Academic literature on the topic 'Природні ресури'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Природні ресури.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Journal articles on the topic "Природні ресури"
1
Robulets, S., and V. Sivak. "Державне регулювання та стан екологічної безпеки у Чернівецькій області." Наукові праці Лісівничої академії наук України, no. 14 (January 14, 2018): 223–30. http://dx.doi.org/10.15421/411631.
Full textAbstract:
Проаналізовано стан екологічної безпеки, вплив негативних чинників на природні ресурси та навколишнє природне середовище. Наведено характеристику основних забруднювачів та заходів, проведення яких потрібне для запобігання та стабілізації ситуації у використанні водних, лісових, земельних, мінеральних ресурсів, зменшення забруднення атмосферного повітря. Охарактеризовано стан утворення та поводження з побутовими і промисловими відходами. Відзначено роль створення природно-заповідних територій, як пріоритетного напрямку збереження довкілля.
Запропоновано характеристику виконання деяких програм зі збереження екологічної безпеки та наукових розробок, що сприяли б зменшенню антропогенного навантаження на природні ресурси.
2
Соцький, А. М. "ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЛІСУ ЯК ОСНОВНОГО РЕСУРСУ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНЬОГО СЕРЕДОВИЩА." Herald of Lviv University of Trade and Economics Law sciences, no. 10 (November 18, 2021): 49–54. http://dx.doi.org/10.36477/2616-7611-2021-10-07.
Full textAbstract:
Ліс є ресурсно-сировинним та рослинно-ягідним постачальником, що потребує захисту держави та урегулювання його використання. Саме ці та багато інших питань лежать у правовій площині, і лісові відносини урегульовується нормами права. Зазначено, що біологічні, хімічні та інші характеристики природних об’єктів не завжди автома- тично приймаються юриспруденцією, право формує поняття природних об’єктів, керуючись своїми критеріями, і поняття ці можуть збігатися, проте можуть і відрізнятись. Саме тому не варто зако- нодавцю уникати правових колізій за допомогою використання схожих термінів, оскільки ця практика сприяє виникненню ще більшої плутанини і виникненню нових правових колізій. Поняття «земельна ділянка» та «земля» в більшості випадків охоплюють не лише простір над та під земною поверхнею, але й розташований у межах цього простору ґрунтовий покрив. Водночас, можливі ситуації, коли терміни «земельна ділянка», «земля» не будуть охоплювати ґрунт. У випадку, коли ґрунтовий покрив буде вилучено із природного середовища, тобто ґрунт перестане утворю- вати ґрунтовий покрив і буде поміщений, наприклад, у горщик із квіткою, він не буде охоплюватися ні поняттям «земля», ні «земельна ділянка», і відносини, об’єктом яких буде ґрунт у горщику, не будуть належати до предмету земельного права. Зазначено, що ліс – це природний, відтворюваний об’єкт природи, елемент екологічної системи, що складається з дерев, чагарників, іншої лісової рослинності, що зростає на землі; джерело одержання деревини та іншої лісової продукції, він виконує кліматорегулюючі, захисні, водоохоронні, санітарно- гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні та інші функції, які впливають одна на одну та на довкілля. Ліс як об’єкт природи має такі ознаки: об’єкт рослинного світу, зареєстрований у державних лісо- облікових документах як ліс, об’єкт власності, управління, використання та охорони; біологічна, біо- фізична, природна і кібернетична, економічна система; відтворюваний об’єкт природи; складається з деревно-чагарникової та трав’янистої рослинності, що зростає на землі; виробляє різноманітні сиро- винні ресурси; впливає на навколишнє природне середовище.
3
Циганенко, Олег, Ярослав Першегуба, and Наталія Склярова. "Збалансоване природокористування як важлива складова реалізації концепції сталого розвитку у галузі спорту." Теорія і методика фізичного виховання і спорту, no. 4 (May 4, 2022): 87–91. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2021.4.87-91.
Full textAbstract:
Анотація. Збалансоване природокористування є важливою складовою концепції сталого розвитку в галузі спорту, а саме його економічних, соціальних та екологічних аспектів, суттєвим підходом до теорії і методики спорту в напрямі покращення умов для спортивної діяльності, важливим розділом екології спорту. Природокористування поділяють на два основні різновиди: загального та спеціального характеру. За характером використання природних ресурсів його поділяють на раціональне та нераціональне. Збалансоване користування природними ресурсами визначають передовсім як систему комплексної взаємодії суспільства і природи, що побудована на науково-законодавчій основі і найбільшою мірою відповідає як сучасним потребам суспільства, так і збереженню природи та орієнтована на дбайливе, раціональне, збалансоване використання природних ресурсів. Організація збалансованого природокористування у галузі спорту ґрунтується на обмеженні користуванням природними ресурсами та гармонізації людської діяльності з природою. Мета. Визначити основні підходи до організації збалансованого природокористування у галузі спорту. Методи. Теоретичний аналіз наукової літератури, узагальнення, аналіз, синтез, ідеалізація, індукція та дедукція, метод спрямування від абстрактного до конкретного. Результати. На основі проведених досліджень було визначено, що для організації збалансованого природокористування у галузі спорту передовсім необхідно досягти гармонізації спортивної діяльності з природою. Для проведення заходів із запровадження положень збалансованого природокористування у галузі спорту є необхідність у підготовці фахівців, які мають знання та компетенцію зі збалансованого природокористування. Таких фахівців вже почали готувати у Національному університеті фізичного виховання і спорту України за спеціальністю 017 «Фізична культура і спорт», спеціалізація «Менеджмент у спорті», профільне спрямування «Екологія спорту».
Ключові слова: збалансоване природокористування, концепція сталого розвитку, спорт, природні ресурси.
4
Buhas, Vasyl, and Alyona Pirogova. "АНАЛІЗ МЕТОДИЧНИХ ПІДХОДІВ ДО РЕАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ОЦІНКИ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ." Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, no. 6 (December 24, 2020): 259–64. http://dx.doi.org/10.32750/2020-0224.
Full textAbstract:
В сьогоденні питання всебічної оцінки природних ресурсів залишаються найменш вивченими. Відповідно цьому важливим та актуальним є питання економічної оцінки природних ресурсів, виступає основою ціни на природні ресурси, що дає можливість розглядати їх як одну із форм капіталу і брати участь у товарно-грошових відносинах. Об’єктивна необхідність оцінки обумовлюється дією загальних економічних законів, їх роллю та змістом у процесі виробництва незалежно від будь-якої суспільної формації, а ступінь цієї необхідності – рівнем та характером розвитку матеріального виробництва. Економічна оцінка природних ресурсів є результатом економічних розрахунків, на основі яких визначається прогноз цінності окремих компонентів природи. Вона має безперечний вплив на формування структури економіки, вибір заходів, пов'язаних з природоохоронною діяльністю, формування соціально-економічних, науково-технічних програм розвитку підприємства, регіонів, країни. Економічна оцінка також забезпечує стратегію розвитку окремого підприємства від формування затрат до розподілу прибутку, з її допомогою формуються відносини на ринку природних ресурсів та ін. Оскільки природні ресурси є основою суспільного виробництва, то економічна оцінка відіграє роль у формуванні всіх економічних зв'язків суспільного виробництва, виконує планово облікову і стимулюючу функції і в цьому контексті, безумовно, є економічною категорією. Об’єктами оцінки вартості природних ресурсів можуть бути: запаси природних ресурсів; природні об’єкти, що перебувають у власності, а також різні права, пов’язані з їхнім використанням оренда, концесія, право забудови, екосистемні послуги й екологічні блага функції, що виконуються природними об’єктами екологічний збиток. Відомі дві концепції економічної оцінки природних ресурсів: витратна, яка визначається за критерієм витрат на освоєння і використання нових ресурсів, і рентна – за критерієм народногосподарського ефекту ренти. Основа утворення ренти – якісні відмінності природних ресурсів. Економічною основою її існування, як відомо з теорії рентних відносин, є монополія держави на експлуатацію кращих за якістю природних ресурсів. За одних і тих же засобів виробництва і технологічних рішень праця у кращих умовах є більш продуктивною.
5
Pankiv, N. E. "Природоохоронні території як база розвитку екологічного туризму у Львівській області на прикладі національного природного парку "Сколівські Бескиди"." Scientific Bulletin of UNFU 29, no. 5 (May 30, 2019): 88–92. http://dx.doi.org/10.15421/40290517.
