To see the other types of publications on this topic, follow the link: Послуги медичні.
Journal articles on the topic 'Послуги медичні'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Послуги медичні.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Криничко, Лілія, Олена Крикун та Юлія Малігон. "ПРИВАТНІ МЕДИЧНІ ПОСЛУГИ ЯК ОБ’ЄКТ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ". Public management 25, № 5 (2020): 107–19. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-5(25)-107-119.
Full textAbstract:
Розглянуто питання приватних медичних закладів як об’єкта державного регулювання. Доведено, що система охорони здоров’я виступає головною складовою загальної системи соціального захисту держав. Визначено, що за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, на сьогоднішній день, у світі виділяють лише три основні моделі охорони здоров’я: державну, страхову та приватну модель медицини. Роз’яснено зміст поняття “медичне обслуговування”, під яким варто розглядати діяльність закладів охорони здо- ров’я та діяльність фізичних осіб — підприємців, які мають відповідну реєстрацію та одержали ліцензію відповідно до установленого законом порядку, який стосується сфери охорони здоров’я, діяльність яких не обов’язково може обмежуватись медичною допомогою. Зазначено, що медичну послугу також можна розглядати як діяльність особи, яка надає ці послуги, що спрямована на досягнення такого результату чи корисної властивості, завдяки якому будуть здатні задовольнити потреби особи у відновленні та/або підтриманні її здоров’я, безпосередньо в процесі реалізації доцільної діяльності особи — надавача послуг, який не має упредметненого вираження (матеріальної форми) і не може бути гарантований надавачом послуг. Виявлено, що ринок медичних послуг зростає завдяки розширенню кількості закладів охорони здоров’я різних форм власності, їх існування та стрімкий розвиток не дає змоги оцінити масштаби наданих послуг та їх фінансування в цілому, адже як в державним, так і приватним закладам притаманний тіньовий економічний сегмент. Доведено, що розвиток приватних медичних закладів сприяє зменшенню тиску на державну систему охорони здоров’я, оскільки може перейняти ту частину громадян, яка спроможна оплатити всі необхідні послуги. Зауважено, що приватним закладам охорони здоров’я притаманна певна специфіка правового регулювання наданих медичних послуг, резуль- тативність якого має юридичне значення.
2
Шлапко, Т. В., та Д. О. Тверитінова. "ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК ВІТЧИЗНЯНОГО ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ МЕДИЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ". Прикарпатський юридичний вісник 1, № 3(28) (2020): 142–46. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v1i3(28).337.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу історії розвитку та становлення медичного обслуговування та українського законодавства, яке врегульовувало та на сьогодні регулює сферу надання медичних послуг населенню в Україні. Історія становлення і розвитку медичного права як науки, дисципліни та галузі права бере свій початок із Х століття, часів існування на території України Київської Русі. Історичні джерела права та зводи законів доводять, що регулювання даної сфери діяльності було започатковано саме в ті часи. Медичні послуги та медична діяльність завжди існували та надавалися населенню. Різниця була тільки в тому, що якісна допомога кваліфікованих лікарів надавалася вищим верствам населення (князі, дворяни, феодали), а прості люди отримували медичну допомогу від лікарів-ремісників, знахарів та знахарок. На лікарів, які надавали медичну допомогу людям, поширювалась кримінальна відповідальність у вигляді смертної кари.
 У статті проаналізовані відомі сьогодні нормативні акти, які торкалися питання медичного обслуговування населення, починаючи з Х ст., включаючи етапи розвитку українського законодавства за часів перебування України під правлінням різних держав, досліджено вплив іноземних держав на формування та становлення принципів медичного обслуговування, нормативні акти регулювання медичної діяльності, зроблено їх аналіз і порівняно з українськими нормативно-правовими актами, які існують сьогодні. Здійснено історичний екскурс розвитку медицини на території України. Розглянуто визначення медичного обслуговування, медичної послуги. Окрема увага приділяється проведенню в Україні медичної реформи, новоствореним актам законодавства, які регулюватимуть сферу здійснення медичного обслуговування, а також нововведенням в частині управління та фінансування діяльності медичних закладів.
3
Hrechanyk, N. Yu, та T. M. Sarabyn. "МАРКЕТИНГОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ ЗДОРОВ'Я НАСЕЛЕННЯ ЯК ФАКТОР ФОРМУВАННЯ ПОПИТУ НА РИНКУ ПЛАТНИХ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ". Actual problems of regional economy development 2, № 13 (2017): 151–70. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.13.151-170.
Full textAbstract:
Стан здоров'я населення є одним із найважливіших показників благополуччя нації. Важливими напрямки реформ охорони здоровя є оптимізація управління, раціональний розподіл обмежених фінансових ресурсів, ефективне використання матеріальної бази, впровадження медичного страхування, реструктуризація лікувально-профілактичної допомоги начеленню.
 Маркетинг ринку медичних послуг належить до найскладніших видів маркетингу. Оскільки, саме медичні послуги пов’язані з охороною і підтриманням найважливіших цінностей людини – життя та здоров’я. Ринок медичних послуг – це сукупність соціально-економічних відносин у сфері охорони здоров’я.
 Найважливішими складовими аналізу будь-якого ринку, в тому числі і ринку медичних послуг, є маркетингові дослідження, що представляють собою систематичний збір, опрацювання, аналіз даних та інформації з метою формулювання пропозицій щодо ефективної діяльності на ньому.
 У сфері охорони здоров'я маркетинг можна визначити як комплексний процес планування, економічного обгрунтування та управління процесом надання медичних послуг, формування цінової політики лікувально-профілактичного процесу, забезпечення ефективної комунікації з пацієнтами.
 Мета дослідження – ідентифікація стану здоровя населення та визначення факторів попиту на платні медичні послуги та їх затребуваність.
 Основним завданням, яке ставилось перед проведенням маркетингових досліджень стану здоровя населення є формування і надання споживачам благ, які задовольняють їхні потреби в кваліфікованій медичній допомозі та підвищення якості життя .
 Методи дослідження, що використані в роботі базуються на ймовірнісній, стратифікованій, квотній, репрезентативній вибірках для всього населення м. Івано–Франківськ та Івано-Франківської області.
 Отримані результати дозволяють дати реалістичну оцінку основним тенденціям та дозволяють оцінити потенціал соціально-економічної адаптації населення в умовах економічної кризи, а також набули практичного застосування у практичній діяльності медичного центру “Оксфорд – Медікал Прикарпаття”.
4
Стеценко, В. Ю. "Платні медичні послуги у контексті конституційно визначеної безоплатності медичної допомоги". Бюлетень Міністерства юстиції України, № 9 (95) (2009): 37–45.
Find full text
5
Дешко, Л. "Державне регулювання цін на медичні послуги". Юридичний журнал, № 6 (108) (2011): 22–26.
Find full text
6
Хорошенюк, Оксана Вікторівна, та Олександра Олександрівна Доценко. "ПРАВО НА МЕДИЧНУ ДОПОМОГУ: ОКРЕМІ АСПЕКТИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ". New Ukrainian Law, № 1 (30 березня 2022): 71–75. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2022.1.10.
Full textAbstract:
У статті розглянуто окремі аспекти права на медичну допомогу як одного з основоположних особистих немайнових прав фізичної особи. Звертається увага на недостатність нормативно-правового регулювання правовідносин в означеній сфері, а також на потребу в осучасненні нормативно-правової бази. Вказується на актуальність теми дослідження, що пов’язано зі стрімким розвитком відносин у галузі медичного права. Розглядається структура права на медичну допомогу. У цій структурі, виходячи з аналізу норм національного законодавства, виділяють право на ефективне та доступне медичне обслуговування, в тому числі на безоплатну медичну допомогу; право на вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до рекомендацій лікаря і закладу охорони здоров’я; право на медичну інформацію; право на таємницю про стан здоров’я; право на інформовану добровільну згоду на медичне втручання; право на відмову від медичного втручання; право пацієнта, який перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров’я, на допуск до нього інших медичних працівників, членів сім’ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса, адвоката, а також священнослужителя для відправлення богослужіння та релігійного обряду. Пропонується до означеної структури включити також право на медичну реабілітацію та право на вакцинацію. У статті окрема увага приділяється етичним та правовим питанням трансплантації анатомічних матеріалів людини в Україні. Зауважується, що трансплантацію слід розглядати саме під кутом права на медичну допомогу. Звертається увага на особливості цивільно-правового договору про надання медичних послуг, а також на особливості класифікації означених договорів. Підтримується з позиції практичності застосування класифікація, згідно з якою означені договори поділяють на а) договори про медичне обслуговування населення, б) договори про надання медичних послуг, в) змішані договори на надання медичних та інших послуг, г) договори в медичній сфері, які забезпечують надання медичних послуг або медичної допомоги.
7
Щирба, М. "Розуміння права на здоров'я у Цілях сталого розвитку". Історико-правовий часопис 14, № 2 (2021): 46–50. http://dx.doi.org/10.32782/2409-4544/2019-2/8.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано положення глобальних Цілей сталого розвитку, які були затверджені у 2015 р. на Саміті ООН зі сталого розвитку. Вони вказують на тенденції розвитку прав людини і визначають основні завдання цивілізованих народів, які повинні бути досягнуті до 2030 року. Здоров'я людини визначається комплексом біологічних (спадкових і набутих) та соціальних факторів. Доведено, що Мета 3 «Забезпечення здорового життя» прирівнюється до права на медичні послуги – важливе саме по собі через мету, яка є практичним засобом досягнення поставленого завдання. Також право на охорону здоров'я має стосуватися не лише медичних послуг, а й соціальних та економічних детермінант стану здоров'я. Право на охорону здоров'я включає дві вагомі методологічні складові: не лише право на доступ до медичних послуг, але і соціальні і економічні детермінанти стану здоров'я людини. Аргументовано, що міжнародне співтовариство пріоритетно акцентує увагу виключно на тих елементах, які визначені в Цілі 3, при цьому не допускає широкого тлумачення завдань в сфері охорони здоров'я. Найбільшу увагу в тексті рекомендацій приділено гендерному насильству, здоров'ю матері і дитини, соціально-економічним детерминантам здоров'я, а також системі охорони здоров'я і надання медичних послуг. У той же час питання здоров'я окремих категорій населення (підлітків, представників національних меншин, людей з обмеженими можливостями) розкриті досить фрагментарно. Також не всі теми охорони здоров’я отримали однаковий ступінь висвітлення в рекомендаціях ООН. Так, в рекомендаціях достатньо поверхнево висвітлено піходи до профілактики та лікування психічного здоров'я та неінфекційних захворювань.
8
Василівна, Кривенко Юлія. "ВАКЦИНАЦІЯ ЗА УМОВ ПАНДЕМІЇ COVID-19". Часопис цивілістики, № 41 (6 серпня 2021): 29–33. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i41.418.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано правове регулювання вакцинації в різних країнах світу і ставлення населення цих країн до проведення подібних профілактичних заходів за умов пандемії COVID-19. Проведено науково-теоретичне дослідження прав особи на вакцинацію як найважливішого та незамінного заходу, спрямованого на ліквідацію інфекційних хвороб і попередження їх поширення.
 
 Аргументовано, що ситуація з пандемією коронавірусу пов'язана з необхідністю проведення комплексних заходів для протидії її поширенню та вимагає вжиття рішучих спільних міжнародних політико-правових і медичних заходів. Зазначено, що зволікання в ухваленні таких заходів йде на шкоду збереження життів значної частини населення. Таким чином, за законодавством нашої держави передбачене право кожного громадянина на отримання кваліфікованої медичної допомоги шляхом профілактичних заходів, які включають безкоштовну вакцинацію від коронавірусу COVID-19.
 Наголошено на тому, що не існує абстрактного права громадян на щеплення (окремого від права на здоров'я або його охорону), так само, як і обов'язку. Замість цього слід говорити про соціальне право громадян на проведення щодо них безкоштовних профілактичних заходів у вигляді щеплень (по суті, йдеться про безкоштовні медичні послуги у вигляді вакцинації) й особистого (цивільного) права громадян на відмову від щеплень, однак сьогодні неоднозначне ставлення до сучасної вакцинації громадян слід розглядати як політику різних держав і реагування громадян на рішення, що приймаються компетентними державними структурами у цій сфері.
