Academic literature on the topic 'Правоохоронні структури'

Статтю присвячено дослідженню функціональних особливостей діяльності правоохоронних органів у системі публічного управління. Уточнено визначення правоохоронної функції держави як відносно самостійного, унормованого законами України і відокремленого напряму діяльності спеціально уповноважених державою органів та посадових осіб державної влади, інститутів громадянського суспільства та окремих громадян у сфері правоохорони та забезпечення правопорядку у суспільстві. Показано сучасний функціональний зміст правоохорони у контексті державно-управлінських реформ і подано сутність правоохорони як інтегрованого комплексу специфічних заходів держави із підтримання правопорядку в ній. Уточнено зміст поняття «функціональне забезпечення право охорони» через установлення особливостей реформування системи правоохорони на рівні держави. Розглянуто проблеми систематизації загальних функцій держави, визначення місця правоохоронної функції у системі державних функцій, встановлено її внутрішній зміст у контексті із правоохоронними органами. Систематизовано сучасні підходи до розуміння інституційної дихотомії понять «правоохоронна функція держави» і «правоохоронні органи держави» із позицій нормативного трактування. Проаналізовано наявні дослідницькі підходи до системної реформи органів влади, що забезпечують реалізацію правоохоронної функції. У статті з позицій публічно-управлінського концепту розкрито раціональну модель правоохоронної функції держави, критерії віднесення державних органів до правоохоронних, удосконалення механізму управління правоохоронною системою. Обґрунтовано новий підхід до змісту правоохоронної функції держави як суб’єкта публічної сфери та на цій основі детерміновано сутність правоохоронного змісту публічної діяльності, що реалізується тільки державою. Доведено, що з позицій функціональності правоохоронна функція виступає об’єктивно необхідним напрямом діяльності всього державного механізму, адже як держава, так і соціальна структура будь-якої спільноти не можуть виконувати свої функції без інструментів правозабезпечення.

Стаття присвячена дослідженню формування та реалізації публічно-управлінської діяльності в системі правоохоронних органів. Встановлено залежність стану забезпечення суспільної безпеки і правопорядку від раціонального перебігу реформи правоохоронних органів. Доведено, що реформа правоохоронних органів набула особливої актуальності в умовах децентралізації та цифровізації, оскільки були утворені нові правоохоронні органи в системі виконавчої влади, діяльність яких мала забезпечити ефективність правоохорони в Україні. Наголошено, що в системі правоохоронних органів важливим виcтупає завдання реформування функцій, структури та повноважень таких органів з метою підвищення ефективності та сталості їх функціонування. Встановлено, що у сучасних умовах реформи децентралізації особливого значення набуває здатність системи публічного управління зберігати рівновагу в умовах суттєвої зміни норм і процедур управлінської діяльності. Обгрунтовано, що реалізація функції сучасного правоохоронного органу у сфері публічного управління повинна бути забезпечена дієвими механізмами та раціональними моделями організації управлінської діяльності на основі удосконалення системи публічно-службових відносин, через впровадження принципу інтероперабельності. У статті проаналізовано інституціональну основу сучасних правоохоронних органів, розвиток публічно-управлінських механізмів в системі спеціалізованих правоохоронних органів. Встановлено, що нагальною проблемою виступає несистемність забезпечення реформування правоохоронних органів, подовження у часі структурних реформ, суб’єктна невизначеність реформування. У статті вказані нагальні завдання діяльності правоохоронних органів, зокрема, оптимізація територіальних підрозділів правоохоронних органів в умовах децентралізації; формування засад взаємодії правоохоронних органів та органів виконавчої влади з метою раціоналізації надання публічних послуг; удосконалення нормативно-правового забезпечення реформування правоохоронних органів.