Full textAbstract:
Проаналізовано наявні об'єкти природно-заповідного фонду Львівської області, які мають важливе рекреаційне туристичне значення. Виявлено, що найбільше значення для рекреаційно-туристичної сфери мають національні природні парки, в яких активно розвивається екологічний туризм. Проаналізовано особливості розвитку екологічного туризму у Національних природних парках та встановлено, що найпоширенішим видом екологічного туризму у природно-заповідних зонах є прогулянки екологічними стежками. Розглянуто рекреаційно-туристичні ресурси Національного природного парку "Сколівські Бескиди", шляхи їх збереження та раціонального використання. Зокрема, еколого-пізнавальні стежки та маршрути: "м. Сколе – г. Парашка – с. Майдан"; "Бучина"; "Лопата"; "Водоспад"; "Нижнє Синьовидне – Труханів – гора Ключ – Сколе" та велосипедний маршрут "Сколе – Ключ – Скелі Довбуша – Болехів – Стрий". Встановлено, що перспективними для рекреаційного використання є долина р. Велика річка, фортеця "Тустань" (Підгородцівське лісництво), долина р. Кам'янки (Дубинське лісництво), урочища Павлів Потік, Зелем'янка (Сколівське лісництво), м. Сколе, урочище Панасівка (Коростівське лісництво). Висвітлено проблеми та перспективи використання рекреаційно-туристичних ресурсів Сколівщини для екотуризму.
6
Бекмурзаева, Р. Х., and Л. Х. Джандарова. "МЕХАНИЗМ РЕГУЛИРОВАНИЯ ЭКОЛОГИЧЕСКИХ КОНФЛИКТОВ В УСЛОВИЯХ ГЛОБАЛИЗАЦИИ." ФГУ Science. Научный журнал, no. 4/24 (December 22, 2021): 34–39. http://dx.doi.org/10.36684/37-2021-24-4-34-39.
Full textAbstract:
В статье рассматривается организаци-онно-экономический механизм регулиро-вания экологических конфликтов в усло-виях глобализации. Проанализирована роль природных ресурсов как причины возникновения конфликтов. Оценено вли-яние невозобновляемых природных ресур-сов и нагрузки на окружающую среду. Приведена классификация экологических конфликтов. Установлено, что основны-ми источниками конфликта являются вопросы контроля ресурсов и право на здоровую окружающую среду. Экологи-ческая составляющая рассматривается как обязательный элемент предотвра-щения конфликтов с целью развития циркулярной экономики. Приведены при-меры коллизий, в которых ключевую роль играют природные ресурсы, и доказано, что разрешение на ранней стадии споров и конфликтов, связанных с природными нагрузками, является фундаментальным условием для устойчивого развития. Предложены основные варианты избега-ния экологических конфликтов.
7
Dubovich, Ion, Alexander Adamovsky, Khrystyna Vasylyshyn, Oksana Perkhach, Yuliia Volkovska, and Nicolae-Miroslav Petrețchi. "Екологічна економіка: інструмент реалізації концепції сталого розвитку." Наукові праці Лісівничої академії наук України, no. 23 (December 29, 2021): 117–29. http://dx.doi.org/10.15421/412133.
Full textAbstract:
Серед основних проблем людства особливе місце належить охороні, використанню та відтворенню природних ресурсів, а також екологічному убезпеченню населення. Сьогодні ставлення більшої частини населення світу до природи має виразно споживацький характер, де природні ресурси та природні умови сприймаються лише як чинник, що впливає на розвиток економіки. Такий підхід населення до природи є хибним і призводить до погіршення стану природного життєвого довкілля, великомасштабних біологічних катастроф, а також погіршення якості життя та здоров’я людей.
Для об’єктивної оцінки обізнаності та ставлення населення до розвитку екологічної економіки і розуміння концепції сталого розвитку здійснено соціально-економічне дослідження, за результатами якого з’ясовано, що більшість громадян України (84%) вважають, що екологічна економіка є основним інструментом для реалізації сталого розвитку. Більшість респондентів (87%) вважають, що економічний розвиток має ґрунтуватись на теоретико-методологічній основі концепції сталого розвитку.
Встановлено концептуальні положення щодо вдосконалення розвитку економіки, орієнтовані на засадничі принципи екологічної економіки та моделі сталого розвитку. Обґрунтовано необхідність посилення ролі держави у розвитку екологічної економіки та практичній реалізації засад сталого розвитку, спрямованих на забезпечення належних контролюючих механізмів, невідворотності відповідальності за порушення законодавства та належної координаційної діяльності органів державної влади у сфері реалізації політики з питань сталого розвитку.
Запропоновано класифікацію та порівняльну характеристику еколого-економічних інструментів щодо реалізації сталого розвитку. Сформовано пропозиції щодо удосконалення шляхів запровадження інструментів екологічної економіки для реалізації концепції сталого розвитку
8
Ващук, Катерина, and Валентина Стельмах. "ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КОВЕЛЬСЬКОГО РАЙОНУ." Молодий вчений, no. 4 (92) (April 30, 2021): 139–44. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-4-92-30.
Full textAbstract:
У статті нами розглянуто особливості природно-ресурсного потенціалу Ковельського району у його сучасних межах. Проведено аналіз забезпеченості території природними ресурсами та можливостями їх використання на даному етапі розвитку району. Досліджено особливості використання та експлуатації окремих видів природних ресурсів: земельних, водних, лісових, кліматичних, мінеральних, фауністичних та природно-рекреаційних. Розглянуто перспективи використання природних ресурсів та умов району, а також виявлено ресурси що відіграють найбільш значиму роль у структурі природно-ресурсного потенціалу Ковельського району. Основними чинниками, що визначають господарське спрямування району є кліматичні умови, ґрунтовий покрив, лісистість території, мережа річок та озер, наявність корисних копалин.
9
Кушнір, О. "Історія видання покажчика "Природа і природні ресурси Північного Причорномор"я"." Бібліотечний форум: історія, теорія і практика, no. 2 (16) (2019): 29.
Find full text
10
Korol’, V. S. "ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ: РЕГІОНАЛЬНА СПЕЦИФІКА." Actual problems of regional economy development 1, no. 12 (April 11, 2016): 91–98. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.12.91-98.
Full textAbstract:
Досліджено особливості формування і функціонування системи національної екологічної політики. Отримано висновок, що екологічна криза є наслідком недосконалості механізмів соціально-економічної системи. Визначено роль екологічної складової у вирішенні політичних та економічних проблем. Проаналізовано проблеми реалізації сучасної національної екологічної політики. Обґрунтовано необхідність її подальшого удосконалення і визначено пріоритетні напрями її подальшого розвитку. Проведення у процесі реформування національної економіки політики збалансованого використання і відтворення природних ресурсів та об’єктів у межах усіх виробничо-територіальних комплексів України, що вирізнялися високою ресурсо- та енергоємністю, було пов’язане, в першу чергу, з необхідністю подолання еколого-економічних кризових явищ. В еколого-економічному аспекті розвиток України в 1992-2015 рр. можна розділити на два етапи: - загальна еколого-економічна криза з одночасним суттєвим скороченням використання головних природних ресурсів (1992—2000) - водних, мінерально-сировинних, частково земельних, зниження викидів у повітря тощо; - відносна стабілізація і початок відродження (з 2000р.) промислового та аграрного виробництв зі зростанням в окремих регіонах об’ємів скидання забруднених вод, викидів шкідливих речовин та ін.
Діюча в Україні система показників оцінки екологічного стану навколишнього середовища та використання природних ресурсів значною мірою ґрунтується на параметрах статистичної звітності 70-х років. Для зміни даної методики оцінки варто зосередити увагу на наступних напрямах щодо формування засад збалансованого використання і відтворення природних ресурсів: - наукового обгрунтування внутрішніх потреб України в різних видах природних ресурсів; - прискореного впровадження заходів щодо попередження незворотних порушень екологічного стану середовища в гірничодобувних регіонах та промислово-міських агломераціях, забезпечення його стійкого покращання та екологічно врівноваженого стану; - виконання екологічно обґрунтованих оцінок питомої забезпеченості населення різними видами природних ресурсів, у тому числі життєзабезпечуючими; -удосконалення економічних важелів регулювання природоохоронної діяльності.
Україна належить до числа країн, розвиток яких значною мірою залежить від збалансованості використання наявної бази природних ресурсів, у першу чергу, життєзабезпечуючих (земельних, водних, мінерально-сировинних). Дослідження й аналіз підтверджують, що, незважаючи на успадковані проблеми розвитку, Україна має власні можливості їх вирішення, насамперед шляхом ефективного використання всіх видів природних ресурсів.
Якщо виходити з того, що промислова структура є ядром національної економіки, її динаміки і природоресурсомісткості, то пріоритетним завданням є вдосконалення структури промисловості у напрямі підвищення її технологічності та надання переваг тим галузям і виробництвам, які випускають кінцеву екологічно немістку і екологічно чисту продукцію. Це проблема великої стратегічної мети, на яку має спрямовуватися державна політика.
