Academic literature on the topic 'Політичні рішення'

Автор у статті наводить підходи до розуміння терміна «політична система суспільства» як інтегрованої сукуп-ності політичної влади, суб’єктів, відносин, політичних організацій і політичної культури суспільства, яка забез-печує його соціальну стабільність, соціальний порядок і яка має певну соціально-політичну орієнтацію. Вона містить організацію політичної влади, відно-сини між суспільством і державою, характеризує про-тікання політичних процесів, що включають інститу-ціоналізацію влади, стан політичної діяльності, рівень політичної творчості в суспільстві, характер політич-ної участі, неінституціональних політичних відносин. Політична система, як правило, побудована на принципі «динамічної рівноваги» (Д. Істон): якщо рішення й дії відповідають вимогам та очікуванням суспільства, то підтримка політичної системи посилю-ється. З іншого боку, якщо влада ігнорує вимоги членів суспільства та приділяє увагу тільки власним вимогам і побажанням (новомодне обґрунтування – «з мотивів політичної доцільності»), то рішення й дії не отриму-ють підтримки й розуміння. Ланцюжок «соціальний запит/потреба» – «полі-тичне опрацювання» – «політичне рішення» прямо визначає особливості формування, безперебійної ро-боти й подальшого вдосконалення політичної системи суспільства. Кожна політична система, що позиціону-ється як ефективна, має відповідні інститути і струк-тури, за допомогою яких соціальні запити, потреби й вимоги трансформуються в політичні рішення й надалі проявляються в тій чи іншій сфері політики. Автор зазначає, що за цією схемою працюють усі сфери державної політики. Не є винятком і кримі-нально-правова. Отримуючи відповідні кримінально зумовлені запити/потреби від суспільства, система за допомогою відповідних суб’єктів (інституцій) фор-мує надалі певне політичне рішення, що буде впрова-джуватися за допомогою низки правових, соціальних, економічних тощо заходів. Сукупність таких рішень і становить кримінально-правову політику.

З’ясовано, що чорний гумор у політичній рекламі застосовується для того, щоб вплинути на емоції виборців, коли йдеться про неприємні, часом абсурдні, «жахливі» речі, або щоб привернути сенсаційну увагу електорату до повідомлення. Обстоюється думка, що, обираючи стратегію політичної реклами з використанням чорного гумору, необхідно враховувати етнокультурну, демографічну, соціально-політичну специфіку регіону, в якому балотується політик, а також актуальні суспільні тенденції та ситуативні чинники. Представлено результати емпіричного пілотного дослідження особливостей сприймання чорного гумору в політичній рекламі студентами ЗВО віком від 18 до 23 років, що народились і живуть в Україні. Респонденти мали зробити вибір між чотирма типами рекламних політичних повідомлень: 1) абсурдне («жахливе») рішення суспільної проблеми подається за допомогою чорного гумору 2) абсурдне («жахливе») рішення подається напряму, без використання чорного гумору; 3) пропонується конвенційне рішення суспільної проблеми без використання чорного гумору; 4) абсурдне («жахливе») рішення, подане за допомогою чорного гумору, спростовується як неприйнятне або неоптимальне. Виявлено, що респонденти віддають перевагу негумористичним повідомленням, де політичні рішення, як абсурдні, так і конвенційні, формулюються прямо і буквально. На основі опитувальника Кеттелла виокремлено особистісні чинники прихильності до чорного гумору в політичній рекламі – чутливість (шкала I) і тривожність (шкала О). Показано, що респонденти, котрі обирають як гумористичні, так і серйозні політичні гасла, мають вищі показники чутливості, а ті зних, які частіше обирають прямо сформульовані абсурдні («жахливі») рішення, мають вищі показники тривожності. Зауважено також, що жінки частіше, ніж чоловіки, обирають гумористичні гасла, натомість чоловіки частіше, ніж жінки, віддають перевагу викладеним прямо, без гумористичної обробки абсурдним («жахливим») рішенням. Результати емпіричного дослідження можна застосовувати з метою створення таргетованої політичної реклами для українських студентів віком від 18 до 23 років.

