Academic literature on the topic 'Психологічна наука'

Статтю присвячено дослідженню проблеми щастя в психологічній творчості видатного вітчизняного психолога Миколи Яковича Грота. У статті вперше проаналізовано працю М. Грота «Основи морального обов’язку» на предмет дослідження феномену щастя. Проблема щастя вкрай важлива для сучасного українського суспільства та потребує комплексних психологічних досліджень (як емпіричних, так і теоретичних). Історико-психологічні дослідження надзвичайно актуальні для сучасної психологічної науки як в Україні, так й у світі загалом, бо вони дозволяють систематизувати наукові знання та допомогти психології подолати наукову кризу. Автором проаналізовано причини того, чому ім’я видатного психолога М. Грота штучно «забуте» та недооцінене вітчизняною психологічною наукою. Доведено, що психологію та психологічні дослідження потрібно відділяти від типів світогляду, які панують у суспільстві в ту чи іншу епоху та впливають майже на всі домінантні сфери життєдіяльності людства. Психологічна наука «відірвалася» від реального життя з реальною людиною, бо психологи XX ст. дотримувалися матеріалістичного типу світогляду («марксизм-ленінізм»), згідно з яким матерія первинна, та відкидали наукові ідеї психологів-ідеалістів, серед несправедливо забутих імен котрих є ім’я видатного вітчизняного психолога-ідеаліста Миколи Яковича Грота (1852–1899). Мета статті – дослідити психологічні ідеї феномену щастя в науковій творчості М. Грота. Для позначення двох видів щастя (за М. Гротом) автором запропоновано такі два авторські поняття, як «дефіцитарне щастя» (Д-щастя), яке використовують для позначення фізіологічних потреб організму, та «буттєве щастя» (Б-щастя), яке виявляється у формі блаженства аналогічно до виокремлених Д-мотивів і Б-мотивів А. Маслоу. Автор доходить висновку, що психологічні ідеї щастя в науковій спадщині М. Грота полягають у тому, що воно розуміється як критерій психологічного здоров’я особистості. Для кожної психічно здорової особистості нормально хотіти бути щасливою. Людина мотивована пошуком особистого щастя. Тобто щастя – це вроджена психологічна потреба, яка позасвідомо вимагає свого задоволення.

Аналізується стан проблеми психологічної безпеки людини, яка в останні десятиріччя активно розробляється на пострадянських теренах. На основі проведеного аналізу констатується, що розроблення цієї проблеми, аналітичну рамку якого задають публікації психологів Російської Федерації, здійснюється в спірних теоретико-методологічних координатах. У тлумаченнях психологічної безпеки виразно простежуються тенденції абсолютизації її індивідуально-психологічних аспектів та десоціалізації, що спотворює зміст даного поняття (фактично відбувається його підміна: індивідуально-психологічні ресурси і чинники безпеки розглядаються як сама безпека). На думку автора, конструктивну альтернативу згаданим тенденціям становить концепт психологічної безпеки, покладений в основу роботи «Життєвий світ і психологічна безпека людини в умовах суспільних змін», за яку групі вчених Інституту соціальної та політичної психології НАПН України присвоєно Державну премію України в галузі науки і техніки за 2019 рік. Згідно із цим концептом, психологічна безпека людини є інтегративною характеристикою системи взаємодії «суб’єкт – середовище», у процесі якої складається певна ситуація, котру людина суб’єктивно означує маркерами «безпечна – небезпечна». Обґрунтовується ситуаційна, а також динамічна, континуальна природа психологічної безпеки. Наголошується, що, так само як і ситуація, психологічна безпека водночас залежить і не залежить від людини, тому вирішення проблеми психологічної безпеки передбачає як актуалізацію особистісних ресурсів захищеності психіки, так і підвищення рівня безпечності переважно незалежних від людини чинників. Підкреслюється відносний характер будь-якої психологічної убезпеченості, разом з тим висунуто тезу про можливість і потребу досягнення в кожному конкретному випадку такого її рівня, який є необхідним і достатнім для збереження особистісної автентичності і життєтворчого потенціалу людини. Особливу увагу приділено розкриттю соціальної сутності та діалектики активності людини як суб’єкта безпеки. Обстоюється думка про те, що проблематика психологічної безпеки людини належить до сфери компетенції передусім соціальної психології. Інші психологічні дисципліни можуть розробляти її окремі аспекти.