Таким чином, найбільш активним рівнем еколого-економічних систем є регіональний, оскільки регіон (область) є одночасно об’єктом управління, на цьому рівні формуються екологічні проблеми суспільства, ставляться вимоги до екологізації виробництва і раціонального природокористування. Саме регіон поєднує конкретні пункти розміщення продуктивних сил, підприємства-забруднювачі і підприємства- природокористувачі, які є елементами його економічної структури. Структура і масштаб регіонального виробництва визначають характер і обсяги забруднень, інтенсивність впливу на природне середовище.
Отже, розвиток національної економіки вимагає враховувати принаймні три обставини: по-перше, природоресурсний потенціал національної території, який в Україні, як і у кожної країни, має свої обмеження, зокрема, коли йдеться про окремі базові елементи довкілля (воду, лісові ресурси тощо); по-друге, розвиток економічної, зокрема промислової структури, зорієнтованої на мінімізацію затрат природних ресурсів; по-третє, економне видобування і використання природних ресурсів, бо воно не тільки пов’язане з ефективністю економіки, але передусім із забрудненням повітряного басейну, водоймищ тощо. Чим потужніше природні ресурси залучаються у процес виробництва, тим більші можливості погіршення якості довкілля шкідливими промисловими і непромисловими викидами.
Dissertations / Theses on the topic "Природні ресури"
1
Немировський, Ілля Абрамович. "Енергоменеджмент як ключовий напрямок забезпечення життєдіяльності." Thesis, Основа, 2018. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/46685.
Full textAbstract:
В роботі представлено аналіз споживання енергоресурсів та структура енергетичного комплексу України у порівнянні з розвинутими країнами. Показано, що відносно викидів CO₂ в Україні перевищено рівень питомих викидів у порівнянні з середнім значенням. Покано, що у "Стратегії розвитку енергетики до 2035 року" не знайшла місця організація енергоменеджменту, як комплексна енергоекологічна структура. Представлено основні завдання енергоменеджменту.
2
Школа, Вікторія Юріївна, Виктория Юрьевна Школа, Viktoriia Yuriivna Shkola, and В. Кормілець. "Проблеми ресурсного забезпечення економічного потенціалу країни." Thesis, Сумський державний університет, 2013. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/31319.
Full textAbstract:
Економічні ресурси – сукупність ресурсів, які використовуються в господарській діяльності для виробництва, обміну, розподілу та споживання матеріальних і духовних благ, задоволення зростаючих потреб населення. Економічні ресурси поділяють на природні (сировинні, геофізичні), трудові, капітальні (основні фонди), оборотні засоби (матеріали), фінансові, інформаційні.
При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/31319
3
Тимченко, Ірина Олександрівна, Ирина Александровна Тимченко, and Iryna Oleksandrivna Tymchenko. "Економічний механізм регулювання ресурсокористування: ефективні траєкторії використання природних ресурсів." Thesis, Видавництво СумДУ, 2009. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/8104.
Full text
4
Вороненко, Вячеслав Ігорович, Вячеслав Игоревич Вороненко, Viacheslav Ihorovych Voronenko, and В. Д. Чепурний. "Вплив ресурсозабезпеченості території країни на напрямок розвитку її економіки." Thesis, Видавництво СумДУ, 2011. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/11849.
Full text
5
Швіндіна, Ганна Олександрівна, Анна Александровна Швиндина, Hanna Oleksandrivna Shvindina, and Jonathan Emeka Nwosu. "The role of nigerian government in reducing natural resources depletion." Thesis, Видавництво СумДУ, 2012. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/25827.
Full text
6
Палєєва, О. С., and А. О. Водяник. "Перспективи використання інтегральних показників для оцінювання екологічного стану окремих територій України." Thesis, Видавництво СумДУ, 2010. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/12439.
Full text
7
Тур, Олександр Миколайович, Александр Николаевич Тур, Oleksandr Mykolaiovych Tur, Ірина Валентинівна Мамчук, Ирина Валентиновна Мамчук, Iryna Valentynivna Mamchuk, and Д. А. Шкіра. "Еколого-економічні моделі споживання невідновлювальних природних ресурсів." Thesis, Сумський державний університет, 2013. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/31409.
Full textAbstract:
На сучасному етапі розвитку економічні чинники розвитку вступили у суперечність з екологічними та соціальними, що вимагає вже сьогодні формувати такий тип розвитку національного господарства за якого вплив екодеструктивних чинників буде мінімальним за одночасного досягнення максимальних соціально-економічних результатів діяльності економічних суб’єктів національного господарства. Питання щодо моделювання еколого-орієнтованого типу розвитку національного господарства останнім часом привертає все більше уваги з боку спеціалістів, науковців та фахівців.
При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/31409
8
Шевченко, Тетяна Іванівна, Татьяна Ивановна Шевченко, and Tetiana Ivanivna Shevchenko. "Рециркуляция природных ресурсов." Thesis, Издательство СумГУ, 2007. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/18749.
Full text
9
Мішеніна, Галина Анатоліївна, Галина Анатольевна Мишенина, and Halyna Anatoliivna Mishenina. "Проблемы становления бизнес-предпринимательских структур в сфере воспроизводства природных ресурсов." Thesis, Изд-во СумГУ, 2007. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/8024.
Full textAbstract:
Проблема оптимизации текущих эколого-экономических интересов государства и бизнеса требуют теоретико-методологического обоснования основных элементов механизма партнерских отношений между государством и бизнесом. Конечной целью социально и экономически ответственного партнерства между государством и предпринимательскими структурами является достижение оптимальной экономической, экологической и социальной эффективности хозяйствования на основе создания благоприятной внешней среды через совершенствование общественных хозяйственных институтов.
При цитировании документа, используйте ссылку http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/8024
10
Гниденко, Н. Н. "Теоретические аспекты экономической оценки природных ресурсов." Thesis, Издательство СумГУ, 2005. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/21806.
Full textBooks on the topic "Природні ресури"
1
Разумихин, Н. В. Природные ресурсы и их охрана. Ленинград: ЛГУ, 1987.
Find full text
2
Кривогуз, М. И. Природный и инновационный ресурсы экономического роста. Москва: Экслибрис-Пресс, 2003.
Find full text
3
Романов, В. С. Природные ресурсы БССР, использование и охрана. Москва: Знание, 1985.
Find full text
4
Подобедов, Н. С. Природные ресурсы Земли и охрана окружающей среды. Москва: Недра, 1985.
Find full text
5
Природа і природні ресурси Північного Причорномор"я. Vol. 38. Одеса: ОННБ ім. М. Горького, 2010.
Find full text
6
Природные ресурсы Забайкалья. Новосибирск-Чита: ОИГГМ СО АН СССР, 1991.
Find full text
7
Природные ресурсы Томской области. Новосибирск, 1991.
Find full text
8
Природные ресурсы Новосибирской области. Новосибирск: Наука, 1986.
Find full text
9
Природные ресурсы Новосибирской области. Ташкент, 1986.
Find full text
10
Природные ресурсы Командорских остравов. Москва, 1991.
Find full textBook chapters on the topic "Природні ресури"
1
"Общие природные ресурсы." In Ežegodnik Komissii meždunarodnogo prava, Organizaciâ Obʺedinennyh Nacij, 45–96. UN, 2019. http://dx.doi.org/10.18356/5b50b101-ru.
Full text
2
Petrova, N. G., and A. N. Blinov. "History of the Center for Testing and Expertise of Natural Healing Resources." In Арбатские чтения : Выпуск 5, 15–21. Знание-М, 2021. http://dx.doi.org/10.38006/00187-092-0.2021.15.21.
Full textAbstract:
Природные лечебные ресурсы, лечебно-оздоровительные местности и курорты являются национальным достоянием народов Российской Федерации, предназначены для лечения и отдыха населения и относятся, соответственно, к особо охраняемым объектам и территориям, имеющим свои особенности в использовании и защите. Данная статья посвящена основным историческим этапам становления и развития Центра испытаний и экспертизы природных лечебных ресурсов Федерального государственного бюджетного учреждения «Национальный медицинский исследовательский центр реабилитации и курортологии» Министерства здравоохранения Российской Федерации, который является продолжателем векового опыта работы в сфере курортологии
3
Petrova, N. G., and A. N. Blinov. "History of the Center for Testing and Expertise of Natural Healing Resources." In Арбатские чтения : Выпуск 5, 11–17. Знание-М, 2021. http://dx.doi.org/10.38006/00187-092-0.2021.11.17.
Full textAbstract:
Природные лечебные ресурсы, лечебно-оздоровительные местности и курорты являются национальным достоянием народов Российской Федерации, предназначены для лечения и отдыха населения и относятся, соответственно, к особо охраняемым объектам и территориям, имеющим свои особенности в использовании и защите. Данная статья посвящена основным историческим этапам становления и развития Центра испытаний и экспертизы природных лечебных ресурсов Федерального государственного бюджетного учреждения «Национальный медицинский исследовательский центр реабилитации и курортологии» Министерства здравоохранения Российской Федерации, который является продолжателем векового опыта работы в сфере курортологии.