 Проаналізовано Закони України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про захист населення від інфекційних хвороб» на предмет основних положень щодо вакцинації населення з урахуванням світового досвіду.
 Зроблено висновок, що право на медичні профілактичні заходи закріплено в Європейській хартії прав пацієнтів, де зазначено, що «кожна людина має право на належне медичне обслуговування, спрямоване на попередження захворювання». У 2018 р. в рамках Європейського тижня імунізації було визначено, що вакцинація - це одночасно право кожної людини та колективний обов'язок.
9
Sichkoriz, O. Ye, L. B. Lototska та T. S. Kolach. "МЕДИЧНА ІНФОРМАТИКА ЯК ПЕРСПЕКТИВНА СКЛАДОВА ВИЩОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ". Медична освіта, № 3 (28 жовтня 2019): 91–95. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.3.10486.
Full textAbstract:
Інформаційні технології можуть змінити спосіб вивчення медицини студентами та медичними працівниками. У медичній освіті застосування симуляційних технологій, віртуальних пацієнтів та електронного навчання перетворилося на педагогічну стратегію у сприянні активному підходу до навчання, орієнтованого на слухачів. Підвищення рівня освіти вимагає визначити, які інформаційні технології, що сприяють навчанню, заслуговують на використання у лікарській діяльності.
 Мета цієї публікації полягає у висвітленні ролі медичної інформатики у навчальному процесі на до- та післядипломному рівнях та формування компетентності в галузі компʼютерних технологій у професійній підготовці медичних фахівців, зацікавлених стати експертами у розробці, впровадженні та оцінці інформаційно-комунікаційних технологій у медицині.
 У статті також проаналізовано доцільність та можливість впровадження циклів тематичного удосконалення з медичної інформатики для слухачів післядипломного навчання. Проведення таких циклів є особливо актуальним та необхідним в умовах автоматизації ведення обліку медичних послуг, управління медичною інформацією в електронному вигляді та сприятиме розвитку професійних компетенцій слухачів.
 Адаптація медичних фахівців до електронної системи охорони здоровʼя дозволить кожному лікареві використовувати інформаційні технології для повноцінного партнерства з пацієнтами.
 Підготовка медичних працівників у вищій школі передбачає систематичне та цілісне формування у студентів інформаційно-аналітичних знань і вмінь. Медична інформатика як складова вищої медичної освіти повинна прагнути досягнення ефективних академічних та освітніх програм до- і післядипломної освіти. Поширення викладання медичної інформатики в освітніх медичних закладах має супроводжуватися чіткими узгодженими зусиллями для позитивного впливу на всі залучені сторони.
10
Рясних, Євгенія, Олена Савченко та Лілія Непеляк. "МАРЖИНАЛЬНИЙ ПІДХІД ДО ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ІННОВАЦІЙНИХ РІШЕНЬ В МЕДИЧНІЙ ГАЛУЗІ". MODELING THE DEVELOPMENT OF THE ECONOMIC SYSTEMS, № 1 (28 квітня 2022): 75–82. http://dx.doi.org/10.31891/mdes/2022-3-10.
Full textAbstract:
Зазвичай, коли йдеться про інновації, найчастіше мають на увазі технологічні інновації, проте успішна робота підприємств в умовах ринку багато в чому визначається використанням нових підходів в управлінні, організації та плануванні їхньої діяльності. Підхід, що застосовується підприємствами медичної галузі, по суті, являє собою метод витрати-плюс, а саме, повні витрати плюс. Однак, добре відомо, що повна собівартість продукції, як і її рентабельність можуть бути сильно спотворені традиційними методами розподілу постійних витрат. Достатньо ефективним, на нашу думку, є застосування маржинального підходу для формування собівартості, розрахунку ціни на медичні послуги. В статті проведене обґрунтування доцільності придбання новітнього обладнання за допомогою використання маржинального підходу, що дозволить слідувати вимогам сучасного розвитку технологій, підтримувати рівень інноваційності лікарні.
11
СІЗІНЦОВА, ЮЛІЯ. "Правові підстави надання медичними закладами інформації, що є предметом лікарської таємниці". Право України, № 2020/03 (2020): 109. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-03-109.
Full textAbstract:
Чинним законодавством України напрацьована нормативно-правова база для дотримання прав громадян в отриманні медичних послуг із метою збереження свого здоров’я. Однак у медичній практиці, коли з’являються взаємовідносини між пацієнтами і медичними працівниками, виникають непорозуміння, які можуть не стосуватись якості надання медичних послуг пацієнту, а проблеми в наданні інформації про них і стан здоров’я пацієнта іншій стороні. Мінімізація цих проблем у багатьох випадках залежить від рівня правових знань суб’єктів усього процесу взаємовідносин, як під час надання медичних послуг, так і дотримання всіма сторонами вимог нормативно-правових актів, які забезпечують організацію і виконання певних завдань. Аналіз судових рішень свідчить про необхідність удосконалення чинного законодавства у випадках проведення перевірок медичних закладів, під час яких поєднуються питання взаємовідносин декількох суб’єктів, й особливо в наданні інформації про пацієнта та дотримання таємниці стосовно його стану здоров’я. Медичні працівники і пацієнти наділені відповідними нормативно-правовими правами та обов’язками у взаємовідносинах між собою, але, на жаль, інколи ні одна зі сторін не намагається дотримуватися визначених документами основоположних правил і норм. Лише у випадках, коли настають тяжкі наслідки після наданої медичної допомоги, проведеного втручання, пацієнти вимушені звертатися за правовою допомогою з метою отримання роз’яснення щодо своїх прав відносно лікарів і відшкодування шкоди, яка заподіяна лікарями, натомість останні визначаються із правильністю своїх дій. Дотримання основоположного права людини на таємницю та конфіденційність інформації щодо стану її здоров’я сьогодні набувають все більшої актуальності. Проблеми, які виникають упродовж реалізації прав та обов’язків пацієнтів і медичних працівників, потребують дотримання чинних законодавчих актів, а в деяких випадках, законодавчого врегулювання. У кожному конкретному випадку лікар чи будь-який інший медичний працівник мусить чітко знати законодавчу норму, на підставі якої він надає медичну інформацію і розголошує медичну таємницю. Найчастіше підставою для надання медичної інформації є запит, оформлений в установленому законом порядку. Метою статті є аналіз чинного законодавства, рішень судів щодо підстав звернень до суду суб’єктів медичних правовідносин для врегулювання питань про збереження лікарської таємниці та надання публічної інформації медичними закладами. Встановлено, що є потреба у врегулюванні законодавчих норм щодо проведення перевірок представниками Фонду соціального страхування України в частині здійснення перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам, зокрема й на підставі інформації з електронного реєстру листків непрацездатності та відповідних діях медичних працівників (під час перевірки) в частині надання інформації, що є конфіденційною стосовно пацієнта. Запропоновано внесення змін у частині надання дозволу для перевірки медичної документації виключно на підставі поданої заяви застрахованої особи (пацієнта) і, як наслідок, внесення змін у статутну діяльність Фонду, уточнення Інструкцій щодо проведення перевірок.
12
Данилевич, М. В., О. В. Романчук, Р. С. Коваль та Н. О. Федчишин. "РОЗВИТОК КІНЕЗІТЕРАПІЇ У ФРАНЦІЇ (1970–2020)". Медична освіта, № 1 (20 квітня 2021): 23–28. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2021.1.11967.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано розвиток кінезітерапії у Франції з 1970 до 2020 р. Наукову новизну роботи пояснюємо фактором того, що до сьогодні історія кінезітерапії у Франції не привертала уваги українських науковців, навіть не зважаючи на той факт, що якість надання медичних та реабілітаційних послуг у системі охорони здоровʼя цієї держави вважають однією з найвищих у світі.
 У результаті проведеного аналізу виявлено, що у 80-х та 90-х роках ХХ століття відбувалося вдосконалення системи підготовки фахівців з кінезітерапії. У цей час було уточнено понятійно-категоріальний апарат, запропоновано визначення професійних дій, технік, методик; окреслено повноваження й обовʼязки кінезітерапевтів; запроваджено диплом працівника медичної сфери, спільний для багатьох парамедичних професій.
 Зазначено, що у 2002 р. спеціальною постановою пацієнтам був наданий доступ до їхньої історії хвороби. У 2006 р. регламентовано перелік медичних засобів, які масажисти-кінезітерапевти можуть використовувати, засновано Національне обʼєднання масажистів-кінезітерапевтів. У 2008 р. був прийнятий, а у 2020 р. доповнений Кодекс деонтології у кінезітерапії.
 Реформа системи підготовки масажистів-кінезітерапевтів розпочинається з 2015 р. зміною тривалості навчання з трьох на чотири роки, не враховуючи однорічний курс, спільний для всіх, хто навчається на медичних спеціальностях, а оцінка частини модулів здійснюється в університетах.
 Інститути, які провадять підготовку фахівців галузі, сьогодні вводять доказову практику, що має на меті набуття необхідних компетенцій для пошуку теоретичної та клінічної інформації, її оцінювання щодо доцільності подальшого використання у професійній діяльності. У галузі починають активно застосовуватися цифрові технології. Політика у сфері охорони здоровʼя і новітні технології зумовили обовʼязкове ведення професійної документації, зокрема інформаційної картки пацієнта, яка вважається параметром якості та безпеки, і дозволяє повністю відслідковувати всі надані пацієнту медичні послуги.
 На сьогодні у Франції функціонує ціла низка організацій, робота яких стосується професійної діяльності масажистів-кінезітерапевтів. У 2016 р. запропоновано нове визначення галузі, однак тривають дискусії стосовно найменування самої сфери, ролі масажиста-кінезітерапевта, його співпраці з іншими фахівцями.
13
Mykhalchuk, V. M., A. V. Kolomoyets, O. K. Tolstanov та Z. V. Hbur. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ЛОГІСТИКИ НОВОГО ЧАСУ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МЕДИЦИНІ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 3 (23 грудня 2020): 67–73. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.3.11625.
Full textAbstract:
Мета: сформувати нову концептуальну модель логістики нового часу в сучасній українській медицині.
 Матеріали і методи. Використано системний метод, метод порівняльного аналізу та прогнозування. Проаналізовано інформаційні системи, які використовують в управлінні медичними закладами (вітчизняними і зарубіжними), та дослідження, які проводили вітчизняні та зарубіжні вчені за цією тематикою, сформовано концептуальні засади впровадження та використання логістики в управлінні медичними закладами.
 Результати. У статті висвітлено нові концепції логістики медичних організацій в сучасних умовах. Визначено, що новий підхід до формування логістики в управлінні медичним закладом передбачає ефективність потоків пацієнтів у системі охорони здоров’я. У такій концепції сформовано чотири основні потоки медичного закладу, які визначатимуть ефективність логістичної діяльності: фінансовий; матеріальний; людський; інформаційний (у тому числі управлінські рішення). За даних обставин медичний заклад має можливість одноразово приступити до впровадження декількох логістичних концепцій, які визначають якість надання медичних послуг, прикладом яких є система інтегрованого планування ресурсів, або ERP; загальне управління якістю, або TQM; система «точно в термін», або JIT (Just In Time); точне виробництво, або LP (Lean Production); логістика, орієнтована на час, або TBL (Time-based Logistics). Розглянуто впровадження нової концептуальної моделі зрілості логістики в сучасному медичному закладі. І саме логістичні концепції (ERP, TQM, JIT, LP, TBL) є новими стратегіями у досягненні ефективності в логістичній діяльності нового часу та можуть слугувати основою для формування, розробки, впровадження моделі зрілості логістики в медичному закладі.
 Висновки. Логістика – це управління різними вхідними та вихідними потоками медичного закладу з метою їх оптимізації. Відповідно, управління логістичною діяльністю в медицині виходить за рамки традиційних фізичних потоків, враховуючи інші потоки, такі як пацієнти в ланцюгу надання медичної допомоги. Сучасним підходом до логістики медичної сфери є підхід з позицій створення цінності медичної послуги. Новий підхід до формування логістики в управлінні медичним закладом передбачає ефективність потоків пацієнтів у системі охорони здоров’я.
