Journal articles: 'Презентор'

1

Šafer, Marina J. "Говорни чин претње у аподози кондиционалних реченица". Филолог – часопис за језик књижевност и културу, № 23 (7 серпня 2021): 416–41. http://dx.doi.org/10.21618/fil2123416s.

Full text

Abstract:

У раду се испитују кондиционалне реченице чија аподоза има вредност говорног чина претње (нпр. Убићу вас од батина будете ли сликали моју децу.). Посматра се и комуникативна функција протазе – најчешће је то индиректни директив (наредба/забрана: → Немојте сликати моју децу!), а такође се анализирају синтаксичко-семантичке карактеристике овакве кондиционалне реченице: употреба везника, структура протазног, односно аподозног предиката (глаголски облици, употреба фазних глагола у протазном предикату, односно перформативних и модалних глагола у аподозном предикату и сл.), чести адвербијални детерминатори у протази (нпр. конструкција још једном), распоред протазног и аподозног дела и др. Будући да се претња превасходно јавља у неформалној, свакодневној (понекад оштрој и вулгарној) комуникацији, за корпус су одабране домаће телевизијске серије различитих жанрова (хумористички, драмски и криминалистички), а затим и домаћи интернет портали. Између осталог, утврђено је да је протазни предикат у највећем броју примера оформљен презентом глагола перфективног вида (и то најчешће фазних глагола наставити/ престати), мада у овој улози није редак ни футур други, док је аподозни предикат углавном у облику футура првог. Условни субјунктороид ли, који се најчешће јавља уз перфективни презент глагола бити у склопу футура другог (будеш ли / не будеш ли), такође је прилично фреквентан.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Јовановић, Ивана. "Неколике напомене о језичкој и стилској вредности презента". ЛИК : часопис за литературу и културу 4, № 6 (2018): 99–111. http://dx.doi.org/10.18485/ai_lik.2018.4.6.7.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

Вукићевић, Весна В. "Сценски презент у руском и српском језику". Српски језик : студије српске и словенске 23, № 1 (2018): 711–18. http://dx.doi.org/10.18485/sj.2018.23.1.42.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Botsman, Andriy, and Olga Dmytruk. "Germanic Preterite-Present Verbs and their Morphological and Semantic Peculiarities." Actual issues of Ukrainian linguistics: theory and practice, no. 39 (2019): 74–88. http://dx.doi.org/10.17721/apultp.2019.39.74-88.

Full text

Abstract:

The purpose of this article is to give detailed description to all possible semantic and morphological features of Germanic preterite-present verbs. Some research has dealt with the problem of preterite-present present verbs; however, semantic and morphological functions of these verbs were studied only by singling out verb characteristics, peculiarities, potential possibilities in different Germanic languages without any alignment of the obtained results. There is little information available on preterite-present verbs within the west Germanic and North Germanic (Scandinavian) subgroups. Semantic aspect of these verbs was analysed by some scholars, but it is still unknown how these verbs were formed in other Indo-European languages (Baltic, Slavonic, Romantic). The contradicting point of the available research is how those verbs are reflected in Latin and Greek. In spite of the fact that preterite-present verbs were studied in detail in terms of phonological characteristics, their morphological and semantic peculiarities were not taken into account and compared. Special attention should be given to the functioning and correlation of phonological and morphological peculiarities of those verbs. This paper offers the results of a detailed and consistent analysis of phonological and morphological peculiarities of preterite-present verbs. The paper aims at determining the morphological characteristics of preterite-present verbs, which were formed under the influence of phonological processes. The purpose of this study was to investigate the connection of Germanic preterite-present verbs with possible sources in other Indo-European languages. The authors define a set of characteristics peculiar of preterite-present verbs semantics. The functions of these verbs are analysed in detail. The authors attempt to analyse the nature of these verbs. The attention is paid to the functions of preterite- present verbs not only in the Germanic languages, but in other Indo-European languages, too. The comparative historical method is used here as the main one. The authors see this valid way of investigation as reliable and appropriate for the preterite-present verb analysis.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

Мехралиева, Гюнай. "Безособові речення в азербайджанській і російській мовах". Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 9 (30 червня 2017): 193–201. http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v9i0.1091.

Full text

Abstract:

Ця стаття ґрунтується на вивченні безособових речень в азербайджанському та англійською мовами і показує відмінності структури речень між двома мовами. Автор презентує міркування різних лінгвістів і наводить приклади безособових речень у кожній мові.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

Petrunok, Nadiia. "Епiстемологiчний анархiзм пiсля Пола Фейєрабенда: вiдкритий фiлософський проект VS розтиражована метафора «допустимо все»". Актуальні проблеми духовності, № 14 (1 липня 2017): 191–201. http://dx.doi.org/10.31812/apd.v0i14.1842.

Full text

Abstract:

Стаття презентує погляд на епiстемологiчний анархiзм П. Фейєрабенда як на певний рiзновид рацiоналiзму та тип критики. Автор вважає, що хоч i без визнання та загального схвалення, спадщина Фейєрабенда i його афоризм «допустимо все» залишаються життєво спроможними i широко обговорюваними.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Kalmykova, Larysa, Nataliia Kharchenko та Inna Mysan. "НА ЩО СПРОМОЖНА ГЕНЕРАТИВНА СИСТЕМА ЛЮДИНИ?" Psycholinguistics in a Modern World 16 (17 грудня 2021): 113–27. http://dx.doi.org/10.31470/10.31470/2706-7904-2021-16-113-127.

Full text

Abstract:

Стаття презентує новий погляд на генеративну систему людини, висвітлює її спроможність не тільки забезпечувати оволодіння і володіння мовою (L1, L2), породжувати чисельні висловлювання, а й використовувати мовні засоби в їх різних функціях (первинних і воринних) залежно від комунікативних і когнітивних потреб, ситуацій спілкування її життєдіяльності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

Модерц, Саша Г., та Тијана Н. Кукић. "Презент у роману „На Дрини ћуприја” и његова преводивост на италијански језик". Српски језик : студије српске и словенске 23, № 1 (2018): 391–407. http://dx.doi.org/10.18485/sj.2018.23.1.22.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

Ставицька, О. Г., та Ю. В. Бунечко. "ВПЛИВ РІВНЯ ДОМАГАНЬ НА ПРАГНЕННЯ ДО САМОАКТУАЛІЗАЦІЇ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ". Психологія: реальність і перспективи, № 11 (25 жовтня 2019): 140–44. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi11.25.

Full text

Abstract:

У статті здійснена спроба теоретичного узагальнення сучасних наукових доробок з актуальної проблеми самоактуалізації і самореалізації особистості у юнацькому віці. Проаналізовані особливості рівня домагань та самоактуалізації студентів-психологів. Наукова розвідка презентує результати емпіричного дослідження особливостей впливу рівня домагань на прагнення до самоактуалізації особистості в юнацькому віці як важливих чинників особистісного розвитку, психічного здоров’я, можливості досягнення успіху та повнішої реалізації свого внутрішнього потенціалу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

Гончарова, Олена. "Совгира Т. І. Роль техніки та технології у мистецтві : монографія". Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Сценічне мистецтво 5, № 1 (2022): 71–73. http://dx.doi.org/10.31866/2616-759x.5.1.2022.255235.

Full text

Abstract:

Сучасні культурні трансформації перебувають у тісному взаємозв’язку з технічним прогресом людства. Наукова проблема, на розв’язання якої спрямована монографія Т. І. Совгири «Роль техніки та технології у мистецтві», має незаперечну актуальність для вітчизняної гуманітаристики. Рецензована монографія Т. І. Совгири презентує теоретичне осмислення значення техніки й технології в організації художньої творчості, вивчення сучасного стану культури та передового досвіду використання новітніх технологій у культурно-мистецькому процесі.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

11

Shpyg, Yuliya. "Формування структурних особливостей музичних фестивалів у Західній Європі: історичний аспект". Kyiv Musicology, № 58 (7 жовтня 2019): 196–207. http://dx.doi.org/10.33643/kmus.2019.58.15.

Full text

Abstract:

Актуальність теми. Фестиваль є одним із показових явищ сучасної культури. Звернення до його аналізу дозволяє зрозуміти основні напрямки розвитку сучасного соціуму. Методологія дослідження об’єднує в собі історичний і системний методи аналізу матеріалу. Наукова новизна статті полягає у визначенні характерних для фестивалів структурних особливостей (присвята певній темі та часова періодичність). Висновки. Увібравши весь історичний досвід проведення фестивалів, XX ст. презентує величезне різноманіття музичних фестивальних заходів, безмежний вибір тем і гнучку періодичність.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

12

Гребеник, Тетяна. "Особливості мотивації до навчання студентів вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації". Освітній вимір 41 (8 травня 2014): 36–42. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v41i0.2861.

Full text

Abstract:

Гребеник Т. В. Особливості мотивації до навчання студентів вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації. У статті розглядаються питання мотивації до навчання студентів і визначається стан окресленої проблеми в теорії і практиці вищої школи. Автор наголошує на актуальності, значущості та гостроті окресленого напрямку діяльності педагогічних колективів, аналізує основні поняття, презентує результати дослідження та виокремлює особливості формування вмотивованості навчання студентів вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

13

Paliychuk, Anna. "Сучасні культурологічні підходи до вивчення долі й творчості В. Івасюка". Музичне мистецтво і культура, № 22 (28 вересня 2016): 127–36. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2016-22-127-136.

Full text

Abstract:

Метою статті є визначення підходів до творчої постаті В. Івасюка як унікальної мистецької особистості, яка самоздійснюється у період екзистенційної кризи української культури. До завдань роботи входить висвітлення шляхів вивчення постаті та творчості В. Івасюка у реаліях відповідного соціального часу. Методичний нахил дослідження зумовлений потребою довести, що творчість В. Івасюка презентує власний авторський спосіб музично-поетичного мовно-стилістичного синтезу, справжню естрадно-пісенну авторську лірику. Ключові слова: Володимир Івасюк, творча особистість, орфеїчний тип мистецької особистості, пісенна творчість, національна самосвідомість.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

14

Vainorenie, Iryna, та Nataliya Lemish. "Сучасні методологічні принципи вивчення каузальної домінанти ЕФЕКТ у мовознавстві та процедура її зіставного дослідження". Forum Filologiczne Ateneum, № 1(9)2021 (15 грудня 2021): 141–61. http://dx.doi.org/10.36575/2353-2912/1(9)2021.141.

Full text

Abstract:

Ця стаття презентує комплекс таких сучасних методологічних принципів, як антропоцентризм, антропокосмізм, епістемічність, експансіонізм, експланаторність, функціоналізм та колострукціонізм. Їх використання у нашому лінгвістичному дослідженні довело доцільність отримання та інтерпретації результатів систематизованого та функціонального вивчення каузального комплексу як ментально-логічної конструкту з усіма його складовими (каузальною домінантою ЕФЕКТ включно) з позицій оновленого когнітивно семантичного підходу. Апробація запропонованої методологічної процедури зіставлення характеристик каузальної домінанти ЕФЕКТ в англійській та українській мовах відкриває можливості її застосування до інших об’єктів ментально-логічного плану.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

15

Мельник, Наталя Георгіївна. "Осмислення концепту «історія» в романі Григорія Гусейнова «Повернення в Портленд»". Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 9 (30 червня 2017): 130–41. http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v9i0.1081.

