Journal articles: 'Підхід інституціональний'

1

Чудак, Л. А. "Сутність витрат: інституціональний підхід." Облік і фінанси, no. 4 (62) (2013): 79–86.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Сурай, Інна. "ПУБЛІЧНА СЛУЖБА УКРАЇНИ: ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИЙ ПІДХІД." Науковий вісник: Державне управління, no. 2(8) (June 30, 2021): 111–32. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2021-2(8)-111-132.

Full text

Abstract:

Для сучасної України багато викликів державотворення були надзвичайно складними через відсутність наукових розробок та досвіду у сфері демократичного урядування. До не розроблених, а також досліджуваних у певних ідеологічних рамках, питань, належав також інститут публічної служби. Установлено, що і сьогодні термін “публічна служба” в Україні в науковій літературі застосовується із застереженнями, побіжно, уривками і фрагментарно, в загальному сенсі. Аналіз досліджень і публікацій свідчить, що більшість сучасних науковців указують на необхідність унормування в Україні публічної служби та чіткого окреслення її складових, при цьому схиляючись до інституційного (інституціонального) підходу. Мета статті – за інституціонального підходу визначити складові публічної служби України. Основним методом проведеного дослідження є критичний аналіз попередніх досліджень науковців, а також нормативно-правових актів щодо публічної служби України. Проведений нами аналіз підтверджує, що в сучасній Україні для визначення поняття та складових елементів публічної служби найбільш раціональним є інституційний (інституціональний) підхід, який обмежує сферу публічної служби рамками публічної адміністрації (інституції). З 2005 р. (вперше на законодавчому рівні) у Кодексі адміністративного судочинства України визначено поняття “публічна служба”, яке до 2020 року вже зазнало змін, проте вони не розкрили повністю сутність публічної служби. За результати проведеного дослідження за інституціонального підходу до публічної служби як інтегрованого інституту пропонується включити такі служби: політичну, парламентську, суддівську, прокурорську, правоохоронну, військову, державну, дипломатичну, службу в органах місцевого самоврядування, сервісну. При цьому зауважимо, що не варто виокремлювати у понятті «публічна служба»: альтернативна (невійськова) служба, патронатна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, інша державна служба. Установлено, що нагальною потребою є розробка рамкового Закону України про публічну службу, та конкретизація, відповідно до нього, усіх аспектів функціонування окремих служб. У перспективі слід провести поглиблені наукові дослідження публічної служби за інституціонального підходу та напрацювати проекти відповідних законів України.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

Бакуменко, Л. Г. "Поняття інституціональний репозитарій: термінологічний підхід." Вісник Харківської державної академії культури, Вип. 34 (2011): 226–35.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Карасьова, Ю. М. "Мотивація трудової діяльності: інституціональний підхід." Наукові праці Донецького національного технічного університету. Економічна, Вип. 103-4 (2006): 180–84.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

Афанасьєва, М. А. "Економічний контроль силами громадянського суспільства: інституціональний підхід." Економіка України, no. 4 (677) (2018): 46–54.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

Пасісниченко, В. Л., and І. М. Пасісниченко. "СУЧАСНА КОНЦЕПТАЛІЗАЦІЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА: РУХ ПОЗА МЕЖІ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНОГО ПІДХОДУ." Сучасне суспільство: політичні науки, соціологічні науки, культурологічні науки 2, no. 1-18 (2019): 128–34. http://dx.doi.org/10.34142/24130060.2019.18.2.12.

Full text

Abstract:

У статті розглядається сучасна концептуалізація громадянського суспільства як реакція на усвідомлення обмеженість його ліберальної теоретичної традиції з її спрощеним інституціональним ототожненням громадянського суспільства з добровільними асоціаціями та НДО. Зокрема, аналізується заклик Дж. Александера відмовитись від фокусу виключно на формальних інституціях демократії. Цей рух поза інституціональний підхід дозволяє відкрити другий культурний, вимір громадянського суспільства як солідарності спільноти, що спирається на цивільний культурний код всупереч нецивільному. В запропонованій теоретичній схемі бінарних культурних кодів громадянського суспільства детально відстежується просування з рівня мотивів діючого актора через рівень відносин до третього рівня інститутів, реальний зміст яких визначається відповідним сакральним культурним кодом. Доповнення інституційного рівня громадянського суспільства аналізом його культурного рівня також дозволяє дослідити більш складну взаємодію громадянського суспільства та демократії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Жук, В. М. "Інституціональний підхід до розв"язання проблем бухгалтерського обліку в Україні." Фінанси України, no. 7 (164) (2009): 100–113.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

Gudzovata, О. О. "ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА ЯК ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ." Actual problems of regional economy development 1, no. 14 (April 26, 2018): 75–80. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.14.75-80.

Full text

Abstract:

Стаття спрямована на дослідження теоретико-методичних засад грошово-кредитної політики як елемента в системі забезпечення економічної безпеки держави. Метою статті є узагальнення і уточнення сутнісних характеристик і особливостей реалізації грошово-кредитної політики в системі забезпечення економічної безпеки держави. Застосовано такі методи дослідження, як системно-інституціональний підхід для виявлення ознак і зв’язків грошово-кредитної політики та економічної безпеки держави, наукової абстракції, логічний підхід для формування параметрів грошово-кредитної політики. Обґрунтовані місце, завдання та роль грошово-кредитної політики у системі складових економічної безпеки держави. На відміну від усталених підходів, коли визначається місце грошово-кредитної політики в системі фінансової безпеки, обґрунтовано значимість політики в системі економічної безпеки держави. Результати мають практичну значимість, яка полягає в можливості їх використання при плануванні грошово-кредитної політики держави.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

Koltun, Viktoriya, and Natalia Shamrai. "Оптимізація процесів створення та функціонування індустріальних парків в умовах децентралізації: інституціональний підхід." Вісник Національної академії державного управління при Президентові України, no. 4(95) (December 16, 2019): 33–39. http://dx.doi.org/10.36030/2310-2837-4(95)-2019-33-39.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

AFANASIEVA, Maryna. "ECONOMIC CONTROL BY CIVIL SOCIETY: AN INSTITUTIONAL APPROACH." Economy of Ukraine 2018, no. 04 (April 3, 2018): 46–54. http://dx.doi.org/10.15407/economyukr.2018.04.046.

Full text

Abstract:

The article studies the significance of public institutions for successful functioning of a market economy. The emphasis is placed on the fact that market institutions are formed through social organization and evolution. The structure of modern society is clarified; combination of professional performance of the functions of its social group and adherence to moral values are selected to be the main criterion of the structure. The hypothesis of isomorphism of the social structure is advanced, according to which the decrease in the share of people in civil society with rent-seeking behavior can lead to similar shifts in business and public sector. The system of economic control is proposed that corresponds to division of society into three main social groups. The new content of control, which proceeds from the concept of sustainable development and the theory of systems, is revealed. The essence of the new type of control is formation of socially significant analytical information capable of launching mechanisms of self-organization of enterprises, including self-control. The main corrective tool is the publication of these findings. Attention is paid to original sources of information for civil control (for example, financial and tax reporting of enterprises), which is not a commercial secret in accordance with Ukrainian legislation. Institutional mechanisms, such as compulsory mechanism of the law, normative mechanism of professional opinion, imitative mechanism of positive practice, promotion of information, involvement of supporters and cooperation with foundations are listed. It is concluded that the introduction of economic control by civil society can strengthen public institutions such as law, morality, property, enterprise, trust in society, fair competition, etc. This, most likely, will have a positive impact on development of the economy.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

11

Павлов, О. І. "Інституціональний підхід щодо подолання диспропорцій у розвитку міської та сільської територіальних підсистем суспільства." Економіка. Фінанси. Право, no. 3 (2011): 10–13.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

12

Voroniuk, I. V., and M. I. Chepeliuk. "The Institutional Approach to the Formation of Economic Security of the Entrepreneurial Activities in Ukraine and Worldwide." Business Inform 9, no. 500 (2019): 86–91. http://dx.doi.org/10.32983/2222-4459-2019-9-86-91.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

13

Бережницька, Уляна Богданівна. "ІНСТИТУЦІОНАЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ РОЗВИТКУ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА." REVIEW OF TRANSPORT ECONOMICS AND MANAGEMENT, no. 5 (21) (June 17, 2021): 21–29. http://dx.doi.org/10.15802/rtem2021/225804.

