Journal articles on the topic 'Пристрій штучної вентиляції легень'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Пристрій штучної вентиляції легень.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 20 journal articles for your research on the topic 'Пристрій штучної вентиляції легень.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Titorchuk, V. S., and Y. O. Naumova. "ШТУЧНА ВЕНТИЛЯЦІЯ ЛЕГЕНЬ. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ШТУЧНОЇ ВЕНТИЛЯЦІЇ ЛЕГЕНЬ ТА ЇЇ ФУНКЦІЇ." Медсестринство, no. 4 (March 10, 2021): 55–61. http://dx.doi.org/10.11603/2411-1597.2020.4.11877.
Full text
2
Gutsul, I. V., I. T. Savchuk, Ya M. Geyvashchuk, and O. M. Yurchishen. "Клінічний випадок застосування протективних режимів штучної вентиляції легень при хворобі Вердніга — Гофмана у домашніх умовах." CHILD`S HEALTH, no. 5.56 (September 11, 2014): 109–12. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.5.56.2014.76288.
Full text
3
Nikonov, V. V., V. I. Krivobok, O. V. Biletsky, A. Yu Pavlenko, and M. O. Biletska. "Гліатилін у комплексі інтенсивної терапії раннього післяопераційного періоду хворих на травматичну хворобу в клініці політравми." EMERGENCY MEDICINE, no. 6.69 (October 21, 2015): 55–60. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.6.69.2015.78658.
Full textAbstract:
У роботі розглянута ефективність використання Гліатиліну (холіну альфосцерату) щодо скорочення строків штучної вентиляції легень, виключення так званої ранньої екстубації у хворих із травматичною хворобою в клініці політравми.
4
Nikonov, V. V., A. V. Beletsky, A. Yu Pavlenko, and M. A. Beletskaya. "Донатори холіну в ранній реабілітаційній стратегії постраждалих із політравмою." EMERGENCY MEDICINE, no. 2.49 (July 1, 2013): 21–24. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.2.49.2013.89720.
Full textAbstract:
У роботі розглянута ефективність використання Гліатиліну (холіну альфосцерату) для скорочення строків штучної вентиляції легень (ШВЛ), вивчені закономірності впливу Гліатиліну на моторно-евакуаторну функцію шлунково-кишкового тракту (МЕФ ШКТ) в клініці політравми.
5
Slivinska-Kurchak, Kh B., Yu S. Korzhynsky, Ya M. Mykytyn, and O. M. Fitsala. "Стан перекисного окислення ліпідів і системи антиоксидантного захисту в новонароджених, які потребують проведення штучної вентиляції легень." CHILD`S HEALTH, no. 7.50 (November 1, 2013): 178–82. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.7.50.2013.84937.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню показників перекисного окислення ліпідів (ТБК-активних продуктів, гідроперекисів ліпідів, дієнових кон’югат) і антиоксидантного захисту (супероксиддисмутази, глутатіонпероксидази, вітамінів А і Е) у крові новонароджених на синхронізованій переміжній вентиляції легень із підтримкою тиском і на спонтанному диханні з постійним позитивним тиском у дихальних шляхах через назальні канюлі. Отримані результати демонструють більш виражену активацію системи перекисного окислення ліпідів у новонароджених на синхронізованій переміжній вентиляції легень із підтримкою тиском. Рівень ТБК-активних продуктів, гідроперекисів ліпідів, дієнових кон’югат у крові перевищує відповідні показники у дітей на спонтанному диханні з постійним позитивним тиском в дихальних шляхах через назальні канюлі в 1,4 раза. Поряд з активацією системи перекисного окислення ліпідів у новонароджених на синхронізованій переміжній вентиляції легень із підтримкою тиском відмічається зниження активності антиоксидантного захисту. Рівень супероксиддисмутази в еритроцитах нижчий в 1,3 раза, глутатіонпероксидази в еритроцитах — в 1,7 раза, вітаміну А в сироватці крові — у 2,8 раза, вітаміну Е в сироватці — у 2,2 раза порівняно з новонародженими на спонтанному диханні з постійним позитивним тиском у дихальних шляхах через назальні канюлі.
6
Shlapak, I. P., G. V. Bevz, and N. V. Tytarenko. "Аналіз летальності та оцінка ефективності ранньої протекції верхніх дихальних шляхів при правці тяжкого ступеня." EMERGENCY MEDICINE, no. 7.54 (November 1, 2013): 70–72. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.7.54.2013.88594.
Full textAbstract:
Проаналізовано результати лікування 157 хворих із правцем тяжкого ступеня. Основною безпосередньою причиною смерті цих хворих є гостра дихальна недостатність, спричинена гострою обструкцією верхніх дихальних шляхів, а в більш пізніх термінах захворювання — госпітальною пневмонією. Продемонстровано важливість забезпечення впродовж перших 24 годин лікування протекції верхніх дихальних шляхів та штучної вентиляції легень із використанням міорелаксантів.
