Log in

Relevant bibliographies by topics / Правління

Contents

Journal articles
Dissertations / Theses
Conference papers
Reports

Academic literature on the topic 'Правління'

Author: Grafiati

Published: 30 May 2022

Last updated: 31 May 2022

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles

Select a source type:

Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Правління.'

Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.

You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.

Journal articles on the topic "Правління"

1

Пуховець, Дмитро. "Правління Цезаря Галла: причини невдачі." Старожитності Лукомор'я, no. 4 (August 23, 2021): 7–21. http://dx.doi.org/10.33782/2708-4116.2021.4.88.

Full text

Abstract:

Амміан Марцеллін у своїй історичній праці зобразив римського правителя Цезаря Галла (351-354 рр.) як жорстокого тирана та деспота. Але такий однобічний опис не розкриває всю багатогранність постаті імператора й особливості його правління. Галл в якості правителя мав як успіхи (зупинив військову агресію персів на кордонах, придушив виступи ісаврів та іудеїв всередині держави, сприяв розвитку християнства), так і невдачі (не зумів владнати продовольчу кризу на підвладних територіях, вступив у жорстку конфронтацію з курією Антіохії, проявляв у правлінні зайву жорстокість). Основною проблемою правління Галла стали занадто вузькі повноваження, надані йому старшим імператором Констанцієм ІІ. Виконуючи обов’язки цезаря, молодший правитель змушений був постійно виходити за встановлені йому межі. Зрештою, це і провокувало конфлікт між володарями та призвело до вбивства Цезаря Галла.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Мартинюк, Роман. "Класифікація форми правління: проблема вибору критеріїв." Право України, no. 12/2018 (2018): 207. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-12-207.

Full text

Abstract:

Класифікація форми правління може мати науковий характер лише за умови, якщо ґрунтуватиметься на врахуванні її конституційних ознак. Застосування інших критеріїв надає класифікації форми правління відносного значення. Лише правові ознаки форми правління відображають її сутнісні риси і притаманну їй логіку організації державної влади. Метою статті є встановлення найважливіших правових ознак форми правління та обґрунтування їх значення як критеріїв, що уможливлюють справді науковий характер класифікації форми правління, критика емпіричного підходу до її класифікації. Оскільки в багатьох випадках фактичні характеристики державного владарювання дисонують із юридично визначеною формою правління, окремі науковці стверджують про недостатність формально-правових критеріїв для адекватної класифікації форми правління і вважають, що вона вимагає застосування так званого функціонального принципу і повинна ґрунтуватися на конкретних емпіричних даних. Однак форма правління – це нормативно встановлена організація державної влади, а не її функціональна характеристика. І те, що певна форма правління в різних зовнішніх умовах функціонує по-різному, зовсім не засвідчує, що тим самим змінюється її конституційна сутність. Політична практика, яка суттєво нівелює чи навіть повністю усуває конституційні елементи форми правління, не створює нової форми правління, оскільки не змінює її конституційних характеристик. Наслідком застосування емпіричного підходу до класифікації форми правління стала поява потенційно необмеженого числа “нових” форм правління. Суб’єктивізм, який лежить в основі емпіричного підходу, спричиняє хибні результати й унеможливлює вироблення загальновизнаної у фаховому середовищі класифікації форм правління. Методологічний підхід до класифікації форми правління, який ігнорує її правові ознаки і підмінює їх емпіричними даними, пояснює, чому в різних “приват-них” класифікаціях ті самі держави потрапляють до різних класифікаційних груп. До того ж класифікації, побудовані на основі особистих інтелектуальних уподобань їх розробників, часто страждають надмірною складністю критерію класифікації, що утруднює розуміння її логіки.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

МАРТИНЮК, РОМАН. "Форма правління, встановлена первинною редакцією Конституції України: труднощі класифікації." Право України, no. 2020/12 (2020): 173. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-12-173.

