Journal articles on the topic 'Поширення загроз'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Поширення загроз.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Поширення загроз.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Левченко, Олександр, Дмитро Федорчук, and Юрій Міхєєв. "Аналіз основних загроз національній безпеці держав-сусідів України в умовах гібридної агресії Росії." Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони 41, no. 2 (September 30, 2021): 53–58. http://dx.doi.org/10.33099/2311-7249/2021-41-2-53-58.
Full textAbstract:
У статті розглянуто поняття та сутність загроз національній безпеці держав-сусідів України, спричинених гібридною агресією Російської Федерації. Проаналізовано нормативно-правові акти, які визначають можливі інформаційні загрози для України та держави-сусідів: Польщі, Словаччини, Румунії, Молдови, Угорщини, Білорусі. Основну увагу приділено реальним та потенційним загрозам національній безпеці держави в інформаційній сфері, а саме намаганню маніпулювати суспільною свідомістю, зокрема шляхом поширення пропагандистських повідомлень, недостовірної, неповної або упередженої інформації. Розглянуто Стратегію національної безпеки Російської Федерації, яка визначає причини виникнення загроз національній безпеці держави.
На основі аналізу результатів моніторингу інформаційного простору визначено основну цільову аудиторію, обрану спецслужбами Російської Федерації для поширення пропагандистських повідомлень. При цьому враховано основні цілі пропаганди, яка поширювалася спецслужбами Російської Федерації під час проведення антитерористичної операції та поширюється в умовах проведення операції Об’єднаних сил з метою досягнення стратегічних цілей держави-агресора, а саме: дискредитації держави на міжнародній арені, підриву довіри до неї як до надійного економічного та політичного партнера; дискредитації військово-політичного керівництва держави, керівників органів державної влади усіх рівнів серед українського суспільства; дестабілізації внутрішньополітичної обстановки в державі; зниження морально-психологічного стану особового складу Збройних Сил України; інформаційної підтримки керівництва тимчасово окупованих територій, ватажків незаконно створених збройних формувань, терористичних організацій так званих “ДНР” та “ЛНР”; демонстрації військової могутності Російської Федерації.
За результатами проведеного аналізу задекларованих національних інтересів та загроз національній безпеці держав-сусідів України з’ясовано особливості конфронтації національних інтересів нашої держави: етнічне розмаїття суспільства, ескалація напруженості в зоні територіальних інтересів, агресія Російської Федерації.
2
Новородовський, Валерій. "ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ В УМОВАХ РОСІЙСЬКОЇ АГРЕСІЇ." Society. Document. Communication, no. 9 (September 7, 2020): 150–79. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2020-9-150-1179.
Full textAbstract:
Розглядаються основні виклики і загрози для національної безпеки України з розвитком інформаційних технологій в умовах російсько-української війни. Визначено ключові тенденції російської інформаційної кампанії. З’ясовано напрямки російської пропаганди в Україні, на окупованих територіях, в Росії та Європі. Розкрито загрози демократичним цінностям і системі безпеки України та Європи. Висвітлено науковий дискурс вітчизняних та іноземних дослідників з проблеми інформаційної безпеки та інформаційної війни. На основі детального аналізу наявних наукових праць, встановлено найбільш вразливі місця в інформаційному просторі. Відзначено роль мережевого суспільства у ведені інформаційної війни Росії проти України. Розкрито особливості застосування інформаційної зброї Російською Федерацією під час збройних конфліктів не лише в Україні, але й в Грузії, Нагірному Карабасі, Придністров’ї. Вивчення кількісних критеріїв соціальних мереж дозволив визначити рівень ефективності поширення інформації. Проаналізовано нормативно-правову базу, яка врегульовує питання інформаційної безпеки Європейського Союзу та України. Виявлено слабкі сторони українського законодавства стосовно захисту інформаційного простору, зокрема декларативний характер законодавчих актів та нормативно-правових документів. Сформовано напрями удосконалення заходів безпеки інформаційного простору. Розглянуто основні заходи захисту персональних даних, державних інституцій та інформаційного простору від хакерських атак, поширення інформації, що містить загрозу національній безпеці чи провокує ворожнечу етнічному, релігійному ґрунті. Узагальнено та систематизовано основні відомості щодо загроз інформаційній безпеці України в умовах російської агресії. Дослідження проблеми інформаційної безпеки України як складової національної безпеки дозволяє розуміти потенційні загрози та шляхи їхнього запобігання.
3
Vilkova, Daria. "ПОНЯТТЯ СЛАБКИХ ДЕРЖАВ ЯК ВІДПОВІДЬ НА ЗАГРОЗИ МІЖНАРОДНІЙ БЕЗПЕЦІ." Філософія та політологія в контексті сучасної культури 12, no. 1 (July 10, 2020): 162–69. http://dx.doi.org/10.15421/352019.
Full textAbstract:
Автор досліджує проблему кореляції введеного в ужиток у 1990-х поняття, що характеризує слабкість держав на міжнародній арені з транснаціональними загрозами системі міжнародної безпеки. Серед ключових завдань є визначення загроз, що постали перед міжнародною спільнотою у ХХІ столітті, аналіз зв’язку між ними та загрозами безпеці, що не поважають кордонів. Ключове питання статті полягає в тому, чи можна вважати введення поняття в академічний дискурс та зовнішньополітичні кроки різних акторів відповіддю на транснаціональні загрози. Автор аналізує ряд матеріалів, присвячених таким питанням, як транснаціональний тероризм, поширення зброї, гуманітарні загрози, зокрема в системі охорони здоров’я та довкілля. Також дослідниця прослідковує зв’язок між ефектами переливання загроз, політичного насилля та конфліктів зі слабких держав у регіон, відтак окреслюючи їх влив на регіональну та міжнародну безпеку. Як висновок, автор стверджує, що формування, еволюція та популяризація поняття слабких держав є оперативною відповіддю на транснаціональні загрози системі міжнародної безпеки, що особливо актуалізувалися у 1990-2010х роках, паралельно з процесами глобалізації в міжнародній спільноті.
4
Виноград, Н. О., and У. А. Шуль. "ПРОГНОЗУВАННЯ МОДИФІКАЦІЇ ПРИРОДНИХ КОМАРИНИХ ОСЕРЕДКІВ ОСОБЛИВО НЕБЕЗПЕЧНИХ ІНФЕКЦІЙ В УКРАЇНІ ПІД ВПЛИВОМ КЛІМАТИЧНИХ ЗМІН." Інфекційні хвороби, no. 3 (November 29, 2021): 4–12. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2021.3.12444.
Full textAbstract:
Початок нового тисячоріччя ознаменувався суттєвим зростання рівнів біологічних небезпек і загроз, незважаючи на прогрес і нові досягнення у боротьбі з інфекційними хворобами. Зміна кліматичних умов з тенденцією до збільшення середньобагаторічних температур зумовила перерозподіл і структурні зміни в ареалах поширення біологічних видів тварин, птахів, рептилій та багатьох інших компонентів, які формують паразитарні системи зооантропонозів. Просторові зміни ензоотичних територій з переформатуванням суперареалів зумовили зростання ризиків ураження населення збудниками особливо небезпечних природно-осередкових інфекцій та інвазій. З урахуванням існуючих тенденцій змін низки епідеміологічно значимих абіотичних і біотичних чинників, проаналізовано наявні та потенційні загрози для України внаслідок змін клімату й обумовлених цим просторових змін природних осередків, їх тривалості функціонування, появи нових збудників. Прогнозується поява нових патогенів і формування активних автохтонних природних і змішаних осередків комариних трансмісивних інфекцій, переважно дифузного типу. Є висока ймовірність укорінення на території держави нових збудників або високовірулентних генетичних варіантів ендемічних патогенів. Потенційну небезпеку становлять збудники гарячок Чикунгун’я, денге, Зіка, Західного Нілу (нові генотипи), а також малярії. Територіями ризику поширення гарячок денге, Чикунгун’я, а також малярії будуть АР Крим, Луганська, Донецька, Запорізька, Миколаївська, Херсонська, Одеська, Чернівецька і Закарпатська області. Гарячка Західного Нілу розширить ареал з охопленням північних територій у зоні Полісся, а також є реальна загроза заміни цього збудника у західному регіоні на високовірулентний нейроінвазивний генотип внаслідок поширення останнього з території Румунії. Група комариних інфекцій стане домінуючою серед трансмісивних природно-осередкових інфекцій з переважанням полігостальних осередків.
5
ФАРІОН, Олег. "МЕТОД СТРАТЕГІЧНОГО КРИМІНАЛЬНОГО АНАЛІЗУ ЗАГРОЗ ПРИКОРДОННІЙ БЕЗПЕЦІ УКРАЇНИ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 83, no. 2 (February 21, 2021): 223–41. http://dx.doi.org/10.32453/3.v83i2.569.
Full textAbstract:
В науковій статті удосконалено метод стратегічного кримінального аналізу загроз прикордонній безпеці України на основі інструментарію, що використовується в методології SOCTA (Serious and Organized Crime Threat Assessment) – «оцінки загроз тяжких злочинів та організованої злочинності». Зазначено, що методологію SOCTA створено за підтримки політики Європейського Союзу, в рамках якої Європол формує аналітичні висновки, що трансформуються в політичні пріоритети, стратегічні цілі та оперативні плани дій з протидії організованій злочинності. Акцентовано увагу на тому, що методологія SOCTA є євроінтеграційним інструментом, впровадження якого в діяльності оперативних підрозділів Державної прикордонної служби України забезпечує подальший розвиток й удосконалення інноваційних методів аналізу загроз безпеці державного кордону та формування стратегії боротьби із організованою злочинністю.
Наведено порядок дослідження факторів, що впливають на виникнення (поширення) загроз прикордонній безпеці, формування найбільш вагомих сценаріїв їх впливу на стан охорони державного кордону України.
Запропоновано здійснювати оцінку ступеня впливу організованих злочинних угруповань на стан прикордонної безпеки за методом Sleipnir та привласнювати і систематизувати злочинні угруповання відповідно до регіону їх протиправної діяльності за специфічним ID-кодом.
У висновку зазначено, що застосування удосконаленого методу стратегічного кримінального аналізу для дослідження загроз прикордонній безпеці на ділянці відповідальності регіонального управління або в загальному на державному кордоні України підвищить ефективність проведення заходів щодо ліквідації каналів діяльності ОЗУ, дозволить керівникам оперативних підрозділів більш раціонально використовувати оперативні сили та засоби у боротьбі з організованою злочинністю та для затримання її організаторів.
Подальше наукове дослідження запропоновано спрямувати на розробку рекомендацій щодо застосування стратегічного кримінального оперативними підрозділами Державної прикордонної служби України для аналізу загроз прикордонній безпеці із використанням методології SOCTA.
6
Гринь, Андрій. "АНТИТЕРОРИСТИЧНА КУЛЬТУРА ЯК СИСТЕМОУТВОРЮВАЛЬНИЙ ЧИННИК ПРОТИДІЇ ТЕРОРИЗМУ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 19, no. 4 (May 8, 2020): 115–31. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v19i4.261.
Full textAbstract:
Стаття присвячена обґрунтуванню необхідності формування антитерористичної культури як системоутворювального чинника системи протидії тероризму. Дана проблема обумовлена складністю динамічного процесу, основу якого становлять глобалізація, науково-технічний прогрес, інформатизація, що супроводжується як традиційними небезпеками (соціальними та збройними конфліктами, політичною нестабільністю), так і появою нових викликів. Головними серед них стало поширення ідеології екстремізму та тероризму, підвищення рівня радикалізації населення (особливо молоді), збільшення кількості та масштабів терористичних загроз, що викликають дестабілізацію соціально-політичного стану в Україні.Необхідність формування антитерористичної культури було проаналізовано на науковому, нормативному, навчальному та емпіричному рівнях.Основу формування антитерористичної культури повинна складати концепція ОНП (обізнаність, навченість, поінформованість). Зазначена проблема є багатовекторною і вирішувати її доцільно шляхом реалізації трьох взаємопов’язаних та взаємодоповнювальних процесів: антитерористичного навчання, виховання та інформування. Було визначено три взаємопов’язані та взаємодоповнювальні рівні формування антитерористичної культури: індивідуальний, колективний та суспільний.Крім того, було вперше сформовано поняття антитерористичної культури як складової загальної культури – сукупність переконань, цінностей, зразків поведінки людини, суспільних відносин, притаманних особі, організації та суспільству в цілому, що базуються на неприйнятті ідеології тероризму, готовності протистояти терористичній діяльності та здатності забезпечити власну безпеку у випадку терористичного акту або під час проведення антитерористичної операції.У процесі дослідження автор дійшов висновку, що формування антитерористичної культури буде надійним заходом, спрямованим на подолання стрімкого поширення ідеології екстремізму та тероризму, підвищення рівня радикалізації населення (особливо молоді), збільшення кількості та масштабів терористичних загроз, що сприяють дестабілізації соціально-політичного стану в Україні
7
Висоцька, Святослава. "Інституційні засади адміністрування протиепідемічних заходів в умовах сучасної системи охорони здоровʼя України." Науковий вісник: Державне управління, no. 2(8) (June 30, 2021): 5–36. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2021-2(8)-5-36.
