Journal articles on the topic 'Процедура сертифікації'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Процедура сертифікації.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 26 journal articles for your research on the topic 'Процедура сертифікації.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Мінцер, О. П., П. П. Ганинець, and О. О. Суханова. "КОМПЛЕКСНЕ ОЦІНЮВАННЯ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ, ЗНАНЬ І ВМІНЬ ЛІКАРЯ В ПРОЦЕСІ БЕЗПЕРЕРВНОГО ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ. ПРОБЛЕМИ РЕСЕРТИФІКАЦІЇ." Medical Informatics and Engineering, no. 4 (April 22, 2020): 69–72. http://dx.doi.org/10.11603/mie.1996-1960.2019.4.11022.
Full textAbstract:
Розглянуто питання комплексного оцінювання компетентностей, знань, умінь та особливості метрики під час ре-сертифікації. Підкреслюється, що єдиного бачення проблеми атестації лікарів не існує. Відповідно, існують проблеми при зміні лікарем країни: від забезпечення адаптації до досягнень у галузі знань і технологій (процедура ре-сертифікації). Мета дослідження полягала у створенні концептуальних основ кількісної системи оцінювання якості процедур підвищення кваліфікації лікарів. Отримано висновки про те, що існуючі національні практики ресертифіка-ції не забезпечують якість медичної допомоги на міжнародному рівні, оскільки вони оцінюють компетентність і ефективність роботи лікарів лише відповідно до національних стандартів якості. Відсутня єдина методика комплексного оцінювання вдосконалення лікарів у міжнародних системах ресертифікації. Запропонована методика створення багатовимірної шкали оцінювання безперервного професійного розвитку лікаря, що може слугувати ефективним механізмом особистого портфоліо.
2
Popov, M. O., and T. V. Tsymbal. "Rules and procedure of the technique certification using the remote sensing data for the solution of thematic problems." Kosmìčna nauka ì tehnologìâ 10, no. 4 (July 30, 2004): 104–12. http://dx.doi.org/10.15407/knit2004.04.104.
Full text
3
Коврігіна, Лілія. "Особливості реалізації інклюзивного підходу в системі забезпечення якості освіти." New pedagogical thought 108, no. 4 (December 29, 2021): 69–75. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-108-4-69-75.
Full textAbstract:
У статті окреслено особливості реалізації інклюзивного підходу в процедурах та заходах системи забезпечення якості повної загальної середньої освіти. Визначено, що впровадження інклюзивного підходу в системі забезпечення якості освіти включає такі чотири етапи: І – засвоєння міжнародного досвіду розвитку інклюзивної освіти (1991–2004); ІІ – урахування в окремих процедурах забезпечення якості освіти специфіки організації освітнього процесу для дітей з особливими освітніми потребами (2004–2011) ; ІІІ – початок процесів упровадження інклюзивного підходу в окремі процедури забезпечення якості освіти (2011–2017); ІV – активне впровадження інклюзивного підходу в систему забезпечення якості освіти (2018 – до сьогодні).
Доведено, що найповніше інклюзивний підхід реалізується в таких нових процедурах та заходах системи зовнішнього забезпечення якості освіти, як інституційний аудит, сертифікація педагогічних працівників, професійні стандарти учителів та керівників закладів загальної середньої освіти, а найменш активно – в традиційних процедурах системи забезпечення якості освіти (Державні стандарти освіти, ліцензування освітньої діяльності), зокрема в процедурі атестації педагогічних працівників інклюзивний підхід не простежується взагалі, що суперечить сучасним тенденціям розвитку освітньої галузі і вимагає активізації діяльності відповідних структур щодо покращення ситуації, що склалася.
4
Shumeiko, T. "ЗАГАЛЬНІ ТА ОСОБЛИВІ ОЗНАКИ ДОЗВІЛЬНИХ ПРОЦЕДУР РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ОБІГУ ЗБРОЇ В УКРАЇНІ." Juridical science, no. 6(108) (April 4, 2020): 155–63. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-108-6-1.19.
Full textAbstract:
Стаття присвячена формуванню актуальної наукової думки щодо системи ознак дозвільних процедур реалізації державної політики у сфері обігу зброї в Україні. Автором звертається увага на те, що досліджувані процедури є елементом системи адміністративних процедур у сфері обігу зброї, а отже для них характерними є загальні ознаки системи вказаних процедур. До загальних ознак дозвільних процедур реалізації державної політики у сфері обігу зброї віднесено те, що ці процедури: мають загальну мети, будучи управлінською діяльністю переважно позитивної спрямованості; є попередньо визначеними типовими правовими моделями реалізації права в сфері обігу зброї, що врегульовуються нормами адміністративного законодавства України й поетапно здійснюються у відповідності до порядків, які урегульовані адміністративним законодавством; здійснюється в публічно-правовій сфері за участю суб’єкта владних повноважень. Групу особливих ознак дозвільних процедур реалізації державної політики у сфері обігу зброї в Україні складають такі їх ознаки: об’єкт цих процедур пов’язаний із правовою можливістю заявника набути (зберегти) правовий статус в сфері обігу зброї та бути учасником правовідносин у цій сфері; предметом дозвільних процедур є дозволи; ці процедури обмежуються темпоральними рамками їх практичної об’єктивації; дозвільні процедури, як правило ініціюються заявником та здійснюються трьома суб’єктами (в межах їх компетенції) – Уповноваженим підрозділом із контролю за обігом зброї центрального органу управління поліцією, Уповноваженим підрозділом з контролю за обігом зброї та дозвільної системи головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях та м. Києві, а також територіальними підрозділами поліції; дозвільні процедури об’єктивуються в публічно-правовій сфері під час здійснення дозвільної публічно-владної діяльності, що виявляється в межах певних напрямів (реєстрація (перереєстрація), ліцензування, сертифікація, власне дозвільна діяльність); ці процедури опосередковують юридичні наслідки позитивного (видача дозволу, відновлення та продовження строку дії дозволу) чи негативного (відмова у видачі дозволу, зупинення строку дії дозволу, анулювання дозволу) характеру. У висновках до статті узагальнюються результати дослідження.