4
Мельников, В. П., and Р. Ю. Федоров. "На пути к созданию холистического образа криосферы, "Современные исследования трансформации криосферы и вопросы геотехнической безопасности сооружений в Арктике"." In Современные исследования трансформации криосферы и вопросы геотехнической безопасности сооружений в Арктике Под ред. В.П.Мельникова и М.Р. Садуртдинова, 293. Правительство Ямало-Ненецкого автономного округа, 2021. http://dx.doi.org/10.7868/9785604610848079.
Full textAbstract:
Для ХХ века, на протяжении которого складывалась криология, была типичной ситуация разрыва между естественными науками и философией. В начале ХХI столетия бурный рост знаний и нарастающая внутрипредметная дифференциация привели к необходимости формирования холистического образа криосферы Земли. Развитие этого подхода способствует порождению в научной картине мира новых контекстов осмысления роли холода в многообразии природных процессов и явлений. К ним можно отнести такие новые понятия, как криогенные ресурсы, криологическое время, криоразнообразие, криодетерминизм, а также новейшие направления криологии - криотрасологию, криогетеротопию и др.
5
Уиндл, Морган, Хенни Пьецонка, and Владимир Адаев. "УВИДЕТЬ ЛЕС ЗА ДЕРЕВЬЯМИ: ИССЛЕДОВАНИЕ ВЛИЯНИЯ БОРЕАЛЬНОЙ ЭКОЛОГИИ НА СИСТЕМЫ ЖИЗНЕОБЕСПЕЧЕНИЯ ОЛЕНЕВОДОВ И СОБИРАТЕЛЕЙ, "II Международная конференция «Археология Арктики»"." In II Международная конференция «Археология Арктики», 36. ФГУП «Издательство «Наука», 2022. http://dx.doi.org/10.7868/9785604610893011.
Full textAbstract:
Традиция этнографических и этноисторических исследований североевразийских оленеводческих сообществ сложилась давно, что позволило этноархеологам получить более глубокое понимание процессов формирования древних культур охотников-рыболовов и оленеводов Сибири. Однако до недавнего времени сообщества, населявшие таежную зону Западной Сибири, оставались периферийными для этих исследований, несмотря на то, что некоторые группы населения до сих пор занимаются оленеводством на этой территории. В тундре северный олень служит основным ресурсом жизнеобеспечения для кочевого оленеводства, при этом в бореальных условиях олень представляет собой важный ресурс в качестве объекта охоты и, в то же время, в одомашненном виде выполняет функцию основного транспортного средства. Роль оленя в тайге тесно переплетена с другими аспектами кочевого сосуществования людей и животных. Влияние замкнутого лесного ландшафта, в противоположность обширным пространствам тундры, на формирование религиозных систем, использование природных ресурсов, таких как птица и рыба, а также особенности организации оленеводства, остается в значительной степени неизученным. Каково влияние леса на взаимоотношения человека и животных Как выпас оленей влияет на проживание в лесу, сезонность и мобильность Какова роль других видов животных в отношениях человека с оленями и лесом Сохранившиеся практики современных групп охотников-рыболовов-оленеводов могут служить аналогиями для прояснения этих вопросов и предоставить дополнительную информацию о процессах формирования археологических культур в бореальной зоне. В докладе рассматриваются взаимосвязи бореальной экологии и взаимодействия человека и животных в субарктической зоне Западной Сибири, а также проводится сопоставление этнографических и этноархеологических данных из тундрового и таежного контекстов. С учетом богатой ресурсной базы и природных условий формирования архитектуры организации оленеводства и отгонного животноводства мы стремимся продемонстрировать, как сезонность и биоразнообразие бореальных экосистем взаимно формируют культуры охотников-рыболовов и приводят к построению конкретных стратегий выживания. При оценке механизмов жизнеобеспечения в лесной зоне мы можем установить видимые и невидимые следы этих воздействий в археологических материалах, что способствует более глубокому пониманию существования сообществ охотников-рыболовов-оленеводов в прошлом и настоящем.
6
Павлова, Е. Ю., and В. В. Питулько. "ПРИРОДНЫЕ УСЛОВИЯ МИС 2 РАННЕГО ГОЛОЦЕНА КАК ОПРЕДЕЛЯЮЩИЙ ФАКТОР РАССЕЛЕНИЯ ЧЕЛОВЕКА В АРКТИЧЕСКОЙ ЗАПАДНОЙ БЕРИНГИИ, "II Международная конференция «Археология Арктики»"." In II Международная конференция «Археология Арктики», 21. ФГУП «Издательство «Наука», 2022. http://dx.doi.org/10.7868/9785604610893006.
Full textAbstract:
На протяжении плейстоцена арктическая Западная Берингия представляла собой бескрайние низменные равнины, раскинувшиеся вдоль северо-восточной окраины Евразийского континента далеко на север вплоть до 80 с.ш. Начиная с заключительного отрезка ранней фазы МИС 3 эта территория была заселена отдельными людскими группами, несмотря на резкие сокращения численности населения в неблагоприятные периоды (Pitulko et al. 2016; Pavlova, Pitulko, 2020). Длительно существовавшие на протяжении МИС 3 в пределах арктической Западной Берингии обширные пространства тундростепных ландшафтов были благоприятной средой обитания для крупной мегафауны (Nikolskiy et al., 2011) и обладали достаточными ресурсами для первоначального расселения и поддержания человеческой популяции (Питулько, Павлова, 2019; Хоффекер и др., 2020; Pitulko, Pavlova, 2020; Pavlova, Pitulko, 2020). Природно-климатические изменения МИС 2 - раннего голоцена оказали заметное влияние на расселение людей в пределах арктической Западной Берингии (Питулько, Павлова, 2019; Pavlova, Pitulko, 2020). Ландшафтные изменения, вызванные климатическими флуктуациями, приводили к трансформациям в животном мире, провоцируя изменения видового состава и численности популяций животных. Такие изменения в основном пищевом ресурсе человека не могли не сказаться на его существовании, способах выживания, образе жизни и перемещениях в пространстве. Развитие морской послеледниковой трансгрессии, сопровождавшейся сокращением сухопутной площади Западной Берингии, увеличением влажности и активизацией термокарста, вызвало на рубеже голоцена трансформацию тундростепных ландшафтов в биом лесотундры и арктической тундры с одновременным последовательным выпадением из биома мамонтовой степи большинства промысловых видов. Кардинальная ландшафтная перестройка и связанные с ней изменения пищевых ресурсов привели, по всей видимости, к заметным миграционным процессам людского населения и частичной, а в отдельных районах полной, депопуляции в пределах арктической Западной Берингии. В голоцене на территории Западной Берингии важнейшим фактором преобразования ландшафта, существенным для древнего человека, стала деградация многолетней мерзлоты. Формирование после 9000 л.н. современных очертаний суши и морских ресурсов, доступных для использования, привело во второй половине голоцена к появлению морской адаптации людских коллективов. Данное исследование выполнено на основе геологических, палеогеографических и археологических материалов, полученных в ходе полевых работ, проведенных авторами на островах Новосибирского архипелага и Яно-Индигирской низменности.
7
Kontorovitch, I. I. "СНИЖЕНИЕ ДИФФУЗНОЙ НАГРУЗКИ НА ВОДНЫЕ ОБЪЕКТЫ: ИСХОДНЫЕ ТРЕБОВАНИЯ НА РАЗРАБОТКУ ТЕХНОЛОГИЧЕСКОГО ПРОЦЕССА." In НАУЧНО-МЕТОДИЧЕСКОЕ ОБЕСПЕЧЕНИЕ РАЗВИТИЯ МЕЛИОРАТИВНО-ВОДОХОЗЯЙСТВЕННОГО КОМПЛЕКСА, 10. ФГБНУ «ВНИИГиМ им. А.Н. Костякова», 2020. http://dx.doi.org/10.37738/vniigim.2020.41.67.048.
