Academic literature on the topic 'Підстави відповідальності'

Стаття спрямована на визначення поняття та сутності юридичних підстав міжнародно-правової відповідальності держави та їх класифікацію на основі аналізу сучасної доктрини та практики у сфері права міжнародної відповідальності. Встановлено, що обґрунтоване притягнення держави до міжнародної відповідальності та унеможливлення неправомірного притягнення до відповідальності є одним із проявів принципу юридичної рівності держав у міжнародному праві. Обґрунтовано, що під юридичними підставами міжнародно-правової відповідальності держави варто розуміти юридично дійсні міжнародні зобов'язання держави, незалежно від форми їх закріплення. Формулювання «незалежно від форми походження» вказує на те, що міжнародні зобов'язання можуть встановлюватися звичаєвою нормою міжнародного права, договором або загальним принципом, що застосовується в рамках міжнародного правопорядку. Держави можуть брати на себе міжнародні зобов'язання за одностороннім актом. Міжнародне зобов'язання може випливати із процедур, передбачених у договорі (рішення органу міжнародної організації, яка має компетенцією у відповідній області, постанова Міжнародного суду або іншого трибуналу у справі, що стосується двох держав, та інше). Встановлено, що конкретне діяння держави не може бути кваліфіковано як міжнародно-протиправне, якщо воно не порушує жодного міжнародно-правового зобов'язання такої держави. На таку кваліфікацію, згідно зі статтею 3 Статей про відповідальність держав 2001 року, не впливає кваліфікація цього діяння як правомірного за внутрішньодержавним правом. Зроблено висновок, що систему юридичних підстав міжнародно-правової відповідальності держав становлять: міжнародний договір; міжнародний звичай; юридично обов'язкові рішення міжнародних міжурядових організацій; рішення міжнародних судів та арбітражів; односторонні акти держав. Юридичні підстави можуть розглядатися виключно в їхньому взаємозв'язку з фактичними підставами міжнародної відповідальності держави. Наявності лише однієї з них, безперечно, недостатньо для притягнення держави до міжнародно-правової відповідальності. Доведено, що точне встановлення підстав міжнародно-правової відповідальності держави, як юридичних, так і фактичних, сприяє забезпеченню законності в міжнародному праві, надає необхідні гарантії прав для учасників міжнародних правовідносин.

У статті визначено підстави притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, здійснено їх науковий ана­ліз, оцінку та визначено об’єктивність її врахування з огляду на результати практики діяльності ВРП. З’ясовано, що підставами притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не може бути застосування чи незастосування ним тієї чи іншої норми права, згода або незгода із судовим рішенням скаржника або інше розуміння останнім норми матеріального чи процесуального права, ніж її розуміння судом, оскільки, здійснюю­чи правосуддя, суддя є незалежним та керується верховенством права (ст. 129 Конституції України) і розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Встановлено, що у разі аналізу підстав для здійснення дисциплінарного провадження стосовно судді та засто­сування дисциплінарного стягнення ВРП має враховувати: суттєвість порушення, його сумісність з подальшим перебуванням особи на посаді судді, наявність та підтвердженість доказів, їх безспірність, об’єктивність у аналізі всіх обставин справи, відповідність дисциплінарного стягнення сутності та характеру порушення, особливо це важливо у разі застосування такого стягнення, як подання про звільнення судді з посади, хоча підстави для його застосування конкретизовані п. 8 ст. 109 Закону, однак вони мають оціночний характер, що іноді може призво­дити до застосування такого стягнення до «неугодного судді» за наявності конфлікту інтересів у самому суді або за участю посадових осіб органів, які взаємодіють із судами (прокуратури, поліції та ін.), або посадових осіб орга­нів, які тим чи іншим чином контролюють діяльність судді (судів), - ВРП, РСУ, ВККСУ.