5
Павленко, В. Я. "СЕРТИФІКАЦІЙНІ ВИПРОБУВАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ." Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, no. 10 (December 30, 2021): 78–83. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2021.10.11.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано класифікацію сертифікаційних випробувань як важливого етапу підтвердження відповідності продукції стандартам якості, а також основні роботи, що виконуються у процесі сертифікації. Розгляд та аналізування підвищення якості продукції, що виготовляється вітчизняними виробниками, – далеко не нове питання. Поступовий перехід до ринкової економіки у сфері виробництва призвів до стрімкого зростання кількості самостійних виробництв, ослаблення державного контролю за якістю та безпечністю товарів та зростання ризиків виготовлення неякісної продукції. У сучасних умовах процес підвищення якості стає набагато складнішим та таким, що може потребувати значних зусиль. Саме тому у сьогоденній ринковій конкуренції широкого поширення набуває послуга сертифікаційних випробувань товарів та послуг. Особливої актуальності в умовах ринкових відносин, коли вітчизняним підприємствам та організаціям різних форм власності надане право самостійного виходу на зовнішній ринок, набуває проблема оцінювання якості та надійності своєї продукції. Для вироблення високоякісної продукції на всіх стадіях її життєвого циклу необхідно визначити точний механізм незалежного підтвердження якості та безпечності продукції, процесу або послуги. Тому разом із традиційними методами та засобами забезпечення якості та безпечності продукції найбільш ефективним способом гарантування якості продукції і послуг та відповідності їх установленим вимогам є сертифікація – оцінювання третьою стороною. Для досягнення своїх цілей учасники ринкових відносин, а саме виробник та споживач, можуть використовувати як закономірні розбіжності результатів сертифікаційних випробувань, так і більш вигідні певній стороні процедури оцінки відповідності. Тільки за допомогою сертифікації можна надати письмову гарантію, що продукція, послуга чи процес відповідають указаним вимогам. Основним завданням сертифікаційних випробувань є можливість визначити здатність продукції виконувати очікувані функції в певних умовах шляхом отримання її якісних або кількісних характеристик дослідницькими методами.
6
Semko, Zh O. "METHODS, PROCEDURES, PRACTICES AND RULES OF CARRYING OUT CERTIFICATION IN THE CERTIFICATION SYSTEM OF RAILCAR BUILDING PRODUCTS." Railbound Rolling Stock, no. 22 (2021): 105–14. http://dx.doi.org/10.47675/2304-6309-2021-22-105-114.
Full textAbstract:
After adoption of the Law of Ukraine On Technical Regulations and Conformity Assessment, and, in connection with the transition from mandatory certification in the state system to the sphere of technical regulation, the bodies that carry out activities on product certification were facing the need to create their own certification systems. On the one hand, this is a necessity step, and on the other, it is the acquisition of some freedoms in the choice of the methodology for carrying out certification work; the possibility of improving activities; promoting the development of promising areas within the scope of accreditation; enhanced functionality. In this case, the above-mentioned positive aspects of creating the own certification system, which, by the way, may differ from other systems, provide conditions for the certification body to be very responsible for the decisions made on the conformity of certified products. The purpose of this article is to provide information on methodological approaches to the creation, development and improvement of the Certification System for railcar building products. In general, the creation of a certification system for railcar-building products took place during the period of formation of the UkrSEPRO certification system. But during this period in Ukraine national standards of the 3400 series were put into effect, in which the basic principles, rules, requirements and structure of the UkrSEPRO certification system were specified. The modern approach to product conformity assessment, introduced in the field of technical regulation, did not destroy certification at all, as incompetent representatives of the mass media imagine it, but endowed it with a different status and place in the conformity assessment system. Furthermore, according to the Law of Ukraine “On Technical Regulations and Conformity Assessment”, the term "certification" is interpreted as "confirmation of conformity by a third party in relation to products, processes, services, systems or personnel." At the same time, in accordance with this law, the term “conformity assessment system” is defined as “rules, procedures and management for carrying out conformity assessment”. Key words: certification system, technical regulations, conformity assessment, certification body, principles, rules, certification procedure.
7
Боснюк-Григор’єва, Ю. "Нові правила виробництва, маркування та обігу органічної продукції." Історико-правовий часопис 14, no. 2 (February 18, 2021): 126–31. http://dx.doi.org/10.32782/2409-4544/2019-2/22.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано основні положення Закону України «Про основні засади та вимоги до органічного виробництва, обороту і маркування органічної продукції», визначені вимоги до виробництва, контролю за виробництвом (сертифікації) та відповідальність за недотримання відповідних вимог. Наведено вимоги до найбільш поширених видів маркувань «біо», «еко», «органік». Відзначено переваги необхідності дотримання високих стандартів якості органічної продукції, що призводить до необхідності впровадження світових тенденцій звернення органічної продукції на законодавчому рівні в Україні. Новий закон не тільки підвищує стандарти виробництва органічної продукції, що є позитивним явищем, однак і підвищує навантаження на національного виробника. Зроблено висновок, що дотримання норм, встановлених Законом України «Про основні засади та вимоги до органічного виробництва, обороту і маркування органічної продукції», розширює для виробника ринок збуту сільськогосподарської продукції і спрощує процедури її експорту в інші країни. Зростання рівня гігієнічних вимог та стандартів безпечності харчових продуктів на світовому ринку зумовлює необхідність впровадження світових стандартів обігу органічної продукції на законодавчому рівні в Україні. Впровадження в Україні реєстрів операторів, органів сертифікації, органічних насіння і садивного матеріалу дасть можливість громадянам, суб'єктам ринку органічної продукції, учасникам ринку, іншим зацікавленим особам отримувати актуальну, перевірену інформацію щодо операторів органічного ринку, органів сертифікації, які мають право на проведення сертифікації органічного виробництва або обігу органічної продукції, а також наявності на ринку України органічних насіння і садивного матеріалу.
8
О.І.ПЕРЕДРІЙ. "РЕГЛАМЕНТАЦІЯ БЕЗПЕКИ КОСМЕТИЧНИХ ЗАСОБІВ В КРАЇНАХ ЄС ТА УКРАЇНІ." Товарознавчий вісник 1, no. 15 (February 19, 2022): 252–63. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2022-15-22.