Full textAbstract:
Цель исследований сформулировать совокупность требований к разработке системы утилизации диффузного стока с орошаемых земель, которую предлагается рассматривать как технологический процесс, реализуемый в пределах намеченного интервала времени и обеспечивающий с помощью комплекса технический и техно-природных объектов выполнение в необходимом наборе и комбинации следующих операций: транспортирование, аккумуляция, обработка и использование собственно диффузного стока, а также продуктов его обработки. Методологической основой исследований является системный подход в плане взаимосвязи разрабатываемых исходных требований с компонентами технологического процесса, которые выражаются при помощи категорийно-понятийного инварианта. В процессе исследований определены назначение и цели системы утилизации диффузного стока, представлены основные термины, описывающие данный процесс, а также их определения. В результате системного анализа процесса утилизации диффузного стока с орошаемых земель были установлены исходные требования к созданию системы утилизации диффузного стока, включающие девять компонентов технологического процесса, выраженных посредством следующих научных категорий: персонал, ресурсы, среда, управление, информация, модель, время, продукт.The aim of the research is to formulate a set of requirements for the development of a system for utilizing diffuse runoff from irrigated land, which is proposed to be considered as a technological process implemented within the intended time interval and ensuring, using a complex of technical and techno-natural objects, the necessary set and combination of the following operations: transportation, accumulation, processing and use of diffuse runoff itself, as well as its treatment products. The methodological basis of the research is a systematic approach in terms of the relationship of the developed initial requirements with the components of the technological process, which are expressed using the category-conceptual invariant. In the process of research, the purpose and goals of the diffuse drainage disposal system are determined, the basic terms describing this process are presented, as well as their definitions. As a result of a systematic analysis of the process of utilizing diffuse runoff from irrigated lands, the initial requirements were established for the creation of a system for utilizing diffuse runoff, which includes nine components of the technological process expressed through the following scientific categories: personnel, resources, environment, management, information, model, time, product.
8
Питулько, В. В. "КАК ПОКОРИТЬ МИР: ВЫЗОВЫ ОТКРЫТЫХ ЛАНДШАФТОВ, ВАЖНЕЙШИЕ ТЕХНОЛОГИИ И ИЗОБРЕТЕНИЯ ЖИТЕЛЕЙ МАМОНТОВОЙ СТЕПИ, "II Международная конференция «Археология Арктики»"." In II Международная конференция «Археология Арктики», 27. ФГУП «Издательство «Наука», 2022. http://dx.doi.org/10.7868/9785604610893008.
Full textAbstract:
На основании совокупности полученных к настоящему моменту археологических, антропологических и археогенетических (палеогенетических) данных можно думать, что анатомически современные люди, вероятнее всего, еще прежде их разделения на главные линии - западноевразийскую (европейскую) и восточную (азиатскую) оказались способны расселиться на пространствах Северной Евразии, включая ее арктические пределы, уже около 50 000 л.н. На это указывают, в частности, археологические свидетельства (находки близ Сопочной Карги на западном Таймыре и из стоянки Бунге-Толль-1885 на р. Яне в Восточной Сибири), антропологические остатки и геном из Усть-Ишима, и геном Янских людей (древнего палеосибирского населения), сформировавшийся ранее 40 000 л.н., вскоре после появления западной и восточной линий генома анатомически современных людей, населявших Евразию. Их раннее появление в арктических широтах было бы трудно объяснить в рамках прежней модели «исхода», в геохронологическом смысле следующим за извержением вулкана Тоба. Новые данные, появляющиеся в результате расширения инструментария исследований (а не только механического увеличения их числа), дают основания оценивать время появления анатомически современных людей вне Африканского континента ранее 85 000 л.н., а возможно, и ранее, причем эти люди уже обладали гибкой культурой и технологиями, позволявшими успешно обживать новые экологические ниши. Совершенствование этих навыков позволило им, в конце концов, завоевать весь мир, часть которого была к тому времени населена представителями ранних форм рода Homo. Так или иначе, ранние не-африканские Homo sapiens ранее 85 000 л.н. находились на Аравийском полуострове и начали осваивать его окрестность. Далее их путь теряется во мраке времен, однако ясно, что в течение следующих 25-30 тысяч лет была освоена значительная часть континента. Необходимо подчеркнуть, что это были очень редко распределенные в пространстве, микроскопические по численности группы. Вызовами на этом долгом пути были климатические условия и ландшафты, населенные растительными и животными видами, весьма далекими от комфортных, нивелированных по сезонам условий прародины. Продвижение в новые климатические и природные зоны требовало совершенствования уже имеющихся навыков и создания новых технологий производства, как правило, образующих сложную структуру. Было необходимо развивать стратегию и тактику жизнеобеспечения (охоты, домостроительства, освоения и использования пространства), т.е. ключевых технологий, или технологий жизни, имеющих решающее значение для выживания, и изобретений/ придумок («lifehacks»), с помощью которых можно было бы решать важные проблемы наиболее эффективным путем. Немногое можно сказать о возможностях ранних групп населения, достигших Арктики около 50 000 л.н., однако понятно, что они владели практически всеми необходимыми знаниями и умениями, позволявшими им комфортно существовать в условиях мамонтовой степи. Этот своеобразный биом сложился на севере Евразии около 50 000 л.н. и существовал до рубежа голоцена. Несмотря на ряд общих черт, он не был униформным ни в пространстве, ни во времени. Основной характеристикой его ландшафтов является их открытость - это холодная степь, открытая на все четыре стороны света, где отсутствуют деревья (или почти отсутствуют, произрастая в долинах, и далеко не повсеместно). Отсутствие дерева не катастрофа, но большое неудобство - это важный ресурс (материал для орудий и изделий, домостроительства, топлива). Его отсутствие трудно обойти, особенно в плане изготовления элементов комплекса охотничьего вооружения (древков). Единственным выходом было создание особой технологии производства длинных стержней из бивня мамонта, в результате чего имелась возможность изготавливать полноразмерные копья (подобные известным в Сунгире, на Яне и на Берелехе), и добывать мамонтов и других животных. В результате возник своебразный «цикл мамонта» - нужно добыть мамонта для того, чтобы его добыть снова. Эта технология потребовала развития стратегии и тактики охоты (которая никогда не была массовой и осуществлялась со строгим выбором цели), выработки технологии предварительной подготовки материала (бивней), технологии расщепления бивней, получения заготовок и обработки острий. Представление о полном цикле производства дают материалы комплекса Янских стоянок, известные из Янского «кладбища», участка «Б» (Яна-В) и пункта Северного (Яна-NP). Из Янского комлекса стоянок происходит крупнейшая в мире коллекция игл с ушком (N = 192). Костяные иглы с ушком и шилья составляют набор швейных инструментов, использовавшихся человеком каменного века повсеместно, однако в сравнении с прочими изделиями из кости, иглы на протяжении многих лет оставались недооцененным элементом культуры палеолита. Иглы с ушком появляются в интервале 50 000-40 000 л.н., первоначально в Сибири, в связи с особенностями температурного режима этих территорий: это область постоянно существующих отрицательных среднегодовых температур, в условиях которых существование человека невозможно без сложной многослойной одежды, и их присутствие свидетельствуют о наличии развитой формы швейного производства. Их появление связано с расселением в Северной Евразии анатомически современных людей, и в этом смысле иглы с ушком, как было неоднократно отмечено ранее, являются надежным культурно-историческим маркером. Данная инновация является, возможно, самым важным изобретением верхнего палеолита (критической технологией или придумкой, «lifehack»), поскольку позволяет получить все необходимое для жизнедеятельности в условиях климата, близкого к современному арктическому - одежду, обувь, жилище. Столь же значимой была технология производства длинных стержней из бивней мамонтов и умение добывать этих животных по необходимости. Наконец, определенные навыки управления популяцией (способность регулировать процесс воспроизводства населения, предотвращая кровосмешение) также можно рассматривать как ключевые знания, определяющие взаимоотношения внутри людских группировок, важные для их выживания. Обладание этими элементами системы жизнеобеспечения позволило человеку заселить арктические территории.
Conference papers on the topic "Природні ресури"
1
Гатауллина, С. Ю. "THE ROLE OF DIGITAL TECHNOLOGIES IN THE DEVELOPMENT OF INFORMATION SPACE OF TOURISM MANAGEMENT IN NATURAL AREAS." In Геосистемы Северо-Восточной Азии. Crossref, 2021. http://dx.doi.org/10.35735/tig.2021.79.42.027.
Full textAbstract:
Природные ресурсы являются важным компонентом окружающей среды и обладают значительным потенциалом влияния на социально-экономическое развитие региона. Активное вовлечение природных территорий в хозяйственную деятельность является трендом современной экономики и должно осуществляться с учетом мер эффективного ресурсопользования и обеспечения сохранности природных ресурсов. Во многом это может обеспечиваться внедрением механизма мониторинга освоения и состояния природных территорий. В статье рассмотрена возможность применения цифровых технологий управления туризмом на природных территориях. Natural resources are an important component of the environment and have significant potential to influence the socio-economic development of the region. The active involvement of natural areas in economic activity is a trend in the modern economy and should be carried out taking into account measures for effective resource use and ensuring the safety of natural resources. This can be largely ensured by the introduction of a mechanism for monitoring the development and state of natural areas. The article discusses the possibility of using digital technologies for tourism management in natural areas.