7
Берцун, К. Т. "Оптимізація штучної вентиляції легень у новонароджених з синдромом iнтраабдомінальної гіпертензії з урахуванням механічних властивостей легень." Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина 6, no. 3 (21) (2016): 56–60.
Find full text
8
Yevtushenko, V. V., S. O. Kramarov, V. O. Shadrin, and L. V. Zarkodonets. "Ураження ендотелію при гострих інфекційних захворюваннях у дітей та його оцінка за біомаркером E-селектином." Likarska sprava, no. 3-4 (December 5, 2018): 68–73. http://dx.doi.org/10.31640/3-4.2018(10).
Full textAbstract:
Проведено пілотне дослідження біомаркера ураження ендотелію Е-селектину у 55 дітей з гострими інфекційними захворюваннями різної етіології. Показник Е-селектину достовірно корелював з інфекційно-токсичним шоком (Rpb = 0,35; Р = 0,003) та маркером запального процесу, С-реактивним білком (R = 0,43; Р = 0,001). Рівень Е-селектину не мав достовірного зв’язку з віком пацієнтів (R = –0,197; Р = 0,369), статтю хворих (Rpb = 0,08; Р = 0,585), лікуванням у відділенні інтенсивної терапії (Rpb = 0,13; Р = 0,203), проведенням штучної вентиляції легень (Rpb = 0,27; Р = 0,208), тривалістю стаціонарного лікування (R = 0,043; Р = 0,845), рівнями лактатдегідрогенази у сироватці крові (R = –0,09; Р = 0,49), лактату (R = –0,015; Р = 0,945) та лейкоцитів крові (R = 0,153; Р = 0,475).
9
Khytryi, G. P., and O. V. Raboshchuk. "ПАТОФІЗІОЛОГІЧНО ОБҐРУНТОВАНА РЕСПІРАТОРНА ТЕРАПІЯ ПНЕВМОНІЙ, СПРИЧИНЕНИХ SARS-COV-2." Ukrainian Journal of Military Medicine 1, no. 1 (June 23, 2020): 25–29. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2020.1(1)-025.
Full textAbstract:
Вступ. Близько 5 % пацієнтів з COVID-19 перебувають у критичному стані. Більшість з них потребують апаратної підтримки або повного заміщення функції легень.
Метою роботи є розгляд діючих тимчасових рекомендації ВООЗ та інші літературних джерел, що стосуються респіраторної підтримки пацієнтів з COVID-19. Висвітлення особливостей патофізіологічно обґрунтованого підходу до вибору параметрів респіраторної терапії пневмоній, спричинених SARS-CoV-2.
Матеріали та методи дослідження. Матеріалами дослідження стали рекомендації всесвітньовідомих організацій, задіяних до боротьби з пандемією COVID-19, а також матеріали публікацій, які узагальнюють міжнародний досвід лікування вірусних пневмоній. Методи дослідження – бібліосемантичний, аналітичний.
Результати. У статті розглянуто дискутабельні питання респіраторної підтримки пацієнтів з COVID-19. Наведено альтернативний погляд італійських дослідників на існування принципово відмінних фенотипів пневмоній, спричинених SARS-CoV-2. Обґрунтовано патофізіологічні зміни в дихальній системі, які визначають наявність різних фенотипів пневмоній при COVID-19. Особлива увага приділена диференційованому підбору параметрів респіраторної терапії пневмоній, спричинених SARS-CoV-2, відповідно до фенотипу даної патології.
Висновки. виділено основні аспекти патофізіологічно обґрунтованого підходу до респіраторної терапії пневмоній, спричинених SARS-CoV-2. Сформульовано практичні рекомендації по підбору окремих параметрів штучної вентиляції легень у пацієнтів з COVID-19.
Ключові слова: COVID-19, пневмонія, спричинена SARS-CoV-2, фенотип пневмонії, пацієнт-індуковане пошкодження легень, респіраторна терапія, позитивний тиск кінця видиху.
10
Ortemenka, Ye P. "Перинатальні фактори ризику гіпоксично-ішемічної енцефалопатії у доношених новонароджених із нормальною та низькою до терміну гестації масою тіла." INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, no. 4.74 (August 7, 2015): 46–50. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.4.74.2015.78210.
