To see the other types of publications on this topic, follow the link: Психологія народу.
Journal articles on the topic 'Психологія народу'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Психологія народу.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Люк, Х. Э., and М. Роте. "ОБЩАЯ ПСИХОЛОГИЯ - ОБЛАСТЬ НАУКИ БЕЗ ИСТОРИИ?, "Методология и история психологии"." Методология и история психологии, no. 2 (2018): 113–29. http://dx.doi.org/10.7868/s1819265318020073.
Full textAbstract:
В данной статье представлен анализ истории формирования и изменения предмета общей психологии в немецком языковом пространстве. Идея такой научной области возникает уже в конце 18 века, связана с появлением психологии как самостоятельной науки, радикально развивается в 40-х годах 20 века и продолжает свою эволюцию во 2-й половине 20 века. Подробнее рассмотрены первые работы, послужившие основой самостоятельной области общей психологии, - физиологическая психология В. Вундта, персоналистическая теория В. Штерна. Общая психология является неоспариваемой частью психологии, однако ее область и предмет понимаются весьма неоднозначно. Парадоксально, но это область без истории или, по крайней мере, с забытой историей, и при этом отдельные темы (восприятие, память, язык) имеют длинную и интересную историю. Ссылки на общую психологию встречаются раньше, чем была выделена эта область психологии. Становление и современное состояние понятия общая психология рассматриваются через соотношение понятий Allgemeine Psychologie (нем.) и General Psychology (англ.), общая, специальная, теоретическая, практическая, прикладная, экспериментальная, когнитивная психология. Обособление этой области от прикладной психологии ограничивает общую психологию «средними», «нормальными», «здоровыми» людьми с «типичными» чертами и проявлениями, то есть рассматривает (1) универсальные закономерности (2) психических функций, которые можно (3) исследовать экспериментальными методами. Выделение общей психологии как области может быть связано с выделением психологии как профессии и введением учебного плана и порядка выдачи дипломов по специальности, что означало повышение статуса психологического образования. Появилось понятие дипломированный психолог. Наряду с дополнительным психологическим образованием на основе философского, педагогического, медицинского или инженерного, в 40-е годы 20 века в Германии по инициативе Немецкого психологического общества возникло психологическое образование, построенное на обучении основам (то есть базовое, общее). Положение общей психологии в учебном плане в начале обучения по психологической специальности имеет две причины: дидактическую и онтологическую. В послевоенное время образование в области психологии после некоторых дискуссий сохранилось, однако учебный предмет «Общая психология» стал интерпретироваться по-разному. Новое положение о порядке получения высшего образования по психологической специальности 1970-х и измене-ния1980-х годов имели и отрицательные последствия, снижение ценности области общей психологии. Таким образом, сегодня правомерен вопрос, чем собственно является общая психология. При этом необходимо учитывать гетерогенность общей психологии: общая психология (Allgemeine Psychologie) отличается от general psychology; тематические поля в общей психологии - в результате образовательных реформ - оказываются менее связанными, чем этого хотелось бы.
2
Осадча, Н. О. "ДУХОВНЕ І КУЛЬТУРНО-ПСИХОЛОГІЧНЕ В СУЧАСНОМУ ПЕДАГОГІЧНОМУ МИСЛЕННІ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 91, no. 4 (September 30, 2019): 123–33. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-91-4-123-133.
Full textAbstract:
У статті аналізуються питання, пов’язані із взаємодією духовних та культурно-психологічних чинників в сучасному педагогічному мисленні, що є актуальним для виховання учнівської молоді в епоху новітніх технологій. В минулому культурна психологія, як і культурно-історичні теорії, звертала увагу на «Я-концепцію» та соціальний характер особовості. Вчені ХХ ст. наблизилися до моральних основ розвитку дитини та зупинилися перед духовними чинниками, які мають непересічне значення для формування особовості.
В статті наголошується на тому, що поза полем соціально-психологічних досліджень ще залишаються питання, пов’язані з духовним розвитком дітей та підлітків. Не вивчався вплив духовного на процес інституціоналізації особовості. Не зверталася увага на те, що духовне, а не душевне формує внутрішній світ людини. Тому автор акцентує увагу на тому, що внутрішні духовні сили, поєднані з вірою, надією і любов’ю, роблять людину, в тому числі і підлітків, щирими, добрими і справедливими, такими, як цього вимагає етнокультурний спадок українського народу.
Батькам, як це зроблено в європейських країнах, має бути надане право вимагати від школи відповідного релігійного виховання своїх дітей; учні повинні мати можливість вибору між предметами духовного спрямування, які вивчаються в державних загальноосвітніх школах України. Церква разом із громадянським суспільством теж має нести відповідальність за духовне виховання та зміст навчання дітей і підготовку вчителів. Вони б мали спільними зусиллями виробити спільні програми формування світогляду дітей в умовах впливу на них новітніх технологій. В кожному конкретному випадку програми мають бути просякнуті загальноприйнятими духовними істинами і вибудовувати модель людини, яка буде жити й працювати в середині і кінці ХХІ ст.
Ключові слова: учнівська молодь, самотність, духовний розвиток підлітків, педагогічне мислення, культурна та культурно-історична психологія.
3
Олейник, Ю. Н., and М. Д. Няголова. "PSYCHOLOGY AND PSYCHOLOGISTS IN THE YEARS OF WAR (TO THE 75TH ANNIVERSARY OF THE SOVIET PEOPLE' VICTORY IN THE GREAT PATRIOTIC WAR)." Институт психологии Российской академии наук. Социальная и экономическая психология, no. 2(18) (September 25, 2020): 8–46. http://dx.doi.org/10.38098/ipran.sep.2020.18.2.001.
Full textAbstract:
Статья посвящена изучению проблемы развития советской психологии в годы Великой Отечественной войны 1941-1945 гг. Целью проведенного исследования было выявить особенности развития психологии в указанное время, обозначить основные темы научных работ психологов военного периода и определить перспективные линии современных исследований по указанной проблеме. Выявлены трудности, которые мешали использованию профессиональных психологических знаний для решения задач военного времени. Проведен историографический анализ представлений современных исследователей об основных направлениях профессиональной деятельности психологов в годы войны. Показано, что к ним могут быть отнесены психофизиологические исследования зрения и слуха; восстановление нарушенных в результате ранений и мозговых травм психических функций красноармейцев; восстановление трудоспособности инвалидов войны; психологические основы боевой деятельности; изучение общепсихологических, психолого-педагогических и историко-психологических проблем. Обозначено влияние решения психологических задач в годы войны на развитие психологической науки в послевоенные годы: укрепление статуса психологии в обществе; расширение отраслевой структуры психологии и повышение ее авторитета в кругу научных дисциплин; расширение сети региональных психологических центров; развитие позитивного самосознания психологов и психологического сообщества в целом; укрепление интереса к разработке фундаментальных психологических проблем; рост творческой продуктивности психологов; обогащение психологии новыми формами междисциплинарного взаимодействия. Охарактеризован феномен общества как «коллективного психолога». В качестве выводов обозначены перспективные направления дальнейших исследований по проблеме «Психология и война»: изучение феномена «обратной междисциплинарности» ярко проявившегося в годы войны; рассмотрение советского общества в годы войны с использованием категории «коллективный субъект»; изучение форм, методов, механизмов и закономерностей коллективной самопомощи и коллективной самозащиты от тяжести психологических проблем военного периода. The article is devoted to the study of the problem of the development of Soviet psychology during the Great Patriotic War of 1941-1945. The purpose of the study is to identify the features of the development of psychology at a specified time, to identify the main topics of scientific work of psychologists of the war period, and to identify promising lines of further research on this problem. The difficulties that prevented the use of professional psychological knowledge to solve wartime problems were identified. A historiographic analysis of the ideas of modern researchers on the main areas of psychologists' professional activity was carried out. It was shown that psychophysiological studies of vision and hearing could be attributed to them; restoration of the mental functions of the Red Army soldiers damaged because of wounds and brain injuries; rehabilitation of disabled war veterans; psychological foundations of combat activity; the study of general psychological, psychological, pedagogical and historical-psychological problems. The influence of the solution of psychological problems during the war on the development of psychological science in the postwar years was indicated: strengthening the status of psychology in society; expanding the sectoral structure of psychology and increasing its authority in the circle of scientific disciplines; expanding the network of regional psychological centers; development of positive self-awareness of psychologists and the psychological community as a whole; strengthening interest in the event of fundamental psychological problems; the growth of creative productivity of psychologists; enrichment of psychology with new forms of interdisciplinary interaction. The phenomenon of society as a "collective psychologist" is characterized. As conclusions, promising areas of further research on the problem of "Psychology and War" were indicated: the study of the phenomenon of "reverse interdisciplinarity" clearly manifested during the war years; consideration of Soviet society during the war years using the category of "collective subject"; the study of the forms, methods, mechanisms, and patterns of collective self-help and collective self-defense from the severity of psychological problems of the war period.
4
Filatov, Philip R., Irina V. Abakumova, and Pavel N. Ermakov. "Открытие музея С. Н. Шпильрейн в Ростове-на-Дону." Российский психологический журнал 13, no. 1 (March 31, 2016): 200–209. http://dx.doi.org/10.21702/rpj.2016.1.17.
Full textAbstract:
Статья посвящена открытию первого в России музея психолога – музея выдающейся женщины-психоаналитика, психиатра, педолога Сабины Николаевны Шпильрейн – в Ростове-на-Дону. Согласно теории Ю. М. Лотмана, музей рассматривается как материальное воплощение идеи семиосферы – единого смыслового пространства культуры. Входя в семиотическое про- странство города, музей становится в нем знаком и символом.
Авторы статьи отмечают символическое значение музея С. Н. Шпильрейн, позволяющего по-новому осмыслить недооцененные факторы формирования психологической науки, такие как: роль женщины-ученого в становлении научного знания, представленного образами выдающихся мужчин – патриархов психоанализа; роль периферийного города Ростова-на-Дону, наряду с Москвой и Санкт-Петербургом, в истории психологии XX в. В статье прослеживаются этапы жизни С. Н. Шпильрейн, обсуждается ее вклад в становление психоанализа, в психологию развития (исследования мышления и речи в детском возрасте), клиническую психологию (психологические исследования шизофрении). Приводится характеристика основных работ, составляющих ее научное наследие. Авторы освещают открытие музея С. Н. Шпильрейн как знаковое событие в современной истории психологической науки, излагают концепцию музея и проясняют перспективы его развития.
5
Купчишина, Валентина. "МІСЦЕ ТА ЗНАЧЕННЯ ПОЛІТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ-ПСИХОЛОГІВ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 14, no. 3 (March 27, 2020): 145–58. http://dx.doi.org/10.32453/5.v14i3.222.