Full text

Abstract:

Мета. Стаття присвячена вивченню сутності, структури та особливостей інституціонального середовища розвитку малого та середнього підприємництва (МСП) в Україні на сучасному етапі господарювання, враховуючи існуючі формальні та неформальні соціально-економічні інститути, чинники внутрішнього та зовнішнього впливу. Методика. Використано загальнонаукові методи аналізу та синтезу, економіко-логічні методи порівняння, групування, графічний метод, комплексної оцінки та інші. Результати. Головне завдання малого та середнього бізнесу – зайнятість, забезпечення добробутом більшої частини населення, вирішення нагальних проблем суспільства. Для становлення МСП в якості провідного сектору національної економіки потрібне відповідне сприятливе середовище, в першу чергу інституціональне. В роботі піднімаються питання та запропоновано ряд рекомендацій щодо відновлення довіри бізнесу до влади, формування позитивного іміджу підприємництва та партнерського ставлення владних структур до мікро-, малого та середнього бізнесу, тобто зміцнення неформалізованих інститутів розвитку МСП. Відмічено, що не менш важливу роль в інституціональній структурі розвитку малого та середнього бізнесу відіграють формалізовані інститути, наявність та тіснота взаємозв’язків тріади «держава – економіка – суспільство». Інституціональне середовище розглядається через призму взаємодії формалізованих і неформальних інститутів, що визначають рамкові межі поведінкових мотивів та умови функціонування й розвитку малого та середнього бізнесу. Наукова новизна. Уточнено економічний зміст та побудовано модель інституціональної структури функціонування і розвитку МСП – інституціональне середовище розвитку МСП, де узагальнено існуючі визначення та підходи до категоріального апарату нового інституціоналізму у сфері підтримки малого та середнього бізнесу, а також агреговано прикладні проблеми цієї сфери в Україні. Практична значимість. Комплексне відображення інституціонального середовища розвитку МСП дозволяє адекватно оцінити сформовані умови розвитку малого та середнього бізнесу в нашій країні, виокремити напрями розвитку системи підтримки МСП і врахувати окреслені пріоритети у відповідних програмних документах в межах державного управління МСП.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

14

Diachenko, Andriy V. "Інституційний механізм інтеграції внутрішньо переміщених осіб." Public administration aspects 5, no. 12 (April 2, 2018): 50–58. http://dx.doi.org/10.15421/15201750.

Full text

Abstract:

У статті досліджено побудову інституційного механізму інтеграції осіб, переміщених всередині країни. Проаналізовано діяльність органів державної влади від початку військових дій на Сході країни та обґрунтовано, що інституціональна структура надання послуг ВПО була ускладнена залученням багатьох міністерств та відомств до надання підтримки ВПО без будь-якої справжньої координації між ними. Зазначено, що основною проблемою інституціональної структури у перші два роки роботи з ВПО, на думку автора, була розрізненість у підході до формування політики. Волонтерські організації, громадянське суспільство та місцеве населення забезпечили активну відповідь на негайні потреби ВПО. У більшості випадків ця відповідь постійно триває. Уряд України вжив низку заходів, щоб допомогти ВПО пережити вимушене переселення, хоча для того, аби вжити усіх заходів, необхідних для стабілізації ситуації, в якій знаходяться ВПО, можливості Державного бюджету є обмеженими.Показано, що важливим кроком на шляху дотримання забезпечення прав ВПО було створення окремого органу центральної влади – Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, одним із основних завдань якого є забезпечення формування і реалізація державної політики у сфері розбудови миру.Автор доходить висновку, що протягом 2014-2017 рр. в Україні було створено потужний інституціональний механізм інтеграції ВПО. Проте, багато проблем залишаються ще не вирішеними, зокрема, потребує удосконалення координація взаємодії суб’єктів, які забезпечують інтеграцію внутрішньо переміщених осіб в Україні.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

15

Makaliuk, Iryna, Hanna Zhaldak, and Vasyl Martynenko. "«Інституція» та «інститут»: тенденція «штучної підміни» понять." Agricultural and Resource Economics: International Scientific E-Journal 8, no. 1 (March 20, 2022): 204–34. http://dx.doi.org/10.51599/are.2022.08.01.11.

Full text

Abstract:

Мета. Метою статті є поглиблення теоретико-методологічних положень економічної науки шляхом обґрунтування доцільності подолання тенденції «штучної підміни» базових понять інституціональної теорії у вітчизняному науковому просторі через понятійне розмежування «інституцій» та «інститутів» на основі критеріально-етимологічної ідентифікації їх ключових особливостей. Методологія / методика / підхід. Дослідження базується на діалектичному методі пізнання та системно-структурному підході до вивчення інституціонального середовища взагалі та інституту аграрного підприємництва зокрема. Для досягнення поставленої мети в роботі використано методи: метод наукового узагальнення та порівняння – для визначення сутності категорій «інституція» та «інститут»; прийоми індукції, структурного аналізу та синтезу – для визначення діалектики взаємозв’язку між інституціями, інститутами, організаціями, органами, нормами, законами, звичаями тощо; асоціативний метод – для виявлення співвідношення між складовими елементами інституціонального середовища в контексті загального та часткового; дедуктивний метод – для визначення змісту суспільних інститутів; абстрактно-логічний метод і систематизація – для критеріально-етимологічної ідентифікації ключових особливостей інституцій та інститутів. Результати. Обґрунтовано актуальність використання чіткого понятійно-категорійного апарату при проведенні інституціональних досліджень з метою подолання методологічних протиріч та несумісності теоретичних висновків у науковій і політичній лексиці. Досліджено наукові підходи до трактування, а також проаналізовано спроби понятійного розмежування категорій «інституція» та «інститут» вітчизняними та зарубіжними науковцями. Визначено діалектику взаємозв’язку між інституціями та інститутами через опосередкування організацій, органів та норм, правил, звичок, традицій, законів тощо. Установлено, що інституції є джерелом творення норм і правил, а інститути – засобом їх закріплення та поширення. Розглянуто зміст суспільних інститутів, таких як держава, армія, підприємство, сім’я тощо. Виділено характерні ознаки інституцій та інститутів. Охарактеризовано структуру інституту аграрного підприємництва в Україні. Проаналізовано сучасні тенденції змін інституційних механізмів взаємовідносин між суб’єктами аграрної сфери, що зумовлені законодавчими нововведеннями. Визначено перспективи дальших наукових досліджень у напрямі удосконалення структури інституціонального середовища в аграрній та інших сферах. Оригінальність / наукова новизна. Удосконалено понятійний апарат інституціональної теорії, що полягає в розмежуванні понять «інституція» та «інститут» за критеріально-етимологічною ідентифікацією їх ключових особливостей, а саме: функціональності, всезагальності, суспільної необхідності, морального авторитету (спонукальної сили), психологічності, екстернальності, організуючого впливу на соціальне життя (для інституції) та історичності, структурності, структурованості, об’єктивності, примусовості, ієрархічності, організаційності, правової закріпленості / легітимності (для інституту). Практична цінність / значущість. Результати проведеного дослідження є підґрунтям для дальшого розвитку інституціональної теорії на теренах вітчизняного наукового простору, оскільки дозволяють подолати тенденцію «штучної підміни» понять при трактуванні її базових категорій. Своєю чергою, впровадження диференційованого вживання термінів і розуміння сутності й діалектики взаємозв’язку між інституціями та інститутами є поштовхом до удосконалення інституціональної структури національного господарства з метою підвищення добробуту усіх його учасників і суспільства загалом.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

16

Chebotarov , V. A., and Ye V. Chebotarov . "Засади соціально-економічного відродження Донецької та Луганської областей як складова законодавчого забезпечення політики сталого розвитку України." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 6 (December 29, 2021): 133–39. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.06.14.

Full text

Abstract:

Статтю присвячено розгляду перспектив реінтеграції тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей на засадах верховенства інтересів розвитку України як цілісної суверенної держави. Метою статті є визначення вихідних науково-практичних положень подолання наслідків війни у Донецькій та Луганській областях, яку ідентифіковано як головний стримуючий чинник для держави у цілому, та соціально-економічного відродження цих регіонів у контексті законодавчого забезпечення державної політики сталого розвитку України. Наукова новизна статті полягає в обґрунтуванні концептуального підходу та практичної реалізації визначення сценаріїв часових періодів реінтеграції тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей у єдине економічне, правове та інституціональне поле України, а також у виокремленні конкретних економічних, соціальних і ментальних проблем подолання наслідків війни. Висновки. Аналіз тенденцій розвитку України останніх років дає гносеологічні та науково-практичні підстави вважати, що війна на окупованих територіях виступає детермінантним чинником внутрішньої політики всередині країні та її положення на міжнародній арені. Даний чинник є стримуючим за своїм характером, загально-цивілізаційним за змістом і довготерміновим за часовим періодом дії. Саме він визначатиме зміст і характер розвитку держави в цілому. У контексті розробки основ законодавчого забезпечення державної політики сталого розвитку України, закріпленого прийнятими рішеннями Верховної Ради в якості першочергового завдання, висунуто концептуальний підхід і конкретні пропозиції щодо реалізації сценарного підходу при розв’язанні проблем реінтеграції тимчасово окупованих територій. Визначено базовий сценарій часових меж реінтеграційних заходів: протягом 7–10 майбутніх років – до 2028–2030 рр. (за умов системної реалізації державної реінтеграційної політики). На основі аналізу зазначених проблем висунуто пропозиції щодо законодавчого забезпечення їх вирішення в економічній та інституціональній сферах.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

17

М., Гриценко Г., and Мартинова Л. В. "ІНСТИТУЦІЙНИЙ НАПРЯМ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ЕКСПЕРТИЗИ БУДІВЕЛЬНИХ ПРОЕКТІВ." Актуальні проблеми права: теорія і практика, no. 2 (38) (February 12, 2020): 84–93. http://dx.doi.org/10.33216/2218-5461-2019-38-2-84-93.

Full text

Abstract:

У статті аналізуються норми відносно, регулювання процесу проведення експертизи будівельних проектів з урахуванням сучасних соціально-економічних трансформацій в Україні. Досліджуються основні напрямки інституціонального розвитку експертизи будівельних проектів та визначається їх науково-теоретичне обґрунтування. Розглядається можливість проведення інституційного проектування в різних стадіях будівництва. Розглядається вплив інституціональної концепції, перевагами якої є: широта поля наукових рішень, побудованих на різних методологічних поглядах; можливості компіляції різних теоретичних аспектів наукових підходів; потенціал переносу висновків інституціонального проектування не тільки на окремі процеси будівництва, але й на сферу будівництва в цілому. Окреслено деякі недоліки законодавства, зокрема щодо застосування процедури проведення експертизи будівельних проектів. Виокремленні неврегульовані та невирішені питання стосовно інституційного підходу в сфері будівництва. Ключові слова: експертиза будівельних проектів, управління, інституціональний розвиток, інституційне забезпечення, інституційне проектування.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

18

Ivanov, D. "ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТЕРИТОРІЙ ЯК ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКОЇ КАТЕГОРІЇ." Theory and Practice of Public Administration 2, no. 69 (May 26, 2020): 142–50. http://dx.doi.org/10.34213/tp.20.02.17.

Full text

Abstract:

Удосконалено систематизацію наукових підходів до визначення поняття “економічний потенціал території” як державно-управлінської категорії, що дозволило виокремити ресурсний, галузевий, інституціональний, системний, комплексний підходи. Дістав подальшого розвитку категорійний апарат шляхом уточнення поняття “розвиток економічного потенціалу територій”.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

19

Usenko, O. O. "Державний кордон як соціальний інститут та соціокультурний конструкт: перспективи соціологічного аналізу." Grani 18, no. 2 (January 18, 2015): 79–83. http://dx.doi.org/10.15421/1715044.

Full text

Abstract:

В статті аналізуються теоретикометодологічні підходи до вивчення державних кордонів. Аргументується складність та многогранність цього поняття як змінного в залежності від історичного, політичного та соціокультурного контексту. Автором розглянуто можливості вивчення кордону як соціального інституту та як соціокультурного конструкту. Автор зазначає, що інституціонально кордон формується досить чітко і більшість соціологічних теорій звертаються до цього поняття саме крізь призму функціонального підходу. Однак не беручи до уваги такі фактори, як повсякденні практики індивідів, культурні та символічні чинники, зрозуміти місце та роль державного кордону майже неможливо. Розуміння того, що вивчення державного кордону лише як соціального інституту є недостатнім, призводить до актуалізації необхідності використання соціокультурного підходу. Окрему увагу у статті приділено можливостям міждисциплінарного вивчення державного кордону України та кордонів загалом. Так на думку автора спираючись на засади соціології, культурології, політології, історії та розглядаючи кордон крізь призму різних наукових дисциплін можна отримати найбільш повні та досконалі відповіді на актуальні дослідницькі питання.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

20

Омельяненко, Віталій. "АНАЛІЗ АРХЕТИПНОГО ВИМІРУ ІНСТИТУЦІЙНО-ЕВОЛЮЦІЙНИХ ТРАЄКТОРІЙ ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМНИХ ІННОВАЦІЙ." Public management 21, no. 1 (May 29, 2020): 220–33. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-1(21)-220-233.

Full text

Abstract:

Історія сучасної України є періодом значних трансформа- цій усіх сфер суспільного життя. Тренди геополітики вимагають глибокої змістовної трансформації всіх сфер держави. А вона, в свою чергу, вимагає розробки відповідних стратегій з метою забезпечення конкурентоспромож- ності України та забезпечення суб’єктності. Це можливо реалізувати через підвищення якості управління державними ресурсами на основі системних рішень через інституційний підхід. Однак у практиці публічного управління України зазначені аспекти міждисциплінарного підходу до розуміння бази інституційних трансформацій практично не мають практичного втілення в рамках реформ, що призводить до втрати як їх інноваційного потенціалу, так і наявного соціального капіталу (психосоціальний потенціал за Е. Афоні- ним). Отже, маловивченими залишаються питання методології розробки ці- леспрямованих змін інституціональної структури як детермінанти систем- ної цілісності, вирішення проблеми оцінки взаємного впливу змін окремих інститутів та аналізу динаміки всієї інституціональної структури. Проана- лізовано архетипні фактори функціонування макросистем, на які необхідно звернути особливу увагу для пошуку найбільш ефективних зусиль (ресур- сів) в межах застосування концепції інституційно-еволюційних траєкторій впровадження системних інновацій. Розглянуто архетипну методологію до визначення основ формування інституційно-еволюційних траєкторій впро- вадження системних інновацій. Доведено, що фактори успішності реформ як системних інновацій пов’язані не тільки зі змінами структур та функцій інституціонального механізму держави, а насамперед з соціальними чинни- ками. Визначено, що фактором успішності системних інновацій є створення унікального середовища, що ґрунтується на поєднанні технологічно-іннова- ційного базису, економіки та соціально-культурної системи. Обґрунтовано, що для втілення ідей та потенціалу системних реформ в реальні інновації, тобто реалізації в соціально-економічному просторі країни, потрібен спектр об’єктивних і суб’єктивних причин, зокрема культурна “підтримка” іннова- цій відіграє досить важливу роль.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

21

Filippova, Inessa. "ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНЕ ОБГҐУНТУВАННЯ ЦІННОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ФРЕБЕЛІВСЬКИХ ДАРІВ У КОНТЕКСТІ СУЧАСНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДИТИНИ: КРОС-КУЛЬТУРНИЙ ДОСВІД." Psychological Prospects Journal, no. 33 (June 9, 2019): 261–73. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2019-33-261-273.

Full text

Abstract:

У статті розкрито зміст цінності концепції Ф. Фребеля в процесі соціалізації дитини та її актуальність на сьогодні. Це зумовлено тим, що процес соціалізації дитини в родині є різним в окремих соціальних групах унаслідок впливу соціальних, економічних і культурних процесів у трансформувальному суспільстві й має тісний зв’язок з умовами розвитку, стилями виховання в сім’ї та родинними цінностями. Розкрито можливості розвитку активності дитини з урахуванням її індивідуально-психологічних особливостей за допомогою фребелівських дарів. Авторська концепція філософії виховання, за Ф. Фребелем, спирається на трьох головних ідеях, таких як єдність Усесвіту, повага до дитини та її індивідуальності, значення гри в розвитку дитини. Вони визначають основи, на які спирається модель активності дитини. Проаналізовано досвід німецьких і польських педагогів щодо освітянської практики у фребелівських дошкільних закладах. Фрідріх Фребель підкреслював, що виховання й навчання дитини повинно інтегрувати елементарні сили: голову, руки та серце задля гарантії їй повної освіти. Навчальне виховання повинно мати глобальний характер і поєднує три аспекти: пізнавально-інтелектуальний із фізично-мануальним, а також соціальним і релігійним як відкриття людської сили розуміння світу. У контексті сучасної соціалізації дитини цей підхід є дуже актуальним і має своє підтвердження в сучасних теоріях розвитку людини, оптимізації її досягнень, а також потоку розширеної креативності як умови результативного пошуку себе в трансформувальному світі. Акцентовано увагу на тому, що важливим завданням педагога та психолога є полегшення розвитку вроджених інстинктів: праця, знання, артистичне й релігійне за допомогою відповідних предметів чи фребелівських дарів. Сучасна соціалізація приймає цінність психолого-педагогічних ідей Ф. Фребеля як активізації дитини та спонукання її до постійного накопичення нових досягнень. Інституціональна соціалізація в тісній співпраці з родиною може якісно й кількісно змінити доступ дитини до соціальних, економічних і культурних засобів, як результат – і до інших можливостей освітнього капіталу. Представлено психолого-педагогічний досвід педагогів Німеччини та Польщі щодо чинників розвитку дитини, створення для неї нових можливостей й підготовки до життя в контексті її інституціональної соціалізації.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

22

Лазебник, Л. Л. "Економічне зростання в інституціональних координатах: сутність та еволюція підходу." Наукові праці Донецького національного технічного університету. Економічна, Вип. 103-2 (2006): 79–84.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

23

Лазебник, Л. Л. "Економічне зростання в інституціональних координатах: сутність та еволюція підходу." Наукові праці Донецького національного технічного університету. Економічна, Вип. 103-2 (2006): 79–84.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

24

Лазебник, Л. Л. "Економічне зростання в інституціональних координатах: сутність та еволюція підходу." Наукові праці Донецького національного технічного університету. Економічна, Вип. 103-2 (2006): 79–84.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

25

Лазебник, Л. Л. "Економічне зростання в інституціональних координатах: сутність та еволюція підходу." Наукові праці Донецького національного технічного університету. Економічна, Вип. 103-2 (2006): 79–84.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

26

Корж, М. А. "ТИПОЛОГІЗАЦІЯ МЕХАНІЗМІВ ПРЯМОГО ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТУВАННЯ: ІНСТИТУЦІЙНИЙ АСПЕКТ." Економічний вісник. Серія: фінанси, облік, оподаткування, no. 3 (March 28, 2019): 89–98. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5932.3.2019.89-98.

Full text

Abstract:

У статті розкрита сутність та особливості інституційного підходу до залучення та використання прямих іноземних інвестицій. Здійснена типологізація механізмів прямого іноземного інвестування шляхом виокремлення їхніх фінансової, фіскальної та інституціональної складових і визначено відповідні інструменти, які можуть носити як стимулюючий, так і обмежуючий характер.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

27

Лю, Шитін. "ХУДОЖНЬО-ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ Й ОСОБИСТІСНО-СМИСЛОВІ ЧИННИКИ ОПЕРНОЇ ВОКАЛЬНОЇ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ." Музичне мистецтво і культура 2, no. 31 (May 20, 2021): 307–16. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2020-31-2-25.