Метою дослідження є з’ясування впливу рішень Конституційного Суду України (КСУ) на систему права України та окреслення правових засобів обмеження можливих негативних наслідків їх ухвалення з урахуванням відповідного зару біжного конституційного досвіду. Рішення КСУ з питань антикорупційного законодавства аналізуються під кутом зору їхньої відповідності принципам правової держави та завданням щодо протидії корупції в Україні. Звертається увага на місце рішень КСУ в системі права України, правові та політичні наслідки їх ухвалення. Обґрунтовується необхідність реформування конституційного статусу КСУ. На основі аналізу зарубіжного конституційного досвіду окреслюються можливі шляхи обмеження компетенції КСУ, передусім у частині його функції наступного конституційного контролю та остаточного характеру ухвалених ним рішень. У висновку зазначається, що наділений функцією наступного конституційного контролю, повноваженнями щодо тлумачення Конституції і – до червня 2016 р. – законів України, ухвалюючи відповідні рішення, КСУ тією чи тією мірою виконує і правотворчу функцію, а оскільки його рішення мають вищу від прийнятих пар-ламентом законів юридичну силу, то це означає, що він певною мірою виступає і як надпарламентський орган законодавчої влади. Така “законотворчість” КСУ може негативно впливати на систему права і суспільні відносини в Україні. Рішення суду нерідко є політично і корпоративно вмотивованими, значний вплив на їх прийняття справляє політична обстановка в країні, незаконний тиск на суд та ідеоло гічні переконання і політичні позиції самих суддів. Для істотного обмеження можливих негативних наслідків діяльності КСУ потрібна буде згода його самого, оскільки будь-яке обмеження конституційних повноважень, особливо після запровадження інституту конституційної скарги, він може сприйняти як обмеження прав і свобод людини та громадянина, що унеможливить внесення відповідних змін до Конституції України.

У статті представлено практичні основи необхідності використання новітніх технологій для проведення політичних кампаній. Висвітлено вплив використання Big Data технологій на процес виборчих кампаній. Установлено, що технології, які керуються даними (від англ. Data-driven technologies), є розповсюдженим засобом ефективних суспільних комунікацій, які спрямовані на досягнення мети певних політичних діячів. Серед інструментів трансформації політичних кампаній можна виокремити такі: збір та обробка персональних даних, відстеження інформаційного сліду в мережі Інтернет, побудова персоналізованих меседжів і психологічний вплив за допомогою цільової комунікації. Результати аналізу дослідження використання Big Data технологій як вплив на масову аудиторію дають змогу виокремити завдання кожної визначеної технології у формуванні масової опінії в суспільно-політичних відносинах. Потрібно враховувати також і те, що технології, які керуються даними, є частиною великого процесу координування свідомості людей і спрямування їх рішення в потрібному напрямі для певних політичних діячів. У статті проаналізовано політичні кампанії, у яких використовувалися технології, що керуються даними, та доведено , що політичні лідери використовують розвиток інформаційних технологій дляманіпулювання свідомістю виборців, щоб аудиторія неусвідомлено приймала вигідне для певної політичної сили рішення.

