To see the other types of publications on this topic, follow the link: Політична маніпуляція.
Journal articles on the topic 'Політична маніпуляція'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 45 journal articles for your research on the topic 'Політична маніпуляція.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Тарасов, С. Ю. "Політична маніпуляція як феномен у політичному аспекті." Наукові праці МАУП, Вип. 4 (39) (2013): 67–71.
Find full text
2
Kostelniuk, M. M. "Маніпуляційні технології в політичних процесах: термінологічний інструментарій." Науково-теоретичний альманах "Грані" 21, no. 5 (June 14, 2018): 123–32. http://dx.doi.org/10.15421/171877.
Full textAbstract:
Здійснено термінологічний аналіз понять «маніпуляція», «маніпулювання», визначено мету маніпулювання як технології впливу на політичний процес, а також спробу розкрити об’єктивні передумови виникнення феномену маніпуляції в сучасній політиці. Охарактеризовано маніпулювання як важливий чинник сучасного політичного процесу. Проаналізовано основні етапи підготовки й реалізації маніпулювання та визначено основні функції, які виконує маніпулювання як специфічна форма політичного впливу. Висвітлено концептуальні підходи до розуміння сутності проблеми політичного маніпулювання. Наголошено, що вивчення та використання механізмів маніпулювання відкриває можливості для впливу на велику кількість людей і дає змогу досягати поставленої мети. Проаналізовано найбільш поширені прийоми політичних маніпуляцій свідомістю виборців. Здійснено аналіз місця та ролі маніпулятивних технологій у контексті політичних виборчих технологій. Досліджено методи впливу політичного маніпулювання на суспільну підтримку прийняття політико-управлінських рішень та умови й механізми маніпуляції свідомістю в політичному процесі. Встановлено фактори, що створюють умови для існування політичних маніпуляцій. Визначено шляхи й методи вивчення та врахування громадської думки, обмежень впливу політичних маніпулювань.
3
Кузьменко, Ганна Олександрівна. "СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ МІФ: МІФОТВОРЕННЯ ТА МІФОТВОРЧІСТЬ У ПРИЗМІ СУЧАСНИХ КОМУНІКАТИВНИХ ПРАКТИК." Public management 26, no. 1 (July 19, 2021): 71–84. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2021-1(26)-71-84.
Full textAbstract:
Проаналізовано міф на основі міждисциплінарного підходу. Це питання не містить точних вказівок стосовно розв’язання актуальних за- вдань переосмислення ролей міфу у транзитному суспільстві, виокремлення можливостей використання мобілізаційного потенціалу міфу для здійснен- ня позитивних суспільних змін. Тому необхідність окреслення нового ро- зуміння феноменології сучасного міфу, концептуалізації проблемного поля політичного міфу як чинника формування нових якостей політичної свідо- мості українського суспільства, внесення ясності у питання змістовності, ефективності, моральності, інструментальності міфотворчості у трансфор- маційному суспільстві обумовлює актуальність теми дослідження. Динаміка соціокультурних змін на сучасному етапі породжує нові проб- леми, пов’язані з кризовими явищами в політичній сфері, посиленні вір- туалізацією частини суспільних відносин. Обґрунтовано, що соціальна мі- фотворчість є невід’ємною складовою суспільного життя, а найяскравішим її прикладом стають виборчі кампанії. Свідомість трансформаційного етапу розвитку українського суспільства є сприятливою основою для змін, але вона особливо схильна до маніпуля- цій. Міфологія в соціумі може бути виправданням, відмовкою для утвер- дження власної бездіяльності. У кризовому суспільстві за умови низької ле- гітимності влади повною мірою розкривається технологічна роль штучних політичних міфів в аспекті маніпуляції суспільною свідомістю. Отже, образна мова політичної комунікації конструює сакральну політич- ну реальність способом моделювання уявлення про неї, конституйованого у вигляді значущих фактів-конструктів, релевантного українській політичній культурі “міфотексту”, який читає колективна особистість. Комунікація за допомогою міфу — це модель односторонньої політичної комунікації. Узагальнено, що соціально-політичний міф дієво структурує бачення нинішнього й майбутнього, але ускладнює усвідомлений політичний вибір.
4
Остапенко, О. "Принципи політичного й ідеологічного плюралізму." Юридичний вісник, no. 4 (February 5, 2020): 72–80. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.972.
Full textAbstract:
Демократизація України, забезпечення політичної стабільності з метою недопущення дестабілізації суспільства зумовлена належною реалізацією таких засад конституційного ладу як політичний та ідеологічний плюралізм і вимагає належного впровадження пов’язаних між собою принципів політич-ного й ідеологічного плюралізму, закріплених на рівні міжнародного стандарту у Загальній декларації прав людини 1948 р., Конвенції про свободу асоціації та захист права на організацію 1948 р., Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 р., та у національному законодавстві, зокрема у ст.ст. 15, 37 Конституції України, ст.ст. 4, 12 Закону України «Про політичні партії в Україні». Сучасне українське суспільство потребує забезпечення стабільності держави, гідного рівня матеріального і духовного життя людей, що здатна забезпечити лише демократична система цінностей, яка ґрунтується на політичному плюралізмі, на вільній ринковій економіці, рівності громадян перед законом. Функціонування даної системи цінностей у високорозвинених країнах Європи та світу підтримується відповідною інфраструктурою політичної соціалізації, як засобу відтворення зрілої демократичної політичної культури. Складність політичної та економічної ситуації в країні, соціальне розшарування суспільства вимагають пошуку суспільного діалогу, компромісу і консенсусу між владою і народом. Захист національних інтересів в умовах формування української державності, пошук національної ідеї для формування громадянського суспільства вимагає вирішення гострих політичних проблем щодо визначення сутності і змісту патріотизму (з метою уникнення руйнівного псевдопатріотизму), визначення статусу мов у поліетнічній Україні, формування інформаційного простору, вільного від пропаганди, маніпуляцій свідомістю, незалежності й об’єктивності мас-медіа і найголовніше – підвищення рівня політичної і правової культури громадян, а також рівня захисту прав людини.
5
I.V., Dolynskiy. "RHETORICAL DEVICES IN THE AMERICAN LEADERS’ POLITICAL SPEECHES AS THE MANIPULATION WAYS OF THE CITIZENS’ PUBLIC CONSCIOUSNESS." Scientific Bulletin of Kherson State University. Series Germanic Studies and Intercultural Communication, no. 1 (August 2, 2021): 45–51. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-3426/2021-1-7.
Full textAbstract:
Increasing of language contacts, globalization and internationalization of public relations, expansion of modern information technologies encourage a comprehensive study of modern English communication. Political activity has always played a special role in society. An important role in determining the country’s international image is played by its presentation by the country’s political leaders. With the help of speeches, politicians have the opportunity to address both the international community and the citizens of their country. Direct contact with the audience determines the choice of lexical, syntactic and phonetic means in the design of speech. Political speeches have three main functions: the communication function, the announcement function and the influence function. American oratory theorists point to the need for the speaker to concentrate on composing his speech, taking into account the audience reaction what he is trying to provoke. Much attention in the American oratory theory is paid to the speech compositional construction. One of the political discourse genres is political speech. Presidential political speech is an oral political text, which is proclaimed by the president to a mass audience, sets urgent tasks in a particular sphere of public life, and gives recommendations for the implementation of tasks. It performs the functions of persuasion, agitation, congratulations, has a pre-created script, which depends on the communicative situation. The construction of a political speech is based on the principle of argumentation (introduction, main part, final part), which facilitates the speech audience perception. The study was based on the political speeches texts of two American presidents – John F. Kennedy, Ronald Reagan and presidential candidate Hillary Clinton. The analyzed speeches have different topics: inaugural addresses of presidents, comments during hostilities and diplomatic (delivered during visits). The article highlights the concept of political discourse; it’s identified and described the main types of political speeches; revealed the linguistic and stylistic features and expression means of John F. Kennedy’s; Ronald Reagan; Hillary Clinton political speeches.Key words: English discourse, political speeches, linguistic and stylistic aspect, translation aspect, rhetorical devices. Розширення мовних контактів, глобалізація та інтернаціоналізація суспільних відносин, впровадження сучасних інформаційних технологій спонукають до всебічного дослідження сучасної англомовної комунікації. Політична діяльність завжди відігравала особливу роль у житті суспільства. Політичний дискурс – це явище, з яким люди стикаються щодня. Боротьба за владу є основною темою та рушійним мотивом цієї сфери спіл-кування. Політична комунікація, орієнтована на викладення тих чи інших політичних подій, пропаганду ідей, установок, цінностей, володіє емоційним та інтелектуальним впливом на свідомість громадян. Важливу роль у визначенні іміджу країни відіграє спосіб презентації політичними лідерами держави. За допомогою виступів політики мають можливість звернутися як до міжнародної спільноти, так і до громадян своєї країни. Прямий контакт з аудиторією зумовлює вибір лексичних, синтаксичних і фонетичних засобів в оформленні промови. Політичні промови мають три основні функції: функцію спілкування, функцію повідомлення та функцію впливу. Теоретики американського ораторського мистецтва вказують на необхідність оратора сконцентруватися на тому, щоб його промова була складена, враховуючи реакцію аудиторії, яку він намагається викликати. Велика увага в теорії американського ораторського мистецтва приділяється композиційній побудові ораторської промови. Одним із жанрів політичного дискурсу є політична промова. Президентська політична промова – це усний політичний текст, який проголошується президентом перед масовою аудиторією, ставить назрілі завдання в тій чи іншій сфері громадського життя, дає рекомендації щодо здійснення поставлених завдань. Вона виконує функції переконання, агітації, вітання, має завчасно створений сценарій, який залежить від комунікативної ситуації. Побудова політичної промови засновується на принципі аргументації (вступ, основна частина, завершальна частина), що полегшує сприйняття промови аудиторією. На основі аналізу текстів політичних промов можна змоделювати інтереси, вподобання, типові реакції політичного лідера, його уявлення про друзів і ворогів. Матеріалом дослідження слугували тексти політичних промов двох американських президентів – Джона Кеннеді, Рональда Рейгана – й кандидата в президенти Гілларі Клінтон. Проаналізовані промови мають різну тематику: інавгураційні звернення президентів, коментарі під час воєнних дій і дипломатичні (що виголошувалися під час візитів). У статті викладено поняття політичного дискурсу; визначено й описано основні типи полі-тичних промов; виявлено лінгвостилістичні особливості й засоби вираження політичних промов Джона Кеннеді, Рональда Рейгана, Гілларі Клінтон.Ключові слова:англомовний дискурс, політичні промови, лінгвостилістичний аспект, перекладацький аспект, риторичні прийоми.
