Journal articles on the topic 'Проектна інформація'

ORCID 0000-0001-8552-0387 У статті висвітлено сутність проектної технології; визначено дидактичні закономірності її використання на уроках української мови з метою підвищення ефективності навчання; досліджено підходи дидактів до визначення сутності поняття «проектна технологія», «метод проектів»; обґрунтовано типи проектних технологій, які сприяють активізації процесу навчання на уроках української мови; показано можливості проектного навчання як засобу стимулювання навчально-пізнавальної активності учнів старших класів загальноосвітньої школи. Встановлено, що у старших класах закладів середньої освіти проектний метод навчання набув особливого значення у зв’язку з необхідністю реалізації стратегічних завдань сучасної освіти, а саме: розвитку творчих здібностей і саморозвитку особистості школяра, здатного до організації ефективного обміну інформацією, реалізації комунікативних послуг, прийняття рішень. Визначено переваги й недоліки застосування проектного навчання на уроках української мови в старших класах ЗСО, подано шляхи подолання слабких місць проектів в практиці навчання. Розглянуто роль учителя під час застосування проектних технологій як консультанта, порадника, координатора, який переконує у власній правоті силою досвіду, мудрості, аргументу, а не наказу, допомагає учням у пошуку джерел, необхідних їм у роботі над проектом, сам є джерелом інформації, підтримує неперервний рух учнів у роботі над проектом. Встановлено, що у практиці навчання української мови у старших класах найбільший ефект дають дослідницькі, творчі, інформаційні, ігрові, практично орієнтовані методи. Доведено, що проектне навчання дає можливість формувати самоосвітню компетентність, активізувати процес засвоєння знань, стимулювати інтерес учнів до виучуваного предмета, насамперед української мови.

Стаття присвячена дослідженню проблем підвищення якості сучасної архітектурної освіти шляхом формування інформаційної культури майбутніх архітекторів ЗВО. На думку авторів, системна інформатизація проектної діяльності забезпечує студентів комплексом проектно-технічних та інформаційно-технологічних знань і вмінь, професійно важливих якостей для виконання складних архітектурних проектів, здатністю до швидкої адаптації та опанування нових технологій в архітектурі. Навчальні проекти, які застосовуються в архітектурній освіті, – практико орієнтовані, творчі, з елементами дослідництва. Автори вважають, що з огляду на специфіку професійної діяльності архітекторів, їх інтеграція в систему архітектурної освіти найбільш ефективна у формі проектної організації навчання, спрямованого на розвиток професійного мислення, креативності студентів у архітектурно-проектній діяльності й інформаційної культури майбутніх фахівців. Проектна освітньо-професійна діяльність студентів-архітекторів спрямована на підготовку архітекторів-дизайнерів із розвиненими візуальними художньо-творчими здібностями, проектним мисленням, належною інформатичною компетентністю, готових до роботи з архітектурно-будівельною інформацією та творчого пошуку.

У статті досліджені особли-вості надання проектно-кошто-рисної документації, яка містить комерційну таємницю, за запи-тами на інформацію, поданими в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації». Наведено нормативно-правовий аналіз підстав надання проек-тно-кошторисної документації, яка містить комерційну таємницю, за запитами на інформацію. Про-ведено аналіз судової практики у справах про оскарження відмови в задоволенні запиту на інформацію в частині ненадання копій проек-тно-кошторисної документації та зобов’язання розглянути запит із дотриманням Закону України «Про доступ до публічної інформації» і надати запитувану інформацію. У результаті проведеного дослі-дження виявлена наявність неод-накової судової практики під час вирішення справ про оскарження відмови в задоволенні запиту на інформацію в частині ненадання копій проектно-кошторисної доку-ментації. Зроблені висновки про необхідність під час розгляду справ про оскарження рішень розпоряд-ників інформації про відмову у її наданні, в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», досліджу-вати таку інформацію в судовому засіданні, для з’ясування даних про те, яка інформація дійсно міститься у проектно-кошторис-ній документації і чи може така інформація вважатися інформа-цією з обмеженим доступом. Крім того, визначено, що у випадку надходження запиту, поданого в порядку Закону України «Про доступ до публічної інфор-мації», про надання документів, в яких міститься комерційна таєм-ниця, розпоряднику інформації слід виходити з того, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений. Комерційна інформація має бути вилучена з документа, у спосіб, який унеможливлює її з’ясування, та документ підлягає наданню за виключенням такої інформації.

Стаття присвячена вирішенню проблеми підвищення ефективності управління комунікаціями в освітніх проектах методами системного аналізу. Автором розроблена морфологічна модель управління комунікаціями в освітніх проектах, яка дозволяє сформувати метод управління комунікаціями між зацікавленими сторонами проекту. На основі аналізу основних підсистем процесу комунікації сформована загальна система комунікацій проекту, включаючи підсистеми «люди», «інформація» і «техніка», які є головними в ланцюзі здійснення комунікаційного зв'язку у внутрішньому та зовнішньому середовищі проекту. Ці підсистеми пов'язані між собою і дозволяють з більшою ефективністю використовувати робочий час і зменшити кількість конфліктів і ризиків. Для підвищення ефективності управління комунікаціями запропоновано використовувати метод морфологічного аналізу, як один з ефективних інструментів системного аналізу. Морфологічний аналіз дозволяє здійснити декомпозицію проблеми на відносно незалежні частини, а потім здійснити пошук усіх можливих рішень для практичної реалізації кожної з частин. Результатом морфологічного аналізу є морфологічна матриця управління комунікаціями для освітнього проекту, в яку включені такі елементи підсистем процесів комунікації як документи, засоби зв'язку, переговори, зустрічі, наради і обговорення. Кожен елемент процесу управління комунікаціями представлений у вигляді множин, що характеризують цей елемент. Аналіз морфологічної матриці дозволив сформувати морфологічні моделі для управління комунікаціями в освітніх проектах для задоволення вимог зацікавлених сторін проекту. Запропоновано модель взаємодії процесів комунікацій в освітньому проекті, яка характеризує взаємодію основних видів комунікаційних процесів і елементи системи обміну інформацією між учасниками та зацікавленими сторонами.

В процесі управління для забезпечення конкурентоспроможності та розвитку підприємства важливим аспектом є впровадження і використання інноваційних технологій і ІТ-рішень. ІТ-проекти призна-чені для автоматизації багатьох базових процесів підприємств: від фінансів до управління виробництвом. Цілями їх впровадження є інтеграція різних видів інформації, створення взаємозв’язків між відповідними підсистемами, формування об’єднавчої платформи бізнес-партнерів, замовників, постачальників, виробників, клієнтів, працівників компанії в єдиному інформаційному просторі. Кожен ІТ-проект слід вважати одним із видів інвестицій. Саме тому перед впровадженням конкретного проекту необхідно скласти економічне об-грунтування, ідентифікувати ризики, визначити ефект вкладення інвестицій. Автоматизація діяльності підприємства розглядається як бізнес-процес комплексного бізнес-дизайну. ІТ-проект також потрібно розгля-дати як бізнес-проект, що впливає на діяльність компанії в перспективі. Коректна оцінка його ефективності є важливим питанням розвитку й оцінки бізнесу загалом. Методика оцінки економічної ефективності ІТ-проектів може бути різною і вимагає вибору в кожній конкретній ситуації. Унікальність кожного ІТ-проекту зумовлена переліком зовнішніх і внутрішніх факторів, а також особливістю кожного окремого підприємства. Тому однозначні висновки та рекомендації щодо методів оцінки ефективності впровадження ІТ-проектів є досить складними в практичній реалізації. В статті зроблена спроба дослідити й узагальнити різні підходи, методології та методи оцінки ІТ-проектів, сформулювати загальні правила вибору методу оцінки. Для аналізу ефективності впровадження ІТ-проектів найбільш прийнятними є класичні фінансові ме-тоди оцінки в поєднанні з якісними. Також при виборі методу оцінки ІТ-проекту потрібно враховувати співвідношення його вартості й ефективності з інтеграцією в актуальну систему бізнес-дизайну компанії.

У статті узагальнено питання щодо проектного фінансування як інструменту кредитування інвестиційних проектів. Основною метою дослідження є розвиток проектного фінансування як ефективної форми кредитування інвестиційних проектів, розгляд методів оцінки ймовірності дефолту інвестиційних проектів. Систематизація літературних джерел та підходів до вирішення проблеми управління ризиком при проектному фінансуванні, використання проектного фінансування як інструменту кредитування інвестиційних проектів свідчить про те, що угоди проектного фінансування мають більшу тривалість і розраховані на більш ризикованих позичальників, ніж звичайні угоди. Актуальність вирішення даної наукової проблеми полягає в тому, що є висока потреба у проектному фінансуванні для розвитку економічних процесів в Україні загалом та при здійсненні національних проектів, зокрема, та недостатня при цьому розробленість методологічних питань при його використанні. Дослідження теми проектного фінансування як інструменту кредитування інвестиційних проектів у роботі здійснюється в такій логічній послідовності: визначення мети проектного фінансування; обґрунтування особливостей угод проектного фінансування; формулювання структурної схеми проектного фінансування з визначенням учасників інвестиційного проекту; визначення необхідних умов для реалізації схеми проектного фінансування; зазначення переваг проектного фінансування, що відрізняє його від інших форм фінансування; визначення специфіка оцінки ризиків проектного фінансування; систематизація кожної з групи ризиків; висвітлення кількісних показників, що характеризують кредитні ризики інвестиційних проектів; обґрунтування методів оцінки ймовірності виникнення дефолту інвестиційних проектів з використання зарубіжного досвіду; зазначення невирішених проблем у рамках використання схем проектного фінансування; узагальнення переваг проектного фінансування та їх детальний розгляд з формулюванням висновків. В роботі використано наступний методологічний інструментарій: діалектичний метод пізнання, а також еволюційно-системний підхід до аналізу економічних ситуацій та явищ із застосуванням принципу єдності історичного та логічного, методи порівняльного економічного аналізу. Об’єктом дослідження є інвестиційні проекти з доступною інформацією. Дослідження емпірично підтверджує та теоретично доводить, що головні переваги проектного фінансування як інструменту кредитування та обслуговування інвестиційних проектів полягає: для ініціаторів проекту - у залученні широкого кола кредиторів і підвищенні можливості реалізації проектів, незважаючи на обмеженість власних коштів; для кредиторів - у забезпеченні надійності та повернення вкладень шляхом вивчення наданої детальної інформації за проектом. Результати дослідження можуть бути корисними для застосування проектного фінансування як одного з основних інструментів участі держави у регулюванні інвестиційної сфери.

У статті обґрунтовано модель мережевої взаємодії в розвитку професійної освіти і навчання (ПОН) у країнах ЄС. Визначено, що взаємодія на індивідуальному та інституційному рівні вважається одним з найбільш дієвих інструментів розбудови системи ПОН у країнах ЄС. Зміст поняття «взаємодія в розвитку системи професійної освіти і навчання у країнах ЄС» визначено як певний вид взаємозв’язку між компонентами, спрямований на вирішення спільних завдань, що проявляється у їхній узгодженій діяльності та приводить до якісної зміни системи у порівнянні з їх первинним станом. З’ясовано, що зміст мережевої взаємодії зацікавлених сторін у системі професійної освіти і навчання являє собою погоджену діяльність суб’єктів мережі по забезпеченню високого рівня якості, доступності та ефективності освітніх послуг, що здійснюється у формах спільної колективної розподіленої діяльності (взаємонавчання, методичне і педагогічне проектування, проектна діяльність, експертиза, порівняльні тематичні дослідження, спільне проведення заходів тощо). Обґрунтовано, що мережева взаємодія в розвитку ПОН у країнах ЄС базується на принципах системності; синергетичності; безперервності; проектності; інноваційної проектної взаємодії; багатоманітності; поліцентризму. Визначено, що модель мережевої взаємодії в розвитку системи професійної освіти і навчання у країнах ЄС включає інформаційно-ресурсний компонент (спеціалізовані мережі, діяльність яких спрямована на надання інформації про роль, цілі, завдання, управління, діяльність регіональних та галузевих мереж), проектний компонент (проекти зі спільної діяльності, спрямовані на вдосконалення наукового, організаційного та управлінського супроводу розвитку професійної освіти і навчання), компонент взаємодії (включає різноманітні моделі взаємодії на інституційному та індивідуальному рівні, спрямовані на управління, обмін інформацією, моніторинг, покращення, забезпечення якості в системах професійної освіти і навчання). Зроблено висновок про те, що обґрунтована модель мережевої взаємодії має високий потенціал ...

Анотація. Стаття присвячена проблемі активізації усної комунікативної діяльності студентів мовних факультетів закладів вищої освіти. У роботі наведено загальну характеристику технології проектного навчання як одного із важливих інноваційних методів активізації іншомовної комунікативної підготовки майбутніх учителів іноземної мови та розглянуто шляхи її реалізації у системі навчання іноземних мов у вищій школі; проаналізовано ознаки основних типів навчальних проектів, методичні етапи роботи за проектною технологією (етап планування, аналітичний етап, етап узагальнення інформації, етап презентації, оцінювання); наведені фактори, що впливають на ефективність управління самостійною роботою за допомогою проектної технології. Відмічається, що метод проекту стимулює активне іншомовне спілкування та самостійну продуктивну діяльність студентів, посилює мотивацію до навчання, що сприяє підвищенню рівня практичного володіння іноземною мовою в цілому та створює максимально сприятливі умови для розкриття їх творчих здібностей. У процесі проектного навчання у студентів розвивається потреба у самостійному набутті знань у процесі вирішення практичних проблем, вміння дослідницької роботи та критичного мислення.