Розглянуто особливості взаємодії політичних інститутів у контексті забезпечення стабільного функціонування всіх сфер життєдіяльності суспільства. Мета дослідження – встановлення політико-інституційних засад політичної стабільності в контексті безпекового виміру сучасних демократичних політичних відносин. Охарактеризовано важливі риси територіального розподілу компетентних інституцій в сфері безпеки. Підкреслено, що спроможність конкретної особи або групи осіб ухвалювати рішення в безпековій сфері свідчить про високий рівень розвитку демократичної політичної системи. Проаналізовано причини та механізми, за якими політична конкуренція в умовах демократії належить до постійно діючих умов взаємодій в рамках встановлення стану політичної безпеки. У світлі подій, що відбуваються, особливої важливості набуває «безпековий контур» політичної системи. З’ясовано, що вертикальний вектор підпорядкування політико-інституційної структури політичної стабільності властивий не лише авторитарним, але й демократичним країнам. Розкрито процеси формування швидких відповідей на кризові загрози, коли прийняття рішень має здійснюватися за скороченою процедурою та у короткі терміни. Доведено, що умови демократичного транзиту значно ускладнюють формування конфігурації інституцій політичної безпеки. З’ясовано, що тимчасові або непрофільні політичні інститути, які здійснюють демократичні трансформації, мають враховувати завдання підтримання необхідного рівня політичної стабільності з метою запобігання викликам політичної безпеки. Припущено, що вихід за рамки повноважень та спроби набути більш високого статусу в системі влади, спонукають до потужних конфліктів, здатних зруйнувати систему зсередини. Встановлено, що однорідність еліти в професійному, освітньому та культурному вимірах до певної міри гарантує спільні ціннісні підходи до питань безпеки. Зроблено висновок, що до інституційної структури запобіганням загрозам дестабілізації належать уряди, парламенти, неурядові організації, партії та рухи, незалежні експертні спільноти, академічне наукове середовище, а також вільні та відповідальні медіа.

Будь-які управлінські рішення, але в першу чергу ті, що приймаютьсяв просторі політики, є основою для формування політичних цінностей, визначають сутність життя політики і напрями її реалізації, а в кінцевомурахунку і всю людську діяльність. Розвиток цивілізації можна представитияк послідовний ланцюжок прийняття рішень. Будь-яка активність – цереалізація певного проекту, при цьому політичні проекти набувають пріоритетного значення серед всіх інших сфер діяльності та здатні кардинальноміняти життя людей, тому дослідження політичних рішень і технологій їхприйняття – це тематика, яка ніколи не втратить актуальності. В данійстатті розглянуто два основних підходи до тлумачення ролі політичнихрішень в системі політичного управління, а також підходи до вирішенняпроблематики створення технологій прийняття політичних рішень.Виявлено зв’язок між технологією прийняття політичних рішень і інноваційною політикою України. Зроблено висновок, що технологія прийнятьполітичних рішень – це складний процес, що проходить кілька стадій відініціації до реалізації, але тільки впровадження інновацій в сфері науки іполітики можуть зробити цей процес ефективним.

У статті проаналізовано інструмент маніпулювання впливом на аудиторію та досліджено промови політичного лідера В. Путіна як засіб маніпулятивного впливу на формування думки масової аудиторії. Установлено, що маніпулювання є розповсюдженою формою міжособистісного спілкування, яка розкриває вплив на партнера зі спілкування задля досягнення своїх прихованих мотивів. До інструментів маніпулювання можна віднести мову, емоції, повтори, зміни темпу, дроблення, однонаправлене прийняття рішення, скорочення контакту. Результат аналізу дослідження використання маніпулятивних технологій як вплив на масову аудиторію дають підставу виокремити завдання кожної визначеної мовної технології у формуванні масової опінії в політичних відносинах. Варто враховувати також і те, що мовні маніпулятивні технології є частиною великого процесу координування свідомості людей і спрямовування їхнього рішення в потрібному для оратора напрямі. Саме тому в більшості випадків ці маніпулятивні стратегії важко відрізнити. Питання щодо того, як уникнути маніпулювання, залишається відкритим. Із погляду мови, протистояти цьому не можливо. Але багато що залежить від адресата, який сприймає текст. У цій статті проаналізовано політичні промови В. Путіна та доведено, що політичні лідери використовують різноманітні засоби маніпулювання, приділяючи особливу увагу мовному. Таким чином уживаючи всі маніпулятивні технології, щоб аудиторія неусвідомлено підлаштовувалися під рішення оратора.