Full text

Abstract:

У статті розглядаються особливості відображення концепту «історія» в романі відомого письменника Григорія Гусейнова «Повернення в Портленд». Твір, що відноситься до зразків літератури нон-фікшн, презентує правдивий образ історичної доби 60-х років ХХ століття. Майстерність письменника, своєрідність авторського стилю, ширість, відвертість, уміння відтворити культурну атмосферу минулого, сприяють тому, що читач не лише абсолютно довіряє оповідачеві, а й природно співіснує з персонажами та часо-просторовими координатами твору. Роман «Повернення в Портленд» – гімн свободі людини, яка здатна її зберегти навіть у тоталітарному суспільстві, яким був Радянський Союз.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

16

Ковпік, Світлана. "Особливості формування «підприємницької жилки» у головного персонажа оповідання І. Франка «Ґава»". Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 11 (19 вересня 2018): 140–49. http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v11i0.2062.

Full text

Abstract:

У статті йдеться про специфіку зображення засобами художнього слова підприємницьких відносин в оповіданні «Ґава» І. Франка у середовищі дрібних підприємців кінця ХІХ ст. Авторка статті спробувала розкрити сутність феномену підприємництва на прикладі оповідання І. Франка «Ґава» та з’ясувала причини, мотиви, умови формування «підприємницької жилки» у представників такої соціальної верстви, як перекупщики, підприємці-ділки. Компонентний аналіз оповідання «Ґава» дозволив виявити специфіку формування підприємницьких рис характеру головного персонажа оповідання І. Франка «Ґава» та з’ясувати особливості формування економічних знань реципієнтів засобами художнього слова. Головний персонаж оповідання презентує такі риси характеру: ініціативність, рішучість, кмітливість.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

17

Тимошик, Микола. "Книга про журналістику реальну та ілюзорну". Український інформаційний простір, № 2(8) (15 листопада 2021): 249–60. http://dx.doi.org/10.31866/2616-7948.2(8).2021.245893.

Full text

Abstract:

Книга презентує кращу частину творчості відомої журналістки із Черкас Катерини Таран, яка передчасно пішла з життя у січні 2019 року. Авторка книги толерувала світоглядну, а не продажну журналістику. Таку, якої сьогодні стає все менше, – з людським, чесним і чітко вираженим національним обличчям. Правдиві картинки життя простих українців зафіксовані тут талановитим пером, щирою душею і не фальшивим голосом. У книзі йдеться також про те, як професіонал своєї справи і справжній патріот не на словах, а на ділі може боротися за поганьблену чиновниками та їх попихачами «з народу» Українську Правду. Окремим розділом уміщені спогади однокурсників, колег і близьких авторки. Для широкого кола читачів. Стане в пригоді, як навчальний посібник, студентам факультетів журналістики.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

18

Космеда, Т. А. "АВТОРИТЕТНЕ НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ В ГАЛУЗІ ТЕОРІЇ МОВОЗНАВСТВА". Лінгвістичні дослідження, № 53 (2020): 263–68. http://dx.doi.org/10.34142/23127546.2020.53.24.

Full text

Abstract:

Загнітко А. Теорії сучасних лінгвістичних вчень: навчальний посібник. Вінниця: ТОВ «Твори», 2019. 528 с. Підготувати навчальний посібник, що максимально відповідав би вимогам часу, надзвичайно складно. Роль добротної навчальної літератури зростає в умовах дистанційного навчання під час пандемії. Тому вихід у світ навчального посібника, у якому на високому науковому рівні й з актуалізацією принципів сучасної дидактики комплексно та всебічно було б репрезентовано напрацювання в галузі сучасної лінгвістики з проєкцією на поступ провідних тенденцій лінгвістичної науки, посібника, що презентує лінгвістичні напрями з урахуванням новітніх розробок і мовознавчої класики, висвітлює ідеї наукових шкіл та ключових постатей мовознавства, — це однаково знакова подія і для науковців, викладачів вищої школи, і для студентів, магістрантів, аспірантів, учителів середніх шкіл.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

19

В. В. Пилипенко. "КОРУПЦІЯ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ ЯК ПИТАННЯ КУРСУ ІСТОРІЇ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА". Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка 2, № 90 (2020): 278–87. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.90.278-287.

Full text

Abstract:

Статтю присвячено аналізу способів отримання протиправної вигоди на українських землях у залежності від їх територіально-політичної приналежності в різні періоди історії України та розвитку правового регулювання попередження корупційної складової в діяльності посадових осіб чи органів державної влади. Досліджено основні прояви корупції від Київської Русі до розпаду СРСР; особливу увагу приділено розгляду системи кормлінь, отриманню протиправної вигоди у вигляді подарунків та презентів вищими посадовими особами, тотальній корумпованості радянського суспільства, що проявлялося у вигляді блату, приписок тощо. Установлено, що звернення до цього матеріалу та аналіз історичних джерел у контексті виявлення та протидії корупції сприяє виявленню, міжпредметних зв’язків, дозволяє краще засвоїти відповідні професійні знання як із дисциплін гуманітарного циклу у ЗВО МВС України, так і спеціальних державно-правових, а також формувати активну громадянську позицію в протидії негативним суспільним явищам.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

20

Науменко, Наталія. "ПРИЙОМ «СЦЕНА НА СЦЕНІ» ЯК ІРОНІЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ХУДОЖНЬОГО СВІТУ". ГРААЛЬ НАУКИ, № 11 (18 січня 2022): 338–44. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.24.12.2021.056.

Full text

Abstract:

За своєю природою іронія – категорія комічного, ідейно-емоційна оцінка, моделлю чи прообразом для якої є слово (висловлювання), що набирає в контексті мовлення значень, протилежних буквальному змістові. Починаючи з доби романтизму, характерним для якого є прагнення до синтезу різних сфер духовної діяльності, іронія стає своєрідним засобом освоєння дійсності, маючи при цьому як практичний, так і теоретичний бік (у доробку Ф. Шлегеля). Драматургові Л. Тіку, авторові комедії «Кіт у чоботях», подвоєння театральної сцени дало змогу показати партер, заповнений глядачами-бюргерами, і вивести закономірність їхніх претензій до мистецтва: вимога імітувати лише звичні широкому загалові речі, оповідати лише на звичні для всіх теми. Тік лаконічно й виразно визначив «об’єкт» своєї пародії – соціокультурна ситуація (німецьке Просвітництво), яку презентує публіка певного типу. Іронія в творі Тіка стає способом пізнання світу, одним із формозмістових засобів осягнення сутності людської індивідуальності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

21

Братусь, Іван, Зоряна Свердлик та Анна Гунька. "РЕАЛІЗМ АБСУРДУ ТА АБСУРД РЕАЛІЗМУ В П’ЄСАХ «СТАРШИЙ СИН» ОЛЕКСАНДРА ВАМПІЛОВА ТА «ЧЕКАЮЧИ НА ҐОДО» СЕМЮЕЛЯ БЕКЕТА". Молодий вчений, № 7 (95) (30 липня 2021): 61–66. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-7-95-14.

Full text

Abstract:

У статті розглядаються дві п’єси – «Старший син» Олександра Вампілова та «Чекаючи на Ґодо» Семюеля Бекета. Кожна з них аналізується окремо та в співставленні. Основним критерієм аналізу виступає баланс в них абсурдності та реалізму. Доводиться, що авторам п’єс вдалося творчо органічно осмислити дійсність як дивовижний механізм взаємодії безлічі складних факторів, що часто не піддаються логічному поясненню та мають свою власну аутентичну природу. Творчість Олександра Вампілова відштовхувалася від «радянських реалій», проте не містить «ідеологічного замовлення». В свою чергу Семюель Бекет презентує «західний погляд на життя», він відтворює актуальні для тогочасного світу проблеми «пошуку себе». В статті ми торкаємося філософських, культурологічних, економічних, моральних та інших аспектів поведінки «ліричних героїв» творів вищеназваних письменників. Основна увага приділяється неможливості усунути невпорядкованість буття головних героїв традиційними шляхами. Авторам п’єс вдалося глибше зануритись в розуміння людської природи та здійснити літературне втілення відповідної «філософії життя».

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

22

Шафер, Марина. "ПРОМОТИВНЕ (АКЦИЈСКЕ) ПОНУДЕ У РЕКЛАМНОМ ДИСКУРСУ ИСКАЗАНЕ НЕЗАВИСНОСЛОЖЕНОМ РЕЧЕНИЦОМ СА КОНДИЦИОНАЛНИМ МЕЂУКЛАУЗАЛНИМ СЕМАНТИЧКИМ ОДНОСОМ". Прилози проучавању језика, № 50 (26 грудня 2019): 169–81. http://dx.doi.org/10.19090/ppj.2019.50.169-181.

Full text

Abstract:

У раду се испитују независносложене реченице, пре свега оне у саставном односу, у којима је видљива семантика кондиционалности. Примери су ексцерпирани из рекламног дискурса: првом клаузом даје се препорука/понуда одређеног производа/радње, док се другом износе последице, увек позитивне по судбину саговорника (читаоца/купца), које ће наступити уколико се изврши препоручена радња у првој клаузи. За ступање на снагу тих позитивних последица задужен је сам говорник – најчешће одређени бренд/компанија, а оне су конкретизоване у виду разних поклона, награда, попуста, бонуса и сл. Осим лексичке семантике глагола који учествују у грађењу предиката прве и друге клаузе, посебна пажња даје се анализи синтаксичке структуре оваквих реченица: предикат прве клаузе готово је увек у императиву, док је предикат друге у облику футура првог или у другим глаголским облицима којима се исказује будућност (пре свега у презенту, али и у императиву).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

23

Aksonova, V. I. "А. Макаренко і З. Фрейд: спроба герменевтичного аналізу віртуальної взаємодії видатних європейських гуманістів". Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, № 12 (2018): 18–23. http://dx.doi.org/10.15421/1717159.

