To see the other types of publications on this topic, follow the link: Практична діяльність.
Journal articles on the topic 'Практична діяльність'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Практична діяльність.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Марія Ігорівна, КОСТОЛОВИЧ. "МЕТОДОЛОГІЯ ФОРМУВАННЯ ТРАНСВЕРСАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ГЕОГРАФІЇ". Academis notes. Series: Pedagogical sciences 11 (4 лютого 2025): 91–97. https://doi.org/10.59694/ped_sciences.2025.11.091.
Full textAbstract:
У статті розкрито методологію формування трансверсальної компетентності майбутнього вчителя географії. Встановлено, що трансверсальна компетентність є невід’ємним компонентом професійної компетентності майбутнього вчителя і пов’язана з його творчістю. Розкрито, що професійна діяльність вчителя виконує подвійну функцію: науково-дослідницьку та практичну. Відтак, має місце методологія науково-дослідної та продуктивної практичної педагогічної діяльності. Ключові слова: трансверсальна компетентність, майбутній учитель географії, формування, творчість, методологія, практична діяльність, науково-дослідницька діяльність, географія.
2
Прокопенко, Микола, та Юрій Костенко. "АНАЛІЗ ВПЛИВУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ НА ГОСПОДАРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА". Проблеми і перспективи розвитку підприємництва, № 33 (10 грудня 2024): 176–84. https://doi.org/10.30977/ppb.2226-8820.2024.33.176.
Full textAbstract:
УДК 346.54; JEL Classification: Н 32 Прокопенко М.В., Костенко Ю.О. АНАЛІЗ ВПЛИВУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ НА ГОСПОДАРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА Мета дослідження полягає у вивченні теоретичних та практичних аспектів впливу державного регулювання на господарську діяльність підприємств, аналізі ефективності існуючих регуляторних механізмів та розробці рекомендацій щодо вдосконалення державної політики для підвищення конкурентоспроможності та економічної ефективності підприємств в сучасних умовах господарювання. Методика дослідження. У процесі дослідження використано методи системного аналізу, порівняльного аналізу зарубіжного досвіду, а також кількісного та якісного аналізу впливу регуляторних заходів на діяльність підприємств. Особливу увагу приділено застосуванню сучасних методів аналізу для оцінки впливу змін у регуляторному середовищі на основні показники господарської діяльності підприємств. Результати дослідження. Основним завданням дослідження було визначення чинників, що стримують розвиток підприємств через регуляторні бар’єри, та обґрунтування напрямів оптимізації регуляторного середовища. Виявлено, що надмірне регуляторне навантаження, складність дозвільних процедур і часті зміни в законодавстві є ключовими перешкодами для бізнесу. На основі аналізу розроблено пропозиції щодо спрощення податкової системи, цифровізації регуляторних процесів та гармонізації законодавства з міжнародними стандартами. Наукова новизна. Наукова новизна дослідження полягає у розробці теоретико-практичних засад удосконалення регуляторної політики, спрямованої на зниження адміністративного навантаження на підприємства та підвищення їхньої конкурентоспроможності. Запропоновано новий підхід до оцінки впливу державного регулювання на діяльність підприємств за допомогою оптимізації зв’язку підприємство - держава. Практичне значення отриманих результатів. Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення регуляторної політики та створення сприятливих умов для розвитку бізнесу. Практична сторона дослідження дозволяє застосовувати розроблені методики оцінки впливу регуляторних заходів для підвищення ефективності управління господарською діяльністю підприємств та формування державної політики, орієнтованої на зростання економіки.
3
Оліфер, Олена. "Проблеми моделi практичної iдентичностi особистостi в аналiтичнiй фiлософiї". Actual Problems of Mind 25, № 1 (2024): 280–98. https://doi.org/10.55056/apm.7734.
Full textAbstract:
У статті розглянуто проблему ідентичності особистості в аналітичній філософії як збереження самототожності особистості з собою впродовж часу. Описано модель практичної ідентичності, яка ґрунтується на тезі, що ідентичність особистості полягає у формуванні раціональної єдності, тобто цілісності Я, що досягається шляхом виконання діяльності. Такий спосіб опису ідентичності підкреслює її процесуальність. Відповідно до нього, ідентичність особистості зберігається постійною атрибуцією діяльності, коли особистість приписує собі виконані дії та визнає їх своїми. Філософи, які обґрунтовують модель практичної ідентичності як альтернативу онтологічної, переконані, що практична модель не тільки пояснює, як ідентичність формується й зберігається впродовж часу, але й охоплює проблеми практичної діяльності особистості. Тому її вважають такою, що має ширше застосування, ніж онтологічна. У статті ми пропонуємо перевірити онтологічну й практичну моделі ідентичності особистості в уявних експериментах про подорож у минуле й амнезію, які розглядають як у філософії, так і в популярній культурі. Ми показали, що модель практичної ідентичності не в усіх без винятку випадках застосовна для пояснення практичних проблем буття особистості. Тому мета нашої статті – з’ясувати, чому виникають проблеми з описом ідентичності особистості в практичній моделі. Стаття обґрунтовує, що реідентифікація, спосіб підтримувати ідентичність особистості у часі, призводить до зникнення якісної відмінності між етапами буття особистості, а тому особистісний наратив стає занадто суб’єктивним і не пов’язаним із реальним життям особистості. Також він не охоплює усе життя індивіда, що також є проблемою практичної моделі ідентичності особистості. Щоби знайти можливе розв’язання зазначеним проблемам у моделі практичної ідентичності ми пропонуємо переглянути її з позиції соціальної філософії. Ми стверджуємо, що діяльність із необхідністю передбачає залучення інших, а тому слід говорити про суспільну взаємодію як основу ідентичності особистості.
4
Зінкевич, Мирослав. "Практична навчальна діяльність у вивченні географії". Географія та основи економіки в школі, № 1 (2009): 2–6.
Find full text
5
ГРИЩЕНКО, Світлана, Леонід БИВАЛЬКЕВИЧ та Олена МАКСИМЕНКО. "ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ БЕЛЬГІЇ". Дидактика, № 2 (1 жовтня 2024): 47–55. http://dx.doi.org/10.69842/didactics.24.2.7.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано, що соціальна робота є важливою складовою державної соціальної політики Бельгії. Доведено, що професійна підготовка соціальних працівників у Бельгії забезпечується закладами вищої освіти протягом трьох років. Проаналізовано, що освітній процес включає теоретичні курси, методичну та практичну підготовку (польова практика та стажування). Доведено, що практична діяльність у галузі соціальної роботи можлива лише за наявності диплому бакалавра з соціальної роботи. Констатовано, що здобувачі вищої освіти з соціальної роботи повинні обрати спеціалізацію з першого року навчання: соціальна робота, культурна робота, профспілкова робота або робота з персоналом (людські взаємини в промисловості, сфері послуг). Висвітлено, що фінансування шкіл соціальної роботи здійснюється за рахунок грантів від уряду та деяких фінансових заощаджень від плати за навчання. Зарплату викладачам виплачує Міністерство освіти Бельгії. Мета статті – охарактеризувати основні складові професійної підготовки фахівців соціальної сфери Бельгії. Висновки. 1. Соціальна робота є важливою складовою державної соціальної політики Бельгії. 2. Професійна підготовка соціальних працівників у Бельгії забезпечується закладами вищої освіти протягом трьох років. Навчання включає теоретичні курси, методичну та практичну підготовку (польова практика та стажування). 3. Фінансування шкіл соціальної роботи здійснюється за рахунок грантів від уряду та деяких фінансових заощаджень від плати за навчання. Зарплату викладачам виплачує Міністерство освіти Бельгії. 4. Практична діяльність у галузі соціальної роботи можлива лише за наявності диплому бакалавра з соціальної роботи. 5. Університети Бельгії пропонують курси для випускників шкіл соціальної роботи. Соціальні працівники можуть одержати ступінь магістра наук з психології, соціології, соціальної комунікативної, кримінології, соціальної політики після двох або трьох років навчання. 6. Здобувачі вищої освіти з соціальної роботи повинні обрати спеціалізацію з першого року навчання: соціальна робота, культурна робота, профспілкова робота або робота з персоналом (людські взаємини в промисловості, сфері послуг). 7. Навчальна програма підготовки бакалавра наук з соціальної роботи розрахована на три роки.
6
Serpeninova, Yuliia, Inna Makarenko, Zhanna Oleksich та Maryna Horodetska. "Проблеми і перспективи розвитку інтегрованої звітності для сталого розвитку". Journal of Innovations and Sustainability 6, № 3 (2022): 05. http://dx.doi.org/10.51599/is.2022.06.03.05.
Full textAbstract:
Мета. Метою цього дослідження є виокремлення проблем і перспектив розвитку інтегрованої звітності, а також розроблення рекомендацій щодо її підготовки та подання.
 Результати. У статті висвітлено сутність, мету, завдання, керівні принципи, що лежать в основі підготовки та представлення інтегрованого звіту та його елементів. Здійснено аналіз щодо кількості поданих інтегрованих звітів у світі та Україні. Розкрито основні проблеми подання інтегрованої звітності вітчизняними компаніями. Розглянуто переваги та недоліки інтегрованої звітності, та окреслено перспективи розвитку інтегрованої звітності. Перераховано та обґрунтовано рекомендації із цих питань задля введення в практичну діяльність підготовки та оприлюднення інтегрованої звітності.
 Наукова новизна. Новизна отриманих результатів полягає в обґрунтуванні науково-практичних положень щодо виокремлення перспектив розвитку вітчизняної моделі інтегрованої звітності. Крім того, майбутній розвиток інтегрованої звітності має бути спрямований на законодавчому закріпленні обов’язковості подання інтегрованої звітності, розробці єдиного стандарту розкриття фінансової та нефінансової інформації з урахуванням національних особливостей, а також форм нефінансової звітності відповідно до вимог міжнародних стандартів, забезпеченні взаємодії підрозділів компанії, розробці процедур стратегічного аудиту та регламенту моніторингу інформації інтегрованої звітності, дотриманні принципів соціальної відповідальності компанії.
 Практична цінність. Теоретичні та методичні положення цього дослідження доведено до практичних рекомендацій щодо впровадження та підготовки інтегрованої звітності для сталого розвитку компаній. Одержані практичні результати можуть бути використані на підприємствах різних сфер діяльності для досягнення цілей сталого розвитку.