Full text

Abstract:

Мета статті – встановити особливі риси форми правління, закріпленої первинною редакцією Конституції України, а отже, здійснити її коректну наукову класифікацію. Ухвалена 28 червня 1996 р. Конституція України запровадила форму правління, конституційні ознаки якої засвідчують умовність її визначення як змішаної республіканської. Риси цієї форми правління спричинили суттєве спотворення сутності змішаної республіки. Форма правління принципово обмежувала вплив Верховної Ради України на виконавчу владу й адміністративно підпорядковувала її Президенту України. Тому форма правління забезпечувала не рівновагу “розділених влад”, а домінантну роль Президента України в державному механізмі. Первинна редакція Конституції України не встановлювала деяких принципово важливих елементів змішаної республіки. Зокрема, не закріплювала парламентської інвеститури Кабінету Міністрів України як умови його повноважності. Можливість парламентської відповідальності останнього залежала від політичної волі Президента України, а рівень впливу Глави держави на виконавчу владу усував її дуалізм. За таких умов застосування стримувань і противаг до Президента України з боку Верховної Ради України виявилося суттєво ускладненим, а для Кабінету Міністрів України взагалі неможливим. Хоча структурно Президент України не був поєднаний із жодною з конституційно визначених влад, фактично він виявився главою виконавчої влади. Це засвідчували такі повноваження Президента України, як право призначати членів Уряду, нічим не обмежене право зміщувати їх із посад, право припиняти повноваження Кабінету Міністрів України, право скасовувати урядові акти та ін. Попри те, що форма правління виявляла очевидну функціональну подібність до президентської республіки, вона не була тотожна і їй. Форма правління, закріплена первинною редакцією Конституції України, не виявляла “жорсткого” поділу влади і передбачала інститути, нетипові для президентської форми правління. Тому встановлену первинною редакцією Конституції України форму правління неможливо визначити ні змішаною республіканською, ні президентською. З огляду на рівень президенціалізації форми правління, було б помилково розглядати її і як часткове відхилення від змішаної республіки. По суті, встановлену первинною редакцією Конституції України форму правління неможливо адекватно класифікувати в межах узагальненого трихотомічного поділу республік. Науково коректним є її визначення перехідною президенціалізованою республікою.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Мартинюк, Роман. "Змішана республіка – напівпрезидентська форма правління?" Право України, no. 2018/01 (2018): 172. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-01-172.

Full text

Abstract:

У державознавчій літературі для позначення змішаної республіканської форми правління часто використовують термін “напівпрезидентська респуб ліка”. Однак він зовсім не засвідчує відсутність у змішаної республіки власної сутності і самобутньої логіки організації державної влади чи її тяжіння до президентської форми правління з огляду на її нормативні ознаки або функціональні характеристики. Таке сприйняття сутності змішаної республіки дисонує з фактом принципової несхожості низки її конститутивних ознак з ознаками президентської форми правління, а тому не може мати науково прийнятного обґрунтування. Метою статті є аргументувати наукову некоректність використання терміна “напівпрезидентська республіка” для позначення змішаної республіканської форми правління. Притаманні змішаній республіці елементи парламентаризму дають підстави вважати, що у своїх загальних рисах організація державної влади в цій формі правління багато в чому тотожна організації державної влади в парламентарній республіці. Найважливішими рисами парламентаризму в змішаній республіці є конституційно встановлені обмеження засобів впливу президента на організацію та діяльність виконавчої влади, парламентський спосіб формування уряду, його парламентська відповідальність, інститут контрасигнатури. Загалом співвідношення елементів президенціалізму і парламентаризму в змішаній республіці здатне як зумовити її тяжіння до однієї з двох класичних республіканських форм правління, так і залишити її на однаковій “відстані” від них. З огляду на конститутивні ознаки змішаної республіканської форми правління, обґрунтовано вважати, що “напівпрезидентська республіка” – термін не надто вдалий для відображення сутності того, що ним позначається. Він більш придатний для позначення особливої перехідної президенціалізованої республіканської форми правління, яка у формально-правовому сенсі поєднує ознаки змішаної і президентської республік, однак функціонально зближається з останньою. Така перехідна форма правління, поширена серед держав пострадянського простору, у яких часто простежується досить еклектичне поєднання елементів президентської і змішаної республік, є справді напівпрезидентською республікою. Вона не змішана республіка, оскільки не має необхідного набору її юридичних ознак; і не президентська форма правління, оскільки містить окремі елементи змішаної республіки і не встановлює “жорсткого” поділу влади.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

