Academic literature on the topic 'Профіль активів'

Цитирование: Богомолова Т.Ю., Черкашина Т.Ю. (2020) Стратификация по нефинансовому богатству российских домохозяйств: высота, профиль, детерминанты // Мир России. Т. 29. № 4. С. 6–33. DOI: 10.17323/1811-038X-2020-29-4-6-33 Богатство (wealth) наряду с доходами и расходами является измерением экономического статуса индивида или домохозяйства. Понимание социальной стратификации, ее особенностей и тенденций, механизмов накопления и межпоколенной передачи собственности без изучения неравенства по богатству будет неполным. Если в экономически развитых странах данные позволяют изучать масштабы неравенства по богатству на основе денежных (количественных) оценок, то открытые данные об активах российских домохозяйств делают возможной лишь структурную оценку стратификации по богатству. Из составляющих богатства – финансовых и нефинансовых активов – объектом исследования являются находящиеся в собственности членов домохозяйства материальные (нефинансовые) активы. В статье на данных Комплексного наблюдения условий жизни населения представлены дифференциация российских домохозяйств по обладанию нефинансовыми активами; выделены слои, образующие стратификацию домохозяйств по нефинансовому богатству; выявлены социально-демографические детерминанты, определяющие шансы домохозяйств оказаться в слоях, относительно обеспеченных нефинансовым богатством. Ограничением данных можно считать неполную представленность верха и низа стратификации, что характерно для массовых обследований. С использованием процедур факторного и кластерного анализа выделены семь слоев, отличающихся по наличию, количеству и составу нефинансовых активов. Установлено, что профиль имущественной иерархии российских домохозяйств смещен в сторону низкой обеспеченности нефинансовыми активами: самый большой по численности (47%) – малообеспеченный слой, портфель активов которого включает только жилье, в трети случаев дополненное автомобилем; портфель следующего слоя (19%) с выраженным сельским профилем включает, помимо жилья, земельный участок и в трети случаев автомобиль. Вместе с домохозяйствами без нефинансовых активов эти слои составляют 70% совокупности. Четыре верхних имущественных слоя имеют три и более нефинансовых актива, они отличаются комбинацией активов в портфеле. Влияния социально-демографических и экономических детерминант на шансы оказаться в верхних слоях стратификации по нефинансовому богатству проявляются по тем же образцам, которые установлены зарубежными исследованиями богатства на основе стоимостных показателей: они выше для домохозяйств с устойчивым брачным ядром, при относительно высоком текущем доходе, в старшем возрасте (50–70 лет) при более низких шансах для молодых и самых пожилых. В целом более значимыми детерминантами оказываются, скорее, условия сохранения накопленной собственности, чем условия ее формирования.

Стаття присвячена проблемі розвитку емоційної стійкості у соціально- психологічному супроводі. Висунуто припущення щодо існування значущих зв’язків між індивідуально-психологічними характеристиками особистості і особливостями подолання нею емоційно несприятливих ситуацій. За результатами емпіричного дослідження виявлено три суперкластери якостей, на основі яких розроблено типологію емоційних профілів особистості та виокремлено шість типів профілів осіб з різним потенціалом розвитку емоційної стійкості. На основі суперкластера рефлексивності виокремлено два типи профілів респондентів: схильні та не схильні до рефлексивності. Встановлено, що у осіб, схильних до рефлексивності, достовірно нижчі показники гіпертимності, комунікабельності та циклотимності, водночас вони більш тривожні, дистимічні, емотивні та збудливі. Емпірично виділено чотири підтипи осіб, схильних до рефлексивності: гіпертимно-домінантні, активно- імпульсивні, рефлексивно-тривожні, нейротично-застрягаючі. Для типу профілю з низьким рівнем рефлексивності виділено три підтипи: гіпертимно-імпульсивний, активно-збалансований та емотивно- педантичний. Описано індивідуальні характеристики та особливості поведінкових проявів осіб з високою і низькою рефлексивністю, які варто враховувати у процесі супроводу. Виокремлено діагностичні маркери профілів рефлексивності, які можуть застосовуватись для експрес діагностики. До маркерів профілю осіб, схильних до рефлексії, віднесено такі: прагнення контролю і аргументації; слабкість механізмів психологічного захисту (насамперед витіснення); низька комунікабельність; прояви тривожності і нестабільності у емоційно значущих ситуаціях та тяжіння до правил, ритуалів, традицій і усталених моделей поведінки (як захисний механізм). До діагностичних маркерів типу профілю «не схильних до рефлексивності» віднесено: готовність приймати на віру недостовірну інформацію, якщо вона відповідає очікуванням; відмову від планування своїх дій і прогнозування їх наслідків; імпульсивність і агресивність у просуванні своїх переконань; авантюризм, готовність до ризику.