Стаття присвячена правовому регулюванню застосування відповідальності за використання землі без оформлення правовстановлюючих документів, крім випадків самовільного заняття земельних ділянок. Визначено, що особливість застосування відповідальності за використання землі без оформлення правовстановлюючих документів, яка пов’язана з тим, що норми матеріального права різних галузей визначають правовий режим використання землі, що, відповідно, впливає на предмет і характер земельного спору. Мета статті полягає у вивченні деяких аспектів відповідальності та практики Верховного Суду щодо стягнення збитків за використання земельних ділянок без оформлення правовстановлюючих документів, крім випадків самовільного заняття земельних ділянок. Встановлено, що правопорушення за використання земельних ділянок без оформлення правовстановлюючих документів – це коли фактичні землекористувачі не платять за користування землею та не оформлюють відповідні документі з різних причин, що призводить до порушення суб’єктивних прав законного власника землі. Проаналізовано, що судова практика зазнає змін щодо застосування відповідальності за використання земельних ділянок без оформлення правовстановлюючих документів. Так, довгий час судова практика йшла по шляху стягнення коштів, що відбувається на підставі статей 1166, 1167 Цивільного кодексу України (ЦК України) у формі неотриманої орендної плати, але за останні роки змінена на стягнення коштів без достатньої правової підстави, згідно зі ст. 1212 ЦК України. При цьому нині трапляються рішення як за першою підставою, так і за другою. Запропоновано зміни до положень законодавства щодо стягнення збитків за використання земельних ділянок без оформлення правовстановлюючих документів у частині підстав стягнення та розмірів збитків.

У вітчизняній теорії адміністративного права нині не сформовано єдиного бачення підстав адміністративної відповідальності. Сучасні наукові погляди на їх природу, типологію, структуру, зміст і співвідношення істотно (у низці випадків – кардинально) різняться. Свого часу настільки широкий плюралізм наукових думок слугував позитивним чинником, який дав поштовх активній науковій дискусії та істотно розширив межі уявлення про підстави адміністративної відповідальності, а також їх роль у застосуванні адміністративно-деліктних норм. Однак з плином часу ситуація стала вимагати переоцінки. Головне завдання наукових дискусій, що полягає у побудові узгодженої, загальновизнаної концепції, покликаної служити основою для подальших наукових розвідок, досягнуте не було. За відсутності єдиного теоретичного базису авторські погляди на сутність підстав адміністративної відповідальності замість поступового наближення дедалі більше віддаляються один від одного, збільшуючи кількість принципових різночитань та породжуючи плутанину в термінології. Окреслені тенденції вступають у протиріччя з об’єктивними запитами науки й практики на максимальну чіткість та узгодженість понятійно-категоріального апарату. У зв’язку з викладеним постає необхідність узагальнення відповідних теоретичних напрацювань та вироблення на цій основі єдиного, узгодженого підходу до розуміння підстав адміністративної відповідальності. На основі аналізу провідних доктринальних концепцій запропоновано авторську класифікацію підстав адміністративної відповідальності. Розкрито сутність фактичної, нормативно-правової та юрисдикційної підстав відповідальності за адміністративні правопорушення.

Стаття присвячена дослідженню цивільно-правової відповідальності як одного з наслідків порушення зобов'язання, структурних елементів цивільно-правової відповідальності, її ролі в механізмі забезпечення належного виконання зобов'язань і захисту цивільних прав та інтересів у сучасному цивільному праві України. Залежно від виду порушення зобов'язання відповідальність можна поділити на відповідальність за невиконання й відповідальність за неналежне виконання зобов'язань. Мета статті - визначити особливості системи цивільно-правової відповідальності за порушення зобов'язання, класифікувати її підстави, розробити пропозиції з удосконалення законодавства, яке регламентує зазначений вид відповідальності. Цивільно-правова відповідальність - це правова конструкція, що є базисом режиму законності й правопорядку, забезпечує ефективне виконання особою своїх зобов'язань. Соціальна сутність відповідальності виявляється в розумінні, усвідомленні та розмежуванні наслідків діяльності за критеріями її правомірності й доцільності, можливості осуду або заохочення. Складність юридичної природи цивільно-правової відповідальності за порушення зобов'язання зумовила множинність підходів до її розуміння й інтерпретації у вітчизняній науці цивільного права:а) як заходу державного примусу; б) як санкції за неправомірну поведінку; в) як обов'язку правопорушника відшкодувати завдані збитки і сплатити неустойку; г) як захід покарання за вчинене правопорушення. Констатовано, що існує низка критеріїв класифікації цивільно-правової відповідальності за порушення зобов'язання. Відзначено, що юридичною підставою настання цивільно-правової відповідальності за договором є склад цивільного правопорушення, який утворюють правопорушення, заподіяння шкоди, при-чинно-наслідковий зв'язок між ними й вина. З'ясовано структурні елементи цивільно-правової відповідальності, її роль у механізмі забезпечення належного виконання зобов'язань і захисту цивільних прав та інтересів у сучасному цивільному праві України. Окреслено, що до основних елементів систем юридичної відповідальності загалом і цивільно-правової відповідальності за порушення зобов'язань зокрема належать мета, умови, функції, форми та підстави відповідальності.