2
Саидова, Липа Исаевна, Милана Мансуровна Какаева, and Индира Абумуслимовна Яндаева. "ПРИРОДНЫЕ ТУРИСТСКИЕ РЕСУРСЫ ЧЕЧЕНСКОЙ РЕСПУБЛИКИ." In Актуальные вопросы гуманитарных и общественных наук. Санкт-Петербург: Ассоциация содействия изучению и популяризации истории и социально-гуманитарных наук «Научно-исследовательский центр «Пересвет»; «Фора-принт», 2020. http://dx.doi.org/10.46987/0126122020_150.
Full text
3
Narbut, N. A. "ПРОБЛЕМЫ ФОРМИРОВАНИЯ УСТОЙЧИВОГО РАЗВИТИЯ ГОРОДСКИХ ТЕРРИТОРИЙ (ЭКОЛОГИЧЕСКИЙ АСПЕКТ)." In Geosistemy vostochnyh raionov Rossii: osobennosti ih struktur i prostranstvennogo razvitiia. ИП Мироманова Ирина Витальевна, 2019. http://dx.doi.org/10.35735/tig.2019.66.15.007.
Full textAbstract:
В последние десятилетия в мире наблюдается беспрецедентный рост городов, который приводит к возникновению серьезных проблем, указывающих на то, что большинство городов мира развиваются неустойчиво. Экологические проблемы городов можно разделить на три группы: проблемы, связанные с территориальной организацией (территориальное планирование), состоянием природной среды и изменением развития природных процессов. Деление это условное, однако, поскольку территориальное планирование оказывает влияние и на состояние природной среды, и на последствия развития природных процессов, оно рассматривается как ключевое звено формирования устойчивого развития. В работе, исходя из важнейшего критерия устойчивого развития в мире достижение стратегического баланса между деятельностью человека и поддержанием воспроизводящих возможностей биосферы, выявлены основные проблемы современного планирования городской территории. Первая: в градостроительных документах городская и пригородная территория не рассматривается как единая система. Показано, что в пределах городской черты крупного города невозможно сбалансировать экологостабилизирующие и хозяйственные функции земель. Первичной территориальной основой, на которой можно обеспечить экологическое равновесие является город и его пригород. Вторая: не учитывается стадия урбанизации территории, которую определяет показатель освоенности региона. Находясь на первой стадии дифференциальной урбанизации, территория Дальнего Востока имеет в своем развитии ряд особенностей, одна из которых поляризованность территориальной структуры хозяйства. Как следствие наличие неосвоенных зон, обладающих ценнейшим, не учитываемым свойством высокой долей сохранности естественной природы, что позволяет рассматривать их как ресурс для усиления экологической составляющей в формировании устойчивого развития. Третья: зонирование территории происходит по типам пользования, при этом земли экологического назначения не выявляются. Четвертая: целевые программы по улучшению экологического состояния городов РФ унифицированы. В них не акцентируются региональные проблемы, не выявляются земли, перспективные для экологического использования, что могло стать основанием для начала работ по экологическому планированию. In recent decades, the world has seen an unprecedented growth of cities, which leads to the emergence of serious problems indicating that most cities in the world are developing unsustainably. The environmental problems of the cities can be divided into three groups: the problems related to spatial organization (landuse planning), the state of the natural environment and changes in the development of natural processes. This division is conditional, however, since landuse planning influences the state of the natural environment and the consequences of the development of natural processes, it is considered as a key element in the formation of sustainable development. In the paper, based on the most important criterion of sustainable development in the world the achievement of a strategic balance between human activity and the maintenance of the reproducing capabilities of the biosphere, the main problems of modern planning of an urban area are identified there are several of them. The first problem is that in the urban planning documents, the urban and suburban areas are not considered as a single system. It is shown that within the city limits of a large industrial city it is impossible to balance the economic and environmental stabilizing functions of land. The primary territorial basis, on which it is possible to ensure ecological balance, is the city and its suburbs. The second problem: the stage of urbanization of the territory, which is determined by the indicator of development of the region, is not taken into account. Being in the first stage of differential urbanization, the territory of the Far East has in its development a number of features one of which is the polarization of the territorial structure of the economy. This leads to the emergence of undeveloped zones that have the most valuable, not taken into account property a high proportion of natural preservation, which allows us to consider them as a resource for strengthening the environmental component in shaping sustainable development. The third problem: zoning of the territory takes place according to the types of use, while ecological lands are not detected. The fourth problem: targeted programs to improve the ecological status of the Russian cities are unified. They do not emphasize regional problems and do not identify land that is promising for environmental use, which could be the basis for starting work on environmental planning.
4
Narbut, N. A. "ПРОБЛЕМЫ ФОРМИРОВАНИЯ УСТОЙЧИВОГО РАЗВИТИЯ ГОРОДСКИХ ТЕРРИТОРИЙ (ЭКОЛОГИЧЕСКИЙ АСПЕКТ)." In Geosistemy vostochnyh raionov Rossii: osobennosti ih struktur i prostranstvennogo razvitiia. ИП Мироманова Ирина Витальевна, 2019. http://dx.doi.org/10.33833/tig.2019.66.15.007.
Full textAbstract:
В последние десятилетия в мире наблюдается беспрецедентный рост городов, который приводит к возникновению серьезных проблем, указывающих на то, что большинство городов мира развиваются неустойчиво. Экологические проблемы городов можно разделить на три группы: проблемы, связанные с территориальной организацией (территориальное планирование), состоянием природной среды и изменением развития природных процессов. Деление это условное, однако, поскольку территориальное планирование оказывает влияние и на состояние природной среды, и на последствия развития природных процессов, оно рассматривается как ключевое звено формирования устойчивого развития. В работе, исходя из важнейшего критерия устойчивого развития в мире достижение стратегического баланса между деятельностью человека и поддержанием воспроизводящих возможностей биосферы, выявлены основные проблемы современного планирования городской территории. Первая: в градостроительных документах городская и пригородная территория не рассматривается как единая система. Показано, что в пределах городской черты крупного города невозможно сбалансировать экологостабилизирующие и хозяйственные функции земель. Первичной территориальной основой, на которой можно обеспечить экологическое равновесие является город и его пригород. Вторая: не учитывается стадия урбанизации территории, которую определяет показатель освоенности региона. Находясь на первой стадии дифференциальной урбанизации, территория Дальнего Востока имеет в своем развитии ряд особенностей, одна из которых поляризованность территориальной структуры хозяйства. Как следствие наличие неосвоенных зон, обладающих ценнейшим, не учитываемым свойством высокой долей сохранности естественной природы, что позволяет рассматривать их как ресурс для усиления экологической составляющей в формировании устойчивого развития. Третья: зонирование территории происходит по типам пользования, при этом земли экологического назначения не выявляются. Четвертая: целевые программы по улучшению экологического состояния городов РФ унифицированы. В них не акцентируются региональные проблемы, не выявляются земли, перспективные для экологического использования, что могло стать основанием для начала работ по экологическому планированию. In recent decades, the world has seen an unprecedented growth of cities, which leads to the emergence of serious problems indicating that most cities in the world are developing unsustainably. The environmental problems of the cities can be divided into three groups: the problems related to spatial organization (landuse planning), the state of the natural environment and changes in the development of natural processes. This division is conditional, however, since landuse planning influences the state of the natural environment and the consequences of the development of natural processes, it is considered as a key element in the formation of sustainable development. In the paper, based on the most important criterion of sustainable development in the world the achievement of a strategic balance between human activity and the maintenance of the reproducing capabilities of the biosphere, the main problems of modern planning of an urban area are identified there are several of them. The first problem is that in the urban planning documents, the urban and suburban areas are not considered as a single system. It is shown that within the city limits of a large industrial city it is impossible to balance the economic and environmental stabilizing functions of land. The primary territorial basis, on which it is possible to ensure ecological balance, is the city and its suburbs. The second problem: the stage of urbanization of the territory, which is determined by the indicator of development of the region, is not taken into account. Being in the first stage of differential urbanization, the territory of the Far East has in its development a number of features one of which is the polarization of the territorial structure of the economy. This leads to the emergence of undeveloped zones that have the most valuable, not taken into account property a high proportion of natural preservation, which allows us to consider them as a resource for strengthening the environmental component in shaping sustainable development. The third problem: zoning of the territory takes place according to the types of use, while ecological lands are not detected. The fourth problem: targeted programs to improve the ecological status of the Russian cities are unified. They do not emphasize regional problems and do not identify land that is promising for environmental use, which could be the basis for starting work on environmental planning.
