Academic literature on the topic 'Просторовий перерозподіл'

В поданій статті розглянуто просторове розподілення дозового навантаження на фітоценози забруднених радіонуклідами внаслідок аварії на АЕС Фукусіма території. Вивчено вплив особливостей рельєфу на перерозподіл радіонуклідного забруднення у гірській місцевості. Мета роботи – побудувати карту розподілу експозиційної дози не тільки навколо точок відбору проб, але й більш детально охарактеризувати навколишню територію, що може дати змогу передбачати основні патерни міграції і перерозподілу радіонуклідів у досліджуваній екосистемі. Визначити динаміку дозових навантажень на елементи фітоценозу гірських територій Японії та порівняти їх із дозами, що викликають радіобіологічні ефекти для ендеміка субальпійського поясу гір Японії Cryptomeria japonica. За допомогою Erica Tool було обраховано дози для рослин японського кедру Cryptomeria japonica, сформовані внаслідок проростання рослини на території з обрахованим вмістом радіонуклідів, коливались у межах від 2,65 до 121,4 мкГр за годину. В результаті проведеної роботи визначено, що особливості рельєфу мають визначальний вплив на розподіл радіонуклідного забруднення на території зони відселення, сформованої після аварії на АЕС Фукусіма-1. Поверхневий змив і горизонтальний перенос значною мірою впливають на перерозподіл забруднення, а отже, для отримання валідних результатів у довгострокових радіоекологічних дослідженнях абсолютно необхідним пунктом є визначення динаміки і передбачення шляхів міграції радіонуклідів. Також можна стверджувати, що навіть при істотномі впливі рельєфу на перерозподілення радіонуклідів на досліджуваній території Наміє не буде сформовано дозу, що матиме істотний вплив на ріст і розвиток визначального для формування фітоценозу японського кедра Cryptomeria japonica.

Початок нового тисячоріччя ознаменувався суттєвим зростання рівнів біологічних небезпек і загроз, незважаючи на прогрес і нові досягнення у боротьбі з інфекційними хворобами. Зміна кліматичних умов з тенденцією до збільшення середньобагаторічних температур зумовила перерозподіл і структурні зміни в ареалах поширення біологічних видів тварин, птахів, рептилій та багатьох інших компонентів, які формують паразитарні системи зооантропонозів. Просторові зміни ензоотичних територій з переформатуванням суперареалів зумовили зростання ризиків ураження населення збудниками особливо небезпечних природно-осередкових інфекцій та інвазій. З урахуванням існуючих тенденцій змін низки епідеміологічно значимих абіотичних і біотичних чинників, проаналізовано наявні та потенційні загрози для України внаслідок змін клімату й обумовлених цим просторових змін природних осередків, їх тривалості функціонування, появи нових збудників. Прогнозується поява нових патогенів і формування активних автохтонних природних і змішаних осередків комариних трансмісивних інфекцій, переважно дифузного типу. Є висока ймовірність укорінення на території держави нових збудників або високовірулентних генетичних варіантів ендемічних патогенів. Потенційну небезпеку становлять збудники гарячок Чикунгун’я, денге, Зіка, Західного Нілу (нові генотипи), а також малярії. Територіями ризику поширення гарячок денге, Чикунгун’я, а також малярії будуть АР Крим, Луганська, Донецька, Запорізька, Миколаївська, Херсонська, Одеська, Чернівецька і Закарпатська області. Гарячка Західного Нілу розширить ареал з охопленням північних територій у зоні Полісся, а також є реальна загроза заміни цього збудника у західному регіоні на високовірулентний нейроінвазивний генотип внаслідок поширення останнього з території Румунії. Група комариних інфекцій стане домінуючою серед трансмісивних природно-осередкових інфекцій з переважанням полігостальних осередків.