Full text

Abstract:

Авторитет в освітньому просторі поступово втілювали український педагог Антон Макаренко і Зігмунд Фрейд, професор невропатології (Австрія). Вони критикують появу «бунту мас» у теорії психосексуального та гуманістичного розвитку індивіда, обумовлють його участь у духовно-історичних подіях. Засновники власної версії філософського піднесення не сприймали появу у європейському житті режимів тоталітаризму і войовничого націоналізму влади чи її ксенофобські прояви, діяли як європейські носії статусу демократичного патріотизму і гуманізму. Мета діяльності європейських мислителів у тому, щоб виявити прихильність українського соціуму до філософського впливу на «маленьку людину». А. С. Макаренко бере символ Дон Кіхота, що є показником духовної ролі козакофілів-новаторів на рубежі XІX-ХХ століття, зокрема цей символ пов’язує «донкіхотство» з відновленням громадської поваги до героїчних традиціїй Запорозької Січі.Значну увагу А. Макаренко і З. Фрейд приділяли також питанню, як за різних обставин діє носій патріотичної соціокультурної діяльності, що презентує глибинне єство − ідеальний тип, щоб розповісти про його суб’єктивну позицію, тобто про українця-патріота, малороса націонал-нігіліста, або хохла націонал-прагматика, залишаючись об’єктивним спостерігачем як дослідник-гуманітарій.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

24

Mladenova, Tetiana. "Діалогічні пролегомени культурного ландшафту Криму (український контекст)". Музичне мистецтво і культура, № 26 (25 квітня 2018): 86–98. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2018-26-86-98.

Full text

Abstract:

Мета дослідження – висвітити в культурному ландшафті Криму приклади діалогічної взаємодії між представниками різних культур та акцентувати уяву на українській складовій цього діалогу. Методологія дослідження. У статті використовуються спеціальні культурологічні методи дослідження: історично-ретроспективний (як метод культурної реконструкції), діахронічний, а також формально-логічні методи: аналіз і синтез, індукція й дедукція, абстрагування та ідеалізація. Наукова новизна полягає в розгляданні культурних, зокрема, музичних, процесів, які відбуваються на півострові Крим, з позиції вияву міжкультурних зв’язків. Висновки. Культура Криму презентована як багатоелементна, її синкретичність зосереджена в фольклорі кримських татар як автохтонного етносу. Своїм східним вектором вона була особливо приваблива для митців-пілігримів. Кінець XIX – початок XX століття розглянуто як окремий період в історико-культурній хронології півострова. Особлива увага приділяється вивченню життєвих шляхів і творчості композитора О. Спендіарова та художника І. Айвазовського, чия біографія безпосередньо пов’язана як з Україною, так і з Кримом, і чий саме кримський період життєтворчості яскраво презентує компліментарність та плідність міжкультурного діалогу. У статті підкреслено вплив українського фольклору на композиторську діяльність О. Спендіарова.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

25

Hudoshnyk, О. "Трансмедіальні наративи коміксової журналістики: світовий та український досвід". Communications and Communicative Technologies, № 20 (20 лютого 2020): 32–41. http://dx.doi.org/10.15421/292005.

Full text

Abstract:

У продовження дослідження документалізованого світового та українського коміксу, дана стаття презентує коміксову журналістику у контексті різних теоретичних підходів, жанрових та тематичних визначень і характеристик. Опорний термін роботи – коміксова журналістика – розглядається як «парасольковий», що дозволяє об’єднати інтерактивний комікс-репортаж, карикатуру, пітч, графічний роман у єдиний простір графічного сторителінгу. Трансмедіальність коміксу, породжена візуалоцентричністю сучасного світу та схильністю до міксування різних форм та стилів, забезпечує журналістським матеріалам емпатичність, емоційність, інтертекстовість. При цьому традиційні журналістські стандарти не спростовуються, їх сенс і значення умотивовуються новими інформаційними викликами та технологічними можливостями сучасного графічного мистецтва. Так, визначальним і найдискутованішим питанням виявилося дотримання вимог об’єктивності та достовірності комікс-журналістами. Спираючись на стратегії візуальної достовірності (за теорією W.Weber та H.-M. Rall), у роботі ми схарактеризували матеріали української тематики на світових комікс-платформах і сайтах газет та національний контент української коміксової журналістики. Останній представлений окремими авторськими проєктами газет, новинних сайтів, блогів, циклами графічних історій соціальної проблематики, графічними романами та комікс-буками. Попри зацікавленість українського інформаційного простору в альтернативних формах представлення актуального соціального та політичного матеріалу, звернення до коміксової журналістики не узвичаєне практиками національних ЗМІ, масовими авторськими та громадськими ініціативами.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

26

Пуніна, Ольга. "НАУКОВА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ ПИСЬМЕННИКА: ІНТЕРДИСЦИПЛІНАРНА СТРАТЕГІЯ". Sultanivski Chytannia, № 8 (21 червня 2019): 63–74. http://dx.doi.org/10.15330/sch.2019.8.63-74.

Full text

Abstract:

Мета. Метою наукового дослідження є пошук інтердисциплінарної стратегії у процесі наукової інтерпретації творчої особистості письменника як органічної єдності її психологічної і творчої сутності. Дослідницька методика. У роботі використано теоретичні загальнонаукові методи (емпіричний, емпірико-теоретичний), що враховують узагальнення, формалізацію й абстрагування матеріалу. Це необхідно для вироблення механізму кількаступеневого аналізу – від суб’єкта творчості до його унаочнення в літературному творі й від такого психологічно-творчого унаочнення до мистецьких інтерпретацій, оперуючи такими базовими взаємозалежними категоріями, як «психотип», «креатор», «образ». Результати. У статті вироблений інтердисциплінарний підхід, за яким письменницька постать вивчається у кілька ступенів: від визначення її психологічного типу як основи для формування стратегії літературно-художньої творчості до виявлення стильової домінанти креатора, що презентує взаємозв’язок твору і самоактуалізованого творця, і від усвідомлення психологічно-творчої природи письменника до аналізу художньо-інтерпретаційних моделей креатора (художнього образу творчої особистості), запропонованих образотворчим мистецтвом, кінематографом і театром. Наукова новизна. У статті вперше артикульовано інтердисциплінарну стратегію наближення до творчої особистості письменника як умовний рух дослідження «психотип → креатор → образ». Практичне значення. Матеріал статті необхідний для подальшого вивчення життєтворчості письменника, актуалізації його творчої особистості як ключової ланки історико-літературного процесу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

27

Kupidura, Ryszard. "Między autotematyzmem a eksperymentem artystycznym — motyw śmierci dziecka w twórczości Mychajła Kociubynskiego i Wołodymyra Wynnyczenki." Slavica Wratislaviensia 168 (April 18, 2019): 89–98. http://dx.doi.org/10.19195/0137-1150.168.7.

Full text

Abstract:

Between self-reference and artistic experiment: The motif of a child’s death in the literary works of Mykhailo Kotsiubynsky and Volodymyr VynnychenkoMykhailo Kotsiubynsky and Volodymyr Vynnychenko had two opposing types of creative personalities. According to many scholars, Kotsiubynsky was a representative of the Apollonian element of Ukrainian culture, while Vynnychenko embodied the Dionysian. The author of this article focuses on the role of the motif of a child’s death in their works and argues that in the case of Kotsiubynsky, the death of a child triggers his confession, while for Vynnychenko it functions as an opportunity to conduct an artistic experiment. Між автотематизмом та художнім експериментом — мотив смерті дитини у творчості Михайла Коцюбинського та Володимира ВинниченкаМихайло Коцюбинський та Володимир Винниченко належать до двох протилежних типів творчих особистостей. За деякими дослідниками, перший презентує аполлонійське начало української культури, водночас другий — діонісійське. У статті автор простежить, яку функцію в їхній творчості виконує тема смерті дитини. У випадку Коцюбинського вона буде поштовхом до авторської сповіді, натомість для автора Чесності з собою загибель безневинного немовляти стане приводом для художніх експериментів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

28

Гринькова, Надія, та Жанна Стельмашук. "ФОРМУВАННЯ ЕТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ: ЗАСАДНИЧІ ПОЛОЖЕННЯ". Інноватика у вихованні, № 14 (17 листопада 2021): 158–65. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i14.421.

Full text

Abstract:

У статті представлено теоретичні та практичні аспекти формування етичної компетентності у майбутніх учителів початкової школи. Узагальнено, що етична компетентність педагога презентує важливі регулятори, цінності і рушійні сили його педагогічної діяльності, що відображаються у принципах, звичках, традиціях як професійної діяльності, так і стають світоглядною основою життя, закріплюючись у свідомій морально-етичній поведінці. Виокремлено структурні компоненти етичної компетентності майбутнього педагога: когнітивний, емоційний, мотиваційний та поведінковий. Схарактеризовано показники сформованості етичної компетентності у майбутнього учителя.  Констатовано, що важливим напрямами роботи щодо становлення етичної компетентності у майбутніх учителів початкової школи є: удосконалення змісту навчальних дисциплін; систематична та цілеспрямована робота кураторів академічних груп з виховання студентської молоді, прищеплення їм звичок моральних вчинків та поведінки; залучення студентів до діяльності у проблемних групах та наукових гуртках. Зроблено висновок, що важливими умовами становлення етичної компетентності майбутнього педагога є: побудова суб’єкт-суб’єктної взаємодії між викладачем і студентом на основі діалогічного підходу, принципів гуманізму, демократизму, співробітництва, співтворчості, співдіяльності; ставлення до студента як до особистості, партнера, врахування його інтересів, можливостей, потреб; пошук нових шляхів інтенсифікації та оптимізації педагогічного процесу у закладах вищої освіти.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

29

Войтович, Оксана. "ПРОБЛЕМА ЕМОЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ ВИХОВАТЕЛЯ В СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ". Інноватика у вихованні, № 14 (17 листопада 2021): 306–13. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i14.419.

Full text

Abstract:

Анотація. У статті аналізується проблема формування професійних якостей вихователя закладів спеціальної дошкільної освіти, зокрема особливості їх розвитку в процесі підготовки студентів до професійної діяльності. Здійснюється аналіз психолого-педагогічних досліджень проблеми. Подається визначення поняття емоційної стійкості педагога, аналізуються її складові та особливості їх формування; поняття емоційного вигорання та саморегуляції вихователя, а також симптоми порушень емоційної саморегуляції, наводяться чинники, які їх детермінують (негативний соціально-психологічний клімат, взаємини в колективі і з керівництвом, ставлення до об’єкта праці, наявність напруженості й конфліктів у професійному середовищі). Розглядаються засоби формування емоційної стійкості та саморегуляції в процесі підготовки здобувачів до професійної діяльності та профілактики порушень (семінари, практичні заняття з елементами тренінгу, спрямовані на ознайомлення з особливостями емоційної стійкості та професійної саморегуляції, феноменом професійного та емоційного вигоряння). Стаття презентує результати дослідження з даної проблеми, а саме визначення рівнів емоційної стійкості та саморегуляції здобувачів вищої освіти напряму спеціальна освіта та фахівців, а також напрями роботи з розвитку емоційної стійкості майбутніх вихователів закладів спеціальної освіти. Методи корекції, представлені в статті, спрямовані на підвищення рівня емоційної грамотності та самооцінки, рівня емпатії, впевненості в собі, формування мотивів домагань здобувачів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

30

Rosinska, O. "Асоціативне поле концепту «інформаційна безпека» у дискурсі медіа-психологічної освіти студентів-журналістів". Communications and Communicative Technologies, № 20 (20 лютого 2020): 73–79. http://dx.doi.org/10.15421/292011.