Full textAbstract:
Політична наука – досить молода, інтегративна наука, що виникла на стику різних наук (соціології, політології, психології, культурології тощо). Пред метом її дослідження є соціально-політичні компоненти політичного життя суспільства, що формуються на рівні політичної свідомості народів, станів, етносів, соціальних груп, урядів та окремих представників суспільства. Політичні процеси в Україні активно вивчаються і прогнозуються широким колом українських науковців. Їх дослідження спрямовано на аналіз нулого та сучасного стану розвитку суспільства, визначення ролі і місця в них людини, виявлення впливів політичних процесів на життєдіяльність особистості.Упродовж багатьох років після встановлення незалежності в Україні активно проголошуються демократичні принципи, докладаються зусилля для перевлаштування політичної системи відповідно до цих принципів. Низка науковців зазначає у своїх дослідженнях, що сучасна політична культура українців характеризується необізнаністю про власні права й обов’язки, спостерігається відсутність інтересу до громадських справ і вирішення суспільних проблем, відстороненість щодо до прийняття суспільних рішень.Політична психологія є галуззю загальної психології, яка розглядає та вивчає різноманітні психологічні компоненти, що використовуються у політичному житті суспільства. До таких психологічних компонентів науковці відносять настрої, погляди, позиції, моделі поведінки, ціннісні орієнтації членів суспільства, що виявляються через їх політичну свідомість, політичну участь, політичні цінності. Політичні явища та процеси, які ми маємо можливість спостерігати в нашій державі, значною мірою залежать від природи, психіки, конкретних людей, їх ставлення до того, що відбувається навколо. Політико-психологічні знання і культура необхідні кожній людині, незалежно від її професійного фаху, оскільки кожен із нас у буденному житті постійно взаємодіє з іншими людьми та державою. Будучи громадянином своєї держави, кожен по різному реагує на ті події, свідком або учасником яких він є. Політичні події й явища відображають психологічний стан їх учасників, їх мислення, уяву, погляди, цінності, свідомість, поведінку. Підготовка будь-якого фахівця передбачає вивчення цілої низки навчальних дисциплін, які зазначені в освітньо-професійній програмі за відповідною спеціальністю. Метою вивчення навчальної дисципліни “Політична психологія” є формування у курсантів знань про системне уявлення та розуміння психологічного змісту політичного життя і діяльності, уміння здійснювати психологічний аналіз політики. Удосконалення політичної освіти майбутніх офіцерів-психологів через розширення їх знань про зміст політичної психології, її компонентів є вимо гою сьогодення в підготовці фахівця.
6
Тараторин, Евгений. "КУЛЬТУРНАЯ ИДЕНТИЧНОСТЬ КАК ВАЖНЫЙ ЦЕННОСТНО-СМЫСЛОВОЙ КОМПОНЕНТ САМОСОЗНАНИЯ НАРОДА В УСЛОВИЯХ ГЛОБАЛИЗАЦИИ." Culture in the Eurasian Space, no. 1 (2020): 24–27. http://dx.doi.org/10.32340/2514-772x-2020-1-24-27.
Full textAbstract:
В данной статье рассматривается культурная идентичность как важный ценностно-смысловой компонент любого народа. Особый акцент в статье делается на теоретическом анализе культурной идентичности с различных методологических точек зрения, анализируются ведущие идеи исследователей в области психологии, социологии, философии и этнографии. Также в статье уделяется внимание процессу глобализации, который способствует размыванию культурных идентичностей народов России, утрате исторических корней, игнорированию культуры и языка.
7
Гудовсек, Оксана Анатоліївна. "СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ ЕТНОПЕДАГОГІКИ." Інноватика у вихованні 1, no. 12 (November 21, 2020): 132–37. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i12.320.
Full textAbstract:
У статті розкрито сучасні підходи до естетичного виховання молодших школярів засобами української етнопедагогіки. На основі аналізу наукової та психолого-педагогічної літератури виокремлено педагогів, що досліджували філософські, педагогічні та психологічні аспекти естетичного виховання, питання формування естетичної культури учнів, основи зародження та сутності поняття «українська етнопедагогіка», вплив народної пісні, музика, мистецтва, інших фольклорних жанрів на розвиток особистості. З’ясовано, що українці здавна використовували народну гру як засіб естетичного виховання дітей. Визначено, що сьогодні педагоги-практики адаптують та використовують як інструмент виховного впливу в освітньому процесі початкової школи такі форми роботи як: дитячі фольклорні ігри, твори мистецтва колискові пісні, забавлянки, потішки, скоромовки, лічилки, примовлянки тощо. Встановлено, що крім фольклорних елементів, український народ здавна використовував й інші засоби естетичного виховання: розписні іграшки з глини, з соломи, сухої трави, кори дерева, ниток, шматків тканини та інших природних матеріалів; народні ігри, які поєднували рух, слово, ритм, пісню і містили повчальні та пізнавальні матеріали. Охарактеризовано видання, до яких увійшли найкращі зразки народної ігрової та пісенної творчості для учнів молодшого шкільного віку: «Колядки та щедрівки», «Колискові пісні та забавлянки», «Український дитячий фольклор», «Дитячі пісні та речитативи», «Дзига» ін. З’ясовано, що у школах рідко використовують такі засоби української етнопедагогіки, як народні дитячі музичні інструменти: дерев’яні тарахкальця, деркачі, вуркала та ложки, шумові, ударні інструменти, дзвіночки, пищалки, дзизкавки, глиняні свищики. Запропоновано використовувати мистецькі тижні, як одну з форм роботи з метою естетичного розвитку особистості засобами етнопедагогіки.
8
Brodetskaya, Yuliya Yuryevna. "Людина в системі етичного порядку:." Epistemological Studies in Philosophy Social and Political Sciences 3, no. 1 (July 8, 2020): 4–10. http://dx.doi.org/10.15421/342001.
Full textAbstract:
В статті підіймаються питання співвідношення етичного та антропологічного аспектів спів-буття, їх точки перетину та механізми залучення в систему соціальної взаємодії. Наголошується, що саме спільність походження (аж до родової), яка формує ідентичність расово-антропологічних особливостей народу (його мови, релігії, традиції і звичаїв, фольклору, побуту, уподобань в їжі), складає базову ознаку етносу. Автор зазначає, що усвідомлення етнічної приналежності обумовлюється генетичним кодом, що закладено з моменту народження людини, який поєднує людей в особливі (кровноспоріднені) спільноти. Отже, саме на основі останнього проявляються ідентичні ознаки етносу – мова, звичаї, темперамент, ментальність тощо. Ця особливість етнічної природи людини вибудовує етичну специфіку її буття-разом. Іншими словами, етнокультурний простір постає у якості топосу взаємодії спільнот, що проявляє унікальність кожного етносу, роду, людини. Таким чином, етнічна своєрідність, культура постає як прояв унікального дару, яким наділений кожний народ, етнос для праці на своїй землі, у межах свого соціокультурного простору. Тому метою цієї унікальності етносів є не протистояння та домінування, а внесок в спільне буття, проявлення дару кожного народу. На це й працюють етичні принципи-цінності добра (любові, родини, довіри, творчості тощо), що закладають онтологічні основи буття людини. А отже, саме етнічна унікальність, родова своєрідність, що проявляється в ментальності, психології, характері етносу, є основним фактором реалізації спільного буття.
9
КИЗИЛОВА, Віталіна. "СПЕЦИФІКА РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ РИС УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ В КАЗКОВОМУ ЦИКЛІ МАРИНИ ПАВЛЕНКО «ПІВТОРА БАЖАННЯ. КАЗКИ З ЯЛОСОВЕТИНОЇ СКРИНІ»." Проблеми гуманітарних наук. Серія Філологія, no. 46 (November 29, 2021): 32–40. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.46.4.
Full textAbstract:
У статті розглянуто специфіку репрезентації рис українського національ- ного характеру в циклі казок Марини Павленко «Півтора бажання. Казки з Ялосоветиної скрині». Окреслено стан дослідження проблеми у вітчизняному літературознавстві. Засто- совано системний, історико-типологічний та культурно-історичний методи дослідження. Наголошено на актуальності теми, пов’язаної з активізацією в українському суспіль- стві процесів націєтворчості, самопошуку, духовного та соціального зміцніння, становлення громадянськості, морально-етичного змужніння. Відзначено, що художній твір містить у собі інформацію про етнопсихологічні особливості народу, а письменник відтворює дух народу через власні думки й почуття. Національний характер у творах художньої літератури увираз- нює психологію поведінки, моральні стереотипи, оголює глибинний емоційний пласт, больові точки історичної пам’яті та долі народу. З’ясовано, що казки Марини Павленко мають виразну адресність (для дітей дошкіль- ного й молодшого шкільного віку). Вони транслюють морально-етичні цінності українського народу, знайомлять читачів із особливостями національного життя й унікального буття особистостей, відмінних від рис інших середовищ. Пріоритетними в зображенні письменниці стали герої, наділені волелюбством, кмітливістю, відповідальністю, сміливістю, щедрістю, гостинністю, охайністю. Елементи казкової поетики допомогли Марині Павленко уникнути відкритої дидактики, продемонструвати синтез фольклорної й літературної традиції, сво- єрідність художнього світу літературної казки, позначену особливостями фантастики й авторської позиції, засвідчивши в такий спосіб розвиток літературної казкової системи та національний характер літератури. Визначено, що перспективним напрямом подальших наукових студій може стати комп- лексне осмислення масиву різножанрових новітніх українських творів для дітей та юнацтва щодо своєрідності репрезентації в них рис національного характеру українця, з’ясування їх стильової своєрідності, виявлення інтертекстуальних зв’язків з християнською й народно- поетичною традицією.
10
Алієва, Заміна. "ТЮРКСЬКІ ДЕСТАНИ: ПОНЯТТЯ ТА ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ." Молодий вчений, no. 12 (100) (December 30, 2021): 49–57. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-12-100-11.
Full textAbstract:
У літературній спадщині кожного етносу є шедеври, які, попри їхнє давнє виникнення, не лише продовжують вражати сучасного читача своєю масштабністю, а й зацікавлюють історією та самобутністю народу, психологією його творчості. До таких творів у турецькому письменстві, як і в усіх інших тюркських та східних літературах, належать дестани. Дестани тюркських народів умовно можуть бути розділені на наступні групи: 1) ранні героїко-міфологічні дестани; 2) героїчні дестани; 3) ліро-епічні дестани, або дестани про любов; 4) дестани книжкового походження. Стаття покликана осмислити поняття дестану та охарактеризувати його. Проаналізовано та системетизовано види тюркських дестанів. Наведено приклади типових образів та мотивів, що зустрічаються у дестанах. Представлене дослідження є важливим вкладом у тюркську фольклористику.
11
Суховій, О. О. "Олександр Потебня і школа "психології народів"." Мовні і концептуальні картини світу, Вип. 37 (2011): 364–68.
Find full text
12
Сметанина, О. М. "SCIENTIFIC HERITAGE OF W. WUNDT: CULTURAL PSYCHOLOGY." Институт психологии Российской академии наук. Социальная и экономическая психология, no. 3(19) (October 28, 2020): 227–49. http://dx.doi.org/10.38098/ipran.sep.2020.19.3.009.
