To see the other types of publications on this topic, follow the link: Призначення лікування.
Journal articles on the topic 'Призначення лікування'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Призначення лікування.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Косовєров, Є. О., В. С. Степанова та А. І. Новікова. "Досвід застосування галоаерозольтерапії в реабілітації хворих на бронхіальну астму". Pain medicine 3, № 2/1 (2018): 41. http://dx.doi.org/10.31636/pmjua.t1.27038.
Full textAbstract:
Актуальність. Методи медикаментозної терапії захворювань органів дихання чітко регламентовані міжнародними і національними протоколами. Проте розробка нових та оптимізація вже відомих методів реабілітації із застосуванням немедикаментозних методів дуже актуальна, особливо для пацієнтів з алергічними захворюваннями.
 Мета дослідження: обґрунтування доцільності призначення галоаерозольтерапії (ГАТ) хворим на бронхіальну астму (БА).
 Матеріали та методи дослідження. В основу роботи покладено аналіз клінічних спостережень за 46 пацієнтами віком від 14 до 50 років із БА, що проходили курс ГАТ. Курс складався з 15–20 щоденних сеансів тривалістю 20–60 хв. Нами було проаналізовано результати 46 тестів контролю над астмою (ACQ-5). Тестування проводили дворазово, перед лікуванням та через рік після завершення лікування.
 Результати дослідження та їх обговорення. Середній результат тесту ACQ-5 складав на початку лікування 1,36 ± 0,11 балів, наприкінці лікування – 0,96 ± 0,06 балів (р < 0,001). Дослідження показало значну ефективність застосування ГАТ у 75 % випадків у вигляді повного контролю над астмою (0,62 ± 0,04 балів). У 21 % хворих отримано задовільну ефективність перебігу захворювання (0,83 ± 0,07 балів). Близько 3 % (1,26 ± 0,1 балів) пацієнтів мали несуттєвий ефект. Впровадження методу галоаерозольтерапії є актуальним для реабілітації в амбулаторних умовах, особливо для пацієнтів, які не мають можливості отримати санаторнокурортне лікування.
 Висновки. Застосування опанованих на базі поліклініки реабілітаційних комплексів з ГАТ при лікуванні пацієнтів із БА та алергічними захворюваннями оптимізує методологію надання медичної допомоги хворим вказаної нозологічної групи.
 Перспективи подальших досліджень. Планується проведення досліджень, спрямованих на вивчення можливостей для диференційованого призначення методу, з урахуванням ступеня тяжкості захворювання та коморбідної патології.
2
Bakaliuk, T. H., N. R. Makarchuk та H. O. Stelmakh. "ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ВТРУЧАНЬ ПРИ ДІАБЕТИЧНІЙ ПОЛІНЕЙРОПАТІЇ В УМОВАХ СТАЦІОНАРНОГО ЛІКУВАННЯ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (12 лютого 2021): 30–35. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i4.11754.
Full textAbstract:
РЕЗЮМЕ. У пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу та діабетичною полінейропатією додавання до основних схем лікування в стаціонарі дозованої лікувальної ходьби та поляризуючого світла відновлює всі види чутливості та покращує якість життя.
 Мета – дослідити вплив комплексного лікування на відновлення чутливості у хворих з діабетичною полінейропатією шляхом включення до стандартних медикаментозних схем лікування дозованої лікувальної ходьби та поляризуючого світла.
 Матеріал і методи. Обстежено 95 пацієнтів з цукровим діабетом 2-го типу та діабетичною полінейропатією. Пацієнтів було поділено на три групи: І група отримувала протокольне лікування, ІІ група додатково до протокольного лікування отримувала процедури з використанням поляризуючого світла, в ІІІ групі до стандартного лікування додатково включали дозовану лікувальну ходьбу та поляризуюче світло. Оцінку неврологічного статусу проводили шляхом визначення поверхневих (тактильної, больової, температурної) та глибокої (вібраційної) видів чутливості.
 Результати. У всіх групах виявлена позитивна динаміка змін (відновлення) чутливості. В 1-й групі найбільше відновилася больова чутливість, у 2-й – температурна, больова та тактильна. Найкращий ефект від лікування виявлено у 3-й групі, де достовірно відновилися всі види чутливості. Порівняння результатів лікування між групами виявило вірогідно кращі результати щодо відновлення вібраційної чутливості у пацієнтів, які отримували процедури поляризуючим світлом та дозовану лікувальну ходьбу (на тредмілі) у комплексному лікуванні діабетичної полінейропатії.
 Висновки. Додаткове призначення хворим із діабетичною полінейропатією до стандартної терапії дозованої лікувальної ходи та поляризуючого світла вірогідно ефективніше впливає на відновлення тактильної, больової, температурної та вібраційної чутливості, порівняно з іншими лікувальними комплексами. Такий підхід до призначення реабілітаційних втручань у пацієнтів з діабетичною полінейропатією в стаціонарних умовах може бути запропонований для використання на різних етапах реабілітації.
3
Vinnyck, Yu O., та R. O. Zelenskyi. "Сучасні методики лікування нирково-клітинного раку". EMERGENCY MEDICINE, № 8.63 (1 листопада 2014): 21–26. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.8.63.2014.84189.
Full textAbstract:
Проведено аналіз літературних даних щодо факторів прогнозу й методів лікування у хворих на нирково-клітинний рак, висвітлено доцільність прогнозування розвитку рецидивів та призначення лікування хворим на рак нирки. У публікаціях за останні десять років все більше уваги приділяється способам хірургічного лікування раку нирки. Прогресивний розвиток методів інтервенційної радіології відкриває нові можливості лікування такої групи хворих і дозволяє оптимізувати оперативне лікування.
4
Volyanska, L. A. "Гострий риносинусит у дітей у практиці лікаря загальної практики та раціональна антибіотикотерапія при його бактеріальній природі". CHILD`S HEALTH, № 6.49 (1 жовтня 2013): 9–13. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.6.49.2013.84833.
Full textAbstract:
Із метою визначення чітких діагностичних критеріїв бактеріального походження гострого ураження носа та навколоносових пазух у дітей та обґрунтування необхідності призначення антибіотиків для покращення ефективності лікування спеціалістами загальної практики та педіатрами на першому та другому етапах надання медичної допомоги авторами було проаналізовано ряд літературних джерел. Установлено, що згідно з рекомендаціями EPOS 2012 р. амоксицилін без додавання інгібіторів бета-лактамаз більше не розглядається як ефективний препарат для лікування гострих бактеріальних риносинуситів, терапію рекомендовано розпочинати з призначення амоксициліну/клавуланату в середньотерапевтичних дозах. Також зроблено висновок, що вітчизняний підхід до етіотропного лікування гострих бактеріальних риносинуситів у дітей наближений до світових рекомендацій, але все ж є необхідність оновлення вітчизняних рекомендацій.
5
Yarov, Yu Yu. "Сучасні принципи і засоби медикаментозного лікування при генералізованому пародонтиті". CLINICAL DENTISTRY, № 4 (4 лютого 2021): 64–72. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2020.4.11720.
Full textAbstract:
Резюме. Лікування генералізованого пародонтиту базується на принципах комплексного підходу з урахуванням індивідуальних особливостей стоматологічного та соматичного статусу, превалювання дії тих чи інших місцевих і загальних пародонтопатогенних факторів у кожній конкретній клінічній ситуації. Етіотропне лікування передбачає проведення раціональної загальної і місцевої антимікробної терапії з метою елімінації пародонтопатогенних бактерій і блокади запального каскаду з продукцією прозапальних цитокінів, ейкозаноїдів, матриксних металопротеїназ і т. д. Патогенетичне лікування спрямоване на купірування провідних ланок розвитку захворювання. Обґрунтованим є призначення нестероїдних протизапальних засобів; застосування екзогенних інгібіторів матриксних металопротеїназ; імунокоригуюча терапія; цитокінотерапія; застосування антиоксидантів; призначення препаратів для стимулювання процесу формування кістки. Правильна спрямованість етіопатогенетичного медикаментозного лікування підтверджена численними даними літератури про їх високу клінічну ефективність. Однак актуальними залишається розробка диференційованих підходів до вибору комплексу медикаментозних засобів загального та місцевого застосування залежно від екзо- й ендопародонтопатогенних факторів, які найбільше впливають на патогенез генералізованого пародонтиту.
6
Zvenigorodska, G. Yu, G. S. Guminska, M. M. Demchenko та ін. "Досвід використання препарату Стимол® при гострому пієлонефриті в дітей". CHILD`S HEALTH, № 7.50 (1 листопада 2013): 25–27. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.7.50.2013.84884.
Full textAbstract:
Наведено результати клінічного застосування препарату Стимол® у комплексному лікуванні гострого пієлонефриту в 58 дітей. Установлено, що включення коректора метаболізму Стимолу в комплекс медикаментозного лікування хворих із гострим пієлонефритом сприяє стабілізації клінічного стану пацієнтів, зменшенню проявів інтоксикації (покращення апетиту, зменшення загального нездужання, нормалізація температури). Отримані в результаті досліджень дані свідчать про доцільність та клінічну ефективність призначення препарату Стимол®, що можна розглядати як один із перспективних методів дезінтоксикаційної терапії.
7
Feshchenko, Yu I., V. K. Havrysiuk, H. L. Humeniuk та ін. "ПЕРСОНІФІКОВАНИЙ ПІДХІД ДО ЛІКУВАННЯ САРКОЇДОЗУ ЛЕГЕНЬ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 4 (25 лютого 2021): 83–88. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.4.11372.
Full textAbstract:
Резюме. Протягом багатьох років основними препаратами для лікування саркоїдозу залишаються глюкокортикостероїди (ГКС). У середньому близько 50 % хворих на саркоїдоз (від 30 до 80 %) лікуються з використанням ГКС. У випадках резистентності, наявності протипоказань або серйозних побічних ефектів ГКС-терапії, призначають препарати другої лінії, основне місце серед яких займають імуносупресанти. Необхідно зазначити, що і в процесі терапії можуть спостерігатися різні варіанти перебігу захворювання, при цьому не існує критеріїв прогнозу регресії, стабілізації та прогресування саркоїдозу. У зв’язку з цим єдиним правильним принципом ведення хворих є персоніфікований підхід до терапії. Мета дослідження − розробити алгоритм персоніфікованої терапії хворих на саркоїдоз на основі вивчення частоти протипоказань до призначення, серйозних побічних дій і випадків резистентності до глюкокортикостероїдів, визначення оптимального препарату імуносупресивної терапії. Матеріали і методи. Обстежено 185 хворих на вперше виявлений саркоїдоз з ураженням паренхіми легень. У дослідження включили пацієнтів тільки на вперше виявлений саркоїдоз без будь-якої попередньої специфічної терапії; другим, важливим критерієм відбору, була відсутність КТ-ознак інтерстиціального фіброзу легень. Усім хворим проводили комп’ютерну томографію органів грудної порожнини та оцінювали стан функції зовнішнього дихання на основі аналізу даних спірометрії, бодіплетизмографії, дослідження дифузійної здатності легень. Результати. Отримані результати дають підставу вважати «Метотрексат» препаратом вибору в лікуванні хворих на саркоїдоз легень з протипоказаннями до призначення або серйозними побічними ефектами глюкокортикостероїдів. На підставі отриманих результатів розроблено алгоритм персоніфікованої терапії хворих на саркоїдоз легень, заснований на урахуванні протипоказань до призначення, серйозних побічних ефектів ГКС і резистентності до ГКС-терапії, застосуванні в якості імуносупресивної терапії метотрексату, що відрізняється оптимальним рівнем ефективності і профілем безпеки. Висновки. Застосування даного алгоритму терапії дозволяє досягти клінічного вилікування в абсолютної більшості хворих на саркоїдоз легень.
8
Shimon, V. M., V. V. Kovach, A. A. Sherehii та M. M. Vasylynets. "Особливості перебігу й лікування посттравматичного остеомієліту довгих кісток нижньої кінцівки із застосуванням лазера у хворих із дефіцитом йоду". TRAUMA 15, № 6 (2014): 55–58. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.6.15.2014.81807.