Мета роботи. Головною метою є аналіз психологічної ідеї феномену душі як предмету психології у науковій творчості видатного вітчизняного психолога М. Грота. Методологія. Методологією даного дослідження є сукупність наукових принципів, за допомогою яких можна краще зрозуміти та осягнути складність, глибину та багатогранність психологічних ідей М. Грота. Методологічною основою даної статті є принципи науковості, системності, об’єктивності та історизму. Принцип науковості, що автор застосовує у статті, потребує використання концепцій, напрацювань, ідей та здобутків як дореволюційної, так і сучасної історіографії при вивченні наукової діяльності М. Грота. Принцип системності. Згідно із цим принципом науковий спадок М. Грота розглядається автором як система, як сукупність психологічних елементів. Принцип об’єктивності полягає в розкритті взаємозв’язку історичних фактів, у використанні максимально можливої повноти історичних джерел для вивчення наукової творчості М. Грота. Принцип історизму вимагає вивчення життя і діяльності М. Грота у зв’язку з історичними явищами його епохи, з урахуванням конкретно-історичних обставин його життєвого шляху. Наукова новизна. На основі психологічних ідей М. Грота автором доведено, що предметом наукової психології є душа. Тобто психологія – це наука про душу. Душа – це предмет психології, універсальна категорія, яка об’єднує в собі все психічне буття людини, це інтегратор психіки, свідомості, позасвідомого, вищих пізнавальних психічних процесів тощо. Душа – це відпочаткова цілісність внутрішнього світу людини. Дух – це сила душі, її енергія. Психологія – це система наук про душу, закономірності формування та існування душевних процесів і станів людини. Висновки. Автор приходить до висновку, що майбутнє сучасної психологічної науки – це повернення до початкового предмету «душа», бо, дійсно, психологія – це наука про душу. Душа як теоретико-методологічна проблема сучасної психології вирішується зверненням до наукової творчості М. Грота. Психологічні ідеї М. Грота як ніколи актуальні для психології саме зараз, коли формується нова парадигма психології сучасної людини.

Негативний вплив складної соціально-економічної ситуації на процеси народжуваності та ранньої неонатальної захворюваності й смертності вимагає більшої уваги до вивчення ролі психологічних факторів у вирішенні демографічних проблем. Саме медико-психологічний аспект покращення репродуктивного здоров’я є одним із найбільш актуальних завдань сучасної науки, а власне психологічна сторона цієї проблеми заслуговує пильного та всестороннього наукового дослідження. Мета дослідження – проаналізувати вплив психологічних чинників на психоемоційний статус жінок із непліддям. Можемо констатувати, що науковий інтерес до проблеми непліддя за останні роки значно зріс. Однак однозначних фактів про співвідношення психічного і соматичного в акушерсько-гінекологічній практиці не існує. У сучасному суспільстві вагітність перебігає на фоні хронічного стресу, що поглиблюється соціальними конфліктами, екологічними та технологічними катастрофами, а не тільки гінекологічними та соматичними проблемами, тому й заслуговує на увагу концепція генезу гестаційних ускладнень як хвороби дезадаптації, а власне психологічна сторона цієї проблеми потребує пильного та всестороннього наукового дослідження. Без сумніву, вплив психологічних чинників на психоемоційний статус жінок пізнього репродуктивного віку з непліддям вагомий. З’ясовано спільні психологічні прояви психоемоційного стану жінок із непліддям: підвищена вразливість, тривожність, нестійкість психоемоційних переживань. Проте визначено, що в одних групах є потреба у зовнішніх переживаннях, зменшенні маскулінного впливу і прийняття своєї жіночності, а в інших є потреба в підтримці, у формуванні проявів асертивної поведінки, підвищенні самооцінки і проектуванні оптимістичної картини світу. Серед психологічних чинників виокремлено такі: стресові переживання, конфліктність у поведінці партнерів, спосіб прийняття ситуації непліддя та готовність до її корекції. Тому метою нашої роботи було провести аналіз впливу психологічних чинників на психоемоційний статус жінок із непліддям.