Full textAbstract:
Необходимость осмысления на новом уровне научного наследия выдающихся ученых определяет особую актуальность историко-психологических исследований в отечественной науке. Историк психологии, ретроспективно рассматривая и оценивая тенденции развития психологии в прошлом из перспективы настоящего, должен исходить из принципа историзма в науке, а потом уже судить о степени актуальности анализируемых работ для современного психологического знания. Исследования психологии народов В. Вундта в связи с конкретными историческими общественными отношениями, в которых она разрабатывалась и набирала силу, а также с достигнутым к тому времени уровнем разработки проблем психологии народов - одна из задач психологической науки. Экспериментальный период изучения психологического в творчестве Вундта естественно перешел в разработку проблем этого направления, открывающего новые подходы к осознанию психического в неразрывной связи мышления и языка, воображения и художественного творчества, мифотворчества и религиозного осмысления жизни. Вундт осмысливал «душу» не в религиозном аспекте, а как эмпирическое обозначение связи непосредственных фактов нашего сознания и «психических процессов». Для него «народная душа» имеет такое же реальное значение, как и индивидуальная, т.к. духовные процессы, возникая в совместной жизни членов общества, являются столь же фактической действительностью, как и психологические явления индивидуального сознания. Специфическим признаком души народа Вундт считал последовательность общечеловеческого психологического развития при постоянной гибели его носителей. Представления Вундта близки к тому, что мы сегодня понимаем как общественное сознание или общественную психологию. The need to reflect the scientific heritage of outstanding scientists at a new level identifies the particular relevance of historical and psychological research in Russian science. While viewing and evaluating in retrospective the trends in the development of psychology a historian of psychology must apply the principle of historicism in science to judge later the degree of relevance of the analyzed works for modern psychological knowledge. The research of W. Wundt’s cultural psychology studies in connection with specific historical social relations that led to their development and growth together with the by then achieved scientific standards is one of the tasks of psychological science. The experimental period of studies of Wundt's psychological heritage naturally embarked on the development of cultural psychology issues as a new scientific approach to understand the crucial mental links between thinking and language, imagination and artistic creativity, myth-making and religious understanding of life. W. Wundt interpreted “the soul” not in its religious aspect, but as an empirical identification of a link between immediate facts of our consciousness and “mental processes”. The “national soul" has for him the same real meaning as an individual soul since spiritual processes that arise in the common life of citizens are as real as the psychological processes of individual consciousness. Wundt considered the sequence of civilizational psychological development with the constant death of its individual holders to be a specific sign of the national soul. Wundt’s ideas of national soul are close to what we understand today as public consciousness or social psychology.
13
. Deryagina, Larissa E., and Sergey V. Bulatetskiy. "ОСОБЕННОСТИ СОЦИАЛЬНО-ПСИХОЛОГИЧЕСКОЙ И ФИЗИОЛОГИЧЕСКОЙ АДАПТАЦИИ КУРСАНТОВ ВУЗА МВД К УСЛОВИЯМ СЛУЖЕБНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ." Siberian Journal of Life Sciences and Agriculture 13, no. 3 (June 30, 2021): 193–207. http://dx.doi.org/10.12731/2658-6649-2021-13-3-193-207.
Full textAbstract:
Неоднозначность процесса профессиональной адаптации вызывает постоянный интерес исследователей. Целью нашей работы было выявление особенностей физиологической и социально-психологической адаптации курсантов к условиям служебной деятельности.
Материалы и методы. В исследовании принимали участие курсанты факультета психологии Московского университета МВД РФ им.В.Я. Кикотя в количестве 30 человек (7 юношей и 23 девушки) в возрасте от 18 до 22 лет. Уровень социально-психологической адаптации определяли по методике диагностики Роджерса-Даймонд, вегетативную регуляцию ритма сердца оценивали по параметрам вариабельности ритма сердца (ВРС) по методике Р.М. Баевского согласно Евро-Американским рекомендациям. Исследование ВРС проводили дважды, до заступления в суточный наряд и после его окончания.
Результаты. Все испытуемые разделились на 3 группы по уровню адаптированности от низкого до высокого (НУ, СУ, ВУ). Умеренное преобладание симпатических влияний перед заступлением в наряд сменялось нарастанием вклада парасимпатической системы в регуляцию ритма сердца после наряда в группах НУ и СУ. В группе ВУ до наряда преобладала активация парасимпатического отдела нервной системы. После наряда наблюдался эутонический тип регуляции.
Выводы. 1. Уровень социально-психологической адаптации курсантов взаимосвязан с паттерном вегетативной регуляции ритма сердца в ситуации суточного наряда. 2. У лиц с высоким уровнем адаптивности сформирована относительно автономная система регуляции ритма сердца, которая в силу независимости ее элементов отличается большей пластичностью, что облегчает ее приспособление к изменяющимся условиям среды, включая, приспособление к условиям служебной деятельности.
14
Данилюк, І. В. "Становлення й розвиток основних понять етнічної психології: від духу народу до ментальності." Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Соціологія. Психологія. Педагогіка, вип. 17/18 (2003): 33–36.
Find full text
15
Kislyakov, Pavel Aleksandrovich, Aleksey Gennadevich Udodov, Ekaterina Igorevna Dubrovinskaya, and Valeriy Panteleevich Kartashev. "ПРОГРАММА СОПРОВОЖДЕНИЯ ОБЕСПЕЧЕНИЯ СОЦИАЛЬНО-ПСИХОЛОГИЧЕСКОЙ БЕЗОПАСНОСТИ ДЕТЕЙ С НАРУШЕНИЯМИ ИНТЕЛЛЕКТА." Sovremennye issledovaniya sotsialnykh problem 9, no. 2 (April 5, 2018): 55. http://dx.doi.org/10.12731/2218-7405-2018-2-55-69.
Full textAbstract:
В статье представлено описание авторской программы сопровождения обеспечения социально-психологической безопасности детей с нарушениями интеллекта, обучающихся в школе-интернате VIII вида.Объектом исследования выступили дети с нарушениями интеллекта. Предметом исследования – особенности формирования у детей с интеллектуальными нарушениями социально-психологической безопасности.Методологическую основу составили подходы специальной психологии (Л.С. Выготский, С.Л. Рубинштейн, О. Шпек).Результаты работы. Комплексное психолого-педагогическое сопровождение обеспечения социально-психологической безопасности детей с нарушениями интеллекта отражает содержание психолого-педагогических задач (целевая функция) и технологии их решения (инструментальная функция) направленных на уменьшение внутренних и внешних факторов риска. Целевыми функциями являются: социальная и психологическая адаптация, личностно-развивающая, функция социальной поддержки и психолого-педагогической помощи, профилактическая и коррекционная функция. Психолого-педагогическими задачами являются формирование умений и навыков безопасного поведения и противостояния опасностям за счет развития соответствующих социальных навыков, психических, физических и когнитивных способностей, установления реального и более комфортного контакта с социальной (в том числе городской и образовательной) средой, что способствует обеспечению индивидуальной защищенности и психосоциального благополучия, поддержке душевного равновесия, развитию гармоничной личности, облегчению адаптации к социальной среде, коррекции факторов риска дизонтогенеза. Программа включает в себя содержательный, технологический и диагностический модули. В основу конструирования учебной информации в области безопасности нами положен принцип инегративности – межпредметная кооперация учебных предметов; сочетание обязательных базовых курсов и внеучебной воспитательной и коррекционной работы. Технологическое обеспечение включало в себя следующие методы обучения: интерактивные (психотехники развития личности, субъективности); игровые (ролевые игры); эвристические (анализ конкретных ситуаций). Программа включала следующие внеаудиторные мероприятия: программа «Безопасное колесо», спортивный праздник «День защиты детей», военно-спортивная игра «Зарница», программа «Православие – путь к духовной безопасности русского человека и русского народа».Область применения: система специального образования.
16
Позняков, В. П. "W. WUNDT AS THE FOUNDER OF SOCIAL PSYCHOLOGY." Институт психологии Российской академии наук. Социальная и экономическая психология, no. 3(19) (October 28, 2020): 269–81. http://dx.doi.org/10.38098/ipran.sep.2020.19.3.011.
Full textAbstract:
Представлена оценка вклада, который внес В. Вундт в становление социальной психологии, а также значения его трудов для дальнейшего развития этой психологической отрасли. В своем капитальном труде «Психология народов» и других публикациях, посвященных этой теме, Вундт сформулировал целый ряд теоретических и методологических проблем, актуальных для современного состояния социальной психологии и перспектив ее развития. К их числу относятся постановка психосоциальной проблемы, вопроса о соотношении социальных и собственно психологических явлений, вопроса о соотношении индивидуальной и коллективной (общественной) психологии. Вундт провозгласил междисциплинарность знаний об объектах и явлениях материальной и духовной культуры, которые являются носителями и выразителями общественной психологии, а также необходимость синтеза методов и понятий исторической науки, этнографии и культурологии, языкознания, социологии и психологии. Он один из первых сформулировал представления об этнической (кросскультурной) специфике социально-психологических явлений, их исторической обусловленности. Это позволяет с полным правом охарактеризовать его как одного из основоположников социальной психологии. The article presents an assessment of the contribution that Wundt made to the formation of social psychology, as well as the significance of his works for the further development of this psychological branch. In his major work "Psychology of peoples" and other publications on this topic, Wundt formulated several theoretical and methodological problems relevant to the current state of social psychology and its development prospects. These include the formulation of a psychosocial problem, the question of the relationship between social and psychological phenomena proper, and the question of the relationship between individual and collective (social) psychology. Wundt proclaimed the interdisciplinarity of knowledge about objects and phenomena of material and spiritual culture, which are the carriers and exponents of social psychology. Necessity of synthesis of methods and concepts of historical science, Ethnography and cultural studies, linguistics, sociology and psychology. Wundt was one of the first to formulate ideas about the ethnic (cross-cultural) specifics of socio-psychological phenomena and their historical conditionality. This makes it possible to characterize him as one of the founders of social psychology.
17
Тащёва, Анна Ивановна. "Впечатление психолога о проблемах Беслана." Российский психологический журнал 2, no. 2 (June 30, 2005): 103–10. http://dx.doi.org/10.21702/rpj.2005.2.10.
Full textAbstract:
Своеобразие психологических проблем первичных и вторичных жертв теракта в Беслане состоит в сочетании их индивидуальных психологических проблем с деструкцией межличностных отношений в республике, в том числе национальных, вероисповедальных, семейных и педагогических, а также - с резким падением авторитета данных социальных институтов, в выраженном национальном колорите происходящих в республике перемен.
Причины этих явлений лежат в явной недооценке названных обстоятельств, неординарности происшедшей беды, сложившейся социальной ситуации в Беслане и Северной Осетии в целом представителями всех ветвей власти, органов правопорядка, системы образования и здравоохранения до, во время и после террористического акта; в имеющих место упущениях в ведении следствия, освещении его предварительных результатов, в распределении материальной помощи потерпевшим; в явном недоучете ценностей морального плана, национальных, вероисповедальных, семейных традиций народа со славной историей; в бессистемном, случайном, непоследовательном характере профессиональной психологической помощи населению.
18
Купчишина, Валентина, and Наталія Макогончук. "ПСИХОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ ЗМІСТУ ПОНЯТТЯ “НАЦІОНАЛЬНИЙ ХАРАКТЕР” ТА ВИКОРИСТАННЯ ЙОГО ІНШИМИ НАУКАМИ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 12, no. 1 (February 9, 2020): 176–92. http://dx.doi.org/10.32453/5.v12i1.145.