Full textAbstract:
Ускладнення відкритих переломів довгих кісток зустрічаються в 57,7 % випадків. У результаті лікування відповідно до запропонованої нами схеми були отримані такі результати: добре — 62,2 % випадків, задовільно — 26,5 %, незадовільно — 11,3 % (ці пацієнти в післяопераційному періоді не могли отримати повного медикаментозного лікування й дотримуватися режиму вживання йодних препаратів). Ділянка пошкодженої кістки, статус м’яких тканин і дефіцит йоду в пацієнтів з ендемічних регіонів мають бути розглянуті під час лікування. Призначення йодних препаратів до хірургічного лікування й у післяопераційному періоді є ефективним методом покращання результатів терапії.
9
Petrova, Anna, Vitalii Kondratyuk та Olena Karpenko. "ВПЛИВ МЕЛАТОНІНУ У СКЛАДІ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ НА КЛІНІКО-ЛАБОРАТОРНІ ПОКАЗНИКИ АНЕМІЇ ТА АКТИВНІСТЬ СИСТЕМНОГО ЗАПАЛЕННЯ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНУ ХВОРОБУ НИРОК V Д СТАДІЇ, ЩО ЗНАХОДЯТЬСЯ НА ЛІКУВАННІ ГЕМОДІАЛІЗОМ". Actual Problems of Nephrology, № 29 (14 грудня 2021): 58–65. http://dx.doi.org/10.37321/nefrology.2021.29-06.
Full textAbstract:
Актуальність. Розвиток та прогресування хронічної хвороби нирок (ХХН) асоціюється з несприятливими змінами у всіх сферах життя пацієнтів на гемодіалізі (ГД). Не дивлячись на значний прогрес в сучасній медицині, пошук підвищення ефективності лікування анемії та системного хронічного запалення у хворих на ГД є актуальним завданням сьогодення.Мета дослідження. Проаналізувати ефективність препарату мелатоніну у хворих на ХХН V стадії, що лікуються гемодіалізом для корекції анемії та зменшення проявів запалення, шляхом додавання його до стандартного лікування.Матеріали та методи. Обстежено 130 пацієнтів (50 % жінки) на ХХН 5 стадії, що знаходяться на лікуванні методом гемодіалізу. Згідно дизайну дослідження в залежності функціонування епіфізу та схеми лікування сформовано три групи хворих. В основну (І) групу увійшло 70 хворих на ХХН V стадії, що лікуються ГД з порушеною МФЕ, котрі до стандартної терапії отримували препарат МТ. Групу порівняння ІІа (n=40) склали хворі на ХХН V стадії з порушеною МФЕ, котрі отримували стандартну терапію. В групу порівняння ІІб (n=20) увійшли хворі на ХХН V стадії зі збереженою МФЕ на стандартній терапії. Усім хворим на старті лікування та після 8-тижневого лікування проведено клініко-лабораторні дослідження, які включали в себе загальноклінічний та біохімічний аналіз крові, та обов’язкове визначення концентрації мелатоніну в слині.Результати. Додавання мелатоніну до комплексної терапії у хворих на ГД демонструє зменшення проявів анемії (підвищення рівня Нb на 14,3 %, р < 0,001), покращення показників обміну заліза (підвищення рівня трансферину на 12 %, р<0,001), білкового обміну (підвищення рівня альбуміну на 11,8 %, р < 0,001) та системного запалення (зниження рівня СРБ у 3 рази, р < 0,001), що свідчить про протизапальні властивості МТ і його здатність покращувати метаболізм заліза та білку, усуваючи їх дефіцит.Висновки. Результати проведеного дослідження демонструють зменшення проявів анемії та системного запалення у хворих на ХХН V стадії, що лікуються ГД, шляхом нормалізації рівнів Нb, показників обміну заліза, СРБ, феритину та альбуміну на тлі додаткового призначення препарату МТ до стандартного лікування хворих на ГД.Отримані результати підтверджують дані інших експериментальних досліджень, в яких продемонстровано антиоксидантні, протизапальні та імунологічні властивості МТ. Широкий спектр функцій МТ дозволяє рекомендувати його додаткове призначення до комплексного лікування хворим на ХХН V стадії, що лікуються методом гемодіалізу.
10
Shidlovskyi, V. O., O. V. Shidlovskyi, M. I. Sheremet, S. I. Shevchenko та O. V. Skochylo. "ДІЄТИЧНЕ ХАРЧУВАННЯ В КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА ТИРЕОЇДИТ ХАШИМОТО". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 3 (2 грудня 2020): 175–84. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.3.11529.
Full textAbstract:
Резюме. На сьогодні питання щодо лікування тиреоїдиту Хашимото (ТХ) залишається невирішеним. Згідно з даними літератури, ефективний вплив на автоімунний процес у щитоподібній залозі може мати нормалізація порушених функцій кишечника. У цьому відношенні важливого значення надають дієтичному харчуванню. Проте чітко не обґрунтовано доцільності призначення дієтичного харчування пацієнтам із ТХ і вимог до нього для забезпечення фізіологічного функціонування щитоподібної залози та кишечника.
 Мета дослідження – проаналізувати і систематизувати дані літератури, що присвячені дієтичному харчуванню в комплексному лікуванні хворих на тиреоїдит Хашимото.
 Матеріали і методи. У дослідженні використано публікації світової наукової літератури, присвячені ТХ, зокрема причинам та механізмам розвитку, лікуванню, ускладненням і його наслідкам.
 Результати. В огляді звернено увагу на патогенетичне обґрунтування дієтичного харчування, вимоги до нього та проаналізовано запропоновані дієти.
 Висновки. Проаналізовані дані літератури дають підстави вважати, що правильно збалансоване харчування, яке забезпечує організм усіма необхідними поживними речовинами, позитивно впливає на перебіг ТХ і самопочуття пацієнтів.
11
Pankiv, V. I. "Індивідуальний підхід до лікування цукрового діабету 2-го типу: коли, кому і які альтернативні варіанти, окрім метформіну". INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), № 8.56 (1 грудня 2013): 36–39. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.8.56.2013.84790.
Full text
12
Pankiv, I. V. "Вплив орлістату на ефективність комплексного лікування хворих на цукровий діабет 2-го типу й ожиріння". INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), № 5.53 (1 червня 2013): 71–74. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.5.53.2013.84499.
Full textAbstract:
Вступ. Причини неефективного лікування ожиріння у багатьох випадках недостатньо з’ясовані. Відомо, що при застосуванні численних методів зниження маси тіла задовільні стабільні результати лікування досягаються менше ніж у 20 % випадків. Це обґрунтовує необхідність подальших досліджень у ви-вченні чинників, що впливають на формування ожиріння, корекція яких призводила б до стійкого контро-лю за масою тіла.Мета дослідження — оцінити вплив зниження маси тіла на метаболічні параметри і секреторну активність жирової тканини у хворих на цукровий діабет 2-го типу з ожирінням.Матеріали і методи. Під спостереженням перебувало 57 пацієнтів. Пацієнти першої групи (n = 38) отримували дієтотерапію та препарати метформіну. Пацієнтам другої групи (n = 19) додатково до дієтотерапії та прийому метформіну було призначено орлістат (Ксенікал) по одній капсулі (120 мг) 2–3 рази на день. До лікування і через 6 місяців після нього у динаміці проводили антропометричні вимірювання, оцінювали ліпідний спектр крові, ступінь компенсації вуглеводного обміну, а також вміст імунореактивного інсуліну, лептину, показник інсулінорезистентності HOMA-IR.Результати. У більшості обстежених осіб (84,2 %) спостерігалася гіперінсулінемія, що свідчить про інсулінорезистентність (показник НОМА-IR був підвищений у всіх хворих). Рівень імунореактивного інсуліну тісно взаємозв’язаний з показниками атерогенного профілю плазми крові. Гіперлептинемія виявлена у 98,2 % хворих. Застосування орлістату призвело до зниження показника інсулінорезистентності на 43 % від початкового, тоді як у пацієнтів першої групи (дієтотерапія і метформін) цей показник у середньому по групі підвищився на 2 %. Висновки. На тлі додаткового призначення орлістату до стандартної схеми лікування цукрового діабету 2-го типу (дієтотерапія і метформін) досягнуто зниження маси тіла на 4,67 % (що в середньому відповідає 5,17 ± 0,59 кг). Призначення орлістату супроводжується зменшенням вмісту лептину на 6,8 %, імунореактивного інсуліну — на 39 %, показника HOMA-IR — на 43 % від початкових значень. На тлі поліпшення компенсації цукрового діабету спостерігалося зменшення добової дози метформіну (у 16 % пацієнтів).
13
Shkilna, M. I., S. M. Marchyshyn, M. A. Andreychyn та ін. "ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ЛАЙМ-БОРЕЛІОЗ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ СТЕВІЇ МЕДОНОСНОЇ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 1 (6 травня 2020): 195–201. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i1.11087.
Full textAbstract:
Мета – удосконалення комплексного лікування хворих на Лайм-бореліоз (ЛБ) за допомогою поєднаного застосування доксицикліну гідрохлориду та настою з листків стевії медоносної.
 Матеріал і методи. Під спостереженням було 113 хворих із еритемною формою Лайм-бореліозу; чоловіків – 49 (43,4 %), жінок – 64 (56,6 %). Середній вік обстежених склав (42,65±13,91) року. Апробовано дві схеми комплексного лікування хворих. Пацієнти 1-ї групи (53) отримували доксицикліну гідрохлорид по 200 мг в день (у 2 прийоми по 100 мг) протягом 21 дня, карсил і хілак; хворі 2-ї групи (60) – першу схему впродовж 14 днів, а далі – настій з листків стевії медоносної (Stevia rebaudiana (Bertoni) Hemslеy) по 1 склянці двічі на день протягом 14 днів.
 Результати. У хворих, які у комплексному лікуванні отримували доксицикліну гідрохлорид разом із настоєм із листків стевії медоносної, на 30-й день після закінчення лікування відзначено достовірно менший ступінь тяжкості ЛБ, порівняно з особами іншої групи.
 Комплексна терапія пацієнтів з використанням настою із листків стевії медоносної зумовлює зменшення вмісту в сироватці крові прозапального ІЛ-18 і підвищення концентрації протизапального ІЛ-10.
 Висновки. Комплексне лікування хворих на еритемну форму Лайм-бореліозу з використанням настою із листків стевії медоносної сприяє суттєво швидшому зникненню клінічних проявив недуги, скороченню термінів призначення доксицикліну гідрохлориду, а також зменшує ймовірність виникнення побічних ефектів від цього препарату.
 Застосування в комплексному лікуванні хворих на еритемну форму хвороби Лайма доксицикліну гідрохлориду разом з настоєм із листків стевії медоносної забезпечує ранню протизапальну реакцію, формування клітинного і гуморального імунітенту, що сприяє елімінації борелій та одужанню хворого.
14
Koloskova, O. K., L. A. Ivanova, O. V. Byelashova та U. I. Marusyk. "До питання етіологічної діагностики тонзилофарингітів у дітей". ACTUAL INFECTOLOGY, № 2.03 (1 квітня 2014): 78–81. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.2.03.2014.82375.
Full textAbstract:
У статті проведений літературний аналіз сучасного стану проблеми ранньої діагностики тонзилофарингітів у дитячому віці, а саме своєчасної етіологічної діагностики захворювання. Висвітлені питання етіології, епідеміології, клініки, диференціальної діагностики, параклінічної діагностики, напрямки лікування тонзилофарингітів у дітей. Основна увага була приділена літературному огляду проблем і сучасним можливостям швидкої етіологічної діагностики тонзиліту в дітей, а також принципам раціональної антибактеріальної терапії та методам профілактики захворювання з позицій доказової медицини. У роботі наголошується на тому, що особливе значення має рання діагностика стрептококової етіології тонзилофарингіту, яка дозволяє на самому початку захворювання призначити обґрунтовану антибактеріальну терапію. Це призведе до скорочення тривалості хвороби, істотного зниження ризику ранніх ускладнень і значного скорочення періоду заразності пацієнта, що, у свою чергу, знижує ймовірність поширення стрептококової інфекції. Золотим стандартом виявлення β-гемолітичного стрептокока з метою призначення антибактеріальної терапії є стрептотест. Використання експрес-тестових систем у клініці дитячих інфекційних хвороб повинно покращити ранню етіологічну діагностику тонзилофарингітів у дітей і тим самим сприяти своєчасному адекватному призначенню лікування, що в кінцевому результаті має значно знизити ризик розвитку ускладнень та сприяти позитивному економічному ефекту.