Full textAbstract:
Метою статті вивчення основних вимог щодо експорту косметичних засобів в країни Європи з метою забезпечення просування вітчизняних виробників на світовому ринку.
Методика. Використано методи теоретичного пошуку, системного підходу та логічного узагальнення.
Результати. У зв’язку з можливостями виходу вітчизняних виробників на європейські ринки постає питання широкого розгляду процедури технічного регулювання експорту в ці країни та внесення змін в процедури оцінювання якості косметичних засобів відповідно до вимог регламентів різних держав. У статті проаналізовано основні вимоги нормативних документів країн Європи, США та Канади щодо експорту даної товарної групи,на прикладі губних помад. Встановлено, що стандарти сертифікації косметичних засобів значно різняться залежно від регіону. Найбільш жорсткими є стандарти США та Великобританії. Контроль ЄС за безпекою декоративної косметики, в основному, стосується регуляторної бази для доступу до ринку, міжнародних торговельних відносин та регуляторної конвергенції. До найбільш суттєвих регламентацій цього регламенту відносять такі положення: посилені вимоги безпеки до косметичної продукції; введення поняття «відповідальна особа»; централізоване повідомлення про всі косметичні продукти, розміщені на ринку ЄС (CPNP); введення повідомлень про серйозні небажані ефекти (SUE); нові правила використання наноматеріалів у косметичних продуктах. Для виконання своїх зобов’язань, передбачених Регламентом ЄС про косметику, компанії повинні виконувати конкретні обов'язки перед тим, як розміщувати товар на ринку, включаючи: оцінка безпеки; надання інформації про товар; відповідність інгредієнтів; достовірність товарної інформації. Крім європейських стандартів виробники часто звертаються до американських стандартів безпечності FDA, який проводить велику кількість досліджень щодо безпечності певного виду косметичних засобів. Українська косметична галузь не лише не відповідає вимогам європейських директив щодо якості та безпеки косметичної продукції та викликає недовіру споживачів, а й не має сучасного нормативно-технічного забезпечення, що провокує відсутність належного контролю та застій розвитку виробництва. Рівень розвитку українського ринку і непрозорість правил торгівлі у парфумерно-косметичній галузі сприяють хаотичному поширенню будь-яких брендів та фальсифікованої продукції. Це, зокрема, зумовлено і застарілими нормами та вимогами чинного законодавства.
Практична значимість. Визначено основні вимоги щодо якості, безпечності та маркування косметичних засобів відповідно до вимог європейських нормативних документів. Виокремлення таких вимог значно спростить процедуру підготовки товаросупровідних документів при експортів даної товарної групи вітчизняними виробниками.
9
Shapoval, Bohdan. "КОМУНІКАЦІЇ ПРИ ЕКСПОРТІ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ У В2В ТА В2С СЕКТОРАХ ПРОДОВОЛЬЧОГО РИНКУ." Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, no. 6 (December 23, 2020): 146–55. http://dx.doi.org/10.32750/2020-0213.
Full textAbstract:
Метою дослідження є ознайомлення з чинниками що сприяють експорту продукції з країни, процесами підготовки виробників харчової продукції до експорту та продажами в секторах В2В та В2С, різницею між ними та необхідними маркетинговими заходим для різних секторів. В процесі аналізу було виявлено товарні позиції харчових продуктів що найбільше експортувались в 2019 році. Дослідження було проведене за методикою збору наукової інформації про маркетингові комунікації в В2В та В2С секторах, їх порівняння та аналізу. В процесі дослідження було досліджено мотиви виробників харчових продуктів що спонукають їх до експорту, необхідні для експорту кроки та процедури, різні типи співпраці з іноземними та внутрішніми покупця та різницю між ними. А також різницю між співпрацею з покупцями з сектору Бізнес до Бізнесу та Бізнес до Споживача. Означено необхідність постійної комунікації з обома секторами та доцільність використання інтернет ресурсів для забезпечення якісної комунікації. Досліджено різницю в маркетингових комунікаціях в вищезгаданих секторах, та особливості вибору кожного з потенційних клієнтів. В статті також описано розбіжності у роботі та маркетингових комунікаціях в секторах Бізнес до Бізнесу та Бізнес до Споживача. Надані у статті рекомендації сприяють ознайомленню виробників харчових продуктів з процедурою експорту харчових продуктів, необхідною підготовкою підприємств до експорту та взаємодії з різними типами клієнтів. Стаття також включає в себе ключові чинники що спонукають представників обох секторів до покупки та потенційні ризики у роботі з ними для виробників харчових продуктів. Надано рекомендації для виробників харчових продуктів з документації та сертифікації продукції та підприємства необхідних для початку експорту та пошуку потенційних клієнтів в іншій країні.
10
Чайковський, С. Ю. "АЛГОРИТМИ ПРОВЕДЕННЯ ВИПРОБУВАНЬ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ В АКРЕДИТОВАНИХ ЛАБОРАТОРІЯХ У РАЗІ ЗАСТОСУВАННЯ МЕХАНІЧНОГО ТА КЛІМАТИЧНОГО ВИДІВ ВПЛИВУ: ПРАКТИКА ТА ІННОВАЦІЇ." Таврійський науковий вісник. Серія: Технічні науки, no. 1 (April 8, 2022): 63–68. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-tech.2022.1.7.
Full textAbstract:
У статті виконано короткий аналіз впровадження алгоритмів випробувань технічних засобів у акредитованих лабораторіях механічних та кліматичних видів впливів. Для сертифікації технічних засобів відповідно до вимог технологічних регламентів використовуються алгоритми та випробувальне обладнання, що дозволяють відтворити у лабораторних умовах механічні та кліматичні впливи. Дослідження процесів виконання робіт випробувальних лабораторій показали, що головна роль у забезпеченні контролю якості та безпеки продукції, що випускається на ринок, належить співробітникам. Саме співробітники лабораторій припускаються помилок у технологічних регламентах проведення механічних та кліматичних видів впливу на продукцію, що тестується. Для мінімізації впливу людського фактора розглянуто впровадження алгоритму релевантної інформаційно-комунікаційної технології блокчейна. Застосування алгоритму на основі технології блокчейн забезпечує не лише достовірність та загальнодоступність результатів випробувань, а також їхню захищеність від несанкційованого втручання співробітників у випробувальні процеси. Показано, що алгоритм на основі блокчейна дозволить виключити фальсифікацію результатів випробувань за рахунок того, що згенеровані мітки за перевіреними параметрами технічного засобу з перешкодостійкості і перешкодоемісії будуть автоматично зчитуватися з вимірювального обладнання і записуватись у відповідні блоки обробки запитів, систему управління серверами, що виготовила технічний засіб, який перевіряється. Алгоритм сертифікаційних випробувань на основі блокчейна може використовуватися регуляторами для спрощення процедури контролю та акредитації випробувальних лабораторій, виробниками продукції для скорочення витрат та відстеження процесів сертифікації технічного засобу та покупцями продукції для забезпечення їхньої довіри до сертифікованої продукції.