Full text

Abstract:

У статті представлено результати дослідження асоціативного поля концепту «інформаційна безпека». Теоретико-методологічною основою роботи стали новітні підходи до інформаційної безпеки як складової психологічної та інформаційної захищеності суспільства. Метою дослідження є виявлення асоціативного поля концепту «інформаційна безпека» за даними асоціативного експерименту з бакалаврами освітніх програм «Журналістика», «Міжнародна журналістика», «Реклама та зв’язки з громадськістю», «Видавнича справа та редагування», діяльність яких безпосередньо пов’язана з інформаційною сферою.Аналіз концепту «інформаційна безпека» як такого, що формується у свідомості споживача інформації через певне усвідомлення інформаційної та особистісної захищеності в площині соціальних комунікацій у мережі Інтернет, а також такого, що презентує мовну картину світу індивіда в інформаційну епоху, здійснювався на міждисциплінарному рівні.Зокрема, у дослідженні подано аналіз асоціативного поля концепту «інформаційна безпека» відповідно до отриманих логічних і граматичних реакцій ста вісімнадцяти респондентів. Аналіз за логічним компонентом виявив сім тематичних груп асоціацій: сфера захисту особистої інформації; сфера засобів масової інформації / соціальних мереж; сфера технологій; сфера державної інформаційної безпеки; соціальна сфера; психологічна захищеність; сфера захисту авторської інформації.Важливість поняття «інформаційна безпека» для цілої низки сфер інформаційної діяльності зумовлюється подальшим розвитком інформаційних технологій та технічних засобів обробки та захисту інформації, тому незаперечною є перспектива подальшого дослідження поняття в контексті виявлення рівня усвідомлення інформаційної безпеки як підґрунтя інформаційного та особистісного комфорту, а також для вивчення специфіки кореляції асоціативних полів концептів «інформаційна безпека», «інформаційна культура», «інформаційний комфорт», «інформаційний дискомфорт» тощо.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

31

Матковська, Марія. "НАЦІОНАЛЬНО-СПЕЦИФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КОМУНІКАТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ БРИТАНЦІВ (НА МАТЕРІАЛІ ТВОРІВ ДЖОНА ФАУЛЗА)". KELM (Knowledge, Education, Law, Management) 1, № 8 (2021): 97–102. http://dx.doi.org/10.51647/kelm.2020.8.1.14.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена лінгво-семантичному аналізу моделей комунікативної поведінки британців, що співвідносяться із системою національної культури на матеріалі творів британського письменника Джона Фаулза. Увагу зосереджено на домінантних рисах англомовної комунікації, які відображають особливості сприйняття та інтерпретації вербальних повідомлень британцями. Автор, аналізуючи національно-специфічні особливості комунікативної поведінки британців, виявляє катего- рії англомовної комунікативної свідомості та презентує систему ціннісних орієнтацій британців. Мова й культура є взаємопов’язаними і загальновизнаними поняттями; але як саме моделі комунікативної поведінки співвідно- сяться із системою національної культури являє інтерес як для загальної теорії комунікації, так і для опису і ана- лізу комунікації в межах окремої мовної спільноти. В результаті аналізу висвітлено основні національно-специ- фічні особливості як вербальної, так і невербальної поведінки британців. Виявлено, що дистанційність лежить в основі базових ціннісних орієнтацій британців. Особистий простір є важливим невербальним компонентом британської культури. В процесі спілкування дистанціювання може слугувати могутнім інструментом впливу на оточуючих; це свого роду мистецтво, що дозволяє як у прямому розумінні слова, так і абстрактно регулювати ступінь близькості чи віддаленості співрозмовників. Останнім часом усе складнішою стає ситуація в міжнародних та міжетнічних відносинах, тому постулюється ідея, що знання стратегій, тактик та моделей комунікації дозволяє передбачити більшість конфліктних ситуацій у відносинах як між окремими комунікантами, так і в міжнаціональних відносинах, або деякою мірою просто попередити їх.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

32

Проданова, О. М. "МОТИВАЦІЙНІ РЕСУРСИ ОСОБИСТОСТІ ТА ПЕРЕЖИВАННЯ КРИЗОВОГО СТАНУ". Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, № 4 (7 квітня 2022): 145–49. http://dx.doi.org/10.32782/psy-visnyk/2021.4.28.

Full text

Abstract:

У статті категоріально проаналізовано феномен мотиваційної складової особистості, визначено її сутність, зміст і належний механізм реалізації. Автором зазначено: досягнення наукової обґрунтованості у контексті окресленої проблематики є перспективним за умови репрезентації моделі професійної модифікації мотиваційної складової частини особистості майбутніх психологів. Виявлено, що процес розвитку особистості, зокрема у системі мотиваційних орієнтирів, не завжди характеризується стабільним балансом і стійкою гармонією. Така позиція дала право допустити, що певна життєва ситуація може слугувати шансом для майбутнього особистісного розвитку людини, а може створити певні проблеми, котрі призведуть до кризового стану. Окреслено низку психологічних чинників, що сприяють розвитку мотиваційної складової частини особистості. Розглянуто можливі варіанти поведінки суб’єкта кризових ситуацій. З позиції діяльнісного підходу доведено, що кризова ситуація виступає джерелом розвитку особистості, рушійною силою розвитку є власна активність суб’єкта саморозвитку, що саме і визначає спосіб поведінки людини у кризових ситуаціях. Представлено аналіз конструкту кризових станів особистості. Емпіричну складову частину статті репрезентовано крізь визначення особливостей складової мотиваційно-ціннісної сфери майбутніх психологів. Це дало змогу ґрунтовно дослідити мотивацію з позиції системного ієрархічного утворення, що дозволило скоригувати регуляційний потенціал особистості. Визначено, що серед майбутніх психологів переважаючою є прерогатива вторинних потреб попри належно високий відсоток прояву первинних потреб, зокрема потреби в безпеці й упевненості у майбутньому. Доведено, що інший бік розуміння кризи презентує її як можливість реалізації певних змін, що надалі призведе до особистісного розвитку.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

33

Kremen, Vasyl, та Volodymyr Ilyin. "Психолінгвістичні особливості дискурсу візуальної епістемології: від logos’у до visio". PSYCHOLINGUISTICS 28, № 1 (2020): 168–86. http://dx.doi.org/10.31470/2309-1797-2020-28-1-168-186.

Full text

Abstract:

Вступ. Стаття присвячена психолінгвістичному аналізу візуальних досліджень у дискурсах сучасної епістемології, які відкривають нові формати взаємодії «слова» і «бачення», визначають співвідношення між мовою та свідомістю, вербальним і візуальним у пізнанні та мисленні. Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні використання методів психолінгвістики в концептуалізації візуальних студій як нового формату сучасних епістемологічних дискурсів, що засновані на герменевтиці, когнітивістиці, психології сприйняття та її модифікаціях. Методи дослідження. Міждисциплінарний підхід, методи сучасної епістемології та візуалістики, герменевтичні, феноменологічні, когнітивні практики, дані експериментальних досліджень. Результати. Теоретичний аналіз підтвердив важливість герменевтичної інтерпретації текстів, де людина через психологічне споглядання та дологічний, дорефлексивний, допонятійний досвід відкриває нові горизонти знання про світ і себе. Мова як «дім буття» є психолінгвістичною сферою, що зумовлює перехід від загальних структур свідомості до її психосемантичного зв’язку з сутнісним змістом знання. Сфера бачення (vision) як дискурс сучасної епістемології, в умовах соціальної, лінгвістичної, медіа-візуальної активності розширює психологічне, когнітивне, інтелектуальне, вербальне сприйняття світу та його розуміння. Візуальне сприйняття в ролі перцептивної діяльності в епістемології нероздільно пов’язане з культурою мовлення, практикою логічної аргументації, що дає змогу здійснювати психолінгвістичну оцінку наукового, філософського, культурного знання. Отримані в результаті сприйняття образи утворюють нову реальність, яка презентує себе в інтенціях візуальної культури. Висновки. Візуальні студії у формах візуальної культури, візуального сприйняття, візуального мислення постають новими аспектами сучасної епістемології, відкривають перспективи вербальної комунікації в процесах когнітивно-інтелектуальної діяльності, активізуючи психолінгвістичну сферу наукового аналізу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

34

Казимір, Віра. "ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ДИСКУРС СУЧАСНОГО ВИКЛАДАЧА ЯК ЗАСІБ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ МЕДІАГРАМОТНОСТІ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 12, № 1 (2020): 95–113. http://dx.doi.org/10.32453/5.v12i1.140.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена дослідженню психолого-педагогічного дискурсу сучасного викладача як засобу імплементації медіаграмотності. Доведено, що ураїнська вища школа ХХІ століття потребує не лише викладача-науковця, але й педагога здатного подавати інформацію креативно, формуючи у студентів критичне мислення та навички усвідомленої взаємодії з медійним суспільством. Розкрито суть психолого-педагогічного дискурсу як одного із татусно-орієнтовних типів дискурсу, що є складним соціокомунікативним явищем. Психолого-педагогічний дискурс виступає засобом стимулювання мотивації до отримання нових знань, спонукаючи до інтенсифікації навчання. Реалізація у такому поєднанні забезпечується спроможністю викладача організувати психолого-педагогічну взаємодію. Комунікація учасників у контексті цієї взаємодії, спрямована на поширення медіаосвіти, може ідентифікуватися як щось другорядне чи першочергове, в залежності від волі викладача.На основі психології та психолінгвістики визначено шляхи реалізації психолого-педагогічного дискурсу за допомогою різних комунікативних стратегій: пояснювальної, оцінювальної, сприяння, настанови, переконання, поради, ціннісно-орієнтованої, інформаційно-інтерпретаційної та інших.З’ясовано, що поділ комунікативних стратегій досить умовний, а тому в реальному спілкуванні вони не використовуються у чистому вигляді, а взаємодоповнюються, переходячи одна в одну. Логічно, що насамперед психолого-педагогічний дискурс презентує комунікативні стратегії характерні для педагогічного та професійно-психологічного дискурсів, але доцільно використовувати й окремі стратегії поширені у медійному, рекламному та політичному дискурсах. У розглянутих стратегіях домінує стимулювально-мотиваційне спрямування, а застосовані педагогом мовні шаблони через суб’єкт-суб’єктну взаємодію сприяють формуванню медіакомпетентностей та медіакультури у вищій школі, протистоянню агресивному медіасередовищу і деструктивним медіа-інформаційним впливам, забезпечують психологічне благополуччя при інтерпретації медіапродукції.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

35

Коваль, Марта Романівна. "Колір і світло у «пейзажах відчуттів» у романах Мерилін Робінсон про Галаад". Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди "Літературознавство" 1, № 95 (2020): 96–109. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1076.2020.1.95.05.