15
Радзівілл, А. "Особливості призначення примусового лікування обмежено осудній особі, що позбавлена волі". Юридичний журнал, № 11 (101) (2010): 85–88.
Find full text
16
Borovyk, I. O. "МЕНЕДЖМЕНТ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ДИСПЕПСІЇ ЗГІДНО З СУЧАСНИМИ НАСТАНОВАМИ І РЕКОМЕНДАЦІЯМИ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (14 серпня 2020): 13–20. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i2.11299.
Full textAbstract:
Диспепсія є частою причиною звернення за медичною допомогою, це захворювання погіршує якість життя, знижує працездатність хворих, потребує значних економічних ресурсів. Більшість таких пацієнтів звертаються за медичною допомогою до сімейного лікаря.
 Мета – проаналізувати нові настанови і рекомендації та сформувати сучасний алгоритм діагностики й лікування функціональної диспепсії (ФД) на етапі первинної медичної допомоги.
 Матеріал і методи. У дослідженні застосовано інформаціологічний, бібліосистематичний та аналітичний методи в міжнародних медичних інформаційних електронних базах даних.
 Результати. Терміном «недосліджена диспепсія» позначають усі випадки звернення пацієнта за медичною допомогою, якщо ніяких обстежень ще не було проведено. Для встановлення діагнозу ФД необхідно провести ряд додаткових досліджень, щоб виключити органічну природу захворювання. Диспепсія є клінічним діагнозом, а хронічний гастрит – морфологічним. Згідно з сучасними рекомендаціями, завданням сімейного лікаря є визначення показань до ендоскопічного обстеження і проведення діагностики інфекції Helicobacter pylori. Тактика «test and treat» щодо інфекції Helicobacter pylori при недослідженій диспепсії дає позитивний клінічний ефект, особливо в довгостроковій перспективі, а також відновлює слизову оболонку шлунка та має канцеропревентивну дію. Доведену ефективність у лікуванні різних форм функціональної диспепсії мають інгібітори протонної помпи (ІПП), які рекомендовано призначати курсом 4–8 тижнів з наступним прийомом за потреби. При відсутності ефекту від терапії першої лінії ІПП рекомендується призначення сучасних прокінетиків коротким курсом, трициклічних антидепресантів протягом 6 місяців, а також психологічної терапії. При неможливості досягнення позитивного ефекту при ФД можуть використовуватись, але не мають достатньої доказової бази, такі методи лікування як акупунктура, фітотерапія, призначення пробіотиків та вітамінних комплексів.
 Висновки. При зверненні пацієнта з диспепсією завданням сімейного лікаря є визначення показань до ендоскопічного обстеження і проведення діагностики інфекції Helicobacter pylori та, при позитивному результаті, – ерадикації Helicobacter pylori. Доведену ефективність у лікуванні різних форм функціональної диспепсії мають ІПП, прокінетики, трициклічні антидепресанти, психологічна терапія.
17
Nekrasova, N. "ЕЛЕМЕНТИ МЕХАНІЗМУ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ ОБІГУ МЕДТЕХНІКИ ТА ТОВАРІВ МЕДИЧНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ В УКРАЇНІ". Juridical science 2, № 5(107) (2020): 61–66. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-107-5-2.08.
Full textAbstract:
Актуальність статті полягає в тому, що на сьогодні в Україні досить непросте становище у сфері обігу медтехніки та товарів медичного призначення в Україні через нестабільність ситуації в країні, недосконалість законодавства в цій сфері та низку інших негативних чинників. Адміністративно-правовий механізм є засобом, за допомогою якого громадяни мають право захистити свої законні права та інтереси, а також мати повноцінне забезпечення права на життя та лікування нації. В умовах постійної реформації законодавства в Україні залишається актуальним питання приведення до ладу вищезазначених заходів як елементів механізму публічного адміністрування обігу медтехніки та товарів медичного призначення в Україні. Слід приділити увагу як практичним, так і теоретичним проблемам у цій сфері, оскільки правове регулювання цієї сфери в нашій державі перебуває на досить низькому рівні. Визначено, що елементами механізму публічного адміністрування обігу медтехніки та товарів медичного призначення в Україні є вітчизняна система нормативно-правових актів, яка регулює адміністративно-правовий статус суб’єктів публічного адміністрування цієї сфери; адміністративно-правовий захист прав, свобод і законних інтересів громадян, що взаємодіють та мають публічно-правові відносини в цій сфері; державний та громадський захист прав, свобод та законних інтересів громадян; юридичні гарантії адміністративно-правового захисту прав і законних інтересів громадян; загальне соціальне забезпечення охорони захисту прав і законних інтересів громадян. Наголошено, що громадяни України відповідно до чинного законодавства мають повне право на реалізацію своїх прав і обов’язків, зокрема й захист від неправомірних посягань на незаконні дії суб’єктів публічної адміністрації, що безпосередньо стосується й елементів механізму публічного адміністрування обігу медтехніки та товарів медичного призначення в Україні. Зроблено висновок, що елементи механізму публічного адміністрування обігу медтехніки та товарів медичного призначення в Україні – це адміністративно-правова система реалізації публічного адміністрування через установлені законодавством інструменти впливу у сфері регулювання механізмів реєстрації, сертифікації та ввезення лікарських засобів, медичної техніки й інших товарів медичного призначення, яка в кінцевому результаті призначена для якісного надання медичних послуг у лікарнях, клініках й інших медичних закладах нашої держави.
18
Vozianov, S. O., M. P. Zakharash, P. V. Chabanov та ін. "ЕЛЕКТРОСТИМУЛЯЦІЯ В ЛІКУВАННІ НЕЙРОГЕННИХ РОЗЛАДІВ СЕЧОВИПУСКАННЯ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (12 лютого 2021): 190–93. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i4.11773.
Full textAbstract:
РЕЗЮМЕ. Мета – підвищення ефективності лікування хворих із нейрогенними розладами сечовипускання.
 Матеріал і методи. Обстежено 56 хворих із нейрогенними порушеннями сечовипускання. Функціональний стан детрузора, внутрішнього сфінктера сечового міхура, зовнішнього сфінктера уретри визначали за допомогою електроміографічного дослідження. Електростимуляцію сечового міхура проводили за стимулювальною методикою з частотою 70 Гц, модуляцією 100 %, посилка-пауза 4–6 с, протягом 15 хв, курсом 2 тижні.
 Результати. Встановлено, що електроміографія відображає функціональний стан сечовивідних шляхів. Призначення електростимуляції дозволило досягти достовірної позитивної динаміки в клініко-функціональному стані пацієнтів.
 Висновки. Лікування пацієнтів із нейрогенними розладами сечовипускання за допомогою електростимуляції є ефективним.
19
Babinets, L. S., та I. M. Halabitska. "ВПЛИВ ПРОБІОТИЧНО-ВІТАМІННО-МІНЕРАЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ НА ІМУНОЛОГІЧНІ ПАРАМЕТРИ ПРИ ОСТЕОАРТРОЗІ НА ТЛІ ЕКСКРЕТОРНОЇ ГІПОФУНКЦІЇ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (17 серпня 2020): 55–58. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i2.11310.
Full textAbstract:
При поєднанні первинного остеартрозу та панкреатогенної екскреторної недостатності підшлункової залози у пацієнтів розвиваються зміни імунологічного статусу.
 Мета – дослідити ефективність впливу додаткового призначення до комплексної терапії пацієнтів із первинним остеартрозом із панкреатогенною екзокринною недостатністю підшлункової залози пробіотично-вітамінно-мінерального комплексу Біон 3 на корекцію порушень імунного статусу.
 Матеріал і методи. Обстежено 67 пацієнтів із первинним остеоартрозом у поєднанні з панкреатогенною екзокринною недостатністю підшлункової залози. Імунний статус пацієнтів оцінювали за рівнями CD3, CD22, CD4 і CD8, CD16, Ig M, G, A та активністю комплементу. Пацієнтів було поділено на дві групи: 1-а група отримувала протокольне лікування, 2-а група додатково до протокольного лікування отримувала пробіотично-вітамінно-мінеральний комплекс Біон 3.
 Результати й обговорення. У досліджуваних пацієнтів виявлено наявність вторинної імунної недостатності за відносним супресорним варіантом на тлі зростання рівнів усіх досліджуваних класів імуноглобулінів, а також зниження неспецифічної резистентності за рівнем активності комплементу. Після комплексного лікування імунологічний статус пацієнтів статистично значимо покращився у обох групах, проте у 2-й групі лікувальний ефект був вагомішим (р<0,05).
 Висновок. Використання у комплексному лікуванні хворих на первинний остеоартроз у поєднанні із панкреатогенною екзокринною недостатністю підшлункової залози пробіотично-вітамінно-мінерального комплексу Біон 3 за схемою по 1 таблетці один раз на добу протягом 6 тижнів сприяє нормалізації показників імунного статусу (р<0,05).
20
Дудник, А. Б., В. Л. Мацера, Т. В. Нікітченко та В. А. Бехарська. "Застосування короткострокового стандартизованого режиму з ін’єкційним препаратом для лікування випадків Риф-ТБ: чому Україна не Бангладеш". Infusion & Chemotherapy, № 2.1 (31 липня 2021): 9. http://dx.doi.org/10.32902/2663-0338-2021-2.1-06.
Full textAbstract:
Обґрунтування. Стрімке зменшення внаслідок пандемії COVID-19 кількості виявлених випадків туберкульозу (ТБ) з 25 237 у 2019 р. до 17 593 у 2020 р., тобто на 29,8 % (Центр громадського здоров’я, 2021), створює ілюзію подолання проблеми. Водночас широке застосування імуносупресивних лікарських засобів (дексаметазон, тоцилізумаб) для лікування COVID-19-асоційованих пневмоній серед населення з поширеною латентною туберкульозною інфекцією (Cohen A. et al. Eur. Respir. J. 2019) може стати рушійним фактором зростання захворюваності на ТБ у майбутньому. Ведення випадків стійкого до рифампіцину ТБ (Риф-ТБ) на підставі виявлення мутацій у ділянці гена rpoB за допомогою картриджів Xpert® MTB/RIF та Xpert MTB/RIF Ultra залишається складним завданням для лікарів. Через обмежену можливість швидкої діагностики стійкості до інших протитуберкульозних лікарських засобів і відсутність регіональних даних щодо поширеності мутацій початкова схема часто є неефективною. У 2019 р. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) опублікувала «Консолідовану настанову щодо ведення випадків медикаментозно-стійкого ТБ», що базувалася на метааналізі досліджень, які вивчали ефективність і безпечність застосування протитуберкульозних препаратів (Ahmad et al. Lancet. 2018; Trebucq A. et al. Int. J. Tuberc. Lung Dis. 2018).
 Мета. Вивчення практичних аспектів застосування стандартизованої короткострокової схеми лікування з ін’єкційним препаратом 4-6 Km(Am)-Mfx-Pto(Eto)-Cfz-Z-Hhighdose-E/5 Mfx-Cfz-Z-E в пацієнтів із Риф-ТБ.
 Матеріали та методи. У рамках дослідження було ретроспективно проаналізовано випадки лікування Риф-ТБ за 2019 р. у Вінницькій області з використанням стандартизованої короткострокової схеми лікування з ін’єкційним препаратом.
 Результати. У 2019 р. лише 35 із 156 (22 %) випадків Риф-ТБ у Вінницькій області відповідали критеріям призначення короткострокової схеми лікування. Основними критеріями виключення були дисемінована форма ТБ, прийом препаратів другого ряду, що використовуються в схемі понад 1 місяць, позалегенева локалізація. Усі пацієнти розпочали короткострокову схему в період очікування результатів фенотипічного тесту медикаментозної чутливості. Через виявлення додаткової резистентності 22 із 35 пацієнтів (63 %) були переведені на довгострокову індивідуалізовану схему, ще 5 із 35 (14 %) були виключені через розвиток побічних реакцій. Отже, лише 8 із 35 осіб (23 %) завершили короткострокове лікування за початковою схемою, тобто лише 5 % (8/156) із когорти пацієнтів із Риф-ТБ. Викликає занепокоєння призначення 5 препаратів групи С в інтенсивну фазу, що суперечить пріоритетності включення ефективніших препаратів із груп А та В і втричі збільшує кількість пігулок для перорального прийому (з 3-5 до 14-16).