11
Аніщенко, Олена, Сергій Прийма, and Осана Строкань. "ВИЗНАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НЕФОРМАЛЬНОГО ТА ІНФОРМАЛЬНОГО НАВЧАННЯ ДОРОСЛИХ: ДОСВІД І ПЕРСПЕКТИВИ." ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 2, no. 16 (November 28, 2019): 9–19. http://dx.doi.org/10.35387/od.2(16).2019.9-19.
Full textAbstract:
Публікацію присвячено аналізу проблеми визнання результатів неформального та інформального навчання. Конкретизовано понятійно-термінологічний апарат дослідження. Обгрунтовано, що визнання результатів неформального та інформального навчання є вкрай важливим для розвитку суспільства та економіки в цілому, оскільки сприяє зниженню рівня безробіття, забезпечує рівний доступ до здобуття кваліфікацій, а також є інструментом, що сприяє подоланню невідповідності попиту й пропозицій щодо вмінь і навичок дорослих на ринку праці. Здійснено теоретичне обгрунтування процедури визнання результатів неформального й інформального навчання на основі аналізу національного й зарубіжного досвіду. Проаналізовано окремі аспекти законодавчого забезпечення визнання результатів неформального й інформального навчання в зарубіжній і витчизняній практиці. Стисло охарактеризовано етапи процедури визнання, її методи та інструменти. Підкреслено, що визнання результатів неформального й інформального навчання розглядається в більшості зарубіжних країн як складова освіти упродовж життя, що регулюється на відповідному законодавчому рівні. Проаналізовано етапи процедури визнання, її методи та інструменти. Розкрито потенціал та значення валідації результів неформального й інформального навчання у різних сферах діяльності. Окреслено сфери використання визнання результатів неформального й інформального навчання. Акцентовано увагу на досвіді використання формального освітнього середовища для перевірки, підтвердження результатів набутих знань, умінь і навичок шляхом неформального та інформального навчання. Наголошено на винятково важливій ролі громадського («третього) сектору у сприянні забезпечення валідації неформального та інформального навчання дорослих. Обгрунтовано доцільність розроблення національної стратегії визнання результатів неформального й інформального навчання.
Ключові слова: освіта дорослих, неформальне навчання, інформальне навчання, результати навчання, визнання результатів навчання, валідація, ідентифікація, документування, сертифікація.
12
Novikov, V. M., I. M. Romanenko, and S. V. Fomina. "ANALYSIS OF OPERATING NORMATIVE DOCUMENTS IN RELATION TO PROCEDURES OF REALIZATION OF CERTIFICATION OF НАССР IN UKRAINE AND SEARCH OFWAYS OF THEIR IMPROVEMENT." Key title Zbìrnik naukovih pracʹ Odesʹkoï deržavnoï akademìï tehnìčnogo regulûvannâ ta âkostì -, no. 1(2) (2013): 6–13. http://dx.doi.org/10.32684/2412-5288-2013-1-2-6-13.
Full text
13
Передрій, О. І., and І. В. Ємченко. "ТЕХНІЧНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКСПОРТУ ІГРАШОК У КРАЇНИ ЄС ТА СВІТУ." Herald of Lviv University of Trade and Economics. Technical sciences, no. 26 (August 3, 2021): 102–8. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1221-2021-26-14.
Full textAbstract:
У зв’язку з можливостями виходу вітчизняних виробників на європейські ринки постає питання широкого розгляду процедури технічного регулювання експорту в ці країни та внесення змін у процедури оцінювання якості вітчизняних іграшок відповідно до вимог регламентів різних держав. У статті проаналізовано основні вимоги нормативних документів країн Європи, США та Канади щодо експорту дитячих іграшок. Встановлено, що стандарти сертифікації іграшок значно різняться залежно від регіону. Найбільш жорсткими є стандарти США та Великобританії. Основним докумен- том, що регулює безпеку іграшок у ЄС, є Директива 2009/48/ЄС з безпеки іграшок у Європейському Союзі. Директива встановлює критерії безпеки, яким повинні відповідати іграшки, перш ніж вони можуть бути реалізовані в ЄС. Іграшки також повинні відповідати будь-якому іншому законодавству ЄС, що застосовується до них. Відповідність вимогам Директиви дає право на отримання знаку CE, наявність якого є обов’язковою вимогою для розміщення товару на європейському ринку. Основним стандартом за замовчуванням, якому повинні відповідати всі іграшки, які експортуються в країни ЄС, є стандарт безпеки іграшок EN71. Проте існують окремі вимоги щодо певних небезпечних елемен- тів (важких металів), металевих елементів, визначення міграційної здатності складників, наявності ароматизаторів, барвників, особливих ризиків під час використання іграшок. Визначено, що основною вимогою під час експорту є забезпечення відстежування всього логістичного ланцюга. Так, виробники повинні ідентифікувати свої іграшки, використовуючи тип, партію, серійний номер чи номер моделі та зазначати на іграшці своє ім’я, зареєстроване торговельне найменування або зареєстровану торгову марку та контактну адресу. Також розглянуто вимоги щодо маркування іграшок. Аналіз цих норматив- них вимог сприятиме кращому налагодженню експортної діяльності вітчизняних виробників іграшок.
14
Смерницький, Дем’ян Вікторович. "ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКСПЕРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ТЕХНІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ." New Ukrainian Law, no. 4 (October 1, 2021): 112–16. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.4.17.
