. "Режим – це не «порядок виконання і відбування покарання», а програма соціальної допомоги при поводженні з ув’язненими." Вісник Пенітенціарної асоціації України, no. 2 (August 13, 2020): 110–25. http://dx.doi.org/10.34015/2523-4552.2020.2.11.
Full textAbstract:
У кримінально-виконавчому праві України усталеною є думка, що режим у виправних і виховних колоніях – це є порядок виконання і відбування покарання. Таке розуміння режиму має свої історичні корені у радянському гулагівському минулому. Саме з 30-х років минулого сторіччя за наказами й інструкціями НКВС режим для засуджених став втіленням порядку виконання і відбування позбавлення волі на підставі їх ізоляції. З того часу і по сьогоднішній день забезпечення ізоляції засуджених розглядається як основна вимога режиму. У радянському виправно-трудовому праві виходили з того, що ізоляція уособлює в собі обмеження прав і свобод притаманних позбавленню волі, тобто кару. Режим вимагає здійснювати нагляд за позбавленими волі шляхом цілодобового і постійного контролю в місцях їх проживання і праці. Засобами забезпечення режиму є обшуки засуджених та приміщень, в яких вони знаходяться, огляд території колонії; застосування до позбавлених волі заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї. На відміну від такого розуміння режиму, Європейські тюремні правила (ЄТП) розрізняють ув’язнення і позбавлення волі і виходять з того, що ув’язнення і позбавлення волі є покаранням вже самі по собі і тому режим для засуджених ув’язнених не повинен збільшувати страждання, заподіяні ув’язненням. Режим за ЄТП складається зі збалансованої програми консультацій, піклування, турботи і допомоги, спрямованої на полегшення реінтеграції ув’язнених у вільне суспільство після закінчення їхнього строку ув’язнення. Режим передбачає надання можливості отримання освіти, професійної підготовки , заняття спортом, організації відпочинку. ЄТП далекі від того, щоб розглядати режим як порядок виконання і відбування покарання. За ЄТП режим є правилами поводження з ув’язненими, саме так має тлумачитися режим і у кримінально-виконавчому праві України. Актуальність дослідження даного аспекту режиму зумовлена необхідністю розробки пропозицій у галузі кримінально-виконавчого права, які б відповідали законодавству Європейського Союзу, що передбачено Концепцією реформування (розвитку) пенітенціарної системи України.
4
ШУМІНСЬКИЙ, В. Д., С. В. СТЕПАНЧУК, І. Ю. СЛОБОДЯНІК, Н. В. СТЕПАНЧУК, and С. М. КОСТЕЦЬКА. "ОЦІНКА СТІЙКОСТІ СХИЛУ ТА ГІДРОГЕОЛОГІЧНОГО РЕЖИМУ НА ПЕРІОД БУДІВНИЦТВА ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ АДМІНІСТРАТИВНО-ГРОМАДСЬКОГО КОМПЛЕКСУ ПО ВУЛ. І. МАЗЕПИ, 1 В М. КИЄВІ." Наука та будівництво 18, no. 4 (May 9, 2019): 50–59. http://dx.doi.org/10.33644/scienceandconstruction.v18i4.57.
Full textAbstract:
Ущільнення забудови сучасних мегаполісів примушує здійснювати будівництво на територіях зі складними рельєфом, інженерно-геологічними умовами і небезпечними геологічними процесами.На прикладі проектування адміністративно-громадського комплексу виконана оцінка стійкості схилу прилеглої території в період будівництва та впливу гідрогеологічного режиму на комплекс після завершення будівництва, а також визначено приток води в котлован та фільтраційні параметри підземного потоку на майданчику будівництва.Оцінка стійкості схилу виконувалась з урахуван-ням будівництва адміністративно-громадського комплексу для природного стану ґрунтів та при повному їх водонасиченні.Розрахунок притоку води в котлован заснований на теорії фільтрації, що розроблена Н.Н. Павловським.Фільтраційна міцність ґрунту при виході ґрунтових вод в котлован оцінюється на основі розрахунків та експериментальних досліджень ґрунтів при діючих на майданчику будівництва градієнтах напору та особливостей конструкцій.З ціллю аналізу впливу комплексу після закінчення будівництва на гідрогеологічний режим виконано чисельне моделювання руху підземних вод. Моделювання виконувалосьза допомогою обчислювальної програми, що розраховує тримірний фільтраційний потік, баланс водних мас, масоперенос та дозволяє визначити всі необхідні параметри ґрунтового потоку, а також побудувати карту гідроізогіпс для існуючих рівнів ґрунтових вод та їх прогнозованого підйому на 1,5 м та візуалізувати отримані результати. Ці розрахунки дозволяють оцінити можливість підтоплення існуючих будівель на прилеглій території в результаті виникнення «баражного ефекту», що викликаний заглибленням підземної частини комплексу нижче рівня ґрунтових вод.Представлені результати досліджень можуть бути використані при прийнятті технічних рішень щодо підвищення стійкості схилу з урахуванням будівництва, а також вибору конструктивних методів захисту від фільтраційного випору ґрунту в котловані при будівництві та захисту фундаментів і підземних конструкцій від підтоплення підземними водами в результаті зміни гідрогеологічного режиму.
5
Лемеха, Р. І. "МИТНИЙ РЕЖИМ ЯК РІЗНОВИД АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕЖИМУ: АСПЕКТИ ТЕОРІЇ." Знання європейського права, no. 3 (February 3, 2021): 104–9. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i3.108.
Full textAbstract:
У науковій публікації досліджується поняття митного режиму як різновиду адміністративно-правового режиму з метою визначення теоретико-методологічних засад удосконалення адміністративно-правового регулювання митних режимів в Україні.
Методологія даної публікації ґрунтується на комплексному поєднанні філософських (законів діалектики та метафізики), загальнонаукових (прийомів логічного методу, системного та структурно-функціонального методів) та спеціально-юридичних методів дослідження (методології порівняльного правознавства, методу юридичного моделювання тощо), принципів об'єктивності та історизму.
Зазначається, що правовий режим є не тільки сукупністю норм права, які цілеспрямовано регулюють певні суспільні відносини, але й по суті є динамічним процесом правового регулювання із застосуванням цілого ряду правових засобів, включаючи адміністративну та судову практику.
Під адміністративно-правовим режимом пропонується розуміти динамічну систему взаємопов'язаних правових засобів регулювання певної сфери публічно-правових відносин, одним із учасників яких є органи публічної адміністрації, які використовують передбачені чинним законодавством інструменти адміністративно-правового впливу з метою забезпечення публічних інтересів держави та суспільства.
Зазначається, що митні режими відносяться до міжгалузевих, постійно діючих адміністративно-правових режимів у сфері публічного управління та економіки на території пунктів пропуску через державний кордон України, та пов'язані із режимом обігу предметів - порядком переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України.
Аналізується законодавче визначення митного режиму як комплексу взаємопов'язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення.
Формулюється висновок про необхідність удосконалення визначення митного режиму в чинному Митному кодексі України, а саме визначення митного режиму як комплексу правових засобів, якими, в залежності від заявленої мети переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, врегульовано порядок такого переміщення: митні процедури щодо цих товарів та транспортних засобів, їх правовий статус, порядок визначення митної вартості, умови оподаткування, використання після митного оформлення.
Зазначається, що перспективність подальшого дослідження даної тематики зумовлена необхідністю удосконалення теоретико-методологічних та правових засад митних режимів в Україні, приведенням їх у відповідність до міжнародних стандартів, а також норм і принципів права ЄС.
6
Рибченко, Л. С. "Радіаційний режим на території України в холодний і теплий період." Український географічний журнал, no. 4 (2010): 28–36.
Find full text
7
Стеблянко, Аліна, and Марія Солдатенко. "ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ПОДАТКОВИХ РЕЖИМІВ В ПОДАТКОВОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ ТА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН." Молодий вчений, no. 11 (99) (November 30, 2021): 332–35. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-11-99-73.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу правового регулювання спеціальних податків режимів як у податковому праві України, так і зарубіжних країн. Актуальність описаної в статті проблеми обумовлена важливістю надання податкових пільг суб’єктам господарювання, які виступають дієвим інструментом для регулювання економіки кожної країни. У статті розглянуто визначення поняття «спеціальний податковий режим». Проаналізовано досвід інших країн щодо особливостей спеціальних податкових режимів. Підсумовано, що норми податкового законодавства потребують удосконалення в частині обрання спрощеної системи оподаткування відповідними суб’єктами. Зауважено, що доцільним є звільнити від сплати податків підприємства, що мають невисокий річний дохід, або знизити його, адже це призведе до створення нових підприємств та їх розвитку на території України. Запропоновано розширити перелік суб’єктів підприємницької діяльності, що можуть застосовувати спеціальні податкові режими.
8
Твердохліб, І. М. "Правовий режим території України, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи." Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ, no. 1 (2007): 45–54.
Find full text
9
МАЛИШЕВ, ОЛЕКСАНДР. "Охорона культурної спадщини на окупованих територіях України." Право України, no. 2000/11 (2020): 110. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-11-110.
Full textAbstract:
Проблема охорони культурної спадщини на окупованих територіях України виникла відразу після анексії Криму та початку збройного конфлікту на сході України. Зазначеної теми торкається вже перший, прийнятий ще у квітні 2014 р., Закон України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, проте за весь цей період так і не було впроваджено системних підходів до відповідної роботи. Поточна ситуація із замороженням конфлікту може сприяти посиленню невоєнних форм протистояння з агресором, а захист культурної спадщини України, що потрапила під окупацію, поступово стає одним із основних фронтів гібридної війни. З огляду на це загострюється актуальність дослідження правових аспектів охорони культурної спадщини на окупованих територіях. Метою статті є її доведення до широкого загалу юристів, висвітлення авторського досвіду у відповідній сфері та надання пропозицій щодо удосконалення юридичних механізмів захисту національного надбання, що опинилося під тимчасовим контролем та у зоні інтересів російського агресора. Аналіз наявних даних свідчить про те, що Україна вживає певні заходи щодо обстоювання своєї позиції з питань охорони культурної спадщини на окупованих територіях і реагування на відповідні посягання з боку російських загарбників. Насам перед використовуються дипломатичні інструменти та санкції. Водночас навіть на сьомому році війни цим крокам досі бракує злагодженості та політичної координації. Важливим є створення правових передумов для усунення цих проблем. Потребує взаємного узгодження вже саме законодавче визначення Україною правового режиму тимчасової окупації територій Автономної Республіки Крим та окремих районів Донецької та Луганської областей (як і обов’язки окупанта з охорони культурної спадщини України). Поруч із посиленням роботи на міжнародному рівні із задіянням нових механізмів та належним використанням потенціалу ратифікованих документів, продовженням та удосконаленням санкційної політики, Україні потрібно передусім скоординувати роботу з відстеження стану об’єктів культурної спадщини на окупованих територіях, зокрема, за допомогою сучасних технологій супутникової зйомки. Це дасть змогу для радикального збільшення числа кримінальних проваджень щодо злочинів окупантів, що стане базисом для розвитку українського наступу на цьому фронті. Питання про врегулювання моніторингових функцій органів охорони культурної спадщини потребує вирішення на законодавчому рівні.
10
МАЛИШЕВ, ОЛЕКСАНДР. "Охорона культурної спадщини на окупованих територіях України." Право України, no. 2000/11 (2020): 110. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-11-110.