Full textAbstract:
На базі відділення патології новонароджених обласної дитячої клінічної лікарні м. Чернівців обстежено 41 доношену дитину, хвору на гіпоксично-ішемічну енцефалопатію, з метою вивчення перинатальних факторів ризику захворювання залежно від маси тіла при народженні. Встановлено, що основними предикторами розвитку гіпоксично-ішемічної енцефалопатії у маловагових до терміну гестації новонароджених є: проживання матерів у міських поселеннях (46,2 %); наявність хронічної патології (анемії, захворювань щитоподібної залози) у матерів під час вагітності (46,6 %); супутні вроджені аномалії розвитку у третини (30,8 %) новонароджених; розвиток респіраторних порушень при народженні, що потребували проведення штучної вентиляції легень (61,5 %); проблеми вигодовування новонароджених (61,5 %). Гіпоксично-ішемічному ураженню центральної нервової системи у доношених новонароджених із нормальною відносно терміну гестації масою тіла передували: патологічний перебіг інтранатального періоду (розвиток дистресу плода в пологах унаслідок обвиття пуповиною у чверті випадків і патологічний перебіг пологів у третині (32,1 %) спостережень), що асоціював із народженням третини малюків в асфіксії (констеляція Апгар-тесту на 1-й хвилині ≤ 4 бали), яка часто призводила до розвитку кардіогенних ускладнень (28,6 %), поліорганної недостатності (14,3 %) і судомного синдрому (17,9 %).
11
Вітомський, В. "Аналіз факторів, що впливають на відновлення легеневої функції впродовж фізичної терапії на стаціонарному етапі після кардіохірургічних операцій." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 2 (December 20, 2021): 92–97. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.2.92-97.
Full textAbstract:
Резюме. Мета. Виявити та провести аналіз кореляційних зв’язків між динамікою показників спірографії та передопераційними, інтраопераційними факторами. Методи. Аналіз наукової літератури, статистичні дослідження. Результати. Серед передопераційних факторів найбільшу кількість статистично значимих зв’язків з динамікою показників легеневої функції мав вік, проте вони були слабкими. Маса тіла, фракція викиду лівого шлуночка не корелювали з динамікою показників спірографії, а одиничні зв’язки мали довжина тіла та функціональний клас за NYHA. Отримані результати щодо впливу індексу маси тіла на зниження легеневої функції після кардіохірургічних втручань не узгоджуються з попередніми дослідженнями, оскільки встановлено лише два дуже слабких зв’язки. Показник віку мав обернений зв’язок (чим більший вік, тим менше зниження), що також суперечить попереднім висновкам наукових робіт. Динаміка швидкісних показників спірографії мала менше кореляційних зв’язків з передопераційними факторами. Жодний з розглянутих інтраопераційних факторів не мав взаємозв’язків з показниками динаміки пікової об’ємної швидкості вдиху та резервного об’єму видиху. Проведений кореляційний аналіз не встановив зв’язків між тривалістю перетискання аорти, тривалістю штучної вентиляції легень та післяопераційною динамікою показників спірографії. Отримані результати підтвердили вплив кількості шунтів на динаміку показників спірографії, проте зв’язки були дуже слабкими. Проведений аналіз встановив ряд кореляційних зв’язків між динамікою показників спірографії та передопераційними, інтраопераційними факторами, але усі вони були дуже слабкими. Кількість зв’язків з інтраопераційними факторами була більшою. У ряді випадків відсутність зв’язків, їх сила або напрям не узгоджувалися з представленими у літературі факторами ризику післяопераційних легеневих ускладнень, зокрема ступенем серцевої недостатності та віком пацієнта.
Ключові слова: дихання, фізична терапія, реабілітація, кардіореабілітація.
12
Самчук, О. О., О. С. Капустинська, and Є. Я. Скляров. "ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ КОРОНАВІРУСНОЇ ХВОРОБИ ПРИ СЕРЦЕВІЙ НЕДОСТАТНОСТІ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 3 (December 1, 2021): 153–56. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i3.12201.
Full textAbstract:
Висновки попередніх епідемій коронавірусу та грипу, які ґрунтуються на численних дослідженнях, свідчать про те, що вірусні інфекції призводять до декомпенсації раніше існуючої серцевої недостатності (СН) [1]. Коронавірусна хвороба 2019 (COVID-19) – більш агресивна інфекція, при якій ризик таких загострень значно зростає. Останні дані свідчать, що велику частку смертей від COVID-19 можна віднести до серцево-судинних захворювань, включаючи СН [2]. СН пов'язана з майже двократним ризиком госпітальної смертності та лікуванням у відділенні інтенсивної терапії та більш ніж триразовим ризиком штучної вентиляції легень. Мета роботи – оцінити особливості перебігу COVID-19 у хворих на СН на основі ретроспективного аналізу. Матеріал і методи. Досліджували клініко-лабораторні особливості перебігу COVID-19 у хворих на хронічну СН, а також ускладнення, результати лікування (виписка/смерть) на основі аналізу медичних карток стаціонарних хворих 389 пацієнтів, які перебували на лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві "Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова" у січні та лютому 2021 року. Результати. Хронічну СН виявляли у 46,3 % пацієнтів із COVID-19. У цих хворих частіше зустрічали задишку (88,2 % проти 71,4 % у пацієнтів без хронічної СН, р=0,074), нижчий середній рівень сатурації (р=0,027). Крім цього, відзначено вищі рівні лейкоцитозу (р=0,032), гіперглікемії (р<0,0001) та креатиніну (р=0,003). У досліджуваній групі пацієнтів частіше зустрічали кардіальні ускладнення, пов'язані з розвитком нестабільної стенокардії (р<0,001), інфаркту міокарда (р=0,0094) та порушенням ритму і провідності (р<0,001). У них була вища частота гострих тромбозів (р=0,0181), ТЕЛА (р<0,001) та госпітальної смертності: 27,8 % проти 10,1 % (р<0,001). Висновки. Коронавірусна хвороба обтяжує перебіг хронічної серцевої недостатності та проявляється дестабілізацією серцево-судинних проявів хвороби, підвищенням тромбогенного потенціалу, що призводить до високої госпітальної летальності.