14
Stovban, M. P., I. V. Stovban, A. G. Vasilyev та Z. V. Hbur. "ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВЗАЄМОДІЇ МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДІВ У МЕЖАХ ОДНОГО ГОСПІТАЛЬНОГО ОКРУГУ В РІЗНИХ РЕГІОНАХ УКРАЇНИ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 3 (23 грудня 2020): 74–81. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.3.11626.
Full textAbstract:
Мета: визначити особливості формування та роботи госпітальних округів, їх переваги та недоліки, які виявляють після завершення першого етапу медичної реформи, на прикладі Східного Полтавського госпітального округу, з’ясувати ступінь взаємодії між різними закладами охорони здоров’я для забезпечення якісних медичних послуг при наданні вторинної спеціалізованої медичної допомоги в межах одного госпітального округу.
 Матеріали і методи. Використано такі загальнонаукові методи дослідження, як статистичний метод, метод економічного аналізу та системний підхід, бібліосемантичний метод. Дослідження ґрунтується на матеріалах, наданих Східним Полтавським округом, офіційних статистичних даних.
 Результати. Висвітлено проблему створення госпітальних округів та механізм взаємодії закладів охорони здоров’я на прикладі Східного Полтавського госпітального округу. Визначено переваги та недоліки даного підходу під час надання вторинної медичної допомоги. Проведені дослідження вказують на те, що медична реформа, яка зумовила появу госпітальних округів та госпітальних центрів вторинної спеціалізованої медичної допомоги територіально пов’язаних з обласними адміністраціями, є досить ефективною. Система створення лікарень, які надають вторинну спеціалізовану медичну допомогу, дозволяє реалізувати принцип «гроші ходять за пацієнтом» та сприяє загальному розвитку лікарень за рахунок отримання фінансів із міського, районного або обласного бюджету для реорганізації та модернізації медичного закладу. Таким чином, відбувається вдосконалення системи надання медичних послуг, здійснюється перехід на якісно новий рівень, який є повноцінно орієнтованим на задоволення потреб хворого.
 Висновки. Проведена медична реформа, яка зумовила появу госпітальних округів та госпітальних центрів вторинної спеціалізованої медичної допомоги територіально пов’язаних з обласними адміністраціями, є досить ефективною. Система створення лікарень, які надають вторинну спеціалізовану медичну допомогу, дозволяє реалізувати принцип «гроші ходять за пацієнтом» та сприяє загальному розвитку лікарень за рахунок отримання фінансів із міського, районного або обласного бюджету для реорганізації та модернізації медичного закладу. Таким чином, відбувається вдосконалення системи надання медичних послуг, здійснюється перехід на якісно новий рівень, який є повноцінно орієнтованим на задоволення потреб хворого.
15
Васюк, Наталія, та Наталія Петрученко. "ЕКСПЕРТНЕ ОПИТУВАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАДОВОЛЕНОСТІ УМОВАМИ ПРАЦІ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА “ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ № 2” СВЯТО ШИНСЬКОГО РАЙОНУ м. КИЄВА". Public management 23, № 3 (2020): 63–74. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-3(23)-63-74.
Full textAbstract:
У 2018 році розпочалася трансформація первинної медичної допомоги та автономізація закладів охорони здоров’я. У багатьох розвине- них країнах світу первинна медична допомога, а саме сімейні лікарі вирі- шують більшість звернень пацієнтів, що є ефективним, адже допомагає за- побігати багатьом хворобам до того, як вони потребуватимуть складного, дорогого і не завжди успішного лікування.
 Визначено, що в умовах трансформації сфери охорони здоров’я акту- альними питаннями на сьогодні є розвиток кадрового забезпечення сфери охорони здоров’я, зокрема покращення умов праці медичного персоналу на первинному рівні надання медичної допомоги.
 Встановлено, що виникає необхідність в аналізі потреб задоволеності умовами праці медичного персоналу, які надають первинну медичну допо- могу, що передбачає комплексне застосування як безпосередніх, так і опосе- редкованих методів отримання статистичної інформації.
 Досліджено та визначено чи задоволені умовами праці медичні праців- ники Комунального некомерційного підприємства “Центр первинної меди- ко-санітарної допомоги № 2” Святошинського району м. Києва на основі експертного опитування.
 Наголошено на важливості розроблення та затвердження “Положення про систему мотивації та стимулювання праці медичних працівників Кому- нального некомерційного підприємства “Центр первинної медико-санітар- ної допомоги № 2” Святошинського району м. Києва” як нормативно-пра- вового акту, що регламентує управлінські дії і взаємини щодо мотивації та стимулювання праці медичного персоналу.
 Доведено, що в умовах трансформації сфери охорони здоров’я важли- вим є здійснення моніторингу та оцінка діяльності ЦПМСД № 2 загалом та структурних підрозділів і персонально кожного медичного працівника зокрема, а також проведення аналізу роботи ЦПМСД № 2 щодо якості на- дання медичної допомоги шляхом розроблення анкети для пацієнтів щодо рівня задоволеності наданих медичних послуг та запровадження процедури анонімного анкетування споживачів послуг з метою визначення ступеня за- доволеності пацієнтів рівнем кваліфікації медичних працівників тощо.
16
Lykha, L. M., та I. Ya Hospodarskyy. "АНАЛІЗ ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ ТА РОЛІ РОБОТИ СЕРЕДНЬОГО МЕДИЧНОГО ПЕРСОНАЛУ". Медична освіта, № 4 (6 січня 2021): 38–42. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2020.4.11657.
Full textAbstract:
Глобалізаційні та інтеграційні процеси в суспільстві, динамічний розвиток медичних технологій, визнання світовою спільнотою проблеми фізичного, морального і соціального здоров’я як головного показника соціально-економічної зрілості, культури й успішності держави, соціальний запит на якість медичних послуг зумовлюють особливі вимоги до професійної діяльності середнього медичного персоналу загалом і медичних сестер зокрема. Медична сестра повинна успішно володіти фундаментальними та спеціальними знаннями й уміннями в питаннях комплексного догляду за пацієнтами, надавати медичну допомогу, що відповідає принципу гуманності, національним і світовим професійним стандартам, активно здійснювати профілактичну діяльність у сфері охорони здоров’я. У виконанні своїх фахових обов’язків медична сестра має керуватися нормами професійної моралі й етики.
 Важливість професійних та особистісних рис актуалізує необхідність удосконалення змісту формування професійної етики майбутніх медичних сестер у навчально-виховному процесі, зокрема під час вивчення дисциплін соціально-гуманітарної, психолого-педагогічної, професійно-практичної підготовки, проведення навчально-дослідної, виховної роботи, виробничих практик, що визначено галузевими стандартами вищої медичної освіти.
17
Бричко, Аліна Михайлівна, та Світлана Миколаївна Лукаш. "Мінімізація ризиків інноваційного розвитку бізнесу (на прикладі закладів охорони здоров’я)". Економіка, управління та адміністрування, № 4(98) (29 грудня 2021): 37–41. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-4(98)-37-41.
Full textAbstract:
Специфічний характер медичної сфери вимагає особливого підходу до надання медичної допомоги з огляду на характер продукту – медичної послуги. Соціальне значення медичної практики диктує використання спеціальних методів управління. Щороку комерційний сектор охорони здоров’я країни постійно зростає, а населення все більше пристосовується до платних медичних послуг. Однак ментальність значної частини населення все ще не дозволяє фактично приймати платну медицину як належне. Варто розуміти, що інноваційна діяльність у галузі охорони здоров’я призводить до розвитку медичних технологій, досліджень та найкращих практик, спрямованих на отримання якісно нової ідеї щодо оздоровлення, лікування, управління процесами в медицині, закупівлі нових медичних виробів, технологій або послуг з конкурентними перевагами.
 Стаття присвячена дослідженню теоретико-методичних і прикладних засад мінімізації ризиків на шляху створення і управління інноваціями у закладах охорони здоров’я.
 Сформульовано низку «сил управління на ринку» медичних послуг. До них належать: учасники ринку в цій галузі; фінансування; громадський порядок; технології; клієнти; інвестори (спонсори). Усі вони можуть або сприяти, або перешкоджати впровадженню інновацій. Для того щоб захистити життя та здоров’я людей, законодавча база в сфері охорони здоров’я вимагає проходження інновацією великої кількості процедур та акредитацій перед впровадженням у стандарти лікування.
 Для вдосконалення національного регулювання інновацій у галузі охорони здоров’я у напрямі створення та впровадження інновацій у цьому секторі необхідно постійно контролювати перешкоди на шляху управління інноваційними проєктами для своєчасного виявлення та ефективного управління ризиками. Серед найважливіших напрямів, пов’язаних із підвищенням ефективності управління в закладах охорони здоров’я, безумовно необхідно враховувати умови та можливості реформування процесів управління охороною здоров’я шляхом запровадження нових структурних підрозділів.
18
Prokopiv, М. М., G. O. Slabkiy та А. Т. Yatsina. "СПРОМОЖНІСТЬ РЕФОРМОВАНОЇ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я м. КИЄВА ДО НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ХВОРИМ НА ЦЕРЕБРАЛЬНИЙ ІНСУЛЬТ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 2 (25 вересня 2020): 17–21. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.2.11405.
Full textAbstract:
Мета: дослідити рівень спроможності реформованої системи охорони здоров’я м. Києва до надання медичної допомоги хворим на церебральний інсульт.
 Матеріали і методи. При проведенні даного дослідження використано статистичний метод, метод структурно-логічного аналізу та метод системного підходу. Матеріалами дослідження слугували дані галузевої статистичної звітності по м. Києву за 2014–2018 рр., укладені договори між закладами охорони здоров’я м. Києва та Національною службою охорони здоров’я України, починаючи з 1 квітня 2020 р.
 Результати. За умов впровадження системи державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення для надання медичної допомоги населенню з гострими мозковими інсультами заклади охорони здоров’я з 1 квітня 2020 р. укладають договори з Національною службою охорони здоров’я України відповідно до пакетів медичних послуг за напрямами «Медична допомога при гострому мозковому інсульті» та «Медична реабілітація дорослих та дітей від трьох років з ураженням нервової системи», які включають специфікацію надання та умови закупівлі медичних послуг. Дані пакети є недостатньо досконалими і потребують у майбутньому перегляду.
 Для надання стаціонарної медичної допомоги при гострому мозковому інсульті система охорони здоров’я м. Києва має достатні госпітальні ресурси, але в більшості вони знаходяться в різних закладах охорони здоров’я, що створює перешкоди до надання якісної допомоги при різних формах інсультів та до недостатньо раціонального використання наявних ресурсів. При цьому тільки в двох закладах охорони здоров’я із десяти підрозділи візуалізації патологічного процесу працюють цілодобово, в тому числі у вихідні та святкові дні, а в решті закладів – у режимі роботи лікаря в денний час, що не дає можливості виконати умови договорів із Національною службою охорони здоров’я України, коли візуалізація процесу повинна здійснюватися протягом 60 хв перебування в лікарні.
 Висновки. Отримані в ході дослідження результати вказують на недостатню спроможність реформованої системи охорони здоров’я в м. Києві забезпечити хворих на церебральні інсульти доступною та якісною медичною допомогою, в тому числі реабілітаційними послугами.
19
КЛОЧКО, Олексій, та Анжела ПОЛЯНИЧКО. "ПОЛІТИКА БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВ ІЗ НАДАННЯ ПОСЛУГ ДОБРОВІЛЬНОГО МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ". Humanitas, № 5 (12 січня 2022): 98–104. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2021.5.14.