5
Донская, Алена Евгеньевна, Екатерина Владимировна Китаева, and Людмила Константиновна Радченко. "Картографический метод исследования факторов, влияющих на развитие цифровой экономики региона." In Сборник материалов IV Национальной научно-практической конференции "Регулирование земельно-имущественных отношений в России: правовое и геопространственное обеспечение, оценка недвижимости, экология, технологические решения". Часть 1. СГУГиТ, 2021. http://dx.doi.org/10.33764/2687-041x-2021-1-275-282.
Full textAbstract:
Новосибирская область – это мощный научно-образовательный, инновационный, институциональный, инфраструктурный и культурный регион. Учитывая стратегию социально-экономического развития Новосибирской области, и использования картографического метода исследования, в статье затронут вопрос о факторах, влияющих на развитие цифровой экономики региона, которые будут использованы при создании познавательной модели Новосибирской области. Факторы охватывают все природные и неприродные ресурсы, которые представлены в регионе. Отдельное внимание уделено гидроресурсам, а конкретно изучено экономическое значение реки Обь для региона. Выявлены неиспользуемые ресурсы, которые с точки зрения инвестирования интересны для планирования и развития региона.
6
Ефимов, С. Е., and А. Р. Александров. "РЕЗУЛЬТАТЫ ПРИМЕНЕНИЯ ПРИРОДНЫХ СОРБЕНТОВ В КАЧЕСТВЕ ФИЛЬТРУЮЩЕЙ ЗАГРУЗКИ ДЛЯ ОЧИСТКИ ПИТЬЕВОЙ ВОДЫ." In Геология и минерально-сырьевые ресурсы Северо-Востока России. Якутск: Северо-Восточный федеральный университет имени М.К. Аммосова, 2021. http://dx.doi.org/10.52994/9785751331399_2021_99.
Full text
7
Кузин-Лосев, В. И. "РИТМ И СЕМАНТИКА ОРНАМЕНТАЛЬНЫХ МОТИВОВ В АРХАИЧЕСКОМ ИСКУССТВЕ. ВОПРОСЫ МЕТОДОЛОГИИ." In Знаки и образы в искусстве каменного века. Международная конференция. Тезисы докладов [Электронный ресурс]. Crossref, 2019. http://dx.doi.org/10.25681/iaras.2019.978-5-94375-308-4.67-68.
Full textAbstract:
Со времён Соссюра идет традиция расценивать язык как обладающий двумя ключевыми свойствами: моделирующим началом (функция парадигматики), при котором язык несет в себе модель мира , и способностью передавать информацию и доносить высказывание (функция коммуникации). Специфика орнамента наличие только тождественных элементов в изобразительном тексте приводит к потерям в возможности передачи сообщения на содержательном уровне, но одновременно с этим орнамент приобретает одно очень ценное для культуры качество: моделирующую способность. Ритм в языке превращает некий набор элементов в текст со структурированным началом. Организация элементов при помощи структурного принципа с помощью ритмики есть проявление простейшего смыслообразующего начала, помощью которого возможно построение культурных текстов . Благодаря орнаменту, можно сказать, видна чистота семантики структуры. Как раз такие простейшие виды знаков, как ряды вдавлений, ряды насечек, со всей наглядностью демонстрируют ритмику. С древнейших времен ритм активно использовался человеком для организации вокруг себя пространства культуры . Привнесение ритма в мир природы сопровождалось вводом новой категории элементов и форм в традиционную систему культуры . Обращаясь к культурам древности, можно констатировать, что востребованность в декоре геометрического орнамента призвана была осуществлять моделирующую функцию по переводу в новую кодовую систему мира культуры значений, ранее к нему не принадлежавших. В таком обращении к ритму очень много от ритуала. Как и ритуал, изображение благодаря ритмике вносит порядок в окружающий человека мир. Изобразительность вырастает из сакрального пространства ритуала и первоначально приурочена к нему, но постепенно она сама становится способной усиливать место , превращаясь в конституционную единицу культуры. Нанесение рисунков становится одним из действий сакрального акта, и оно окультуривает пространство. Выявляется своеобразная системная стратегия группирования знаков и содержательных смыслов мифологическим типом сознания. В изобразительной кодовой системе обращение к элементарному разведению изображений по типам (фигуративные/ геометрические) позволяло реализоваться значениям самого общего вида в системе мир иной / мир этот и достичь первичной классификации. Область культуры оказывалась связанной с геометрическим орнаментом, симметрией, а к области не-культуры в большей мере относились фигуративные формы, хаотичные линии и т.п. Мир культуры прежде всего мир порядка, воплощенного в упорядоченных структурах. При осмыслении универсума мифологическое сознание оперировало двумя видами изобразительных знаков, каждый из которых доносил до потребителя информацию о двух ключевых значениях универсума, которые традиционно определяются как космос / хаос , а в структурной антропологии культура / природа . Так, одни знаки оказываются связанными с областью человеческого мира, другие с культовой практикой. Те же пещерные изображения, петроглифы находятся в местах, отдаленных от людей, где редко бывал человек, или в гротах, в тёмных местах, невидимых для солнечных лучей. Получалось, что невидимый, другой мир оказывается наполненным живыми образами: изображениями зверей, человеческих фигур, предметов из мира людей, тогда как мир людей представлял собой пространство господства геометрических элементов.
8
Гатауллина, С. Ю. "PROBLEMS OF RATIONAL ENVIRONMENTAL USE IN ECOLOGICAL TOURISM." In Геосистемы Северо-Восточной Азии. Crossref, 2021. http://dx.doi.org/10.35735/tig.2021.75.22.026.
Full textAbstract:
Экологический туризм входит в число приоритетных направлений стратегии развития туризма в Приморском крае. Однако отсутствие механизма мониторинга посещения туристами природных территорий приводит к снижению привлекательности экологического туризма и утрате природного ресурса. Ecological tourism is one of the priority directions of the tourism development strategy in the Primorsky Krai. However, the lack of a mechanism for monitoring tourists visiting natural areas leads to a decrease in the attractiveness of ecological tourism and the loss of a natural resource.
9
Бондарева, Светлана Александровна, and Евгения Ивановна Баранова. "Актуальность разработки и применения экологического паспорта для общественных зданий и сооружений." In Сборник материалов IV Национальной научно-практической конференции "Регулирование земельно-имущественных отношений в России: правовое и геопространственное обеспечение, оценка недвижимости, экология, технологические решения". Часть 1. СГУГиТ, 2021. http://dx.doi.org/10.33764/2687-041x-2021-1-158-162.
Full textAbstract:
В статье обосновывается актуальность разработки и применения экологического паспорта для таких объектов недвижимости как общественные здания и сооружения, так как при осуществлении своей деятельности данные объекты недвижимости не только используют природные ресурсы, но и оказывают негативное влияние на состояние окружающей среды. Рассмотрены цели разработки экопаспорта для общественных зданий и сооружений и его значимость в настоящее время. Предложена структура разработанного экологического паспорта, которая может быть индивидуальной для каждого конкретного объекта. Экологический паспорт, разработанный для общественных зданий и сооружений, состоит из шести разделов, включающих в себя основные сведения об объекте, а также эколого-производственные показатели. Рассмотрена практическая значимость экологического паспорта для общественных зданий и сооружений.
10
Потапов, В. П., А. В. Юрченко, and Ю. И. Шокин. "ЦИФРОВЫЕ ДВОЙНИКИ КАК ТЕХНОЛОГИЯ СОЗДАНИЯ НОВОГО ПОКОЛЕНИЯ СИСТЕМ ЭКОЛОГИЧЕСКОГО МОНИТОРИНГА ГОРНОПРОМЫШЛЕННЫХ КОМПЛЕКСОВ." In XVII Российская конференция “Распределенные информационно-вычислительные ресурсы: Цифровые двойники и большие данные”. Crossref, 2019. http://dx.doi.org/10.25743/ict.2019.18.40.001.
Full textAbstract:
В работе рассматривается новый подход к созданию цифровых платформ для систем горнопромышленного мониторинга, основанный на применении технологии цифровых двойников. Указывается на тот факт, что современные мониторинговые системы используют все более разнообразныне типы пространственных данных, для которых необходимо менять саму методологию сбора, обработки, хранения и анализа информации, которая распределена по различным источникам, что особенно характерно для крупных природно-технических, например, горнопромышленных комплексов. Такие системы имеют значительную протяженность, а производственные процессы воздействия на горный массив отличаются сложностью и разнообразием. В связи с резким возрастанием информационных потоков, требующих новых технологий их цифровой обработки, наиболее общим подходом следует признать применение концепции больших данных, связанных с ними методов анализа на основе искусственного интеллекта и математического моделирования. Для их применения требуется достаточно общая методология, которая позволила бы на единой платформе вести разработку систем горнопромышленного мониторинга, учитывая специфику всех его компонент. Предлагаемая в работе концепция на основе технологии цифровых двойников позволит решать поставленные задачи. Приводятся примеры реализации предложенной технологии применительно к системе экологического мониторинга предприятий горнопромышленного комплекса.