7
Звонкова, Г. Л. "Еволюція організаційних форм української академічної науки". Studies in history and philosophy of science and technology 32, № 2 (2024): 87–97. http://dx.doi.org/10.15421/272326.
Full textAbstract:
У статті висвітлено та проаналізовано еволюцію основних форм організації науки з момеснттвуорення Академії наук в Україні. Завдяки загальним та спеціально- історичним методам дослідження (хронологічному, порівняльно-історичному, проблемно-хронологічному) наведена спроба відтворити хронологію виникнення основних структур організації науки в Академії Наук України. Проаналізовано зв’язок теоретичної та практичної роботи цих структур. Наведено інформацію про виникнення та діяльність мережі науково-дослідних кафедр, спеціалізованих науково-дослідних інститутів у різних галузях знань. Висвітлено передумови та практична діяльність наукових центрів Академії. Доведено, що вивчення історичного досвіду роботи певних організаційних структур є дуже актуальним питанням на сьогодення.
8
Panasiuk, Andrii. "Науково-практична діяльність професора В.І. Альбіцького та його внесок у розвиток науки та інженерної освіти". Eminak, № 2(46) (15 липня 2024): 292–311. http://dx.doi.org/10.33782/eminak2024.2(46).718.
Full textAbstract:
Мета статті полягає у висвітленні науково-практичної діяльності Василя Івановича Альбіцького, виявленні й оцінці його внеску у розвиток науки та інженерної освіти на українських теренах Російської імперії на рубежі 19-20 ст. Наукова новизна роботи полягає у систематизації знань про науково-практичну діяльність В.І. Альбіцького у галузях гідравліки та гідротехніки, проектуванні та будівництві гідротехнічних споруд в інфраструктурі водних ресурсів і водного господарства українських губерній Російської імперії. Показано роль вченого у розвитку технічної освіти та методик навчання. Висновки. В.І. Альбіцького можна безперечно вважати видатним педагогом і провідним фахівцем у галузі гідравліки та гідротехніки на українських теренах рубежу 19-20 ст. Професор був одним з основоположників методик розрахунків: гідравлічних турбін, гідротехнічних споруд і технологій чистки трубопроводів. Експериментально-дослідницькі розвідки В.І. Альбіцького у галузі гідродинаміки та його активні дослідження руху рідин і впливу цього руху на гідротехнічні споруди мали велике значення для тодішньої наукової спільноти, а його праці, присвячені цьому, стали основою для подальших досліджень і розвитку гідравліки у Російській імперії на межі 19-20 ст. Організаторсько-практична робота Василя Івановича у проектуванні та будівництві гідротехнічних споруд сприяла піднесенню інфраструктури водних ресурсів і водного господарства на Лівобережній Україні, а тому внесок вченого у розвиток гідравліки та гідротехніки не може бути недооцінений. Автор підкреслює значущість науково-педагогічної спадщини Василя Івановича у розвитку технічної освіти, адже підходи вченого до навчання та інноваційні методики викладання сприяли підготовці якісних фахівців у галузі інженерії. Таким чином, професійна діяльність Василя Івановича Альбіцького та його головні здобутки в ній, мають сьогодні велике значення для сучасної інженерної освіти та розвитку гідравлічної й гідротехнічної галузей, оскільки науково-практичний доробок вченого сприяв розвитку та забезпеченню стійкості гідротехнічних споруд і максимально ефективному використанню водних ресурсів.
9
Кунєв, Юрій, та Анатолій Мазур. "ПРАВООХОРОННА ДІЯЛЬНІСТЬ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ". Scientific works of National Aviation University. Series: Law Journal "Air and Space Law" 3, № 68 (2023): 96–103. http://dx.doi.org/10.18372/2307-9061.68.17979.
Full textAbstract:
Мета статті полягає у аналізі й розкритті проблем теоретичного та практичного плану і перспектив розвитку правового регулювання правоохоронної діяльності на підставі створення її теоретичної моделі. Методи дослідження: комплексний підхід до створення теоретичної картини об’єкта та застосування методологічної схеми «подвійного знання» про об’єкт як такий та про знання, що його описують і зображують; порівняльно-правового та доктринального пізнання адміністративного законодавства, а також метод узагальнення та моделювання нових теоретичних знань адміністративного права. Результати: визначені проблеми подальшого розвитку теорії і практики публічного права та запропонований теоретичний підхід для їх розв’язання. Встановлено, що система правоохоронної діяльності потребує діяльнісного моделювання, для подальшого створення правових моделей як правоохоронної діяльності в цілому, так і її різновидів. Таке моделювання правоохоронної діяльності може підвищити ефективність реалізації і захищеності прав і законних інтересів громадян України. За відсутності цілісності такої системи відбуваються розриви в якості правового забезпечення реалізації конституційних принципів, утілених у норми публічного права, – нормами-стандартами для правоохоронної діяльності. Обговорення: аргументується положення, що практична реалізація підходів на основі побудови та реалізації системи моделей правоохоронної діяльності, дієві для практичної реалізації потреб розвитку підвищення ефективності реалізації охоронної функції держави.
10
Молчанюк, О. В., та О. О. Пальчик. "СПЕЦИФІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ МАЙБУТНЬОГО УЧИТЕЛЯ БІОЛОГІЇ ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНА ОСНОВА ВИХОВАННЯ ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ПРИРОДИ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 97, № 4 (2020): 148–59. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-97-4-148-159.
Full textAbstract:
У статті окреслюються шляхи нового погляду на сучасну освіту, що є необхідним і значущим кроком для вдосконалення системи освіти України, розробки стратегії її розвитку. Проаналізовано сутність поняття «діяльність», яке означає активну взаємодію людини з навколишньою дійсністю, під час якої людина є суб’єктом, який цілеспрямовано впливає на об’єкт і задовольняє в такий спосіб власні. Наголошено на тому, що специфічною діяльністю майбутнього учителя біології з виховання ціннісного ставлення до природи є освітня, творча, практична, позааудиторна діяльність. Схарактеризовано практику як діяльність, якою людина змінює, перетворює світ. Виділено проєктну діяльність екологічного спрямування як унікальну діяльність майбутнього учителя біології в аспекті виховання в особистості ціннісного ставлення до природи. Зазначено, що участь майбутніх учителів біології у проєктній діяльності сприяє формуванню емоційно-почуттєвої, інтелектуальної й діяльнісної сфер особистості сучасного здобувача вищої освіти, трьох основних груп почуттів. Зроблено висновок, що участь здобувачів вищої освіти у реалізації проєктної діяльності в межах емоційно-оцінної діяльності обмежене часовими рамками, тож сконцентровано увагу на позааудиторній діяльності, яка нині є одним із компонентів освітньої програми педагогічних закладів вищої освіти.
11
Прімєрова, О. К. "Життя, наукова та практична діяльність М.Х. Бунге". Статистика України, № 4 (63) (2013): 58–64.
Find full text
12
Прімєрова, О. К. "Життя, наукова та практична діяльність М.Х. Бунге". Статистика України, № 4 (63) (2013): 58–64.
Find full text
13
Прімєрова, О. К. "Життя, наукова та практична діяльність М.Х. Бунге". Статистика України, № 4 (63) (2013): 58–64.
Find full text
14
ЄФРЕМОВА, Олена. "ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ЮРИДИЧНОЇ ОСВІТИ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 081 «ПРАВО» ТА ЮРИДИЧНОЇ ПРАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Дидактика, № 2 (1 жовтня 2024): 41–46. http://dx.doi.org/10.69842/didactics.24.2.6.
Full textAbstract:
У статті з’ясовано сутність процесу вдосконалення юридичної практичної діяльності як виду правової роботи у сфері як юриспруденції, так і професійної підготовки здобувачів вищої юридичної освіти спеціальності 081 «Право». Обґрунтовано, що освітні професійні програми підготовки здобувачів вищої юридичної освіти мають спиратися на чинне вітчизняне законодавство та сучасні досягнення юридичної науки. Проаналізовано юридичну практичну діяльність як вид соціальної діяльності юристів у сфері права на професійній основі. Констатовано, що існує механізм зв’язку між правовою наукою, практикою і вищою юридичною освітою. Мета статті – охарактеризувати взаємозв’язок професійної підготовки здобувачів вищої юридичної освіти спеціальності 081 «Право» та юридичної практичної діяльності. Висновки. 1. Нагально необхідним є вдосконалення юридичної практичної діяльності як виду правової роботи у сфері як юриспруденції, так і професійної підготовки здобувачів вищої юридичної освіти спеціальності 081 «Право». 2. Здобувачі вищої юридичної освіти спеціальності 081 «Право» повинні знати, що під час своєї роботи юрист керується міркуваннями юридичного характеру, спирається на знання соціальних та правових норм. 3. Освітні професійні програми підготовки здобувачів вищої юридичної освіти спеціальності 081 «Право» мають спиратися на чинне вітчизняне законодавство та сучасні досягнення юридичної науки. 4. Юридична практична діяльність – вид соціальної діяльності юристів у сфері права на професійній основі з використанням юридичних засобів та способів у межах установлених чинним законодавством форм. 5. Юридична професія передбачає високий рівень особистої відповідальності, адже завжди пов’язана з долею людей, суспільства, держави. 6. Механізм зв’язку між правовою наукою, практикою і юридичною освітою функціонує в правовій системі держави і обумовлений функціонуванням механізму публічної влади і правової системи суспільства.
15
Теремецький, В. І., та О. С. Ховпун. "Сучасні понятійні інтерпретації терміна «фармація» як адміністративно-правової категорії". Прикарпатський юридичний вісник, № 2(31) (4 вересня 2020): 121–24. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(31).578.
Full textAbstract:
У статті розглянуто категоріальні інтерпретації терміна «фармація» в аспекті її адміністративно-правового забезпечення. Мета статті полягає у визначенні понятійної інтерпретації терміна «фармація» як адміністративно-правової категорії. Необхідність дослідження терміна «фармація» зумовлена відсутністю його тлумачення у Законах України «Про лікарські засоби», «Основи законодавства України про охорону здоров'я», а також неоднаковим розумінням у юридичній і фармацевтичній науках.
 Встановлено наявність конкуренції таких термінів, як «фармація», «фармацевтична сфера», «фармацевтична діяльність». У зв'язку з цим сформульована авторська позиція щодо цих понять. Підкреслено, що найбільш базовим терміном є «фармація», який охоплює всі напрями діяльності людини, пов'язані з лікарськими засобами, зокрема державне управління фармацевтичною діяльністю, фармацевтичну науку, підготовку фармацевтичних працівників, управління фармацевтичним підприємством, господарську фармацевтичну діяльність. Наголошено, що фармацевтична сфера - це самостійна частина фармації, фармацевтична діяльність - науково-практична господарська діяльність, яка охоплює фармацевтичний ланцюг. Під останнім розуміється система дій від розробки до реалізації лікарських засобів, включаючи маркетингові дослідження для встановлення потреби на ринку лікарських препаратів, інноваційні розробки нових ліків, контроль їхньої якості, проведення клінічних досліджень нових ліків, їх реєстрація, фармацевтична логістика, реалізація лікарських засобів, фармацевтичний маркетинг, управління фармацевтичним підприємством і підготовка фармацевтичних кадрів. Наведений підхід може використовуватися у подальших наукових дослідженнях у галузі адміністративного права, адже надає можливість найбільш об'єктивно виявити різні аспекти терміна «фармація».
16
Кунєв, Юрій. "УПРАВЛІННЯ ПРАВООХОРОННОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ". Scientific works of National Aviation University. Series: Law Journal "Air and Space Law" 4, № 69 (2023): 78–84. http://dx.doi.org/10.18372/2307-9061.69.18318.
Full textAbstract:
Мета статті полягає у аналізі й розкритті проблем теоретичного та практичного плану щодо подання елементів системи діяльності з управління правоохоронною діяльністю та шляху розвитку правового управління правоохоронної діяльності. Методи дослідження: комплексний підхід до створення теоретичної картини об’єкта та застосування методологічної схеми «подвійного знання» про об’єкт, як такий, та про знання, що його описують і зображують; порівняльно-правового та доктринального пізнання системи управління правоохоронною діяльністю, а також метод узагальнення та моделювання нових теоретичних знань правого забезпечення правоохоронної діяльності. Результати: визначені проблеми подальшого розвитку теорії і практики управління та публічного права та запропонований теоретичний підхід для їх розв’язання. Встановлено, що управління правоохоронною діяльністю за сутністю є діяльність над діяльністю – управлінською діяльністю над виконавською діяльністю (правоохоронною) та потребує діяльнісного моделювання, для подальшого створення правових моделей як управління правовою діяльністю в цілому, так і управління правоохоронною діяльністю та правової організації правоохоронної діяльності й її різновидів. Таке моделювання правової організації правоохоронної діяльності може допомогти організувати свідомий, цілеспрямований процес переходу на новий якісний рівень, який передбачає зміну складових правоохоронної діяльності шляхом формування нових якостей законодавства у сфері правоохорони та наповнення функціональних місць системи діяльності з реалізації законодавства. Також розглянуто базові схеми діяльності з розвитку правоохоронної діяльності. Обговорення: аргументується положення, що практична реалізація підходів на основі побудови та реалізації системи моделей діяльності з управління правоохоронною діяльністю, дієві для практичної реалізації потреб підвищення ефективності формування законодавства та реалізації охоронної функції держави.
17
Стеценко, Н. С. "Практична діяльність судових приставів за судовими статутами 1864 року". Проблеми законності, Вип. 106 (2010): 174–81.
Find full text
18
Нелін, Євген Володимирович. "ТАВІСТОКСЬКА ШКОЛА ПСИХОАНАЛІТИЧНОЇ ПЕДАГОГІКИ: ПРАКТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПОСЛІДОВНИКІВ МЕЛАНІ КЛЯЙН". Proceedings of the National Aviation University. Series: Pedagogy, Psychology, № 18 (1 червня 2021): 126–32. http://dx.doi.org/10.18372/2411-264x.18.15486.
Full textAbstract:
У статті розкрито історію становлення та ключові ідеї послідовників М. Кляйн, практична робота яких відбувалась у стінах Тавістокської клініки. Мета статті – розкрити ключові ідеї кляйніанських психоаналітиків та обґрунтувати їх внесок у розвиток Тавістокської школи психоаналітичної педагогіки. Для досягнення мети використано теоретичні методи – аналіз, синтез, абстрагування, порівняння, узагальнення, що дало змогу акцентувати увагу на діяльності Е. Бік, Дж. Боулбі, У. Біона та сучасних неокляйніанців. Результати. Встановлено, що завдяки зусиллям Е. Бік і Дж. Боулбі у Тавістокській клініці було розпочато підготовку дитячих психологів, терапевтів і фахівців по дослідженню ментального здоров’я немовлят. Тавістокська модель роботи з немовлятами також використовується сьогодні для досліджень по формуванню цілісного Я особистості, уточнення механізмів виникнення психічних розладів, в умовах супроводу немовлят у центрах інтенсивної терапії та під час крос-культурних розвідок і спостережень за дітьми, які виховуються у родинах біженців, мігрантів та різних етнічних угруповань. Доведено, що діяльність У. Біона зосереджувалась на проблемах теорії научіння, оцінювання знань та групової співпраці. Необхідною умовою для якісного навчання У. Біон вважав здатність дитини запам’ятовувати новий матеріал таким чином, щоб у подальшому зберігалося відчуття новизни. Досліджуючи причини конфліктів у групах, У. Біон виокремив два типи угруповань – «робочі групи» та «групи базових припущень». Робоча група за У. Біоном складається з психічно зрілих учасників, які вміють контролювати емоції, здатні до рефлексії і толерують можливі фрустрації. Їх антиподом У. Біон вважав «групи базових припущень», діяльність яких направлена не на вирішення завдань, а на захист від примітивних емоційних переживань, які у своїй основі мають психотичну природу. Розкрито доробки неокляйніанців у площині організаційної психології та професійної освіти. Встановлено, що їх діяльність була направлена на розроблення моделі групової співпраці, яка ґрунтувалася на динамічному поєднанні таких феноменів як ризик, робота, тривога і соціальні гарантії. Зроблено висновок, що ключовою особливістю Тавістокської школи психоаналітичної педагогіки було дослідження взаємин дитини з батьками у ранньому віці та перенесення цього досвіду на стосунки з іншими у дорослому віці
19
Korchinski, Vladimir, and Nikolai Ponomarenko. "INTERNATIONAL SCIENTIFIC INTEGRATION IN PHYSICAL THERAPY." Sworld-Us Conference proceedings, usc12-01 (September 30, 2019): 31–35. http://dx.doi.org/10.30888/2709-2267.2022-12-01-012.
Full textAbstract:
Практична діяльність заснована на доказах дозволить фізичному терапевту підвищити обізнаність про слабкі місця застосованих ним втручань і відкрити шлях для застосування втручань з доведеною ефективністю. Фізичний терапевт, використовуючи систематичні ог
20
Кукса, Наталія, та Юлія Карпенко. "ПРАКТИКО-ОРІЄНТОВАНЕ НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ, ЕРГОТЕРАПІЇ У ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Гуманізація навчально-виховного процесу, № 1(101) (17 вересня 2022): 49–56. http://dx.doi.org/10.31865/2077-1827.1(101)2022.264938.
Full textAbstract:
Стаття присвячена проблемі застосування практико-орієнтованого навчання майбутніх фахівців з фізичної терапії, ерготерапії у процесі підготовки до професійної діяльності. Практико-орієнтоване навчання – це процес освоєння студентами освітньої програми з метою формування у студентів професійної компетенції за рахунок виконання ними реальних практичних завдань. У нашому дослідженні принцип практико-орієнтовного навчання полягає у формуванні в майбутніх фахівців з фізичної терапії, ерготерапії фахових компетенцій у процесі вирішення практичних завдань; визначає пріоритетність спрямованості освітнього процесу на отримання студентами досвіду практичної діяльності, який виступає як готовність до виконання професійних функцій на основі вже наявних знань, умінь і навичок; передбачає практичну підготовку студентів до професійної діяльності в реабілітаційних центрах і в академічних (на базі закладів вищої освіти) і в клінічних умовах (на базі реабілітаційних закладів) в інтеграційному взаємозв’язку та взаємодоповненні. Реалізується цей принцип через впровадження в освітній процес інноваційних технологій навчання. У рамках наукової публікації було проведено дослідження результативності проведення практико-орієнтованих занять та визначення відгуку з боку майбутніх фахівців з фізичної терапії, ерготерапії. Узагальнені результати анкетування студентів та науково-педагогічних працівників виявили доцільність та необхідність посилення практико-орієнтовної спрямованості процесу формування готовності майбутніх фахівців з фізичної терапії, ерготерапії до професійноїдіяльності в реабілітаційних центрах, що уможливлюється завдяки впровадженню в освітній процес інтерактивних технологій навчання. Практико-орієнтовна модель навчання майбутніх фахівців з фізичної терапії, ерготерапії передбачає створення, розвиток і підтримку справедливих, творчих та відповідальних партнерських відносин між академічними і клінічними організаціями як у клінічному, так і в аудиторному навчанні: освітні програми не можуть існувати ізольовано від практики і бути досконалими. Ключові слова: професійна підготовка, практична діяльність, фахівці з фізичної терапії, ерготерапії, практико-орієнтована модель, освітній процес.
21
Королько, Андрій. "Музично-хорове товариство «Снятинський Боян» на початку ХХ ст.: становлення і практична діяльність". History Journal of Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University, № 52 (15 грудня 2020): 62–72. http://dx.doi.org/10.31861/hj2020.52.62-72.
Full textAbstract:
У статті висвітлено діяльність музично-хорового товариства «Боян» в м. Снятині на початку ХХ ст. Охарактеризовано статут «Снятинського Бояна», показано практичну діяльність культурно-мистецького осередку у досліджуваний період, простежено репертуар концертної діяльності музичного гуртка. Автор відзначає, що «Снятинський Боян» є першою українською професійною музично-хоровою організацією на території краю.
 Його члени вели інтенсивну діяльність у сфері музичної освіти, пропаганди української музики, знайомили громадськість міста зі світовими шедеврами музичного мистецтва, залучали до хорового співу широкі верстви населення, проводили різноманітні благодійні заходи, влаштовували ювілейні концерти, присвячені діяльності провідних діячів українського мистецтва й літератури.
22
ГОЛІНСЬКА, Тетяна. "РОЗВИТОК ПРОДУКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ ПІД ЧАС ЗАНЯТЬ «ДИЗАЙН І ТЕХНОЛОГІЇ» З ЛІПЛЕННЯ". Acta Paedagogica Volynienses, № 5 (20 грудня 2023): 22–27. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2023.5.4.
Full textAbstract:
У статті висвітлено діяльність педагогів початкової освіти в Новій українській школі для впливу сенсомоторного розвитку з моделювання пластичних матеріалів на уроках «Дизайн і технології». Такий процес розкриває почуття прекрасного та бажання творити красу. Встановлено, що поняття «Технологічне навчання» поширюється у навчанні і вихованні для розвитку дітей початкової освіти, яка реалізується засобами класноурочної та позаурочної діяльності в Новій українській школі. Доведено, що в освітньому процесі методи навчання технологічної освітньої галузі спонукають до активної розумової й практичної діяльності педагогів в процесі оволодіння навичками художньо-естетичного спрямування, сприяють розвитку їх творчих здібностей, пізнавальної активності й самостійності, оволодіння навичками професійної майстерності. Аргументовано, що застосування технологічних методів навчання допомагає зробити освітній процес власної діяльності не тільки цікавим для педагогів, а й результативним на уроках «Дизайн і технології». Практичний досвід роботи моделювання з пластичним матеріалом, що використовується вміле один із видів образотворчого мистецтва який впливає на психічний та естетичний розвиток дитини молодшого шкільного віку. У практичній діяльності розширюються знання учнів початкової освіти про підходи та принципи методів моделювання, пропорцій та ознайомлення об’ємних зображень дрібних деталей. Також навчаються використовувати та виконувати необхідні дрібні деталі у процесі навчання з технології. Набути найголовніше і найцінніше у ліпленні з іншими видами пластичних матеріалів, це бачити та відчувати закони краси в естетиці. Практична діяльність роз- виває у дітей дрібну моторику яка впливає на рухову сферу пов’язана з оволодінням предметними діями для розвитку продуктивних видів діяльності. Метою публікації є виокремлення особливостей розвитку продуктивної діяльності здобувачів початкової освіти під час занять «Дизайн і технології» з ліплення. Вважаємо, що розвиток дитячої творчості на уроках «Дизайн і технології» з ліплення в різних класах початкової школи користуються різноманітними прийомами навчання, які стимулюють прояв самостійності, активності, ініціативи дітей, які розвивають дитячу фантазію, уявлення, творче сприйняття, спостережливість, зорову пам’ять на уроках «Дизайн і технологія» з ліплення в Новій українській школі.
23
Маража, І. О., та І. В. Жулкевич. "РОЛЬ ПЕДАГОГІКИ В КЛІНІЧНІЙ ПРАКТИЦІ ЛІКАРЯ". Медична освіта, № 2 (5 серпня 2021): 94–99. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2021.2.12058.
Full textAbstract:
Наголошено актуальність використання педагогічних компетентностей у клінічній практиці лікаря. Перелічено нормативні документи, що регулюють використання засобів педагогіки в практиці лікаря, та наведено погляди таких науковців, як Л. Столяренко, І. Зязюн, К. Левітан, А. Маркова й С. І. Куликов, на сутність поняття «педагогічна та медична компетентність». Сказано, що сутність педагогічної компетентності медичних працівників продиктована особливостями їхньої професійної діяльності, які полягають у тому, що лікувально-профілактична діяльність передбачає лікарську рефлексію, тобто обов᾽язкове усвідомлення її сенсу, змісту, засобів і способів виконання, а також спирається на систему цінностей особистості; педагогічна діяльність медичного працівника спрямовується на проектування освітнього процесу і передбачає педагогічну рефлексію, тобто обов᾽язкове усвідомлення всіх параметрів і чинників успішності виконання цієї діяльності. Процес виховання за допомогою педагогічних прийомів у клінічній практиці лікаря ведеться з урахуванням соціальних умов, що надають можливості реалізації певних соціальних та індивідуальних цінностей пацієнта. Зокрема, необхідно усунути конкуренцію між професійною діяльністю, іншими соціальними сферами життєдіяльності та самозбереженням і здоров’ям лікаря. Зроблено висновок, що основними видами і напрямками педагогічної діяльності лікаря може бути методична діяльність з ознайомлення пацієнтів різного віку, національної приналежності, соціального або економічного статусу з принципами і правилами організації здорового способу життя; практична діяльність з виховання та навчання пацієнтів поведінки, що запобігає рецидивам захворювання; науково-педагогічна дослідницька діяльність; а також методична діяльність з навчання середнього та молодшого медичного персоналу. Загальну спрямованість педагогічної діяльності лікаря можна охарактеризувати як формування та розвиток у пацієнтів індивідуальної основи для відновлення і збереження здоров’я.
24
Solnyshkina, Alina. "Теоретичні та практичні аспекти застосування методів медіаграмотності та медіаосвіти в підготовці майбутніх соціальних працівників". Sociological Studios, № 2(21) (25 грудня 2022): 68–78. http://dx.doi.org/10.29038/2306-3971-2022-02-68-78.
Full textAbstract:
У статті розкрито актуальність та необхідність теоретичних досліджень і практичної імплементації технологій медіаграмотності в діяльність фахівців соціальної сфери та в освітню підготовку майбутніх соціальних працівників. Увагу акцентовано на вивченні й науковому аналізі таких теоретичних підходів, як протекціоністський, підхід медіамистецької освіти, феміністичні теорії, концепції медіаграмотності, рух медіаграмотності тощо. Саме ці підходи мають креативний та інноваційний потенціали для впровадження в практику головних концептів медіаграмотності і їх застосування в соціальній сфері. Велику увагу приділено практичним аспектам навчання майбутніх соціальних працівників навичок та компетенцій у галузі медіаграмотності. Досліджено методи й форми вивчення теоретичних і практичних аспектів медіаграмотності (складові компоненти, етичні принципи, правові аспекти, інноваційні методи викдадання). Розкрито досвід упровадження в практичну діяльність компонентів медіаосвіти (тренінги, лекторії тощо). Авктивно нами впроваджено елементи медіаграмотності й медіаосвіти в підготовку соціальних працівників. Тренінги з медіаграмотності, лекції з протидії фейкам, майстер-класи використовуються в практичній діяльності. Дано рекомендації щодо дотримання етичних стандартів і кодексів професійної поведінки соціальних працівників.
25
Аносова, В. С. "ІСТОРИЧНІ ВІХИ СТАНОВЛЕННЯ ПАМʼЯТКООХОРОННОЇ СПРАВИ В УКРАЇНІ". Facets of History, № 3(11) (30 грудня 2020): 107–10. http://dx.doi.org/10.61655/2708-1249.3(11).2020.107-110.
Full textAbstract:
Cтаття вивчає процес становлення пам'яткоохоронної справи в Україні на початку XX ст. Розглядається законотворча, теоретична та практична діяльність з побудови базису, вирішення проблем збереження об'єктів, що маликультурну та історичну цінність. Ключові слова: пам'яткоохоронноа справа, культурна спадщина,нормативна база.
26
Яцюк, Тарас. "ВОЛОНТЕРСТВО, ЯК СУСПІЛЬНО-ПРАВОВИЙ ФЕНОМЕН". Grail of Science, № 28 (22 червня 2023): 101–6. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.09.06.2023.15.
Full textAbstract:
Розвиток різних сфер суспільного життя є викликом сучасності, не виключенням є волонтерська діяльність, яка посідає провідне місце в суспільстві будь-якої розвиненої країни. Інститут волонтерства в Україні перебуває на етапі активного розвитку чим обумовлюється теоретико-правове дослідження останнього. Практична значимість даного дослідження полягає перш за все в аналізі та виявленні прогалин в законодавстві, яке регулює волонтерську діяльність. Серед іншого проблематика волонтерства, як форми не комерційної, не прибуткової діяльності потребує детального вивчення, оскільки на нашу думку є суспільним феноменом.
27
Нікітіна, З. І. "Практична діяльність людини як сфера реалізації істинного знання (Теофан Прокопович)". Гілея, Вип. 100 (№ 9) (2015): 130–34.
Find full text
28
Kazmirchuk, A. P., та V. L. Savytskyi. "Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь» як клінічна база Української військово-медичної академії: 30 річний досвід поєднання науки з практикою". Ukrainian Journal of Military Medicine 3, № 4 (2022): 141–51. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2022.4(3)-141.
Full textAbstract:
Вступ. Від заснування Української військово-медичної академії (УВМА) Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь» (НВМКЦ «ГВКГ») є основною потужною та найбільш ефективною клінічною базою з широкою можливістю для слухачів отримати безцінний досвід безпосередньо у провідному військово-медичному закладі Збройних Сил України.
 Мета. Провести аналіз взаємодії між УВМА та НВМКЦ «ГВКГ» як клінічною базою закладу за 30 років.
 Матеріали та методи. Історичний, бібліографічний, системного підходу, аналітичний та узагальнення.
 Результати. За ці десятиріччя між закладами історично склалися тісні науково-практичні професійні відносини. На сьогодні випускники УВМА складають ядро лікарського складу НВМКЦ «ГВКГ», викладачі та слухачі активно залучаються до практичної діяльності у відділеннях і клініках, активно займаються науковою роботою, використовуючи набутий досвід та потенціал Центру (архівні обліково-статистичні дані, широкі можливості діагностичної бази), а отримані результати та практичні напрацювання впроваджуються в першу чергу саме в НВМКЦ «ГВКГ». Взаємодію, яка вибудувалась за 30 років існування УВМА, можна умовно розподілити на декілька напрямків: викладацька діяльність, пов’язана з підготовкою та перепідготовкою лікарів та середнього медичного персоналу; наукова діяльність та імплементація результатів наукових досліджень в роботі НВМКЦ «ГВКГ»; практична робота, що включає ведення пацієнтів та консультативну роботу викладачами УВМА та залучення до роботи слухачів. Окрема сумісна робота проводиться у видавництві: УВМА є засновником періодичних видань «Український журнал військової медицини», «Проблеми військової охорони здоров’я», а також співзасновником періодичного видання НВМКЦ «ГВКГ» - «Сучасні аспекти військової медицини».
 Висновки. УВМА як заклад вищої військово-медичної освіти забезпечує підготовку кадрів – медичної служби всіх сил оборони на усіх її рівнях. Впродовж 30 років найпотужніша клінічна база НВМКЦ «ГВКГ» та УВМА являють собою скоординований центр розвитку національної військово-медичної практики та виконують функції з визначення клінічної проблематики, пошуку шляхів вирішення виявлених клінічних задач, їх апробації, корекції та впровадження в клінічній роботі.
29
Кунєв, Юрій. "«ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ»: МІСЦЕ В СИСТЕМІ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА". Scientific works of Kyiv Aviation Institute. Series Law Journal "Air and Space Law" 1, № 74 (2025): 123–33. https://doi.org/10.18372/2307-9061.74.19895.
Full textAbstract:
Мета статті: визначити сутність, зміст і значення поняття «публічне адміністрування» та його місце серед основних адміністративно-правових понять. Методи дослідження: системного аналізу і синтезу, пізнання теорії і практики адміністративного права; методи діалектичної та формальної логіки дозволили формулювати та уточнювати поняття «публічне адміністрування», а також метод узагальнення та моделювання нових теоретичних знань. Результати: наведено думки науковців на основні причини запровадження поняття «публічне адміністрування» в адміністративну сферу. Визначені проблеми подальшого розвитку теорії і системи адміністративного права за фактичного ототожнення різних понять «адміністративна діяльність» і «публічне адміністрування». Наведені основні ознаки публічного адміністрування, які відрізняють його від адміністративної діяльності. Зроблено висновок, що запровадження поняття «публічне адміністрування» в теорію адміністративного права відбулося і продовжує відбуватися без розуміння його значення і змісту в якості предмета адміністративного права. Публічне адміністрування – це різновид управлінської діяльності, метою якої є розроблення і прийняття адміністративних програм розвитку, зокрема, адміністративної діяльності як виконавської. Обговорення: аргументується положення, що публічне адміністрування як практична управлінська діяльність є надбудовою над політичною і адміністративною діяльністю та повинна сприяти їх розвитку. Запропоновано визначати публічне адміністрування як різновид управлінської діяльності, а не виконавської.
30
Синявська, Олена, та Іванна Садова. "Національно-культурні товариства німецької громади в Одесі у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст." Старожитності Лукомор'я, № 3 (31 липня 2022): 44–51. http://dx.doi.org/10.33782/2708-4116.2022.3.157.
Full textAbstract:
У статті розглядається історія виникнення та основні напрями діяльності німецьких національно-культурних товариств, що діяли в Одесі у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Відзначається, що південний регіон, і зокрема Одеса, стали центром колонізаторських рухів ще на початку ХІХ ст.
 Перші товариства, що були створені в Одесі, займалися доброчинною діяльністю й опікувалися незаможними співвітчизниками, забезпечували їх одягом, їжею та притулками, надавали медичну допомогу та ліки, влаштовували людей похилого віку у Будинки піклування, а малолітніх – у Сирітські будинки та притулки. Найбільш відомим було Німецьке благодійне товариство, яке поступово розширювало свою діяльність, відображаючи це у текстах своїх статутів. Поряд із благодійницькою діяльністю, значна увага членами товариства надавалася просвітницькій роботі, влаштуванню музичних вечорів. Одним із перших культурно-просвітницьких німецьких товариств було засноване у 1861 р. товариство «Гармонія».
 На початку ХХ ст. створюється низка нових товариств німецької громади. Активністю серед них відзначаються засновані у 1906 і 1908 роках Південноросійське німецьке товариство та Німецьке товариство просвіти Південної Росії, практична діяльність яких зосереджувалася у сфері організації лекцій, концертів, театральних вистав, відкритті читалень і навіть власних навчальних закладів. З початком Першої світової війни антинімецькі настрої посилилися не тільки у суспільстві, а й у державній політиці Російської імперії, наслідком чого стала низка антинімецьких указів і ліквідація німецьких товариств.
31
ТИМЕНКО, В. П., та О. М. КРИКУН. "СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК НЕПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ З ДИЗАЙНУ І ТЕХНОЛОГІЙ ТЕКСТИЛЮ". Fashion Industry, № 3 (5 грудня 2024): 51–58. https://doi.org/10.30857/2706-5898.2024.3.3.
Full textAbstract:
З’ясувати ретроспективу становлення неперервної освіти з дизайну і технологій текстильної галузі і перспективу розвитку профорієнтаційного дизайн-технологічного компонента у системі професійної підготовки майбутніх фахівців текстильної галузі виробництва. Пріоритетним методом дослідження є аналіз процесу становлення змістового компонента неперервної освіти з дизайну і технологій текстилю, а також метод навчального проєктування, необхідний і достатній для реалізації змісту неперервної освіти з дизайну і технологій.Результати полягають у з’ясуванні положень державних і освітніх документів, що забезпечили збереження дидактичного принципу наступності у становленні і розвитку змісту неперервної загальної середньої освіти з дизайну і технологій текстильної галузі; виокремленні навчального проєктування як ефективного методу формування творчої особистості, здатної до креативного мислення, вирішення проєктних завдань, самореалізації у неперервній освітіз дизайну і технологій текстилю; у профорієнтаційній спрямованості неперервної загальної середньої освіти з дизайну і технологій текстилю. Вперше об’єктом дослідження визначено неперервну дизайн-технологічну освіту як наукову і навчально-методичну проблему; згідно з другим дескриптором НРК сформульовано сутність поняття «дизайн-технологічна освіта» як інтегрована проєктно- творча і практична діяльність, у якій «когнітивні уміння включають логічне, інтуїтивне і творче мислення, а практичні уміння – ручну вправність, застосування практичних способів (методів), матеріалів, знарядь та інструментів»; обґрунтовано необхідність диференціації промислового дизайну у просту функціонуючу систему дизайн-технологічної освіти за видами дизайну і технологій формотворення і тиражування продукції таких основних виробничих галузей України: текстильної, будівельної, графічної, електронної продукції. Практична значимість полягає в узагальненні досвіду неперервної початкової, базової і профільної середньої освіти з дизайну і технологій текстилю; виокремленні дизайн-технологічного компонента неперервної загальної середньої освіти як профорієнтаційного у системі професійної підготовки майбутніх фахівців текстильної галузі виробництва; у подальшій можливості розширити узагальнення досвіду неперервної початкової, базової і профільної середньої освіти з дизайну і технологій інших виробничих галузей України.
32
ЛЮЛЕНКО, Світлана. "ВИДИ МАСОВОЇ ПОЗАКЛАСНОЇ РОБОТИ З БІОЛОГІЇ, ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ МАСОВИХ ЗАХОДІВ". Проблеми хімії та сталого розвитку, № 1 (30 квітня 2025): 121–25. https://doi.org/10.32782/pcsd-2025-1-17.
Full textAbstract:
У статті розглядаються основні види масової позакласної роботи з біології та особливості її проведення в закладах загальної середньої освіти. Автори аналізують теоретичні засади організації таких заходів, їхню роль у формуванні пізнавального інтересу, екологічної свідомості та дослідницьких навичок учнів. Визначено, що масові позакласні заходи є потужним інструментом виховання екологічного мислення, відповідального ставлення до навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів. Досліджено особливості підготовки та організації масових заходів, визначено ключові педагогічні принципи, що забезпечують ефективність їх проведення: системність, плановість, практична спрямованість, використання інноваційних методів та міжпредметна інтеграція. Наголошено на необхідності залучення учнів до активної діяльності через проєктну роботу, екологічні акції, конкурси, вікторини, експедиції та екскурсії. Проаналізовано проблеми, які виникають під час організації масової позакласної роботи, зокрема відсутність належного матеріально-технічного забезпечення, низька мотивація учасників, обмежений час у вчителів та недостатня підготовка педагогів до реалізації таких ініціатив. Подано практичні поради щодо подолання цих викликів, серед яких: застосування міжпредметного підходу, співпраця з науковими установами та громадськими організаціями, залучення експертів. Стаття містить аналіз сучасних науково-методичних підходів до проведення позакласних заходів з біології та окреслює перспективи розвитку цього напряму в умовах реформування сучасної освіти. Підкреслено важливість інтеграції теоретичних знань з біології у практичну діяльність учнів, що сприяє закріпленню знань, розвитку дослідницьких компетентностей та екологічної свідомості школярів.
33
Давибіда, Лев. "ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я В ЗАХІДНО-УКРАЇНСЬКІЙ НАРОДНІЙ РЕСПУБЛІЦІ: ІСТОРИКО-АНТРОПОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ". Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис "Галичина", № 32 (27 грудня 2019): 83–91. http://dx.doi.org/10.15330/gal.32.83-91.
Full textAbstract:
Автор розглядає процес становлення і функціонування системи охорони здоров’я ЗУНР, засто- совуючи методологічні підходи, притаманні для історії повсякденного життя як історико-антропо- логічної дисципліни. Особлива увага приділяється висвітленню організаційних заходів, спрямованих на розбудову ланок управління галуззю охорони здоров’я і забезпечення цивільного населення медичною опікою, аналізується практична діяльність влади і окремих представників лікарської професії у цих процесах. На підставі вивчення архівних джерел, згромаджених у фонді 3982 “Державний секретаріат внутрішніх справ Західно-Української Народної Республіки. Відділ санітарний” Центрального держав- ного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України), охарактеризовано рівень доступності якісної медичної допомоги для пересічного мешканця Східної Галичини в 1918–1919 рр. в умовах занепаду санітарно-гігієнічних відносин, спричиненого тривалими військовими діями, а також з’ясовано, які практичні заходи проводилися задля покращення санітарного стану ЗУНР і подолання інфекційних захворювань.
34
Popyk, Oleh. "Управління якістю в еко-індустріальних парках: принципи та підходи". Journal of Innovations and Sustainability 8, № 1 (2024): 03. http://dx.doi.org/10.51599/is.2024.08.01.03.
Full textAbstract:
Мета. Основною метою представленого дослідження є оцінювання потенційних переваг і можливостей щодо впровадження загальнометодичних принципів та підходів концепту управління якістю в організацію діяльності еко-індустріальних парків в Україні. Результати. На основі ґрунтовного аналізу наукових джерел за тематикою дослідження представлено категоріальне узагальнення дефініцій «еко-індустріальний парк», «індустріальний симбіоз» та «управління якістю в еко-індустріальних парках». Визначено основні етапи розвитку та становлення еко-індустріальних парків і місце управління якістю на кожному з етапів. У ролі основних стратегій розвитку та розбудови еко-індустріальних парків розглянуто реплікацію (копіювання) та репродукцію вже функціонуючих еко-індустріальних парків у нових локаціях. Розкрито сутність і роль публічних агентів у підтримці та розвитку еко-індустріальних парків, зокрема й у межах неоурбоекосистем. Наголошено, що екологоорієнтоване управління щодо діяльності еко-індустріальних парків у межах неоурбоекосистем, у першу чергу, спрямоване на досягнення цілей сталого розвитку, зокрема сталого розвитку міст і спільнот, відповідальному споживанню та партнерству заради стійкого розвитку. На основі теоретичного узагальнення визначено, що основу концептів циркулярної економіки та управління якістю становить системний підхід, саме тому гнучкий, горизонтальний організаційний дизайн може сприяти інтерналізації циклічних практик у діяльність еко-індустріальних парків більш належним чином. Сформовано пропозиції щодо подальшого вдосконалення діяльності еко-індустріальних в Україні, зокрема й на засадах упровадження систем управління якістю та сертифікації за стандартами серії ISO. Наукова новизна. Уперше розглянуто та обґрунтовано можливість запровадження принципів та підходів концепту управління якістю в діяльність еко-індустральних парків. Розроблено практичні рекомендації щодо імплементації принципів управління якістю в основні виробничі процеси еко-індустріальних парків у процесі створення цінності, що можуть бути в подальшому використані як у теоретичних дослідженнях, так і практичній імплементації. Доведено доцільність запровадження систем управління якістю в діяльність еко-індустріальних парків, як можливого каталізатора «зеленої» трансформації виробничих процесів на засадах циркулярної економіки. Практична цінність. Результати представленого дослідження можуть бути цікаві керівництву еко-індустріальних парків в Україні та в подальшому використані як прикладний інструментарій для впровадження систем управління якістю в їхню діяльність. Крім того, отримані результати можуть стати основою для подальшої сертифікації еко-індустріальних парків за міжнародними стандартами серії ISO. Певні напрацювання, що були отримані в процесі дослідження, можуть бути використані органами державної влади для обґрунтування подальших законодавчих змін щодо регулювання діяльності еко-індустріальних парків, зокрема Закону України «Про індустріальні парки».
35
Wozniak, I., та T. Hordienko. "ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ ПРОЄКТІВ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ КУРСУ «СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО НАВЧАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ТА МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ»". Research Notes, № 3 (28 грудня 2023): 77–87. http://dx.doi.org/10.31654/2663-4902-2023-pp-3-77-87.
Full textAbstract:
У статті розкрито сутність дефініції «метод проєктів», «проєктна діяльність». Запропоноване авторське визначення поняття проєктної діяльності учителя, яка є діяльністю з прийняття рішень, що виражається в організованій діяльності усіх суб’єктів освітнього процесу з метою створення та реалізації проєкту бажаного освітнього процесу, сприяє самопроєктувальній діяльності та самореалізації упродовж життя. Автори доводять, що метод проєктів, як сучасна технологія навчання, є дуже ефективним у ЗВО, зокрема під час вивчення курсу «Сучасні підходи до навчання технологічної та мистецької освітньої галузі в початковій школі», застосування якого сприяє формуванню професійної компетентності, істотно підвищує пізнавальний інтерес, навчально-пізнавальну активність, поглиблює та розши- рює фахові знання, вдосконалює уміння та навички самостійної роботи, дослідницької діяльності, критичного мислення, творчих здібностей майбутніх учителів початкових класів. У ході наукового пошуку установлено, що упровадження методу проєктів та проєктної технології формує у здобувачів вищої освіти уміння роботи з різними джерелами інформації, самостійної діяльності, розвиває їх творчу самостійність. Володіння учителем проєктною методикою у наш час – один из показників професіоналізму вчителя, який повинен забезпечувати діяльність усіх суб’єктів освітнього процесу з метою створення та реалізації проєкту бажаного освітньо- го процесу, самопроєктувальної діяльності та самореалізації упродовж життя. Окреслено умови ефективності застосування методу проектів: наявність важливої проблеми, яка вимагає самостійного пошуку інформації; практична значущість результатів проєктної діяльності; структурування проєктної діяльності; використання дослідницьких методів; активна самостійна діяльність здобувачів освіти; матеріальний результат проєктної діяльності. Запропоновано структуру проєктів з технологічної і мистецької освітньої галузі: підготовчий етап, конструкторський етап, технологічний етап, результативний етап, рефлексивний етап.
36
Radius, O. А. "РОЗВИТОК НАВИЧОК МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СТУДЕНТІВ НЕМОВНИХ ФАКУЛЬТЕТІВ". Scientific Notes of Lviv State University of Life Safety. Pedagogy and Psychology, № 2(4) (30 грудня 2024): 28–32. https://doi.org/10.32782/3041-1297/2024-2-4.
Full textAbstract:
У статті розглядається проблема розвитку мовленнєвої діяльності у студентів на заняттях з іноземної мови немовних факультетів, а також види та критерії, що відображають суть явища, різні форми організації навчальної діяльності студентів, що підвищують комунікативно-мовленнєву діяльність студентів. Мовлення, на думку багатьох дослідників, відноситься до видів діяльності, які відіграють важливу роль у формуванні та розвитку особистості. Мовлення є найважливішим засобом оволодіння людиною знаннями, накопиченими людством за всю історію свого розвитку, засобом залучення людини до загальнолюдських цінностей. Сучасне життя ставить перед студентами нові цілі: володіння мовою, уміння спілкуватися з різними людьми у різних ситуаціях, відчуваючи при цьому почуття комфорту, впевненості у собі. Зазначено, що в сучасній вищій освіті особливе місце серед дисциплін, які є обов’язковим освітнім компонентом, займає іноземна мова. І головне завдання викладача – зробити навчання не лише результативним, але й цікавим, щоб залучити студентів до процесу навчання, зробити їх головними та активними учасниками. Але виникають складнощі з мовленнєвою діяльністю у студентів саме немовних факультетів. Ефективність правильно підібраних вправ зумовлена, насамперед, підвищенням мотивації, інтересу до дисципліни, що є важливим завданням процесу навчання. Вивчення іноземної мови покликане сформувати особистість, здатну та бажаючу брати участь у міжкультурній комунікації. У центрі нашої уваги є засоби формування навичок мовної діяльності на заняттях англійської мови. Мовленнєва діяльність мотивована, спрямована, результативна. Ця діяльність здійснюється не тільки тоді, коли людина говорить, а й коли вона слухає, пише чи читає. Мовленнєва діяльність визначається мотивами і метою того, хто говорить і слухає. Результати навчання іноземної мови визначаються насамперед через систему вправ, оскільки практична мета вивчення іноземних мов полягає у оволодінні усіма видами мовленнєвої діяльності у вигляді вправ.
37
Волкова, Наталія, та Ольга Лебідь. "СИСТЕМА ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ З ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО ІМІДЖУ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ У МАГІСТЕРСЬКІЙ ПІДГОТОВЦІ". Молодь і ринок, № 11/219 (1 лютого 2024): 54–59. http://dx.doi.org/10.24919/2308-4634.2023.294756.
Full textAbstract:
У статті презентовано систему педагогічної роботи з формування професійного іміджу майбутніх фахівців у процесі магістерської підготовки, що ґрунтується на положеннях інтегративного, компетентнісного, акмеологічного й креативно-розвивального підходів. У розробленій системі педагогічної роботи виокремлено й описано складові підсистеми, з-поміж яких навчально-професійна діяльність, практична підготовка, позааудиторна робота, професійний нетворкінг та моніторинг становлення професійного іміджу майбутніх фахівців.
38
Тарасова, Ірина. "Професійна підготовка практичного психолога до здійснення корекційно-відновлювальної роботи з постраждалими від війни". ОСВІТНЬО-НАУКОВИЙ ПРОСТІР 2, № 7 (2) (2024): 91–101. https://doi.org/10.31392/onp.2786-6890.7(2)/2.2024.23.
Full textAbstract:
У статті здійснено аналіз професійної підготовки практичних психологів у закладах вищої освіти, яка спрямована на виконання корекційно-відновлювальної роботи з особами, що постраждали від війни. Доведено, що в умовах сучасного суспільства, яке стикається з численними кризовими явищами, зокрема зі збройними конфліктами, надзвичайно важливою стає підготовка фахівців, здатних надавати якісну психологічну допомогу людям, які пережили травматичні події. Досліджено структурні компоненти освітнього процесу, що комплексно інтегрує теоретичну підготовку, практичну діяльність, розвиток особистісних якостей і формування професійної компетентності. Доведено, що такий підхід забезпечує не лише глибокі знання в галузі психології, але й необхідні професійні навички, які дозволяють фахівцям ефективно працювати з особами, що переживають стрес і травми. Розглянута теоретична складова, яка зосереджена на детальному вивченні основних дисциплін, таких як психологія, психопатологія, психокорекція та кризова інтервенція, що забезпечує студентам міцний науковий базис для їх майбутньої професійної діяльності. Практична підготовка розглянута через призму реалізації під час стажування у реабілітаційних та кризових центрах, де студенти мають можливість застосовувати на практиці свої знання, здобуті в ході теоретичного навчання. Окрема увага в статті приділяється супервізії, яка розглядається як один із ключових елементів професійного становлення психолога. Супервізія сприяє розвитку навичок саморефлексії та підвищенню емоційної стійкості фахівців, що є необхідними для роботи в умовах високого стресу. У статті пропонується авторське визначення готовності до корекційно-відновлювальної роботи, яке розглядається як інтегративна характеристика. Вона включає когнітивні, емоційно-вольові, мотиваційні та соціально-психологічні компоненти, що є критично важливими для ефективної психологічної підтримки осіб, які пережили травматичні події. Таким чином, у статті доведено, що поєднання теоретичних знань, практичної діяльності та розвитку особистісних якостей є важливими умовами для формування компетентних фахівців, які можуть ефективно допомагати особам, що переживають психологічні труднощі внаслідок травматичних подій.
39
Levchenko, Inna. "Члени медичних товариств України другої половини ХІХ – початку ХХ ст. – засновники української терапевтичної школи". Pereiaslav Chronicle, № 15 (20 серпня 2019): 107–13. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7732-2019-1(15)-107-113.
