Academic literature on the topic 'Причини виникнення корупції'

У статті висвітлено явище корупції як чинник загрози національній безпеці сучасної України й надано пропозиції щодо нівелювання корупційних проявів у вітчизняній системі національної безпеки. Змістовно розкрито сутність таких полікомпонентних понять як «корупція», «національна безпека України», «національні інтереси України», «загрози національній безпеці України», «антикорупційна політика», «антикорупційна стратегія». Зазначено складові національної безпеки України, її основні об’єкти. Визначено основні інституціональні загрози національній безпеці сучасної України. З’ясовано причини та умови виникнення, існування та розповсюдження сучасної корупції. Розкрито корупцію як сучасне транснаціональне й транскордонне явище. Охарактеризовано глобалізаційне явище корупції з позиції транснаціоналізму. З’ясовано характерні риси явища корупції в сучасній Україні. Визначено місію, мету сучасної антикорупційної політики. Здійснено системний аналіз проектів антикорупційних стратегій України. Запропоновано актуальні положення до ймовірної національної антикорупційної стратегії. Надано практичні пропозиції щодо зменшення рівня корупції у вітчизняних органах публічної влади. Аргументовано зв'язок існування корупції з наявністю людського чинника. Визначено роль та значення корупції у питаннях міждержавної взаємодії та міжнародної співпраці. Теоретико-практично обґрунтовано нагальну потребу в удосконаленні та розвитку механізмів запобігання та протидії корупції з урахуванням закордонного досвіду на сучасному етапі розвитку української держави. З метою запровадження дієвих механізмів реалізації вітчизняної антикорупційної політики запропоновано прямі та інституційні заходи протидії корупції.

У науковій статті досліджується поняття політичної корупції та причини її виникнення. Аналізується вплив політичної корупції на суспільно-політичне життя в Україні. Пропонуються методи боротьби з цим явищем.

Проблема протидії корупції залишається однією з найболючіших як для суспільства загалом, так і для нашої країни зокрема. Вона є загрозою для економічного, політичного та соціального розвитку та демократії загалом. Особливо це стосується органів державної влади, які є уособленням держави та захисником прав і свобод громадян. Під час проведення дослідження були використані дані власного опитування представників органів державної влади, Національної поліції, науковців, працівників юридичних служб. Проаналізовано причини корупції в органах державної влади, а саме виявлено, що перш за все ними є економічні чинники (наприклад, низький рівень заробітної плати, нерозвиненість механізмів реалізації соціальних гарантій). Найбільший відсоток відповідей свідчить про невжиття заходів відповідальності за посадові правопорушення, експерти вказують на низьку якість норм законів та непрозорість роботи посадовців, а також на слабкість чи відсутність громадського контролю та невисоку правову культуру. Визначено, що основним у формуванні антикорупційної політики є удосконалення законодавства у сфері запобігання корупції та розвиток громадського контролю й просвітницької діяльності щодо інформування суспільства.

Статтю присвячено соціально-філософському аналізу злочинності в Україні за часів Незалежності. Досліджено причини та наслідки злочинності в якості системного явища, що обумовлено процесом відтворення негативних соціальних практик. Виявлено, що дане явище активізувалося внаслідок виникнення дисбалансу функцій соціального управління і має економічне підґрунтя. Охарактеризовано закономірності виникнення корупції та злочинності в українському суспільстві. Виявлено, що наростання криміналу викликає суспільну кризу, яка формується під впливом складного поєднання внутрішніх та зовнішніх взаємодій соціальних акторів і характеризується відчуттям дискомфорту у індивідів, включених в різноманітні суспільні підсистеми. Визначено, що дану кризу відрефлексовано державними органами, розпізнано на етапі її підйому, що відображено в офіційних документах та законодавстві. З точки зору соціальної філософії подано рекомендації щодо подолання криміналу. Обґрунтовано висновок, що, знайшовши «золоту середину» між культурними та соціально-економічними аспектами розвитку країни, можна буде застосувати «м’який» вплив на основні соціальні атрактори, за допомогою яких вдасться скорегувати вектор його розвитку та подолати поширення корупції та процес деструктивного відтворення в суспільстві.

Корупція стала однією з основних загроз національній безпеці України, провідним фактором стагнації економіки, збереження і розвитку вираженого соціальної нерівності всупереч зусиллям держави. У зв'язку з цим потрібно вироблення і здійснення цілеспрямованої антикорупційної політики держави. Корупція постійно еволюціонує і як будь-яке складне соціальне явище не має кордонів. Вона характеризується універсальністю - існує у всіх державах незалежно від ступеня соціально-економічного і політичного розвитку, набуває все нові транснаціональні форми. У зв'язку з цим протидія корупції та боротьба з нею придбали в Україні системний і наступальний характер. Антикорупційна стратегія сучасного правотворчості і правозастосування спрямована не тільки на невідворотність покарання за корупційні дії, а й на послідовну ліквідацію умов виникнення корупції. Антикорупційна політика полягає в розробці і здійсненні різнобічних і послідовних заходів держави і суспільства по усуненню (мінімізації) причин і умов, що породжують і живлять корупцію в різних сферах життя. З огляду на, що корупція без постійного протидії їй має властивість розширюватися, необхідно, щоб з часом була виділена антикорупційна функція держави як одна з його базових задач. У цій статті розглядаються такі поняття, як корупція, антикорупційна політика, її основні принципи, цілі та завдання антикорупційної стратегії, аналізується її ефективність. Пропонуються варіанти, спрямовані на боротьбу з корупційними правопорушеннями. У статті акумульовані результати міждисциплінарних наукових досліджень правових та інституційних засад протидії корупції, отримані в рамках реалізації Національної стратегії та національних планів протидії корупції. Розкрито підходи до протидії корупції з урахуванням нових загроз і чинників, що сприяють поширенню цього негативного соціального явища. Відображено теоретико-методологічні основи моніторингу проявів корупції та антикорупційних заходів, сформульовані пропозиції щодо їх орієнтації на усунення причин і умов корупції. Розглядаються традиційні та нові технології протидії корупції, потенціал заходів юридичної відповідальності за корупційні правопорушення. На підставі тенденцій розвитку міжнародного права і позитивного досвіду розвитку законодавства розглядаються рекомендації щодо вдосконалення національної антикорупційної політики.