6
Онищенко, О. О. "ПОЛІТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА МОРАЛЬНИЙ ВИБІР." Актуальні проблеми політики, no. 67 (May 25, 2021): 21–26. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i67.1145.
Full textAbstract:
У статті розглянуто співвідношення політики та моралі, розкрита взаємодія політичних технологій та суспільно-моральних норм. Розкрито поняття «політична технологія». Проаналізовані та виділені основні види політичних технологій за ступенем легальності та взаємодії із нормами суспільної моралі: «білі», «сірі» та «чорні» технології впливу. Обґрунтовано використання політичних технологій під час виборчих кампаній. Окреслено основні межі поєднання політичних технологій та суспільно-моральних норм. У роботі наведені основні різновиди технологій за ступенем їх легальності. Розкриті поняття «політичної реклами», «чорного піару», «інформаційних технологій», «громадянського суспільства». У статті наголошено, що громадянське суспільство є виразником пануючих суспільно-моральних норм та їх рупором. Суспільно-моральні норми відображають ступіть розвитку певного суспільства, затверджують його цінності та принципи. Використання політиками та політтехнологами «чорного» PR та заборонених, протиправних методів ведення боротьби відображає не тільки низькі моральні якості конкретної людини, але й певним чином ступінь суспільної моралі, затвердження демократичних цінностей суспільства. У розвинутих демократичних суспільствах показники використання заборонених політичних технологій значно менші, адже їхні цінності базуються на високих моральних стандартах, в основі яких лежать Конституційні норми та правові принципи. Рівень політичної культури підвищує пильність електорату щодо застосування у політиці «брудних, заборонених прийомів». Чим більший рівень правової свідомості та політичної культури, тим більш прагматичними стають виборці, які за допомогою сталого громадянського суспільства протидіють спробам політичної маніпуляції. Рівень освіченості громадян несе за собою незмінні наслідки системі, а саме вимоги до політичної боротьби у вигляді чесності та прозорості, використання «білих» технологій та поступове відмирання брудних політичних технологій. У сучасному світі епохи глобалізації та кібернетизації політичні технології постійно змінюються та вдосконалюються, що у подальшому буде викликати питання щодо співвідношення моралі та політики.
7
Романишин, Наталія, and Артем Гузан. "МОВНОСТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДИСКУРСУ У СФЕРІ ДИПЛОМАТІЇ (НА МАТЕРІАЛІ ПРОМОВ ПОЛІТИКА ПЕТРА ПОРОШЕНКА ТА ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ВОЛОДИМИРА ЗЕЛЕНСЬКОГО)." Молодий вчений, no. 11 (99) (November 30, 2021): 232–34. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-11-99-52.
Full textAbstract:
Роботу «Мовностилістичні особливості дискурсу у сфері дипломатії (на матеріалі промов політика Петра Порошен-ка та Президента України Володимира Зеленського)» присвячено дослідженню мовностилістичних особливостей промов політиків. Політика, дипломатія та міжнародні ві-дносини стали невід’ємною частиною нашого життя і впливають на перебіг подій у різних точках планети. Пот-рібно розуміти, що правильне розуміння та коректне трак-тування тих чи інших політичних висловлювань напряму впливають на результат взаємодії держав між собою, а от-же не можуть залишитись без уваги дослідників. Аналіз політичного дискурсу дозволяє визначити основні мовно-стилістичні прийоми політиків такі як: маніпуляції, гіпер-болізації, негативно забарвлені епітети, фразеологізми, а також риторичні запитання. Визначивши і проаналізував-ши ці прийоми ми зможемо дійти до розуміння мети їхньо-го використання, нівелювати вплив та зробити правильні висновки. Дане дослідження було б неможливим без про-відних праць О.Й. Шейгал, Н.В. Шевчука, Н.В. Кондрате-нка, О.К. Ковальової, Г.Я. Солганіка, Л.І. Мацько та ін. у сфері політичного дискурсу. Значення роботи відобража-ється у виявленні та аналізі мовностилістичних особливос-тей, а саме метафор, негативно забарвлених, гіперболізо-ваних епітетів, метонімії, маніпуляцій у промовах та лис-тах політиків, на політичній арені ООН.
8
Виговський, Микола. "Більшовицька термінологія ідеологічного впливу на українських освітян у роки репресій (1927-1937 рр.)." Старожитності Лукомор'я, no. 4 (August 23, 2021): 153–60. http://dx.doi.org/10.33782/2708-4116.2021.4.100.
Full textAbstract:
У статті досліджено ідеологічну термінологію, яку більшовики використовували проти освітян України у роки масових репресій. Основний перелік понять складено за матеріалами періодичної преси та опублікованими архівними документами. Висвітлено найбільш використані терміни у 1927-1933 та 1934-1937 рр., зазначено їх персоніфіковане та політичне походження. Ідеологічні ярлики («український фашизм», «буржуазний націоналізм», «український шовінізм» та інші) не відповідали реальним подіям та явищам в Україні. Їх застосовували для маніпуляції суспільною свідомістю, а також для ідеологічної профілактики в інститутах і загальноосвітній школі. Кожен термін означав вибір жертви політичних репресій: персональної, національної, соціальної або професійної групи. Політичні ярлики «хвильовизм», «шумськизм», «волобуєвщина», «троцькісти» й інші виконували функцію ідеологічної профілактики освітніх установ. Використання спеціальної термінології державними органами та її поширення у пресі створювало образ внутрішнього ворога, підвищувало так звану «політичну пильність» у суспільстві. Партійні організації та підрозділи ДПУ здійснювали «кадрові чистки» в інститутах, університетах і школах, шукали серед педагогів та учених «буржуазних націоналістів», «петлюрівців», «махновців» і різних «шкідників». Поширенням агресивної термінології займалися центральні, обласні, районні й інститутські газети.
9
Sabov, Ivan. "Політичний аспект використання штучного інтелекту." Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, no. 1 (3) (April 26, 2018): 77–80. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2018-01-77-80.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано основні аспекти використання технологій штучного інтелекту в політичній сфері. Технології штучного інтелекту та «великих» впливають на основні політичні процеси провідних країн світу, що будують світову політику. Охарактеризовано основні підкатегорії штучного інтелекту, які застосовуються в політичному процесі. Розглянуто процес використання технологій штучного інтелекту під час президентських виборів у США 2016 р., президентських виборів у Франції та референдумі у Великобританії (Brexit). Відображено основні негативні сторони застосування методів і засобів штучного інтелекту в політичній сфері та маніпуляції громадською думкою. Визначено головні перспективи використання технологій штучного інтелекту в політиці й підтримці демократії у світі. Зазначено основні перспективні моделі використання засобів штучного інтелекту для покращення якості роботи політичної сфери. Обгрунтовано необхідність подальших досліджень застосування штучного інтелекту в політичному процесі.
10
Пехник, А. В., Ю. В. Завгородня, and А. В. Кройтор. "Трансформаційні процеси освітньої діяльності в умовах COVID-19." Актуальні проблеми політики, no. 67 (May 25, 2021): 27–33. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i67.1146.
Full textAbstract:
У статті розглянуто сучасні перетворення в галузі освітньої діяльності в українському суспільстві. Проведено аналіз різних форм освітнього процесу в умовах пандемії, їх проблемні аспекти та позитивні особливості, які виникли під час використання різних сучасних платформ у мережі Інтернет. У сучасному студентському товаристві виникають серйозні дискусії щодо форми проведення навчального процесу в умовах вагомого приросту інфікованих осіб та збільшення рівня смертності від захворювання на COVID-19. За таких умов виконання компетентністного критерію освітньої програми зменшується, адже в онлайн-режимі перевірити рівень навичок у повному обсязі досить складно. Усі ці виклики у сучасному освітньому середовищі зумовлюють актуалізацію цієї проблематики в наукових дослідженнях. Основоположним принципом освітньої політики та загалом навчального процесу є рівність усіх суб’єктів у можливості здобути бажаний освітній багаж навичок у рамках окремого навчального підрозділу. Однозначно освітня політика щодо рівності усіх бажаючих є дзеркалом конституційних основ, які відтворюють демократичні ідеї та принципи. У зв’язку з цим діяльність політичних агентів має відповідати ключовим законно закріпленим принципам, спрямованим на створення умов для різних соціальних рівнів отримати можливість для здобуття освіти. Окрім того, важливим елементом в освітній політиці є можливість отримання рівного доступу до освітнього процесу, що в умовах пандемії реалізувати практично досить важко. Під час реалізації основних ідей рівності освітньої політики суспільство зможе набути позитивних якостей та підвищити рівень політичної свідомості. Усі позитивні зміни в рамках системи освіти показують можливість для консенсусу та компромісу в межах загальної політичної системи під час вирішення стратегічних питань для суспільства, а саме життя та здоров’я громадян. Суб’єкти політики в умовах високого суспільного інтересу не зможуть використовувати політичні технології з метою маніпуляції свідомістю населення, а політичні конфлікти стануть джерелом досягнення ефективних політичних рішень. Така система відносин зможе допомогти транзитному українському суспільству стати демократичним, правовим, громадянським не лише в межах норм права, але й в реальній площині відносин.
11
Кайкова, О. "Політична сітуація і процеси маніпуляції масовою політичною свідомістю." Публіцистика і політика, Вип. 1 (4) (2007): 59–73.
Find full text
12
Загірний, О. В. "ТЕХНОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ В МЕДІАПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ: УКРАЇНСЬКИЙ “ROUNDTRIP”." Актуальні проблеми філософії та соціології, no. 28 (May 24, 2021): 50–54. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i28.947.
Full textAbstract:
Загірний О. В. Технології управління в медіаполі- тичній системі: український “roundtrip”. - Стаття.
