Journal articles on the topic 'Постійне проживання'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Постійне проживання.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 28 journal articles for your research on the topic 'Постійне проживання.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Кадзі, Ітару. "Іноземці в Японії у світлі статистики: в"їзд, тимчасове й постійне проживання, натуралізація." Народна творчість та етнографія, no. 1 (2009): 27–39.
Find full text
2
Факас, І. Б. "Правове регулювання пенсійного забезпечення громадян України, які виїджають на постійне проживання за кордон." Наше право, no. 3, ч.2 (2012): 71–75.
Find full text
3
Gots, A. A. "Прояви дискримінації на ринку праці України: соціологічний аналіз." Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, no. 11 (November 14, 2017): 70–75. http://dx.doi.org/10.15421/1717149.
Full textAbstract:
У статті розглянуто прояви дискримінації за різними категоріями населення на ринку праці України, що обмежують можливості осіб влаштуватися на роботу відповідно до їх кваліфікації та досвіду. Під дискримінацією розуміємо обмеження або позбавлення прав певної категорії громадян за будь-якою ознакою. Встановлено, що на ринку праці є як пряма, так і опосередкована дискримінація, остання більш розповсюджена. Розкрито ознаки, за якими найчастіше відбувається дискримінація на ринку праці, а саме: за віком, статтю, зовнішністю, станом здоров’я. На основі аналізу даних соціологічних досліджень виявлено категорії осіб в Україні, які відчувають на собі дискримінаційні прояви. Це внутрішньо переміщені особи. Внутрішньо переміщені особи – це громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Зазначено, що ці прояви не набули загального поширення на всіх внутрішньо переміщених осіб.
4
Тищенко, О. В. "Проблеми правового регулювання виплати пенсій за віком громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон." Бюлетень Міністерства юстиції України, no. 5 (139) (2013): 66–72.
Find full text
5
Malykha, I. M. "До проблеми сутності поняття «внутрішньо переміщені особи»: державна політика та регіональна практика." Grani 18, no. 8 (June 13, 2015): 6–11. http://dx.doi.org/10.15421/1715147.
Full textAbstract:
Автором обґрунтовано актуальність дослідження поняття «внутрішньо переміщена особа» в умовах сучасних реалій українського суспільства. У статті пояснена необхідність визначення статусу так званих вимушених мігрантів – категорії населення, нової для історії незалежної України. Наголошується на необхідності створення власної нормативноправової бази, яка б відповідала міжнародним стандартам і врегульовувала б механізми надання допомоги внутрішньо переміщеним особам. Розглянуто проблеми вищезазначеної категорії населення та способи їх вирішення у Волинській області. За умов ведення війни на території країни, кризового стану економіки Україна постала перед рядом викликів та загроз, які необхідно вирішувати оперативно та злагоджено. Внутрішньо переміщені особи – категорія населення, яка вперше з’явилась за час існування незалежної України. Стаття пояснює необхідність визначення законного статусу даної категорії населення та регламентування реалізації її прав та свобод. Внутрішньо переміщені особи (ВПО) – особи, що були змушені покинути своє постійне місце проживання, але не залишили територію (визначену кордонами) держави. Автором обумовлена актуальність дослідження статусу вимушених мігрантів на території України та на регіональному рівні, зокрема, у зв’язку із постійним збільшенням чисельності ВПО через анексію Криму та військові дії на Сході. Прийняття Закону України «Про захист прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» стало позитивним зрушенням, проте вимагає подальшої роботи із виконання задекларованих норм.
6
Легеза, Є. О. "Щодо розуміння основних термінів Закону України «Про запобігання корупції»." Bulletin of Alfred Nobel University Series "Law" 1, no. 1 (2020): 103–9. http://dx.doi.org/10.32342/2709-6408-2020-1-1-14.
Full textAbstract:
Висвітлено розуміння основних термінів Закону України «Про запобігання корупції». Дано тлу- мачення таким правовим категоріям, як «пряме підпорядкування», «безпосереднє підпорядкуван- ня», «відносно постійне підпорядкування», «непряма правова залежність», «спільне проживання». Визначення змісту поняття «пряме підпорядкування» має значення для правильного застосування ст. 27 Закону щодо обмеження спільної роботи близьких осіб. Це поняття слід відрізняти від суміж- них понять. У деяких законах визначено правила: начальником (керівником) є особа, яка має всю по- вноту розпорядчої влади стосовно підлеглих, повноваження втручатися в законну діяльність підле- глих, одноособово приймати рішення, віддавати (видавати) накази та розпорядження, забезпечу- вати їх виконання та скасовувати їх, застосовувати заохочення і накладати дисциплінарні стягнення або порушувати клопотання про це перед старшим прямим начальником (керівником), усувати під- леглого від виконання службових обов’язків у разі вчинення грубого порушення ним службової дис- ципліни, контролювати стан службової дисципліни серед підлеглих та вживати заходів із запобіган- ня вчиненню дисциплінарних правопорушень.
7
МИХАЙЛІВ, МАРІЯ. "Колізійне регулювання спадкових відносин у міжнародному приватному праві України." Право України, no. 2020/06 (2020): 127. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-06-127.