Full textAbstract:
У статті аналізується науково-практична діяльність членів природничих товариств України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. у терапевтичній галузі. На основі аналізу законодавчих документів, архівних матеріалів, медичної періодики висвітлено роль представників медичної еліти України у формуванні терапевтичної школи, яка виховала плеяду визначних вчених-терапевтів. У статті оприлюднені досягнення науковців-медиків (входили до складу медичних товариств), які принесли світову славу українській медицині. У статті розкриваються найважливіші теоретичні та практичні аспекти терапевтичної науки, які закладалися вченими медичних осередків України. На багатому фактичному матеріалі показано становлення терапевтичної школи біля витоків якої стояли видатні вчені – С. П. Алфер’єв, В. П. Образцов, Ф. Г. Яновський, К. Г. Трітшель, В. Г. Лашкевичу, В. А. Франковський, А. М. Фінкельштейн, С. В. Лєвашов та багато інших. Висвітлено участь членів Київського та Харківського товариств у проведенні наукових досліджень, які сприяли розвитку терапевтичної галузі знань. У процесі дослідження було з’ясовано причини заснування окремих медичних товариств, які безпосередньо розвивали терапевтичну галузь і заповняли прогалини по деяким спеціалізаціям медицини. Саме ці осередки стали першими не лише в Україні, а й в усій Російській імперії. Також показано, як члени медичних осередків ознайомлювалися зі світовими досягненнями в терапевтичній галузі та застосовували їх у своїй практичній діяльності на батьківщині. У статті проаналізовано наукові доповіді та праці членів товариств із терапії.
40
Матвійчук, Андрій. "ЦІННІСНЕ ВІДНОШЕННЯ ДО ПРАВА ЯК ОСНОВА РЕАЛІЗАЦІЇ ІДЕЙ ПРАВА". Scientific works of National Aviation University. Series: Law Journal "Air and Space Law" 3, № 60 (2021): 52–57. http://dx.doi.org/10.18372/2307-9061.60.15952.
Full textAbstract:
Мета: концептуалізація наукової позиції щодо перспективності звернення до феномену ціннісного відношення з метою підвищення ефективності реалізації ідей права у національній практиці суспільних відносин. Задля досягнення вказаної мети аналізуються ідеї та цінності права, охарактеризовано як методологічні засоби ціннісне відношення й ціннісний інтелект, а також означено перспективи залучення ціннісного відношення для формулювання ціннісних мотивів, цілей і завдань конструювання соціальної (політико-правової) реальності. Методи дослідження: використано, зокрема: аналітичний метод, узагальнення та системний у поєднанні з аксіологічним підходом. Результати: на теоретичному рівні дослідження встановлено, що ціннісне відношення до права й розвинений ціннісний інтелект постає вагомою передумовою знаходження виваженого рішення у ціннісно-правовому дискурсі, що сприятиме практичній реалізації ідей права. Обговорення: сучасною правовою аксіологією сформовано цілісну систему правових цінностей, серед яких найперше варто відмітити справедливість, свободу, рівність, права людини, гуманізм. Практична реалізація ідей права напряму корелює зі сформованістю ціннісного відношення до права, а практичне оперування цінностями права й відповідними ціннісними орієнтаціями передбачає розвинений ціннісний інтелект. Ціннісне відношення обґрунтовано розглядати як аспект сформованих ціннісних орієнтацій суспільно-правового характеру, що обумовлюють мотивацію і спрямовують діяльність особистості й суспільства на утвердження ідей права. При цьому ціннісний інтелект проявлятиметься у процесі життєдіяльності (соціальної чи професійної), насамперед у здатності до ефективного вирішення певних колізій і конфліктів (соціальних або професійних), орієнтуючись на ідеї права.
41
Марущак, Є. М. "ОРГАНІЗАЦІЯ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЧЛЕНАМИ ХАРКІВСЬКОГО ТОВАРИСТВА ПОШИРЕННЯ В НАРОДІ ГРАМОТНОСТІ (1869-1920 РР.)". Теорія та методика навчання та виховання, № 55 (2023): 176–94. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2023.55.15.
Full textAbstract:
Дана стаття розкриває організацію освітньої роботи членами Харківського товариства поширення в народі грамотності протягом 1869-1920 рр. Розкрито основні ідеї членів Товариства щодо організації навчання й виховання дітей. Схарактеризовано діяльність товариства у сфері дошкільної, шкільної, позашкільної освіти та просвіти дорослих. Так, визначено мету дошкільної освіти (всебічний і гармонійний розвиток особистості), форми і методи роботи з дітьми дошкільного віку (ігри, ручна праця, прогулянки, розповіді, музичні заняття тощо) у дитячих закладах Товариства. Розкрито діяльність Товариство у сфері шкільної освіти: збільшення мережі шкіл, збільшення терміну навчання (з 3-річного на 4-річний курс початкової школи), упровадження нових навчальних предметів (гігієна, малювання, музика, ліплення), використання різних форм (вечори, шкільні свята, літературні ранки) та методів навчання й виховання дітей (словесні, наочні, практичні методи), створення шкіл або окремих класів для учнів з особливими освітніми потребами. Охарактеризовано діяльність Товариства у сфері позашкільної освіти та просвіти населення, а саме: відкриття відповідних закладів (Народного будинку, народних бібліотек, народного театру, недільних шкіл і курсів, додаткових шкіл для підлітків), організація та проведення просвітніх заходів (народних читань, лекцій, бесід, виставок, вистав, свят, масових гулянь, концертів, літературних, вокальних, музичних і танцювальних вечорів, занять із дітьми з трудового і фізичного виховання тощо), ведення музейної справи, організація материнських і батьківських гуртків тощо. Розкрито проблеми з організацією освітньої роботи Товариства, а саме: недостатня кількість вихователів, їх низький статус, низька плата, недостатня кількість дитячих установ, важкість пристосування програм навчання в дитячих закладам до місцевих умов, недостатня практична підготовка педагогів.
42
Кукуруза, Надія. "УНІВЕРСАЛІЗМ ДІЯЛЬНОСТІ БОРИСА БЕРЕСТА У КОНТЕКСТІ ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЇ МИСТЕЦТВА СЛОВА В СЕРЕДОВИЩІ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ". УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: культурологія) 46 (15 грудня 2023): 85–92. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.v46i.678.
Full textAbstract:
Науково-практична діяльність Бориса Береста (1924–2001 рр.) привертає увагу, перш за все, працею «Мистецтво слова», написану в співавторстві з батьком, видатним мовознавцем Пантелеймоном Ковалевим. У ХХ – першої чверті ХХІ ст. посібник розглядаємо як єдиний в середовищі української діаспори, написаний з метою професіоналізації мистецтва слова (за аналогією – живого виразного слова, сценічної мови), мистецтва оратора (промовця) в середовищі діаспори. Б. Берест теоретично узагальнив і структурував практичний досвід із техніки й виразності мови, набутий протягом навчання в Вищій Театральній Школі м. Львова. Важлива ділянка діяльності Береста – упорядкування і видання словників із мовознавства за авторства батька.Універсалізм діяльності Б. Береста також розглядаємо в галузях театрознавства, кінознавства, мистецтвознавства, літературознавства, журналістики; як члена громадської організації НТШ в Америці, а також як сподвижника, організатора і благодійника в галузі розвитку гуманітарної науки, культурно-мистецьких проєктів українців діаспори.
43
ГОЛІНСЬКА, Тетяна, та Людмила ВОРОБЙОВА. "ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ЗДОБУВАЧІВ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ В НОВІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ШКОЛІ". Acta Paedagogica Volynienses, № 3 (12 вересня 2024): 9–15. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2024.3.2.
Full textAbstract:
У статті висвітлено питання формування естетичної культури в здобувачів початкової освіти Нової української школи, описано пізнання мистецтва через художні образи, закцентовано увагу на розвитку в молодших школярів почуття прекрасного та бажанні творити красу. Метою публікації є розкриття особливостей творчої діяльності здобувачів початкової освіти в Новій українській школі на уроках мистецтва. У науковій розвідці наголошено, що в освітньому процесі методи навчання мистецької освітньої галузі спонукають до активної розумової та практичної діяльності педагогів в процесі оволодіння навичками естетичного спрямування, сприяють розвитку їх творчих здібностей, пізнавальної активності й самостійності, оволодіння навичками професійної майстерності. Практичний досвід роботи вивчення питання формування естетичної культури в молодших школярів засвідчує, що різні види мистецтва впливають на формування естетичного почуття, яке є важливим показником естетичного розвитку дитини молодшого шкільного віку. У практичній діяльності розширюються знання учнів початкової школи про види мистецтва, формується любов до різних видів естетичної діяльності, української культури та їх смаків. На уроках мистецтва здобувачі початкової освіти навчаються сприймати красу навколишньої дійсності, відчувати художні твори, які вибудовуються в певну міжфункціональну систему. Практична діяльність розвиває у дітей молодшого шкільного віку естетичні цінності до української культури, любов до видів мистецтва. У статті визначено естетичну культуру здобувачів початкової освіти як інтегральну особистісну характеристику, яка визначається особливостями естетичної свідомості та естетичної діяльності в момент їх життя, на певному етапі його розвитку на доступному для дитини рівні; як сукупність компонентів естетичної культури особистості, що закріплюється за учнем на певному етапі його розвитку; як естетичну ціннісну орієнтацію дитини, залучення її до діяльності з освоєння і перетворення світу за законами краси. Отже, на уроках мистецтва в Новій українській школі варто враховувати вікові особливості формування естетичної культури молодших школярів.
44
SAVCHYN, Liliia. "Традиції етнокультури як базова характеристика культурної пам’яті". ART-platFORM 5, № 1 (2022): 259–78. http://dx.doi.org/10.51209/platform.1.5.2022.259-278.