У статті досліджуються технології управління ме- діасистемою. Визначено взаємозв’язок між медіасис- темою та політичною системою, який виражається у медіатизації політики, таблоїдізації політичного дискурсу, появі медіакратії, медіацентрованої політичної системи тощо. На сучасному етапі цей процес призводить до створення медіаполітичної системи. Відзначено гібридність медіаполітичної системи в Україні. Її основу становлять великі медіахолдінги, які належать олігархам та захищають в інформаційному просторі економічні та політичні інтереси фінансових груп. Досліджено технології впливу медіаполітичної системи на громадську думку, інформаційні технології у медіа (від друкованих видань до інтерактивних мереж, які інтегрують аудіовізуальну та друковану інформацію), технології регулювання, впливу та управління медіа- системою, які використовуються у різних типах політичних режимів.
У транзитному українському суспільстві масме- діа не виконують функції незалежного соціального інституту, навпаки, вони стають справжніми гравцями на політичному полі. Держава, відмовляючись на початку 90-х від адміністративного тиску на медіа та політичної цензури, вже на початку 2000-х створила гібридну модель управління медіасистемою. Гібридність полягала у поєднанні адміністративних та економічних важелів впливу на медіа з боку політичної системи або через прямий адміністративний тиск, або за домогою економічного тиску на власників. Натомість зі створенням медіаполітичної системи необхідність у
цензурі практично зникла - власники медіахолдінгів остаточно увійшли до кола політичної еліти та стали бенефіціарами як у медіа, так і у політичній системі. Український “roundtrip” (тобто рух «туди й назад»), розпочавшись від заперечення радянського синтезу політики та медіа та пройшовши етап використання економічних важелів і маркетингових технологій, повернувся до моделі медіаполітичної системи з усіма її перевагами та недоліками.
Аргументовано, що гібридність медіаполітичної системи зумовлює застосування гібридних технології впливу на суспільство. З метою маніпуляції громадською думкою медіаполітична система використовує гібридні (маркетингові й немаркетингові) технології, які поєднують рекламу та пропаганду, зв’язки із громадськістю та агітацію. Визначено, що технології управління застосовуються на різних рівнях взаємодії: 1) між масмедіа, владою та суспільством; 2) між власником, редакторами та журналістами.
Відзначено, що у зв’язку зі швидким розвитком інформаційного простору та становленням медіаполітич- ної системи технології управління медіа потребують удосконалення. Насамперед ідеться про необхідність розробки та запровадження технологій політичних дебатів як рутинної практики раціонального прийняття рішень.
13
Putsyata, I. "Інфодемія як метод маніпуляції на телеканалах 1+1, СТБ, ICTV, ІНТЕР." Communications and Communicative Technologies, no. 21 (November 26, 2021): 52–58. http://dx.doi.org/10.15421/292106.
Full textAbstract:
Розвідка присвячена вивченню національних аспектів формування інфодемії у зв’язку з суспільно-політичною ситуацією в країні, що виникла на тлі пандемії COVID-19. Це явище розглянуто як основа маніпулятивного впливу на суспільну свідомість. Сучасні телеканали є структурами, які оперативно отримують інформацію, аналізують її на предмет актуальності, можуть «дозувати» її обсяги та коригувати зміст. Контроль за інформацією та спосіб її інтерпретації дозволяє маніпулювати масовою свідомістю, створювати модель суспільної поведінки, що запрограмована та бажана для окремих груп, які прагнуть досягти різних цілей, як правило, політико-економічного характеру.
Маніпулятивні технології (посилання на анонімний авторитет, емоційний резонанс, буденна розповідь, ефект присутності, стереотипізація тощо), а також соціально-психологічна природа поширення інформації, дозволяють говорити про високий потенціал телебачення як інструменту управління суспільством і небезпеки недостовірної інформації, а також її «ангажованого трактування».
У такий спосіб, саме політичний компонент інфодемії визначає суть її національної версії та свідчить про соціальну безвідповідальність олігархічних сил та телеканалів, які їх обслуговують, транслюючи дезінформацію про поширення вірусу та боротьбу українського уряду за здоров’я громадськості.
Для ефективної боротьби з поширенням цього явища держава повинна вжити відповідних заходів, сприяти створенню справді незалежного ЗМК, здатного об’єктивно оцінювати та подавати новину, формувати в Україні інформаційний простір, в основі якого лежить вимога правдивості, об’єктивності, плюралізму щодо достовірності фактів та аргументів, переданих суспільній свідомості.
У результаті дослідження зроблено висновок, що унікальність українського варіанту інфодемії полягає в тому, що цей інструмент всеукраїнські телевізійні канали використовують не для підвищення власних рейтингів та прибутків, а для маніпуляції свідомістю громадян та отримання електоральної підтримки в політичній боротьбі, яку ведуть у країні олігархічні клани.
14
Неліпа, Д. В. "Політичні маніпуляції і владні відносини." Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія, Вип. 37 (2001): 46–47.
Find full text
15
Юр"єва, О. Г. "Мовні маніпуляції в політичних комунікаціях." Трибуна, no. 9/10 (2005): 32–33.
Find full text
16
Кайкова, О. В. "Політична ситуація та процеси маніпуляції масовою свідомістю суспільства." Наукові записки Інституту журналістики 44, липень - вересень (2011): 17–23.
Find full text
17
Chabak, Liudmyla Anatoliivna. "LINGUISTIC RESOURCES IN POLITICAL MANIPULATION." SOCIAL WORK ISSUES: PHILOSOPHY, PSYCHOLOGY, SOCIOLOGY, no. 1(9) (2017): 86–90. http://dx.doi.org/10.25140/2412-1185-2017-1(9)-86-90.
Full text
18
Mieliekiestsev, Kyrylo. "Історія України в політичних маніпуляціях епохи постправди." Історичні і політологічні дослідження, no. 1 (2020): 130–42. http://dx.doi.org/10.31558/2079-1828.2020.1.10.
Full text
19
Кожемяченко, Н. "Лінгвістичні засоби маніпуляції в англомовній політичній рекламі." Теоретична і дидактична філологія, Вип. 20 (2015): 197–207.
Find full text
20
Береза, В. О. "Проблеми уникнення маніпуляцій у політичній соціалізації особистості." Політологічний вісник, Вип. 76 (2014): 308–15.
Find full text
21
Ващенко, О. О. "Проблема мінімізації політичних маніпуляцій у трансформаційному суспільстві." Держава і право, Вип. 58 (2012): 688–93.
Find full text
22
Кожемяченко, Н. "Лінгвістичні засоби маніпуляції в англомовній політичній рекламі." Теоретична і дидактична філологія, Вип. 20 (2015): 197–207.
Find full text
23
Ковальова, О. К. "КОМУНІКАТИВНО-ДИСКУРСИВНІ ОСОБЛИВОСТІ ЖАНРУ ПОЛІТИЧНОГО ДОПИСУ У СОЦМЕРЕЖІ." Nova fìlologìâ 1, no. 81 (June 23, 2021): 166–72. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-1-26.
Full textAbstract:
Статтю присвячено вивченню особливостей жанру допису у соцмережі у комунікативно-дискурсивному аспекті. Теоретичною основою розвідки стали типології політичного дискурсу українського спеціаліста Н.В. Кондратенко та французького дослідника П. Шародо (P. Charaudeau). Дослідження здійснене на матеріалі офіційних дописів у соціальній мережі Facebook президента Франції Е. Макрона та лідерки французької праворадикальної партії «Національне об’єднання» М. Ле Пен. Внаслідок дослідження виявлено, що ключовими комунікативно- дискурсивними характеристиками політичного допису у соцмережі є: 1) писемність, пов’язана з писемною формою спілкування з адресатом (на відміну від усного спілкування); 2) опосередкованість соцмережами (на відміну від опосередкованості іншими електронними або друкованими медіа або телебаченням); 3) комбінація інформативності та впливовості, за якої політики використовують офіційні сторінки у соцмережах для інформування своїх прихильників і для здійснення впливу на широку аудиторію з метою її переконання і залучення на свій бік; 4) масова адресованість; 5) належність до політичного дискурсу Інтернету, який функціонує поряд із телевізійним політичним дискурсом, газетним, радіо та рекламним політичним дискурсом; 6) створення ілюзії близького, довірливого спілкування адресанта з адресатом, оскільки справжнього скорочення дистанції між комунікантами не відбувається. Політичні дописи системно та наполегливо створюють певну картину дійсності в інтересах дописувача, що визначається як маніпуляція. Маніпулювання реалізується за рахунок домінування емоційного начала над раціональним, переважанням у дописах емоцій та оцінок над фактами та поясненнями. Значну роль у «конструюванні» позитивного образу дійсності в уяві адресата має смислова невизначеність. Звідси випливають такі ознаки політичного допису у соцмережі, як: 7) маніпулятивність; 8) емоційність; 9) смислова невизначеність.
24
Буць, Ж. В., and А. В. Седляр. "МАНІПУЛЯТИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПОЛІТИЧНОЇ МЕТАФОРИ У ПРОМОВАХ СУЧАСНИХ ФРАНЦУЗЬКИХ ПОЛІТИКІВ." Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", no. 2 (April 9, 2021): 22–27. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2020-2-3.