Full text

Abstract:

У статті проаналізовано особливості використання кольорів і світла в романах Мерилін Робінсон «Галаад» (2004) та «Дім» (2008) з точки зору теорії кольору Вітґенштайна та феноменології відчуттів як чинника атмосфери місця. Для персонажів Робінсон кольори й світло – це складові «пейзажу відчуттів», що формують концепцію дому та визначають підходи до моральних і соціальних дилем. Барви дерев, квітів і трав, кольори домашніх предметів, а також переливи сонячного й місячного світла творять атмосферу родинного життя та дають відчуття домашнього затишку, що має ключове значення для героїв романів. Вітґенштайн у «Нотатках про колір» стверджує, що в кольорі усе є унікальним, оскільки він презентує змінне явище, завдяки чому набуває ідентичності. В теорії атмосфери місця «пейзаж відчуттів» опредметнюється й візуалізується через описування кольорів, запахів та звуків і їх пов’язування з конкретними об'єктами. Для персонажів роману «Дім» кольори, як і інші елементи «пейзажу відчуттів», стають складовою досвіду і пам’яті. Переживання минулого відбувається за допомогою спогадів про сенсорні відчуття, пов’язані з батьківським домом, кольорами, звуками та запахами дитинства. Натомість у романі «Галаад» сонячне й місячне світло, що наповнює навколишній світ красою і божественною радістю, стає для старого Еймеса нагадуванням про наближення смерті. У «Домі» поняття кольору набуває політичного звучання: громадянська дружина Джека – темношкіра і його біла протестантська родина не прийме її у свій дім. Колір стає перешкодою, яку Джекові не подолати, оскільки батьківський дім закритий для інших кольорів. Таким чином, у романах Робінсон кольори і світло як складові «пейзажу відчуттів» стають засобами відображення досвіду персонажів та вираження затаєних емоцій і невисловлених думок.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

36

Якимчук, М. Ю. "МЕТОДИ ТВОРЧОЇ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ МАЙБУТНІХ ЮРИСТІВ". Знання європейського права, № 1 (18 вересня 2020): 8–11. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i1.38.

Full text

Abstract:

У сучасному суспільно-політичному житті країни зростає попит на всебічно розвиненого, висококваліфікованого спеціаліста в галузі права. Заклади вищої освіти покликанні сприяти самореалізації здобувача вищої освіти, зокрема юриста. У статті проаналізовано погляди науковців на дефініцію поняття «самореалізація», що і дало нам можливість уточнити термін «творча самореалізація майбутнього юриста», який ми будемо розуміти як процес особистісного розвитку майбутнього юриста, який проявляється у креативних рішеннях під час виконання нестандартних завдань, у бажаннях розвиватися, поглиблювати свої професійні компетенції, а також і в пошуках власного «Я». Під час проведеного дослідження нам вдалося виокремити ролі в яких виступає викладач вузу під час навчального процесу, а саме: розробник освітніх програм і силабусів навчальних дисциплін, фасилітатор, лектор-презентатор, консультант, наставник, менеджер, дослідник. Зокрема, зауважено, що це не остаточний розподіл, адже завдання кожного викладача - мотивувати здобувача вищої освіти до навчання, застосовуючи педагогічну інноватики, сформувати високоосвіченого фахівця юридичної сфери. З'ясовано, що за допомогою активних методів можна сприяти творчій самореалізації майбутнього юриста, стимулюючи його пізнавальну діяльність. Враховуючи нашу педагогічну діяльність, ми виокремили ефективні методи, які, на нашу думку, слугують самореалізації майбутнього юриста: «Зіткнення з реальними ситуаціями», «Практика з використанням вертикальної інтеграції», «Моделювання професійного середовища», «Діалог культур», «Рольова гра», «Малі групи», «Мозковий штурм». Зокрема зазначено, що важливим і дієвим методом, який сприяє творчій самореалізації майбутнього юриста є науковий. За допомогою наукової роботи розвиваються творчі здібності, вміння збирати інформацію, аналізувати, систематизувати її і робити висновки. На нашу думку, саме ці методи сприяють розвитку хорошого спеціаліста в галузі права, всебічно розвиненої особистості, яка може бути конкурентоспроможною на сучасному правничому ринку праці.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

37

Бондаренко, Марина, та Ірина Дунайна. "КУЛЬТУРА ТА ПОВСЯКДЕННЯ СЕЛА СТОВП’ЯГИ (ПЕРЕЯСЛАВЩИНА) У СПОГАДАХ МАРІЇ ІВАНІВНИ ДАНИЧ". Litopys Volyni, № 24 (9 липня 2021): 63–68. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.24.10.

Full text

Abstract:

В основу статті увійшли польові матеріали авторів, що були записані у 2017 році від жительки села Стовп’яги (Переяславщина) Марії Іванівни Данич. Вони містять безцінну інформацію про селянський побут, звичаї, обряди, календарну обрядовість, відомості про рідне село з погляду дитячих та юнацьких спостережень. Даний матеріал презентує факти, які не знайшли відображення в офіційних документах, але вони мають зна- чення як матеріали особового походження. У них відображений фактичний матеріал, «дух часу», насичений спостереженнями та роздумами респондента про описуванні події, подробиці життя людей та їхні настрої. Дослідження специфіки культурних явищ як минулих, так і сучасних поколінь українців базується на «живому» зв’язку записувача й опитуваного. Метод «опитування» є одним з основних методів збору первинної інформації про окремі структурні компоненти традиційно-побутової культури українців, їхнє функціонування як певної системи, застосування до осіб, які мають безпосередній досвід або знання предмета чи події. Сучасний дослідник ще має можливість спостерігати збережені в сучасному побутуванні елементи традиційного обряду та запи- сати спогади про реліктові явища від старшого покоління. Також це дає змогу зафіксувати масив унікальних спогадів, традицій, звичаїв, особливості побутового і господарського життя, що підлягають неодмінній передачі з покоління в покоління. Польові етнографічні записи – це найцінніші документи історії. Ґрунтовне знання свого краю, свого історичного регіону, своєї держави потрібне не тільки вчителям та викладачам, що базують педагогічний матеріал на краєзнавстві, не тільки кожному працівнику в культурній сфері, а і кожному свідомому громадя- нину нашої країни. Збір історико-етнографічних матеріалів має стати складовою частиною наукової роботи науково-дослідних та науково-освітніх установ.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

38

Tokareva, Natalya, Anzhelika Kolly-Shamne та Natalya Makarenko. "Кроскультурні особливості репрезентації концепту «старість» у мовній картині сучасного світу". PSYCHOLINGUISTICS 30, № 1 (2021): 224–48. http://dx.doi.org/10.31470/2309-1797-2021-30-1-224-248.

Full text

Abstract:

Вступ. Стаття презентує результати кроскультурного аналізу проблеми когнітивно˗семантичного моделювання суб’єктивного образу старості в сучасному соціокультурному просторі. Робота була виконана в рамках авторського дослідницького проекту, спрямованого на визначення тенденцій концептуалізації вікових періодів генези буття в мовній свідомості респондентів різних вікових та соціокультурних груп. Мета статті передбачала виявлення кросскультурних особливостей мовленнєво-розумової об’єктивації концепту «Старість» в мовній картині сучасного інформаційного світу. Предмет дослідження набуває особливої актуальності в умовах демографічного старіння людства. Методи дослідження. Психолінгвістичний контент дослідження зумовив використання методу концептуального аналізу словникових дефініцій для отримання вихідного переліку інтегрованих значень базового рівня концепту «Старість». Спрямований асоціативний експеримент, контент-аналіз і семантико-інтерпретаційний аналіз даних дозволили окреслити асоціативне поле лексеми-стимулу із зазначенням абсолютної частотності кожного асоціата в площині кросскультурного вимірювання. Вибірка була представлена різновіковими респондентами (від 17 до 93 років), котрі проживають у країнах із різним рівнем соціокультурної та економічної захищеності старіння (в Україні, США, Швейцарії). Результати. За результатами вивчення 1845 асоціативних відповідей-реакцій і текстових фрагментів респондентів були виділені одиниці квантифікації семантичного поля досліджуваного концепту: ядро фізіологічний сегмент значень) і периферійна частина (соціокультурний та психологічний сегменти значень). Доведено, що соціокультурний континуум позначення феноменології старості в міжкультурному вимірі мовної картини світу моделює особливу семантичну зону мовної свідомості особистості. Висновки. Статистично підтверджено, що основні трансформації суб’єктивного образу старості в семантичному просторі мовної особистості відбуваються в сегменті соціокультурних маркерів, який в цілому обумовлює варіативні стратегії старіння особистості. Отримані результати суттєво доповнюють представлені науковим співтовариством матеріали щодо кросскультурних тенденцій концептуалізації індикаторів старіння людини в сучасному суспільстві.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

39

Турчак, Леся Іванівна. "ТВОРЧІСТЬ ІЛЛІ РЄПІНА У КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ТА СВІТОВОЇ ХУДОЖНЬОЇ КУЛЬТУРИ". Питання культурології, № 38 (29 жовтня 2021): 204–15. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1311.38.2021.245945.

Full text

Abstract:

Мета статті — виявити внесок художника-реаліста, педагога І. Рєпіна в українське та світове образотворче мистецтво. Методологія дослідження ґрунтується на принципах системності та історизму. Використано методи наукового дослідження: дослідницько- пошуковий, джерелознавчий, системно-аналітичний та біографічний. Наукова новизна. Досліджено творчість І. Рєпіна як представника української культури, оскільки ідеологія Російської імперії розглядала діяльність митця у контексті російського, а згодом радянського мистецтва. Висновки. Досліджено та проаналізовано творчий шлях І. Рєпіна і доведено, що попри те, що художник жив і працював у Санкт-Петербурзі та Москві, його діяльність тісно пов’язана з Україною. Тематика багатьох творів художника відображає історію, традиції українського народу. Митець ґрунтовно готувався до написання робіт — консультувався з істориками, досліджував життя, побут, українські національні костюми. Герої його картин передають внутрішні переживання людей, силу характеру, адже художник довго працював над створенням картин, детально продумував сюжет і ідею. Твори І. Рєпіна є зразком високої професійної підготовки митця, вирізняються національною тематикою та ідейним змістом. Визначено, що в останні десятиліття життя і творчості І. Рєпіна художні методи та засоби, тематика робіт дещо змінилися, однак це лише підтверджує нові творчі погляди митця. Наголошено, що хоча І. Рєпін був не лише вихідцем з України, а й багато своїх шедеврів присвятив українським мотивам, красі рідної природи, побуту, мові, одягу та пісням, однак Росія його презентує як відомого представника російської школи мистецтв. Сталося це тому, що Російська імперія, а згодом СРСР, сприймала діяльність українських митців як невід’ємну складову російської культури. З’ясовано, що творчість українського художника І. Рєпіна є вагомим внеском у розвиток вітчизняного, російського і світового образотворчого мистецтва.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

40

Tykhomyrova, Yevheniia. "Особливості сучасної кліматичної дипломатії". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 1 (3) (26 квітня 2018): 18–23. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2018-01-18-23.