Татьяна Юрьевна Богомолова – кандидат социологических наук, заведующий, Отдел социальных проблем, Институт экономики и организации промышленного производства СО РАН; доцент, кафедра общей социологии, Новосибирский национальный исследовательский государственный университет. Адрес: 630090, Новосибирск, проспект Академика Лаврентьева, д. 17. E-mail: bogtan@rambler.ru Татьяна Юрьевна Черкашина – кандидат социологических наук, старший научный сотрудник, Институт экономики и организации промышленного производства СО РАН; заведующий, кафедра общей социологии, Новосибирский национальный исследовательский государственный университет. Адрес: Адрес: 630090, Новосибирск, проспект Академика Лаврентьева, д. 17. E-mail: touch@nsu.ru Цитирование: Богомолова Т.Ю., Черкашина Т.Ю. (2018) Институционально-экономический контекст формирования нефинансового богатства российских домохозяйств: от приватизации к приобретению // Мир России. Т. 27. № 2. С. 62–89. DOI: 10.17323/1811-038X-2018-27-2-62-89 В статье соотнесены институциональные условия и результаты формирования в динамике нефинансового богатства домохозяйств в новейшей истории России. Индикаторами процесса формирования нефинансового богатства домохозяйств выступили обеспеченность ключевыми нефинансовыми активами и профиль стратификации домохозяйств по количеству активов в собственности. В исследовании для описания институционального фона формирования нефинансового богатства населения в 1991–2014 годах использована государственная и ведомственная статистика о приватизации предприятий, жилья, сельскохозяйственной земли, строительстве жилья, производстве и продаже автомобилей. На данных Российского мониторинга экономического положения и здоровья населения НИУ ВШЭ выполнены расчеты, отражающие эволюцию в 1994–2014 годах численности домохозяйств, которые обладают тем или иным нефинансовым активом, а также демонстрирующие концентрацию активов в домохозяйствах. Показано, что к концу 1990-х годов приватизация национального богатства как механизм массового превращения населения в обладателей нефинансового богатства себя исчерпала. Рост доходов населения с середины первой декады 2000-х годов сопровождался развитием потребительского кредитования, государственными программами по увеличению жилищного строительства и производства автомобилей. Эти институциональные стимулы создали для российских домохозяйств не только возможности, но и риски для формирования нефинансового богатства через приобретение собственности. В течение 1994–2014 годов поступательно увеличивалась доля домохозяйств, владеющих жилищными активами и транспортными средствами, в то время как доля собственников земельных участков и производственных активов сокращалась. В рассматриваемый период существенно уменьшилась доля домохозяйств, не обладающих нефинансовыми активами; параллельно наблюдалась тенденция к поляризации: росла относительная численность домохозяйств с одним активом в собственности и домохозяйств, имеющих более трех активов.

кибун Н. Д. Соціокультурний компонент професійної мовленнєвої компетентності майбутніх фахівців туристичного профілю. У статті з’ясовано та обґрунтовано зміст соціокультурного компонента професійної мовленнєвої компетентності майбутніх фахівців туристичного профілю. Уточнено поняття «соціокультурна компетентність майбутніх фахівців туристичного профілю», що містить знання студентів про теорію мовних одиниць, у тому числі з національно-культурним компонентом, семантики мовних одиниць і вміння використовувати їх відповідно до соціально-мовленнєвої ситуації. Визначено засоби формування соціокультурної компетентності майбутніх фахівців туристичного профілю: є активне використання в освітньому процесі технічних засобів навчання, наочності, текстів. Доповнено критерії відбору текстового дидактичного матеріалу в мовній підготовці майбутніх фахівців туристичного профілю. Обґрунтовано доцільність забезпечення міждисциплінарного зв’язку українська мова – іноземна мова, що актуалізує поняття «міжкультурна компетентність майбутніх фахівців туристичного профілю».