Full textAbstract:
У статті досліджуються актуальні питання метафоризації політичних текстів. Найбільш маніпулятивно спрямованими є промови, оскільки вони готуються завчасно, мають чітку ціль виголошення та відрізняються прямим контактом з аудиторією. Саме вони стали об’єктом нашої роботи. Наше дослідження націлене на розширення знань про маніпулятивну спрямованість метафоричних конструкцій у політичному дискурсі та розкриття інтенцій автора тексту, прихованих для загального адресата. Розглянуто промови сучасних французьких політиків на предмет наявності у них метафоричних конструкцій, метою яких є маніпуляція. Проаналізовано різні типи метафор: фізіологічна, кримінальна, театральна, мілітарна метафори, метафора шляху та засобів пересування, природної стихії та будинку. Виявлено значення кожного прикладу та виокремлено функції цього художнього засобу. Проаналізовано той факт, що порівняння політичних реалій з об’єктами повсякденного життя людини допомагає останній краще осягнути інформацію, яку транслює оратор. З’ясовано, що за допомогою політичної метафори оратори можуть впливати на емоції, вибір та дії аудиторії. Це є засобом агітації, пропаганди та навішування опозиції «корисно–шкідливо». Доведено, що підміною політичних реалій на образи інших сфер життя можна демонізувати або ідеалізувати будь-яку ситуацію чи особу. Досліджено поняття «апперцепція», яке визначаємо як залежність сприйняття людиною певної інформації та об’єктів реального світу від її попереднього досвіду. Проведено паралель між сприйняттям метафоричного образу та отриманим життєвим досвідом людини. Аргументовано факт того, що метафору необхідно розглядати не лише як метод прикрашання текстів, а й як один із потужних засобів впливу на емоції та почуття аудиторії. Обґрунтування такого аспекту використання художнього засобу є важливим елементом у вивченні маніпулятивних технік політичного дискурсу.
25
Барна, Ганна Сергіївна. "Проблеми маніпуляції і мовна об’єктивація апокаліптичних картин у політичній рекламі." Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 5 (November 23, 2010): 141–48. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v5i0.901.
Full textAbstract:
У статті розглядаються проблеми маніпуляції масовою свідомістю, що здійснюються через актуалізацію страху як базової емоції людини, досліджується специфіка вербалізації апокаліптичних картин у політичній рекламі.
26
Кислова, С. М. "Маніпуляції як технології здійснення політичних революцій: український досвід." Політологічний вісник, Вип. 57 (2011): 269–77.
Find full text
27
Кислова, С. М. "Маніпуляції як технології здійснення політичних революцій: український досвід." Політологічний вісник, Вип. 57 (2011): 269–77.
Find full text
28
Опішняк, С. О. "АНТРОПОЛОГІЯ ВЛАДИ: СТАНОВЛЕННЯ УЯВЛЕНЬ ТА СУЧАСНИЙ СТАН." Прикарпатський юридичний вісник, no. 2(27) (January 21, 2020): 8–13. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(27).179.
Full textAbstract:
У статті досліджено проблему науки антропології влади, а саме становлення перших уявлень про неї та сучасні погляди науковців.Актуальність вибраної теми зумовлюється тим, що в умовах докорінної перебудови соціально-політичної організації держави важливо розуміти співвідношен-ня людини та влади, а також визначити причини та доцільність ототожнення в суспільній свідомості інсти-туту влади з живою істотою та наділення його антроп-ними властивостями. Метою цієї наукової статті є виокремлення антропо-логічних підходів до розуміння влади в межах теорій походження держави і влади, формування пропозицій щодо вдосконалення цього розуміння у правовій науці, визначення сфер, в яких можливе застосування антро-пологічного підходу до дослідження влади.Аналізуються основні теорії походження держа-ви та влади, що містять у собі антропологічний підхід до розуміння феномена влади. На основі цього встанов-лено, що антропологічний підхід є одним із найдавні-ших підходів в історії правової та державницької дум-ки, а також те, що категорія «походження держави та влади» з усіх елементів науки теорії права та держави зазнала найбільшого впливу антропологізму.Аргументується, що з позицій антропології можна охарактеризувати форму держави, загальноприйнятне визначення якої ніколи антропологічної складової ча-стини не включає. Розглядаються причини наділення інституту влади в суспільному сприйнятті суто людськими властивос-тями. Основною причиною встановлено ототожнення в суспільній думці влади з конкретними людьми, що обіймають найвищі посади, чи політичною силою, ко-тра має більшість у представницькому органі влади. Визначається практичне значення антропологічно-го виміру влади. Він застосовується під час законотво-рчої діяльності, зокрема при встановленні норматив-них вимог для зайняття певної посади, відображається в питаннях гендерної, расової, національної рівності. Обґрунтовано, що антропологічний вимір активно застосовується у політиці у процесі формування так зва-них політичних міфів, а тому потрібно пам’ятати про пев-ні застереження, оскільки результати дослідження ан-тропології влади можна використовувати не за цільовим призначенням, а для маніпуляції суспільною свідомістю.Ключові слова: правова антропологія влади, похо-дження влади, природа та сутність феномена влади, ан-тропні властивості влади, антропологічний вимір влади.
29
Цімох, Наталія Іванівна. "МАНІПУЛЯЦІЯ СУСПІЛЬНОЮ СВІДОМІСТЮ В ПОЛІТИЧНИХ ТОК-ШОУ НА ТЕЛЕБАЧЕННІ УКРАЇНИ." Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», no. 32 (May 10, 2015): 140–47. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1176.32.2015.158738.
Full text
30
Пєлєвін, Євген. "IІНТЕРАКТИВНІСТЬ АРХЕТИПНИХ ОБРАЗІВ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПОЛІТИЗАЦІЇ СУЧАСНОГО ДИГІТАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА." Public management 21, no. 1 (May 29, 2020): 234–49. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-1(21)-234-249.
Full textAbstract:
Проаналізовано феномен дигітального медіамистецтва як за- собу масової комунікації. Визначено взаємозалежність засобів художнього вираження дигітального мистецтва і сучасних технологій передачі і збері- гання інформації. Це дає змогу розглядати феномен дигітального медіамис- тецтва як інтегровану частину системи засобів масової комунікації, що знач- но посилює потенціал наративного впливу. Розглядаються форми взаємодії мистецтва і політики на прикладі переосмислення архетипів за допомогою засобів художнього вираження. Підкреслюється ключова роль організації процесу самоідентифікації для встановлення політичного контролю і місце засобів масової комунікації в цьому процесі. На прикладі комп’ютерних ігор вивчається процес трансформації засобів масової комунікації в самодостат- ній об’єкт мистецтва. Проведено класифікацію комп’ютерних ігор залежно від інструментів наративного впливу. За допомогою принципів теорії коду- вання визначається, що віртуальний простір комп’ютерної гри за допомогою інтерактивності ігрового процесу перетворює будь-які повідомлення корис- тувача, створені в рамках зворотного зв’язку, в симулякри, тобто робить їх беззмістовними. Це дає змогу розглядати комп’ютерну гру як ізольований канал комунікації. Наявність ізольованого інформаційного каналу з одно- стороннім віртуальним моделюванням соціальної реальності, прообразом якого є сучасні комп’ютерні ігри, дають змогу відродити давні практики маніпуляції архетипами, але з можливостями техніки ХХI ст. Зазначаєть- ся, що спроби використання потенціалу феномену медіамистецтва як засобу масової комунікації в політичних цілях носять ситуативний характер і пояс- нюються швидше рекурсивним характером взаємозумовленості мистецтва і політики. Політичні інститути наразі не розглядають віртуальну реаль- ність комп’ютерної гри як ефективний засіб політичного контролю, а саму комп’ютерну гру як окремий засіб масової комунікації.
31
Воротинський, В. В. "Трансформація методів політичної маніпуляції як наслідок зміни уподобань користувачів мережі Інтернет." Сучасне суспільство, Вип. 1 (7), ч. 1 (2015): 19–28.
Find full text
32
Запорожченко, О. В. "КОНЦЕПЦІЯ «ОДНОВИМІРНОЇ ЛЮДИНИ» Г. МАРКУЗЕ ТА КРИТИКА ІНДУСТРІАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА." Актуальні проблеми філософії та соціології, no. 33 (March 27, 2022): 30–36. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i33.1060.
Full textAbstract:
У статті автор розглядає критичну концепцію суспільства одного із представників Франкфуртської школи – Герберта Маркузе, який критично проаналізував процеси розвиненого індустріального суспільства та виклав свої погляди у відомій книзі «Одновимірна людина». Розглядаються ідейні основи формування поглядів Маркузе, їхній зв’язок із ідеями марксизму, психоаналізу, екзистенціалізму та представників Франкфуртської школи. У статті дається опис концепції «одновимірного суспільства», у якому ніби то згладжуються ті соціальні суперечності, що були характерні для попередніх епох, приділена особлива увага негативним явищам, притаманним розвиненому індустріальному суспільству споживання. Розглядається той факт, що у суспільстві споживання відбувається маніпуляція свідомістю людини, за допомогою засобів масової інформації нав’язуються штучні потреби, спрямовані не на самореалізацію потенціалу особистості, а на задоволення потреб ринку товарів і послуг, потреб політичної еліти й істеблішменту. Крім цього, за допомогою маніпулятивного впливу посилюється політичне відчуження громадян – вони не хочуть і не можуть впливати на політику. Продуктом «одновимірного суспільства» є «одновимірна людина», для якої характерні конформізм, соціальна пасивність, споживацтво. Герберт Маркузе вважає, щ,о якщо раніше були більш явні форми відчуження, які призводили до гострих соціальних суперечностей, а, отже, до протестів і можливостей соціальних змін, то в умовах «одновимірного суспільства» відчуження має вже прихований, тотальний характер. Людина ніби поглинається «одновимірним суспільством» і стає сама «одновимірною». Непомітно для неї самої вона стає рабом соціальної системи, людиною-функцією, нездатною критично мислити і, тим більше, прагнути до зміни існуючої соціальної системи. Ця тотальна одномірність поступово спричиняє дегуманізацію і деградацію суспільства. Також у статті розглядаються й основні механізми дегуманізації, такі як тотальна раціоналізація, інструменталізм, сцієнтизм, операційне мислення тощо. Загалом робиться висновок, що критична теорія суспільства, запропонована Г. Маркузе, може бути теоретичною основою вивчення процесів у сучасному інформаційному суспільстві.
33
Романова, Н. В. "ЕМОТИВНА ЛЕКСИКА ПОЛІТИЧНОГО ДИСКУРСУ БУНДЕСКАНЦЛЕРКИ АНҐЕЛИ МЕРКЕЛЬ." Nova fìlologìâ, no. 82 (August 11, 2021): 240–45. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-39.