 Висновки. Призначення короткострокового стандартизованого режиму з ін’єкційним препаратом без виконання лінійного зонд-аналізу може бути рекомендоване лише 5 % хворих на Риф-ТБ в Україні.
21
Sheyman, B. S., M. G. Prodanchuk, N. O. Voloshina та G. I. Posternak. "Передумови ефективного використання екстракорпоральних технологій у лікуванні гострих отруєнь". EMERGENCY MEDICINE, № 2.57 (8 березня 2014): 124–33. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.2.57.2014.83183.
Full textAbstract:
У статті наведені параметри токсикокінетики отруйних речовин, що мають важливе значення в питаннях вибору і призначення в комплексній терапії методів екстракорпоральної детоксикації для лікування гострих отруєнь. Визначені умови для ефективного застосування екстракорпоральних технологій із метою прискорення елімінації екзогенних токсинів з організму в цілому і з кров’яного русла зокрема.
22
Zharinova, V. Yu, та G. P. Voinarovskaya. "ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ОСНОВНИХ КЛАСІВ ПРЕПАРАТІВ В ЛІКУВАННІ ІШЕМІЧНОЇ ХВОРОБИ СЕРЦЯ В ОСІБ СТАРШИХ ВІКОВИХ ГРУП". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (28 січня 2020): 69–77. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v.i4.10796.
Full textAbstract:
Значна смертність та низька якість життя хворих зумовили необхідність активного пошуку комбінацій препаратів, які б сприяли зменшенню ймовірності розвитку ускладнень і покращували прогноз перебігу кардіоваскулярних захворювань.
 Мета – особливості використання та ефективність основних класів препаратів для лікування ішемічної хвороби серця (ІХС) в осіб старших вікових груп.
 Матеріал і методи. Було проаналізовано 220 історій хвороб пацієнтів віком 60–90 років з ІХС, які перебували на стаціонарному та амбулаторному лікуванні у відділенні кардіології ДУ «Інститут геронтології ім. Д. Ф. Чеботарьова НАМНУ» в період 1997–2003 та 2015–2017 рр. Визначали частоту застосування окремих класів препаратів на цих етапах спостереження, частоту призначення різних схем лікування та їх вплив на тривалість життя осіб літнього віку, хворих на ІХС. На другому етапі роботи було також проведено аналіз історій хвороб 488 пацієнтів, яких спостерігали в 1997–2017 рр. залежно від наявності інфаркту міокарда (ІМ) в анамнезі. За початкову точку спостереження було обрано дату першої госпіталізації в кардіологічне відділення. Всіх обстежених було вперше госпіталізовано в стаціонар і в подальшому їх спостерігали з основним діагнозом ІХС: стабільна стенокардія напруги І–III ФК, СН 0–ІІ б. Кінцевими точками спостереження вважали останню госпіталізацію на момент 2017 р. або настання смерті пацієнта. Як кінцеву точку було обрано смерть пацієнта, на основі якої вивчали показник тривалості життя (який визначали роком/віком смерті) або вік на момент 2017 року.
 Результати. За даними спостереження відзначено, що в 1997–2003 рр. найчастіше призначуваними групами були: β-блокатори (57,2 %), іАПФ (75,2 %), АСК (73,7 %), статини 60,1 % і препарати нітрогліцеринового ряду (31,0 %). Сартани призначали 10,67 %, БКК – 26,2 %. У 2015–2017 рр. препарати з групи інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, за даними аналізу, стали призначатися в 81,1 % випадків. Значно менше застосовували препарати нітрогліцеринового ряду – 17,9 %. Зросла поширеність призначення антигіпертензивних препаратів: β-блокаторів (80,3 %), блокаторів кальцієвих каналів (58,9 %), інгібіторів рецепторів ангіотензину ІІ (35,0 %). Ацетилсаліцилову кислоту призначали у 83,7 % випадків. Аналіз терапії хворих, які перенесли інфаркт міокарда (ІМ), свідчить про недостатнє призначення препаратів основних класів: АСК отримували 76,2 %, статини 66,4 %, бета-блокатори 73,7 %, ІАПФ 69,0 %. У результаті застосування логістичної регресії було побудовано рівняння, згідно з яким може бути спрогнозована ймовірність розвитку інфаркту залежно від того, якими препаратами лікують хворого, крім того, за даними нашої моделі можна модифікувати терапію хворих, зменшувати ймовірність розвитку ІМ.
 Висновки. Отримані результати свідчать, що найбільш ефективні комбінації лікування осіб з ІХС, що впливають на тривалість життя, були у хворих, які приймали АСК, статини і бета-блокатори – (81,4±3,16) року, АСК, статини і ІАПФ – (80,1±1,71) року.
23
Bobrova, V. I., O. V. Pyankova, N. І. Nadtochiу, S. S. Voronina та V. V. Zamula. "Особливості мікроциркуляторних порушень слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки у дітей при хронічному гастродуоденіті". CHILD`S HEALTH, № 4.47 (5 липня 2013): 28–31. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.4.47.2013.89779.
Full textAbstract:
У статті відображені основні гістологічні та імуногістохімічні особливості мікроциркуляторних порушень слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки. Отримані дані надають можливість диференційовано підійти до призначення антисекреторних препаратів у дитячому віці, рекомендувати включення препаратів, що покращують трофіку та мікроциркуляцію слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, в комплекс лікування хронічної гастродуоденальної патології.
24
Koloskova, O. K., T. M. Bilous та M. N. Haras. "Патогенетичне обґрунтування оптимізації лікування вірусних діарей у дітей за допомогою спороутворювальних бацил, здатних до самоелімінації". ACTUAL INFECTOLOGY, № 3.04 (8 листопада 2016): 49–52. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.3.04.2014.82439.
Full textAbstract:
У статті продемонстровано ефективність Субаліну як пробіотика, що належить до групи антагоністів, які здатні до самоелімінації. Субалін є рекомбінантним бацилярним пробіотичним штамом, одна доза якого містить 1 • 109–8 • 109 живих мікробних клітин В.subtilis 23–35/105, що отриманий шляхом введення плазмідної ДНК. Це зумовлює посилений синтез позаклітинного α-2-інтерферону людини при збереженні високої антагоністичної активності вихідного штаму щодо патогенних та умовно-патогенних збудників. Завдяки противірусній ефективності, зумовленій інтерфероногенними властивостями, пробіотик Субалін виявився ефективним в офтальмології, у лікуванні вірусних гепатитів та гострих кишкових інфекцій у дітей. Лікувальну дію Субаліну визначають живі бактерії, що мають високу антагоністичну активність стосовно патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів і сприяють нормалізації якісного і кількісного складу кишкової мікрофлори. Призначення Субаліну оптимізує ефективність комплексного лікування вірусних захворювань у дітей, зокрема вірусних гастроентеритів.
25
Zhovanyk, N. V., M. I. Tovt-Korshynska та M. V. Rostoca-Reznikova. "ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ВІТАМІНОТЕРАПІЇ Й АМІНОКИСЛОТНОГО ПРЕПАРАТУ В КОМПЛЕКСІ ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОГО ОБСТРУКТИВНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ ІЗ СУПУТНЬОЮ АНЕМІЄЮ ХРОНІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ У ПАЦІЄНТІВ, ЩО ПЕРЕНЕСЛИ ТУБЕРКУЛЬОЗ ЛЕГЕНЬ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (18 серпня 2020): 107–12. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i2.11323.
Full textAbstract:
Мета дослідження – вивчити можливості застосування вітамінотерапії (ВТ) і амінокислотного препарату в комплексі лікування хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ) із супутньою анемією хронічних захворювань (АХЗ) у пацієнтів, що перенесли туберкульоз легень (ТБЛ).
 Матеріал і методи. Обстежено 95 пацієнтів із ХОЗЛ і перенесеним ТБЛ та АХЗ згідно з діючими протоколами із дослідженням показників обміну заліза, а також тривожності та депресії, і додатковим призначенням вітамінів групи В з або без адеметіоніну до стандартного лікування ХОЗЛ.
 Результати. Додаткове призначення ВТ з або без амінокислотного препарату (адеметіоніну) до стандартної фармакотерапії ХОЗЛ у поєднанні з перенесеним ТБЛ і АХЗ дозволило досягти достовірної позитивної динаміки не тільки клініко-функціонального стану, а й показників червоної крові, а також зниження інтенсивності запального процесу та індексу депресії, більше виражене в групі, в якій призначали і вітаміни, і амінокислотний препарат. Застосування тільки стандартної фармакотерапії дозволило досягти достовірного покращення клініко-функціональних показників без істотних змін показників червоної крові, системного запалення та психологічного стану.
 Висновки. Пацієнтам із ХОЗЛ і супутньою АХЗ, що перенесли ТБЛ, додатково до стандартної терапії доцільно призначати вітамінотерапію і амінокислотний препарат для корекції показників червоної крові, нормалізації показників системного запалення та індексу депресії.
26
Feysa, Snizhana. "Неалкогольна жирова хвороба печінки та коморбідні захворювання: диференційований підхід до призначення антиоксидантів". Psychosomatic Medicine and General Practice 4, № 1 (2019): e0401137. http://dx.doi.org/10.26766/pmgp.v4i1.137.
Full textAbstract:
Актуальність роботи зумовлена широкою розповсюдженістю неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП), частим поєднанням її із іншими коморбідними захворюваннями та неоднозначністю рекомендацій щодо лікування таких пацієнтів. Дослідження поєднаного перебігу НАЖХП та субклінічного гіпотиреозу (СГ) пов’язано із широким розповсюдженням тиреоїдної патології в регіонах, ендемічних щодо дефіциту йоду.
 Матеріал та методи. Обстежено 137 осіб, 20 із яких склали контрольну групу практично здорових. Для верифікації діагнозів використано комплекс клінічних та інструментально-лабораторних методів дослідження відповідно до діючих клінічних протоколів. Лабораторне дослідження прооксидантно-антиоксидантної системи крові проводилося із використанням спектрофотометричних методів за методикою, розробленою Науковим центром радіаційної медицини АМН України.
 Результати та їх обговорення. За умови приєднання супутньої патології у пацієнтів із НАЖХП спостерігається не тільки активація перекисного окислення ліпідів (ПОЛ), а й пригнічення антиоксидантного захисту (АОЗ). У випадках приєднання до НАЖХП на фоні порушення вуглеводного обміну ще й субклінічного гіпотиреозу процеси ПОЛ достовірно активуються, а АОЗ – пригнічується (порівняно з пацієнтами, що мають тільки субклінічний гіпотиреоз), хоча у пацієнтів із ізольованим субклінічним гіпотиреозом рівень МДА достовірно не відрізнявся від здорових. Після вираховування фактору АОЗ та ранжування пацієнтів у порядку спадання його значення виявлено, що хворі, які страждали на ізольовану НАЖХП, в переважній більшості мали незначне пригнічення АОЗ, що не обгрунтовує доцільність антиоксидантної терапії. Натомість, пацієнти із НАЖХП та коморбідною патологією характеризувалися помірним та значним пригніченням АОЗ, що дає підстави рекомендувати для їх лікування препарати з антиоксидантною дією. Такий диференційований підхід до призначення терапії на основі стану антиоксидантної системи дозволяє оптимізувати лікування та уникати поліпрагмазії.
 Висновок. Активація ПОЛ та пригнічення системи АОЗ у хворих із НАЖХП посилювалися за умови поєднаної патології. Для пацієнтів із НАЖХП обгрунтованим є диференційований підхід щодо призначення антиоксидантів: їх слід рекомендувати особам, які мають коморбідну патологію, натомість хворі із ізольованою НАЖХП в переважній більшості не потребують призначення антиоксидантної терапії.