У статті сформовано й побудовано архітектуру замкнено-ланцюгового механізму управління забезпеченням сталого господарювання, що виконано за методологією проєктування та структурно-логічної організації управлінських методів і засобів у контексті забезпечення стійкості господарських систем за двома групами системоутворюючих (системно-гомеостатичних) підмеханізмів системо-організаційного та системно-функціонального (репаративно-алармовий, кібернетично-просторовий) комплексів. Удосконалено структуру, зміст і функції узагальненого замкнено-ланцюгового механізму управління забезпеченням сталого господарювання, до складу якого входять системоутворюючі підмеханізми: адаптаційно-стабілізаційний, репаративно-алармовий, бінарно-прогностичний, кібернетично-просторовий, які убезпечують синхронний перебіг параболічних подій із інтенсифікації процесів обміну-перерозподілу ресурсів, резервів і можливостей (потенціалу гомеостазу) у внутрішньому середовищі господарської системи, реалізація дії яких відбувається за рахунок стабілізації (генерування ламінарності) протікання потоків чотирьох, базових для сталого розвитку, процесів (економічної, виробничої, природно-ресурсної та соцієтальної природи). Побудовано багаторівневу схему бінарного формування, переформатування та реалізації дії замкнено-ланцюгового механізму управління забезпеченням сталого господарювання, запровадження у практику замкнутих циклів управління, що передбачає побудову системоутворюючих регуляторів у двох паралельних площинах – структурно-організаційного й структурно-функціонального комплексів гомеостатичних підмеханізмів управління забезпеченням сталого господарювання, а згодом із майже одночасним «запуском» адаптаційно-стабілізаційного й бінарно-прогностичного підмеханізмів, за якими й синхронне введення репаративно-алармового й кібернетично-просторового підмеханізмів.

Стаття спрямована на вивчення досвіду зарубіжних країн і колишнього СРСР в плані реформуванні економіки регіонів з використанням теорій їхнього розвитку та просторової організації. З цією метою відповідні теорії згруповані за їх приналежністю до основних шкіл економічної думки та практичною спрямованістю. Також розкрито досвід їх позитивного застосування. Так, теорії першої групи, що мають в основі класичну політичну економію, маржиналізм і неокласику та зорієнтовані на удосконалення просторової організації господарства (теорії розміщення виробництва і просторової організації економіки), найбільше застосування знайшли у Німеччині і колишньому СРСР. Теорії другої групи (планово-економічного і кейнсіанського типу), що передбачають масштабну державну допомогу відсталим регіонам, як, наприклад, теорія державного регулювання розвитку регіонів, широко практикувались у СРСР і США. Теорії третьої групи (інституційного напряму), які націлені здебільшого на міжрегіональний перерозподіл економічного зростання (регіональної науки, “полюсів зростання”, кластерів та ін.), використовувались у більшості країн світу, але особливо цінним для України є досвід їх застосування у Франції, Італії та Фінляндії. Теорії четвертої групи (на базі неокласичного синтезу), що передбачають збалансоване використання ресурсного потенціалу регіонів (передусім теорія сталого саморозвитку регіонів), знайшли широке застосування в країнах ЄС і тому можуть стати особливо затребуваними в Україні у зв’язку з її євроінтеграційними устремліннями. Саме остання група теорій має стати «ядром» в ансамблі теорій, на які доцільно спиратися в процесі реформування економіки регіонів України.

