To see the other types of publications on this topic, follow the link: Професор кафедри.
Journal articles on the topic 'Професор кафедри'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Професор кафедри.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Urbanovych, A. S., O. V. Safonova та R. D. Makar. "КАФЕДРА ЕНДОКРИНОЛОГІЇ ЛЬВІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО: ІСТОРІЯ ТА СЬОГОДЕННЯ". Медична освіта, № 1 (8 травня 2019): 172–75. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.1.10103.
Full textAbstract:
Мета роботи – відтворити й проаналізувати основні етапи становлення кафедри, висвітлити основні напрямки педагогічної та наукової діяльності.
 Основна частина. Кафедра ендокринології – одна з перших в Україні як окремий підрозділ – була створена 1978 року на базі Львівського обласного ендокринологічного диспансеру; її очолив доктор медичних наук, професор Я. І. Томашевський. Головним напрямом створеної ним наукової школи стали дослідження станів гормональної регуляції процесів гліколізу та глюконеогенезу на етапах формування цукрового діабету, патології щитоподібної залози, автоімунного поліендокринного синдрому. Під керівництвом доктора медичних наук, професора О. О. Сергієнка, який завідував кафедрою з 1999 до 2013 року, здійснювалися дослідження порушень метаболізму при цукровому діабеті. У 2014 році кафедру очолила доктор медичних наук, доцент А. М. Урбанович, її наукові дослідження стосуються патогенезу серцево-судинних захворювань при цукровому діабеті та ожирінні, ролі гормонів жирової тканини у розвитку ендокринопатій. Проаналізована діяльність та наведені основні досягнення кафедри на сучасному етапі.
 Висновок. Аналіз історичного досвіду становлення і розвитку кафедри ендокринології засвідчив існування тривалої традиції формування професорсько-викладацького колективу, фахової підготовки лікарів-ендокринологів, єдності та постійного взаємозв’язку всіх видів діяльності у становленні цієї категорії спеціалістів.
2
Огоновський, Р. З. Огоновський, В. Гриновець, В. Синиця та О. Ріпецька. "60 РОКІВ СТОМАТОЛОГІЧНОМУ ФАКУЛЬТЕТУ ЛЬВІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМ. ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО". Експериментальна та клінічна стоматологія 4, № 3 (2019): 63–67. http://dx.doi.org/10.35339/ecd.4.3.63-67.
Full textAbstract:

 
 
 У 2018 році стоматологічний факультет Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького відзначає 60 років від часу створення. За цей час факультет став потужним центром з підготовки лікарів-стоматологів і його здобутками сьогодні можна пишатися. Створення стоматологічного факультету в ЛДМІ був своєрідним підсумком багаторічних старань не одного покоління університетських професорів, лікарів-стоматологів та громадян у Львові та які науковими здобутками і своєю працею впродовж ХІХ–ХХ сторіччя створили відповідні умови. Адже навчальна дисципліна «Мистецтво зуболікування (одонтологія)» вперше з’явилася у навчальних планах студентів-медиків Львівського університету ще в 1828 році. Її почав викладати професор «одонтології» Карл Прокоп Каліґа, а згодом продовжив хірург, магістр зуболікування Вінцент Штраскі. Професор Каліґа написав книгу «Про хвороби зубів і засоби їх лікування», яка була видана у Відні (1838), Львові (1840) та Мілані (1841).
 З 1902 року стоматологію викладав доцент (згодом професор) Андрій Ґонька. У 1907 році розпочинає роботу амбулаторія дентистики Львівського університету, метою якої було надання безкоштовної стоматологічної допомоги населенню. Разом з професором А. Ґонькою працював доцент Теодор Богосєвіч, який після смерті професора у 1909 році протягом певного часу керував клінікою та читав курс стоматології.
 Згодом клініка отримує назву інституту дентистики та фактично набуває статусу сучасної кафедри, яку з 1913 до 1941 рр. очолював професор Антон Цєшинський. Він першим запропонував правило ізометрії в рентґенології (прицільний знімок зуба) та метод місцевого знеболення новокаїном з адреналіном (1906), був автором першого в світі атласу (1907) та підручника (1911) з рентґенстоматології, праць з реорганізації стоматологічної освіти, виокремлення стоматології як самостійної галузі природничих наук тощо. Вагомий внесок професора А. Цєшинського у розвиток світової стоматологічної науки засвідчує те, що у 1936 році він був удоcтоєний міжнародної нагороди Світової Федерації Дентистів (FDI) – Дипломом і Золотою Медаллю Міллера. У липні 1941 року Антон Цєшинський був розстріляний гестапо разом з іншими львівськими професорами на Вулецьких пагорбах.
 У 1958 році в Львівському державному медичному інституті було відкрито стоматологічний факультет. Першим деканом стоматологічного факультету став Олександр Васильович Коваль – перший головний лікар стоматологічної клініки ЛДМІ, голова наукового товариства стоматологів у Львові, головний стоматолог обласного відділу охорони здоров'я, перший після війни львівський доктор медичних наук у галузі стоматології.
 Деканами стоматологічного факультету у різний час за минулі 60 років були професори О.В. Коваль (1960–1966, 1968–1972 рр.), О.Я. Ухов (1966–1968 рр.), Г.С. Чучмай (1972–1974, 1978– 1979 рр.), Є.В. Гоцко (1974–1978, 1979–1992 рр.), І.М. Готь (1992–2005), Р.М. Ступницький (2005–2012). У 2012 р. на посаду декана був обраний д-р мед. наук, проф. Р.З. Огоновський [6]. Сьогодні у складі факультету функціонує десять кафедр (п’ять – профільних) та базова стоматологічна поліклініка університету. Тут працює 19 професорів, 17 докторів медичних наук, 55 доцентів, 84 кандидати наук, 45 асистентів. За 60 років роботи факультету освіту здобуло біля 8 тис. лікарів-стоматологів. Серед студентів були представники 40 країн світу. Зараз тут навчається понад 1060 студентів, зокрема близько 200 іноземців. Факультет готує лікарів-стоматологів загальної кваліфікації. Випускники Львівської школи стоматології очолюють кафедри у вищих навчальних закладах Києва, Одеси, Вінниці та інших міст України, а також за кордоном, працюють на державній службі різних рівнів, проявили себе у мистецтві та спорті.
 
 
3
Івашків, В. "Перший професор кафедри української словесності". Дзвін, № 7 (2008): 125–31.
Find full text
4
Біденко, Н. В., та О. І. Остапко. "Натхненний шлях педагога, науковця, лікаря. До ювілею професора Хоменко Лариси Олександрівни". CLINICAL DENTISTRY, № 4 (11 березня 2022): 67–69. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2021.4.12793.
Full textAbstract:
Резюме. Стисло представлено трудовий і науковий шлях професора Л. О. Хоменко, першої завідувачки кафедри дитячої терапевтичної стоматології та профілактики стоматологічних захворювань Національного медичного універститету імені О. О. Богомольця, заслуженого діяча науки і техніки України. Професор Л. О. Хоменко зробила великий внесок у становлення і розвиток дитячої стоматології в Україні.
5
Єгрешій, Олег, та Руслан Делятинський. "РЕГІОНАЛЬНА НАУКОВО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ “ЄПИСКОП ЮЛІАН ПЕЛЕШ В РЕЛІГІЙНО-ЦЕРКОВНОМУ І ГРОМАДСЬКОМУ ЖИТТІ УКРАЇНИ” (до 175-річчя від дня народження)". Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис "Галичина", № 31 (28 грудня 2018): 224–26. http://dx.doi.org/10.15330/gal.31.224-226.
Full textAbstract:
3 січня 2018 р. відомому українському релігійно-церковному і громадському діячеві, першому єпископу Станиславівської єпархії Юліанові Пелешу виповниться 175 років. З метою збереження історичної пам’яті про релігійного діяча, належного відзначення ювілею ієрарха Івано-Франківський богословський університет імені св. Івана Золотоустого разом з Прикарпатським національним університетом імені Василя Стефаника за підтримки Івано-Франківського Архієпархіального управління УГКЦ та Івано-Франківської обласної державної адміністрації провели регіональну науково-практичну конференцію.
 Співголовами конференції виступили Кир Володимир Війтишин – Архиєпископ і Митрополит Івано-Франківський УГКЦ, Ігор Цепенда – ректор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, доктор політичних наук, професор. Членами організаційного комітету були: доктор східного канонічного права, ректор Івано-Франківського богословського університету імені св. Івана Золотоустого Олександр Левицький, габілітований доктор богослов’я, віце-ректор з наукової роботи Івано-Франківського богословського університету імені св. Івана Золотоустого Річард Горбань, доктор історичних наук, професор кафедри етнології і археології, декан факультету історії, політології і міжнародних відносин Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Микола Кугутяк, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії України факультету історії, політології і міжнародних відносин Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Ігор Райківський, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України факультету історії, політології і міжнародних відносин Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Олег Єгрешій, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України факультету історії, політології і міжнародних відносин Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Андрій Королько, доктор історичних наук, професор кафедри документознавства та інформаційної діяльності Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу Олег Малярчук та кандидат історичних наук, викладач кафедри гуманітарних і фундаментальних дисциплін Івано-Франківського навчально-наукового інституту менеджменту Тернопільського національного економічного університету, науковий співробітник Інституту історії Церкви Івано-Франківського богословського університету імені св. Івана Золотоустого Руслан Делятинський.
6
Danylo Halytsky Lviv National Medical University, Department of histology, cytology and embryology. "To the anniversary of Professor Antonina Mykhailivna Yashchenko." Morphologia 15, no. 1 (2021): 88–89. http://dx.doi.org/10.26641/1997-9665.2021.1.88-89.
Full textAbstract:
3 1 січня виповнилося 75 років від дня народження та 38 років наукової та педагогічної діяльності доктора медичних наук Ященко Антоніни Михайлівни, професора кафедри гістології, цитології та ембріології Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького. У 1964 році закінчила Львівське медичне училище №1. У 1965 році вона вступає до Львівського державного університету ім. Івана Франка на біологічний факультет. Ще у студентські роки під час виконання курсових і дипломних робіт проводила наукові дослідження з використанням гістологічних методів. Після закінчення університету працювала у лабораторії експрес-діагностики реанімаційного відділення клінічної лікарні Львівської залізниці. У цей час з’явилися перші наукові публікації, що стосувалися дослідження підшлункової залози при панкреатитах. 
 1982 року Антоніна Михайлівна була обрана за конкурсом на посаду асистента кафедри гістології, цитології та ембріології ЛНМУ. У 1986 році захистила кандидатську дисертацію «Гистофизиология подчелюстных слюнных желез потомства при нарушении баланса тиреоидных гормонов материнского организма», у якій вперше були описані процеси розвитку підщелепних слинних залоз потомства за умов гіпотирозу материнського організму, показаний процес становлення їх ендокринної функції. Визначну роль у науковому житті ювелярки відіграла ерудована і цікава особистість – професор Є.С. Детюк, під керівництвом якої була виконана і захищена дисертація. 