Full textAbstract:
Проблема охорони культурної спадщини на окупованих територіях України виникла відразу після анексії Криму та початку збройного конфлікту на сході України. Зазначеної теми торкається вже перший, прийнятий ще у квітні 2014 р., Закон України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, проте за весь цей період так і не було впроваджено системних підходів до відповідної роботи. Поточна ситуація із замороженням конфлікту може сприяти посиленню невоєнних форм протистояння з агресором, а захист культурної спадщини України, що потрапила під окупацію, поступово стає одним із основних фронтів гібридної війни. З огляду на це загострюється актуальність дослідження правових аспектів охорони культурної спадщини на окупованих територіях. Метою статті є її доведення до широкого загалу юристів, висвітлення авторського досвіду у відповідній сфері та надання пропозицій щодо удосконалення юридичних механізмів захисту національного надбання, що опинилося під тимчасовим контролем та у зоні інтересів російського агресора. Аналіз наявних даних свідчить про те, що Україна вживає певні заходи щодо обстоювання своєї позиції з питань охорони культурної спадщини на окупованих територіях і реагування на відповідні посягання з боку російських загарбників. Насам перед використовуються дипломатичні інструменти та санкції. Водночас навіть на сьомому році війни цим крокам досі бракує злагодженості та політичної координації. Важливим є створення правових передумов для усунення цих проблем. Потребує взаємного узгодження вже саме законодавче визначення Україною правового режиму тимчасової окупації територій Автономної Республіки Крим та окремих районів Донецької та Луганської областей (як і обов’язки окупанта з охорони культурної спадщини України). Поруч із посиленням роботи на міжнародному рівні із задіянням нових механізмів та належним використанням потенціалу ратифікованих документів, продовженням та удосконаленням санкційної політики, Україні потрібно передусім скоординувати роботу з відстеження стану об’єктів культурної спадщини на окупованих територіях, зокрема, за допомогою сучасних технологій супутникової зйомки. Це дасть змогу для радикального збільшення числа кримінальних проваджень щодо злочинів окупантів, що стане базисом для розвитку українського наступу на цьому фронті. Питання про врегулювання моніторингових функцій органів охорони культурної спадщини потребує вирішення на законодавчому рівні.
11
Морозов, О. В., В. В. Морозов, and Є. В. Козленко. "Науково-методологічне обґрунтування типовості Інгулецького зрошуваного масиву для сухостепової зони України." Аграрні інновації, no. 6 (July 9, 2021): 21–30. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2021.6.4.
Full textAbstract:
В основу реалізації Стратегії зрошення і дренажув Україні на період до 2030 року покладено відновлення,реконструкцію і модернізацію наявних зрошувальнихі дренажних систем, а також будівництво нових об’єк-тів. На всіх зрошувальних системах за багато десятирічїх функціонування накопичений значний обсяг інфор-мації, яка відображає особливості проєктно-вишуку-вальних робіт, будівництва й експлуатації, технологійвирощування сільськогосподарських культур, у томучислі режими їх зрошення, моніторингу еколого-меліо-ративного стану земель, типи і характеристики ґрунтів,їх родючість, водно-сольовий та поживний режим, типи,параметри і режим роботи штучного дренажу, способиі методи вирішення проблем. Серед усіх зрошуваль-них систем сухостепової зони України особливу рольвідіграє Інгулецька зрошувальна система, яка функ-ціонує з 1957 р. і є першою на Півдні України. На ційсистемі вперше для зрошуваного землеробства регіонубули розроблені технології вирощування сільськогоспо-дарських культур, розроблені їх режими зрошення,агромеліоративні та гідрогеолого-меліоративні заходищодо охорони і збереження ґрунтів, обґрунтовані опти-мальні параметри закритого горизонтального дренажу,рекомендації щодо використання для зрошення водирізної мінералізації і хімічного складу та багато інших актуальних питань. Результати досліджень вищеназ-ваних робіт можуть впроваджуватися у сільськогоспо-дарське виробництво, водне господарство і меліораціюземель не тільки на землях Інгулецької зрошувальноїсистеми. Але в кожному конкретному випадку необ-хідно застосовувати науково обґрунтовану методологіюі методи обґрунтування типовості об’єктів дослідженняі об’єктів, на яких впроваджуються результати проведе-них досліджень або відбувається їх адаптація до новихприродних і господарських умов. У визначенні типо-вості зрошуваних об’єктів у сухостеповій зоні Україниосновним методом рекомендується застосовуватирізні види районування території: фізико-географічне,ґрунтове, ландшафтне, кліматичне, природно-сіль-ськогосподарське, біопродуктивності земельних угідь,гідрогеологічне та ін. Інгулецький зрошуваний масивза основними видами районування території – гідроге-ологічного, ґрунтового, агрокліматичного та ландшафт-ного – є типовим практично для всіх зрошуваних маси-вів сухостепової зони. Висновок. Одержані результатидослідження доцільно застосовувати у розробці іннова-ційних технологій вирощування сільськогосподарськихкультур; технологій і режимів зрошення; у системі моні-торингу й управління еколого-агромеліоративним ста-ном зрошуваних земель; в обґрунтуванні оптимальнихпараметрів і режимів функціонування закритого горизон-тального дренажу; розробці еколого-агромеліоративнихзаходів з охорони і підвищення родючості ґрунтів.
12
Соколенко, В. М., О. Е. Подлєвський, and К. В. Соколенко. "Проблеми та передумови доповнення функцій регіональної типології в сучасних умовах луганської області." ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, no. 8(256) (December 10, 2019): 74–80. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2019-256-8-74-80.
Full textAbstract:
Визначено історичні аспекти формування агломерацій Донбасу та обставини їх деградації. Досліджено тенденції розвитку регіону, обставини та передумови формування міських промислових агломерацій Донбасу.Проаналізовано відповідність існуючих регіональних типологій за ознаками функцій території Луганської області в сучасних умовах. Для внутрішнього регіону, яким традиційно був Донбас, збройний конфлікт вносить лінію розмежування та кордон. Цей чинник функцію транскордонної співпраці змінює на прикордонний режим або контроль.
13
Masalskiy, V. P., and S. I. Kuznetsov. "Вплив паркових насаджень на температурний режим урбанізованого середовища." Scientific Bulletin of UNFU 28, no. 7 (September 27, 2018): 49–52. http://dx.doi.org/10.15421/40280710.
Full textAbstract:
Наведено результати досліджень із впливу міських насаджень на температурний режим урбанізованого середовища. Встановлено, що різниця температур повітря на різних об'єктах озеленення залежить від розмірів зеленого масиву; чим більшим є деревний масив, тим більшим є його вплив на температуру повітря. З'ясовано, що найбільший вплив на температуру повітря мають стиглі й перестиглі насадження заввишки понад 20 м і дерева зі щільною широкорозкидистою кроною. Таким вимогам найбільше відповідають саме аборигенні види деревних рослин. Порівняно з іншими об'єктами озеленення, різниця температур, відносно контролю, у дендропарку становила 12,7 %, тоді, як на інших об'єктах цей показник не перевищив 6,9 %. Тобто, великі, вікові деревні масиви, створені аборигенними видами, найбільше впливають на зниження температури в літній період. За результатами проведених досліджень встановлено пряму залежність впливу розмірів парків на температурний режим. Чим більший деревний масив за площею, тим більша різниця температур між парком та відкритим простором або вулицею. Доведено, що деревні масиви (парки) доцільно створювати з аборигенних видів декоративно-листяної (тіньової) групи дубового типу. Відзначено, що чим більша площа деревного масиву, тим на більшу відстань поширюється вплив насаджень на температурний режим прилеглої території.
14
Руда, Марія, Михайло Паславський, and Тарас Бойко. "АНАЛІЗ АКУСТИЧНОГО ВПЛИВУ ВІТРОЕНЕРГЕТИЧНИХ ПАРКІВ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ НА ПРИЛЕГЛУ СЕЛІТЕБНУ ТЕРИТОРІЮ." ΛΌГOΣ. МИСТЕЦТВО НАУКОВОЇ ДУМКИ, no. 10 (February 4, 2020): 48–60. http://dx.doi.org/10.36074/2617-7064.10.010.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано акустичне навантаження вітрових електростанцій з метою встановлення їх впливу на стан довкілля для забезпеченняекологічної безпеки. Оцінено вплив вітроенергетичних установок проектованої вітроенергетичної станції в межах Боржавської ПолониниСхідних флішових Карпат на акустичний та вібраційний режим прилеглої території. Проведено акустичні розрахунки у програмі АРМ «Акустика» 2.4МНПО «Екоблік» та порівняно отримані результати з допустимими рівнями акустичного навантаження за діючими нормативними документами. Урезультаті, розрахункові значення рівнів акустичного забруднення на межі санітарно-захисної зони відповідають чинним нормативам.
15
Прав, Роман. "НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ І РЕАЛІЗАЦІЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВНОЇ БЕЗПЕКИ В ІНФОРМАЦІЙНІЙ СФЕРІ." Public management 19, no. 4 (May 29, 2019): 228–41. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-4(19)-228-241.
Full textAbstract:
Акцентовано увагу на питанні інформаційної безпеки Украї- ни, що ускладнене відсутністю відповідної стратегії.
До важливих стратегічних документів у сфері інформаційної політики та державної безпеки належать “Стратегія розвитку інформаційного су- спільства в Україні” (2013), у якій визначено пріоритети діяльності в галу- зі забезпечення інформаційної безпеки, “Стратегія кібербезпеки України” (2016). Метою цієї стратегії є створення умов для безпечного функціону- вання кіберпростору, його використання в інтересах особи, суспільства і держави. Визначено загрози кібербезпеці, національну систему кібер- безпеки, основних суб’єктів забезпечення кібербезпеки, пріоритети та на- прями забезпечення кібербезпеки України тощо. Законодавчо-нормативні акти щодо державної безпеки в інформаційній сфері можна поділити на чотири блоки за рівнем узагальнення та конкретизації. 1-й блок складають концептуальні, доктринальні, стратегічні акти, які є основою забезпечен- ня інформаційної безпеки; 2-й блок — закони України, що безпосередньо або опосередковано стосуються безпеки в інформаційній сфері; 3-й блок — підзаконні нормативні акти Верховної Ради і Кабінету Міністрів Украї- ни і нормативні акти міністерств, інших органів виконавчої влади щодо безпеки в інформаційній сфері; виділено 4-й блок нормативних актів, які стосуються окупованих українських територій. Це, насамперед, стратегії щодо інформаційної реінтеграції окупованих територій — Донецької і Лу- ганської областей, Криму. Визначено необхідність формування окремої інформаційної політики для окупованих і прилеглих регіонів та для іншої території України.
До інформаційної складової належить також нормативно-правові акти щодо забезпечення прав, свобод населення окупованих територій: Закон України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” (2014), постанова ВРУ “Про За- яву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського наро- ду у складі Української Держави” (2014), рішення РНБО “Про невідкладні заходи щодо захисту національних інтересів на Півдні та Сході України, у Чорному та Азовському морях і Керченській протоці” (2018).
Порушено питання проблеми регулювання у сфері інформаційної безпе- ки України: декларативність багатьох норм, відсутність законодавчо нада- них повноважень відповідальних органів і механізмів координації діяльно- сті тощо.
16
Goloborodko, K. K., and V. Mahina. "Лускокрилі (Lepidoptera), які охороняються в Національному природному парку «Великий Луг»." Biosystems Diversity 21, no. 2 (November 28, 2013): 89–94. http://dx.doi.org/10.15421/011315.
Full textAbstract:
Досліджено лускокрилих фауни національного природного парку «Великий Луг». Серед комплексу Lepidoptera 27 видів занесено до охоронних списків різного рівня: 11 видів – до списку МСОП, 17 – до Червоної книги України, 8 – до Європейського Червоного списку тварин і рослин, що перебувають під загрозою зникнення у світовому масштабі, 6 – до Червоної книги «Європейських денних метеликів». У комплексі видів, що охороняються на території НПП, представлені види із 5 надродин, 11 родин. Територія НПП «Великий Луг» повністю розташована в долині р. Дніпро, що дає змогу запровадити охоронний режим у широкому спектрі екосистем (степові, лучні, лісові, болотяні, острівні тощо). Саме строкатість умов існування дозволила тут сформуватись цікавому зоогеографічному комплексу, представленому 5 основними групами (палеарктична – 26%, понтоказахська – 26%, середземноморська – 22%, євросибірська – 15%, європейська – 11%). Цікавою виявилась екологічна структура: ксеротермофіли-1 – 46%, мезофіли-1 – 18%, ксеротермофіли-2 – 15%, мезофіли-2 – 11%, гігрофіли – 4%, убіквісти – 4%. Аналіз сучасних загроз існуванню лускокрилих у межах НПП показав наявність таких найважливіших факторів: абразія берегів Каховського водосховища, перевипас свійської худоби, рекреаційне навантаження та штучне лісорозведення.
17
С., Лісна І., and Михайлів Т. Є. "СТАЛІНСЬКІ РЕПРЕСІЇ НА ПІВДНІ УКРАЇНИ В 20-30-х рр. ХХ ст." Актуальні проблеми права: теорія і практика, no. 1 (37) (January 24, 2020): 71–79. http://dx.doi.org/10.33216/2218-5461-2019-37-1-71-79.