Субота, В. "Пряме президентське правління." Вітчизна, no. 7/8 (2006): 166–68.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

Макарова, З. С. "Типологія форми державного правління." Часопис Київського університету права, no. 2 (2014): 82–85.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Процюк, І. В. "Класифікація форм державного правління." Проблеми законності, Вип. 107 (2010): 3–13.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

Терещук, М. М. "Методологія дослідження форми правління." Часопис Київського університету права, no. 4 (2009): 90–96.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

Tkach , D. I., and O. V. Horbachenko . "Генезис зовнішніх функцій Угорської держави від її створення до Першої світової війни (історико-правовий аспект)." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 4 (July 21, 2021): 104–12. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.04.11.

Full text

Abstract:

У статті досліджено питання генезису зовнішніх функцій Угорської держави від її створення до Першої світової війни. При цьому наголос робиться саме на історико-правовому аспекті. Особливу увагу приділено становленню зовнішньої політики Угорщини у різні історичні проміжки її існування. Показано, що оскільки у цей період у країні була головним чином монархічна форма правління, то рішення тієї чи іншої проблеми міжнародного життя залежало від волі та розсуду короля. Проаналізовано дії у цій царині найвидатніших керманичів Угорської держави від правління Святого Стефана І до жовтня 1914 року, коли була створена Національна рада Угорщини й оголошено про вихід країни з Австро-Угорської імперії. Метою статті є визначення генезису зовнішніх функцій Угорської держави від її створення до Першої світової війни. Наукова новизна полягає в тому, що в українській науковій літературі практично не досліджувалася проблема генезису зовнішніх функцій Угорської держави від її створення до Першої світової війни. Особливо з позиції аналізу історико-правових аспектів. Висновки. У статті визначено, що в різні періоди свого існування Угорщина прагнула проводити таку зовнішню політику, яка б забезпечила країні входження в існуючу систему європейських держав, незалежність, сталий розвиток та захист власних територій. Серед найвизначніших керманичів Угорської держави, які внесли великий вклад у формування та здійснення зовнішньої політики країни, варто назвати: Святого Стефана І, Святого Ласло I, Кальмана Книжника, Гезу II, Белу III, Андраша II, Лайоша I (Великого), Жигмонда Люксембурзького, Хуняді Матяша, Ференца II Ракоці, Лайоша Кошута, Міхая Каройі. Щодо засадничих правових документів, які суттєво вплинули на зовнішню політику, то тут варто назвати Золоту Буллу, видану у 1222 році при правлінні короля Андраша II. Цей документ не містив якихось положень про зовнішню політику Угорщини, але створював умови для укріплення державного ладу в країні і тим самим для здійснення успішної міжнародної діяльності. Черговим правовим документом, який визначив угорську юрисдикцію на багато років вперед, став Тріпартітум (звід звичаєвого права Угорського королівства в трьох частинах) – правовий кодекс, складений королівським протонотарієм Іштваном Вербеці. Був представлений на розгляд так званого Дикого сейму 1514 року і схвалений королем. Отримавши офіційну санкцію в 1517 році, став основою юрисдикції Угорського королівства (до 1848 року). Цей документ також не стосувався зовнішньої політики Угорщини, але систематизував звичаєве право і королівські закони з деякими запозиченнями з римського та канонічного права, що укріплювало міжнародний авторитет країни. Далі Угорщина знаходилася під правлінням Габсбургів і в країні діяли австрійські закони. Ситуація змінилася під час існування Австро-Угорської імперії, але все одно з верховенством імперського права.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

МАРТИНЮК, РОМАН. "Президент і виконавча влада: співвідношення інститутів у практиці сучасних республік." Право України, no. 2020/03 (2020): 256. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-03-256.