 Після обрання у 1992 році на посаду доцента кафедри гістології, цитології та ембріології Антоніна Михайлівна активно включилася у навчально-методичну роботу кафедри: за її авторства опублікована низка методичних рекомендацій для студентів медичного та стоматологічного факультетів. У 1998 році за її співавторства вийшов друком навчально-методичний посібник для студентів стоматологічного факультету «Атлас мікроанатомії органів ротової порожнини», до складу якого увійшли фрагменти її власних наукових досліджень і який у 1999 році був відзначений нагородою Ярослава Мудрого Академії наукН вищої школи України. У 2004 році Антоніна Михайлівна захистила докторську дисертацію «Лектини як маркери в нормі і патології», у якій відображено можливості використання методів лектиногістохімії у процесах диференціації клітин та діагностиці патологічних процесів.
 Основним науковим напрямком Антоніни Михайлівни є вивчення вуглеводних детермінант як сигнальних молекул у процесах міжклітинної взаємодії, диференціації та проліферації клітин органів травної, ендокринної, репродуктивної систем експериментальних тварин та людини у процесі онтогенезу, порівняльно-видовому аспекті та патологічних процесах. Результатом наукових пошуків Антоніни Михайлівни стали наукові статті, кількість яких понад 250, у тому числі 2 авторських свідоцтва на винаходи. Під її керівництвом захищено 9 кандидатських дисертації. Професор А.М.Ященко – співавтор Національних підручників з гістології, цитології та ембріології для студентів медичного (2018 р.) і стоматологічного (2020 р.) факультетів.
 Професор Ященко А.М. читає лекції на медичному та стоматологічному факультетах університету. Її лекції базуються на принципах проблемного навчання, носять інтерактивний характер, збагачені новими фактами молекулярної біології, біохімії, генетики та клінічної морфології. Антоніна Михайлівна виступала з науковими доповідями на конгресах та конференціях, які проводилися в Україні та за її межами.
 Блискучий лектор, Антоніна Михайлівна вміє захопити студентів та залучити їх до наукового пошуку. Створений під її керівництвом науковий студентський гурток є гордістю кафедри. Серія наукових студентських робіт, які проводились під її керівництвом з використанням методів лектиногістохімії відзначені нагородою Національної академії медичних наук України.
 За її участю виконувались фрагменти наукових робіт присвячених дослідженню органів і тканин з використанням методів лектиногістохімії не тільки суміжних кафедр університету, а й інших вузів України та близького зарубіжжя. 
 Значну консультативну допомогу професор А.М. Ященко надавала при виконанні багатьох кандидатських та докторських дисертацій.
 Високий науковий рівень Ювілярки, організаторські здібності, активна життєва позиція, творчий науковий підхід у вирішенні поставлених завдань, доброзичливість та вимогливість до себе визначають високий авторитет та повагу серед викладачів, співробітників та студентів університету.
7
Kolektyv, Tvorchyy. "Професора Віктора Павловича Польового до 55-річчя від дня народження". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 4 (5 січня 2019): 119–20. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2018.4.9727.
Full textAbstract:
55-річний ювілей зустрічає завідувач кафедри загальної хірургії Вищого державного навчального закладу України “Буковинський державний медичний університет”, лауреат Премії імені Володимира Залозецького, доктор медичних наук, професор Польовий Віктор Павлович.
8
"Юрій Іванович Решетілов (до 60-річчя з дня народження)". GASTROENTEROLOGY, № 1.47 (1 січня 2013): 90–91. http://dx.doi.org/10.22141/2308-2097.1.47.2013.86254.
Full textAbstract:
Завідувач кафедри сімейної медицини та гастроентерології державного закладу «Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України» доктор медичних наук, професор Юрій Іванович Решетілов 16 березня 2013 року відсвяткував своє 60-річчя.
9
Of journal "Morphologia", Editorial office. "ЧЕТВЕРТА ВСЕУКРАЇНСЬКА НАУКОВО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ З МІЖНАРОДНОЮ УЧАСТЮ «ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА СУЧАСНОЇ МОРФОЛОГІЇ» ДНІПРО - 2020". Morphologia 14, № 4 (2021): 122–24. http://dx.doi.org/10.26641/1997-9665.2020.4.122-124.
Full textAbstract:
Конференція присвячена 150-й річниці від дня народження професора В.П. Карпова – засновника кафедри гістології та першого ректора Дніпропетровської (Катеринославської) медичної академії.4-6 листопада 2020 року на базі ДЗ «ДМА» відбулась Четверта Всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю «Теорія та практика сучасної морфології», яка проводилась в онлайн-режимі та була присвячена 150-й річниці від дня народження професора В.П. Карпова – засновника кафедри гістології та першого ректора Дніпропетровської (Катеринославської) медичної академії. Перед початком конференції голова оргкомітету Ігор Твердохліб повідомив, що в її засіданнях беруть участь учасники з понад 150 кафедр і підрозділів із різних навчальних, наукових і клінічних установ України та інших країн. Відкриття розпочалось з промови голови конференції, ректора академії, в якій Тетяна Перцева наголосила на інтеграційному векторі конференції, зазначила важливість проведення подібних заходів для формування як фундаментальних, так і клінічних досліджень, а також окреслила сучасні світові тенденції розвитку морфології та основні шляхи його реалізації в нашій академії. З привітальним словом до делегатів конференції звернулись: голова програмного комітету конференції професор Ігор Шпонька; президент Наукового товариства анатомів, гістологів, ембріологів та топографоанатомів України член-кореспондент НАМН України, професор Юрій Чайковський; президент Асоціації патологів України професор Сергій Гичка. На першому пленарному засіданні з доповідями виступили Олександр Луцик (Львів), Сергій Гичка (Київ), Тетяна Христенко (Запоріжжя), Олена Дядик (Київ), Петро Гриценко (Дніпро), Наталія Мар’єнко й Олександр Степаненко (Харків), які висвітлили основні досягнення вітчизняних морфологічних шкіл у співробітництві з вченими інших країн. Особливо цікавими для учасників конференції були круглі столи та майстер-класи, що були проведені Сергієм Луговським (Київ) і Олександром Бондаренком (Дніпро). Матеріали своїх досліджень також представили зарубіжні дослідники – Катерина Федіна (Гродно, Бєларусь), Антон Гапонов (Єкатеринбург, Російська Федерація). Результати клінічних досліджень з використанням морфологічних методів у галузі травматології надала Тетяна Зуб (Дніпро). На завершення першого дня конференції відбулася вільна дискусія щодо медико-біологічних досліджень у сучасному світі та ефективного співробітництва, яку провів Артур Інджикулян (Бостон, США). Наступний день конференції розпочався з майстер-класу та доповіді Олександра Ковальчука (Київ) щодо особливостей використання імерсивних технологій в медичній освіті та практиці, а також Ніни Бондаренко (Дніпро) про застосування трансмісійної електронної мікроскопії в сучасних наукових дослідженнях. Продовженням роботи конференції стали повідомлення зарубіжних колег Катерини Мостової (Єкатеринбург, Російська Федерация) і Марини Шабалєвої (Гомель, Бєларусь), які були пов’язані з розвитком інформаційних і дистанційних технологій викладання базових морфологічних дисциплін. На завершальному засіданні голова оргкомітету Ігор Твердохліб підбив підсумки наукового заходу, висловив подяку всім його організаторам і учасникам, окреслив основні позиції резолюції, а також запросив до участі у подібному заході на базі ДЗ «ДМА» наступного року. Повний відеозапис конференції опублікований за посиланнями: https://youtu.be/OCI1MYUH7ss (перший день);https://www.youtube.com/watch?v=9KjTYs3OMLc&t=7190s (другий день).Основні матеріали конференції – на її офіційному сайті:https://sites.google.com/a/dsma.dp.ua/confmorphology/materiali-konferenciie/konferencia-2020-roku
10
ПЛАХТІЙ, Маріанна, та Тетяна СУЛЯТИЦЬКА. "ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ ТА ІСТОРІЯ ЛОГІКИ: СПІЛЬНІ ТА ВІДМІННІ ПЕРСОНАЛІЇ". Human Studies a collection of scientific articles Series of «Philosophy», № 44 (20 травня 2022): 235–47. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4700.44.15.
Full textAbstract:
Метою статті є дослідити особливості формування логіки у контексті напрямів її розвитку в Україні, виявити спільні та відмінні персоналії в історії філософії та історії логіки на початку ХХ століття. Методологічними засадами дослідження стали історичний, компаративний методи та метод аналогії. Наукова новизна. Наприкінці ХІХ століття в межах логічної проблематики існувала велика кількість напрямів: логіка формальна, логіка індуктивна, логіка і теорія знання, логіка математична, психологічний напрямок у логіці. Розвиток логіки як філософської дисципліни вийшов за межі академічного філософствування. Вдалим прикладом існування кількох напрямів розвитку логіки в одному вітчизняному вищому навчальному закладі є Новоросійський (Одеський) університет. Вагомими були здобутки професорів кафедри філософії Р. Орбінського, М. Грота, М. Ланге. Утім, утвердження напряму математичної логіки у вітчизняній науці відбулось завдяки професорам математики Новоросійського (Одеського) університету. Професор І. Слешинський перетворив університет у осередок популяризації математичної логіки й дослідження проблем алгебри логіки та об’єднав навколо зазначених наукових проблем молодих учених − С. Шатуновського, Є. Буніцького, В. Кагана, І. Тимченко. Проте поступ математичної логіки у Новоросійському університеті був призупинений у результаті переїзду І.Слешинського до Польщі, еміграції Є. Буніцького. Висновки. Історико-філософська реконструкція логічних досліджень у контексті розвитку вітчизняної математичної логіки на початку ХХ століття виявляє наукові дослідження поза межами академічного філософствування та фіксує вагомі досягнення професорів математики І. Слешинського, Є. Буніцького, С. Шатуновського у популяризації математичної логіки та формування окремого напряму досліджень.
11
Pakhomov, O. Y., U. V. Lykholat та V. V. Brygadyrenko. "Григорюк Іван Панасович – учений, наставник, педагог". Biosystems Diversity 19, № 2 (2011): 143–46. http://dx.doi.org/10.15421/011139.
Full textAbstract:
Іван Панасович Григорюк – визначний український вчений-біолог, доктор біологічних наук, членкореспондент НАН України, академік Академії наук Вищої школи України, заслужений діяч науки і техніки України, професор кафедри фізіології, екології рослин і біомоніторингу Національного університету біоресурсів і природокористування України Кабінету Міністрів України. З його імсно’ям ті пов’язаний розвиток фізіології, екології рослин і біотехнології як в Україні, так і далеко за її межами.
12
Board, Editorial. "До 80-річчя професора Т. А. Грошового". Фармацевтичний часопис, № 4 (17 лютого 2022): 82–86. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2021.4.12749.