27
Todoriko, L. D., та I. V. Yeremenchuk. "Патогенетичне обґрунтування застосування тівортіну у хворих на мультирезистентий туберкульоз легень". ACTUAL INFECTOLOGY, № 2.07 (15 липня 2015): 58–62. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.2.07.2015.78621.
Full textAbstract:
У статті наведені дані щодо оптимізації патогенетичної терапії шляхом призначення тівортіну в інтенсивну фазу хіміотерапії хворим на мультирезистентний туберкульоз легень. Встановлено, що застосування тівортіну позитивно впливає на основний етіологічний процес, скорочує термін стаціонарного етапу лікування за рахунок швидкого припинення бактеріовиділення в середньому через 3,8 ± 0,7 міс. у 75 % осіб (р < 0,001).
28
Pavlovska, O. M., K. M. Pavlovska та Zh O. Krasnova. "ПОРІВНЯЛЬНА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ РІЗНИХ СХЕМ МЕДИКАМЕНТОЗНОЇ КОРЕКЦІЇ ЗОВНІШНЬОГО ГЕМОРОЮ У ПОРОДІЛЬ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 1 (12 червня 2019): 126–30. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2019.1.10200.
Full textAbstract:
Мета дослідження – дослідити ефективність різних схем медикаментозного лікування при виникненні зовнішнього геморою у породіль.
 Матеріали та методи. Було обстежено 48 жінок віком 28–45 років з діагностованим зовнішнім гемороєм у післяпологому періоді. Породіль було розділено на дві групи залежно від призначеного медикаментозного лікування. Пацієнтки I групи отримували комплексну медикаментозну терапію, до складу якої було включено пребіотик («Дуфалак»), ангіопротектор/венотонік («Нормовен») та ректальні антигемороїдальні супозиторії («Натальсид»). Породіллі II групи отримували монотерапію у вигляді ректальних антигемороїдальних супозиторіїв («Натальсид»). Також під час лікування обов’язково рекомендували дотримання певних правил харчування. Усім пацієнткам проводили рутинне клініко-лабораторне обстеження. Контроль ефективності лікування здійснювали через 7 та 14 днів. Також проводили динамічне спостереження протягом 12 місяців для аналізу тривалості лікувального ефекту та фіксації рецидивів зовнішнього геморою в обстежених пацієнток.
 Результати дослідження та їх обговорення. Покращення загального стану, самопочуття та нівелювання основних клінічних ознак зовнішнього геморою після 7-денного лікування відмітила переважна більшість жінок I групи – 83,3 % та 62,5 % породіль II групи, які отримували монотерапію. Після двотижневого курсу терапії цей показник становив 95,8 % та 75,0 % відповідно. При проведенні проспективного аналізу встановлено, що при застосуванні лише препаратів локальної дії рецидиви захворювання протягом року фіксувалися в 16,7 % випадків. У групі жінок, яким була рекомендована медикаментозна корекція, яка впливала на різні патогенетичні ланки формування даного захворювання прямої кишки, цей показник склав лише 4,2 %.
 Висновки. При загостренні або виникненні зовнішнього геморою в жінок у післяпологовому періоді прогностично виправданим та раціональним є призначення саме комплексної медикаментозної терапії. Важливо не тільки нівелювати локальні прояви даної патології прямої кишки, але впливати на різні патогенетичні складові її формування. Так, фізіологічна санація та стимуляція перистальтичної активності кишечника за допомогою пребіотиків, призначення ангіопротекторів/венотоніків системної дії загалом сприяють досягненню довготривалої ремісії захворювання. Застосування при зовнішньому геморої лише препаратів з локальною дією має позитивний, проте іноді короткотривалий лікувальний ефект.
29
Andreychyn, M. A., N. A. Nychyk, N. H. Zavidniuk, Ia I. Iosyk та I. S. Ischuk. "ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ З COVID-19 НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ". Інфекційні хвороби, № 3 (3 грудня 2020): 5–17. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2020.3.11548.
Full textAbstract:
На підставі огляду наукової літератури висвітлено сучасні підходи до лікування хворих на COVID-19. Наведено показання до госпіталізації хворих і дані про ефективність препаратів з різним механізмом дії, враховуючи міжнародний досвід. Відзначено, що широка апробація ремдезивіру, гідроксихлорохіну, лопінавіру-ритонавіру, інтерферонів не дала переконливих результатів. Надія з’явилася щодо використання плазми реконвалесцентів і моноклональних антитіл до вірусу, які, однак, потребують ретельної багатоцентрової апробації. Водночас, певних успіхів досягнуто в патогенетичній терапії. Чітко обґрунтовано показання, строки призначення і оптимальні дози кортикостероїдів, інгібіторів інтерлейкінів (тоцилізумаб), антикоагулянтів, переважно низькомолекулярних похідних гепарину, під контролем рівня D-димеру та інших показників гемостазу. Антибіотики рекомендовано призначати при приєднанні бактерійної ко-інфекції, що спостерігається нечасто. Стаття адресована головно для лікарів, які працюють з хворими на COVID-19.
30
Yakimenko, O. O., та Ie O. Maznichenko. "ВИЯВЛЕННЯ ТА ЛІКУВАННЯ ПАЦІЄНТІВ ІЗ СІМЕЙНОЮ ГІПЕРХОЛЕСТЕРИНЕМІЄЮ". Вісник наукових досліджень, № 3 (12 жовтня 2018): 146–51. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.3.9412.
Full textAbstract:
Сьогодні проблема виявлення та лікування хворих на атеросклероз, головним чином, полягає в тому, що немає всеукраїнської програми боротьби з цією хворобою, скринінгу рівня холестерину та інших факторів ризику, відсутністні достатня інформованість населення з питаннь данного фаху та підтримка у засобах масової інформації, неефективність судинних центрів щодо зниження летальності, недостатня прихильність пацієнтів до лікування, недосягнення цільових рівнів ліпопротеїнів низької щільності та притаманний страх призначення максимальних доз статинів. В останнє десятиріччя багато даних накопичено стосовно захворювань із сімейною гіперхолестеринемією, та достоіменно відомо, що поширеність їх виявилась частішою, ніж очікувалась попередньо. Сімейна гіперхолестеринемія – це спадкове захворювання, що асоціюється з раннім розвитком агресивного атеросклерозу та серцево-судинних захворювань у молодому віці, що характеризується тяжким перебігом та високою летальністю. У статті викладено оглядові дані сучасного стану епідеміології, профілактики та керування пацієнтів із сімейною гіперхолестеринемією, акцентовано увагу на раннє виявлення хворих та скринінгу сім’ї.
31
Бурда, Х. Б., А. П. Скалат, З. М. Гонта, О. М. Немеш та І. В. Шилівський. "ЦИТОМОРФОЛОГІЧНА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ЛІКУВАННЯ ГЕНЕРАЛІЗОВАНОГО ПАРОДОНТИТУ В ХВОРИХ ІЗ ВИРАЗКОВОЮ ХВОРОБОЮ ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 119, № 2 (2022): 14–20. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2022-44-2.3.
Full textAbstract:
Проблема критеріїв доцільного вибору методів лікування захворювань пародонту в їх окресленні для конкретних клінічних випадків, із врахуванням системного статусу пацієнтів та умов реальної практики залишається відкритою. Тому і надалі актуальним постає аналіз призначення альтернативних лікувальних моделей ведення хворих на генералізований пародонтит. Мета дослідження: обґрунтування клінічної ефективності використання озонотерапії в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту в хворих із ускладненою виразковою хворобою дванадцятипалої кишки. Матеріал та методи. Комплексне лікування генералізованого пародонтиту запропонованим нами методом ступінчастої терапії проведено 53 хворим із виразковою хворобою дванадцятипалої кишки, ускладненою кровотечею (32 хворих) та перфорацією (21 хворий). Озонування дистильованої води проводили в апараті Еконіка Бозон-КСВ (Україна). Озоновану воду використовували впродовж 3 годин після її приготування. Концентрація озону у воді становила 4 мг/л. Курс озонотерапії в середньому становив 10 днів. Для цитоморфологічного дослідження ефективності проведеного лікування забирали ексфоліативний матеріал із пародонтальних кишень, після їх промивання ізотонічним розчином хлориду натрію. Препарати фарбували за методом Папенгейма. Мікроскопію виконували в імерсійній системі за допомогою окулярів × 10 (або × 20) і об’єктиву × 40. Результати та їх обговорення. Цитологічним дослідженням виявлено зміни морфологічних ознак цитограм: патогенна мікрофлора кількісно зменшується вже до 3-го дня озонотерапії або зовсім зникала до 5-го дня в окремих пацієнтів, особливо з ІІ, I та початковим ступенями тяжкості генералізованого пародонтиту; кількість нейтрофілів залишалася незмінною, особливо у пацієнтів із II і III ступенями, проте переважали незмінені нейтрофіли; в одного з пацієнтів на третю добу появлялись моноцити на фоні зменшеної кількості мікрофлори, включно з амебами. На 5-ий день мікрофлора практично зникла, амеб не виявлено. Поява моноцитів свідчила про активацію захисних механізмів організму. Висновки. Розроблена нами схема комплексного лікування генералізованого пародонтиту з використання озонотерапії забезпечує достовірне покращення клінічних показників ефективності лікування. Отримані результати цитологічного дослідження свідчили про позитивний вплив озонотерапії на перебіг генералізованого пародонтиту в хворих на фоні виразкової хвороби дванадцятипалої кишки.
32
Ostapiv, D., O. Dubin, N. Kuzmina, T. Stetsko та O. Chajkovska. "Ефективність препарату «Норнікоцин» за лікування захворювань бактеріальної етіології у собак". Scientific and Technical Bulletin оf State Scientific Research Control Institute of Veterinary Medical Products and Fodder Additives аnd Institute of Animal Biology 20, № 2 (2019): 112–20. http://dx.doi.org/10.36359/scivp.2019-20-2.15.
Full textAbstract:
У статті наведені результати вивчення терапевтичної ефективності препарату «Норнікоцин» (водорозчинний порошок для перорального застосування) за лікування захворювань бактеріальної етіології у собак.
 Встановлено, що за лікування інфікованих артритів лікарським засобом ветеринарного призначення «Норнікоцин» у собак поліпшився загальний стан, зникла припухлість навколо суглобів і їх болючість за пальпації, зменшилась кульгавість, яка на 7-8 добу взагалі припинилася, гематологічні показники були в межах фізіологічної норми. Клінічний огляд тварин на 14 добу від початку лікування не виявив жодних симптомів хвороби. Побічних ефектів та явищ від проведеної антимікробної терапії та рецидивів захворювання упродовж місяця після лікування у піддослідних собак не спостерігали.
 За лікування гострої кишкової інфекції (ентериту) препаратом «Норнікоцин» у собаки на 7 добу нормалізувались гематологічні показники, а на 10 добу – відсутні симптоми захворювання. Результати дослідження довели, що препарат «Норнікоцин», який задавали перорально з питною водою у дозі 25 мг препарату на 1 кг маси тіла на добу упродовж 5 діб, не впливав негативно на гомеостаз організму тварини, не викликав будь-яких проявів побічних ефектів під час та після проведеного лікування.
 Препарат «Норнікоцин» (водорозчинний порошок для перорального застосування), виробництва ПрАТ “Технолог” (Україна), за рекомендованого виробником дозування та способу застосування є ефективним хіміотерапевтичним засобом лікування бактеріальних інфекцій у собак, викликаних чутливими до норфлоксацину штамами мікроорганізмів.
33
Yakovleva, O. O., та O. V. Kyryсhenko. "Ефективність метаболічної корекції гіпергомоцистеїнемії при гіпертонічній хворобі". HYPERTENSION, № 4.30 (1 липня 2013): 23–26. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.4.30.2013.86479.