Full textAbstract:
Своєю історією зміст поняття “національний характер” сягає давніх часів від давньогрецького філософа і сучасника Аристотеля – Теофраста, до сучасних дослідників (І. Абрамова, А. Донченко, Л. Орбан-Лембрик, М. Пірен, Т. Потапчук, В. Руденко та ін.).На різних етапах розвитку людства, науковці відмічали появу все нових і нових рис у національному характері того чи іншого народу, що спричинено різноманітністю наукових підходів щодо вивчення зазначеного терміну.Визначення змісту поняття “національний характер” є досить різноплановими і здійснюються в рамках різних наук (етнопсихології, психології, культури тощо). Аналіз останніх публікацій свідчить про те, що багато авторів звертаються до цього поняття, а іноді і розкривають його через призму таких понять, як “національна ментальність”, “народний дух”, “душа народу”.Так, на думку етнопсихологів, “національний характер” є досить складним феноменом етнопсихології як науки в гносеологічному плані; це уявлення народу про самого себе, важливий елемент його народної свідомості, його суспільного етнічного “Я”.Для розкриття способу життя того чи іншого народу у літературі набуло широко вжитку поняття “національний характер”. У зміст цього поняття одні автори включали темперамент людей, їхні здібності, інші – різноманітні риси юдей, їхні ціннісні орієнтації, ставлення до праці, влади, оточення тощо.Також науковцями відмічено той факт, що важливою сферою вияву національного характеру є діяльність. Одним з таких продуктів діяльності виступає мова, адже передача рис національного характеру здійснюється за активної її участі. Мовний фактор відіграє значну роль у формуванні національної самосвідомості, національного характеру, який є етноформуючою ознакою українського народу. Наступним продуктом діяльності є фольклор, адже завдяки йому також можна проаналізувати стереотипи національного характеру.Національні риси психіки народу виявляються і в особливостях побудови його характеру, темпераменту, традиціях, звичаях і смаках його представників. Науковцями виокремлено низку позитивних і негативних рис національного характеру народу.На різних історичних етапах на національний характер мала вплив політична система суспільства. У кризових ситуаціях, у періоди загострення національних проблем і протиріч ті чи інші риси національного характеру, як відмічено дослідниками, можуть виходити на передній план, детермінуючи політичну поведінку людей. Специфічність особливостей українського національного характеру проявляється у сукупності типових рис через їх структуру та форми вираження.
19
Эрдниева, В. В., and Ж. Н. Сарангаева. "Содержательные характеристики антропонимической лексики в современном английском языке." ТЕНДЕНЦИИ РАЗВИТИЯ НАУКИ И ОБРАЗОВАНИЯ 74, no. 4 (2021): 66–69. http://dx.doi.org/10.18411/lj-06-2021-139.
Full textAbstract:
Данная статья посвящена изучению содержательным характеристиками современных англоязычных антропонимов. Термин «антропоним» является широким понятием и может быть изучено с позиции философии, психологии, литературоведении, культурологии и т.д. Анализ практического материала показал, что наибольшую группу составляют репрезентативные («обощающие») имена, которые одновременно являются символами определенного народа.
20
Mitina, Galina V., Ol’ga O. Shalamova, and Anna S. Zor’kina. "РАЗРАБОТКА ПРОГРАММЫ ВНЕУРОЧНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ПО ЭТНОКУЛЬТУРНОМУ ОБРАЗОВАНИЮ МЛАДШИХ ШКОЛЬНИКОВ CРЕДСТВАМИ ТРАДИЦИОННЫХ ЯПОНСКИХ ИСКУССТВ." Russian Journal of Education and Psychology 12, no. 1 (February 28, 2021): 25–42. http://dx.doi.org/10.12731/2658-4034-2021-12-1-25-42.
Full textAbstract:
Цель. Одной из приоритетных задач начального общего образования на современном этапе определено духовно-нравственное развитие младших школьников. В младшем школьном возрасте закладываются основы космополитического мировоззрения, воспитания поликультурной личности, способной к межкультурному взаимодействию. Предметом анализа в данной статье выступает поиск путей решения данной задачи. В качестве цели авторы обозначают определение методов и средств этнокультурного образования младших школьников.
Метод или методология проведения работы. Основу исследования составили методы изучения нормативных документов, анализа и обобщения психолого-педагогической литературы, изучения культурологической и этнологической литературы, моделирования образовательного процесса.
Результаты. Результаты работы заключаются в том, что авторы раскрывают особенности младшего школьного возраста, создающие основу для этнокультурного образования и воспитания поликультурной личности: восприимчивость младших школьников к эмоционально-ценностному, духовно-нравственному развитию, гражданскому воспитанию. Одним из путей формирования основ космополитического мировоззрения, воспитания поликультурной личности является погружение школьников в культуру конкретного народа. Освоение традиций, обычаев, национальных искусств возможно проводить в рамках реализации программы внеурочной деятельности «Традиционные искусства народов мира».
Область применения результатов. Результаты исследования могут быть применены при организации внеурочной деятельности в системе начального общего образования, подготовке педагогов для указанного уровня образования.
21
Єршова, Людмила. "ВІД КУПЦЯ – ДО ПІДПРИЄМЦЯ: ТРАНСФОРМАЦІЯ ЦІННОСТЕЙ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕЛІТИ В ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ." Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, no. 15 (May 14, 2018): 154–61. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.15.154-161.
Full textAbstract:
Обґрунтовано міждисциплінарний характер дослідження трансформації образу української економічної еліти у ХІХ – на початку ХХ століття. Це пояснюється умовами глобалізації сучасного світу і приналежністю предмета дослідження до об’єктів багатьох наук: історії педагогіки, історії, філософії, культурології, соціології, етнографії, біології, психології та забезпечено застосуванням низки наукових підходів: культурологічного (а в його межах – геокультурного, етнокультурного, соціокультурного, біографічного, типологічного), психолого-соціологічного, історико-соціологічного, історико-філологічного, наративного, герменевтичного та ін. Охарактеризовано історичні, культурні, національні, ментальні, релігійні та інші особливості формування системи виховних ідеалів підприємницького стану України у ХІХ – на початку ХХ століття. Виявлено етнонаціональні відмінності у формуванні поглядів народів України на цінності та ідеали підприємницької діяльності.Проаналізовано причини трансформації образу української економічної еліти у досліджуваний період. Увага акцентована на характеристиці найвагоміших цінностей українських підприємців (віра, родина, освіта, місцевий патріотизм) і чеснот (толерантність, помірність, стриманість, суспільна відповідальність). Виявлено причини домінування релігійно-моральної складової виховного ідеалу вітчизняних підприємців (нестійкість соціально-економічного становища нової підприємницької верстви, релігійно зумовлений критичний погляд на заняття торгівлею, внутрішньо особистісний конфлікт між людським прагненням до збагачення та християнським його запереченням). Обґрунтовано основну зміну у ставленні вітчизняних підприємців до освіти (освіта як престиж трансформувалася в освіту як умову фінансової безпеки та економічний спосіб мислення).
22
Иванова, Людмила Петровна. "Образ Дон Кихота в дихотомии «свой — чужой» (лингвоимагологический и этнопсихологический подходы)." Cuadernos de Rusística Española 17 (December 30, 2021): 105–15. http://dx.doi.org/10.30827/cre.v17.17997.
Full textAbstract:
В статье на базе лингвоимагологии, изучающей образ народа и страны в видении другого народа, а также этнопсихологии, в фокусе внимания которой находится этническая психология, анализируется эволюция образа Дон Кихота в рамках дихотомии «свой — чужой». Удалось выявить, что в начале XVIII в., когда роман М. де х Сервантеса был переведен на русский язык, Дон Кихот был «чужим», хотя и универсально-прецедентным именем. Со временем (XX — XXI вв.) это имя собственное стало национально-прецедентным и даже концептом русского (а возможно, и восточнославянского, но это требует дополнительных исследований) языкового сознания и культуры. Переходный момент этого процесса — коннотонимизация, отображенная в словаре Е.С. Отина. В статье рассматриваются лингвоимагологические и этнопсихологические факторы, повлиявшие на освоение образа Дон Кихота, благодаря которым он стал «своим» в русской культуре.
23
Горяной, П. "Всеукраїнська нарада завідувачів психолого-педагогічних кафедр вищих навчальних закладів." Безпека життєдіяльності, no. 7 (2006): 15–16.
Find full text
24
Котлова, Л. О., І. М. Тичина, and В. В. Прокудіна. "ОБРАЗ «ЧОЛОВІКА» І «ЖІНКИ» У СВІДОМОСТІ ОСОБИСТОСТІ РІЗНОГО ВІКУ (КРОС-КУЛЬТУРНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)." Problems of Modern Psychology, no. 1 (June 30, 2021): 83–90. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2021-1-9.
Full textAbstract:
Під впливом гендерних стереотипів, які існують у кожному суспільстві і формуються в контексті культури, історичного часу, у свідомості чоловіків і жінок виникає гендерна ідентичність. Але у психології розглядаються і внутрішні чинники утворення гендерної ідентичності, психологічні гендерні ролі; механізми утворення та конструювання гендерної і статевої ідентичності. Дуже важливим є формування образу «чоловік» і «жінка» саме в сучасної молоді, адже надалі буде відбуватися «викривлене» бачення та прийняття суспільства, яке матиме свої певні наслідки. Дослідження розкрило головні відмінності між усвідомленням понять «чоловік» і «жінка» особистостями трьох національностей (українці, американці, китайці). Встановлено, що українці відразу ж асоціюють поняття «жінка» із зовнішніми рисами «красива», «ніжна», «сексуальна», «симпатична», а американці та китайці більше із внутрішніми рисами: «добра», «віддана», «чуйна», «розумна», «вірна», «турботлива»; китайці «прив’язують» образ жінки лише до «сімейного вогнища»: сім’ї, материнства, домашніх турбот, американці та українці більш вільні у своїх поглядах, тому не «прикріплюють» образ жінки до однієї сфери життєдіяльності; гендерні ролі, що притаманні чоловікам і жінкам трьох країн, не мають суттєвих відмінностей, окрім того, що китайці не виокремлюють жінок у професійних сферах: «вчителька», «психологиня», «менеджерка»; розмежування маскулінності, фемінності та андрогінності по трьом національностям дозволяє дійти висновку, що українцям властиві фемінність та андрогінність (більша кількість), у американців відсутні маскулінність і фемінність (усі 100% досліджуваних мають андрогінний образ). У досліджуваних представників КНР наявна маскулінність, фемінність і андрогінність у решти досліджуваних. Тобто, у китайців більш помітне розмежування образів; найбільш схильні до стереотипного мислення саме досліджувані представники народу КНР (у них найвищі показники серед досліджуваних трьох національностей); було виявлено, що стереотипне мислення більше виявляється в період юнацтва, ніж у ранньому дорослому віці. Це все ж пов’язано з віковими особливостями та набутим досвідом у період переходу між цими двома віковими періодами.
25
Селиванов, В. В. "СУБЪЕКТНАЯ ТЕОРИЯ МЫШЛЕНИЯ, "Методология и история психологии"." Методология и история психологии, no. 2 (2018): 33–46. http://dx.doi.org/10.7868/s1819265318020036.
Full textAbstract:
В работе рассматриваются основные положения теории А. В. Брушлинского мышления как процесса. Разработка процессуальных характеристик мыслительной активности наряду с операционными и формальными способствовала синтезу этой теории с новой субъектной парадигмой в психологии. В рамках данной субъектной парадигмы категория «субъект» является более широкой, чем категория «личность», личностное является частью субъекта. Современное развитие процессуальной теории мышления привело к выделению восьми компонентов мыслительной активности, от подвижных процессов до субъектных и метакогнитивных свойств. Показано, что процессуальная теория мышления А. В. Брушлинского является субъектной теорией. Субъект проявляется в мышлении через выдвижение прогнозов искомого, формирование мотивации мышления, осознание мыслительного процесса, регуляцию мыслительной активности, постоянное изменение когнитивного плана и микроизменение особенностей личности, творчество. Асубъектность мышления приводит к большинству базовых психических патологий, которые проявляются в перераспределении субъектности с личности на ее части, страху асубъектности, к виктимности - поведению в качестве жертвы, снижению самостоятельности, самодостаточности и т.д. Выдвигается обоснованная экспериментально и теоретически гипотеза о том, что в ходе собственного функционирования субъект через мышление оказывает воздействие на личностные структуры, приводит к их изменениям, динамике. Субъект способен развивать личность (личностное), используя два наиболее мощных средства - деятельность и мышление.