У статті проаналізовано застосування категорії відповідальності у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні», визначено суб’єкти, інстанції, засоби реалізації відповідальності органів і посадових осіб місцевого самоврядування. Дослідження виявило наявність змішування засобів забезпечення відповідальності з переліком підстав за яких передбачено її настання. Також з’ясовано, що якщо для місцевого референдуму щодо дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови у профільному законі визначено підстави для його проведення, то для проведення процедури народної ініціативи таких підстав не зазначено. Підтверджено висновок про те, що труднощі практичної реалізації відповідальності пов’язані, зокрема, з проблемою конкретизації статусу територіальної громади. Відповідно, важливим завданням є здійснення деталізації положень щодо визначення статусу територіальної громади як суб’єкта відносин відповідальності. Крім того, до причин, які перешкоджають територіальній громаді застосовувати існуючі законодавчі норми про відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування, віднесено відсутність регламентації процедур їх реалізації, у тому числі, на рівні локальних нормативно-правових актів, а також особливості виборчої системи, за якої обмежується здатність виборців відкликати депутата місцевої ради. У статті обґрунтовується точка зору щодо актуальності уточнення і розмежування видів відповідальності та засобів їх забезпечення, зокрема конституційно-правової та політичної відповідальності.

Класифіковано за галузями права в системі юридичної відповідальності як ознаки процесуального статусу основні види відповідальності, що можуть застосовуватися до судового експерта державної спеціалізованої установи за невиконання або неналежне виконання своїх функціональних обов’язків. Систематизовано підстави та порядок притягнення судового експерта до кожного виду відповідальності. Надано пропозиції щодо удосконалення положень законодавства про відповідальність у судово-експертній діяльності, зокрема започаткування правових норм, у яких передбачатиметься відповідальність за неподання або несвоєчасне подання заяви про самовідвід за наявності підстав, окреслених процесуальним законодавством. Обґрунтовано доцільність уведення норм етики судового експерта.Ключові слова: юридична відповідальність; кримінальна відповідальність; дисциплінарна відповідальність; адміністративна відповідальність; експерт; судова експертиза.

У статті проаналізовано переваги та недоліки сучасних моделей підстав відповідальності за декларування недостовірної інформації та умисне неподання декларації – кримінально-правової, адміністративно-правової та змішаної. Зроблено висновок, що нові підстави відповідальності за декларування недостовірної інформації та неподання декларації, а також пропозиції щодо них, висловлені у відповідних законопроєктах, мають недоліки, пов՚язані з наявністю підґрунтя для визнання неконституційними нових заборонних кримінально-правових норм, їх санкціями, формами вини, порогом кримінальної відповідальності за декларування недостовірної інформації, конструкцією «неподання декларації» тощо. Сформульовано рекомендації для практики застосування ст. 366-2 та 366-3 Кримінального кодексу України, а також надано пропозиції щодо їх удосконалення.