У статті розглядається значення адаптивної культури студентів у процесі фахової підготовки майбутніх соціальних працівників, презентуються результати експрес-діагностики симптомокомплексів адаптивної культури особистості за допомогою технологічного підходу “Кваліметричний профіль”. На основі системно-синергетичного підходу здійснено компонентно-структурний, функціональний аналіз феномену “адаптивна культура особистості”, обґрунтовано зміст поняття “адаптивна культура особистості” в цілісній системі її інтегративних якостей; визначено критерії та показники рівнів сформованості адаптивної культури особистості.З’ясовано, що вивчення рівня сформованості адаптивних властивостей необхідно здійснювати на особистісному рівні, аналізуючи та зіставляючи окремі аспекти цілісного розвитку загальної й адаптивної культур студента. У їх формуванні простежуються активні центри – домінування позитивного роз¬витку чи “западання” окремих якостей, що виступає результатом попереднього включення студентів у відповідні адаптивні аспекти стосунків. Результати дослідження засвідчили, що застосування експрес-діагностики симптомокомплексів адаптивної культури за допомогою технології “Кваліметричний профіль” дає змогу оперативно визначати співгармонійність у розвитку адаптивних властивостей студентів, здійснювати відповідну корекційну діяльність.

У статті розглянуто соціально-психологічну структуру синдрому професійного вигорання фахівців соціономічного профілю, а саме у працівників Національної поліції України. Наголошується, що особливої уваги заслуговують соціономічні професії, які передбачають постійну взаємодію та безпосереднє спілкування в процесі професійної діяльності, а до представників цих професій висуваються підвищені вимоги, оскільки об’єктом їх праці є інші люди. Екстремальність, напруженість, підвищена небезпека, відповіда-льність за вчинені дії - все це, може спричинити виникнення у працівників Національної поліції України станів емоційного напруження, фізичного та психічного виснаження, професійних стресів тощо. Визначено, що найчастіше у працівників Національної поліції України виникають спалахи роздратування, які призводять до конфліктних ситуацій. Для професіоналів з відсутністю або незначним емоційним вигоранням характерне гармонійне співвідношення цих компонентів у системі життєвих орієнтацій і переважання таких термінальних цінностей, як «духовний спокій», «активне творче життя» та «активна соціальна думка». У працівників з частково або повністю сформованим синдромом професійного вигорання виявляється неузгодженість у системі життєвих орієнтацій і домінуванні термінальних цінностей – «збереження власної індивідуальності», «розвиток себе» та «високе матеріальне становище». Показано, що редукція особистих звершень проявляється як зниження відчуття компетентності в роботі, незадоволеність собою та своїми проявами, зменшення цінності своєї професійної діяльності, зухвале сприйняття себе як професіонала й особистості в цілому. При цих показниках у людини поступово знижується як професійна, так й особиста самооцінка, з’являється відчуття власної неспроможності та байдужості до своїх професіональних обов’язків. Ключові слова: професійне вигорання, професійна мотивація, демотивація, професійна деформація, психічне здоров’я, емоційне напруження, невротичні реакції, психопрофілактика.

Запропоновано систему профілювання вразливостей при керуванні розумним будинком, яка на відмінну від відомих залучає враховує особливості архітектури розумного будинку та залучає методологію оцінки ризиків OCTAVE, із обрахунком відносної оцінки ризику, що дозволило розробити профілі загроз та вразливостей для підвищення стійкості проектованих систем розумних будинків.

Об’єктом дослідження є структурний синтез підсистем первинних перетворювачів. Предметом дослідження є методи структурного синтезу підсистем первинних перетворювачів. Метою даної роботи є удосконалення методу функціонування системи структурного синтезу підсистем первинних перетворювачів.

Остеопатия – сравнительно новое, но активно развивающееся медицинское направление в России, имеющее свой специфический объект воздействия в организме – обратимые структурно-функциональные нарушения (соматические дисфункции). В монографии дается современное, основанное на последних достижениях медицинской науки, представление об этиологии и патогенезе соматических дисфункций, их классификация, описаны специальные тесты для их выявления, особый акцент делается на роли соединительной ткани. Анализируются механизмы мультинаправленного действия остеопатической коррекции на организм, лежащие в основе восстановительного эффекта, подробно освещены результаты остеопатической коррекции при различных заболеваниях у взрослых и детей, очерчены границы применения остеопатической коррекции. В книге достаточно полно представлены особенности и преимущества остеопатической коррекции, ее место в системе здравоохранения. Книга может быть полезна практикующим врачам различного профиля, преподавателям медицинских вузов, ординаторам, аспирантам и студентам, а также специалистам, работающим в области фундаментальных медико-биологических дисциплин.