13
Lovkin, O. A., V. S. Skoba, and O. I. Pototska. "СИМУЛЯЦІЙНІ ТРЕНІНГИ ЯК СУЧАСНИЙ МЕТОД НАВЧАННЯ В ЗАПОРІЗЬКОМУ ДЕРЖАВНОМУ МЕДИЧНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ." Медична освіта, no. 2 (August 16, 2019): 103–6. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.2.10349.
Full textAbstract:
Реформування медичної галузі висуває проблему вдосконалення медичної освіти. Актуальним залишається підвищення рівня володіння практичними навичками під час навчання студентів, особливо з надання екстреної медичної допомоги. Мета роботи – провести аналіз ефективності симуляційних тренінгів як методу навчання в Запорізькому державному медичному університеті.
Було проведено оцінювання ефективності опанування практичних навичок студентів старших курсів за темою «Серцево-легенева реанімація» та співробітників Національної поліції з надання домедичної допомоги. Cтуденти старших курсів мали достатній початковий рівень практичних навичок первинного огляду постраждалого ((89,2±1,4) %) та проведення компресії грудної клітки ((88,2±1,2) %). Однак вони мали недостатній початковий рівень володіння практичними навичками, який статистично достовірно зростав після тижневого симуляційного тренінгу, з відновлення прохідності дихальних шляхів сучасними повітроводами (з (32,8±2,2) % до (76,4 ±2,2) %), роботи з дефібрилятором (з (18,5±2,0) % до (79,8±2,4) %), здійснення внутрішньовенного або внутрішньокісткового доступу (з (17,3±2,0) % до (62,8±2,4) %), узгодженості та чіткого розподілу обов’язків роботи в команді (з (42,6±2,2) % до (89,4±2,0) % та з (39,3±1,2) % до (90,4±1,3) % відповідно); використовування свідків як помічників (з (32,6±1,7) % до (92,0±1,8) %). Також виявлено достатньо низький базовий рівень практичних навичок співробітників Національної поліції, який статистично достовірно зростав після тижневого симуляційного тренінгу, з первинного огляду постраждалого (з (12,2±0,19) % до (84,4±0,16) %), проведення штучної вентиляції легень (з (8,2±0,16) % до (72,4±0,20) %), зупинки зовнішньої кровотечі (з (56,8±0,16) % до (90,4±0,15) %), проведення базової СЛР (з (8,2±0,14) % до (71,4±0,16) %), евакуації постраждалих з автомобіля (з (16,8±0,16) % до (76,4±0,15) %), фіксації шийного відділу хребта (з (12,3±0,15) % до (72,4±0,14) %), проведення первинного медичного сортування (з (15,8±0,16) % до (74,4±0,16) %), прийняття фізіологічних пологів (з (6,2±0,14) % до (70,4±0,14) %).
Таким чином, проходження тижневого симуляційного тренінгу дало змогу статистично достовірно підвищити рівень оволодіння практичними навичками як студентів старших курсів, так і співробітників поліції.
14
Andreychyn, M. A., N. A. Nychyk, N. A. Zavidniuk, and Ia I. Iosyk. "ПРОБЛЕМА ПАНДЕМІЧНОГО ГРИПУ А/H1N1." Інфекційні хвороби, no. 2 (July 30, 2019): 45–57. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2019.2.10326.
Full textAbstract:
Мета роботи – навести основні дані літератури про етіологію, епідеміологічні особливості, клінічні прояви та лабораторну діагностику каліфорнійського грипу А/H1N1, подати основні рекомендації ВООЗ і CDC стосовно його профілактики та лікування.