Full textAbstract:
У статті розглянуто правове забезпечення експертної діяльності у сфері технічного регу- лювання. До науково-технічної експертизи у сфері технічного регулювання, яке визначено як правове регулювання відносин у сфері визначення та виконання обов’язкових вимог до характеристик продукції або пов’язаних з ними процесів та методів виробництва, а також перевірки їх додержання шляхом оцінки відповідності та/або державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції чи інших видів державного нагляду (контролю), ми від- несли добровільну та обов’язкову оцінку відповідності, добровільну сертифікацію а також випробування для визначення однієї чи кількох характеристик об’єкта оцінки відповідності згідно з процедурою. Також до науково-технічної експертизи у сфері технічного регулюван- ня варто віднести експертизу нормативно-правових актів (технічних регламентів) та норма- тивних документів (стандартів, кодексів усталеної практики й технічних умов). Суб’єктом, який проводить експертизу (оцінку відповідності), виступає орган з оцінки відповідності, а саме орган (підприємство, установа, організація чи їх структурний підрозділ), що здійснює діяльність з оцінки відповідності, включаючи калібрування, випробування, сертифікацію та інспектування, а також у проведенні експертиз бере участь випробувальна лабораторія. У сфері технічного регулювання до технічних регламентів застосовується правова експерти- за, оскільки вони є нормативно-правовими актами. Стандарти є нормативними документами, а їх експертизу здійснює Національний орган стандартизації. Крім того, до нормативно-пра- вових актів та нормативних документів у сфері технічного регулювання може бути засто- сована в різних випадках: антикорупційна, наукова, науково-технічна, патентна, правова, технічна, технологічна, економічна, екологічна та інші види експертиз.
15
Grabovskyi, R. S., O. O. Dadak, Y. М. Muzychka, and R. P. Dudyak. "Перспективи аграрної галузі в контексті інтеграційних процесів з ЄС." Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, no. 76 (March 7, 2017): 35–38. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet7607.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано перспективи нарощування експорту вітчизняної продукції аграрного сектора в країни Європейського Союзу та можливості розширення збуту вітчизняної аграрної продукції на цьому ринку. Особливість співпраці між Україною і країнами ЄС полягає у скасуванні більшості мит на експорт продукції, запровадженням тарифного квотування. Для успішного розв’язання завдань євроінтеграції аграрний сектор економіки України має достатньо передумов: багатий природно-ресурсний та експортний потенціал, вагомий людський капітал, поступово зростаючу інвестиційну привабливість, збережений уклад сільського життя та багатовікові традиції ведення сільського господарства. У публікації подано алгоритм дій, який дає можливість налагодити співпрацю із іноземними партнерами та вказано напрями підвищення ефективності аграрного виробництва. Наведено основні групи продовольчих товарів, з якими конкуруватиме вітчизняна продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках у результаті спрощення умов для товарообороту між Україною і країнами Європейського Союзу. Основними вітчизняними експортними продуктами є зерно, насіння соняшника, олія, корми для тварин, добрива. В статті описано умови, які необхідно виконувати для реалізації продукції на експорт в ЄС. Завдяки гарантуванню якості та безпеки нашої продукції на рівні європейських стандартів вітчизняний сільськогосподарський виробник зможе ефективно конкурувати на ринку Європейського Союзу. Оскільки доступ на ринок Європейського Союзу може бути отриманий після проходження процедур сертифікації та отримання відповідних дозволів.
16
Степанець, О. В., and А. С. Захарченко. "Вплив автоматичної системи моніторингу та управління будівлею на загальні показники енергоефективності." Automation of technological and business processes 12, no. 2 (June 30, 2020): 14–21. http://dx.doi.org/10.15673/atbp.v12i2.1804.
Full textAbstract:
В статті розглядається питання енергоефективності в контексті сучасної будівлі, беручи до уваги як і економічні показники, так і екологічні характеристики та особистий комфорт користувачів. Зазначено актуальність вказаного напрямку в Україні, структуру енергоспоживання та потенціал в сфері енергоефективності з огляду на вже існуючі результати. Переглянуто нормативні документи та нормативно-правові акти, включно з Законом України «Про енергетичну ефективність будівель», що визначають вимоги до будинків, процедури сертифікації, енергетичного аудиту та фіксують пріоритетні напрямки розвитку держави. Вказується принцип визначення доцільного рівня енергоефективності та його залежності від низки технічних, соціальних та економічних параметрів, де перевага надається впровадженню комплексних енергозберігаючих рішень з необхідністю забезпечення рівномірного впливу на характеристики будівлі та її інженерні системи для досягнення найвищого результату. У статті розглянуто особливості систем автоматизації сучасних будівель, пов’язані з їх розподілом на класи енергоефективності та відповідних наборів характеристик та функцій, що мають бути реалізованими. Також описано методи оцінки впливу системи на енергоефективність будівлі та орієнтовні очікувані економічні вигоди для кожного з визначених класів. Переглянуто параметри та явища, що можуть спотворювати ці результати. Аналіз будівлі дозволяє визначити оптимальну структуру і функції системи автоматизації для скорочення необхідних витрат або більш раціональному використанні матеріальних ресурсів. В результаті визначено перспективний напрямок розвитку галузі автоматизації будівель, посилаючись на отриману інформацію, їх вплив на параметри та роль в показниках енергоспоживання будівлі.
17
Кабаці, Б. І., and Г. Я. Міневич. "ПЕРСПЕКТИВИ РИНКУ ОРТОПЕДИЧНИХ МАТРАЦІВ ВІТЧИЗНЯНОГО ВИРОБНИЦТВА." Підприємництво і торгівля, no. 28 (February 5, 2021): 27–32. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-28-04.
