Academic literature on the topic 'Психологічна напруга'

У статті аналізується структура професійно важливих якостей, їх зв'язок із несприятливими психічними станами. Психологічна специфіка пов'язана також із дією таких екстремальних чинників, як небезпека і надзвичайний динамізм розвитку подій; дефіцит часу та інформації; невизначеність можливих варіантів зміни обстановки; необхідність негайного вирішення завдань, що вимагають нестандартного, творчого підходу; висока відповідальність за наслідки прийнятих рішень. Такі конфліктогенні ситуації чинять значний психологічний вплив на усіх, у т. ч. на працівників правоохоронних органів,. Вони створюють труднощі у вирішенні професійних завдань, позначаються на успішності дій, вимагають від персоналу психологічної стійкості, особливої підготовки, особливого уміння діяти за таких умов. У статті проаналізована структура властивостей особистості у зв'язку із професійними й особистісними якостями працівників поліції. Виявлено вплив знань, умінь, навичок на профілактику змін психоемоційного фону, пов'язаних зі стресом, напругою та тривогою, характерними для виконання професійних обов'язків. Показана динаміка провісників несприятливих станів і необхідність проведення профілактичних заходів з урахуванням умов служби. Проведені дослідження показали, що у процесі навчання нівелюються несприятливі психічні якості особистості, пов'язані з браком знань і, можливо, дефектами виховання, а це усуває умови виникнення і розвитку несприятливих психічних станів, зумовлених адаптацією до вимог навчального процесу. Штатним психологам необхідно враховувати, що у багатьох курсантів під час вступу на службу є основа необхідних для професії якостей, але у процесі діяльності у них накопичується досвід на фоні нівелювання необхідних психологічних професійно важливих якостей. Тому проведення навчальних психологічних тренінгів під час навчання є запорукою професійної адаптації.

У статті проаналізовано взаємозв’язки деструктивних психічних станів працівників соціально-психологічної служби установ виконання покарань з компонентами професійного вигорання та професійною деформацією. Зазначено, що за результатами емпіричного дослідження у працівників СПС УВП виявлено ситуативну та особистісну тривожність, напругу, страх, середній рівень професійного вигорання. Досліджено початковий рівень професійної деформації в осіб, які працюють в УВП менше 5 років та середній ступінь в працівників зі стажем служби в УВП більше 5 років. Виявлено кореляційні зв’язки ситуативної та особистісної тривожності, а також напруги з професійним вигоранням працівників соціально-психологічної служби установ виконання покарань, які свідчать, що при підвищенні тривожності та напруги підвищується рівень професійного вигорання. Встановлено прямі кореляційні зв’язки між ситуативною тривожністю та професійною деформацією у респондентів, які працюють в УВП більше 3 років. Зазначено, що при підвищенні стану тривоги в респондентів підвищується рівень професійної деформації.

У статті досліджується проблема фрустрації, розкриваються особливості її зародження та появи. Автором на основі теоретичного вивчення проблеми фрустрації розглядається вплив фрустраційних реакцій на особистість через стан нерівноваги, виникнення напруги, невдоволення, роздратування. Зроблено припущення, що при зародженні фрустрації зникає психічний баланс особистості. Розмірковуючи про природу фрустрацій, робиться висновок, що фрустрація це міжстанове психічне новоутворення, яке при визначених особливостях може ставати психологічним станом і впливати на усе психічне.Фрустрація має загальні, масштабні риси, які притаманні лише їй. Розвиток фрустрацій формує її в психологічний стан. Досліджується стан ризику, який найбільше наближає до психологічних станів, в яких пробуджуються і розвиваються первинні фрустраційні реакції. Наводяться результати емпіричного дослідження схильностей до ризику. В контексті існування фрустраційного середовища розкриваються такі поняття: психічна адаптація, витривалість, оцінка, прогнозування, когнітивний еталон, реагування. Перспективами досліджень фрустраційних реакцій можуть бути всебічні дослідження особистості в її психосоматичному, психолінгвістичному, експериментальному сегментах, здатностей особистості протидіяти фрустраціям в їх початковому стані, розуміти наслідки розвитку фрустрацій та профілактику їх появи у професійній, сімейній та інших сферах життєдіяльності людини.