Стаття присвячена дослідженню особливостей адміністративно-правового статусу Служби безпеки України як суб’єкта забезпечення фінансово-економічної безпеки держави. З’ясовано сутність фінансово-економічної безпеки держави. Встановлено, що пріоритетним натепер є постійне відстеження та усунення факторів, які викликають загрози фінансово-економічній безпеці України, є напрямом діяльності держави та завданням правоохоронних органів. На підставі аналізу нормативно-правової бази визначено, що органи безпеки законодавець відносить до правоохоронних органів, а Служба безпеки України є правоохоронним органом спеціального призначення, який здійснює не лише правоохоронні, але й управлінські функції. Розглянуто підходи до розуміння змісту адміністративно-правового статусу Служби безпеки України. Наголошено на відсутності єдності науковців у визначенні структури адміністративно-правового статусу Служби безпеки України. Запропоновано до елементів адміністративно-правового статусу Служби безпеки України відносити мету, завдання, функції, організаційну структуру, компетенцію і юридичну відповідальність. Розкрито специфіку кожного із вищезазначених елементів. Встановлено, що законодавець не визначає функцій спецслужби у Законі Україні «Про Службу безпеки України». Зазначено, що в структурі Служби безпеки України діє Головне управління контррозвідувального захисту економічних інтересів держави, а здійснення контррозвідки є одним із пріоритетних повноважень Служби безпеки України. Виділено повноваження спецслужби зі здійснення інформаційно-аналітичної роботи, оперативно-розшукових заходів, досудового слідства, збереження державної таємниці, взаємодії з іншими суб’єктами, у тому числі правоохоронними органами. Акцентовано увагу на тому, що Служба безпеки України за рахунок державного бюджету відшкодовує шкоду, завдану незаконними діями, рішеннями та бездіяльністю її співробітників, та може бути суб’єктом адміністративної відповідальності у разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності її співробітників у порядку адміністративного судочинства.

Стаття присвячується питанню характеристики адміністративно-правового статусу правоохоронних органів як суб'єктів системи економічної безпеки України. Відмічається та робиться спроба довести безспірну важливість правоохоронної діяльності в аспекті сприяння забезпеченню належному функціонуванню вітчизняної економічної системи. Вказане, на переконання автора, передусім мотивується багатогранністю і складністю національної економіки, з позиції оцінки дійсних матеріальних можливостей та потреби всілякого забезпечення економічної стійкості останньої, особливо в нинішніх, без применшення, реально ризикових фінансових умовах. Оцінюється роль правоохоронної діяльності з позиції її значимості для сприяння забезпечення належному функціонуванню системи економічної безпеки України. Робиться спроба довести її реальну роль, ураховуючи одержані показники від діяльності відповідних вітчизняних правоохоронних структур саме у цьому напрямі. Наголошується, що така діяльність сприяє не тільки послабленню поточної криміногенної ситуації в економічній сфері, а й слугує своєрідною профілактичною мірою для багатьох імовірних економічних правопорушень, демонструючи тим самим значимість суб'єктів національної правоохоронної системи. Досліджуються ключові аспекти діяльності правоохоронних органів - суб'єктів національної правоохоронної системи. Враховуючи погляди вітчизняних вчених, науковців та фахівців, чинне нормативно-правове забезпечення та усвідомлюючи специфіку економічної сфери, пропонується своє бачення переліку ключових правоохоронних органів як суб'єктів системи економічної безпеки України. Звертається увага на поняття, а також визначення структури адміністративно-правового статусу правоохоронних органів як суб'єктів системи економічної безпеки України. Визначається й характеризуються мета, завдання та функції останніх саме у цьому напрямі. Окреслюється компетенція вказаних структур, а також додатково виокремлюються основні їх повноваження як суб'єктів вітчизняної системи економічної безпеки. Враховуючи поточне адміністративно-правове становище вказаних суб'єктів, пропонуються кроки щодо його вдосконалення. Наголошується, що вказані новації мають позитивно відобразитися на роботі цих структур в окресленому напрямі у перспективі.