Full textAbstract:
У статті висвітлено питання кон’юнктури вітчизняного ринку ортопедичних матраців, проаналізовано, згідно зі статистичними даними, виробництво ортопедичних матраців у розрізі їх видів та основних виробників, здійснено сегментацію матраців за регіонами України, наведено інформацію щодо структури, обсягу та динаміки експорту ортопедичних матраців, а також основних країн-експортерів, розкрито основні напрями розвитку вітчизняних підприємств на вітчизняному та європейському ринках, пошук каналів збуту. У ході дослідження встановлено, що сьогодні в Україні налагоджено виробництво якісних ортопедичних матраців за прийнятною ціною, що передусім вигідно вітчизняному споживачеві, оскільки ціна матраців українського виробництва набагато нижча, а тому дає змогу вибирати матраци людям різного фінансового достатку. Стаття містить моніторинг українських виробників ортопедичних товарів, зокрема проаналізовано та обґрунтовано цінову політику потужних виробників матраців; їх позиціювання на ринку, наведено основні переваги вітчизняних виробників матраців перед іноземними, акцентовано увагу на сертифікації ортопедичних матраців. Систематизовано споживні переваги вітчизняних ортопедичних матраців для споживачів, наведено характеристику інноваційних наповнювачів ортопедичних матраців, які зумовлюють ортопедичний та анатомічний ефект, а також обґрунтовано застосування сучасних технологій для виготовлення ортопедичних матраців, що збільшить попит як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Зроблено висновок, що у найближчій перспективі на ринку матраців України домінуватимуть існуючі вітчизняні виробники, оскільки через складні бюрократичні процедури оформлення та відсутність конкурентної сировинної бази іноземні компанії не відкриватимуть свої фабрики на території країни.
18
Долинський Є. В. "ЕЛЕКТРОННІ ОСВІТНІ РЕСУРСИ ДЛЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПЕРЕКЛАДАЧІВ В ІНФОРМАЦІЙНО-ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ УНІВЕРСИТЕТУ." ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, no. 49 (October 30, 2021): 76–84. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi49.258.
Full textAbstract:
Потреба у висококваліфікованих перекладачах особливо зростає завдяки міжнародному співробітництву. Це актуалізує потребу в покращенні якості професійної підготовки майбутніх перекладачів. Електронні освітні ресурси є складовою частиною організаційного і методичного забезпечення освітнього процесу, використовуються для забезпечення освітньої діяльності університету і вважаються одним із головних елементів його інформаційно-освітнього середовища. До переліку електронних освітніх ресурсів університету, що підлягають процедурі сертифікації як «Навчально-методична розробка університету», відносять: електронний навчально-методичний комплекс; електронний підручник, посібник; дистанційний курс дисципліни. Електронні освітні ресурси відповідають певним вимогам. Основні види електронних освітніх ресурсів наведені у положенні. Подано структуру електронного навчально-методичного комплексу дисципліни. Електронний навчальний курс має відповідну структуру, схожу зі структурою робочої програми з дисципліни.Сучасна філологічна освіта в цілому і перекладацька, зокрема, переживає період активного оновлення електронних навчальних засобів. Електронні підручники та посібники, загалом, мають низку позитивних особливостей, порівняно з такими, що створені на паперових носіях інформації. Розглянуто критерії визначення якості програмного засобу за кількома напрямами. В умовах розвитку інформаційного суспільства інформатизація освіти неможлива без модернізації змісту навчальних дисциплін, навчальних і педагогічних практик, навчально-дослідницької та науково-дослідної діяльності студентів у професійній галузі. З розвитком соціальних інтернет-мереж студенти і викладачі отримують нові форми і засоби для зберігання й поширення інформації, що полегшує керування навчальною інформацією і процесом засвоєння знань.
19
Ronzes, Olena. "Визначення рівня цифрової компетентності як необхідної навички за умов переходу до цифрової держави." Проблеми політичної психології 24 (December 30, 2021): 313–29. http://dx.doi.org/10.33120/popp-vol24-year2021-83.
Full textAbstract:
Актуальність. Наслідки поширення COVID-19 призвели до екстреної дигіталізації багатьох суспільних процесів, до чого середньостатистичний громадянин України не був готовий та що з'явилося стресогенним фактором для населення країни. Розвиток цифрової держави, який передбачає перенос багатьох суспільних процесів та процедур у кіберпростір, значно ускладняється недостатнім рівнем цифрової компетентності громадян,
Метою статті є огляд основних напрямів визначення загальної цифрової грамотності, сформульованими та застосовуваними у світовому співтоваристві, у тому числі в Україні, для визначення рівня дигітальної компетенції.
Методологія. Для перевірки сформованості цифрової компетентності оглянуті найпоширеніші у світі методології визначення медіакомпетенції, які стали основою тестування на державному рівні у багатьох країнах світу, також і в Україні. Показано, що для формування повноцінної цифрової держави та сучасного суспільства необхідна впевненність громадян у кібербезпеці, що є також підставою для розвитку цифрової грамотності. Визначено, що для сформування цифрової компетенції потрібна регулярна діагностика рівня цифрової грамотності.
Результати аналізу практичного застосування сертифікації по системах самотестування рівня цифрової грамотності Цифрограм, DigComp та ICDL дає змогу визначити напрями їх використання для дослідження та підвищення загального рівня медіаграмотності громадян України. Варіант самооцінки своєї компетенції (Digital Competence Wheel) дає уявлення про наявний спектр затребуваних цифрову епоху навичок. Цифрограм є перевіркою актуального володіння операційною системою. Варіант конкретних практичних питань на знання та володіння дигітальними інструментами дає об'єктивне розуміння своїх реальних знань на даний момент та обсяг теми (ICDL Україна, DigComp AT Австрія). Визначення сильних сторін власної цифрової компетенції може бути основою освоєння громадянами нових навичок.
Перспективи подальших досліджень. На основі отриманих результатів теоретично обґрунтована необхідність формування цифрової грамотності, яку потрібно починати з визначення рівня цифрової компетенції.
20
Fylypchuk, V. L., M. S. Kashlіev, and S. L. Kuskovets. "БЕЗПЕКА ВАНТАЖОПІДІЙМАЛЬНОГО ОБЛАДНАННЯ НА СУДНАХ ОФШОРНОГО ФЛОТУ." Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 2, no. 86 (June 14, 2019): 153. http://dx.doi.org/10.31713/vt2201912.