Узагальнено дані про етіологію, специфічні антигени, механізми походження пандемічних штамів, реасортантів, можливості появи нових штамів, котрі матимуть здатність спричиняти пандемії. Показано, що генна структура нового вірусу А/H1N1 є складною та має в собі гени вірусу свинячого грипу, що вражає свиней Америки, Європи й Азії; гени вірусу пташиного грипу і гени вірусу людського грипу. По суті, гени нового вірусу походять з чотирьох різних джерел. Описано історію появи даного вірусу, подано дані звіту ВООЗ про пандемію 2009-2010 рр. Висвітлено епідеміологічні особливості поширення цього вірусу як серед людей, так і серед тварин, зокрема свиней. Проаналізовано сучасні уявлення про властивості вірусних антигенів – гемаглютиніну і нейрамінідази та процеси цитокінової бурі при грипі. Наведено клінічні особливості пандемічного грипу А/H1N1: хвороба розпочинається раптово, з ознобу, температура тіла різко підвищується до 38-40 °С, з’являються біль у голові, горлі та м’язах, закладення носа, нежить, приєднується кашель. Можлива поява симптомів ураження шлунково-кишкового тракту: біль у животі, нудота, блювання, діарея. Частіше захворювання перебігає легко; за відсутності ускладнень хворі видужують протягом 7-9 днів. Показано, що при тяжкому перебігу захворювання можливе виникнення пневмонії зі стрімким розвитком дихальної недостатності та респіраторного дистрес-синдрому дорослих (РДСД). Незважаючи на проведення штучної вентиляції легень, у найближчі 1-2 тижні хворі можуть померти. Наведено критерії діагностики, перераховано й описано низку лабораторних методів підтвердження діагнозу.
Особливу увагу приділено лікуванню. Описано три групи протигрипозних препаратів, що володіють доведеною клінічною ефективністю: блокатори М2-каналів (амантадин, ремантадин), інгібітори вірусної нейрамінідази (занамівір, озелтамівір) і синтетичні нуклеозиди (рибавірин). Найчастіше використовуються озельтамівір (таміфлю) і занамівір (реленза). Згадується новітній препарат – ксофлюза (xofluza, балоксавір марбоксил), схвалений поки що лише в США та Японії. Наведено профілактичні заходи стосовно населення і медичного персоналу. Окремо розглянуто досягнення і проблеми вакцинопрофілактики.
15
Babiy, V. Yu. "Організація аеромедичної евакуації пацієнтів вертольотами в умовах військових дій на сході України." Ukrainian Journal of Military Medicine 1, no. 2 (July 5, 2020): 15–23. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2020.2(1)-015.
Full textAbstract:
Вступ. Аеромедична евакуація є одним з ключових методів евакуації, який забезпечує мобільність та якісне надання медичної допомоги при транспортуванні. Водночас, цей метод евакуації потребує постійного вдосконалення, відповідно до кількісного та якісного складу поранених, вивчення оптимальних та економічно обґрунтованих маршрутів евакуації, оперативної зміни кількості та структури поранень відповідно до зміни військово – політичної обстановки та способів проведення військових дій.
Мета дослідження: вивчення кількісних та якісних показників роботи аеромедичних бригад інтенсивної терапії, які проводили евакуацію пацієнтів із зони АТО/ООС за 2015 -2018 роки.
Матеріали та методи. Проведено спостереження та ретроспективний аналіз організації транспортування пацієнтів за період з січня 2015 р. по липень 2018 р. Досліджено карти транспортування пацієнтів високої залежності від надання медичної допомоги за період з березня 2018 року по квітень 2019 року. Загальна кількість транспортованих вертольотами пацієнтів складає 5820. Середній вік пацієнтів з високою залежністю від медичного супроводу склав 30,6±8 років. В кожного із 82 пацієнта був визначений провідний синдром відповідно до причини його транспортування.
Результати. В Україні аеромедична евакуація досягла значних успіхів завдяки взаємодії різних структур та постійною копіткою роботою над удосконаленням техніки її проведення. Слід відмітити, що кількість поранених залежить від воєнно – політичної обстановки, і відзначається тенденція до зменшення загальної кількості транспортованих хворих у 2015 – 2018 рр. Проте за 2018 – 2019 роки збільшилась питома вага хворих із високою залежністю від медичного супроводу, що може свідчити про зміни в підходах до лікування та відбору пацієнтів для аеромедичної евакуації. Серед транспортованих пацієнтів найбільше було пацієнтів із мінно–вибуховою травмою 45%, із вогнепальними пораненнями було 28%, у 10% транспортованихбули гострі серцево–судинні захворювання, такі як гострий інфаркт міокарда, гострий коронарний синдром або гостре порушення мозкового кровообігу. Також у 10% пацієнтів були небойові травми, у 5% були інфекційні захворювання тощо. Під час транспортування 83% пацієнтам високої категорії залежності від медичного супроводу проводилась штучна вентиляція легень, 68,3% пацієнтам проводилась медикаментозна седація з метою адаптації до ШВЛ, яка проводилась за раунок пропофолу 87,5%, натрію оксибутирату 8,9%, кетаміну 1,8%, та натрію тіопенталу 3,6%. У 12.2% хворих була нестабільна гемодинаміка.