Стаття присвячена сучасним проблемам вищої військової освіти в Україні. У контексті проблематики виокремлено питання психологічної підготовки фахівців непсихологічних спеціалізацій Державної прикордонної служби України. Проаналізовано зміст психологічної підготовки загалом у вищій освіті, а також у прикордонному відомстві. Метою статті є аналіз дидактичних особливостей викладання психологічних навчальних дисциплін майбутнім офіцерам-прикордонникам. Наведено мету та завдання психологічної підготовки у вищому військовому навчальному закладі прикордонної служби. Для детального аналізу дидактичних особливостей викладання психологічних навчальних дисциплін взято дисципліну «Морально-психологічне забезпечення». Визначено основну специфіку цієї дисципліни на основі аналізу змісту професійної діяльності офіцерів прикордонних підрозділів. Виокремлено основні дидактичні особливості викладання зазначеної вище навчальної дисципліни: доступне викладання (психологія використовує досить складну термінологію, а для майбутніх офіцерів-прикордонників психологічну освіту можна вважати початковою); відсутність систематичної психологічної підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників вимагає від науково-педагогічних працівників здійснювати ретельну побудову тематичного плану (послідовну, логічну, раціональну) та добір педагогічних технологій, методик, методів, прийомів та засобів; формування основ критичного аналізу наукових положень; визначення рівня знайомства курсантів- прикордонників із досягненнями поп-психології (популярної психології, що формує хибні явлення про наукову психологію) та спрямування зусиль на заміщення хибних знань та умінь на професійні; виділення вагомої частки аудиторних годин на практичну підготовку (оволодіння навичками проведення психологічних досліджень у прикордонному колективі та обробки їх результатів); дотримання принципу міждисциплінарності (зв’язку навчальної дисципліни з гуманітарними, природничими та військово-професійними дисциплінами); забезпечення чуттєвого наповнення змісту психологічної підготовки (здатність до міркувань про психіку інших людей); дотримання принципу цінності наукових професійних умінь порівняно зі знаннями. Сформульовано висновки за результатами проведеної дослідної роботи (доведено необхідність психологічної підготовки та дидактичні особливості викладання психологічних наук) та перспективи подальших наукових досліджень (присвячених вивченню зарубіжного досвіду та пропозицій щодо удосконалення змісту психологічної підготовки військових фахівців).

Аналіз теоретичної значимості впливу соціально-психологічних причин на безпечну або небезпечну поведінку людини у різних життєвих ситуаціях дає змогу передбачити розвиток подій з позиції «безпека - небезпека», розшифровує каталог різноманітних моделей, умов та можливих факторів безпечності. Також недостатньо вивчена психологічна природа різноманітних видів активності особистості, направлених на забезпечення своєї безпеки. Зростає число людей, які характеризуються деформованістю потреби в соціальній безпеки, що призводить до зниження задоволеності сьогоденням і відсутності впевненості в майбутньому, до руйнування цілісності особистості, зростання страху і тривоги, зниження стійкості до несприятливих впливів. Дана обставина обумовлює необхідність розробки моделі і механізмів соціально-психологічної безпеки особистості. В науковому плані, стала очевидною необхідність використання нових теоретичних підходів і методів соціально-психологічного вивчення уявлень про особистість, обумовлена тим, що нова соціальна реальність, яка сьогодні вже традиційно визначається як соціальна нестабільність, неминуче висуває підвищені вимоги до особистості в плані активності. Існуючі підходи до проблеми психології безпеки особистості, без суперечностей один одному, відображають окремі сторони цього феномена, що не інтегруючи їх в цілісну психологічну концепцію. Актуальність сучасного звернення до соціально-психологічних проблем безпеки особистості визначається також логікою розвитку психологічної науки і необхідністю інтеграції досягнень загально-психологічного і соціально-психологічного наукового знання, досліджень в сфері екстремальної психології та психології службової діяльності. Неможливість захистити людину від усіх загроз, складних і напружених ситуацій, привела до необхідності переосмислення розуміння психологічної сутності безпеки. Складається динаміка соціальних настроїв відображає все більш наростаюче в суспільстві відчуття безперспективності, високого рівня невизначеності очікувань.

Порушено проблему інформаційно-аналітичного забезпечення державного управління в частині соціального прогнозування. Виокремлено наступні проблемні зрізи, які особливо важливі для України як країни, що пе- ребуває у стані пролонгованої соцієтальної кризи і на тлі якої змушує відпові- дати на постпандемійні виклики сьогодення. Перший зріз стосується розроб- лення психологічно-обґрунтованих стратегій та технологій антикризового управління, що характеризує здатність державно-управлінського корпусу до перспективного бачення та стратегічного мислення. Другий зріз стосується розроблення психологічно обґрунтованих підходів до здійснення соціаль- ного прогнозування. Обидві проблемні зрізи взаємозалежні й обумовлюють один одне та, водночас, потребують уточнення в частині актуалізації власне їх соціально-психологічної обґрунтованості. Таким чином, проблема поля- гає в окресленні можливостей та меж застосування психологічних підходів у соціальному прогнозуванні (на прикладі соціальної архетипіки та соціології уявного Ж. Дюрана). Результати проведеного дослідження дають підстави стверджувати, що під час прогнозування необхідно враховувати не тільки особливості тієї чи іншої ситуації, а й відповідний (характерний для ситуації) психологічний стан соціальних груп і спільнот. З огляду на те, що прогноз мо- же виконувати як попереджувальну, так і мотиваційну функцію, недооцінка значущості аналізу ірраціональної сфери масової (колективної) свідомості в єдності її свідомих та несвідомих компонентів може виявитися невиправда- ним недбальством. Врахування мотиваційної складової людської поведінки, що зазнає впливу як свідомих, так і несвідомих компонентів, може суттєво розширити методологічний арсенал прогностики. Своєю чергою, це актуалі- зує запит на узагальнення доробку соціально-психологічної науки та визна- чення психологічних принципів при прогнозуванні соціальних процесів, що потребує подальшої кропіткої роботи.