Full textAbstract:
Відомо, що гомоцистеїн — ранжований незалежний фактор ризику серцево-судинних ускладнень. Метою дослідження є оптимізація лікування пацієнтів із гіпертонічною хворобою (ГХ) шляхом контролю гіпергомоцистеїнемії додатковим призначенням перорального В-вітамінного комплексу та 1 мг фолієвої кислоти. Матеріал і методи. У дослідження було включено 80 пацієнтів із ГХ І–ІІІ стадій віком 58,29 ± 0,84 року. Пацієнти були рандомізовані на клінічні групи. Хворі групи А (n = 34) отримували терапію на тлі призначення блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ типу та діуретичний засіб за потребою. Пацієнтам групи В (n = 46) на тлі базової терапії додатково призначили гомоцистеїн-знижуючу комбінацію. Термін спостереження — три місяці. Контрольну групу становили 34 практично здорові особи. Рівень загального гомоцистеїну визначали імуноферментним методом набором Homocysteine EIA до та після лікування. Результати. Рівень гомоцистеїну в групі А достовірно не змінився (14,60 ± 1,09 мкмоль/л проти 13,60 ± 0,89 мкмоль/л при р > 0,05) і перевищував дані групи контролю (9,20 ± 0,56). У групі В відбулась редукція зазначеного маркера на 22,7 % (р < 0,0001). Висновки. У пацієнтів із ГХ спостерігається елевація гомоцистеїну в порівнянні з практично здоровими особами (р < 0,0001). Гіпотензивна терапія не впливає на концентрацію гомоцистеїну. Включення у гіпотензивну терапію вітамінної комбінації та 1 мг фолієвої кислоти сприяє достовірному зниженню рівня гомоцистеїну в порівнянні з базовим (р < 0,0001).
34
Manzhalii, Elina. "ГЕПАТОРЕНАЛЬНИЙ СИНДРОМ. ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИЙ ПІДХІД ДО ЛІКУВАННЯ". Actual Problems of Nephrology, № 29 (14 грудня 2021): 21–28. http://dx.doi.org/10.37321/nefrology.2021.29-02.
Full textAbstract:
Вступ. Обрання тактики лікування та дослідження патогенезу ГРС, як патологічного стану захворювання, важливо для попередження розвитку ускладнень всіх систем організму. Адже ГРС, як синдром, проявляється безпосереднім ураженням на екскреторну систему, зокрема на нирки та з подальшим ризиком розвитку ниркової недостатності. Особливо чутливими до виникнення ГРС — це пацієнти з хронічними захворюваннями печінки.Мета. Проаналізувати причино-наслідковий зв’язок виникнення та розвитку ГРС та узагальнити стратегії лікування на підставі доказової медицини.Матеріали та методи. Бібліографічний – проведено теоретичний аналіз та здійснено узагальнення даних літератури. При дослідженні використано опис та аналіз.Результати та їх обговорення. Основними критеріями ГРС вчені диференціюють наступним чином. Рівень сироваткового креатиніну більше 133 мкмоль/л; не відмічається зниження рівня сироваткового креатиніну нижче 133 мкмоль/л після дводенної відміни діуретиків на тлі інфузійної терапії альбуміном (рекомендована доза альбуміну – 1 г/кг маси тіла на добу до максимальної 100 г/добу); відсутність інших причин для розвитку ниркової недостатності: шок, сепсис, поліорганна недостатність, гіповолемія внаслідок екстраренальних втрат, використання нефротоксичних агентів; відсутність паренхіматозних захворювань нирок, що проявляються протеїнурією більше 500 мг/день, мікрогематурією (більше 50 еритроцитів у полі зору) та/або змінами структури та судинної архітектоніки нирок на УЗД; наявність ЦП з асцитом [12].Висновки. Контроль за показниками пацієнта, призначення тактики лікування в залежності від типу ГРС надає можливість стабілізувати стан пацієнта.
35
Korsunov, V. A. "Сучасна невідкладна допомога та інтенсивна терапія при крупах у дітей". EMERGENCY MEDICINE, № 2.65 (23 квітня 2015): 176–80. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.2.65.2015.79520.
Full textAbstract:
У статті наведена актуальність проблеми невідкладної допомоги при вірусному крупі у дітей. Детально висвітлені питання етіології та патогенезу крупів. Коротко наведено основні напрямки диференціальної діагностики. Детально викладено найбільш ефективні напрямки невідкладної допомоги та інтенсивної терапії: призначення кортикостероїдів, небулайзерної терапії адреналіном, показання для антибіотикотерапії. Наведено рекомендації щодо особливостей інтубації трахеї при крупі. Наприкінці статті автор продемонстрував результати власного дослідження, в якому підтверджується висока ефективність запропонованого алгоритму лікування.
36
Pankiv, V. I., та S. M. Yurchak. "Продукти функціонального призначення в комплексному лікуванні пацієнтів із метаболічним синдромом". INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), № 3.51 (10 березня 2013): 53–57. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.3.51.2013.84330.
Full textAbstract:
Продукти функціонального харчування призначені для систематичного щоденного споживання й чинять регулюючий вплив на фізіологічні функції, біохімічні реакції та психосоціальну поведінку людини за рахунок нормалізації її мікроекологічного статусу.Мета дослідження – підвищення ефективності комплексного лікування пацієнтів із метаболічним синдромом шляхом використання дієтичної добавки БіоСЕСС.Матеріали і методи. Обстежено 26 пацієнтів із метаболічним синдромом (ожиріння I ст., артеріальна гіпертензія, порушення ліпідного спектра крові, порушення толерантності до глюкози). БіоСЕСС призначали по 4 капсули двічі на день упродовж 10 днів, через 20 днів після закінчення першого курсу призначали другий за аналогічною схемою. До групи порівняння увійшли 14 пацієнтів із метаболічним синдромом, які не отримували в комплексному лікуванні БіоСЕСС. Результати дослідження. Встановлено виражене й статистично значуще зменшення інсулінорезистентності в периферичних тканинах. Вірогідно зменшився індекс НОМА-IR — із 6,58 ± 0,92 до 3,44 ± 0,86. Отримано вірогідне зниження вмісту загального холестерину на 13,1 % — із 6,18 ± ± 0,24 ммоль/л до 5,46 ± 0,22 ммоль/л (р < 0,05), ліпопротеїнів дуже низької щільності — на 36,2 % — із 0,79 ± 0,07 ммоль/л до 0,58 ± 0,06 ммоль/л (р < 0,05), ), ліпопротеїнів низької щільності — на 5,9 % — з 3,98 ± 0,16 ммоль/л до 3,56 ± 0,18 ммоль/л (р < 0,05), тригліцеридів — на 37,2 % — з 1,77 ± 0,19 до 1,29 ммоль/л ± 0,14 ммоль/л (р < 0,05) від початкових даних. Комбінована терапія сприяла більш вираженому зниженню рівня С-реактивного білка (СРБ) (з 6,91 ± 0,66 мг/дл до 4,83 ± 0,58 мг/дл) порівняно з контрольною групою (на 31,2 і 23,1 % відповідно; p < 0,05). Висновки. Застосування препарату БіоСЕСС у комплексній терапії пацієнтів із метаболічним синдромом вірогідно поліпшує показники ліпідного обміну, знижує гіперінсулінемію й супутню інсулінорезистентність. Використання препарату БіоСЕСС у комплексній терапії пацієнтів із метаболічним синдромом сприяє зниженню рівня артеріального тиску в денний час, поліпшенню діастолічної функції міокарда. Препарат БіоСЕСС справляє в пацієнтів із метаболічним синдромом корисні плейотропні ефекти, що проявляються у вірогідному зниженні концентрації СРБ у крові на 31,2 % (p < 0,05).
37
Тихонова, Тетяна, та Маргарита Бобкова. "АЛЬТЕРНАТИВНІ ПІДХОДИ ДО ЛІКУВАННЯ ІНСУЛІНОРЕЗИСТЕНТНОСТІ". Problems of Endocrine Pathology 78, № 4 (2021): 159–65. http://dx.doi.org/10.21856/j-pep.2021.4.20.
Full textAbstract:
Відповідно до сучасних уявлень, інсулінорезистентність (ІР) визначається як порушення біологічної відповіді на інсулінову стимуляцію тканин-мішеней. Незважаючи на можливе виникнення ІР як фізіологічної реакції, найчастіше ІР асоціюється з метаболічними зсувами та патологічними розладами, зокрема гіпотиреозом, хворобою / синдромом Кушинга, синдромом полікістозних яєчників, акромегалією, неалкогольною жировою хворобою печінки, хронічною хворобою нирок, деменцією а також із злоякісними новоутвореннями молочної залози, легень, простати та товстої кишки. З огляду на реалії сьогоднішнього дня, отримані переконливі докази несприятливого впливу зниженої чутливості до інсуліну на перебіг COVID-19. Водночас, серед широкого спектру патологічних станів, що поєднані з ІР, зниження чутливості до інсуліну асоціюється насамперед з метаболічним синдромом, серцево-судинними захворюваннями та цукровим діабетом 2 типу. Приймаючи до уваги багатофакторність ефектів ІР та її роль у розвитку та прогресуванні низки захворювань, на теперішній час обґрунтовується необхідність застосування активних профілактичних заходів і призначення цілеспрямованого лікування хворим з наявністю маркерів ІР. Насамперед, в якості лікувально-профілактичного заходів визначається нормалізація маси тіла хворого, оскільки ІР зазвичай поєднується з вісцеральним типом ожиріння. В якості немедикаментозних методів нормалізації маси тіла в сучасних рекомендаціях вказуються два основних підходи: дієтичний режим та адекватні стану здоров'я пацієнта дозовані фізичні навантаження. При поєднанні ІР і цукрового діабету призначаються цукрознижувальні препарати, що підвищують чутливість периферичних тканин до інсуліну, або, так звані сенсітайзери. В останні часи розглядається можливість використання дієтичних добавок в профілактиці та лікуванні багатьох захворювань, у тому числі ІР як при ізольованому її розвитку, так і в структурі коморбідної патології. В цьому плані слід звернути увагу на продукт компанії ЕКСПЕРТ ФАРМА – GlucoCare™. Зазначений засіб містить унікальну комбінацію діючих речовин, що визначає багатогранність її ефектів, зокрема у лікуванні хворих з наявністю ІР.
38
Stadnik, S. M. "Психоемоційні розлади у пацієнтів з коронавірусною інфекцією: питання лікування". INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL 17, № 8 (2022): 51–61. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.17.8.2021.250821.
Full textAbstract:
У роботі подані результати вивчення динаміки тривожно-депресивної симптоматики, когнітивної дисфункції та якості життя 107 пацієнтів з коронавірусною інфекцією (COVID-19) на фоні терапії антидепресантами. Пацієнти були розподілені на 3 групи: 1-ша група (n = 38) — пацієнти отримували стандартну терапію в комбінації з флуоксетином; 2-га група (n = 42) — пацієнти отримували стандартну терапію в комбінації з сертраліном; 3-тя група (контрольна, n = 27) — пацієнти отримували стандартну терапію без додаткового призначення антидепресантів. Встановлено, що при клінічно однорідних початкових даних застосування у пацієнтів з COVID-19 флуоксетину і сертраліну призвело до позитивних змін тривожно-депресивної і когнітивної симптоматики. Зниження рівня депресивної симптоматики корелювало з поліпшенням якості життя пацієнтів. Сертралін має кращу клінічну ефективність у лікуванні пацієнтів з тривожно-депресивними розладами на фоні COVID-19, а також задовільну безпеку і переносимість порівняно з флуоксетином. Отже, сертралін може бути рекомендований для терапії коморбідних тривожно-депресивних розладів при COVID-19.
39
Khaskhachykh, D. A., V. O. Potapov та H. O. Kukina. "ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИЙ ПІДХІД ДО ЛІКУВАННЯ ГІПЕРПЛАЗІЇ ЕНДОМЕТРІЯ БЕЗ АТИПІЇ У ЖІНОК РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 2 (6 березня 2020): 149–55. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2019.2.10935.
Full textAbstract:
Мета дослідження – розробити диференціально-діагностичні критерії застосування гормональної терапії із застосуванням прогестагенів для лікування гіперплазія ендометрія (ГЕ) без атипії у жінок репродуктивного віку з урахуванням клініко-морфологічних та імуногістохімічних даних. Дослідити вплив експресії рецепторів естрогенів, прогестерону та маркера проліферації КІ-67 в гіперплазованому ендометрії без атипії у жінок репродуктивного віку на ефективність проведенної терапії.