Full text

Abstract:

У статті зазначено, що сьогодні в українському науковому дискурсі вкрай недостатньо наукових праць, у яких би розглядались основні аспекти теорії й практики кліматичної дипломатії. Дослідження стосовно розв’язання проблем зміни клімату в політологічному значенні, як їх презентує сучасна західна політична наука, відсутні. Нами здійснено аналіз особливостей кліматичної дипломатії, які випливають із тих змін, що відбулись у світі сучасної дипломатії, зокрема зростання кількості учасників світових справ і типів суб’єктів міжнародних відносин; зміна рівнів залучення дипломатії та дипломатичної діяльності – від місцевого, внутрішньодержавного, до двостороннього, регіонального та глобального; розширення сфери й обсягу об’єктів дипломатії; зміна апарату та механізмів зовнішніх зв’язків і дипломатів; зміна режимів, типів та техніки дипломатії. У статті констатовано, що держави залишаються одним із головних суб’єктів кліматичної дипломатії, хоча кожна з них має різне значення й різні стратегії переговорів із кліматичного питання. Водночас у формуванні та реалізації політики з актуальних питань важливу роль відіграють недержавні суб’єкти: глобальні банки, регіональні, міжнародні та наднаціональні організації, неурядові організації та навіть субнаціональні державні органи. Саме серед них стає дедалі більше активних учасників архітектури зміни клімату, а отже, суб’єктів кліматичної дипломатії. У багатостороннє розв’язання глобальних проблем, зокрема й проблеми зміни клімату, зробили свій внесок також учасники громадянського суспільства, а відтак вони належать до суб’єктів сучасної кліматичної дипломатії.  Вважаємо, що варто враховувати те, що кліматична дипломатія здійснюється на різних рівнях – від місцевого до глобального; зараз настав час інтегрувати екологічну політику загалом і, зокрема, кліматичну в класичну зовнішню політику; кліматична дипломатія увібрала в себе фактично всі канали, що передбачають сучасні напрями дипломатії, перетворившись на інструментарій прийняття колективних рішень, пошуку компромісів, які задовольняють усі сторони переговорів щодо кліматичних змін.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

41

ЩЕРБАКОВА, Катерина, та Марія КОМІСАРИК. "ВИВЧЕННЯ ЯКОСТІ МАТЕМАТИЧНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2, № 2 (2020): 183–92. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-2-183-192.

Full text

Abstract:

У статті автор висвітлює та аргументує деякі підходи сучасних вітчизняних й зарубіжних учених та результати власного педагогічного досвіду до вивчення якості логіко-математичного розвитку дітей старшого дошкільного віку. У контексті цього питання розглядається структура та зміст діагностичної методики, побудова, організація й забезпечення процесу контролю та оцінювання якості математичних знань та умінь дітей. Автор характеризує структуру діагностичної методики й виокремлює в ній відповідні напрями: 1) вивчення рівня освітніх досягнень дитини, накопичення фактичних даних, які відображатимуть такі їх складові: мотиваційна, інформаційна та процесуальна; 2) вивчення впливу організаційно-педагогічних умов, створених вихователем під час проведення занять з математики та інших педагогічних заходів, на якість математичного розвитку дітей, завдяки цілеспрямованому спостереженню та аналізу його результатів; 3) вивчення методичного керівництва математичним розвитком дітей у закладах дошкільної освіти, завдяки аналізу педагогічної документації. Отже, діагностична методика включає: спостереження за діяльністю дітей в ситуаціях, де вони самостійно й адекватно використовують математичні знання та відповідні уміння; індивідуальні бесіди з дітьми та виконання ними відповідних завдань; анкетування вихователів та вивчення педагогічної документації, яка презентує шляхи методичного керівництва розвитком професійної майстерності педагогів у закладах дошкільної освіти. Результати досвідно-пошукової роботи автора статті свідчать про те, що якість математичного розвитку є відносною характеристикою як освітнього процесу в цілому, так і розвитку окремої дитини. Важливою характеристикою математичного розвитку малюка, є елементарна математична компетентність, яка передбачає наявність знань про кількість і число, форму, величину, простір , час, а також уміння застосовувати ці знання в різних життєвих ситуаціях; виявлення в дітей самостійності, самооцінки, самоконтролю, позитивного ставлення до математичної дійсності, пізнавального інтересу тощо. Ці показники надаватимуть педагогові можливість оцінювати якість математичного розвитку дитини, будувати на цій основі розвивальні індивідуальні програми для кожного малюка. Ключові слова: математичний розвиток якість математичних знань та умінь; діагностична методика.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

42

Sushyi, Olena. "Націєтворчий та конфліктологічний потенціал форм соціально-психологічного мислення: нотатки на полях завершеної теми". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 45(48) (3 липня 2020): 27–35. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi45(48).139.

Full text

Abstract:

У статті висвітлено зміст та основні результати наукового дослідження за темою «Націєтворчий та конфліктологічний потенціал форм соціально-психологічного мислення» (ДР №0117U000193)», яке виконувалось у лабораторії методології психосоціальних і політико-психологічних досліджень ІСПП НАПН України у 2017–2019 рр. Здійснено огляд індивідуальних напрямів досліджень членів наукового колективу та рукописів наукових праць, підготовлених по завершенні роботи: показано, що мозаїчна композиція наукового дослідження не тільки презентує нові аспекти осмислення історичних, психічних, соціальних та інших явищ, породжених людською життєдіяльністю, а й задає нові перспективи бачення їх націєтворчого та конфліктологічного потенціалу як форм соціально-психологічного мислення. Із цих теоретичних і методологічних позицій пропонується оцінювати значущість отриманих результатів для практики націєтворення. Серед найбільш вагомих здобутків слід відзначити, що колективом виконавців уперше обґрунтовано концептуальні засади соціальної психології націєтворення як наукового напряму соціально-психологічної науки, що розкривають націєтворчий та конфліктологічний потенціал форм соціально-психологічного мислення. Запропоновано концепцію формування і функціонування соціальних норм як форм соціально- психологічного мислення. Розроблено низку концептуальних моделей: структурно- функціональну модель процесу націєтворення, що включає уявлення про систему соціально- психологічних механізмів її функціонування; модель соціально-психологічного аналізу феномену націєтворення у взаємозв’язку чотирьох поняттєвих конструктів (громадянин, етнос, держава, громадянське суспільство); структурно-функціональну модель націєтворчого та конфліктологічного потенціалу історичної психології в умовах мультикультурності; соціально-психологічну модель конфліктної взаємодії воєнного, поствоєнного і цивільного мислення в умовах гібридної війни; багатофакторну модель соцієтальної кризи, що пояснює діалектику консолідаційності та конфронтаційності в українському націєтворенні. Сформульовано низку теоретичних положень щодо: суб’єктно-вчинкового підходу до процесу націєтворення; зв’язку феноменів агресивності людини і національної ідентичності; концептуальних рамок соціально-психологічного аналізу феномену національної ідентичності, закономірностей її існування та розвитку в умовах невизначеності. Обґрунтовано концептуальні засади вивчення націєтворчого потенціалу вітчизняної соціально-психологічної думки (2-га половина ХІХ – початок ХХ ст.).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

43

Ксьондзик, Олена. "ОПИТУВАЛЬНИК СЦЕНІЧНОЇ ТРИВОГИ МУЗИКАНТІВ Д.КЕННІ (K-MPAI-R): КОНФІРМАТОРНИЙ ФАКТОРНИЙ АНАЛІЗ УКРАЇНСЬКОЇ ВЕРСІЇ". Psychological Prospects Journal, № 36 (30 грудня 2020): 144–58. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2020-36-144-158.

Full text

Abstract:

Мета. Сценічна тривога є одною з центральних психологічних проблем у професійній діяльності музикантів. Однак в українській клінічній практиці та дослідженнях існує нестача валідних інструментів для її вимірювання. Ця публікація презентує результати психометричного аналізу україномовної версії К-МРАІ-R (переглянута версія опитувальника сценічної тривоги музикантів Д.Кенні). Базуючись на теорії тривожних розладів Д. Барлоу, даний опитувальник вимірює когнітивні, афективні, фізіологічні та поведінкові ознаки сценічної тривоги музикантів, а також її етіологічні аспекти. Метою даного дослідження було перевірити факторну структуру методики за допомогою конфірматорного факторного аналізу та визначити її надійність за критерієм альфа Кронбаха. Методи дослідження. В емпіричному дослідженні взяло участь 164 студенти вищих музичних навчальних закладів та 240 професійних музикантів (вік = 18-72; середній вік = 35.32, стандартне відхилення = 13.28; 63% жінок та 37% чоловіків) з різних регіонів України. Результати. Результати показали, що модифікований варіант україномовної версії К-МРАІ-R має високі психометричні показники, підтверджені за допомогою конфірматорного факторного аналізу. Дво-, три- та восьмифакторні моделі не досягли прийнятного рівня. Однак після виключення питань, що показали низькі факторні навантаження, модифікова шестифакторна модель продемонструвала задовільні індекси відповідності (χ²/df = 1.75; CFI = 0.940 і TLI = 0.931; RMSEA =0.047; SRMR = 0.048).  Надійність за внутрішньою узгодженістю шкал була підтверджена високим коефіцієнтом альфа Кронбаха (добрий рівень показників для підшкал «соматичні ознаки тривоги» (.864), «занепокоєння/страх (негативні думки)» (.818), «депресія/безнадія» (.742), «тривожне передчуття» (.839) та прийнятний – для підшкал «батьківська емпатія»(.645) і «міжпоколінна передача тривоги» (.658). Висновки. Українська версія К-МРАІ-R може використовуватися в якості валідного та надійного інструменту для діагностики та досліджень сценічної тривоги музикантів. Перспективами подальшого дослідження україномовної версії К-МРАІ-R є перевірка її конвергентної та дивергентної валідності, а також тест-ретестової надійності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

44

Krasniakova, Alla. "Мережа інтернет як комунікативний простір національної та громадянської самоідентефікації кіберпокоління". Проблеми політичної психології 21 (6 грудня 2018): 174–84. http://dx.doi.org/10.33120/popp-vol21-year2018-15.