Політична наука – досить молода, інтегративна наука, що виникла на стику різних наук (соціології, політології, психології, культурології тощо). Пред метом її дослідження є соціально-політичні компоненти політичного життя суспільства, що формуються на рівні політичної свідомості народів, станів, етносів, соціальних груп, урядів та окремих представників суспільства. Політичні процеси в Україні активно вивчаються і прогнозуються широким колом українських науковців. Їх дослідження спрямовано на аналіз нулого та сучасного стану розвитку суспільства, визначення ролі і місця в них людини, виявлення впливів політичних процесів на життєдіяльність особистості.Упродовж багатьох років після встановлення незалежності в Україні активно проголошуються демократичні принципи, докладаються зусилля для перевлаштування політичної системи відповідно до цих принципів. Низка науковців зазначає у своїх дослідженнях, що сучасна політична культура українців характеризується необізнаністю про власні права й обов’язки, спостерігається відсутність інтересу до громадських справ і вирішення суспільних проблем, відстороненість щодо до прийняття суспільних рішень.Політична психологія є галуззю загальної психології, яка розглядає та вивчає різноманітні психологічні компоненти, що використовуються у політичному житті суспільства. До таких психологічних компонентів науковці відносять настрої, погляди, позиції, моделі поведінки, ціннісні орієнтації членів суспільства, що виявляються через їх політичну свідомість, політичну участь, політичні цінності. Політичні явища та процеси, які ми маємо можливість спостерігати в нашій державі, значною мірою залежать від природи, психіки, конкретних людей, їх ставлення до того, що відбувається навколо. Політико-психологічні знання і культура необхідні кожній людині, незалежно від її професійного фаху, оскільки кожен із нас у буденному житті постійно взаємодіє з іншими людьми та державою. Будучи громадянином своєї держави, кожен по різному реагує на ті події, свідком або учасником яких він є. Політичні події й явища відображають психологічний стан їх учасників, їх мислення, уяву, погляди, цінності, свідомість, поведінку. Підготовка будь-якого фахівця передбачає вивчення цілої низки навчальних дисциплін, які зазначені в освітньо-професійній програмі за відповідною спеціальністю. Метою вивчення навчальної дисципліни “Політична психологія” є формування у курсантів знань про системне уявлення та розуміння психологічного змісту політичного життя і діяльності, уміння здійснювати психологічний аналіз політики. Удосконалення політичної освіти майбутніх офіцерів-психологів через розширення їх знань про зміст політичної психології, її компонентів є вимо гою сьогодення в підготовці фахівця.