Висновки. Вирішальну роль у раціональному використанні сил та засобів аеромедичної евакуації, відіграють організаційні процеси, ретельний підхід до відбору пацієнтів, правильне формування і оснащення бригад аеромедичної евакуації, а також планування маршрутів евакуації із врахуванням тактичної бойової обстановки та фактичних спроможностей медичних закладів з надання необхідного пацієнту рівня медичної допомоги. В структурі діагнозів серед транспортованих пацієнтів з високою залежністю від медичного супроводу переважають пацієнти із мінно – вибуховою травмою – 45% та вогнепальними пораненнями – 28%. Переважна більшість пацієнтів (82,9%) зазначеної категорії вимагає проведення штучної вентиляції легень, медикаментозної аналгоседації – 68,3%, а 12,2% пацієнтам необхідна вазопресорна підтримка гемодинаміки. Вивчення фактичних результатів проведення аеромедичної евакуації, їх аналіз та удосконалення на основі попереднього досвіду дозволить покращити ефективність використання сил та засобів аеромедичної евакуації.
16
Surkov, D. M. "Застосування режиму штучної вентиляції легень у новонароджених з гіпоксично-ішемічною енцефалопатією." Ukrainian journal of cardiovascular surgery, May 22, 2019, 102–11. http://dx.doi.org/10.30702/ujcvs/19.3505/028102-105.
Full textAbstract:
Респіраторна підтримка вважається одним з головних компонентів інтенсивної терапії доношених новонароджених з помірною або тяжкою гіпоксично-ішемічною енцефалопатією (ГІЕ). Більшість авторів рекомендують проведення штучної вентиляції легень протягом періоду лікувальної гіпотермії та раннього періоду після зігрівання. Традиційно в новонароджених застосовується вентиляція з контролем тиску в дихальних шляхах, недоліком якої є можливі значні коливання рівня СО2, що впливає на церебральну перфузію. Альтернативою може бути новітній режим вентиляції Neurally Adjusted Ventilatory Assist (NAVA). Існує певна кількість досліджень застосування режиму NAVA в немовлят, як доношених, так і недоношених, але його вплив на церебральну перфузію порівняно з традиційними режимами не вивчений.
Мета роботи. Порівняти вплив NAVA та інших режимів штучної вентиляції легень на стан мозкового кровотоку в гострому періоді ГІЕ в доношених новонароджених.
Матеріали і методи. Досліджено 205 доношених новонароджених з ГІЕ за шкалою Sarnat II–III ст. у терміні ≤ 72 годин після пологів. Немовлята були розподілені методом простої відкритої рандомізації за режимами штучної вентиляції легень на групу NAVA (n = 18) та групу контролю (n = 187), яку в подальшому було стратифіковано на підгрупи із застосуванням режимів Pressure Control (РС) (n = 152), Synchronized Intermittent Mandatory Ventilation / Pressure Support Ventilation (SIMV/PSV) (n = 16) та Pressure Regulated Volume Control (PRVC) (n = 19). Проведений порівняльний аналіз впливу NAVA та інших режимів вентиляції на стан церебральної перфузії в гострому періоді неонатальної ГІЕ.
Результати та обговорення. Порівняно з традиційними режимами вентиляції PC, SIMV/PSV та PRVC на фоні респіраторної підтримки в режимі NAVA отримані достовірно кращі показники доплерівських індексів мозкового кровотоку RI (0,66 [0,58–0,72] проти 0,70 [0,67–0,74], р = 0,021) та РІ (1,2 [1,0–1,40] проти 1,3 [1,2–1,5], р = 0,032) на 3-й день дослідження, наприкінці періоду лікувальної гіпотермії та початку зігрівання. Проведений у подальшому мультиваріантний дисперсійний аналіз ANOVA (analysis of variance) підтвердив позитивний вплив режиму NAVA на церебральну перфузію (р = 0,009), але не виявив достовірного зв’язку з індексами мозкового кровотоку при застосуванні режимів PC (р = 0,140), SIMV/PSV (р = 0,446) та PRVC (р = 0,601).
Висновки. Режим вентиляції NAVA має кращий вплив на індекси церебральної перфузії в доношених новонароджених у гострому періоді ГІЕ порівняно з традиційними режимами PC, SIMV/PSV та PRVC.
17
Петренко, А. П., С. М. Бойко, Л. В. Мошківська, С. Г. Хеміо Арнес, and В. В. Лазоришинець. "Використання високочастотної вентиляції при гострому респіраторному дистрес-синдромі у дітей першого року життя після кардіохірургічних операцій." Ukrainian journal of cardiovascular surgery, September 17, 2018, 48–50. http://dx.doi.org/10.30702/ujcvs/18.32/11(048-050).
Full textAbstract:
Основними завданнями штучної вентиляції легень (ШВЛ) при гострому респіраторному дистрес-синдромі (ГРДС) є усунення гіперкапнії, покращення оксигенації та уникнення вентилятор-індукованого ушкодження легень.