Full textAbstract:
Поширення в Україні епідемій свідчить, що профілактична робота не достатня й потребує ретельного вивчення. Важливість проблеми запобігання поширенню соціально-небезпечних хвороб відзначена і у документах Організації Об’єднаних Націй. Наразі виклики соціально небезпечних хвороб становлять велику проблему не тільки для національних систем охорони здоров’я, так й для світової спільноти, що вимагає консолідованої масштабної та ефективної відповіді світу. Незважаючи на зниження показників захворюваності з деяких нозологій, епідемічна ситуація з інфекційних хвороб в країні залишається нестабільною. Відповідно до Стратегії національної безпеки України у розрізі прогнозних і поточних загроз національній безпеці та національним інтересам України з урахуванням зовнішньополітичних та внутрішніх умов визначається загроза виникнення і поширення як уже відомих, так і нових інфекційних хвороб. Причиною цього є низький рівень стану здоров’я населення та високий рівень його захворюваності тісно пов'язаний з низьким рівнем соціального захисту окремих верств населення, наявністю безробіття та неконтрольованих міграцій. На сучасному етапі відбулося значне погіршення епідеміологічної ситуації щодо особливо небезпечних інфекцій як в Україні, так і в усьому світі. Це обумовлено політичною та економічною нестабільністю, масовою міграцією населення, військовими конфліктами та передислокацією військ, новими умовами господарювання з порушенням стабільності систем епізоото-епідеміологічного нагляду, що діяли раніше, послабленням профілактичних заходів. На територіях, які постраждали від наслідків надзвичайних ситуацій можливе різке погіршення санітарно-епідемічної ситуації, що викликає потребу в проведенні санітарних та протиепідемічних заходів по забезпеченню санітарного та епідемічного благополуччя постраждалого населення. Ґрунтуючись на аналізі адміністрування протиепідемічних заходів в умовах реформування системи охорони здоров’я України, змушені констатувати наявний юридичний дисбаланс, що пов'язаний з неузгодженістю нормативних актів з документами вищого рівня, тобто законами. Даний стан справ спричинений потребою внесення змін і доповнень, а також прийняттям нових нормативних актів, що мають регулювати ситуацію за принципом «тут і зараз», стрімко реагуючи на нові загрози і виклики в системі охорони здоров’я. Значення управління у сфері забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя важко переоцінити, адже йдеться про забезпечення умов життєдіяльності всього суспільства, про його безпеку, а, отже, національну безпеку держави Україна. Проте у ході реорганізації центральних органів виконавчої влади забезпечення санітарно-епідеміологічного було розділено між двома органами виконавчої влади: питання санітарного нагляду та контролю покладено на створений у ході орган – Держспоживслужбу, а контроль за епідеміологічною ситуацією – на управління громадського здоров’я МОЗ України, без чіткого визначення та розмежування функцій та повноважень. Можна стверджувати наразі про неповну інституційну спроможність забезпечити належний стан санітарного та епідеміологічного нагляду у зв’язку з ліквідацією Державної санітарно-епідеміологічної служби та відсутністю однозначного визначення центрального органу виконавчої влади, що має реалізовувати державну політику у сфері захисту населення від інфекційних хвороб. Спираючись на вищевикладене нагальною потребою є створення регіональних центрів контролю та профілактики захворювань для створення сучасної системи реагування на загрози для здоров’я та протиепідемічного захисту. Перспективи подальших розвідок у даному напрямі будуть полягати у дослідженні генези системи управління протиепідемічним захистом в умовах надзвичайних ситуацій.
8
Лєнь, Олена Олександрівна. "СТРАТЕГІЯ ТА МЕТОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КАДРОВОЇ БЕЗПЕКИ У СФЕРІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ." Public management 28, no. 3 (April 12, 2022): 50–55. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2021-3(28)-7.
Full textAbstract:
У цій статті розглянуто сутність економічної та кадрової безпеки у сфері публічного управління. Наголошено на тому, що забезпечення кадрової безпеки – одне з найважливіших завдань економічної безпеки установи публічного управління, яка спрямована на виявлення ризиків і потенційних загроз, які негативно впливають на корпоративну безпеку установи публічного управління, пов’язаних, насамперед, із персоналом організації публічного управління міста і системою трудових відносин загалом. Сформульовано основні напрямки системи та стратегії забезпечення кадрової безпеки установи публічного управління. Запропоновано методи забезпечення кадрової безпеки на мікрорівні з урахуванням сучасних особливостей.Мета роботи. Метою статті є здійснення ґрунтовного аналізу кадрової безпеки в установах публічного управління та комплексне обґрунтування стратегій та методів забезпечення кадрової безпеки в публічному управлінні.Методологія. У запропонованій статті проаналізовано стратегію та методи забезпечення кадрової безпеки в установах публічного управління. Підкреслено, що під час формування системи забезпечення кадрової безпеки вирішальним фактором є розробка стратегії кадрової безпеки установи, яка являє собою сукупність пріоритетних цілей та управлінських рішень, спрямованих на захист установи від будь-яких загроз, пов’язаних із функціонуванням кадрового спрямування її діяльності. З’ясовано, що ця стратегія, як складова частина корпоративної стратегії економічної безпеки, включає ряд напрямів діяльності установи під час взаємодії з персоналом публічної служби, в результаті виконання яких ризик виникнення загрози кадрової безпеки буде мінімізований. Доведено, що найбільш поширеними методами забезпечення кадрової безпеки є процедурні та інтерактивні методи. Констатовано, що описані методи можуть дати як позитивний ефект із забезпечення кадрової безпеки, так і певною мірою запобігти можливості поширення у сфері третіх осіб конфіденційної інформації установи публічного управління.Наукова новизна. Доведено, що впровадження та удосконалення стратегії управління персоналом публічної служби сприяє підвищенню рівня кадрової безпеки установи публічного управління.Констатовано, що саме задоволення основних нефінансових потреб службовця визначає рівень задоволеності роботодавцям та роботою в цілому.Висновки. Наголошено на тому, що стан безпеки установи публічного управління багато в чому визначається дією внутрішніх загроз, які мають прямий стосунок до її персоналу. Більшою мірою діяльність персоналу публічного управління впливає на економічну безпеку публічного сектору. Разом із тим стан системи безпеки установи публічного управління залежить від кадрового її забезпечення за всіма її напрямами, а це означає, що кадрова безпека займає домінуюче положення стосовно інших елементів системи безпеки організації публічного управління, оскільки від дії чи бездіяльності персоналу залежить безпека інших елементів (інформаційної, економічної, інтелектуальної та інших) корпоративної безпеки. Доведено, що кадрову безпеку установи публічного управління можна визначити як самостійну підсистему корпоративної безпеки. Підкреслено, що забезпечення безпеки установи взагалі та різних її видів зокрема включає кадровий напрямок, що передбачає захист інтересів організації публічного управління від ризиків і загроз, джерелом яких є персонал публічного сектору. Визначення персоналу як об’єкт забезпечення кадрової безпеки також викликане тим, що він є ключовим ресурсом розвитку установи, який необхідно захищати від загроз та зовнішніх зазіхань.
9
Ісайкіна, Олена, and Алла Зленко. "ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗАХИСТУ НАЦІОНАЛЬНОГО МЕДІАПРОСТОРУ." Society. Document. Communication, no. 8 (February 6, 2020): 134–55. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2019-8-134-155.
Full textAbstract:
Публікація присвячена дослідженню інформаційної безпеки як передумови захисту вітчизняного інформаційного контенту, оскільки інформаційний фактор відіграє важливу роль у державотворенні та відстоюванні інтересів держави. Глобалізація масмедійних процесів, поширення і набуття популярності так званих цифрових медіа зумовили значне посилення впливу засобів масової комунікації на формування в суспільстві не тільки уявлень, установок, ціннісних орієнтацій та загальної картини світу, але й суспільної та індивідуальної свідомості в цілому. Особливе місце в цьому спектрі суспільних відносин займають проблеми забезпечення інформаційної безпеки.
У статті за підсумками теоретичного аналізу наукових поглядів сучасних дослідників, зроблено висновок, що сьогодні під інформаційною безпекою розуміється кілька принципово різних за своєю природою завдань, а саме: захист ІТ-інфраструктури країни (так званого кіберпростору); протидія спеціальним операціям (провокаціям, диверсіям), здійснюваним за допомогою масмедіа; протидія ворожому (цілеспрямованому і деструктивному) ідеологічному впливу; протидія деструктивним впливам, які здійснюються за допомогою масмедіа (різного роду «токсичний» контент на зразок реклами деструктивних культів, жорстокості, девіантної поведінки) (ІБУ, 2014). Кожне з цих завдань характеризується різним співвідношенням об'єктивних і суб'єктивних факторів.
Інформаційна безпека – стан захищеності інформаційного середовища суспільства, що забезпечує його формування, використання і розвиток в інтересах громадян, організацій, держави.
Загрози інформаційної безпеки – це зворотний бік використання інформаційних технологій. Джерелами таких загроз та викликів можуть бути міжнародні злочинні групи хакерів, окремі підготовлені у сфері ІТ злочинці, іноземні державні органи, терористичні угрупування, недержавні організації, політичні структури та неформальні об’єднання екстремістського спрямування, транснаціональні корпорації та фінансово-промислові групи тощо.
Сучасна нормативно-правова база не охоплює всі основні елементи, необхідні для ефективної протидії інформаційним загрозам в Україні. У той же час, враховуючи, багатогранність та комплексність означеної проблеми, варто обумовити подальшу необхідність наукових досліджень механізмів забезпечення інформаційної безпеки в Україні.
10
Залізнюк, Вікторія. "ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ КРАЇНИ В УМОВАХ КРИЗИ." Public management 15, no. 5 (September 29, 2018): 89–97. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2018-15-5-89-97.
Full textAbstract:
Досліджено продовольчу безпеку країни в умовах кризи. Ос- новними загрозами продовольчої безпеки України можна вважати політичні загрози, перевищення порогового рівня імпорту, диспропорція цін на про- довольчому ринку, слабкий платоспроможний попит населення, слабороз- винена система аналізу, оцінки і прогнозування динаміки розвитку агро- продовольчого ринку. Для підвищення рівня продовольчої безпеки країни необхідною умовою є державна політика, здатна забезпечувати стабільний розвиток вітчизняного агропромислового комплексу на тлі ризиків і загроз.
Визначено головні ризики, що загрожують стану продовольчої безпеки України в найближчій перспективі, а саме: збільшення частки посівних площ під технічні культури, що веде до зменшення частки посівних площ під про- довольчі культури; відсутність аналогів імпортного устаткування і, як наслі- док, зниження темпів модернізації ряду галузей агропромислового комплек- су; недостатня розвиненість інфраструктури транспортування, руху товару і зберігання харчової продукції; макроекономічні чинники й коливання ва- лютного курсу; зростання цін на матеріально-технічні засоби та енергоресурси; епізоотичні ризики, вияв яких найбільш імовірний у разі виникнення та поширення в країні осередків особливо небезпечних і карантинних хвороб тварин, пов’язаних у тому числі з імпортованими тваринами — переносни- ками збудників хвороб або з переміщенням збудників хвороб з території су- міжних держав.
Зроблено висновок, що забезпечення продовольчої безпеки — це повне самозабезпечення, або підтримання критичного мінімуму рівня виробни- цтва. Виявлені ризики продовольчої безпеки формують загрози, здатні при- звести до недотримання граничних критеріїв продовольчої безпеки. Для забезпечення стійкості економічного розвитку потрібна реалізація заходів державного регулювання, спрямованих на стабілізацію та підтримку продо- вольчої безпеки країни.
11
Kolisnichenko, R. M. "Енвайронменталізм і типологічні характеристики глобалістичної свідомості." Grani 19, no. 2 (January 28, 2016): 33–38. http://dx.doi.org/10.15421/1716044.