Full textAbstract:
Дослідження масових репресій сталінського режиму привертає увагу суспільства вже 60 років, починаючи з проголошення М. С. Хрущовим таємної доповіді про культ особи Сталіна на XX з'їзді ЦК КПРС.
Реальні масштаби злочинів, скоєних тоталітарною державою в умовах абсолютної таємниці, стали остаточно відомими під час другої кампанії десталінізації, здійсненої М. С. Горбачовим в роки перебудови. Проте, фактично лише незалежній Україні створено реальні умови для всебічного вивчення пов'язаних з масовими репресіями історичних джерел і виявлення повної картини фізичних та моральних втрат українського народу, який опинився в епіцентрі сталінських репресій.
Тяжкою спадщиною цієї доби є масові репресії, які чинились сталінським режимом та його провідниками на території України, зокрема на Півдні. Дослідження репресій дає змогу збагатити історичну науку новим оригінальним і фактичним матеріалом, аргументовано викрити злочинну діяльність Й. Сталіна, його оточення та створеної ним репресивно-каральної машини. У роки розбудови Української держави виключно важливим є процес переосмислення багатьох проблем історії України. Лише з урахуванням минулого, в тому числі і тих драматичних подій, які принесли репресії, українське суспільство може йти в майбутнє.
Ключові слова: Сталінські репресії, Миколаївщина, Одещина, інтелігенція, концтабори, тоталітарний режим.
18
Semko, Volodymyr, Victor Pashinskyi, Stanislav Dzhyrma, and Mykola Pashynskyi. "Temperature Mode of Operation of Buildings in the Territory of Kirovograd Region." Central Ukrainian Scientific Bulletin. Technical Sciences, no. 1(32) (2019): 235–43. http://dx.doi.org/10.32515/2664-262x.2019.1(32).235-243.
Full text
19
БАБІН, БОРИС. "Міжнародно-правові аспекти реінтеграції територій." Право України, no. 2020/12 (2020): 63. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-12-063.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу міжнародно-правового виміру механізмів реінтеграції територій, відторгнутих від держав через їхню окупацію, спробу анексії або формування на цих територіях квазідержавних утворень чи частково визнаних держав. Особлива увага приділена правовим механізмам, які були застосовані Федеративною Республікою Німеччина стосовно возз’єднання зі Східною Німеччиною, та Хорватією щодо відновлення сталого розвитку й усунення наслідків конфлікту на деокупованих територіях. Висвітлено позиції пострадянських країн, а саме Азербайд жану, Грузії та Молдови, щодо перспектив реінтеграції окупованих територій, правової оцінки режиму таких територій, захисту населення та відновлення їхніх прав. Досліджено універсальні норми міжнародного права, застосовні до питань реінтеграції територій. Окреслено ситуацію, яка постала перед Україною щодо реінтеграції власних територій, зокрема у міжнародно-правовому вимірі, та вказано на її об’єктивні особливості. Порушені у статті питання ускладнюються їх істотним політико-правовим значенням, зокрема для науковців, залежно від країни їхнього походження, що зумовлює порівняно невелику кількість об’єктивних праць із окресленої проблематики. При цьому дослідження, здійснені неупередженими авторами третіх країн, як правило, не претендують на глибоке знання передумов конфліктів, національного законодавства залучених у ці конфлікти територій і тим паче на відображення практичної розбудови управління у квазідержавних утвореннях, які формуються на територіях, що підлягають реінтеграції. Крім того, в Україні зазначена проблематика не отримала належного рівня наукового аналізу до 2014 р. Метою статті є визначення міжнародно-правових викликів, пов’язаних із реінтегра цією державами непідконтрольних територій, зокрема на етапах підготовки реінтеграції та її здійснення, під час та після відновлення контролю над територією, а також зовнішнього реагування на наслідки реінтеграції. Основні результати дослідження полягають у характеристиці таких викликів і формуванні рекомендацій для реагування на них органами державної влади України. У висновках зазначається, що реінтеграція територій породжує низку міжнародно-правових викликів, які мають різну природу на етапах підготовки до реінтеграції, під час та після відновлення контролю над територією. Основним із них євідповідальність держави за відповідну територію та її населення до, під час та після процедури реінтеграції, а також питання правонаступництва та відповідальності. При цьому вказується, що переговорні процеси з питань припинення вогню та деескалації конфлікту не мають ознак заходів реінтеграції, а захист прав переміщених осіб не завжди є фактором реінтеграції територій.
20
Забродіна, О. "Актуальні питання зупинення виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам." Юридичний вісник, no. 4 (February 5, 2020): 155–60. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.984.
Full textAbstract:
Стаття присвячена актуальним проблемам соціального захисту внутрішньо переміщених осіб при нарахуванні та виплаті пенсій, автором проаналізовано загальні підстави зупинення таких виплат та підстави їх поновлення, оскарження таких дій представників Пенсійного фонду України, а також досліджені найпоширеніші проблеми реалізації права внутрішньо переміщених осіб на отримання пенсії, як виплати, заслуженої попередньою працею, і яка є однією з форм соціального захисту. Відповідно до ч.4 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлення зв’язків та взаємодія органів державної вла- ди України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України. Отже, порядок обміну та підтвердження інформацією між державними органами з приводу встановлення зв’язків та взаємодії органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України, і є обовязком безпосередньо таких державних органів. Проаналізована відповідна судова практика з даної проблематики та зроблені пропозиції щодо спрощення здійснення та захисту соціальних прав вимушених переселенців. Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому, згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, Пенсійний фонд України у своїй діяльності зобов’язаний діяти лише у встановлений законом спосіб, та суворо дотримуючись прав так законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, зокрема.
21
ПІВТОРАК, Галина, Віктор ГОЛОМОВЗИЙ, and Мар’яна ЖИЛА. "ОЦІНКА ВПЛИВУ ЗМІНИ ПАРАМЕТРІВ ФУНКЦІЇ ПЕРЕВАГИ НА РОЗПОДІЛ ПОПИТУ НА ПЕРЕМІЩЕННЯ МІЖ ТРАНСПОРТНИМИ РАЙОНАМИ МІСТА." СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ В МАШИНОБУДУВАННІ ТА ТРАНСПОРТІ 2, no. 15 (November 27, 2020): 118–26. http://dx.doi.org/10.36910/automash.v2i15.399.
Full textAbstract:
Метою виконання роботи була оцінка того, як впливатиме зміна значень коефіцієнтів функції переваги Box-Cox, що застосовується при виконанні етапу розподілу попиту 4-етапної моделі транспортного планування в програмному середовищі Visum, на результати розподілу матриці кореспонденцій.
У PTV Visum оцифровано територію проходження тролейбусного маршруту № 29 у м. Львові та занесено необхідну початкову інформацію про режим роботи маршруту. Для отримання даних про величину пасажиропотоку на маршруті для формування початкової матриці кореспонденцій проведено натурні спостереження.
В процесі виконання першого етапу розрахунку, етапу генерації попиту, розраховано ступені генерації та притягання для кожного транспортного району на шляху руху маршруту. На етапі розподілу попиту початкову матрицю кореспонденцій розподілено між шарами попиту в залежності від мети переміщення (всього отримано 7 таких матриць). Коефіцієнти використовуваної функції переваги Box-Cox розраховувалися на основі параметрів сформованої еліпсової моделі території проектування.
Щоб проаналізувати вплив значень коефіцієнтів функції переваги на значення отриманих матриць, почергово змінювалися значення коефіцієнтів та проводився перерахунок етапу розподілу попиту у PTV Visum. Зміна значень коефіцієнтів не здійснює впливу на сумарну величину матриці, проте змінює суму прибуттів в кожен транспортний район. Визначено граничні значення коефіцієнтів функції Box-Cox, при перевищенні яких розподіл між транспортними районами суттєво змінюється. Чим більші абсолютні значення коефіцієнтів досліджуваної функції переваги, тим більше впливу на кінцевий результат матриць матиме похибка в їх розрахунку.
22
Дробот, Артур. "Окупаційний режим гітлерівської Німеччини на території України в роки Великої вітчизняної війни у світлі сучасних історичних досліджень." Історія в школі, no. 5/6 (2009): 1–3.
Find full text
23
Kniaz, Hanna, and Anastasiia Ilchenko. "ПОЕТИКА ОБРАЗНОЇ СИСТЕМИ В РОМАНІ ДЖ. ОРВЕЛЛА «СКОТОФЕРМА»." Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди "Літературознавство" 4, no. 94 (2019): 63–77. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1076.2019.4.94.05.
Full textAbstract:
ХХ століття ознаменоване формуванням та становленням тоталітарних держав. Література зреагувала на це появою творів-антиутопій, які висвітлювали ознаки авторитаризму та розвінчували міф про створення ідеального суспільства. Зокрема тоталітарний режим Радянського Союзу викликав зацікавленість у англійського письменника Дж. Орвелла, який здійснив спробу проаналізувати теорію К. Маркса через призму організації життя тварин у сатиричному романі «Скотоферма». Мета статті полягає у тому, щоб дослідити особливості роману «Скотоферма» Дж. Орвелла на рівні різних типів образності та виокремити їхню специфіку функціонування, враховуючи авторське світобачення у критичному ставленні до соціально-політичних цілей та реальностей. У статті здійснено спробу розглянути поетику образності роману з урахуванням її типів: зоровий, слуховий, одоровий, смаковий і кінестетичний. Кожний тип образності потрібен для виокремлення певних рис головних героїв та їхнього відношення до подій з урахуванням авторського задуму. Зорові образи допомагають у створенні портретної характеристики головних героїв, за якою стають пізнаваними реальні історичні особи. Слухові образи доповнюють зовнішність героїв, актуалізуючи їхню справжню тваринну природу із зображенням причинно-наслідкових зв’язків між вчинками героїв та подіями. Одорові та смакові образи за своєю чисельністю поступаються вище означеним, проте слугують для передачі повноти картини зовнішнього та внутрішнього устрою ферми, висвітлюючи минулі та майбутні події, які охоплюють тваринне життя. Кінестетичні образи передають рухи, реакції тварин, які символізують їхнє ставлення до проголошення та створення республіки тварин та формують поведінкові моделі у тоталітарному режимі. Деякі типи образної системи помежовані один з одним, що, з одного боку, ускладнює їхню класифікацію, проте, з іншого – уможливлює створення повної картини твору з урахуванням авторського світобачення. Дж. Орвелл використовує різні типи образності для створення повноцінних образів персонажів, які знаходять порівняння із реальними історичними фігурами радянського суспільства, зображуючи їхні спільні зовнішні та поведінкові риси. Це сприяє формуванню і розвитку сюжету, який передає зміни, що відбулися в суспільстві в процесі встановлення тоталітарного режиму на території колишнього СРСР.
24
Вожегова, Р. А., І. Т. Нетіс, Л. І. Онуфран, and Г. І. Сахацький. "Зміна клімату та аридизація Південного Степу України." Аграрні інновації, no. 7 (September 24, 2021): 16–20. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2021.7.3.