Денисенко, А. О. Підстави кримінальної відповідальності : випускна кваліфікаційна робота : 081 «Право» / А. О. Денисенко ; керівник роботи О. В. Селецький ; НУ "Чернігівська політехніка", кафедра кримінального права та правосуддя . – Чернігів, 2021. – 81 с.
Актуальність дослідження повʼязана з тим, що кількість кримінальних правопорушень у нашій державі залишається на стабільно високому рівні. Це вказує не малоефективність превентивних заходів та відносну дієвість кримінальних покарань. Тому науково-теоретичні дослідження проблем кримінальної відповідальності, зокрема її підстав, відноситься до числа необхідних засобів подальшого зміцнення правопорядку й законності, гарантій забезпечення охорони конституційних прав і свобод громадян. Очевидно, цим в певній мірі можна пояснити підвищену зацікавленість, яку виявляють науковці до питань кримінальної відповідальності взагалі, та високу ступінь актуальності їх досліджень щодо визначення підстав кримінальної відповідальності, зокрема. Розділ 1 роботи присвячений дослідженню загальнихпонять про підстави кримінальної відповідальності, а також зміст і сутність кримінальної відповідальності як самостійного інституту кримінального права. У розділі 2 досліджуються особливості юридичного змісту складу кримінального правопорушення як основної системи взаємоповʼязаних елементів, наявність яких дозволяє говорити про обʼєктивну можливість застосування заходів кримінальної відповідальності. Наукова новизна роботи полягає у одержаних результатів полягає у тому, що: удосконалено з урахуванням попередніх та сучасних теоретичних досліджень і правозастосовчої практики визначення поняття кримінальної відповідальності; сформульовано й розкрито її основні ознаки та соціально– правову сутність; проаналізовано підстави кримінальної відповідальності й у вирішенні проблем підстав кримінальної відповідальності автором виділено головне – у правовій системі України особа має нести кримінальну відповідальність за наявності правових (юридичних), фактичних (матеріальних) і формальної (процесуальної) підстав; досліджено систему підстав кримінальної відповідальності та доведено їх сукупну значущість в ході притягнення до кримінальної відповідальності. Основні положення і висновки роботи обговорювалися на Круглому столі «Правова система України: сучасний вимір» (м. Чернігів, 11 травня 2021 р.). Основні результати проведеного дослідження викладені у 1 науковій праці.
The relevance of the study is due to the fact that the number of criminal offenses in our country remains at a consistently high level. This indicates the ineffectiveness of preventive measures and the relative effectiveness of criminal penalties. Therefore, scientific and theoretical research on the problems of criminal responsibility, in particular its grounds, is one of the necessary means to further strengthen law and order and guarantees of guarantees for the protection of constitutional rights and freedoms of citizens. Obviously, this may to some extent explain the increased interest of scientists in criminal liability in general, and the high degree of relevance of their research to determine the grounds of criminal liability in particular. Section 1 of the work is devoted to the study of general concepts of the grounds of criminal liability, as well as the content and essence of criminal liability as an independent institution of criminal law. Section 2 examines the features of the legal content of the criminal offense as the main system of interrelated elements, the presence of which allows us to talk about the objective possibility of applying criminal liability measures. The scientific novelty of the work lies in the results obtained that: improved taking into account previous and current theoretical research and law enforcement practice in defining the concept of criminal responsibility; formulated and revealed its main features and socio-legal essence; the bases of criminal responsibility are analyzed and in the decision of problems of the bases of criminal responsibility the author has allocated the main thing - in legal system of Ukraine the person should bear criminal responsibility in the presence of legal (legal), factual (material) and formal (procedural) bases; the system of grounds for criminal liability has been studied and their cumulative significance in the course of criminal prosecution has been proved. The main provisions and conclusions of the work were discussed at the Round Table "Legal System of Ukraine: Modern Dimension" (Chernihiv, May 11, 2021). The main results of the study are presented in 1 scientific paper.