Full textAbstract:
26 листопада 2021 року святкує своє 80-річчя доктор фармацевтичних наук, професор Тарас Андрійович Грошовий. Грошовий Тарас Андрійович – доктор фармацевтичних наук, професор, видатний український вчений у галузі фармації, завідувач кафедри управління та економіки фармації з технологією ліків Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського, засновник наукової школи застосування математичного планування експерименту при фармацевтичних дослідженнях в Україні – підготував 3 докторів і 27 кандидатів фармацевтичних наук, співрозробник 5 лікарських засобів, автор і співавтор понад 600 наукових праць, 3 монографій, 3 посібників, 29 патентів на винаходи і корисні моделі, у різний час – член спеціалізованих вчених рад на здобуття наукових ступенів кандидата і доктора фармацевтичних наук при Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького, Запорізькому державному медичному університеті, Національному фармацевтичному університеті, Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, Державному науковому центрі лікарських засобів.
13
Kolektyv, Tvorchyy. "СВІТЛІЙ ПАМ’ЯТІ ВИДАТНОГО ВЧЕНОГО ЮРІЯ ІВАНОВИЧА ГУБСЬКОГО". Medical and Clinical Chemistry, № 2 (11 липня 2019): 110–11. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v.i2.10303.
Full textAbstract:
З глибоким сумом сповіщаємо, що 18 травня 2019 р. після тяжкої хвороби на 74-му році пішов з життя Юрій Іванович Губський – доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України, заслужений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри паліативної та хоспісної медицини Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, начальник науково-координаційного управління Президії НАМН України, завідувач відділу біохімічної фармакології Інституту фармакології та токсикології НАМН України. Перестало битися серце видатного вченого, прекрасного педагога, доброї та чуйної людини, вірного друга і хорошого товариша. Усі, хто працював і знав Юрія Івановича, залишать про нього найкращі та світлі спогади
14
Kirieieva, Daria, та Svitlana Shevchuk. "НИКУЛА ТАРАС ДЕНИСОВИЧ — ШЛЯХИ ЖИТТЯ". Actual Problems of Nephrology, № 29 (14 грудня 2021): 66–70. http://dx.doi.org/10.37321/nefrology.2021.29-07.
Full textAbstract:
Вступ. 5 січня 2021 року виповнилося 85 років з дня народження Никули Т.Д., науковця, завідувача кафедри пропедевтики внутрішньої медицини №2, лікаря, видатного представника професорсько-викладацького склада Національного медичного університету імені О.О Богомольця, життєвий шлях якого висвітлений в цій роботі.Мета роботи. Дослідження історичних даних про життя та наукові дослідження Никули Тараса Денисовича, його внесок в медицину.Матеріали та методи. Аналіз літератури та статей, що містять біографічні дані про Т.Д. Никулу, аналіз його наукових робіт.Результати та їх обговорення. Тарас Денисович Никула — видатний український науковець, лікар, професор, завідувач кафедри пропедевтики внутрішньої медицини №2 з 1988 по 2014 роки, талановита людина, автор 933 наукових робіт, у тому числі 54 винаходів, 74 навчальних посібників, монографій, підручників. Він вніс свій вклад в розвиток вітчизняної та світової медицини, зокрема таких галузей як гастроентерологія, нефрологія, кардіологія, ревматологія. Він не тільки здобував нові наукові дані, але і поширював їх серед медичної спільноти, створив школу нефрологів, був головним редактором щорічника “Актуальні проблеми нефрології”.Висновки. В українській медицині є науковці, якими ми можемо пишатися, Т.Д. Никула зробив величезний вклад в розвиток медичної науки та передав свій досвід наступним поколінням лікарів.
15
Ботушанський, Василь, та Олександр Добржанський. "Тридцятирічний ювілей кафедри історії України Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича". History Journal of Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University, № 52 (15 грудня 2020): 6–25. http://dx.doi.org/10.31861/hj2020.52.6-25.
Full textAbstract:
У статті з нагоди 30-річчя кафедри історії України Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича висвітлюється пройдений нею шлях: заснування, формування колективу, керівництва, кардинальне оновлення освітніх програм, дисциплін, забезпечення навчальною літературою. Велика увага приділена науковій роботі, методології, тематиці, діяльності наукових шкіл буковинознавства і козакознавства, захисту дисертацій, публікації наукових досліджень, використання їх у навчальній роботі.У статті простежено науковий і творчий шлях упродовж тридцятирічного періоду існування (1990 – 2020 рр.) одного з провідних підрозділів ЧНУ імені Юрія Федьковича – кафедри історії України.Ще із створенням у 1875 р. в Чернівцях австрійського університету у ньому на філософському факультеті читалася така дисципліна, як історія, в основному історія Австрії, західноєвропейська історія, при цьому згадувалося і про Україну та українців. Тільки при відновленні роботи Чернівецького університету восени 1944 р. було дозволено тимчасово створити кафедру історії УРСР, але у 1949 р. вона була об’єднана з кафедрою історії СРСР.У період хрущовської «відлиги» на прохання керівництва факультету, університету кафедру історії СРСР було перейменовано на кафедру СРСР і УРСР. Це дещо сприяло у навчальній і особливо у науковій роботі кафедри: майже всі науковці цієї кафедри перейшли на тематику з історії України.Кафедра історії України на тодішньому історичному факультеті Чернівецького державного (нині національного) університету імені Юрія Федьковича почала діяти з 1990/91 н.р. під керівництвом кандидата історичних наук (далі – к.і.н.), доцента (далі – доц.), з 1996 р. – доктора історичних наук (далі – д.і.н.), з 1998 р. – професора (далі проф.) Василя Ботушанського (по 2005 р.). У 2005 – 2015 рр. кафедру очолював проф. Олександр Добржанський, з 2016 і понині – В. Ботушанський.З 1997 по 2018 р. кафедра видавала щорічний фаховий збірник наукових праць «Питання історії України», у якому було вміщено 884 публікації.Кафедра причинилася до важливої справи – підготовки молодих фахівців-істориків, обговорюючи щороку по кілька дисертацій на предмет рекомендації їх до захисту, даючи при цьому цінні поради як з боку наукових керівників, так і з боку рецензентів.
16
Боярська-Хоменко, А. В., С. Т. Золотухіна та Л. А. Штефан. "ВИХОВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КАФЕДРИ ОСВІТОЛОГІЇ ТА ІННОВАЦІЙНОЇ ПЕДАГОГІКИ". Теорія та методика навчання та виховання, № 51 (2021): 35–43. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2021.51.04.
Full textAbstract:
У статті на основі аналізу діяльності кафедри освітології та інноваційної педагогіки розкрито її виховний потенціал. Підкреслено, що саме кафедра має створювати умови для розкриття здатності її членів чітко організовувати процес якісної підготовки здобувачів вищої освіти (першого-третього рівнів), впливати на формування особистості майбутніх фахівців, а також забезпечувати комфортну атмосферу для роботи і відпочинку співробітників. Установлено, що першими очільниками кафедри педагогіки були професори А. Валицький, М. Лавровський, пізніше – Т. Гарбуз, І. Синепол, С. Литвинов, М. Григорьєв. Саме вони доклали зусиль для повноцінного становлення кафедри педагогіки. Подальший її інтенсивний розвиток відбувся в період управління професорами А. Зільберштейном, Л. Поповою, доктором педагогічних наук, професором І. Федоренком, докторами педагогічних наук, професорами, членами-кореспондентами НАПН України В. Лозовою, А. Троцко. З’ясовано, що виховний потенціал, як «комплекс засобів», «резерви», «потужність» є основними показниками кафедри, члени якої об’єднані спільними ідеями, віддані служінням професії, педагогічній науці на основі взаємодовіри, взаємоповаги, взаємопідтримки. У статті визначено і схарактеризовано умови, за яких здійснюється реалізація виховного потенціалу кафедри: знання і шанобливе ставлення до історії кафедри; урахування науково-педагогічного досвіду очільників і провідних науковців кафедри; наявність наукових шкіл, продуктивність їх діяльності; потужний склад кафедри, який ініціює і реалізує стратегію і місію університету; організаційно-методичне забезпечення роботи кафедри, що дисциплінує і стимулює викладачів до активної діяльності; персональна унікальність членів кафедри. На конкретних прикладах показано ефективність реалізації виховного потенціалу кафедри: високі показники у науковій діяльності; посилення особистісної ініціативи членів кафедри у розробці наукових проєктів, грантів, навчальних дисциплін; застосування інноваційних технологій; посилення індивідуальної роботи із здобувачами всіх рівнів; запровадження заходів заохочення викладачів і традицій кафедри.
17
Станіслав, Ольга, та Дмитро Бритвін. "РОЗВИТОК ОРФОГРАФІКИ, ГРАФОСТИЛІСТИКИ І ФРАНКОФОНІЇ В УКРАЇНІ". Актуальні питання іноземної філології, № 13 (22 червня 2021): 147–51. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-13-24.
Full textAbstract:
У статті йдеться про справжнього інтелектуала, відомого українського вченого-романіста, талановитого викладача, завідувача кафедри романської філології інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктора філологічних наук, професора, заслуженого працівника освіти України Крючкова Георгія Георгійовича. Понад пів століття Крючков Г. Г. удало поєднує викладацьку, наукову, просвітницьку та громадську діяльність. Професор благородно служить філології на ниві освіти, науки й культури, популяризує французьку мову та франкофонні цінності в Україні. Під керівництвом професора Крючкова Г. Г. захищена не одна кандидатська й докторська дисертації. Його знають і поважають у наукових колах України та за кордоном. Публікації професора часто цитуються, а його думки й ідеї надихають учених на нові наукові звершення та здобутки. Результати досліджень автора привернули увагу французьких, швейцарських, німецьких, нідерландських дослідників, які запропонували розпочати співпрацю з іноземними університетами. У своїй викладацькій діяльності Георгій Георгійович завжди приділяв багато уваги методиці викладання іноземних мов. Він був прихильником побудови підручників на комунікативній основі із застосуванням нових методів навчання іноземних мов і розробив власний системно-комунікативний підхід із подальшою іншомовною діяльністю. Крючков Георгій Георгійович постійно перебуває в науковому пошуку, бере участь у наукових конференціях, симпозіумах, круглих столах, колоквіумах, які проводяться в Україні та на теренах інших держав. Він започатковує все нові й нові науково-практичні й творчі проєкти, ініціює проведення франкофонних заходів різних рівнів. Георгій Георгійович – утілення образу справжнього науковця, викладача з великої літери, людини з активною суспільною позицією. Усі, кому поталанило з ним працювати, навчатися, спілкуватися тощо, поважають і цінують його за такі особистісні якості, як порядність та чесність, доброзичливість і тактовність, щирість та доброта. Наукова, педагогічна й громадська діяльність Крючкова Г. Г. відзначені нашою державою й Францією численними нагородами та подяками. На сьогодні Георгій Георгійович Крючков є одним із провідних українських романістів, який виховав декілька поколінь філологів і зробив значний внесок у вітчизняну гуманітаристику
18
Безручко, Олександр Вікторович. "доктор мистецтвознавства, доцент, професор кафедри кіно- телемистецтва (секція режисури кіно і телебачення) Київського національного університету культури і мистецтв". Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого, № 22 (29 травня 2018): 152–56. http://dx.doi.org/10.34026/1997-4264.22.2018.217182.
Full text
19
Крылова, А. Е., та О. А. Лаврентьева. "Будущее технологий высокочистых материалов в надежных руках профессионалов". ANALYTICS Russia 11, № 5 (2021): 348–52. http://dx.doi.org/10.22184/2227-572x.2021.11.5.348.352.