Дисертацію присвячено дослідженню адміністративно-правового статусу державного службовця системи державного управління сфери освіти і науки України, визначенню напрямків його вдосконалення з урахуванням механізму реалізації адміністративно-правового статусу державного службовця та моделі державної служби в системі державного управління в умовах реформування системи державного управління та децентралізації влади. У роботі встановлено, що децентралізація влади на користь органів місцевого самоврядування та інших уповноважених суб’єктів не може мати абсолютного характеру, потрібно чітко розмежувати повноваження між органами державної влади та органами місцевого самоврядування. З’ясовано, що в результаті реформування системи державного управління та адміністративних реформ повинна бути прозора система державного управління. Надано авторське визначення поняття "системи державного управління", визначено ключові елементи системи державного управління та зміст процесу державотворення. Запропоновано вдосконалити історико-правову характеристику еволюції розвитку інституту державної служби в Україні з акцентом на історичних періодах, безпосередньо пов’язаних із визначенням "державної служби як публічної, професійної, політично неупередженої діяльності з практичного виконання завдань і функцій держави", що мали безпосереднє значення (позитивний та негативний вплив) для становлення інституту державної служби України в його сучасному вигляді, враховуючи водночас розвиток сфери освіти і науки. Розкрито зміст державної служби у сфері освіти і науки на основі чинного законодавства про державну службу. Акцентовано на такому ключовому елементі адміністративноправового статусу державного службовця сфери освіти і науки, як цивільноправова відповідальність, окремо виділені корупційні ризики. Запропоновано службову кар’єру державного службовця розуміти як довготривалий організований процес просування по службі державного службовця з урахуванням особистісних якостей державного службовця, його досвіду, професійності, компетенції, кваліфікації, що розпочинається з моменту прийняття на державну службу з подальшим переміщенням працівника по службі шляхом зайняття ним більш високої посади на конкурсній основі або шляхом присвоєння йому більш високого рангу, з урахуванням категорій посад державної служби та рангів державних службовців як виду спеціальних звань, що їм присвоюються, яка закінчується у зв’язку з припиненням державної служби. Акцентовано на принципі "професіоналізму" державного службовця сфери освіти і науки як основі реалізації службової кар’єри у сфері освіти і науки. Запропоновано організаційно-правові засади, на які доцільно звертати увагу під час проведення процедури оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у сфері освіти і науки. Узагальнено зарубіжний досвід щодо реалізації адміністративноправового статусу державного службовця сфери освіти і науки як складової частини системи державного управління з урахуванням моделі державної служби, в межах якої доцільно розглядати механізм реалізації адміністративно-правового статусу державного службовця (Франція, Німеччина, Сполучені Штати Америки, Великобританія, Литва). Для вдосконалення адміністративно-правового статусу державного службовця сфери освіти і науки було опрацьовано результати відкритих соціологічних опитувань серед державних службовців: щодо "прав людини в Україні", щодо "виявлення потреб у наданні методичної допомоги у сфері управління людськими ресурсами", щодо "успіхів, проблем та ризиків динаміки реформування державної служби в Україні та організаційної культури", щодо "булінгу на державній службі", на підставі оцінювання результатів опитування та аналізування чинного законодавства про державну службу запропоновано: внести зміни до частини 1 статті 2 "Визначення термінів" Закону України "Про державну службу", доповнивши її 11-м підпунктом, визначенням терміна "психологічне здоров’я", виклавши термін у такій редакції: "психологічне здоров’я – стабільний стан інтелектуально-емоційної сфери, що забезпечує адекватну поведінкову реакцію, з критичною оцінкою самого себе, результату своєї діяльності та їх наслідків, що передбачають: відповідальне ставлення до посадових і службових обов’язків (активність, комунікативність, мотиваційність, самостійність в ухваленні правильних рішень (у рамках чинного законодавства)), протидію конфліктності, емоційну та стресову стійкість із додержанням організаційних та етичних норм і правил поведінки професійної культури на державній службі" Внести зміни до переліку дисциплінарних проступків, викладених у частині 2 статті 65 "Підстави для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності" Закону України "Про державну службу", де 16-м підпунктом додати проступок 2булінг (мобінг) на державній службі", що дасть можливість винних осіб у застосуванні цькувань під час виконання своїх службових та посадових обов’язків притягнути до дисциплінарної відповідальності, водночас забезпечити права тих державних службовців, права яких були порушені у зв’язку із застосуванням до них проявів булінгу, і, як наслідок, – зменшення показників прояву булінгу на державній службі. Внести зміни до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 р. № 246 (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017р. № 648): 1) пункт 20-1 викласти в такій редакції: "Спеціальний структурний підрозділ НАДС або служба управління персоналом державного органу, в якому проводиться конкурс, розглядає інформацію, подану кандидатами для участі в конкурсі, та формує список кандидатів на вакантну посаду, які мають документ про підтвердження наявності відповідного ступеня вищої освіти з відзнакою"; 2) пункт 56 викласти в такій редакції: "Загальна кількість балів кандидата визначається шляхом додавання середніх балів, виставлених у зведеній відомості середніх балів за формою згідно з додатком 8 за кожною окремою вимогою до професійної компетентності, та балів за результатами тестування, до загальної кількості балів кандидата додається 0,5 бала, якщо кандидат має документ про підтвердження наявності відповідного ступеня вищої освіти з відзнакою"; 3) до Зведеної відомості середніх балів (додаток 8 до Порядку) (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2019 р. № 888) додати колонку з таким змістовим наповненням: "Наявність документа про підтвердження відповідного ступеня вищої освіти з відзнакою". Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що представлена наукова праця є одним із перших у вітчизняній юридичній науці адміністративного права комплексним правовим дослідженням адміністративно-правового статусу державного службовця системи державного управління сфери освіти і науки України, присвяченим визначенню напрямків його вдосконалення з урахуванням механізму реалізації адміністративно-правового статусу державного службовця й моделі державної служби в системі державного управління в умовах реформування системи державного управління та децентралізації влади. У результаті дослідження сформульовані нові висновки і положення, запропоновані особисто здобувачем. Практичне значення, висновки та положення дисертації підтверджується тим, що вони можуть бути використані: 1) у науково-дослідній сфері – основні положення та висновки дисертації можуть стати основою для подальшого розроблення шляхів удосконалення адміністративно-правового статусу державного службовця системи державного управління сфери освіти і науки України; 2) у правотворчості – за результатами дослідження сформульовано деякі пропозиції щодо внесення змін до нормативно-правових актів, що регулюють адміністративно-правовий статус державного службовця системи державного управління сфери освіти і науки України; 3) у правоохоронній діяльності – використання одержаних результатів покращить практичну діяльність та адміністративно-правовий статус державного службовця системи державного управління сфери освіти і науки України; 4) у навчальному процесі – матеріали дисертації можуть бути використані під час занять та підготовки навчальної літератури з дисциплін "Адміністративне право", "Службове право".