Актуальність статті полягає в тому, що останні 10 років набирають обертів кримінальні правопорушення, пов’язані із застосуванням обману при укладанні угод щодо нерухомості. Такі дії вчиняються не тільки на вторинному ринку нерухомості, коли об’єкт вже існує і на нього є право володіння у певної особи, а й на первинному ринку нерухомості, коли об’єкт нерухомості виникає внаслідок будівництва. Правоохоронні органи не встигають адаптуватися під постійні стрімкі зміни у законодавстві та відпрацьовувати чіткий алгоритм, який сприятиме здійсненню дієвих заходів щодо запобігання таким проявам. Існують певні прогалини й в методиці розслідування, що не може так швидко адаптуватися під реальні потреби сьогодення. Вирішення організаційних питань, що виникають в процесі розслідування злочинів вказаної категорії, є одним з найважливіших напрямків слідчої діяльності. Водночас, створенню надійної організаційної структури має передувати оптимальне планування, управління і ефективна тактика розслідування. Метою статті є аналіз наукових підходів до поняття та структури організації та планування розслідування, а також визначення основних організаційних заходів при розслідуванні шахрайств на первинному ринку нерухомості. Проаналізовано наукові підходи, поняття та ознаки категорії «організація розслідування кримінальних правопорушень», види організації розслідування, взаємозв’язок понять «організація» та «планування» досудового розслідування. Увага приділяється описанню структурних елементів організації розслідування шахрайств на первинному ринку нерухомості. Пропонуються напрями розслідування, залежно від типових слідчих ситуацій. Наголошено, що організувати будь-яку діяльність та скоординувати дії всіх учасників означає належно спланувати, упорядкувати і проконтролювати хід виконання таких дій. Проте, аналіз криміналістичної літератури свідчить про дискусійність питань співвідношення понять «організація розслідування» та «планування розслідування». Предметом дискусії є як елементи організації та планування розслідування, так і пріоритетність кожної з діяльності.

У статті доведено, що система правоохоронної діяльності України має бути побудована з метою налагодження ефективних взаємозв’язків з міжнародними правоохоронними організаціями. Наведено перелік та охарактеризовано глобальні й регіональні міжнародні правоохоронні організації, а саме: Інтерпол, Асеанапол, Афріпол, Європол, Амеріпол, GCCPOL, AIMC. Визначено, що сьогодні Україна співпрацює з двома такими організаціями: глобальною – Інтерпол (в Україні функціонує Національне центральне бюро на базі Міністерства внутрішніх справ України) і регіональною – Європол (Україна направила офіцерів зв’язку до цієї міжнародної правоохоронної організації). Розглянуто особливості функціонування зазначених правоохоронних організацій та особливості їх взаємодії з вітчизняними правоохоронними органами у сфері запобігання та протидії економічній злочинності.Проаналізовано хронологію розвитку Інтерполу як міжнародного правоохоронного органу. Досліджено організаційну структуру Інтерполу та охарактеризовано кожну її складову: Генеральну Асамблею, Виконавчий комітет, Президента Інтерполу, Генеральний секретаріат. Наведено характеристику діяльності директоратів Генерального секретаріату Інтерполу. Ідентифіковано механізми державної політики, що мають врегулювати діяльність вітчизняних правоохоронних органів у контексті відповідності діяльності Інтерполу. Надано характеристику глобальним цілям зазначеного правоохоронного органу й напрямам трансформації державної політики у сфері запобігання та протидії економічній злочинності. Досліджено особливості державного регулювання процедур взаємодії з Інтерполом. Проаналізовано розвиток Європолу як регіонального правоохоронного органу.