Розглянуто Українську повстанську армію (УПА) у призмі інституційної та політико-ідеологічної трансформації українського націоналізму, яка відбувалася у період Другої світової війни та в повоєнний час у взаємозв’язку з Організацією українських націоналістів (бандерівців) – ОУН (б). З’ясовано, що ОУН (б) в цю добу перейшла на демократичні позиції і стала політично толерантною. Встановлено, що інституційна та політико-ідеологічна трансформація українського націоналізму яскраво випливає з рішень Третього Надзвичайного великого збору ОУН, який відбувся у серпні 1943 р. Охарактеризовано організаційні, програмові та політичні постанови Великого збору, в основу яких було покладено ключове гасло «Воля народам! Воля людині!». Визначено, що рішення Третього Надзвичайного великого збору ОУН фактично призвели до оформлення нових політико-ідеологічних засад українського націоналістичного руху, які були відмінними від ідеологічних засад ОУН 1930-х рр.: заперечення монопартійної системи; антиімперіалізм; незв’язування членів ОУН жодними філософськими теоріями (ідеалістичними чи матеріалістичними) і релігіями; забезпечення широких громадянських прав і свобод; дотримання прав національних меншин у майбутній українській державі, побудова в ній безкласового суспільства з народною власністю на засоби виробництва; визнання демократії як основи внутрішньополітичного ладу в українській державі. Встановлено, що рішення Великого збору лягли в основу платформи УПА, яка почала розглядатись як загальнонаціональна, надпартійна військова формація.

Досліджується проблема реального змісту громадянства в Україні, ступеня реалізації в даному інституті західноєвропейської моделі національного громадянства. Розкриваються основні положення сучасної концепції національного громадянства, головні характеристики моделі громадянства епохи модерну та її динаміка в умовах глобалізації. Дається авторська інтерпретація відповідності політико-юридичної форми і змісту інституту громадянства в українських умовах. Показано, що оскільки політичні рішення (закони) щодо інституту громадянства як форми конкретного політичного явища приймаються відповідно до інтересів політичної еліти, його фактичний змістможе бути неадекватним декларованій формі. Відзначається, щореалізаціязахідноєвропейської моделі національного громадянства в межах однієї держави в умовах трансформації самої моделі, а також викликів і ризиків, пов’язаних із глобалізацією, тягне за собою інституційний дисбаланс. Відмічено, що розвиток інституту громадянства неможливий без його підкріплення реальними можливостями рівноправного для всіх громадян доступу до реалізації прав власності та центрів прийняття державних рішень.

Русских Т.В. Концепція норм м’якого права у сфері регулювання митних відносин в Україні : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Русских Тетяна Вікторівна. - Одеса, 2015. - 176 с.
Дисертація є науковим дослідженням використання концепції норм м’якого права в регулюванні митних відносин. Уперше в системі джерел митного права виокремлено м’яке право, під яким розуміються юридично необов’язкові міжнародні норми, що створюються державами, міжнародними організаціями, та не суперечать основним принципам і нормам міжнародного права, яких спрямовано на регулювання міжнародних відносин. Охарактеризовано подвійну природу сучасного етапу розвитку системи джерел міжнародного права. З одного боку, спостерігається постійне зближення правових систем та спрямування до поглинання міжнародним правом національного, а, з іншого, – стримування державами процесів інтеграції з метою збереження власного суверенітету. Здійснено аналіз використання норм м’якого права в регулюванні державної митної справи з часів входження України в СРСР, на основі якого виокремлено дві групи норм м’якого права, які певним чином регулюють державну митну справу в Україні: ті, що містяться у рішеннях міжнародних організацій, та ті, що є результатом певних політичних домовленостей. Обґрунтовано, що в результаті перетворення м’якого права на національне митне законодавство України з’являється норма внутрішнього права, проте цей процес не минає безслідно і для міжнародного права. Впровадження державами норм м’якого права у внутрішнє законодавство і їх виконання може вплинути, по-перше, на перетворення цих норм на звичайні норми міжнародного права, по-друге, може сприяти гармонізації законодавства держав.
Диссертация является научным исследованием использования концепции норм мягкого права в регулировании таможенных отношений. Впервые в системе источников таможенного права выделено мягкое право, под которым понимаются юридически необязательные международные нормы, которые создаются государствами, международными организациями, не противоречат основным принципам и нормам международного права и направлены на регулирование международных отношений. Охарактеризовано двойственную природу современного этапа развития системы источников международного права. С одной стороны, наблюдается постоянное сближение правовых систем и направление к поглощению международным правом национального, а, с другой, – сдерживание государствами процессов интеграции с целью сохранения собственного суверенитета. Осуществлён анализ использования норм мягкого права в регулировании государственного таможенного дела со времен вхождения Украины в СССР. На его основе выделены две группы норм мягкого права, которые определенным образом регулируют государственное таможенное дело в Украине: те, которые содержатся в решениях международных организаций, и те, которые являются результатом определенных политических договоренностей. Обосновано, что в результате преобразования мягкого права в национальное таможенное законодательство Украины появляется норма внутреннего права, однако этот процесс не проходит бесследно и для международного права. Внедрение государствами норм мягкого права во внутреннее законодательство и их выполнение может повлиять, во- первых, на превращение этих норм в обычные нормы международного права, во-вторых, может способствовать гармонизации законодательства государств. Определено, что на основе использования актов мягкого права в Украине был выработан новый подход к осуществлению регулирования таможенных правоотношений, который отражен в Таможенном кодексе Украины. В первую очередь, следует указать на появление новых институтов таможенного права – уполномоченного экономического оператора; закрепления электронного декларирования; системы управления рисками. Большинство изменений, предложенных в новом Таможенном кодексе Украины направлено на приведение его в соответствие с международными требованиями. Вместе с тем, отдельные нормы нового Таможенного кодекса Украины не в полной мере соответствуют требованиям Рамочных стандартов ВМО. Установлено, что новеллы таможенного права требуют для их реализации выработки соответствующей подзаконной базы и внедрение механизмов их реализации. Является необходимым проведение дальнейшей адаптации таможенного законодательства к международным стандартам при использовании наиболее гибких норм, то есть норм мягкого права.
The dissertation research is the use of the concept of soft law standards to regulate customs relations. For the first time in the system of customs law sources allocated soft law. Which are understood legally non-binding international standards established by States, international organizations and at regulating international relations. The characteristic dual nature of the current stage of development of sources of international law. On the one hand, there is the constant convergence of legal systems and directing international law to incorporate national, the other – containment of Integration States to preserve their own sovereignty. The analysis of the use of soft law standards in the regulation of civil customs from the time of entry of Ukraine in the USSR. On the basis of which identified two groups of soft law rules in some way regulate the state customs in Ukraine, those contained in the decisions of international organizations and those that are the result of certain political arrangements. Proved that the transformation of soft law in national customs legislation Ukraine there is provision of domestic law, but the process does not go unnoticed and international law. Implementing powers soft law norms in domestic legislation and could affect their performance, firstly, to convert these into ordinary rules of international law, and secondly, may contribute to the harmonization of legislation of.

Відповідно до обраної теми кваліфікаційної роботи за основну мету визначено особливості процесу обґрунтування стратегічних і тактичних рішень у маркетинговій ціновій політиці. Досягнення поставленої мети передбачає формування та вирішення наступних завдань: – досліджено теоретико-методичні підходи до управління ціновою політикою підприємства; – подано характеристику господарської діяльності досліджуваного підприємства; – здійснено аналіз комплексу маркетингу; – проведено діагностику профілю споживача та впливу факторів маркетингового середовища на діяльність підприємства; – визначено цінові стратегічні альтернативи підприємства; – розроблено маркетингову цінову стратегію для досліджуваного підприємства; – здійснено обґрунтування доцільності впровадження запропонованих заходів.
Лавро Н.І. Обґрунтування стратегічних і тактичних рішень у маркетинговій ціновій політиці. – Рукопис. Дослідження на здобуття освітнього рівня «Магістр» за спеціальністю 075 «Маркетинг» – Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя. – Тернопіль, 2021. В кваліфікаційній роботі здійснено аналіз маркетингової діяльності досліджуваного підприємства, сформовано профіль споживача та проведено діагностику впливу факторів маркетингового середовища на діяльність виробника. З метою формування ефективної цінової політики визначено стратегічні пріоритети розвитку та розроблено комплекс заходів щодо вдосконалення цінової політики досліджуваного підприємства. Обґрунтовано ефективність пропонованих заходів.
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ТА АБРЕВІАТУР 5
ВСТУП 6
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ ЦІНОВОЮ ПОЛІТИКОЮ ПІДПРИЄМСТВА 10
1.1. Сутність та особливості цінової політики підприємства в ринкових умовах господарювання 10
1.2. Інформаційне забезпечення процесу ціноутворення 15
1.3. Управління ціновою політикою підприємства: сутність, методи та моделі управлінських рішень 19
Висновки до розділу 1 24
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА 25
2.1. Характеристика господарської діяльності підприємства 25
2.2. Аналіз комплексу маркетингу підприємства 31
2.3. Діагностика профілю споживача та впливу факторів маркетингового середовища на діяльність підприємства 35
Висновки до розділу 2 42
РОЗДІЛ 3. РОЗРОБКА КОМПЛЕКСУ МАРКЕТИНГОВИХ ЗАХОДІВ З
МЕТОЮ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЦІНОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА 44
3.1. Визначення цінових стратегічних альтернатив підприємства 44
3.2. Моделювання маркетингової цінової стратегії підприємства 48
3.3. Обґрунтування ефективності пропонованих заходів 53
Висновки до розділу 3 56
РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ 59
Висновки до розділу 4 61
ВИСНОВКИ 62
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 66
ДОДАТКИ 74

Розглянуто важливі проблеми сучасності: необхідність створення інструментальної філософії політики і на її основі - науки управління як мистецтва управляти суспільством, зокрема за допомогою політичних рішень. Навчальний посібник для гуманітарних спеціальностей вищих закладів освіти

Розглянуто важливі проблеми сучасності: необхідність створення інструментальної філософії політики і на її основі - науки управління як мистецтва управляти суспільством, зокрема за допомогою політичних рішень. Навчальний посібник для гуманітарних спеціальностей вищих закладів освіти

У монографії розглянуто багатонаціональний суспільно-політичний, соціокультурний простір України 90-х рр. ХХ – поч. ХХІ ст. у науковому дискурсі вчених, полілозі державних органів і громадських рухів. Проведене комплексне дослідження національних меншин як суб’єкту українського державотворення, визначального чинника соціокультурного поступу, соціально-політичних трансформацій і водночас політичної нестабільності в умовах зовнішньополітичних викликів 90-х рр. ХХ – поч. ХХІ ст., яка наближає українське суспільство до своєрідної точки біфуркації – нового стану, перспективних рішень для розв’язання конфліктних ситуацій. Монографія є першим спеціальним дослідженням історії національних меншин України в контексті суспільно-політичних трансформацій 90-х рр. ХХ ст. – поч. ХХІ ст. з використанням значного масиву історико-політичних матеріалів і введених у науковий обіг архівних документів. Книга розрахована на науковців, викладачів, студентів і всіх, хто цікавиться історією.

Розглянуто важливі проблеми сучасності: необхідність створення інструментальної філософії політики і на її основі - науки управління як мистецтва управляти суспільством, зокрема за допомогою політичних рішень. Навчальний посібник для гуманітарних спеціальностей вищих закладів освіти

Розглянуто важливі проблеми сучасності: необхідність створення інструментальної філософії політики і на її основі - науки управління як мистецтва управляти суспільством, зокрема за допомогою політичних рішень. Навчальний посібник для гуманітарних спеціальностей вищих закладів освіти

Розглянуто важливі проблеми сучасності: необхідність створення інструментальної філософії політики і на її основі - науки управління як мистецтва управляти суспільством, зокрема за допомогою політичних рішень. Навчальний посібник для гуманітарних спеціальностей вищих закладів освіти