The dissertation is devoted to the study of the administrative and legal status of a civil servant of the system of public administration in the sphere of education and science of Ukraine, determination of directions of its improvement, taking into account the mechanism of realization the administrative and legal status of the civil servant and the model of the civil service in the system of public administration in the conditions of reforming the system of public administration and decentralization of power. The paper found that the decentralization of power in favor of local self-government bodies and other authorized subjects cannot have an absolute character. It is necessary to distinguish clearly the powers between state authorities and local self-government bodies. It is clear that as a result of the reform of the system of public administration and administrative reforms, there should be a transparent system of public administration. It is provided the author's definition of the concept of "public administration system" and defined the critical elements of the system of public administration and the content of the state-building process. It is proposed to improve the historical and legal characteristics of the evolution of the civil service institute in Ukraine with an emphasis on those historical periods directly related to the definition of "civil service as public, professional, politically impartial activity on practical fulfillment of tasks and functions of the state", which had a direct impact (positive and negative) on the establishment of the Institute of The Civil Service of Ukraine in its current form, taking into account the development of the sphere of education and science. The contents of the civil service in the field of education and science were disclosed, based on the current legislation on public assistance. It was emphasized on such a vital element of the administrative and legal status of a civil servant in the sphere of education and science, as civil liability, separately allocated corruption risks. It is proposed that the civil servant's career being understood as a long-term organized process of promotion of a civil servant taking into account the personal qualities of a civil servant, his experience, professional skills, competence, qualifications, which begin from the appointment to the post in civil service, with the subsequent promotion of the employee occupying a higher position on a competitive basis or assigning a higher rank, taking into account the categories of public service positions and ranks of civil servants, as a type of special titles assigned to them. The employee will work on this position according to the term of the civil service. The emphasis is on the principle of "professionalism" of a civil servant in the sphere of education and science as the basis of the implementation of service career in education and science. It was proposed the organizational and legal principles, which are essential for evaluating the results of public servants' activities in the field of education and science. It was also generalized the foreign experience, on the implementation of the administrative and legal status of a civil servant in the sphere of education and science, as part of the public administration system it was taken into account the model of public service within which it is advisable to consider the mechanism of realization of the administrative and legal status of a civil servant (France, Germany, United States of America, Great Britain, Lithuania). In order to improve the administrative and legal status of a civil servant in the sphere of education and science, the results of open sociological surveys among civil servants were elaborated: regarding "human rights in Ukraine", "identifying the needs in providing methodical assistance in the field of human resources management", regarding "successes, problems and risks of dynamics of civil service reform in Ukraine and organizational culture", regarding "bullying in the civil service", based on the evaluation of the results of the survey and analysis of the current legislation on the civil service, it is proposed: to amend part 1 of Article 2 "Defining the Terms" of the Law of Ukraine "On The State Service" by supplementing it with 11 sub item, determining the term "psychological health", outlining the period in the editorial "psychological health - a stable state of intellectual and emotional sphere, which ensures adequate behavioral reaction, with a critical assessment of itself, the result of its activities and their consequences, which include: responsible attitude to official and official duties (training, communication, motivation, independence in making the right decisions (within the framework of the current legislation)), conflict counteraction, emotional and stressful stability in compliance with organizational and ethical norms and rules of conduct. To amend the Law of Ukraine "On Public Service" Article 65 "Grounds for bringing a civil servant to disciplinary liability" part 2 to the list of disciplinary offenses 16 sub item to add an offense "bullying (mobbing) in the civil service", which will enable guilty persons to use their duties while performing their staff and official duties to bring disciplinary liability, thereby ensuring the rights of those civil servants whose rights were violated in connection with the application of the manifestations of bullying, thereby ensuring the reduction of the indicators of the manifestation of bullying in the civil service. Amend the Procedure for holding the contest for the occupation of civil service positions approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of March 25, 2016. No. 246 (as amended by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of August 18, 2017. No. 648): 1) Paragraph 20-1 to present in the editorial "Special structural unit of the NPS or the human resources department of the state body in which the contest is held, examines the information submitted by the candidates for participation in the contest, and forms a list of candidates for vacant positions who have a document confirming the availability of the relevant degree of higher education with distinction; 2) Paragraph 56 instead of the editorial "The total number of points of the candidate is determined by adding the average points set in the summary of average points on the form in accordance with Annex 8 for each individual requirement for professional competence, and points according to the test results, the total number of points of the candidate is added 0.5 points, if the candidate has a document confirming the presence of the corresponding degree of higher education with distinction"; 3) To the "summary information of average points" Annex 8 to the Procedure (as amended by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of October 28, 2019. No. 888) add a column with such content "availability of a document confirming the corresponding degree of higher education with insignia". The scientific novelty of the results is presented in scientific work as the first complex legal research of the administrative and legal status of the civil servant of the system of public administration of the sphere of education and science of Ukraine according to the national legal science of administrative law. It was also determined the directions of improvement considering the mechanism of implementing the administrative and legal status of a civil servant and model of public service in the system of public administration in conditions of reform. As a result of the study, new conclusions and provisions are formulated and proposed by the applicant. The practical significance, conclusions, and provisions of the dissertation is confirmed by the fact that they can be used: 1) in the scientific and research sphere – the main provisions and conclusions of the dissertation may be the basis for further development of ways to improve the administrative and legal status of the civil servant of the system of public administration of the sphere of education and science of Ukraine; 2) in legal creativity – as a result of the study formulated some proposals on amendments to regulations governing the administrative and legal status of a civil servant of the system of public administration of the sphere of education and science of Ukraine; 3) in law enforcement – the use of the results obtained will improve practical activity and the administrative and legal status of a civil servant of the system of public administration of the sphere of education and science of Ukraine; 4) in the educational process – the materials of the dissertation can be used during classes and preparation of academic literature on disciplines "Administrative law", "Service law".