Full textAbstract:
Мета. Дослідити зміни клімату на півдні України та їх вплив на накопичення вологи в ґрунті, динаміку її запа- сів, ефективність використання опадів, водозабезпече- ність агроценозів та запропонувати заходи запобігання аридизації території. Методи: польовий, лабораторний, статистичний, аналітичний, розрахунково-порівняль- ний. Результати. На півдні України за 138 років клімат значно змінився. За період із 1882 року до 1971 року опадів випадало в середньому 347,3 мм, а за наступні 38 років (1972–2010 роки) їх уже було 458,1 мм, що на 110,8 мм більше, тому в цей період забезпеченість рослин вологою значно покращилась. Однак на практиці в зем- леробстві це майже непомітно. Виявлено, що ґрунтом поглинається дуже мала кількість опадів. Так, із 196 мм, які випали за осінньо-зимовий період, у середньому за роки спостережень на посівах пшениці після кукурудзи на силос ґрунтом поглиналось лише 42%, на пару – 20, а на зрошенні – 16% від тих опадів, що випали. Решта води опадів, а саме 58–84%, ймовірно, збігла в низини, частина випарувалася або вимерзла і втрачена, не при- носячи ніякої користі. Для посушливої зони такі великі втрати вологи недопустимі, бо це – фактично втрачений урожай зерна. Саме через великі втрати опадів за біль- шої їх кількості водний режим ґрунту на посівах пшениці не покращився. Повніше вбирання осінньо-зимових опа- дів є одним з найбільших резервів покращення забезпе- чення посівів пшениці водою. В період 2011–2020 років порівняно з попереднім періодом (1972–2010 роки) відбулося зменшення річної кількості опадів з 458 до 387 мм, а річна температура повітря підвищилась до 12,1ºС, або на 2,0ºС. В останні п’ять років у цій зоні водний і тепловий режими для сільськогосподарських культур погіршились, відбувається значне прискорення аридизації Південного Степу. Висновки. В Херсонській області за останні 10 років річна кількість опадів змен- шилась на 71 мм, а температура зросла на 2,0°С, що загрожує опустелюванню території та зниженню продук- тивності агроценозів. За осінь і зиму ґрунтом вбирається дуже мала кількість опадів, а саме 20–60%, а решта води опадів, а саме 40–80%, втрачається. Втрати вологи опадів настільки великі, що стають загрозливими для ведення землеробства, особливо з огляду на потепління клімату. Для кращого забезпечення агроценозів вологою і стримування аридизації території необхідно покращити агрофізичні властивості ґрунтів шляхом внесення гною, подрібненої соломи, стебел кукурудзи та інших органіч- них решток, впровадження відповідних сівозмін, удоско- налення способів обробітку ґрунту та збільшення площі зрошуваних земель.
25
Лемеха, Р. "Адміністративно-правове регулювання митних режимів в японській державі та Китайській Народній Республіці." Юридичний вісник, no. 6 (February 17, 2021): 263–70. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2055.
Full textAbstract:
У науковій публікації досліджується адміністративно-правове регулювання митних режимів в Японській Державі та Китайській Народній Республіці задля запозичення найкращого позитивного досвіду організації митної справи та визначення можливості його впровадження в національне законодавство та юридичну практику.
Актуальність статті обґрунтовується тим, що, як показують дослідження, значна кількість суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в Україні не задоволена якістю митних послуг та професіоналізмом осіб, з якими вони взаємодіють на митниці (представники компаній вказують на нестачу злагодженої взаємодії між контролюючими органами та низьку активність митниці щодо координації такої взаємодії).
Методологія публікації ґрунтується на комплексному поєднанні філософських (законів діалектики та метафізики), загальнонауко-вих (прийомів логічного методу, системного та структурно-функціонального методів) та спеціально-юридичних методів дослідження (методології порівняльного правознавства, методу юридичного моделювання тощо), принципів об'єктивності та історизму.
Формується висновок про те, що Японія як розвинута держава зі стабільною ринковою економікою та високим показником валового внутрішнього продукту застосовує систему преференцій, створену для сприяння економічному зростанню в країнах, що розвиваються. Для України такий досвід є позитивним для застосування у перспективі. Для розвитку національної митної справи більш корисним є досвід правового регулювання митних режимів у Китайській Народній Республіці. Зокрема, позитивним є досвід стимулювання експорту та гнучкої тарифної політики в Китайській Народній Республіці. Ключовою в цьому досвіді є політика захисту національного виробника та стимулювання національної промисловості завдяки системі заходів тарифного та нетарифного регулювання в процесі функціонування митних режимів. Зокрема, митний режим експорту має бути максимально спрощеним у поєднанні з ефективним контролем з боку публічної адміністрації задля недопущення фактів фіктивного відшкодування податку на додану вартість та інших зловживань. В рамках митного режиму імпорту необхідно застосовувати гнучку систему заходів тарифного та нетарифного регулювання задля стимулювання імпорту товарів, які не виробляються в Україні, та обмеження імпорту товарів, які достатньою мірою випускаються національними підприємствами. Розвитку потребує митний режим переробки на митній території (який активно використовується в КНР) завдяки достатньо невисокій вартості праці в Україні та потенціалу розвитку національної економіки.
Перспективність подальшого дослідження з цієї тематики обґрунтовується необхідністю удосконалення теоретико-методологічних та правових засад митних режимів в Україні, приведення їх у відповідність до міжнародних стандартів з урахуванням актуального та найкращого позитивного досвіду зарубіжних країн.
26
Степова, О. В., and В. В. Рома. "Аналіз впливу змін кліматичних умов на кисневий режим річки Псел." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 2 (June 27, 2018): 113–19. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2018.02.18.
Full textAbstract:
Актуальність теми обумовлена необхідністю визначення змін гідрологічного, гідрохімічного та гідроекологічного стану водних об’єктів України в умовах антропогенного впливу та глобального потепління з метою оптимізації управління водними ресурсами. Метою досліджень є вивчення впливу змін клімату на якість водних ресурсів річки Псел залежно від температурного режиму і кількості опадів у Полтавській області. В роботі розглянуто вплив глобального потепління, а саме зміни температурного режиму повітря та кількості опадів на якісні та кількісні характеристики річки Псел на території Полтавської області. За допомогою статистичних методів доведено існування кореляційного зв’язку між параметрами клімату та якісними характеристиками водойми. Результати досліджень доцільно враховувати під час розробки схем адаптації регіону до умов глобального потепління та у процесі керування водоохоронною діяльністю в басейні річки Псел. Практичне значення результатів полягає в наданні оцінок змін характеристик водних ресурсів річки Псел, виявленні наслідків змін клімату на гідрологічний, гідрохімічний та гідроекологічний режими річки, встановленні взаємозв’язків між підвищенням середньорічної температури води та кисневим режимом водойми. Результати роботи у подальшому будуть використані під час розроблення регіональних екологічних програм та схем оптимізації поводження з водними ресурсами.
The climate of the planet is a complex system that changes as a result of processes of interaction between the atmosphere, the ocean and man. These elements are in a balanced equilibrium, which is now being destroyed by man's human activity. The urgency of the theme is due to the necessity of determining changes in the hydrological, hydrochemical and hydroecological state of water objects of Ukraine in the conditions of anthropogenic influence and global warming in order to optimize the management of water resources.
The purpose of the research is to study the impact of climate change on the quality of water resources of Psel river, depending on the temperature regime and rainfall in Poltava region.
The paper examines the effects of global warming, namely changes in the temperature regime of air and rainfall on qualitative and quantitative characteristics of Psel river in the territory of Poltava region. Using statistical methods, the existence of a correlation between climate parameters and qualitative characteristics of the reservoir has been proved. The results of the research should be taken into account when developing the schemes of adaptation of the region to the conditions of global warming and in the management of water protection activities in the basin of Psel river.
The practical value of the results is to provide estimates of changes in the characteristics of the water resources of Psel river; detecting the effects of climate change on the hydrological, hydrochemical and hydroecological regimes of the river; establishing interrelationships between raising the average annual water temperature and the oxygen regime of the reservoir.
The results of the work in the future will be used in the development of regional environmental programs and schemes for optimizing the management of water resources.
27
Handrabura, N. "Nazi occupation regime 1941–1944 in the territory of Dnieper Ukraine in modern national historiography." Cherkasy University Bulletin: Historical Science, no. 2 (2018): 63–78. http://dx.doi.org/10.31651/2076-5908-2018-2-63-78.
Full text
28
САМБОР, МИКОЛА. "Надзвичайний стан як умова обмеження права на свободу мирних зібрань." Право України, no. 2019/04 (2019): 183. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-04-183.
Full textAbstract:
Наявні геополітичні та соціально-економічні умови, у яких перебуває Україна, зумовлюють процеси розвитку її державності, розбудови громадянського суспільства, привносять до сфери розуміння та здійснення права на свободу мирних зібрань свої особливості, зміст яких є недослідженим. Сьогодні Україна перебуває у буремному періоді, який характеризується введенням надзвичайного або воєнного стану в окремих її регіонах. Метою статті є дослідження особливостей обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань в умовах надзвичайного стану. Спираючись на лінгвістичне розуміння, увібравши доктринальний та легальний досвід розуміння змісту поняття “умова” у поєднанні з іншими терміно-поняттями, доходимо висновку про те, що умову слід розуміти як зовнішні обставини, які забезпечують реалізацію, здійснення чи функціонування явища, процесу, котрі характеризують специфіку здійснення взаємних прав та обов’язків суб’єктів, що потрапили у вказані обставини. Обґрунтовано, що правовий режим надзвичайного стану може впливати на здійснення права на свободу мирних зібрань, однак його адміністративне запровадження – Указом Президента України, який може містити пряму вказівку на заборону мирних зібрань, не може бути правовою, з огляду на конституційність, принцип верховенства права та законність, підставою заборони чи обмеження здійснення такого права. Правовий режим надзвичайного стану як зовнішня обставина позначається на здійсненні права на свободу мирних зібрань суб’єктів, що потрапили у вказані обставини. Прийняття ж рішення про заборону чи обмеження здійснення права на свободу мирних зібрань залишається виключною прерогативою адміністративного суду, який, ухвалюючи таке рішення, користується власним розсудом, що визначає можливість ухвалення подекуди протилежних рішень (заборонити, обмежити здійснення права на свободу мирних зібрань або відмовити у задоволенні адміністративного позову). Встановлення Указом Президента України про введення надзвичайного стану заборони масових заходів є втручанням у розсуд адміністративного суду (нині законним втручанням, оскільки прямо передбачений у нормах Закону України “Про правовий режим надзвичайного стану”), яке обмежує судовий розсуд в ухваленні рішення за позовом органів державної влади або місцевого самоврядування щодо обмеження чи заборони у реалізації права на свободу мирних зібрань, схиляючи суд до ухвалення однозначного та наперед відомого рішення – заборони здійснення права на свободу мирних зібрань. Отже, надзвичайний стан як умова здійснення права на свободу мирних зібрань істотно впливає на здійснення цього права, а за умови встановлення прямої заборони на проведення масових заходів призводить до заборони здійснення права на свободу мирних зібрань на території, де введено надзвичайний стан.
29
Ovchynnykova, Yu Yu. "ТИПОЛОГІЧНЕ РАНЖИРУВАННЯ КЛЮЧОВИХ ТЕРИТОРІЙ ЕКОЛОГІЧНОЇ МЕРЕЖІ СХІДНОГО ПОДІЛЛЯ." Scientific Bulletin of UNFU 28, no. 2 (March 29, 2018): 81–85. http://dx.doi.org/10.15421/40280215.
Full textAbstract:
На основі ландшафтно-екологічних, геоботанічних, репрезентативних і зоогеографічних принципів і підходів проведено типологічне ранжирування ключових територій екологічної мережі Східного Поділля. Визначено співвідношення природних і антропогенних елементів на різних ділянках ландшафтів та наявність антропогенних екотонів. Ключові території виділено з врахуванням таких критеріїв: ступеня природності території; флористично-фауністичної значущості; ландшафтно-ценотичної і видової репрезентативності; функціонального призначення ключової території; наявного режиму заповідності. Території екологічної мережі Східного Поділля визначено за 5-бальною шкалою. Запропоновані 24 ключові території репрезентують практично всі ландшафтно-ценотичні комплекси регіону і відповідають загальнонауковим і практичним підходам до їх формування. Ключові території охоплюють, відповідно, флористично-фауністичне різноманіття. Акцентовано увагу на те, що на етапі розроблення локальних складових екологічної мережі в межах адміністративних, фізико-географічних і геоботанічних районів, функціонально-просторову структуру пропонованих ключових територій потрібно деталізувати на рівні окремих виділів землекористування з наданням їм різного статусу.
30
Mertsalo, M. V. "Флористичний аналіз епігейної ліхенобіоти фітоценозів асоціації Cladonio-Pinetum Jurashek в умовах Західного полісся." Scientific Bulletin of UNFU 28, no. 5 (May 31, 2018): 35–38. http://dx.doi.org/10.15421/40280507.