В статті показано, що серед функцій, які виконує сім’я, є економічна (планування, розподіл, заробіток, трата грошей), репродуктивна (народження дітей, планування сім’ї), рекреативна (відпочинок та дозвілля), функція піклування про дім (господарча, побутова), соціалізуюча (виховання соціальних навичок та вмінь, освіта), терапевтична (формування ідентичності, психологічна підтримка). У відносинах до дитині сім’я надає відчуття приналежності до певної групи (без чого людина почувається самотньою), реалізує потребу у безпеці, комфорті; дарує відчуття і надає реальні докази своєї значущості для інших, без чого у людини розвивається почуття неповноцінності; надає змогу відчути взаємне тепло і любов; формує почуття своєї неповторності та індивідуальності. Показано, що функціонування прийомних сімей потребує, безперечно, психологічної та професійної підготовки прийомних батьків, орієнтації їх діяльності на забезпечення реалізації інтересів саме дитини, а не на розв’язання власних проблем. У такій сім’ї мають якнайповніше гармонійно поєднуватись мотивація батьків стосовно створення прийомної сім’ї та інтереси прийомної дитини. Виховний процес у прийомній сім’ї має не лише позитивний бік, але і свої проблеми. Прийомні діти, котрі потрапляють у нову сім’ю, потребують посиленої уваги прийомних батьків, особливо на перших порах перебування в новому соціально-педагогічному та психологічному середовищі. У такої ситуації іноді виникають агресивні реакції, як у прийомних дітей так й у рідних дітей, агресія у свою чергу провокує психологічну напругу у батьків. Наголошується, що у процесі адаптації, що відбувається у сім’ї вся родина потребує допомоги психолога.

У статті розглянуто можливості логотерапії у наданні психологічної допомоги учасникам бойових дій. Логотерапія є своєрідною психотерапевтичною стратегією, що передбачає лікувальний вплив на людину. Її основною ідеєю є визнання того, що особистість постійно прагне до пошуку та реалізації сенсу життя. Це своєрідний світогляд, який допомагає людині залишитися людиною навіть у моменти, коли вже здається, що вона втрачає останні надії у житті, коли вона не бачить більше ніякого сенсу у власному існуванні. Загалом це теорія, яка сприяє пошуку людиною власного призначення та місця у житті. Зо середження людини на пошуку сенсу власного існування є основною мотиваційною силою її життя. Сферою її устремлінь є перспективи майбутнього. Особливістю цієї психотерапевтичної стратегії є її фокусування на майбутньому людини, тобто на тому, що вона може й прагне досягнути у майбутньому. Її мета полягає у необхідності переорієнтувати сенс людського життя із проблем, невдач минулого життя та можливості майбутнього. Результатом пошуку людиною власного життєвого сенсу є внутрішня рівновага. Вона досягається у результаті внутрішньої напруги. Напруга – це нормальний природний стан людини. Вона завжди існує між тим, що досягнуто, й тим, що ще необхідно досягти. Її наявність свідчить про те, які й задля чого здійснює людина устремління. Вона не може використовуватися абсолютно в усіх випадках, при вирішенні усіх психологічних проблем. Це специфічний вид терапії, який доцільно використовувати для подолання ноогенних неврозів. Ноогенний невроз походить не з психічного, а з “ноологічного” (розумного) виміру людського існування. Причиною їх виникнення є екзистенційні проблеми, зумовлені моральною кризою свідомості чи екзистенційним вакуумом. Власне, ці проблеми є досить поширеними у сучасному суспільстві. Вони виявляють себе у нудьзі та внутрішній порожнечі й можуть зумовити розчарування й розпач. Створена В. Франклом теорія логотерапії є складною системою психологічних, філософських, медичних поглядів на природу та сутність людини. Ідеї й принципи цієї теорії розкривають механізми розвитку особистості у нормі та патології, способи корекції аномалій і розвитку особистості.