Красницький І.В. Поняття, підстави та форми кримінальної відповідальності за кримінальним правом Франції та України: порівняльний аналіз: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / Красницький Іван Васильович. – Львів: Львівський юридичний інститут, 2005. - 220 с.
Дисертація присвячена дослідженню проблем поняття, підстав і форм кримінальної відповідальності. Вони вирішуються шляхом проведення порівняльного аналізу нормативних положень, а також кримінально-правової доктрини Франції і України. Розглядаються питання виникнення і розвитку інституту кримінальної відповідальності в кримінальному законодавстві Франції і України, їх вирішення в чинному кримінальному законодавстві та сучасній кримінально-правовій доктрині обох держав. На підставі проведеного аналізу пропонується авторське поняття структури кримінальної відповідальності, з урахуванням якої визначається її поняття і форми. У роботі визначено, виділено і проаналізовано підстави кримінальної відповідальності за кримінальним правом Франції, запропоновано вирішення цієї проблеми в кримінальному праві України, визначено поняття форми кримінальної відповідальності, встановлено в яких формах може реалізуватися кримінальна відповідальність за законодавством Франції та України, проведено аналіз виділених форм. The thesis is devoted to the research on problems of concept, reasons and forms of the criminal responsibility. The author tries to find their solution by carrying out the comparative analysis of normative positions and the criminal legal doctrine of France and Ukraine. The thesis considers the questions of origin and development of the institution of criminal responsibility in the criminal legislation of France and Ukraine, their solution under the valid criminal legislation and modern criminal legal doctrine of both countries. On ground of the leading analysis the author propounds his own concept of structure of the criminal responsibility in view of which its forms and concepts are determined. In the thesis we determine, assign and analyse the reasons of criminal responsibility according to the criminal law of France. Also we propound the solution of its problem in the criminal law of Ukraine. The author determines the concept of the form of criminal responsibility and those in accordance with which the criminal responsibility under the legislation of France and Ukraine may be executed and carries out the analysis of the assigned forms.

Одним зі важливих компонентів формування довіри до правосуддя є повага до особистості судді, яка забезпечується як його професійними, так і високими моральними якостями, що виключають неправомірну чи неетичну поведінку. Неприпустимість плагіату у навчальній та науковій літературі є важливим принципом розвитку освітньої та наукової галузей. Завдяки запровадженій процедурі призначення суддів з попередньою оцінкою Громадською радою доброчесності кандидатів на посаду суддів було виявлено декілька випадків плагіату в роботах кандидатів на посади суддів Верховного Суду. Зокрема, у висновках щодо кандидатів М. В. Гузели, С. В. Подкопаєва та О. Ф. Ситникова Громадська рада доброчесності відмітила виявлені випадки плагіату, а узагальнюючи практику з аналізу на відповідність критеріям професійної етики та доброчесності кандидатів на посади суддів Верховного Суду, визначила академічну недоброчесність «окремим випадком поведінки, яка порушує етичні стандарти» [1, с. 18].