Full textAbstract:
Євроінтеграційні процеси та модернізація європейського законодавства призвели до потреби перегляду й удосконалення законодавства України у сфері міжнародних приватноправових відносин. Це, зокрема, стосується і колізійного регулювання міжнародних спадкових відносин. Існування колізій у спадкових відносинах з іноземним елементом зумовлене різними підходами як у міжнародних договорах, так і в національному законодавстві держав до регулювання таких відносин за допомогою матеріальних та колізійних норм. Сучасний стан колізійного регулювання спадкових відносин в Україні вказує на потребу перегляду підходів та удосконалення існуючих колізійних конструкцій, а також на напрацювання понят тєвого інструментарію, що, зі свого боку, допоможе вирішити проблеми, які виникають у судовій та нотаріальній практиках із питань спадкування у міжнародному приватному праві. Метою статті є аналіз колізійних норм у сфері спадкових відносин у міжнародному приватному праві, вивчення способів та засобів колізійного регулювання міжнародних спадкових відносин, а також викладення власного бачення з удосконалення механізмів їх колізійного регулювання, вироблення теоретичних дефініцій і пропозицій у досліджуваній сфері. Встановлено, що Закон України “Про міжнародне приватне право” (Закон про МПрП) не проводить чіткої диференціації колізійних норм, виходячи із видів спадкування та предмета спадкових відносин, що ускладнює можливість належного регулювання цих відносин. Закріплюючи універсальну колізійну прив’язку останнього місця проживання спадкодавця до відносин спадкування, Закон про МПрП не передбачає дефініції поняття “останнє місце проживання”. Визначення поняття відсутнє і в законодавстві України. Це дає змогу трактувати його по-різному як у доктрині, так і на практиці. Як наслідок, запропоновано до відносин спадкування застосовувати колізійну прив’язку “останнього постійного місця проживання”. З’ясовано, що Закон про МПрП із питань колізійного регулювання здатності особи на складання і скасування заповіту, а також форми заповіту й акта його скасування закріплює колізійну прив’язку права держави, у якій спадкодавець мав постійне місце проживання у момент складення акта або в момент смерті. Проте, якщо спадкодавець тимчасово проживав на території іноземної держави в момент складення акта або в момент смерті, законодавство якої встановлює інші вимоги щодо здатності складати заповіт, чи в цьому випадку це не буде мати правовим наслідком недійсність форми заповіту. Вважаємо, що таку ситуацію можна вирішити через закріплення колізійної прив’язки права держави місця складення заповіту, проте питання, пов’язані з прийняттям спадщини, повинні регулюватися правом держави, на території якої розміщене спадкове майно, якщо спадкодавцем не визначено інше право у самому заповіті. У сфері міжнародного спадкування залишається чимало питань, які є нез’ясованими та недостатньо врегульованими, зокрема, це стосується колізійного регулювання спадкування окремих видів прав спадкодавця, визначення меж автономії волі спадкодавця у сфері спадкування тощо. Тому удосконалення колізійного регулювання міжнародних спадкових відносин допоможе вирішити чимало проблем, які існують у судовій та нотаріальній практиці.
8
Пузирний, В. Ф. "ПОНЯТТЯ СЛУЖБОВОГО ВІДРЯДЖЕННЯ ТА ЙОГО ОЗНАКИ." Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 26 (July 22, 2020): 90–95. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v26i0.665.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню поняття службового відрядження та його ознак. Проаналізовано визначення поняття «службове відрядження» в юридичній літературі та чинному законодавстві України. Зазначено, що службові відрядження знаходять широке й постійне застосування на численних підприємствах, в установах і в організаціях, оскільки мають велике значення для успішного розв'язання багатьох питань господарсько-фінансової діяльності та забезпечення ефективної конкуренції в сучасних умовах ринкової економіки. Розкрито основні положення Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, а також інших підзаконних нормативно-правових актів, які розкривають поняття та сутність службового відрядження. У статті зауважено, що службове відрядження належить до трудових обов'язків працівників, і відмова від нього без поважних причин вважається порушенням трудової дисципліни. Здійснено аналіз трудового законодавства зарубіжних країн, зокрема Росії, Білорусі, Молдови? та наголошено, що всі вони поняття службового відрядження закріпили в кодифікованих нормативно-правових актах. Зроблено висновок, що під поняттям службового відрядження треба розуміти поїздку працівника за наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи чи організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Таке визначення пропонується закріпити в Кодексі законів про працю України. Автором визначено такі ознаки службового відрядження: 1) виконання службового завдання поза місцем постійної роботи й постійного проживання, зокрема й за межами України; 2) виконання службового завдання працівником, який перебуває у трудових відносинах із роботодавцем; 3) наявність службового доручення для працівника, якого відряджають відповідно до його трудової функції; 4) встановлення чіткого терміну відрядження; 5) застосування для працівника гарантій і (або) компенсацій, пов'язаних із поїздкою. Пропонується на підприємствах, в установах і організаціях розробляти та затверджувати «Положення про відрядження», відповідно до якого будуть регулюватися ті чи інші аспекти службових відряджень з урахуванням специфіки діяльності конкретного підприємства, установи, організації.
9
Коваль, І. "Питання виплат пенсій громадянам України у разі виїзду за кордон на постійне місце проживання в світлі Конвенціі про захист прав людини і основоположних свобод." Право України, no. 9 (2007): 24–25.
Find full text
10
Михайлів, М. О. "МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ ЯК ДЖЕРЕЛО ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СПАДКУВАННЯ ЗА ЗАПОВІТОМ В МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ." Прикарпатський юридичний вісник, no. 5 (February 10, 2022): 49–55. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i5.930.
Full textAbstract:
Михайлів М. О. Міжнародні договори як джерело правового регулювання спадкування за заповітом в міжнародному приватному праві. – Стаття. У статті розглянуто питання правового регулювання відносин спадкування за заповітом з іноземним елементом за допомогою норм міжнародних договорів. Проведено аналіз різних видів міжнародних договорів з питань правового регулювання спадкування за заповітом з іноземним елементом, надано перелік таких договорів та проведено їх коротку характеристику. У статті звертається увага на те, що багатосторонніх міжнародних договорів у сфері міжнародного спадкування за заповітом є порівняно небагато, у зв’язку із чим більший успіх мала уніфікація колізійних норм щодо спадкування на регіональному рівні та у спосіб прийняття двосторонніх міжнародних договорів про правову допомогу. У статті звертається увага на те, що багатосторонні конвенції регулюють лише окремі питання спадкування, оскільки значні розбіжності, які існують у внутрішньодержавному регулюванні, становлять певні труднощі під час створення уніфікованих норм. У статті закцентовано увагу на різних підходах щодо колізійного регулювання питань спадкування за законом в двосторонніх міжнародних договорах про правову допомогу. Зокрема, міжнародні договори про правову допомогу, які містять колізійні норми щодо заповідальної здатності, надають перевагу не праву держави, у якій заповідач мав місце проживання, а праву держави, громадянином якої останній був на момент складення чи скасування заповіту. Провівши аналіз норм Регламенту ЄС № 650/2012 від 4 липня 2012 року, звертається увага на те, що за загальним правилом до регулювання спадкових правовідносин застосовується право держави, у якій спадкодавець мав постійне місце проживання на момент смерті. Проте заповідач має право обрати право держави, громадянином якої він був на момент такого вибору чи на момент смерті. За цим правом визначається, зокрема, здатність особи на складення заповіту. Як підсумок запропоновано класифікацію міжнародних договорів у сфері спадкування за заповітом за такими критеріями, як кількісний склад, види норм, які містяться в таких міжнародних договорах, та сфера їх дії.
11
Kazarian, H. H., and R. V. Gryshova. "Державне регулювання у напрямку соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 5 (October 10, 2019): 105–16. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.05.11.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню питань державного регулювання у напрямку соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю. З’ясовано, що нині існує нагальна необхідність у розробці сучасної стратегії та в цілому моделі соціально-економічної політики щодо осіб з інвалідністю.
Метою статті є дослідження та узагальнення проблем державного регулювання у напрямку соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю в сучасних умовах та забезпечення їх вирішення шляхом виконання cтрaтeгiї соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю в Україні.