У статті аналізується феномен організаційної культури як чинника забезпечення психологічного здоров’я працівників компаній у сфері послуг персоналу (сервісних організацій). Розкривається поняття «організаційна культура» та узагальнюються підходи до виділення типів організаційної культури. Проводиться аналіз специфіки організаційної культури компаній у сфері послуг. Виділені основні типи організаційної культури, які характерні для сфери послуг: клієнтоорієнтований тип організаційної культури, культура збуту та проміжний тип організаційної культури. Проведений теоретичний аналіз наукової літератури із проблеми психологічного здоров’я особистості дав можливість сформувати розуміння психологічного здоров’я як складної особистісної організації з високим рівнем благополуччя, розуміння себе та інших, наявність уявлень про мету і сенс свого життя, здатність до регулювання свої емоційних станів, вміння з повагою ставитися до інших людей і до себе, усвідомлення відповідальності за свою долю і власний розвиток. На основі теоретичного аналізу наукової літератури з проблеми психологічного здоров’я людини та аналізу специфіки діяльності компаній у сфері послуг виділені показники психологічного здоров’я працівників сервісних організацій: орієнтація на досягнення поставлених цілей, емоційна лабільність (врівноваженість), просоціальна орієнтація, фізичне благополуччя, гуманістична позиція, творче самовираження, сімейне благополуччя, духовний розвиток, інтелектуальне вдосконалення, сприйняття себе як неповторної особистості (бажання бути собою). Саме психологічний, інтелектуальний та фізичний компоненти психологічного здоров’я, їх єдність у процесі професійної діяльності працівників сервісних організацій і є однією з умов повноцінного особистісного розвитку співробітників. Розкривається роль і вплив організаційної культури на психологічне здоров’я працівників сервісних організацій через організаційні системи компанії: систему організаційних цінностей, організаційних комунікацій, соціальну систему. Обґрунтовується, що тип організаційної культури безпосередньо впливає на психологічне здоров’я працівників сервісних організацій і може бути джерелом психологічної напруги серед співробітників компанії у процесі їх професійної діяльності.

Онкологічне захворювання спричиняє значні зрушення у психічному функціонуванні пацієнтів, що проявляється як донозологічними психічними реакціями та феноменами, так і клінічно вираженими психічними розладами. Мета – вивчити особливості прояву клініко-психологічних феноменів у онкологічних пацієнтів залежно від статі. Матеріал і методи. На основі інформованої згоди у спеціалізованих медичних закладах м. Вінниці, що надають онкологічну допомогу, було обстежено 286 онкологічних пацієнтів, з них 174 жінки (ГЖ) та 114 чоловіків (ГЧ). Хворих досліджували на різних етапах перебігу онкопатолоії, а саме, при першому зіткненні з захворюванням – 78 жінок та 51 чоловік та при поверненні хвороби – 96 осіб жіночої та 63 – чоловічої статі. Результати. Структура клініко-психологічних феноменів у чоловіків та жінок була подібною та розподілялася наступним чином: феномен «поділу життя» (80,5 % у ГЖ та 81,6 % у ГЧ), «нового початку» (відповідно 79,3 % та 78,1 %), «сортеру» (69,5 % та 60,5 %), «маятника» (39,1 % та 33,3 %), «екстерналізації» (22,4 % та 24,6 %), «децентралізації» (20,7 % та 24,6 %) та «індукції» (18,4 % та 17,5 %). У жінок виявлено схильність до більшої вибірковості у сприйнятті психотравмуючої інформації, змін у психоемоційному стані у зв’язку із онкологічним захворюванням, формування співзалежних стосунків, тоді як для чоловіків притаманним було застосування психологічних механізмів захисту, спрямованих на винесення джерела внутрішньої напруги назовні. Прогресування онкологічного захворювання спричиняло зростання психічного напруження, песимізму щодо прогнозів лікування, підвищення селективності у сприйнятті інформації, деформації міжособистісних зв’язків, збільшення напруженості психологічних механізмів захисту. Висновки. Вивчення клініко-психологічних феноменів у онкологічних пацієнтів має важливе значення для організації заходів медико-психологічної допомоги. Відмінності у психологічному стані хворих, що виникають на різних етапах розвитку хвороби та в залежності від статі, визначають основу для диференціювання медико-психологічних заходів.