Full textAbstract:
У науковій статті проаналізовано політику банківських установ із надання послуг добровільного медичного страхування. У дослідженні визначено загальні тенденції упровадження можливостей добровільного медичного страхування в контексті здійснення медичної реформи в Україні. Констатовано, що нині в Україні відсутня система загальнообов’язкового медичного страхування, а наявна лише віддалена перспективність її упровадження. З’ясовано, що метою добровільного медичного страхування є надання фінансових та медико-соціальних гарантій громадянам у разі виникнення страхового випадку, повної або часткової компенсації страховиком вартості медичної допомоги за рахунок коштів страхових резервів, а також фінансування профілактичних заходів. У статті означено, що юридичною підставою дії індивідуального добровільного медичного страхування є укладання полісу страхування. У дослідженні висвітлено страхові пропозиції банків (Альфа банк, ПриватБанк, Ukrsibbank. BNP Paribas Group, KredoBank. PKO Bank Polski Group) щодо надання послуг з оформлення добровільного медичного страхування осіб. Добровільне медичне страхування банками складається із пропозицій клієнтам можливості отримання програми страхування життя і здоров’я (послуги з невідкладної швидкої медичної допомоги, стаціонарного лікування, страхування життя), програми медичного страхування, що пропонує захист на кожен день (страхування від нещасних випадків, амбулаторно-поліклінічна допомога при травмах, туристичне страхування, що забезпечує отримання медичної допомоги під час подорожей), послуги «Цілодобового медичного диспетчера» (консультування, рекомендації, інформування, діагностування клієнтів). Зазначено привабливу перспективність подальшого удосконалення добровільного медичного страхування не тільки у сфері послуг банків, а і його розвитку в системі страхових компаній. Добровільне медичне страхування стане важливою передумовою розробки дієвих механізмів упровадження страхової медицини в Україні. Перспективою подальших досліджень є комплексний аналіз системи добровільного медичного страхування щодо встановлення її якості й доступності для пільгових категорій населення.
20
Іванюк, А. В. "КОНЦЕПТУАЛЬНА ФУНКЦІОНАЛЬНО-ОРГАНІЗАЦІЙНА МОДЕЛЬ РЕГІОНАЛЬНОГО ЦЕНТРУ КАРДІОЛОГІЇ НА ПРИНЦИПАХ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 3 (23 грудня 2021): 42–46. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2021.3.12625.
Full textAbstract:
Мета: обґрунтувати концептуальну функціонально-організаційну модель регіонального центру кардіології (РЦК) на принципах державно-приватного партнерства (ДПП).
 Матеріали і методи. У дослідженні використовували загальнонаукові методи аналізу, синтезу, узагальнення, моделювання, інтерпретації наукових даних, а також системний і структурно-функціональний підходи.
 Результати. Для вирішення проблеми фінансування та розвитку найбільш витратної третинної високоспеціалізованої кардіологічної допомоги населенню регіону був реалізований проект обґрунтування концептуальної функціонально-організаційної моделі РЦК на принципах ДПП, тобто об’єднання сил і засобів держави і бізнесу.
 Модель РЦК розроблена як самоврядний, господарсько і юридично самостійний суб’єкт медичної діяльності, що забезпечує оптимальне поєднання державного регулювання і ринкового саморегулювання. Економічна ефективність розробленої моделі РЦК забезпечується за рахунок юридичної та господарської самостійності моделі, багатоканального фінансування та прибутковості комерційної діяльності.
 Медична допомога у моделі РЦК представлена двома напрямками – медико-соціальним (безоплатним) та економічно рентабельним (платним), кожний з яких орієнтований на свого споживача послуг і в цілому забезпечує підтримку кардіологічного здоров’я усіх верств населення регіону.
 Організаційна структура моделі РЦК на принципах ДПП інтегрує три центри: центр високоспеціалізованої стаціонарної допомоги, центр консультативної амбулаторно-поліклінічної екстреної і планово-консультативної допомоги, центр організаційно методичної, інформаційно-аналітичної, інтеграційної та статистичної роботи, а також два блоки – адміністративно-господарський та допоміжних підрозділів.
 Пацієнторієнтованість моделі забезпечує доступність високоспеціалізованої медичної допомоги для різних категорій населення.
 Висновки. Потенціал моделі РЦК на принципах ДПП орієнтований на бізнес-процеси та інтегрування медичних послуг, забезпечує її економічну, медичну і соціальну ефективність та оптимальне функціонування у ринкових умовах. Реалізація моделі РЦК на практиці дасть змогу виконати її цільову функцію – задовольнити потреби населення регіону в доступних і якісних високотехнологічних кардіологічних послугах.
21
Shcherbinska, O. S., та I. Ya Hutsol. "ЩОДО МОЖЛИВОСТЕЙ ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ЗАБЕЗПЕЧИТИ ЖІНОК КОМПЛЕКСНОЮ МЕДИЧНОЮ ДОПОМОГОЮ ЗА УМОВ ВПРОВАДЖЕННЯ ДРУГОГО ЕТАПУ РЕФОРМИ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я (ЗА АНАЛІЗОМ ЗАТВЕРДЖЕНИХ ПАКЕТІВ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ)". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 2 (25 вересня 2020): 31–34. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.2.11407.
Full textAbstract:
Мета: дослідити можливість закладів охорони здоров’я за умов впровадження другого етапу реформи системи охорони здоров’я забезпечити жінок комплексною медичною допомогою.
 Матеріали і методи. У ході дослідження використано бібліосемантичний метод та метод структурно-логічного аналізу. Матеріалами дослідження стали пакети медичних послуг, за якими Національна служба здоров’я України в рамках Програми медичних гарантій з 1 квітня 2020 р. укладає договори з закладами охорони здоров’я спеціалізованої та високоспеціалізованої медичної допомоги, та пакети медичних послуг, які вже діють на рівні первинної медичної допомоги.
 Результати. Проаналізовано 9 із 29 пакетів медичних послуг, затверджених у рамках програми державних гарантій на 2020 р. У цілому затверджені пакети медичних послуг забезпечують певний обсяг первинної, діагностичної, амбулаторної та стаціонарної акушерсько-гінекологічної допомоги. Однак частина пакетів, у тому числі із забезпечення первинної, діагностичної та пологової допомоги, має недоліки, які ускладнюють доступність допомоги, її якість та раціональність використання ресурсів.
 Висновки. Аналіз затверджених пакетів медичних послуг показав, що їх запровадження не дозволяє забезпечити жінок акушерсько-гінекологічною допомогою в повному обсязі, що потребує їх корекції на 2021 р.
22
Сіделковський, О. Л. "КОМУНАЛЬНІ ТА ВІДОМЧІ МЕДИЧНІ ЗАКЛАДИ В СИСТЕМІ ЄДИНОГО МЕДИЧНОГО ПРОСТОРУ: НЕВИРІШЕНІ ПРОБЛЕМИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ". Прикарпатський юридичний вісник 2, № 4(29) (2020): 169–72. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v2i4(29).457.
Full textAbstract:
Однією з проблем, що активно обговорюється остан-нім часом у колах фахівців з охорони здоров’я, медич-ного права і пересічних громадян, є стан і перспективи розвитку медичної реформи. Про неї дискутують, її побоюються, від неї багато чого очікують. Важливим наразі є питання всебічного дослідження адміністра-тивно-правових засад проведення медичної реформи.
 Ми переконані, що кращі досягнення системи ме-дичного забезпечення Міністерства внутрішніх справ повинні і мають бути використані для потреб форму-вання єдиного медичного простору. Також і у кон-тексті взаємодії з комунальними закладами охорони здоров’я. Це передовсім місцевий рівень. Це важливо для пересічних громадян, як відомчої належності, так і середньостатистичних, котрі працюють в офісах, на-чальних закладах, на заводах та фабриках.
 Що стосується другої ланки взаємодії – комуналь-ної медицини та відповідних лікувально-профілактич-них закладів, то, на переконання автора, важливість дослідження проблематики комунальних закладів охо-рони здоров’я у контексті адміністративно-правового забезпечення єдиного медичного простору пов’язана із багатьма факторами, ключовими із яких можуть вва-жатись:
 – по-перше, ці медичні заклади із позицій органі-зації та надання медичної допомоги є максимально наближеними до пацієнта (сільська місцевість, район-ний рівень надання медичної допомоги, міські медичні заклади зазвичай знаходяться у власності територіаль-них громад);
 – по-друге, процеси децентралізації, що наразі від-буваються в Україні, засвідчують все більший акцент держави на тому, щоб максимально передати надання всіх соціальних послуг (в тому числі і медичних) на рі-вень місцевого самоврядування.
 Окреслено роль та значення адміністративного та медичного права в цих процесах. Актуалізована увага до проблем впровадження у практику медичної реформи.
23
Klapkiv, Y. M., та V. M. Vovk. "ЯКІСТЬ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ: ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 1, № 93 (2021): 74. http://dx.doi.org/10.31713/ve120218.
Full textAbstract:
Метою статті є вивчення економічної сутності поняття медичної послуги та виокремлення ключових сфер впливу на формування її високого якісного рівня. Виокремлено ключові фактори, що мають безпосередній вплив на формування послуг у сфері медичного обслуговування. Подано власне трактування поняття медичної послуги та розмежовано інтерпретацію якості медичної послуги у вузькому та широкому розумінні. Обґрунтовано взаємозв’язок між рівнем якості медичної послуги і витратами закладів охорони здоров’я. Розглянуто вплив ринку охорони здоров’я на формування якісної медичної послуги.
24
Кисільова, Т. О. "Пересувні рентгенівські апарати у Першій світовій війні 1914 – 1918 років (український контекст)". Studies in history and philosophy of science and technology 29, № 1 (2021): 90–96. http://dx.doi.org/10.15421/272011.
Full textAbstract:
Розглянуто новий тип рентгенівських кабінетів, що виник під час Першої світової війни – рухомі. Початок Першої світової війни створив широке поле діяльності для рентгенологів, але не всі медичні заклади, тим більш новоутворені лазарети поблизу лінії фронту, були оснащені рентгенівськими кабінетами. В цей період на території України проблемами рентгенологічної допомоги опікувалася київська громадська організація «Комісія Допомоги Пораненим Рентгенівськими Дослідженнями» (Київська рентгенівська комісія). За її ініціативою в квітні 1915 р. було створено перший рухомий кабінет. Повний комплект устаткування для рентгенівського дослідження розміщувався на кінному візку та розгортався у приміщенні медичного закладу-замовника. Необхідною умовою виклику кабінету була наявність лікаря відповідної кваліфікації. Як показало дослідження, послуги кабінету мали значний попит і його функціонування було цілком успішним.
 Для потреб фронту під керівництвом Київської рентгенівської комісії було сформовано ще 8 рухомих рентгенівських кабінетів, з яких дві рельсові станції та 6 кабінетів на кінних візках. Кожна рельсова рентгенівська станція складалася з двох залізничних вагонів (пасажирського та товарного) і мала повне оснащення для виконання досліджень, незначних ремонтних робіт та проживання персоналу. Однак характер роботи евакуаційних шпиталів, відсутність фахівців з рентгенології та слабке залізничне сполучення не дали змоги повністю використати значний потенціал станції. Отже, цей проект виявився недосконалим та неефективним.
25
Лехан, В. М., К. О. Надутий та Л. О. Гриценко. "ОЦІНКА ДІЯЛЬНОСТІ ЗАМОВНИКА МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ КЕРІВНИКАМИ ЗАКЛАДІВ ПЕРВИННОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 3 (23 грудня 2021): 36–41. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2021.3.12624.
Full textAbstract:
Мета: оцінка керівниками закладів первинної медичної допомоги (ПМД) стосунків між замовником і постачальниками медичних послуг за умов запровадження в Україні програми медичних гарантій (ПМГ) та виявлення характеристик діяльності замовника, які потребують удосконалення з точки зору постачальників послуг ПМД.
 Матеріали і методи. Дослідження проведено у два етапи: фокус інтерв’ювання керівників закладів ПМД з високим рівнем компетентності для визначення набору характеристик діяльності замовника медичних послуг; опитування за нашою анкетою, складеною за результатами першого етапу дослідження, 100 керівників закладів ПМД. Статистичний аналіз, що включав методи описової та аналітичної статистики, здійснено за допомогою STATISTICA 6.1.
 Результати. Виділено 11 параметрів, які характеризують діяльність замовника медичних послуг у системі ПМД разом із загальною оцінкою його функціонування. Із загального числа опитаних негативно або скоріше негативно оцінили: збалансованість стосунків із замовником – 70 %, порядок формування замовником вимог до постачальників – 70 %, реагування замовника на зміну потреб у послугах ПМД – 21 %, обґрунтованість тарифу для фінансування послуг ПМД – 96 %, фінансову забезпеченість введення нових вимог до надавачів – 91 %, цілеспрямованість політики щодо формування ПМГ – 67 %, ефективність ПМГ – 50 %, дієвість економічних стимулів ПМГ – 84 %, узгодженість намірів і дій, що потребують інвестицій, між замовником та надавачем послуг – 60 %, характеристику електронної системи охорони здоров’я – 52 %. У цілому діяльність замовника медичних послуг 72 % оцінили скоріше позитивно, ніж негативно, 28 % – скоріше негативно, ніж позитивно.