Full textAbstract:
Проаналізовано антропорятівний та глибинно-екологічний підходи до розуміння сутності енвайрон- менталізму. Запропоновано визначення енвайронменталізму як глобальної екологічної течії, що визнає самоцінність природного світу, всіх його елементів та має на меті порятунок людства від світових екологічних загроз, шляхом досягнення стійкого балансу планетарної екосистеми, забезпечення належного стану навколишнього природного середовища, гармонійного розвитку людини і природи. Розроблено типологію глобалістичної свідомості за ставленням до розв’язання глобальних проблем у сфері взаємовідносин людини і природи. Основні типи глобалістичної свідомості, по мірі зростання рівня бережливості у ставленні до природи, розташовано у наступній послідовності: екодеструктивний, антропоцентричний, екоспоживацький, екотрадиційний, енвайронментальний, священно-етичний, природоцентричний та антропофобський. Розробляючи типологію глобалістичної свідомості за зазначеним критерієм також виділено її нейтральний тип. Доведено, що енвайронментальна глобалістична свідомість є екологічно орієнтованою системою уявлень, яка відображає шляхи розв’язання глобальних екологічних проблем у відповідності до принципів енвайронменталізму. Цей тип глобалістичної свідомості відрізняється високим ступенем усвідомлення глобальних екологічних проблем, стійким прагненням до реалізації ефективних способів їх гуманного розв’язання, чим обумовлюється його оптимальність, необхідність максимального поширення серед населення планети. Зроблено висновок, що становлення енвайронментальної глобалістичної свідомості, як запоруки порятунку людства від власноруч створених глобальних екологічних загроз, може бути значно прискорене за умов відповідного сприяння з боку урядів, засобів масової інформації, навчальних закладів, політичних партій, громадських організацій та інших інститутів політичної соціалізації.
12
Mytko, Antonina, and Tetiana Mishchuk. "Особливості конкурентної розвідки та шпіонажу на підприємствах." Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, no. 2 (May 29, 2017): 90–103. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2017-02-90-103.
Full textAbstract:
У статті досліджено процеси промислового шпигунства та конкурентної розвідки як прихованих форм отримання конфіденційної інформації конкурентів. Мета статті – проаналізувати особливості конкурентної розвідки й шпигунства на підприємствах. Із цією метою схарактеризовано понятійний апарат конкурентної розвідки й промислового шпигунства та їхні відмінності, розглянуто тенденції розвитку промислового шпигунства на світовому рівні на прикладах найбільших світових компаній. За допомогою історико-порівняльного методу здійснено ретроспективний аналіз конкурентної розвідки й шпіонажу на підприємствах. Розкрито прояви шпигунства в політичній сфері, зокрема на прикладі міжнародного соціального мережевого проекту «ВікіЛікс», а також проаналізовано наслідки політичної розвідки. На основі отриманих результатів запропоновано способи протидії шпигунству й розвідці на мікро- та макрорівнях. Доведено, що в країнах із ринковою економікою завжди існували шпіонаж і конкурентна розвідка, мета яких – вивчення секретів, що лежать в основі досягнень та успіхів чужих підприємств і країн. Від них потерпають усі сфери економіки й не захищені навіть стратегічні компанії, що мають подвійний, воєнно-цивільний характер. Активною конкурентна розвідка та шпіонаж існують і в політичній сфері. Сьогодні різні кризи, які накладаються одна на одну, змушують політиків усе частіше звертатися до закулісних можливостей отримання інформації, ідей чи навіть прямого саботування дій інших країн. Світовий досвід підтверджує неминуче виникнення загроз економічній безпеці країни в контексті поширення процесу промислового шпигунства. На сьогодні гостро стоїть завдання розробки єдиних механізмів захисту від інсайдерських загроз. Автори вважають, що у подальшому слід розробити методики оцінювання економічної ефективності впровадження систем захисту комерційної інформації та промислового шпіонажу.
13
Школьна, Ольга, and Софія Теслюк. "БІДЕРМАЙЄР В ІНТЕР’ЄРІ ТА МЕБЛЯХ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ СТОЛІТТЯ." Молодий вчений, no. 10 (98) (October 31, 2021): 39–41. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-10-98-10.
Full textAbstract:
У статті розглядається стиль бідермаєр, що існував в Європі в 1815-1848 рр., в епоху інтенсивного розвитку буржуазної культури. У цьому стилі відображені буржуазні цінності: працьовитість, чесність, вірність обов'язку, сімейність, індивідуалізм. Важливу роль відіграє сфера приватного як простору затишку, спокою і гармонії, що захищає людину від конфліктів і загроз зовнішнього світу. Стаття присвячена питанням щодо особливостей та художніх рис бідермайєру як інтер’єрного стилю його історії, визначенню місця зародження та поширення, першої половини ⅪⅩ століття, адже період бідермаєру називали «епохою світлого дерева». Меблі бідермайєру знов набувають природних форм і плавних ліній. Вони вже не предмет прикраси, а добрий послужливий друг. Досліджено його значущість для світового мистецтва того періоду. Ознайомлено з всесвітньо відомими творами, що належать до цього стилю і чи можна називати бідермаєр саме архітектурним стилем, адже деякі науковці визначають бідермайєр «виключно» інтер’єрним стилем, бо він найяскравіше відобразився саме в інтер’єрі. Проаналізовано всі думки щодо бідермайєру як стилю.
14
Грицишен, Димитрій. "ЕКОНОМІЧНА ЗЛОЧИННІСТЬ ЯК ЗАГРОЗА ДЕРЖАВНІЙ БЕЗПЕЦІ: СУТНІСТЬ ТА ЗАСОБИ ПРОТИДІ." Public management 25, no. 5 (December 29, 2020): 75–83. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-5(25)-75-83.
Full textAbstract:
Розглянуто економічну злочинність як загрозу державній безпеці, що охоплює сукупність різних видів навмисних посягань на економічні відносини, що охороняються державою незалежно від форми власності і видів діяльності суб’єктів, які виконують певні функції у сфері виробництва, обміну, обслуговування, а також осіб, пов’язаних з регулюванням цієї діяльності. Поширення кризових явищ в економіці багатьох країн світу у зв’язку з поширенням пандемії Covid-19, загострення політико-економічних відносин із Росією, анексія АР Крим, самопроголошення нових утворень на території Донецької та Луганської областей спричинили підвищення рівня економічної злочинності та тіньової економіки в Україні. Наслідки економічної злочинності для державної безпеки є настільки вагомими, що їх можна визначати як детермінанти дієвості економічної системи держави та можливості її існування в майбутньому. Економічна злочинність є своєрідним каталізатором формування держави та інститутів державного управління. Відповідно до цього мають трансформуватися методи боротьби з економічною злочинністю, розвиватися правові механізми державного управління, видозмінюватися діяльність державних інституцій, на які покладені функції виявлення економічних злочинів та притягнення до відповідальності винних осіб. У сучасному глобалізованому світі одним з дієвих засобів боротьби з економічною злочинністю є фінансові розслідування, які охоплюють комплекси заходів протидії розкраданням державних фінансів, кіберзлочинності, виявам корупції, ухиленню від сплати податків, легалізації злочинних доходів, фінансуванню тероризму тощо. Окреслено найбільш поширені в Україні та світі економічні злочини, що становлять найбільшу загрозу державній безпеці. Розроблено модель державно-управлінських аспектів запобіганню та протидії економічній злочинності як загрозі державній безпеці.
15
Гуйван, П. Д. "Учасники відносин щодо вільного вираження своїх ідей, поглядів та думок." Прикарпатський юридичний вісник, no. 3(32) (October 16, 2020): 7–11. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i3(32).594.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню актуального питання про правове забезпечення реалізації права на самовираження учасниками інформаційних відносин. У роботі підкреслюється, що свобода слова насамперед виявляється у забезпеченні незалежної, об'єктивної та виваженої інформаційної діяльності ЗМІ. Саме преса через висвітлення політичних, соціальних та економічних подій, їхню критичну оцінку, іноді досить жорстку, відіграє свою роль «вартового пса демократії».
Вказується, що у демократичному суспільстві свобода думки й слова має ґрунтуватися на системі гарантій, завдяки яким стає можливим їх безперешкодне здійснення та захист від незаконних загроз і посягань. У той же час держава мусить забезпечувати дієвість юридичних механізмів, які зменшують чи запобігають можливостям зловживання свободою преси, спрямованим на утиск приватних прав і свобод людини, на загрозу інтересам суспільства і держави.
У статті підняті питання стосовно здійснення можливості публічно висловити свою позицію та ідеї не лише працівниками засобів масової інформації та журналістами, а й досліджено проблематику правового застосування механізмів участі у процесі висвітлення особистих ідей та думок з боку інших суб'єктів, які є дотичними до свободи слова і преси.
З'ясовано співвідношення відповідних юридичних конструкцій, визначено пріоритети у їхньому застосуванні та напрацювання в українській законодавчій системі і правозастосовній практиці щодо конкретних чинників, які визначають публічний чи приватний характер відповідного оприлюднення. Детально вивчена європейська правозастосовна практика щодо необхідності виконання позитивних зобов'язань у сфері здійснення права на самовираження не тільки компетентними органами держави, але і недержавними структурами. Проаналізоване протиставлення публічного інтересу на поширення та інтересу держави або конкретної особи. Коли приватне право певної особи чи держави було порушене, дозволяється відповідне обмеження права на вираження думки. Втручання можливе, коли обмеження вчинене в інтересах суспільства.
16
Поліщук, Дмитро. "СТРАТЕГІЧНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ АНАЛІЗ ТЕРОРИСТИЧНОЇ ЗАГРОЗИ ПРИКОРДОННІЙ БЕЗПЕЦІ ТА ВИЗНАЧЕННЯ СТУПЕНЯ ВПЛИВУ ЇЇ ЧИННИКІВ НА СТАН ІНТЕГРОВАНОГО УПРАВЛІННЯ КОРДОНАМИ В ПУНКТАХ ПРОПУСКУ ДЛЯ МІЖНАРОДНОГО СПОЛУЧЕННЯ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 86, no. 4 (April 16, 2022): 91–111. http://dx.doi.org/10.32453/3.v86i4.894.
Full textAbstract:
У науковій статті наведено порівняльні діаграми та інші результати аналізу даних за 2016-2020 роки щодо правопорушень, які мають пряме або опосередковане відношення до терористичної діяльності. За допомогою методу стратегічного кримінального аналізу проаналізовано терористичну загрозу прикордонній безпеці України за її реальними та потенційними чинниками. Здійснено розподіл чинників терористичної загрози на зовнішні та внутрішні. Синтезовано низку видів кримінальних правопорушень, що сприяють виникненню та поширенню терористичної діяльності на державному кордоні України. На підставі аналізу звітів Генеральної прокуратури України за 2016-2020 роки щодо кримінальних правопорушень та результатів їх досудових розслідувань встановлено, що серед виявлених на державному кордоні кримінальних правопорушень, пов’язаних із терористичною діяльністю, існує різний ступень впливу на виникнення та поширення терористичної загрози прикордонній безпеці. Представлено прийняті в Україні кольорові коди (сірий, синій, жовтий, червоний), відповідно до значень коефіцієнтів рівня впливу терористичної загрози. Наведено результати аналізу терористичної загрози за її рівнями, щодо обласних адміністративних одиниць територіального устрою України. За допомогою методу експертного оцінювання проаналізовано рівень терористичної загрози за видами кримінальних правопорушень, виявленими у пунктах пропуску для міжнародного сполучення на різних ділянках відповідальності регіональних управлінь Державної прикордонної служби України. Отримано висновок, що стратегічний кримінальний аналіз терористичної загрози прикордонній безпеці дозволяє визначити ступінь впливу її чинників на стан інтегрованого управління кордонами в пунктах пропуску через державний кордон України для міжнародного сполучення. Зазначено, що у подальшому науковому дослідженні доцільно проаналізувати завдання суб’єктів інтегрованого управління кордонами та виявити проблемні питання щодо забезпечення прикордонної безпеки України.
17
Matsiakh, Iryna. "Інвазійні чужорідні патогени як загроза глобальному біорізноманіттю." Наукові праці Лісівничої академії наук України, no. 22 (June 10, 2021): 11–26. http://dx.doi.org/10.15421/412101.
Full textAbstract:
Охарактеризовано особливості шляхів проникнення інвазійних патогенів і показано приклади масових пошкоджень лісів внаслідок поширення адвентивних збудників хвороб. Встановлено, що основною причиною поширення інвазійних патогенів є широкомасштабна торгівля декоративними рослинами для потреб озеленення. Вказано на причини, які призводять до пошкоджень деревних порід і подальшої суттєвої трансформації лісових екосистем під впливом інвазійних патогенів. Підкреслено недостатній рівень уваги з боку лісопатологів, науковців, практиків лісового господарства до проблеми поширення адвентивних збудників хвороб. Недостатньо уніфікованою та розробленою є термінологія щодо інвазій різних таксонів патогенних організмів. Подано характеристику основних термінів щодо інвазій та інвазійних організмів.