В статті проаналізовано особливості психологічного забезпечення соціальної підтримки розвитку професіоналізму фахівців в умовах харчової промисловості. Мета статті полягає у визначенні сутності психологічної регуляції функціональних станів фахівців й розкритті її особливості в умовах харчової промисловості. Методичний підхід грунтується на теоретико-методологічних положеннях про системну будову психічних явищ та концепцію розвитку соціотехнічних систем діяльності. Проаналізовано методи регуляції функціонального стану (аутотренінг, ідеомоторне тренування). Доведено, що психічна саморегуляція стану створює позитивний вплив на процеси відновлення працездатності, підвищення ефективності професійної діяльності. Корегуючий вплив методу на індивідуально-психологічні особливості особистості привернув увагу багатьох вчених для його використання здоровими людьми у різних галузях діяльності. Особливо широкого розповсюдження для регуляції функціональних станів організму за допомогою аутогенного тренування отримано у соціальній роботі. Найбільш широкого розповсюдження у її практиці отримало “психорегулююче тренування” під назвою “психом'язове тренування” та “емоційно-вольова підготовка” фахівців. Особливістю методики є те, що у обох випадках навчання проводиться у формі гетеротренінгу під керівництвом психолога, або лікаря чи тренера. В основі курсу лежать вправи тренованої м'язової релаксації, які викликають фазові стани у корі головного мозку. У подальшому засвоюються вправи, спрямовані на загальне заспокоєння; цілеспрямовано розвивається здібність до сенсорної репродукції; використовуються прийоми, спрямовані на підвищення здібностей до самонавіювання і активної реалізації формул самонаказів. Розглянувши основні шляхи та засоби оптимізації і профілактики несприятливих функціональних станів, здійснення психологічного аналізу діяльності фахівців харчової промисловості, вивчення досвіду застосування засобів оптимізації для усунення несприятливих функціональних станів в таких галузях науки як соціальна психологія, психологія соціальної роботи, соціальна медицина, психологія та психофізіологія праці стверджуємо, що реалізація корегуючих впливів на функціональні стани в умовах професійної діяльності може бути здійснена за допомогою методу довільної психічної регуляції стану, який на сьогодні є найбільш актуальним і перспективним психологічним засобом оптимізації функціональних станів та розвитку професіоналізму. Зазначений метод є достатньо ефективним для усунення несприятливих функціональних станів (перевтоми, нервово-психічної напруги, гіперкінезії, монотонії тощо). Його використання і складає перспективу подальших досліджень у контексті психологічного забезпечення соціальної підтримки розвитку професіоналізму фахівців харчової промисловості.

Стаття присвячена теоретичному обґрунтуванню та емпіричному розгляду психологічних особливостей життєвої стійкості студентів. Визначено, що життєстійкість це система стійких позитивних рис особистості, які можна розглядати як певний особистісний ресурс, що сприяє успішній адаптації до нового середовища. Результати емпіричного дослідження засвідчили, що високий рівень вираженості життєстійкості у студентів перешкоджає виникненню внутрішньої напруги в стресових ситуаціях за рахунок стійкого подолання стресорів та сприйняття їх як менш значущих. Студенти, з високими показниками життєстійкості, є більш відкритими, впевненими у собі. Для них характерний високий рівень мотивації до успіху та оптимістичний атрибутивний стиль, що вказує на наявність сили волі, самоконтролю й відповідальності за свої дії. Студенти з низьким рівнем вираженості життєстійкості, високими показниками песимізму та мотивації уникнення невдач переконані в неможливості впливати на ситуацію. Вони «передбачають» відсутність успіху, роблять менше зусиль і, відповідно, домагаються менших результатів. Отримані результати стали психологічною основою для розробки соціально-психологічного тренінгу, як ефективного засобу підвищення життєстійкості особистості.