26
Salyha, Nataliya. "НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНІ МОТИВИ У ДІЯЛЬНОСТІ МИХАЙЛА БАЗНИКА." Mountain School of Ukrainian Carpaty, no. 20 (September 30, 2019): 48–51. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2019.20.48-51.
Full textAbstract:
У статті висвітлено прогресивні ідеї національно-патріотичного виховання дітей і молоді в діяльності та творчій спадщині Михайла Базника. На основі аналізу педагогічної діяльності та творчої спадщини галицького педагога автор робить акцент на таких завданнях виховання сучасного молодого покоління, як: любов та повага до рідної мови, знання історії свого народу, його звичаїв і традицій тощо. Обґрунтовано важливість творчого доробку Михайла Базника, використання якого сприяє вдосконаленню педагогічного процесу, відповідає вимогам сьогодення. Сучасні дослідники усе частіше звертаються до надбань педагогічної думки 20-30-х років минулого століття. У цей період на перше місце виходять питання школи та освіти, розробляються теоретичні основи національної школи. І заслуга в цьому, в першу чергу, самовідданих трудівників на ниві освіти, які своєю працею сприяли національному поступові. Серед них – галицький педагог Михайло Базник, якому довелося пережити складні життєві обставини на чужині, важкі воєнні і повоєнні роки, примножувати багатовікову спадщину в царині національного виховання дітей та молоді. Відсутність дослідження із зазначеної теми в українській історико-педагогічній науці дало поштовх до поглибленого аналізу його педагогічної спадщини. Наукові погляди Михайла Базника в галузі педагогіки та психології, його плідна і невтомна праця і донині не поціновані належним чином. Михайло Базник відноситься до тих культурно-освітніх діячів Галичини, які сприяли культурному та освітньому розвитку народу.
27
Фесенко, І. М., and О. М. Сивачук. "РЕАЛІЯ В СИСТЕМІ БЕЗЕКВІВАЛЕНТНОЇ ЛЕКСИКИ СУЧАСНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ТА СПОСОБИ ЇЇ ПЕРЕКЛАДУ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ (НА МАТЕРІАЛІ ОПОВІДАНЬ ДЖЕКА ЛОНДОНА)." Nova fìlologìâ, no. 82 (August 11, 2021): 308–14. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-49.
Full textAbstract:
Статтю присвячено проблемі функціонування безеквівалентної лексики в англійській мові та її передання українською мовою. Питання про те, чи може мова бути відображенням культури, посідає одне з центральних місць у лінгвістиці, оскільки всі значні і незначні особливості життя цього народу і його країни (природні умови, географічні положення, історичний розвиток, тенденція суспільної думки, науки, мистецтва тощо) неодмінно відображаються в мові цього народу. Стаття на матеріалі перекладу оповідань Дж. Лондона українською мовою доводить, що цінності однієї національної спільності відсутні в іншій, зовсім або значно відрізняються від них, становлять національне соціокультурне тло, що так чи інакше відображається в мові. Лексика будь-якої мови утворює систему, адже кожне слово і, відповідно, кожне поняття посідають у ній визначне місце, окреслене зв’язком з іншими словами і поняттями. Сам характер вичленення конкретних ланок реального світу, їх угруповання, а також передання в іншій мові залежить від наявності в мові відповідних найменувань. І щодо цього в процесі перекладу однієї мови іншою цілком природно і закономірно виникає так звана проблема реалії. Лакуна ‒ це відсутність в одній із мов найменування того чи іншого поняття. Умови соціально-політичного, суспільно-економічного, культурного життя і побуту народу, його світогляду, психології, традицій тощо зумовлюють виникнення понять, що принципово відсутні у носіїв інших мов. Так, в інших мовах не буде й однослівних словникових еквівалентів для їх передання. Тому метою статті є не тільки аналіз самого поняття «реалія», а й визначення його місця у системі безеквівалентної лексики, тому що нині питання про природу, типи реалій і способи їх перекладу є відкритими. Водночас роль слів-реалій у процесі міжкультурної комунікації досить значна. Важливим є також характеристика засобів і особливостей перекладу англомовних реалій українською мовою. Сучасний розвиток методики викладання іноземних мов припускає сполучення вивчення іноземної мови з одночасним вивченням культури країни досліджуваної мови у межах лінгвокраїнознавства.
28
Горбачев, Василий Иванович. "Методико-математические основы логико-понятийной компетенции в деятельности современного учителя математики." Russian Digital Libraries Journal 22, no. 5 (November 13, 2019): 331–40. http://dx.doi.org/10.26907/1562-5419-2019-22-5-331-340.
Full textAbstract:
Наряду с общепредметными, в содержании логико-понятийной компетенции выделены и методико-математические основы ее становления. В предметно-математическом плане в качестве базовой представлена методико-математическая адаптация психолого-дидактических закономерностей становления системы субъектного предметного знания. Ее дополняют специфические методико-математические закономерности: становления абстрактного математического мышления и его компонентов; структурного формирования пространственного и теоретико-пространственного типов мышления; анализа системы математического знания в содержании учебной математической теории; интеграции математического языка, математической речи и математического мышления; понятийно-категориальной интеграции учебных математических теорий.
29
Адилова, Валентина Хамитовна. "Психолого-педагогические механизмы формирования культуры интеллектуального труда на основе комплексности." Bulletin of Toraighyrov University. Pedagogics series, no. 3.2020 (October 19, 2020): 64–73. http://dx.doi.org/10.48081/qram5510.
Full textAbstract:
Психолого-педагогические механизмы на основе комплексности, затрагиваемые в статье, способствуют активной социализации обучающихся через освоение культуры интеллектуального труда как динамической характеристики развития обучающихся в процессе взаимодействия с реальной действительностью, способом освоения социальных, правовых, культурных принципов и закономерностей. В процессе исследования процесса формирования культуры интеллектуального труда на основе комплексности, необходимо целенаправленно и планомерно придерживаться методолого-технологического планирования и проектирования с учетом конкретных индивидуальных условий при взаимодействии индивида и социума, практических результатов того или иного вида деятельности. В статье затрагиваются вопросы природной сущности человека как совокупности устойчивых, внутренне необходимых свойств, позволяющих выделить подходы для поиска и осознания собственных внутренних конфликтов и их преодоления. Развиваясь в процессе деятельности, культура интеллектуального труда человека проявляется как способность к продуктивному изменению личностных качеств и приобретению содержания субъективно или объективно качественного нового. Включаются и иные механизмы, специфичные для решения проблем формирования культуры интеллектуального труда, и они, наряду с другими механизмами обеспечивают достижение целей участниками взаимодействия, так как в результате не прекращается познание, преобразование и оценка собственной культуры интеллектуального труда посредством такого механизма.
30
Журба, Свiтлана. "ПОГЛЯД КРIЗЬ ЧАС: СПОГАДИ ЯК ХУДОЖНЯ ФОРМА РЕПРЕЗЕНТАЦIЇ ПАМ’ЯТI В РОМАНАХ «КРАЇНА ГIРКОЇ НIЖНОСТIc ВОЛОДИМИРА ЛИСА Й «ОСТАННI IСТОРIЇc ОЛЬГИ ТОКАРЧУК." Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 15 (December 19, 2021): 21–36. http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v15i0.4543.
Full textAbstract:
У статтi розглянуто романи найпопулярнiших письменникiв України та Польщi - «Країна гiркої нiжностi» Володимира Лиса й
«Останнi iсторiї» Ольги Токарчук в контекстi збереження родової й нацiональної пам’ятi, репрезентованої через форму спогадiв. Деконструювання минулого в обох творах вiдбувається через спогади трьох жiнок (бабусi - дочки - онуки). Накладаючись на подiї теперiшнього, спогади розширюють часопросторовий континуум твору через ретроспекцiю та проспекцiю. Основну увагу зосереджено на кореляцiї iндивiдуальної та колективної пам’ятi, репрезентованiй у низцi iсторiй, викладених у романах. Пiд час аналiзу використано студiї з культурологiї, психологiї, соцiологiї, фiлософiї А. Ассман, Я. Ассмана, П. Нора, Р. Тердiмана та iнших.
Вказано, що iндивiдуальна пам’ять людини як найважливiший вимiр її буття в епiцi розгорнута через родову пам’ять, що накладається на iсторичну пам’ять народу. Простiр пам’ятi у текстi означений рiзними формами збереження iнформацiї й творить горизонт живого спогаду. У романах концепт пам’ятi осмислюється на iндивiдуальному, соцiальному, культурному, нацiональному, iсторичному рiвнях. Iндивiдуальна пам’ять жiнок старшого поколiння поєднана з iсторичною травмою вимушених переселенцiв i дiтей «ворогiв народу». Генетична пам’ять стає матрицею iдентичностей Даздраперми - Вiталiї - Олесi («Країна гiркої нiжностi») та Параскеви - Iди - Маї («Останнi iсторiї»). Маркером цiєї пам’ятi у творах є українська мова та релiгiйнiсть.
Український i польський твори зближують форма оповiдi, теми пам’ятi, повторюваностi жiночої долi, самотностi, материнського iнстинкту, нацiональної iдентичностi. Три жiночi долi - це символiчна проекцiя людини на тлi iсторичних подiй XX столiття в Польщi та Українi.
31
ЧЕРНЕНКО, Ольга. "КОНЦЕПТ ПІСНЯ ЯК СИМВОЛ ВИХОВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ, ПАТРІОТИЧНОЇ ГІДНОСТІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ КРІЗЬ ПРИЗМУ ПОЕТИЧНОЇ МОВИ В.С. БОЙКА." Проблеми гуманітарних наук. Серія Філологія, no. 46 (November 29, 2021): 138–46. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.46.17.
Full textAbstract:
Стаття присвячена висвітленню концепту ПІСНЯ як національної духовної цінності українського народу, що є символом єдності нації, виховання патріотизму сучас- ного молодого покоління, уособлює традиції та звичаї сьогодення, сприяє розвитку просвітни- цтва й освітянської діяльності суспільства. Проблеми розвитку духовності завжди цікавили людство, що давало підґрунтя для з’ясування потреб соціуму, виховання духовної й емоційної культур нації. Така ситуація зумовлена також необхідністю дослідження вербального вира- ження в сучасній українській мові концептів на позначення духовних цінностей загалом і в аспекті взаємодії національно-мовної й індивідуально-авторської картин світу, реалізованих, зокрема, у поетичному доробку В.С. Бойка – харківського письменника, громадського діяча. Окрім того, потреба звернення до текстів цього автора вмотивована інтересом до вивчення внутрішнього світу людини, до взаємодії мови та психіки, кореляції знаків культури з лекси- ко-семантичною системою. Сьогодні цінності як такі перестали бути предметом розгляду лише філософії та аксіології: їх розглядають у низці інших наук: культурології, політології, психології, педагогіці, літературознавстві й, нарешті, у лінгвістиці. Тож цінності охоплю- ють практично всі виміри людського життя: фізичний, суспільний, духовний, психічний. Така увага до цінностей цілком умотивована, позаяк їх вивчення відкриває шлях до розуміння самої природи людини, причин її дій і вчинків. Саме тому тема України червоною ниткою проходить крізь вірші В.С. Бойка, актуалізуючись практично в усіх концептах. Одним із них є концепт ПІСНЯ. Вона здатна передати найтонші відчуття й порухи душі ліричного героя, а також є важливим маркером патріотизму, адже для українців пісня постає чимось значно більшим, ніж просто родом словесно-музичного мистецтва.