Дисертаційне дослідження присвячено розробці моделі адміністративної відповідальності за порушення порядку подання декларації про доходи та ведення обліку доходів і витрат. У роботі визначено правову природу юридичної відповідальності за правопорушення у податковій сфері України, розкрито сутність і зміст адміністративної відповідальності, передбаченої у ст. 164-1 КУпАП, в структурі юридичної відповідальності за податкові правопорушення. Встановлено та систематизовано підстави та умови адміністративної відповідальності за ст. 164-1 КУпАП. Конкретизовано зміст і складові елементи об’єктивних і суб’єктивних елементів складу порушення, передбаченого ст. 164-1 КУпАП. Виокремлено, проаналізовано та узагальнено основні актуальні проблеми притягнення порушників до адміністративної відповідальності за ст. 164-1 КУпАП, зокрема: теоретичні; ідеологічні; нормативно-правові; політико-правові, економічні і процедурні. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного адміністративного законодавства у досліджуваній сфері, а також окреслено основні шляхи оптимізації адміністративно-юрисдикційної діяльності органів, уповноважених притягувати порушників до адміністративної відповідальності за ст. 164-1 КУпАП. The dissertation for the first time reveals theoretical and practical issues of administrative responsibility for violation of the procedure for income declaration and maintaining records of income and expenditure, as defined in the Art. 164-1 of the Administrative Offense Code of Ukraine. Administrative liability for violation of Art. 164-1 of the Administrative Offense Code of Ukraine is considered as a special manifestation of the «system of legal responsibility in the tax area», being its integral element, characterized by many common and special features. This liability takes place as a result of illegal actions committed by individuals in the tax area. These unlawful acts belong to the group of «administrative violations of legal obligations for tax payment and declaration of incomes and property status». The social and legal essence and legal content of causes and conditions for administrative responsibility have been clarified. The criteria for causes and a set of necessary conditions for the liability under Art. 164-1 of the Administrative Offense Code of Ukraine have been defined. Particular attention is paid to a critical analysis of the composition of the offense under Art. 164-1 of the Administrative Offense Code of Ukraine. The object of this offense is public relations that take place in the field of tax accounting and income declaration, the objective side is the illegal acts provided for in Art. 164-1 of the Administrative Offense Code of Ukraine. The social consequences of the illegal act are determined; in addition, a causal link was established between the act under Art. 164-1 of the Administrative Offense Code of Ukraine, and its consequences. The main characteristics of the subject of the offense (an individual with a corresponding duty) and the subjective side (guilt in the form of intent or negligence; optional characteristics of the offense are the purpose and motive of crime) are revealed. Special conditions have been established under which the objective and subjective elements of this offense will be sufficient for the emergence of administrative responsibility under Art. 164-1 of the Administrative Offense Code of Ukraine. The work systematized the problems of bringing violators to administrative responsibility under Art. 164-1 of the Administrative Offense Code of Ukraine, in particular: conceptual problems (lack of an integrated scientific approach for understanding the responsibility under Art. 164-1 of the Administrative Offense Code of Ukraine); ideological problems (low level of legal society awareness, an increase of legal nihilism, discredited state tax policy); normative problems (a difficult concept understanding of an offense as in Art. 164-1 of the Administrative Offense Code of Ukraine, uncertainty in the consequences of ineffective use of administrative resources when prosecuted under Art. 164-1 of the Administrative Offense Code of Ukraine); political and legal, economic and cultural crisis (difficulties in identifying and bringing violators to responsibility under Art. 164-1 of the Administrative Offense Code of Ukraine: in the temporarily occupied territories of Ukraine); procedural problems (slow response to offenses, non-compliance with the rules for drawing up a protocol and/or other documents of a case on an administrative offense under Art. 164-1 of the Administrative Offense Code of Ukraine. Dissertation has identified the factors that aggravate the negative effect of the identified problems of bringing violators to administrative responsibility under Art. 164-1 of the Administrative Offense Code of Ukraine. Moreover, specific proposals were formulated in order to solve the identified problems, improve the current national legislation, as well as to optimize the administrative and jurisdictional activities of the recently created Tax Service of Ukraine in the context of bringing the relevant violators to administrative responsibility under Art. 164-1 of the Administrative Offense Code of Ukraine.

Однією з умов звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дієвим каяттям (передбаченого ст.45 КК України), є щирість розкаяння. В абз.8 п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23.12.2005 р. №12, йдеться про те, що «щире каяття повинно підкреслити суб’єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину і має проявлятися у сумлінному розкаянні особи, визнанні провини». При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/36807

У препринті на підставі системного осмислення теоретичних засад підвищення дослідницької спроможності університетів України в контексті імплементації концепції «Відкрита наука» розкриваються провідні тенденції та основні наукові підходи до розв’язання таких проблем, як: загальне й особливе в інтеграції освітньої і дослідницької діяльності університетів в умовах відкритої науки; політика і процедури імплементації концепції «Відкрита наука» в університетах; теоретичні основи підвищення відповідальності дослідницької діяльності університетів; інструментарій відкритої науки як механізм трансформації дослідницької діяльності університетів задля досягнення цілей стійкого розвитку; демократизація наукової діяльності як засіб підвищення дослідницької спроможності університетів України: ціннісні виміри; формування правового та економічного забезпечення дослідницької діяльності закладів вищої освіти; оцінювання дослідницької діяльності та публікаційної активності університетів; розвиток університетської дослідницької інфраструктури. Аналітичні матеріали адресовані представникам університетської спільноти, усієї когорти наукових і науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти, академічних, наукових організацій та установ, фінансуючих структур, громадськості, а також публічним службовцям різних гілок і рівнів влади, що опікуються науковою і науково-технічною діяльністю та вищою освітою в Україні.