 Матеріали та методи. Було проведено проспективне когортне дослідження у 85 пацієнток репродуктивного віку (25–46 років) з аномальними матковими кровотечами (АМК). Контрольну групу склали 15 пацієнток зі змінами ендометрія секреторного типу. Матеріал для морфологічного та імуногістохімічного дослідження отримували шляхом вишкрібання порожнини матки. Дослідження рецепторів прогестерону проводили імуногістохімічним методом у лабораторії імуногістохімії ДДМА. Всі пацієнтки отримували лікування мікронізованим прогестероном у дозі 100 мг на добу в безперервному режимі протягом 6 місяців. Для визначення ефекту від використання прогестерону проводили дослідження експресії рецепторів до естрогенів, прогестерону та маркера проліферації Кi-67 у гістологічних зразках ендометрія імуногістохімічним методом. Критерієм вилікування вважали: відсутність скарг у пацієнток та відсутність ГЕ за результатами пайпель-біопсії ендометрія після 6 місяців лікування.
 Результати досліджень та їх обговорення. За результатами дослідження жінок із відсутністю ефекту від проведеної терапії, на відміну від жінок з ефективно проведеною терапією, спостерігали зниження експресії рецепторів до прогестерону (ПР) на 65 %, тоді як експресія рецепторів до естрогенів була вищою за норму на 50–56 % в обох досліджуваних групах. Проліферативний потенціал залозистої тканини при ГЕ в репродуктивному періоді, оцінений за рівнем Ki-67, при ПНГЕ був в 3,2 раза, при КНГЕ – в 4,5 раза вищий від норми, тоді як у стромі при обох типах ГЕ він не відрізнявся від нормальних показників.
 Висновки. Проведені дослідження показали, що при вирішенні питання про призначення патогенетичної терапії з використанням мікронізованого прогестерону для лікування гіперплазії ендометрія без атипії рекомендовано застосовувати диференціальний підхід, який полягає в тому, що при призначенні терапії треба враховувати рівень експресії прогестеронових рецепторів у тканині ендометрія. Високий рівень експресії буде визначати задовільний ефект від застосування терапії прогестинами. Низький рівень експресії прогестеронових рецепторів буде призводити до нечутливості тканини ендометрія до терапії прогестинами. Ще одним критерієм при призначенні терапії прогестинами є визначення проліферативної активності гіперплазованого епітелія з використанням маркера Ki-67. Він дозволяє зробити висновок, що при різних типах ГЕ є популяції клітин, які володіють різними потенціальними можливостями до проліферації та здатністю до спонтанного регресу. Більшою мірою це стосується клітин залозистого епітелію. Оскільки проліферація залежить від кількості РЕ, можна вважати, що різні види ГЕ, які відрізняються за рівнем проліферативної активності, будуть по-різному реагувати на одні й ті ж гормональні впливи, і отже, підходи до терапії даних станів повинні бути різними. Таким чином, при призначенні патогенетичної терапії із застосуванням прогестинів потрібно виділяти дві групи жінок: із гормонально чутливою формою ГЕ та гормонально нечутливою або гормонально резистентною формою ГЕ без атипії. Для лікування таких жінок потрібно застосовувати інші методи.
40
Khaitovych, M. V. "Поліфармація: визначення, ризики, менеджмент". Oral and General Health 2, № 3 (2022): 7–12. http://dx.doi.org/10.22141/ogh.2.3.2021.240720.
Full textAbstract:
Проведено пошук у базах даних Scopus, Web of Science, MedLine, The Cochrane Library. Термін «поліфармація» на відміну від терміна «поліпрагмазія» не завжди має негативний відтінок, і його часто застосовують для позначення одночасного використання пацієнтом п’яти та більше лікарських засобів, а інтенсивною вважають поліфармацію у випадках, коли пацієнт одночасно вживає 10 і більше лікарських засобів. Однією з основних причин поліфармації є поліморбідність. Поліфармацію також можуть спричиняти тяжкий стан пацієнта, самолікування і невідповідні рекомендації, деякі демографічні фактори (вік, стать, рівень освіти), рівень розвитку системи охорони здоров’я. Поліфармація може бути відповідною (обґрунтованою), коли призначення великої кількості лікарських засобів виправдано, та невідповідною (проблемною), коли кількість призначених лікарських засобів неправильна та незбалансована. Проблемна поліфармація є проявом поліпрагмазії, при цьому кілька лікарських засобів призначають неналежним чином, що не дозволяє реалізувати передбачувану перевагу даних лікарських засобів, і ризик заподіяння шкоди від лікування перевищує користь внаслідок взаємодії лікарських засобів, виникнення побічних реакцій, збільшення економічного тягаря лікування. Особливо небезпечною є проблемна поліфармація для пацієнтів у тяжкому стані. Менеджмент проблемної поліфармації повинен базуватися на переведенні її у збалансовану форму. Обґрунтовується комбінація лікарських засобів, що дозволяє лікувати пацієнта ефективно, безпечно й економічно доцільно через попередження їх взаємодії та побічних ефектів. Як терапевтичне втручання може використовуватися відміна певних лікарських засобів, яку в кожного конкретного пацієнта потрібно здійснювати через оцінку переваг і ризиків. Для профілактики та корекції проблемної поліфармації в осіб похилого віку запропоновані критерії Beers, інструменти ARMOR, STOPP-START.
41
Клочан, С. М., та В. І. Біда. "ОСОБЛИВОСТІ ЛІКУВАННЯ ІНТРААРТИКУЛЯРНИХ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ РОЗЛАДІВ СКРОНЕВО-НИЖНЬОЩЕЛЕПНОГО СУГЛОБА З ВИКОРИСТАННЯМ ОКЛЮЗІЙНИХ КАПОВИХ КОНСТРУКЦІЙ". Інновації в стоматології, № 1 (1 червня 2021): 22–29. http://dx.doi.org/10.35220/2523-420x/2019.1.5.
Full textAbstract:
Найпоширенішою групою інтраартикулярних функціональних розладів скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС) є біомеханічні розлади комплексу «суглобова голівка – суглобовий диск» із переднім зміщенням сугло-бового диска. Клінічні діагностичні критерії дозволяють визначити факт наявності патології, натомість, важливим в діагностиці для лікаря є встановлення його причини з метою надання максимально ефективної лі-кувальної допомоги. Ортопедичне лікування з використанням оклюзійних капових конструкцій (оклюзійна сплінт-терапія) є важливою стоматологічною складовою в лікуванні інтраартикулярних розладів СНЩС.
 Вибір оклюзійної капової конструкції, її лікувальний ефект залежить від патобіомеханічних характеристик функціональних розладів, стадії та вираженості патологічного процесу, клінічної симптоматики та функціо-нальних ускладнень.Мета. Дати узагальнену характеристику основних оклюзійних капових конструкцій для лікування інтраа-ртикулярних функціональних розладів СНЩС.Результати. Конструктивні особливості оклюзійних кап залежать від їх функціонального призначення. При інтракапсулярних функціональних розладах СНЩС застосовують релаксаційно-стабілізуючі оклюзійні ка-пи для стабілізації положення нижньої щелепи та нормалізації роботи жувальних м’язів, репозиційні капи за-стосовують для встановлення нижньої щелепи в лікувальне положення із нормалізацією суглобових елементів «голівка - диск - ямка». Незнімні оклюзійні накладки, виготовлені із бісакрилового матеріалу дозволяють пос-тійно зберігати позицію нижньої щелепи з оптимізацією внутрішньо-суглобових взаємовідношень та усунення надмірних травматичних навантажень на СНЩС.Висновки. Застосування оклюзійних капових конструкцій (сплінт-терапії) для усунення біомеханічних проявів інтракапсулярних розладів СНЩС, таких як зміщення суглобового диска, є важливою складовою ліку-вальної тактики та показало позитивну динаміку у зниженні клінічних проявів, в тому числі запального процесу та больового синдрому.
42
Mykhaylyshyn, H. I., S. І. Klуmnyuk, M. Y. Spivak, L. M. Lazarenko, L. M. Malanchuk та I. V. Korda. "ВІДНОВЛЕННЯ МІКРОБІОМУ ВАГІНИ ПРИ БАКТЕРІЙНОМУ ВАГІНОЗІ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ПРОБІОТИКА ДІАЛАК". Інфекційні хвороби, № 4 (19 березня 2021): 18–23. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2020.4.11460.
Full textAbstract:
Наведено результати дослідження мікробіому піхви осіб з бактерійним вагінозом до і після перорального застосування капсульної форми та вагінальних супозиторіїв пробіотика «Діалак» з вмістом штаму L. casei IMB B-7280. Цей препарат, який рекомендовано для корекції вагінальної мікробіоти, має комбіновану протизапальну та вибіркову протимікробну активність. Він має широкий спектр антагоністичної активності відносно умовно-патогенних мікроорганізмів: стафілококів, стрептококів, псевдомонад, кишкової палички тощо, ефективно пригнічує ріст грибів. Мета дослідження – оцінити ефективність застосування пробіотика «Діалак» у жінок із бактерійним вагінозом. Пацієнти і методи. При обстеженні жінок із бактерійним вагінозом проводився традиційний гінекологічний огляд з метою визначення загальних анамнестичних даних, зокрема з’ясування частоти, тяжкості клінічних проявів та тривалості рецидивів урогенітальної інфекції. Лабораторні методи діагностики включали мікроскопію мазків для виявлення ключових клітин, амінотест, рН виділень, класичне бактеріологічне дослідження піхвового вмісту до початку лікування та на 10-й день після завершення лікування. Проводили забір периферичної крові до лікування та через 1 міс. після пробіотикотерапії для вивчення клітинного імунітету. Результати. Проведені дослідження свідчать, що при вагінальному та пероральному застосуванні пробіотика «Діалак» відбувається стабільне заселення слизових оболонок піхви власною мікробіотою. Клінічно доведено ефективність дії препарату проти гарднерел, мобілункуса, лактококів і вейлонел. Висновок. Доцільність застосування пробіотика «Діалак» з вмістом штаму L. casei IMB B-7280 для лікування хворих з бактерійним вагінозом доведена клінічно. Гарна переносність біопрепарату, відсутність побічної дії, відновлення лактофлори, зручна форма використання обґрунтовують його призначення в акушерстві та гінекології для лікування хворих на бактерійні вагінози.
43
Чернуха, Л. М., А. А. Гуч та Е. П. Тумасова. "Пацієнти з високим ризиком розвитку венозних трофічних виразок після епізоду ТГВ ... Деякі аспекти патогенезу, чи можливо прогнозувати виникнення трофічних порушень?" Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 61, № 1 (2020): 114–29. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2020.61.114-129.
Full textAbstract:
ТГВ проявляється важкими порушеннями в системі гемостазу і, в більшості випадків, супроводжується розвитком ПТС. Патогенетичні зміни, що виникають у пацієнтів із ПТС у системі гемостазу і системі мікроциркуляторного русла нижніх кінцівок в сукупності є постійним підтримучим механізмом, що викликає не тільки утворення і прогресування трофічних порушень, але і виникнення самої виразки. Відповідно до літературних даних, при наявності певних факторів ризику, таких як наявність в анамнезі венозної тромбоемболії, раніше існуючого варикозного розширення вен нижніх кінцівок, чоловічої статі, а також ожиріння незалежно збільшується ризик розвитку ПТС виразки через 1 рік. Виявлення таких пацієнтів з урахуванням факторів ризику, а також беручи до уваги можливість розвитку виражених патогенетичних порушень, необхідно для призначення патогенетично спрямованого лікування із застосуванням – сулодексиду, призначення якого може не тільки запобігти рецидивам ТГВ, а й з огляду на фактори ризику, запобігти розвитку трофічних порушень, зокрема трофічних виразок.
44
Sergiyenko, V. O. "Бенфотіамін і альфа-ліпоєва кислота в лікуванні діабетичної кардіоваскулярної автономної нейропатії (огляд літератури та власних досліджень)". INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), № 3.59 (17 червня 2014): 96–102. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.3.59.2014.76670.