32
Іванченко, Валентин. "ДУХОВНО-МОРАЛЬНЕ ЗОРІЄНТУВАННЯ ПІДРОСТАЮЧОГО ПОКОЛІННЯ В ФІЛОСОФСЬКИХ ШКОЛАХ СТАРОДАВНЬОГО КИТАЮ." Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, no. 17 (December 27, 2018): 141–47. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.17.141-147.
Full textAbstract:
Проаналізовано психолого-педагогічні засади духовно-морального зорієнтування підростаючого покоління в філософських школах Стародавнього Китаю чжоуського періоду (6-4 ст. до н.е.) у контексті стратегічних завдань, що стоять перед українським суспільством щодо формування високодуховної та морально-зорієнтованої особистості. На прикладі Стародавнього Китаю показано специфічну модель філософської школи, що досить тривалий час визначала параметри духовного життя чжоуського Китаю. Описано розроблену Конфуцієм модель достойної людини, шляхетного, високоморального, досконаломудрого цзюнь-цзи, а також роль педагога-наставника у формуванні ціннісної складової світогляду учнів. Розкрито цілі й завдання конфуціанської етики, постульованої тези Мен-цзи про «вроджену доброту людини», раціоналізм Сюнь-цзи (як історичні заощадження) у справі формування ціннісних орієнтацій юнацтва.
Доведено вагомість історичної спадщини (на прикладі філософських шкіл Піднебесної), що виступає інноваційним ретровведенням (у якості джерел ідей для успадкування в сучасній школі). Показано зв’язок системи конфуціанської освіти з духовно-моральними детермінантами. Визначено шляхи сформованості духовно-моральної ціннісної складової особистості у запроваджених Лао-цзи, Мен-цзи, Сюн-цзи філософських школах відповідно до постульованих ними зразків цюнь-цзи. Описано зміст теоретичних положень, що були впроваджені у виховний процес філософами. Наведено застосовані давньокитайськими мудрецями соціальні механізми усвідомлення, що проявлялися в соціальній пам’яті та соціальному мисленні. Показано, що внутрішньо самосвідомий давньокитайський філософ- мудрець у запропонованій нам філософській школі гідно і плідно виконував своє призначення щодо формування ціннісного єства молоді. Водночас визначено, що ця проблема потребує більш досконалого психолого-педагогічного дослідження. Окреслено важливість вивчення історичної спадщини світових освітньо-виховних систем, що пройшли багатовіковий шлях розвитку.Дослідження історичних заощаджень психолого-педагогічної думки, зокрема, Стародавнього Китаю, дозволяє використати накопичений досвід у сучасному навчально- виховному процесі формування ціннісної складової світогляду молоді, відродити той духовно- моральний потенціал українського народу ...
33
Ковалева, Ю. В. "W. WUNDT’S IDEAS AND BECOMING OF MODERN GLOBAL PSYCHOLOGY." Институт психологии Российской академии наук. Социальная и экономическая психология, no. 3(19) (October 28, 2020): 282–90. http://dx.doi.org/10.38098/ipran.sep.2020.19.3.012.
Full textAbstract:
Обсуждаются положения психологии народов В. Вундта в их связи с современными идеями глобалистики и глобальной психологии. Приводятся основные проблемы, с которыми столкнулась глобалистика на пути своего становления, и методологические принципы, которые ей удалось сформировать. Показано, что эти положения во многом были предвосхищены в главной работе Вундта. Его идеи могут быть рассмотрены на современном этапе изучения психологии больших социальных групп, а именно - феномены совместной жизни, факторами развития которой выступает взаимовлияние между индивидуумом и обществом, его понимании «коллективного продукта» как несводимого к сумме продуктов индивидуума. Подчеркивается актуальность работ Вундта для различных направлений исследований в исторической, социальной психологии и глобальной психологии. The provisions of the psychology of the peoples of V. Wundt were discussed in their connection with the modern ideas of globalism and global psychology. The main problems faced by globalism in the way of its formation and the methodological principles that it managed to formulate were presented. It has been shown that these provisions were largely anticipated in the main work of Wundt. His ideas can be considered at the present stage of studying the psychology of large social groups, namely, the phenomena of living together, the factors of the development of which are the interaction between the individual and society, his understanding of the "collective product" as irrelevant to the sum of the products of the individual. The relevance of Wundt's works for various areas of research in historical, social psychology, and global psychology was emphasized.
34
Гунчик, І. "Погляди М. Крушевського на замовляння та народні молитви з позицій філософії первісного мислення й асоціативної психології." Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Серія: Філологічні науки, no. 9 (286) (2014): 28–34.
Find full text
35
Shynkaruk, Oleh. "ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ КУРСАНТІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ НА ЗРАЗКАХ ПРИКОРДОННОЇ ІСТОРІЇ: ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ." Psychological Prospects Journal, no. 34 (December 29, 2019): 261–77. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2019-34-261-277.
Full textAbstract:
У статті автор аналізує психологічні аспекти патріотичного виховання курсантів Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького на зразках прикордонної історії.
Це питання на сучасному етапі розвитку української державності, а особливо загрози її втрати, є досить актуальним, тому важливого значення набуло питання пошуку більш досконалих методів і засобів, зокрема й використання психологічних чинників, роботи з цивільною та військовою молоддю, які б забезпечили високий рівень їхнього патріотизму.
Дослідження поняття патріотизму дозволяє зробити висновок, що це явище, як один з базових компонентів індивідуальної та суспільної свідомості, має комплексну структуру. Він – обʼєкт вивчення історії, етнології, соціології, політології, а також етнічної психології та психології міжгрупових відносин. Вони акумулювали значний масив даних, що дозволяють сьогодні виділити проблему патріотизму в якості самостійного обʼєкта дослідження, використовувати для опису цього явища відповідний концептуально-термінологічний інструментарій і позначити його соціально-психологічну специфіку.
Зважаючи на те, що серед принципів формування патріотизму є й такий як: “відповідності національним інтересам України, пріоритетності духовних, національно-історичних і військових цінностей та традицій українського народу, Збройних сил України”, автор зазначає, що цей принцип є актуальним і для українських прикордонників, адже національно-історичні цінності, глибокі традиції є і у них, про що свідчать численні наукові дослідження останніх років.
Наявні зразки прикордонної історії командири, відповідні посадові особи, науково-педагогічні працівники, весь персонал Національної академії Державної прикордонної служби України використовують у своїй діяльності все активніше, здійснюючи своєрідний вплив на свідомість, підсвідомість і поведінку особистості майбутнього офіцера-прикордонника і на психологічний стан військового колективу в процесі їхньої життєдіяльності з метою формування у них високих морально-політичних, громадянських, військово-професійних, соціально-психологічних, психічних і фізичних якостей, необхідних для успішного виконання в умовах будь-якої складності конституційного обов’язку щодо захисту української держави.
36
Леонов, Н. И., В. Г. Главатских, and М. М. Главатскиx. "РАЗРЕШЕНИЕ И УПРАВЛЕНИЕ КОНФЛИКТАМИ В КУЛЬТУРАХ РОССИИ И КИТАЯ." Modern Psychology 2, no. 2 (4) (December 25, 2020): 182–87. http://dx.doi.org/10.46991/sbmp/2019.2.2(4).182.
Full textAbstract:
Нарастание напряженности в современном мире обязывает современную психологию находить пути к управлению конфликтами таким образом, что сам конфликт является управляемым процессом, исход которого должен иметь конструктивный характер, ведущий к снятию противоречий и напряженности в обществе. В статье раскрывается специфика управления конфликтом и степень влияния третьих лиц в конфликте в культурах России и Китая. Определены роли третьих лиц в управлении конфликтом в разных культурах. В статье культура рассматривается как система формирующая сознание личности, проявляющаяся в мифах и легендах народов.
37
Bauder, Galina Anatolevna, and Lyudmila Igorevna Polunina. "Psychological and pedagogical aspect of national character in ritual games of Russian people." Neophilology 4, no. 14 (2018): 11–17. http://dx.doi.org/10.20310/2587-6953-2018-4-14-11-17.
Full text
38
Зеликсон, Денис Игоревич. "Влияние позитивных психологических интервенций на субъективное благополучие подростков." Российский психологический журнал 12, no. 3 (September 30, 2015): 33–39. http://dx.doi.org/10.21702/rpj.2015.3.3.
Full textAbstract:
В статье выявляется влияние позитивных психологических интервенций (ППИ) на субъективное благополучие подростков (N = 13). Автор анали- зирует зарубежный опыт применения интервенций в школьной ситуации, основанных на позитивных чертах характера (силах личности), а также изменения в субъективном благополучии старших школьников в результате применения такого инструмента психологического вмешательства. В качестве интервенций используется собственная методика автора, основанная на зарубежном опыте прикладного применения позитивной психологии в рамках программы Strengths Gym.
Существенными отличиями авторской методики являются ее формат, который дополняется упражнениями на отработку навыка применения черты характера, а также продолжительность курса, который ограничивается четырьмя занятиями по 45 мин. каждое. Наряду с этим, в качестве индикаторов субъективного благополучия используются зарубежные опросники, впервые адаптированные к русскоязычной выборке, состоящей из старших школьников. Полученные результаты свидетельствуют о статистически значимом по- ложительном влиянии авторской методики ППИ на показатель соотношения позитивных и негативных эмоций, являющийся одной из основных мишеней для любых интервенций, разработанных в рамках позитивной психологии. Применение интервенций, основанных на позитивных чертах характера, впервые проводится в рамках отечественного исследования, а полученные результаты хорошо согласуются с данными зарубежных экспериментов.
Работа показывает потенциал применения ППИ в школьной ситуации в рамках краткосрочных тренингов, которые направлены на повышение субъективного благополучия подростков. Одной из перспектив будущих исследований является попытка установить факторы, за счет которых происходит изменение субъективного благополучия подростков в результате применения ППИ.
39
Khanzafarova, Dilya, and Ildar Abitov. "ДИСКУССИЯ О ПРАВАХ НАЦИОНАЛЬНОГО МЕНЬШИНСТВА КАК ОБЪЕКТ СУДЕБНО-ЭКСПЕРТНОЙ ОЦЕНКИ." Legal Linguistics, no. 9/10 (December 27, 2018): 113–25. http://dx.doi.org/10.14258/leglin(2018)9-1009.