Purpose: to reveal the current medical and psychological problems of the population during the hybrid war, as well as to identify ways to solve and prevent them.Methods: theoretical and methodological analysis, clinical interview, psychological testing, questionnaires.Results. 31% (30 people) among the studied had manifestations of anxiety, 30% (29 people) had mental stress, 27% (26 people) had manifestations of asthenia, 27% (26 people) had manifestations of autonomic disorders, 26% (25 people) had manifestations of neurotic depression, 23% (22 people) had low-stress resistance, and 22% (21 people) showed negative self-esteem of emotional state. According to the results of the initial diagnosis established that a third of the sample group has psychological problems that provoke the development of mental illness. To prevent deep mental pathology, 29 respondents were recommended an additional (in-depth) diagnostic examination, which allowed them to identify more complex psycho-emotional disorders. Conclusions. The main medical and psychological problems during the hybrid war are connected with the fact that having a large amount of information the population has a shortage of real data on the socio-economic situation of the country due to which there is uncertainty about their future. The majority of respondents (78%) have a low awareness of coping with acute and chronic stress, perception of their own physiological and spiritual needs is secondary or absent at all. The consequences of this are the development of symptomatic manifestations of post-traumatic stress disorder (37.4% of respondents), asthenia (27% of respondents), autonomic disorders (27% of respondents), neurotic depression (26% of respondents).In solving medical and psychological problems of the population were particularly effective: the use of multilevel diagnostics, organization of comprehensive medical and psychological care, individualization of each case, compliance with the “brigade” principle, promoting information culture and psychological security of each individual, by increasing mass-media content filtration, increasing stress resistance due to the spread of tutoring to increase motivation, self-efficacy, personal development.Key words: psychodiagnostics, psychoprophylaxis, psychocorrection, psychoemotional state, coping behavior, prenosological forms. Мета: розкрити актуальні медико-психологічні проблеми населення у період гібридної війни, а також визначити шляхи їх вирішення і попередження.Методи: теоретико-методологічний аналіз, клінічна бесіда, психологічне тестування, анкетування.Результати. Серед досліджуваних прояви тривоги мали 31% (30 осіб), нервово-психічну напругу – 30% (29 осіб), прояви астенії – 27% (26 осіб), прояви вегетативних порушень – 27% (26 осіб), прояви невротичної депресії – 26% (25 осіб), низьку стресостійкість – 23% (22 осіб), негативну самооцінку емоційного стану – 22% (21 осіб). За результатами первинної діагностики встановлено, що третина вибірки мають проблеми психологічного характеру, які провокують розвиток психічних захворювань. Із метою попередження глибокої психічної патології 29 респондентам було рекомендовано додаткове (поглиблене) діагностичне обстеження, що надало змогу виявити більш складні порушення психоемоційного стану.Висновки. Основними медико-психологічними проблемами у період гібридної війни є те, що за великої кількості інформації у населення існує дефіцит реальних даних соціально-економічного ста-новища країни, через що виникає невпевненість у власному майбутньому. У більшості респондентів (78%) низька обізнаність щодо протистояння гострому та хронічному стресу, сприймання власних фізіологічних і духовних потреб має другорядність або взагалі відсутнє. Наслідками такого стає розвиток симптоматичних проявів посттравматичного стресового розладу (37,4%), астенії (27%), вегетативних порушень (27%), невротичної депресії (26%). У вирішенні медико-психологічних проблем населення свою ефективність показали: застосування різнорівневої діагностики, організація комплексної медико-психологічної допомоги, індивідуалізація до кожного випадку, дотримання «бригадного» принципу, сприяння підвищенню інформаційної культури населення та психологічної безпеки кожної окремої особистості суспільства через збільшення фільтрації мас-медійного контенту, збільшення стресостійкості завдяки поширенню тюторингу щодо підвищення мотивації, самоефективності, розвитку особистісного потенціалу.Ключові слова: психодіагностика, психопрофілактика, психокорекція, психоемоційний стан, копінг-поведінка, донозологічні форми.