У статті проведений аналіз діяльності Національної жандармерії Франції у правоохоронній сфері. У Франції правоохоронні органи функціонують у системі органів виконавчої влади, охоплюючи такі сфери суспільних відносин, як внутрішні справи, фінанси, економіка, оборона тощо. Аналізуючи структуру та організацію правоохоронних органів Франції, слід відмітити, що ця держава, на відміну від Великої Британії, має аж два види національних поліцейських сил: Національну поліцію та Національну жандармерію.До основних функцій, які виконує Національна гвардія України, належать: охорона громадського порядку, забезпечення захисту та охорони жит-тя, здоров’я, прав, свобод і законних інтересів громадян. Розвиток та реформація Національної гвардії України у зв’язку з необхідністю розробки нових підходів зумовлює використання кращих іноземних практик щодо забезпечення захищеності громадян та забезпечення публічного порядку. Важлива роль у виконанні цього завдання відводиться підрозділам мобільної жандармерії. Мобільна жандармерія – один із підрозділів Національної жандармерії Франції, який виконує завдання по підтриманню громадського порядку, а саме забезпечення безпеки під час проведення масових заходів, затримання порушників, їх конвоювання, супроводження, захист дипломатичних представництв Франції у інших країнах.На сьогодні проблема ефективної організації охорони громадського порядку підрозділами Національної гвардії України залишається невирішеною, адже існує актуальна необхідність кардинальної перебудови патрульної служби. Французька модель правоохоронних органів має як свої особливі риси, так і загальні характеристики, які притаманні правоохоронним системам багатьох країн Європи. Специфіку жандармерії як особливого військового формування підтверджує те, що Австрія, Іспанія, Італія, Франція, які знижують чисельність своїх збройних сил, чисельність жандармерії навпаки збільшують. Так у Франції побудова служб громадської безпеки характеризується наявністю підрозділів, покликаних посилювати поліцейські функції забезпечення громадського порядку. Запропоновані рекомендації використання досвіду організації служби з охорони громадського порядку Національної жандармерії Франції підрозділами Національної гвардії України.

Визначено досвід реалізації механізмів впливу громадянського суспiльства на державне регулювання правоохоронної дiяльностi у сучасній Україні. Зазначено, що взаємодія ланцюга громадянське суспільство — державні органи — правоохоронні органи має трирівневу структуру, адже здійснюється на суспільному (громада, населення, суспільна ініціативність), державно-управлінському (роль державних органів як суб’єктів законодавчої ініціативи — створення законів та підзаконних актів) та власне законодавчому рівні (функціонування законів України “Про національну безпеку України” та “Про оперативно-розшукову діяльність”). Проаналізовано, що ефективне використання принципу розподілу влади в Україні забезпечує громадянську захищеність, право на свободу в усіх її виявах, економіко-соціальний та політичний баланс суспільного розвитку в Україні. Діяльність правоохоронних органів, відповідно до цього принципу, в сучасній Україні базується на принципах детального розподілу основ їх діяльності та функціонування, а також на гарантованій професійності їх діяльності та дотриманні принципу відповідальності за власну діяльність, котрий прямо кореспондує засадничим положенням, що закладені Конституцією України. Отже, можна говорити про наявність на теренах України державно-управлінського та політико-законодавчого апаратів, що дають можливість побічно, у непрямий спосіб (пасивно) реалізовувати процес впливу громадянського суспільства на діяльність правоохоронних органів шляхом нормотворчості та законодавчого регулювання. Обґрунтовано, що верховенство закону та законність як принципи, закладені Конституцією, також знаходять своє пряме відображення у діяльно- сті правоохоронних органів та впливі громадянського суспільства (у якості не лише групи людей, а й державного устрою сучасної України) на державне регулювання правоохоронної діяльності.

Напрямок правоохоронної діяльності є відображенням внутрішньої політики держави, здійснення якої згідно з Конституцією покладено на Кабінет Міністрів України. Потреби суспільства та інтереси держави в правоохоронній сфері перетинаються, оскільки забезпечення законності й правопорядку становить одну з основних функцій держави та є запорукою стабільності суспільства. Держава, як і суспільство, зацікавлена в громадському спокої, впорядкованості внутрішніх державних відносин. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/34038