Full textAbstract:
В статье освещается практика производства психолого-лингвистических экспертиз и исследований по материалам, связанным с обсуждением взаимоотношений между татарами и русскими, а также по текстам, представляющим собой реакцию на государственную национальную политику. Авторы проводят исторический экскурс, описывая истоки конфликта и этапы его развития. Ими описываются особенности национального оппозиционного дискурса в Республике Татарстан, раскрывается специфика конфликта малого народа и власти. Даётся описание социально-политической ситуации, сложившейся в Республике Татарстан. В статье приводятся теоретические основания исследования текстов в рамках межгруппового конфликта, раскрываются понятия «этнос», «этническая идентичность», «относительная депривация», «социальная установка», описываются приемы оказания психологического воздействия на адресата. Также в статье приводится технология производства комплексной психолого-лингвистический экспертизы материалов, отражающих межгрупповое конфликтное взаимодействие. Выделены несколько групп предоставленных на экспертизу материалов в соответствии с наличием или отсутствием в них признаков экстремистских значений и с тем, кто является их адресатом: представители органов государственной власти, оппоненты в межгрупповом конфликте или представители «чужой» этнической группы. При анализе подобных материалов предлагается выделять основную тему, которой посвящен материал, отношение автора к освещаемой проблеме, группе лиц или описываемым действиям, а также социально-психологическую направленность данного материала. Авторы обращают внимание на сложности, которые могут возникнуть при производстве подобных экспертиз и предлагают способы их преодоления, опираясь на свой экспертный опыт. При этом они выделяют лингвистические и психологические признаки материалов, содержащих «экстремистские значения».
40
Gorbatov, Dmitry S., and Anna V. Baychik. "Пионеры исследований толпы в зарубежной психологии: Сципион Сигеле и Анри Фурниаль." Российский психологический журнал 15, no. 2 (July 15, 2018): 8–25. http://dx.doi.org/10.21702/rpj.2018.2.1.
Full textAbstract:
Введение. Указывается, что обращение С. Сигеле и А. Фурниаля, а позже и других исследователей, к проблематике толпы было обусловлено потребностью общества адаптироваться к новым угрозам конца XIX в., в том числе увеличению в ходе индустриализации численности и активности масс пролетариата, распространению среди них социалистических и анархистских идей.
Теоретическое обоснование. В статье описывается содержание двух концепций, с которых началось изучение стихийных объединений в зарубежной психологии. Специфика толпы как социального образования, свойства толпы, факторы ее активизации, характеристики вожаков, изменения личности в толпе, проблема уголовной ответственности за массовые преступления – таковы основные вопросы, интересовавшие С. Сигеле и А. Фурниаля. Новизна данного историко-психологического исследования заключается в том, что авторами впервые прослежено зарождение тенденций чрезмерной генерализации понятия толпы, выразившейся в его некритичном распространении на целый ряд социальных объединений, а также неправомерного перенесения характеристик отдельных женщин в толпе на саму толпу как субъект массового действия.
Результаты. Констатируется, что выделенные тенденции наряду с отчетливо искаженным восприятием толпы, свойственным представителям антрополого-криминалистического подхода, могли сыграть существенную роль в критическом отношении научного сообщества к идее об образовании новой науки, изучающей случайные и временные социальные объединения.
Обсуждение результатов. Авторами отмечается, что отчетливый тренд современной социальной психологии стихийных объединений к предпочтению изолированных когнитивных конструкций и почти полное игнорирование исследований прошлого способствуют искаженному пониманию феномена толпы. Возвращение в предметное поле идей исследователей прошлых лет представляется одной из необходимых предпосылок для построения системного подхода к данной проблематике.
Основные положения
рассмотрев специфику толпы как социального образования, ее свойства, факторы активизации, характеристики вожаков, особенности изменения личности в толпе, проблему уголовной ответственности за массовые преступления, С. Сигеле и А. Фурниаль создали предпосылки для развития научных представлений о данном феномене на период вплоть до середины XXв.;
к числу существенных методологических ошибок данных исследователей следует отнести перенесение негативных черт с «преступных» на иные виды толпы, приписывание уменьшенного интеллектуального потенциала любым собраниям, распространение характеристик женщин как части толпы на стихийное объединение в целом;
возвращение к наследию С. Сигеле, А. Фурниаля и других исследователей начального периода будет способствовать преодолению тенденций чрезмерного индивидуализма и рационализма в современной психологии стихийных объединений.
41
Sadovnikova, Nadezhda Olegovna. "ЗАЩИТНО-СОВЛАДАЮЩЕЕ ПОВЕДЕНИЕ ПЕДАГОГОВ В СИТУАЦИИ ПЕРЕЖИВАНИЯ ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО КРИЗИСА ЛИЧНОСТИ." Sovremennye issledovaniya sotsialnykh problem 9, no. 12 (December 19, 2018): 140. http://dx.doi.org/10.12731/2218-7405-2018-12-140-160.
Full textAbstract:
Целью исследования явилось рассмотрение вопроса об особенностях защитно-совладающего поведения педагогов, переживающих профессиональный кризис личности. В статье освещается ряд исследований как зарубежных, так и отечественных ученых, раскрывающих как феноменологию кризиса и кризисных состояний личности, так и феноменологию защитного и совладающего поведения.Метод и методология проведения работы: в качестве общей методологии исследования выступили: системный, синергетический, контекстный, историко-эволюционный, феноменологические подходы. Частную методологию составили подходы к исследования копинг-поведения Т.Л. Крюковой,Результаты исследования: в ходе теоретико-эмпирического исследования было установлено, что ситуация профессионального кризиса личности носит стрессовый характер. Переживание педагогами профессионального кризиса личности актуализирует потребность в совладании с ним. Эмпирическое исследование позволило выявить особенности защитно-совладающего поведения педагогов, переживающих профессиональный кризис личности, среди которых: использование неконструктивных механизмам психологической защиты (отрицание и вытеснении) наряду с конструктивным проблемно ориентированным копингом.Область применения: полученные результаты носят практический характер, они могут быть интересны педагогам, психологам и руководителям образовательных организаций в рамках организации деятельности психологической службы образования.
42
Немченко, Іван. "ОРНІТОЛОГІЧНА СИМВОЛІКА В ПОЕЗІЇ ІВАНА ЗЛАТОКУДРА." ГРААЛЬ НАУКИ, no. 7 (September 3, 2021): 205–13. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.27.08.2021.038.
Full textAbstract:
Малодослідженим аспектом творчої діяльності українського поета в Польщі Івана Златокудра (Яна Врецьони) є символіка птахів у його ліриці. Метою нашої статті є розгляд орнітологічних образів-символів у доробку митця. Дослідження засноване на загальнонауковій методиці аналізу, синтезу, спостереження, добору та систематизації матеріалу. У статті використано елементи культурно-історичного, естетичного, герменевтичного, описового методів. Символіка ворона, голуба, дятла, журавля, лелеки, зозулі, ластівки, лебедя, півня, снігура, сови, соловейка, сороки, чайки, яструба та інших птахів у текстах Івана Златокудра слугує кращому розумінню авторської психології, є важливим чинником у розбудові митцем художньої картини світу. Ліричний герой поета органічно вживається в природне середовище, зокрема в орнітологічний простір рідного краю. Орнітологічна образність у ліриці Івана Златокудра закорінена в світ міфології та фольклору українського та інших народів, ґрунтується на літературних традиціях. Образи-символи птахів у доробку письменника відбивають особливості світобачення, історико-культурний досвід українців.
43
Козаков, Володимир, and Михайло Піддубний. "АРХЕТИПОВИЙ АНАЛІЗ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ І ПАТРІОТИЗМУ МОЛОДІ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ: НА ПРИКЛАДІ ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ “ПЛАСТ”." Public management 18, no. 3 (May 29, 2019): 214–26. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-18-3-214-226.
Full textAbstract:
Проаналізовано архетиповий аналіз національної самосвідомо- сті та патріотизму молоді в сучасні Україні. Розкрито сутність поняття “на- ціональна самосвідомість”, яка визначається як цілісна саморефлексія нації (всебічне розуміння нацією свого історично-цивілізаційного покликання). Національна самосвідомість виступає могутнім засобом її історичного посту- пу, повноцінного функціонування у світовій спільноті, спонукає колективну людську волю до активної життєвої позиції, мобілізації всіх наявних і прихо- ваних життєвих ресурсів народу.
Актуальність національно-патріотичного виховання громадян, особли- во молоді, зумовлюється процесом консолідації та розвитку українського суспільства, сучасними викликами, що стоять перед Україною і вимагають подальшого вдосконалення системи національно-патріотичного виховання, оптимізації державної політики у зазначеній сфері.
Особливе місце у національно-патріотичному вихованні молоді займає молодіжна організація “Пласт”. Це національна скаутська організація Укра- їни, яка є неполітичною і позаконфесійною молодіжною організацією. Мета “Пласту” — сприяти всебічному, патріотичному вихованню та самовихован- ню української молоді на свідомих, відповідальних і повновартісних грома- дян місцевої, національної та світової спільнот, провідників суспільства на ідейних засадах “Пласту” та на засадах християнської моралі.
Одним з головних завдань сучасного пластунського руху є розвиток людського потенціалу, виховання креативного, мислячого покоління нової формації, нових лідерів, реформаторів та державотворців. В основу систе- ми національно-патріотичного виховання покладено ідею розвитку україн- ської державності як консолідуючого чинника розвитку суспільства й нації загалом. Форми й методи виховання ґрунтуються на архетипах українських народних традицій, кращих надбаннях національної та світової педагогіки та психології.
44
Ковбаса, Ю. А., and С. В. Попова. "Types and methods of using digital educational technologies in teaching children with disabilities." Management of Education, no. 6(46) (December 15, 2021): 87–94. http://dx.doi.org/10.25726/x1015-5846-1111-o.
Full textAbstract:
В данной статье описываются виды и методы использования цифровых технологий при обучениидетей с ОВЗ в начальной школе. Так же приведены примеры использования этих технологий. Во всеммире возросло использование новых технологий в системе образования. Наряду с развитием технологийу детей этого века есть различные способы взаимодействия для обучения, слушания, интерпретации имышления. Информационные технологии оказывают положительное влияние на образовательныйконтекст. В образовательной политике России признается важность информационных технологий впроцессе обучения и преподавания в школах. В этой статье описывается эффективность цифровогорассказывания историй в сравнении с традиционным и цифровым процессом обучения учащихсяначальных школ. Интеграции детей с нарушениями психофизического развития в общеобразовательноепространство РФ как одно из направлений гуманизации всей системы образования, соответствуетприоритетам современной государственной политики. В России правительство пытается сделать вседля того, чтобы догнать по показателям инклюзии европейские страны. Для успешного обучения детейс особенностями психофизического развития, инклюзивная школа реализует программу психолого-педагогического сопровождения с привлечением квалифицированных логопедов, дефектологов,психологов, социальных педагогов, ассистентов учителей и других специалистов. This article describes the types and methods of using digital technologies in teaching children withdisabilities in primary school. Examples of the use of these technologies are also given. The use of newtechnologies in the education system has increased all over the world. Along with the development oftechnology, children of this century have various ways of interacting for learning, listening, interpreting andthinking. Information technologies have a positive impact on the educational context. The educational policy ofRussia recognizes the importance of information technology in the process of learning and teaching in schools.This article describes the effectiveness of digital storytelling in comparison with the traditional and digital learningprocess of primary school students. Integration of children with psychophysical development disorders into theeducational space of Russia as one of the directions of humanization of the entire education system,corresponds to the priorities of modern state policy. In Russia, the government is trying to do everything to catchup with European countries in terms of inclusion. For the successful education of children with special needs ofpsychophysical development, the inclusive school implements a program of psychological and pedagogicalsupport with the involvement of qualified speech therapists, speech pathologists, psychologists, socialeducators, teaching assistants and other specialists.