Full textAbstract:
Лишайникові бори є об'єктами охорони європейських екомереж, тому актуальним і невідкладним завданням на сьогодні є їх докладне вивчення і на теренах України. Сухі соснові бори займають незначну площу у лісовому фонді Західного Полісся і є рідкісними фітоценозами, у наземному вкритті яких домінують лишайники. За результатами аналізу польових матеріалів та гербарних зразків проведено флористичний аналіз ліхенобіоти фітоценозів асоціації Cladonio-Pinetum Jurashek на території Західного Полісся. Здійснено систематичний аналіз ідентифікованих видів лишайників та встановлено, що усі вони належать до двох родин – Cladoniaceae Zenker та Parmeliaceae Zenker і двох родів – Cladonia Hill. ex P. Browne та Cetraria Ach. Визначені види лишайників належать до мультирегіонального геоелемента бореального типу ареалу. Використано методи екологічної оцінки видів лишайників та розподілу їх за вимогливістю до чинників середовища (тип субстрату, вологість, трофність ґрунту, освітлення, антропогенний вплив). Встановлено, що епігейні лишайники сухого соснового бору за рівнем кислотності ґрунту є субацидофілами, нейтрофілами; за вимогливістю до родючості ґрунту усі види є оліготрофами; за реакцією на зволоженість субстрату є ксерофітами; за реакцією на світловий режим є геліофітами; за реакцією на антропогенний вплив більшість видів є олігогемеробами та мезогемеробами. Результати флористичного аналізу можуть бути підґрунтям для проведення моніторингових досліджень епігейної ліхенобіоти фітоценозів асоціації Cladonio-Pinetum Jurashek в умовах Західного Полісся.
31
Пилипчук, В. Ф., and Р. В. Бойко. "Розроблення заходів із репрезентації історико-культурної пам'ятки "Звіринецьке укріплення київської фортеці 1810 р." на території національного ботанічного саду імені м. М. Гришка НАН України." Scientific Bulletin of UNFU 31, no. 4 (September 9, 2021): 65–70. http://dx.doi.org/10.36930/40310410.
Full textAbstract:
Дослідження історичного минулого території, популяризація та презентація пам'яток природної та культурної спадщини є одним із сучасних перспективних напрямів роботи Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України. Встановлено, що пам'ятка містобудування національного значення "Звіринецьке укріплення Київської фортеці 1810 р.", яка розмішена на території ботанічного саду, на сьогодні залишається одним з маловідомих історико-фортифікаційних об'єктів держави. З'ясовано, що заходи із репрезентації історико-культурних пам'яток на територіях об'єктів природно-заповідного фонду України (ПЗФУ) мають свої особливості та розробляються з урахуванням законодавчих вимог режиму охорони і збереження природного середовища таких територій. Дослідження здійснено у 2018-2021 рр. на території ботанічного саду з використанням описового та порівняльного методів. Для визначення збережених елементів використано дані Паспорта пам'ятки "Звіринецьке укріплення Київської фортеці 1810 р.". За результатами досліджень за методикою О. В. Коваленко (2020) розроблено новий екскурсійний маршрут протяжністю близько 3 км з траєкторією, що повторює контури унікального укріплення і репрезентує пам'ятку національного значення. Графічну складову маршруту виконано з використанням прикладної програми Геоінформаційної системи (ГІС) "Quantum GIS (QGIS)", графічних програм "Adobe Photoshop CS5" та "Adobe Illustrator CC 19.1.0". Особливістю цього маршруту є поєднання історичної інформації про пам'ятку з інформацією про унікальні ландшафти сучасних колекційно-експозиційних ділянок ботанічного саду з репрезентаційними рослинами, які розташовані в межах укріплення. Маршрут прокладено через колекційно-експозиційні ділянки "Сад ароматів", "Гірський сад", "Трояндовий струмок", "Голонасінні", "Березовий гай", де збережено більшість елементів фортифікаційної споруди. Виявлено деякі елементи укріплення, які не було занесено до Паспорта пам'ятки – Контрміні галереї та Гласис перед Південним люнетом. Рекомендовано використання на території НБС та подібних територіях ПЗФУ інформаційних стендів, зокрема оснащених QR-кодами, які сприятимуть популяризації і збереженню об'єктів історико-культурної спадщини та впровадженню інновацій, цифрових технологій та діджиталізації у сфері охорони природи та заповідної справи.
32
Роянова, І. "Демілітаризовані та нейтралізовані території в міжнародному гуманітарному праві." Юридичний вісник, no. 4 (November 3, 2020): 201–9. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.1990.
Full textAbstract:
Статтю присвячено особливостям демілітаризованих і нейтралізованих територій у міжнародному гуманітарному праві. Акцентується увага на тому, що вони мають глибоке історичне коріння, але історія становлення та розвитку не досить досліджена наукою міжнародного права. Авторка статті зазначає, що до початку ХХ ст. демілітаризовані й нейтралізовані території розглядалися як тотожні поняття, у зв'язку із чим відбувалася певна невизначеність ознак, що їх відрізняє. Події Першої світової війни змусили звернутися до цієї проблеми, як наслідок, Версаль-ський мирний договір 1919 р. передбачив утворення демілітаризованої зони (Рейну). Його особливістю була, по-перше, чітка регламентація змісту заходів, які впроваджувались у межах демілітаризованої зони, по-друге, її визначеність на місцевості, по-третє, наявність механізму забезпечення такого режиму з боку Сторін цього договору.
Зазначено, що міжнародне гуманітарне право регламентує мінімальні вимоги до створення та функціонування спеціальних режимів демілітаризованих і нейтралізованих територій (зон) (зокрема, їх регулює Женевська конвенція про поліпшення долі поранених і хворих у наявних арміях від 12 серпня 1949 р. і Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 р., а також Додатковий протокол 1977 р. до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р. щодо захисту жертв збройних конфліктів міжнародного характеру). На рівні двосторонніх і багатосторонніх угод умови створення цих зон можуть бути уточнені.
Авторка статті визначає демілітаризовані території як встановлені на підставі угоди між державами певні обмежені на місцевості райони, які заборонено використовувати у воєнних цілях і здійснювати на них будь-які види воєнної діяльності. Демілітаризація території може мати постійний (наприклад, Аландські острови, Суецький канал) або тимчасовий характер як засіб ліквідації наслідків збройного конфлікту в зоні бойових дій (наприклад, демілітаризація Сребрениці). Зазначено, що нейтралізовані території -це встановлені на підставі угоди між державами певні обмежені на місцевості простори, метою створення яких є захист осіб від впливу війни (поранених і хворих комбатантів, некомбатантів, а також персонал, який відповідає за організацію та управління цими зонами й місцевостями). Акцентується увага на тому, що в міжнародному гуманітарному праві режими цих територій (зон) обмежені в часі: нейтралізовані зони можуть створюватися на початку або під час збройного конфлікту; демілітаризовані зони встановлюються в мирний час (тоді це матиме превентивний характер), воєнний, післявоєнний період (матиме відновлювальний характер). Наприкінці авторка формулює висновок щодо головних ознак демілітаризованих і нейтралізованих зон у міжнародному гуманітарному праві.
33
Oleksiichenko, N., and S. Pidkhovna. "Вікові дерева парків-пам’яток садово-паркового мистецтва Тернопільщини." Наукові праці Лісівничої академії наук України, no. 16 (May 31, 2018): 41–49. http://dx.doi.org/10.15421/411805.
Full textAbstract:
Наведено дані щодо сучасного стану збереження вікових дерев та їх кількісної структури в парках-пам’ятках садово-паркового мистецтва Тернопільщини. Вікові дерева на об’єктах культурної спадщини представлені 30 видами та двома культиварами (Fagus sylvatica L.‘Atropunicea’ West. і Stypholobium japonicum Schott. ‘Pendula’), більшість з яких (24 види) відносяться до відділу покритонасінних. Вікові особини деревних інтродуцентів виявлено на території восьми парків (Більче-Золотецького, Заліщицького, Раївського, Скала-Подільського, Плотицького, Коропецького, Гримайлівського парків та в залишках парку в с. Млиниська).
Впродовж інвентаризаційних досліджень здійснено комплексне оцінювання п’яти вікових дерев, які мають статус ботанічних пам’яток природи (вікові дерева, що мають вагоме культурне, історичне значення та повний заповідний режим) і ростуть у Раївському і Заліщицькому парках, охарактеризовано санітарний стан та визначено їхні таксаційно-біометричні показники. На зазначених об’єктах виявлено вікові дерева-інтродуценти Gymnocladus dioicus (L.) C. Koch віком 130 років та Sophora japonica L. віком 150 років, які можуть бути рекомендовані до заповідання як ботанічні пам’ятки природи місцевого значення.
За результатами оцінки санітарного та естетичного стану визначних дерев запропоновано низку організаційних і технологічних заходів щодо їх лікування, збереження та раціонального використання (створення карти геопросторового розташування вікових дерев, здійснення організаційних заходів з метою зменшення рекреаційного навантаження в межах площі проекції крони, встановлення інформаційних іменних табличок, проведення лікувальних заходів щодо уражених хворобами вікових дерев за сучасними екологічно обґрунтованими технологіями, у т. ч. і методами арбористики).
34
Паска, Богдан. "АРЕШТИ УКРАЇНСЬКОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ В 1965 р. НА ІВАНО-ФРАНКІВЩИНІ." Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис "Галичина", no. 34 (December 10, 2021): 68–76. http://dx.doi.org/10.15330/gal.34.68-76.
Full textAbstract:
Метою статті є комплексне дослідження арештів української інтелігенції в 1965 р. на території Івано-Франківської області. У контексті цієї мети виділені такі завдання: встановлення кількісних масштабів арештів на території Івано-Франківщини, аналіз висунутих представникам інтелігенції обвинувачень, методів ведення слідства, поведінки заарештованих, дослідження судових процесів над івано-франківськими дисидентами. Основу джерельної бази становлять документи Галузевого державного архіву Служби безпеки України у м. Київ та матеріали самвидаву. Методологічною основою дослідження є концепція Я. Секо про співіснування в українському русі спротиву 1950–80‑х рр. двох парадигм – національно-визвольної (підпільні організації) та націоналізаційної (легальна діяльність інтелігенції із середовища “шістдесятників”). Автор статті приходить до висновку, що у ході хвилі репресій проти українського шістдесятницького правозахисту у серпні-вересні 1965 р. було затримано п’ятьох представників інтелігенції Івано-Франківщини, із яких чотирьох осіб (В. Мороза, О. Заливаху, М. Озерного, В. Іванишина) було заарештовано. Основними пунктами обвинувачення були розповсюдження забороненої літератури та бесіди про необхідність виходу України з СРСР, що було трактовано як “антирадянська агітація і пропаганда”. Суворість покарання інакодумців значною мірою залежала від проявлення ними у ході слідства необхідних емоцій, які свідчили б про їх “розкаяння” і “перевиховання”. У ході “першої хвилі арештів” Івано-Франківська область опинилась на третьому місці за кількістю репресованих осіб після Львівщини та Київщини. Репресії завдали значного удару по осередках шістдесятницького правозахисту на Прикарпатті та місцевій мережі поширення самвидавної літератури.
Ключові слова: український дисидентський рух, радянський режим, “перша хвиля арештів”, самвидав, Комітет державної безпеки (КДБ), Валентин Мороз, Опанас Заливаха, Михайло Озерний.
35
Кушнір, Ярослав. "ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ (НА ПРИКЛАДАХ РЕСПУБЛІКИ МОЛДОВА ТА УКРАЇНИ)." KELM (Knowledge, Education, Law, Management) 1, no. 8 (July 13, 2021): 242–50. http://dx.doi.org/10.51647/kelm.2020.8.1.36.
Full textAbstract:
Урегулювання правового статусу тимчасово окупованих територій, визначення їхнього правового режиму є першочерговим завданням для країн, що зіштовхнулися з таким явищем. Із 2014 р. таке завдання стало пріоритетним і для України. У цій площині теоретичний та практичний інтерес становить досвід зарубіжних держав, які стикнулися з проблемою окупації частини власної території та змушені розбудовувати модель норма- тивно-правового регулювання взаємин контрольованої та тимчасово окупованої частин країни. У статті автор розглядає у порівняльно-правовому аспекті досвід Республіки Молдова. Констатовано відсут- ність правового визначення статусу тимчасово окупованих територій у рамках національного законодавства і, як наслідок, відсутність належного порядку перетинання ліній, що визначають межі тимчасово окупованих територій. Досвіду Республіки Молдова протиставляється українській підхід до визначення правового статусу тимчасово окупованих територій, меж таких територій, нормативного порядку їхнього перетинання. Проведене дослідження дає автору підстави зазначити, що саме український підхід до унормування правового статусу тимчасово окупованих територій являє собою модель, яка відповідає реаліям сьогоднення та дає змогу на належному рівні врахувати міжнародні стандарти.