 Висновки. Дослідження показало існування складнощів формування стосунків між замовником і постачальниками послуг ПМД при реалізації реформи фінансування системи охорони здоров’я. Встановлено, що серед характеристик діяльності замовника постачальників найбільше турбують недоліки економічної обґрунтованості та прогалини політичної урегульованості цих взаємовідносин.
26
Tolokova, T. I., та O. Y. Bilan. "СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 3 (1 грудня 2020): 115–21. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.3.11309.
Full textAbstract:
Резюме. Соціальний захист медичних працівників спрямований на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечує задоволення професійних та матеріальних потреб медиків відповідно до особливого виду їх професійної діяльності, визначної ролі в суспільстві. Належне регулювання питань формування позитивного іміджу медичної професії, просування її цінностей надасть професіоналам у медичній сфері широкі можливості, які впливають на рівень мотивації та якість надання медичної допомоги пацієнтам.
 Мета дослідження – визначити пріоритетні потреби та висхідні запити медиків щодо соціального захисту, а також запропонувати шляхи зміцнення потенціалу підвищення якості медичного обслуговування.
 Матеріали і методи. Ми провели анонімне анкетування 100 медичних сестер районної лікарні Комунального некомерційного підприємства Конотопської міської ради «Конотопська центральна районна лікарня ім. академіка М. Давидова» щодо моральної свідомості пацієнтів, адміністрації лікувального закладу та держави стосовно поваги до медиків, що, у свою чергу, формує вмотивованість у роботі, самооцінку, готовність до альтруїзму в роботі та емпатії в умовах соціального захисту.
 Результати. Cистема управління системою охорони здоров’я України в процесі поглиблення інтеграції в світове економічне співтовариство зазнає багато істотних змін на основі ідеї єднання ефективності як результату дієвості соціального компромісу та кваліфікованої медичної допомоги. Отже, винайдення ефективних механізмів та дієвих методів функціонування системи соціального захисту медичних працівників є нагальним напрямком досліджень та актуальним завданням, що повинно ґрунтуватись на висхідних ініціативах з урахуванням потреб медиків.
 Висновки. Якісний соціальний захист дасть змогу висококваліфікованим медичним працівникам зосередитися на більш важливих завданнях, що передбачають безпосереднє професійне удосконалення та спілкування з пацієнтом; ключові показники ефективності медичного персоналу, зокрема щодо якості медичних послуг і задоволення пацієнтів потребують удосконалення й упровадження їх у якості публічної інформації; необхідно сформувати кадровий резерв відповідно до кваліфікаційних запитів й освітніх можливостей, який забезпечуватиме ресурс у разі перегляду функцій медичних працівників у напрямку новітніх тенденцій дигіталізації й пов’язаних з цим змін у медичному обслуговуванні. Необхідно досліджувати національні можливості для імплементації міжнародних вимог до соціального захисту медиків, з огляду на високі запити сучасної охорони здоров’я щодо якості медичної допомоги.
27
Shchur, R. I., I. I. Plets, V. V. Matskiv, M. V. Biloshkursky M.V. та V. V. Marusiak. "ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ". Actual problems of regional economy development 1, № 17 (2021): 204–15. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.17.204-215.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано особливості розвитку та впровадження медичного страхування в Україні. Метою статті є вирішення проблеми недостатнього фінансування сфери охорони здоров’я, покращення наданих медичних послуг, шляхом аналізу світових тенденцій та пошуку оптимального способу впровадження в Україні загальнодержавного медичного страхування. В процесі написання статті застосовано методи спостереження, аналізу, синтезу, порівняння та узагальнення, групування, статистичного порівняння щодо дослідження теоретико-методичних засад розвитку медичного страхування в Україні. Для теоретичних узагальнень і формування висновків застосовано абстрактно-логічний метод. У статті проаналізовано міжнародні моделі фінансування медичної галузі. Встановлено, що жодна з моделей не функціонує в абсолютному вигляді і не виконує усі необхідні функції та завдання. Обґрунтовано, що сучасна система функціонування охорони здоров’я має свої переваги та недоліки, які впливають на якість надання медичних послуг. Проведено аналіз ринку добровільного медичного страхування Україні, який знаходиться в процесі розвитку, зокрема протягом останніх декількох років зацікавленість населення даним напрямом зростає, але все ж показує низький рівень медичного страхування. Охарактеризовано основні аспекти реформи медичної галузі, які є досить успішними: запущена система організації рівнів ланок надання медичних послуг. Проведено аналіз фінансування охорони здоров'я, який показав невиконання вимог Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», що призводять до недостатнього фінансування і неотримання медичною сферою коштів, які передбачені даним нормативно-правовим актом. Запропоновано продовжити реформу та вдосконалити сферу надання медичних послуг на основі впровадження системи загальнодержавного страхування здоров’я, яка повинна ґрунтуватись на основі підходу гібридного фінансування, який буде поєднувати в собі три види фінансування медичної сфери і охопить все населення країни в страхуванні здоров’я. Для успішного функціонування гібридної моделі запропоновано акумуляцію внесків населення до Національної служби здоров’я України здійснювати через механізм страхування населення по двох програмах Стандартна та Підвищена, що призведе до створення нового ринку надання якісних медичних послуг.
28
Філатов, Андрій. "ДО ПИТАННЯ ПРО НЕФОРМАЛЬНУ ОСВІТУ ФАХІВЦІВ У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я (НА ПРИКЛАДІ КОРПОРАТИВНОГО НАВЧАННЯ)". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 17, № 1 (2020): 97–105. http://dx.doi.org/10.35387/od.1(17).2020.97-105.
Full textAbstract:
В оглядовій статті проаналізовано окремі аспекти проблеми неформальної корпоративної освіти фахівців у галузі охорони здоров’я. Визначено необхідність впровадження корпоративної колаборації у сферу підвищення кваліфікації лікарів і медичних працівників. Виокремлено завдання, що потребують вирішення: кваліфікована поінформованість відповідальних осіб за надання сучасних медичних послуг; застаріла інфраструктура організації й надання медичних послуг різним категоріям дорослого населення; недостатнє фінансування медичних інновацій. Узагальнено розуміння корпоративної колаборації як процесу співробітництва, кооперації, сумісної діяльності (взаємодії) двох і більш елементів соціально-економічної системи, що основані на обміні інформацією і самонавчанні, а її результатом є досягнення синергетичного ефекту за заданими параметрами. З’ясовано, що зміст навчальних програм з підвищення кваліфікації має враховувати ряд ключових аспектів освіти дорослих: проведення тренінгів, короткотермінових курсів для ефективного засвоєння нових знань і формування відповідних навичок. На часі – розроблення процедури, механізмів оцінювання, визнання результатів навчання медичного персоналу в умовах неформальної освіти. Доведено, що оскільки під впливом динамічних глобалізаційних процесів, що відбуваються у світі, неформальна корпоративна медична освіта як складник освіти дорослих набуває специфічних рис, доцільно докорінним чином змінити сферу корпоративної освіти лікарів і медичних працівників, перевести її у формат неформальної освіти дорослих, яка тепер реалізується не лише в традиційній аудиторній, а й у дистанційній та змішаній формах навчання, і, серед інших переваг, забезпечує економію коштів, більший доступ до навчання тощо.
 Ключові слова: освіта дорослих; неформальна освіта; корпоративна освіта; підвищення кваліфікації; колаборація; медичні працівники; охорона здоров’я.
29
Рудніцька, Олена. "РОЛЬ ТЕХНОЛОГІЙ АВТОМАТИЗОВАНОГО ПРОЕКТУВАННЯ ТА ВИРОБНИЦТВА У ВПРОВАДЖЕННІ ПІДХОДІВ ІНДУСТРІЇ 4.0 В СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я". Біомедична інженерія і технологія, № 6 (11 грудня 2021): 109–20. http://dx.doi.org/10.20535/2617-8974.2021.6.246888.
Full textAbstract:
Дана робота розглядає способи застосування CAD\CAM технологій в сфері охорони здоров’я на шляху до переходу на засади парадигми Healthcare 4.0 . Дані технології дозволяють досягати значних результатів в покращенні медичних послуг та проектуванні і виготовленні виробів медичного призначення. Для цього проаналізовано роль парадигми Індустрія 4.0 в сфері розвитку галузі охорони здоров’я, роль CAD\CAM технологій в медичній галузі та виділені тенденції розвитку CAD/CAM технологій в контексті переходу до Нealthcare 4.0.
 При аналізі ролі парадигми Індустрія 4.0 було виділено основні групи технологій, що є рушійними силами цієї концепції, та коротко описано технології, здатні підвищити рівень безпеки, задоволеності та інформованості для пацієнта: робототехніка, голографія, датчики/сенсори, інтернет речей та промисловий інтернет речей, великі дані, штучний інтелект та адитивне виробництво. При дослідженні ролі CAD\CAM технологій в медичній галузі, було проаналізовано застосування цих технологій в (а) хірургії та розглянуто напрямки комп'ютерно-інтегрованої хірургії (хірургічний CAD/CAM та хірургічний асистент) та ортопедичні операції або операції по заміні суглобів; (б) використання технології CAD/CAM в медичних пристроях; (в) використання технології CAD/CAM в діагностичних процедурах. Далі показано потенціал CAD як засобу підвищення ефективності та впровадження інновацій. При аналізі сучасних тенденцій розвитку CAD/CAM технологій в контексті переходу до парадигми Healthcare 4.0, було виділено та описано наступні аспекти: (1) посилення впливу хмарних технологій та перевагам, що він надає; (2) модельно-орієнтований підхід та особливості його застосування при автоматизованому проектуванні; (3) генеративне проектування із застосуванням технологій штучного інтелекту. Наведено переваги застосування штучного інтелекту в процесі проектування та виготовлення необхідних для медичної галузі продуктів та його можливий вплив на галузь в цілому. 
 Висновки: Технологія CAD/CAM зробила значний вплив на прогрес у медичній науці та практиці. Потенціал CAD як засобу підвищення ефективності та інновацій зростає, а останні тенденції галузі охорони здоров’я відображають вплив нових технологій у цій галузі. Охорона здоров’я - сфера першочергового значення, до якої вкрай необхідне включення традиційних наукових галузей з інноваційними рішеннями. Наближення медичної галузі до парадигми Healthcare 4.0 можливе, в тому числі, за допомогою вдосконалення CAD/CAM підходів та алгоритмів та розширюючи сфери застосування, тим самим досягаючи значних результатів в покращенні медичних послуг та підвищенні ефективності таких послуг, в тому числі і економічної. Тому вбачаються доцільними подальші дослідження щодо збільшення сфер застосування CAD/CAM технологій та взагалі підходів парадигми Індустрії 4.0 в медичній галузі (Healthcare 4.0).
 Ключові слова: CAD\CAM, Індустрія 4.0, Healthcare 4.0, штучний інтелект, хмарні технології, адитивне виробництво.
30
Ільченко, Тамара. "СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ ПЕРЕКЛАДУ МЕДИЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ В УКРАЇНІ". Молодий вчений, № 6 (94) (30 червня 2021): 38–41. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-6-94-9.
Full textAbstract:
Ця стаття присвячена дослідженню медичної перекладацької сфери. В нашій роботі проведено загальний огляд новітніх методів перекладання у галузі медицини і охорони здоров’я з метою ознайомлення з ними, адже протягом останніх років підходи до аналізу перекладу значно змінилися та з’явилось багато нових понять у сфері медицини, що вимагає від філологів, перекладачів та дослідників обізнаності з усіма новітніми тенденціями в сфері медичного перекладу. Останнім часом це питання набирає актуальності серед дослідників та лінгвістів, адже в умовах сучасного світу все більше потрібні професіонали, які спеціалізуються саме у медичній галузі. У процесі дослідження перекладацької діяльності, не можна не враховувати особливості медичної термінології, тому що медичний переклад – специфічний, потребуючий від перекладача цілковитої відповідальності, вид перекладацьких послуг. Переклад медичної документації має здійснювати лише обізнаний у цій сфері фахівець, який знає її особливості та впевнено орієнтується у сучасних термінах медичного поприща.
