Academic literature on the topic 'Психотехніка'

В статье рассматривается вопрос об альтернативных методах работы с детьми и молодежью в рамках реализации Федерального государственного образовательного стандарта второго поколения и ценностно-смысловой педагогики. Приводятся результаты анализасовременного состояния изученности и проработанности понятия «психотехника», дается развернутое определение данного термина с учетом его исторического развития. Рассматриваются варианты классификаций в зависимости от выделения ведущего ключевого критерия: психотехники, принадлежащие к какому-либо научно-практическому направлению (бихевиоризм, психоанализ, гештальт- и гуманистический подходы); психотехники классического, развивающего и нетрадиционного обучения; психотехники, сгруппированные по принципу кодирования информации, к которым относятся вербальные, аудиовизуальные, машинообучающие, мульти- медийные, гипертекстовые, голографические и другие; психотехники, сформированные по принципу количественного охвата (индивидуальные, групповые и массовые) и, наиболее интересная для нас модель эманации, – по принципу смыслообразности. Предлагаемая модель классификации позволяет обосновать уникаль- ность особой группы психотехник – смыслотехник, которые лежат в основе технологии смыслового обучения. Аргументируется актуальность их совершенствования и применения в практике образовательного процесса на разных этапах обучения. Также дается подробное описание видов смыслотехник, раскрывается их сущность и возможности педагогического внедрения в обучение и воспитание детей и молодежи. Приводятся обобщенные данные, посвященные отдельным исследованиям влияния смыслотехник на формирование мотивации, в ситуациях ценностно-смыслового выбора, в проблемных и проектных заданиях. Для составления полной информационно-аналитической картины о современных особенностях использования смыслотехник в психотерапии, рекламе, политике, социологии и других сферах антропологического знания авторы делают их краткий обзор, подчеркивая важность разработки смыслотехнического подхода, его перспективность и экологичность среди других психотехник.

The aim of the study is to solve the problem of development of vocal abilities and vocal qualities through the development of stress resistance during singing of students of artistic specialties from a psychophysiological point of view, which is still relevant and appropriate in terms of finding and implementing innovative teaching aids. Whereas singing must first and foremost be physiologically correct, a person's voice is a consequence of his or her physical and mental health. The key to the singer's success in the modern hyper-stressful world will be the ability to liberate the body and soul from certain psychophysiological overloads through certain exercises, trainings, etc. Certainly, for each organism of the singer it is necessary to select a separate set of special exercises, look for appropriate methods for educating psychophysiological freedom during singing, as well as to establish an individual singing regime. The article considers certain theoretical and methodological developments in the field of education and upbringing of a music artist, which allow to form an idea of traditions and innovations for effective work with students in the process of learning to sing. The described views of both vocal teachers and psychophysiologists resonate with each other, complementing each other and forming a new modern direction of vocal pedagogy – the psychotechnics of singing. In particular, the use in practice of publicly available trainings by D. Burns, A. Ellis and S. Genyk help to solve certain psychophysiological problems in vocal pedagogy, and the methods and techniques of R. Berkeley and A. Kalabin contribute to the release of psychophysiological feelings of the vocalist, expanding his professional opportunities. Therefore, research and implementation of interesting methods and practices of leading specialists not only in the field of vocal pedagogy, but also psychology, physiology and medicine in the educational process will help not only to expand singing potential and improve the work of the vocal apparatus. The study of such innovations is the prospect of further research to substantiate the psychotechnics of singing as a new direction of vocal pedagogy.

Мета – показати вплив науково-природничих ідей та наукових напрямів (наукова організація праці, психотехніка, гемотрансфузія) на розвиток української пролетарської культурної концепції та на літературну діяльність Валер’яна Поліщука. Дослідницька методика: основні принципи академічного історико-літературного підходу. Результати дослідження. У першій половині 1920-х років ідея політичної, культурної та наукової революції були скеровані до єдиної цілі, яка полягала у формуванні нового суспільства пролетарського типу. Сцієнтизм став важливою складовою багатьох мистецьких теорій та практик, набуваючи у різних авторів різних інтерпретацій. Для Поліщука сцієнтизм був засобом пізнання, органічним елементом світогляду, тематичним орієнтиром і смисловим принципом у різножанрових літературних практиках. Власний психофізіологічний стан стає у письменника об’єктом рефлексії та інтегрується у художній текст. Наукова новизна. Вперше в українському літературознавстві враховано, проаналізовано та проілюстровано вплив теорій і практик природничих наук на український літературний процес 1920-х років загалом і на творчість В. Поліщука зокрема. Практичне значення. Стаття розширює розуміння основних тенденцій історико-літературного процесу 1920-х років в Україні та накреслює перспективу для наступних його досліджень в аспекті впливу природничих наук на письменницький світогляд, естетику і художню практику.

У статті порушується проблема підготовки студентів старших курсів вищих творчих навчальних закладів щодо мовно-голосових навичок. Пропонуються експериментально перевірені та відпрацьовані на практиці методологічні напрями і вправи для відшліфування технічних якостей мовленнєвої майстерності, які разом з особливостями поєднання зовнішньої техніки з тренінгом внутрішньої психотехніки сприятимуть активізації підсвідомості та вдосконаленню сценічно-мовної дієвості акторського слова.

Проаналізовано поняття терміну «психологічне здоров’я». Висвітлено процес експериментальної роботи із застосування методів художньо-естетичного розвитку, експресивних психотехнік та елементів арт-терапії в аспекті профілактики та корекції відхилень у психологічному здоров’ї дітей у Центрі дитячої творчості та різних формах позакласної діяльності школи. Запроваджено модель коректувально-розвиваючої роботи. Наголошено, що використання комбінації індивідуально-орієнтованих і групових прийомів арт-терапевтичних занять спричинило зміни образу себе у підлітків.