36
Гулкевич, О. "Правовий режим земель історико-культурного призначення." Юридичний вісник, no. 2 (September 1, 2020): 297–305. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.1736.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню поняття «правовий режим земель історико-культурного призначення» та місця цієї правової категорії у земельному праві, запропоновано власне визначення правового режиму цієї категорії земель. Автором досліджено чинне законодавство України та наукову літературу в цій сфері. Наведено різні підходи до розуміння правового режиму як юридичної категорії. Досліджено розуміння правового режиму земель як загалом, так і земель історико-культурного призначення. Окреслено проблематику щодо відмінностей правового режиму земель історико-культурного призначення, охоронних зон, історичних ареалів міст та охоронюва-них археологічних територій. Окрім того, автор підтверджує зв'язок між правовим режимом пам'яток та земельними ділянками, на яких вони розташовуються. Саме пам'ятка культурної спадщини є тим об'єктом, що зумовлює наявність правового режиму земель історико-культур-ного призначення. Наголошується, що особливості правового режиму земель історико-культурного призначення зумовлені потребою охорони і збереження об'єктів культурної спадщини. Проаналізовано розподіл повноважень у сфері охорони культурної спадщини та її територій, що належать Кабінету Міністрів України, Міністерству культури та інформаційної політики України, а також місцевим органам охорони культурної спадщини. Проаналізовано обмеження щодо набуття об'єктів культурної спадщини, а також певних земельних ділянок істори-ко-культурного призначення у приватну власність. Автор звертає увагу на важливість укладення охоронних договорів, визначаючи у них обов'язки власників та перелік робіт, що необхідно здійснити. Досліджено питання дозволів на проведення будь-яких земляних чи будівельних робіт або іншої господарської діяльності на земельних ділянках істори-ко-культурного призначення. Проаналізовано засади припинення прав на земельні ділянки історико-культурного призначення та відповідальності за порушення у їх використанні чи інші порушення законодавства про охорону культурної спадщини.
37
Петренко, А. О. "ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАГАЛЬНИХ ЗБОРІВ ГРОМАДЯН ЗА МІСЦЕМ ПРОЖИВАННЯ." Знання європейського права, no. 6 (February 6, 2022): 35–38. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i6.295.
Full textAbstract:
Метою статті є аналіз поглядів учених попередніх поколінь на загальні збори громадян за місцем проживання у селах, селищах, містах, а також виявлення перспективних напрямів для подальших досліджень цього інституту. Автор зазначає, що питання загальних зборів громадян за місцем проживання як однієї з форм безпосередньої демократії на місцевому рівні завжди привертало увагу вчених. Водночас відомі радянські дослідники інститутів безпосередньої демократії у своїх працях не присвячували розділи, підрозділи загальним зборам громадян за місцем проживання, а лише згадували про цей інститут. Узагальнено, що перша хвиля інтересу до загальних зборів громадян за місцем проживання в україномовній та російськомовній юридичній літературі спостерігалась наприкінці ХІХ століття. Тоді більша частина території сучасної України перебувала у складі Російської імперії, в якій панував антидемократичний режим. Це не дало можливості для активного застосування цього інституту, тому відповідний історичний досвід на сучасному етапі навряд чи може стати у нагоді. До того ж на цьому етапі загальні збори функціонували лише у сільських населених пунктах. На підставі цього сформульовано пропозицію іменувати цей перший, дорадянський етап, що тривав із середини ХІХ століття до початку ХХ століття, таким чином: «загальні збори – органи сільського самоврядування». Доведено, що після Революції 1917 року загальні збори громадян за місцем проживання не втратили своєї актуальності. Цей інститут існував протягом радянських часів, його було доволі сильно ідеологізовано задля застосування для агітації, тому історичний досвід цього періоду на сучасному етапі навряд чи може стати у нагоді. На підставі аналізу функціональної спрямованості загальних зборів у радянські часи сформульовано пропозицію виокремити такі два етапи їх розвитку у цей період: загальні збори – пропагандистські органи становлення радянської влади та активної класової боротьби (1920–1930 роки); загальні збори – засіб підвищення демократичності формування та функціонування державних органів (1950–1990 роки).
38
Morozov, Yu, A. Barylo, D. Chalaev, and M. Dobrovolskyi. "ЕНЕРГЕТИЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ПЕРШИХ ВІД ПОВЕРХНІ ВОДОНОСНИХ ГОРИЗОНТІВ ДЛЯ ТЕПЛО- І ХЛАДОПОСТАЧАННЯ." Vidnovluvana energetika, no. 2(57) (September 2, 2019): 70–78. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2019.2(57).70-78.
Full textAbstract:
На підставі експлуатаційних даних двох свердловин, пробурених на території Міжнародного центру відновлювальної енергетики, визначена енергетична ефективність використання підземних вод перших від поверхні землі водоносних горизонтів для отримання теплоти та холоду в системах теплохладопостачання житлових будинків та будівель громадського призначення. Дослідні свердловини розташовані на відстані 11,5 м одна від одної, глибина яких складає 50 і 57 м відповідно. Під час проведення пробних відкачок одержані основні попередні експлуатаційні характеристики горизонту. Статичний рівень встановлюється на глибині 32,0 м, дебіт свердловин складає 2-3 м3/год., початкова температура підземних вод – 12 °С.
Були розкриті таки водоносні горизонти та комплекси: горизонт алювіально-делювіальних відкладень першої надзаплавної тераси, що складається кварцовими пісками з лінзами та проверстками суглинків і залягає на глибині від 8 до 12 м; водоносний комплекс у відкладах межигірської, берекської та новопетрівської світ олігоцен-міоцену (полтавська і харківська серії), який залягає на глибині від 32 до 50 м та створений з дрібно-зернистого піску; бучаксько-канівський водоносний горизонт, що залягає на глибині від 90 до 117 м і складається з мілкого та дрібно-зернистого піску.
Для оцінки можливості використання підземних вод з метою геотермального тепло- і хладопостачання використано водоносний горизонт полтавського і харківського віку, оскільки цей горизонт ізольований від поверхневих і грунтових вод потужною товщою (до 20 м) щільних глин, що забезпечує йому сталий режим фільтрації і стабільні гідрогеологічні параметри.
В роботі показано, що використання підземних вод як джерела низькопотенційної енергії для теплових насосів дозволяє отримати від свердловини в 7...10 разів більшу теплову потужність в порівнянні з традиційними теплонасосними системами на основі ґрунтових зондів. Запропоновано схему роботи теплонасосних агрегатів з ступінчастим спрацьовуванням температурного потенціалу підземних вод від + 12 °С до + 1 °С, що дозволяє майже в півтора рази підвищити енергетичну ефективність процесу генерування теплової енергії. Оцінено ефективність застосування підземних вод для кондиціонування приміщень в літній час. Показано, що для даних свердловин величина СОР процесу «пассивного» кондиціонування перевищує 25. Температуру в приміщенні можна знизити на 5 градусів. Кількість «холоду», яка може бути отримана від однієї свердловини, становить більше 10 кВт.
На підставі аналізу гідрогеологічних характеристик та режиму фільтрації перших від поверхні водоносних горизонтів вибрано найбільш придатний для створення систем геотермального тепло- і холодопостачання водносний комплекс та проведено розрахунки, які показали доцільність використання водоносного горизонту у відкладах межигірської, берекської та новопетрівської світ олігоцен-міоцену. Бібл. 3, табл. 3, рис. 4.
39
Багмет, О. Б. "Екзогеодинамічні режими території Київського плато." Фізична географія та геоморфологія, Вип. 2 (59) (2010): 141–44.
Find full text
40
I.V., Solomakha, Konishchuk V.V., and Chornobrov O.Yu. "Epipactis helleborine (L.) Crantz in spontaneous forest groups of Regional Landscape Park «Lysa Hora» (Kyiv)." Chornomorski Botanical Journal 17, no. 3 (December 30, 2021): 232–41. http://dx.doi.org/10.32999/ksu1990-553x/2021-17-3-3.
Full textAbstract:
Ecology-coenotic features of the Epipactis helleborine population in spontaneous (transformed and regenerative) forest phytocenoses with predominance of Carpinus betulus, Acer platanoides and Quercus robur stands in «Lysa Hora» (Kyiv) tract were studied. Previously, several finds of this species were known in the regional landscape park «Lysa Hora», which allowed a comparative chorological analysis of Epipactis helleborine and the probability of dissemination (migration) in time and space due to natural (afforestation, change of shading, succession processes, species competition, soil erosion), anthropogenic (trampling along roads, formation of lighted areas, protected area) impacts. The aboriginal population of autochthonous origin is quite large in area (~ 1500×500 m) and formed about 1000 individuals of all ontogenetic stages, which are located mainly in the central part of the tract «Lysa Hora» and is probably one of the largest and most stable (homeostasis) populations in Ukraine. The current state of the population of Epipactis helleborine was shown, its syntaxonomic status was determined and the hypothesis of prospects for further development was substantiated. The regularities of the ontogenesis of Epipactis helleborine in urban growth conditions in an orographically disjunctive, fragmented area have been elucidated. Relatively high resistance (vitality) to recreational impact, trampling, shading, as well as satisfactory competitiveness in forest sinuses, resistance to disease and arid weather and climatic conditions was detected. Forest phytocenoses with Epipactis helleborine belong to the class Carpino-Fagetea sylvaticae, order Carpinetalia betuli, alliance Carpinion betuli, association Galeobdolo luteiCarpinetum. Key words: population dynamics, rare orchids species, regional landscape park, succession. Досліджено еколого-ценотичні особливості популяції коручки чемерниковидної (Epipactis helleborine) у спонтанних (трансформованих і відновлювальних) лісових фітоценозах із переважанням у деревостані Carpinus betulus, Acer platanoides та Quercus robur в урочищі «Лиса гора» (Київ). Раніше було відомо декілька знахідок цього виду на території регіонального ландшафтного парку «Лиса гора», що дозволило здійснити порівняльний хорологічний аналіз Epipactis helleborine та ймовірність поширення (міграції) у часі та просторі в зв’язку з природними (залісення, зміна затінення, сукцесійні процеси, конкуренція видів, ерозія ґрунтів) та антропогенними (витоптування вздовж доріг, формування освітлених ділянок, заповідний режим) впливами. Аборигенна популяція автохтонного походження досить велика за площею (~1500×500 м) і утворена близько 1000 особин всіх онтогенетичних стадій, які розміщені в основному у центральній частині урочища «Лиса гора» і є ймовірно однією з найбільших і стійких (гомеостазних) популяцій в Україні. Було відображено сучасний стан популяції Epipactis helleborine, визначено її синтаксономічний статус та обґрунтовано гіпотезу перспектив подальшого розвитку. З’ясовано закономірності онтогенезу Epipactis helleborine в урбаністичних умовах зростання на орографічно диз’юнктивній, фрагментованій території. Виявлено досить високу стійкість (віталітетність) до рекреаційного впливу, витоптування, затінення, а також задовільну конкурентну спроможність у лісових синузіях, резистентність до захворювань і посушливих погодно-кліматичних умов. Лісові фітоценози з Epipactis helleborine належать до класу Carpino-Fagetea sylvaticae, порядку Carpinetalia betuli, союзу Carpinion betuli, асоціація Galeobdolo lutei-Carpinetum. Ключові слова: динаміка популяції, рідкісний вид орхідних, регіональний ландшафтний парк, сукцесія.
41
Біленець, Д. А. "ФУНКЦІОНУВАННЯ ЗОНИ МИТНОГО КОНТРОЛЮ: ПРАВОВІ ОСНОВИ." Знання європейського права, no. 2 (October 23, 2020): 41–44. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i2.72.
Full textAbstract:
У статті розглянуто основні підґрунтя створення та функціонування зони митного контролю в межах розташування зони митниць та в пунктах пропуску через державний кордон, розкрито основну типологію зон митного контролю.