Наукова новизна. Запропоновано cтрaтeгiю соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю в Україні, що мaє cтaти бaзовим докумeнтом cтрaтeгiчного плaнувaння у нaпрямку розвитку cиcтeми соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю i визнaчaє комплeкc взaємопов’язaних прiоритeтiв, цiлeй, зaвдaнь тa зaходiв. Бaзовою мeтою cтрaтeгiї є визнaчeння модeлi дiй i зacобiв cиcтeми соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю тa розробкa оcновних нaпрямiв, форм, мeтодiв i зacобiв доcягнeння cтрaтeгiчних цiлeй. Виділено нові основні аспекти механізмів формування стратегії соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю: соціально-економічні; політико-правові; організаційно-управлінські; науково-методологічні; морально-етичні; інформаційні.
Висновки. При формуванні стратегії соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю доцільно брати за основу їх сукупний попит на робочі місця.
Виходячи з важливості та актуальності наукових досліджень, необхідно організувати постійне науково-методичне забезпечення і супроводження усіх політичних, економічних програм, планів, заходів, що зачіпають інтереси інвалідів, як на національному, так і на регіональних, місцевих рівнях.
Існує потреба у науково-експериментальному вивченні проблем організації комплексної системи допомоги інвалідам, їх професійної, трудової, соціальної реабілітації з урахуванням місцевих особливостей і можливостей, змін економіко-політичної ситуації. На особливу увагу заслуговують дослідження та наукове обґрунтування стратегії соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю, які проживають у сільській місцевості. Саме ця категорія інвалідів нині найбільш обділена через зубожіння, неможливість знайти роботу та отримати професійні знання за місцем проживання.
12
Дичковський, Степан. "ДИСКУРСИ ТУРИСТИЧНОЇ МОБІЛЬНОСТІ В КОНТЕКСТІ СОЦІОКУЛЬТУРНИХ ПРОЦЕСІВ." УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ) 34, no. 34 (December 23, 2020): 251–60. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.v34i34.351.
Full textAbstract:
Розгядаються питання феномену цифрового номадизму (цифрового кочівництва, digital nomad) або існування групи людей, яка веде «мобільний спосіб життя», постійно змінюючи місця проживання, а також використовуючи цифрові телекомунікаційні технології для виконання своїх професійних обов’язків і вирішення інших питань стає в сучасному світі все більш популярним і привертає увагу не лише практиків, а й теоретиків. Цифрове кочівництво – наслідок і причина активних змін матеріальної і духовної культури людства, формування в ній нових типів ідентичності (систем духовно-моральних орієнтацій, стратегій розуміння себе і світу, моделей спілкування).
13
Verbovska, L. S. "ЛІДЕРИ ОТГ - АГЕНТИ РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІЙ В УМОВАХ ЗМІН." Actual problems of regional economy development 1, no. 14 (February 28, 2020): 208–13. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.14.208-213.
Full textAbstract:
В статті розкриваються важливі аспекти якості регіонального лідера в об’єднаних територіальних громадах. До них віднесено: формування команди однодумців, вміння працювати в команді, долучати команду до процесу навчання, здійснювати постійний аналіз власного досвіду. За результатами дослідження встановлено, що розвиток громад залежить від лідерів ОТГ, які створять умови для комфортного і безпечного проживання в ОТГ. Розглянуто важливі навички членів команди, що впроваджують зміни.
14
Єгорова, В. С. "Зміни у виборчому праві." Прикарпатський юридичний вісник, no. 2(31) (September 2, 2020): 10–13. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(31).555.
Full textAbstract:
У статті проаналізовані зміни, які стосуються виборчого права України та набрали чинності 1 січня 2020 р. Аналіз суті правових інститутів і їх розуміння в різних правових системах є стартовою платформою для проведення заходів із вдосконалення вітчизняного законодавства, що постійно зазнає змін через нестабільність суспільних відносин.
Важливу роль у суспільстві відіграє виборче законодавство, адже саме вибори як одна з форм безпосередньої демократії шляхом формування вищих органів державної влади реалізує право народу на управління державою.
Виокремлюються проблеми та порушення рівності виборчого права під час реалізації активного та пасивного виборчого права. Наприклад, до них належать обмеження обсягу права голосу окремої категорії виборців на підставі їхнього місця проживання (перебування); запровадження суто пропорційної виборчої системи; «джеррімендеринг» (штучна зміна меж округів «виборчої геометрії» на користь окремого кандидата); заборона «подвійного балотування» на різних видах виборів, які відбуваються одночасно. Зауважується, що введення чистої пропорційної системи призведе до повної залежності кандидатів у народні депутати України від політичних партій, котрі витіснять втілення інтересів виборців. Тому вирішення питання порушення принципу рівності виборців під час голосування в закордонному виборчому окрузі вбачається у розробленні й унормуванні механізму попередньої реєстрації таких виборців із фіксацією місця їхнього постійного проживання та надання можливості проголосувати за кандидатів свого виборчого округу. Формулюється зміст виборчо-процесуальної рівності кандидатів, тобто рівності можливостей діяльності зареєстрованих кандидатів у виборчому процесі, що може стосуватися й рівних можливостей для агітації, реєстрації, недопущення застосування адміністративного ресурсу, чесного підрахунку голосів тощо.
15
Єрмішев, О. В., and Т. В. Марчак. "Функціонально-екологічна експертиза Шаргородського району Вінницької області." Scientific Bulletin of UNFU 30, no. 4 (September 17, 2020): 85–91. http://dx.doi.org/10.36930/40300415.