Reports on the topic "Природні ресури"
1
Кудь, А. А. Комплексна класифікація віртуальних активів. KRPOCH, 2021. http://dx.doi.org/10.26697/preprint.kud.a.1.2021.
Full textAbstract:
Вступ: Однією з проблем сучасних законодавців у різних країнах є те, що вони намагаються регулювати об’єкт, не розібравшись у природі його походження, що, логічно, тягне й безліч помилок щодо його визначення в правовому полі. Відсутність уніфікованих визначень і чіткої класифікації віртуальних активів як інструментів для реалізації способів фінансового й управлінського обліку майна за їх фундаментальними, характерними ознаками робить практично неможливим визначення важливих для правового регулювання характеристик віртуальних активів, а отже, і їх закріплення в нормах права та встановлення належного правового режиму. Статтю присвячено вирішенню актуального та міждисциплінарного науково-прикладного завдання розроблення комплексної багаторівневої класифікації віртуальних активів. На відміну від нечисленних наявних класифікацій, які сконцентровані на фрагментах феномену віртуального активу та вибіркових способах його застосування, у статті запропоновано всеосяжне бачення співвіднесення усіх відомих видів віртуальних активів, що дозволяє говорити про комплексність класифікації, поданої у цій статті. Мета дослідження: Розробити та обґрунтувати комплексну багаторівневу класифікацію усіх відомих видів віртуальних активів, що дозволяє вирішити міждисциплінарне науково-прикладне завдання систематизації віртуальних активів для подальшого вироблення єдиного підходу до регулювання відносин, об’єктами яких виступають віртуальні активи різних видів. Матеріали та методи: Для дослідження природи віртуальних активів і розроблення комплексної класифікації було використано комплекс методів наукового дослідження: аналіз, зокрема аналіз причинно-наслідкових зв’язків, синтез, порівняльний метод, метод узагальнення, систематизації й інтерпретації результатів та індукція. Результати: Окреслено триєдину природу віртуальних активів: технологічну, економіко-правову й інформаційно-прикладну. Ця класифікація віртуальних активів дозволить визначити перспективні інструменти для цілей обліку майна та прав. На відміну від інших відомих підходів до розрізнення віртуальних активів, у яких раніше необґрунтовану «першість» посідали криптоактиви (або криптовалюти), автор уперше виокремлює групу токенізованих активів. Саме ця група, завдяки наявності прямого зв’язку з майном, дозволяє вести облік, а також здійснювати переоблік майна та прав у сучасних цифрових системах обліку – децентралізованих інформаційних платформах на базі технології розподіленого реєстру (блокчейн), тоді як за допомогою криптоактивів, через відсутність прямого зв’язку з майном, неможливо вести цей облік. Автор серед віртуальних активів виокремлює цифровий актив й аналізує сутнісно-смислові особливості поняття «цифровий актив». В основу цифрового активу покладено унікальний інформаційний ресурс як первинний актив і властивість похідності від реального активу, що радикально відрізняє цифровий актив від інших видів віртуальних активів. Усе це дозволяє його розглядати як ефективний інструмент для реалізації способів фінансового й управлінського обліку майна. Отже, власники цифрового активу можуть здійснювати у новий спосіб облік своїх майнових і особистих немайнових прав. Ґрунтуючись на властивостях цифрового активу, автор виокремлює інші види віртуальних активів: поліактив і моноактив, із відповідними прикладами. Наводить характеристику їх властивостей і структурованих елементів, співвідносячи їх із характеристиками цифрового активу, а також пропонуючи чіткі та добре відомі фінансово-правові аналогії із реалізації взаємних зобов’язань між сторонами у традиційному правочині. У статті вперше запропоновано систематизацію семи властивостей і параметрів токенізованого активу та, як наслідок, опис властивостей трьох різновидів токенізованого активу: моноактиву, поліактиву та цифрового активу. Це дозволило подати різновиди віртуальних активів у вигляді трирівневої класифікації, в основі якої знаходиться комплексність природи віртуальних активів. У авторській класифікації виокремлено сім різновидів віртуальних активів і наведено їхню характеристику. Висновки: Загалом запропонований підхід до класифікації дозволяє дати наукову відповідь на питання про те, на якій підставі співвіднести між собою безліч відомих видів віртуальних активів і як віднести до них правовий режим держави. Ці розробки будуть корисні для законодавця практично будь-якої держави, державних органів фінансового, податкового та банківського контролю, а також для приватних компаній під час постановки на баланс та обліку віртуальних активів у своїй господарській діяльності.
2
Кудь, А. А. Комплексная классификация виртуальных активов. KRPOCH, 2021. http://dx.doi.org/10.26697/preprint.kud.a.2.2021.
Full textAbstract:
Введение: Одной из проблем современных законодателей в разных странах является то, что они пытаются регулировать объект, не разобравшись в природе его происхождения, что, логически, влечет и множество ошибок относительно его определения в правовом поле. Отсутствие унифицированных определений и четкой классификации виртуальных активов как инструментов для реализации способов финансового и управленческого учета имущества по их фундаментальным, отличительным признакам делает практически невозможным определение важных для правового регулирования характеристик виртуальных активов, а следовательно, и их закрепление в нормах права и установление надлежащего правового режима. Статья посвящена решению актуальной и междисциплинарной научно-прикладной задачи разработки комплексной многоуровневой классификации виртуальных активов. В отличие от немногочисленных имеющихся классификаций, которые сконцентрированы на фрагментах феномена виртуального актива и выборочных способах его применения, в статье предложено всеохватывающее видение соотнесения всех известных видов виртуальных активов, что позволяет говорить о комплексности классификации, представленной в данной статье. Цель исследования: Разработать и обосновать комплексную многоуровневую классификацию всех известных видов виртуальных активов, что позволяет решить междисциплинарную научно-прикладную задачу систематизации виртуальных активов для дальнейшей выработки единого подхода к регулированию отношений, объектами которых выступают виртуальные активы различных видов. Материалы и методы: Для исследования природы виртуальных активов и разработки комплексной классификации был использован комплекс методов научного исследования: анализ, в том числе анализ причинно-следственных связей, синтез, сравнительный метод, метод обобщения, систематизации и интерпретации результатов и индукция. Результаты: Обозначена триединая природа виртуальных активов: технологическая, экономико-правовая и информационно-прикладная. Данная классификация виртуальных активов определяет перспективные инструменты для целей учета имущества и прав. В отличие от иных известных подходов к различению виртуальных активов, в которых ранее необоснованное «первенство» занимали криптоактивы (или криптовалюты), автор впервые выделяет группу токенизированных активов. Именно данная группа, в силу наличия прямой связи с имуществом, позволяет вести учет, а также осуществлять переучет имущества и прав в современных цифровых системах учета – децентрализованных информационных платформах на базе технологии распределенного реестра (блокчейн), тогда как посредством криптоактивов, в силу отсутствия прямой связи с имуществом, невозможно вести данный учет. Автор среди виртуальных активов выделяет цифровой актив и анализирует сущностно-смысловые особенности понятия «цифровой актив». В основе цифрового актива лежит уникальный информационный ресурс как исходный актив и свойство производности от реального актива, что радикально отличает цифровой актив от других видов виртуальных активов. Все это позволяет его рассматривать как эффективный инструмент для реализации способов финансового и управленческого учета имущества. Таким образом, собственники цифрового актива могут осуществлять учет новым способом своих имущественных и личных неимущественных прав. Базируясь на свойствах цифрового актива, автор выделяет иные виды виртуальных активов: полиактив и моноактив, с соответствующими примерами. Приводит характеристику их свойств и структурных элементов, соотнося их с характеристиками цифрового актива, а также предлагая четкие и хорошо известные финансово-правовые аналогии по реализации взаимных обязательств между сторонами в традиционной сделке. В статье впервые предложено систематизацию семи свойств и параметров токенизированного актива и, как следствие, описание свойств трех разновидностей токенизированного актива: моноактива, полиактива и цифрового актива. Это позволило представить разновидности виртуальных активов в виде трехуровневой классификации, в основе которой лежит комплексность природы виртуальных активов. В авторской классификации выделены семь разновидностей виртуальных активов и дана их характеристика. Выводы: В целом предложенный подход к классификации позволяет дать научный ответ на вопрос о том, на каком основании соотнести между собой множество известных видов виртуальных активов и как отнести к ним правовой режим государства. Данные разработки будут полезны для законодателя практически любой страны, государственных органов финансового, налогового и банковского контроля, а также для частных компаний при постановке на баланс и учете виртуальных активов в своей хозяйственной деятельности.