Стаття присвячена дослідженню позитивного досвіду зарубіжних країн щодо запровадження ефективної антикорупційної політики. Зазначається, що нині під корупцією варто розуміти зловживання службовим становищем, зловживання повноваженнями, отримання неправомірної вигоди, комерційний підкуп або інше незаконне використання фізичною особою свого посадового становища всупереч законним інтересам суспільства і держави з метою отримання вигоди у вигляді грошей, цінностей, іншого майна або послуг майнового характеру, інших майнових прав для себе або для третіх осіб або незаконне надання такої вигоди зазначеній особі іншими фізичними особами. Зловживання може бути однією з форм корупції (формою злочинних діянь посадової особи або групи осіб), але не вичерпує всієї повноти визначення корупції. Акцентується увага на тому, що всі регіони України вражені корупцією. Саме з метою зниження цих показників владою було створено ряд державних установ, покликаних протидіяти корупції. Прийнято виділяти вісім таких органів, проте, на нашу думку, необхідно виділяти ще дев'ятий, а саме «уповноважений підрозділ із питань запобігання корупції в Національній поліції України». Автори доходять висновку, що українське законодавство, на жаль, майже не містить правових засобів, спрямованих на усунення причин та умов, що призводять до виникнення корупційних ризиків. Також одним із найважливіших напрямів удосконалення антикорупційного законодавства є запровадження соціологічних досліджень у всіх сферах економіки. Зазначені дії допоможуть стежити за поширенням корупції, аналізувати діяльність органів щодо протидії корупції, а також виявити проблемні сфери та недоліки правового регулювання. Отже, для досягнення результатів у протидії корупції в сучасному світі необхідно використовувати не тільки заходи залякування, а й створити такі умови в суспільстві, щоб корупція була чужа суспільним нормам.

У статті визначено, що проблематика щодо корупції як соціального явища знайшла своє відображення в пра­цях багатьох учених і практиків та на відміну від інших понять отримала законодавче закріплення в Законі Україні «Про запобігання корупції». Встановлено, що протягом тривалого часу Україна посідає останні сходинки в рейтингу Індексу сприйняття корупції, а її небезпека для всього суспільства та держави загалом зумовила жва­вий інтерес із боку вчених до причин виникнення цього явища, його існування та поширення в Україні. Досліджено перелік факторів, що сприяють розвитку та поширенню корупції. Встановлено його невичерпний характер та доцільність об’єднання факторів у певні групи. Обґрунтовано, що психологічна група відіграє ключо­ву роль під час прийняття рішення особою щодо вчинення або невчинення корупційного правопорушення. Доведено, що на сучасному етапі ключову роль під час прийняття рішення щодо вчинення корупційного пра­вопорушення відіграє почуття безкарності, що зумовлюється слабкістю принципу невідворотності покарання, передбаченого ст. 7 Кримінального процесуального кодексу України. Визначено, що керівництво країни приділяє велику увагу реформуванню законодавства в частині криміналь­ної відповідальності за вчинення корупційних правопорушень та створенню нових антикорупційних органів. Обґрунтовано, що в сучасних умовах, які існують у суспільстві, вказані дії не матимуть належної ефективнос­ті. Крім того, проведення лекцій, круглих столів та форумів щодо необхідності дотримання етичних та інших стандартів у професійній діяльності не матиме належного впливу на вже сформовану особистість судді або особи, яка бажає обіймати посаду в судовій гілці влади. Доведено, що формування особистості та її правове виховання має відбуватися задовго до того, як особа при­ймає рішення про вибір або зміну професії. Таким чином, повага до принципу верховенства права, законності, рівності громадян перед законом та судом має формуватися під час розвитку та становлення особистості, а наяв­ність міцної системи антикорупційних органів та досконалого антикорупційного законодавства лише сприятиме попередженню вчинення корупційних правопорушень.

У даній статті порушується проблема причини виникнення та шлях подолання корупції. Автор намагається здійснити оцінку появи і причини даного феномена, ним звертається увага на методи та принципи боротьби з проявами корупції.
This article deals with the problem of the cause and the way to overcome corruption. The author tries to assess the appearance and causes of this phenomenon, draws attention to the methods and principles of combating the manifestations of corruption. Ukraine has to set up its own base for combating corruption.