Full textAbstract:
Кафедра химии и технологии кристаллов РХТУ им. Д. И. Менделеева многие годы успешно ведет работу по подготовке специалистов для ведущих научных институтов и химических производств, которые занимаются выращиванием кристаллов. Объектами научных исследований являются диэлектрические и полупроводниковые кристаллы, среди которых лазерные, нелинейно-оптические, электрооптические и сцинтилляционные кристаллы, материалы для детектирования излучений и др. Об истории кафедры, успехах, достижениях, а также о планах и перспективах рассказывает заведующий кафедрой профессор Игорь Христофорович Аветисов.
20
Tarasenko, O. O. "Спогади В.Г. Авсєєнка про істориків університету Св. Володимира". Grani 19, № 2 (2016): 81–89. http://dx.doi.org/10.15421/1716027.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано автобіографічні спомини письменника, критика, публіциста, журналіста, мемуариста Василя Григоровича Авсєєнка (1842–1913) «Школьные годы. Отрывки из воспоминаний. 1852–1863» в яких пошановуються засновники історичної освіти і науки в Університеті Св. Володимира професори В. Я. Шульгін (1822–1878), П. В. Павлов (1823–1895), О. І. Ставровський (1809–1882), які започатковували і розвивали традиції школи істориків Університету Св. Володимира та які обіймають почесні місця серед викладачів і вчених України середини та другої половини ХІХ ст. Досліджено, як у спогадах В. Г. Авсєєнко виразно реконструює портрети професорів кафедри всесвітньої історії В. Я. Шульгіна та О. І. Ставровського, професора кафедри російської історії П. В. Павлова та як він згадує особливі риси, які визначали університетське життя під час його навчання у 1859–1863 роках. Установлено, як В. Г. Авсєєнко виявляє значення впливу представників школи істориків Університету Св. Володимира на студентство, що дозволяє глибше зрозуміти постаті істориків, які уособлювали та невтомно творили свій час.
21
Andreev, Alexandr Alexeevich, and Anton Petrovich Ostroushko. "Bialik Jacob R. (On the 100th anniversary of his birth)." Vestnik of Experimental and Clinical Surgery 9, no. 4 (2017): 340. http://dx.doi.org/10.18499/2070-478x-2016-9-4-340.
Full textAbstract:
Бялик Яков Романович (30.12.1916 – 15.04.2005) – хирург, педагог, майор медицинской службы, доктор медицинских наук (1968), профессор (1969). Родился в 1916 года в г. Житомир Волынской губернии. В 1939 году окончил Воронежский государственный медицинский институт (ВГМИ). В 1939-1941 гг. работал заведующим участковой больницы Аннинского района, заведующим хирургическим отделением завода № 61 в городе Липецке. Ведущий хирург Юго-западного, Сталинградского, Степного и 1-й белорусского фронтов, майор медицинской службы. С 1946 по 1971 годы прошел путь от ассистента кафедры детской хирургии до профессора кафедры факультетской хирургии. С марта 1971 года заведующий кафедрой общей хирургии ВГМИ.Автор более 120 научных работ по различным проблемам хирургии и урологии, в том числе монографий: «Гипертрофия предстательной железы» (Воронеж, 1955) и «Холецистопанкреатиты» (Ленинград, 1968). Под руководством профессора Я.Р. Бялика были защищены 4 кандидатские диссертации. Автор воспоминаний «Записки фронтового хирурга» (2003). Награжден орденами «Красной звезды» и «Отечественной войны» 2 ст., медалями.
22
Havrysh, V. I., V. B. Loik, O. D. Synelnikov, T. V. Bojko та R. R. Shkrab. "МАТЕМАТИЧНІ МОДЕЛІ АНАЛІЗУ ТЕМПЕРАТУРНИХ РЕЖИМІВ У 3D СТРУКТУРАХ ІЗ ТОНКИМИ ЧУЖОРІДНИМИ ВКЛЮЧЕННЯМИ". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 2 (2018): 144–49. http://dx.doi.org/10.15421/40280227.
Full textAbstract:

 
 
 
 _____________________________________
 Інформація про авторів:
 Гавриш Василь Іванович, д-р техн. наук, професор кафедри програмного забезпечення. Email: gavryshvasyl@gmail.com
 Лоїк Василь Богданович, канд. техн. наук, доцент кафедри пожежної тактики та аварійно-рятувальних робіт. Email: v.loik1984@gmail.com
 Синельніков Олександр Дмитрович, канд. техн. наук, доцент кафедри пожежної тактики та аварійно-рятувальних робіт. Email: o.synelnikov@gmail.com
 Бойко Тарас Володимирович, канд. техн. наук, доцент, заступник начальника інституту. Email: boykotaras@gmail.com
 Шкраб Роман Романович, асистент кафедри програмного забезпечення. Email: ikni.pz@gmail.com
 Цитування за ДСТУ: Гавриш В. І., Лоїк В. Б., Синельніков О. Д., Бойко Т. В., Шкраб Р. Р. Математичні моделі аналізу температурних режимів у 3D структурах із тонкими чужорідними включеннями. Науковий вісник НЛТУ України. 2018, т. 28, № 2. С. 144–149.
 Citation APA: Havrysh, V. I., Loik, V. B., Synelnikov, O. D., Bojko, T. V., & Shkrab, R. R. (2018). Mathematical Models of the Analysis of Temperature Regimes in 3D Structures with Thin Foreign Inclusions. Scientific Bulletin of UNFU, 28(2), 144–149. https://doi.org/10.15421/40280227
 
 
 
 
 Нерівномірне нагрівання − один із факторів, що спричиняють деформації та напруження у пружних конструкціях. Якщо з підвищенням температури ніщо не перешкоджає розширенню структури, то вона деформуватиметься і жодних напружень не виникатиме. Однак, якщо в конструкції температура зростає нерівномірно і воно неоднорідне, то внаслідок розширення формуються температурні напруження. Першим і незалежним кроком для дослідження температурних напружень є визначення температурного поля, що становить основну задачу аналітичної теорії теплопровідності. В окремих випадках визначення температурних полів є самостійною технічною задачею, розв'язання якої допомагає визначити температурні напруження. Тому розроблено лінійні математичні моделі визначення температурних режимів у 3D (просторових) середовищах із локально зосередженими тонкими теплоактивними чужорідними включеннями. Класичні методи не дають змоги розв'язувати крайові задачі математичної фізики, що відповідають таким моделям, у замкнутому вигляді. З огляду на це описано спосіб, який полягає в тому, що теплофізичні параметри для неоднорідних середовищ описують за допомогою асиметричних одиничних функцій як єдине ціле для всієї системи. Внаслідок цього отримують одне диференціальне рівняння теплопровідності з узагальненими похідними і крайовими умовами тільки на межових поверхнях цих середовищ. У класичному випадку такий процес описують системою диференціальних рівнянь теплопровідності для кожного з елементів неоднорідного середовища з умовами ідеального теплового контакту на поверхнях спряження та крайовими умовами на межових поверхнях. Враховуючи зазначене вище, запропоновано спосіб, який полягає в тому, що температуру, як функцію однієї з просторових координат, на боковій поверхні включення апроксимовано кусково-лінійною функцією. Це дало змогу застосувати інтегральне перетворення Фур'є до перетвореного диференціального рівняння теплопровідності із узагальненими похідними та крайових умов. Внаслідок отримано аналітичний розв'язок для визначення температурного поля в наведених просторових середовищах з внутрішнім та наскрізним включеннями. Із використанням отриманих аналітичних розв'язків крайових задач створено обчислювальні програми, що дають змогу отримати розподіл температури та аналізувати конструкції щодо термостійкості. Як наслідок, стає можливим її підвищити і цим самим захистити від перегрівання, яке може спричинити руйнування як окремих елементів, так і конструкцій загалом.
23
Мальцева, Л. Д., Н. А. Горбачёв, and О. Л. Морозова. "The newest history of department of pathophysiology of I.M. Sechenov First Moscow State Medical University (Sechenov University): at the turn of the 20th and 21st centuries (in honor 170th anniversary of department)." ZHurnal «Patologicheskaia fiziologiia i eksperimental`naia terapiia», no. 1() (March 11, 2019): 118–24. http://dx.doi.org/10.25557/0031-2991.2019.01.118-124.
Full textAbstract:
Представлены этапы формирования и развития кафедры патологической физиологии (общей патологии) в период XX-XXI веков в хронологии деятельности заведующих кафедрой. Сведения об основателе кафедры - профессоре А.И. Полунине и создателе экспериментальной базы, а также клинико-экспериментальной направленности ее научной и педагогической деятельности - профессоре А.Б. Фохте представлены в отдельных публикациях. Профессор Г.П. Сахаров (1914-1929) разрабатывал сложные методологические проблемы теоретической медицины; ввел в курс преподавания общей патологии ряд новых разделов (нозология, иммунопатология, эндокринная патология); предложил проводить демонстрационные эксперименты на занятиях со студентами; организовал вначале семинарские, а затем и практические занятия со студентами по проблемам воспаления, аллергии, патологии пищеварения. Профессор С.С. Халатов (1929-1947) рассматривал патофизиологию как основную теоретическую дисциплину, формирующую естественно-научную базу для понимания клинической патологии и практической деятельности врача. Профессор С.М. Павленко (1947-1976) способствовал подготовке в медицинских вузах нового поколения научных кадров, в том числе через студенческое научное творчество. Под его руководством решались также крупные методологические научные проблемы. В период заведования кафедрой профессором Н.И. Лосевым (1976-1991) большое внимание уделялось оптимизации содержания и методов преподавания в медицинских вузах. Под руководством чл.-корр. РАН, профессора П.Ф. Литвицкого (с 1991 года по настоящее время) главными направлениями деятельности коллектива кафедры стали интеграция результатов современных клинических и экспериментальных научных исследований социально значимых болезней человека; обучение студентов основам патофизиологии путем решения реальных - профессиональных врачебных задач с использованием патофизиологического анализа данных о пациенте; синтез патофизиологического и клинического подходов к анализу состояния больного человека. It is characterized stages of formation and development of substantive department of pathological physiology (general pathology) in chronology of activity of heads of department in the period of XX-XXI centuries. Information about the founder of department - professor A.I. Polunin and about the creator of experimental base and also clinical-experimental approach of its scientific and pedagogical activity - professor A.B. Fokht is presented in individual publications. Professor G.P. Sakharov (1914-1929) developed methodological problems of theoretical medicine; he introduced in course of teaching of general pathology a number of new sections (nosology, immunopathology, endocrinopathology); he offered to conduct demonstrative experiments in lessons with students; he organized seminars and later practical lessons about inflammation, allergy and pathology of digestion with students. Professor S.S. Khalatov (1929-1947) considered pathophysiology like main theoretical subject forming natural science base for understanding clinical pathology and practice of doctors. Professor S.M. Pavlenko (1947-1976) contributed the preparation of the new generation of scientific personnel in medical high schools including student scientific society. It was decided major methodological scientific problems under his direction. It was given a great attention of optimization of content and methods of teaching in medical high schools in the period of chairing of professor N.I. Losev (1976-1991). The main directions of employees of the department under chairing of corresponding member of RAS, professor P.F. Litvitskiy (1991-present) are integration of the results of modern scientific studies of socially significant diseases; teaching of students by solving of real medical tasks with using pathophysiological analysis of patient data; synthesis of pathophysiological and clinical approaches to the analysis of the patient’s condition.
24
Яремин, Б. И., А. А. Супильников, and Н. А. Лысов. "News, chronicle, history." Morphologia 14, no. 4 (2021): 120–21. http://dx.doi.org/10.26641/1997-9665.2020.4.120-121.
Full textAbstract:
НекрологПрофессор Валентина Дмитриевна ИвановаПрофессор Валентина Дмитриевна Иванова (1927-2020) является подлинной легендой российской морфологической и хирургической школы, её гордостью и достоянием. В 1944 году Валентина Дмитриевна поступила в Куйбышевский медицинский институт, а в 1946 переведена в Кишиневский медицинский институт, который окончила в 1949 г. По окончании ординатуры уезжает за мужем-офицером в город Холмск. Начав работать врачом-хирургом, через год Валентина Дмитриевна в возрасте 25 лет становится заведующей хирургическим отделением Холмской городской больницы в Сахалинской области и главным хирургом г. Холмска. Там она осваивает неотложную хирургию органов брюшной полости, гинекологическую хирургию и в 1954 году награждается знаком «отличник здравоохранения СССР». В должности заведующего отделением Валентина Дмитриевна оперирует известного певца Вадима Козина, оказавшегося в Холмске с флегмонозным аппендицитом. В 1955-1957 гг. проходит обучение на кафедре академика АМН СССР генерала Петра Андреевича Куприянова в Ленинграде. Именно в этом коллективе сформировались научные предпочтения Валентины Дмитриевны – сердечно-сосудистая хирургия, вопросы гемодинамики в неотложной медицине и интенсивной терапии. Продолжая эти направления, в 1957 году Валентина Дмитриевна возвращается на родину в аспирантуру на кафедру факультетской хирургии Куйбышевского медицинского института, которую возглавлял один из основоположников грудной хирургии в нашей стране и ученик П.А. Купирянова профессор С. Л. Либов. Через три года Валентина Дмитриевна успешно защитила кандидатскую диссертацию на тему «Некоторые вопросы хирургического лечения хронической коронарной недостаточности» в Горьковском медицинском институте. В связи с вынужденным отъездом С.Л. Либова из Куйбышева Валентина Дмитриевна способствует переезду на кафедру перспективного сосудистого хирурга Г.Л. Ратнера, в последствии ставшего основоположником куйбышевской научно-педагогической школы хирургов. Кафедре факультетской хирургии Валентина Дмитриевна отдала 11 лет, работала во всех хирургических отделениях, заведовала общехирургическим отделением. В 1971 году защитила докторскую диссертацию на тему «Эффективность экстракорпорального кровообращения при лечении терминальных состояний с гипотензией». Эта работа является фундаментальным экспериментально-клиническим исследованием, направленным на изучение вариантов перфузии внутренних органов человека при проведении баллонной контрпульсации, экстракорпорального кровообращения. В 1974 году переведена на должность заведующей кафедрой оперативной хирургии и топографической анатомии Куйбышевского медицинского института, кафедры, которая стала делом жизни Валентины Дмитриевны. В этой должности Валентина Дмитриевна проработала 25 лет, совершенствуя педагогическую, воспитательную работу на кафедре, вносила новое в оптимизацию и методику преподавания оперативной хирургии и топографической анатомии. Валентина Дмитриевна сформировала и возглавила яркий творческий коллектив. Была проведена большая работа по ремонту и оснащению кафедры новой диагностической и специальной аппаратурой; создана специальная научно-экспериментальная операционная, гистологическая лаборатория. Одним из новых научных направлений кафедры стало углубленное изучение вопросов искусственного кровообращения, отработки подключения аппарата «искусственное сердце», «искусственное легкое», изучение особенностей гидродинамики аорты, легочного ствола и их ветвей, состояния микроциркуляции в жизненно важных органах. Валентина Дмитриевна и возглавляемый ею коллектив внесли большой вклад в развитие учения о гидродинамике кровообращения, регуляции сосудистого тонуса. Валентина Дмитриевна подчеркивала значимость оперативной хирургии и клинической анатомии как двуединой дисциплины. Ею сформирована и внедрена новая концепция в работе кафедры - введение единой методической системы преподавания, отбор учебной информации и углубление демонстративности преподавания, более полноценная организация самостоятельной работы студентов, улучшение качества проведения занятий. Профессор Иванова неоднократно выступала с докладами на Всесоюзных съездах, симпозиумах и конференциях, международных конгрессах, посвященных актуальным проблемам кардиохирургии, реаниматологи, биомеханики в медицине. Награждена Почетным дипломом Президиума Центрального Правления Всесоюзного научного медико-технического общества. В течение 20 лет являлась членом Проблемной комиссии по оперативной хирургии и топографической анатомии Минздрава РФ. Принимала активное участие в работе комиссии по оптимизации преподавания дисциплины, внедрения активных форм обучения, организации и проведения конференций. В мае 2000 г. выступила одним из инициаторов организации Ассоциации клинических анатомов России. В 1982 г. избрана членом Правления Всеросийского научного общества морфологов. Валентина Дмитриевна являлась заместителем председателя Центрального координационно-методического совета, Совета по НИРС. В 1983–84 гг. исполняла обязанности проректора по учебной работе института. Профессор В. Д. Иванова принимала активное участие в становлении первого в России комплекса «Центр непрерывной подготовки медицинских и фармацевтических кадров». После открытия в 1990/1991 г. в Куйбышевском медицинском институте новых факультетов (высшего сестринского образования, медицинской психологии, экономики и управления здравоохранением, семейной медицины) В.Д. Иванова возглавила работу по созданию квалификационных характеристик новых специальностей. С 1978 года по 2006 г. являлась Ученым секретарем диссертационного Совета по защите докторских диссертаций по специальностям «хирургия» и «травматология и ортопедия». В 1994 году награждена орденом «Дружбы». Колоссальный опыт профессора В.Д. Ивановой лег в основу становления учебно-методической работы Университета Реавиз, преподавание в котором Валентина Дмитриевна совмещала. Профессором В.Д. Ивановой и её учениками сформирована концепция преподавания дисциплины, реализуемая в Университете Реавиз и в настоящее время. В 2000–2001 году В. Д. Ивановой в записи её ученика Б.И. Яремина издан цикл избранных лекций по оперативной хирургии и клинической анатомии. В изложении материала кроме классического анатомического подхода широко применён клинический. Материал иллюстрирован клиническими примерами из богатого опыта автора. Описание методик и данных зарубежных авторов в руководстве В. Д. Ивановой сочетается с богатым опытом российской и, что сделано впервые в подобных руководствах, самарской хирургической школы. Исторический аспект изложения успешно сочетается в «Лекциях» со сведениями о новейших методах, только начинающих внедряться в практику клинической медицины. Руководство имеет четкую структуру и отличается доступностью и ясностью изложения. Курс лекций был высоко оценен Обществом клинических анатомов РФ, пользуется большой популярностью среди студентов, выдержал в настоящее время 7 изданий в России и за рубежом. В 2003 году удостоена звания «Заслуженный работник высшей школы», «Женщина года». В. Д. Иванова — прекрасный лектор. Её доброжелательность и честность, самокритичность, увлеченность проблемами молодежи объясняют большое уважение к ней и ее популярность в кругу студентов. Принципиальность, исключительная порядочность Валентины Дмитриевны — это качества, которые она пронесла через всю жизнь. Талантливый ученый, педагог, методист, Валентина Дмитриевна преподавала студентам до 2020 года. Светлая память о профессоре Валентине Дмитриевне Ивановой остаётся в сердцах всех, кто знал её, кому посчастливилось встретить на своём жизненном пути этого яркого, доброго и порядочного человека.
25
Євтушенко, Едуард О. "ІСТОРІЯ ФІТОРЕКУЛЬТИВАЦІЙНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КАФЕДРИ БОТАНІКИ ТА ЕКОЛОГІЇ КРИВОРІЗЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ". Екологічний вісник Криворіжжя 5 (26 червня 2020): 13–30. http://dx.doi.org/10.31812/eco-bulletin-krd.v5i0.4351.
Full textAbstract:
Мета роботи – проаналізувати основні напрямки науково-дослідницької діяльності кафедри ботаніки та екології в історичній ретроспективі. Кафедра впродовж свого існування якісно і ефективно виконувала навчально-виховні завдання з підготовки висококваліфікованих вчителів біології для освітянської галузі міста, Дніпропетровської області, України. Розташування в центрі гірничо-видобувної та металургійної промисловості Придніпров’я зумовило наукову відповідальність кафедри за розвиток озеленення території міста, фіторекультивації порушених земель (відвалів, кар’єрів та хвосто- шламосховищ), інвентаризації зелених насаджень промислових підприємств міста. 
 У 50-60-их рр. ХХ ст. професором кафедри І.А. Добровольським були розпочаті практичні роботи з формування системи озеленення міста на основі науково обґрунтованих підходів і розуміння ролі зеленої рослини у формування якості життя людини. Ці роботи знайшли своє продовження у реалізації науково-дослідних тем з фіторекультивації порушених територій. У 70-80-их рр. ХХ ст. професором кафедри В.І. Шандою були розроблені науково-обґрунтовані основи фіторекультивації антропогенно порушених земель Криворіжжя, екологічні підходи до боротьби з бур’яновою рослинністю. 
 У 2011 р. продовжено сучасний етап практичної науково-дослідної роботи кафедри з участі у Міжнародному проекті «Повернути ріку людям Партнерство на користь відновлення р. Саксагань в Кривому Розі як механізм підтримки міжсекторального діалогу». Цей проект був реалізований проекту «Нова Гута-Кривий Ріг. Партнерство у промислових регіонах» за участю Fundacja Miejsc I Ludzi Aktywnych (фундація MILA, (Польща). У цьому проекті кафедру представляв доцент Е.О. Євтушенко 
 У подальшому були реалізовані міжнародні проекти зі збереження біорізноманіття на території Жовтокам’янського кар’єру підприємства Хайдельбергцемент Україна. У 2014 під керівництвом доцента кафедри В.М. Савосько був виконаний проект «Територія кар’єру як депозитарій для рідкісних рослин і основа для екологічної освіти». У 2018 р. під керівництвом доцента кафедри Е.О. Євтушенка був виконаний проект «Створення чагарникових угруповань як нового місця існування для біоти кар’єру». 
 Розширення тематики науково-дослідних тем пов’язано з фіторекультивацією порушених земель та інвентаризацією зелених насаджень, яка була визначена конкретними потребами підприємств. Під керівництвом доцента кафедри Е.О. Євтушенка булі виконані: інвентаризація зелених насаджень промислових майданчиків (2016 рік – ПрАТ Центральний ГЗК, 2018 рік – ПрАТ Південний ГЗК) та фіторекультиваційні дослідження (2018 р. – промислові територій ПАТ Інгулецький ГЗК, 2018 р. – міські території). 
 У 2019 р. розпочата реалізація науково-дослідної теми «Виконання післяпроектного моніторингу впливу планованої діяльності видобування вапняків та глини, придатних для використання у якості цементної сировини, Жовтокам’янського родовища (ділянка №3), розташованого в Апостолівському районі Дніпропетровської області, на стан флори і фауни протягом 3 років (керівник - доцент кафедри Євтушенко Е.О.).
 Активні фіторекультиваційні дослідження та проектна діяльність кафедри ботаніки та екології мають багату історію та є фундаментом якісної підготовки фахівців з біології та екології.
26
Шуневич, Богдан. "Перспективний напрям наукової роботи магістрів-психологів". Педагогіка і психологія професійної освіти, № 1 (8 серпня 2019): 18–25. http://dx.doi.org/10.32447/22185186.2019.1.02.
Full textAbstract:
У статті проведено аналіз теперішніх напрямів дослідження курсантів і студентів у формі курсових, бакалаврських і магістерських робіт кафедри практичної психології та педагогіки Львівського державного університету безпеки життєдіяльності, обґрунтовано необхідність, стан і перспективи нового напряму підготовки та захисту магістерських робіт на основі досліджень психологічних і педагогічних особливостей укладання дистанційних курсів, організації дистанційного і комбінованого навчання в закладах вищої освіти України з урахуванням вітчизняного досвіду у цій сфері, і особливо навчання курсантів ЛДУ БЖД, які часто поєднують навчання і роботу в екстремальних умовах під час постійних короткострокових і довгострокових виїздів на пожежі та інші надзвичайні ситуації впродовж всього періоду навчання в університеті. Автором показана можливість проведення таких досліджень на кафедрі практичної психології та педагогіки, тому що курсанти студенти з перших днів навчання в університеті працюють з дистанційними курсами, запропонованими викладачами кафедри практичної психології, інших кафедр Навчально-наукового інституту психології і соціального захисту та інших інститутів, можуть оцінити організацію їх використання, поки що, як додатковий навчальний матеріал, а також ДК, які пропонують, наприклад, громадський проект масових відкритих онлайн-курсів Прометеус (Prometheus) і компанія онлайн освіти Курсера (Coursera), побачити своє місце в удосконаленні університетських і в перспективі своїх майбутніх власних ДК як фахівців в галузі психології, провести дослідження на рівні курсової, бакалаврської та магістерської робіт. Описано також досвід проведення подібних досліджень, які стосуються організації дистанційного навчання і прикладної лінгвістики студентами Львівської політехніки під керівництвом професора Б. Шуневича у 2005–2007 рр.
27
Rykov, S. O., та D. V. Varyvonchyk. "Історія становления кафедри офтальмології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика (1918–1941 роки)". Archive of Ukrainian Ophthalmology 6, № 3 (2021): 6–12. http://dx.doi.org/10.22141/2309-8147.6.3.2018.165199.
Full textAbstract:
Актуальність. 100 років тому було утворено Клінічний інститут удосконалення лікарів у Києві. Існує потреба в сучасному системному дослідженні історії становлення та розвитку кафедри офтальмології. Мета роботи: дослідити історію становлення та розвитку кафедри офтальмології в період 1918–1941 рр. Матеріали та методи. Проведено системний пошук архівних та фактографічних матеріалів, що відбивають історію кафедри очних хвороб (офтальмології) Київського інституту удосконалення лікарів (Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика) упродовж 1918–1941 рр. Використано фонди Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України та Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, а також інформацію мережі Інтернет. Результати. У 1918 році почалося викладання курсу очних хвороб. Самостійна кафедра очних хвороб (офтальмології) була створена в 1923 році. Розвиток кафедри до 1941 року був пов’язаний із діяльністю професора М.А. Левитського (1918–1928) та професора А.Г. Васютинського (1929–1941). Була розпочата робота з післядипломної освіти лікарів-офтальмологів. Почалось викладання очних хвороб українською мовою. Було впроваджено курс оперативної офтальмології на людських трупах. Проводилась робота з організації трахоматозних диспансерів. Розроблялись нові методи хірургічного лікування трахоми, катаракти, глаукоми, травм і пухлин ока. Досліджувались ураження ока при туберкульозі, сифілісі й інших інфекціях і паразитарних інвазіях. Висновки. Було закладено основи для подальшої післядипломної освіти лікарів-офтальмологів в Україні. Розпочались наукові дослідження, спрямовані на боротьбу із сліпотою в Україні.
28
Скосарь, Анастасия Евгеньевна. "В. М. Мишон (1928-2010) и его вклад в развитие гидрологии (к 90-летию со дня рождения)". Вестник ВГУ. Серия: География. Геоэкология, № 4 (23 жовтня 2019): 97–98. http://dx.doi.org/10.17308/geo.2019.4/2720.
Full textAbstract:
В День памяти 25 декабря 2018 года сотрудник кафедры природопользования А. Е. Cкосарь вспоминает заведующего кафедрой антропогенного ландшафтоведения, профессора, доктора географических наук Виталия Михайловича Мишона.
29
Kupnovytska, I. H. "Роль викладачів у формуванні особистості лікаря, або продовження статті про прикарпатські терапевтичні школи". Терапевтика 2, № 1 (2021): 71–74. http://dx.doi.org/10.31793/2709-7404.2021.2-1.71.
Full textAbstract:
У статті відображено роль викладачів терапевтичних кафедр Івано-Франківського національного медичного університету у формуванні терапевтичного бачення і становлення молодих лікарів, вимоги, необхідні для створення лікарів-особистостей. Зокрема, висвітлено формування як терапевта професора Купновицької І.Г., значення при цьому Прикарпатської терапевтичної школи і, зокрема, професорів Вакалюка П.М., Нейка Є.М., Паращак А.П.
30
Tarasenko, O. O. "Штрихи до творчого портрету Віталія Яковича Шульгіна (школа істориків Університету Св. Володимира)". Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, № 11 (2017): 5–16. http://dx.doi.org/10.15421/1717141.
Full textAbstract:
Розглянута особистість яскравого представника школи істориків Університету Св. Володимира, професора кафедри всесвітньої історії Віталія Яковича Шульгіна (1822 – 1878). Проаналізовано праці в історичній літературі другої половини ХІХ – початку ХХІ ст. про життя, викладацьку, просвітницьку, наукову діяльність ученого. Встановлено, що період роботи науковця на кафедрі всесвітньої історії Університету Св. Володимира протягом 1849 – 1862 рр. склав другий період у процесі становлення школи істориків Університету Св. Володимира. Обґрунтовано, що В. Я. Шульгін належав до засновників української історичної освіти і науки та розвивав традиції школи істориків Університету Св. Володимира. З’ясовано на основі аналізу спогадів студентів професора О. В. Романовича-Славатинського та В. Г. Авсєєнка, що В. Я. Шульгін мав чималий авторитет, його глибоко поважали студенти університету. Узагальнено, що В. Я. Шульгін із повним правом посідає почесне місце серед українських викладачів і науковців Російської імперії середини і другої половини XIX ст.
31
Чернявський, С. С., та В. В. Юсупов. "Розвиток криміналістичних наукових шкіл Національної академії внутрішніх справ". Криміналістичний вісник 35, № 1 (2021): 7–18. http://dx.doi.org/10.37025/1992-4437/2021-35-1-7.
Full textAbstract:
Мета статті полягає у висвітленні процесу формування та розвитку криміналістичних наукових шкіл Національної академії внутрішніх справ. Методологія. Під час опрацювання матеріалу статті застосовувалися історичний, історіографічний, термінологічний, системно-структурний, формально-логічний, порівняльно-правовий і статистичний методи. Наукова новизна. Обґрунтовано, що осередком розвитку криміналістичних наукових шкіл у Національній академії внутрішніх справ є кафедра криміналістики. Систематизовано та висвітлено основні напрями досліджень криміналістичних наукових шкіл Національної академії внутрішніх справ. Доведено, що криміналістичні школи Національної академії внутрішніх справ розвиваються на основі започаткування двох наукових векторів – інноваційні дослідження нетрадиційних слідів злочину (школа професора М. В. Салтевського) та удосконалення слідчої діяльності й методик розслідування кримінальних правопорушень на підставі вивчення тактики злочинців, сучасних досягнень науки і техніки (школа професора В. П. Бахіна). Засвідчено наукові зв’язки криміналістичних шкіл Національної академії внутрішніх справ з іншими криміналістичними школами та центрами науково-дослідних установ, закладів вищої освіти, правоохоронних органів. Висновки. Унаочнено роль керівників кафедр і провідних професорів Національної академії внутрішніх справ у започаткуванні криміналістичних наукових шкіл. Окреслено основні напрями досліджень криміналістичних наукових шкіл Національної академії внутрішніх справ. Констатовано в результаті узагальнення доробку криміналістичних наукових шкіл академії та розкриття його значення у розвитку юридичної науки і освіти в Україні, що криміналістичний науковий осередок Національної академії внутрішніх справ робить вагомий внесок у розвиток юридичної науки і освіти, сприяє формуванню високого рівня професіоналізму правоохоронців та юристів, забезпечує єдність правозастосовної практики й освітньо-наукової діяльності у закладі вищої освіти.
32
Пашко, А. О., I. В. Розора та О. I. Василик. "Напрямки наукових дослiджень Ю.В. Козаченка: статистичне моделювання". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Математика і інформатика, № 2(37) (22 листопада 2020): 15–25. http://dx.doi.org/10.24144/2616-7700.2020.2(37).15-25.
Full textAbstract:
В роботi висвiтлюються науковi здобутки доктора фiзико-математичних наук професора Юрiя Васильовича Козаченка в галузi статистичного моделювання. Козаченко Ю.В. працював на кафедрi теорiї ймовiрностей, статистики та актуарної математики КНУ iменi Тараса Шевченка. Професор Козаченко Ю.В. стояв бiля витокiв статистичного моделювання в Київському унiверситетi. Козаченко Ю.В. та його учнями розробленi науковi основи теорiї моделювання гауссових та близьких до них випадкових процесiв i полiв в рiзних функцiональних просторах iз заданими точнiстю i надiйнiстю. При розробцi методiв статистичного моделювання значна увага придiлялась дослiдженню збiжностi статистичних моделей випадкових процесiв та полiв в рiзних функцiональних просторах. До результатiв наукової школи Козаченка Ю.В. належить i розробка теорiї функцiональних просторiв випадкових величин. Значне мiсце в цих дослiдженнях займають простори Орлiча.
33
Коротеева, Светлана Викторовна. "Линия жизни профессора Вячеслава Александровича Юркина. Сюжеты для творческого портрета". Горизонты гуманитарного знания, № 1 (27 травня 2021): 59. http://dx.doi.org/10.17805/ggz.2021.1.5.
Full textAbstract:
<p>В статье исследована творческая биография профессора кафедры искусства Московского гуманитарного университета, заслуженного работника культуры Российской Федерации Вячеслава Александровича Юркина. Он является известным специалистом по сценической речи и ораторскому мастерству. В актерской профессии важно научиться говорить на сцене так, чтобы зрители в самых дальних рядах происходящее на сцене слышали. Вячеслав Александрович окончил три вуза: музыкальный, педагогический и театральный. Он работал актером в театре, директором филармонии и театра. Многие годы он преподает. Ведет занятия на кафедре искусства Московского гуманитарного университета.</p>
34
L. Osadchuk, L., М. Soroka, А. Shovgan, J. Dolatovski та Т. Kolodiy. "Колекція взірців деревини Євстахія Волощака (1835-1918) (до 100-річчя від дня смерті видатного вченого)". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 15 (30 листопада 2017): 163–79. http://dx.doi.org/10.15421/411719.
Full textAbstract:
Унікальна колекція взірців деревини рослин з різних континентів Землі зберігається на кафедрі ботаніки, деревинознавства та недеревних ресурсів лісу Національного лісотехнічного університету України. Це третя частина зборів професора Львівської Політехнічної школи Євстахія Волощака, засновника львівської ботанічної школи XIX–XX ст., яку у 1909 р. він поділив на три частини та передав їх у різні наукові установи: Науковому товариству ім. Шевченка у Львові, Природничому музею у Відні та Академії умінь у Кракові. Колекція взірців тканин стебел дивом вціліла в часи воєн та радянської перебудови суспільства, кілька разів перевозилася у межах міста і одержала свою постійну прописку в «Музеї деревини» кафедри ботаніки.
 Над дослідженням колекції взірців деревини працювало декілька поколінь співробітників кафедри ботаніки. На сьогодні вона має як первинний рукописний каталог, так і пізніші його варіанти.
 Останніми роками повністю опрацьовано збори та створено актуалізований каталог латинських назв рослин. Встановлено, що колекція деревини сьогодні налічує 2808 взірців з 573 таксонів рослин. Більшість – це фрагменти вторинної ксилеми дерев, кущів та ліан, проте є і взірці стебел дводольних трав та однодольних рослин із склеренхіматизованими тканинами та аномальним вторинним ростом.
 Усвідомлюючи унікальність колекції, а також її історичну та ботанічну цінність для світової наукової спільноти, колектив кафедри у співпраці із провідними дендрологами різних наукових установ прагне популяризувати відомості про неї та віднайти інші її частини.
35
Kolektyv, Tvorchyy. "ВИЗНАЧНИЙ НАУКОВЕЦЬ, ПЕДАГОГ І ЛІКАР Б.М. ДИКИЙ (ДО 80-РІЧНОГО ЮВІЛЕЮ)". Інфекційні хвороби, № 1 (3 квітня 2019): 79–80. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2019.1.9946.
Full textAbstract:
Стисло висвітлено основні біографічні віхи й творчий доробок професора Б.М. Дикого – відомого лікаря-інфекціоніста, педагога, науковця, професора кафедри інфекційних хвороб та епідеміології Івано-Франківського національного медичного університету.
36
Kushynska, M. Ye, O. Ya Chupashko та Z. D. Vorobets. "НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПРОФЕСОРА О. І. ЖУРБІНА – ЗАВІДУВАЧА КАФЕДРИ МЕДИЧНОЇ БІОЛОГІЇ (1949–1970)". Медична освіта, № 1 (8 травня 2019): 169–71. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.1.10102.
Full textAbstract:
Мета роботи – ретроспективне дослідження життєвого шляху та основних напрямків наукової діяльності завідувача кафедри медичної біології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (1949–1970) професора Олексія Івановича Журбіна.
 Основна частина. Висвітлено сторінки біографії, простежено становлення О. І. Журбіна як науковця, показано основні напрямки наукових досліджень у галузі ботаніки і паразитології. Зокрема, акцент зроблено на його дослідженнях з йодування рослинних продуктів харчування з метою профілактики та лікування ендемічного зоба та атеросклерозу, що не втратили актуальності дотепер. Проаналізовано наукові роботи професора О. І. Журбіна щодо виведення і розмноження нових гібридів тополь, для озеленення міст та екології видового складу синантропних мух і комарів Львівської області та Українського Полісся, їх епідеміологічне значення в поширенні гельмінтозів та інших захворювань людини. Наголошено, що науковою школою професора О. І. Журбіна були випробувані і запропоновані санепідемстанціям нові інсектициди для боротьби з мухами, комарами і клопами.
 Висновок. Дане наукове повідомлення на основі аналізу архівних матеріалів працівниками кафедри медичної біології, паразитології та генетики дозволило висвітлити сторінки наукової біографії завідувача кафедри медичної біології професора О. І. Журбіна, проаналізувати його наукову спадщину, що стосувалась актуальних проблем ботаніки і паразитології.
37
Трубчанінов, Сергій. "УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНІЙ ВІЗІЇ ВІНЦЕНТІЯ ПОЛЯ". Litopys Volyni, № 23 (20 квітня 2021): 52–57. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2020.23.09.
Full textAbstract:
У статті розповідається про визначного польського поета-романтика Вінцентія Поля (1807–1872), якого навіть називали «четвертим поетом-пророком». Він був також відомий як географ, етнограф і політичний діяч. Дослідники історії польської географічної науки особливо наголошують, що кафедра географії в Кракові, де працював В. Поль, стала другою в Європі та світі після кафедри Карла Ріттера в Берліні. Саме йому належить запровадження терміна «Креси» в розумінні колишніх східних земель Речі Посполитої. Уродженець Любліна, виходець з ополяченої німецько-французької родини, значну частину свого життя він провів у Галичині. Тут він зростав, навчався, робив свої перші спроби в поезії та науці. Так, на межі 1830–1840-х років він об’їхав Карпати – від Буковини до Сілезії, вивчав фізичну географію та етнографію краю. У 1842 р. в кількох числах надзвичайного додатку до «Львівської газети» В. Поль опублікував свою розвідку щодо географії Галичини. Він готу- вав ґрунтовну працю з географії та етнографії Польщі, проте більшість матеріалів згоріли під час селянського заво- рушення на початку 1846 р. Наприкінці 1849 р. завдяки підтримці австрійського міністра культів і освіти В. Поль очолив новоутворе- ну кафедру загальної, фізичної і порівняльної географії Краківського університету. Більшість із опублікованих географічних праць В. Поля – тексти лекцій, які він читав на початку 1850-х рр. у Кракові. В. Поль викладав географію Австрійської монархії, етнографію, географію Святої землі та низку інших навчальних курсів. Серед географічних дисциплін важливе значення вчений відводив історичній географії. Незважаючи на те, що з 1 січня 1853 р. В. Поль перестав бути професором, а його кафедра була ліквідована, він не полишав зацікавленості географічними студіями і в подальші роки. У п’яти листах до Ф. Духіньського (1867) В. Поль найбільш повно виклав власну історико-географічну візію польських земель, якими він вважав усі території, що колись входили до складу Речі Посполитої. На його думку, географічне розташування є природним фундаментом для історії. В. Поль вважав, що східний кордон Європи йшов не по Уралу та Кавказу, а відразу за басейнами річок Двіна та Дніпро.
38
Войтюк, Д., Л. Анискевич, Ю. Гуменюк та И. Сивак. "Розвиток наукових ідей Академіка П.М. Василенка діяльності кафедри що носить його ім'я". Науковий журнал «Інженерія природокористування», № 3(17) (28 грудня 2020): 58–64. http://dx.doi.org/10.37700/enm.2020.3(17).58-64.
Full textAbstract:
Стаття присвячується 120-й річниці від дня народження Петра Мефодійовича Василенка - видатного вченого в галузі агроінженерної науки, корифея землеробської механіки, академіка ВАСГНІЛ, академіка НААНУ, академіка РАСГН, члена-кореспондента НАНУ, доктора технічних наук, професора, лауреата найвищої нагороди у галузі механізації та електрифікації сільського господарства - Золотої медалі імені академіка В.П. Горячкіна. Дане дослідження висвітлює внесок академіка П.М. Василенка у формування та розвиток наукової дисципліни «Землеробська механіка», як технічної науки, що розвивається у тісному зв'язку із потребами сільськогосподарського виробництва і вивчає механіку сільськогосподарських середовищ і матеріалів, технологічних процесів і операцій, машин і механізмів, машинних агрегатів, поточних ліній і систем машин, динаміку системи людинамашина у сільському господарстві, а також технологічні процеси, засновані на використанні немеханічних (теплових, електричних і інших) видів енергії, і розробляє методи інженерного розрахунку і проектування для механізації і автоматизації сільського господарства”. Близько 70 років плідної науково-педагогічної діяльності академіка П.М. Василенка пов'язано з кафедрою сільськогосподарських машин. Розглянуто основні напрямки діяльності наукової школи академіка П.М. Василенка та сучасні напрямки розвитку нових технологічних систем і техніки, над реалізацією яких успішно працюють науковці кафедри, що носить ім'я академіка П.М. Василенка В статті також наведені основні результати науково-технічної та інноваційної діяльності, кафедри сільськогосподарських машин та системотехніки ім. акад. П.М. Василенка за останні роки її функціонування.
39
Войтюк, Д., Л. Анискевич, Ю. Гуменюк та И. Сивак. "Розвиток наукових ідей Академіка П.М. Василенка діяльності кафедри що носить його ім'я". Науковий журнал «Інженерія природокористування», № 3(17) (28 грудня 2020): 58–64. http://dx.doi.org/10.37700/enm.2020.3(17).58-64.
Full textAbstract:
Стаття присвячується 120-й річниці від дня народження Петра Мефодійовича Василенка - видатного вченого в галузі агроінженерної науки, корифея землеробської механіки, академіка ВАСГНІЛ, академіка НААНУ, академіка РАСГН, члена-кореспондента НАНУ, доктора технічних наук, професора, лауреата найвищої нагороди у галузі механізації та електрифікації сільського господарства - Золотої медалі імені академіка В.П. Горячкіна. Дане дослідження висвітлює внесок академіка П.М. Василенка у формування та розвиток наукової дисципліни «Землеробська механіка», як технічної науки, що розвивається у тісному зв'язку із потребами сільськогосподарського виробництва і вивчає механіку сільськогосподарських середовищ і матеріалів, технологічних процесів і операцій, машин і механізмів, машинних агрегатів, поточних ліній і систем машин, динаміку системи людинамашина у сільському господарстві, а також технологічні процеси, засновані на використанні немеханічних (теплових, електричних і інших) видів енергії, і розробляє методи інженерного розрахунку і проектування для механізації і автоматизації сільського господарства”. Близько 70 років плідної науково-педагогічної діяльності академіка П.М. Василенка пов'язано з кафедрою сільськогосподарських машин. Розглянуто основні напрямки діяльності наукової школи академіка П.М. Василенка та сучасні напрямки розвитку нових технологічних систем і техніки, над реалізацією яких успішно працюють науковці кафедри, що носить ім'я академіка П.М. Василенка В статті також наведені основні результати науково-технічної та інноваційної діяльності, кафедри сільськогосподарських машин та системотехніки ім. акад. П.М. Василенка за останні роки її функціонування.