Дисертацію присвячено аналізу адміністративно-правових засад кінологічного забезпечення правоохоронної діяльності в Україні. У роботі встановлено закономірності становлення та розвитку службової кінології, охарактеризовано кінологічне забезпечення правоохоронної діяльності як об’єкта адміністративно-правового регулювання, встановлено його мету, завдання та принципи. Проаналізовано правові засади кінологічного забезпечення правоохоронної діяльності в Україні та з’ясовано місце в них адміністративного законодавства. Окреслено коло суб’єктів кінологічного забезпечення правоохоронної діяльності в Україні, уточнено коло їх завдань та функцій. Надано характеристику форм та методів використання службових собак з метою вирішення оперативно-службових завдань. Охарактеризовано стан кадрового забезпечення діяльності кінологічних підрозділів правоохоронних органів в Україні. Розкрито зміст матеріально-технічного забезпечення діяльності кінологічних підрозділів правоохоронних органів в Україні. Узагальнено зарубіжний досвід діяльності суб’єктів кінологічного забезпечення правоохоронної діяльності та визначено можливості його використання в Україні. Окреслено перспективні напрями удосконалення адміністративного законодавства, яке регламентує кінологічне забезпечення правоохоронної діяльності в Україні. Сформульовано пропозиції щодо розвитку форм та методів кінологічного забезпечення правоохоронної діяльності в Україні.
Диссертация посвящена анализу административно-правовых основ кинологического обеспечения правоохранительной деятельности в Украине. В работе установлены закономерности становления и развития служебной кинологии. Определены основные формы использования собак в сфере правоохранительной деятельности. Выделены и охарактеризованы основные функции кинологического обеспечения: правоохранительная; кинологическая; организационная. Охарактеризовано кинологическое обеспечение правоохранительной деятельности как объект административно-правового регулирования. Установлена цель кинологического обеспечения правоохранительной деятельности, а также его задачи. Проанализированы правовые основы кинологического обеспечения правоохранительной деятельности в Украине. Раскрыто значение норм административного законодательства в системе правовых основ кинологического обеспечения правоохранительной деятельности. Обосновано, что субъектов кинологического обеспечения правоохранительной деятельности можно классифицировать на: а) основные (Президент Украины, Верховная Рада Украины, Кабинет Министров Украины); б) специальные (органы, подразделения, учреждения, физические и юридические лица, непосредственными полномочиями которых определено осуществление функций в сфере правоохранительной деятельности в широком ее понимании с использованием способностей служебной собаки, а также институты гражданского общества, основная деятельность которых связана с кинологией). Раскрыта специфика их деятельности. Охарактеризованы формы и методы использования служебных собак с целью решения оперативно-служебных задач: использование розыскных служебных собак и организация работы на месте происшествия; патрулирование со служебной собакой, организация сторожевой работы; организация работы собаки-спасателя; проведение соревнований по кинологическому многоборью. Охарактеризовано состояние кадрового обеспечения деятельности кинологических подразделений правоохранительных органов в Украине. Проанализированы особенности и этапы подготовки кинологов в различных правоохранительных органах, являющихся субъектами кинологического обеспечения. Раскрыто содержание материально-технического обеспечения деятельности кинологических подразделений правоохранительных органов в Украине, в частности: организации племенной работы, выращивание и отбор служебных собак; содержание и уход за служебными собаками; санитарно-гигиеническое и ветеринарное обеспечение кинологической деятельности. На примере специальных подразделений K-9 в Соединенных Штатах Америки, кинологических подразделений правоохранительных органов стран Европейского Союза, кинологических подразделений миротворческих миссий охарактеризованы направления подготовки кинологов и служебных собак. Определены возможности использования в Украине зарубежного опыта. Определены направления совершенствования административного законодательства, регламентирующего кинологическое обеспечения правоохранительной деятельности в Украине. Сформулированы предложения по развитию форм и методов кинологического обеспечения правоохранительной деятельности в Украине. Перспективными формами кинологической деятельности, требующих развития в правоохранительной сфере, выделены: противоминная деятельность, использование собак в канистерапии и для выявления различных заболеваний.
The dissertation is focused on the analysis of administrative and legal principles of cynological support of law enforcement activities in Ukraine. The author has defined the patterns of formation and development of the service cynology, has been characterized the cynological support of law enforcement activities as an object of administrative and legal regulation, has been defined its aim, objectives and principles. The author has analysed the legal basis of cynological support of law enforcement activities in Ukraine and has defined the place of administrative legislation in it. The range of subjects of cynological support of law enforcement activities in Ukraine has been outlined, their tasks and functions have been specified. The author has given the characteristics of forms and methods of service dogs usage to solve operational and service tasks. The state of canine units staffing in law enforcement of Ukraine has been defined. The subject matter of equipment and material procurement of the law enforcement canine units in Ukraine has been disclosed. The author has generalized the international experience of the activity of cynological support subjects of law enforcement practice and has determined the possibilities for its application in Ukraine. The upcoming trends of improvement of the administrative legislation which regulates the cynological support of law enforcement activities in Ukraine have been outlined. The author has formulated the concept statements of the development of forms and methods of cynological support of law enforcement activities in Ukraine.