Функціональне спрямування зон митного контролю як місць, де виконуються митні формальності щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон, зумовлює зв'язок їхнього правового режиму із функціями конкретних митних органів, зоні діяльності яких створено такі зони. Зони митного контролю в пунктах пропуску на державному кордоні відрізняються від зон митного контролю, які створюються у внутрішніх митницях, наявністю окремої зони або лінії прикордонного контролю, з якої починається огляд транспортних засобів, здійснюється паспортний контроль, визначаються особи, яким заборонено в'їзд до країни, тощо. Водночас у разі розташування пунктів пропуску на лінії державного кордону обов'язковою є наявність договору із сусідньою державою. Основними суб'єктами управління зонами митного контролю є митниці, їх відокремлені структурні підрозділи - митні пости. Крім того, безпосереднє забезпечення режиму зони митного контролю може бути покладено на відповідний структурний підрозділ митниці або митного поста - відділ митного оформлення. Підставами розподілу повноважень у цьому разі є такі критерії, як зона діяльності підрозділу та його функції щодо митного контролю й митного оформлення щодо конкретних способів і засобів переміщення товарів, або виду товарів.
Територіальна дія правового режиму зони митного контролю охоплює певну ділянку митної території України, а також розташовані на ній об'єкти та споруди. Важливою особливістю правового режиму зони митного контролю є встановлення низки правил технічного й організаційного характеру щодо відповідних територій, споруд та об'єктів, головною метою яких є створення належних умов як для дотримання режимних вимог перебування осіб, товарів і транспортних засобів на території відповідної зони, так і для виконання передбачених законодавством митних формальностей.
42
Холод, Олександр. "Психолінгвістичні інструменти інформаційно-психологічного впливу в підписах під фотографіями (на прикладі газет Рейхскомісаріату «Україна» 1941–1944 років)." East European Journal of Psycholinguistics 3, no. 1 (June 30, 2016): 73–82. http://dx.doi.org/10.29038/eejpl.2016.3.1.kho.
Full textAbstract:
Проблема дослідження полягає у відсутності знань про конкретний перелік і якість психолінгвістичних інструментів інформаційно-психологічного впливу (ІПВ) у підписах під фотографіями (на прикладі фашистських газет Рейхскомісаріату «Україна»). У статті автор ставить мету ідентифікувати, описати й класифікувати психолінгвістичні інструменти ІПВ в підписах під фотографіями, які були розміщені в газетах, що виходили в період із 1 вересня 1941 до 10 листопада 1944 року на території Рейхскомісаріату «Україна» (далі – РКУ) й фінансувалися фашистським режимом. Дослідник звертається до таких методів: спостереження, класифікація, узагальнення, контент-аналіз, інтент-аналіз, кількісно-якісний метод. Упродовж дослідження автор піддає аналізу 81 підпис під 85 фотографіями, опублікованими в газетах, що виходили в період із 1 вересня 1941 до 10 листопада 1944 року на території Рейхскомісаріату «Україна» й фінансувалися фашистським режимом. За результатами дослідження були описані й класифіковані на 8 груп (та 23 підгрупи) психолінгвістичні інструменти інформаційно-психологічного впливу в згаданих газетах РКУ. Установлено, що в газетах РКУ найчастотнішими є психолінгвістичні інструменти інформаційно-психологічного впливу, які відносяться до груп «Німеччина» (9 підгруп) і «Інші» (6 підгруп).
Література
References
Воропаев С. Энциклопедия Третьего рейха [Текст] / С. Воропаев. – М.: Локид-Миф,1996.Voropayev, S. (1996). Entsiklopediya Tret'yego Reykha [The Encyclopedia of the ThirdReich]. Moscow: Lokid–Mif, 1996.
Горевалов С. І. Фотокореспонденти й документальна фотографія періоду Другоїсвітової війни (до 70-річчя Великої Перемоги) / С. І. Горевалов // Наукові запискиІнституту журналістики. – 2014. – Т. 54. – С. 192–195.Gorevalov, S. (2014). Fotokorespondenty i Dokumental'na Fotografíya Períodu DrugoyiSvítovoyi Víyny (Do 70–Ríchya Velikoyi Peremogi) [Photocorrespondents andDocumentary Photograph During World War II]. Naukoví Zapyski Institutu Zhurnalistyki,54, 192–195.
Горевалов С. І. Фотожурналістика в системі засобів масової комунікації: єдністьслова і зображення: навч. посіб. / С. І. Горевалов, Н. І. Зикун, С. А. Стародуб. – К.:КиМУ, 2010. Gorevalov, S., N. Zikun, S. Starodub. (2010). Fotozhurnalístika v Systemí ZasobivMasovoyi Komuníkatsíyi: Yedníst' Slova í Zobrazhennya [Photo Journalism in the Systemof Mass Communication: The Unity of Word and Image]. Kyiv: KiMU.
Двірна К. П., Левченко Ю. І. Рейхскомісаріати «Україна» та «Остланд» в періоднімецької окупації: особливості територіально-управлінської системи та політики /К. П. Двірна, Ю. І. Левченко // Грані. – № 3(107). – Березень 2014. – С. 106–114.Dvírna, K., Levchenko, Yu. (2014). Reykhskomísaríaty “Ukraína” ta “Ostland” v PeríodNímets'koyi Okupatsiyi: Osoblyvostí Teritoríal'no–upravlins'koyi Systemy ta Polítyky[Reichskomissariats “Ukraine” and “Ostland” During German Occupation: The Specific ofAdministrative Government and Politics]. Grani, 3(107), 106–114.
Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України. – Л.: Вид-во НТШ, 1991. –С. 123.Zhukovs'kyi, A., Subtel'nyi, O. (1991). Narys Istoriyi Ukrayiny [An Outline of Histrory ofUkraine]. Lviv: NTS Publishers.
Залесский К. А. Кто был в Третьем Рейхе. Библиографический, энциклопедическийсловарь [Текст] / К.А. Залесский. – М.: Астрель, 2003. – 942 с.Zalesskiy, K. A. (2003). Kto Byl v Tret'yem Reykhe. Bibliograficheskiy,entsiklopedicheskiy slovar' [Who Was in the Third Reich]. Moscow: Astrel.
Івлєв І. О., Юденков А. Ф. Контрпропаганда підпільників і партизанів на окупованійрадянській території (1941–1944 pp.) // Український історичний журнал. – 1985. –№ 6. – С. 42.Ivlev, I., Yudenkov, A. (1985). Kontrpropaganda Pidpíl'nykív í Partyzanív na OkupovaníyRadyans'kíy Terytoríyi (1941–1944 rr.) [Counterpropaganda of the Underground Activistsand Partisans on the Occupied Soviet Territory] Ukrayinskyi Istorychyi Zhurnal, 6, 42.
Коваль М. В. Общественно-политическая жизнь трудящихся Украинской ССР впериод Великой Отечественной войны. – К.: Наук, думка, 1977. – С. 203.Koval, M. (1977). Obshchestvenno–politicheskaya Zhizn' Trudyashchikhsya UkrainskoySSR v Period Velikoy Otechestvennoy Voyny [The Social and Poloitical Life of Workers ofthe Ukrainian SSR During the Great Patriotic War]. Kyiv: Naukova Doumka.
Коваль М. В. Фашистская политика духовного, морально-политического подавлениянаселения Украины и ее крах (1941-1944) // Общественно-политическая жизньтрудящихся Украины в годы Великой Отечественной войны: Сб. науч. тр. – К.:Наук, думка, 1988. – С. 157.Koval, M. (1988). Fashistskaya Politika Dukhovnogo, Moral'no–politicheskogoPodavleniya Naseleniya Ukrainy i Yeyo Krakh (1941–1944). [The Fascist Policy ofSpiritual, Moral and Political Oppression of Ukrainian Citizens and Its Collapse]. In:Obshchestvenno–politicheskaya zhizn' trudyashchikhsya Ukrainy v gody VelikoyOtechestvennoy voyny, Kyiv: Naukova Doumka.
Літвінюк О. В. Періодична преса як інформативне джерело з історії повсякденногожиття населення Донбасу в роки Великої Вітчизняної війни / О. В. Літвінюк //Історичні і політологічні дослідження. – № 3(53). – 2013. – С. 77–86.Lítvínyuk, O. (2013). Períodichna Presa yak Informativne Dzherelo z IstoriyiPovsyakdennoho Zhyttya Naselennya Donbasu v Roky Velikoíyi Vítchiznyanoyi Viyny[Periodical Press as an Information Source from the History of Everyday Life of theDonbas Inhabitants During the Great Patriotic War]. Istorychni i PolitolohíchniDoslidzhennya, 3(53), 77–86.
Мальчевський І. Українська преса під німецькою окупацією // На зов Києва:Український націоналізм у II світовій війні: 3б. статей, спогадів і документів. –Торонто; Нью-Йорк: Новий шлях, 1985. – С. 291–295.
Malchevskyi, I. (1985). Ukraíyinska Presa píd Nímets'koyu Okupatsíeyu [The UkrainianPress Under German Occupation]. Na Zov Kyieva: Ukrayinskyi Natsíonalízm u DryhiySvitiviy Viyni, 291–295.
Мюллер. Н. Вермахт и оккупация [Текст] / Н. Мюллер. – М.: Вече, 2010.Mueller, N. (2010). Vermakht i okkupatsiya [Vermacht and Occupation]. Moscow: Veche.
Немецко-фашистский оккупационный режим (1941-1944 гг.) [Текст] / Ред.С. Бубеншиков. – М.: Политиздат, 1965.Nemetsko–fashistskiy Okkupatsionnyy Rezhim (1941–1944 gg.) [German FascistOccupation Regime (1941-1944)]. (1965). S. Bubenshikov, Ed. Moscow: Politizdat.
Німецько-фашистський окупаційний режим на Україні. Збірник документів іматеріалів [Текст] / Ред. П. М. Костриби та ін. – К.:Державне видавництвополітичної літератури, 1963.Nímets'ko–fashists'kiy okupatsíyniy Rezhym na Ukrayini. [German Fascist OccupationRegime in Ukraine] (1963). P. M. Kostribi, Ed., Kyiv: Derzhavne VydavnytstvoPolitychnoyi Líteratury.
Преступные цели – преступные средства: Документы об оккупационной политикефашистской Германии на территории СССР (1941-1944 гг.) [Текст] / Сост.Г. Ф. Заставенко. – М.: Экономика, 1985.Prestupnyye tseli – prestupnyye sredstva: Dokumenty ob okkupatsionnoy politikefashistskoy Germanii na territorii SSSR (1941–1944 gg.) [Crimnal Goals – CriminalMeans]. (1985). G. F. Zastavenko, Ed. Moscow: Ekonomika.
Стафийчук И. П. Комсомол Украины в партизанском движении 1941–1944 гг.:(Полит, работа среди населения оккупированных районов). – М.: Мысль, 1968. –С. 26.Stafiychuk, I. P. (1968). Komsomol Ukrainy v Partizanskom Dvizhenii 1941–1944 gg .:(Politrabota sredi naseleniya okkupirovannykh rayonov), [The Komsomol of Ukarine inthe Partisan Movement 1941 – 1945]. Moscow: Mysl.
Титаренко Д. М. Преса Східної України періоду німецько-фашистської окупації якісторичне джерело (1941–1943 pp.): дис. ... к. і. н.: 07.00.06. / Донецький нац. ун-т. –Донецьк, 2002. – С. 45–46.Titarenko, D. (2002). Presa Skhidnoyi Ukrayiny Periodu Nimets'ko-fashists'koyiOkupatsíyi yak Istorychne Dzherelo (1941–1943 rr. [The Press of Eastern Ukraine DuringGerman fascist Occupation as a Historical Source]. Ph.D. dissertation. Donetsk: Donets'kNational University.
Толанд Дж. Адольф Гитлер / Дж. Толанд. – Том 1. – М.– Мн.– Калининград: Интердайджест, 1993.Toland, G. (1993). Adolf Hitler. Vol. 1. Moscow; Minsk; Kaliningrad: Inter-Digest.
Толанд Дж. Адольф Гитлер / Дж. Толанд. — Том 2. — М.–Мн.–Калининград: Интердайджест, 1993.Toland, G. (1993). Adolf Hitler. Vol. 2. Moscow; Minsk; Kaliningrad: Inter–Digest.
Холод О. М. Преса Рейхскомісаріату «Україна» і сучасні медіа: монографія /О. М. Холод. – К.: КНУКіМ, 2016.Kholod, O. (2016). Presa Reykhskomísaríatu “Ukrayina” í Suchasní Medía [The UkraineReichskommissariat Press and Modern Media]. Kyiv: Kyiv National University of Cultureand Art..
Черняков Б. І. Періодична преса на окупованій території України / Б. І. Черняков //Наукові записки Інституту журналістики [Електронне видання]. – Режим доступу:http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1648.Chernyakov, B. Periodychna Presa na Okupovaniy Terytoríyi Ukrayiny [ThePeridical Press on the Occupied Territory]. Naukovi Zapyski Institutu
Zhurnalistyky. Retrieved from: http://journlib.univ.kiev.ua/ index.php?act=article&article=1648.
Черняков Б. І. Окупаційна преса Рейхскомісаріату Україна / Б. І. Черняков // 3б.праць Науково-дослідного центру періодики Львівської національної бібліотекиімені В. Стефаника. – Л., 2003. — С. 152–159.Chernyakov, B. (2003). Okupatsiyna Presa Reichskomisariatu Ukrayiny [The UkraineReichskommissariat Press During the Occupation Period]. Bulletin of the Research Centerfor Periodicals of Lviv vasyl Stefanyk National Library, 152–159.
Шаповал Ю. Г. Изображение и слово в журналистике / Ю. Г. Шаповал. — Львов :Вища школа, 1985.Shapoval, Yu. (1985). Izobrazheniye i Slovo v Zhurnalistike [The Image and Word inJournalism]. Lviv: Vyshcha Shkola.
Die Presse im Reichskornmissariat Ukraine. The State Archive of Rivne Oblast. F. Р-22,on. 1 page. 149. 21–27.
43
Skliar, Maryna. "Автохтонні дендросозофіти на територіях природно-заповідного фонду Поліської частини Сумської області." Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, no. 12 (November 19, 2018): 62–66. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2015-313-62-66.
Full textAbstract:
Для територій природно-заповідного фонду Сумського Полісся надано інформацію про наявність у їхніх межах рослин, що належать до автохтонних дендросозофітів. Із-поміж рослин, які репрезентують цю групу, виявлено один вид, уключений до «Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи і природних ресурсів»; чотири види, занесені до Червоної книги України, та одинадцять таких, що підлягають особливій охороні на території Сумської області. Для досліджуваного регіону проаналізовано систематичну, біоморфологічну та екологічну структури флори цієї групи рослин. Показано, що більшість видів автохтонних дендросозофітів належить до фанерофітів і родин Salicaceae й Betulaceae. У географічній структурі флори найбільшу частку складають рослини, які за зональним типом ареалу входять до бореально-субмередіональних та аркто-температних, а за регіональним типом – циркумполярних та європейських. За ознаками водного режиму більшість автохтонних дендросозофітів репрезентує групи гігрофітів, ксеромезофітів і гігромезофітів.
44
Dashko, V. V. "Становлення польського руху опору в Західній Україні на початку Другої світової війни." Grani 19, no. 2 (February 28, 2016): 100–104. http://dx.doi.org/10.15421/1716030.
Full textAbstract:
У статті висвітлено характер радянської тоталітарної етнополітики та її вплив на зародження польського руху Опору в Західній Україні на початку Другої світової війни. З’ясовано основні чинники формування активних протестних настроїв частини польського населення на західноукраїнських територіях, що відійшли до СРСР внаслідок поділу Польщі в результаті реалізації пакту Молотова-Ріббентропа. Визначено категорії осіб польської національності, що були невдоволені репресивною сталінською політикою 1939-1941 рр. та стали тим соціальним середовищем, у якому остаточно сформувався рух опору тоталітарному і, зокрема, антинародному, по відношенню до польського етносу, режиму та з середовища якого згодом з’явилися активісти даного руху. Зроблено аналіз діяльності радянської влади на окупованих територіях колишніх «Всходніх Кресув» Другої Речі Посполитої та встановлено основні фактори, що призводили до невдоволення жорсткою політикою радянської влади по відношенню до колишніх державних службовців, військових осадників та служителів Римо-католицької церкви. Досліджено етапи та визначено особливості становлення польського руху Опору на колишніх територіях Східної Польщі, окупованих у 1939 р. СРСР та до окупації цих земель у 1941 р. фашистською Німеччиною. Описано зародження та діяльність перших польських підпільних збройних формувань на території Західної України.
45
Мостовенко, С. В. "Спеціальний правовий режим інвестиційної діяльності на окремих територіях." Науковий вісник Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича. Правознавство, Вип. 253 (2004): 56–61.
Find full text
46
Oleksiichenko, N. O., and S. M. Pidkhovna. "Ретроспективний аналіз формування парків-пам'яток садово-паркового мистецтва Тернопільщини." Scientific Bulletin of UNFU 29, no. 5 (May 30, 2019): 17–21. http://dx.doi.org/10.15421/40290503.
Full textAbstract:
Наведено результати ретроспективного аналізу формування та розвитку парків-пам'яток садово-паркового мистецтва Тернопільщини та виявлено п'ять історичних періодів їхнього становлення. Найактивніше розбудову паркових територій, які нині є об'єктами культурної спадщини, проводили у XVIII-XIX ст., саме в цей період створено одинадцять дослідних парків. Наведено типологічну класифікацію об'єктів за різними характеристиками (заповідним статусом, розташуванням, періодом створення, величиною і напрямом планування). Відзначено залежність архітектурно-планувального рішення парків від часу створення. Встановлено, що за показниками видового складу найбільші колекції деревних рослин є у Раївському, Скала-Подільському і Коропецькому парках. Встановлено перспективність використання паркових ресурсів у збагаченні видового і формового різноманіття краю. Проаналізовано підпорядкування дослідних парків і запропоновано напрями їх раціонального використання на сучасному етапі та популяризації природно-заповідних об'єктів й залученню інвестицій у розвиток рекреації у Тернопільській області. З'ясовано, що для успішного функціонування парків та забезпечення відповідного режиму користування наявних функціональних зон потрібно розробити проектну організацію території парків, здійснити організаційно-охоронні заходів для збереження окремих елементів паркового середовища.
47
Кирнасівська, Н. В., and О. А. Колеснікова. "АГРОКЛІМАТИЧНА ОЦІНКА ВОЛОГОЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ ПЕРІОДУ ВЕГЕТАЦІЇ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ У ВІННИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 4 (December 31, 2021): 71–78. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.04.08.
Full textAbstract:
Ґрунтова волога – це ресурс для росту та розвитку рослини і це основний фактор, який визначає умови існування сільськогосподарських культур і обробітку ґрунту. Порівняння потреби рослин у волозі з фактичним водоспоживанням (через різницю або відношення) може служити агрокліматичним показником вологозабезпеченості цієї території для вирощування сільськогосподарських культур. У статті представлені результати агрокліматичної оцінки вологозабезпеченості посівів озимої пшениці на території Вінницької області. Для виконання задачі були проаналізовані середньобагаторічні дані спостережень на мережі метеорологічних та агрометеорологічних станцій області, а також щорічні дані спостережень щодо фаз росту і розвитку озимої пшениці, запасів продуктивної вологи під культурою в орному (0–20 см) та метровому (0–100 см) шарах ґрунту в період з 2010 по 2020 роки. Виконана оцінка залежності між вологозапасами у ґрунті та неповною польовою вологоємністю на основні фази розвитку озимої пшениці в шарах ґрунту 0‒50, 0‒100 см дозволила встановити, що на фазу відновлення вегетації в шарі ґрунту 0‒50 см дефіцит вологості ґрунту незначний і не перевищує 28 мм по території області. Запаси продуктивної вологи в шарі ґрунту 0–100 см на дату колосіння озимої пшениці складають 53–74 % неповної польової вологоємності. Для агрокліматичних районів області проаналізовано середньобагаторічні характеристики умов зволоження за період активної вегетації озимої пшениці. Зважаючи на середньобагаторічні умови водного режиму у вегетаційний період озимої пшениці, фактична вологозабезпеченність посівів озимої пшениці у першому агрокліматичному районі складає 92–100 %, а у другому агрокліматичному районі 65–84 %. Аналіз щорічних запасів продуктивної вологи в орному шарі ґрунту показав найбільшу мінливість вологозабезпечення в осінній період, що пов’язано зі змінами в режимі випадіння опадів. Уперше для території Вінницької області визначена забезпеченість запасів продуктивної вологи у ґрунті до початку настання основних фаз розвитку озимої пшениці за градаціями, які виділені в орному шарі – через 10 мм на дату посіву, а в метровому шарі ґрунту – через 25 мм на дату відновлення вегетації, колосіння і воскової стиглості.
48
Чирик, О. Ю. "Особливості правового режиму перебування іноземних громадян на території України." Проблеми законності, Вип. 78 (2006): 164–68.
Find full text
49
Бурикіна, С. І., О. І. Цуркан, and А. І. Таранюк. "Зміна кліматичних умов Причорноморського степу та продуктивність пшениці озимої." Аграрні інновації, no. 9 (December 14, 2021): 5–14. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2021.9.1.
Full textAbstract:
Мета дослідження – узагальнення і практичнаоцінка змін агрокліматичних умов Причорноморськогостепу та їхнього впливу на продуктивність пшениціозимої. Методи досліджень – використання масивупоказників спостережень метеопосту і польового дов-гострокового досліду з добривами; статистичні методиобробітку інформації.Результати. Систематизація та аналіз показниківклімату Причорноморського степу на прикладі Одеськоїобласті у період із 1970 по 2021 роки дозволили отри-мати такі результати:– щорічно, починаючи з ХХІ століття, середня температура повітря на території Одеської області буластабільно вищою за кліматичну норму, її відхиленняколиваються в інтервалі від 0,8оС до 2,7оС. Найбільшівідхилення відмічені у січні та липні: середня температура січня за 51-річний період зросла на 1,3°С, липня –на 2,2°С;– за період спостережень середньорічна кількістьопадів (O) становила 456,8 мм, а середня за вегетаціюозимої пшениці – 450,8 мм із імовірністю 70,6%;– за останні 20 років не відбувається суттєвих зміну кількості опадів відносно кліматичної норми, але простежується перерозподіл кількості опадів в окремі місяціта сезони; зменшується кількість днів із опадами у середньому до 61,5 днів, а за останні 10 років – до 53 днів(проти 85 днів за вегетацію озимини у 1971–1980 роках,або проти середніх значень 86,2 діб за календарні1970-1992 роки);– у період вегетації озимої пшениці помітно змінилася характеристика опадів за їхніми градаціями:у середньому за 2011–2021 рр. частка днів із опадами у кількості менш ніж 1 мм зменшилася з 25,3%(1971–1980 роки) до 7,8%; частка днів із опадами у кількості з 1 до 5 мм залишилася практично на одномурівні (39,4-38,2%); відсоток днів із опадами у кількості5-9,9 мм та 10-19,9 мм зріс у 1,6 та 1,4 рази відповідно;частка днів, коли одноразово випало більш ніж 20 мм,зросла у 1,6 рази, більш ніж 50 мм – удвічі;– продуктивність пшениці озимої за її вирощуваннябез добрив суттєво залежала від кількості днів із опадами (r2=0,98), на фоні добрив показала середній рівеньзалежності (r2=0,68). Водночас величина приросту врожаю зерна за використання добрив мала оберненузалежність середнього ступеня (r=-0,56): чим більшедощових днів у період вегетації, тим меншим є приріствідносно контролю без добрив.Висновки. Протягом останніх десятиріч в Одеськійобласті суттєво змінився температурний режим і режимзволоження, а також характеристика опадів за їхнімиградаціями як за календарним роком, так і за періодомвегетації озимини. Середньорічна температура повітрязросла на 2,0оС порівняно з 1970-1980 роками, зокремана 1,2оС – із 1999 року. Кількість опадів за цей періодзменшилася на 56,7 мм із тенденцією до стабілізації заостанні 10 років. Кількість дощових днів зменшиласяпрактично удвічі.Внесок природної родючості у формування приростуврожаю пшениці озимої в умовах Причорноморськогостепу становить 13,7%, добрив – 52,1%, а часткакомплексного впливу погодних умов коливається від25,1 до 30,9%.
50
Остапчук, Валентина. "Сучасні особливості циркуляційних умов формування термічного режиму на території України." Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Географія, no. 2 (вип. 45) (2018): 54–61.
Find full text