Full text

Abstract:

Інформаційно-комунікаційне середовище мережі Інтернет розглядається як мультикультурне віртуальне середовище взаємодії носіїв різних мов і культур. Наголошується, що інтернет-простір є гібридним середовищем, яке утворюється за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у результаті інтеграції елементів реального і віртуального життя. У процесі комунікативної взаємодії різних соціальних суб’єктів в інтернет-середовищі формуються ідентифікаційні характеристики користувача. Висвітлено особливості самоідентифікації кіберпокоління у віртуальному інтернет-просторі, зокрема: 1) процес самоідентифікування відбувається синхронно в реальному соціокультурному просторі і віртуальному мультикультурному інтернет-середовищі; 2) у віртуальному інтернет-просторі конструювання образу “Я” може здійснюватися як а) копіювання реальної ідентичності, зокрема національної та громадянської; б) утворення віртуального образу, відмінного від реальної ідентичності, а також як в) поєднання елементів віртуальної і реальної ідентичності в гібридній (за Дж. Сулером) моделі. Звертається увага на те, що можливість створювати різні “Я” образи у віртуальному інтернет-просторі приводить до формування мінливої, гнучкої, динамічної і нестабільної ідентичності. Підкреслюється, що процес самоідентифікації молодих громадян країни поєднується з кризою дитячої ідентичності, яка сформувалася в рамках наявної системи соціальних відносин під впливом батьків, і входженням у віртуальний світ Інтернету, де пропонується нові системи цінностей, норм і правил поведінки. Наведено результати дослідження особливостей самоідентифікування студентської молоді у віртуальному інтернет-середовищі. Встановлено, що переважна частина молоді (62%) презентує в інтернет-середовищі свою реальну національну та громадянську ідентичність, третина – демонструє елементи гібридної моделі ідентичності. Зауважено, що частка молоді, яка створює тільки віртуальний образ “Я” в Інтернеті, не перевищує 1,5%. З’ясовано, що майже 93% респондентів для презентації національної та громадянської ідентичності обирають візуальні форми: використовують символи, кольори, атрибути, фрагменти національного орнаменту тощо. Виявлено, що найбільш прийнятними формами інтернет-комунікації, де виявляється національна та громадянська ідентичність, молоді громадяни країни вважають інтерактивні полілоги, зокрема чати, форуми, коментарі на сторінках соціальних інтернет-мереж, обговорення в блогах та мікроблогах.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

45

Grybynenko, Julia Oleksandrivna. "ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНІ АСПЕКТИ ФОРТЕПІАННОЇ ТВОРЧОСТІ БОРИСА ТИЩЕНКА". Музичне мистецтво і культура 2, № 31 (2021): 122–33. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2020-31-2-10.

Full text

Abstract:

Метою роботи є розкриття специфіки інтертекстуальних взає- модій у фортепіанній творчості Бориса Тищенка, визначення особли- востей трансформації композитором запозиченого. Методологія до- слідження. У статті використовується метод інтертекстуального аналізу, що дає змогу досліджувати своєрідність співвідношення «свого» і «чужого» інтертексту в композиторській творчості. Наукова нови- зна. Уперше надається спроба фортепіанну творчість Бориса Тищен- ка, зокрема сонатну, розглянути з боку інтертекстуальності. Оскіль- ки цей автор належить до тих композиторів, творчий метод яких відрізняється стильовою багатошаровістю, спирається на постійний діалог «свого» і «чужого», пов’язаний із розкриттям «поліфонічних» можливостей кожного виразного прийому, кожного образного елемен- ту. Висновки. Специфіка інтертекстуального мислення у фортепіанній творчості композитора зв’язана передусім зі стильовими чинниками (за А. Денисовим). Тими, що зумовлені загальною схильністю компози- тора до подібних перетинів, являючи собою константу його мислення. Інтертекстуальні механізми в творах Б. Тищенка зумовлені як специ- фікою особистісної свідомості композитора, так і культурно-історич- ним контекстом [2]. Суть цитацій у фортепіанних сонатах Б. Ти- щенка складається в неконфліктності, несуперечливості «безшовноі» інтеграції в авторську мову іностильового фрагмента. Цитати, явні та приховані алюзії, перифрази структурують звукову тканину опусів, створюючи зони внутрішньомузичної асоціативності. Характер робо- ти Б. Тищенка із запозиченим – це різного роду трансформації, моди- фікації-варіації, тобто творчий метод композитора презентує певну свободу у виборі елементів і параметрів цитування. Оскільки це часто зв’язано з утратою об’єктом ідентичності та, як наслідок, його пе- ретворенням на quasi-цитату, то досить складно точно визначити грань, яка відділяє цитату від алюзії у творах Б. Тищенка і класифіку- вати той чи інший тип інтертекстуальної взаємодії, притаманний ме- тоду композитора. Установка на авторсько-індивідуальний синтез як властивість сучасного індивідуального стилю у творчості Б. Тищенка реалізується в унікальному сплетінні асоціативних зв’язків, стильовому переінтонуванні, у контексті якого цитатно-алюзійний метод стано- вить лише одну з граней феномена інтертекстуальності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

46

Саннікова, Ольга, та Ганна Ласкава. "Факторна структура особистості асертивних і неасертивних осіб". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(53)T3 (2020): 41–60. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-53-3-3-41-60.

Full text

Abstract:

У статті викладаються результати теоретико-емпіричного дослідження психологічних особливостей осіб, котрі різняться різним рівнем схильності до асертивності. Актуальність дослідження пов’язана із соціальним запитом. Особистість прагне відповідати духу сучасності, яка вимагає бути свобідним, сміливим, соціально активним, здатним усвідомлювати свої реальні можливості й ресурси. Науковий інтерес до означеної проблеми пов'язаний із необхідністю вивчення асертивності як інтегральної властивості особистості, котра сприяє самоствердженню, забезпечує самостійність прийняття рішення, можливість відстоювати свою точку зору, домагатися поставлених цілей, виступати суб'єктом свого життя й діяльності. Практична значимість дослідження визначається необхідністю розкриття тих властивостей особистості, які не тільки аранжують різні прояви асертивності, але й можуть впливати на її активність, підтримуючи ці прояви або блокуючи, гальмуючи їх. Розглянуті дефініції поняття «асертивність», уточненосутність таких понять, як: «асертивнийстан», «асертивнаповедінка», «асертивнаособистість». Асертивність, – це властивість особистості, котра розуміється як системна якість, що презентує позитивне ставлення до себе й до інших; характеризується безпосередністю та спонтанністю поведінки; позитивною самооцінкою, проявами відповідальності за все, що відбувається з особистістю в процесі життєдіяльності; вірі у власний авторитет; здатністю до налагодження тісних і глибоких міжособистісних стосунків тощо. Емпіричне дослідження характеристик асертивних і неасертивних осіб здійснювалось із залученням 16-PF особистісного тест-опитувальника Р. Кеттелла, що спрямований на діагностику широкого спектру властивостей особистості та «Тест-опитувальника компонентів асертивності (ТОКАС)», авторами якого є О. Саннікова, О. Санніков, Н. Подоляк. Вивчалися компоненти асертивності «проміжного», якісного рівня, котрий містить такі показники, як: афективний (Аас), когнітивно-смисловий (Кас), конативний або поведінковий (Пас), контрольно-регулятивний (Рас) і загальний показник асертивності. Кількісний аналіз отриманих даних за допомогою комп'ютерної програми статистичної обробки SPSS 13.0 дозволив встановити значимі додатні й від’ємні зв’язки між показниками асертивності та широким спектром особистісних факторів. Результати якісного аналізу (метод асів і профілів) доводять правомірність припущення про те, що представники групи осіб схильних до асертивності, характеризується властивостями, які відбивають їх асертивну поведінку та підтримують і розвивають цю властивість (емоційна стабільність, сміливість, домінантність,психологічна проникливість, радикалізм, самодостатність тощо). Неасертивні особи відрізняються від асертивних осіб протилежними рисами, котрі гальмують прояви асертивних рис (конформністьтривожністьмрійливість,високий самоконтроль, напруженість,слабкість «Я» тощо). Ключові слова: асертивність, асертивна особистість, фактори особистості, індивідуально-психологічні особливості, між групові відмінності, схильність до асертивності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

47

Боброва, Н. А. "CONSTITUTIONAL REFORM 2020 AS THE FINAL STAGE OF REFORMING THE CONSTITUTION OF THE RUSSIAN FEDERATION." Правовая мысль, no. 1(2) (September 1, 2021): 22–27. http://dx.doi.org/10.55000/mcu.legth.2021.2.1.003.

Full text

Abstract:

Презентуя предстоящие конституционные поправки в рамках Послания Президента РФ Федеральному собранию Российской Федерации 15 января 2020 года, В. В. Путин высказал тезис, согласно которому потенциал Конституции РФ не исчерпан для реформирования. В статье доказывается, что конституционная реформа 2020 года исчерпала возможности дальнейшего глубокого реформирования действующей Конституции РФ. Анализируются поправки в Конституцию России и делаются выводы: 1) причиной реформы 2020 явилась проблема истечения полномочий В. В. Путина в 2024 году и новые внутренние и внешние вызовы; 2) поправки в главы 3–8 Конституции РФ содержательно затрагивают главу 1; 3) реформа явилась новым этапом укрепления президентской вертикали на фоне декоративного увеличения полномочий палат Федерального собрания Российской Федерации; 4) усиление противоречий внутри текста Конституции РФ актуализирует проблему ее полного реформирования и принятия новой Конституции России; 5) потенциал действующей конституции для дальнейшего аналогичного реформирования полностью исчерпан; 6) при этом отдельные точечные поправки не исключены, как это было и до конституционной реформы 2020. Presenting the upcoming constitutional amendments within the framework of the Address of the President of the Russian Federation to the Federal Assembly of the Russian Federation on January 15, 2020, V. V. Putin expressed the thesis, according to which the potential of the Constitution of the Russian Federation is not exhausted for reforming. Amendments to the Russian Constitution are being analyzed and conclusions are drawn: 1) The reason for the reform 2020 was the problem of the expiration of Vladimir Putin's powers in 2024 and new internal and external challenges; 2) Chapter Amendments 3–8 however of the Russian Constitution meaningfully affect Chapter 1; 3) the reform was a new stage of strengthening the presidential vertical against the background of decorative increase of the powers of the chambers of the Federal Assembly of the Russian Federation; 4) the increasing contradictions within the text of the Russian Constitution actualizes the problem of its full reform and adoption of the new Constitution of Russia; 5) the potential of the current constitution for further similar reform has been completely exhausted; 6) at the same time, individual point amendments are not excluded, as it was before the constitutional reform of 2020.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

48

O.O., Kohut. "TRANSFORMATION OF DISTRESS IN EUSTRES." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 1 (April 15, 2021): 89–96. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2021-1-12.