Забезпечення фінансово-економічної безпеки – це гарантія стабільного економічного зростання держави та підвищення добробуту її населення. Саме тому на сучасному етапі розвитку економіки України забезпечення її фінансово-економічної безпеки входить до найважливіших національних пріоритетів. Під час реформування сфери публічної фінансової діяльності важливим завданням є забезпечення функціонування ефективного механізму забезпечення фінансово-економічної безпеки з метою збереження й підтримання правового порядку та належної охорони й захисту фінансової системи України. Ефективність функціонування механізму забезпечення фінансово-економічної безпеки залежить як від належного нормативно-правового регулювання, так і від інституціональної основи його реалізації. Інституціональна основа такого механізму представлена системою правоохоронних органів, що забезпечують фінансово-економічну безпеку держави. Враховуючи євроінтеграційний напрям розвитку нашої держави, необхідним є приведення норм національного законодавства до вимог і стандартів ЄС, в тому числі в сфері забезпечення фінансово-економічної безпеки. Також важливим є вивчення та використання позитивного досвіду країн ЄС щодо діяльності правоохоронних органів, які забезпечують фінансово-економічну безпеку держави. До того ж, актуальність цієї теми обумовлена тим, що сучасний стан правового забезпечення діяльності правоохоронних органів у сфері фінансово-економічної безпеки держави, яка є складовою національної безпеки, в умовах демократичних перетворень, що нині відбуваються в державі, супроводжуються складними процесами реформування політичних, економічних і правових відносин. Зважаючи на актуальність проблеми зміцнення економічної безпеки України доцільно дослідити та проаналізувати правові засади діяльності правоохоронних органів у сфері забезпечення фінансово-економічної безпеки, в тому числі вивчити й досвід країн ЄС, а саме Італії, Румунії, Литви. Вивчення цього питання в такому контексті сприятиме виробленню ефективної вітчизняної системи забезпечення фінансово-економічної безпеки
Обеспечение финансово-экономической безопасности - это гарантия стабильного экономического роста государства и повышения благосостояния ее населения. Именно поэтому на современном этапе развития экономики Украины обеспечения ее финансово-экономической безопасности входит в важнейших национальных приоритетов. При реформировании сферы публичной финансовой деятельности важной задачей является обеспечение функционирования эффективного механизма обеспечения финансово-экономической безопасности в целях сохранения и поддержания правового порядка и надлежащей охраны и защиты финансовой системы Украины. Эффективность функционирования механизма обеспечения финансово-экономической безопасности зависит как от надлежащего нормативно-правового регулирования, так и от институциональной основы его реализации. Институциональная основа такого механизма представлена ​​системой правоохранительных органов, обеспечивающих финансово-экономическую безопасность государства. Учитывая евроинтеграционный направление развития нашего государства, необходимо приведение норм национального законодательства к требованиям и стандартам ЕС, в том числе в сфере обеспечения финансово-экономической безопасности. Также важным является изучение и использование положительного опыта стран ЕС о деятельности правоохранительных органов, обеспечивающих финансово-экономическую безопасность государства. К тому же, актуальность этой темы обусловлена ​​тем, что современное состояние правового обеспечения деятельности правоохранительных органов в сфере финансово-экономической безопасности государства, является составляющей национальной безопасности, в условиях демократических преобразований, что сейчас происходят в государстве, сопровождаются сложными процессами реформирования политических, экономических и правовых отношений. Учитывая актуальность проблемы укрепления экономической безопасности Украины целесообразно исследовать и проанализировать правовые основы деятельности правоохранительных органов в сфере обеспечения финансово-экономической безопасности, в том числе изучить и опыт стран ЕС, а именно Италии, Румынии, Литвы. Изучение этого вопроса в таком контексте будет способствовать выработке эффективной отечественной системы обеспечения финансово-экономической безопасности
Ensuring financial and economic security is a guarantee of a stable economic growth of the state and an increase in the welfare of its population. That is why, at the current stage of development of the Ukrainian economy, ensuring its financial and economic security is one of the most important national priorities. In reforming the sphere of public financial activity, an important task is to ensure the functioning of an effective mechanism for ensuring financial and economic security in order to maintain and maintain legal order and to properly protect and protect the financial system of Ukraine. The effectiveness of the mechanism for ensuring financial and economic security depends both on proper regulatory regulation and on the institutional basis for its implementation. The institutional basis for such a mechanism is represented by a system of law enforcement agencies that provide financial and economic security of the state. Taking into account the European integration direction of development of our state, it is necessary to bring the norms of the national legislation to the requirements and standards of the EU, including in the sphere of providing financial and economic security. It is also important to study and use the positive experience of EU countries regarding the activities of law enforcement bodies that provide financial and economic security of the state. In addition, the relevance of this topic is due to the fact that the current state of legal provision of law enforcement activities in the field of financial and economic security of the state, which is an integral part of national security, under the conditions of the democratic transformations that are taking place in the country, is accompanied by complicated processes of reforming political, economic and legal relations. Given the urgency of the problem of strengthening the economic security of Ukraine, it is expedient to investigate and analyze the legal framework for the activities of law enforcement agencies in the field of financial and economic security, including the study of the experience of the EU countries, namely Italy, Romania and Lithuania. The study of this issue in this context will contribute to the development of an effective domestic financial and economic security system