Full textAbstract:
Проведено аналіз сучасних поглядів щодо механізмів дії жиророзчинної форми вітаміну В1 (бенфотіаміну) і a-ліпоєвої кислоти, зокрема особливостей їх впливу на стан вуглеводного і ліпідного обміну, функцію ендотелію, гемодинамічних параметрів, жорсткості судин при серцево-судинних захворюваннях, кардіоваскулярній автономній нейропатії при цукровому діабеті 2-го типу. Результати експериментальних, рандомізованих та власних досліджень підтверджують доцільність комбінованого призначення бенфотіаміну і a-ліпоєвої кислоти з метою профілактики та лікування серцево-судинних захворювань, зокрема кардіоваскулярної автономної нейропатії у хворих на цукровий діабет 2-го типу.
45
Manzhalii, Elina. "РОЛЬ ПЕЧІНКИ В ДЕТОКСИКАЦІЇ ОРГАНІЗМУ. ПРОГРАМИ ДЕТОКСИКАЦІЇ". Immunology and Allergy: Science and Practice, № 3 (28 листопада 2021): 40–51. http://dx.doi.org/10.37321/immunology.2021.3-05.
Full textAbstract:
Вступ. Зважаючи на те, що печінка виконує функцію фільтрації, належна робота обох фаз детоксикації впливає на роботу печінки вцілому та забезпечує цілісний ланцюг роботи. Протягом останніх років, багато продуктів заполонили планету, зокрема токсини, метали, хімікати (неорганічні, розчинники, пластифікатори), синтетичні лікарські засоби, пліснява, тверді домішки, ПАВи, радіація, ендотоксини, хімічні речовини тощо. Зазначені речовини негативно впливають на роботу печінки та порушують цілісний ланцюг роботи фаз детоксикацій. З огляду на це, в статті запропоновані програми детоксикації для відновлення роботи печінки.Мета. Проаналізувати причино-наслідковий зв’язок виникнення та розвитку хвороб печінки у зв’язку з порушенням роботи фаз детоксикацій та узагальнити стратегії лікування на підставі доказової медицини.Матеріали та методи. Бібліографічний – проведено теоретичний аналіз та здійснено узагальнення даних літератури. При дослідженні використано опис та аналіз.Результати та їх обговорення.Висновки. Контроль за показниками пацієнта, призначення тактики лікування в залежності від типу порушень детоксикаційних функцій печінки, надає можливість стабілізувати стан пацієнта.
46
Pavlushenko, M. V., R. V. Liubota, R. I. Vereshchako, O. S. Zotov, M. F. Anikusko та I. I. Liubota. "Значення локорегіонарної терапії у хворих на тричі негативний рак грудної залози (огляд літератури)". Practical oncology 5, № 1 (2022): 23–31. http://dx.doi.org/10.22141/2663-3272.5.1.2022.76.
Full textAbstract:
Тричі негативний рак молочної залози (ТНРМЗ) — це гетерогенне захворювання, що характеризується відсутністю терапевтичних мішеней, зумовлюючи обмеження можливостей лікувального впливу, та супроводжується вищою частотою виникнення місцевого рецидиву та віддалених метастазів, а отже, і гіршим прогнозом перебігу порівняно із іншими молекулярними підтипами раку молочної залози (РМЗ). Незважаючи на клініко-патогенетичну відмінність тричі негативних пухлин, чітко окреслених рекомендацій з приводу хірургічної тактики та доцільності застосування ад’ювантної променевої терапії на сьогодні не існує. Хірургічне втручання є основним методом, який забезпечує локорегіонарний контроль РМЗ. Проте в низці випадків тільки даний тип лікування не гарантує необхідного місцевого контролю захворювання, що потребує призначення ад’ювантної променевої терапії з метою зменшення частоти розвитку рецидиву. Лікування ТНРМЗ — це підґрунтя постійних наукових пошуків. Беручи до уваги неоднорідність систематизованих результатів, наведених у роботі, дана дискусія створює субстрат для проведення подальших досліджень з метою з’ясування, яка група пацієнтів може отримати найбільшу терапевтичну ефективність від променевої терапії.
47
Dobryansky, D. O., L. V. Bonetska, I. O. Nosova та ін. "Клінічна ефективність вітчизняного препарату урсодеоксихолієвої кислоти в комплексному лікуванні гіпербілірубінемій у недоношених немовлят". CHILD`S HEALTH, № 3.54 (19 червня 2014): 45–50. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.3.54.2014.75997.
Full textAbstract:
Результати кількох невеликих пілотних клінічних досліджень свідчать, що використання урсодеоксихолієвої кислоти (УДХК) може полегшувати перебіг неонатальних жовтяниць. Метою роботи була оцінка клінічної ефективності препарату Укрлів® суспензія в комплексному лікуванні гіпербілірубінемій у недоношених немовлят. У відкрите рандомізоване дослідження були залучені 35 передчасно народжених дітей (19 — в основній, 16 — у контрольній групі). Критеріями включення були передчасне народження й гіпербілірубінемія (загальний білірубін сироватки крові > 225 мкмоль/л) у ранній неонатальний період. Новонародженим в основній групі на додаток до фототерапії призначали Укрлів® суспензію в добовій дозі 20 мг/кг упродовж 14 днів. Сформовані групи не відрізнялися за основними клінічними показниками й вихідними концентраціями білірубіну в сироватці крові. У дітей з обох груп відбувалося вірогідне зниження початкових концентрацій загального білірубіну сироватки крові. За перші 3 дні лікування відповідна динаміка становила 44% в основній проти 32% в контрольній групі, забезпечуючи досягнення вірогідної відмінності між групами за рівнем загального і прямого білірубіну на момент закінчення курсу УДХК. У немовлят з основної групи жовтяниця була менш тривалою. Препарат добре переносився немовлятами, не зауважено будь-яких побічних ефектів його призначення. Таким чином, отримані результати дозволяють зробити висновки про доцільність застосування Укрлів® суспензії в комплексному лікуванні гіпербілірубінемій у передчасно народжених немовлят.
48
Koloskova, Ye K., L. A. Ivanov, O. V. Belashova, U. I. Marusyk та R. Yu Bileichuk. "Особливості сучасного перебігу енцефалітів у дітей (огляд клінічних випадків)". ACTUAL INFECTOLOGY, № 2.07 (15 липня 2015): 23–29. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.2.07.2015.78613.
Full textAbstract:
У статті висвітлені основні питання сучасного перебігу вірусного енцефаліту у дітей, особливо ті, що стосуються клінічно-діагностичного пошуку та лікування захворювання. Подано огляд трьох клінічних випадків вірусного енцефаліту у дітей. За нашими спостереженнями, для сучасного перебігу вірусного енцефаліту у дітей характерна клінічна і параклінічна нетиповість, що вимагає комплексного та колегіального діагностичного підходу. Своєчасне призначення противірусної терапії шляхом введення ацикловіру в дозі 10 мг/кг тричі на добу сприяє зниженню летальності та зменшенню несприятливих неврологічних результатів, а також поліпшенню якості життя та соціальної адаптації дітей.
49
Мандзій, З. П. "ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ЗАЛІЗОДЕФІЦИТНИХ СТАНІВ У КЛІНІЦІ ВНУТРІШНІХ ЗАХВОРЮВАНЬ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (25 березня 2022): 107–14. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i4.12808.
Full textAbstract:
РЕЗЮМЕ. Мета дослідження – враховуючи статистичні дані обґрунтувати захворюваність та поширеність, причини виникнення, клінічні прояви, а також діагностичні критерії і принципи лікування залізодефіцитних станів (ЗДС) із використанням новітніх лікарських форм препаратів.
 Матеріал і методи. Систематичний аналіз, розгляд та вивчення науково-медичної літератури дали можливість розглянути сучасний підхід на проблему ЗДС як серед дорослого, так і серед дитячого населення з точки зору їх поширеності, причин виникнення, вивчення патогенетичих механізмів, формування клінічних проявів хвороби, а також аналіз сучасних методів лабораторної діагностики ЗДС. На основі вивчених даних зроблені висновки щодо комплексного лікування та профілактики дефіциту заліза в організмі людини.
 Результати. Найпоширенішими серед анемій є залізодефіцитні стани. Нестача заліза в організмі виникає внаслідок невідповідності між потребами організму в залізі, його надходженням і всмоктуванням.
 За даними ВООЗ, більше половини населення різних країн світу страждає на дефіцит заліза, який охоплює всі вікові групи населення, проте найчастіше трапляється у дітей, підлітків і вагітних жінок.
 Причинами залізодефіцитних станів (ЗДС) найчастіше є кровотечі різного генезу: з ран чи виразки, кровотечі із гемороїдальних вузлів, надмірні крововтрати під час місячних, міом матки, при виразкових колітах, злоякісних пухлинах, резекціях шлунка тощо. При таких захворюваннях депо заліза в організмі зменшується. Як свідчать статистичні дані вітчизняних та зарубіжних учених, а також ВООЗ, ЗДС спостерігаються у 20 % населення.
 Симптоми анемії – блідість шкіри, швидка втомлюваність, запаморочення, задишка, втрата свідомості, порушення функції серцево-судинної, дихальної, нервової систем тощо.
 Принципи лікування ЗДА полягають насамперед в усуненні причин кровотечі, призначенні дієти, збагаченої білками, залізом, вітамінами, мікроелементами.
 Соціальною проблемою у багатьох країнах є питання про запобігання та лікування анемії. Адже наявність залізодефіцитного стану може знижувати якість життя пацієнтів, порушувати їх працездатність, викликати функціональні розлади з боку багатьох органів і систем. Як для профілактики, так і для усунення причин залізодефіцитних станів у наш час застосовується група залізовмісних препаратів, асортимент яких безперервно поповнюється і оновлюється. Також вивчаються і обговорюються питання комплексного підходу до лікування ЗДС із використанням сучасних препаратів заліза, а саме ліпосомальної форми заліза «Поліфер». При наявності порушення мікробіоти в шлунково-кишковому тракті – застосування пробіотиків, зокрема євро-біотика КІДС. При діагностуванні ураження пацієнтів гельмінтами рекомендовано призначення нового протигельмінтного препарату альбензі, який має високу біодоступність і мінімум побічних ефектів.
 Висновки. Проаналізовано основні патофізіологічні стани, які призводять до розвитку дефіциту заліза в організмі, як при різних патологічних станах, так і при функціональних. Тому саме лікування ЗДС має бути спрямоване не тільки на усунення симптомів анемії, а й на ліквідацію дефіциту заліза, поповнення його запасів в організмі. Такого стану можна досягти завдяки прийому ліпосомальної форми препарату заліза «Поліфер».
50
Коlesnik, О. P., А. І. Shevchenko, А. V. Kadzhoian, О. М. Levyk та V. О. Kuzmenko. "Віддалені результати хірургічного лікування хворих з ранніми стадіями недрібноклітинного раку легені". Klinicheskaia khirurgiia 85, № 3 (2018): 23–26. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.03.23.
Full textAbstract:
Мета. Оцінити ефективність повної систематичної медіастинальної лімфодисекції (ПМЛД) у пацієнтів з ранніми стадіями недрібноклітинного раку легені (НДКРЛ).
 Матеріали і методи. Оперовані 254 хворі з НДКРЛ І, ІІ стадій. Повна дисекція лімфатичних вузлів (ЛВ) середостіння (N2) виконана у 81 пацієнта. Втручання полягало у видаленні ЛВ з боку пухлини: праворуч - усіх паратрахеальних, біфуркаційних, параезофагеальних ЛВ і легеневої зв’язки. Ліворуч паратрахеальні ЛВ не видаляли, але обов’язково виконували дисекцію ЛВ аортального вікна.
 Результати. Дослідженням виявлено, що виконання ПМЛД збільшувало загальну 5-річну виживаність хворих з раком легені І стадії (р = 0,02). Виконання ПМЛД у хворих з НДКРЛ під час пульмонектомії у 3,4 разу збільшувало загальну 5-річну виживаність пацієнтів (р < 0,001). Призначення ад’ювантної поліхіміотерапії (АПХТ) пацієнтам з НДКРЛ ІІ стадії, яким виконували неповну медіастинальну лімфодисекцію (НМЛД), статистично достовірно збільшувало 5-річну виживаність пацієнтів.
 Висновки. Виконання ПМЛД значно збільшує 5-річну виживаність пацієнтів з ранніми стадіями НДКРЛ.