Full textAbstract:
Реферована стаття висвітлює особливості семантики емотивної лексики, репрезентованої в німецькомовному політичному дискурсі бундесканцлерки Анґели Меркель. Актуальність студії зумовлена потребою виявлення специфіки феномена в площині ментальних процесів, що допомагає уточнити характер взаємодії мови та мислення, з’ясувати, як вербалізуються знання політикині про емоції. Мова політичних діячів є засобом і інструментом влади, механізмом маніпуляції масової свідомості, орієнтована більшою мірою на інтелект адресата, його думки, емоції, почуття. Будучи порівняно нейтральною, ця мова відображає майбутній контекст, інтерпретований у річищі політичної діяльності. Такий контекст важко заперечити, неможливо перевірити, проте легко змоделювати. Йдеться про інтереси суспільства, закарбовані через певні образи й навіть моделі ворогів чи недругів. Виокремлено умовно три різновиди семантики емотивної лексики: позитивна, негативна й невизначена. Позитивна семантика емотивної лексики – носія базових, соціальних і культурних емоцій – відповідає позитивному ставленню А. Меркель до предметів і явищ навколишнього світу, інформує про задоволення її потреб, актуалізує появу позитивних емоцій, у тому числі радість, щастя, надія, любов тощо. Негативна семантика емотивної лексики сигналізує про відповідне ставлення до предметів і явищ навколишнього світу, маніфестує розбіжність між бажаним станом речей і існуючим, викликає в неї негативні емоції, як-от страх, тривога, стрес тощо. Невизначена семантика емотивної лексики тотожна нечіткому ставленню канцлерки до предметів і явищ навколишнього світу, характеризує розмитість її потреб, запитів та інтересів, не має очевидної модальності, прикладом невизначених емоцій є нестрах, немовчання, небайдужість. Встановлено два основні типи мовної свідомості: типова й нетипова, що опосередковуються перехідною мовною свідомістю. Типовість, нетиповість або перехідність визначено через кількісні показники й обрахунки. Доведено, що емотивна лексика конкурує з аналогічними фразеологічними одиницями.
34
Воротинський, В. В. "Соціальні мережі як інструмент політичної маніпуляції в Україні в контексті протистоянь 2013-2014 років." Сучасне суспільство, Вип. 2 (6) (2014): 33–43.
Find full text
35
Levko, Oleksandr. "Прецедентні одиниці як засоби маніпуляції в українському релігійному медіадискурсі: психолінгвістичний вимір." PSYCHOLINGUISTICS 28, no. 2 (November 8, 2020): 99–127. http://dx.doi.org/10.31470/2309-1797-2020-28-2-99-127.
Full textAbstract:
Мета дослідження полягає у встановленні функцій прецедентних одиниць у сучасному релігійному медіадискурсі та визначенні їх маніпулятивного впливу на адресата комунікації. Дослідження проводилося на матеріалі інтерв’ю, аналітичних оглядів та відеозвернень, розміщених на релігійних інтернет-ресурсах “РІСУ”, “Релігія в Україні”, “Католицький оглядач”, “СПЖ”, офіційних сайтах УПЦ КП і УПЦ МП та відповідних YouTube-каналах за 2014-2018 рр.
Методи дослідження. Для отримання достовірних результатів у дослідженні застосовано лінгвістичні та психолінгвістичні методи: контент-аналізу – для встановлення та кількісно-якісного аналізу фрагментів дискурсу, у яких апеляція до прецедентних феноменів відбувається з метою маніпулятивного впливу на адресата дискурсу, дискурс-аналізу – для виокремлення, класифікації та аналізу мовленнєвих тактик та дискурсивних прийомів, за допомогою яких реалізується мовленнєвий вплив на когнітивну та поведінкову сферу адресата дискурсу.
Результати дослідження. Встановлено, що введення прецедентних одиниць є одним з інструментів прихованого маніпулятивного впливу на багатоконфесійну аудиторію (78.0% прецедентних одиниць). Цей вплив здійснюється завдяки апеляції адресанта до емоційно навантаженого прецедентного феномену з метою програмування емоційної реакції адресата та формування його поведінки стосовно представників інших конфесій та юрисдикцій. Сферами-джерелами прецедентних одиниць є “релігія”, “історія”, “політика і суспільство”, “художня література”. Визначено, що прецедентні імена і прецедентні висловлювання зазнають різних трансформацій у дискурсі, набуваючи у такий спосіб негативної оцінної семантики (19.0% прецедентних одиниць). До продуктивних типів трансформацій прецедентних одиниць належать вживання форми множини прецедентного імені (13.0%), усічення прецедентного імені (18.0%), заміна компонента прецедентного висловлювання або прецедентного імені (43.0%) та розширення прецедентного висловлювання або прецедентного імені (26.0%). Прецедентні одиниці, що мають маніпулятивний потенціал, вживаються з метою критики, висміювання, звинувачення, дискредитації опонентів через співвіднесення їх з прецедентними феноменами, особливо з історичними постатями, героями літературних творів і художніми фільмами. Встановлено, що апеляція до прецедентних феноменів поєднується з маніпулятивними прийомами звертання до ідеологічних міфологем, навішування ярликів та вживання емоційних гасел.
Висновки. Сформульовано припущення, що релігійний міжконфесійний медіадискурс, засновуючись на полемічних засадах, що передбачають апологію власних поглядів та дискредитацію опонентів, набуває ознак маніпулятивного дискурсу. Окреслено подальші перспективи у дослідженні сприйняття й інтерпретації прецедентних одиниць адресатами дискурсу із залученням експериментальних психолінгвістичних методів та у напрацюванні засобів захисту від маніпулятивного впливу у міжконфесійному релігійному дискурсі.
36
Сичова, Я. А. "«МІСЦЯ ПАМ’ЯТІ» ЯК ЗАСІБ КОНСТРУЮВАННЯ КОЛЕКТИВНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ." Актуальні проблеми філософії та соціології, no. 32 (February 3, 2022): 158–62. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i32.1038.
Full textAbstract:
Сичова Я. А. «Місця пам’яті» як засіб конструювання колективної ідентичності. – Стаття. У статті розглядається концепція «місць пам’яті» французького дослідника П. Нора як засіб конструю-вання колективної ідентичності, формування та захист якої актуалізуються в умовах глобалізаційних викликів і загроз для національних спільнот (розмивання автономії та суверенітету традиційної держави-нації на користь наднаціональних структур, політика мультикультуралізму тощо). Суперечність між національним та наднаціональним, а також неоднозначність впливів останнього на ідентичність індивідів і груп спричиняють «всесвітнє торжество пам’яті», пов’язане з надлишковим зверненням до подій минулого («меморіальна індустрія»). Це своєю чергою несе загрозу політизації та інструменталізації історії і, як наслідок, мнемонічних битв – конфліктів, пов’язаних із пам’яттю та інтерпретацією минулого. У дусі конструктивістської парадигми наголошується на сконструйованості ідентичності й пам’яті, формування яких може спиратися як на реальні факти, так і на вигадку. Розкривається сутність поняття «місця пам’яті», його зв’язок із речовою та нематеріальною спадщиною національних спільнот. Наголошується на відмінностях між універсальною історією та плюралістичними пам’ятями, позаяк кожна спільнота має власну пам’ять та підтримує і захищає її (політика ідентичності), що несе в собі загрозу спотворень і маніпуляцій. Обґрунтовуються причини «обов’язку пам’ятати», з-поміж яких – прискорення історії (ризик втрати самобутності в умовах глобальних трансформацій) та загальна демократизація (боротьба меншин за утвердження власного минулого). З’ясовуються мета та види «місць пам’яті» як засобів реконструкції минулого, зо-крема музеї, архіви, меморіали, бібліотеки, щоденники тощо. Висвітлюється значення символізму «місць пам’яті» шляхом «переробки історії» – її інтерпретації під певним кутом зору, з огляду на що важливого значення в процесі формування «місць пам’яті» набуває міфологічна оповідь.
37
Goyman, O. A. "Маніпулювання масовою свідомістю в умовах сучасної гібридної війни." Grani 18, no. 1 (December 10, 2014): 50–56. http://dx.doi.org/10.15421/1715009.
Full textAbstract:
У представленій статті окреслено основну мету процесів «реміфологізації» та «відродження міфа» – це формування бажаної для влади громадської думки і маніпулювання масовою свідомістю. Громадська думка, за переконанням частини вчених, є однією з форм масової свідомості. При цьому формування першої відбувається стихійно і цілеспрямовано. У другому варіанті на масову свідомість впливають соціальні інститути, серед яких особливо ефективним є масова комунікація. У сучасній культурі саме засоби комунікації перетворилися на потужний інструмент консолідації суспільства, який залучає численні прийоми маніпуляції суспільною і масовою свідомістю. Серед дієвих маніпулятивних методів автор виділяє такі: спеціальний метод транслювання (дроблення) і негайну подачу інформації, висвітлення подій під певним кутом, спотворення або підміна фактів, мозаїчність сюжетів при подачі телевізійних новин. Коротко подано типологію пропаганди, структуру пропагандистського повідомлення, його значення. Продемонстровано класичну конструкцію пропагандистського повідомлення, яка щоденно використовується російськими засобами комунікації. Під час аналізу подання інформації російськими ЗМІ, виділено функціонування наступних різновидів міфа: історичний (про винятковість російського народу), географічний (про Крим як одвічно «руську» землю, про Новоросію), національний (про необхідність захисту російськомовного населення в Україні, про росіян як «старшого брата» українців), політичний (про київську хунту, «злих бандерівців», каральні батальйони, ультрарадикалів із «Правого сектора»).
38
СИРНИК, Ярослав. "УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ У ПІСЛЯВОЄННІЙ ПОЛЬЩІ ЯК ОСОБЛИВИЙ ІНДИКАТОР РОЗУМІННЯ СКЛАДНИХ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ВИКЛИКІВ СУЧАСНОСТІ." Східноєвропейський історичний вісник, no. 22 (March 27, 2022): 153–63. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.22.253740.