Дисертаційна робота присвячена виявленню особливостей маніпулятивних взаємин, визначенню психологічних умов їх формування і розробці тренінгової програми запобігання маніпулятивним міжособистісним стосункам у юнацькому віці. Уточнено зміст поняття “маніпулятивні міжособистісні стосунки”, доповнено уявлення про вікові особливості юнацтва, які сприяють включенню у маніпулятивні взаємини. Вивчено психологічні особливості різних типів суб’єктів і об’єктів маніпуляції, розроблено авторську класифікацію учасників маніпулятивних взаємин, досліджено загальний рівень включеності юнаків і дівчат у такі стосунки. Визначено об’єктивні (зниження частоти включеності у маніпулятивні міжособистісні стосунки, зміна маніпулятивних взаємин з високим рівнем важливості і міцності на низький, з особами високого рівня контактності на низький) і суб’єктивні (зниження рівня прояву особистісних якостей, які зумовлюють включення юнаків і дівчат у маніпулятивні взаємини у якості їх суб’єкта і об’єкта, зміна змішаного типу учасника маніпулятивних взаємин на чистий, зміна груп ризику на активне усвідомлення і заперечення маніпуляцій) психологічні умови запобігання маніпулятивним міжособистісним стосункам у юнацькому віці. Обґрунтовано, розроблено, апробовано і доведено ефективність тренінгової програми побудови ефективних міжособистісних стосунків.