45
Сбітнєва, Л. М. "ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА У ПРОЦЕСІ ФАХОВОГО НАВЧАННЯ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 101, no. 2(Ч.1) (September 28, 2021): 179–87. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-101-2_1-179-187.
Full textAbstract:
У статті розкрито сутність професійної підготовки майбутнього вчителя музичного мистецтва до роботи у сучасній школі. Наголошено, що у ХХI столітті важливим завданням ЗВО виступає професійна підготовка майбутніх вчителів музичного мистецтва, які будуть здатні впливати на розвиток музичної культури підростаючого покоління, збереження й збагачення національно-культурних традицій українського народу.
Зазначено, що інноваційні процеси, що відбуваються в галузі української освіти, виявляють істотні протиріччя між потребами сучасного світу та реальним станом підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва до роботи в загальноосвітній школі. Професійна компетентність є необхідною у музично-педагогічній діяльності майбутнього вчителя музичного мистецтва, який буде соціально та психологічно адаптований та здатний до постійного професійного росту.
Доведено, що проблемам компетентнісного підходу у фаховому навчанні, питанням змісту і структури компетенцій присвячено праці багатьох відомих вчених.
Обґрунтовано, що концепція цілісної системи підготовки вчителя музики включає в себе єдність загальнопедагогічної (знання педагогіки, психології, культурології) і спеціальної підготовки (музично-теоретичні знання, володіння музичним інструментом, співацьким голосом, навичками ансамблевого виконання, диригентською технікою, методикою музичного навчання і виховання).
Доведено, що професійна діяльність вчителя музичного мистецтва є багатоаспектною і включає в себе виконавський, педагогічний і управлінський аспекти, вона є неможливою без вокальної, інструментальної і диригентсько-хорової підготовки.
Автор вважає, що професійну компетентність майбутнього вчителя музичного мистецтва слід розуміти як інтегративну якість, яка виявляється в: умінні використовувати свої знання в розвитку музичного сприймання, розвитку музичних здібностей учнів; здійснювати художньо-педагогічний аналіз творів, володіти методиками розвитку дитячого голосу та знаннями про особливості організаційної роботи у дитячих музичних колективах; розуміти сутність позакласної музично-естетичної роботи.
46
Богачева, Н. В., and А. Е. Войскунский. "Проблема классификации компьютерных игр в контексте психологических исследований геймеров." International Culture & Thechnology Studies 3, no. 4 (2018): 76–89. http://dx.doi.org/10.17586/2587-800x-2018-3-4-76-89.
Full textAbstract:
Статья посвящена рассмотрению основных подходов к классификации компьютерных игр, применяемых в психологии и смежных науках. Классификации компьютерных игр рассматриваются с точки зрения их реального применения для проведения психологических исследований, с указанием их потенциальных достоинств и недостатков. Подробно анализируется т.н. жанровая классификация компьютерных игр, ее варианты и критика со стороны ученых; анализируются основные направления психологических исследований, опирающихся на представление об игровых жанрах. Наряду с жанровым делением компьютерных игр, а также более простыми критериями классификации (по содержанию игры, количеству игроков, типу игры – онлайн или офлайн), анализируются классификации компьютерных игр, построенные по психологическим основаниям – ведущей игровой мотивации, приобретаемым в игре навыкам, ролевой позиции игрока. Представлен обзор исследований демонстрируется неоднородность психологических особенностей игроков в компьютерные игры («геймеров») в зависимости от их игровых предпочтений. Эмпирическая часть работы описывает исследование когнитивно-стилевых и личностных (эмпатия, импульсивность, склонность к риску) особенностей игроков, предпочитающих онлайн и офлайн игры (n = 223). Получены результаты, демонстрирующие выраженную когнитивно-стилевую (высокая поленезависимость, низкая импульсивность) специфику игроков в офлайн игры, а также высокую склонность к риску, характерную для онлайн игроков. Интерпретация результатов дает с позиции описанной в статье специфики разных форм компьютерной игровой деятельности.
47
Тащёва, Анна Ивановна, Светлана Валерьевна Бедрединова, and Евгения Олеговна Шульц. "Особенности смысложизненных представлений в пожилом возрасте." Российский психологический журнал 12, no. 2 (July 26, 2015): 24. http://dx.doi.org/10.21702/rpj.2015.2.3.
Full textAbstract:
В материалах приводится сравнительный анализ терминальных и инструментальных ценностей, жизненных сфер ценностей, характера определения жизненных смыслов и особенностей содержательной стороны смысложизненных представлений пожилых людей, осуществленный в 1989 и 2009 гг.Объектом исследования выступили респонденты в возрасте от 60 до 75 лет, имеющие различные образование, семейное и социальное положение. Методический инструментарий исследования включил в себя «Ценностные ориентации» М. Рокича, «Опросник терминальных ценностей», методику «Свободная семантическая оценка», тест С. Розенцвейга и Т. Лири, интервью для изучения особенностей смыс- ложизненных представлений.Основные результаты исследования показали, что выявленные представления о жизненных смыслах соответствуют ценностям и доминирующим жизненным сферам, свойственным данной возрастной группе. Смысложизненные представления пожилые люди видят в счастье близких, поддержании здоровья и в общении; они выступают как рационализации пройденного жизненного пути; имеются различия в смысложизненных представлениях у мужчин и женщин: женщины в большей степени ориентированы на сферу семейной жизни, чем мужчины, которые, наряду с семьей и воспитанием детей, видят смысл жизни в профессиональной деятельности и в приобретении общественного признания.Полученные результаты исследования могут быть полезны психологам при оказании психологической помощи, если проблемой клиента является кризис, связанный со смыслом жизни; членам семей с пожилыми людьми для ознакомления с возрастными особенностями и проблемами престарелых; всем людям, интересующимся проблемой смысла жизни.
48
Охотникова, Ольга. "ФОРМУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ЕЛІТИ ЧЕРЕЗ СИСТЕМУ ІСПИТІВ: МЕРИТОКРАТИЧНИЙ ПІДХІД." Public management 16, no. 1 (January 30, 2019): 170–79. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-16-1-170-179.
Full textAbstract:
Розглянуто різні системи відбору на посади державного управління. Проаналізовано досвід відбору кадрів на публічну службу у Франції, Сінгапурі, Японії, Китаї. Система іспитів не дає можливості всебічно проаналізувати здатності та навички майбутнього фахівця. Так, поза увагою залишаються комунікативні здібності, а також психологічні особливості майбутнього управлінця. Таким чином, система формування управлінської еліти за меритократичним принципом має проходити кіль- ка етапів. Перший етап — це тестування до початку навчання у вищому навчальному закладі, з метою виявлення психологічних особливостей майбутнього фахівця, а також його здатності до аналітичного мислення та управління. Наступний етап — це підготовка фахівця з урахуванням по- треб суспільства в певних знаннях (економіка, державне управління, між- народні відносини, знання з історії, психології, соціології, правознавства, знання європейського та світового законодавства). Третій етап — це тестування та проходження іспиту фахівцем з метою визначення його знань, а також рівня його можливостей. Якщо фахівець має оцінки нижчі за серед- ню — йому рекомендовано або пройти повторне навчання або працювати у приватному секторі економіки. При успішному складанні випускних іспи- тів (які є іспитами на здібності майбутнього управлінця) його рекоменду- ють на призначення на певні посади.
49
ГОНЧАРУК, Ольга. "ФОРМУВАННЯ ОСНОВ ДУХОВНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ ДОЗВІЛЛЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ." Acta Paedagogica Volynienses 2, no. 1 (April 14, 2022): 37–43. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.2.6.
Full textAbstract:
На сучасному етапі побудови українського суспільства надзвичайно актуальною є проблема формування духовності особистості. Духовність, представляючи внутрішній стан людини, що визначає і скеровує її життєдіяльність, формується протягом усього життя. Сприятливим для формування основ духовності є молодший шкільний вік. Системна спільна діяльність школи та сім’ї є важливим чинником формування основ духовності дитини молодшого шкільного віку. Провідне місце в системі формування духовності молодшого школяра посідає дозвіллєва діяльність. Метою статті є сутнісно-процесуальний аналіз формування основ духовності учнів початкової школи в процесі реалізації їх дозвілля. Для досягнення поставленої мети використано методи: аналізу та синтезу для розкриття сутнісних ознак духовності та особливостей її формування в молодшому шкільному віці, узагальнення, систематизації, абстрагування для визначення можливостей використання народних звичаїв, традицій та обрядів у формуванні основ духовності дітей. Спираючись на наукові психолого-педагогічні дослідження та педагогічний досвід, автором статті викладено основні положення формування основ духовності в молодших школярів з урахуванням вікових та психологічних особливостей. Наголошено, що дитяча дозвіллєва діяльність має бути педагогічно організованою, сприяти фізичній, емоційній, розумовій, соціальній активності; долучати дитину до соціальної взаємодії; формувати морально-етичні цінності і розвивати внутрішній світ (духовність) дитини; сприяти розвитку когнітивних процесів та інтересу до пізнання людини, природи, історії, звичаїв і традицій народу; формувати традиції класу, школи, родини. Розкрито можливості дозвіллєвої діяльності для формування «доброго серця» як одного зі складників внутрішнього світу особистості, використовуючи народний та християнський календарі. Наголошено на необхідності активізації спільної діяльності початкової школи та сім’ї з формування особистості дитини загалом і її внутрішнього духовного світу зокрема.
50
Belknap, Robert. "Dostoevsky in The Lives of Remarkable People." Slavic and East European Journal 60, no. 2 (July 1, 2016): 241–51. http://dx.doi.org/10.30851/60.2.006.
Full textAbstract:
В серии «ЖЗЛ» опубликованы четыре биографии Ф. М. Достоевского: Е.А. Соловьева (96 стр., 1891; перепечатана в 1890 гг., в 1912 и в 1922 гг.); Л.П. Гроссмана (525 стр., 1962; перепечатана в 1965 г); Ю.И. Селезнева (543 стр., 1981); и Л.И. Сараскиной (824 стр., 2011). Учитывая враждебное отношение Горького к Достоевскому, не удивительно, что после биографии Соловьева прошло семь десятилетий до появления на свет биографии Гроссмана. К концу 1950 гг. роман «Преступление и наказание» вошел в программу школьных чтений, и Достоевский был признан «замечательным». Исследования Гроссмана, его летопись жизни и творчества Достоевского и вышедшее под его общей редакцией десятитомное собрание сочинений Достоевского (1956) стали необходимыми научными источниками для ученых. Его биография в серии «ЖЗЛ» авторитетна, основательна и доступна пониманию любого образованного читателя (англ. перев. 1975 г.). В книге Селезнева патриотические и религиозные мотивы звучат настойчивей, чем у Гроссмана, и она имеет более продуманную литературную структуру. И Гроссман и Селезнев смело передают внутренние мысли Достоевского, как принято у писателей, обращающихся к общему читателю. Оба автора уделяют серьезное внимание находившемуся в немилости у советских властей роману «Бесы». Гроссман утверждает, что психология революционных героев романа передана глубоко и правдиво; Селезнев называет героем романа «Народ». По сравнению со своими предшественниками, превосходная биография Сараскиной является наиболее научной по форме и отличается обилием примечаний. Ее интерпретации романов Достоевского оригинальны, научно обоснованы и опираются на тщательно проверенные факты жизни писателя.