Бурхливий розвиток інформатики та інформаційних технологій загострив перед освітою завдання розширення практики розвиваючого навчання, використання новітніх технологій навчання, вдосконалення освітніх методик.В умовах становлення інформаційного суспільства навчальний процес розглядається як засіб розвитку студентів. А головне завдання освітніх установ полягає в тому, щоб не лише дати знання, а й створити стійку мотивацію до навчання, спонукати студентів до самоосвіти, пов’язаної з розвитком їхнього творчого та критичного мислення.У ряді педагогічних досліджень останніх років особлива увага приділяється розробці шляхів формування мислення, цілеспрямованому розвитку інтелектуальних вмінь, навчанню прийомів пізнавального пошуку, до яких відносяться: аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення, конкретизація, класифікація, систематизація тощо [1].Нові інформаційні технології не розкривають повною мірою свого навчального потенціалу в традиційній освітній системі, де домінують дидактичні лінійні технології передавання готових знань, оскільки стрімке зростання інформаційних потоків об’єктивно не дозволяє повністю реалізувати принцип передавання всіх накопичених знань у процесі навчання. У зв’язку з цим інформаційні технології спрямовуються на нелінійну структуризацію навчального процесу, яка створює умови для розвитку в учнів умінь та навичок постановки задач, моделювання, оптимізації, прийняття рішень в умовах невизначеності, вміння самостійно здобувати знання.До нелінійних технологій належать:• комп’ютерне моделювання як основний метод пізнання;• навчально-проектна діяльність;• мультимедіа і телекомунікаційні технології;• інформаційне моделювання;• тестування;• семінари, конференції, олімпіади, турніри тощо.Головною особливістю нелінійних технологій є постановка навчальних цілей і задач у предметній галузі, що дозволяють педагогу сформувати експертний шлях їх досягнення і розв’язання, запропонувати необхідний інструментарій, методичний матеріал, інструкції, досвід.Моделювання як метод пізнання є центральним в освітньому процесі, де використовуються комп’ютерні технології.Дидактичним засобом навчання з використанням технології моделювання є навчальний проект. Під проектом розуміємо чітко описану задачу, яка має кінцевий результат і практичну значимість. Методика навчального проекту передбачає самостійне обрання учнем проекту, визначення з графіком його реалізації і формами звіту.Навчальні проекти з інформатики реалізуються лекційних та лабораторних заняттях, при проведенні спецкурсів і різноманітних практик. Імітувати процеси з реального життя, це може бути випуск газети, створення Web-сторінки, програмного засобу для навчання та оцінювання знань, побудова комп’ютерної моделі тощо.Якість засвоєння теоретичного матеріалу або виконання практичних завдань залежить від потреб і мотивів студента. Адже інтерес є одним з найважливіших факторів сприйняття інформації. Тому метод проектів є потужним педагогічним засобом, основою якого є індивідуально-творчий розвиток кожної особистості, залучення до цього процесу самого студента.Проектний метод, як свідчить практика, можна застосовувати на уроках інформатики при вивченні комп’ютерних технологій.Важливу роль при вивченні як теоретичного, так і практичного матеріалу відіграють навчальні і методичні посібники та їх комп’ютерна підтримка. А забезпечення чисельності освітніх технологій, можливості їх вільного вибору обумовлює індивідуальний підхід до навчання, особливо необхідний при вивченні інформаційних технологій з урахуванням інтересів, здібностей та фахової орієнтації старшокласників.Використання системного підходу до навчально-пізнавальної діяльності студентів у вищих навчальних закладах із застосуванням нових інформаційних технологій навчання та методу проектів сприяє розвитку пізнавальної активності студентів, їх розумових здібностей спонукає до самостійної творчої роботи, самоосвіти та самовдосконалення.

Основою якісної організації освітнього процесу будь-якого навчального закладу, особливо закладу вищої освіти є розклад навчальних занять. Якість підготовки спеціалістів в значній мірі залежить від методично правильного сформованого розкладу навчальних занять. Розклад навчальних занять та екзаменів є одним з найбільш відповідальних, трудомістких та стомлюючих завдань планування освітнього процесу [1]. Дослідники доклали значних зусиль для розробки універсальної автоматизованої системи керування процесом формування розкладу навчальних занять. Однак на сьогоднішній день немає ідеального рішення цієї проблеми, тому що ми повинні враховувати численні параметри та обмеження. Жодна з раніше розроблених систем не є універсальною і не може задовольнити потреби всіх вищих навчальних закладів. Більшість систем використовують велику кількість вхідної інформації, що зберігається в базах даних. За допомогою складних алгоритмів на основі аналізу вхідної інформації складається розклад. Однак підсумковий графік не завжди ідеальний і може потребувати багато ресурсів та часу. Розклад повинен задовольняти інтереси всіх учасників процесу [2]. Для розробки такої системи потрібно якісно розподілити роботи між виконавцями. Створення, будь-якого проекту завжди починається з його плануванням. Для виконання цих завдань уже давно багато компаній використовують системи управління проектами, які дозволяють ставити певні завдання, визначати людей, слідувати за процесом виконання завдань та виділенням необхідних ресурсів. Завдання управління проектом програмного забезпечення може бути надзвичайно складним, виходячи з багатьох особистих, командних та організаційних ресурсів. Якість програмного продукту залежить від процесу завершення проекту. Час затримок у проекті з розробки програмного забезпечення та низька продуктивність, як правило, впливають на кінцевий результат. Останнім часом еволюція інструментів управління проектами як для програмних, так і для непрограмних додатків прискорюється швидкими темпами, а кількість доступних продуктів значно зросла. Щодня розробляється багато інструментів та програмного забезпечення для управління проектами, які допомагають менеджерам автоматизувати адміністрування окремих проектів або груп проектів протягом їх життєвого циклу [3].

В статті представлено результати аналізу існуючих способів та інструментів для оптимізації веб-сайту на базі системи керування вмістом Durpal 8. Під час написання даної статті використовувалися матеріали з іноземних та вітчизняних веб-ресурсів. Проаналізовано останню інформацію про оптимізацію веб-ресурсів на базі Drupal 8/9. На основі цієї інформації були проведенні дослідження по ефективності та доцільності наявних способів оптимізації. Опрацьовано та доповнено популярні стратегії для покращення швидкодії сайту. Доведено, що застосування даних рішень покращує швидкість завантаження на 30-70% в залежності від складності проекту. Досліджено доцільність використання сторонніх сервісів по кешуванню для проектів різної складності.

У статті визначено, що міжнародні програми та проекти у сфері вищої освіти варто розглядати у двох аспектах – забезпечення участі учасників освітнього процесу з України у міжнародних освітніх програмах та проектах в рамках міжнародної академічної мобільності і забезпечення реалізації міжнародних програм та проектів на території України. Виявлено, що наразі в Україні найчастіше діють міжнародні освітні програми та проекти грантового характеру. Однак, не всі вони за своїм змістом відповідають вектору розвитку України, цінностям, культурі, традиціям, проблемним питанням, які потребують першочергового вирішення, в окремих випадках, вони не реалізуються на взаємовигідних умовах. Тому наукова проблема залишається актуальною й потребує пошуку шляхів її вирішення. Встановлено, що міжнародне співробітництво у сфері вищої освіти є важливим елементом діяльності як держави, так і учасників освітнього процесу. Одним із ключових факторів міжнародного співробітництва є міжнародні програми та проекти у сфері вищої освіти, які сприяють обміну інформації, знаннями, кращими практиками, міжкультурній комунікації.

В сучасних умовах організація інформаційної діяльності в управлінні зазнає суттєвих модифікацій і потребує аналізу тенденцій і визначення перспективних напрямів її розвитку. Основними тенденціями в організації інформаційної діяльності сфери управління є зростання ролі і значення організаційних засад в інформаційній підготовці та реалізації управлінських стратегічних планів і проектів; узалежнення організаційних засад інформаційного забезпечення управління від законодавчо-нормативної бази у сфері інформації, документації та інформаційної діяльності; нормативна база управлінської інформаційної діяльності має потужну правову основу, і саме закони визначають правове поле розробляння нормативних актів, які охоплюють всі аспекти роботи з документованою управлінською інформацією; організація інформаційної діяльності в управлінні охоплює всі стадії життя документів та має тісний зв’язок з питаннями архівування задокументованої управлінської інформації; підпорядкування інформаційного та документаційного забезпечення менеджменту цілям і завданням політики ‒ державної, політики установи/підприємства/організації; розширення предметного поля організаційних засад інформаційної діяльності в умовах демократизації суспільного життя та забезпечення доступу до публічної інформації; швидке пристосування до технічних змін і новітніх технологій створення та функціонування документованої інформації; зростання ролі наукових засад організації інформаційної діяльності важливим фактором якого є діяльність наукових інституцій, університетських кафедр; вплив міжнародного досвіду на організаційні засади інформаційно-документаційного забезпечення менеджменту; поява нових структур ‒ субʼєктів інформаційної діяльності ‒ інформаційних посередників; активізація діяльності інформаційних та інформаційно-аналітичних підрозділів установ; вплив правових питань функціонування та використання інформації, гарантування дотримання прав власності на інформацію, забезпечення доступу до відкритої інформації, що знаходиться в розпорядженні державних органів, органів місцевого самоврядування, окремих установ/організацій.

В роботі визначено і вирішено одне з протиріч, що виникають при розробці ПЗ, яке полягає в нехтуванні фірмамирозробниками ПЗ факторів вразливості безпеки ПЗ. Усі ризики при розробці програмного забезпечення, з більшим або меншим допущенням, можна вважати суб’єктивним результатом виконання процесу, який пов’язаний з нестачею кількісної або якісної інформації про процес, а також її невизначеністю. Зазначені фактори можна вважати головною причиною, яка породжує і супроводжує ризики у всьому їхньому життєвому циклі. В якості вирішення зазначеної проблеми запропоновано використання розроблених методів якісного аналізу та кількісної оцінки ризиків розробки програмного забезпечення.Його відмінною особливістю є врахування факторів експлуатаційних ризиків, особливо ризику невиявлення вразливостей ПЗ і оцінки довільного несуперечливого кінцевого набору «квантів інформації». Доведено, що методика якісної оцінки ризиків проекту є описовою і являє собою процес, спрямований на виявлення конкретних ризиків проекту, а також причин, що їх породжують, з подальшою оцінкою можливих наслідків і вироблення заходів для роботи з ризиками. У процесі якісного аналізу ризиків відбувається вироблення метрик, що відповідають за визначення граничних показників факторів, які сигналізують про прояв ризиків.Розроблено метод кількісної оцінки ризиків розробки ПЗ. Його відмінною особливістю є комплексне використання методики «Аналізу дерева відмов» і способу оцінки показника чистої приведеної вартості проекту розробки ПЗ з урахуванням негативних факторів можливого невиявлення вразливостей безпеки ПЗ. У той же час використання способу оцінки показника чистої приведеної вартості проекту розробки ПЗ дозволяє розглядати проект комплексно, з урахуванням необхідності врахування безпеки і тестування вразливості ПЗ із залученням інструментів, які дозволяють подолати складність, невизначеність і довгостроковість проектів.

Проектування гнучких виробничих систем (ГВС) сучасного багатономенклатурного виробництва зазвичай ведеться на основі загального нормування при використанні укрупнених рекомендацій. При цьому не завжди береться до уваги специфіка та особливості конкретного виробництва. В такому проектуванні найважливішим є досвід проектувальника, що не завжди базується на сучасних методах оптимізації проектних рішень. Тому надзвичайно актуальною є проблема створення автоматизованих систем проектування при розробці гнучких автоматизованих виробництв (ГАВ), які використовують вартісне обладнання з числовим програмним управлінням (ЧПУ). Розробка автоматизованих систем проектування базується на ідеях системного підходу, які визначають різні цикли процесу: проектування – підготовка виробництва – виробництво. Інформація про проектований об’єкт генерується в процесі розробки проекту різними групами користувачів: дослідниками, проектувальниками, конструкторами, технологами, організаторами виробництва. Багаторівневий, циклічний процес проектування потребує використання такого обсягу інформації, який неможливо переробити без застосування сучасних математичних методів та обчислюваної техніки. Тому надзвичайно важливим є створення систем автоматизованого проектування ГАВ, які відзначаються більшою універсальністю, ефективністю і можливістю розвитку, вдосконалення і адаптації до умов різних підприємств. Такі вимоги послужили базою для створення системи автоматизованого проектування ГВС (САП ГВС), що дозволяє протягом розробки проекту враховувати величезний обсяг інформації в автоматичному циклі. Наукова новизна роботи полягає в розробленні інтегрованої системи автоматизації проектування технології обробки та вибору елементів структур ГВС. При цьому забезпечується інформаційна єдність з системою технологічної підготовки виробництва на рівні експлуатації ГВС. Мета роботи – створення інтегрованої автоматизованої системи проектування технологічних процесів та елементів структури гнучкого автоматизованого виробництва на базі сучасних верстатів з ЧПУ, промислових роботів та систем оснащення.

За умов відкритості сучасного суспільства, процес обміну інформацією між науковими групами став досить вільним і своєчасним. Та, на жаль, обсяги інформації з того чи іншого наукового питання перевищують осяжні межі. Особливо це актуально для сфери фізико-технічних проблем матеріалознавства. У роботі розглядається концепція проекту створення інтернет-порталу, присвяченого дослідженням у сфері дифузії і фазових перетворень. Реалізація описаного проекту приводить до суттєвого покращення координації наукових досліджень, автоматизації процесу обміну науковою інформацією, упорядкування інформаційного простору у напрямі «Фізико-технічні проблеми матеріалознавства».

Розроблено структуру засобів підтримки прийняття рішень під час визначення пріоритетності виконання енергозберігаючих проектів. Визначено, що для ефективної роботи системи підтримки прийняття рішень під час визначення пріоритетності виконання енергозберігаючих проектів у склад системи повинні входи такі засоби: збирання та зберігання інформації про енергоефективність підприємства; числового оцінювання критеріїв вибору; модель і програмні засоби визначення пріоритетності виконання енергозберігаючих проектів; прогнозування енергоефективності підприємства з врахуванням реалізації енергозберігаючого проекту; візуалізації результатів моделювання. Розроблено модель визначення пріоритетності виконання енергозберігаючих проектів, яка ґрунтується на методі аналізу ієрархій і враховує взаємодію та взаємозалежність критеріїв вибору проекту. Сформовано перелік економічних, технічних, виробничих, екологічних і організаційних критеріїв для вибору інвестиційних енергозберігаючих проектів. Показано, що розроблення моделі визначення пріоритетності виконання інвестиційних енергозберігаючих проектів виконується за п'ять етапів: на першому етапі здійснюється відображення задачі визначення пріоритетності виконання інвестиційних енергозберігаючих проектів у вигляді трирівневого дерева ієрархій; на другому етапі проводиться експертне числове оцінювання економічних, технічних, виробничих, екологічних і організаційних критеріїв вибору; на третьому етапі формується матриця попарних порівнянь та обчислюються власний вектор і вектор пріоритетів для другого рівня ієрархії; на четвертому етапі формується матриця попарних порівнянь і обчислюються вектор пріоритетів для кожного енергозберігаючого проекту; на п'ятому етапі обчислюється вектор глобальних пріоритетів. Розроблено програмні засоби для автоматизації процесу обчислення вектора глобальних пріоритетів. Розроблено з використанням Sankey діаграм, засоби візуалізації вектора глобальних пріоритетів і вектора пріоритетів проектів. Запропоновано для визначення впливу результатів виконання інвестиційного енергозберігаючого проекту на енергоефективність підприємства використовувати нейромережеве прогнозування.

У результаті дослідження визначено особливості сучасних творчих проектів як технології навчання майбутніх фахівців у галузі засобів масової інформації, реклами і зв'язків з громадськістю. Особлива увага приділяється аналізу понять «мультимедіа» і «творчий проект». У статті запропоновано практичні приклади реалізації мультимедійних творчих проектів, виконані студентами спеціальностей «Журналістика» і «Реклама і зв'язки з громадськістю» Сумського державного університету у межах вивчення фахових дисциплін «Брендинг» і «Практика рекламної діяльності». Наведено приклади творчих завдань як короткотермінових творчих проектів з дисципліни «Теорія реклами».

Розвиток інноваційних технологій впливає на освітній процес перетворюючи освіту на продуктивний сектор економіки. З однієї сторони освіта є провідником інновацій, оскільки займається підготовкою фахівців, з другої сама стає споживачем інноваційних технологій. Більшість закладів вищої освіти активно підтримують ініціативи співробітників та слухачів в галузі реалізації проектів, комерціалізації результатів інтелектуальної діяльності, створення і розвитку МІП (малих інноваційних підприємств), сприяють в залученні фінансування для забезпечення проектної й інноваційної діяльності. Тому, в статті розроблено й обґрунтовано побудову СППР, яка дозволяє в значній мірі вирішити проблеми навчання в процесі формування та реалізації результатів науково-дослідної діяльності. Дані галузі схожі з галузями, визначеними в рамках виконання науково-дослідної частини індивідуального плану згідно якого проводиться навчання. Взаємодія з проектним комплексом здійснюється і в зворотному напрямку, шляхом автоматичного наповнення наукових інтересів користувачів ІСУ університету. У результаті виконаного дослідження отримані наукові та практичні результати. Методика дозволила забезпечити співробітників і студентів інформацією, необхідною для організації та розвитку взаємодії між ними при реалізації науково-дослідної, науково-практичної діяльності, а також реалізувати інтелектуальний пошук в просторі інформаційних моделей.

У статті досліджуються питання інституційної складової конкурентоспроможності регіону в частині формування кадрового (людського) потенціалу для її розвитку.Метою є дослідити інституційні чинники формування кадрового потенціалу на регіональному рівні та запропонувати шляхи його розвитку на базі проекту “Створення проектно-освітнього центру розвитку інновацій та інвестицій в регіоні” задля підвищення рівня конкурентоспроможності та інноваційності розвитку Прикарпатського регіону України.Для отримання якісних та кількісних результатів дослідження у статті використано методологію соціологічного опитування, зокрема при розрахунку показників, що характеризують кадрові потреби громад Прикарпаття; застосовано методи статистичної обробки інформації, логіко-аналітичний – для окреслення тенденцій формування, для визначення та систематизації даних щодо кадрового потенціалу, що формується у Прикарпатському національному університеті ім. В. Стефаника (ПНУ), в розрізі об’єднаних територіальних громад (ОТГ) Івано-Франківської області, в розрізі інститутів та факультетів університету тощо.Проблема, що досліджується у статті і яка потребує вирішення, обумовлена відсутністю балансу між пропозицією та попитом на відповідні кадри, яких готують заклади вищої освіти (ЗВО) для громад регіону. Розв’язати зазначену проблему пропонується шляхом створення проектно-освітніх інституцій у ЗВО. Вони відіграватимуть роль управлінських центрів взаємодії ЗВО-ОТГ зі зведення інформації та прийняття рішень щодо формування кадрового потенціалу розвитку конкурентоспроможності регіону.Практичне значення даного наукового дослідження полягає в тому, що воно проводиться в рамках діючого проекту регіонального розвитку і базується на первинних результатах діяльності Проектно-освітнього центру розвитку інновацій та інвестицій в регіоні – “Агенти змін” ПНУ.Науковою новизною і цінністю є розробка методичних підходів до створення та впровадження мережевої моделі взаємодії ЗВО-ОТГ задля формування затребуваного громадами регіону кадрового потенціалу, а також рекомендацій щодо формалізації побудови коротко- та середньострокових прогнозів щодо нього.

Всі роботи по спорудженні та ремонті трубопроводів, як і будь-який промисловий об'єкт споруджують відповідно до проектів, розроблених державними проектними організаціями. При проектуванні керуються: галузевими інструкціями про порядок розробки, узгодження і затвердження проектно-кошторисної документації на будівництво підприємств, будівель і споруд та інструкціями із проектування і будівництва; нормативними документами про норми технологічного проектування, будівельними нормами і правилами, каталогами будівельних робіт; стандартами на будівельні матеріали та деталі; кошторисними нормативами для визначення кошторисної вартості будівництва та інформацією про нове технологічне і допоміжне обладнання.

Метою статті є аналіз національного законодавства, що регулює відносини у сфері розміщення й обігу цінних паперів, та обґрунтування особливостей нормативно-правового врегулювання окремого їх підвиду – зелених облігацій. Науковою новизною є сформовані в результаті дослідження наукові пропозиції щодо нормативно-правового врегулювання розміщення й обігу зелених облігацій в України. Висновок. Національне законодавство про цінні папери не містить обмежень щодо можливості розміщення облігацій різними категоріями емітентів з метою залучення коштів та їх використання для фінансування «зелених» проектів. Попри це, законодавством не встановлюються вимоги до емітентів дотримуватись принципів та міжнародних стандартів здійснення випусків зелених облігацій, що може спровокувати поширення greenwashing на українському ринку цінних паперів. Законопроектом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення залучення інвестицій та запровадження нових фінансових інструментів» (реєстр. № 2284 від 17.10.2019 р.) встановлюються правові засади для обігу стандартних зелених облігацій на українському ринку цінних паперів. За загальними ознаками вітчизняний фінансовий інструмент матиме подібні риси до визнаних у світі «green bonds». Визначення зелених облігацій та екологічних проектів, принципи розкриття інформації емітентами, процедури звітності та використання надходжень, що будуть залучені від інвесторів на фінансування та/або рефінансування витрат екологічних проектів відповідають міжнародним принципам GBP. З метою недопущення спотворення ринку зелених облігацій ще на етапі його зародження потрібно додатково розробити механізми здійснення оцінки відповідності випусків облігацій міжнародним принципам зелених облігацій GВP та верифікації проектів кваліфікованими сторонніми організаціями, які користуються довірою. Так само важливо опрацювати більш детально вимоги щодо якості розкриття інформації емітентами зелених облігацій, дотримання екологічних показників, забезпечення достовірності наданої інформації. Необхідно врахувати досвід і вимоги світового фондового ринку до зелених облігацій та створити підґрунтя для випуску інших типів: зелених доходних, проектних та сек’юритизованих облігацій. Якщо ринок стандартних зелених облігацій в Україні покаже свою дієвість та стане швидко розвиватись, необхідно невідкладно підготувати та прийняти окремі закони щодо обігу інших трьох типів зелених облігацій.

Розглянуто актуальну проблему забезпечення ефективного механізму анкетування членів проектних команд. В результаті проведеного аналізу публікацій обґрунтовано створення веб-додатку у якості програмного забезпечення для розв’язання наведеної задачі. Програмне забезпечення повинно усувати недоліки аналогів: неефективний контроль введення інформації, відсутність гнучкої локалізації, збереження результатів у незручному форматі. Для реалізації додатку обрано засоби розробки HTML, CSS, Javascript. Для зберігання результатів використано систему керування базами даних Firebase. Адаптивність розробленого додатку надає можливість користувачам проходити анкетування на різних типах пристроїв, переглядати підсумки опитування, а адміністраторам – проводити аналіз отриманої інформації, здійснювати налаштування зовнішнього вигляду анкети: редагувати параметри і зміст питань, додавати нові питання і видаляти неактуальні. Реалізовано окрему сторінку для перегляду бази даних анкет і підсумків опитування, на якій за рахунок програмного стискання інформації забезпечується зручний перегляд для користувача. Передбачено контроль введення числових покажчиків, обов’язковий вибір однієї правильної відповіді у відповідних питаннях, що надає розробленому додатку переваги над аналогами. Програмний код оптимізовано для забезпечення мінімального часу завантаження додатку – 0.9 с. Забезпечено можливість подальшої локалізації додатку за рахунок використання JSON-формату. Працездатність програмного додатку перевірена з використанням різної апаратної і програмної конфігурації. Розроблений додаток може бути використаний для проведення анкетування членів проектних команд, збору параметрів оцінювання проектів, колекціонування, обробки результатів, застосування в програмному забезпеченні “PM Guide”. Гнучкість архітектури і програмного коду надає можливості використовувати застосунок для проведення інших видів опитування в проектному менеджменті.

Проаналізовано значення розвитку інформаційно-цифрової компетентності сучасних педагогів у контексті стратегічних завдань розвитку в Україні інформаційного середовища та реформування системи освіти, підвищення якості підготовки педагогів для системи професійної освіти. Показано, що проблема розвитку інформаційно-цифрової компетентності майбутніх педагогів професійного навчання в галузі економіки ще не отримала достатнього наукового обґрунтування. Описано зміст дисциплін інформативного спрямування в освітньо-професійних програмах підготовки педагогів професійного навчання. Розкрито цілі і завдання дисципліни «Інформаційні технології в освіти та ТЗН» для розвитку інформаційно-цифрової компетентності майбутніх педагогів професійного навчання в галузі економіки. Доведено важливість оволодіння майбутніми педагогами професійного навчання навичками використання сучасних Інтернет-ресурсів, створення власних сайтів, блогів, використання хмарних технологій, соціальних мереж у навчанні тощо. Показано зв’язок дисципліни з іншими компонентами освітньо-професійної програми підготовки педагогів. Визначено перелік програмних результатів навчання з дисципліни відповідно до категорій Національної рамки кваліфікацій (знання, уміння, комунікація, автономія). Описано зміст та специфіку дисципліни. Наведено результати опитування студентів щодо оцінювання їхньої інформаційно-цифрової компетентності та володіння сучасними ІТ. Показано, що електронні засоби займають дуже важливе місце у житті сучасних студентів. Водночас, ці ресурси використовуються переважно для спілкування в соціальних мережах. Потребують розвитку навички використання в навчанні сучасних хмарних технологій, засобів проведення онлайн-опитувань, створення інтерактивних презентацій, сайтів, блогів та ін. Окреслено важливість організації у процесі вивчення дисципліни проектної діяльності з використанням сучасних інформаційних технологій. Така діяльність дає змогу розвинути інформаційно- цифрову компетентність студентів, сформувати комплексні вміння щодо пошуку інформації, комунікації, синхронного та асинхронного спілкування, організації спільної діяльності, обміну інформацією та матеріалами, проведення он-лайн опитувань, створення веб-портфоліо та мультимедійної презентації результатів проекту, розробки електронних освітніх ресурсів як продуктів проектної діяльності.

У теперішній час розглядають три етапи розвитку дистанційного навчання. Перший етап почався з відомих проектів PLATO і TICET, які виконував Іллінойський університет на замовлення Департаменту освіти США. В основу тоді ще комп’ютерних курсів (лише у 1990-ті роки вони з’явилися в Інтернет) були покладені біхевіористська та когнітивна педагогічні теорії. До основних підходів та технологій можна віднести методику Ганьє (педагогічне проектування), поштові послуги, телебачення та радіо, книги, телефон, презентаційні технології на електронних носіях та інтерактивні технології (анімації, інтерактивні тести, адаптивна гіпермедіа на останніх етапах).Другий етап розвитку дистанційного навчання пов’язаний з використанням соціального конструктивізму, почався орієнтовно у 2000 році, коли в Україні почався розвиток дистанційного навчання. Домінуючими технологіями були електронна пошта, форуми, конференції. Це був крок уперед, але і біхевіористські підходи лишилися актуальними.З 2008 року почався третій етап розвитку дистанційного навчання, який базується на коннективістському підході. Домінуючими технологіями є блоги, вікі, соціальні закладки, обмін файлами, соціальні мережі, агрегатори та інші, які мають узагальнюючу назву «соціальні сервіси». Дистанційні курси на цьому етапі мають вільний та відкритий характер та спираються на вільні освітні ресурси, які почав 10 років тому назад пропонувати Массачусетський технологічний інститут.У теперішній час практично існують дистанційні курси усіх етапів та їх особливістю є наявність інформаційного освітнього середовища, для роботи у якому студент створює персональне навчальне середовище для роботи з навчальними ресурсами. Дехто вважає, що персональне навчальне середовище – це щось на зразок Moodle. Насправді, це набір інструментів (соціальних сервісів, які дозволяють організувати навчальний процес у Інтернет, наприклад, масові відкриті дистанційні курси).Біхевіористський підхід базується на роботах Е. Л. Торндайка, І. П. Павлова, Б. Ф. Скіннера. На основі цього підходу і під впливом ідей кібернетики – науки про оптимально організований процес діяльності, була створена система програмованого навчання, яка показала непогані результати у процесі алгоритмізації діяльності. Для керування навчальною діяльністю тут були запропоновані тести з відповідями «так» – «ні» і обов’язковий зворотний зв’язок для відпрацювання згідно з еталоном потрібної якості виконання дій. У відповідності до цього підходу, саме це свідчило, чи засвоїв студент матеріал заняття і як це відбивається на якості отриманого результату. До речі, ці ідеї вдало контактували з методами психологічної теорії поетапного формування розумової діяльності і методикою алгоритмізації навчальної діяльності (П. Я Гальперін, Н. Ф. Тализіна, Л. Н. Ланда та ін.).Це погляд на навчання, при якому не розглядаються внутрішні процеси мислення, а вивчається поводження, що трактується як сума реакцій на які-небудь ситуації [1]. Один з основоположників біхевіоризму Е. Л. Торндайк (1874–1948) вважав, що навчання людини повинне має будуватися на базі суто механічних, а не свідомих принципів. Тому він намагався описати навчання людини за допомогою простих правил, справедливих одночасно і для тварин. Серед цих правил виділимо два закони, що слугували платформою для подальшого розвитку цього погляду на процес навчання. Перший з них, названий законом тренування, говорить про те, що, чим частіше повторюється визначена реакція на ситуацію, тим міцніше буде зв’язок між ними, а припинення тренування (повторення) призводить до ослаблення цього зв’язку. Другий закон був названий законом ефекту: якщо зв’язок між ситуацією і реакцією супроводжується станом задоволеності індивіда, то міцність цього зв’язку зростає і навпаки: міцність зв’язку зменшується, якщо результат дії приводить до стану незадоволеності. Спираючись на ці закони, послідовник Торндайка Б. Ф. Скіннер (1904–1990) розробив на початку 50-х років минулого сторіччя дуже технологічну методику навчання, названу надалі лінійним програмуванням. В основу своєї методики Б. Ф. Скіннер поклав універсальну формулу: ситуація → реакція → підкріплення.Застосування програмованих посібників Б. Ф. Скіннера в професійно-технічних училищах США виявилося успішним: істотно скоротився час навчання, підвищилася кваліфікація студентів. Але одразу же виявилися і недоліки методики лінійного програмування: нудність і механістичність програмованих текстів; відсутність системності, цілісності в сприйнятті навчального матеріалу (велика кількість дрібних доз не сприяє узагальненням); правильність виконання простих завдань є позитивним підкріпленням лише спочатку читання посібника, надалі правильне виконання простих ситуацій уже не приносить почуття задоволеності; відсутність адаптації (всі учні виконують ту ж саму програму, йдуть по одній лінії).Незважаючи на гостру критику за принципове невтручання в мислення студента (біхевіористи керують лише його поводженням), біхевіористський підхід до навчання одержав широке поширення і був реалізований в ряді технічних навчальних закладів. І сьогодні універсальна схема цього підходу (ситуація – реакція – підкріплення) у її лінійній чи розгалуженій формі є стрижневим фрагментом багатьох комп’ютерних навчальних програм, користується популярністю у корпоративному навчанні СНД.Біхевіористська школа розглядає розум людини як «чорну скриньку» у тому сенсі, що реакція на стимул, зокрема, може розглядатися кількісно, повністю ігноруючи процес мислення.Особливості залучення у цьому випадку студентів до навчаннястудентам треба чітко формулювати кінцеві результати навчання таким чином, щоб вони могли визначитися щодо своїх дій і очікувань та зрозуміти, чи досягли вони результату наприкінці заняття;студентів треба тестувати, щоб визначити, чи досягли вони результатів навчання. Тестування та оцінювання мусять об’єднуватися у навчальну послідовність для перевірки рівня досягнень студентів та забезпечення відповідних відгуків;навчальні матеріали повинні об’єднуватися у такий спосіб, щоб вони забезпечували навчання. Форма об’єднання може бути від простого до складного, від відомого до невідомого, від знань до використання;студенти мають очікувати на своєчасний відгук викладача, щоб вони могли спостерігати за своїми успіхами та приймати відповідні дії для їх досягнення.Але оскільки алгоритми навчальної діяльності відтворювали її досить формально, деякі педагоги зазначали, що навчання – це процес, значно глибший, ніж тільки зміни у поведінці. Тому і з’явився пізнавальний (когнітивний) підхід, де за основу результатів навчання брали знання і роботу з ними.Когнітивний підхід стверджує, що навчання включає пам’ять, мотивацію та мислення, і що міркування грають важливу роль у навчанні. Когнітивісти розглядають навчання як внутрішній процес та звертають увагу на те, що кількість і якість отриманих знань залежить від здібностей студента, від якості і кількості досягнень, які зроблені під час навчального процесу, а також від рівня здібностей та існуючої структури знань студента.Цей підхід знайшов своє втілення у педагогічних технологіях розвиваючого навчання (В. В. Давидов, Д. Б. Ельконін), проблемного навчання (І. Я. Лернер, М. І. Махмутов, О. М. Матюшкін), особистісно-орієнтованого навчання (І. С. Якиманська) та ін. У цих технологіях знайшли відбиток усвідомлена навчальна діяльність, пошукове і творче мислення, врахування особистісних можливостей навчання у індивідуальному підході та ін.Когнітивний підхід розглядає навчання як внутрішній процес, який включає пам’ять, мислення, міркування, абстрагування, мотивацію та мету пізнання [2]. Цей підхід поглядає на навчання з точки зору процесу інформування, де студент використовує різні типи пам’яті під час навчання. Відчуття попадають через сенсори до сенсорного відділу перед переробкою інформації, де зберігаються протягом не більш за одну секунду. Тривалість короткотермінової робочої пам’яті 20 сек. і, якщо інформацію не буде оброблено, то вона не зможе перейти до довготермінової пам’яті на збереження. Якщо інформація не переходить до робочої пам’яті терміново, то вона втрачається назавжди.Кількість інформації, що запам’ятовується, залежить від уваги, яка була приділена інформації, та готовності структур пам’яті її прийняти.Отже при підготовці навчальних матеріалів, їх бажано поділяти на невеличкі порції, використовуючи принцип 7±2 (нові поняття) для компенсації обмежених можливостей короткотермінової пам’яті.Обсяг інформації, що перейшла до довготермінової пам’яті, залежить від якості та глибини обробки інформації у робочій пам’яті. У процесі засвоєння інформація змінюється, щоб відповідати існуючим у людини пізнавальним структурам.Технологія пізнавальної діяльності стверджує, що інформація розміщується у довготерміновій пам’яті у формі вузлів, які з’єднуються з вже існуючою мережею вузлів. З цієї нагоди корисно використовувати інформаційні карти пам’яті, які виявляють основні правила та взаємозв’язки у просторі відповідної теми. Як показують західні педагоги, карти пам’яті вимагають, у тому числі, критичного мислення і є засобом для формування пізнавальних структур у студента. Бажано рекомендувати студентам створювати особисті інформаційні карти пам’яті. Приклади таких карт і рекомендації з питань їхнього створення можна знайти у книжках відомого британського психолога Тоні Б’юзена [3]РекомендаціїТреба використовувати стратегії, що забезпечують максимальне сприйняття і розуміння інформації. Оскільки носієм окремих порцій інформації у тренінгу виступає поле екрана презентації, треба використовувати всі можливі засоби (колір, розташування, іконки, розмір та характер шрифту, побудову структурних схем та ін.), щоб підвищити ефективність сприйняття і визначення смислових взаємозв’язків між окремими фрагментами наведеної інформації. Це можуть бути такі рекомендації: а) важлива інформація має бути розміщена у центрі поля екрана; б) важлива інформація найвищого рівня має бути виділена у будь-який спосіб порівняно з рештою матеріалу, щоб привернути увагу студента. Наприклад, можна використовувати незвичайні або яскраві заголовки для упорядкування матеріалу; в) студенти мусять усвідомити, чому саме навчальний матеріал даного заняття вони мають опанувати протягом визначеного терміну; г) рівень складності первісного подання матеріалу зобов’язаний відповідати наявним пізнавальним здібностям студентів, щоб вони могли його зрозуміти і не виникало підстав для формування психологічних бар’єрів та інших перешкод.Стратегія пізнавальної діяльності має допомагати студентам формувати зв’язки у довготерміновій пам’яті між новою та існуючою інформацією для швидкого пошуку та вилучення звідти потрібної інформації. З цією метою стратегія мусить використовувати такі допоміжні засоби: ключові слова; вхідні тести для активізації студентів, які спрямовані допомагати у пригадуванні вивченого; питання самоконтролю, які активізують процес навчання і допомагають студентові вибрати особистий шлях вивчення матеріалу.Навчальну інформацію треба розбивати на смислові частини, щоб студент міг уникнути перевантаження під час обробки матеріалу у робочій пам’яті. На полі екрана повинно бути від п’яти до дев’яти пунктів, оскільки ця кількість відповідає умовам ефективної обробки інформації у робочій пам’яті. Якщо пунктів більше – треба конструювати допоміжні засоби навчання, наприклад інформаційну карту пам’яті всього заняття, і під час навчання – розглядати окремі його частини, не втрачаючи з уваги міжфрагментні зв’язки.Треба використовувати інші стратегії для організації аналізу, синтезу, оцінювання, які створюють умови переводу інформації з робочої пам’яті у довготермінову. Стратегії мусять допомагати студентам використовувати інформацію у реальному житті.Швидке зростання обсягів інформації і, у зв’язку з цим, необхідність у розвитку гнучкого ситуативного мислення і пов’язаної з ним діяльності наприкінці минулого сторіччя призвели до появи конструктивізму.Прибічники конструктивістського підходу (базується на роботах Л. С. Виготського) стверджують, що студенти розуміють інформацію та світ залежно від своєї персональної реальності, і вчаться через спостереження, участь та розуміння, які потім інтегрують як інформацію у свої знання. Тобто, конструктивізм певним чином змоделював відомий у техніці процес створення артефактів (у навчанні – особистих знань і умінь), у якому використовуються всі можливі корисні доробки у їх оптимальному поєднанні.Конструктивісти розглядають студентів як активних учасників навчального процесу [4]. Знання не переходять від когось, це індивідуальна інтерпретація студентів та обробка отриманої інформації. Студент знаходиться у центрі навчання з викладачем, який виконує роль радника та підтримує навчання. Основний акцент у цій теорії робиться на навчанні, яке проводиться у контексті. Якщо інформація має використовуватись у декількох контекстах, тоді треба забезпечити багатоконтекстні навчальні стратегії та впевнитись, що студенти можуть широко використовувати отриману інформацію. Навчання – це перехід від однобічних настанов до тлумачень, від відкриттів до знань.Навчання мусить бути активним процесом. Активний процес – це надання студентам завдань на використання отриманої інформації у практичних ситуаціях.Студенти повинні конструювати свої особистісні знання замість сприйняття без перетворення інформації від викладача.Повинні заохочуватись сумісне та кооперативне навчання. Робота студентів один з одним є життєвим досвідом для роботи у групах та дозволяє використовувати успіхи інших студентів і вчитися на них.Студентам треба надавати можливість контролювати навчальний процес.Студентам необхідно надавати час на роздуми і ретроспективний аналіз своєї діяльності (рефлексію).Студент мусить відчувати, що навчання має для нього особисте значення. Отже корисно, щоб навчальні матеріали містили приклади, що близькі інтересам студентів і цікаві як додаткова інформація.Навчання має бути інтерактивним з метою забезпечення його високого рівня та соціальної значущості. Навчання – це розширення простору нових знань, навичок та відношень при взаємодії з інформацією та середовищем.Конструктивістський простір навчання, який формує викладач, складається з 8 складових: активності, конструктивності, співробітництва, цілеспрямованості, комплексності, змістовності, комунікативності, рефлексивності.Конструктивізм набув широкого поширення на другому етапі розвитку дистанційного навчання, який орієнтовно розпочався після 2000 р.У коннективістському підході [5] навчання ‑ це процес створення мережі. Вузли такої мережі ‑ це зовнішні сутності (люди, організації, бібліотеки, сайти, книги, журнали, бази даних, або будь-який інший джерело інформації). Акт навчання полягає у створенні зовнішньої мережі вузлів.Принципами коннективізму є: 1) різноманітність підходів; 2) представлення навчання як процесу формування мережі та прийняття рішення; 3) навчання і пізнання відбуваються постійно – це завжди процес, а не стан; 4) ключова навичка сьогодні – це здатність бачити зв’язки і розуміти смисли між областями знань, концепціями та ідеями; 5) знання можуть існувати поза людиною в мережі; 6) технології допомагають нам у навчанні. Коннективізм базується на концепції, що інновації потребують відкритості, яка породжує себе (масові відкриті дистанційні курси); відкритість та інновації вимагають творчості та участі; особисті знання повинні структуруватися та взаємодіяти; у студента повинна бути можливість розкрити себе. Ключовими компонентами коннективізму є автономія, зв’язність, різноманітність та відкритість. Він робить акцент [6] на використанні Веб 2.0 та вмінні вчитися; спонукає студентів досліджувати нові засоби сприйняття навчання та знань, пропонує їм бути незалежними, брати ініціативу та відповідальність за навчання на себе, заохочує студентів підключатися до інформації, ідеям та людям для створення мережі знань та сумісно конструювати знання, які є відносними та контекстними.Аналіз цих підходів показує, що у багатьох своїх ідеях та правилах вони збігаються, адже основною метою їх всіх є можливість удосконалення діяльності через інформацію.Проектування навчальних матеріалів для навчання може включати елементи усіх трьох підходів. Стратегії біхевіоризму можуть використовуватись для вивчення фактів («що»), когнітивізм – для вивчення процесів та правил («як»), а стратегії конструктивізму – для відповіді на питання «чому» (високий рівень мислення, який забезпечує персональне розуміння та навчання, згідно із ситуацією та контекстом).Всі псих

Стаття присвячена дослідженню сучасного етапу розвитку європейського приватного права під впливом цифрової революції. Автори здійснюють аналіз передумов необхідності прийняття нового законодавчого інструменту договірного права Європейського Союзу (ЄС) у сфері посередницької діяльності он-лайн платформ. Окрему увагу приділено проекту Директиви ЄС про посередницькі он-лайн платформи (проект Директиви), розробленого вперше в історії правотворення ЄС академічною спільнотою. Метою статті є проведення аналізу сучасного етапу розвитку європейського приватного права під впливом цифров ої революції, передумов необхідності прийняття нового законодавчого інструменту договірного права ЄС у сфері посередницької діяльності он-лайн платформ та з’ясування особливостей академічного проек ту Директиви, розробленого вперше в історії правотворення ЄС академічною спільнотою. Зростання ринку он-лайн платформ зумовило виникнення наукових дискусій стосовно необхідності регулювання нової форми економічних відносин. За висновками Європейської комісії перешкоду на шляху до стабільного розвитку і рення масштабів діяльності он-лайн платформ (як для постійних гравців ринку, так і для нових учасників) становлять відмінності національного законодавства держав – членів ЄС та фрагментарність регулювання. Сучасний етап розвитку європейського приватного права є багатогранним явищем, що враховує також і вплив цифрової революції, та зумовлює необхідність вироблення нового законодавчого інструменту в сфері договірних відносин за участю посередницьких он-лайн платформ. Належною реакцією на спірні питання, зумовлені революцією цифрового ринку, стало розроблення провідними вченими держав – членів ЄС проекту Директиви. Сьогодні дискусійними серед дослідників залишаються питання виправдання будь-яких регулятивних дій сучасними змінами єдиного цифрового ринку, збереження балансу між захистом прав споживачів, свободою ринку та інновацією, форми майбутнього регуляторного інструменту. Метод роботи над проектом Директиви частково був запозичений із методології Дослідницької групи існуючого приватного права ЄС (Research Group on the Existing EC Private Law (Acquis Group)) і включав порівняльно-правове дослідження сучасного законодавства та судової практики держав – членів ЄС, інструменти “м’якого права” (soft law): стандарти послуг, розроблені національними органами стандартизації; рекомендації, видані національними органами захисту прав споживачів. Проект Директиви складається із семи глав та 29 статей, що охоплюють такі питання: сфера застосування та визначення понять; вимоги до інформації, передбаченої цією Директивою; прозорість лістингу; зв’язок через платформу; репутаційні системи зворотного зв’язку; обов’язок щодо захисту користувачів; імперативний характер; обов’язки оператора платформи стосовно клієнта та постачальника; відповідальність оператора платформи; регрес; прикінцеві положення. Як зазначають розробники проекту Директиви, низка питань все ще залишаються предметом контроверсійних дискусій у середині робочої групи. Зокрема, це питання, що стосуються сфери проекту Директиви, обраного підходу спільного регулювання репутаційної системи зворотного зв’язку, визначення межі відповідальності оператора платформи, розширення сфери захисту прав не тільки споживачів, а й усіх клієнтів он-лайн платформ, включаючи постачальників. Таким чином, протягом останніх двох десятиліть он-лайн платформи докорінно змінили цифрову економіку та продовжують надавати багато переваг у сучасному цифровому суспільстві. Нині важливим є напрацювання ефективного правового масиву, що забезпечить майбутнє економічне зростання та функціонування спільного цифрового ринку ЄС. Вважаємо, що проект Директиви, розроблений вперше в історії правотворення ЄС академічною спільнотою, стане новим законодавчим інструментом для цифрового ринку ЄС.

Зазначено, що нагальна потреба реформування українського суспільства вимагає створення нових соціально-економічних умов для розвитку освіти та науки країни.Визначено, що педагогічна технологія це процес створення адекватної до потреб і можливостей особистості і суспільства теоретично обґрунтованої навчально-виховної системи соціалізації, особистісного й професійного розвитку та саморозвитку людини в освітній установі, яка, внаслідок упорядкованих професійних дій педагога при оптимальності ресурсів і зусиль всіх учасників освітнього процесу, гарантовано забезпечує ефективну реалізацію свідомо визначеної освітньої мети.Проектна технологія у навчанні майбутніх інженерів англійської мови за професійним спрямуванням покликана сприяти переведенню практичної діяльності на шлях попереднього проектування майбутніх професійних функцій та наступного поетапного свідомого засвоєння знань; формуванню системи дидактичних завдань і чіткої послідовності їх розв’язання; визначенню й обґрунтуванню мети їх професійної підготовки, особистісного й професійного зростання; поєднанню трьох аспектів у дидактичній технології, що забезпечує єдність теорії та практики їх професійної підготовки (науковий, процесуально-описовий, процесуально-дієвий рівні); визнанню основою дидактичної технології теоретичного й технічного інструментаріїв як сукупності цілей, форм, методів, прийомів, засобів, навчально-виховних заходів.Основними видами проектів при навчанні майбутніх інженерів англійській мові за професійним спрямуванням у ЗВО були: інформаційні проекти з технічної галузі, що спрямовані на збір, аналіз та узагальнення інформації технічної сфери; творчі проекти, що спрямовані на розвиток лінгвістичних умінь професійної спрямованості, творчих здібностей студентів; прикладні проекти, що мають чіткі соціальні інтереси; мають чітку структуру, сценарій, розподілені ролі в діадах.Пілотажне дослідження показало, що в ЕГ студенти були більш мотивовані, зацікавлені завданнями проектів, пошуком англомовного матеріалу професійного спрямування, творчою роботою в парах та відповідально ставилися до презентацій

Стаття присвячена проблемам реформування електронних публічних реєстрів в Україні. Здійснюється теоретична розробка підстав для виокремлення двох етапів реформування системи публічних реєстрів. Аналізуються законопроект про електронні публічні реєстри. Характеризуються спільні рекомендації української влади та міжнародних організацій, які реалізують проекти щодо протидії та попередженню корупції. Зокрема, міжнародної організації права розвитку (IDLO), Фонду Східної Європи, Державного агентства з питань електронного урядування України, Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та інших. Виявляються причини низького стану державних реєстрів та перспективи його зміни на краще. У законопроекті про електронні публічні реєстри уточнюється коло суб’єктів, які представляють публічні інтереси у спірних відносинах щодо моніторингу, охорони та захисту інформаційних ресурсів публічних реєстрів. Надано української влади критичну оцінку механізму перевірки інформації про бенефіціарних власників в Україні з боку громадських організацій. У процесі перевірки достовірності інформації про кінцевих бенефіціарних власників виникають конфлікти/спори щодо тестування громадськими організаціями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР) в частині внесення неповних, помилкових та викривлених відомостей про бенефіціарних власників. Здійснено коментар загальних засад юридичної відповідальності у сфері реєстрів та підстав для притягнення до неї. Запропоновано шляхи розвитку господарського законодавства в контексті проблематики протидії рейдерству, корупції та іншим зловживанням у сфері господарювання, які безпосередньо пов'язані з інтероперабільностю реєстрової інформації публічних електронних реєстрів. Ключові слова: електронні реєстри; реєстрова інформація, протидія рейдерству, корупції та іншим зловживанням, юридична відповідальність у сфері реєстрів.

Формування підприємницької культури в Україні є надзвичайно важливим елементом для країн, економіка яких знаходиться на етапі розвитку та трансформації. Стартап екосистема є однією з визначальних складових цього складного процесу. Зміни які відбулися за останнє століття підтверджують факт зміни парадигми підприємництва, якщо раніше великі підприємці були власниками підприємств з металургійної, нафтової, автомобільної, залізничної промисловості, то зараз це сфера інформації, комунікації, гаджетів та комп’ютерних розваг. Протягом останнього десятиліття більша частина зростання робочої сили було саме завдяки успішній реалізації стартап проектів. Мета статті – виявити особливості стартап екосистеми в Україні, адже коли народжується креативна ідея на вже сформований запит суспільства існує велика ймовірність успішного запуску спатрап проекту, тому потребують дослідження інші критерії, що забезпечать реалізацію та становлення цих ідей.

Представлено модель захисту інформації в інформаційній мережі держави з повним перекриттям загроз, на основі якої показано механізм захисту, що визначається як коаліція бар'єрів, які перекривають одну з областей уразливості комплексної системи захисту інформації (КСЗІ). Представлено кінцеву залежність результатів стратегічної гри між коаліцією загроз та сукупністю коаліцій комплексної системи захисту інформації у вигляді математичних матриць. На основі теорії ігор показано, що ефективність роботи КСЗІ залежить від стійкості бар'єрів і від взаємозв'язків – передаточних функцій, які є зв'язувальним елементом гри, від кількості цих зв'язків напряму залежить ефективність і стійкість роботи КСЗІ.

В умовах сучасного науково-технічного прогресу стратегічний розвиток системи вищої освіти значною мірою пов’язаний із створенням і впровадженням перспективних інформаційних технологій як однієї з базисних основ для реформування вищої школи, істотного підвищення ефективності і якості підготовки спеціалістів до рівня, який забезпечить їм конкурентоспроможність на ринку інтелектуальної праці.Як відмічаютькерівники освіти практично всіх країн світу, вирішення проблем створення і розвитку перспективних систем освіти і впровадження дистанційної освіти (ДО) на основі нових інформаційних технологій повинно визначатися прийняттям і реалізацією політичних рішень на загальнодержавному рівні.Це особливо важливо для країн, які мають слаборозвинену інфраструктуру і значну концентрацію наукових і освітніх центрів. Для їхніх громадян можливість одержання бажаної освіти без відриву від основної діяльності і місця проживання є дуже важливою. До таких країн відносяться, зокрема, Індія, Китай, Бразилія, Росія. До них варто приєднати й Україну, про що говорять соціологічні дослідження особливостей освітнього ринку в Україні.Створення організаційної інфраструктури забезпечення процесу інформатизації освіти в названих вище та інших країнах йде, в основному, шляхом організації і розвитку регіональних центрів нових інформаційних технологій (РЦНІТ). Зокрема в Росії для координації роботи таких регіональних центрів створено Центр інформатизації освіти “Інформіка” [1]. Такі системи РЦНІТ створюються з метою залучення інтелектуальних і фінансових ресурсів регіонів для вирішення задач інформатизації освіти і для подальшого переходу до інформатизації всього суспільства. Система регіональних центрів інформатизації і центрів нових інформаційних технологій функціонує, як правило, на базі вищих навчальних закладів. Вона є виробничо-технологічною базою для реалізації розробок у галузі нових інформаційних технологій і телекомунікацій. Робота центрів НІТ дозволяє створювати в регіоні єдиний науково-освітній інформаційний простір в інтересах його економічного, соціального і культурного розвитку. Поступово і в Україні починають створюватися подібні центри. Зокрема згідно Концепції розвитку дистанційної освіти в Україні передбачено функціонування регіональних центрів ДО у містах: Харків, Львів, Одеса, Донецьк, Дніпропетровськ.На думку авторів, одним з перших кроків, який забезпечить регіональному центру НІТ вирішення покладених на нього завдань, є створення регіонального освітнього порталу.Портал – це інформаційне середовище, яке створюється для підтримки прийняття оперативних рішень у певній галузі діяльності людини та їх всебічного аналізу.Інформаційні портали дозволяють формалізувати доступ до інформаційних ресурсів компанії, організації, товариства, громади тощо незалежно від типу джерела інформації.Зокрема, інформаційний портал організації пропонує його користувачам єдину точку доступу (єдиний URL) до всіх структурованих і неструктурованих даних, необхідний їм інструментарій для персоніфікованого доступу, перегляду й аналізу корпоративної інформації і для подальшого швидкого реагування на події на основі більш повної й оперативної інформації. На відміну від статичних мереж Intranet, портали здатні надавати інформацію, яка оперативно змінюється і відповідає поточному моменту звернення до неї. У бізнесі портал забезпечує:надійні ділові зв’язки із співробітниками, клієнтами, постачальниками і партнерами;створення нових моделей бізнесу і мережевої стратегії через глибоке розуміння потреб клієнтів, аналіз статистики і оточення;безпечне спільне використання інформації в режимі реального часу;зростання задоволення клієнтів і партнерів від підвищення рівня обслуговування;більш якісне наповнення і обслуговування ділової спільноти через партнерство та інтегроване наповнення порталу.Відкрита портальна платформа дозволяє підприємству розгорнути портал із наданням на ньому послуг, орієнтованих на потреби конкретного бізнесу, а при необхідності доповнити його додатковими послугами.Освітні портали необхідні для підвищення ефективності освітніх процесів на основі використання сучасних інформаційних технологій і телекомунікаційних засобів. Мета даної статті розглянути деякі організаційні особливості створення освітніх регіональних порталів і дати загальну характеристику їх змістовної складової.Серед основних причин, які обумовлюють створення освітніх регіональних порталів можна виділити такі:неспроможність існуючої інфраструктури регіональної освіти забезпечити всім бажаючим можливість одержати необхідну їм освіту (територіальність);відставання знань, які одержують студенти при традиційних формах навчання, від сучасного рівня розвитку науки та інформаційних технологій (консерватизм);низька адаптивність системи регіональної освіти до різних соціально-економічених умов (інерційність);специфічність освіти, яку надають окремі навчальні заклади регіону (локальність);обмеженість номенклатури спеціальностей, які пропонують регіональні ВНЗ особам, котрі бажають навчатися на відповідній території (обмеженість).Створення регіонального освітнього порталу, на нашу думку, буде сприяти частковому вирішенню зазначених проблем, а також дозволить:активізувати використання наявних і створення нових актуальних і якісних інформаційних та освітніх ресурсів;розширити доступ до освітніх ресурсів учням і студентам, вчителям і викладачам, працівникам органів управління освіти і науки, адміністрацій різного рівня, політичним і громадським організаціями;створити організаційну і технологічну базу для впровадження дистанційних форм навчання в регіоні;забезпечити прозорість та інвестиційну привабливість освітніх установ;підвищити рівень конкурентоспроможності випускників ВНЗ регіону на ринку праці;знизити витрати на освітні процеси;скоротити час навчання і підвищити рівень професійної підготовки студентів;забезпечити загальний доступ до інформаційних і освітніх ресурсів населення регіону;покращити процес взаємодії між освітніми установами;інтегруватися регіональним навчальним закладам у світовий освітній простір;створити єдину платформу для надання освітніх послуг;підвищити продуктивність праці професорсько-викладацького складу;підвищити віддачу від інвестицій в освіту.Як зазначено в [2], розвиток ідеї створення інформаційного освітнього порталу – задача всіх вищих навчальних закладів регіону. Лише колективними зусиллями кількох ВНЗ можна забезпечити створення і підтримку такого порталу. Створення освітнього регіонального порталу повинно спиратися на результати ряду попередніх дій, зокрема:написання і широке обговорення концепції освітнього порталу, яка повинна містити такі основні розділи:актуальність створення порталу та його призначення;цілі й основні напрями діяльності порталу;основні завдання порталу;учасники проекту та їх ролі;структура порталу;організаційне забезпечення порталу;правове забезпечення діяльності порталу;змістовна складова порталу;технологічна складова порталу;фінансове забезпечення процесу створення і функціонування порталу;очікувані кінцеві результати проекту.досягнення домовленостей відносно змісту і технології оперативного оновлення даних корпоративної бази даних ВНЗ-учасників проекту;аналіз наявних інформаційних ресурсів ВНЗ довідкового, навчально-методичного, наукового та іншого характеру і можливості їх об’єднання;визначення номенклатури видів оперативної інформації і технології її публікації всіма ВНЗ;оцінка можливостей створення віртуальних творчих колективів із складу співробітників ВНЗ-учасників проекту, які спроможні здійснювати спільну освітню, науково-дослідну, проектно-конструкторську, рекламно-видавничу, культурно-просвітницьку, інноваційну, благочинну, правозахисну та інші види діяльності;визначення номенклатури тематичних дискусійних форумів, списків поштової розсилки та персоналії авторитетних спеціалістів регіону, спроможних виконувати функції модераторів даних служб;розподіл між ВНЗ-учасниками проекту функцій підтримки окремих розділів порталу з урахуванням специфіки і можливостей кожного ВНЗ.Розглянемо деякі аспекти створення регіонального освітнього порталу, які стосуються організаційних, змістових і технологічних його складових.Організаційно освітній портал створюється як консорціум провідних навчальних закладів регіону, як державної, так і недержавної форм власності, управління освіти і науки регіону, що об’єднують за допомогою Internet свої інформаційно-довідкові та освітні ресурси і технології для їх широкого й ефективного використання.Діяльність порталу повинна ґрунтуватися на законодавчих і нормативно-правових актах, зокрема таких, як: Конституція України; Закон України “Про освіту”; Закон України “Про вищу освіту”; Закон України “Про Національну програму інформатизації”; Постанова Верховної Ради України від 06.07.2000 р. №1851-III “Про затвердження Завдань Національної програми інформатизації на 2000-2002 роки”; Указ Президента України від 31.07.2000 року № 928/2000 “Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мереж в Україні”; Наказ Міністерства освіти і науки України “Про створення Українського центру дистанційної освіти” від 07.07.2000 р. №293; Концепція розвитку дистанційної освіти в Україні.Оскільки освітній портал призначений для реалізації задач сучасного розвитку всіх рівнів освіти в регіоні, тому він повинен бути, насамперед орієнтований на свого користувача.Тому, на думку авторів, інформація і послуги порталу повинні групуватися за категоріями користувачів:учні;батьки;вчителі;абітурієнти;студенти;аспіранти;викладачі ВНЗ;наукові співробітники;адміністратори ВНЗ;випускники ВНЗ;роботодавці;адміністратори середніх і вищих навчальних закладів;адміністратори регіонального органу управління освіти і науки;адміністратори МОН України.Повинні бути передбачені також загальні розділи, які, насамперед, будуть містити нормативно-правову базу в галузі освіти, електронну бібліотеку навчальних матеріалів, що мають гриф МОН України, новини освіти і науки.Дамо стислу характеристику можливостей освітнього порталу відповідно до категорій користувачів.Учням освітній портал повинен пропонувати:мультимедійні матеріали з кожного предмету, що вивчається у школі;можливість контактувати з вчителями і консультуватися з ними за допомогою електронної пошти і чатів;можливість брати участь в освітніх форумах, онлайнових конференціях і бюлетенях;можливість індивідуально настроювати сайт для відображення персональних завдань, розкладу занять й контрольних заходів (персоналізація);можливість оцінити власні успіхи в навчанні й одержати матеріали для вивчення найбільш складних тем;місце для збереження навчальних матеріалів і документів учня на сервері порталу.Батькам учнів портал повинен пропонувати можливість:здійснювати навігацію в сфері освіти, а також одержати допомогу у виборі майбутньої кар’єри для своєї дитини;контактувати з вчителями і методистами, консультуватися з ними з питань навчання своєї дитини;одержати кваліфіковану консультацію психолога або соціального педагога з питань сімейного виховання та особистих проблем;аналізувати успішність своїх дітей;брати участь у освітніх форумах, онлайнових конференціях і бюлетенях для батьків.Вчителям і викладачам портал повинен пропонувати:великий вибір мультимедійних матеріалів, які вони зможуть використати при створенні власних навчальних (дистанційних) курсів;інформацію про новітні методики у дистанційному навчанні;можливість створювати власні сторінки в Internet та сторінки на порталі, на яких вони зможуть розміщувати власну інформацію;засоби спілкування через портал з своїми учнями за допомогою електронної пошти і чатів;можливість спілкуватися з колегами, національними й міжнародними експертами з питань освіти;можливість брати участь у освітніх форумах, онлайнових конференціях і бюлетенях;можливість розміщувати на порталі свої навчально-методичні матеріали, наукові публікації;можливість слідкувати за успішністю своїх учнів (студентів), а також порівнювати її з успішністю паралельних класів (академічних груп).Адміністраторам регіонального органу управління освіти і науки портал повинен пропонувати:нормативну базу даних з дошкільної, середньої, професійної та вищої освіти, національні й міжнародні новини в галузі освіти, накази й інші документи Міністерства освіти і науки України;можливість створювати власні сторінки на порталі;засоби спілкування з колегами, національними й міжнародними експертами з питань управління освітою;можливість брати участь у освітніх форумах, онлайнових конференціях і бюлетенях;місце для збереження власних документів на сервері порталу, в тому числі для створення інформаційних баз даних.Орієнтований перелік загальних розділів порталу:Структура й склад регіонального адміністративного органу управління освіти і науки;Форум з тематичних питань і періодичною участю відповідальних працівників органів управлення освіти;Положення про орган управління освітою і наукою, інші документи, що регламентують його діяльність;Плани й основні напрями діяльності органу управління освіти й науки;Інформація про національні й регіональні освітні програми, проекти, фонди, гранти і конкурси;Освітні стандарти середньої, спеціальної і вищої освіти;Правила ліцензування, акредитації й атестації закладів освіти;Міжнародне співробітництво в галузі освіти;База даних з нормативними документами МОН України;Каталог науково-пізнавальних та освітніх журналів, книг й навчальних посібників;Бази даних навчальних матеріалів відкритого й персоніфікованого доступу;Інформація про освітні й наукові конференції, семінари й виставки;Інформація про акредитовані навчальні заклади регіону;Новини;Карта веб-сайту з системою пошуку;Фотогалерея подій.Інформація, яка буде розміщуватися на освітньому порталі, повинна бути якісною, достовірною, оперативною й по можливості повною.Одним з напрямків діяльності освітнього порталу повинна бути підтримка дистанційної освіти інвалідів або створення умов, які забезпечують реальні права інвалідів на вищу освіту.Крім зазначених послуг портал може надавати різноманітні додаткові послуги:1. Система тестування знань.Необхідно передбачити, щоб за допомогою освітнього порталу учні старших класів середніх шкіл, а також всі бажаючи, в том числі і дорослі, могли проходити регулярне тестування своїх знань, пройти підсумкову атестацію через систему Державного централізованого тестування для одержання відповідного сертифіката;2. Магазин електронної т

У сучасних економічних умовах ключовим фактором виживання машинобудівних підприємств є максимально можливе скорочення термінів проектування та освоєння нової продукції. Один з найбільш вірогідних шляхів вирішення цієї проблеми ¾ це використання інформаційних технологій підтримки життєвого циклу продукції, що випускається (CALS-або PLM-технологій). Для підприємств, що виконують великомасштабні і наукомісткі проекти, які характеризуються багатономенклатурністю виробів і тривалим циклом розробки, виробництва і експлуатації, найбільш актуальною є проблема організації спільної роботи множини географічно віддалених бізнес-партнерів, що беруть участь в проекті по створенню виробу. При цьому необхідно забезпечити інтеграцію і сумісне використання інформації, яка породжується на всіх етапах життєвого циклу виробу, в рамках єдиного інформаційного простору. Для вирішення цієї задачі і призначені CALS-технології. Застосування CALS-технологій є стратегічним напрямом, слідуючи якому можна забезпечити зростання ефективності виробництва і конкурентоспроможності продукції, що випускається. У статті розглядається питання використання CALS-технологій в сучасній промисловості.

В статті розглянуто ряд ініційованих міжнародними інституціями проєктів, які є джерелом системи показників для порівняльного вивчення суспільств(-а) на глобальному рівні, а також розширюють спектр методичних і аналітичних інструментів у соціології. Автори виокремлюють наступні обмеження при використанні даних міжнародних порівняльних проектів – це порівнюваність, інтерпретація та рейтингування. Обмеження спричинені соціально-культурними відмінностями країн, відсутністю єдиної системи фіксації статистичних даних у державах, різною кількістю країн-учасниць проєктів, варіативністю джерел первинних даних для обчислення індексів. До означених причин варто додати і політичну ситуацію в державі. Аналіз даних на рівні окремої країни потребує розгляду даних за усі роки її участі у проєкті та обов’язкове звернення до змістового наповнення індексу та його складових. Цінність дослідження полягає також у акумуляції електронних посилань про міжнародні проекти в межах одного джерела, що спрощує пошук необхідної інформації. Проте кількість і тематична варіативність міжнародних макросоціальних показників є значно більшою, тож перспективи цього дослідження полягають у розширенні їх кола, детального аналізу окремих інституцій і/або проєктів, які їх конструюють, тематичних наукових дослідженнях з використаннях макросоціальних показників.

У статті представлено обґрунтування педагогічних умов формування готовності майбутніх магістрів психології до професійної діяльності в умовах неформальної освіти. Показано, що розмаїття та велика кількість досліджень з проблеми визначення педагогічних умов підготовки майбутніх психологів надто повільно трансформується у високу якість їх професійної діяльності. Саме тому, реалізація представлених педагогічних умов в педагогічних процесах закладів вищої освіти, в яких готують майбутніх магістрів зі спеціальності 053 «Психологія» є необхідною складовою оптимізації підготовки в сучасних умовах, а саме: Використання інтерактивних технологій навчання спрямоване на забезпечення ефективної суб’єкт-суб’єктної взаємодії між усіма учасниками освітнього процесу. Реалізація зазначеної педагогічної умови забезпечує створення комфортного інтерактивного навчального середовища в якому магістрант-психолог є суб’єктом навчання, а також формування основних компонентів досліджуваної готовності, особливо в аспекті адекватної самооцінки та емоційного інтелекту. Використання проектної технології забезпечує створення сприятливих умов для глибшого розуміння майбутніми магістрами психології навчальної інформації, сприяє розширенню усвідомлення можливостей проектної технології, а також забезпечує надійне методичне підґрунтя для подальшої розробки і успішного впровадження освітньо-психологічних проектів («стартапів») у професійній діяльності в неформальній освіті. Проходження польових (психологічних) практики забезпечує наближення навчання до умов практичної діяльності магістрів психології в неформальній освіті та випробування кожним магістрантом себе у ролях педагога, психолога та підприємця. Така апробація себе та власного «стартапу» сприятиме виявленню магістрантом-психологом прогалин і недоліків у розробленому продукті, усвідомленню слабких місць у власній підготовці, а також впевненості в собі і правильному виборі професії.

У статті розкрито наукові підходи до формування компетентності майбутніх фахівців із журналістики та соціальних комунікацій. Окреслено основні аспекти професійної підготовки майбутніх фахівців бакалаврського і магістерського рівнів за освітньою програмою «Журналістика та соціальні комунікації». Підкреслюється, що стан сучасної журналістики значно мірою визначається професійною компетентністю журналістів, розумінням ними своєї суспільної ролі й соціокультурної місії, ставленням до професії. Справжній професіонал-журналіст повинен володіти не лише комплексом загальних і спеціальних професійних здібностей, але й умінням творчо реагувати на політичні, економічні, соціально-культурні зміни у світі й бути при цьому конкурентоспроможним, компетентним у вирішенні професійних завдань, що все частіше виступає запорукою його успіху у фаховій діяльності. Зазначено, що формування компетентності майбутніх фахівців із журналістики та соціальних комунікацій, їхньої готовності застосовувати отримані знання, вміння та навички у професійних ситуаціях полягає в набутті студентами інтегральної, загальних та спеціальних компетентностей. Загальні компетентності фахівця із журналістики та соціальних комунікацій: перекладати державною мовою професійно- спрямовану інформацію, аргументувати вибрані варіанти рішень і нести за них особисту відповідальність. Студента необхідно навчити пошуку, обробленню та аналізу інформації з різних джерел, здатності знаходити напрями саморозвитку, підвищення своєї кваліфікації та майстерності. У випускника університету спеціальності 061 «Журналістика» мають бути розвинені вміння аналізувати соціально-значущі проблеми та процеси, що відбуваються в суспільстві, й прогнозувати можливий розвиток їх у майбутньому. Необхідно сформувати навички використання інформаційних і комунікаційних технологій; усвідомлення небезпеки і загроз, що виникають у процесі професійної діяльності в медіа. Майбутні фахівці з журналістики та соціальних комунікацій повинні володіти навичками роботи з комп’ютером як засобом управління інформацією в глобальних соціальних мережах та засобами її захисту; здатністю працювати в міжнародному контексті. Особлива роль належить формуванню здатності до групової взаємодії під час вирішення проблем; здатності до самостійного прийняття рішень у непередбачуваних умовах. Важливими є: здатність аналізувати і визначати ефективність використання сучасних напрямів розвитку інформаційних проектів; здатність зрозуміло доносити висновки та пояснення до аудиторії; здатність організовувати і проводити професійну діяльність у сфері соціальних комунікацій; здатність формувати інформаційний контент; здатність створювати інформаційний продукт; здатність ефективно просувати створений медійний продукт; здатність проводити дослідження для ефективного просування медійного продукту.

У статті проведено аналіз трактування поняття туристично-інформаційного центру. Проаналізовано, що для просування національного туристичного продукту на міжнародному ринку та підвищення інтенсивності внутрішніх туристичних потоків необхідна державна підтримка та ефективна програма створення та функціонування туристичних інформаційних центрів. У статті розглянуто, що у сфері туризму інформація про об’єкти туризму та туристичної інфраструктури, умови і фактори розвитку туристичної діяльності стає головним ресурсом. Потребують питання розробки пріоритетних інноваційних туристичних продуктів і наукового обґрунтування регіональної системи їх інформаційного забезпечення. Аналіз останніх досліджень і публікацій засвідчує, що вивчення питання про створення туристично-інформаційних центрів є своєчасним і демонструє рівень успішного просування національного туристичного продукту. Використання в Україні міжнародного досвіду та зацікавленість місцевих органів виконавчої влади у розвитку в'їзного та внутрішнього туризму на сучасному етапі державотворення відображено в практичній діяльності туристично-інформаційних центрів. Проте виявлено, що процес організації та діяльності вітчизняних туристично-інформаційних центрів ще не достатньо висвітлений у вітчизняній науковій літературі. У статті доведено, що структура та форма організації туристично-інформаційних центрів залежать від цілей та завдань, які він має вирішувати, статусу та місця у структурі, пріоритетів у туристичній діяльності регіону. Також детально проаналізовано нормативно-правову базу створення та діяльності туристично-інформаційних центрів в Україні. Проведений аналіз дозволяє стверджувати, що створення туристично-інформаційних центрів є одним із стратегічних напрямів діяльності органів виконавчої влади в галузі туризму, важливо дотримуватись технології організації та функціонування таких інституцій. На основі проведеного аналізу встановлено, що Закарпатський туристичний інформаційний портал дає можливість переглянути інформацію про туристичний потенціал області, а також інформацію про маршрути і туристичні новини краю. Детально проаналізовано роботу Мукачівського міського туристично-інформаційного центру в співпраці з Мукачівським історичним музеєм (Замок «Паланок») в рамках реалізації проектів розвитку. Практичне значення дослідження полягає в необхідності врахування діяльності туристично-інформаційних центрів як важливого елементу інноваційної інфраструктури туристичної індустрії держави.

У статті розглядається така проблема сьогодення як утилізація твердих відходів. Більшість сфер промисловості, економіки, інфраструктури та інших галузей переходять на етап залучення автоматизованих систем, що значно покращує ефективність та зменшує ризики виникнення помилок. Проблема, яка описана в даній статті, має ряд обме-жень, що накладаються на обрання виду утилізації сміття та способу залучення автоматизованих систем. Основними обмеженнями є мінімальний вплив утилізації на навколишнє середовище, близькість до населених пунктів задля зменшення транспортних витрат та мінімально можлива вартість проекту. На основі рівності балансу річних відходів запропоновано підхід створення передумов до виробництва замкненого циклу. Задля більш якісного проектування автоматизованої системи утилізації сміття було зроблено аналіз існуючих рішень. Одне з найпоширеніших – побудова санітарного полігону – було описано в цій статті. Цей підхід має доволі низьку собівартість, є легким для побудови та підтримки його роботи. Також було розглянуто недоліки цієї системи, наприклад, цей підхід дуже згубно діє нанавколишнє середовище і є нестійким до критичних ситуацій. Проаналізувавши вищезазначені проблеми та обмеження, запропоновано рішення побудови спеціального полігону з використанням датчиків моніторингу навколишнього середовища для збору необхідної інформації та правильного реагування на неї. Для побудови полігону використовуються лише недорогі екологічні матеріали, що зменшує його собівартість. Дана система включає в себе можливість участі у економіці замкненого циклу, адже виділені речовини можуть бути використані у вигляді добрив, аотримана сировина – у вигляді вторинної сировини. Також отримана з датчиків інформація надсилається до мережі «розумного» міста для інформування населення. Бібл. 4, іл. 2.

У статті проаналізовано шляхи підвищення ефективності роботи пункту технічного спостереження (ПТС) на основі аналізу технічного забезпечення (ТЗ) механізованих підрозділів Національної гвардії України та Збройних Сил України, а також технічне оснащення наявних технічних пунктів спостереження (ПС) та необхідність доопрацювання існуючого мобільного комплексу наземної розвідки “Джеб” до потреб рухомого пункту технічного спостереження (РПТС), а потім його використання як базового. Мобільний пункт технічного спостереження мобільного комплексу наземної розвідки “Джеб” є частиною комплексу REW “Ground Exploration”, який потребує подальшої розробки шляхом розширення доступності оперативної інформації щодо контролю обладнання та особового складу. На сьогодні бойові можливості комплексу такі: автоматичне виявлення і розпізнавання наземних і малошвидкісних низьколітаючих цілей на відстані до 12 км за допомогою РЛС міліметрового діапазону; виявлення і розпізнавання цілей на відстані до 5–8 км в оптичному діапазоні довжин хвиль за допомогою телевізійної і тепловізійної систем в денних і нічних умовах, а так само в умовах обмеженої видимості; детальна дорозвідка цілей у видимому та інфрачервоному діапазонах довжин хвиль; визначення відстані до розвідувальних цілей з точністю до 5 м за допомогою лазерного далекоміра; визначення власних координат комплексу та цілей і прив’язка їх до місцевості; розвідка цілей в умовах активної протидії з боку супротивника засобами РЕБ; відображення озвідувальної інформації про цілі (кількість цілей, склад цілей, дальність, пеленг, детальна відеоінформація про цілі, координати комплексу) на дисплеї ЕОМ, що працює в мультиекранному режимі, і екрані РКІ монітора; сканування і реєстрація радіосигналів систем зв’язку і телекомунікації у виділених ділянках радіодіапазону; зняття характеристик зареєстрованих сигналів (несуча частота, ширина смуги, потужність, вид модуляції, параметри зондувальних імпульсів та ін.); відображення та індикація характеристик аналізованогодіапа зону/джерела; ведення бази даних зареєстрованих джерел; класифікація та ідентифікація виявлених джерел і прив’язка їх до можливих технічних засобів; визначення напрямку випромінювання виявлених джерел (за наявності відповідних антенних систем); перехоплення та реєстрації сигналів стільни кового, пейджерного і транкового зв’язку стандартів AMPS/DAMPS (протоколи IS-54B, IS-136 і IS-641), NAMPS, TACS, NMT-450 (900), GSM-900, DCS-1800, MPT-1327, EDACS, FLEX, RDS, POCSAG; передача розвідувальної інформації (текстової та відео) по радіоканалу на командні пункти.Практична реалізація запропонованого підходу дозволяє надати додаткову необхідну інформацію для прийняття управлінських рішень щодо ТЗ:технічний стан, місце розташування та причини зупинок контрольованого обладнання тощо, а також стан екіпажів та їх місцезнаходження; наявність сил і засобів ротивника в зоні дії підлеглих частин з ТЗ;прокладання оптимального маршруту відносно засобів ремонту та евакуації в реальному часі, пов’язаних з поточною ситуацією в бою.Інформація про РПТС повинна надходити через систему підключених датчиків, встановлених на контрольованих машинах, що дозволяє отримати дані:про стан машин, систем і механізмів машини;причини несподіваної зупинки автомобіля (перекинуті, застрягли, пожежі, травми (динамічний удар);наявність палива;наявність боєприпасів;облік споживання палива при підключенні додаткових датчиків рівня палива;ведення обліку кожного члена екіпажу. Набір датчиків залежить від цілей, які переслідує замовник. Ефективність запропонованої автоматизації обробки оперативної інформації про озброєння та військову техніку визначається при розробці проекту автоматизованої інформаційної технології (АІТ) з метою обґрунтування її доцільності і вибору оптимального варіанта, а також після практичної реалізації проекту для обчислення фактично отриманого ефекту Запропоновано метод визначення ефективності модернізованого мобільного комплексу наземних розвідувальних даних РЕБ “Джеб” для потреб РПТС.

З метою отримання науково обґрунтованих даних щодо медичних наслідків Чорнобильської катастрофи в ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України» сумісно з Національним інститутом раку (США) з 2003 року виконується програма «Дослідження наслідків опромінення у внутрішньоутробному стані (In Utero) внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС» (Проект In Utero). Метою цих досліджень є епідеміологічний аналіз і встановлення зв’язку між індивідуальною дозою опромінення щитоподібної залози (ЩЗ) плода та захворюваністю на патологію ЩЗ дітей і підлітків, які пренатально зазнали дії радіоактивного йоду, а також оцінка впливу чинників ризику (опромінення та йодна забезпеченість матері) на перебіг і результати вагітності, на ріст і розвиток потомства. Очікуваним результатом буде науково обґрунтована інформація про медичні наслідки пренатального опромінення, порівняльна оцінка ефекту екологічного відносно лікувального опромінення in utero, на підставі якої можна прогнозувати ризики та розробляти відповідні методичні рекомендації та яку можна буде використовувати в майбутньому в надзвичайних ситуаціях. Мета — бібліографічний огляд наукових публікацій за результатами виконання Проекту. Результати. У 2 публікаціях вказано мету та задачі Проекту, описано принципи формування когорти, дизайн дослідження, процедуру обстеження членів когорти, створення бази даних Проекту, наведено результати першого скринінгового обстеження, а також попередньої оцінки ризику розвитку новоутворень ЩЗ. У першій статті на підставі результатів двох стандартизованих скринінгових обстежень створеної когорти пренатально опромінених осіб наведено розрахунки ризику раку та доброякісних вузлів ЩЗ, проаналізовано радіаційний ризик за розміром пухлин, описано методи оцінки внутрішньоутробної та неонатальної доз йоду‑131 на ЩЗ та запропоновано загальну схему розрахунку внутрішньоутробних доз для осіб із радіаційно забруднених територій та осіб ізтериторій порівняння. У другій викладено результати аналізу антропометричних даних із використанням багатоваріантних лінійних регресійних моделей, які вказують на суттєву модифікацію залежності маси та індексу маси тіла від дози за наявності/відсутності захворювання ЩЗ. Одна публікація стосується ретроспективного аналізу відповідної медичної документації та моделювання за допомогою лінійної регресії співвідношення дози з неонатальною антропометрією та тривалістю гестації. Висновок. В опублікованих працях наведено результати довгострокового клініко-епідеміологічного когортного дослідження осіб, які зазнали опромінення in utero внаслідок аварії на ЧАЕС. Тривале спостереження за членами когорти дозволяє провести науково обґрунтовану оцінку медичних наслідків пренатального опромінення.

У статті розкрито актуальну проблему формування та підтримання позитивного іміджу закладів вищої освіти країни шляхом використання сучасних інтернет-технологій. Процес формування і розвитку сучасного конкурентоспроможного закладу вищої освіти відбувається під впливом низки суб’єктивних і об’єктивних чинників, серед яких позитивний імідж освітньої установи відіграє чи не найважливішу роль. Формування позитивного іміджу ЗВО розглядається автором як системний процес відповідно до суспільних потреб і вимог цифрового суспільства. Здійснюється цей процес шляхом реалізації низки функцій, найбільш актуальною та ефективною із яких в умовах сьогодення є репрезентація діяльності освітньої установи в мережі Інтернет. Серед засобів, завдяки яким відбувається генерування інформації про ЗВО, його позиціонування на ринку науково-освітніх послуг та формування позитивного іміджу, є інтернет-сайт освітньої установи. Роль сучасних інтернет-технологій у формуванні позитивного іміджу ЗВО у статті простежуєтьсяя на конкретних прикладах їх використання менеджментом Національного авіаційного університету. Для отримання конкурентної переваги менеджмент НАУ зосереджує увагу на широкому представленні на сайті тих напрямків діяльності, що мають вагомі багаторічні здобутки (наприклад, Науково-технічна бібліотека Національного авіаційного університету) та значний інноваційний потенціал (підготовчі курси, друга вища освіта, курси з підготовки до ЗНО, англомовний проект, який пропонує вивчення фахових дисциплін англійською мовою, HUB-НАУ – простір неформальної освіти, місце для навчання та саморозвитку поза навчальними заняттями). Важливою для підтримки іміджу установи в зовнішніх і внутрішніх наукових комунікаційних процесах є діяльність Науково-технічної бібліотеки НАУ, яка є своєрідною інформаційна система, що забезпечує вільний доступ як студентської, так і науково-педагогічної громадськості до світових інформаційних ресурсів на принципах рівності та доступності інформації. Отже, сучасні інтернет-технології є визначальними для формування іміджу навчального закладу, оскільки не лише надають практично необмежені можливості використовувати майже всю існуючу у світі інформацію, але й можливість якнайширшого та всебічного самопредставлення ЗВО в мережевому суспільстві. Відтак, щоб зберегти тенденцію зростання власного рейтингу, ЗВО необхідно приділяти постійну увагу упровадженню новітніх інформаційно-комунікаційних систем та новітніх технологій.

Весняний період був насиченим щодо подій на ниві наукової та організаційної роботи. Пройшли конференції пам’яті М.Д. Стражеска, товариств із серцевої недостатності, інтервенційної кардіології, медичний форум та ін. Сподіваюся, що цей номер ви отримаєте ще до початку нашої щорічної конференції, а також будете мати можливість взяти участь у її роботі (інформація на вкладці в поточному номері). Для тих, хто не зможе, ми, як завжди, у № 3 зробимо дайджест та опублікуємо резолюцію. Але все таки, повертаючись до того, що відбулося, я хотів би зосередитися на проекті Уряду України із реімбурсації. У всіх регіонах, де б я не читав лекції, мене запитують: чому такий вибір молекул? Чому не враховані думки практичних лікарів? Чому, чому і чому? У мене немає детальних відповідей, тому що про нашу думку ні­хто не питав. Але тим не менше я хочу виступити адвокатом цього проекту. Краще, коли є щось, ніж немає нічого. Запровадження такого типу реімбурсації для пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, цукровим діабетом та бронхіальною астмою — це великий крок уперед. Для фахівців вибір зрозумілий — список препаратів від Всесвітньої організації охорони здоров’я для бідних країн. Він не ідеальний. Але зробивши початок, допрацювати механізми повернення грошей і привчити лікарів і хворих до такої системи, із покращенням фінансування стане можливим розширювати перелік засобів відповідно до можливостей системи. Коли таке станеться? На це питання у мене також немає відповіді, але вона не залежить від медиків. Хотілося, щоб скоріше. Але без першого кроку, який ми зробили зараз, подальший рух буде неможливий. В одній із недавніх закордонних поїздок у колишню радянську республіку я мав нагоду дискутувати із моїм колегою із Москви (Росія), і він був здивований щодо наявності в нашій країні такого проекту, тому що в Росії нічого подібного на поточний момент немає. Таким чином, треба набратися терпіння і наполегливо працювати.

Аналізується питання щодо можливості запровадження геоінформаційних технологій в управління розвитком підприємств водопостачання і водовідведення. Геоінформаційні технології розглядаються як комплексна система, спрямована на формування механізмів управління стійким функціонуванням і збалансованим (відтворює) розвитком систем в умовах прояву негативних природних і техногенних факторів. На базі внесених даних про водокористувачів, системи комунального водного господарства та іншої графічної інформації по управлінню територіями вирішується досить великий комплекс завдань, зокрема: розробка екологічних прогнозів і програм розвитку комунального водного господарства; оцінка великомасштабних проектів і підготовка електронних екологічних карт регіонів; накопичення і обробка інформації про змінюються в часі параметрах з метою екологічного прогнозування; відпрацювання міждержавних умов взаємодії в прикордонних зонах на дозвіл екстремальних екологічних ситуацій, в тому числі в режимі надзвичайних ситуацій.

Стаття присвячена теоретичному аналізу феномену кліпового мислення та кліпової фрагментарності інформаційного потоку в Інтернет-просторі як передумови соціально-психологічного впливу на особистість і суспільство. Констатується, що, незважаючи на акцентування багатьма науковцями переважно негативного аспекту кліпового мислення воно є невід’ємним атрибутом життєдіяльності нашого соціуму. Тому необхідно усвідомити, що ми вступили в епоху мережево-віртуального мислення, і відбувається глобалізаційний процес інтеграції та трансформації копцептуальних різновидів мисленнєвої сфери особистості в новітні форми. Зроблено висновок про те, що у зв’язку з використанням кліпової хаотичності подачі інформації як технології маніпуляції суспільною й індивідуальною свідомістю, виникає проблема неекологічності таких, що порушують інформаційну безпеку особистості, соціальних проектів створення інформаційно-комунікативних потоків, спрямованих на сприйняття інформації без її адекватного осмислення.

Використання ризик-інформованих підходів в інспекційній діяльності дає змогу сфокусувати інспекції на проектних та експлуатаційних аспектах, які мають домінуючий вплив на безпеку АЕС, вдосконалити та обґрунтувати планування інспекцій, кількісно проаналізувати важливість ідентифікованих інспектором недоліків. У статті запропоновано методологію використання ризик-інформованих підходів у процесі планування, проведення та оцінки результатів інспекцій, наведено інформацію про розроблені методичні та технічні документи, сформульовано пропозиції щодо подальшого продовження робіт в даному напрямі.

Ефективна інвестиційна діяльність господарюючого суб’єкта є платформою для успішного розвитку не лише мікрорівня, а й макрорівня.Менеджмент інвестиційної діяльності часто визначають вектори як державної так і регіональної та галузевої стратегії розвитку.Додатній темп економічного зростання ВВП є ключовим чинником, що впливає на рішення суб’єктів господарювання щодо здійснення інвестування.Проведено аналіз динаміки номінального ВВП України та визначено тенденції до його зростання, визначено темпи приросту ВВП за 2005-2018 рр., розраховано частку валового нагромадження у структурі ВВП. Аналіз цифрової інформації дозволяє нам зробити висновки, про те, що номінальний ВВП має тенденцію до зростання, проте частка валового нагромадження у ВВП коливається від 14,1 % до 28,2% протягом аналізованого періоду.Це дасть змогу прийняття стратегічне рішення щодо управління інвестиційною діяльністю в умовах децентралізації. Управління інвестиційною діяльністю варто розмежувати на макро- та мікрорівнях. Нами встановлено, що ефективність даної діяльності прямо залежить від сприятливого інвестиційного клімату та макроекономічного регулювання, а також довгострокового та короткострокового періодів її здійснення.Стан інвестиційної діяльності господарюючого суб’єкта можна визначити за допомогою алгоритму: оцінювання інвестиційної стратегії; визначення привабливих напрямків для ефективного вкладення капіталу з метою сталого розвитку підприємств, зважування вартості джерел інвестиційних ресурсів; вибір розрахунку ризику та ефективності інвестиційних проектів; оперативному виявленню чинників, які впливають на відхилення фактичних результатів інвестування від запланованих; визначення міри досягнення цільових показників після впровадження інвестиційних проектів, а також можливих резервів покращення результатів.Варто погодитись, що важливими чинниками інвестиційної привабливості в Україні є: низький рівень корупції, прозорі та чітко визначені законодавча та нормативна бази, політична стабільність.При інвестуванні керівництво кожного підприємства зобов’язане вирішувати завдання щодо розробки інвестиційної стратегії підприємства, вибирати форми та об'єкти інвестування, шукати джерела фінансування, вибирати інвесторів та учасників інвестиційного процесу, розробляти, аналізувати та оцінювати інвестиційні проекти, здійснювати контроль за результатами інвестиційної діяльності.Перспективними завданнями управління інвестиційною діяльністю підприємства повинні стати: максимізувати інвестиційний прибуток господарюючого суб’єкта; мінімізувати інвестиційний ризик суб’єкта господарювання; знайти напрями покращення інвестиційних процесів.Виявлено галузеві особливості управління інвестиційною діяльністю на господарюючого суб’єкта. За рахунок покращення інформаційної забезпеченості, стратегічного планування, оцінки організації, посилення контролю, постійного моніторингу інвестиційних проектів, здійснення фінансово-економічних розрахунків можна досягнути високої ефективності управління інвестиційною діяльністю господарюючого суб’єкта.Маючи чітку організацію процесу управління інвестиційною діяльністю господарюючого суб’єкта можна стверджувати про систему її ефективного функціонування в умовах децентралізації.

З розвитком досліджень у галузі поведінкової економіки зростає актуальність їх впливу на процеси прийняття рішень. Мета статті - критичний аналіз ефективності управління підприємством з точки зору поведінкової економіки. Встановлено, що напрямок розвитку організації інтегрується з поведінкою менеджерів. Завдання лідера - зменшити напругу між підтримкою статусу-кво та потребою в інноваціях. Доведено, що розвиток підприємств майбутнього вимагає використання нетрадиційних методів управління, які створюються на горизонтальних соціальних зв'язках, де працівники рівні, незалежно від важливості їх ролі на підприємстві, а не відносин "начальник" -підпорядковані ". Розглядаються пастки раціональності, в які можуть потрапити підприємства. Якірна пастка: Людський розум може позначати отриману інформацію спочатку як «якір», який не вимагає розгляду інших варіантів. Пастки для планування: Більшість керівників вважають, що вони мають дар передбачення. Рейтингова пастка: компанія впевнена, що у неї краща ресурсна позиція або що вона краще справляється із завданнями, ніж конкуренти. Пастка витрат: Підприємства продовжують нерелевантні проекти. Пастка управління “силосом”: відсутність здатності команди працювати в команді та орієнтація кожного на окремі завдання. Зазначається, що для усунення цих пасток необхідно дотримуватися дистанції від першої інформації, вислуховувати критичні думки, звертатися до різних джерел, розподіляти завдання між різними командами та критикувати поточні процедури. Розуміння того, що емоції домінують над раціональністю, дозволяє менеджерам зробити контроль за поведінкою свідомим. Обґрунтовано, що напрямком підвищення управлінської компетентності є впровадження раціональності в механізми, в яких переважають емоції. Доведено, що джерелом ефективного управління є мотивація, яка об’єднує працівників у гармонійні колективи. Компонент, що об’єднує команду, - стандарти етичної поведінки. Ефективними способами мотивації є самомотивація. Безкомпромісний характер контролю підвищує етику поведінки працівників