Full textAbstract:
Проведено аналіз міжнародних нормативних документів стосовно вимог до безпеки експлуатації вантажопідіймального обладнання, яке використовується при видобутку нафти та газу суднами офшорного флоту. Особливістю виконання вантажопідіймальних робіт є коливання корпусу судна, різка зміна погодних умов, наявність звуженого простору для проведення робочих операцій. Такі операції належать до категорії робіт підвищеної небезпеки, а до суднових вантажопідіймальних пристроїв висувають спеціальні вимогищодо контролю при їхньому виготовленні та експлуатації. На офшорному флоті створено чітку систему управління безпекою праці і проводиться дієвий контроль за її виконанням. Будь-яке підіймальне обладнання, яке використовується на суднах, має бути розроблене відповідно до таких документів: британські стандарти, європейські нормативні стандарти, стандарти ISO, ABS та DNV. На борту будь-якого судна має вестися реєстр підіймального обладнання, елементи якого зазначені в схемі перевірки. Реєстр повинен містити інформацію для кожного елементу щодо попередніх перевірок підіймального обладнання, які мають проводитися членами Команди Підйому. У випадку будь-яких сумнівів щодо цілісності підіймального обладнання, воно повинно бути відокремлене, марковане червоним кольором і зберігатися в карантинній зоні до наступного ретельного вивчення компетентною особою. Технічне обслуговування підіймального обладнання виконується відповідно довимог АМОС та/або специфікацій виробників. Модифікація або ремонт підйомних приладів виконується відповідно до затвердженої процедури та відповідних стандартів і після цього повинні пройти перевірку та повторну сертифікацію. Враховуючи актуальність питання забезпечення безпеки праці під час виконання перспективних робіт з розвідування, розроблення та добування нафти і газу в акваторіях Чорного та Азовського морів, доцільним є удосконалення існуючих та розробка нових нормативно-правових актів з охорони праці щодо проведення підіймальних робіт з урахуванням вимог міжнародних нормативних документів.
21
Геник, О. В., М. П. Мельникович, and Я. В. Геник. "Доступність лісових ресурсів для малого бізнесу та запобігання використанню деревини незаконного походження в Карпатському регіоні України." Scientific Bulletin of UNFU 31, no. 4 (September 9, 2021): 98–103. http://dx.doi.org/10.36930/40310416.
Full textAbstract:
Наведено результати досліджень доступності деревини та інших лісових ресурсів для малого бізнесу, основних загроз лісовим екосистемам Карпатського регіону країни та дієвих заходів із запобігання використанню деревини незаконного походження в підприємницькій діяльності. Оцінено стан лісових екосистем Карпат мешканцями місцевих територіальних громад – лідерами громадської думки, фахівцями лісового господарства, представниками органів місцевого самоврядування та малого бізнесу. Встановлено частку обізнаності мешканців гірських регіонів з екологічними проблемами своєї місцевості, з чинним законодавством у сфері ведення лісового господарства в Україні та з правовим регулюванням у цій же сфері у країнах Європейського Союзу. Здійснено аналіз основних загроз лісовим екосистемам та встановлено найвагоміші з них – недосконала законодавча база, корупційні схеми заготівлі деревини; самовільне вирубування лісів місцевими жителями та низька екологічна культура мешканців. Визначено основні чинники, що найбільше спонукають до використання деревини незаконного походження в малому бізнесі (різниця в цінах на деревину законного та незаконного походження, достатньо простий спосіб отримання деревини, наявність тіньового сектору в економіці та відсутність ефективних штрафних санкцій), а також заходи, що сприяють усуненню використання деревини незаконного походження в підприємницькій діяльності (припинення нелегального експорту переробленої деревини, посилення митного контролю, покращення роботи правоохоронних органів і сертифікація походження деревини). Встановлено невідкладні заходи, що сприяють забезпеченню прав малого бізнесу на використання деревини та інших лісових ресурсів, зокрема: налагодження партнерських стосунків між бізнесменами, громадою та владними структурами; забезпечення прозорості механізму прийняття рішень владними структурами; відкритість і доступність інформації про проблеми лісового господарства. Визначено, що найважливішим у забезпеченні доступності малого бізнесу до лісових ресурсів є зменшення кількості дозвільних процедур і документів та зменшення тиску владних і політичних структур на малий бізнес та ведення підприємницької діяльності.
22
Klishch, H. I., N. O. Fedchyshyn, and N. I. Yelahina. "QUALITY IMPROVEMENT THROUGH QUALITY AUDIT IN AUSTRIAN HIGHER EDUCATION." Медична освіта, no. 2 (October 24, 2017). http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2017.2.7921.
Full textAbstract:
Мета дослідження – проаналізувати процедуру, цілі та ефективність забезпечення якості вищої освіти у Австрії.Основна частина. На початку ХХІ століття у розвинутих країнах світу актуалізується проблема забезпечення якості вищої освіти. Забезпечення високоякісної освіти на всіх її етапах і рівнях, оцінювання її результативності та управління якістю – одне з основних завдань сьогодення. Аудит якості – це систематичний і незалежний аналіз, що дозволяє визначити відповідність діяльності і результатів в області якості запланованих заходів; процедура з оцінки і сертифікації внутрішньої системи управління якістю вищого навчального закладу.Висновки. У статті проаналізовано підходи до аудиту в Австрії. Представлено різні підходи до впровадження аудиту у освітню систему Австрії і висвітлено проблему забезпечення якості як з погляду відповідних органів, так і з погляду закладів вищої освіти. У статті розглянуто питання термінології, цілей аудиту, національного законодавства та процедури аудиту.
23
Кухарук, А. Д., and Д. Д. Змітрович. "ПРИНЦИПИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МІЖНАРОДНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ З ВИРОБНИЦТВА ПЛАСТИКОВОЇ ТАРИ." Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», no. 19 (September 17, 2021). http://dx.doi.org/10.20535/2307-5651.19.2021.231977.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню особливостей розвитку підприємств з виробництва пластикової тари, котрі в силу перегляду світового попиту на деякі види тари, а також під впливом технологічних й еколого-економічних змін потребують наукового обґрунтування результативної експортоорієнтованої діяльності задля підвищення конкурентоспроможності на міжнародних ринках. Дослідження спрямоване на визначення змісту економічних принципів, дотримання яких сприятиме забезпеченню високого рівня конкурентоспроможності вітчизняних підприємств з виробництва пластикової тари на релевантному міжнародному ринку з урахуванням необхідності стандартизації та сертифікації. Розглянуто специфіку виробництва пластикової тари різними методами, а також наведено стислу характеристику основних виробничих матеріалів. Наголошено, що підприємства з виробництва пластикової тари виконують ресурсне забезпечення діяльності підприємств інших галузей, тому перебувають у щільній залежності від їх стану та розвитку. Показано помісячну динаміку вітчизняного промислового виробництва у 2019 та 2020 рр. під впливом пандемії, розкрито структуру споживання та динаміку виробництва тари й упаковки у світі. Зауважено на тенденції екологізації промисловості, пояснено причинно-наслідкові зв’язки між стандартизацією бізнес-процесів та результативністю експортоорієнтованої діяльності підприємств. Візуалізовано схему процесів підприємства з виробництва пластикової тари та зауважено особливості їх перебігу без проведення належної процедури зі стандартизації. Акцентовано увагу на тому, що процедура стандартизації має системоутворюючу дію та стає стимулятором узгодженості роботи підрозділів компанії, впливає на економічний потенціал підприємств, забезпечуючи формування необхідних бізнес-індикаторів. У статті представлено основні принципи формування міжнародної конкурентоспроможності підприємств та розширено їх перелік з урахуванням світових економічних тенденцій, конкретизовано зміст запропонованих принципів.