Full textAbstract:
Вагомість особливостей збереження традицій етнокультури є перевагою досліджень філософів, культурологів, істориків та інших галузей вітчизняних науковців. Їх основні тези декларують ідеї щодо світогляду етносу, який формується на засадах традицій етнокультури. Здебільшого виокремлюються масштабні і ґрунтовні умовиводи – мудрість народу у поєднанні з традиціями є джерелом формування філософії етнокультури. У статті проаналізовано тези щодо етнічної свідомості. На базі усвідомлення світопростору створюються архетипи, що діалектично перетворюються на практичну діяльність. Відтак, саме практична діяльність уможливлює підтвердження достовірності власних умовиводів, які підтверджують емпіричні пріоритети етносів. Так створюються передумови наукових знань, формується досвід сутнісно-змістової основи концептів і понять, які пов’язані з об’єктом етносу. Акцентовано увагу на концепції від набутих знань до формулювання наукових філософських ідей на основі моделювання проблемного поля етнокультури. Здебільшого саме традиції етнокультури відіграють роль неупередженої і раціональної дійсності у галузях культури, освіти, мистецтва. Традиції етнокультури є підвалинами засвоєння, відтворення і трансляції етноуспадкувань завдяки духовному, нематеріальному досвіду попередніх поколінь. 
 Узагальнено висновки про культурні традиції, що відіграють домінуючу роль у культурній пам’яті, як індивідуальній так і суспільній. Це зумовлено ланцюгом послідовних подій, наслідком дії законів діалектики та законів заперечення нового старим, переходом кількісних змін у якісні. Трансформації у різних галузях здійснюються завдяки оновленню етнокультурної традиції, шляхом трансляції давніх звичаїв, обрядів, ритуалів у культурну пам’ять.
45
Кисельов, О. С. "Івано-Франківський відділ наукового атеїзму: історія, співпраця з компартією та практична діяльність". Софія, № 2 (11) (2018): 17–20.
Find full text
46
Дем’янчук, Тетяна. "ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СИСТЕМИ УРСР". Grail of Science, № 22 (1 грудня 2022): 104–6. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.25.11.2022.16.
Full textAbstract:
Функціонування владних інституцій УРСР, їх практична діяльність, є однією із найбільш заангажованих та дискусійних там в українській історико-правовій науці. Це обумовлено насамперед ідеологічними стереотипами, які відобразилися на об’єктивності трактування подій, явищ, змісту нормативно-правових документів, які описували та регламентували роботу правоохоронної системи. Остання, на практиці не стільки відповідала до дотримання законності й прав людини, як була інструментом влади в утвердженні тоталітарних методів управління.
47
КАРПЕНКО, Олена, та Анастасія КОТЕЛЕВЕЦЬ. "ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ІЗ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ДО ВОЛОНТЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ТЕРИТОРІАЛЬНІЙ ГРОМАДІ". Humanitas, № 1 (31 березня 2025): 64–69. https://doi.org/10.32782/humanitas/2025.1.10.
Full textAbstract:
У статті розглядається зміст професійної підготовки майбутніх фахівців із соціальної роботи через організацію волонтерської діяльності в середовищі територіальної громади. Виявлено сучасний рівень готовності майбутніх фахівців із соціальної роботи до практичного навчання; проаналізовано та обґрунтовано форми та методи професійної підготовки до волонтерської діяльності майбутніх соціальних працівників. Наведено перелік необхідних умов для формування у студентів системи теоретичних знань, практичних умінь і навичок, необхідних для ефективної реалізації себе як соціального працівника до практичної діяльності в умовах територіальної громади.Метою статті є виявлення проблем з практичної підготовки до професійної діяльності; розгляд змісту і особливостей волонтерської діяльності, зокрема навчальної практики як складової професійної підготовки майбутніх фахівців із соціальної роботи в умовах закладу вищої освіти. Завданнями дослідження є виявлення та узагальнити елементів професійної підготовки до волонтерської діяльності, яка є важливою складовою практичного навчання під час здобуття освітнього ступеня «бакалавр соціальної роботи». Це дозволить здобувачам краще зрозуміти себе, сформувати свої цінності та усвідомити суть волонтерської діяльності. Крім того, необхідно дослідити особливості волонтерської діяльності в контексті територіальної громади, з акцентом на професійну самовизначеність. Запропонована модель організації волонтерської діяльності може бути реалізована в університетах, на факультетах та відділеннях, які готують майбутніх спеціалістів у соціальній сфері. Крім того, її можна впроваджувати на курсах підвищення кваліфікації для підвищення готовності до взаємодії з клієнтами, основаної на здобутті комплексних теоретичних знань та практичних навичок у реальних умовах вищого навчального закладу. За результатами узагальненого аналізу зроблено висновки, що волонтерська діяльність як складова практичної підготовки, є для студента – майбутнього фахівця із соціальної роботи – широким полем перевірки всіх творчих здобутків, набутих у ЗВО, а з другого – практична підготовка створює умови для більш глибокого осмислення змісту і функцій професії, перевіряє адекватність власних професійних уявлень і своїх можливостей, та найголовніше – оптимізує процес формування професійних умінь і навичок, необхідних для самостійної професійної діяльності.На перспективу необхідно спроектувати низку заходів, які б допомогли об’єднати у співпраці педагогів і студентів та забезпечити останнім всі можливості для професійного зростання впродовж всіх років практичного навчання.
48
МОТОРНА, Марія. "ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ ДО ВОЛОНТЕРСЬКОЇ РОБОТИ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ: СУЧАСНИЙ СТАН". Humanitas, № 1 (3 травня 2024): 59–67. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2024.1.9.
Full textAbstract:
Сучасне демократичне суспільство, яке нині переживає системні трансформації, потребує висококваліфікованих фахівців у всіх сферах людського життя, зокрема й у галузі соціальної роботи. Серед головних пріоритетів у підготовці майбутніх соціальних працівників є розвиток у них навичок і вмінь, які дозволять їм ефективно взаємодіяти в умовах сучасності, упевнено реагувати на виклики й компетентно розв’язувати життєві ситуації. Одним із таких напрямів, що потребує залучення висококваліфікованих фахівців як умови підвищення ефективності, є волонтерська діяльність. Метою статті є висвітлення сучасного стану підготовки майбутніх соціальних працівників до волонтерської роботи в закладах вищої освіти України. Реалізація окресленої мети здійснювалася за допомогою таких теоретичних методів дослідження, як аналіз наукової літератури та освітньо-професійних програм підготовки майбутніх соціальних працівників; систематизація й узагальнення поглядів українських учених на досліджувану проблему тощо. Аналіз сучасного стану підготовки майбутніх соціальних працівників до волонтерської діяльності в системі вищої освіти України дозволив виокремити низку аспектів, які потребують подальшого розвитку та вдосконалення. Зокрема нерозв’язаною залишається проблема надмірної теоретичної підготовки майбутніх соціальних працівників у порівнянні з практичною. Практична складова відіграє ключову роль у формуванні професійних навичок соціальних працівників, але її обсяг, як правило, виявляється недостатнім для повного охоплення широкого спектру практичних навичок. У цьому контексті показовими є приклади окремих ЗВО, які залучають здобувачів вищої освіти-майбутніх соціальних працівників до волонтерської діяльності як одного з пріоритетних напрямів діяльності закладу вищої освіти. Виявлено наявність проблеми в забезпеченні балансу між дисциплінами циклу загальної та професійної підготовки. Університетська система потребує універсальності, однак для вирішення сучасних соціальних проблем необхідні фахівці з чіткими знаннями та практичним досвідом саме в галузі соціальної роботи. Для вирішення означеної проблеми, як свідчить досвід аналізованих ЗВО, ефективним є впровадження інноваційних інтерактивних методів навчання в освітній процес ЗВО, які здійснюють професійну підготовку майбутніх соціальних працівників, що сприяє підвищенню їх конкурентоспроможності, особливо під час проведення профорієнтаційних заходів, зокрема шляхом привернення уваги абітурієнтів не лише до перспектив працевлаштування, але й до стимулювального освітнього процесу.
49
Цой, Тетяна. "ЕВОЛЮЦІЯ СВІТОГЛЯДНОЇ ДИХОТОМІЇ «ЛЮДИНА-ПРИРОДА» В СОЦІАЛЬНО-АНТРОПОЛОГІЧНОМУ АСПЕКТІ". Grail of Science, № 29 (19 липня 2023): 262–72. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.07.07.2023.043.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу історичних змін у взаємовідношеннях людини та природи на головних етапах цивілізаційного розвитку: аграрному, індустріальному та постіндустріальному (інформаційному). Зокрема, здійснюється критичний аналіз відомих застосувань цивілізаційного підходу в концепціях Збігнева Бжезінського, Даніела Белла, Елвіна Тоффлера, Арнольда Тойнбі та ін.. В статті робиться акцент саме на еволюцію форм сприйняття й розуміння значимості взаємовідношень людини та природи, на формування екологічної свідомості, яка детермінувала певні критерії, якими керувалась людська практична діяльність і як це позначилось на стан природного довкілля.
50
Бутенко, Л. Л. "КОНЦЕПЦІЇ ТА МОДЕЛІ НАВЧАННЯ ПЕДАГОГІКИ: ТРАДИЦІЇ ТА ІННОВАЦІЇ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 100, № 1 (2021): 57–71. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-100-1-57-71.
Full textAbstract:
Визначено актуальність дослідження концепцій та моделей навчання педагогіки як теоретичного фундаменту професійного та особистісного становлення майбутніх учителів. На основі аналізу наукової літератури представлено моделі навчання педагогіки – емпірична, навчальна (теорія – … – практика), практико зорієнтована, антропосоціальна, квазіпрофесійна, евристична, рефлексивна, особистісно практична, самоосвітня, їхнє співвіднесення з різними видами діяльності студентів.
 Схарактеризовано особливості концентрованого навчання педагогіки (В. Безрукова), що забезпечує «занурення» майбутніх учителів у проблемне поле педагогічної теорії та практики, формування цілісного уявлення про педагогіку. Розкрито основні положення генеративного навчання педагогіки (І. Циркун, В. Пунчик) з опорою на самостійну пізнавальну діяльність студентів, орієнтацією на формування компетентностей самоосвіти та саморозвитку.
 Визначено особливості оновлення та удосконалення змісту курсу «Педагогіка» згідно наукових позицій О. Дубасенюк (системний підхід до аналізу педагогічних явищ, професіографічний підхід до конструювання змісту навчання педагогіки). Представлено основні концептуальні положення експериментально-аналітичного навчання педагогіки (Л. Косолапова), зокрема ідея доповнювальності пізнавальної й професійно-педагогічної діяльності, взаємоперехід теорії та практики, аналітичний розгляд компонентів освітньої системи.