Academic literature on the topic 'Політика фінансово-кредитна'

УДК 658.15; JEL Classification: M 40 Мета. Формування підходу до аналізу ефективності фінансово-економічної діяльності підприємства на основі визначення факторів впливу та відповідних груп аналітичних показників. Методика дослідження. В ході дослідження використовувалися методи аналізу і синтезу, метод логічного аналізу. Інформаційними ресурсами дослідження є наукові видання і матеріали періодичних видань. Результати. Аналізуючи погляди дослідників на визначення сутності фінансової діяльності підприємства, можна виокремити наступні погляди: це діяльність підприємства, спрямована на формування і розподіл фінансових ресурсів; діяльність з фінансового посередництва; діяльність з організації використання фінансових інструментів в умовах підприємства; діяльність по забезпеченню підприємства фінансовими ресурсами; діяльність по мобілізації фінансових ресурсів підприємства задля досягнення визначених власником цілей економічного розвитку підприємства, тощо. Відповідно до сутності фінансово-економічної діяльність підприємства всі фактори впливу на неї можна розділити на наступні види: внутрішні - організаційно-правова форма підприємства, рівень забезпечення сировиною, ефективність системи управління підприємством, ефективність управління ресурсами підприємства, стан матеріально-технічного забезпечення діяльності підприємства, технологічний рівень виробництва, та зовнішні - загально ринкова кон’юнктура, соціально-політичні фактори, природі фактори, вплив податкової системи, рівень інвестиційної привабливості галузі, фінансово-кредитна політика держави. Відповідно до факторів впливу, перелік показників, за допомогою яких має реалізовуватися процес аналізу ефективності фінансово-економічної діяльності підприємства має бути наступним: показники ефективності використання основних засобів: фондовіддача, фондомісткість, фондорентабельність; показники ефективності використання матеріальних ресурсів: рентабельність продажів, рентабельність продукції, рентабельність операційної діяльності, рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність інвестицій; показники ефективності використання трудових ресурсів: продуктивність праці, трудомісткість продукції, виробіток; показники ефективності використання фінансових ресурсів: показники ділової активності, показники фінансової стійкості, показники ліквідності, показники фінансової рентабельності. Наукова новизна. Сформовано узагальнений підхід до аналізу ефективності фінансово-економічної діяльності підприємства відповідно до факторів впливу на неї та обґрунтовано перелік показників її оцінювання. Практична значущість. Запропоновані висновки можуть бути використані дослідниками, власниками та керівниками підприємств при формуванні ефективної системи аналізу господарської діяльності підприємства.

Каталізаторами кризових явищ в Україні стали деформована економіка та зовнішня її вразливість, неефективна податкова та бюджетна політика, недостатнє стимулювання інвестицій у розвиток виробництва, що і призвело до банкрутства підприємств. Водночас рейдерська атака на Промінвестбанк спровокувала недовіру населення – вкладники почали знімати кошти з депозитних рахунків. У цих умовах неможливо забезпечити стабільну роботу банків. Значний інфляційний тиск на економіку зумовила і бюджетна незбалансованість. Все це – головні причини того, що за 2008 р. офіційний обмінний курс гривні до долара США знизився на 52,5 %. Дана тенденція характерна не тільки для України, адже девальвація національних валют, але в набагато меншому розмірі, відбулася більш ніж у 20 країнах світу. Слід пам’ятати і про наявність тіньової економіки, адже сьогодні поза банками знаходиться за різними оцінками до 100 млрд. грн.

В умовах посткризових деформацій та економічних перетворень у промисловій сфері, проблеми фінансово-кредитного забезпечення набули значного загострення. До того ж процес кредитування ускладню- ється, оскільки динаміка процентних ставок залишається непідконтроль- ною, кредитна політика належить до найслабших ланок державного регулювання, а теоретичні й методологічні підвалини цього процесу не відповідають сучасним вимірам економічного простору. Одночасно постала проблема розбудови адекватної фінансово-кредитної інфра- структури як потужного стабілізаційного важеля та інструмента спря- мування в промислову сферу економіки істотних фінансово-кредитних потоків.

На даний момент розвитку економіки України держава є активним суб’єктом економічних відносин. Вона здійснює господарські операції через державні підприємства, виконує регуляторні функції через уповноважені органи та приймає участь у розподілі суспільного доходу. Сучасний рівень розвитку економічних відносин зумовлює необхідність у визначенні пріоритетних напрямів державного регулювання економіки, що дозволить забезпечити фінансово-економічну безпеку держави. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/31283

У прагненні до ефективного розвитку фінансової системи України та стабільного функціонування банківської системи важливого значення набуває вдосконалення банківської діяльності в державі та її ефективне правове регулювання. Належне правове регулювання грошово-кредитних відносин сприяє надійності функціонування фінансової системи в цілому, тож для забезпечення стабільності грошового обігу держава, як визначено Конституцією України, уповноважує Національний банк України (далі – НБУ) на проведення відповідної політики. Грошово-кредитну політику відповідно до Закону України «Про Національний банк України» [1] слід тлумачити як систему заходів із регулювання грошового обігу та кредиту, які спрямовані на економічне зростання, стримування інфляції, забезпечення стабільності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості населення, регулювання платіжного балансу з метою збалансування і задоволення суспільного попиту на гроші.