Навчально-методичний посібник з курсу «Психологія особистості» розроблено відповідно до навчального плану і складається з навчальної програми курсу, питань на практичні заняття, питання для підготовки до іспиту, завдань для самостійної роботи, списку рекомендованої літератури. Дисципліна «Психологія особистості» ознайомить здобувачів вищої освіти з основними підходами, теоретичними концепціями, щодо сутності і структури особистості, допоможе отримати практичні уміння з метою ефективного їх застосування в практичній діяльності на роботі в соціальних службах, у сфері освіти або у силових правоохоронних органах, що сприяє формуванню професійної самосвідомості щодо використання психологічних знань у майбутній професії. Матеріали призначені для студентів факультету психології, політології та соціології Національного університету «Одеська юридична академія», які навчаються за спеціальностями «соціологія», «психологія» та «політологія».

Головною метою цієї роботи є – визначення сутності та структури формування професійних компетентностей у майбутніх офіцерів-правоохоронців із використанням засобів нумерології в системі їх спеціальної фізичної підготовки. Використання новітніх нумерологічних технологій в системі професійної освіти майбутніх офіцерів-правоохоронців Національної поліції України (НПУ) – забезпечує формування необхідних професійних компетентностей та є актуальним напрямком наукових досліджень. Не дивлячись на значну кількість робіт зазначеного напряму наукових розвідок, питанням визначення сутнісних характеристик формування професійних компетентностей у майбутніх офіцерів-правоохоронців із використанням засобів нумерології в системі їх спеціальної фізичної підготовки нами не виявлено, що потребує подальших наукових розвідок та підкреслює актуальність і практичну складову обраного напряму дослідження. На підставі проведеного теоретико-методологічного аналізу з даної проблематики, визначені сутнісні характеристики формування професійних компетентностей у майбутніх офіцерів-правоохоронців НПУ із використанням засобів нумерології в системі їх спеціальної фізичної підготовки – особистісне утворення, яке формується шляхом акцентованого педагогічного впливу на формування у майбутніх офіцерів-правоохоронців ключових професійних компетентностей, готовності до захисту України, до виконання завдань за призначенням у різних умовах службово-бойової діяльності та забезпечує узгодження ними знань про зміст та структуру професійної діяльності із урахуванням нумерологічних особливостей індивіда та вимог цієї діяльності до рівня спеціальної фізичної підготовленості, а також психофізіологічного стану, сформованих компетентностей професійної діяльності зі сформованими та усвідомленими ними в процесі розвитку можливостями та потребами, а також структуру такої готовності за мотиваційним, функціональним, прикладним, та стресостійким компонентами.