Метою роботи було оцінити ефективність використання високочастотної вентиляції при ГРДС у 15 дітей, прооперованих із приводу вроджених вад серця в умовах штучного кровообігу.
Матеріали та методи. Із серпня 2014 року по березень 2018 року в ДУ «НІССХ імені М. М. Амосова НАМН» було прооперовано 15 дітей віком від 5 днів до 6 міс., вагою від 3 кг до 6 кг із дефектом міжшлуночкової перегородки (ДМШП) з легеневою гіпертензією (ЛГ), атріовентрикулярною комунікацією (АВК) з ЛГ, транспозицією магістральних судин (ТМС).
Результати. У всіх дітей уже через 3 години після початку проведення високочастотної осциляторної вентиляції (ВЧОВ) відмічалися покращення в газовому складі артеріальної крові. На традиційній ШВЛ із «жорсткими» параметрами до початку ВЧОВ відмічалися такі показники газового складу артеріальної крові: рН 7,1; рСО2 80 mmHg; ВЕ – 15; РаО2 50 mmHg; SaO2 60%. Через 3 години на ВЧОВ: рН 7,4; рСО2 35 mmHg; ВЕ – 3; РаО2 70 mmHg; SaO2 90%.
Висновки. Проведення на ранніх стадіях ГРДС вентиляції методом ВЧОВ у дітей першого року життя кардіохірургічного профілю супроводжувалося покращенням газообміну артеріальної крові, про що свідчить редукція індексу оксигенації і ознак вентилятор-індукованого ушкодження легень.
18
Demianenko, V. M., O. D. Babliak, D. Y. Babliak, O. S. Stohov, E. A. Melnyk, K. A. Revenko, and L. V. Pidgaina. "Особливості штучного кровообігу при мініінвазивному багатосудинному коронарному шунтуванні." Ukrainian journal of cardiovascular surgery, May 22, 2019, 18–22. http://dx.doi.org/10.30702/ujcvs/19.3505/0370018-022.
Full textAbstract:
Мета. Описати основні конструктивні та технічні особливості штучного кровообігу при операції мініінвазивного багатосудинного коронарного шунтування та проаналізувати їх вплив на інтраопераційні й післяопераційні параметри.
Матеріали і методи. За період з червня 2017 по квітень 2018 року в нашому закладі було прооперовано 91 послідовного пацієнта з ішемічною хворобою серця за методикою мініінвазивного багатосудинного коронарного шунтування в умовах штучного кровообігу. З метою аналізу впливу техніки антеретроградного аутологічного заповнення контуру штучного кровообігу пацієнти, яким проводили операцію мініінвазивного багатосудинного шунтування, були розділені на дві групи: група А – без використання техніки антеретроградного аутологічного заповнення та група Б – з використанням. Групи порівнювали за низкою інтраопераційних і післяопераційних параметрів.
Результати. Під час оцінювання інтраопераційних параметрів з’ясувалося, що використання компонентів крові статистично значуще менше в групі пацієнтів з упровадженою технікою антеретроградного аутологічного заповнення порівняно з групою без застосування цієї техніки. У післяопераційний період групи статистично значуще відрізнялися за об’ємом ексудації, тривалістю штучної вентиляції легень, часом перебування в палаті інтенсивної терапії та терміном госпіталізації, що свідчить про позитивний вплив техніки антеретроградного аутологічного заповнення.
Висновки. Упровадження техніки антеретроградного аутологічного заповнення дає змогу мінімізувати використання компонентів крові на інтра- та післяопераційному етапах, зменшити час штучної вентиляції легень, термін перебування пацієнтів у палаті інтенсивної терапії та тривалість госпіталізації.
19
Yakimishen, O., S. Boyko, T. Malysheva, S. Spisarenko, and Y. Truba. "Використання перитонеального діалізу в дітей після корекції вроджених вад серця." Ukrainian journal of cardiovascular surgery, March 11, 2019, 42–45. http://dx.doi.org/10.30702/ujcvs/19.35/09(042-045).
Full textAbstract:
Діти з вродженими вадами серця мають підвищений ризик гострого ушкодження нирок після кардіохірургічних операцій. Чинниками, які передують цьому ускладненню, є гостра запальна реакція на штучний кровообіг і післяопераційна гемодинамічна нестабільність, ішемія або реперфузійна травма, циркулюючі медіатори запалення та міоглобін, післяопераційний гемоліз, приєднання інфекційного агента, застійна серцева та ниркова недостатність. Одним із методів подолання цього стану є перитонеальний діаліз (ПД), особливо актуальний для новонароджених і малюків.
Метою дослідження був аналіз нашого досвіду використання перитонеального діалізу при гострому ушкодженні нирок у дітей до 1 року після кардіохірургічного втручання та визначення факторів ризику, що призводять до гострого ушкодження нирок.