40
Kolektyv, Tvorchyy. "ВІДОМОМУ ІНФЕКЦІОНІСТУ, ПРОФЕСОРУ О.М. ЗІНЧУКУ ВИПОВНИЛОСЯ 60 РОКІВ". Інфекційні хвороби, № 1 (3 квітня 2019): 81–82. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2019.1.9947.
Full textAbstract:
Стисло висвітлено основні біографічні віхи й творчий доробок професора О.М. Зінчука – відомого лікаря-інфекціоніста, педагога, науковця, завідувача кафедри інфекційних хвороб Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.
41
Kushynska, M. Ye, O. Ya Chupashko та Z. D. Vorobets. "КОСТЯНТИН ТАТАРИНОВ – ПЕДАГОГ, ВЧЕНИЙ, ГРОМАДСЬКИЙ ДІЯЧ". Медична освіта, № 3 (3 грудня 2019): 119–22. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.3.10656.
Full textAbstract:
Наукова стаття присвячена відображенню основних віх життєвого шляху Костянтина Татаринова – видатного вченого, педагога, громадського діяча, завідувача кафедри медичної біології Львівського національного медичного інституту, яку він очолив у 1973 р. і працював на цій посаді до 1986 р. За п’ятнадцять років керівництва професора К. Татаринова на кафедрі медичної біології був створений Зоологічний музей, запроваджені у навчальний процес нові навчальні курси (зокрема, генетика, паразитологія, еволюція систем органів), запрацювала Мала академія наук, виданий фундаментальний навчальний посібник «Біологія» для студентів медичних інститутів. К. Татаринов був людиною з надзвичайною всебічністю наукових інтересів та уподобань: це фауністика, зоогеографія, екологія, мисливствознавство, палеозоологія, охорона природи, спелеологія; вивчення генофонду носіїв трансмісивних захворювань Західного регіону України, зокрема, серед різних видів горобиних птахів та інших хребетних тварин; на підставі аналізу палеозоологічного матеріалу опрацював історію формування фауни носіїв трансмісивних захворювань. У вільний від науково-педагогічної діяльності час активно займався громадською роботою. Був першим головою обласного філіалу Товариства охорони природи, головою обласної секції охорони тваринного світу, був обраний Почесним членом Українського товариства охорони природи. Впродовж багатьох років був незмінним ведучим 85 випусків природничо-тематичного альманаху «Смерічка» та тележурналу «Людина і природа» на Львівській телестудії.
 За півстоліття творчої праці Костянтин Адріанович видав понад 800 науково-популярних статей, у тому числі посібники, довідники, підручники, путівники, енциклопедичні та суто наукові статті, які прочитали та на яких вчилися десятки тисяч майбутніх лікарів, викладачів та науковців України.
 Представлено результати досліджень архівних матеріалів стосовно науково-педагогічної та громадської діяльності завідувача кафедри медичної біології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького К. Татаринова.
42
Королько, Андрій, та Андрій Міщук. "РЕГІОНАЛЬНА НАУКОВА КОНФЕРЕНЦІЯ “ЮЛІАН ЦЕЛЕВИЧ – УКРАЇНСЬКИЙ ІСТОРИК І ГРОМАДСЬКИЙ ДІЯЧ (1843–1892 рр.). ДО 175-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ”". Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис "Галичина", № 31 (28 грудня 2018): 221–23. http://dx.doi.org/10.15330/gal.31.221-223.
Full textAbstract:
23 березня 2018 р. відомому українському історику і громадському діячеві Юліану Целевичу, уродженцю с. Павлівка (Павелче) Станиславівського повіту (нині село Тисменицького району Івано-Франківської обл.) виповнилося б 175 років. З метою відзначення ювілею та збереження історичної пам’яті про нашого знаного земляка кафедра історії України спільно з кафедрою історіографії і джерелознавства ДВНЗ “Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника” 22 березня провели регіональну наукову конференцію “Юліан Целевич – український історик і громадський діяч (1843–1892 рр.). До 175-річчя від дня народження”. У ній взяли участь 23 науковці із західного регіону України – м. Івано-Франківська, м. Тернополя, м. Дрогобича, с. Павлівки та ін. На початку конференції учасників привітали декан Факультету історії, політології і міжнародних відносин ДВНЗ “Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника”, доктор історичних наук, професор Микола Кугутяк і голова Івано-Франківської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, доктор філософії, кандидат педагогічних наук, заслужений працівник освіти України Михайло Косило.
43
Avtoriv, Kolektyv. "СВЯТКУЄМО ЮВІЛЕЙ ЗНАНОЇ ІНФЕКЦІОНІСТКИ, ПРОФЕСОРА ЛЮДМИЛИ РОМАНІВНИ ШОСТАКОВИЧ-КОРЕЦЬКОЇ". Інфекційні хвороби, № 4 (19 березня 2021): 70–71. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2020.4.11900.
Full textAbstract:
Стисло висвітлено біографічні віхи й творчий доробок професорки Л.Р. Шостакович-Корецької – відомої лікарки-інфекціоністки, педагога, науковця, багаторічної завідувачки кафедри інфекційних хвороб Дніпропетровської медичної академії.
44
Rotova, Svetlana. "ВПРОВАДЖЕННЯ МІЖНАРОДНИХ КЛІНІЧНИХ НАСТАНОВ У ПРАКТИКУ". Actual Problems of Nephrology 25 (19 березня 2020): 69–71. http://dx.doi.org/10.37321/nefrology.2019.25-12.
Full textAbstract:
13 вересня 2019 року в м. Ірпінь Київської обл. відбувся 13-ий Міжнародний післядипломний курc ERA-EDTA: нефрологічна академія REENАтм 2019 «Васкуліти у дітей та дорослих: розвиток, перебіг, лікування, спостереження». З доповідями виступили професор Дмитро Іванов (вовчаковий нефрит у дітей: від підлітка до дорослого), професор Олег Яременко (імунобіологічне лікування при системному некротичному васкуліті) та представники їх кафедр з доповідями про IgA нефропатію, синдром Гудпасчера, саркоїдоз, ідіопатичну тромбоцитопенічну пурпуру та ін.
45
Dzeman, M. І. "Мирослав Миколайович Бережницький (до дня народження)". Терапевтика 2, № 2 (2021): 5–7. http://dx.doi.org/10.31793/2709-7404.2021.2-2.5.
Full textAbstract:
2 червня минув день народження визначного галицького професора-інтерніста та яскравого представника Прикарпатської школи внутрішньої медицини Мирослава Миколайовича Бережницького. Його вагомий науковий спадок фундатора вчення про адаптаціогенез синдрому легеневого серця є актуальним і натепер, засновані та очолювані ним лікувальні, освітні, громадсько-самоврядні фахові структури є затребуваними в сьогоденні та засвідчують свою результативність. Його ім’я носять заснована ним в Івано-Франківському національному медичному університеті в 1984 році кафедра внутрішньої медицини (з 2020 року — кафедра фармакології та внутрішньої медицини № 3 імені професора М.М. Бережницького) та науково-практичний часопис «Терапевтика». Готується до друку присвячена звитязі Вчителя монографія.
46
Tarasenko, O. O. "До становлення школи істориків Університету Св. Володимира: В. Ф. Цих та О. І. Ставровський". Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, № 7 (2017): 15. http://dx.doi.org/10.15421/171792.
Full textAbstract:
У статті досліджено період праці в Університеті Св. Володимира професора кафедри всесвітньої історії, декана, ректора Університету Св. Володимира Володимира Францовича Циха (1805–1837) та професора кафедри всесвітньої історії Олександра Івановича Ставровського (1811–1882). Проаналізовані життєвий шлях, педагогічна й наукова діяльність та наукова спадщина В. Ф. Циха та О. І. Ставровського на основі вивчення історіографії про істориків із другої третини ХІХ ст. до початка ХХІ ст. включно. Аргументовано, що В. Ф. Цих та О. І. Ставровський своєю діяльністю в Університеті Св. Володимира започаткували перший період становлення школи істориків Університету Св. Володимира, який тривав від відкриття закладу у 1834 р. до середини ХІХ ст. Доведено, що В. Ф. Цих та О.І. Ставровський, які генерували традиції українського освітянського і наукового простору, були серед фундаторів української історичної освіти і науки, мають зайняти почесне місце серед викладачів і вчених України першої половини – середини ХІХ ст.
47
Kharitonova, L. A. "In memory of Anatoly Mikhailovich Zaprudnov." Experimental and Clinical Gastroenterology, no. 7 (September 27, 2020): 169–70. http://dx.doi.org/10.31146/1682-8658-ecg-179-7-169-170.
Full textAbstract:
26.06.2020 ушел из жизни Почетный профессор РНИМУ, Почетный член Союза педиатров России. Заслуженный деятель здравоохранения России. Лауреат премии Москвы в области медицины, Премии им. А. А. Киселя в области педиатрии, д. м. н., профессор кафедры педиатрии с инфекционными болезнями у детей ФДПО, Запруднов Анатолий Михайлович.
48
Dzeman, M. І. "До 180-річчя Національного медичного університету імені О.О. Богомольця: засновник Київської школи внутрішньої медицини Федір Степанович Цицурін". Терапевтика 2, № 2 (2021): 71–79. http://dx.doi.org/10.31793/2709-7404.2021.2-2.71.
Full textAbstract:
У роботі подано дані щодо постаті Цицуріна Федора Степановича — першого професора-терапевта медичного факультету Імператорського Університету святого Володимира в Києві. Федір Степанович був засновником першої кафедри терапії, заклав традиції викладання внутрішньої медицини в університеті, а відповідно і наріжний камінь у фундамент Київської школи терапевтів.
49
Гнізділова, Олена. "Зміст і напрями діяльності наукової школи професора Н. В. Гавриш". Освітній вимір 40 (13 лютого 2014): 268–74. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v40i0.2999.
Full textAbstract:
Гнізділова О. А. Зміст і напрями діяльності наукової школи професора Н. В. Гавриш.
 У статті висвітлено основні здобутки представників наукової школи доктора педагогічних наук, професора, завідувача кафедри дошкільної та початкової освіти Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» Наталії Василівни Гавриш. Головну увагу зосереджено на розкритті основних граней її науково-педагогічної діяльності як автора численних наукових публікацій, наукового керівника дисертаційних праць, редактора фахових наукових збірників і часописів, члена спеціалізованих учених рад, лідера науково-педагогічної школи «Психолого-педагогічні та соціальні аспекти дошкільної і початкової освіти».
50
Avtoriv, Kolektyv. "ЖИТТЯ В ІМ’Я НАУКИ ТА УКРАЇНИ. З НАГОДИ ЮВІЛЕЮ ВІДОМОГО ВЧЕНОГО І ГРОМАДСЬКОГО ДІЯЧА МИХАЙЛА АНТОНОВИЧА АНДРЕЙЧИНА". Інфекційні хвороби, № 1 (18 травня 2020): 71–73. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2020.1.11110.
Full textAbstract:
Коротко описано основні біографічні віхи і творчий доробок Михайла Антоновича Андрейчина – талановитого лікаря, вченого-інфекціоніста, педагога, громадського діяча, завідувача кафедри інфекційних хвороб з епідеміологією, шкірними і венеричними хворобами Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського, академіка НАМН України, доктора медичних наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки України.