24
Дехтяр, Надія. "ПРОБЛЕМА ЗАХИСТУ БРЕНДУ ЯК ОБ’ЄКТУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ У ТУРИЗМІ." Economy and Society, no. 22 (December 15, 2020). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2020-22-23.
Full textAbstract:
Стаття присвячена питанням захисту бренду туристичного продукту під час виходу національних підприємств на зовнішні ринки; аналізується процедура реєстрації торгової марки на території ЄС; визначено особливості елементів торгової марки для туристичної продукції та вимоги споживачів, що висуваються до текстового та графічного представлення; наведено приклади судових позовів резидентів ЄС щодо порушення прав інтелектуальної власності та випадків відмови у реєстрації торгової марки; з використанням бази даних Відомства з інтелектуальної власності ЄС проаналізовано склад та структуру виданих сертифікатів, які містять найбільш поширені семантичні одиниці; підкреслена необхідність попереднього визначення інформаційного поля унікальності бренду перед початком процедури формальної реєстрації.
25
Руденська, Г. "Шляхи удосконалення тестування спеціального програмного забезпечення інформаційної системи управління оборонними ресурсами на етапі експлуатації." Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень НУОУ імені Івана Черняховського, June 7, 2021, 93–98. http://dx.doi.org/10.33099/2304-2745/2021-1-71/93-98.
Full textAbstract:
З ростом ролі сучасних інформаційних систем (ІС) зростає складність спеціального програмного забезпечення (СПЗ) та підвищується ймовірність його уразливості. Експлуатація DRMIS, яка побудована на СПЗ з уразливістю може мати такі наслідки, як отримання доступу до конфіденційної інформації неавторизованими користувачами, порушення режиму функціонування та інші.
Метою статті є аналіз процедур тестування та виявлення уразливості СПЗ з метою підвищення рівня безпеки експлуатації DRMIS.
Тестування СПЗ DRMIS з метою виявлення уразливості включає три послідовні етапи: виявлення потенційної уразливості СПЗ і оцінювання можливості їх реалізації методом моделювання кібератак різного призначення; виявлення та реагування на інциденти, які пов’язані з проведеними кібератаками; ліквідація наслідків успішних кібератак. В процесі тестування СПЗ DRMIS встановлені наступні причини виникнення уразливості СПЗ DRMIS:
низький рівень менеджменту розробника;
критична структурна складність СПЗ DRMIS;
відсутність доступу до вихідного коду СПЗ;
недоліки проєктування, помилки програмування, ненадійні паролі, віруси та інші шкідливі програми;
розширення спектру навмисних загроз;
недостатня результативність формальних методів аналізу і тестування;
використання розробниками послуг краудсорсингу, проведення відкритих конкурсів по виявленню уразливості в СПЗ;
протиріччями між вимогами по колаборативній сертифікації і вимогами міжнародних стандартів;
використання програмної продукції, яка пройшла сертифікацію в Китаї і Росії;
політика імпортозаміщення і обмежень щодо використання імпортного СПЗ;
дискредитація міжнародної системи технічного та правового регулювання інформаційної та кібербезпеки.
Надійна експлуатація DRMIS передбачає, що ІС розроблена з урахуванням процедур, які дозволяють знизити рівень уразливості, а в разі їх виявлення оперативно доопрацювати СПЗ.
26
Шоробура І. М. "УПРАВЛІННЯ ТУРИСТИЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В УКРАЇНІ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ." ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, no. 48 (February 17, 2021). http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi48.225.
Full textAbstract:
У статті розкрито теоретичні аспекти управління туристичною діяльністю в Україні. Звернено увагу на регламентування, координацію, стимулювання, інформаційне забезпечення, просування національного туристичного продукту. Висвітлено моделі управління туристичною діяльністю. Зокрема, перша модель зорієнтована на розв’язування туристичних проблем через ринкові механізми. У другій моделі передбачено наявність міністерства, яке контролює туристичну діяльність; у третій – при міністерстві існує підрозділ, який займається туристичною діяльністю. Акцентовано на основних засобах регулювання туристичної діяльності, як-от: стандартизація, сертифікація та ліцензування в туристичній сфері. Сертифікація – це діяльність, що забезпечує відповідність продукції функціональному призначенню. Це сукупність дій і процедур, проведених з метою підтвердження того, що продукт чи послуга відповідає певним стандартам, це документальне засвідчення відповідності продукції чи інших об’єктів, процесів виробництва, експлуатації надання послуг положенням стандартів чи умовам договорів. Ліцензування визначається як надання певного дозволу на туристичну діяльність. Це процес видання, переоформлення та анулювання ліцензій, ведення ліцензійних справ та реєстрів, контролю за дотриманням ліцензійних умов, видання розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов. Стандартизація розкривається як установлення норм, правил з метою забезпечення безпеки туристичних послуг. Вказано, що метою стандартизації у сфері туризму є забезпечення якості та ефективності туристичного екскурсійного обслуговування і захист інтересів споживачів туристичних послуг. Незважаючи на складні політичні, соціально-економічні умови, карантинні обмеження останніх років вітчизняний туризм розвивається як пріоритетна галузь господарського комплексу України.