Дисертацію присвячено питанням дослідження умов, факторів і механізмів формування та проявів агресивної поведінки при розладах особистості. На підставі комплексного дослідження 139 чоловіків з розладами особистості, в тому числі 97 чоловіків з протиправними агресивними формами поведінки, які у зв’язку з реалізованим злочином проти життя та здоров’я особистості притягувались до кримінальної відповідальності, визначено клініко-психопатологічні, клініко-анамнестичні та патопсихологічні особливості мотивації агресивної поведінки при розладах особистості. Встановлено фактори, що підвищують ризик виникнення та рецидиву протиправної агресивної поведінки при розладах особистості. Отримані дані систематизовані по клініко-психопатологічних, клініко-анамнестичних та патопсихологічних характеристиках, встановлено питому вагу кожного параметра в ґенезі агресивної поведінки досліджуваних. На основі комплексного вивчення закономірностей формування агресивної поведінки при розладах особистості розроблено комплексну систему прогнозування ризику виникнення та рецидиву протиправної агресивної поведінки при розладах особистості. Корекція станів мотиваційної й емоційної сфер з урахуванням виявлених факторів ризику виникнення та рецидиву протиправної агресивної поведінки при розладах особистості є частиною комплексних реабілітаційних програм по їх профілактиці.

Охарактеризовано різні психологічні течії, визна-чено їх роль у розвитку науки психології. Розкри-то суть і специфіку психічних процесів особис-тості: відчуття, сприймання, пам"ять, мовлення, мислення.

Ця книга містить систематизований виклад матеріалу нової галузі політичної науки – політичної латентології, яка розглядає теоретичні засади та основні напрями прихованої політичної діяльності (політичну розвідку, силові спецоперації, інформаційні та психологічні спецоперації, таємну дипломатію, активність таємних структур світової політики та конфіденційний менеджмент політичних партій) у цілісному форматі потайної (латентної) політики. Книга побудована на основі всебічного аналізу реальних політичних процесів, зокрема в Україні, використовує вітчизняні та зарубіжні дослідження із залученням численних історичних прикладів і фактів сьогодення.

Ця книга містить систематизований виклад матеріалу нової галузі політичної науки – політичної латентології, яка розглядає теоретичні засади та основні напрями прихованої політичної діяльності (політичну розвідку, силові спецоперації, інформаційні та психологічні спецоперації, таємну дипломатію, активність таємних структур світової політики та конфіденційний менеджмент політичних партій) у цілісному форматі потайної (латентної) політики. Книга побудована на основі всебічного аналізу реальних політичних процесів, зокрема в Україні, використовує вітчизняні та зарубіжні дослідження із залученням численних історичних прикладів і фактів сьогодення.

Збірник містить результати наукових теоретичних і емпіричних досліджень актуальних проблем організації навчально-виховного процесу та психолого-педагогічного супроводу суб’єктів освітнього простору. Тематика публікацій свідчить про різноманітність інтересів психологічної спільноти. Опубліковані матеріали адресовані як фахівцям, так і тим, хто цікавиться сучасним станом психологічної науки.

У збірнику наукових праць висвітлюються теоретичні та практичні виміри психологічних проблем організації навчально-виховного процесу та психологопедагогічного супроводу суб’єктів освітнього простору. Загальнотеоретичні аспекти психологічної науки, онтогенетичні, соціальнопсихологічні дослідження, особливості психологічного супроводу дошкільників, школярів і студентів у закладах освіти, прикладні аспекти застосування психологічних знань, представлені науковим колективом кафедри загальної та вікової психології КПІ ДВНЗ КНУ та інших ВНЗ, а також польськими та білоруськими колегами, практичними психологами закладів освіти та студентами, свідчать про різноманітність науково-практичних інтересів психологічної спільноти. Матеріали збірника наукових праць адресовані як фахівцям, так і тим, хто цікавиться сучасним станом психологічної науки.

У збірнику висвітлюються актуальні проблеми теоретичної та практичної психології, особливості їх виявлення у навчально-виховному процесі. Загальнопсихологічні, онтогенетичні, соціально-психологічні дослідження, консультативно-корекційні аспекти психологічного супроводу школярів і студентів у закладах освіти, представлені науковим колективом кафедри загальної та вікової психології КДПУ та інших ВНЗ, студентами та практичними психологами закладів освіти, свідчать про різноманітність науково-практичних інтересів психологічної спільноти м. Кривого Рогу. Матеріали конференції адресовані як фахівцям, так і тим, хто цікавиться сучасним станом психологічної науки.

Поданий у статті матеріал ставить за мету обговорення технології вивчення елементів комп’ютерного моделювання з позицій відповідності основних положень цієї технології сучасним вимогам психологічної науки. Пропонується розгляд найбільш важливих компонентів роботи з моделлю: від постановки задачі до отримання відповіді та формулювання висновків.

Збірник містить результати наукових теоретичних і емпіричних досліджень актуальних проблем організації навчально-виховного процесу та психолого-педагогічного супроводу суб’єктів освітнього простору. Тематика публікацій свідчить про різноманітність інтересів психологічної спільноти. Опубліковані матеріали адресовані як фахівцям, так і тим, хто цікавиться сучасним станом психологічної науки.

У статті проаналізовано питання взаємодії мови та культури в науковій і науково-методичній літературі. Визначено сутність понять «компетентність» і «міжкультурна компетентність». Розглянуто вікові психологічні особливості учнів старшого етапу навчання. Описано проведене опитування серед учнів 11 класів і проаналізовано підручники з англійської мови, рекомендовані Міністерством освіти і науки України.