Full textAbstract:
Концепція функціонально-екологічної експертизи (ФЕЕ) регіонів екологічного (радіаційного) контролю принципово доповнює прийняті форми дозиметричного і тиреодозиметричного контролю за рахунок конкретизації стану здоров'я людей на контрольованих територіях. Метою нашої роботи стало за допомогою ФЕЕ провести верифікацію радіаційної залежності функціонального здоров'я (адаптаційного потенціалу) і дозиметричної паспортизації населених пунктів сіл Голинчинцi, Джурин та Рахни Лiсовi Шаргородського району Вінницької області, які належать до зони посиленого радіоекологічного контролю (IV зони). За допомогою функціонально-вегетативної діагностики (ФВД) за методом В. Г. Макаца обстежено 700 дітей різних статевовікових груп, з яких хлопці – 342, дівчата – 358, які постійно проживають в цих населених пунктах. У центрі уваги ФЕЕ є функціональне здоров'я (адаптаційний потенціал) дитячого населення, яке стає "біоіндикатором" індивідуального здоров'я і характеризує екологічну динаміку в регіоні компактного проживання. Екологічним критерієм ФЕЕ конкретного регіону проживання населення є системно залежне зіставлення пригнічення функціональної активності організму (парасимпатичної активності (ПА), вегетативної рівноваги (ВР) та симпатичної активності (СА). На цій основі формується інтегральна характеристика екологічного стану і визначаються рівні (зони) його екологічного тиску. Внаслідок проведення дослідження вперше з'ясовано, що основною характеристикою, яка відображає негативний вплив екологічних факторів, є зменшення кількості обстежених людей у зоні вегетативно-функціональної рівноваги і збільшення їх у зоні парасимпатичної активності. Наші спостереження довели, що функціонально-вегетативне здоров'я дітей екологічно залежне, а його показники є найчутливішими біоіндикаторами екологічного та радіаційного забруднення. Результати проведення ФЕЕ обстежених населених пунктів Шаргородського району збігаються і принципово доповнюють офіційну дозиметричну паспортизацію населених пунктів, що свідчить про її достовірність і ефективність. Моніторинг вегетативного здоров'я (адаптаційного потенціалу) дітей має стати основою сучасної функціональної диспансеризації дитячого населення і доповнювати державну дозиметричну і тиреодозиметричну паспортизацію населених пунктів.
16
Мазур, В., and І. Боровська. "Аналіз поняття старості у науково-практичному та теоретичному аспектах." Юридичний вісник, no. 4 (October 30, 2020): 23–29. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.1967.
Full textAbstract:
Кожна особа має право на захист своїх прав та законних інтересів, а також на соціальний захист у старості та звернення до суду за таким захистом. Старість тісно взаємопов'язана з процесом старіння, який починається від народження і постійно триває до смерті особи. У статті автори здійснюють спробу проаналізувати поняття старості в теоретичному та науково-правничому розумінні, а також дослідити правову природу старості за законодавством України.
Оскільки новелою в цивільно-процесуальному та господарсько-процесуальному законодавстві є застосування терміна «старість», а саме під час допиту свідка за місцем проживання (перебування), який через старість або з інших поважних причин не може прибути в судове засідання, тому автори ставлять перед собою за мету - з'ясувати в різних аспектах поняття старості. Для досягнення поставленої мети авторами статті здійснено аналіз теоретичного розуміння поняття старості та вплив такого теоретичного розуміння на тлумачення її в практичній діяльності судових органів. Крім теоретичної бази, автори дослідили чинне законодавство України, а саме норми Конституції України як Основного Закону, Цивільного процесуального та Господарського процесуального кодексів України й інших нормативно-правових актів, підзаконні нормативно-правові акти, приділили увагу дослідженню проблемних питань щодо розуміння поняття старості в міжнародних договорах, а саме в Конвенціях, а також проекти законів, щоб з'ясувати правову природу та понятійно-правовий апарат терміна старості. Досліджено співвідношення категорій «процесуальна дієздатність» та «старість» у контексті правового статусу свідка як учасника судового процесу під час допиту свідків за місцем проживання (перебування) внаслідок неможливості прибуття в судове засідання у зв'язку зі старістю, похилим віком. Також у статті розглянуто поняття старості через призму тлумачення в законодавстві категорії «похилий вік», при цьому проаналізувавши законодавство у сфері соціального захисту та пенсійного страхування. Автори звернули увагу та проаналізували критерії поділу старості та класифікацію періодів геронтогенезу, а також запропонували власне розуміння категорії старості в правозастосовчій діяльності та запропонували внести відповідні зміни до чинного законодавства України.
17
Komar, O. M., and I. V. Pidlisna. "АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ НАЙБІЛЬШ РОЗПОВСЮДЖЕНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ, ЩО ПЕРЕДАЮТЬСЯ СТАТЕВИМ ШЛЯХОМ, У ВІННИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 2 (October 17, 2019): 5–9. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.2.10474.
Full textAbstract:
Мета: проаналізувати динаміку показників найбільш розповсюджених захворювань, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ), у Вінницькій області за 2014–2018 рр.
Матеріали і методи. Проведено епідеміологічне ретроспективне дослідження підсумково-звітної статистичної документації Вінницького обласного клінічного шкірно-венерологічного диспансеру (за даними звіту лікувально-профілактичного закладу ф. № 20) з використанням методу викопіювання даних за п’ятирічний період 2014–2018 рр. Статистичній обробці, аналізу та оцінці підлягали показники найбільш розповсюджених ЗПСШ захворювань, що передаються статевим шляхом (сифіліс, гонорея, трихомоніаз, хламідіоз, урогенітальний мікоплазмоз), у Вінницькій області та по Україні. Методи дослідження – епідеміологічний, медико-статистичний.
Результати. Аналіз показників п’яти найбільш розповсюджених захворювань, що передаються статевим шляхом, у Вінницькій області за 2014–2018 рр. виявив, що чотири з них (сифіліс, гонорея, трихомоніаз, хламідіоз) щорічно знижувались, крім урогенітального мікоплазмозу, показник наочності якого у 2018 р. до базового 2014 р. склав (+) 0,9 %. Така ж тенденція (до зниження), за досліджуваний період, характерна для усіх вказаних захворювань по Україні: сифіліс – (-) 30,2 %, гонорея – (-) 32,6 %, трихомоніаз – (-) 31,9 %, хламідіоз – (-) 16,7 %, урогенітальний мікоплазмоз – (-) 19,9 %. Доведено річні темпи зростання регіональних показників виокремлених захворювань за статтю і місцем проживання, крім показника захворюваності на трихомоніаз, який постійно знижувався у всіх когортах.
Висновки. Найбільш вагомими причинами зниження показників розповсюдження захворювань, що передаються статевим шляхом, в Україні й Вінницькій області за досліджуваний період є: 1) відсутність реєстрації цих захворювань у: приватних клініках, переважне звертання хворих до яких пов’язано з причиною уникнення стигматизації, особливо жителів сільської місцевості; фахівців інших спеціальностей (урологи, акушер-гінекологи та ін.) державних закладів охорони здоров’я; 2) фінансова недоступність до дороговартісної фармакотерапії.
18
Rodina, O. G. "ТУРИСТИЧНА ГАЛУЗЬ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ." Actual problems of regional economy development 2, no. 17 (November 30, 2021): 167–78. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.17.167-178.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню туристичної галузі України в контексті сучасних інтеграційних процесів. У сучасному світі туризм є каталізатором соціально-економічного розвитку країни, оскільки має великий вплив на такі ключові галузі, як торгівля, транспорт, зв’язок, будівництво та багато інших. Для багатьох країн світу сфера туризму є важливим інструментом, і часто функціонує як джерело валютних надходжень в економіку країни, ефективний засіб для створення сприятливого інвестиційного клімату і позитивного іміджу держави. Здійснено узагальнення передумов України для ефективного розвитку в’їзного і внутрішнього туризму: сприятливий клімат, вигідне географічне положення та рельєф, багатий природний, туристично-рекреаційний і культурно-історичний потенціал. Представлено SWOT-аналіз розвитку українського туризму, що дозволяє зробити висновок, що Україна об’єктивно має туристичний потенціал та можливості для його розвитку, але на даний момент це не використовується країною ефективно. Проаналізовано конкурентні переваги туристичної галузі України, проведено детальний аналіз даної галузі. Обгрунтовано, що підвищення конкурентоспроможності туристичного сектору повинно стати ключовим завданням української економіки. Важливим є спрямування зусиль на створення привабливого іміджу України на міжнародному ринку як країни, що здатна забезпечити туристів не тільки доступом до огляду культурних та природних об’єктів, але й безпекою, комфортними умовами для проживання та подорожей, зваженою ціновою політикою, високими стандартами гостинності. У той же час існує необхідність постійно працювати над вдосконаленням власного туристичного продукту та його конкурентоспроможністю. Розглянуто вплив пандемії на розвиток туризму та вказано на необхідність впорядковування та розвитку всіх туристичних напрямків і ресурсів, що сприятиме подальшому соціальному та економічному розвитку як зовнішнього, так внутрішнього туризму. Обгрунтовано, що вживання певних заходів щодо подолання пандемії та подальшого покращення ринкової економіки в усіх сферах діяльності, у тому числі й в туристичній, є необхідним.
19
Подобівський, С. С., Л. Я. Федонюк, and Л. О. Шевчик. "РЕЗУЛЬТАТИ ОПИТУВАННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ м. ТЕРНОПІЛЬ ЩОДО УРАЖЕННЯ ЇХ ІКСОДОВИМИ КЛІЩАМИ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 3 (December 1, 2021): 145–48. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i3.12529.
Full textAbstract:
Проведено опитування 278 студентів ТНМУ імені І. Я. Горбачевського МОЗ України та ТНПУ імені В. Гнатюка. Більшість учасників анкетування зазнали нападів іксодових кліщів у різних біотопах. Близько 14 % респондентів зверталися до спеціалізованих лабораторій для аналізу крові на виявлення збудників інфекційних захворювань або антигенів до цих збудників. У 10 респондентів було діагностовано бореліоз.
Мета – дослідити особливості ураження кліщами студентів, виходячи з місця їх проживання, частоти відвідування ними небезпечних щодо активності кліщів біотопів та проаналізувати поведінку осіб, уражених кліщами, їх звернення до лікарів, знання про біологію кліщів та особливості поширення збудників кліщових інфекцій.
Матеріал і методи. Було надіслано 374 онлайн-анкети і отримано 278 відповідей від студентів двох навчальних закладів м. Тернопіль.
Результати й обговорення. Встановлено, що більше 63 % анкетованих осіб постійно проживають у міській місцевості, близько 60 % опитаних зрідка або майже не бувають у місцях із підвищеною активністю кліщів, проте понад 80 % їх піддавалися неодноразовим укусам кліщів. Це явно вказує на те, що іксодові кліщі активні не лише в природних біоценозах, але і в урбоценозах. З уражених кліщами студентів лише 14 % зверталися до спеціалізованих лабораторій. 10 студентам було поставлено діагноз бореліоз.
Висновок. Понад 66 % опитаних респондентів мешкають у великих і малих містах, селищах міського типу, проте близько 80 % опитаних фіксували напади на них кліщів з різною частотою, чому, очевидно, сприяло їх відвідування парків, скверів, садів тощо; лише 14 % уражених кліщами зверталися у спеціалізовані лабораторії на предмет виявлення збудників інфекційних захворювань у крові, у майже 2 % ці результати були позитивними і було встановлено діагноз бореліоз; близько 25 % респондентів мало знають про бореліоз, а понад 33 % не могли відповісти на запитання «Які організми зумовлюють бореліоз?», ще близько 40 % – не знали збудників хвороб, окрім бореліозів, які переносять іксодові кліщі.
20
БИЧУК, Ірина. "СОЦІАЛЬНИЙ СУПРОВІД СІМЕЙ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ У СКЛАДНИХ ЖИТТЄВИХ ОБСТАВИНАХ (ІЗ ДОСВІДУ ВИКЛАДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «СОЦІАЛЬНИЙ СУПРОВІД»)." Humanitas, no. 4 (November 25, 2021): 3–9. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2021.4.1.
Full textAbstract:
Статтю присвячено аналізу соціального супроводу сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах (із досвіду викладання навчальної дисципліни «Соціальний супровід»). Проаналізовано, що соціальний супровід розглядається як довготривала робота, спрямована на здійснення індивідуальної соціальної допомоги та підтримки у вигляді надання комплексних соціальних послуг із метою міні- мізації складних життєвих обставин, подолання життєвих труднощів, збереження та підвищення соціального статусу клієнта шляхом активізації його ресурсів та найближчого оточення. Розглянуто особливості сім’ї як клієнта соціальної роботи. Наведено основні технології соціального супроводу сім’ї, як-от: соціальна опіка (представлення працівником соціальної служби інтересів сім’ї (чи її члена) в органах влади, різних установах); соціальний патронаж (надання соціальних послуг (переважно за місцем проживання) індивідуальним клієнтам і групам ризику, тобто постійний соціальний нагляд, регулярне відвідування їхнього житла соціальними та іншими працівниками, надання їм необхідної економічної, соціально-побутової, лікувально- профілактичної допомоги); соціальна допомога сім’ї (передбачає надання соціальними службами, кризовими центрами, соціальними працівниками соціальних послуг відповідно до Закону України «Про соціальні послуги»). Визначено основні формами соціальної роботи, які є базовими для соціального супроводу сімей, які перебува- ють у складних життєвих обставинах. Розкрито зміст видів допомоги під час здійснення соціального супроводу сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, як-от: психолого-педагогічна робота, сприяння незалежності та поліпшенню матері- ального становища родини, сприяння навчанню та розвитку дитини, сприяння захисту здоров’я дитини, пред- ставництво інтересів, представлення інтересів дитини перед органами державної та місцевої влади, залучення дільничного інспектора з метою припинення насильства або пияцтва в сім’ї, допомога родичам дитини в оформ- ленні опіки, сприяння влаштуванню на виховання дитини в прийомну сім’ю.
21
Сташків, Я. Я. "ПРИНЦИПИ ДІЯЛЬНОСТІ СЛУЖБИ ДІЛЬНИЧНИХ ОФІЦЕРІВ ПОЛІЦІЇТА ЇХ ПРОФІЛАКТИЧНА СПРЯМОВАНІСТЬ." Прикарпатський юридичний вісник 2, no. 4(29) (April 21, 2020): 30–35. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v2i4(29).430.
Full textAbstract:
З’ясовується етимологічне значення слова «прин-цип», а також його тлумачення в науковій та енци-клопедичній літературі і на основі проведеного дослі-дження формулюється авторська дефініція терміна «принципи профілактичної діяльності дільничних офіцерів поліції». Аналізується система принципів діяльності дільничних офіцерів поліції, яка закрі-плена в новій Інструкції з організації діяльності діль-ничних офіцерів поліції, і з урахуванням результатів проведеного аналізу обґрунтовуються пропозиції з її удосконалення. Визначено, що законність є основним принципом профілактичної діяльності служби діль-ничних офіцерів поліції та найважливішою умовою ефективного виконання покладених на неї завдань. При цьому реалізація даного принципу спрямована не лише на підтримання режиму законності в держа-ві, а і на викорінення свавілля та вседозволеності діль-ничних. З’ясовано, що взаємодію поліції з населенням на засадах партнерства прийнято називати англій-ським терміном “Community Policing”. Вона перед-бачає постійну співпрацю поліції та місцевої влади з метою створення безпечного простору і ґрунтується на першочерговому врахуванні думки громади з пи-тань забезпечення публічної безпеки та порядку. Зро-блено висновок, що, щоб у повній мірі розкрити профі-лактичний потенціал принципу взаємодії з населенням на засадах партнерства дільничних офіцерів поліції, необхідно розширити напрями діяльності і включити в них такі: безпосередню участь в розробці та реаліза-ції місцевих програм, що передбачають спільну роботу дільничних офіцерів поліції і громадськості і спрямо-вані на розбудову безпечного середовища; здійснення поточного та перспективного планування діяльності дільничних офіцерів поліції з урахуванням положень таких програм; участь у створенні та підтриманні в актуальному стані інноваційних онлайн-платформ, інтерактивних карт злочинності та інших діалогових громадських ініціатив і проєктів, які дозволять грома-дянам отримувати актуальну інформацію про стан без-пеки за місцем проживання, стан розгляду їх заяв та повідомлень, а також безпосередньо оцінювати роботу дільничних офіцерів поліції і поліції в цілому; об’єк-тивне, системне, своєчасне та послідовне інформу-вання громадськості про стан оперативної обстановки на відповідній території, структуру, рівень і динаміку злочинності.
22
Жулінська, Майя. "ВЕРБАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПТУ “HOUSING” АНГЛІЙСЬКИМИ НЕОЛОГІЗМАМИ." Актуальні питання іноземної філології, no. 12 (June 22, 2021): 76–81. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-12-13.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу неологізмів концепту “HOUSING”, сформованих внаслідок змін у суспільному житті, і причин їх виникнення в наші дні. Об’єктом вивчення даного дослідження стали лексичні інновації, що з’явилися в англійській мові протягом останнього року. Подано короткий огляд теоретичних підходів до проблеми вивчення неологізмів. Описано роль неологічних процесів у сучасній англійській мові. Окреслено причини, які зумовлюють потребу в необхідності дослідження нової лексики з позицій когнітивної лінгвістики. Визначено поняття концепту як базового в когнітивній лінгвістиці. Звернуто увагу на розуміння концепту в сучасній науці. У статті наголошено на універсальності концепту “HOUSING”, наведено варіанти перекладу лексеми “housing” на українську мову згідно з аналізом відомих словників. В результаті розподілу лексичних інновацій відповідно до змістових ознак цього концепту виокремлено п’ять основних і додаткових концептуальних характеристик: будівля для проживання чи інших цілей; параметри і розмір; прибудинкова територія; будівельний матеріал та житлові відносини. Подано приклади найцікавіших нових слів та їх першоджерела; тлумачення досліджуваних неологізмів, оскільки вони ще не мають перекладу на українську мову; приклади їх уживання в сучасних англомовних виданнях. Проаналізовано зміни конструкторської і дизайнерської думки, які трансформуються в нові стилі в архітектурі, вплив прагнень сучасної людини на облаштування власної оселі і відповідно зміни в лексичному складі мови у зв’язку з необхідністю нової номінації. Проведено статистичний аналіз неологізмів за способом утворення, в ході якого словоскладання і телескопія виділені як найбільш продуктивні способи утворення неологізмів концепту “HOUSING”. Встановлено основні причини появи нових слів: нові об’єкти номінації, економія мовних засобів, гра слів. У роботі обґрунтовано необхідність опису когнітивних основ породження нових слів, фіксації уваги на цілі їх використання в мові і, найголовніше, необхідність дослідження закономірних взаємозв’язків між змінами, що відбуваються в житті суспільства і постійним оновленням лексичної системи.
23
СОФІНСЬКА, ІРИНА. "Світоглядне ядро громадянства: від традиційних до емансипативних цінностей." Право України, no. 2019/05 (2019): 138. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-05-138.
Full textAbstract:
Сучасна концепція громадянства поступово зазнає трансформації під впливом суттєвих геополітичних змін, перманентних цивілізаційних і глобалізаційних викликів. Громадянство перестає бути винятковою правовою ознакою приналежності особи до держави, оскільки осмислена та зрозуміла схематизація змінюється: особа як громадянин набуває значної ваги (ціннісного значення для державно-суспільно-політичного життя), її права стають предметом гарантування з боку держави, незважаючи на місце її народження та проживання. В основу мотивації дослідження світоглядного ядра громадянства покладена мета комплексного розкриття концепції громадянства, враховуючи аргументування його людиновимірного та універсального характеру. Сформульовано правовий наратив у сучасній антропосфері громадянства як механізму забезпечення демократизму держави, прояву правової ідентичності людей, як засадничого сегменту кожної держави з виявом її традиційних/емансипативних цінностей. Мета статті полягає у спробі окреслити світоглядне ядро громадянства у контексті тріади взаємовідносин “особа – держава – суспільство”, враховуючи спільні та відмінні ознаки як традиційних, так і емансипативних цінностей у становленні інституту громадянства. У статті виокремлено напрацювання тих науковців (Р. Баубюка, Р. Белламі, Р. Брубейкера, П. Вейла, Ю. Габермаса, Д. Гітера, С. Головатого, Р.-Ж. де Ґроота, К. Йоппке, Дж. Керенса, В. Кимліки, Б. Кістяківського, М. Козюбри, Т. Маршалла, О. Поєдинок, П. Спіро, В. Старосольського, А. Шахар, П. Шука та інших), які раніше досліджували ціннісну парадигму громадянства та правової ідентичності особи у контексті глобалізації, міграції та гарантування прав людини. Релевантні аналітичні та статистичні експертні доповіді і прогнози дають чітку установку на подальшу модернізацію інтелектуальної сегментації моделей та елементів громадянства. Переосмислення світоглядного ядра громадянства характеризується формуванням постійної у часопросторі тріади взаємовідносин “особа –держава – суспільство”, зважаючи на перманентні цивілізаційні та глобалізаційні виклики (переважно антропогенного характеру). Ціннісним орієнтиром розвитку держави і суспільства має стати осмислення громадянства як постійного у часопросторі правового та ефективного зв’язку між державою й особою, без зазначення етнічного походження особи, що передбачає певний (законодавчо визначений та закріплений) набір взаємних прав, обов’язків і привілеїв. Незалежно від часу та способу набуття громадянства його ціннісні характеристики залежать винятково від усвідомлення, укорінення та інтеграції особи.
24
Чиняк, В. В. "ОГЛЯД ВПЛИВУ ДИНАМІКИ ТУРИСТИЧНИХ ПОТОКІВ НА НАПОВНЕНІСТЬ ГОТЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ В ПЕРІОД 2018–2020 РР." Індустрія туризму і гостинності в Центральній та Східній Європі, no. 3 (December 21, 2021): 61–67. http://dx.doi.org/10.36477/tourismhospcee-3-9.
Full textAbstract:
У статті досліджено та надано огляд впливу постійної динамічності туристичних потоків на стан наповненості малих та середніх готельних підприємств Закарпатської області в допандемічний період (2018–2019 рр.) та в період кризи (2020 р.). Окреслено проблематику даного дослідження, яка полягає у характеристиці стану сектору туризму та індустрії гостинності на локальному рівні для формування подальших управлінських рішень та розроблення необхідних заходів реагування на кризові явища. На тлі подальшого поширення пандемії коронавірусної інфекції SARS-CoV-2 як на території України загалом, так і в Закарпатській області зокрема релевантність даних матеріалів лише зростає. Здійснено літературний огляд праць вітчизняних та іноземних науковців, тематика яких стосується різноманітних впливів COVID-19 на людину та суспільство (економіку України та світу, трансформації соціальних ризиків, формування місцевих бюджетів, функціонування різних форм бізнесу, зокрема ресторанного, і, врешті, роль пандемії як каталізатора інноваційного розвитку високих технологій). Виокремлено низку факторів-індикаторів, які стали основними причинами ускладнень роботи підприємств, та узагальнено тенденції, які проявлялися в туристичних потоках у Закарпатській області впродовж 2000–2019 рр. (у докоронавірусний період). Динаміка 2020–2021 рр. різко контрастує з попереднім етапом, це яскраво проілюстровано показником, який виражається відношенням загальної кількості туристів/гостей/відвідувачів готельного підприємства до його загальної кількості місць проживання. Розроблено графіки, які демонструють різке скорочення даного показника у 2020 р. порівняно з 2018 та 2019 рр., це явище повністю корелюється із запровадженням карантинних обмежень, метою яких було обмеження розповсюдження коронавірусної інфекції. На базі опитування, розробленого і проведеного авторами, сформовано та охарактеризовано часткові результати окремих аспектів наукового дослідження: розглянуто напрями зовнішнього (іноземного) туристичного потоку, проведено групування держав, із яких на територію Закарпатської області прибуває найбільша кількість гостей. Надано проміжні рекомендації, які дали б змогу поступово нарощувати конкурентоспроможність туристичного сектору регіону на міжнародній арені навіть за умов глобальної пандемії.
25
МІШИНА, НАТАЛЯ, and КАТЕРИНА ГОЛОВКО. "Тенденції систематизації муніципального права України." Право України, no. 2020/10 (2020): 97. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-10-097.
Full textAbstract:
Завдяки реалізації актів муніципального законодавства в Україні відбувається подальша демократизації державного й суспільного життя. Наявність низки світових і європейських муніципальних стандартів не лише свідчить про те, що Україна цілком справедливо приділяє значну увагу постійному вдосконаленню законодавства про місцеве самоврядування, а й окреслює нові горизонти в цьому напрямі та підкреслює надзвичайну важливість роботи над постійним удосконаленням муніципального права. Євроінтеграційні прагнення України також змушують приділяти увагу питанням, які можуть бути найбільш швидко й ефективно вирішені саме органами місцевого самоврядування, а не центральними органами державної влади. Це пояснює значну увагу до процесів децентралізації публічної влади, до прагнення послідовно втілити принцип субсидіарності у правову реальність сьогодення. Теза щодо необхідності застосування кодифікації для впорядкування муніципального права України не є новою, адже доцільність прийняття Кодексу законів про місцеве самоврядування в Україні (інакше кажучи, Муніципального кодексу України) є предметом наукового та практичного дискурсу з 2000-х років. Однак можливості застосування кодифікації до інших актів муніципального законодавства України в юридичній літературі майже не аналізувалися. Вирішення зазначеної проблеми щодо до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (Закон) відкриває широкі можливості для постійного вдосконалення національного муніципального права як за сутнісними, так і за формальними ознаками. Отже, дослідження можливих напрямів застосування кодифікаційної діяльності щодо Закону є важливим для нормотворчості. Метою статті є виявлення перспективних напрямів кодифікації положень муніципального законодавства у межах чинного Закону. За підсумками проведеного дослідження авторки аргументували недоцільність як підвищення рівня галузевої кодифікації муніципального законодавства України, так і здійснення його рекодифікації (“надкодифікації”). Доведено відсутність потреби у розробленні та прийнятті Кодексу законів про місцеве самоврядування в Україні (Муніципального кодексу України). Рекомендовано під час проведення кодифікації муніципального законодавства України віддати перевагу здійсненню інституційної кодифікації через подальше вдосконалення Закону. Цей висновок аргументовано прикладами з національної та зарубіжної практики правової регламентації місцевого самоврядування, а також результатами аналізу проєкту Кодексу законів про місцеве самоврядування в Україні (Муніципального кодексу України). До напрямів укрупнення тексту Закону слід віднести такі перспективні інституційні кодифікації: а) положень про статус депутатів місцевих рад, старост і сільських, селищних, міських голів; б) місцевого самоврядування у столиці – місті Києві; в) положень про загальні збори громадян за місцем проживання; г) подальше угрупування положень про органи само організації населення. Перспективи подальших досліджень полягають у розробленні відповідних законопроєктів про внесення змін і доповнень до аналізованого нормативно-правового акта.
26
Кердивар, Валентин. "Психологічні особливості агресивності у внутрішньо переміщених осіб зі східних областей України." Disaster and crisis psychology problems, no. 2 (2021). http://dx.doi.org/10.52363/dcpp-2021.2.2.
Full textAbstract:
У наш скрутний час, коли ведуться воєнні дії на сході України, коли майже півтора мільйони осіб були вимушені покинути власні домівки щоб знайти порятунку, коли існує постійна загроза, велика кількість громадян нашої держави постають перед проблемою перебування в екстремальних ситуаціях, переосмислювати події, які ще нещодавно вважалися неможливими. Перед науковою спільнотою постає необхідність всебічного дослідження психологічних складових внутрішнього переселення. У статті розглядаються питання форм і рівнів агресивності, для дослідження яких застосовувались методики: опитувальник Басса-Дарки і проективний тест руки Вагнера та направленості агресивності, для дослідження якої застосовувались інтерв’ю та колірний тест відносин Еткінда. До вибірки досліджуваних увійшли 997 внутрішньо переміщених осіб з частини території Донецької та Луганської областей України, які були змушені покинути власні домівки у зв’язку із проведенням воєнних дій в період 2014 - 2019 років, та які наразі постійно проживають в м. Харків та Харківської області. Аналіз результатів дослідження показників форм та рівнів агресивності в групі респондентів показав, що високі показники у більшості переселенців спостерігаються по таким формам, як: вербальна агресія, образа, дратівливість, непряма агресія та почуття провини. Також відмічаються загальні високі показники рівня агресії у даної категорії осіб. Встановлено рівні направленості агресивності внутрішньо переміщених осіб до наступних категорій осіб: президент, уряд, місцева влада в пункті постійного проживання, волонтери, соціальні служби та місцеві громади нового місця проживання. Наведено можливі передумови та причини таких показників до вище перелічених категорій осіб, а також які негативні реакції вони можуть викликати в майбутньому.
27
Pletka, Olha. "Стратегії долання складних соціальних ситуацій на основі символізації групового досвіду." Проблеми політичної психології 23 (December 25, 2020). http://dx.doi.org/10.33120/popp-vol23-year2020-48.
Full textAbstract:
Метою статті було висвітлити результати вивчення стратегій долання складних соціальних ситуацій на основі символізації отриманого досвіду в малих групах, що опинились у кризовій ситуації. Під стратегією долання складних соціальних ситуацій запропоновано розуміти усталений комплекс дій, які людина чи група людей свідомо чи несвідомо застосовують для долання таких ситуацій.
Метод і методологія. У груповій роботі взяли участь 132 особи, які були розподілені на 16 малих груп двох типів: постійні групи, до складу яких увійшли особи з досвідом проживання кризових соціальних ситуацій (воєнний конфлікт та пов’язані з ним гуманітарні кризи), і новостворені групи психологічної самодопомоги, утворені з вимушено переселених осіб із зони воєнних дій на сході України, родин демобілізованих військовослужбовців, ветеранів АТО/ОСС. Методами фіксації результатів групової роботи стали анкетування, включене спостереження, феноменологічний аналіз, моделювання соціально-психологічних процесів у штучно створених умовах (рольові ігри).
Результати групової роботи показали, що символізація процесу долання складних соціальних ситуацій в індивідуальному та груповому досвіді відрізняється. Символи індивідуального процесу долання мають динамічний характер, а групового – статичний. Виокремлено та описано три стратегії долання складних соціальних ситуацій: конструктивні – передбачають, що члени групи самоорганізуються для долання складних соціальних ситуацій («Я зможу подолати» або «Розкажіть – і я зроблю»); умовно-конструктивні проявляються в тому, що член групи чекає ситуативної нагоди, щоб почати діяти («Пошук причин» та «Формування готовності»); деструктивні – означають, що допомога групи та її синергійна взаємодія знецінюються та відкидаються членом групи («Моя ситуація унікальна», «Самотність у групі», «Складність ситуації»).
Практичне значення статті пов’язане з використанням отриманих результатів у роботі з групами, які мають досвід проживання складних соціальних ситуацій, задля інтеграції його в канву життя за допомогою символізації та усвідомленого вибору стратегій долання таких ситуацій.
28
Бондаренко, Тетяна. "Виділення прихованих змінних із Big Data в інституційних дослідженнях інженерів-педагогів як елемент моніторингу професійної компетентності фахівців." Adaptive Management Theory and Practice Pedagogics 10, no. 19 (November 27, 2020). http://dx.doi.org/10.33296/2707-0255-10(19)-08.
Full textAbstract:
Анотація. У статті описана методика «стиснення» інформації на основі виділення латентних змінних з Big Data з результатами опитувань. Особливість даних, які використовуються для стиснення інформації ‑ це наявність різних типів відповідей в довільній текстовій формі, що не дозволяє використовувати існуючі методики, в яких оцінювання відповідей респондентів здійснюється тільки на основі шкали Лайкерта. На основі описаної методики можна перетворити будь-яку базу даних з результатами опитувань до виду придатного для статистичної обробки і забезпечити стиснення вихідного масиву даних до розмірів, які дозволяють проводити порівняльний аналіз результатів опитувань на тривалому проміжку часу. Побудована трирівнева модель індексу задоволеності студентів (ІЗС). Латентні змінні першого рівня цієї моделі деталізують склад латентних змінних другого рівня. Латентні змінні другого рівня визначають індекс ІЗС. Латентні змінні другого рівня це ‑ ставлення, навчальний процес, взаємовідносини, умови. Латентні змінні першого рівня: ставлення до академії, ставлення до спеціальності, зміст освітніх програм, організація навчального процесу, практична підготовка, інформаційне обслуговування, взаємовідносини з адміністрацією, взаємовідносини з викладачами та співробітниками, взаємини зі студентами, умови проживання, харчування, дозвілля. На етапі фільтрування масиву даних з результатами опитувань з бази даних виключені питання, які не мають відношення до теми дослідження і питання, які були включені в анкети не постійно, а час від часу. На етапі перетворення даних і подання їх у вигляді придатному для оброблення виконувалося перетворення текстів відповідей в цифровий вигляд. Зі всіх питань анкети для перетворень були виділені: дихотомічні запитання, питання на основі шкали Лайкерта, питання з текстами відповідей у довільній формі. У статті наведено результати перевірки методики на прикладі побудови індексу задоволеності студентів. Результати аналізу даних підтвердили достовірність і надійність отриманих результатів.
Ключові слова: інституційні дослідження, опитування студентів, індекс задоволеності студентів, прихована змінна, шкала питань, оцифрування анкети, перевірка сумісності відповідей, валідність і надійність опитування.