Full textAbstract:
Мета роботи – показати, що комплекс питань, які підсумовуються терміном “українське питання у Польщі”, може бути знаряддям для розуміння універсальних проблем сьогодення. Від ХІХ ст. історія стала у модерних державах основою національної легітимації управління. Попри зміни, які впродовж останніх двох століть відбулися у світі, матриця мислення польського суспільства і надалі базується на національній ідеї. Сказане вище стосується і польського історичного мислення. Цей фактор відіграє ключову роль для українців, громадян Польщі, які в основному є нащадками переселенців з акції “Вісла”. І хоч у їхньому середовищі існує думка про відмінність від польської більшості, у підходах до минулого, українці у Польщі подібні до більшості. Стаття спирається на герменевтичну методологію. Наукова новизна полягає у спробі універсалізації досвіду діаспори. Стаття завершується низкою практичних висновків. Висновки. На заміну безперспективній акцентуації може прийти універсалізація досвіду українців у повоєнній Польщі, тобто вписання його у загальнозрозумілий код. Щоб це сталося, потрібне зрозуміння емоцій іншої людини, емпатія для неї. Потрібна праця, щоб мірила, якими оцінюємо світ, були однаковими. Потрібна при цьому і дозріла свідомість можливих маніпуляцій, яким можуть нас піддавати.
Універсальні у досвіді українців повоєнної Польщі втрата, терпіння, страх, ностальгія, випадковість, як і впертість, жертовність, чи, з іншого боку, заінтересованість, нікчемність, наївність. Універсальні долі українських партизан, підпільників, в’язнів, селян і міщан, жінок, діячів, священників, поетів, інженерів. Універсальна розповідь про дорогу: з місця до місця, з часу до часу. Універсальна розповідь про зміну. Є чим заступити 1947 р., перестати з острахом думати, що може й справді ми “останні українці у Польщі”.
Ключові слова: історичне мислення, поляки, українці, світогляд, національна ідея.
39
ШКВОРЧЕНКО, Наталія. "ДИСКУРСИВНЕ ПОРТРЕТУВАННЯ ТОКСИЧНИХ ПОЛІТИКІВ СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ АМЕРИКИ, ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ Й УКРАЇНИ (АУДІОВІЗУАЛЬНИЙ АНАЛІЗ)." Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, no. 47 (January 27, 2022): 251–59. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.47.34.
Full textAbstract:
Статтю присвячено визначенню культурно-специфічних маркерів токсичності в дискурс-портретах сучасних політиків Сполучених Штатів Америки, Великої Британії й України. Об’єкт дослідження – політичні дискурси Сполучених Штатів Америки, Великої Британії й України, предмет – культурно-специфічні (вербальні та невербальні) маркери токсичності як компоненти дискурс-портретів Дональда Трампа (Сполучені Штати Америки), Найжела Фаража (Велика Британія), Олега Ляшка (Україна). Під дискурс-портретом токсичної мовної особистості розуміємо таке дискурсивне утворення, що містить сукупність смислових, стилістичних, жанрових та комунікативних засобів, які характеризують мовленнєву манеру такої мовної особистості, поведінці якої властивий високий ступінь агресії та яка скерована на завдання моральної шкоди або дискримінацію опонента. До вербальних маркерів токсичності відносимо ідеологічні, національні, ґендерні оцінні висловлення, що принижують особистість іншої (не обов’язково присутньої) людини й завдають їй психологічної або іміджевої шкоди. Невербальні маркери токсичності поділяють на просодичні (принизливо-заступницький, істеричний, пафосний тон мовлення), жестові (розмахування руками й указівка на співрозмовника вказівним пальцем, заступницькі обійми, поплескування, дотики до рук або плечей співрозмовника) та мімічні (пихатий вираз обличчя, погляд зверху вниз, скривлений рот, розширені зіниці, надмірні кривляння) засоби оформлення вербальних експлікатів токсичності. Культурно-специфічні маркери токсичності в дискурс-портретах трьох політиків визначені актуальними для кожної із країн інформаційними контентами, як-от: расова й ґендрна дискримінація (Сполучені Штати Америки), євроскептицизм (Велика Британія), боротьба з корупцією (Україна), агресивно-емоційним типом мовців, виступам яких властива тенденція до завдання психологічної шкоди опоненту через вербальну маніпуляцію і фейкові звинувачення, а також використання агресивної невербаліки – істеричної манери говоріння, імпульсивних рухів рук, голови, тіла й надмірно активної міміки.
40
Марченко, Олег. "РИСИ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ У МОСКОВСЬКІЙ ДЕРЖАВІ В XVII СТ." Уманська старовина, no. 8 (December 30, 2021): 63–81. http://dx.doi.org/10.31499/2519-2035.8.2021.249937.
Full textAbstract:
Ключові слова: Московська держава в XVII ст., династія Романових, самодержавство, абсолютизм, станово-представницька монархія. Анотація На основі новітніх історичних досліджень поданий неупереджений погляд на розвиток Московської держави в XVII ст. через призму соціокультурного, проблемного підходу до суперечливих в історіографії питань, що турбують сьогоднішніх істориків, політиків, звичайних людей України, Росії, інших країн світу і стають предметом численних спекуляцій та маніпуляцій. У результаті проведеного дослідження висвітлено основні риси суспільно-політичних трансформацій у Московській державі в XVII ст., акцентовано увагу на спростування радянських та сучасних російських міфів щодо розвитку централізованої самодержавної моделі Московії, визначаються можливості цивілізаційного вибору Московської держави XVII ст. між станово-представницькою та абсолютистською моделями розвитку. Посилання Andreev, 2003 – Andreev I.L. Aleksey Mihaylovich [Alexey Mikhailovich]. Moskva: Molodaya gvardiya, 2003. 638 s. [in Russian] Ahiezer, 2013 – Ahiezer A., Klyamkin I., Yakovenko I. Istoriya Rossii: konets ili novoe nachalo? [History of Russia: end or new beginning?] / 3-e izd., ispr. i dop. Moskva: Novoe izdatelstvo, 2013. 496 s. [in Russian] Bogdanov, 2009 – Bogdanov A.P. Nesostoyavshiysya imperator Fedor Alekseevich [Failed Emperor Fyodor Alekseevich]. Moskva: Veche, 2009. 320 s. [in Russian] Volodihin, 2013 – Volodihin D.M. Tsar Fedor Alekseevich, ili Bednyiy otrok [Tsar Fyodor Alekseevich, or Poor youth]. Moskva: Molodaya gvardiya, 2013. 267 s. [in Russian] Danilov, 2007 – Danilov A.G. Alternativyi v istorii Rossii: mif ili realnost (XIV–ХІХ vv.) [Alternatives in the history of Russia: myth or reality (XIV – XIX centuries)]. Rostov-na-Donu: Feniks, 2007. 303 s. [in Russian] Zarezin, 2018 – Zarezin M.I. V puchine Russkoy Smutyi. Nevyiuchennyiy uroki istorii [In the abyss of the Russian Troubles. Unlearned history lessons]. Moskva: Veche, 2018. 400 s. [in Russian] Istoriia Rosii, 2013 – Istoriia Rosii (z naidavnishykh chasiv do kintsia XVIII st.) [History of Russia (from ancient times to the end of the XVIII century)]: navch. posib. /avtor-uklad. V.M. Mordvintsev. Kyiv: Znannia, 2013. 346 s. [in Ukrainian] Kozlyakov, 2004 – Kozlyakov V.N. Mihail Fedorovich [Mikhail Fedorovich]. Moskva: Molodaya gvardiya, 2004. 352 s. [in Russian] Kozlyakov, 2017 – Kozlyakov V.N. Boris Godunov. Tragediya o dobrom tsare [Boris Godunov. The tragedy of the good king]. Moskva: Molodaya gvardiya, 2017. 330 s. [in Russian] Lobachev, 2003 – Lobachev S.V. Patriarh Nikon [Patriarch Nikon]. Sankt-Peterburg: Iskusstvo-SPb, 2003. 416 s. [in Russian] Lukin, 2000 – Lukin P.V. Narodnyie predstavleniya o gosudarstvennoy vlasti v Rossii XVII v. [Popular ideas about state power in Russia in the XVII century].Moskva: Nauka, 2000. 296 s. [in Russian] Marchenko, 2015 – Marchenko O.M. Istoriia slovianskykh narodiv. Chastyna persha. Istoriia Rusi, Moskovskoi derzhavy, Rosiiskoi imperii do kintsia XVIII st. Kurs lektsii dlia studentiv vyshchykh navchalnykh zakladiv: Navchalnyi posibnyk [History of Slavic peoples. Part one. History of Russia, the Moscow State, the Russian Empire until the end of the XVIII century. Course of lectures for students of higher educational institutions: Textbook]. Druhe vydannia, pereroblene y dopovnene. Kirovohrad, POLIMED-Servis, 2015. 385 s. [in Ukrainian] Narysy istorii, 2007 – Narysy istorii Rosii [Essays on the history of Russia]: per. z ros. /B.V. Ananich, I.L. Andreiev, Ye.V. Anisimov ta in.; Za zah. red. O.O. Chubariana. Kyiv: Nika-Tsentr, 2007. 800 s. [in Ukrainian] Nefedov, 2004 – Nefedov S.A. Pervyie shagi po puti modernizatsii Rossii: reformyi seredinyi XVII v. [First steps towards modernization of Russia: reforms of the middle of the XVII century] // Voprosyi istorii. 2004. №4. – S. 33–52. [in Russian] Payps, 2012 – Payps R.E. Rossiya pri starom rezhime [Russia under the old regime]. M.: Zakharov. 2012. 480 s. [in Russian] Pisarkova, 2007 – Pisarkova L.F. Gosudarstvennoe upravlenie Rossii s kontsa XVII do kontsa XVIII veka. Evolyutsiya byurokraticheskoy sistemyi [Russian government from the end of the XVII to the end of the XVIII century: the evolution of the bureaucratic system]. Moskva: ROSSPEN, 2007. 743 s. [in Russian] Svetova, 2013 – Svetova E.A. Dvor Alekseya Mihaylovicha v kontekste absolyutizatsii tsarskoy vlasti [The courtyard of Alexei Mikhailovich in the context of the absolutization of the tsarist power]. Moskva: MGU, 2013. 212 s. [in Russian] Sedov, 2006 – Sedov P.V. Zakat Moskovskogo tsarstva: Tsarskiy dvor kontsa XVII veka [The decline of the Moscow kingdom: the royal court at the end of the XVII century]. Sankt-Peterburg: Dmitriy Bulanin, 2006. 604 s. [in Russian] Skryinnikov, 1988 – Skryinnikov R.G. Rossiya v nachale XVII v. Smuta [Russia at the beginning of the XVII century. Troubles]. Moskva: Myisl, 1988. 283 s. [in Russian] Stanislavskiy, 1990 – Stanislavskiy A.L. Grazhdanskaya voyna v Rossii XVII v. [The Civil War in Russia in the XVII century]. Moskva: Myisl, 1990. 270 s. [in Russian] Talina, 1996 – Talina G.V. Tsar Aleksey Mihaylovich: lichnost, myislitel, gosudarstvennyiy deyatel [Tsar Alexei Mikhailovich: personality, thinker, statesman]. Moskva: Magistr, 1996. 144 s. [in Russian] Ulyanovskiy, 2006 – Ulyanovskiy V.I. Smutnoe vremya [Time of Troubles]. Moskva: Evropa, 2006. 448 s. [in Russian] Cherepnin, 1978 – Cherepnin L.V. Zemskie soboryi Russkogo gosudarstva v XVI – XVII vv. [Zemsky Cathedrals of the Russian State in the XVI – XVII centuries]. / Moskva: Nauka, 1978. 420 s. [in Russian] Shokarev, 2013 – Shokarev S.Yu. Smutnoe vremya v Moskve [Time of Troubles in Moscow]. Moskva: Veche, 2013. 320 s. [in Russian]
41
O.A., Ilchenko, and Bondar D.V. "MANIPULATIVE HEADLINES IN THE MODERN MEDIA SPACE (ON THE MATERIAL OF UKRAINIAN-LANGUAGE ONLINE PUBLICATION)." South archive (philological sciences), no. 84 (December 23, 2020): 146–50. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2020-84-22.
