Journal articles on the topic 'Протидія економічним ризикам'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Протидія економічним ризикам.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 24 journal articles for your research on the topic 'Протидія економічним ризикам.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Вівчар, О. І., О. В. Сталінська, О. І. Дідченко, О. І. Когут-Ференс, and А. Я. Шатарський. "СУЧАСНА ПРАКТИКА ОЦІНКИ РИЗИКІВ ЛОГІСТИЧНОГО УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВ ТРАНСПОРТУ." Actual problems of regional economy development 2, no. 16 (November 25, 2020): 237–46. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.16.237-246.
Full textAbstract:
Проведено комплексне дослідження ризиків логістичного управління економічної безпеки підприємств транспорту в сучасних умовах. Встановлено, що ризик логістичного управління економічної безпеки підприємств транспорту - це сукупність економічних, організаційних і технічних дій, спрямованих на встановлення видів, факторів та джерел ризику, оцінку величини ризику, розроблення й реалізацію заходів щодо зниження його рівня й запобігання можливим неґативним наслідкам і враховує фактори впливу зовнішнього середовища – конкурентів, постачальників, урядових рішень, суспільної думки, кон’юнктури, недостачі повноцінної релевантної інформації тощо. Відзначено, що основними функціями ризику є інноваційна, регулятивна, захисна, компенсаційна, соціально-економічна й аналітична.
Обґрунтовано, що ризики можуть бути визначені кількісним та якісним аналізом (правило мінімакс (критерій Севіджа); правило Гурвіца). Доведено, що система показників кількісної оцінки ризиків в системі економічної безпеки охоплює абсолютні величини (дисперсія, середньоквадратичне відхилення, семіваріація, семіквадратичне відхилення), відносні (ймовірність, коефіцієнт варіації, коефіцієнт ризику). Сформовано комплексне дослідження коефіцієнтом ризику логістичного управління економічної безпеки підприємств транспорту. Виокремлено основні методи регулювання ступеню ризику підприємств транспорту: уникнення ризику; компенсація ризику; прогнозування; моніторинг; збереження ризику; створення спеціальних резервних фондів; залучення зовнішніх джерел; передача ризику; хеджування; зниження ризику. На основі чого доведено, що метою зниження ризиків економічної безпеки підприємств транспорту можна вважати комплексну протидію потенційним та реальним загрозам, а також забезпечення високого потенціалу розвитку підприємств транспорту у майбутньому.
2
Вівчар О. І. "РИЗИКИ ЛОГІСТИЧНОГО УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВ ТРАНСПОРТУ: ПРАКТИЧНІ КОНТЕКСТИ." Економічний форум 1, no. 4 (October 13, 2020): 99–106. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-4-13.
Full textAbstract:
Проведено комплексне дослідження ризиків логістичного управління економічної безпеки підприємств транспорту в сучасних умовах. Встановлено, що ризик логістичного управління економічної безпеки підприємств транспорту - це сукупність економічних, організаційних і технічних дій, спрямованих на встановлення видів, факторів та джерел ризику, оцінку величини ризику, розроблення й реалізацію заходів щодо зниження його рівня й запобігання можливим неґативним наслідкам і враховує фактори впливу зовнішнього середовища – конкурентів, постачальників, урядових рішень, суспільної думки, кон’юнктури, недостачі повноцінної релевантної інформації тощо. Відзначено, що основними функціями ризику є інноваційна, регулятивна, захисна, компенсаційна, соціально-економічна й аналітична.
Обґрунтовано, що ризики можуть бути визначені кількісним та якісним аналізом (правило мінімакс (критерій Севіджа); правило Гурвіца). Доведено, що система показників кількісної оцінки ризиків в системі економічної безпеки охоплює абсолютні величини (дисперсія, середньоквадратичне відхилення, семіваріація, семіквадратичне відхилення), відносні (ймовірність, коефіцієнт варіації, коефіцієнт ризику). Сформовано комплексне дослідження коефіцієнтом ризику логістичного управління економічної безпеки підприємств транспорту. Виокремлено основні методи регулювання ступеню ризику підприємств транспорту: уникнення ризику; компенсація ризику; прогнозування; моніторинг; збереження ризику; створення спеціальних резервних фондів; залучення зовнішніх джерел; передача ризику; хеджування; зниження ризику. На основі чого доведено, що метою зниження ризиків економічної безпеки підприємств транспорту можна вважати комплексну протидію потенційним та реальним загрозам, а також забезпечення високого потенціалу розвитку підприємств транспорту у майбутньому.
3
Evtushenko, N. O. "Податкові ризики та система керування ними." Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, no. 6 (July 1, 2016): 68. http://dx.doi.org/10.15421/191607.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню сучасного стану системи оподаткування в період її реформування та подальшим розробкам в галузі фундаментальних основ оподаткування.Метою написання статті є поглиблене вивчення природи, сутності ризиків у сфері оподаткування, розгляд змісту системи керування ризиками та обґрунтування концептуальних основ ефективності керування податковими ризиками шляхом запровадження системного підходу в умовах великої частки тіньової економіки. Дослідження проведено із застосуванням методів дедукції та індукції, системного підходу, аналізу й синтезу на основі законодавчої бази України, даних Держаної фіскальної служби України, даних Державної служби статистики України, праць вітчизняних і закордонних економістів, матеріалів авторських досліджень.Досліджено сутність і місце податкових ризиків у системі керування ними. Доведено, що податковий, а також економічний ризики зазвичай занадто переоцінюють, оскільки щодо витрат заходи з підвищення результатів діяльності людського капіталу дуже розпливчаті та сформовані у недосконалих інформаційних умовах.З’ясовано необхідність системного підходу до керування податковими ризиками. Розглянуто основні елементи системи керування податковими ризиками. Доведено вплив людського капіталу та інформації на ефективність керування податковими ризиками.Акцентовано увагу на доцільності вивчення податкових ризиків у системі керування і мінімізації протидії. Доведено, що така система може бути описана як сукупність деяких методів, процедур і заходів і надає можливість прогнозувати дефіцит податкових платежів та вживати заходи стосовно мінімізації порушень у податковій сфері.Розглянуто основні елементи системи керування податковими ризиками. Дана система являє собою сукупність взаємопов’язаних і взаємозалежних елементів, таких як: 1) суть та оригінальні джерела ризику; 2) аналіз, оцінка й опис ризику; 3) методи мінімізації ризиків; 4) моніторинг заходів щодо запобігання і протидії ризику.Доведено, що метод систематизації платників застосовують відповідно до стандартів для визначення податкових ризиків у системі їх керування. Такий підхід дозволить упровадити на практиці нову стратегію організації контрольно-ревізійної роботи та істотно скоротити витрати на здійснення планових перевірок.Наголошено, що податкові ризики слід розглядати як наукову основу для розробки критерію ефективності побудови систем забезпечення національної податкової безпеки. Як і будь-які ризики, податкові ризики повинні бути не тільки визначені , але й зведені до мінімуму. Для цього доцільно застосувати систему керування податковими ризиками як сукупність деяких методів, процедур і заходів. Використання людського капіталу та інформаційного забезпечення дозволить досягти необхідного рівня ефективності.Застосування системного підходу в теорії і практиці оподаткування допоможе передбачати негативні наслідки впливу зовнішнього середовища, сприятиме ефективності моніторингу ризиків і їх практичному керуванню. Податкова служба може підвищити обсяг податкових надходжень до бюджету за рахунок зменшення податкових злочинів (ухилення від сплати податків). Це, в свою чергу, призведе виходу економіки з тіні.Науковою новизною дослідження є поглиблення та визначення природи, сутності податкових ризиків, а також обґрунтування концептуальних основ ефективності їх керування через запровадження системного підходу.Урахування системного підходу дозволить фіскальним службам ефективно керувати податковими ризиками.Перспективним напрямком досліджень є перегляд нормативної документації Державної фіскальної служби на основі системного підходу та врахування податкового ризику як виміру результатів діяльності людського капіталу й недосконалого інформаційного забезпечення.
4
Стеблянко, Аліна Володимирівна, and Дмитрій Андрійович Лісов. "БЮРО ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ЯК СУБ’ЄКТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ." New Ukrainian Law, no. 6 (December 27, 2021): 187–91. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.6.28.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано нормативне регулювання діяльності Бюро економічної безпеки України як органу, який здійснюватиме розслідування кримінальних правопорушень у сфері економіки, створення якого передбачене Законом України «Про Бюро економічної безпеки України». Актуальність описаної у статті проблеми пояснюється тим, що належне забезпечення економічної безпеки держави є ключовою умовою розвитку останньої, де правоохоронні органи виступають основними суб’єктами забезпечення економічної безпеки України, а створення Бюро економічної безпеки України безпосередньо спрямоване на підвищення ефективності розслідування злочинів, які посягають на економічну безпеку держави. Водночас метою роботи є аналіз потенційних недоліків у діяльності Бюро економічної безпеки як суб’єкта забезпечення економічної безпеки України із наступним визначенням перспектив його діяльності. Проаналізовано підходи до визначення поняття «економічна безпека держави», а також з’ясовано, що розуміють під забезпеченням національної економічної безпеки України. Зосереджено увагу на завданнях, повноваженнях і функціях, покладених на Бюро економічної безпеки України. Визначено проблемні питання про функціонування досліджуваного органу. Наголошено на перспективах та перевагах діяльності Бюро економічної безпеки України. Проаналізовано досвід зарубіжних країн щодо функціонування органів, які забезпечують економічну безпеку країни, та наголошено, що кожна держава застосовує різні методи для протидії злочинності у сфері економічної безпеки країни. Зроблено висновок, що Бюро економічної безпеки України має стати органом, який поєднає повноваження для розгляду всіх економічних злочинів. Однак невирішеними залишилися деякі проблемні питання, зокрема щодо застосування ризик-орієнтованого підходу і процедури передачі справ іншими органами до Бюро економічної безпеки України. Водночас указаний орган – це нова модель кримінальної розвідки у поєднанні із кримінальним аналізом. За умови його належного функціонування підвищиться рівень довіри до діяльності правоохоронних органів і збільшиться ефективність розслідування економічних злочинів.
5
Каламан, Ольга Борисівна, and Поліна Миколаївна Безніс. "Формування стратегії забезпечення комплексної оцінки економічної безпеки виробничих підприємств." Economic and food security of Ukraine, no. 3-4 (March 6, 2019): 26–34. http://dx.doi.org/10.15673/efs.v6i3-4.1283.
Full textAbstract:
Стаття відображає результати дослідження в сфері стратегічного забезпечення економічної безпеки для сучасного виробничого підприємства. У статті підкреслено, що як інтенсивний розвиток суспільства, так і результативне функціонування сучасних підприємств грунтується на економічній безпеці. Тому виділені фактори, що впливають на економічну безпеку підприємств України.Також показані ризики і загрози на рівні національної безпеки, що впливають на довгостроковий розвиток країни. Відзначено, що недостатнім є рівень державного регулювання всіх напрямків національної економіки. Уточнено, що сучасне підприємство діє в умовах дуже жорсткої конкуренції, що змушує його упереджувати можливі внутрішні та зовнішні загрози. Показано, що прогнозування описаних кризових явищ і визначення актуальних шляхів виходу із загрозливої обстановки, а також способів щодо підвищення реального рівня сучасної економічної безпеки виробничих підприємств стає найважливішим завданням в сучасних умовах господарювання.У статті наголошується, що комплексна система стратегічного забезпечення стабільної економічної безпеки являє собою певну сукупність методів, засобів і заходів, спрямованих на здійснення якісного захисту інтересів кожного господарюючого суб'єкта від можливих загроз зовнішнього і внутрішнього характеру, які могли б призвести до економічних втрат. Принцип комплексності передбачає, що при побудові системи безпеки слід враховувати всі потенційні можливі загрози, при цьому всі застосовувані засоби захисту повинні бути взаємопов'язані. Метою системи економічної безпеки має стати стратегічне забезпечення сталого функціонування і системного розвитку виробничого підприємства на основі обгрунтованого і перевіреного комплексу всіх заходів. Об'єктом системи стратегічного забезпечення економічної безпеки сучасного виробничого підприємства в поточному і перспективному періодах виступає його стабільне економічне становище.Акцентовано увагу, що при побудові стратегії забезпечення економічної безпеки необхідно постійно враховувати всі можливі фактори, так як на кожному окремому підприємстві, дана система індивідуальна. З метою протидії загрозам економічної безпеки сучасного виробничого підприємства та забезпечення стабільного його функціонування, необхідно не тільки створити систему комплексного захисту, а й забезпечити її стратегічне раціональне функціонування.
6
Пузирна, Н. С. "ПРАВОВІ АСПЕКТИ СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ БЮРО ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ." Знання європейського права, no. 2 (June 30, 2021): 80–83. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i2.210.
Full textAbstract:
Статтю присвячено науковому аналізу та дослідженню правових аспектів створення та діяльності Бюро економічної безпеки України. Проаналізовано історію створення цього органу в нашій державі. Зазначено, що історія створення єдиного правоохоронного органу України у сфері економічної безпеки має досить непростий шлях. Зазначено, що сьогодні в нашій країні втілено чимало реформаторських заходів юридичного, економічного та організаційного характеру, спрямованих на зменшення впливу криміногенних чинників, зниження рівня корупції тощо. Утворено низку правоохоронних та антикорупційних органів, які комплектуються на суттєво оновлених засадах і принципах, проте робота щодо боротьби зі злочинністю, особливо з економічною та найбільш небезпечними її викликами і формами, потребує активізації та посилення. У статті зазначено, що необхідність створення єдиного правоохоронного органу – суб’єкта забезпечення економічної безпеки держави було нагальним питанням сьогодення. Бюро економічної безпеки України розглядається як правоохоронна організація у сфері охорони економічної безпеки держави. Визначено функції та основні завдання діяльності Бюро економічної безпеки України. У контексті аналізу міжнародного досвіду щодо створення аналогічних органів та впровадження його в законодавство України досліджено діяльність органів забезпечення економічної безпеки у США, Великій Британії та Росії. Підтримано позицію про те, що свідченням побудови ефективної системи забезпечення економічної безпеки є її спроможність завчасно виявляти ризики й загрози, вживати оперативні та адекватні заходи щодо їх мінімізації і нейтралізації та загалом забезпечувати оптимальний стан відповідних індикаторів. Зроблено висновок, що Бюро економічної безпеки України – це правоохоронний орган держави у сфері охорони економічної безпеки, що створений для протидії економічним правопорушенням. Створення Бюро економічної безпеки України як єдиного державного органу, відповідального за боротьбу з економічними порушеннями, мало на меті, крім іншого, також уникнення дублювання відповідних функцій у різних правоохоронних органах.
7
Пиршін, М. І. "ЕКОНОМІЧНІ ЗАГРОЗИ САМОДОСТАТНЬОМУ РОЗВИТКУ ЛІСОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ." Підприємництво і торгівля, no. 30 (July 1, 2021): 72–82. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-30-12.
Full textAbstract:
У статті розглянуто стан розвитку підприємств лісового господарства і лісозаготівлі та запропоновано узагальнюючий підхід до питання визначення економічних загроз їх самодостатності, згідно з яким сутність її може бути охарактеризована як досягнення якісного і кількісного рівня ефективності функціонування господарюючої системи, так і певний стан захищеності від загроз збалансованої, стійкої і стабільної роботи. Визначено, що економічні загрози самодостатності розвитку підприємств – це будь-які обставини або події, які можуть привести не лише до поточного порушення наявних бізнес-процесів, одержання збитків або зменшення доходів, так і втрати гарантій учасникам господарювання на збереження і примноження вкладених активів і створеного іміджу. Дослідження дозволило узагальнити наявні економічні загрози, які стоять на шляху до самодостатнього їх розвитку за окремими напрямами, зокрема у сфері: бюджетно-податкової політики, відносин з постачальниками та підрядниками, ціноутворення на об’єкти діяльності, платоспроможності, ефективності господарювання, автономії, інвестування, окупності витрат, створення цільових резервів, продуктивності праці, впливу інфляційних процесів, формування доданої вартості, приросту ринкової вартості підприємств, побудова системи контролінгу, капіталізації потенціалу та превентивно-профілактичної протидії тіньовій економіці. Проведене оцінювання наявних економічних загроз державним лісогосподарським підприємством із урахуванням впливу реалізації інтересів стейкхолдерів надає можливість отримання комплексної оцінки рівня самодостатності господарювання, що сприяє прийняттю більш ефективних управлінських рішень щодо покращення стану економічної безпеки, стійкості функціонування та розвитку лісової галузі. Подальші дослідження доцільно спрямувати на обґрунтування превентивно-профілактичної, оперативно-інформаційної та прогностичної функцій, які є абсолютною основою забезпечення самодостатнього розвитку підприємств лісової галузі. Це дозволить протистояти ідентифікованим і потенційним загрозам самодостатньому розвитку підприємств шляхом ефективного управління ризиками в процесі своєї господарської діяльності.
8
Stripko, M. "ВИЯВЛЕННЯ НЕЗАКОННИХ ОПЕРАЦІЙ ТА ЗЛОВЖИВАННЯ У СТРАХОВИХ ВІДНОСИНАХ." Juridical science 2, no. 5(107) (April 3, 2020): 146–50. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-107-5-2.18.
Full textAbstract:
У статті досліджуються протиправні механізми, які можуть існувати на українському страховому ринку та наносити шкоду економічному потенціалу України. Визначаються типові ознаки характерні механізмам, пропонуються шляхи їх запобігання, викладаються основні шляхи протидії. В статье исследуются противоправные механизмы, которые могут существовать на украинском страховом рынке и причинять вред экономическому потенциалу Украины. Определяются типичные признаки характерные механизмам, предлагаются пути их предотвращения, представляются основные пути противодействия. Наголошено, що за попередньо досягнутою домовленістю між учасниками, укладалися договори страхування, настання страхових випадків за якими неможливе (наприклад: падіння літака у визначену будівлю, пожежа у приміщенні обладнаному сучасною протипожежною системою тощо), а в подальшому ці ризики перестраховувалися у підконтрольних страхових компаніях, більшість з яких за кордоном. Після цього отримані кошти переказувались на рахунки підприємств з ознаками фіктивності та обготівковувались, а кошти розподілялись між учасниками схеми. Зокрема, цей механізм дозволяє привласнювати кошти держпідприємств та уникати оподаткування приватним підприємствам. Зроблено висновок, що рівень фінансової безпеки страхового ринку визначається тим, наскільки ефективно його суб’єкти можуть протистояти наявним та потенційним загрозам та усувати негативні фактори впливу на функціонування страхового ринку. Значна частина представників страхового ринку зареєстрована у м. Києві та Київській області. Оперативно-розшукова діяльність по лінії захисту фінансових установ небанківського типу (зокрема, страхових) Київського регіону протягом 2019 року здійснювалась за визначеними пріоритетними та функціональними завданнями: захист інтересів держави у фінансово-економічній сфері, виявлення злочинів, що сприяють «тінізації» національної економіки та забезпечення контролю за додержанням законодавства у сфері валютного регулювання, протидія витоку капіталів за межі держави, вжиття заходів щодо повернення в Україну валютних цінностей, в частині діяльності та з позицій страхових компаній. Заходи попередження та протидії найбільш доцільно проводити в рамках контррозвідувальних та оперативних справ, обов’язково поєднуючи їх разом із проведенням оперативно-технічних заходів.
9
Перепьолкіна, О. О. "ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ЗАСОБАМИ МАКРОПРУДЕНЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ НБУ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, no. 63 (October 1, 2021): 57–63. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-63-09.
Full textAbstract:
В статті розглянуто важливість забезпечення стійкості фінансових систем в умовах невизна-ченості, що спричинена світовою пандемією. Встановлено пріоритетність цілей цінової та фінансової стабільності у функціонуванні НБУ. Економічний зміст фінансової стабільності визначено як стан фінансової системи, за якого вона здатна належним чином виконувати основні функції, такі як фінансове посередництво та здійснення платежів, а також протистояти кризовим явищам. Охарактеризовано зміст макропруден-ційної політики НБУ, принципи її реалізації та інструменти макропруденційного регулювання, що використо-вуються для забезпечення стабільності фінансової системи. Акцентовано увагу на необхідності забезпечення контролю розрахунків, розкрито механізм та об’єкти оверсайта платіжних систем. Розглянуто спектр по-казників, що визначають фінансову стійкість, досліджено їх рівень в умовах застосування карантинних об-межень. Проаналізовано ефективність забезпечення фінансової стабільності Національним банком; встанов-лено, що її високу результативність досягнуто завдяки деактивації буферів капіталу, рекомендацій банкам утриматися від виплати дивідендів, створенню сприятливих регуляторних умов для реструктуризації кре-дитів, наданню банкам ліквідності у необхідних обсягах через стандартні інструменти рефінансування НБУ. Розкрито загрози фінансового сектору на підставі результатів стрес-тестування НБУ, досліджено ризики функціонування банківської системи (кредитний ризик, ризик достатності капіталу, ризик ліквідності, юри-дичний ризик, валютний та ризик прибутковості). Виокремлено рекомендації щодо підвищення ефективності забезпечення фінансової стабільності для органів державної влади та банківських установ; наголошено на перспективних напрямах досліджень, серед яких підвищення рівня збалансованості грошової маси, вдоскона-лення параметрів функціонування фінансово-кредитного сектору, детінізація грошово-кредитного сектору та протидія викликам глобалізації у грошово-кредитній сфері.
10
САМОЙЛЕНКО, Олександр, and Іван ЯБЛОНСЬКИЙ. "ДОСВІД ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ У РОЗСЛІДУВАННІ ІНЦИДЕНТІВ З ПЕРЕМІЩЕННЯМ ЧЕРЕЗ ДЕРЖАВНИЙ КОРДОН РАДІОАКТИВНИХ МАТЕРІАЛІВ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 81, no. 3 (September 16, 2020): 172–84. http://dx.doi.org/10.32453/3.v81i3.445.
Full textAbstract:
Глобалізація світових економічних та суспільних явищ зумовлює появу нових загроз, пов’язаних із загостренням протиріч на фоні ідеологічних та національних підґрунть. Це сприяє активізації контрабандної діяльності, яка постійно урізноманітнює форми свого вияву, долучаючи до арсеналу злочинності сучасні досягнення науки та техніки. Злочинність у сфері обігу радіоактивних матеріалів та один з її виявів – контрабанда радіоактивних матеріалів належить до нових видів протиправної діяльності. Світова громадськість пройшла декілька етапів розвитку цієї проблеми – від усвідомлення гіпотетичної загрози несанкціонованого використання ядерної зброї до встановлення факту існування тіньового ринку ядерних матеріалів. Загроза злочинності у сфері обігу радіоактивних матеріалів посилюється тим, що вона носить міжнародний характер. Це пояснює особливу увагу, яка приділяється світовою спільнотою питанням протидії цьому виду злочинної діяльності, організації міжнародного контролю за поширенням ядерних технологій та матеріалів. Україна займає позицію у світовому рейтингу країн, які відповідально ставляться до діяльності з ядерними матеріалами та технологіями. З іншого боку, географічне розташування нашої країни, її розвинутий ядерний комплекс, досвід участі у ядерних програмах СРСР, потенційно визначають Україну в зоні ризику для діяльності організованих злочинних груп, метою яких є заволодіння радіоактивними матеріалами або налагодженню їх контрабанди. Те, що контрабанду слід вважати однією з найнебезпечніших загроз національній безпеці України, підтверджує прискіплива увага української влади до проблеми протидії контрабанді одразу після президентських та парламентських виборів у 2019 р., про що, зокрема, свідчить Указ Президента України від 09.07.2019 № 505 [1]. Крім того, було створено такі органи з правоохоронними функціями, як НАБУ, ДБР, Національна поліція України, що певним чином повинно було змінити систему взаємодії та координації дій у протидії контрабанді. Форпостом у забезпеченні безпекової складової на державному кордоні була та залишається Державна прикордонна служба України, яка здійснює свою діяльність у тісній взаємодії з Державною митною службою України.
11
Нікіфоренко, Володимир, and Андрій Віхтюк. "ОСНОВНІ ЗАГРОЗИ НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ УКРАЇНИ НА ДЕРЖАВНОМУ КОРДОНІ ТА ТЕНДЕНЦІЇ ЇХ РОЗВИТКУ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 85, no. 2-3 (April 11, 2022): 202–21. http://dx.doi.org/10.32453/3.v85i2-3.940.
Full textAbstract:
Стаття містить огляд основних загроз воєнного та природнього характеру, які впливали на формування у 2020 році та на початку 2021 року державної політики України в сфері безпеки державного кордону. Актуальність теми обумовлена тим, що в епоху глобалізації зростає рівень загрози для національної безпеки. Розвиток передових технологій разом з позитивними, прогресивними течіями несе ризики використання технічних здобутків для встановлення домінування на геополітичному просторі та розширення впливу за рахунок інших суб’єктів міжнародних відносин. Для вирішення цих проблем необхідне своєчасне прогнозування загроз шляхом вчасної їх ідентифікації та створення ефективних державних механізмів щодо протидії цим загрозам. У статті актуалізуються проблеми швидкої трансформації державної політики національної безпеки України в сфері захисту державного кордону, з урахуванням векторів розвитку загроз. Автори статті проводять детальний аналіз сучасної військово-політичної та соціально-економічної обстановки, яка складається навколо і в середині України та безпосередньо впливає на національну безпеку України в сфері захисту державного кордону. Детальні статистичні дані надають можливість отримати всебічне і ґрунтовне уявлення про масштаби загроз та фактори, що їх зумовлюють. Розглядається питання ефективного аналізу ризиків для визначення актуальності загроз національній безпеці на державному кордоні. Увагу приділено профілюванню ризиків як ефективному механізму своєчасної ідентифікації загроз. Підсумовуючи викладений матеріал та враховуючи поточну обстановку, що складається на державному кордоні України, авторами зроблено прогноз її розвитку, чим практично обґрунтовано актуальність викладених у статті суджень.
12
Skrypnikova, O. S., and T. P. Yurochko. "РАННЯ ДІАГНОСТИКА ТА СКРИНІНГ ЯК ОСНОВНІ СКЛАДОВІ СТРАТЕГІЇ ПРОТИДІЇ ОНКОЛОГІЧНИМ ЗАХВОРЮВАННЯМ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 2 (October 17, 2019): 23–32. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.2.10476.
Full textAbstract:
Мета: проаналізувати сучасні показники захворюваності та смертності від онкологічних захворювань, роль ранньої діагностики та скринінгу у зниженні показників високої смертності від раку та підходи до скринінгу онкопатологій у світі та Україні.
Матеріали і методи. У дослідженні використовувались бібліосемантичний, структурно-логічний та порівняльний аналізи, а також аналітичний метод.
Результати дослідження та обговорення. Захворюваність та смертність від онкологічних захворювань зростають дуже швидко в усьому світі. Причини високої захворюваності - складні, але відображають як старіння, так і приріст населення, а також зміни поширеності та розподілу основних факторів ризику онкологічних захворювань, деякі з яких пов'язані із соціально-економічним розвитком. Проблема високої смертності від онкологічних захворювань дуже гостра для всіх країн світу, включаючи економічно розвинені. Від 30% до 60% пацієнтів померли від раку через пізнє діагностування онкопатології. Аналіз показав, що стратегії боротьби з раком у Великобританії, Франції, Польщі та Сполучених Штатах Америки засновані на Резолюції Всесвітньої організації охорони здоров’я щодо профілактики та контролю онкологічних захворювань (2005) і включають профілактику, діагностику та скринінг. Завдяки впровадженню скринінгових програм в рутинну медичну практику країн ЄС та Споглучених Штатів, вдалося знизити рівень смертності від раку. В Україні є три обов’язкові скринінг-тести на рак молочної залози, шийки матки та передміхурової залози. Однак програми скринінгу на ці види раку наразі малоефективні. Насправді, рання діагностика раку все ще випливає з самообстеження та усвідомлення змін у власному здоров’ї потенційного пацієнта, що призводить до пізньої діагностики та важкого перебігу захворювання.
Висновки. Згідно з дослідженнями, опублікованими ВООЗ, реєструються мільйони смертей від різних видів раку щорічно у всьому світі. Однак було доведено, що рання діагностика, скринінг та раціональне лікування раку можуть знизити рівні захворюваності та смертності. Досвід країн Західної Європи та США показує, що систематична робота з ранньої діагностики та скринінгу дозволяє зменшити захворюваність та смертність на рак. В Україні існують обов'язкові скринінгові тести на рак молочної залози, шийки матки та передміхурової залози, але вони все ще є несистематичними та, як наслідок, неефективними.
13
Боровик, Олег, and Дмитро Боровик. "МОДЕЛЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОТИДІЇ КОНТРАБАНДНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ НА ДІЛЯНЦІ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПІДРОЗДІЛУ ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ ТА ОЦІНКИ ЇЇ ЕФЕКТИВНОСТІ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 85, no. 2-3 (April 11, 2022): 22–42. http://dx.doi.org/10.32453/3.v85i2-3.858.
Full textAbstract:
У сучасних умовах реформування Державної прикордонної служби України у правоохоронний орган європейського зразка з урахуванням необхідності якісної організації та ефективного управління оперативно-службовою діяльністю підрозділами охорони державного кордону необхідні дієві інструментальні засоби, які забезпечували б об’єктивну оцінку виконання підрозділами своїх функцій і завдань, давали б оцінку результатів оперативно-службової діяльності та дозволяли б формувати ефективні управлінські рішення щодо застосування сил і засобів. Таке завдання є актуальним для різних видів діяльності прикордонних структур, у тому числі і протидії контрабандній діяльності на ділянці відповідальності підрозділів охорони державного кордону. На сьогодні основна проблема щодо оцінки ефективності оперативно-службової діяльності підрозділів охорони державного кордону полягає в тому, що вона здійснюється за кількісними показниками без урахування характеристик місцевості, складності оперативної обстановки, стану протидії протиправній діяльності, наявних загроз і ризиків, можливостей кожного підрозділу, економічної складової контрабандної діяльності. У статті обґрунтовано інструментальний методичний апарат, який забезпечує можливість здійснювати оцінку ефективності протидії контрабандній діяльності на ділянці відповідальності підрозділу охорони державного кордону. Апарат сформовано з урахуванням розумної можливої поведінки організатора контрабандної діяльності та містить оптимізаційні моделі організації і реалізації контрабандної діяльності за відсутності протидії підрозділу охорони державного кордону, за наявності такої протидії, а також модель організації протидії контрабандній діяльності на державному кордоні й засоби для оцінки її ефективності.
14
Наконечна, Альона. "Сучасний стан контролю в сфері банківської діяльності: проблеми та шляхи вдосконалення." Проблеми сучасних трансформацій. Серія: право, публічне управління та адміністрування, no. 1 (October 20, 2021): 66–72. http://dx.doi.org/10.54929/pmtl-issue1-2021-10.
Full textAbstract:
У статті розглянуто сучасний стан контролю у сфері банківської діяльності в Україні. Доведено, що його правова база в загальних рисах відповідає європейським стандартам і вдосконалюється з урахуванням вимог Базельського комітету за сприяння міжнародних організацій. Проблеми банківського контролю в Україні лежать в площині недостатнього розроблення нормативних документів і практичної реалізації їхніх положень. В статті розглянуто такі види контролю як банківський нагляд, внутрішній банківський контроль та незалежний аудит. Запропоновано застосування в Україні моделі банківського нагляду, яка передбачає його здійснення Національним банком України спільно з іншими контролюючими органами. Обґрунтовано необхідність подальшого вдосконалення систем діагностики фінансового стану банку, контролю за наявністю та ефективністю систем управління ризиками, методики обчислення значень обов’язкових економічних нормативів та процедур банківського нагляду, заходів щодо протидії відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом, розкриття інформації у фінансовій звітності.
15
Sova, Olena, and Olha Zavadska. "МІСЦЕ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ В СИСТЕМІ БАНКІВСЬКОГО НАГЛЯДУ." Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 1, no. 5 (June 18, 2020): 56–67. http://dx.doi.org/10.32750/2020-0105.
Full textAbstract:
У статті підкреслено актуальність боротьби з тероризмом та легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, як на національному, так і на міжнародному рівнях. Наголошено на необхідності реалізації комплексної системи правових, економічних та інших заходів щодо виявлення та ліквідації каналів кримінальних фінансових потоків.
Перелічено нові процедури та норми, введені в дію Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Розглянуто прогрес Державної служби фінансового моніторингу України у зборі та обробці даних про фінансові операції, які підпадають під нагляд. Звіт Служби був високо оцінений Комітетом експертів Ради Європи з оцінки заходів протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму MONEYVAL. Проаналізовано динаміку кількості повідомлень про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, і констатовано, що число отриманих Держфінмоніторингом заяв у 2019 році зросло у 2,6 рази у порівнянні з даними 2015 року. Натомість кількість сформованих досьє зросла протягом 2015-2019 років на 46,6%.
Унаочнено перелік суб’єктів фінансового моніторингу в Україні з прикладами їхньої підпорядкованості. Систематизовано порогові суми фінансових операцій та ознаки, які дають підстави для застосування моніторингу та контролю в системі боротьби з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом.
Банківську систему визначено як основний сегмент, через який відбувається відмивання незаконно отриманих коштів. Охарактеризовано теоретичні засади ризик-орієнтованого підходу при здійсненні фінансового моніторингу трансакцій. Адже, враховуючи інтенсивний розвиток глобалізаційних та інноваційних процесів у банківській системі, можна стверджувати, що жоден банк не може існувати без ефективного ризик-менеджменту.
Визначено вимоги до платіжних систем, пов’язані з процесом ідентифікації та верифікації клієнтів, що є етапом проведення належної перевірки учасників фінансових операцій.
Наведено переваги формування та застосування у банківському секторі України раціональної та функціональної системи фінансового моніторингу.
16
Gruzieva, T. S., and V. B. Zamkevich. "СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ БОРОТЬБИ З НЕБЕЗПЕЧНИМ ТА ШКІДЛИВИМ ВЖИВАННЯМ АЛКОГОЛЮ В ДОКУМЕНТАХ ВСЕСВІТНЬОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 3 (November 18, 2019): 124–33. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.3.10603.
Full textAbstract:
Мета: дослідити сучасні стратегії та підходи до профілактики вживання алкоголю і зменшення шкоди, пов’язаної з цим чинником ризику, в стратегічних документах Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ).
Матеріали і методи. При виконанні дослідження використано бібліографічний та інформаційно-аналітичний методи. Науковою базою є інформаційні, стратегічні, програмні та робочі документи ВООЗ та Європейського регіонального бюро (ЄРБ) ВООЗ.
Результати. Аналіз стратегічних і програмних документів ВООЗ, ЄРБ ВООЗ, ООН, ЄС засвідчив пріоритетність питань профілактики та скорочення нездорового вживання алкоголю в рамках боротьби з неінфекційними захворюваннями та зміцнення здоров’я населення. Глобальний план дій щодо неінфекційних захворювань, Глобальна стратегія скорочення шкідливого вживання алкоголю висвітлюють перспективні напрями запобігання нездоровій алкогольній поведінці та зменшення поширеності цього чинника ризику з використанням популяційних, групових та індивідуальних підходів, економічних, правових, інформаційних, медичних та інших важелів. Регіональні європейські документи, насамперед Європейський план дій зі скорочення шкідливого вживання алкоголю на 2012–2020 рр., представляють комплекс дієвих заходів, що стосуються впровадження заходів маркетингової та цінової політики, підвищення обізнаності громадян, боротьби з водінням у нетверезому стані, лідерства і прихильності, скорочення негативних наслідків вживання алкоголю та алкогольної інтоксикації в рамках сектору охорони здоров’я, зменшення доступності алкогольних напоїв, скорочення вживання, виробленої незаконно алкогольної продукції або неорганізованим сектором, моніторингу та епідеміологічного нагляду.
Висновки. Визначені перспективні напрями, стратегії та заходи протидії нездоровому вживанню алкоголю, які окреслено міжнародними та регіональними документами в охороні здоров’я, є основою для обґрунтування і розробки концептуальних засад та конкретних планів дій з профілактики і боротьби з негативними наслідками вживання алкоголю населенням з урахуванням національного контексту.
17
Тарасюк, А. В. "Системний підхід у дослідженні правових основ кібербезпеки." Прикарпатський юридичний вісник, no. 2(31) (September 3, 2020): 108–11. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(31).576.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано основні тенденції розвитку кіберпростору, а також визначені актуальні проблеми забезпечення кібербезпеки на глобальному та національному рівнях, зокрема у контексті забезпечення безпеки об'єктів критичної інфраструктури, становлення Інтернету речей тощо. За результатами дослідження визначені можливі шляхи вирішення відповідних проблем і підвищення ефективності забезпечення кібербезпеки.
Акцентована увага на актуальності для України питань кіберзахисту цивільних ядерних об'єктів та інших об'єктів критичної інфраструктури. Відсутність конкурентоспроможних вітчизняних рішень на ринку змушує використовувати імпортні аналоги обладнання та програмного забезпечення.
Розроблено систему кібернетичних загроз із зазначенням їхніх джерел і змісту руйнівної дії.
Обґрунтовано, що швидка інформатизація, масштаби потенційних наслідків злочинів у кіберпросторі, недостатня кіберзахищеність об'єктів критичної інфраструктури та ризики, пов'язані з розвитком психологічної Інтернет-залежності, вимагають від національних урядів і міжнародної спільноти серйозної уваги до розвитку систем кібербезпеки на національному та глобальному рівнях. Першочергові кроки в цьому напрямку повинні передбачати розробку необхідної нормативно-правової бази та підвищення ефективності роботи відповідних інституційних структур з урахуванням зарубіжного досвіду в цій сфері.
На глобальному рівні, з огляду на те, що не всі кі-бератаки підпадають під дію міжнародних механізмів протидії кіберзлочинам, для забезпечення кібербезпе-ки важливо передбачити зобов'язання держав не вдаватися у кіберпросторі до дій, метою яких є завдання збитків інформаційним системам, процесам і ресурсам іншої держави, критичній інфраструктурі тощо, заради здійснення підриву політичної, економічної й соціальної систем, масованої психологічної обробки населення, що здатні дестабілізувати життєдіяльність суспільства й держави.
18
Тарасюк, А. "Забезпечення кібернетичної безпеки людини: міжнародно-правовий аспект." Юридичний вісник, no. 3 (October 8, 2020): 254–61. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.1948.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано основні тенденції розвитку кіберпросто-ру, а також визначено пов'язані із цим актуальні проблеми забезпечення кібербезпеки на глобальному та національному рівнях, зокрема у контексті забезпечення безпеки об'єктів критичної інфраструктури, становлення Інтернету речей тощо. За результатами дослідження визначено можливі шляхи вирішення відповідних проблем та підвищення ефективності забезпечення кібербезпеки.
Акцентовано увагу на актуальності для України питань кіберза-хисту цивільних ядерних об'єктів та інших об'єктів критичної інфраструктури. Відсутність конкурентоспроможних вітчизняних рішень на ринку змушує використовувати імпортні аналоги обладнання та програмного забезпечення.
Розроблено систему кібернетичних загроз із зазначенням їх джерел та змісту руйнівної дії.
Обґрунтовано, що швидка інформатизація, масштаби потенційних наслідків злочинів у кіберпросто-рі, недостатня кіберзахищеність об'єктів критичної інфраструктури та ризики, пов'язані з розвитком психологічної Інтернет-залеж-ності, вимагають від національних урядів та міжнародної спільноти серйозної уваги до розвитку систем кібербезпеки на національному та глобальному р івнях. Першочергові кроки у цьому напрямі повинні передбачати розроблення необхідної нормативно-правової бази і підвищення ефективності роботи відповідних інституційних структур з урахуванням зарубіжного досвіду у цій сфері.
На глобальному рівні, зважаючи на те, що не всі кіберата-ки підпадають під дію існуючих міжнародних механізмів протидії кіберзлочинам, для забезпечення кібербезпеки важливим є передбачити зобов'язання держав не вдаватися у кіберпросторі до дій, метою яких є завдання збитків інформаційним системам, процесам і ресурсам іншої держави, критичній інфраструктурі тощо заради здійснення підриву політичної, економічної й соціальної систем, масованої психологічної обробки населення, що здатні дестабілізувати життєдіяльність суспільства й держави.
19
Zabashtanskyi, Maksym Mykolaiovych, Dmytro Mykolaiovych Drahunov, Yurii Mykolaiovych Rydzel, and Serhii Mykolaiovych Zhurman. "СВІТОВИЙ ДОСВІД ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СФЕРИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я." SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA, no. 2(18) (2019): 15–21. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2019-2(18)-15-21.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. У статті досліджено питання необхідності наукового осмислення та практичного розв’язання проблем, пов’язаних з державним регулюванням галузі охорони здоров’я в умовах динамічних змін інформаційного суспільства. Постановка проблеми. З огляду на те, що в умовах інформаційної економіки відбувається системне збільшення психологічного, емоційного та фізичного навантаження на людину, питання охорони здоров’я та розробки комплексу заходів щодо державного регулювання інноваційного розвитку даної сфери набувають особливої гостроти та актуальності. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемами формування та вдосконалення процесів державного регулювання сфери охорони здоров’я займалися такі вчені, як: В. Бакуменко, Ю. Бережна, М. Білинська, З. Гладун, О. Гонта, О. Дем’янчук, Т. Дігтяр, Т. Камінська, В. Маличенко С., З. Надюк, В. Пашков, В. Ребкало, І. Рожкова, В. Романов, О. Худоба, Н. Ярош та інші. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Водночас, не зважаючи на вагомі напрацювання, досі не сформовано ефективної моделі імплементації переваг світового досвіду у механізм державного регулювання даної сфери, а тому це питання потребує подальшого дослідження. Постановка завдання. Метою дослідження є аналіз світового досвіду державного регулювання сфери охорони здоров’я провідних країн світу та виявлення існуючих проблем і протиріч, що виникають у процесі їх функціонування, формування можливих напрямів адаптації його окремих складових частин з урахуванням існуючих тенденцій та пріоритетів. Виклад основного матеріалу. У більшості країн Європи на даний час зараз ведеться пошук найбільш економічних шляхів при створенні соціальних програм, і навіть в разі певних ризиків, таких як довгострокове медичне обслуговування, держава все частіше втрачає лідируючу роль. В цілому ж, лише за умови ефективного поєднання дієвих інструментів державного регулювання сфери охорони здоров’я та стимулювання ринкових механізмів її розвитку можна досягти якісно нового рівня її функціонування. Висновки. В зв’язку з цим, вивченню світового досвіду державного регулювання сфери охорони здоров’я провідних країн світу, а також імплементації його окремих складових з урахуванням сформованих тенденцій розвитку сфери приділена особлива увага.
20
Potapchuk , H. V. "Екологічні права людини: від онто-аксіологічного значення до новелізації конституційного розуміння та модернізації." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 4 (July 21, 2021): 79–93. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.04.09.
Full textAbstract:
Метою статті є розгляд теоретико-нормативних підходів до розуміння змістовно-просторового наповнення феноменології екологічних прав людини в контексті їх онтологічного й аксіологічного значення, об’єктивізації перспектви новелізації їх конституційного розуміння та модернізації, що детерміновані глобалізаційними факторами. Доводиться, що проблематика екологічних прав людини об’єктивується й активізується завдяки складним та суперечливим процесам протидії негативним тенденціям у зазначеній сфері, що можна визначити по відповідних напрямках, інтерпретуючи загрози, які виникли в охоронному та правоохоронному контекстах, а саме: а) завдання мінімізації, а за можливості нейтралізації негативного впливу на навколишнє природне середовище при здійсненні господарської діяльності, експлуатації природних ресурсів та їх вилучення для виробництва матеріальних благ; б) подолання відсутності або обмеженого використання ресурсозберігаючих технологій; в) посилення державного та міжнародного контролю (нагляду) ризиків можливих випадків екологічного лиха і катастроф техногенного характеру; г) підвищення ефективності економіко-соціальних механізмів запобігання та ліквідації надзвичайних екологічних ситуацій; ґ) формування на локальному, регіональному, державному та міжнародному рівнях системи екологічної безпеки як стану захищеності навколишнього середовища, населення, територій, господарських та інших об’єктів від різних загроз, які виникають внаслідок негативних змін компонентів навколишнього середовища в результаті антропогенного впливу, що повинно забезпечуватися комплексом правових, організаційних, фінансових, матеріальних та інформаційних заходів, призначених для прогнозування, запобігання, ліквідації реальних і потенційних загроз безпеки, мінімізації їх наслідків; д) розробка державою та послідовне здійснення екологічно орієнтованої стратегії суспільства, що диктується як національними, так і міжнародними реаліями, бо екологічна безпека може бути забезпечена тільки в результаті дій усього світового співтовариства; е) активізація процесів по формуванню екологічної свідомості, екологічної індивідуальної, групової, колективної психології, в основі якої лежить розуміння того, що забезпечення лише власного екологічного добробуту за рахунок перенесення із власної території екологічно шкідливих виробництв, захоронення відходів та ін. неможливо, оскільки транскордонне та транстериторіальне забруднення знижує загальний рівень екологічної безпеки, призводить до непоправного збитку для біосфери, є зростаючою загрозою політичному, економічному й соціальному добробуту, сталому розвитку суспільства; є) активізація та контекстуалізація заходів щодо подолання низької екологічної культури суспільства на різних рівнях його існування і функціонування, – починаючи від локального, тобто там, де існують і функціонують в умовах місцевого самоврядування в стані повсякденності територіальні громади, соціуму на рівні регіонів та всієї держави, географічних субрегіонів і регіонів, та закінчуючи світовим (глобальним) соціумом, що репрезентується міжнародним співтовариством держав.
Наукова новизна дослідження полягає в критичному розгляді процесів виникнення, формування, доктриналізації, легалізації феноменології екологічних прав людини (громадянина) в Україні та зарубіжних державах, а також на рівні міжнародного співтовариства держав та у формулюванні пропозицій щодо нового бачення профільних прав та новелізації їх розуміння на конституційному рівні їх регламентації.
Висновки. Зростання значення та ролі екологічних прав людини детермінується кризовим станом розвитку людської цивілізації в умовах глобалізації та змін, що нею викликані, зокрема змінами у сфері промислового виробництва на фоні становлення, формування та розвитку системи світового господарства. Системно аналізуючи та обов’язково враховуючи екзистенційні константи існування та функціонування людської цивілізації, можна стверджувати, що успіх завдань збереження та позитивного посилення екологічного стану природного середовища напряму залежить від формування, існування, легалізації, легітимації, розвитку, вдосконалення феноменології екологічних прав людини. Змістовне навантаження конституційних екологічних прав людини в умовах глобалізації екологічної кризи об’єктивно потребує новелізації свого конституційного розуміння та модернізації через кореляцію й інтерпретацію із відповідним конституційно-проєктним та конституційно-нормотворчим супроводженням і забезпеченням. В основу конституційної кореляції мають бути покладені такі позиції: а) на конституційному рівні треба регламентувати та регулювати не стільки екологічні права громадян, скільки екологічні права людини; б) під сумнів повинен ставитися розподіл екологічних прав людини на галузеві та міжгалузеві, бо саме конституційні екологічні права людини не можуть бути розподілені таким чином, адже це їх нівелює та дискредитує в контексті розуміння їх правової сили; в) із метою підсилення важливості й оптимізації формулювання екологічних прав людини вважаємо некоректним використання термінологічної зв’язки «людина/громадянин», – виступаючи на користь застосування терміну «людина». Важливим фактором, що підкреслює актуалізацію та контекстуалізацію наведених висновків, є феноменологія екологічного конституціоналізму, активні процеси формування та легалізації якого в доктринально-теоретичній та практично-функціональній площинах національного конституційного та загального міжнародного права спостерігаються у вигляді стійкої тенденції.
21
Щупаківський, Роман. "СУЧАСНІ ВИКЛИКИ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА АКТУАЛЬНІСТЬ ЇХ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ В СИСТЕМІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ." Економіка та суспільство, no. 34 (December 28, 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-34-97.
Full textAbstract:
Обґрунтовано актуальні характеристики відстеження сучасних викликів глобалізації, що посилюють вплив на національну економіку та її конкурентоспроможність. Визначено зміни в системі забезпечення конкурентоспроможності національної економіки в контексті впливу існуючих та потенційних наслідків пандемії Covid-19, гібридної війни, економічної глобалізації, енергетичної кризи, політичної нестабільності, технологічних змін, дефолтного стану, міграції населення, демографічної кризи, соціальної напруженості, екологічних змін. Виділено на рівні окремих країн, у тому числі України, низку негативних соціально-економічних тенденцій, що були спричинені глобалізаційними викликами. Сформовано інституційні та структурні характеристики системи державного регулювання крізь призму протидії глобалізаційним ризикам і загрозам та реалізації стратегічних завдань забезпечення конкурентоспроможності національної економіки. Узагальнено концептуальні положення зміцнення економічної безпеки держави шляхом державного регулювання сучасних викликів глобалізації. Враховано структурні компоненти економічної безпеки держави (макроекономічна, виробнича, фінансова, інвестиційно-інноваційна, продовольча, зовнішньоекономічна, соціальна, демографічна, енергетична) при обґрунтуванні ключових характеристик сучасних викликів глобалізації в системі забезпечення конкурентоспроможності національної економіки. Ідентифіковано внутрішні загрози (тінізація економіки, зменшення обсягів локального виробництва, розбалансування регіональних бюджетів та фінансової системи на загал, посилення імпортної, енергетичної та боргової залежностей, занепад міст та цілих територій, деіндустріалізація та погіршення якості життя населення), які деформують економічну систему країни та перешкоджають розвитку системи забезпечення її конкурентоспроможності. Наголошено, що такі загрози мають потужні негативні наслідки не лише для розвитку національної економіки, але й для національної безпеки України загалом. Зроблено висновок, політика держави у сфері зміцнення конкурентоспроможності національної економіки має бути системною, комплексною та ефективно протидіяти загрозливим глобалізаційним викликам.
22
Dukhnevych, Vitalii. "Гібридна війна: «Зони ризику» і виклики для побудови громадянської злагоди." Scientific Studios on Social and Political Psychology, no. 46(49) (December 25, 2020). http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi46(49).153.
Full textAbstract:
Презентовано основні положення соціально-психологічної концепції запобігання та протидії негативним психологічним явищам у політико-правовій сфері, пов’язаним зі збройним протистоянням на сході країни.
Представлено головні внутрішні і зовнішні фактори, які призводять до виникнення і поширення негативних психологічних явищ у політико-правовій сфері країни або породжують відповідні причини та умови.
Визначено основні тенденції прояву таких явищ: 1) зростання маргіналізації суспільства внаслідок розмивання загальноукраїнської ідентичності; 2) наростання труднощів у побудові програм перспективного майбутнього; 3) посилення взаємозв’язку негативних психологічних явищ у політико-правовій сфері та криміналізації побутових конфліктів; 4) підвищення сенситивності громадян до маніпулятивних впливів (у тому числі через ЗМК) з боку агресора; 5) посилення маніпулятивних впливів з боку агентів внутрішньої політики задля досягнення парціальних політичних цілей; 6) поширення настроїв, які перешкоджають інтеграційним процесам у суспільстві; 7) посилення комбінованого впливу різних внутрішніх і зовнішніх – соціальних, політичних, економічних та інших – факторів на виникнення й поширення негативних психологічних явищ у політико-правовій сфері.
Запобігання негативним психологічним явищам слід розуміти як розроблення комплексу рекомендацій, прийомів та дій суб’єктів громадянського суспільства, спрямованих на запобігання прояву (профілактику) та зменшення можливих наслідків впливу цих явищ на суспільні та політико-правові процеси.
Протидію негативним психологічним явищам запропоновано тлумачити як комплекс рекомендацій, прийомів та дій, спрямованих на припинення, мінімізацію та (або) ліквідацію наслідків проявів негативних наслідків у політико-правовій сфері. Представлено ключові напрями запобігання та протидії таким негативним психологічним явищам.
Окреслено групи завдань: 1) щодо запобігання наслідкам прояву негативних психологічних явищ у політико-правовій сфері, 2) щодо боротьби з ними та 3) щодо їх мінімізації та (або) ліквідації.
Запропоновано бачення основних заходів щодо запобігання таким явищам (їх профілактики). Визначено ресурсність громадянської злагоди як механізму пошуку та відновлення миру і паритетності між суб’єктами.
Означено підходи до використання ідей громадянської злагоди для побудови образу спільного перспективного майбутнього та пошуку узгодженої позиції громадян та груп, що мають різні погляди і переконання.
23
Смагло, Ольга. "ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ В УКРАЇНІ." Економіка та суспільство, no. 26 (April 27, 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-26-28.
Full textAbstract:
Розкрито сутність функціонування фінансового моніторингу. Визначено основні об’єкти фінансового моніторингу пов’язані з відповідними учасниками фінансових операцій, які їх проводять. Проаналізовано сучасний стан, тенденції функціонування фінансового моніторингу, методи фінансового моніторингу з метою визначення операцій з найвищим ризиком відмивання злочинних доходів та детальною їх перевіркою. Проблемою забезпечення законності в галузі фінансів є створення такого контрольного механізму, який міг би поєднувати прагнення держави до прозорості бізнесу з цілком виправданим бажанням останнього зберегти комерційну та банківську таємницю, яка є гарантією його стабільності в умовах конкуренції. У результаті розвиток структури, основним завданням якої є закрита аналітична робота з моніторингу фінансових потоків, а головною метою яких є протидія відмиванню «брудних грошей» і орієнтування правоохоронних органів на припинення злочинної економічної діяльності.
24
Риндзак, Ольга. "СОЦІАЛЬНА ВРАЗЛИВІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ТА ЇЇ ПОНЯТІЙНО-ТЕРМІНОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ." Економіка та суспільство, no. 33 (November 30, 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-33-79.
Full textAbstract:
Статтю присвячено розвитку теоретико-методологічних основ дослідження соціальної вразливості населення. Сформульовано її авторське визначення як властивості людини (групи, спільноти), яка характеризує міру її здатності справлятися зі складними життєвими обставинами у балансі чутливості, стійкості та гнучкості. Вона включає її спроможність сприймати, протистояти, протидіяти, трансформуватися та відновлюватися під дією несприятливих чинників. Уточнено суть таких суміжних понять: виклик, ризик, небезпека, загроза. Розроблено концептуальну схему дослідження соціальної вразливості через призму основних її детермінант та деструктивних чинників. Вона показує, що ступінь вразливості визначають індивідуальні властивості людини та низка геопросторових, економічних, політичних, інституційних чинників. Крім того, проаналізовано одну з найпоширеніших проявів вразливості – бідність.