Матеріали і методи. Здійснено ретроспективний аналіз факторів ризику гострого ушкодження нирок та ефективності проведення ПД після кардіохірургічних операцій у період з 2014 по 2018 рр. у дітей до 1 року, яким проводили перитонеальній діаліз під час лікування в ДУ «НІССХ імені М. М. Амосова НАМН України». За цей період прооперовано 620 дітей, середній вік яких становив 6±5,4 міс., середня вага – 6±4,2 кг.
Результати. У післяопераційному періоді у 112 (18%) пацієнтів розвилося гостре ушкодження нирок, у тому числі в 57 (50,2%) пацієнтів проведено перитонеальний діаліз. Показаннями до ініціації ПД були олігурія (n=31), анурія (n=8), метаболічний ацидоз (n=8). Середній час між кардіохірургічною операцією та гострим ушкодженням нирок становив 4±16,8 год., а між гострим ушкодженням нирок та ініціацією ПД – 12±6,5 год. Використання ПД тривало 8±5,8 днів. У п’ятьох хворих ПД ускладнився перитонітом, а в 11 пацієнтів виникла механічна дисфункція катетера ПД. Госпітальна летальність після ПД становила 42% (n=24). Пацієнти, які отримували ПД, мали меншу вагу (р=0,004) і більший час штучного кровообігу (р=0,004), інотропної підтримки (р=0,002), а також штучної вентиляції легень (р=0,003). Проте в регресійному аналізі лише час штучного кровообігу (відношення шансів: 1,021; 95% довірчий інтервал: 0,998–1,027; p=0,032) залишався прогностичним для подальшої потреби в ПД.
Висновки. Перитонеальний діаліз є ефективною осмотичною ультрафільтрацією для гострого ушкодження нирок у дітей першого року життя з вродженою вадою серця, яке виникає після кардіохірургічних операцій. А час штучного кровообігу є основним предиктором потреби в замісній терапії нирок.
20
Ilchenko, A. B., and O. O. Yakovleva. "СКЛАДНОЩІ КОМПЛЕКСНОЇ КЛІНІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ ГОСПІТАЛЬНОЇ ПНЕВМОНІЇ НА ТЛІ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВОЇ ТРАВМИ." Вісник наукових досліджень, no. 1 (April 27, 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.1.7111.
Full textAbstract:
Госпітальна пневмонія (ГП) утримує одну з лідируючих позицій у структурі внутрішньолікарняної захворюваності та смертності. ГП є одним із найнебезпечніших інфекційних ускладнень тяжкої черепно-мозкової травми (ЧМТ). Клінічна діагностика пневмонії при травмі досі залишається складним завданням, яке продовжують вирішувати.Мета дослідження – з’ясувати особливості клініко-лабораторної діагностики ГП, що розвинулася на тлі тяжкої ЧМТ.Матеріали і методи. Усього обстежено 166 хворих, в т. ч. 58 хворих з ізольованою тяжкою ЧМТ (перша група) і 108 пацієнтів із ЧМТ, перебіг якої ускладнився розвитком ГП (друга група). У всіх хворих другої групи ГП було підтверджено наявністю інфільтратів на рентгенограмі органів грудної клітки (РГ ОГК). Діагноз ГП встановлювали згідно з міжнародними рекомендаціями та чинним Українським протоколом діагностики та лікування пульмонологічних захворювань у дорослих (наказ МОЗ України №128 від 19.03.2007 р.). В обох групах ураховували скарги, фізикальне обстеження хворих та лабораторні дослідження, загальноприйняті в діагностиці ГП.Результати досліджень та їх обговорення. Отримано такі показники. Середній бал за шкалою коми Глазго (ШКГ) у першій групі склав (12,0±3,0) бала, в другій – (10,3±3,3) бала. Середня тривалість штучної вентиляції легень (ШВЛ) у першій групі була (4,2±2,7) доби, а в другій – (9,7±6,8) доби.Середня частота серцевих скорочень (ЧСС) виявилася в першій групі (77,9±10,3) та (95,0±11,3) другій групах. Середній показник температури тіла був(37,1±0,5) у першій та (38,7±0,8) – у другій групах. В першій групі показник швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) був (8,8±4,9) мм/год, лейкоцити – 8,0х109±3,3, лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ) (2,0±0,8) од. У другій групі показник ШОЕ був(30,6±13,4) мм/год, лейкоцити – 20,4х109±6,6, ЛІІ (5,9±3,4) од.Висновки. Загальноприйняті клінічні та лабораторні методи діагностики госпітальної пневмонії мають різний (часто низький) рівень чутливості й специфічності, внаслідок чого жоден, окремо взятий критерій, не може бути золотим стандартом діагностики ГП. Беручи до уваги клінічну значимість ГП і високий ризик її розвитку в пацієнтів із ЧМТ, на сьогодні актуальним є питання дослідження нових методів діагностики ГП з урахуванням найбільш чутливих показників та їх комплексного застосування.