Full text

Abstract:

Модель співвідношення глави держави і виконавчої влади багато в чому визначає сутність форми правління. Кожна республіканська форма правління встановлює притаманний їй спосіб співвідношення президента з виконавчою владою. У сучасних республіках суттєві відмінності виявляють як спосіб поєднання президента з виконавчою владою, так і ступінь цього поєднання. Організація державної влади в республіках із президентською і парламентарною формами правління втілює два альтернативні способи співвідношення президента з виконавчою владою. Якщо у президентській республіці президент поєднаний із виконавчою владою структурно й очолює систему її органів, то в парламентарній республіці президент максимально дистанційований від виконавчої влади. У змішаній респуб ліці президент виведений за межі виконавчої влади структурно, однак суттєво інтегрований до неї функціонально. В основі різних способів співвідношення президента з виконавчою владою лежать несхожі доктринальні підходи до розуміння функціональної природи президента та його ролі в державному механізмі. Пошуками оптимального структурного та функціонального співвідношення президента з виконавчою владою позначена вся історія розвитку республіканської форми правління. Результати цього пошуку відбиває розмаїття сучасних республік. Однак і сьогодні питання про співвідношення президента з виконавчою владою залишається предметом наукової дискусії. Наявний досвід республіканського державотворення засвідчує, що як структурне злиття президента з виконавчою владою, так і максимальне дистанціювання цих інститутів обмежують функціональний потенціал глави держави і зумовлюють зосередження виконавчої влади в одних руках. Питання про співвідношення президента з виконавчою владою набуває особливого значення для пострадянських республік, у яких намір посилити ефективність виконавчої влади засобом збільшення впливу на неї з боку президента в багатьох випадках було здійснено вкрай необе-режно. У більшості пострадянських республік, принаймні на початковому етапі їх розвитку, посилення конституційного статусу президента сягнуло критичної межі, спричинивши адміністративне підпорядкування йому системи органів виконавчої влади. Врешті-решт це спотворило природу прийнятої в них змішаної республіканської форми правління і стало однією з найважливіших причин розвитку явища суперпрезидентства. Питання про співвідношення Президента України з виконавчою владою – ключове у визначенні напряму конституційної корекції вітчизняної форми правління. За будь-яких умов спосіб поєднання Президента України з виконавчою владою не повинен ні перешкоджати реалізації конституційних функцій Глави держави, ні перетворювати його на фактичного главу виконавчої влади.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

More sources

Dissertations / Theses on the topic "Правління"

1

Бутенко, М. П. "Характеристика форм державного правління." Thesis, КНУТД, 2016. https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/6022.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Сушко, В. С. "Характеристика республіканської форми державного правління." Thesis, КНУТД, 2016. https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/6062.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

Гненюк, І. Ф. "Актуальні питання монархії як форми правління." Thesis, КНУТД, 2016. https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/6025.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Бугай, Д. К. "Сучасний погляд на форму державного правління." Thesis, КНУТД, 2016. https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/6086.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

Мороз, Д. В. "Республіканська форма державного правління в сучасному світі." Thesis, КНУТД, 2016. https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/6078.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

Пазиніч, Д. Ю. "Національний одяг Кореї під час правління династії Чосон." Thesis, Київський національний університет технологій та дизайну, 2017. https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/8335.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Бадєєва, Л. І. "Земельне питання в роки правління Центральної ради (1917–1918)." Thesis, ХНУРЕ, 2020. http://openarchive.nure.ua/handle/document/13840.

Full text

Abstract:

Державотворчі процеси періоду 1917–1921 рр. є однією з найбільш досліджуваних і найбільш актуальних тем історії України. У період української державності 1917–1921 рр. земельне питання належало до найпекучіших проблем, що вимагали розв’язання, адже більшість населення становили селяни. Воно було зафіксовано як в низці політичних прокламацій, так і в законодавчих актах. Разом з тим важливість теми визначається і складністю історичних процесів 1917–1921 рр., переплетінням соціальної та національної революцій.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

Сухонос, Володимир Вікторович, Владимир Викторович Сухонос, and Volodymyr Viktorovych Sukhonos. "Проблематика уніфікації правничої термінології в контексті диференціації форм державного правління." Thesis, Сумський державний університет, 2019. https://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/77788.

Full text

Abstract:

Питання щодо диференціації існуючих на сьогодні основних форм правління є достатньо складним. Так, республіканська форма правління зазвичай поділяється на президентські, парламентські і змішані республіки. Саме їх В. Шаповал визначає як основні, водночас виділяючи різновиди, «які можна класифікувати окремо від основних» [6]. Така точка зору, на нашу думку, є не зовсім коректною, адже дозволяє припустити, що, поряд з основними, можуть існувати ще й якісь інші, неосновні, республіканські форми. Є й інші проблеми, які пов‘язані з відсутністю чіткої уніфікації правничої термінології, що використовується при описанні основних форм правління. Задля надолуження означеної проблематики слід звернутися як до історичного досвіду, так і до праць російських державознавців та класиків політичної філософії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

Терещук, М. М. "Поняття "форма правління" у працях науковців близького зарубіжжя та України." Thesis, Видавництво СумДУ, 2011. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/20031.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

Сухонос, Володимир Вікторович, Владимир Викторович Сухонос, and Volodymyr Viktorovych Sukhonos. "Проблематика уніфікації правничої термінології в контексті диференціації форм державного правління." Thesis, Сумський державний університет, 2019. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/75156.

Full text

Abstract:

Питання щодо диференціації існуючих на сьогодні основних форм правління є достатньо складним. Так, республіканська форма правління зазвичай поділяється на президентські, парламентські і змішані республіки. Саме їх В. Шаповал визначає як сновні, водночас виділяючи різновиди, «які можна класифікувати окремо від основних». Така точка зору, на нашу думку, є не зовсім коректною, адже дозволяє припустити, що, поряд з основними, можуть існувати ще й якісь інші, неосновні, республіканські форми.
The question of differentiation of the main forms of government existing today is rather complicated. Yes, the republican form of government is usually divided into presidential, parliamentary, and mixed republics. It is V. Shapoval who defines them as dreamlike, while distinguishing varieties that can be classified separately from the main ones. In our opinion, this view is not entirely correct, because it allows suppose that, in addition to the main ones, there may be other, non-basic, republican forms.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

More sources

Conference papers on the topic "Правління"

1

Кладова, Анастасія. "ПРАВЛІННЯ ІМПЕРАТРИЦІ ЗОЇ В ВІЗАНТІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ (1028-1050РР.)." In DO DESENVOLVIMENTO MUNDIAL COMO RESULTADO DE REALIZAÇÕES EM CIÊNCIA E INVESTIGAÇÃO CIENTÍFICA, chair Олена Осмоловська. European Scientific Platform, 2020. http://dx.doi.org/10.36074/09.10.2020.v4.28.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Гавриленко, Вікторія. "РОЛЬ ВТОРИННИХ НОМІНАЦІЙ У ФОРМУВАННІ ОБРАЗУ ВИДАТНИХ ЖІНОК В ПЕРІОД ПРАВЛІННЯ ГАННОВЕРСЬКОЇ ДИНАСТІЇ." In THEORETICAL AND EMPIRICAL SCIENTIFIC RESEARCH: CONCEPT AND TRENDS. European Scientific Platform, 2020. http://dx.doi.org/10.36074/24.07.2020.v3.55.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Reports on the topic "Правління"

1

Білоконенко, Інна Сергіївна. Тюдорівська «пропаганда» образу королеви Єлизавети І. КДПУ, 2014. http://dx.doi.org/10.31812/0564/1780.

Full text

Abstract:

У статті розглядається процес формування династичного міфу і нової династичної міфології часів правління королеви Єлизавети І. Автор зазначає, що причиною успішного єлизаветинського правління була правильно вибудувана двором політика створення іміджу королеви. Доводиться, що у процесі формування нових куртуазних звичаїв важлива роль відводилася тюдорівській «пропаганді», особливо літературній, портретній та історичній. Автор робить висновок, що, завдяки поширенню певних ідей і поглядів,суспільству було представленообраз королеви, як «досконалої» Хранительки Англії та «ідеалу» монарших чеснот

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

We offer discounts on all premium plans for authors whose works are included in thematic literature selections. Contact us to get a unique promo code!