Full textAbstract:
Purpose. The article is devoted to the identification of manipulative headlines in the media space of Ukrainian-language online publications in 2020 and the analysis of manipulative technologies applied to them. The purpose of the article is to identify manipulative technologies applied to headlines in the modern Ukrainian-language media space.Methods. To achieve this goal, the paper uses appropriate research methods: the method of continuous sampling for the selection of manipulative media headlines that occur in online publications; method of content analysis to study the implicative content of manipulative titles of publications of Ukrainian online publications in 2020. Results. The title in the online edition is a communicative unit that performs a number of functions: nominative-informational, advertising-expressive, graphic-distinctive.Manipulative technologies used by journalists and editors for verbal design of headlines of materials published in online publications are analyzed. Among them – the use of stereotypes, labeling, repetition of information, anonymous authority, statement of fact, distraction, the principle of contrast, psychological shock.Conclusions. As a result of the content analysis, which was to identify the implicative content of manipulative titles of Ukrainian online publications in 2020, the authors of this investigation found that journalists and editors productively use manipulative technologies that increase clickability and, consequently, bring profit to owners media. But there is a trend: the more actively mass media use these technologies, i.e. the clickability increases, the lower the quality of information content in the media space. Poor performance of the main function of mass media in society – information – causes a violation of the process of socio-political communication. The analyzed techniques create manipulative content, the purpose of which is to attract the attention of media consumers (the main thing is the advertising-expressive function of headlines), which play an important role in the media space, because they disseminate information on social networks or orally.Key words: manipulation, media manipulation, manipulation technology, content. Мета. Стаття присвячена виявленню маніпулятивних заголовків у медіапросторі україномовних інтернет-видань за 2020 рік, їхніх комунікативних функцій, аналізу маніпулятивних технологій, що застосовуються до них. Мета статті – виявити маніпулятивні технології, що застосовуються до заголовків у сучасному україномовному медіапросторі.Методи. Для досягнення поставленої мети в роботі використано відповідні методи дослідження, а саме: метод суцільної вибірки для добору маніпулятивних медіазаголовків, що трапляються в інтернет-виданнях; метод контент-аналізу для вивчення імплікатурного змісту маніпулятивних заголовків публікацій українських інтернет-видань 2020 року.Результати. Заголовок в інтернет-виданні – комунікативна одиниця, яка виконує низку функцій: номінативно-інформаційну, рекламно-експресивну, графічно-видільну.Проаналізовано маніпулятивні технології, які журналісти та редактори використовують для вербального оформлення заголовків матеріалів, які розміщують в інтернет-виданнях. Серед них використання стереотипів, наклеювання ярликів, повтор інформації, анонімний авторитет, констатація факту, відволікання уваги, принцип контрасту, психологічний шок.Висновки. У результаті проведеного контент-аналізу, що полягав у виявленні імплікатурного змісту маніпулятивних заголовків публікацій українських інтернет-видань 2020 року, автори цієї розвідки з’ясували, що журналісти та редактори продуктивно застосовують маніпулятивні технології, які підвищують клікабельність, а отже, приносять прибуток власникам медіа. Але виявляється тенденція: чим активніше масмедійники використовують ці технології, тобто росте клікабельність, тим нижча якість інформаційного контенту в медіапросторі. Неякісне виконання основної функції масмедіа в суспільстві – інформування – спричиняє порушення процесу суспільно-політичної комунікації. За допомогою проаналізованих технік створюється маніпулятивний контент, мета якого – привернути увагу медіаспоживачів (головною стає рекламно-експресивна функція заголовків), які відіграють важливу роль у медіапросторі, оскільки саме вони поширюють інформацію в соціальних мережах чи усно.Ключові слова: маніпуляція, медіаманіпуляція, технологія маніпулювання, контент.
42
Крилова-Грек, Юлія. "Психолінгвістичні аспекти маніпулятивного перекладу у медійному просторі." East European Journal of Psycholinguistics 4, no. 1 (June 27, 2017): 114–21. http://dx.doi.org/10.29038/eejpl.2017.4.1.kry.
Full textAbstract:
У статті розглянуто маніпулятивний переклад як одну з технологій контролю над свідомістю реципієнтів. Ми зазначаємо, що такий переклад є допоміжним засобом впливу на аудиторію, яка є споживачем єдиного інформаційного поля, яке характеризується мовною, національною та територіальною принадлежністю. У праці проаналізовано переклади, що стосуються основних політичних новин у світі та в Україні. Автором було проаналізовано вітчизняні та зарубіжні інформаційні повідомлення. Шляхом наукового аналізу ми зіставили першоджерела та перекладені версії однієї й тієї само новини, що дало змогу зробити висновок, що маніпулятивний переклад здійснюються за допомогою певних прийомів. Автор виокремила п’ять прийомів маніпулятивного перекладу. Наведено приклади їхнього вживання та показано, як маніпулятивний переклад викривляє вихідну інформацію. У статті також окреслено роль семантичних одиниць у перекладі, зокрема як заміна семантичної одиниці на синонімічну, але з відмінним центральним ключовим словом цього семантичного поля, дає змогу «майстерно» маніпулювати вихідною інформацією. У роботі продемонстровано, що прийоми перекладацьких маніпуляції в медіапросторі є потужним інструментом пропаганди.
Література
References
Крилова-Грек Ю. М. Психолінгвістичні особливості перекладу семантичних одиниць:Дис.... канд. психол. наук: 19.00.01. Київ, 2007.Krylova-Grek, Y.M. (2007). Psycholingustychni osoblyvosti pereklady semantychnyh odynyts[The psycholinguistic peculiarities of semantic units]. Ph.D. dissertation. Kyiv.
Кара-Мурза С. Г. (2007), Манипуляции сознанием. М.: Эксмо, 2007.Kara-Murza, S. G. (2007). Manipuliaciya Soznaniem [Consciousness Manipulation]. Moscow:Eksmo.
Шмелев И. В. Историческая ретроспектива договора Вайтанги // Вопросы современнойюриспруденции: Сб. ст. по матер. V междунар. науч.-практ. конф. № 5. Новосибирск:СибАК, 2011. Режим доступа: https://sibac.info/conf/law/v/37958.Shmelov, I.V. (2011). Istoricheskaya retrospectiva dogovora Waitangi [The historicalretrospective of Waitangi treaty]. Voprosy Sovremennoy Yurysprudentsyy. ConferenceProceedings, 5. Retrieved from: https://sibac.info/conf/law/v/37958.
Tremblay, G. (2014). From Marshall McLuhan to Harold Innis, or From the global village tothe world empire. Canadian Journal of Communication, 37(4).
Sources
Вице-президент США назвал Украину самой коррумпированной страной в мире.(2015, Апрель 11). Expert Online Vice-prezident ssha nazval ukrainu samoikorrumpirovannoi stranoi v mire. (2015, April 11). Retrieved from:http://expert.ru/2015/12/8/vitse-prezident-ssha-nazval-ukrainu-samoj-korrumpirovannojstranoj-v-mire/
Forbes: Украине пора перестать строить из себя принцессу, ожидающую рыцаря.(2016, Март 27). Новостное агентство Харьков.
Forbes: Ukraine pora perestat stroit iz sebya princessu, ozhidayushhuyu rycarya. (2016,Mart 27). Novostnoe agentstvo Kharkov. Retrieved from: https://nahnews.org/657737-forbes-ukraine-pora-perestat-stroit-princessu-v-ozhidanii-rycarya-na-belom-kone.
Николай Лазаренко (2015, Червень 2). FT: назначение Саакашвили – начало большихпроблем Порошенко.Nikolai Lazarenko (2015, June 2). FT: naznachenie saakashvili – nachalo bolshix problemporoshenko. Retrieved from: https://ria.ru/world/20150602/1067801366.html
Трамп назвав Путіна “твердим печивом”. (2017, Березень 19). ЦензорНет.Trump nazvav Putina “tverdym pechyvom”. (2017, Berezen’ 19). TsenzorNet Retrievedfrom: http://ua.censor.net.ua/news/43 2556/ tramp_nazvav_putina_tverdym_pechyvom.
Мария Бондаренко (2017, Март 19). Трамп назвал Путина «крепким орешком».Mariya Bondarenko (2017, Mart 19). Trump nazval putina «krepkim oreshkom».Retrieved from: http://www.rbc.ru/society/19/03/2017/58cde8f49a794717c2202ef4
“Уточнение перевода”: Кремль изменил цитату из письма Эрдогана к Путину. (2016,Червень 28). Інформаційна агенція УНІАН.
“Utochnenie perevoda”: Kreml izmenil citatu iz pisma erdogana k putinu. (2016, Cherven’28). Informatsiyna ahentsiya UNIAN. Retrieved from:https://www.unian.net/world/1390007-kreml-izmenil-tsitatu-iz-pisma-erdogana-kputinu.html.
Doug Bandow (2016, March 25) Busted Fantasies In Kiev: America And Europe Won’tSave Ukrainian Maiden In Distress. Forbes. Retrieved from:https://www.forbes.com/sites/dougbandow/2016/03/25/busted-fantasies-in-kiev-americaand-europe-wont-save-the-ukrainian-maiden-in-distress/3/#4243b00e6166
From Berezovsky to Erdogan: who and what were apologizing for Putin. (2017, February7). FreeNews English. Retrieved from: http://freenews-en.tk/2017/02/07/fromberezovsky-to-erdogan-who-and-what-were-apologizing-for-putin/
Jon Snow [The Viral Network]. (2017, March 19). Trump: “Putin Is One Tough Cookie”(19.03.2017). Retrieved from: https://www.youtube.com/ watch?v=glVY2afl_d4
Paul Meredith, Rawinia Higgins Kāwanatanga. Māori engagement with the state / PaulMeredith, Rawinia Higgins Kāwanatanga. Retrieved from:http://www.teara.govt.nz/en/kawanatanga-maori-engagement-with-the-state/page-1#2
Remarks by Vice President Joe Biden to The Ukrainian Rada. (2015, December 9). TheWhite House, Office of the Vice President. Retrieved from:https://obamawhitehouse.archives.gov/the-press-office/2015/12/09/remarks-vicepresident-joe-biden-ukrainian-rada.
Tony Barber (2015, June 2). Odessa appointment raises questions over Poroshenko’sjudgement. Financial Times. Retrieved from: https://www.ft.com/content/1751c125-d923-3755-88e7-c5378a952578
43
Думич, Христина, and Соломія Альбота. "КОМУНІКАТИВНІ МАНІПУЛЯТИВНІ ТАКТИКИ СУЧАСНИХ БРИТАНСЬКИХ І УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТИКІВ: ЗІСТАВНИЙ АСПЕКТ." Рідне слово в етнокультурному вимірі, February 25, 2022, 46–56. http://dx.doi.org/10.24919/2411-4758.2022.241853.
Full textAbstract:
Стаття присвячена актуальній проблемі маніпуляцій, яка кожного дня набирає нових обертів. У статті розглядається проблема маніпуляцій у міжособистісному спілкуванні на основі аналізу різної літератури. Аналіз робіт у цій галузі дозволяє визначити основні види маніпулятивних прийомів, які використовуються в дискусіях. Ця точка зору цікавить фахівців із соціальної психології щодо чіткого розмежування, де існує соціальний тиск, а де безпосередній контакт. Тема маніпуляцій суспільною свідомістю сьогодні активно обговорюється серед широкої громадськості, дедалі більше стає предметом бурхливих наукових дискусій та гострих журналістських суперечок.
Процес підготовки та маніпулювання людською та колективною свідомістю означає велику роль у впливі на емоційний стан, мотивацію, правильне мислення з метою зміни моделі поведінки конкретної цільової аудиторії, що в свою чергу підсилює негативний психологічний вплив. Хабарництво, шантаж і загроза вбивством давно використовуються як способи маніпулювання свідомістю людини чи, наприклад, конкретної групи людей.
Маніпулювання соціальними настроями, досягнення конкретних цілей і завдань є важливим для політиків. Керуючись цими почуттями, політичні діячі, як правило, використовують великий запас мовних тактик впливу. Доведено, що в політичній маніпуляції значну роль відіграє імідж та авторитет особистості. До прийомів маніпуляцій вдається той, хто бажає панувати над іншим. Це яскраво простежується в політичній маніпуляції. Теперішня нестабільність України та гібридна війна з нашою країною роблять це питання предметом особливої уваги. Ці фактори особливо сприяють активному міжнародному обговоренню цієї ситуації. Мовні тактики та стратегії є невід'ємною частиною переговорів та нарад, тому необхідність забезпечення ефективної міжкультурної комунікації підтверджує актуальність теми дослідження.
44
Chaplinskaya, Iuliia. "Парасоціальність у політичній сфері: огляд наукових досліджень." Проблеми політичної психології 23 (December 25, 2020). http://dx.doi.org/10.33120/popp-vol23-year2020-54.
Full textAbstract:
Актуальність. Аналізується світовий досвід наукових досліджень, присвячених парасоціальності в політичній сфері. Незважаючи на те, що дослідження в галузі парасоціальної теорії на Заході ведуться вже понад 60 років, відповідних напрацювань у сфері політичної психології наразі не так і багато, а у вітчизняній науці вони майже не представлені.
За мету ставиться науковий огляд літератури за темою парасоціальності в політичній сфері, у зв’язку з тим що зазначена тема є малорозробленою як на рівні вітчизняної, так і на рівні світової науки.
Результати. Проаналізовано понад 80 наукових праць у межах теорії парасоціальності, з яких для аналізу та огляду обрано 25, що стосувалися політичної сфери. Проведено якісний аналіз і виокремлено чотири напрямки, за якими можна розподілити ці дослідження: парасоціальність і медійні образи політиків; використання парасоціальності для прогнозування електоральної підтримки, прихильності виборців до певного політичного кандидата; комунікація і парасоціальність у соціальних мережах; психодіагностичні інструменти дослідження парасоціальності в політичній сфері. Пропонований поки подано як умовний, оскільки певні дослідження містять у собі широкий спектр емпіричних даних, які можна розглядати в кількох означених напрямках. Найбільш численними і детальними визнано дослідження в галузі політичного іміджу та представлення медіаобразів політиків широкій аудиторії, а також дослідження, пов’язані із соціальними мережами та можливістю комунікувати і поширювати інформацію серед виборців. Як найменш представлені, хоча, на думку автора, вони є ключовими, розглядаються дослідження, пов’язані із психодіагностичним інструментарієм. Зауважено, що на цей час у світі розроблено всього три таких інструменти, хоча цінність парасоціальності для прогнозування результатів виборів та підтримки електоратом того чи іншого кандидата в техногенну еру є беззаперечною. Також заслуговує на увагу згадка про те, що представлені психодіагностичні інструменти є досить лаконічними і зазвичай використовуються з додатковими метриками або анкетами. Обстоюється думка, що дослідження парасоціальності в політичній сфері є актуальним і необхідним з погляду вивчення нових виборчих технологій завданням. Звертається увага на те, що, на жаль, жодне із розглянутих автором досліджень не зосереджується на запобіганні маніпулятивним ефектам парасоціальності та розробленні технік або методів протистояння їм. На думку автора, феномен парасоціальності дає широкі можливості, хорошу платформу та якісні інструменти для маніпуляцій, тому перспективи дослідження пов’язуються з розробленням серії практичних вправ і рекомендацій щодо розвитку критичного мислення та протистояння маніпулятивним впливам, які можуть нести в собі медіатехнології на основі феномену парасоціальності.
Перспективи практичного застосування результатів дослідження. Представлені результати можна широко використовувати як у теоретичному, так і в практичному плані для наукових досліджень у сфері парасоціальних стосунків з політичними медіаперсонами.
45
Petrovska, Inha. "Трирівнева структура громадянської ідентичності особистості." Scientific Studios on Social and Political Psychology, no. 46(49) (December 25, 2020). http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi46(49).162.
Full textAbstract:
Метою статті є теоретичне обґрунтування трирівневої структури громадянської ідентичності особистості.
Теоретико-методологічною основою дослідження стали положення і принципи теорії соціальної ідентичності та соціальної самокатегоризації (Г. Теджфел, Дж. Тернер), концепції організаційної ідентичності (С. Альберт, Б. Ешворт, Дж. Даттон) та рольові теорії (Е. Берн, Е. Гоффман).
Запропоновано розглядати громадянську ідентичність як різновид організаційної ідентичності, що функціонує на трьох рівнях: інституціональному («громадянин – держава»), спільнотному («громадянин – спільнота громадян») та індивідуальному («громадянин – Я»).
Обґрунтовано, що інституціональний рівень громадянської ідентичності передбачає включеність особистості в організаційне середовище держави: когнітивну (розуміння нормативного поля держави і реальної практики організаційної взаємодії в ньому), ціннісну (соціальна перцепція аксіологічного поля держави, термінальних цінностей державності загалом і конкретної держави зокрема), емоційну (переживання, пов’язані з відносинами з державою як організацією) та поведінкову (реалізація громадянської поведінки).
Громадянська ідентичність на спільнотному рівні передбачає афіліацію зі співгромадянами (фактичне прийняття їх як інгрупи, виробленого ними громадянського менталітету; схоже розуміння всіх подій та процесів організаційного середовища держави, що полегшує та інтенсифікує комунікацію між співгромадянами незалежно від їхньої етнічної належності).
Спільний досвід переживання типових проблем (від побутових до державно-політичних) сам по собі ще не гарантує згуртованості, взаємопідтримки чи позитивної оцінки співгромадян, але закладає основи громадянської солідарності завдяки спільній цінності та значущості цього досвіду.
Індивідуальний рівень громадянської ідентичності передбачає самоідентифікацію з роллю громадянина (у контексті ігрових та сценарних взаємодій з державними інституціями та співгромадянами).
Особистість може різною мірою ідентифікуватися зі своєю роллю громадянина, добре або погано «знати свою роль», але в кожному разі роль громадянина стає частиною її рольового репертуару.
Програвання ролі громадянина може зумовлювати як відкриті конструктивні стосунки з державою, так і (частіше) стосунки сурогатні, що виявляється в різноманітних психологічних іграх-маніпуляціях та деструктивних сценаріях.
Кожен зі згаданих рівнів громадянської ідентичності може бути розвинутим різною мірою.
Домінування одного з рівнів свідчить про певну типовість виявів громадянськості, отож перспективу подальших досліджень вбачаємо в розробленні типології громадянської ідентичності особистості та конструюванні відповідного дослідницького інструментарію.