Охарактеризовано особливості фаз, які проходить організм, щоб набути статусу інвазійності та чинники, які сприяють успішному встановленню інвазійних патогенів на локальних, регіональних і континентальних рівнях. Переважна більшість інтродукцій лісових інвазійних видів є ненавмисними, наприклад, морфологічними структурами патогенів (спори, міцелій) які не вдається виявити під час імпорту рослин, або на упакуванні тощо.
В Україні не існує законодавчої бази, яка б регулювала на державному рівні проникнення чужорідних інвазійних видів рослин. На сьогодні діє тільки Закон України "Про карантин рослин" який містить списки: 1) карантинних організмів, відсутніх в Україні; 2) карантинних організмів, обмежено поширених в Україні; 3) регульованих некарантинних шкідливих організмів.
Глобальні зміни клімату суттєво впливають на успішність впровадження інвазійних організмів, стимулюють їх поширення і розповсюдження, а також ослаблюють рослин-господарів, що є сприятливою передумовою поширення адвентивних видів на нових територіях.
18
Курилюк, Ю. Б. "Значення державного кордону для забезпечення правопорядку в Україні." Актуальні проблеми держави і права, no. 90 (August 9, 2021): 83–88. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i90.3211.
Full textAbstract:
У статті наведено аргументи на підтримку позиції, згідно з якою державний кордон є першоосновою та цінністю правопорядку будь-якої держави, а відсутність державних кордонів утворює передумови для руйнування правопорядку як ззовні – шляхом безперешкодного поширення на територію держави тих негативних процесів, що безпосередньо впливають на упорядковані внутрішньодержавні відносини (нелегальна міграція, контрабанда наркотичних засобів тощо), так і зсередини – через безперешкодне незаконне переміщення людських ресурсів, культурних, матеріальних та інших позитивних надбань суспільства поза межі держави (контрабанда культурних цінностей, торгівля людьми тощо). Визначено, що відсутність належного правопорядку негативно позначається на ефективності системи охорони державного кордону, призводить до нехтування правовими основами прикордонної безпеки держави, постійних незаконних перетинань державного кордону чи руйнування інших упорядкованих внутрішньодержавних відносин у прикордонній сфері. Територіальне верховенство означає повну та виключну владу держави в межах власної території. Така влада здійснюється цілою системою державних органів. Саме ці органи мають зменшити вразливість (хаос і безладдя) неконтрольованого кордону, щоб поліпшити якість життя мешканців і законних підприємств і зменшити ризик для економічної життєздатності країни. Шлях для досягнення цього полягає в тому, що єдиний спосіб увійти до України – це через законні канали, а ті, хто порушує законодавство про державний кордон, обов’язково були би за це покарані. Державний кордон покликаний бути певним бар’єром для будь-яких загроз жителям відповідної держави, відтак нерозривно пов’язаний із поняттям національної безпеки, що мають забезпечувати ефективні органи правопорядку відповідного державного апарату.
19
Morenchuk, Andrii, and Anastasiia Marchuk. "АНТИУКРАЇНСЬКІ ПРОТЕСТИ В ПОЛЬЩІ: ПОЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛІЗМ ЧИ РОСІЙСЬКА ПРОПАГАНДА?" Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, no. 1 (5) (May 29, 2019): 115–23. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2019-01-115-123.
Full textAbstract:
У статті досліджено проблему антиукраїнської пропаганди як засобу інформаційної війни Росії. Проаналізовано механізми російського впливу на польське суспільство та основні теми, які використовуються для маніпуляцій. Виокремлено провідні антиукраїнські гасла та позиції радикальних польських сил, прояви дискримінаційного ставлення до українців. Досліджено діяльність груп та сторінок у Facebook, які об’єднують радикально налаштованих проти українців поляків. Серед них потрібно назвати Ukrainiec nie jest moim bratem, Polski Lwów, Lwów Zawsze Polski, Pamiętam Wołyń, Sprawa Kresowa – Sprawa Narodowa. Завдяки роботі українських активістів «Кіберхунти» й «Українського Кіберальянсу» (UCA) добуто докази причетності РФ до організації антиукраїнських протестів. У результаті їх аналізу можна зробити висновок, що громадянин Білорусі Олександр Усовський активно займався організацією антиукраїнських акцій у Польщі та інших країнах Східної Європи. Також наведено приклади інструментів впливу. РФ використовує дуже широкий набір важелів – від жорстких, таких як приховані військові загрози або економічний та енергетичний шантаж, до м’яких, таких як мережа російських і проросійських агентів, а також гібридних, як-от вплив за допомогою поширення дезінформації за посередництва ЗМІ та соцмережі. Оскільки проблема антиукраїнських протестів є складовою частиною російської інформаційної війни, то це становить велику загрозу для державності України. Вважаємо, що найкращою протидією поширенню негативної інформації на тему українців було б створення позитивних повідомлень та поширення правдивої інформації щодо настроїв польського суспільства. Потрібно проводити активну комунікаційну роботу й розкривати механізми впливу проросійських сил на польське (та не лише польське) суспільство й оприлюднювати результати досліджень. Також потребує детальнішого аналізу проблема фальсифікації історичних фактів, а виявлені в ході дослідження правдиві факти – більшого розповсюдження через різні канали зв’язку.
20
ДАНИК, Юрій, Валентин МАЗУР, and Ігор БАЛИЦЬКИЙ. "МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ БЕЗПЕЧНОГО РУХУ БЕЗПІЛОТНИХ ЛІТАЛЬНИХ АПАРАТІВ В ПРОСТОРІ З ДИНАМІЧНИМИ ПЕРЕШКОДАМИ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 82, no. 1 (February 2, 2021): 224–36. http://dx.doi.org/10.32453/3.v82i1.541.
Full textAbstract:
Розвиток і все більше поширення застосування засобів малої авіації обумовлює необхідність вирішення широкого кола завдань. Одним з таких актуальних завдань є забезпечення безпечного руху безпілотних літальних апаратів. Забезпечення безпечного руху є комплексною проблемою яка включає визначення управління безпілотним літальним апаратом при якому виключаються небезпеки. Збільшення інтенсивності польотів засобів малої авіації поряд з урбанізацією місцевості ускладнює вирішення проблеми забезпечення безпечного руху. При цьому важливо враховувати як статичні так і динамічні небезпеки.
Задача урахування при польоті статичних небезпек є на сьогодні достатньо вивченою. Існують методики побудови траєкторії польоту безпілотних літальних апаратів з огинанням статичних небезпечних об’єктів. До таких об’єктів відносяться різноманітні будівлі, лінії електропередачі, вежі та інші конструкції. Особливості рельєфу місцевості також відносять до статичних небезпек, які можливо уникнути за рахунок їх врахування навігаційною системою безпілотного літального апарату.
Набагато більш складним є забезпечення безпечного руху безпілотних літальних апаратів в умовах динамічних небезпек. Вирішення цієї проблеми потребує комплексного урахування маневрених властивостей безпілотних літальних апаратів, можливостей бортової інформаційної системи та характеристик сенсорів, які дозволяють виявляти небезпечні рухомі об’єкти і на сьогодні є недостатньо вивченим.
Все це обумовлює актуальність формування підходів до побудови методичного забезпечення безпеки польоту безпілотних літальних апаратів з урахуванням раптово виникаючих небезпечних об’єктів що і є метою даної роботи.
У дослідженні запропонована формалізована постановка завдання забезпечення безпечного руху безпілотних літальних апаратів з урахуванням динамічних загроз. При цьому використаний сферичний простір безпеки. Визначені рівняння, що описують динаміку руху як самого безпілотного літального апарату, так і околу безпеки. Аналіз розв’язків цих рівнянь дозволив дослідити процес взаємного переміщення досліджуваних об’єктів і встановити умови при яких можливе ухилення від динамічної небезпеки.
21
Onyshchuk, I. I. "Правова цифровізація як інтегральний метод формалізації права." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 6 (December 6, 2020): 41–50. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.06.05.
Full textAbstract:
Метою статті є розкриття поняття правової цифровізації як інтегрального методу формалізації права, виявлення значення цифровізації для системи права, переваг та ризиків використання цифрових технологій в різних галузях права.
Наукова новизна статті полягає у дослідженні характеристики стану сучасного права в умовах поширення цифрових технологій, їх впливу на зміст і структуру права, а також у виявленні переваг і загроз, пов’язаних із застосуванням цифровізації. Викладені положення, узагальнення, висновки та пропозиції мають як загальнотеоретичне, так і прикладне значення для розвитку базових концепцій теорії права.
Висновки. Сьогодні використання цифрових технологій в соціально-економічних і виробничих процесах вимагають актуалізації чинних нормативно-правових положень, а також трансформації правової системи в напрямку забезпечення її відповідності цифровізації. Багатовекторність застосування «цифри» дає підстави вважати, що на даному етапі активно формується цифровий простір і пов’язана з ним нова галузь права – цифрове право як сукупність норм або цифрових стандартів у формі комп’ютерних програм та алгоритмів.
За нашим визначенням, правова цифровізація – це інтегральний метод формалізації права, активного системного оперування нормативно-правовими масивами, що трансформуються або відображаються за допомогою комп’ютерних програмних кодувань.
З метою оптимізації правовідносин, а також створення нової цифрової реальності правова цифровізація також вимагає правового регулювання або присутності уповноваженого державою регулятора.
Вплив технологічного фактора призводить до трансформації традиційного права. Втім, впровадження правової цифровізації у правотворчий процес сприятиме покращенню системи права в контексті її упорядкування, систематизації, усунення прогалин і суперечностей. Розвиток цифрової нормотворчості відбувається на основі цифрових моделей та шляхом трансформації класичного паперового законодавства в норми права, придатні одночасно для використання як людиною, так і машиною.
22
САМОЙЛЕНКО, Олександр, and Іван ЯБЛОНСЬКИЙ. "ДОСВІД ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ У РОЗСЛІДУВАННІ ІНЦИДЕНТІВ З ПЕРЕМІЩЕННЯМ ЧЕРЕЗ ДЕРЖАВНИЙ КОРДОН РАДІОАКТИВНИХ МАТЕРІАЛІВ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 81, no. 3 (September 16, 2020): 172–84. http://dx.doi.org/10.32453/3.v81i3.445.
Full textAbstract:
Глобалізація світових економічних та суспільних явищ зумовлює появу нових загроз, пов’язаних із загостренням протиріч на фоні ідеологічних та національних підґрунть. Це сприяє активізації контрабандної діяльності, яка постійно урізноманітнює форми свого вияву, долучаючи до арсеналу злочинності сучасні досягнення науки та техніки. Злочинність у сфері обігу радіоактивних матеріалів та один з її виявів – контрабанда радіоактивних матеріалів належить до нових видів протиправної діяльності. Світова громадськість пройшла декілька етапів розвитку цієї проблеми – від усвідомлення гіпотетичної загрози несанкціонованого використання ядерної зброї до встановлення факту існування тіньового ринку ядерних матеріалів. Загроза злочинності у сфері обігу радіоактивних матеріалів посилюється тим, що вона носить міжнародний характер. Це пояснює особливу увагу, яка приділяється світовою спільнотою питанням протидії цьому виду злочинної діяльності, організації міжнародного контролю за поширенням ядерних технологій та матеріалів. Україна займає позицію у світовому рейтингу країн, які відповідально ставляться до діяльності з ядерними матеріалами та технологіями. З іншого боку, географічне розташування нашої країни, її розвинутий ядерний комплекс, досвід участі у ядерних програмах СРСР, потенційно визначають Україну в зоні ризику для діяльності організованих злочинних груп, метою яких є заволодіння радіоактивними матеріалами або налагодженню їх контрабанди. Те, що контрабанду слід вважати однією з найнебезпечніших загроз національній безпеці України, підтверджує прискіплива увага української влади до проблеми протидії контрабанді одразу після президентських та парламентських виборів у 2019 р., про що, зокрема, свідчить Указ Президента України від 09.07.2019 № 505 [1]. Крім того, було створено такі органи з правоохоронними функціями, як НАБУ, ДБР, Національна поліція України, що певним чином повинно було змінити систему взаємодії та координації дій у протидії контрабанді. Форпостом у забезпеченні безпекової складової на державному кордоні була та залишається Державна прикордонна служба України, яка здійснює свою діяльність у тісній взаємодії з Державною митною службою України.
23
Мота, Андрій. "Адміністративно-правовий механізм ідентифікації нелегальних мігрантів, які виявляються органами Державної прикордонної служби України." Право України, no. 2018/01 (2018): 184. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-01-184.
Full textAbstract:
Значна кількість мігрантів затримуються органами охорони державного кордону України без будь-яких документів, що посвідчують особу і дають змогу їх ідентифікувати. Способи встановлення персональної інформації про таких осіб є обмеженими та потребують додаткової регламентації. Відповідна правоохоронна діяльність виявилася недостатньо дослідженою, що важливо для забезпечення національної безпеки в умовах існування міграційних загроз. Мета статті полягає у встановленні призначення, юридичної природи та особливостей правової регламентації ідентифікації нелегальних мігрантів, які виявляються органами Державної прикордонної служби України, а також визначення їх повноважень у процесі охорони державного кордону і контролю в’їзду в Україну, виїзду з України іноземців та осіб без громадянства. У статті використано результати опитування анкетованих у 2017 р. військовослужбовців і працівників Державної прикордонної служби України щодо способів, які слід застосовувати для ідентифікації іноземців та осіб без громадянства. Залежно від завдань, які виконують підрозділи охорони державного кордону, аналізуються види ідентифікаційних процедур. Розрізняється ідентифікація під час прикордонного контролю та для забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України. Встановлено, що в законодавстві зазначаються такі ідентифікаційні способи, як перевірка документів та запити до дипломатичних представництв або консульських установ. Персонал органів та підрозділів охорони державного кордону розглядає нерегламентовані засоби ідентифікації (моніторинг інтернет-ресурсів, психологічне спостереження, робота з діаспорами на території країни, соціокультурне порівняння) як додаткову можливість з’ясувати окремі відомості про нелегального мігранта. Запропоновано характеризувати ідентифікацію нелегальних мігрантів як адміністративно-правовий механізм, що дає можливість комплексно врахувати всі аспекти такої правоохоронної діяльності. Удосконалення цього механізму передбачається через збільшення засобів ідентифікації та регламентацію повноважень щодо її здійснення. Перспективи застосування ідентифікаційних методів пов’язані з необхідністю попередити в’їзд на територію України небажаних осіб. Набуватиме поширення біометрична фіксація та її використання в поєднанні з традиційними способами прикордонного контролю.
24
Коробка, Іван. "ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ТА ЗАГРОЗАМИ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ В КРАЇНАХ ЄВРОПИ ТА ОКЕАНІЇ." Науковий вісник: Державне управління 4, no. 6 (December 1, 2020): 281–307. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2020-4(6)-281-307.
Full textAbstract:
Ефективне функціонування системи оцінки ризиків і загроз є важливим елементом стратегічного планування та забезпечення формування розвинених ринкових відносин у кожній господарській системі з притаманній їй системі публічного управління. Зокрема, такі системи називаються національними, оскільки вони функціонують на макро-(державному) рівні, охоплюють процеси, які стосуються забезпечення суспільної безпеки, а також засновані на широкій міжвідомчій взаємодії і співпраці різних суб’єктів управлінських відносин. Застосування сучасних методів і технологій оцінювання ризиків і загроз у країнах з різним рівнем розвитку ринкових відносин, а також моделювання кризових ситуацій і розробка сценарних прогнозів дозволяють підвищити достовірність отриманих результатів, а також сформувати широку доказову базу для подальшого аналізу. Ці методи використовуються в країнах з різним рівнем розвитку ринкових відносин, зокрема в країнах Європи, Азії, Океанії тощо. Сучасному світу притаманні швидкі та непередбачувані зміни безпекового середовища, зокрема відомі ефективні європейські та азійські моделі. На нашу думку, саме вони потребують вивчення для подальшого визначення механізмів узгоджених дій для реагування на загрози різного характеру та походження, а також формування та реалізація відповідних заходів в Україні. Відмітимо, що національні системи оцінки ризиків і загроз можуть бути представлені на різних рівнях - як загальнодержавному, регіональному та міжрегіональному і місцевому рівнях. Катастрофічна ситуація в світі та окремих регіонів, обумовлена поширенням COVID-19 у на всіх континентах, актуалізує питання розбудови національних механізмів захисту, формування відповідного законодавства й організаційних заходів, підготовки відповідних фахівців, у т.ч. антикризового управління на всіх рівнях. У статті представлені окремі результати дослідження кращих світових практик у цій сфері в європейських і азійських країнах, зокрема національних систем оцінки ризиків і загроз Великої Британії, Нідерландів і Нової Зеландії. Подальші моделі будуть представлені в наступних статтях і наукових роботах. Системи європейських країн є найбільш комплексними та охоплюють практично повний цикл процесів оцінювання загроз, виявлення вразливостей і підготовки стратегічних рішень на різних рівнях. Приклад Нової Зеландії цікавий тим, що в цій країні Океанії принципи захисту та стійкого розвитку повністю імплементовані в систему забезпечення національної безпеки. Тому оцінювання загроз, моделювання кризових ситуацій і підвищення готовності до реагування на загрози, антикризове управління, відновлення - все це відбувається в рамках єдиного циклу. Саме ця країна цікавить сьогодні фахівців і дослідників в цій сфері. Організаційно національні системи оцінки ризиків і загроз зазначених країн представляють собою добре упорядковані формати широкої міжвідомчої взаємодії та співпраці з недержавними суб’єктами. Також ці системи знаходять оптимальний баланс між урядуванням і наукою.
25
Сиводєд, І. С. "Криміналістична класифікація вбивств військовослужбовців під час особливого періоду." Актуальні проблеми політики, no. 66 (January 18, 2021): 23–29. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i66.703.
Full textAbstract:
Із 17 березня 2014 року в Україні діє особливий період. За обставин особливого періоду значно зросла кількість військових і загально-кримінальних злочинів, які почали набувати поширення у військовому середовищі. Це підриває дисципліну, моральний дух військовослужбовців, негативно впливає на боєздатність і боєготовність Збройних Сил України, унеможливлює ефективне виконання завдань за призначенням.
Одним із небезпечних злочинів вважається умисне протиправне позбавлення життя іншої люди-ни-військовослужбовця, яке відповідно до Кримінального кодексу України кваліфікується як умисне вбивство. Вказаний злочин відноситься до категорії особливо тяжких, за нього передбачено покарання від 7 до 15 років або довічне позбавлення волі з можливою конфіскацією майна. Розслідування злочинів цієї категорії порівняно з іншими відрізняється своєю складністю, важливістю та відповідальністю.
Ефективність протидії таким злочинам є запорукою забезпечення постійної бойової готовності ЗСУ, їх можливості своєчасно здійснювати відповідні заходи для подолання будь-яких загроз, у тому числі незалежності та територіальної цілісності України. Вбивства військовослужбовців від цивільних осіб завжди відрізнялися своєю специфікою, розкриття яких залежно від обставин та особливостей потребувало застосування відповідних криміналістичних методів. Своєчасне не проведення невідкладних слідчих (розшукових) дій перешкоджає ефективності розслідування, ускладнює його розкриття. При вбивствах військовослужбовців у бойовій обстановці уповноважена особа, яка має проводити невідкладні слідчі (розшукові) дії перебуває в режимі обмеженого часу, сил і засобів, повинна спланувати їх завчасно, вжити додаткових заходів для забезпечення їх проведення.
Ідея цієї статті полягає у розробленні криміналістичної класифікації вбивств військовослужбовців під час особливого періоду, тобто створення системи супідрядних понять щодо розподілу вбивств військовослужбовців за групами (класами) згідно заздалегідь визначених ознак. На підставі криміналістичної класифікації злочину можливо зробити його криміналістичну характеристику та побудувати систему криміналістичних рекомендацій, спрямованих на його розкриття. Існування такої класифікації дасть можливість виділити схожі проблеми при розслідуванні убивств військовослужбовців в особливий період, запропонувати шляхи їх вирішення, виокремити низку невідкладних заходів, які слід застосовувати в тих чи інших умовах.
26
Гудзь, А. М. "Гібридний характер сучасного тероризму: поняття, сутність і небезпека поширення." Наука і оборона, no. 4 (February 24, 2022): 44–49. http://dx.doi.org/10.33099/2618-1614-2021-17-4-44-49.
Full textAbstract:
У статті на базі існуючих характеристик проаналізовано соціально-політичну природу сучасного тероризму, мотиви та особливості його розвитку. Установлено основні трансформаційні тенденції сучасної терористичної загрози. Виявлені потенційні чинники впливу радикальної пропаганди на населення, зокрема на молодь України, з використанням досягнень сучасної науки і техніки та сучасних засобів комунікації.
27
Voznyuk, Yevhenija, and Nataliia Nychyporchuk. "Секрет успіху США у сфері інформаційної безпеки." Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, no. 1 (3) (April 26, 2018): 66–71. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2018-01-66-71.
Full textAbstract:
У ході дослідження виявлено багато чинників, які сприяли проведенню успішної інформаційної політики США. Серед них виділено нормативно-правове регулювання, удалу політику державних органів й адміністрації президента, інформованість і довіру населення, кібер-страхування й міжнародну співпраця.
Наголошено, що США має потужну законодавчу базу. Початок розвитку інформаційної безпеки закладено ще в першій половині ХХ ст. Виокремлено, що від адміністрації президента залежить подальший курс усієї держави, тому двоє останніх приділяли багато уваги проблемі кібертероризму. Вони визнавали, що кіберзлочин і кібершпигунство становлять загрозу національній безпеці країни.
Охарактеризовано законодавство США у сфері зовнішньої інформаційної безпеки, що включає сукупність федеральних законів, законів штатів та нормативних актів, які разом створюють правову основу для утворення й здійснення державної політики у сфері інформаційної безпеки. Виокремлено основні з них: «Національну стратегію захисту кіберпростору» (2003), «Огляд з кібербезпеки» (Cyber Security Review, 2009), «Ініціативу зі всеосяжної національної кібербезпеки» (2010), Стратегію кібербезпеки США 2011 р., Закон CISPA 2012 р. («Cyber Intelliggence Sharring and Protection Act»).
Проаналізовано п’ять основних напрямів діяльності з питань інформаційного захисту, які визначає Стратегія: постійний моніторинг і безперервна оцінка загроз та вразливих місць державних інформаційних систем; здійснення національних заходів зі зменшення загроз й уразливості кіберпростору; уживання заходів щодо захисту інформаційних систем органів влади; забезпечення якісної освіти та навчання з питань захисту кіберпростору; співробітництво з питань національної безпеки й безпеки міжнародного кіберпростору.
Доведено, що кібер-страхування стає поширене в межах країни, тим самим зменшує шанси кіберзлочинців на проведення кібератак. Міжнародна співпраця є однією з важливих складових частин забезпечення інформаційної безпеки.
28
Dobrovolska, L. I., O. R. Boyarchuk, T. V. Hariyan, and K. T. Hlushko. "СВІТОВИЙ ДОСВІД БОРОТЬБИ З ВЕЙПІНГОМ ТА ЙОГО НАСЛІДКАМИ СЕРЕД ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 3 (December 2, 2020): 153–60. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.3.11297.
Full textAbstract:
Резюме. Використання електронних сигарет (вейпу) стрімко зростає в усьому світі. Поширення вживання е-сигарет відрізняється залежно від країни і по-різному контролюється державами. Все більша кількість наукових праць спрямована на вивчення наслідків вейпінгу. Найбільш поширеним виявилося специфічне ускладнення у споживачів е-сигарет – ураження легень, пов’язане із вживанням вейпінг-продуктів (EVALI). Триває активне вивчення механізмів розвитку цього захворювання. Доведена ключова роль ацетату вітаміну Е у розвитку вказаної патології. Хоча на сьогодні етіологія відома, однак патогенез залишається до кінця не вивченим, особливо в умовах пандемії COVID-19.
Мета дослідження – проаналізувати літературні дані щодо поширення вейпінгу та його наслідків в усьому світі й Україні зокрема, визначити загрози для здоров’я дітей та молодих людей.
Матеріали і методи. У дослідженні опрацьовано наукові публікації за останні роки, які доступні у мережі «Інтернет», ключовими словами були «вейпінг», «е-сигарети», «EVALI».
Результати. Дані, оприлюднені в 2017 р., показують, що в Україні 18,4 % молодих людей віком від 13 до 15 років (22,6 % хлопців та 14 % дівчат) є теперішніми споживачами електронних сигарет, а більш як 40 % молодих людей мають досвід їх вживання. За даними Національного опитування молоді щодо тютюнових виробів у США використання е-сигарет щороку зростає, незважаючи на законодавчо врегульований обіг вейп-продуктів. Разом з тим, станом на 18 лютого 2020 р. у США було підтверджено 68 смертей унаслідок EVALI. Середній вік померлих пацієнтів складав від 15 до 75 років. Встановлено, що в умовах пандемії COVID-19 курці в 1,4 раза частіше мають важкі симптоми коронавірусної інфекції і приблизно в 2,4 раза частіше потрапляють до відділень інтенсивної терапії. Це викликає суттєве занепокоєння, враховуючи швидке поширення вейпінгу та його наслідків серед підлітків та молодих людей в усьому світі, а також і Україні.
Висновки. На сьогоднішні існують серйозні медичні ризики за умов вживання е-сигарет. Спалах EVALI підкреслює необхідність регулювання вейп-продукції, що, на жаль, відсутнє в Україні. Це викликає суттєвє занепокоєння.
29
Казакова, Єлизавета Сергіївна. "ОСОБЛИВОСТІ КОПІНГ-СТРАТЕГІЙ У ЛЮДЕЙ ІЗ РІЗНИМ СТАВЛЕННЯМ ДО ВІРУСУ COVID-19." Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, no. 6 (February 28, 2022): 82–89. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2021.6.13.
Full textAbstract:
У статті розглядається актуальна проблема для всього всесвіту, а саме: зіткнення суспільства з умовами карантинних обмежень внаслідок пандемії COVID-19. Ситуація, яка торкнулась абсолютно кожної людини, зумовила необхідність вивчення психологічних особливостей способів подолання та вирішення особистістю проблемних питань, що виникли внаслідок пандемії COVID-19. У статті, метою якої є вивчення особливостей копінг-стратегій у населення щодо ситуації навколо захворюваності на COVID-19, надається характеристика основних копінг-механізмів та копінг-стратегій, завдяки яким чоловіки та жінки справляються зі стресом та стресовими ситуаціями; пропонується розгляд взаємозв’язку вибору чоловіками та жінками тих чи інших копінгів залежно від ставлення до ситуації навколо пандемії. Результати показали, що, незважаючи на те, що карантинні обмеження тривають вже другий рік, є люди, які вважають коронавірусну хворобу надуманою загрозою для життя та що її значення перебільшене; є люди, які вважають COVID-19 реальною загрозою для населення, але лише для тих, у кого слабкий імунітет; ті, хто вважає загрозу COVID-19 дуже небезпечною, і лише деякі особистості з опитуваних сприймають COVID-19 як реальну загрозу для всього населення та вважають, що слід дотримуватися карантинних обмежень. У дослідженні показано, що чоловіки більш емоційно дестабілізовані у вирішенні складних питань, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби COVID-19, аніж жінки. Результати респондентів щодо копінг-механізмів та способів подолання труднощів показали, що в межах актуальної ситуації навколо пандемії COVID-19 частіше використовуються такі копінг-механізми: «конфронтаційний», «втеча-уникнення», «планування вирішення проблеми», «позитивна переоцінка». При цьому найменш виразними в цих умовах є такі, як «самоконтроль», «дистанціювання» та «пошук соціальної підтримки». Показано, що чоловіки та жінки здебільшого вибирають різні копінг-механізми для подолання стресових ситуацій у межах карантинних обмежень, але і є ті копінг-механізми, які обидві групи досліджених використовують однаково.
30
Mykhalyuk, I. M., O. K. Halahan, and O. I. Duh. "Екобіологічні загрози поширення видів роду Heracleum на території міста Кременця Тернопільської області." Ukrainian Journal of Ecology 7, no. 4 (December 28, 2017): 506–10. http://dx.doi.org/10.15421/2017_152.
Full textAbstract:
The article deals with the problem of the invasive species spread (Heracleum sosnowskyi and Heracleum mantegazzianum) which can constitute a significant threat to natural ecosystems, people and economy. The peculiarities of Heracleum distribution on the territory of Kremenets are revealed. As a result of the examination, 20 large colonies as well as about 35 single areas of Heracleum sosnowskyi and Heracleum mantegazzianum were found. The largest and the oldest habitats of Heracleum sosnowskyi and Heracleum mantegazzianum spreading were revealed on the territory of the WOG and AVIAS petrol stations and in the districts of the detour road. The total area occupied by the Heracleum in Kremenets constitutes 804 m2. The tendency to territory increase can be observed by 17.2% since 2010. Field studies describe 6 model places that represent the most widely distributed areas of Heracleum sosnowskyi and Heracleum mantegazzianum. Based on the analysis of the obtained results, the main habitats of distribution of invasive species were identified and mapping of their locations was performed. The main threats of uncontrolled spreading of dangerous plants were formulated. The most effective and safe methods of weed control were offered.
31
БЕРЕЗЮК, Віктор, Олена ЗАБОЛОТНА, and Олександр САМОЙЛЕНКО. "ПРОФІЛЮВАННЯ РИЗИКУ ЗАНЕСЕННЯ ТА ПОШИРЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ КОРОНОВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ COVID-19 В ПУНКТАХ ПРОПУСКУ ЧЕРЕЗ ДЕРЖАВНИЙ КОРДОН." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 83, no. 2 (February 21, 2021): 41–57. http://dx.doi.org/10.32453/3.v83i2.557.
Full textAbstract:
У статті здійснено аналіз ефективності застосування загальнодержавного профілю ризику щодо запобігання занесення та поширення на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19. Проведено уточнення інформації про загрозу та індикатори ризику до діючого профілю ризику у відповідності до останніх трендів та тенденцій поширення інфекції.
На практиці термін «профіль» означає особливий продукт аналізу, який узагальнює відомості та створює загальний шаблон всіх важливих характеристик злочину, правопорушення або особливої групи осіб, що несе загрозу.
Мета створення профілю полягає в підготовці та інформуванні прикордонників про ймовірні шаблони поведінки злочинців, торговців людьми, мігруючих контрабандистів, а також про можливі методи їхніх дій, як індивідуально, так і в діючих групах.
Профілі ризику використовуються для характеристики злочинців, правопорушників та осіб, що несуть загрозу, шляхом збору та аналізу великого обсягу даних, що стосуються конкретних правопорушень або типів злочинців, та зіставлення цих даних з відомостями, відомими про конкретного злочинця, правопорушника. Так, для складання картини тенденцій поведінки дорослих учасників злочину може бути проаналізовано певну кількість справ, пов’язаних із злочинцями, що нелегально перевозять дітей в Європу авіатранспортом під виглядом родичів.
Крім того, профілювання має переваги порівняно зі звичайними перевірками, що проводяться виключно з використанням діючих технологій.
Профілювання більше концентрується на ідентифікації осіб, які можуть становити загрозу, ніж на безпосередньому виявленні самих об'єктів.
Воно потребує менше часу, ніж перевірка всіх пасажирів; є економічно ефективнішим і може застосовуватися за будь-яких обстави без втручання в повсякденну діяльність. Опитування й аналіз характеру роблять процес непередбачуваним для людини з поганими намірами.
Крім того, профілі ризику можуть використовуватися для опису шаблонів не лише злочинців та правопорушників, а й осіб, що несвідомо несуть загрозу, потрапляючи в Україну через пункти пропуску, шляхом аналізу інформаційних тенденцій, які можливо виявити зі стійкого зв’язку з типом таких осіб. Мова йде про осіб, що є потенційними носіями та поширювачами вірусних інфекцій, особливо коронавірусної інфекції COVID-19.
Так, певну кількість осіб, в яких було підтверджено наявність вірусної інфекції (симптомів, ознак) під час перетинання державного кордону, може бути проаналізовано для складання профілю про методи та типові ознаки їх виявлення:
подібним чином складання профілів, як метод, можна застосовувати до країн, угруповань, етнічних груп, маршрутів, способів подорожі, тощо;
профіль може бути складено тільки шляхом ретельного аналізу великого обсягу даних, наскільки це можливо; чим менше буде обсяг опрацьованих даних, тим меншою буде надійність будь-якого можливого опису тенденції.
32
Кобиш, А. І., О. М. Чечет, С. В. Шуляк, Ю. А. Омельчун, К. С. Мягка, Т. В. Марченко, and Н. В. Лінійчук. "ПРОБЛЕМА ПОШИРЕННЯ ТОКСИКАНТІВ У ТВАРИННИЦТВІ І ДОВКІЛЛІ." Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Veterinary Medicine, no. 3 (54) (February 17, 2022): 17–25. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.vet.2021.3.3.
Full textAbstract:
Значне розширення масштабів синтезу і застосування у сільському господарстві різних небезпечних хімічних сполук спричинює щоденний небезпечний вплив на організм комах, тварин і, безперечно, людини. Саме тому виникає потреба у контролі за поширенням токсикантів хімічної і біологічної природи у тваринництві і довкіллі. Нами проведено аналіз поширення токсикантів у тваринництві і довкіллі шляхом хіміко-токсикологічного аналізу кормів, посліду, крові, внутрішніх органів, умісту шлунку загиблих від отруєння тварин, а також загиблих бджіл, ґрунту, зеленої маси і продуктів бджільництва. У роботі застосовувалися сучасні методи досліджень. Уміст важких металів визначено методом атомно-абсорбційної спектрометрії, пестицидів – методом газової хроматографії і рідинної хромато-мас-спектрометрії, мікотоксинів – методом високоефективної рідинної хроматографії, імуноферментного аналізу і тонкошарової хроматографії. Ізоніазид досліджено у шлунку собак методом рідинної хроматографії із мас-спектрометричним детектором. Аналіз складу важких металів у біологічному матеріалі загиблих тварин показав, що частіше зустрічаються харчові отруєння їх миш’яком. Окрім того, зареєстровано значну частку отруєнь собак ізоніазидом. Установлено, що продукти бджільництва досить часто контамінуються пестицидами. Досліджено, що кукурудза, порівняно з іншими злаковими, частіше вражається мікроміцетами роду Aspergillus flavus і Fusarium. У кормах найчастіше виявлялися такі мікотоксини, як дезоксиніваленол, Т‑2 токсин і зеараленон, рідше – афлатоксини. Таким чином, токсичне навантаження на екосистему призводить до порушення безпеки харчового ланцюга і зниження ефективності виробництва продукції тваринництва. Контамінація токсикантами кормів, а також медоносних рослин становить загрозу не тільки для сільськогосподарських тварин і корисних комах, але і для споживачів тваринницької продукції. Тому на національному і міжнародному рівнях дуже важливим є здійснення ефективного контролю за виробництвом та імпортом безпечних кормів і харчових продуктів.
33
Кулешнюк, І. "Роль Управління ООН з наркотиків та злочинності у протидії поширенню терористичної загрози." Євроатлантикінформ, no. 2/3 (2007): 140–42.
Find full text
34
Kotsun, Larysa, Volodymyr Radzii, and Borys Kotsun. "Моніторинг поширення Salvinia natans (l.) all в річці Tурія в межах міста Kовель." Notes in Current Biology, no. 2 (February 3, 2022): 8–14. http://dx.doi.org/10.29038/ncbio.21.2.8-14.
Full textAbstract:
Salvinia natans (L.) All. – вид, що охороняється на міжнародному рівні: включений до Додатку І Бернської конвенції про охорону дикої фауни і флори, Європейського червоного списку (категорія NT Near Threatened), списку МСОП (категорія Least Concern). На національному рівні вид охоронявся до 2021 року (третє видання ЧКУ), з 2021 року вилучений з ЧКУ четвертого ви-дання. За результатами досліджень з’ясовано, що вид масово поширюється в річці Турія, утворює суцільні килими з проективним покриттям 100 %. В межах планової діяльності за даними дистанційного зондування оселище S. natans локалізовано на площі 0,09 га. Виявлено, що початок вегетації виду розпочався з середини липня і тривав до початку жовтня. Планована діяльність на те-риторії заплави не становить загрози для існування популяції S. natans.
35
Кононенко, Валерій, Тетяна Тарахонич, and Леонід Тимченко. "СТАЛИЙ РОЗВИТОК, ІННОВАЦІЇ ТА БЕЗПЕКА НА СТОРІНКАХ ЕНЦИКЛОПЕДІЇ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА." Science and Innovation 18, no. 1 (February 14, 2022): 124–33. http://dx.doi.org/10.15407/scine18.01.124.
Full textAbstract:
Вступ. Пріоритетними напрямами розвитку науки є фундаментальні наукові дослідження з найбільш важливих проблем соціуму й природи, що забезпечує конкурентоспроможність України у світі та сталий розвиток суспільства й держави.Проблематика. Попри чисельні загрози територіальної цілісності, економічної, екологічної безпеки держави, глобальних проблем, пов’язаних зі зміною клімату, воєнними конфліктами, поширенням COVID-19 тощо, вітчизняна наука на достойному рівні відповідає на зазначені виклики. Серед здобутків української науки можна назвати Енциклопедію міжнародного права, яка є єдиним на пострадянському просторі виданням такого рівня й обсягу та другою в світі після енциклопедії Макса Планка (Max Planck Encyclopedia of Public International Law).Мета. Проаналізувати висвітлення таких категорій як сталий розвиток, екологія, інновації та безпека на сторінках Енциклопедії міжнародного права.Матеріали й методи. Застосовано формально-юридичний метод аналізу текстів нормативно-правових актів, а також статистичні методи структурування та порівняльного аналізу актів законодавства. Також використано загальнонаукові методи пізнання — системний і структурний підходи, аналіз і синтез, індукцію й дедукцію.Результати. Екстенсивне економічне зростання призводить до погіршення екологічної ситуації та виснаження ресурсів, що, в свою чергу, вимагає все більш інтенсивних — (технологічних) методів видобутку, які є ще небезпечнішими для довкілля, або екстенсивних підходів — охоплення нових територій, витіснення конкурентів. Така ситуація на разі становить загрозу національній територіальній, екологічній та економічній безпеці.Висновки. Дослідження таких понять як сталий розвиток, екологія, інновації та безпека на сторінках Енциклопедії міжнародного права виявило міжнародну тенденцію сприймати їх не як окремі категорії, а у взаємозв’язку та взаємозалежності.
36
Klochek, Hryhorii D., and Oleksandr F. Baraniuk. "СЛОВО І СЛАЙД У ЛЕКЦІЇ: ПРОБЛЕМА СИНЕРГЕТИЧНОГО ЕФЕКТУ." Information Technologies and Learning Tools 72, no. 4 (September 21, 2019): 26–40. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v72i4.2480.
Full textAbstract:
У статті розглядається проблема синергетичного ефекту, що породжується завдяки успішній взаємодії на лекційних заняттях риторичного вміння лектора з доцільно застосованими мультимедійними проекційними засобами навчання. У зв’язку з тим, що візуальні засоби навчання набувають усе більшого поширення, проблема такої взаємодії слова і слайду, яка б сприяла навчальній ефективності лекції, набуває не лише гострої актуальності, а й перетворюються у важливу проблему дидактики вищої школи. Традиційна лекція перестає бути головним джерелом і способом трансляції знань в умовах сучасного інформаційного суспільства. Зростає обсяг і роль самостійної роботи студента, здатного ефективно використовувати потужні інформаційні потоки. Лекція, як форма навчання, набуває іншої функціональності, потребуючи нових способів подачі навчального матеріалу. Лектору слід ретельно відбирати теми для лекцій, зосереджуючись на найбільш сутнісних моментах навчальної дисципліни, пошуку адекватних і ефективних способів подачі матеріалу. Сучасна лекція може формувати потрібні концепції як засобами слова, так і візуальними засобами (слайдами), між ними виникає певна конкуренція – змагання за увагу слухача. Таким чином постає проблема мультитаскінгу, коли увага слухача розпорошується, деконцентрується. Важливою стає узгоджена режисура слова і слайду в лекції для досягнення синергетичного ефекту. В статті розглядаються методичні принципи, дотримання яких забезпечує взаємоузгоджену взаємодію лекторського слова й візуального компоненту. Серед головних методичних принципів – визначення сутнісних для навчальної дисципліни змістових тем і проблем, які висвітлюються в лекції, дотримування «принципу ощадності в освіті» (Ортега-і-Гассет), змістовність та естетична якість слайдів, застосування сторітелінгових прийомів, уникнення мультитаскингу як основної найбільш поширеної загрози, що знижує навчальну ефективність лекції.
37
Таможанський, Олексій. "ПРАВОВІ АСПЕКТИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ГНУЧКОГО РЕЖИМУ РОБОЧОГО ЧАСУ." KELM (Knowledge, Education, Law, Management) 2, no. 8 (July 13, 2021): 215–18. http://dx.doi.org/10.51647/kelm.2020.8.2.34.
Full textAbstract:
Статтю присвячено аналізу запровадження гнучкого режиму робочого часу з моменту його виник- нення й до сьогодення. Гнучкість правового регулювання трудових відносин означає укладення трудових догово- рів в умовах неповного робочого часу з гнучким режимом роботи, з надомними та дистанційними працівниками та ін. Зроблено висновок, що наразі застосування режиму гнучкого робочого часу має сприяти найбільш ефек- тивній організації виробництва і праці, підвищенню дисципліни і забезпечувати найкраще поєднання економіч- них, соціальних та особистих інтересів працівників з інтересами виробництва. Із працівниками, які працюють за гнучким режимом роботи, не обов’язково укладати письмові трудові договори, позаяк ст. 60 КЗпП України встановлює, що на час загрози поширення епідемії, пандемії та/або на час загрози військового, техногенного, природного чи іншого характеру умову про дистанційну/надомну роботу та гнучкий режим робочого часу можна встановити наказом/розпорядженням роботодавця без письмової форми трудового договору про дистанційну/ надомну роботу.
38
Grizishen, D. "The current state of economic crime in Ukraine as a factor of threat to national security." BULLETIN OF KHARKIV NATION AGRARIAN UNIVERSITY NAMED AFTER V.V.DOKUCHAYEVA. SERIES "ECONOMIC SCIENCES", no. 3 (2020): 238–50. http://dx.doi.org/10.31359/2312-3427-2020-3-238.
Full text
39
Пантєлєєва, Наталія, and Жанна Бондар. "АЛЬТЕРНАТИВНІ ВАЛЮТИ ЯК ДРАЙВЕР ГРОШОВОГО ПЛЮРАЛІЗМУ." Фінансовий простір, no. 1(41) (June 1, 2021): 102–10. http://dx.doi.org/10.18371/fp.1(41).2021.102111.
Full textAbstract:
В статті обгрунтовано значення альтернативних валют у формуванні грошового плюралізму, наявність сильної кореляції між їх виникненням і розвитком та економічними кризами, науково-технічним прогресом і глобальними трендами. Доведено зміну парадигми сприйняття альтернативних валют – від прямого протистояння та конкуренції до співіснування у доповненні до традиційної грошової системи. Розкрито сутність альтернативних валют, їх функції та топологію, виявлено характеристичні особливості окремих їх видів, зокрема, валют, що засновані на часу, енерговалют, цифрових валют, валют громад, на основі компаративного аналізу, визначено їх сильні і слабкі сторони, а також можливості і загрози для їх прийняття і поширення.
40
Shyra, Taras. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОРПОРАТИВНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВ." Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 2, no. 18 (June 3, 2019): 51–56. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2019-02-51-56.
Full textAbstract:
Історія виникнення та розвитку корпорацій має давні історичні корені, але в Україні зроблені лише перші кроки, які покликані сприяти поширенню цієї найбільш ефективної форми організації бізнесу. Використання переваг корпорації в конкурентній боротьбі можливе за умови забезпечення на належному рівні її корпоративної безпеки. Сьогодні існує лише кілька визначень терміну «корпоративна безпека», а теоретико-методологічні підходи, методичні основи та практичні рекомендації перебувають на стадії формування. Обґрунтовано власне визначення корпоративної безпеки як діяльності спрямованої на досягненні взаємоузгоджених корпоративних інтересів шляхом ефективного використання наявних ресурсів та захисту від негативної дії загроз, що уможливлює формування безпечних умов для стійкого розвитку підприємства. Визначено та обґрунтовано концептуальні засади забезпечення корпоративної безпеки на українських підприємствах.
41
Яструбецька, Л. С. "КОМПЛЕКСНА МЕТОДИКА ОЦІНКИ РІВНЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ СУБ'ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ ЗА УМОВ ГІБРИДНИХ ЗАГРОЗ." Підприємництво та інновації, no. 17 (April 30, 2021): 75–82. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/17.15.
Full textAbstract:
В умовах пандемії COVID-19 суттєвих змін зазнали як світова економічна система, так і фінансова система кожної держави та ділової одиниці зокрема. Карантинні заходи сприяли ще більш стрімкому впровадженню інформаційних технологій у фінансові процеси, зумовивши виникнення оновленого формату функціонування суб'єктів підприємництва з одночасним поширенням і нових гібридних загроз їх фінансовій безпеці. У цьому контексті у статті обґрунтовано необхідність ефективного управління фінансовою безпекою суб'єктів підприємництва, ключовим етапом якого є оцінка рівня фінансової безпеки. Здійснено порівняльний аналіз різних наукових підходів до такої оцінки та запропоновано авторське бачення даного управлінського процесу. Зокрема, акцентовано на необхідності зважання під час оцінки фінансової безпеки не лише фінансові показники підприємства, а й на якісні параметри кожного зі складників фінансової безпеки. Окрім того, акцентовано на важливості врахування під час оцінки фінансової безпеки суб'єктів господарювання принципів системності, інтегрованості, доступності, конструктивності та стратегічного бачення. Формалізовано сукупність етапів та заходів оцінки фінансової безпеки підприємств у вигляді організаційної моделі, яка дасть змогу підвищити ефективність управління фінансовою безпекою ділових одиниць та зменшити трудові та часові затрати на його реалізацію.
42
Харченко, Н. В. "Контекст громадського здоров’я." Україна. Здоров’я нації 1, no. 1 (January 27, 2022): 7–21. http://dx.doi.org/10.24144/2077-6594.1.1.2022.254630.
Full textAbstract:
Мета дослідження. Громадське здоров'я повинно перебувати в стані постійного руху, оскільки як загрози, так і потенційні реакції на ці загрози змінюються. Матеріали та методи. Використовувався теоретичний науковий метод. Об’єктом дослідження є контекст громадського здоров’я: епідеміологічній, інформаційній, професійній, концептуальній, політичній, розподільній. Результати. В статті висвітлюються тенденції розвитку громадського здоров’я в шести сферах: епідеміологічній, інформаційній, професійній, концептуальній, політичній, розподільній. Епідеміологічний перехід описаний класичною, прискореною і запізненою моделями. Доведено, що будь-яке послаблення можливостей громадського здоров’я може призвести до поширення інфекційних захворювань. Громадське здоров’я може отримати користь від значного збільшення доступності інформації про те, як люди живуть своїм повсякденним життям. Проте та сама інформація може також використовуватися на шкоду здоров'ю населення. Сучасний підхід до громадського здоров’я вимагає людей, що мають широкий спектр навичок у багатьох різних дисциплінах. Охорона здоров'я традиційно турбується про безпосередні причини хвороб. Громадське здоров’я з його вірою в колективні дії суспільства є принципово політичним. Висновки. В Україні стан громадського здоров'я населення залишається незадовільним, що потребує нагального вирішення актуальних проблем галузі, удосконалення організації і поліпшення її діяльності. Ключові слова: громадське здоров’я, епідеміологічній, інформаційній, професійній, концептуальній, політичній, розподільній.
43
Чуприна, Юлія Віталіївна. "КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ФЕНОМЕНІВ «ВІЙНИ» ТА «МИРУ»: ЕТИКО-КУЛЬТУРНИЙ ВИМІР." Питання культурології, no. 38 (October 29, 2021): 216–25. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1311.38.2021.245954.
Full textAbstract:
Явища війни та миру мають особливе значення у глобалізованому світі, де межа переходу цих феноменів почасти ілюзорна і набуває все більших гібридних форм. Особливо гостро постає невирішеність мікроконфліктів, що часто призводить до збройного протистояння. Тому актуальності набувають вивчення та розуміння культурної обумовленості військової природи, завдяки чому можна запобігти таким загрозам. Мета статті полягає у дослідженні явищ війни та миру в межах етико-культурних практик. Методологія дослідження визначається комплексним використанням інструментарію культурології як науки щодо специфіки феноменів війни та миру. Основу дослідження становлять аналітико-описовий, порівняльно-історичний, компаративістський методи, а також методи класифікацій та екстраполяції для вивчення еволюції понять війни та миру, проєктування та теоретичного осмислення основних концепцій, що дозволяють простежити важливість переходу від «культури війни» до «культури миру». Наукова новизна — здійснено аналіз не лише феноменів війни та миру, а й простежено парадигмальні відмінності в концептуалізації відповідних понять. Особлива увага була приділена культивуванню мирних практик, що виступають як дійові засоби протидії поширення мілітаризованого світогляду. Висновки. Визначено, що в сучасному світі надзвичайно важливими є культивування та збереження знань про мир і впровадження необхідних заходів для стабілізації світопорядку. Розуміння сенсу війни та миру як факту культури дозволяє вибудувати теоретико-методологічне і практичне підґрунтя вирішення проблем діалогу культур, дихотомії «війна-культура» та «культура-мир», дослідити взаємозумовленість і взаємоузгодженість із психологічними, соціологічними, політичними та філософськими чинниками, а також особливу увагу сфокусувати на комплексі мирних практик, що покликаний змінити парадигму «культури війни». Доведено, що побудова стабільного світопорядку міститься не лише у зовнішньо обумовлених факторах, а насамперед у власній життєвій позиції та незаангажованості. Рівень критичного мислення має повернути гуманістичний світогляд та привернути увагу до загрози військових протистоянь.
44
Федоренко, В. Л. "«Інформаційна видавнича революція» І. Ґутенберґа та утвердження авторського права й суміжних прав і механізмів їх захисту в Європі." Науково-теоретичний журнал «Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка» 4, no. 88 (December 26, 2019): 288–300. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.88.288-300.
Full textAbstract:
Публікація присвячена питанням утвердження авторського права в Західній цивілізації за результатами «інформаційної видавничої революції», якою за своєю сутністю та змістом стало винайдення І. Ґутенберґом у XV ст. друкарського станка з набором шрифтів, використання якого сприяло друкуванню книг та поширенню інформації літературного, художнього та наукового змісту. Проте ця інформаційно- видавнича революція породила й проблему захисту авторського права від неправомірного копіювання та розмноження творів. Ідеться про таку загрозу авторському праву як неправомірне запозичення, або ж плагіат, чи «контрафакт», як це явище називалось іще в XIX ст.
45
Омельченко, Г. О., М. О. Петренко, and Н. О. Авраменко. "МОНІТОРИНГ ПОШИРЕННЯ АФРИКАНСЬКОЇ ЧУМИ СВИНЕЙ В УКРАЇНІ ТА ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 2 (June 28, 2019): 183–90. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.02.24.
Full textAbstract:
Останніми роками АЧС поставила під загрозу український сектор свинарства. Поширення AЧС вУкраїні вже призвело до серйозних соціально-економічних наслідків. Хоча й було досягнуто певнихрезультатів у знищенні цієї хвороби, втім її негативний вплив на внутрішній ринок м'яса триває.2014 року в північно-східній частині країни на території трьох областей (Луганська обл., Чернігів-ська обл., Сумська обл.) виявлено 16 випадків захворювання. Загалом 2015 року зареєстровано 40 ви-падків захворювань, а 2016 р. їхня кількість збільшилася майже у 2,3 раза і досягла максимуму (91випадок). 2016 року захворювання поширювалося ще більшими темпами і упродовж року підтвер-джено 91 спалах АЧС (84 серед домашніх і 7 серед диких свиней) в 16 областях України. 2017 рокупідтверджено 163 випадки (119 серед домашніх, 38 серед диких і 6 інфікованих об’єктів) на терито-рії 23 областей України. З 1 січня по 22 лютого 2018 р. уже офіційно зареєстровано 37 випадків цьо-го захворювання, зокрема в січні 2018 р. – 18 спалахів. У Полтавській області 2015 року було зареєс-тровано 5 неблагополучних пунктів з африканською чумою свиней: Пирятинський, Гребінківський,Кременчуцький та Глобинський райони. У всіх випадках причиною занесення збудника є безвідповіда-льне ставлення громадян до вимог чинного ветеринарного законодавства. 2016 року в Полтавськійобласті було зареєстровано 10 неблагополучних пунктів африканською чумою свиней (Хорольський,Великобагачанський, Глобинський, Лубенський, Лохвицький, Гадяцький, Кобеляцький, Гребінківськийрайони та м. Гадяч); з них 4 випадки серед диких кабанів та 6 − домашніх свиней. 2017 року в Пол-тавській області було зареєстровано 21 неблагополучний пункт з африканської чуми свиней, зокремасеред домашніх свиней: у населення − 16, у господарствах різних форм власності − 3 та в дикій фауні− 2, де захворіли і загинули домашні свині в кількості 193 голови та знайдено 2 трупи диких кабанів(Великобагачанський, Шишацький, Котелевський Карлівський, Чутівський, Лубенський, Глобинський,Пирятинський, Гадяцький, Кобеляцький, Семенівський, Оржицький райони та м. Лубни). 2018 року вПолтавській області було зареєстровано 8 неблагополучних пунктів африканською чумою свиней(Чутівський, Кременчуцький, Полтавський, Диканський, Миргородський, Котелевський, Лубенськийта Кобеляцький райони). Реальний рівень розповсюдженості АЧС в Україні залишається невизначе-ним через обмежені можливості державних ветеринарних служб швидко виявляти та підтверджу-вати діагноз захворювання. За прогнозами експертів, якщо не здійснювати своєчасний та дієвий ко-нтроль за хворобою, негативний вплив від її поширення, ймовірно, буде збільшуватися і зумовитьнові ризики для фермерів і переробників свинини.
46
Зеліско, Л. І. "Теодіцея культури бароко як протистояння загрозі поширення імморалізму (курс української духовної культури у світовому контексті для студентів магістратури)." Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв, no. 4 (2010): 61–65.
Find full text
47
Худецький, І., Ю. Антонова-Рафі, Ю. Даниленко, and Н. Худецька. "БІОЛОГІЧНІ ПАТОГЕННІ АГЕНТИ ГЕННО-ІНЖЕНЕРНОГО ПОХОДЖЕННЯ ТА БІНАРНА БІОЛОГІЧНА ЗБРОЯ." Біомедична інженерія і технологія, no. 6 (December 21, 2021): 152–60. http://dx.doi.org/10.20535/2617-8974.2021.6.248309.
Full textAbstract:
Історія людства як біологічного виду та історія людини розумної в значній мірі пов’язана з патогенними біологічними агентами, які з доісторичних часів були причиною пандемій чи використовувались як зброя. Розвиток і удосконалення будь якої зброї тісно пов’язаний з розробкою нових технологій. Лікування пацієнтів з інфекційними захворюваннями, захист людей під час пандемій також тісно пов’язані з новими технологіями. Двадцять перше століття характерне бурхливим розвитком біотехнологій та генної інженерії, які можуть мати вирішальне значення у лікуванні багатьох хвороб та надати небезпечний поштовх розвитку нових видів біологічної зброї. Пандемія COVID-19 продемонструвала величезний вплив, який може мати на суспільство один біологічний патогенний агент, щодо природного походження якого експерти не дали остаточної однозначної відповіді. Небезпека розробки нових видів біологічної зброї та застосування її для війни, диверсій, терору, шантажу, отримання надприбутків чи в кримінальних злочинах зростає з розвитком біотехнологій. Знання про можливі шляхи розвитку біологічної зброї дозволяє вибудовувати систему біобезпеки та біозахисту в кожній країні зокрема та на планеті в цілому. Постіндустріальна епоха створює загрозу нових вірусів або хвороб, поява яких може бути спровокована сільськогосподарським чи промисловим освоєнням нових територій. А глобальні системи комунікації сприяють майже миттєвому поширенню небезпечних інфекцій. Останні досягнення в галузі біохімії, генетики та молекулярної біології зробили можливим створення живих організмів. Хоча ці розробки пропонують ефективні засоби для лікування хвороб, збільшення виробництва їжі та покращення якості життя багатьох людей, вони також можуть використовуватися державними та недержавними структурами для розробки нових видів біологічної зброї. Доступність фундаментальної біологічної науки, інформації про генну інженерію та біотехнології, модульний принцип досліджень, бази готових рішень, доступність матеріалів знижують рівень навичок, необхідний для проведення неконтрольованих досліджень біологічних патогенних агентів чи розробки біологічної зброї. В роботі проаналізовані загрози, пов’язані з можливістю застосування генної інженерії та сучасних біоінженерних технологій для розробки генетично модифікованих біологічних патогенних агентів, бінарної та інших нових видів біологічної зброї.
Ключові слова: біологічні патогенні агенти, емерджентні та ре-емерджентні інфекції, біологічна зброя, бінарна біологічна зброя, біобезпека, біозахист
48
Ляшенко, Лариса, and Катерина Паламарчук. "НАДВИСОКІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ДЖЕРЕЛО ФАКТІВ ПРО ПРАУКРАЇНСЬКИЙ ВНЕСОК В ІНДОЄВРОПЕЙСКУ ІСТОРІЮ." ГРААЛЬ НАУКИ, no. 4 (May 18, 2021): 591–604. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.07.05.2021.112.
Full textAbstract:
Здійснено аналіз впливу на прогрес в гуманітарних науках (історії, філології, педагогіці та ін.) надвисоких технологій, що з’явилися на зламі сторіч. Серед нанотехнологій зростає кількість екологічно ідеальних виробничих технологій (ноотехнологій — nootechnologies), які невдовзі ліквідують загрози пандемій і колапсів. Автори вивчають роль надвисоких технологій в археометрії, палеогенеці й інших складових частинах нооісторії (це знання про минуле на основі фактів). Нооісторія є засобом боротьби з потоком вигадок і брехні, що лине на Україну. Ми вивчили прояви українофобії в ЄС і довели, що негативні явища у давні часи пов’язані з пращурами західноєвропейців, а не з праукраїнцями. Вказано, що кожний точний ізотопний чи інший вимір іде на користь України, на поширення правди про видатну участь наших пращурів у появі спільного лексикону індоєвропейської мовної сім’ї та всієї індоєвропейської культури. Гуманітарна освіта в Україні повинна вдосконалюватися на основі досягнень нооісторії.
49
Лисюк, Т. В., О. С. Терещук, and О. А. Демчук. "ЕКСКУРСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ У ВОЛИНСЬКІЙ ОБЛАСТІ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ." Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, no. 7 (June 29, 2021): 73–80. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2021.7.9.
Full textAbstract:
У статті наведено шляхи розв’язання основних проблем на ринку індустрії туризму. Розглянуто кризові явища в екскурсійній діяльності, спричинені COVID-19, у Волинській області. Зважаючи на третинний сектор економіки, туризм становить основну частину соціально-економічного розвитку. Але у зв’язку з поширенням коронавірусу туристична індустрія є одним із тих секторів економіки, що постраждав найбільше, зокрема через обмеження на пересування туристів, карантин, заборону авіаперевезень тощо. З’ясовано, що сьогодні спостерігається значне відставання у темпах відновлення туристичного сектору, що ставить під серйозну загрозу економіку Волинської області. Разом із тим КП «Центр туристичної інформації та послуг» надав пропозиції щодо виходу з кризи, утілення яких сприятиме розвитку екскурсійної діяльності, а також урегулюванню наслідків пандемії, які впливають на економіку туристичної галузі Волинської області.
50
Єфименко, Тетяна, Алла Соколовська, and Лариса Райнова. "РЕФОРМИ СОЦІАЛЬНИХ ВНЕСКІВ В ОКРЕМИХ КРАЇНАХ ЄС ТА УКРАЇНІ: ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ТА НАСЛІДКИ." Science and Innovation 17, no. 6 (December 18, 2021): 24–40. http://dx.doi.org/10.15407/scine17.06.024.
Full textAbstract:
Вступ. Необхідність покращення ситуації на ринках праці та активізації підприємницької діяльності спонукає до зниження в більшості країн ЄС податкового навантаження на працю шляхом перегляду ставок соціальних внесків. В Україні основною метою відповідної реформи 2016 р. було зменшення масштабів неофіційної зайнятості й доходів.Проблематика. В окремих країнах ЄС та Україні набувають поширення неоліберальні стратегії реформування со ціальних внесків, а також трансформації систем соціального забезпечення, наслідком реалізації яких може бути по гіршення якості економічного зростання та збільшення нерівності й бідності.Мета. Обґрунтувати можливі соціальні та економічні ризики впровадження радикальних пропозицій щодо реформування єдиного соціального внеску (ЄСВ) в Україні й визначити доцільність їх реалізації.Матеріали й методи. Використано методологію Єврокомісії для розрахунку імпліцитної ставки податків на працю в Україні, методи компаративного аналізу реформування соціальних внесків в Україні та країнах ЄС; теоретичного узагальнення причин поширення неоліберальних стратегій; фактологічного і статистичного аналізу.Результати. Визначено особливості та спільні риси реформування соціальних внесків в Україні й постсоціалістичних країнах ЄС з найбільшими масштабами їх зниження. Доведено, що критичне сприйняття реформи ЄСВ 2016 р. в Україні значною мірою пов’язане зі встановленням внеску виключно для роботодавців. Обґрунтовано фіскаль ні,економічні та соціальні аспекти процесів реформування і можливі ризики реалізації в Україні пропозицій щодо скасування ЄСВ.Висновки. Найочевиднішими наслідками скасування ЄСВ в Україні можуть бути зниження рівня добробуту працюючих і пенсіонерів, зростання нерівності та бідності. Не виключені певні суперечності й в очікуваних результатах. Хоча в короткостроковому прогнозі ймовірним є підвищення темпів економічного зростання, в довгостроковій перспективі значною є загроза зниження його якості.