Full text

Abstract:

Мета роботи – розкрити взаємодію особистісних смислів виконав- ця та художніх інституціональних настанов оперного твору як засад- ничу інтерпретативну рису оперного жанру й вокально-виконавського оперного стилю; з’ясувати, чому до оперних співаків ставляться як до головних виконавців оперного твору, які мають право не лише відтво- рювати композиторський задум, а й утілювати своє «бачення», влас- не розуміння й розуміння оперного образу та ідеї людини, тобто ан- тропологічного підґрунтя оперної композиції Методологія дослідження зумовлюється поєднанням історіографічного й текстологічного підхо- дів, передбачає включення психологічного ракурсу оцінювання художніх явищ і розширення семантичного методу оперознавства. Запропоноване поняття синергії розглядається в річищі семіологічного музикознавчого підходу. Наукова новизна полягає у виокремленні суттєвих зв’язків між синтетичною природою оперного жанру, багатоскладовістю й динаміч- ністю оперної форми та системною рухливою побудовою людської сві- домості, що набуває холістичності лише на смислових творчих засадах. Доводиться, що явище художньої форми, зокрема оперної, і свідомості, зокрема особистісної, поєднані динамічною природою, призначенням для руху – множини різнорівневих і різноспрямованих рухів. Висновки дають змогу засвідчувати особливу місію оперного театру як функціонального поєднання різних способів і форм художнього діяння на основі музичного мистецтва з виявленням нових мовних можливостей музичного звучан- ня при входженні його до театральної системи персонажно-особистіс- них характеристик. Як важливий факт сучасної оперної практики ви- значається досягнення такого рівня розуміння оперного образу, смислу сценічного буття оперного персонажа, який дає змогу виявляти цілісну історичну траєкторію його мистецького існування, причому ця історія не прописується, але відтворюється в ускладненні почуттєво-мислен- нєвого змісту «долі» персонажа в ході цієї інтерпретації. Тому зростає обсяг «внутрішньої людини», який формується синтетичним художнім шляхом, але найбільше визначається музичними висловленнями, музич- ними характеристиками дійової особи.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

28

Ткаченко, В. А. "Інституціональні підходи щодо організації складних саморегулюючих соціально-економічних систем." Економічний нобелівський вісник, no. 1 (7) (2014): 440–47.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

29

Sushkova, Olena, and Liliіa Melnyk. "СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НАУКОВИХ ПІДХОДІВ ДО ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ТА ЗМІСТУ ПОНЯТТЯ «ПОДАТКОВА КУЛЬТУРА»." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, no. 1(25) (2021): 143–50. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2021-1(25)-143-150.

Full text

Abstract:

У статті досліджено й систематизовано наукові підходи до визначення сутності та змісту поняття «податкова культура». А саме, виділено п’ять підходів до трактування податкової культури: частина загальної культури (морально-етичні норми), складова економічної культури, ступінь відповідальності платника податків, культура платника податків і працівника контролюючих органів, формальні й неформальні інституції (інституціональний аспект) Структуровано і виділено основні ознаки «податкової культури». Сформоване власне визначення податкової культури як інструменту, що дозволяє формувати сприятливе ставлення платників податків до обов’язків щодо їх сплати та підтримувати в суспільстві високий рівень податкової дисципліни.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

30

Butko, Mykola, and Rostislav Tulchinskiy. "ПРИНЦИПИ СТАНОВЛЕННЯ НОВОГО РЕГІОНАЛІЗМУ З ВИКОРИСТАННЯМ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT 2(14), no. 2 (14) (2018): 49–56. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2018-2(14)-49-56.

Full text

Abstract:

Обґрунтовано використання системного підходу щодо нового регіоналізму, що дає можливість розглядати його як єдиний цілісний організм із притаманними йому специфічними властивостями, якостями, зв’язками, процесами, узгодити цілі та завдання розвитку, виокремити інституціональні та управлінські детермінанти його становлення тощо. Запропонована система принципів, яка складається із загальноекономічних принципів (науковості, комплексності, історизму, онтологічності, діалектичності, об’єктивності, збалансованості, ефективності) та специфічних принципів (безперервності, унітарності, варіантності, доцільності, адаптивності, саморозвитку, субсидіарності, транспарентності, публічності, цілеспрямованості, синергізму, аксіологічності), що максимально враховують особливості нового регіоналізму. Врахування загальноекономічних та специфічних принципів сприятиме розробленню заходів та підвищенню ефективності її дії щодо становлення нового регіоналізму.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

31

Lytvynova, O. N., N. Y. Panchyshyn, K. Y. Yuriiv, and A. M. Zinchuk. "АНАЛІТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПІДХОДУ ДО УПРАВЛІННЯ КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ЗАКЛАДУ ОХОРОНИ ЗДОРОВʼЯ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 3 (January 29, 2019): 29–35. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2018.3.9758.

Full text

Abstract:

Мета: показати нові можливості в управлінні комунальними некомерційними закладами охорони здоровʼя, що зʼявилися після впровадження реформи системи охорони здоровʼя. Матеріали і методи. Використано інституціональний, соціологічний та біхевіористський методи для аналізу нормативної бази, яка регламентує правову діяльність реформування системи охорони здоровʼя в ракурсі інновацій в управлінні комунальними некомерційними закладами охорони здоровʼя. Результати. Показано ті основні моменти у вимогах до посади генерального директора комунального некомерційного закладу охорони здоровʼя, які матимуть вирішальний вплив на результати діяльності закладу. Викладено застереження щодо ризиків, які можуть виникнути в процесі виконання функціональних обовʼязків генеральним директором закладу. Показано синхронність та протистояння мети та місії комунального некомерційного закладу охорони здоровʼя. Висновки. За умов конкурсного відбору керівників комунальних некомерційних закладів охорони здоровʼя варто вносити обʼєктивні показники, які мають мінімальний вплив людського фактора.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

32

Слєпушкіна, А. "Концептуальні підходи до економічних реформ у контексті змін інституціональної системи України." Економіст, no. 4 (330), квітень (2014): 19–21.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

33

Mordovets, Alina. "Methodical Approach to the Construction of Information System and Components Analytical Assessment of Institutional Autonomy at Universities." Modern Economics 12, no. 1 (December 26, 2018): 152–57. http://dx.doi.org/10.31521/modecon.v12(2018)-23.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

34

Оліфіренко, Л. Д. "Методологічні підходи до оцінки ефективності механізму формування інституціональних змін щодо розвитку корпоративних структур." Економіка та держава, no. 10 (2012): 80–82.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

35

Orlaty, M. K., I. O. Shlapak, and S. Ye Maksymchuk. "Запровадження публічного управління як інституціональної системи управління соціально-економічним розвитком сільських територій в Україні." Theory and Practice of Public Administration 2, no. 65 (May 15, 2019): 16–24. http://dx.doi.org/10.34213/tp.19.02.02.

Full text

Abstract:

Розглядаються особливості публічного управління соціально-економіч-ним розвитком сільських територій. З’ясовано основні причини занепаду сільських територій. Проаналізовано механізми створення передумов для подальшого розвитку сільських територій. Розглянуто систему чинників соціально-економічного розвитку сільських територій, які визначають умови та потенційні можливості соціально-економічного розвитку сільських територій. Розкрито методичні підходи до формування паспорта об’єднаної територіальної громади.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

36

Котляревський, Ярослав, and Алла Соколовська. "ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ІНСТИТУТІВ РЕФОРМ У ГЛОБАЛЬНОМУ Й НАЦІОНАЛЬНОМУ ВИМІРАХ." Science and Innovation 17, no. 5 (October 12, 2021): 3–19. http://dx.doi.org/10.15407/scine17.05.003.

Full text

Abstract:

Вступ. Неоднозначність у оцінках результатів реформ державних політик та відсутність методологічного консенсусу щодо найбільш придатних підходів до ініціації й впровадження економічних реформ, а також подальше ускладнення інституціональних умов у глобальному та національному вимірах, потребують більш ґрунтовного висвітлення підходів до пізнання змісту, структури, технології впровадження й оцінювання наслідків реформ.Проблематика. Загострення протиріч та накопичення кризових явищ у функціонуванні світової економіки, потреби фіскальної консолідації та одночасного стимулювання економічного зростання національних економік в середньостроковій перспективі потребують виокремлення наукових підходів та напрацювання відповідних прикладнихаспектів найбільш транспарентного, підзвітного та раціонального проєктування національних інститутів реформ.Мета. Узагальнити, структурувати та систематизувати відомості щодо теоретичних та прикладних засад впровадження реформ державних політик у контексті удосконалення підходів до проєктування та оцінювання їхніх наслідків та визначити шляхи підвищення результативності економічних реформ в Україні.Матеріали й методи. Використано методи ретроспективного та порівняльного аналізу для визначення еволюції методологічного інструментарію теорії реформ; фактологічного аналізу — для обґрунтування плюралізму підходів наукових шкіл та міжнародних організацій до детермінації реформ, їх змісту та наслідків.Результати. Систематизовано підходи дослідників до аналізу реформ з акцентуванням важливості усвідомленнявикликів, пов’язаних із соціальними та перерозподільчими ефектами реформ, викладено підходи щодо структуризації стратегічних і тактичних аспектів реформування на основі виокремлення національних інститутів реформ.Висновки. Узагальнено теоретичні та прикладні аспекти дослідження й регулювання процесів реформ державних політик у глобальному й національному контекстах, запропоновано підходи до розвитку національних інститутів реформ.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

37

Bilochenko, Andrii. "Theoretical and methodological approaches to the development of an institutional model of the agricultural sector financial support." Ekonomika APK 316, no. 2 (February 26, 2021): 92–101. http://dx.doi.org/10.32317/2221-1055.202102092.

Full text

Abstract:

The purpose of the article is to justify and to highlight basic theoretical and methodological approaches to the development of an institutional model of the agricultural sector financial support in Ukraine, taking into account the current stage of its development. Research methods. In the course of research, a dialectical method of cognition was used, as well as systematic approach to the study of interrelated financial, economic, social and socio-economic phenomena and processes; a monographic method (analysis of scientific achievements of Ukrainian and foreign researches on problematic issues of institutional theory and institutional modeling); empirical method (concerning the assessment of the current state of institutional support to the agrarian sector). Within the special research methods abstract-logical (for theoretical generalizations and formulation of conclusions) was used. Research results. Basic approaches to the establishment of the institutional model of the agrarian sector financial support have been justified. The latest developments in institutional economic theory, with the using an integrated approach to selecting the best organizational and economic mechanisms for financing of economic entities of the sector at the current stage of its development, were taking into account. Scientific novelty. Theoretical and methodological provisions for the establishment of a comprehensive institutional model for the financial support of the agrarian sector in Ukraine have been further developed and the general principles for its development have been formalized. Practical significance. The use of the results obtained will make it possible to develop a balanced institutional model of financial support for the agrarian sector of Ukraine, taking into account current trends in its development. Refs.: 28.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

38

Kravchenko, Olha. "Характерні ознаки, фактори і форми реалізації економічних інтересів учасників ринку продукції тваринництва." Agricultural and Resource Economics: International Scientific E-Journal 6, no. 1 (March 20, 2020): 101–22. http://dx.doi.org/10.51599/are.2020.06.01.08.

Full text

Abstract:

Мета. Мета статті полягає у висвітленні результатів дослідження з визначення характеристик, факторів і форм реалізації економічних інтересів суб’єктів (учасників) ринку продукції тваринництва з одночасним розширенням інструментарію вимірювання рівня узгодженості цих інтересів. Методологія / методика / підхід. Теоретико-методичною основою дослідження стали діалектичний метод пізнання економічних процесів, фундаментальні положення сучасної економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених щодо дослідження сутності й змісту економічних інтересів учасників агропродовольчого ринку. Для досягнення поставленої мети використано системний підхід, методи інституціональної політичної економії, узагальнення, індукції, дедукції, аналізу, синтезу та порівняння. Результати. Досліджено характерні ознаки сучасних економічних інтересів; визначено основні фактори, які призводять до розбалансованості інтересів учасників агропродовольчого ринку; з’ясовано оптимальні форми реалізації суперечливих інтересів представників ринку продукції тваринництва; доведено доцільність розширення інструментів вимірювання рівня задоволеності (узгодженості) економічних інтересів; обґрунтовано важливість формування механізмів взаємодії (співіснування) інтересів і способів оптимального (злагодженого, гармонійного) їх поєднання; запропоновано блок-схему агропродовольчого ланцюга поставок тваринницької продукції; розраховано розмір отриманої доданої вартості, понесених витрат на персонал та отриманого прибутку (збитку) з розрахунку на одного зайнятого в розрізі видів економічної діяльності таких суб’єктів ринку продукції тваринництва в Україні: виробники сільськогосподарської продукції тваринництва, представники оптової торгівлі сільськогосподарською сировиною та живими тваринами, підприємства переробної харчової промисловості (м’ясного та молочного напрямів), учасники оптової та роздрібної торгівлі продуктами харчування. Оригінальність / наукова новизна. Уперше запропоновано як інструмент кількісного визначення рівня узгодженості економічних інтересів між учасниками ринку продукції тваринництва розраховувати розміри отриманої доданої вартості, понесених витрат на персонал та отриманого прибутку (збитку) на одного зайнятого в розрізі видів економічної діяльності. Практична цінність / значущість. Розширення інструментарію визначення рівня узгодженості (задоволеності) економічних інтересів учасників ринку продукції тваринництва може слугувати прийомом кількісного вираження рівня узгодженості економічних інтересів пов’язаних організаційно-технологічним процесом суб’єктів будь-якого ринку.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

39

Pashchenko, Yulia. "Стан і перспективи функціонування ринку лізингових послуг у сільському господарстві." Agricultural and Resource Economics: International Scientific E-Journal 6, no. 2 (June 20, 2020): 91–107. http://dx.doi.org/10.51599/are.2020.06.02.06.

Full text

Abstract:

Мета. Мета дослідження полягає у визначенні особливостей, проблем і перспектив функціонування ринку лізингових послуг у сільському господарстві та його місця в розвитку лізингу в Україні. Методологія / методика / підхід. Методологічною основою дослідження стали як загальнонаукові, так і спеціальні методи наукового пізнання. Було використано методи: монографічний, абстрактно-логічний, діалектичний, системно-структурний аналіз. Крім того, для досягнення поставленої мети використано системний підхід, методи інституціональної політичної економії, узагальнення, індукції, дедукції, аналізу, синтезу та порівняння. Результати. У статті ґрунтовно досліджено питання розвитку ринку лізингових послуг в Україні, здійснено аналіз тенденцій його розвитку. Узагальнено особливості лізингу як виду економічної діяльності, що впливають на його розвиток і поширення. Визначено, що найбільш активно застосування лізингових операцій відбувається в сільському господарстві й транспортній сфері. Установлено, що основними гравцями на ринку послуг фінансового лізингу залишаються юридичні особи лізингодавці, десять найбільших із них формують до 80 % портфеля чинних договорів. За умови збереження тренду до зростання вартості лізингового портфеля, у 2020 р. вартість договорів фінансового лізингу в аграрному виробництві України може збільшитися до 8192,6 млн грн. Визначено, що лізингове кредитування є поширеним способом формування матеріально-технічної бази сільськогосподарського виробництва, воно забезпечує підвищення продуктивності виробництва, сприяє модернізації агробізнесу та підвищенню конкурентоспроможності продукції, підприємств і галузі в цілому. Оригінальність / наукова новизна. Наукова новизна полягає у визначенні співвідношення динаміки зміни вартості договорів фінансового лізингу укладених у сільському господарстві з показником валового внутрішнього продукту, та розробці математичних функцій, що описують зміну зазначених показників. Дістало дальшого розвитку обґрунтування місця сільського господарства на ринку послуг фінансового лізингу. Практична цінність / значущість. Практична цінність цієї статті полягає в тому, що одержані автором теоретичні узагальнення сприятимуть формуванню уявлень про стан і перспективи розвитку ринку лізингових послуг в Україні та місце сільського господарства в ньому. Розроблені функції екстраполяції вартості договорів фінансового лізингу галузі та валового внутрішнього продукту можуть бути використані в процесі поточного планування діяльності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

40

Bagmet, Kseniya, Oleksii Lyulyov, and Iryna Skliar. "ДОВГОСТРОКОВИЙ ВПЛИВ СОЦІАЛЬНИХ ПРОГРАМ У КОНТЕКСТІ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИХ ЗМІН НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ: ЗАГАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНЮВАННЯ Й ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT 1(13), no. 1(13) (2018): 17–23. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2018-1(13)-17-23.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена дослідженню підходів до оцінювання соціального впливу як довгострокового результату соціальних інвестицій. Основною метою дослідження є аналіз та узагальнення суперечностей та потреб, що зумовлюють оцінювання довгострокового впливу соціальних програм, визначення спільних принципів оцінювання соціального впливу. У роботі відповідно до поставлених завдань використано такі методи дослідження, як методи логічного узагальнення та наукової абстракції; системно-структурний аналіз. Проаналізовано потреби та складності, що пов’язані з розробленням загальних стандартів оцінювання соціального впливу. Систематизовано методи оцінювання соціальної ефективності, узагальнено принципи оцінювання соціального впливу, що можуть бути прийняті як спільні для організацій соціального сектору. Результати дослідження свідчать про необхідність узгодження систем вимірювання соціального впливу зі стратегією та місією організації, поєднуючи це з розробкою системи управління.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

41

Юхно, Ірина Валеріївна. "СТАБІЛЬНІСТЬ ПУБЛІЧНО-УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ ЗМІСТ." Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, no. 6 (February 28, 2022): 18–22. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2021.6.3.

Full text

Abstract:

У статті досліджено поняття стабільності публічно-управлінської діяльності з позицій конституційно-правового змісту. Проаналізовано напрями конституційної реформи, визначено особливості суб’єктності органів влади у процесі реформ. У статті обґрунтовано розвиток суспільних відносин в Україні в умовах конституційного реформування, розкрито інституціональні й теоретичні засади трансформаційного процесу в публічному управлінні. Розвинуто авторську класифікацію особливостей конституційного регулювання окремих складників публічного управління в Україні, на цій основі запропоновано авторський підхід до розвитку нових форм публічно-управлінської діяльності. Проаналізовано особливості конституційних змін, реалізованих у 2014–2021 роках в Україні, з позицій суспільних потреб. Розроблено рекомендації щодо удосконалення засад нормативно-правового, організаційного та інституціонального забезпечення реалізації демократичних основ публічно-управлінської діяльності в умовах трансформації українського суспільства. Визначено критерії стабільності публічно-управлінської діяльності (ПУД) в умовах конституційного реформування. Обґрунтовано залежність результатів конституційного реформування від напрацювання програмних цілей реформування, наявності відповідного «конституційного традиціоналізму», наявності політичного сприйняття реформ. Стабільність ПУД запропоновано визначити як: абсолютно стабільну (гранично стабільну систему); абсолютно стабільну систему публічного управління (або гранично стабільну систему); умовно стабільну систему публічного управління; нестабільну систему публічного управління. Доведено, що саме стабільність управління забезпечує можливість досягнення програмованого результату. Обґрунтовано концептуальну модель транзитивної моделі сталого розвитку публічного управління, в основі якої закріплено концепт стабільності публічно-управлінської діяльності. Доведено, що консервативна по суті модель публічного управління в процесі реформ має показувати стабільний стан функціонування, що може бути визначено на основі критеріального аналізу складників реформ.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

42

БАТАНОВ, ОЛЕКСАНДР. "Концептосфера муніципального права." Право України, no. 2020/10 (2020): 13. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-10-013.

Full text

Abstract:

У статті досліджуються питання доктрини муніципального права як галузі права. Розглядаються різні підходи до муніципального права в аспекті теоретико-методологічного розуміння вчення про муніципалізм, муніципальні права людини та муніципальну владу. Така постановка питання обумовлюється тим, що питання предмета і методу муніципального права, його місця та ролі у системі права, природи, принципів, функцій відносяться до найбільш дискусійних у сучасній юридичній науці. Метою статті є поглиблення доктринальних засад муніципального права як самостійної галузі права. Отримати найпродуктивніші результати та зробити найоптимальніші висновки щодо проблем муніципального права у межах загальної теорії права та муніципально-правової науки можна тільки за умови використання комплексного концептуально-муніципального підходу, розглядаючи, наприклад, становлення і розвиток муніципального права у межах еволюційного процесу розвитку місцевого самоврядування та муніципалізму. За такого методологічного підходу феномен муніципального права необхідно розглядати не тільки у контексті його концептуальної та нормативно-правової моделі, а й як прояв об’єктивної реальності, яка має не лише нормативні та функціонально-телеологічні характеристики як частини національного законодавства, а й аксіологічні, гносеологічні, онтологічні, цивілізаційні, інституціональні, суб’єктно-об’єктні, конститутивні, історичні, категоріальні, ідеологічні, економічні, ментальні параметри, які еволюційним шляхом сформувалися під впливом відповідних ідей та принципів. Стверджується, що муніципальне право як галузь права є продуктом теорії муніципалізму та багатовікової практики місцевого самоврядування, результатом розвитку його концепцій і моделей під впливом принципів та ключових ідей демократії, правовладдя і прав людини. Це своєрідна та унікальна нормативно-правова модель стану розвитку місцевого самоврядування у певній країні або світі загалом. З огляду на це муніципальне право слід розглядати не лише з позиції визнання місцевого самоврядування державою, а й у синергетичному зв’язку з формуванням муніципальної правосвідомості та муніципальної культури, процесами реалізації муніципальних прав людини, вихованням почуття належності до територіальної громади, у загальному контексті розвитку конституціоналізму тощо. У статті доводиться, що муніципальне право притаманне виключно конституційній державі, в якій не лише визнаються, проголошуються, а й реально діють принципи правовладдя, людиноцентризму, поділу влади, субсидіарності та децентралізації тощо. Робиться висновок про самостійний галузевий характер муніципального права, свідченням чого є наявність притаманного тільки йому предмета правового регулювання, специфічних правових конструкцій і категорій, своєрідної структурованості норм та інститутів, поєднання різних методів юридичного впливу. Тобто йдеться про сукупність факторів внутрішнього характеру. Розглядаються і зовнішні системоутворюючі фактори, які забезпечують муніципальному праву статус самостійної галузі права, зокрема особливості суспільно-політичного розвитку, конституційні перетворення та економічні реформи, вплив природного права, національних, історичних, духовно-культурних та інших традицій, рецепція міжнародних стандартів тощо.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

43

Kofman, B. Ya. "Принципи інституту громадянства в конституційному праві держави." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 4 (August 29, 2019): 31–36. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.04.03.

Full text

Abstract:

Метою статті є обґрунтування принципів інституту громадянства та його змістовне наповнення в конституційному праві держави.Наукова новизна. У статті розкрито роль і значення інституту громадянства в конституційному праві держави. Всебічно досліджені підходи до поняття «громадянство» через визначення його основних принципів, доктринальних концептів та субінститутів. Виявлено роль і значення правового статусу людини (особистості) і громадянина, а також правового становища особистості у формуванні, розвитку і функціонуванні конституційно-правового інституту громадянства. Через визначення наведених принципів практично вперше був створений системний комплекс положень, що характеризують не тільки роль профільного інституту в державі, а й інституціонально-засадничу роль розуміння значення терміну «громадянин» у конституційному праві держави – через наділення цього суб’єкта відповідними правомочностями та створення йому відповідного правового статусу, що одночасно вміщує «внутрішній» (внутрішньодержавний) та «зовнішній» (зовнішньодержавний) аспекти – тобто, принципові підходи держави до визначення правового статусу своїх громадян при наявності їх проживання як на території патримоніальної держави, так і за її кордонами.Висновки. Підсумовуючи результати дослідження, вважаємо, що найбільш ефективним із позиції визначення інституту громадянства є комплексний нормативний концепт, який визначає цей інститут одночасно як правовий зв’язок, а також із нормативних позицій, тобто з позицій формування, існування, наявності і функціонування правового статусу людини (особистості).Наведені вище принципи, а також теоретичні концепти, що супроводжують та забезпечують становлення, розвиток, функціонування та вдосконалення національного інституту громадянства, які зафіксовані на конституційному рівні та конкретизовані в законах про громадянство, не тільки структурують, деталізують, конкретизують зміст національних інститутів громадянства, надаючи їм необхідну чіткість і спрямованість, а й аpriory формують належний і оптимальний правовий статус громадян різних держав, що дасть їм реальну можливість для реалізації своїх конституційних прав і свобод.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

44

Паленичак, О., and О. Стасів. "КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНИЙ РОЗВИТОК АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ КОРЕКЦІЇ ЇХНЬОЇ ГАЛУЗЕВОЇ СТРУКТУРИ." Financial and credit activity problems of theory and practice 5, no. 40 (November 8, 2021): 582–95. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v5i40.245242.

Full text

Abstract:

Анотація. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні конкурентоспроможного розвитку регіональних сільськогосподарських товаровиробників в умовах корекції їхньої галузевої структури в контексті євроінтеграційних процесів. Методологія / методика / підхід. Теоретичною і методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, системний підхід до вивчення економічних явищ і процесів, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з проблем теорії та практики забезпечення конкурентоспрожного розвитку аграрного товаровиробництва з урахуванням екзогенних та ендогенних факторів. Зі спеціальних методів дослідження використано економіко-статистичний — під час аналізу сучасного стану й прогнозування перспектив конкурентоспрожного розвитку регіональних аграрних товаровиробників в умовах євроінтеграційних процесів, графічний — для визначення прогнозованих обсягів тваринницької продукції у фермерських господарствах у розрізі областей Карпатського регіону України, абстрактно-логічний з метою обґрунтування інституціонально-економічного механізму конкурентоспроможного розвитку сільськогосподарських товаровиробників Карпатського регіону України в контексті корекції їхньої галузевої структури. Результати. У результаті проведеного дослідження виявлено, що з огляду на можливості налагодження транскордонного партнерства, поглиблення економічної євроінтеграції з країнами ЄС важливим економічним пріоритетом регіональних сільськогосподарських товаровиробників Карпатського регіону України є можливість формування ринку різних видів агропродовольчої продукції з географічним зазначенням. Карпатський регіон України володіє достатньо потужним земельно-ресурсним потенціалом для виробництва якісної і безпечної молочної продукції з високою доданою вартістю. Згідно з проведеними розрахунками за умови використання конкурентних переваг, які законодавчо закріплені у країнах ЄС, у досліджуваному регіоні потенційні обсяги виробництва найважливішої тваринницької продукції — молока у фермерських господарствах можуть зрости з 14 тис. тонн до 252 тис. тонн, або у 18 разів. У регіоні відродження традиційних напрямів спеціалізації в сільськогосподарському виробництві сприятиме корекції його галузевої структури, поліпшенню організаційно-економічних умов щодо самозабезпечення регіону тваринницькою продукцією, мінімізації економічного ризику внаслідок розширення напрямів спеціалізації, зниженню трансакційних витрат на транспортування і реалізацію завдяки розвиткові фірмової торгівлі, підвищенню рівня конкурентоспроможності аграрних підприємств різних організаційно-правових форм господарювання, що вироблятимуть продукцію з високою доданою вартістю. Оригінальність / наукова новизна. Уперше обґрунтовано організаційно-економічні засади оптимізації галузевої структури регіональних сільськогосподарських товаровиробників з урахуванням конкурентних переваг, які законодавчо закріплені у країнах ЄС. Практична цінність / значущість. Згідно з проведеними розрахунками в Карпатському регіоні врахування принципу боніфікації в розмірі 10,0 % на агропродовольчу органічну, приміром нішеву або крафтову тваринницьку продукцію, з географічним зазначенням, дозволить скоригувати галузеву структуру аграрних підприємств відповідно до науково обґрунтованих вимог і підвищити рівень рентабельності традиційно важливого виробництва і водночас життєвого необхідного виду продовольчої продукції — молока на 13,0—22,0 процентного пункту. Ключові слова: конкурентоспроможний розвиток, галузева структура, аграрна продукція, конкурентні переваги, екологічний маркетинг, регіон. Формул: 0; рис.: 4; табл.: 2; бібл.: 20.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

45

Katan, L. I., N. K. Vasylieva, and I. I. Vinichenko. "Інституційне забезпечення фінансування сталого розвитку аграрної сфери України." Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, no. 7 (December 25, 2016): 207. http://dx.doi.org/10.15421/191622.

Full text

Abstract:

Із прискоренням глобалізаційних процесів міцність зв’язку між аграрним виробництвом і сільськими територіями зростає, змінюється співвідношення в структурі інститутів впливу в бік фінансового забезпечення збалансованого економічного, соціального й екологічного розвитку цього складного системного утворення. Незважаючи на зростаючий у пошукових працях дослідний інтерес до питань фінансування сільського господарства, аналіз інституціональних основ забезпечення фінансування сталого розвитку, які враховують багатогранний характер інституціональних механізмів його здійснення у аграрній сфері, обмежений.Мета роботи – обґрунтувати теоретико-методологічні та прикладні засади інституційного забезпечення фінансування сталого розвитку аграрної сфери України.Визначено ключові підходи до формування інституційного забезпечення фінансування сталого розвитку аграрної сфери. Вважаємо, що інституційне забезпечення фінансування сталого розвитку аграрної сфери – це сукупність соціально-економічних, організаційних і законодавчих заходів органів влади та суб’єктів господарювання (сукупності державних і недержавних інститутів) у сфері фінансових відносин, які формують необхідні правові, організаційні та економічні умови для ефективного залучення, накопичення і використання фінансових ресурсів для досягнення запланованого динамічного соціально-еколого-економічного ефекту. Подано складники інституційного забезпечення фінансування сталого розвитку аграрної сфери.Проаналізовано стан аграрної сфери України за 2000–2013 рр. та оцінено тісноту зв’язку між обсягами інвестиційного забезпечення і рівнем розвитку національної економіки (ВВП) й аграрної сфери (ВП с.-г). Виявлено, що зростання обсягу інвестицій в основний капітал на 1 млн грн сприяло зростанню ВВП національної економіки України на 60,9 млн грн. У той час як збільшення інвестицій в основний капітал сільського господарства на 1 млн грн обумовило приріст валової продукції сільського господарства на 7,9 млн грн. До джерел фінансування аграрної сфери, які мають тісний зв’язок із розвитком аграрної сфери (коефіцієнт кореляції дорівнює 0,94), належать прямі іноземні інвестиції, але вони не чинять суттєвого впливу на зростання валового продукту сільського господарства (зростання на 1 млн дол. США стимулювало зростання на 0,14 млн грн). В аграрній сфері інвестиційна діяльність як внутрішніх, так і зовнішніх інвесторів залишається другорядною, суми інвестованих інвестиційних ресурсів не відповідають необхідним обсягам.Запропоновано створення інноваційно орієнтованого кластера аграрної сфери, удосконалення кредитного механізму та механізму державного регулювання в контексті її сталого розвитку.Цінність дослідження полягає у визначенні тісноти зв’язку між обсягами інвестиційного забезпечення і рівнем розвитку національної економіки (ВВП) та аграрної сфери (ВП с.-г). Практичне використання наведених у цій статті рекомендацій із корегування проекту Концепції «Державна програма сталого сільського розвитку України на період до 2025 року» дозволить оптимізувати фінансовий механізм державної підтримки сталого розвитку аграрної сфери України.Перспективний напрямок досліджень – вивчення та оцінка можливостей застосування іноземного досвіду в оптимізації складників інституційного забезпечення фінансування сталого розвитку аграрної сфери України.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

46

Мамонтова, Елла. "АРХЕТИПОВІ ПРОЕКЦІЇ АРХАЇЧНИХ ДУХОВНИХ ПРАКТИК НА СИМВОЛІЧНИЙ ЛАНДШАФТ ПОСТПОЛІТИКИ." Public management 21, no. 1 (May 29, 2020): 177–91. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-1(21)-177-191.

Full text

Abstract:

Досліджується актуальна тенденція сучасного постіндустрі- ального світу, пов’язана із символізацією суспільно-політичних відносин. Символізація трактується як перетворення на символ будь-якої дії, що сві- домо здійснюється її суб’єктом. Показано, що класичні підходи до концепту- алізації символу як складової політики розглядають його у координатах тра- диційного політичного порядку, побудованого на інституціональних засадах та усталених ідеологемах. Зазначено, що у добу постсучасності місце релігії та ідеології як ключових джерел символічного виробництва та інструментів смислоутворення, займає нова техніка — політичний соціосеміозис. Його сутність полягає у механізмі універсалізації практик інтерпретації політич- ної реальності та її феноменів, наслідком якого виступає символізм політич- ного простору. Досліджується ресурсний потенціал соціосеміозису в ситуації постпо- літики. Посполітика визначається як перманентний процес деконструкції реальності з підміною сутності на її знак, символ, найменування, в резуль- таті чого відбувається автономізація символу. Причини цього криються не тільки у четвертій інформаційній революції, з її новими комунікативними практиками, але й в онтологічному характері самого явища. Це зумовлює звернення до первинних джерел феномену символізації. Показано, що його виникнення припадає на доісторичні часи та зумовлено таки- ми принципами первісного міфологічного мислення як синкретизм, генетизм та етіологізм. Символотворчий потенціал міфологічних технік управління суспільством розглянуто на прикладі тотемізму та фетишизму — культових практик неорганізованих архаїчних релігій. Доведено, що тотемізм та фетишизм на сьогодні широко представлені у символічному ландшафті постполітики як їх архетипові проекції. Як по- хідний від ритуалу фетиш безпосередньо стосується тотему, а разом вони складають підоснову усієї предметної політичної символіки ідентичності: від фізико-географічних об’єктів, репрезентантів світу фауни і флори до ар- хітектури, монументалістики та атрибутів державного суверенітету як пред- метів культу та колективних оберегів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

47

Данелія, Т. С. "Принципи сталого розвитку Світового океану." Прикарпатський юридичний вісник, no. 2(31) (September 3, 2020): 69–72. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(31).568.

Full text

Abstract:

Актуальність статті зумовлена тим, що для досягнення амбіцій світового співтовариства, викладених у Цілях сталого розвитку, необхідно розширити використання океану для виробництва продуктів харчування, енергії, сировини та транспорту. Проведення цих заходів має бути узгоджено на постійній основі з екологічними цілями щодо сприяння зменшенню глобального потепління та деградації довкілля. Забезпечення так званого «здоров'я» Світового океану є однією із пріоритетних Цілей сталого розвитку. У статті аналізуються основні положення та принципи, які сприяють сталому управлінню та розвитку Світового океану та його складників згідно із Цілями сталого розвитку ООН. З'ясовано, що стале управління і розвиток Світового океану вимагає постійної, відкритої участі із залученням усіх основних зацікавлених суб'єктів (держав, конгломерацій рибного господарства тощо). Так, наприклад, ефективні інституціональні стратегії мають включати багато лісабонських принципів одночасно. Вони лише є вихідними точками для берегової та спільно керованої риболовлі; управління рибним господарством за окремими видами; прогнозування екологічного впливу у відносно невеликих масштабах або розроблення моделі індивідуальних стимулів тощо. Зроблено висновок, що зв'язок між океанами, морями та морськими ресурсами та добробутом людини не є однобічним. Хоча збільшення добробуту людини часто створюється ціною цілісності екосистеми, воно також може потенційно зменшити негативний антропогенний вплив на морське середовище, наприклад, завдяки більш раціональному використанню ресурсів, змінам структури виробництва, споживання, удосконаленню управління та контролю людської діяльності. Для цього потрібне хороше управління та сприятливе середовище. Для зменшення негативного антропогенного впливу на морське середовище потрібне належне міжнародне регулювання, а також здійснення адекватних заходів, наприклад, більш раціональне використання ресурсів, зміна способів виробництва, зменшення споживання, вдосконалення міжнародного співробітництва, правового регулювання, управління та контроль діяльності кожного. Проекти та заходи повинні бути розроблені та реалізовані на інтегрованому та міжгалузевому рівні відповідно до екосистемного підходу та із залученням усіх зацікавлених сторін.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

48

Hryhorak, Mariia, Nataliia Trushkina, and Kateryna Kitrish. "Удосконалення стратегічного управління сталістю ланцюгів постачань промислових підприємств." Journal of Innovations and Sustainability 6, no. 1 (March 29, 2022): 01. http://dx.doi.org/10.51599/is.2022.06.01.01.

Full text

Abstract:

Мета. Метою цього дослідження є розвиток теоретичних засад, обґрунтування науково-методичних положень і практичних рекомендацій щодо вдосконалення стратегічного управління сталістю ланцюгів постачань промислових підприємств. Результати. У статті поглиблено теоретико-методичні засади організації стратегічного управління сталістю ланцюгів постачань промислових підприємств. З позицій інституціональної теорії розглянуто еволюцію концепції управління ланцюгами постачань, визначено вплив різних чинників на її розвиток та інтеграцію з концепцією сталого розвитку. Розвинуто понятійно-категоріальний апарат дослідження управління сталістю ланцюгів постачань у рамках теорії мереж і теорії стейкхолдерів. На прикладі металургійного підприємства запропоновано систему індикаторів та визначено стратегічні орієнтири за трьома сценаріями сталого розвитку. Розроблено організаційно-економічний механізм управління сталістю ланцюгів постачань у гібридній формі, що передбачає поєднання децентралізованого розроблення стратегій сталого розвитку на окремих підприємствах і в організаціях, які входять до ланцюга постачання, та централізовану координацію і моніторинг реалізації стратегій з боку фокальної компанії на базі цифрової платформи. Розглянуто напрями, за якими можуть застосовуватися різні цифрові технології в управлінні сталістю ланцюгів постачань. Наукова новизна одержаних результатів полягає в розвитку теоретико-методологічних і науково-практичних положень щодо вдосконалення стратегічного управління сталістю ланцюгів постачань промислових підприємств шляхом упровадження організаційно-економічного механізму управління, який базується на мережевому підході та залученні широкого кола зацікавлених сторін до взаємного узгодження стратегічних рішень, розроблення відповідних стандартів щодо сталого розвитку, з організацією подальшого моніторингу досягнення цих стандартів, періодичного оцінювання рівня сталості розвитку підприємств та організацій, які входять до єдиного ланцюга постачання, і використанням можливостей, що надають сучасні цифрові технології. Практична цінність. Теоретичні та методичні положення цього дослідження доведено до практичних рекомендацій щодо вдосконалення стратегічного управління сталістю ланцюгів постачань. Результати дослідження використано Міністерством з питань стратегічних галузей промисловості України, Торгово-промисловою палатою України. Одержані практичні результати можуть бути використані на підприємствах різних галузей промисловості для формування системи стратегічного управління сталим розвитком їх ланцюгів постачань.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

49

Люх, В. В. "ІНСТРУМЕНТИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ." Juridical science, no. 2(104) (July 15, 2021): 237–47. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-104-2.27.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена аналізу проблематики інструментальної скла- дової в адміністративно-правовому механізмі забезпечення фінансової безпеки держави. Акцентовано, що трансформація у сучасній адміністра- тивно-правовій доктрині категорій “форми діяльності публічної ад- міністрації” та “методи діяльності публічної адміністрації” у категорію “інструменти публічного адміністрування” актуалізують дослідження саме інструментів адміністративно-правового забезпечення правоохо- ронними органами фінансової безпеки держави. Встановлено, що у сучасній правовій доктрині застосовується широкий підхід до визначення категорії “правові інструменти”, згідно з яким інструменти – це весь комплексів засобів правового регулювання/впливу, та запропоновано конкретні ін- струменти діяльності публічної адміністрації розкривати через призму системи її інституціонально-функціональних характеристик. Визначено, що правоохоронними органами в процесі забезпечення фінансової безпеки держави використовуються такі інструменти публічного адміністру- вання як нормативні акти, адміністративні акти, адміністративні до- говори, плани та фактичні дії. Під нормативним актом як інструментом адміністративно-правового механізму забезпечення фінансової безпеки держави запропоновано розуміти виданий уповноваженим суб’єктом юри- дичний акт, у якому закріплено норми адміністративного права, які ре- гламентують відносини у фінансовій сфері між публічною адміністрацією та іншими суб’єктами, які мають публічний інтерес у цій сфері. Виділено особливості нормативних актів як інструменту забезпечення: загальні формальні параметри, пов’язані з інституційно-процедурними аспектами (компетенція, порядок, форма і т.п.); спеціальні матеріальні параметри (публічність; адресність; юридична обґрунтованість і значущість; нор- мативність; односторонність; підзаконність; недискримінаційний харак- тер). Зазначено, що адміністративні акти за своїми сутнісними рисами є новою категорією для доктрини адміністративного права, зміст яких розкривається через повноваження публічної адміністрації, і є наслідком імплементації законодавства України до права Європейського Союзу, що обумовило перехід від використання терміна «акт державного управління» до поняття «адміністративний акт». З огляду на відсутність легальної дефініції адміністративного акта в Україні, в якості базового застосовано розуміння сутності адміністративного акта як рішення суб’єкта публіч- ної адміністрації щодо вирішення конкретної адміністративної справи, яке тягне юридичні наслідки для конкретних фізичних і юридичних осіб, що відповідає сутності досліджуваного інструмента діяльності публічної ад- міністрації в частині забезпечення фінансової безпеки держави. Виокремле- но фундаментальні ознаки адміністративного договору у сфері фінансо- вої безпеки держави - наявність публічної адміністрації як однієї зі сторін такої угоди, а також сутнісні характеристики щодо обумовлення повно- важень сторін договору на основі владно-управлінської функції. Іншими факультативними специфічними інструментальними рисами адміністра- тивного договору в фінансовій сфері є орієнтація на задоволення публічного інтересу та суспільних потреб у фінансовій безпеці, законодавчі процедурні рамки діяльності суб’єкта публічної адміністрації, спрямованої на реаліза- цію його адміністративної компетенції.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

50

СЕРДЮК, ВАЛЕНТИН. "Проблеми створення Вищого антикорупційного суду: первинний аналіз." Право України, no. 2018/03 (2018): 52. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-03-052.

Full text

Abstract:

Запобігання і протидія корупції в Україні визнані одним із пріоритетних напрямів діяльності держави на сучасному етапі. Проведені за останні роки наукові дослідження з питань запобігання та протидії корупції свідчать, що корупція вразила все суспільство. Мається на увазі не толерантне ставлення суспільства до корупції, а використання корупції як універсального інструмента для отримання позитивних результатів врегулювання практично всього спектру соціальних відносин. Саме таке ставлення суспільства до корупції призводить до її поширення в державі. Наслідки однобічного підходу у подоланні цього явища – лише шляхом застосування репресивного антикорупційного законодавства, спрямованого на покарання публічних службовців, без усунення факторів, що породжують корупцію, – не принесло відчутних результатів щодо зниження її рівня. Нині в державі створені умови для викорінення корупції і реально проявлено політичну волю щодо проведення повного реформування не лише антикорупційного законодавства, а й усієї державної антикорупційної політики. Першим кроком на цьому шляху стало створення Національного антикорупційного бюро України (далі – НАБУ), результатом діяльності якого й активної позиції законотворців стало прийняття Закону України “Про запобігання корупції” та початок функціонування Національного агентства з питань запобігання корупції. Закінченням прагнень суспільства і держави в цій сфері є необхідність прийняття та імплементація Закону України “Про Вищий антикорупційний суд”. Метою статті є первинний аналіз окремих проблемних питань законопроекту № 7440, внесеного Президентом України до Верховної Ради України і прийнятого у першому читанні, та обґрунтування їх вирішення шляхом проходження зазначеного законопроекту у другому читанні і прийняття в цілому як закону. Досліджено основні проблеми, які викликають суспільний і політико-правовий резонанс при прийнятті законопроекту № 7440. Зокрема, висвітлено питання утворення Вищого антикорупційного суду, особливості його юрисдикції та інстанційності розгляду справ про кримінальні корупційні правопорушення, оцінено вимоги до кандидатів на посади суддів цього суду, аспекти діяльності Громадської ради міжнародних експертів (далі – Рада) та її впливу на конкурсну процедуру призначення суддів Вищого антикорупційного суду. Зауважено, що утворення Вищого антикорупційного суду має позитивно вплинути на ситуацію у запобіганні корупції. Платформою для цього повинно стати застосування комплексного підходу до реформування як системи правоохоронної превенції, так і судової системи з метою повноцінного захисту прав і свобод людини, керуючись верховенством права. Міжнародний досвід діяльності антикорупційних судових органів є неоднозначним і деякою мірою ґрунтується на національних традиціях судової організації. Однак підлягає вирішенню низка проблем, які полягають у такому. По-перше, незначними з точки зору ефективності діяльності є напрацювання НАБУ і Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі – САП) щодо розслідування справ, пов’язаних із корупцією. По-друге, процедури добору працівників НАБУ і САП суттєво різняться із порядком призначення суддів Вищого антикорупційного суду на посади. По-третє, важливим є досягнення належного рівня незалежності суддів Вищого антикорупційного суду, оскільки для цього необхідно комплексно реалізувати низку заходів: проведення відкритого і прозорого конкурсу на зайняття кандидатами посад суддів, забезпечення інституціональної і функціональної компонент їхньої незалежності, гідний розмір суддівської винагороди, високий рівень довіри суспільства, сприйняття і реалізація суддею своєї місії як незалежного арбітра. По-четверте, значущість громадського контролю в діяльності Ради та її рішень у процедурі конкурсу на зайняття посад суддів Вищого антикорупційного суду. По-п’яте, розуміння сутності і різниці у поняттях “crucial rule” та “binding rule”, позаяк неузгодженості перекладу можуть мати вирішальне значення для визначення ролі Ради у процедурі конкурсу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Journal articles on the topic 'Підхід інституціональний'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles