Journal articles on the topic 'Програма "Радон"'

Стаття присвячена налагодженню співпраці країн Східної Європи в рамка програми Східного партнерства у питаннях культури, освіти, мистецтва. Програма Східного партнерства ЄС налагоджує культурні мости між 28 державами-членами ЄС та 6 східноєвропейськими сусідами ЄС – Азербайджан, Білорусь, Вірменію, Грузію, Молдову та Україну – через програми та ініціативи. Підкреслено, що програми ЄС чітко скеровані на використання інтеракцій як інструменту культурної дипломатії, побудови іміджу та бренду держав. А оскільки культурна дипломатія як інструмент «м’якої сили» визнається все актуальнішим напрямком державної політики у зв’язку з необхідністю оперативно вирішувати питання національної безпеки, позитивного міжнародного іміджу, налагодження глобальних комунікацій, то значення програм для підтримки ініціатив в інших державах є вкрай актуальною. Наголошено на значній ролі Британської ради як структури, що є одночасно позавідомчим державним органом, благодійною організацією, державною корпорацією, що значно розширює можливості цієї інституції. Серед найбільш ефективних програм, що куруються Британською радою в Україні є: Креативна Європа (2014-2020), Erasmus+ (2014-2020), Культура і креативність (2015-2018), Culture Bridges (2017-2020), House of Europe (2019-2022). Охарактеризовано особливості та фінансування цих програм. Окреслена тема є автуальною та перспективною для подальших досліджень, оскільки співпраця в межах впровадження Угоди про асоціацію між Україною та ЄС задля сприяння розвитку культури та творчих індустрій, підтримки толерантності та внутрішньої єдності в Україні, а також для промоуції спільних цінностей активно продовжуватиметься у нових проектах та програмах, зокрема у продовжених на 2021-2027 рр. «Креативна Європа», де основним фокусом стануть кроссекторальні проекти – поєднання культури, аудіовізуального сектору, інновацій та сучасних технологій, та Erasmus+, для якої ключові документи програми вже підписані і основною ідеєю буде вивільнення творчого потенціалу особистості, мобільність буде ключовим компонентом.

Мета роботи ‒ провести аналіз реалізації компетентнісного підходу до підготовки докторів філософії за освітньо-науковими програмами в Тернопільському державному медичному університеті і встановити відповідність його вимогам чинного законодавства України. Основна частина. У ДВНЗ “Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України” проводиться підготовка докторів філософії за ліцензованими спеціальностями галузі знань 22 “Охорона здоров’я”: 222 “Медицина”, 228 “Педіатрія”, 221 “Стоматологія”, 226 “Фармація” та за спеціальністю 091 “Біологія” галузі знань 09 “Біологія”. Підготовка фахівців третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти здійснюється на засадах компетентнісної парадигми за ліцензованими освітньо-науковими програмами та навчальними планами, затвердженими вченою радою університету. В освітньо-наукових програмах чітко окреслені визначення програмних компетентностей, які повинні здобуватися у процесі навчання докторами філософії (інтегральної, загальних та спеціальних). Освітньо-наукові програми підготовки докторів філософії включають у себе наукову та освітню складові і передбачають набуття чотирьох основних компетентностей відповідно до Національної рамки кваліфікацій: оволодіння загальнонауковими (філософськими) компетентностями; набуття універсальних навичок дослідника; здобуття мовних компетентностей; здобуття глибинних знань зі спеціальності, за якою аспірант проводить дослідження. Висновки. У Тернопільському державному медичному університеті підготовка докторів філософії здійснюється відповідно до чинного законодавства України відповідно до розроблених освітньо-наукових програм у межах ліцензованих спеціальностей на засадах компетентнісного підходу до організації навчального процесу. Це сприяє цілеспрямованому формуванню необхідних компетенцій випускника, готовності їх до майбутньої успішної професійної діяльності, забезпечує цілісне бачення ними досліджуваної проблеми на основі її структурного аналізу.

TIME COURSE OF SYMPTOMATIC MANIFESTATIONS IN CHILDREN WITH BRONCHIAL ASTHNA RESIDING IN KHARKIV REGION ACCORDING TO THE ISAAC STUDYKlymenko V.A.,.Karpushenko Y.V., Kozhyna O.S.For the first time in Ukraine phase IV of the International ISAAC program was realized in Kharkiv Region in 2015-2017. 6330 of questionnaires were distributed. 6146 (97%) of schoolchildren took part in the program. 12.8% of them had respiratory complaints, 13.2% of children at the age from 6 to 7 years, 12.4% of children aged from 13 to 14 years old. A low level of asthma diagnosis in the region was observed. Only 0.5% of children in population were diagnosed with asthma. These results were compared with the data from phase I of ISAAC (V.A. Ognev, 1998) to determine the time course of respiratory symptoms incidence: over the last 19 years the prevalence of respiratory symptoms has decreased by 1.6 times in children of junior school age and by 2 times in adolescents. Significant fluctuations in wheezing prevalence in different districts of Kharkiv Region were revealed: from 5.5% (Barvinkivs’kyi District) to 14% (Derhachivs’kyi District). The study is aimed to improve early diagnosis of asthma in children.Keywords: children, bronchial asthma, prevalence, Kharkiv region, ISAACДинаміка симптоматичних проявів бронхіальної астми у дітей Харківської області за даними дослідження ISAACКлименко В. А., Карпушенко Ю.В., Кожина О.С.Вперше в Україні в Харківському регіоні в 2015-2017 роках виконано IV фаза Міжнародної програми ISAAC. Роздано 6330 анкет; взяли участь в програмі - 6146 (97%) школярів. Респіраторні скарги виявлені у 12,8%: серед дітей 6-7 років - 13,2%, 13-14 років - 12,4%. Відзначено низький рівень діагностики астми в регіоні - діагноз встановлений у 0,5% дітей у популяції. Для виявлення динаміки поширеності респіраторних симптомів проведено порівняння з даними І фази ISAAC (В.А. Огнєв, 1998) - за останні 19 років розповсюдженість респіраторних симптомів знизилася у 1,6 разів серед дітей молодшого шкільного віку, у 2 рази - в підлітковому віці. Виявлено значні коливання в розповсюдженості wheezing в різних районах Харківської області - від 5,5% (Барвінківський район) до 14% (Дергачівський район). Дослідження спрямовано на поліпшення ранньої діагностики астми у дітей.Ключові слова: діти, бронхіальна астма, поширеність, Харківська область, ISAAC Динамика симптоматических проявлений бронхиальной астмы у детей Харьковской области по данным исследования ISAACКлименко В. А., Карпушенко Ю.В., Кожина О.С.Впервые в Украине в Харьковском регионе в 2015-2017 годах выполнена IV фаза Международной программы ISAAC. Роздано 6330 анкет; приняли участие в программе – 6146 (97 %) школьников. Респираторные жалобы выявлены у 12,8 %: среди детей 6-7 лет - 13,2 %, 13-14 лет – 12,4%. Отмечен низкий уровень диагностики астмы в регионе – диагноз установлен у 0,5 % детей в популяции. Для выявления динамики распространения респираторных симптомов проведено сравнение с данными І фазы ISAAC (В.А. Огнев, 1998) - за последние 19 лет распространенность wheezing снизилась в 1,6 раз среди детей младшего школьного возраста, в 2 раза – у подростков. Выявлены значительные колебания в распространенности wheezing в разных районах Харьковской области - от 5,5 % (Барвенковский район) до 14 % (Дергачевский район). Исследование направлено на улучшение ранней диагностики астмы у детей.Ключевые слова: дети, бронхиальная астма, распространенность, Харьковская область, ISAAC.

У статті надано обґрунтування першочергових завдань першого етапу плану дій щодо радону в Україні.У першій частині статті була проаналізована інформація щодо середньогеометричних значень активності радону в повітрі будинків на рівні районів окремих областей України. Показано, що наявних даних недостатньо для висновків стосовно радононебезпечності майже половини території країни. Тому важливим завданням є продовження досліджень рівнів радону в повітрі будівель на ще не обстежених територіях. Для таких досліджень необхідно розробити єдині протоколи вимірювань і відповідну систему гарантій якості, в якій міжлабораторні порівняння мають стати усталеною практикою щодо перевірки достовірності результатів вимірювань. Це стане основою запровадження державних баз даних та можливості реалізації єдиного інформаційного простору щодо радіаційних ризиків.У статті міститься порівняльний аналіз існуючої в Україні нормативної бази щодо радіаційного захисту населення з міжнародними стандартами. Встановлено, що чинна нормативна база має бути переглянута та вдосконалена. Регуляторні органи повинні визначитись не тільки з величиною нормативу, а й перейти до нової одиниці – об'ємної активності радону (концентрації радону або газу радону), запровадити нормативи для робочих місць, які сьогодні взагалі відсутні.У завершальній частині статті обґрунтовано необхідність запровадження системи підготовки фахівців з питань захисту від радону та розробки стратегії комунікацій зі всіма потенційними учасниками реалізації плану дій (органами державної влади, міністерствами, регулюючими органами, бізнесом, засобами масової інформації, громадськими організаціями, населенням тощо).Визначено, що для реалізації державного плану дій необхідно розробити рекомендації для організації та затвердження регіональних програм, серед яких є методичні рекомендації, які містять основні напрями і завдання залежно від ступеня радононебезпечності певної території.

З 2014 року в Україні здійснюється реформа децентралізації влади. Побічним ефектом від реформи децентралізації, який певним чином нівелював її успіхи на Сумщині, став конфлікт між Сумською обласною радою та Сумською міською радою, що розпочався у кінці 2018 р. і набув суттєвого загострення у 2019 р. Конфлікт пов’язаний з перереєстрацією підприємств обласної комунальної власності поза територією обласного центру. Власне кажучи, така ситуація не сприяє суспільно-політичній стабільності в регіоні, оскільки існує ризик збурення громадськості. Зазначено, що через протистояння двох владних легітимних структур регіонального рівня існує ризик катастрофічного зниження рівня довіри населення до владних інститутів взагалі. Це потенційно формуватиме в очах населення образ держави як слабкої та нездатної у кризові моменти захистити своїх громадян. Через зменшення рівня надходжень податків до бюджету Сум можлива ситуація, коли будуть недофінансовані або взагалі зупинені соціальні програми та виплати мешканцям міста, що значно підірве авторитет центральної влади. Найгіршим є те, що означені ситуації протистоянь нівелюють успіхи реформи децентралізації.

Цель исследования – предварительная инвентаризация и сравнительная количественная оценка природных участков ряда административно-территориальных подразделений (АТП) Донецкой области. Объекты и методы: методом визуализации космоснимков из свободного доступа спутника Sentinel-2A и компьютерной программы QGIS определены количество, площади, показатели фрагментированности двух основных типов природных (квазиприродных) экосистем региона – степных и лесопокрытых территорий в границах трех районов (Шахтерского, Амвросиевского, Старобешевского) и Донецко-Макеевской агломерации. Результаты: показано, что, несмотря на количественное преобладание лесопокрытых участков над степными, последние значительно превышают первые по занимаемым площадям, что свидетельствует о степном характере ландшафта в целом. Как степные, так и лесопокрытые территории имеют высокую степень фрагментации, которая не зависит от нижнего предела площади отдельного участка (все рассматриваемые участки, участки площадью более 1 га и участки площадью более 3 га). По совокупности обоих типов природных территорий наиболее богат ими Шахтерский район, за ним следует Амвросиевский район (оба находятся в восточной части Донецкой области), за ними идет Донецко-Макеевская агломерация и на последнем месте находится Старобешевский район. В целом все природные (квазиприродные) территории исследованных АТП занимают 21 % от их площади, что свидетельствует о невысоком уровне сохранности экологического каркаса в данной части Донбасса. Анализ пространственной структуры экологического каркаса в исследованных АТП показал, что наиболее негативно на его разнообразие влияет аграрное использование ландшафта, а не степень урбанизации. А наиболее положительным фактором сохранения природного разнообразия является сложность структуры рельефа территории.

Цель исследования. На сегодняшний день Россия входит в десятку стран-лидеров по уровню развития цифровизации и цифровой экономики (The digital economy and society index (DESI)). На уровне Правительства РФ разработана специальная программа «Цифровая экономика Российской Федерации», в рамках которой до 2030 года обозначены приоритетные цифровые технологии (беспроводная высокоскоростная связь, большие данные, искусственный интеллект, Интернет вещей, виртуальная и дополненная реальности), а также ключевые задачи для внедрения данных технологий (развитие интернет-инфраструктуры в регионах РФ, создание регулятивной среды цифровой экономики, создание образовательной среды для подготовки кадров цифровой экономики, государственно-частное партнерство в развитии цифровых платформ). Реализация данной правительственной программы сегодня активно осуществляется в федеральных и региональных центрах, в крупных и малых городах. Цель статьи — рассмотрение влияния такого фактора, как православная религиозность, на процесс цифровизации. Методологическая база исследования. Территорией исследования был выбран Кирилловский район Вологодской области, который отличает наличие древних памятников православной культуры и зодчества, особый исторический и культурный контекст, связанный с территориями так называемого «Русского Севера». Кроме того, данный регион интересен тем, что это малый город и периферийная территория, в равной степени удаленная от таких крупных агломерационных центров, как Вологда и Череповец. Развитие социального процесса цифровизации здесь может быть обусловлено православной религиозностью и спецификой малого города. В 2019 году был осуществлен второй замер социально-экономических, демографических, религиозных условий жизни населения Кирилловского района Вологодской области (первый замер был произведен в 2009 году). Были заданы вопросы об отношении населения к цифровизации, качестве технического оснащения региона с точки зрения мобильной и интернет-связи, пользовательских возможностях населения и т. д. Результаты исследования. В результате было обнаружено отсутствие связи между православной религиозностью населения и его отношением к процессу цифровизации, готовностью включаться в него. Было выявлено, что при 40 % тех, кто не включен в процесс цифровизации в регионе, подавляющее большинство (76 %) выразили свое позитивное отношение к происходящим изменениям.

На основании космических снимков и программы Land Viewer предпринята попытка анализа за состоянием насаждений после лесных пожаров в северо-восточной части Ханты-Мансийского автономного округа – Югры (Западно-Сибирский северо-таежный равнинный лесной район). Экспериментально установлено, что использование программы Land Viewer позволяет установить не только границы и площадь не покрытых лесной растительностью площадей (гари, вырубки и др.), но и осуществлять мониторинг за состоянием древостоев на пройденных лесными пожарами площадях, следить за динамикой лесовосстановления на вырубках и гарях. Особо следует отметить, что выполнение мониторинга с использованием программы Land Viewer не требует натурных обследований. Последнее особенно важно в труднодоступных малоосвоенных районах. Использование программы Land Viewer для мониторинга состояния древостоев и лесовосстановления обеспечит объективное планирование лесовосстановительных и лесохозяйственных мероприятий, позволит своевременно обнаруживать очаги усыхания древостоев и планировать мероприятия по улучшению санитарного состояния. Данные о видовом составе формирующихся молодняков позволяют дать объективную оценку площади лесного фонда, установить необходимость проведения мероприятий по лесовосстановлению и уходу за лесом. Отмечается экономическая эффективность широкого использования программы Land Viewer для мониторинга в лесном хозяйстве. On the base of the satellite images and the land viewer program, an attempt was made to analyze the state of plantings after forest fi res in the northeastern part of the Khanty-Mansiysk Autonomons OkrugJugra (West Siberian north taiga plain forest district). It has been experimentally established that the use the Land Viewer program makes possible to establish not onle the boundaries and area of lands not covered by with forest vegetation (burned out forests, cutover areas et.) but also to monitor the state of forest stands in the areas passed by forest fi res, to monitor the dynamies of reforestation in clearings and burned areas. It should especially be noted that monitoring using the hand viewer program doesn’t require fi eld surveys. The latter is especially important in remote and sparsely populated areas ising the hand viewer program for monitoring the state of forest stands and reforestation ensure objective planning of reforestation and forest management. It will allow timely forest to detect stands centers of during up or plan measures to improve the sanitary conditions. Data on the species composition of young stands emerging make it possible to give an objective assessment of the gorest fund area to establish the need for reforestation and forest care activities. It is noted the cost effective and wide-spead using of the Land Viewer program for monitoring in Forestry.

Актуальність теми дослідження. У межах Державної цільової програми розвитку аеропортів на період до 2023 року в Україні згідно з наказом Державної авіаційної служби України No 582 від 13.05.2019 року введено нові авіаційні правила стосовно обслуговування аеронавігаційною інформацією. Авіаційні правила розроблено з урахуванням законодавства Європейського Союзу, документів Євроконтролю, Стандартів та рекомендованої практики ІСАО. Постановка проблеми. Нині для оперування аеронавігаційною інформацією удосконалюються спеціалізовані геоінформаційні системи. Вони дозволяють підвищити ступінь автоматизації управління аеронавігацією в районах аеропорту, прискорити процес розробки та випуску необхідних документів, підвищити їхню якість та, в підсумку, підвищити оперативність прийняття рішень та зменшити ризик позаштатних ситуацій.Аналіз останніх досліджень і публікацій.Були розглянуті останні публікації у відкритому доступі, які присвячені використанню спеціалізованих геоінформаційних систем для оперування аеронавігаційними даними. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Аналіз публікацій дозволяє зробити висновок про необхідність підпорядкування документації для розробки сучасних аеронавігаційних геоінформаційних систем вимогам ІКАО. Згідно з наказом Державної авіаційної служби України No 582 до переліку аеронавігаційних карт, що підлягають публікації, належать електронна карта місцевості та перешкод у районах аеропорту та наповнення баз даних ГІС актуальними даними про якісні та кількісні характеристики місцевості та перешкод. Мета статті. Головною метою статті є аналіз нормативних документів ІКАО та Евроконтролю стосовно характеристик місцевості та перешкод у районах аеропорту, дані про які комплектуються в базу даних спеціалізованих ГІС.Виклад основного матеріалу. Розглянуто поділ повітряного простору країни на окремі райони: район 1 – вся територія держави: район 2 – територія вузлового диспетчерського району, район 3 – територія обабіч злітно-посадкової смуги, територія 4 – майданчик на торці злітно-посадкової смуги, обладнаний для виконання точних за-ходів на посадку по категорії II або III. Наведено вимоги до кількісних характеристик та атрибутивної інформації для відображення місцевості та перешкод в аеронавігаційних даних відповідно до районів аеропорту. Як система відліку для визначення широт і довгот перешкод чи об’єктів місцевості в міжнародній аеронавігації використовується система координат WGS-84 за версією (G1150) та ITRF 2000, а для визначення висоти взято середній рівень моря (MSL). Для переходу від геодезичних висот до висот відносно середнього рівня моря використовується гравітаційна модель Землі EGM-96, на основі якої розробляються та використовуються регіональні або місцеві моделі геоїду в районах аеропорту, які уточнюють дані EGM-96. Висновки відповідно до статті. Виконано аналіз нормативних документів ІКАО та Евроконтролю стосовно якісних та кількісних вимог щодо даних про місцевість та перешкоди, що складають бази даних аеронавігаційних ГІС, залежно від районів аеропорту – для вибору методів їх картографування. Для визначення планового положення перешкод чи об’єктів місцевості в міжнародній аеронавігації застосовується система координат WGS-84 за версією (G1150) та ITRF 2000, а висота відраховується від середнього рівня моря. Для цього використовується гравітаційна модель Землі EGM-96, яка уточнюється на місцевому рівні.

Цель исследования состоит в изучении вопроса функционирования рынка труда Северо-Кавказского федерального округа, выработке мероприятий, способствующих поддержанию региональной занятости и регулированию напряженности на рынке труда. Результаты: Социально-экономическая ситуация в регионе характеризуется противоречивостью и определенной сложностью. С одной стороны, это район с благоприятной демографической ситуацией, следовательно, достаточным количеством трудовых ресурсов, а с другой же – округ, исконно относящийся к трудоизбыточным регионам России. Причиной столь долгой трудоизбыточности Северо-Кавказского федерального округа явилось то, что на протяжении десятилетий численность трудовых ресурсов значительно опережали число создаваемых рабочих мест. И как результат этого – формирование большого числа незанятого населения. В работе рассмотрены региональные особенности трудоизбыточности субъектов СКФО, проведен анализ занятости и безработицы субъектов округа, предложены мероприятия, способствующие поддержанию региональной занятости и регулированию напряженности на рынке труда. Область применения результатов. Результаты проведенного в статье исследования могут быть применены органами исполнительной власти в разработке мероприятий поддержания региональной занятости и регулирования напряженности на региональном рынке труда. Вывод состоит в том, что решение всех указанных в исследовании вопросов заключается в разработке комплексной федеральной целевой программы, ориентированной на развитие критического состояния регионов СКФО в направлении поддержания региональной занятости и регулирования напряженности на рынке труда.

В статье представлены результаты изучения влияния нового регулятора роста Biodux на биоморфологические показатели и семенную продуктивность некоторых представителей рода Paeonia L., культивируемых в Башкирском Предуралье. Показано, что обработка растений водным раствором препарата способствует увеличению их биоморфологических показателей и семенной продуктивности. В климатическом отношении район исследований (Уфа, Башкирское Предуралье) характеризуется большой амплитудой колебаний температуры в ее годовом ходе, быстрым переходом от суровой зимы к жаркому лету, поздними весенними и ранними осенними заморозками. Опыты проводили в 2012 – 2014 гг. на базе Ботанического сада-института Уфимского научного центра РАН. В качестве объектов исследования использованы четыре вида рода Paeonia: P. anomala L., P. hybrida Pall., P. lactiflora Pall. и P. tenuifolia L. — 8-летние кусты в фазе бутонизации, выращиваемые на коллекционных участках Ботанического сада-института в открытом грунте. Ежегодно (в течение трех лет) в каждой повторности обрабатывали по 10 растений. Повторность опыта трехкратная. Обрабатывали в конце второй декады апреля (фаза весеннего отрастания) опрыскиванием кустов водными растворами препарата в концентрациях, рекомендованных производителями. Основные биоморфологические параметры замеряли в фазе массового цветения; семенную продуктивность определяли в фазе полной спелости семян; сбор семян начинали, когда вскрывались плоды (листовки), а семена приобретали светло-коричневую или темно-синюю окраску. Статистическая обработка данных выполнена в программе MS Excel с использованием стандартных показателей. Достоверность различий определяли по критерию Стьюдента при P = 0,95.

На основі аналізу офіційних щорічних звітів японських урядових структур – Міністерства оборони та Міністерства закордонних справ ("Біла книга оборони", "Дипломатична синя книга") визначено основні актуальні загрози в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні для безпеки сучасної Японії. Особлива увага приділяється військовим розробкам та діям безпосередніх сусідів Японії. Проаналізовано ключові тенденції у військовій політиці Китаю, Північної Кореї та Російської Федерації, які створюють напруженість у відносинах з Японією та є причиною дестабілізації у регіоні. Виділено ключові заходи, вжиті японським керівництвом для протидії цим загрозам. Визначено, що навколо Японії зосереджені держави, що мають значний військовий потенціал як у кількісному, так і в якісному відношенні. Спостерігаються чіткі тенденції щодо подальшого збільшення військових ресурсів та активізації діяльності збройних сил регіону. Це змушує керівництво країни шукати нові підходи до вирішення проблем безпеки. У грудні 2013 року була затверджена стратегія національної безпеки. Основною метою стратегії є забезпечення миру, стабільності та процвітання міжнародного співтовариства в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні з позицій активного пацифізму. У грудні 2018 року на конференції Радою національної безпеки та Кабінетом Міністрів Японії була затверджена Головна програма національної оборони. Вона визначає військовий потенціал та необхідний рівень оборони Японії протягом наступних десяти років. До числа запланованих заходів, спрямованих на зміцнення обороноздатності, належать: збільшення можливостей у таких нових областях, як космос, кіберпростір та електромагнітний простір; збільшення військово-морських та повітряних сил, нарощування потенціалу засобів повітряної атаки, протиповітряної та протиракетної оборони, мобільного розгортання та інших традиційних видів оборони; підвищення оборони шляхом резервування запасів боєприпасів та палива; безпека маршрутів морського транспорту та всіх важливих інфраструктур; посилення ключових складових оборонного потенціалу за рахунок збільшення людського потенціалу та спроможності технологічних та промислових баз, а також перегляду технічного оснащення тощо. Констатується, що зараз можна фіксувати лише основні тенденції в процесі розробки концепції оборони і виділити ключові напрямки в яких вона може рухатись. У той же час фіксується зростання військового елементу в стратегії національної безпеки Японії на сучасному етапі.

Актуальность работы обусловлена строительством магистрального газопровода в южной Якутии. Район характеризуется сложными природно-климатическими условиями, слабой инженерно-геологической изученностью, широким развитием карстующихся пород, малой численностью населения. Учитывая недостаточность данных наблюдений за карстом, особую важность приобретает привлечение данных дистанционного зондирования территории для изучения зон повышенной трещиноватости пород, в частности линеаментный анализ. Линеамент на космоснимке – это линейно-полосчатая текстура снимка, которая на местности отражает особенности геологической структуры, такие как зоны разрывных нарушений, трещин и дробления горных пород, с которыми связана максимальная проницаемость земной коры для тепломассопереноса и миграции газовых и жидких растворов. Последнее обстоятельство открывает путь к оценке и прогнозу не только перспективности территории на наличие полезных ископаемых, но и опасности развития экзогенных геологических процессов, таких как линейной эрозии, карста, оползней. Физическая природа связи линеаментов и проявлений карста позволяет применять линеаментный анализ при оценке условий строительства сооружений на закарстованных территориях. Цель работы: понять пространственное распределение линеаментов, их ориентацию, плотность, как факторов, влияющих на развитие карстового процесса. Методика. Основное внимание в исследовании уделяется вопросу извлечения линеаментов в пределах трассы магистрального газопровода с помощью цифровой модели рельефа. Линеаменты извлекались и анализировались в программах Geomatica и ArcGIS соответственно. Результаты. Использование современных технологий выделения линеаментов на космических снимках открывает новые возможности для изучения геологического строения территории. Составлены карты распространения линеаментов и их плотности на исследуемой области. Информация по структурно-тектоническим условиям территории и полученные результаты линеаментного анализа использованы для оценки карстовой опасности района проложения трассы.

У раду је приказан развој просветних и културних институција у Пироту од његовог припојења Краљевини Србији 1877. године до краја Првог светског рата. Прве основне школе основане су још 1838, а након припајања Србији оне су, са мање или више успеха, обновљене и наставиле свој рад, али по новим школским програмима. Након основних, формиране су стручне школе, отворене неколике штампарије, а затим покренуте и новине. Прва Читаоница у Пироту почела је са радом 1872. и у овој години би требало тражити заметке библиотекарства. После 1877. формирано је више библиотека, читаоница и једно читалиште у Пироту, све до 1909. године, када се Указом краља Петра I Карађоревића оснива прва Јавна библиотека. Балкански ратови, а затим и Први светски рат готово су у потпуности уништили институције настале пре 1918. године, чиме је завршена почетна фаза културног развоја Пирота.До сада објављени радови највећим делом доносе историјске чињенице о свим културним или просветним институцијама, оснивању штампарија и појави штампе у Пироту и извесно је да се њихов развој уклапао у развојне токове држава под чијом управом се налазио. Осим тога, садрже и податке о томе да је град имао све предуслове за бржи развој просвете и школства, као основе за формирање свих типова библиотека – од читаоница, преко школских и радничких библиотека, до јавне библиотеке коју користи највећи круг корисника, а које су директна последица писмености и образовне структуре становништва. Међутим, ниједан од ових текстова не нуди објашњење због чега је, поред свих ових напора и врло раног формирања школа и библиотека, неписменост у Пироту на размеђи два века била још увек огромна, нарочито међу женским становништвом.

Словачка заједница у Војводини, односно долноземски Словаци, преко својих политичких представника не само да је поздравила формирање југословенске државе већ је били и активни учесник у овом процесу. Делећи са Србима али и са осталим немађарским народима искуство обесправљености, Словаци су се у очувању свог идентитета у Аустроугарској монархији ослањали и на словенску сарадњу. Она је остваривана кроз културно-уметничке везе које су продубљивале снажан осећај словенске узајамности. Југословенски концепт, сматрали су, представљао је тренутак остварења тог осећаја. Ипак Идеализам државу подстиче, али је не ствара. Обједињени геополитички простор Краљевине Срба, Хрвата и Словенаца био је врло комплексан. Политичке странке су, већином, прихватиле нову државу али су истрајале на традиционалном концепту и програму својих организација. Последица тога био је сусрет еуфоричног и остваривог осећаја једних са опрезним и подозривим осећајима других. У наступајућем политикантству многе наде су се распршиле а југословенска држава је, на самом свом почетку, преиспитивала свој концепт идентитета. Центри политичке моћи били су ван парламента иако је требало да он буде његово средиште. Државу је оптеретило национално и уставно питање. У таквој атмосфери Словаци су сматрали да је њихово политичко организовање веома битно, као и сарадња са грађанским странкама. Уважавајући сарадњу Чехословачке са Краљевином, они су прихватили монархистички облик владавине иако су имали и склоности ка републиканизму. Подложна утицају Радикалне и Демократске странке, Словачка народна странка је покушавала да сарађује и са једном и са другом. Током доношења одлука о сарадњи била су присутна предизборна обећања али и притисак у вези са савезништвом. Политички лидери Словака: браћа Мичатек - Владимир и Људевит, затим Јанко Буљик и др. имали су велику одговорност у вези са доношењем одлука. Увођење диктатуре 1929. године услед неодрживих искључивих приступа довело је до престанка страначког живота. И Словачка народна странка је престала са радом и више се није реорганизовала. Одређени њени представници, попут Јанка Буљика, прихватали су иницијативе у оквиру опозиције а ради политичке препознатљивости Војводине, али Словаци су као заједница били посвећени очувању свог културно-просветног израза и одрживог економског положаја.

Столинский район Брестской области по праву называют главным регионом белорусского овощеводства. Помимо различных с.- х. организаций, в районе сосредоточено около 10 тыс. личных подсобных хозяйств, специализирующихся на производстве различных овощных культур. На 1 января 2021 года за всеми субъектами хозяйствования было закреплено 2354 га земли, сельхозугодий – 2066 га, в т.ч. пашни – 872 га. Именно овощеводческое направление в решающей степени определяет уклад жизни, быт, культуру и уровень благосостояния жителей района. Деятельность некоммерческой организации местный фонд «Центр поддержки сельского развития и предпринимательства Столинского района» направлена на стимулирование различных инициатив местных мелкотоварных с.-х. производителей: внедрение новых для района культур, передовых элементов технологии, продвижение различных социальных и природоохранных проектов. Развитие идет главным образом за счет иностранных грантов. По данным Центра, все большее распространение получают довольно редкие для этой части Белорусского Полесья культуры (баклажан, перец, брокколи, пекинская и цветная капуста, арбуз и др.). Приведены данные об особенностях оптовой и розничной торговли, необходимых для этого разрешительных документах, о доступности для такого рода фермеров кредитных ресурсов банков и наличии действующих программ помощи, подходящих для ЛПХ. Показано, в какие регионы в основном поступает местная продукция и сложности, сопровождающие все этапы процесса реализации. Значительное внимание уделено организации с.-х. кооперативов и их взаимодействию с торговыми сетями. Обобщается практический опыт по новым механизмам взаимодействия с потребителями продукции и поставщиками необходимого для работы инвентаря, удобрений, семян и СЗР. Рассматривается проблема, связанная с отсутствием первичной доработки, сортировки, мойки и упаковки выращенной продукции. Рассказано о специфических местных требованиях к той или иной выращенной продукции (томат, капуста и др.). Продемонстрированы пути взаимодействия между владельцами ЛПХ Столинского района и селекционно-семеноводческими компаниями. Stolin district of the Brest region is rightly called the main region of Belarusian vegetable growing. In addition to various agricultural organizations, the district has about 10 thousand personal subsidiary plots specializing in the production of various vegetable crops. On January 1, 2021, 2354 hectares of land were assigned to all economic entities, 2066 hectares of farmland, including 872 hectares of arable land. It is the vegetable growing direction that determines to a decisive extent the way of life, housekeeping, culture and the level of well-being of the residents of the district. The activities of the local non-profit foundation Center for Support of Rural Development and Entrepreneurship are aimed at supporting various initiatives of local small-scale agricultural producers: the introduction of new crops for the district, advanced elements of technology, the promotion of various social and environmental projects. The development is mainly due to foreign grants. According to the Center, crops that are not widely distributed in this part of the Belarusian Polesie (broccoli, peking and cauliflower, watermelon, etc.) are becoming more widespread. The data on the features of wholesale and retail trade, the necessary permits, the availability of credit resources of banks for such farmers, and the availability of existing assistance programs suitable for small and medium-sized PSP are presented. It shows which regions mainly receive local products and the difficulties that accompany all stages of the implementation process. Considerable attention is paid to the organization of agricultural cooperatives and their interaction with trade networks. Practical experience on new mechanisms of interaction with consumers of products and suppliers of inventory, fertilizers, seeds and agricultural products necessary for work is summarized. The problem associated with the lack of primary processing, sorting, washing and packaging of grown products is considered. It describes the specific local requirements for a particular grown product (tomato, cabbage, etc.). It demonstrates the ways of interaction between the owners of private farms in the Stolin district and breeding and seed companies.

Реформа системи вищої освіти завдяки цілеспрямованій праці Міністерства освіти і науки та вузів дала позитивні результати, але ще не вирішила головного завдання – підвищення якості підготовки спеціалістів, які потрібні державі і суспільству для творчої професійної діяльності в період науково-технічного прогресу людства і ринкових відносин.Головною причиною цього, на мій погляд, є те, що розвиток системи освіти тісно пов’язаний з економічними проблемами держави та національними особливостями суспільства, а ми намагаємось розв’язати освітянські проблеми за іноземним зразком, забуваючи що, наприклад, в Америці, звідки взято найбільше запозичень, цивілізована ринкова економіка, в якій визначальними є закони та справа. В них життєвий успіх спеціаліста визначається рівнем його підготовки у вузі, а недоукам не дають роботи на власних фірмах навіть батьки. У нас життєвий успіх спеціаліста у великій мірі залежить від зв’язків, причому ця “хвороба” так укоренилася, що сприймається за нормальні речі. Дане явище потрібно якнайшвидше ліквідувати, бо воно сильно гальмує прогресивний розвиток.В порівнянні з економікою передових капіталістичних держав, економіка України має інші проблеми. Там її основою є новітні технології з використанням сучасної техніки і головним для них є знайти ринки збуту для конкурентноспроможної продукції. В нас же головною проблемою є необхідність технічного переозброєння більшості галузей промисловості і сільського господарства, тому що на одиницю продукції (в більшості низької якості) відносно світових показників набагато вищі витрати енергоносіїв та сировини.Зрозуміло, що ці проблеми можуть успішно вирішувати спеціалісти високої кваліфікації, які підготовлені до творчої професійної діяльності по створенню ефективних технологій та машин для їх реалізації. Рівень кваліфікації спеціаліста будь-якого профілю, а особливо це стосується підготовки сучасних інженерів, залежить від рівня його базової фундаментальної підготовки, яка є наріжним каменем технічної освіти. За всіх часів дана теза була постулатом і ніким не спростовувалась. Тим більш вражаючим є той факт, що роль фундаментальних дисциплін в навчальному процесі постійно знижується. Щоб переконатися в цьому, достатньо порівняти обсяги годин, що відводяться на їх викладання в недалекому минулому з нинішніми. Але ж ми хочемо, щоб наші випускники мали рівень кваліфікації не нижчий за рівень спеціалістів, що випускають кращі закордонні вузи!Проведений порівняльний аналіз навчального навантаження з математики, фізики і хімії для різних напрямків підготовки у нас і в деяких закордонних вузах також засвідчує, що питома вага майже з усіх фундаментальних дисциплін в них приблизно в два рази більша, ніж у нас. Деякі відхилення маємо в Краківській гірничій академії, але в Польщі зовсім інша система середньої освіти. В них дванадцятирічна середня освіта, причому в технічних ліцеях чи гімназіях, наприклад, учні вже вивчили матаналіз, який в нас студенти вивчають протягом першого курсу. Крім цього, в них має місце тісний зв’язок фундаментальних дисциплін з майбутньою професією. В австрійських і німецьких вузах, наприклад, назва дисциплін звучить так: математика для машинобудівників, чи електриків, чи економістів. Точно так само і фізика та хімія читаються відповідно до обраної спеціальності. Тут, на мою думку, йдеться про питання державної ваги і його треба вирішувати на відповідному рівні. Не принижуючи значення інших наук, необхідно все ж наголосити, що саме фундаментальні дисципліни формують основи наукового світогляду кожної людини, саме фізика, хімія і математика складають основу науково-технічного прогресу людства.Також треба визнати, що у справу погіршення фундаментальної освіти значний “внесок” робить і середня школа, в якій рівень знань учнів, наприклад, з фізики і хімії, вже опускається до критичної межі. Одним із каталізаторів такого становища стала відміна вступного іспиту з фізики на переважну більшість факультетів багатьох технічних університетів. Цей сигнал чітко зрозуміли вчителі, учні і їхні батьки. В результаті вузівські викладачі, а пізніше і викладачі інших технічних дисциплін, в розпачі від низького рівня знань фундаментальних дисциплін своїх студентів. Вони за перші семестри намагаються ліквідувати прогалини шкільної освіти, але це, як правило, не вдається. Пізніше такі студенти отримують дипломи інженерів, деякі вступають до аспірантури та стають викладачами, тобто колесо виродження все більше розкручується. Те, що в даний час відбувається із шкільними і вузівськими програмами фундаментальних дисциплін, є копіюванням нашою освітою чужих методик і ідей. Але саме наші спеціалісти, які навчались математики, фізики і хімії за традиційними програмами, є бажаними в різних зарубіжних наукових центрах, які працюють в галузі фізики плазми, твердого тіла, квантової електроніки, тощо. Тому не варто відкидати те позитивне, що напрацьовано десятиріччями і яке давало нам Нобелівських лауреатів та здобутки світового рівня у різних областях знань, технологій і техніки.Треба відзначити, що одне із найгостріших питань, які обговорювались на загальних зборах Відділення фізики і астрономії НАН України – низький рівень освіти з фізики у школах і вузах країни. До Президента України і уряду відповідне звернення підписали сорок дійсних членів та членів-кореспондентів НАН України. Як же покращити фундаментальну підготовку фахівців? Відомо, що тепер вузи мають значні автономні права і варто ними скористатися, не чекаючи рішень “згори”. В нашому національному університеті нафти і газу завдяки правильному розумінню ситуації з боку ректора, відомого у світі вченого в області механіки машин, академіка Української нафтогазової академії, професора Крижанівського Є.І., зроблені відповідні кроки щодо виправлення ситуації та покращення викладання фундаментальних дисциплін, без яких не може бути повноцінного інженера, який би успішно конкурував на міжнародному ринку праці. Два роки тому Вченою Радою університету було створено інститут фундаментальної підготовки, який згідно Положення є навчально-методичним, навчально-організаційним і науково-дослідним підрозділом університету на правах факультету для практичного втілення концепції вищої багатоступеневої інженерно-технічної освіти на базі глибоких фундаментальних знань з вищої математики, фізики і хімії. До складу інституту входять три кафедри фундаментальних наук, на черзі створення іще двох кафедр. Сьогодні можна констатувати, що створення такого інституту було необхідним і корисним, так як кафедри фізики, вищої математики і хімії вирішують спільні питання та об’єднані однією метою – покращити базову фундаментальну підготовку фахівців. Викладачі мають можливість обмінюватись досвідом своєї роботи, бо знаходяться на одному рівні, тоді як раніше були в певній мірі на другорядних ролях, оскільки кафедри відносились до різних факультетів, які більше розв’язують задачі спеціальної підготовки.Дуже важливим моментом у діяльності інституту була участь в організації і проведенні VIII науково-методичної конференції, на якій обговорювались питання фундаментальної підготовки фахівців і на яку були запрошені викладачі з інших вузів та вчителі шкіл і коледжів. При підготовці до конференції виконано значний об’єм роботи по вивченню і порівнянню навчальних планів різних спеціальностей у нашому університеті та багатьох європейських технічних вузах. Цей аналіз було покладено в основу рекомендацій, які затвердила наша Вчена Рада і які стали програмою діяльності інституту. Так, враховуючи неможливість перегляду навчальних планів спеціальностей в сторону збільшення аудиторних годин на вивчення фізики, математики, хімії, інформатики і програмування ми змістили акцент при їх викладанні в сторону профілізації навчального процесу в залежності від потреб профілюючої кафедри, тобто змінили зміст робочих програм дисциплін. Також на кафедрах інституту запроваджено керовану і контрольовану самостійну роботу, тобто йде мова про індивідуалізацію навчального процесу, оскільки світ на початку ХХ1 століття надзвичайно швидко змінюється, – вперше в історії розвитку людства покоління теоретичних ідей і машин змінюються в часі швидше, ніж покоління людей, а тому потрібно навчити студентів, майбутніх фахівців, самостійно знаходити необхідні знання в морі інформації що нас оточує для досягнення певного освітнього рівня. Для реалізації даного напрямку роботи потрібно змінити роль викладача: замість передавача певної суми знань студенту, він повинен стати координатором навчального процесу, консультантом, керівником навчання. Зауважу, що зміна функцій викладача – це довготривалий процес по підвищенню фахового рівня професорсько-викладацького складу.Проведений аналіз показав, що в нас є недостатнє забезпечення студентів навчально-методичною літературою. Тому в інституті сформовано єдиний план підготовки і випуску підручників, навчальних посібників, конспектів лекцій, електронних посібників тощо, а також створені творчі колективи, які повинні якнайшвидше забезпечити всіх студентів необхідними дидактичними матеріалами українською мовою.Дуже важливим напрямком діяльності інституту є налагодження співпраці і зв’язків наших кафедр із спорідненими кафедрами технічних вузів України. До речі, це один із шляхів більш швидкого забезпечення методичною літературою студентів внаслідок обміну, а також підвищення кваліфікації викладачів.Розв’язанню проблеми покращення фундаментальної підготовки майбутніх фахівців сприяє використання нових інформаційних та телекомунікаційних технологій проведення навчального процесу з використанням відповідних технічних засобів (аудіо- і відеоапаратури, комп’ютерів, телебачення, мережі Інтернет та ін.). Для цього потрібно використовувати як мізерні бюджетні кошти, так і залучати кошти різних фондів під проекти навчально-методичного характеру. Адже саме отримання грантів у великій мірі допомагає зміцнювати матеріально-технічну базу кафедр.Також хочу зачепити іще одне болюче питання вищої школи. З метою виживання зараз у вузах ми маємо поряд із студентами, які навчаються за рахунок бюджетних коштів, так званих контрактників. Це добре, але борючись за гроші ми намагаємось зберегти більшість студентів, що веде до зниження якості навчання. У даній ситуації кафедри фундаментальної підготовки в найгіршому становищі, тому що перед ними постає завдання виправлення браку середньої школи і відбору студентів для їх подальшого навчання. В нашому університеті знайдено вихід з даної ситуації: в навчальний процес впроваджено модульну технологію в поєднанні з визначенням рейтингу студентів. Було проведено п’ять науково-методичних конференцій, результати роботи яких дозволили розробити і вдосконалити “Положення про систему поточного, підсумкового контролю і оцінювання знань та визначення рейтингу студентів”. Треба відзначити, що через консерватизм характеру людини, все нове важко приживається. Але завдяки саме волі ректора Крижанівського Є.І. дана система організації і проведення навчального процесу працює, стимулюючи систематичну і самостійну роботу студентів протягом всього семестру. Вона підвищує об’єктивність оцінки знань, активізує навчальну діяльність та розвиває творчі здібності студентів, а результати екзаменаційних сесій та висновки більшості викладачів стверджують, що впровадження даної технології навчання є виправдане і сприяє підвищенню фахового рівня спеціалістів.Аналізуючи етапи і тенденції розвитку фундаментальної підготовки в технічному вузі приходимо до висновку, що зараз, коли створені нові форми і методи управління навчальним процесом, потрібен перехід до нових принципів формування змісту. Тому, створюючи нові інтенсивні технології навчання, треба зберегти глибокі традиції нашої фундаментальної підготовки та поєднати їх із здоровим прагматизмом заходу, тобто додати їй прикладну спрямованість. Це потребує координації зусиль викладачів різних предметів, великих затрат часу, тому що ці технології повинні базуватись на ідеї синтезу усіх дисциплін та принципу фундаментальності освіти, які об’єднують закономірності процесу пізнання і повинні враховувати ментальність нашого народу.

Актуальність наукового осмислення проблематики пенсійного забезпечення обумовлюється нагальною потребою розробки дієвих механізмів реалізації пенсійної реформи. Складність, багатоаспектність та соціальна значущість процесів модернізації пенсійної системи держави є додатковими викликами на цьому шляху, що потребують уваги не лише законотворця і виконавчої влади, а й наукової спільноти. У світлі цього рецензований підручник колективу авторів, за редакцією В.І. Грушка та Ю.І. Скулиш, є вагомим за обсягом та досягнутими результатами дослідженням сучасних систем пенсійного забезпечення і страхування. Самостійне місце у тексті книги займає також аналіз засад та особливостей функціонування недержавних пенсійних фондів в Україні та окремих зарубіжних країнах. За складністю поставлених завдань та своїм практичним потенціалом підручник можна назвати не лише навчальним виданням (із такими класичними елементами, як питання для самоперевірки, словник основних понять і термінів, перелік рекомендованої літератури та значна кількість корисних не лише в навчальному процесі, але й для практичної діяльності додатків), а й універсальною працею з питань пенсійного забезпечення. Видання характеризується комплексним підходом до розгляду питань пенсійної реформи, що знайшло безпосереднє відображення у побудові загального змісту та його структурних елементів. У першій главі розглядаються загальні питання правової природи та значення соціального захисту й соціального страхування у світлі завдань і функцій сучасної соціальної держави, розкриваються складові елементи системи соціального захисту, прослідковується історичне становлення пенсійного страхування та інших видів соціального захисту населення (соціального та пенсійного забезпечення) у їх функціональному та еволюційному взаємозв’язку. Окремий підрозділ 1.3 присвячено характеристиці сучасного стану пенсійного забезпечення в Україні, його проблем, наслідків дії численних негативних факторів. Засновуючись на багатосторонньому аналізі конкретних соціально-економічних показників, що ілюструється численними актуальними таблицями та графіками, автори резюмують, що характерними рисами нинішньої пенсійної системи є низький рівень пенсій, старіння населення, збільшення кількості дострокових пенсіонерів, нестача коштів у Пенсійному фонді тощо. Аргументується необхідність запровадження низки заходів, спрямованих на детінізацію економіки країни та поліпшення фінансового стану в рамках солідарної пенсійної системи, зокрема оптимізації єдиного соціального внеску, звільнення солідарної пенсійної системи від невластивих їй виплат, розмежування джерел фінансування пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, запровадження єдиних для всіх громадян правил пенсійного забезпечення, побудованих на принципах пенсійного страхування та ін. Друга глава присвячена характеристиці структури та особливостей систем пенсійного забезпечення, в першу чергу, – солідарної системи. Заслуговує на увагу проведений авторами аналіз трьох рівнів системи пенсійного забезпечення: солідарної та накопичувальної систем загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, системи недержавного пенсійного забезпечення, що здійснювався з огляду на їхню структуру, суб’єктний склад та особливості реалізації правовідносин. Визначено сутність, порядок внесення та адміністрування єдиного соціального внеску, види пенсій та детально описано механізми управління в солідарній системі. Третя, четверта та п’ята глави, об’єднані темами сутності накопичувальної системи пенсійного страхування та порядку створення, особливостей функціонування недержавних пенсійних фондів. Базові теоретичні позиції викладаються у главі третій, де, серед іншого, визначені джерела формування накопичувальної системи пенсійного страхування, способи використання коштів цієї системи, управління пенсійними активами недержавного пенсійного фонду, його організаційна структура тощо. Важливим питанням, що детально розглядається на сторінках підручника, є діяльність із адміністрування пенсійних фондів, для чого юридична особа повинна отримати в Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, ліцензію на провадження відповідної діяльності. Важливо, що правовою підставою надання адміністратором послуг пенсійному фонду є договір, який укладається з радою пенсійного фонду у письмовій формі та повинен містити широкий перелік істотних умов. У главі четвертій ключовим питанням є забезпечення належної діяльності недержавних пенсійних фондів. Пропонується перелік робіт, що здійснюються в рамках діяльності з недержавного пенсійного забезпечення, серед яких: розроблення пенсійних схем та інвестиційних декларацій; укладення пенсійних контрактів; укладення договорів з компанією з управління пенсійним фондом, компанією з управління пенсійними активами, банківською установою-зберігачем, аудитором чи аудиторською фірмою, страховими організаціями; залучення пенсійних внесків і ведення персоніфікованого обліку цих внесків і пенсійних контрактів; накопичення пенсійних активів, їх розміщення та інвестування та ін. Попри договірну природу аналізованих відносин, важливе місце посідає система державного нагляду та регулювання недержавного пенсійного забезпечення, функції у сфері яких на сьогодні покладено на Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг в Україні, Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольний комітет та Національний банк. Додаткової цінності підручнику надає проведений у підрозділі 4.4 порівняльний аналіз пенсійного забезпечення та пенсійних систем у зарубіжних країнах. У главі п’ятій увага зосереджується на дослідженні структури пенсійних схем, можливих видів та умов здійснення пенсійних виплат, порядку визначення розміру останніх та, з іншого боку, порядку, розміру та термінів сплати пенсійних внесків. Розглянуто механізми здійснення недержавного пенсійного забезпечення залежно від суб’єкта його провадження: пенсійними фондами, страховими організаціями або банківськими установами. Не залишені поза увагою авторів підручника й питання оподаткування пенсійної діяльності та успадкування пенсійних активів. Окремо висвітлено питання про можливість розроблення недержавним пенсійним фондом пенсійних схем для юридичних осіб. Мова йде про накопичення у фонді, коли внески здійснюються підприємством на користь своїх працівників. Наукове, навчальне та практичне значення підручника «Пенсійна система» за редакцією В.І. Грушка та Ю.І. Скулиш полягає у формуванні цілісної картини правової природи пенсійної системи, особливостей функціонування систем пенсійного забезпечення та пенсійного страхування у світлі виконання державою функції соціального захисту, в окресленні тенденцій і перспектив розвитку пенсійного забезпечення. Слід відзначити належний науковий рівень підручника, поєднаний з доступністю викладення матеріалу. Розкриття змісту пенсійного страхування, правового регулювання діяльності недержавних пенсійних фондів, управління активами останніх та інвестування пенсійних резервів сприятиме отримання студентом не просто сукупності інформації, а системи взаємопов’язаних і взаємодоповнюючих знань. Ще однією позитивною рисою рецензованої праці є наведення після кожної глави питань для самоперевірки, що, безумовно, сприятиме полегшенню підготовки студентів до практичних занять, складання заліків та іспитів, підвищить рівень засвоєння матеріалу. Заслуговує на увагу список рекомендованої у підручнику літератури, в тому числі, подання окремо переліку законодавчих актів, монографій, підручників, навчальних посібників, наукових статей, посилань на інформаційні джерела. Таке групування рекомендованих джерел сприятиме покращенню інформаційно-пошукових навичок, формуванню системних знань у студентів. Розміщення в кінці підручника додатків стане у нагоді для закріплення вивченого матеріалу та застосування на практиці отриманих знань. Підручник буде корисним студентам і слухачам вищих навчальних закладів, у яких вивчаються дисципліни, дотичні до проблематики пенсійної системи, в тому числі, з фінансів і кредиту, права соціального забезпечення і пенсійного права, окремі спецкурси та практикуми з відповідних тем, а також для викладачів, аспірантів, практичних працівників і всіх, хто цікавиться питаннями пенсійної системи.

У свом раду ћу приказати едукативне активности за децу иомладину које се организују у музејским библиотекама и уопште умузејима, неке примере добре праксе, с посебним освртом на рад уМузеју савремене уметности.Питање едукације у музејима није само предмет теорије музеологије, већвеома важна, али често и интригантна тема музејске публике. Едукацијау музејима вуче корене још из 19. века, а од пре 50 година усвојена је ипрофесија музејског едукатора, односно педагога. У многим музејима непостоји педагог или едукатор који се искључиво бави педагошким радом,то ради углавном кустос који је по занимању или библиотекар, историчаруметности, историчар, етнолог или археолог. Основни циљ музејскихедукативних програмА је коришћење музејских збирки као наставногсредства. По томе се и едукативне активности у музејским библиотекамаи разликују од других типова библиотека које раде едукативне програме.У савременом друштву креативност није привилегија уметника, већопшти став према решењу проблема на било ком пољу људскеделатности. Савремена визуелна продукција, презентована кроз тематскеизложбе, представља садржај на коме се може усвојити и развијативизуелно мишљење и успостављати креативан однос између визуелнеуметности и едукације, еманциповати глобално, креативномишљење које је кључ за разумевање савременог друштва и услов заинтеграцију у њега.Свет се мења, као и публика, тако да и библиотеке и музеји морају да сеприлагођавају. Млађим корисницима, у данашњем дигиталном свету,запослени у свим типовима библиотека морају непрестано да сеприлагођавају, да прате трендове, да креирају програме за њих. Морајуда се ослушкују потребе корисника. Због тога је битно успоставити добрусарадњу са школама, вртићима и другим образовним институцијама, јермузејски едукатори, као и библиотекари, поред едукативних програма,обављају и многе друге послове. Тако сам и ја, поред пословабиблиотекара, организовала и едукативне програме у Музеју. Неке одактивности које музејски едукатори обављају у музејима су: програми увези са изложбом/поставком за посетиоце током радног времена музеја;посебни програми ван времена када је музеј отворен за посетиоце;дешавања: плес, позориште, концерти; едукативни развој: набавка икуповина литературе и материјала; радионице; сарадња са школама/факултетима, организацијама, едукативним центрима и активностивезане за вебсајт, друштвене мреже и друге онлајн активности.

Мета роботи ‒ проаналізувати процес підготовки докторів філософії за освітньо-науковими програмами у ДВНЗ “Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України” та встановити відповідність його вимогам чинного законодавства України.Основна частина. У ДВНЗ “Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України” ліцензовано підготовку докторів філософії за спеціальностями: 222 “Медицина”, 226 “Фармація”, 221 “Стоматологія”, 228 “Педіатрія” галузі знань 22 “Охорона здоров’я” та за спеціальністю 091 “Біологія” галузі знань 09 “Біологія”. Підготовка докторів філософії здійснюється за ліцензованими освітньо-науковими програмами та навчальними планами, затвердженими вченою радою університету для кожної спеціальності на правах автономії та самоврядності навчального закладу. Протягом терміну навчання в аспірантурі аспірант повинен виконати індивідуальний навчальний план та захистити дисертаційну роботу.Висновки. У ДВНЗ “Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України” підготовка докторів філософії здійснюється відповідно до чинного законодавства України відповідно до розроблених освітньо-наукових програм у межах ліцензованих спеціальностей. Створено усі належні умови ефективної організації освітньої та наукової складових відповідних програм підготовки.

Представлено роботу вчених Інституту вищої освіти НАПН України з реалізації Програми вдосконалення викладання, що проводиться у партнерстві з Британською Радою в Україні, за участю британської агенції Advance HE та за підтримки Міністерства освіти і науки України і Національного агентства забезпечення якості вищої освіти. Мета Програми — підвищення якості вищої освіти України шляхом розвитку інституційної спроможності університетів України щодо вдосконалення викладання і навчання. У межах виконання Програми передбачено навчання викладачів університетів; професійний розвиток представників керівного складу закладів вищої освіти; розроблення і реалізацію інституційних проєктів університетів; розроблення Національної електронної платформи «Вища освіта України: кращі практики»; підготовку та видання посібника для викладачів університетів та онлайн-курсу для молодих викладачів тощо. Навчання викладачів університетів розпочалося у травні 2020 р. із серії вебінарів, на яких обговорювалися питання про використання онлайн-технологій у навчанні; вплив емоцій на ефективність навчання; оцінювання результатів навчання студентів та особливості зворотного зв’язку; забезпечення інтерактивності під час викладання; способи залучення студентів до активної взаємодії тощо.

У статті досліджується досвід діяльності європейських структур як фактор сприяння соціалізації молоді. Розгляд діяльності, яка здійснюється у цьому напрямі Європейським Союзом та Радою Європи, є надзвичайно актуальним та корисним для української держави в період перебудови її всіх суспільних інститутів, активного впровадження європейського досвіду врядування та самоврядування. У діяльності європейських структур (Європейський Союз, Рада Європи) стосовно молоді виокремлюється декілька основних напрямів, таких як освіта, свобода пересування, зайнятість і професійна підготовка, залучення молоді до добровільної діяльності (волонтерський рух), освоєння молодими людьми інформаційних технологій, культурний розвиток, зближення молоді країн-членів ЄС та інших держав, заохочення громадянської активності молоді, освіта в галузі захисту прав людини, сприяння міжкультурному діалогу тощо. Так, у статті більш ґрунтовно розглядається досвід діяльності Молодіжної Регіональної мережі, яка створена Асамблею Європейських Регіонів і є платформою для об’єднання регіональних молодіжних організацій, рад та парламентів по всій Європі. Ця платформа виступає в якості форуму, який дозволяє молодим людям мати вплив на регіональну та європейську політику шляхом застосування певних принципів, методів та інструментів у досягненні визначених цілей.

Мета роботи – встановити причини недостатньої цифрової компетентності викладача та цифрової нерівності викладачів, слухачів і користувачів m-Health і е-Health послуг як проблеми переходу ВНЗ на дистанційну освіту та ширшого впровадження в електронну освіту і медицину сучасних цифрових технологій.Основна частина. Розглядається суть і зміст нових компетенцій викладачів і слухачів із цифрових технологій у Рамці цифрової компетентності 2018 року та пов’язаних з нею інструментів, схвалених Європейським парламентом та Радою ЄС 17 січня 2018 року в оновленій редакції ключових компетентностей для навчання спеціалістів упродовж життя. Проаналізовано причини цифрової нерівності викладачів і слухачів курсів післядипломної освіти та користувачів систем електронної освіти та медицини, зроблено висновки щодо подолання цифрової нерівності викладачів, слухачів і користувачів цифрових технологій.Висновки. Побудова ефективної електронної освіти та електронної охорони здоров’я неможлива без подолання цифрової нерівності слухачів і викладачів, лікарів і пацієнтів та користувачів m-Health і е-Health. Для подолання нерівності і набуття цифрової компетентності потрібно об’єднати зусилля навчальних закладів, громад та держави у створенні відповідних інституцій та фінансованих програм ліквідації цифрової некомпетентності викладачів, лікарів, вчителів і окремих груп населення старшого віку. Набуття цифрової компетентності викладачами та слухачами суттєво покращить якість і доступність освітніх послуг і результати управління якістю навчального процесу на основі міжнародних стандартів.