31
Криничко, Лілія. "ЕТАПИ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ". Litopys Volyni, № 22 (16 березня 2021): 104–11. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2020.22.17.
Full textAbstract:
У статті визначено етапи реформування системи охорони здоров’я в Україні, які виділяють вітчизняні вчені, а також з’ясовано напрями, які ними пропонуються для вдосконалення. Загалом вважаємо, що для реалізації ефективних методів удосконалення системи охорони здоров’я потрібно на державному рівні визначити стратегічні напрями розвитку досліджуваної галузі з обмеженням впливу політичних змін. Це дозволить забез- печити в повній мірі реалізацію стратегії та уникнути фрагментарних реформ. У статті досліджено сутність та значення державного регулювання ринку приватної медицини, а також висвітлено особливості системи охо- рони здоров’я як вкрай важливого сектора соціально-економічного життя з точки зору забезпечення соціально- економічної та політичної стабільності держави. Проаналізовано ключові засади отримання позитивних результатів у політиці державного управління медичними закладами. Окреслено, що за державної підтримки розвитку ринку медицини та мінімізації перешкод розвитку галузі створення сприятливих умов для фінансування системи охорони здоров’я в цілому є досить імовірним. Проведено огляд основних цілей державного регулювання ринку медицини України. Доведено, що реалізація права людини на якісні медичні послуги зумовлює спрямуван- ня політики держави в Україні на реформування чинної системи охорони здоров’я та створення ефективної національної моделі. Охарактеризовано завдання, які стоять перед державним управлінням щодо реформуван- ня системи охорони здоров’я, у свою чергу зазначені завдання визначають зміст та форму реалізації тієї чи іншої реформи у сфері охорони здоров’я як ключового складника соціальної політики держави. Виявлено, що зміни в стратегії державного управління приватними медичними закладами є необхідною передумовою розвитку кардинально нового, потенційно здорового суспільства. Здійснено періодизацію процесів реформування системи охорони здоров’я України.
32
Naumenko, Galyna. "Модель спільного прийняття рішення в медичній практиці". Psychosomatic Medicine and General Practice 3, № 4 (2019): e0304173. http://dx.doi.org/10.26766/pmgp.v3i4.173.
Full textAbstract:
На сьогоднішній день питання пацієнторієнтованного надання медичних послуг стоїть особливо гостро. Та мова йде не просто про хороші манери лікарів: ввічлива посмішка, привітання, звертання до пацієнта з повагою, скільки про медичні результати завдяки вираженим професійним компетенціям.
 Якість комунікації в медичній сфері відіграє величезну роль в наданні кваліфікованної медичної допомоги, за рахунок того, що сприяє:
 
 більш ефективному інтерв'ю або збору інформації (точність, продуктивність, підтримка для пацієнта);
 підвищенню задоволеності і пацієнта, і фахівця;
 поліпшенню стану здоров'я пацієнта, прихильності до призначеної терапії (комплаєнс).
 
 Таким чином, для того щоб біомедичні технології були безпечними та результативними, їх варто застосовувати на базі ефективної комунікації та відношення. Одним із ефективних методів взаємодії лікар-пацієнт є метод спільного прийняття рішення (СПР). Це процес, в якому пацієнти заохочуються брати участь у виборі відповідних методів лікування або варіантів самоуправління своїм станом. Модель має три етапи: впровадження вибору; опису варіантів; надання допомоги пацієнтам у вивченні переваг та прийнятті рішень.
 Спільне прийняття рішень є доцільним, коли існує більше одного можливого курсу дій, і жоден варіант очевидно не найкращий для всіх. У цих випадках доведено, що формування відношення пацієнта до можливих переваг та ризиків лікування хвороби має бути ключовим фактором у прийнятті рішення.
 Коли існує спільна думка, лікарі можуть краще використовувати мотиваційні підходи для сприяння зміни поведінки, подолання клінічної інерції та сприяння саморегуляції та селф-менеджменту (самоуправління) пацієнтами всього процесу лікування та реабілітації.
33
Горіславська, Інна, та Анастасія Андрощук. "ДО ПИТАННЯ СУБ’ЄКТНОГО СКЛАДУ ДОГОВОРУ ПРО НАДАННЯ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ". Young Scientist, № 12 (88) (30 грудня 2020): 202–5. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2020-12-88-40.
Full textAbstract:
У статті на основі аналізу діючого національного законодавства, розгляду судової практики та теоретично-правових джерел досліджуються окремі питання суб’єктного складу у договорах про надання медичних послуг. Розкриваються питання набуття та реалізації правосуб’єктності учасників договору про надання медичних послуг. Аналізуються вимоги до надавачів медичних послуг та умови провадження господарської діяльності з медичної практики. Розкривається процедура проведеної експертної оцінки щодо відповідності надавача медичних послуг стандартам акредитації. Досліджується судова практика у справах про застосування відповідальності до надавачів медичних послуг за порушення вимог ліцензування даного виду господарської діяльності. Обґрунтовуються пропозиції щодо усунення недоліків правового регулювання у досліджуваній сфері.
34
БУЛЕЦА, СІБІЛЛА. "Телемедицина: переваги та недоліки в правовому полі". Право України, № 2020/03 (2020): 49. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-03-049.
Full textAbstract:
В умовах реформування системи охорони здоров’я в Україні є багато нововведень. Так, телемедицина – це зростаюча галузь медицини, яка дає змогу лікареві охопити пацієнта за допомогою електронних пристроїв, таких як переносні кутові мережі Wearable Body Area Networks (WBANs), мобільні телефони та інші пристрої інформаційних технологій. Телемедицина використовується переважно для надання допомоги при хронічному лікуванні пацієнта, дотримання рецептів і зіставлення показань пацієнта в режимі реального часу. Ці досягнення значною мірою допомагають підвищити оперативне реагування на проблему, зменшу ючи адміністративну неефективність, і покращити результати пацієнтів. Мінусом, однак, є те, що ці механізми забезпечують прибутковий дохід для хакерів. Метою статті є дослідження особливостей телемедицини з правової точки зору. Для її досягнення були поставлені такі завдання: проаналізувати історію розвитку телемедицини; дати авторське визначення телемедицини, враховуючи сучасні дослідження; виявити переваги запровадження телемедицини у сфері медичної діяльності; виявити недоліки впровадження телемедицини у сфері медичної діяльності. Застосовано загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання. При дослідженні загальнотеоретичних аспектів цивільних правовідносин використано діалектичний метод пізнання правової дійсності. Метод системно-структурного аналізу дав змогу класифікувати цивільні правовідносини у сфері здійснення медичної діяльності, а структурно-функціональний – розглянути елементи структури цивільних правовідносин у сфері здійснення медичної діяльності. За допомогою формально-логічного методу досліджено законодавство у сфері договору надання медичних послуг (допомоги), практика його застосування, визначено понят тя медичної допомоги, лікарської таємниці, пацієнта, медичної діяльності. Метод конкретних соціологічних досліджень використовувався при дослідженні судо вої практики та виявленні правозастосовного значення цивільних правовідносин у сфері здійснення медичної діяльності. Перед впровадженням телемедицини, адміністрації закладів охорони здоров’я та постачальники повинні знати, які та як закони регулюють цю сферу. Крім того, вони мають проконсультуватися з експертами щодо необхідного обладнання та щоб сформувати базове розуміння того, чому саме воно потрібне передусім. Окрім обмеженого обсягу послуг, які можуть бути відшкодовані, існує також проблема, хто з лікарів практикуватиме телемедицину і хто даватиме дозвіл на її використання. Будь-який постачальник, який може виставити рахунок за послуги на місці, може також виставити рахунок за телемедицину. Також необхідна згода пацієнта, тобто лікарі зобов’язані її отримати, перед використанням телемедичних послуг. Неможливість отримати згоду пацієнта може призвести до того, що лікарі не отримуватимуть оплату. Враховуючи викладене вище, можна дати таке визначення телемедицини – це використання телекомунікаційних технологій та інформаційних технологій для клінічних, медичних послуг у різних районах країни, зокрема й віддалених, або для допомоги лікарям у разі екстреної ситуації зі швидкого реагування із визначенням правильного діагнозу.
35
Кулешов, Владимир. "МЕДИКО-СОЦИОЛОГИЧЕСКОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ УДОВЛЕТВОРЕННОСТИ НАСЕЛЕНИЯ УСЛУГАМИ КОНСУЛЬТАТИВНО-ДИАГНОСТИЧЕСКОГО ЦЕНТРА". SWorldJournal, № 07-03 (31 березня 2018): 16–21. http://dx.doi.org/10.30888/2663-5712.2021-07-03-023.
Full textAbstract:
Надання медичних послуг – одна із одних важливих соціальних сфер. Задоволення пацієнтів якістю надання медичних послуг – одна із нагальних проблем закладів охорони здоров’я. Для визначення ступеня задоволеності населення послугами консультативно-діагност
36
Кулешов, Владимир. "МЕДИКО-СОЦИОЛОГИЧЕСКОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ УДОВЛЕТВОРЕННОСТИ НАСЕЛЕНИЯ УСЛУГАМИ КОНСУЛЬТАТИВНО-ДИАГНОСТИЧЕСКОГО ЦЕНТРА". SWorldJournal, № 07-03 (31 березня 2018): 16–21. http://dx.doi.org/10.30888/2410-6615.2020-07-03-023.
Full textAbstract:
Надання медичних послуг – одна із одних важливих соціальних сфер. Задоволення пацієнтів якістю надання медичних послуг – одна із нагальних проблем закладів охорони здоров’я. Для визначення ступеня задоволеності населення послугами консультативно-діагност
37
Логвиненко, Б. О. "ДО ПИТАННЯ ПРО ВІДПОВІДНІСТЬ МЕДИЧНОЇ РЕФОРМИ В УКРАЇНІДВАНАДЦЯТИ ПРИНЦИПАМ ОРГАНІЗАЦІЇ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я". Прикарпатський юридичний вісник 2, № 4(29) (2020): 120–23. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v2i4(29).447.
Full textAbstract:
Статтю присвячено проблемі відповідності медичної реформи в Україні дванадцяти принципам організації охорони здоров’я. Звернуто увагу на те, що сфера охо-рони здоров’я ґрунтується на багатьох принципах, ча-стина з яких закріплені в нормативно-правових актах, а інша – у наукових позиціях, відображених у працях науковців і фахівців у медичній та правовій сферах.
 Розкрито відповідність медичної реформи кожному із дванадцяти принципів організації охорони здоров’я для кожної національної системи. Такими принципами є: 1) визначення умов праці медиків з урахуванням по-зиції громадських лікарських організацій у будь-якій системі охорони здоров’я; 2) право пацієнта на вільний вибір лікаря, а лікареві – право вибору пацієнта, не об-межуючи водночас їхніх прав; 3) відкритість будь-якої системи охорони здоров’я для всіх лікарів, які мають право на практику на прийнятних умовах; 4) вільний вибір лікарем місця своєї практики за фахом; 5) адек-ватне представлення представників медичної спільно-ти в усіх державних інститутах, що мають відношення до проблем охорони здоров’я; 6) дотримання конфіден-ційності відносин лікаря та пацієнта всіма учасниками відносин; 7) гарантії моральної, економічної та профе-сійної незалежності лікаря; 8) адекватні оцінка й оп-лата праці лікаря; 9) диференціація гонорару лікаря залежно від характеру медичної послуги та за участю представників медичної спільноти; 10) оцінка якості й ефективності медичної допомоги лише лікарями, керуючись більшою мірою регіональними, ніж націо-нальними стандартами; 11) відсутність жодних обме-жень для лікаря у виборі препаратів і призначень лі-кування, адекватних сучасним стандартам, в інтересах пацієнта; 12) поглиблення професійних знань і підви-щення професійного рівня лікарем.
 Обґрунтовано, що в реалізації медичної реформи в Україні недостатньо враховано питання регіонального підходу, позиції професійних медичних організацій та формування прозорих і адекватних механізмів обраху-вання заробітної плати медичних працівників в державі.
38
Andriyash, Victoria, Liudmyla Kozlova, Oksana Malikina та Elena Polyakova. "Особливості державної політики регулювання медичних послуг в Україні". Public Administration and Regional Development, № 9 (8 вересня 2020): 689–713. http://dx.doi.org/10.34132/pard2020.09.01.
Full textAbstract:
У статті досліджено теоретичні та практичні основи державної політики щодо регулювання медичних послуг в Україні, що потребує підвищення рівня надання зазначених послуг та більш прозорої діяльності з надання таких послуг в умовах тривалого реформування в нашій країні. Авторами висвітлені особливості державного регулювання ринку медичних послуг, котрий перебуває у стані тривалого розвитку, котрий потребує жорсткого законодавчого регулювання для подальшого ефективного розвитку. Відзначено існування національних особливостей публічно-правового регулювання ринку медичних послуг в різних країнах, представлені практично діаметрально протилежними підходами і принципами. Здійснено аналіз державної політики України в галузі охорони здоров’я в якості організаційної та нормативної системи владних дій та управлінських рішень й основного регулятора здоров’я громадян. У статті сформульовано визначення державної політики регулювання медичних послуг з урахуванням специфіки медичної системи, окреслено проблеми в сфері організації ефективного державного регулювання медичних послуг та їх стандартизації, надані окремі рекомендації для створення ефективних механізмів державного впливу на ринок медичних послуг.
39
Lisovyi, V. M., V. A. Kapustnyk, V. D. Markovskyi, I. V. Zavgorodnii та A. M. Matsko. "РОЛЬ СУЧАСНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЯКОСТІ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ". Медична освіта, № 3 (13 травня 2019): 35–37. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.3.10119.
Full textAbstract:
Мета роботи – з’ясувати вплив інформаційних технологій у трансформації післядипломної медичної освіти.
 Основна частина. У статті наведено роль сучасних інформаційних технологій у забезпеченні якості медичної освіти. Реформа системи охорони здоров’я потребує послідовних змін у підготовці сучасного фахівця з належним рівнем компетентностей, володіння теоретичними знаннями та практичними навичками, підготовленого до ринкових відносин у питаннях надання медичних послуг. Однією з важливих передумов забезпечення якості вищої медичної освіти є впровадження в навчальний процес електронної освіти (e-learning) нового рівня або «відкритого навчання», що є особливо важливим для підготовки сучасного фахівця.
 Висновок. З метою поліпшення якості медичної освіти необхідне урахування певних особливостей медичної електронної освіти, зокрема її практично-орієнтованого змісту, стандартизації прийняття рішень лікувально-діагностичного спрямування (протоколи надання медичної допомоги), посилення вимог до набуття навичок менеджера медичної галузі, готовності до роботи на ринку праці та медичних послуг.
40
Zaporozhyan, L. P., N. O. Terenda, O. N. Litvinova, N. Y. Panchishin та M. S. Fesh. "НЕОБХІДНІСТЬ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ТЕЛЕМЕДИЦИНИ ЗА СУЧАСНИХ УМОВ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 2 (25 вересня 2020): 65–71. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.2.11413.
Full textAbstract:
Мета: проаналізувати ступінь і необхідність розвитку телемедицини за сучасних умов.
 Матеріали і методи. Використовуючи метод системного аналізу, проведено вивчення стану та необхідності використання телемедицини в провідних країнах світу та Україні.
 Результати. Проаналізовано ступінь і необхідність розвитку телемедицини за сучасних умов. Розглянуто основні види телемедичних послуг, основні напрямки роботи телемедичних центрів. Оцінено впровадження телемедицини в областях України та в зарубіжних країнах.
 Оптимальним є створення регіональних центрів, навколо яких формується телемедична інфраструктура регіону і система поширюється до лікарських амбулаторій та фельдшерсько-акушерських пунктів. Телемедичні центри можуть створюватися на базі медичних закладів, навчальних чи наукових центрів, або як самостійні комерційні чи некомерційні організації.
 У військовій медицині телемедичні технології здатні спростити роботу лікарів, виконати ефективний менеджмент на етапах евакуації, систематизувати та стандартизувати якість надання медичної допомоги.
 Використання телемедицини дає позитивні результати як для пацієнтів, так і для медичних працівників. Для пацієнтів з’являється можливість проведення дистанційних консультацій, консиліумів (телеконференцій) вузькими спеціалістами в територіально віддалених медичних установах, зменшення термінів обстеження, прискорення передачі інформації про результати обстежень між різними спеціалізованими клініками без необхідності транспортування хворого (особливо в невідкладних станах).
 Телемедичні технології можна застосовувати майже в будь-якій медичній сфері: в педіатрії, психотерапії, дерматології, неврології або реаніматології.
 За умов боротьби з COVID-19 все більше медзакладів України долучаються до формату дистанційних відеоконсультацій, що дозволяє зберегти здоров’я лікарів і пацієнтів, а також взаємодіяти лікарям із колегами в особливо складних випадках.
 Висновки. Використання телемедицини в сучасних реаліях набуло значного поширення у багатьох країнах світу незалежно від їх економічного розвитку. Запровадження телемедицини в Україні потребує нормативно-правової підтримки, навчання персоналу, інформаційного забезпечення, а її матеріальне забезпечення лягає на державні органи влади та об’єднані територіальні громади.
41
Сатурська, Г. С., І. М. Шишацька, О. В. Сатурський, Д. М. Коллінс та Н. П. Марків-Буковська. "СУЧАСНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПАЛІАТИВНОЇ ТА ХОСПІСНОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНІ ЗА УМОВ РЕФОРМУВАННЯ МЕДИЧНОЇ ГАЛУЗІ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 1 (2 червня 2021): 33–39. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2021.1.12140.
Full textAbstract:
Мета: провести аналіз організації паліативної та хоспісної допомоги на різних рівнях надання медичної допомоги населенню України на сучасному етапі реформування галузі охорони здоров’я в Україні та на регіональних рівнях.
 Матеріали і методи. У науковій роботі використано чинні нормативно-правові акти та керівні документи МОЗ України щодо організації паліативної та хоспісної допомоги в системі охорони здоров’я України. Для обробки даних застосовано наукові методи: аналітичний, бібліосемантичний та системного підходу.
 Результати. Паліативна медична допомога, як окремий вид медичної допомоги, в Україні закріплена законодавчо з 2011 р. Але до введення в дію програми медичних гарантій та підписання контрактів із Національною службою здоров’я України на пакети медичних послуг у напрямку паліативної та хоспісної допомоги – таку допомогу в нашій країні надавали лише кілька десятків медичних закладів. Запровадження окремого пакета у програмі медичних гарантій дало поштовх розвитку мережі закладів, які надають паліативну допомогу.
 Висновки. Розвиток та покращення якості надання паліативної допомоги відповідно до світових стандартів є одним із пріоритетних завдань системи охорони здоров’я та громадського здоров’я України, адже паліативна та хоспісна допомога є комплексом медичних, соціальних, психологічних заходів, спрямованих на покращення якості життя пацієнтів із невиліковними хворобами та обмеженим прогнозом життя. Для створення високоефективної системи паліативної допомоги в Україні також необхідно подолати бар’єри, які виділені експертами ВООЗ. Серед основних завдань паліативної та хоспісної допомоги потрібно розглядати максимально можливе зменшення болю, фізичних та психічних страждань, усунення або зменшення розладів життєдіяльності та інших тяжких проявів захворювань, професійний догляд, психологічну, соціальну та духовну підтримку пацієнтів та членів їхніх сімей.
42
Mikhalchuk, V. M., Z. V. Gbur, K. V. Shchyrina та O. O. Chernenko. "МУЛЬТИДИСЦИПЛІНАРНИЙ ПІДХІД ДО ОПТИМІЗАЦІЇ РОБОТИ ПРИВАТНОЇ БАГАТОПРОФІЛЬНОЇ КЛІНІКИ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 4 (17 березня 2020): 16–23. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.4.10943.
Full textAbstract:
Мета: розкрити суть та особливості застосування мультидисциплінарного підходу в управлінні діяльністю багатопрофільної клініки.
 Матеріали і методи. У роботі використано метод економічного аналізу, системний підхід, системний аналіз. Шляхом системного аналізу та мета-аналізу джерел літератури, власного спостереження, вивчення та аналізу міжнародних рекомендацій керівників приватних медичних закладів розвинених країн світу запропоновано власне бачення мультидисциплінарного підходу в управлінні діяльністю багатопрофільної приватної клініки.
 Результати. При побудові сукупної системи керування закладами охорони здоров’я необхідно враховувати особливості кожної з галузей. Адже існує це на основі того, що усі послуги, надані медичними установами чи працівниками, мають індивідуальні характеристики, які потребують розгляду в економічному управлінні діяльністю установ, що спеціалізуються на їх виробництві та реалізації.
 Зазначено, що установа охорони здоров’я є юридичною особою будь-якої форми власності та організаційно-правовою формою або її відокремленим підрозділом, який займається наданням медичної допомоги для населення, але діє в межах як ліцензій, так і професійних діяльнісних навичок медичних співробітників. У статті зазначено, що міждисциплінарність має три цінності: широту, інтеграцію та трансформацію. Поняття широти включає кількісні та якісні показники. Адже, з одного боку, це набір взаємодоповнюючих дисциплін, а з іншого боку, це методологічні та теоретичні аспекти, наукові групи, набір якісних стандартів, диференціація розподілу праці між працівниками, адекватність результатів. Для того, щоб досягти успіху варто діяти в умовах співпраці та обміну. Інтелектуальна міждисциплінарна взаємодія сприяє формуванню самовизначених монолітних структур.
 Висновки. За результатами досліджень встановлено, що мультидисциплінарний підхід до управління багатопрофільною приватною клінікою має три аспекти: аспект загального управління закладом, що передбачає надання широкого профілю медичних послуг, інноваційних підходів та підбору багатопрофільної команди фахівців; аспект мультидисциплінарного підходу в командному управлінні (орієнтована допомога, міжгалузева команда, команда менеджера з мультидисциплінарного догляду, команда з багатопрофільної консультації та догляду); аспект мультидисциплінарного підходу в послугах багатопрофільної клініки.
43
Golubnychy, D., O. Kolomiytsev, V. Tretyak, Ya Kliuchka та A. Rybalchenko. "АРХІТЕКТУРА СИСТЕМИ ОБМІНУ МЕДИЧНИМИ ДАНИМИ ПАЦІЄНТІВ З ЛІКАРЯМИ НА ОСНОВІ IOTA". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 1, № 67 (2022): 57–61. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2022.1.057.
Full textAbstract:
Обмін медичною інформацією дозволяє здійснювати електронне переміщення медичних даних між різними інформаційними системами охорони здоров’я. На відміну від традиційних паперових документів, електронні дозволяють постачальникам медичних послуг отримувати доступ до важливої медичної інформації та обмінюватися нею. Проте, існуючі системи охорони здоров’я для обміну медичними даними громадянин, зіткнулися з низкою проблем, зокрема: конфіденційність, безпека та відсутність контролю з боку пацієнтів. Враховуючи все вищесказане, запропоновано використовувати технологію розподіленого реєстру, оскільки вона може кардинально змінити спосіб зберігання медичної інформації, забезпечуючи безпечні способи обміну даними. У статті розглядається технологія розподіленого реєстру для Інтернету речей (Internet Of Things, IoT), яка називається IOTA. Блок- чейн вже використовується в багатьох системах охорони здоров’я, оскільки він вирішує серйозні проблеми охорони здоров’я, що пов’язані з конфіденційністю та безпекою. Однак, залишаються питання, що пов’язані з масштабованістю та продуктивністю блокчейну. IOTA вирішує ці проблеми, оскільки використовує структуру даних DAG (directed acyclic graph), яка дозволяє додавати транзакції паралельно. Це скорочує час, що потрібний на підтвердження транзакцій, а кількість одночасно оброблюваних транзакцій може бути необмеженою. Протокол Masked Authenticated Messaging (MAM) дозволяє безпечно передавати зашифровані потоки даних як транзакції. Тому, система, що пропонується, використовує IOTA для безпечного обміну медичними даними. Процес створення та надсилання медичних даних в IOTA проілюстровано на конкретному прикладі. Розглянуто застосування протоколу МАМ на прикладі передачі медичних даних пацієнта лікарю.
44
Ivats-Chabina, A. R. "ОЦІНКА ЯКОСТІ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ НА РІВНІ ПЕРВИННОЇ ЛАНКИ НАСЕЛЕННЯМ м. УЖГОРОДА ТА УЖГОРОДСЬКОГО РАЙОНУ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 2 (25 вересня 2020): 35–38. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.2.11408.
Full textAbstract:
Мета: визначити рівень якості медичної допомоги, яку надають населенню м. Ужгорода та Ужгородського району в закладах первинної ланки (сімейні амбулаторії, центри ПМСД).
 Матеріали і методи. Основним завданням дослідження було визначення ступеня задоволеності пацієнтів якістю медичної допомоги на рівні первинної ланки. Дослідження проводили шляхом електронного анкетування. У вибірку включено 130 осіб віком 18–65 років жителів м. Ужгорода та Ужгородського району.
 Результати. Більшість респондентів (51,5 %) дала позитивну загальну оцінку якості надання медичних послуг на рівні первинної ланки (оцінки «добре» та «дуже добре»). Нейтральну оцінку дали 36,9 % респондентів. 11,6 % висловились негативно (оцінки «незадовільно» та «абсолютно незадовільно») стосовно якості отриманих медичних послуг. Учасників опитування попросили проаналізувати свій останній візит до їхнього сімейного лікаря. Серед труднощів, з якими стикаються пацієнти при зверненні до сімейного лікаря, найпоширенішими є довгі черги на прийом до лікаря, некомфортні зони очікування та незручний графік прийому. На думку респондентів, для покращення якості надання медичної допомоги в амбулаторіях та центрах ПМСД можна зробити наступне: надати можливість онлайн-запису до лікаря та отримання попередньої консультації за допомогою відеозв’язку, узгодити графіки прийому сімейних лікарів, вузьких спеціалістів та робочі години лабораторії, можливість здати аналізи безпосередньо в амбулаторії, збільшити кількість медичного персоналу, покращити матеріально-технічні умови амбулаторій. Даючи загальну оцінку якості медичної допомоги на рівні первинної ланки, 11,5 % респондентів дали оцінку «дуже добре», 40 % обрали варіант «добре». Задовільною якість медичних послуг вважають 36,9 % опитаних, незадовільною – 6,2 % та абсолютно незадовільною – 5,4 %.
 Висновки. Більшість респондентів дала позитивну загальну оцінку якості надання медичних послуг на рівні первинної ланки. На думку респондентів, поліпшити якість послуг можна шляхом більш широкого використання технологій для покращення комунікації між закладом первинної ланки та пацієнтами (наприклад, можливість онлайн-запису на прийом та контакту з лікарем за допомогою відеозв’язку).
45
Барзилович, Анастасія Дмитрівна. "ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ". Науковий вісник: Державне управління 3, № 5 (2020): 34–48. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2020-3(5)-34-47.
Full textAbstract:
Величезне значення такого блага, як здоров’я, зумовлює необхідність його постійної охорони. Забезпечення громадян лікувально-профілактичною допомогою на високому якісному рівні та в достатньому обсязі залежить від наявної матеріально-технічної бази медичних закладів, професіональної підготовки та кваліфікації спеціалістів медицини. Серед обов’язкових умов надання високоякісних медичних послуг є фінансове забезпечення – один з фундаментальних чинників, що першочергово впливає на розвиток охорони здоров’я й соціально-економічну результативність медицини в цілому. Основною проблемою фінансування установ охорони здоров’я, надання медичних послуг для забезпечення галузі охорони здоров’я, є залишковий принцип, який пов’язаний із хронічним дефіцитом бюджетних коштів, виділених на вітчизняну медицину. У зв’язку із недостатнім фінансуванням та нераціональним використанням коштів державного бюджету, не в повному обсязі задоволення потреб населення в наданні медичних послуг, було прийнято рішення про реформування системи охорони здоров’я в Україні, що дасть змогу в короткі терміни мотивувати медичних працівників до надання якісної медичної допомоги населенню на всіх рівнях. У рамках спеціалізованої та стаціонарної медичної допомоги основним принципом вважається «гроші йдуть за пацієнтом». Установи охорони здоров’я у процесі проведення реформи є тепер фінансово мотивованими на використання доказових (ефективних) методів лікування, щоб можна було позбутися недієвих (недоцільних) процедур. Створення автономності установ охорони здоров’я сприяє тому, що збільшується фінансова та господарська незалежність медичних установ, управління закладами стає більш гнучким, формуються стимули покращення надання якісних медичних послуг населенню, а також одночасно підвищується економічна ефективність використання лікарняних активів.
46
Pysklyvets, T. I., A. H. Shulhai, R. D. Levchuk та H. I. Saturska. "МУНІЦИПАЛЬНЕ ЗАМОВЛЕННЯ ЯК МЕХАНІЗМ РЕФОРМУВАННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я МІСТА ТЕРНОПОЛЯ ЗА УМОВ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 1 (8 липня 2019): 55–61. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.1.10284.
Full textAbstract:
Мета: розглянути механізм муніципального замовлення медичної галузі міста Тернополя в умовах децентралізації та реформування системи охорони здоров’я.
 Матеріали і методи. Матеріалами дослідження є принципи фінансування системи охорони здоров’я міста Тернополя та робота місцевих медичних закладів, а методами – опис, аналіз, синтез, узагальнення, графічний дизайн.
 Результати. Протягом останніх років за умов децентралізації на місцеву владу покладено важливе завдання – створення максимальних можливостей надавати якісні та доступні послуги, не збільшуючи при цьому податкового навантаження на людей. Щорічно бюджет медичної галузі міста Тернополя стикається з проблемою недофінансування з державного бюджету. Лише в 2018 р. дефіцит бюджету на заробітну плату становив майже 50 млн грн. Тому Тернопільська міська рада власними коштами компенсує цю різницю. У 2018 р. дофінансування з міського бюджету становить 65 млн 377 тис. грн або 24,3 % всього фінансування медицини. В 2019 р. у галузь охорони здоров’я міста закладено 84,6 млн грн або 33,6 % від загального бюджету. Також встановлено, що бюджет медицини в 2018 р. – соціально спрямований. Основний акцент зроблений на видачу безкоштовних рецептів, зубопротезування пільгових категорій громадян, медичну допомогу учасникам АТО, чорнобильцям. Охорона здоров’я – пріоритет діяльності Тернопільської міської ради. Тому кошти з міського бюджету виділяють не тільки на соціальну складову, але й на проведення капітальних ремонтів, реконструкцій, закуплення нового обладнання. Також завдяки фінансам, виділеним із міського бюджету, вперше за багато років немає дефіциту коштів на заробітну плату.
 Висновки. Спостерігаємо чітку позитивну тенденцію фінансування медичної галузі міста з міського бюджету, на що вказують відсутність заборгованості із заробітної плати працівникам закладів охорони здоров’я, модернізація медичних установ та оснащення їх сучасним обладнанням, підвищення тривалості життя тернополян, позитивний природний приріст.
47
Zaporozhan, S. Y., T. O. Vorontsova, L. A. Volyanska, I. O. Krytsky, V. O. Sinitska та E. I. Burbela. "ОСУЧАСНЕННЯ КОНСУЛЬТАТИВНО-ЛІКАРСЬКОЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ НА ПЕРВИННОМУ РІВНІ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 2 (19 листопада 2018): 9–14. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2018.2.9322.
Full textAbstract:
Мета дослідження – оптимізувати лікувально-діагностичну допомогу дітям на первинному рівні за умов перехідного періоду на сучасному етапі медичної реформи.
 Матеріали та методи. Для оцінки медичної активності батьків у родинах, в яких діти мають хронічну соматичну патологію, проведено анкетування батьків. З метою наближення висококваліфікованої медичної допомоги було створено на основі колективу кафедри дитячих хвороб і дитячої хірургії Тернопільського державного медичного університету імені І. Я. Горбачевського спеціалізовану педіатричну мобільну бригаду.
 Результати дослідження та їх обговорення. Досвід роботи спеціалізованої педіатричної мобільної бригади показав, що напрямки її діяльності можуть бути різноманітними: співпраця з «Клінікою на колесах» Міжнародного благодійного фонду «Дар життя», виїзди для медоглядів у школи і дитячі садки, медогляди спільно з лікарями ЦРЛ області, завдяки чому діти отримують висококваліфіковану мультидисциплінарну консультативно-лікувальну допомогу. Проведення освітніх бесід та лекцій безпосередньо з батьками хворих дітей підвищує їх відповідальність за здоров’я дитини, зобов’язує виконувати медичні приписи і призначення, гігієнічні рекомендації та проводити лікувальне харчування.
 Висновки. Високий відсоток уперше виявленої серед оглянутих дітей патології та скерування на стаціонарне лікування є показником ефективності такої роботи. Збільшився відсоток самозвернення батьків в обласну дитячу поліклініку з регіонів, де працювала спеціалізована педіатрична мобільна бригада. Інновацією даної бригади стало поєднання первинної і третинної ланок надання медичних послуг, що підвищує ефективність нагляду за здоров’ям дітей.
48
Ivanova, L. O., та O. M. Vovchanska. "Полікритеріальна маркетингова діагностика ринку приватних медичних послуг в Україні". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 81 (2017): 16–25. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8103.
Full textAbstract:
Стаття присвячена полікритеріальній маркетинговій діагностиці ринку приватних медичних послуг в Україні та визначенню впливу маркетингового середовища на перспективи його розвитку. Виявлено, що низька конкурентоспроможність державного медичного сектору, неефективне маркетингове управління, хронічний дефіцит коштів на модернізацію і створення нових медичних закладів сприяють розвитку в Україні сегменту приватних медичних послуг. Показано, що ринок приватних медичних послуг в Україні розвивається за різновекторними тенденціями. Аналізуються перешкоди якісного розвитку соціально-орієнтованого ринку приватних медичних послуг в Україні. Визначено, що основними з них є: фінансова непрозорість ведення бізнесу, відсутність державних стимулів, низький рівень охоплення добровільного медичного страхування; низькі реальні доходи населення; відсутність належного законодавчого регулювання ринку приватних медичних послуг; відсутність гарантій для вітчизняних і закордонних інвесторів; маркетингові принципи фінансування галузі охорони здоров’я загалом; непрозорість ринку. Сьогодні відсутній системний підхід та маркетингові стратегії щодо побудови бізнесу в сфері приватних медичних послуг. Важливими складовими успішної діяльності приватного медичного закладу як бізнесу є торгова марка (бренд) та інша інтелектуальна власність; команда фахівців; нерухомість (власна чи орендована); договори з ключовими клієнтами; сучасне обладнання. Показано, що тільки постійний моніторинг співвідношення попиту і пропозиції, регулярна маркетингова оцінка власної бізнес-моделі дозволяє приватному медичному закладу оцінити позицію на ринку та необхідним чином адаптовуватись до змін маркетингового середовища. Запропоновано для покращання свого становища на ринку медичних послуг приватним медичним закладам ретельно розробляти стратегію інтегрованих маркетингових комунікацій, підвищувати культуру надання медичних послуг, покращувати сервіс, впроваджувати новітні технології медичного обладнання і новизну медичних протоколів, дотримуватись корпоративної етики та клієнтоорієнтованості.
49
Поворозник, М. Ю. "Міжнародний медичний туризм у формуванні глобального сегменту медичних послуг". Вісник соціально-економічних досліджень, № 2/3 (63/64) (2017): 16–24.
Find full text
50
Ivanchuk, O. "ДОБРОВІЛЬНЕ МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ". Актуальні Проблеми Державного Управління, № 2(56) (29 жовтня 2019): 177–82. http://dx.doi.org/10.34213/ap.19.02.22.
Full textAbstract:
Досліджено добровільне медичне страхування як джерело фінансового забезпечення сфери охорони здоров’я. Розглянуто типи добровільного медичного страхування в країнах європейського регіону. Здійснено аналіз проблем добровільного медичного страхування як складової фінансування охорони здоров’я в умовах ринку (негативний відбір, створення монополії, відбір ризиків, моральний ризик). Визначено його переваги (мобілізація додаткових коштів у сферу охорони здоров’я, збільшення вибору для споживачів медичних послуг, сприяння інноваціям) і ризики (забезпечення справедливого фінансування, доступу до послуг та ефективності в розподілі ресурсів). Визначено фактори, що впливають на розвиток ринку добровільного медичного страхування.