Мета роботи. Провести QSAR аналіз антиоксидантної активності для ряду N3 заміщених похідних 3H-тіазоло[4,5-b]піридин-2-ону для встановлення об’єктивних характеристик кореляції “структура – антиоксидантна активність” та створення теоретичної платформи для спрямованого синтезу потенційних “лікоподібних” молекул серед похідних даного класу сполук. Оцінити статистичну якість та прогнозуючу здатність одержаних моделей.Матеріали і методи: обчислення молекулярних дескрипторів, алгоритм систематичного пошуку оптимального набору дескрипторів, метод множинної лінійної регресії, QSAR аналіз.Результати й обговорення. Проведено QSAR аналіз антиоксидантної активності 29 нових похідних 3H-тіазоло[4,5-b]піридин-2-ону. За результатами проведеного QSAR аналізу було визначено, що антиоксидантна активність досліджуваних сполук залежить головним чином від величин дескрипторів, які визначають двохвимірну (2D) та просторову (3D) структуру їх молекул. Було одержано ряд двох- і трьохпараметричних QSAR моделей. Інтерпретація цих моделей свідчить, що радикалпоглинаюча активність речовин залежить від наявності в їх молекулах певних функціональних груп та структурних фрагментів, зокрема присутність у молекулах речовин структурних фрагментів із сумою топологічних відстаней, рівною 2, термінальні атоми яких мають високі значення електронегативності, є небажаним. Вищому значенню антиоксидантної активності відповідає мінімальний перерозподіл зарядів між кожною парою атомів у молекулі, розташованими на топологічній відстані 6. Активність сполук також зростає, коли важкі атоми знаходяться у молекулярному просторі ближче до центру молекули, причому перевага надається парам важких атомів, топологічна відстань між якими дорівнює 6. Зростання активності речовин відбувається, якщо розсіювання потоку електронів групою атомів буде відбуватися переважно за рахунок атомів з високою електронегативністю. Також було доведено наявність лінійної залежності між активністю сполук та 3D молекулярним розподілом атомних мас, електронегативностей та здатностей до поляризації у сферичних об’ємах з радіусами 7,0-7,5 Å та 14,0-15,0 Å.Висновки. Висока статистична якість та прогнозуюча здатність одержаних двох- і трьохпараметричних QSAR моделей свідчать про можливість їх подальшого використання для віртуального скринінгу бібліотек похідних тіазоло[4,5-b]піридин-2-ону як потенційних антиоксидантних засобів. Публікація містить результати досліджень, проведених при грантовій підтримці Держаного фонду фундаментальних досліджень за конкурсним проектом № 31411.

Запропоновано розрахункову схему напружено-деформованого стану косо стиснутих залізобетонних колон безкапітельно-безбалкового каркасу. Досліджено особливості роботи з’єднання перекриття з колонами. Розроблено інженерний метод розрахунку несучої здатності косо стиснутих залізобетонних колон у складі безкапітельнобезбалкового каркасу. Розроблені формули дозволяють оцінювати міцність в перерізах колон на основі розрахованих параметрів міцності при плоскому стисканні в традиційно прийнятих ортогональних площинах. Виведені залежності сприяють значному спрощенню оптимізаційного проектування залізобетонних елементів на дію зусиль в обох площинах. Представлений метод розрахунку залізобетонних колон дозволяє розраховувати не тільки їх несучу здатність, але й підбирати площу поперечного перерізу арматури, необхідну для забезпечення експлуатаційних якостей колон в умовах косого поздовжнього деформування. Необхідність розроблення зазначеного розрахунку ґрунтується на факті значного розповсюдження косого стискання порівняно з позацентровим у практиці експлуатації будівельних конструкцій. Основною ознакою косого стискання колон із ПАВЛІКОВ А.М. Д-р технічних наук, проф., зав. каф., Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка, м. Полтава, Україна, e-mail: am.pavlikov@gmail.com, тел. + 38 (066) 301-53-07, ORCID: 0000-0002-5654-5849МИКИТЕНКО С.М. Канд. технічних наук, доц., Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка, м. Полтава, Україна, e-mail: mukutas@gmail.com, тел. + 38 (099) 658-33-28, ORCID: 0000-0003-0569-4091теоретичного аспекту є наявність ексцентриситетів прикладання поздовжньої сили в обох напрямах у перерізі елемента. Але, як свідчить досвід експлуатації будівельних конструкцій, косий стиск залізобетонних елементів може бути зумовлений більшою кількістю причин. До них, зокрема, найбільш часто відносять такі: допущені похибки при монтажу конструкцій та технологічні неточності при їх виготовленні, неможливість на практиці розташування поздовжнього навантаження в одній з головних площин інерції, пошкодження конструкцій, вплив просторової роботи рамних конструктивних систем тощо. Це вказує на необхідність розв’язання задач із удосконалення методів розрахунку міцності залізобетонних елементів, що зазнають косого стискання, та подальшого їх експериментального дослідження. Після аналізу перерозподілу навантаження між плитами в стадії їх граничної рівноваги в складі безкапітельно-безбалкової конструктивної системи, було визначено, що несучу здатність косостиснутих колон доцільно розраховувати залежно від двох випадків їх завантаження: перший – центральне стискання; другий – позацентрове (косе) стискання. Крім того, було встановлено, що несуча здатність колон, залежно від переміщення навантаження, змінюється за певним законом. На основі встановУДК 624.012.35:620.173ФЕДОРОВ Д.Ф. Канд. технічних наук, ст. викл., Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка, м. Полтава, Україна, e-mail: sldimaf@gmail.com, тел. + 38 (050) 982-15-63, ORСID: 0000-0002-2591-7291НАУКА ТА БУДIВНИЦТВО 1(15)’2018 13леного закону зміни несучої здатності запропоновано загальний метод визначення несучої здатності косо стиснутих елементів. Цей метод пропонується використовувати на практиці для проектування колон безкапітельно-безбалкових каркасів. Користуючись цим методом, можна застосувати повні діаграми деформування бетону та арматури, гіпотезу плоских перерізів та не використовувати жодних емпіричних коефіцієнтів. На основі проведених досліджень встановлено, що запропонований метод можливо застосовувати при розв’язанні задач двох типів: перша – перевірка міцності нормального перерізу колони; друга – обчислення необхідної площі армування за відомих зусиль, що діють у двох площинах колони. Обидва типи задач розв’язують досить просто, без використання числових ітераційних методів. При розв’язанні другої задачі стає можливим встановлення необхідної кількості арматури у відповідних площинах. Це дозволяє рекомендувати запропонований метод для широкого використання не тільки в розрахунках несучої здатності, але й у розрахунках площі перерізу арматури, необхідної для забезпечення експлуатаційних якостей залізобетонних колон в умовах косого стиску. До того ж розроблений метод дає можливість виконувати оптимізаційне проектування стиснутих залізобетонних елементів, що зазнають косого стискання.

Анотація. Доведено актуальність дослідження проблеми забезпечення функціональної цілісності процесів капіталізації економіки і підходів до їх вирішення в умовах пандемії, коли невизначеними стають просторово-часові рамки дифузії технологій і загроз. Показано, що капітал є важливою функцією, залежною від продуктивності інтелектуальної праці у різних сферах життєдіяльності суспільства та цільового скерування такої праці у реальному і фінансовому секторах економіки. Дано характеристику процесів капіталізації у провідних країнах світу і сучасних загроз щодо поширення в світі пандемії, які зміщують точки економічного росту і прискорюють процеси руйнування «старих» моделей відтворення капіталу. Доведено, що активний перерозподіл світових ринків капіталу між країнами-лідерами стає новим викликом для корпоративного менеджменту та спеціалізованих інституцій для країн-аутсайдерів. Акцентована увага на тому, що існує загроза щодо істотного перевищення темпів капіталізації економіки, особливо при нагромадженні боргових цінних паперів, порівняно із темпами росту ВВП. Це може стати причиною накопичення фіктивного капіталу та розкручування інфляційних процесів. Побудовано сучасні тренди щодо ринкової капіталізації провідних країн світу та її частки у ВВП, визначено пріоритетні фактори впливу на ринкову капіталізацію корпорацій на основі регресійних моделей. Досліджено роль спеціалізованих компаній з маркетингових досліджень у пошуку адекватних відповідей на сучасні виклики бізнесу та науковій спільноті, які пов’язані із вимушеною зміною маркетингової географії, диверсифікацією ринків і технологій в умовах поширення пандемії. Визначено фінансово-економічні і соціальні наслідки глобальної пандемії коронавірусу. На цій основі розроблено змістовну модель забезпечення функціональної цілісності процесів капіталізації економіки у майбутньому. Ключові слова: ринкова капіталізація, джерела формування вартості, економіка, загрози, пандемія, технологія, ринок, ризик, інноваційний ресурс

Роботу виконано та захищено в Інституті фізики НАН України.
Кохтич Л. M. Закономірності формування об'ємних періодичних структур полімер-наночастинки голографічним методом. - На правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук за спеціальністю 01.04.05 - оптика, лазерна фізика. - Інститут фізики НАЛ України, Київ, 2014. У дисертації представлено результати дослідження об'ємних періодичних структур полімер - НЧ різної природи, отриманих голографічним методом. В роботі вперше показана можливість отримання стабільних об'ємних структур з НЧ металу шляхом синтезу НЧ з прекурсору металу, попередньо розподіленого в полімерній матриці. Розроблені та оптимізовані органо-неорганічні нанокомпозити, чутливі в діапазоні 400-520 нм, основані на комерційних доступних акрилових мономерах, які забезпечують ефективний дифузний перерозподіл НЧ різної природи та прекурсору НЧ в полімерній матриці. Досліджені голографічні властивості отриманих нанокомпозитів та механізми впорядкування НЧ. З використанням НЧ різної природи (TiO2, SiO2, ZrO2, LaPO4, CdSe/ZnS, прекурсору НЧ Ag) отримані стабільні об'ємні структури (ґратки пропускаючого типу) з періодом 0.3 - 3 мкм і амплітудою модуляції показника заломлення 0.005 - 0.026, що в деяких випадках на порядок перевищує раніше досягнуті величини. Досліджено дифракційні, люмінесцентні та лазерні властивості періодичних структур з НЧ різних типів.
Kokhtych L.M. Regularities in formation of volume periodic structures polymer – nanoparticles by the holographic method. – Used only as a manuscript. This thesis is for obtaining the scientific degree candidate of sciences (physics and mathematics) by the specialty 01.04.05 – optics, laser physics. – Institute for Physics, NAS of Ukraine, – Kyiv, 2014. The results of study of volume periodic structures polymer – nanoparticles (NP) of different kinds fabricated by holographic method are introduced in this thesis. For the first time it was shown the possibility to obtain the stable volume structures polymer – metal NP by using the synthesis of NP from the metal precursor preliminary distributed in a polymer matrix. Based on commercially available acryl monomers organic-inorganic nanocomposites light-sensitive within the range 400 – 520 nm have been developed and optimized. These materials provide efficient diffusion redistribution of NP and NP precursor in polymer matrix. Holographic properties of the obtained nanocomposites as well as the mechanism of NP ordering have been investigated. Using of NP of various nature (TiO2, SiO2, ZrO2, LaPO4, CdSe/ZnS, precursor of Ag NP), we have obtained stable volume transmission gratings with the period 0.3 - 3 µm and the amplitude of refractive index modulation from 0.005 up to 0.026, that sometimes exceeds by one order the values reached earlier. Diffraction, luminescent and laser properties of the obtained structures were also investigated.
Кохтич Л. М. Закономерности формирования объемных периодических структур полимер-наночастицы голографическим методом. - На правах рукописи. Диссертация на соискание ученой степени кандидата физико-математических наук по специальности 01.04.05 – оптика, лазерная физика. – Институт физики НАН Украины, Киев, 2014. В диссертации представлены результаты исследования особенностей формирования периодических структур полимер – НЧ различной природы: SiO2, LaPO4:Ce,Tb, CdSe/ZnS, TiO2, ZrO2 и Ag голографическим методом. Для достижения поставленных задач, в отличие от известных двухкомпонентных систем, включающих мономер и НЧ, была реализованная идея использования трьохкомпонентной системы, базирующейся на двух акриловых мономерах с разным количеством двойных связей (CH=CH2)m и разной реакционной способностью. Установлено, что оптимальной мономерной составляющей является смесь поли- и однофункционального мономеров. Первый должен иметь высокую скорость полимеризации и формировать трехмерную полимерную сетку, второй, с низкой скоростью полимеризации, – образовывать линейные полимерные цепи и иметь низкое термодинамическое сродство к полимерной сетке, что способствует вытеснению низкореакционного мономера и НЧ из максимумов светового поля в минимумы поля. Показано, что наиболее универсальным вариантом является мономерная смесь, которая состоит с SR444 (m=3) и IBA (m=1). Она обеспечивает эффективное пространственное перераспределение компонент для всех исследуемых НЧ. Использование других комбинаций может обеспечивать дополнительные свойства структур. Для получения высокого контраста структуры, нанокомпозит должен включать не менее 10об.% НЧ. Детально исследован механизм формирования периодических структур полимер - НЧ и усовершенствована его полимеризационно-дифузная модель. Определено влияние фазового разделения, вязкости среды, концентрации мономеров и НЧ на степень их пространственного перераспределения и, соответственно, эффективность структуры. Упорядочение НЧ в полимерной матрице происходит вследствие неоднородной полимеризации и диффузионного перераспределения компонент композита в пространственно периодическом поле. Относительная модуляция объемной концентрации НЧ достигается при концентрационном соотношении SR444:IBA 30:70вес.% составляет 85-99%. В результате, формируется объемная структура, эффективность которой определяется различием показателей преломления в облученных и необлученных областях решетки и степенью пространственного перераспределения компонент. Амплитуда модуляции показателя преломления n1 определяется также соотношением характерных времен полимеризации и диффузионного массопереноса на расстояние порядка периода поля. Максимальное n1 достигается в случае, когда диффузионный массоперенос происходит быстрее, чем формирование полимерной сетки, что определяется условиями голографической экспозиции: интенсивностью и периодом поля, которые составляют I=0.8÷9мВт/см2, Λ= 0.8÷1.2 мкм, соответственно. С использованием НЧ различной природы получены объемные периодические структуры с периодом 0.4 – 2 мкм и величиной n1 0.005 – 0.026, что существенно превышает величины, достигнутые для тех же НЧ в композитах, включающих один мономер. В работе впервые показана возможность получения стабильных объемных структур полимер - НЧ металла с высоким содержанием НЧ и низким уровнем дефектности. Формирование структур происходит в результате синтеза НЧ из металлического прекурсора, периодически распределенного в полимерной матрице. На первом этапе при фотополимеризации в интерференционном поле формируется стабильная периодическая структура (объемная решетка) полимер – металлический прекурсор. Образование НЧ металла происходит, главным образом, после голографической записи вследствие термической обработки. Фотостабильность решеток обеспечивается необратимым диффузионным разделением компонент в процессе записи. В зависимости от условий записи и используемого инициатора средний диаметр НЧ составляет 5 и 3 нм. Образование НЧ серебра подтверждено электронно-микроскопическими и спектральными исследованиями. Исследовано механизмы фото- и термостимулированного синтеза НЧ в полимерных слоях. Для структур с периодом 0.3 – 3 мкм показано, что термоиндуцированный синтез НЧ Ag обеспечивает максимальное значение n1 = 0.02, что в два раза превышает величину, полученную при фотоиндуцированном восстановлении. Предложена наиболее вероятная схема восстановления Ag+ и образования НЧ серебра в периодических структурах. Исследованы дифракционные, люминесцентные и лазерные свойства периодических структур с НЧ различных типов. На базе разработанных материалов изготовлены голографические оптические элементы 1D-2D размерности и РЗЗ-структуры. Стабильность параметров структур сохраняется не менее 8 лет. Дифракционная эффективность одномерных структур на длинах волн 440-650 нм составляет 80-99%, двумерных – 65-70%.