Full text

Abstract:

Purpose. Based on a theoretical analysis of the psychology of stress resistance of the individual, the author presents his technique of working with stress issues. Methods.Theoretical analysis of psychotherapeutic areas of work with stress issues in psychological science. Attention is paid to the integrative approach in dealing with distress: cognitive psychotherapy, gestalt approach, neurointegrative psychotherapeutic approach, bodily psychotherapy, existential psychotherapy and symbol-drama.Research of empirical indicators of efficiency of application of a new method of work with distresses: diagnostics of stress, on Max Luscher’s color cards; author’s method “Diagnosis of stress resistance of the individual”; FPI test to diagnose balance; D. Amirkhan’s method “Indicator of coping strategies”, method of research of volitional self-regulation Zverkova-Eidman, test method of research of ability to self-regulation by N.M. Peisahov.Results. Theoretical studies of stress psychology, in particular various psychotherapeutic approaches with stress issues, provided an opportunity to integrate the methods of work of prominent scientists and practitioners and to develop their own approach. An empirical study of the problem of transformation of distress into eustress revealed that most of the participants who became subjects (a sample of more than 100 people) cannot cope with negative stress and perceive it as something unnecessary and negative phenomenon in human life. After the introduction of the author’s method of transforming distress into eustress, most participants immediately recognize the changes and re-evaluate their attitude to stress. Which is confirmed by interview and testing. Conclusions. The results of empirical diagnostics indicate the effectiveness of the method of transformation of distress into eustress. Observations and conversations provided an opportunity to state the following: participants in stress development developed their most current stressful situations, learned skills of self-transformation of negative stress into positive; there was a change of negative programs for successful strategies of stress management, increased self-regulation, stress resistance, balance. The projective method “Color test by M. Luscher” confirmed the absence of internal conflict and the presence of healthy conditions.Key words:transformation, eustress, distress, psychotherapy, integrative approach, development. Мета. На основі теоретичного аналізу психології стресостійкості особистості авторка презентує свою техніку роботи зі стресовою проблематикою. Методи. Здійснюється теоретичний аналіз психотерапевтичних напрямів роботи зі стресом у психологічній науці. Приділяється увага інтегративному підходу в роботі з дистресами, а саме когнітивній психотерапії, гештальт-підходу, нейроінтегральному психотерапевтичному підходу, тілесній психотерапії, екзистенціальній психотерапії та символ-драмі. Досліджуються емпіричні показникиефективності застосування нового методу роботи з дистресами, такі як діагностика стресу за кольоровими картками Макса Люшера, авторська методика «Діагностика стресостійкості особистості», тест FPI для діагностики врівноваженості, методика Д. Амірхана «Індикатор копінг-стратегій», методика дослідження вольової саморегуляції Звєрькова-Ейдмана, тестова методика дослідження здатності до саморегуляції Н.М. Пейсахова. Результати. Теоретичні дослідження психології стресу, зокрема різних психотерапевтичних підхо-дів до роботи зі стресовою проблематикою, дали можливість інтегрувати методи роботи видатних нау-ковців та практиків і розробити свій підхід. Емпіричне дослідження проблеми трансформації стресу дало змогу констатувати, що більшість учасників тренінгу, які стали досліджуваними (вибірка ста-новить більше 100 осіб), сприймають стрес як негативне та непотрібне явище в житті людини. Після упровадження авторського методу трансформації стресу більшість учасників визнають зміни і переоці-нюють своє ставлення до стресу, що підтверджується шляхом співбесіди та за допомогою тестування.Висновки. Про ефективність застосування методу трансформації дистресу в еустрес свідчать результати емпіричної діагностики. Спостереження та бесіда дали можливість констатувати, що учасники тренінгу з розвитку стресостійкості опрацювали свої найактуальніші стрес-ситуації, навчилися навичкам трансформації стресу, а саме відбулася зміна негативних захистів на вибір успішних стратегій опанування стресом, підвищено рівень саморегуляції, стресостійкості, врівноваженості. Проєктивна методика «Кольоровий тест М. Люшера» підтвердила відсутність внутрішнього конфлікту та наявність здорових станів.Ключові слова: трансформація, еустрес, дистрес, психотерапія, інтегративний підхід, розвиток.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

49

Горбачева, А. В., and С. Н. Деревщюков. "Prospects of development of vegetable and potato growing in Voronezh region." Kartofel` i ovoshi, no. 2 (February 7, 2022): 13–16. http://dx.doi.org/10.25630/pav.2022.55.54.001.

Full text

Abstract:

Приведены условия, предпосылки, состояние и перспективы развития овощеводства в Воронежской области. Реализация Доктрины продовольственной безопасности России, наличие энергетических, финансовых, законодательных, природных, отраслевых организаций – основополагающие составляющие развития овощеводства в Воронежской области. В конце декабря 2021 года Минсельхоз России провел ряд мероприятий с органами управления АПК регионов страны по повышению в 2022 году в структуре посевных площадей культур овощного клина и картофеля. Более 80% территории Воронежской области составляют черноземы, земельный фонд области имеет 5,22 млн га, из них с. – х. угодья занимают 88,8%. Ежегодный объем производства овощей открытого грунта в области составляет 410–430 тыс. т. В 2021 году в Воронежской области произведено 636,2 тыс. т картофеля, общая площадь уборки – 46,1 тыс. га. В 2022 году ожидаемая площадь посадки овощей в КФХ и СХП составляет 3,2 тыс. га. На Воронежской овощной опытной станции – филиале ФГБНУ «Федеральный научный центр овощеводства» создаются сорта для Центрально-Черноземного региона. В 2021 году прошли изучение в государственном сортоиспытании сорта: моркови – Воронежская Лакомка, томата – Аллюр Юбилейный, белокочанной капусты – Презент, переданы в 2020–2021 годах сорта: столовой свеклы – Воронежская Юбилейная, томата – Бухаровец, лука – Воронежец. Включен в государственный реестр РФ 101 сорт овощных и цветочных культур. Исходя из вышеперечисленных условий перспектив развития овощеводства в Воронежской области можно сделать заключение о складывающихся благоприятных условиях развития отрасли в современный период. The conditions, prerequisites, state and prospects for the development of vegetable growing in the Voronezh region are given. The implementation of the Russian Food Security Doctrine, the presence of energy, financial, legislative, natural, and industry organizations are fundamental components of the development of vegetable growing in the Voronezh region. At the end of December 2021, the Ministry of Agriculture of Russia held a number of events with the agricultural authorities of the regions of the country to increase in 2022 in the structure of acreage of vegetable wedge and potato crops. More than 80% of the territory of the Voronezh region consists of chernozems, the land fund of the region has 5.22 million ha, of which agricultural lands occupy 88.8%. The annual volume of production of open-ground vegetables in the region is 410–430 thousand tons. In 2021, 636.2 thousand tons of potatoes were produced in the Voronezh region, the total area of harvesting is 46.1 thousand ha. In 2022, the expected area of planting vegetables in farms and agricultural enterprises is 3.2 thousand hectares. Cultivars for the Central Chernozem Region are bred at the Voronezh Vegetable Experimental Station - branch of the FSBSI Federal Research Vegetable Centre. In 2021, the following varieties are in the state variety testing: carrot variety Voronezhskiy Delikates, tomato variety Allur Yubileinyi, white cabbage variety Present, in 2020–2021 varieties: red beet variety Voronezhskaya Yubileinaya, tomato variety Bukharovets, onion variety Voronezhets. 101 varieties of vegetable and flower crops are included in the State Register of the Russian Federation. Based on the above conditions of the prospects for the development of vegetable growing in the Voronezh region, it is possible to draw a conclusion about the prevailing favorable conditions for the development of the industry in the modern period.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

50

S.I., Kovpik. "LITERARY TRANSLATION AS THE UNIQUE OVERLAP OF THE MENTAL STRUCTURES OF THE AUTHOR AND THE TRANSLATOR." South archive (philological sciences), no. 85 (April 12, 2021): 154–57. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2021-85-25.

Full text

Abstract:

The purpose of the paper is to identify the peculiarities of literary translation of small genre works by the Polish writer of the 19th century B. Prus into Ukrainian. In accordance with the purpose of the study, the following methods have been used: the analysis of the translated text, the analytical review, the synthesis method.Results. This paper reveals the attempts of exploring the literary translation as a kind of the lingual perspective of the translator mental structures, basically represented by the process of reconstructing one type of information into another. The difference between the linguistic and mental model of the original text and its literary translation primarily is caused by the absence of “common areas” in the mental spaces of the author and the translator. It is extremely difficult for the translator to preserve the mental originality of the text.The overlap areas of mental structures of the author and the translator should have as many similarities as possible, since it makes the literary translation more successful. The translator’s knowledge of the customs, traditions and culture of the original language text contributes to establishing a functional correspondence between the original text and its translation. Translation is an obvious presentation of inter-literary and intercultural relations, which is the basis for the development of multilingual communication. The similarity of the mental structures of the author and the translator allows optimizing intercultural multilingual communication.This paper determines the essence and content of the overlap areas of the mental spaces of the Polish writer B. Prus and the Ukrainian translator D. Andrukhiv in the literary translation of the short story “Antek”.Conclusions. As a result of translating the work of fiction from one language into another, the semantic code of the text changes due to interpenetration of cultural signs. Analyzing the quality of literary translation of the story of “Antek” by the Polish writer B. Prus in Ukrainian proves some differences between the linguistic model of the original text and its literary translation into another language.Key words: mental space, translator, author strategy, common area space. Мета статті полягає у тому, щоб виявити специфіку художнього перекладу українською мовою творів малих жанрів поль-ського письменника ХІХ ст. Б. Пруса. Відповідно до мети дослідження були використані такі методи, як: аналіз перекладаць-кого тексту (у процесі визначення відповідних стильових особливостей тексту (вживання стилістичних прийомів, тобто заміна в перекладі елементів тексту одного функціонального стилю елементами іншого та експресивних засобів мови, фразеологіч-них одиниць, асиндетичних (синонімічних) іменникових сполучень тощо), аналітичний огляд (використано на етапі вивчення актуальності дослідження), метод синтезу (для підбиття підсумків, узагальнення результатів дослідження).Результати. Авторка статті спробувала дослідити художній переклад як своєрідну лінгвальну проєкцію ментальних структур перекладача, основу якої становить процес переробки одного виду інформації в інший. Розбіжність лінгво-ментальної моделі тексту оригіналу та його художнього перекладу на іншу мову зумовлена насамперед відсутністю «загальних зон» ментальних просторів автора тексту оригіналу та перекладача. Надзвичайно складним завданням для перекладача є збереження ментальної своєрідності тексту оригіналу. Дуже важливо, щоб зони перетину ментальних структур автора та перекладача мали якомога більше спільних ознак, що робить художній переклад успішним. Зона перетину ментальних структур автора та перекладача презентує смислове ядро тексту перекладу, де дуже добре можна відстежити те, настільки ментальність перекладача виявилася спорідненою з ментальністю автора. Обізнаність пере-кладача зі звичаями, традиціями та культурою мови оригіналу сприяє встановленню функціональної відповідності між текстом оригіналу та перекладу.Висновки. У результаті перекладу тексту твору художньої літератури з однієї мови на іншу змінюється смисловий код тексту, відбувається взаємопроникнення культурних знаків, котрі презентують авторську стратегію. Усе це сприяє успішному функціонуванню тексту в іншій культурі. Аналіз якості художнього перекладу оповідання польського письменника Б. Пруса «Антек» українською мовою дав можливість установити певні розбіжності лінгвоментальної моделі тексту оригіналу та його художнього перекладу на іншу мову. Лінгвальна розбіжність на культурологічному рівні зумовлена тим, що перекладацький текст став відображенням зони перетину ментальних просторів автора тексту оригіналу та перекладача. Проте вказані розбіжності суттєво не вплинули на зміст твору та не стали перепоною у сприйнятті художньої інформації реципієнтом.Ключові слова: ментальний простір, перекладач, авторська стратегія, простір спільної зони.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Journal articles on the topic 'Презентор'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles