Journal articles: 'Положення тіла'

1

Kononov, Yu M. "Про стійкість положення рівноваги твердого тіла багатошаровою ідеальною рідиною, розділеною пружними пластинами." Ukrains’kyi Matematychnyi Zhurnal 73, no. 10 (October 11, 2021): 1342–54. http://dx.doi.org/10.37863/umzh.v73i10.6840.

Full text

Abstract:

УДК 531.36:531.38:533.6.013.42 Узагальнено задачу Л. М. Стрітенського і задачу про коливання фізичного маятника на випадок багатошарової ідеальної рідини, розділеної пружними пластинами. З додатної визначеності потенціальної енергії (задача Л. М. Стрітенського) і зміненої потенціальної енергії (фізичний маятник) отримано умови стійкості положення рівноваги. Більш детальні дослідження проведено для циліндричної порожнини довільного поперечного перерізу.Показано, що в задачі Л. М. Стрітенського для стійкості положення рівноваги необхідно і достатньо, щоб було стійке положення рівноваги пружних пластин і рідини в нерухомому твердому тілі, і достатньо, щоб більш важка рідина знаходилась нижче менш важкої. В задачі про коливання фізичного маятника для стійкості положення рівноваги також необхідно, щоб було стійке положення рівноваги пружних пластин і рідини в нерухомому твердому тілі. Показано, що за допомогою попереднього натягу пластин можливо стабілізувати нестійке положення рівноваги фізичного маятника.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Філімоніхін, Г. Б. "Стабілізація маятниками положення осі обертання ізольованого абсолютно твердого тіла." Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Математика. Механіка, Вип. 7/8 (2002): 67–71.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

Андрієнко, Г., О. Шинкарук, and Ю. Литвиненко. "Біомеханічний контроль стійкості та рівноваги кваліфікованих спортсменок у черліденгу в дисципліні чер-данс- фристайл-дует методом стабілографії." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 2 (December 20, 2021): 3–12. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.2.3-12.

Full text

Abstract:

Резюме. Мета. Довести ефективність та практичну реалізацію методу стабілографії для контролю виконання техніки рухів у змагальній композиції, а саме стійкості та рівноваги кваліфікованих спортсменок у черліденгу в дисципліні чер-данс-фристайл-дует. Методи. Теоретичні, емпіричні, метод стабілографії. Результати. Аналіз отриманих даних свідчить, що у спортсменок, які спеціалізуються в чер-данс-фристайл-дует, спостерігається середній рівень якості функції рівноваги (60,57–89,21 %) у пробі з розплющеними очима та низький (25,86–49,41 %) у пробі із заплющеними очима. Це свідчить про невисокий рівень розвитку зорового аналізатора та низький рівень розвитку пропріорецепторів. На період дослідження спортсменки вивчали нову змагальну програму, в якій особливе місце відводили елементам рівноваги, сенсорній координації. Результати досліджень були враховані при коригуванні процесу підготовки в напрямі підвищення координованості, рівноваги, роботи над пропріорецепторами та зоровим аналізатором. Недостатність сенсомоторної координації може позначатися на порушенні стійкості тіла і системи тіл; просторово-тимчасового орієнтування тіла на опорі і без неї; темпо-ритмовій структурі; диференціюванні параметрів рухів. Для тренувань було запропоновано тренажери рівноваги, які є спеціальними комп’ютерними програмами біологічного зворотного зв’язку, що базуються на візуалізації положення центру тиску або управління певними діями за допомогою переміщення спортсменки. Дані тренажери дозволяють розвивати різні спеціалізовані навички координації балансувальних рухів в основній стійці. Використання тренажерного обладнання зі зворотним біологічним зв’язком дозволило підвищити рівень якості рівноваги, що відзначилося при виконанні нової змагальної вправи: у спортсменок зменшилася кількість помилок при виконанні елементів рівноваги на 34 %, в парі вони продемонстрували сенсомоторну координацію. Проведені дослідження та багаторічний досвід застосування методу стабілографії свідчать про його високу інформативність для складнокоординаційних видів спорту. Цей метод дозволяє визначити діяльність зорових та пропріорецептивних аналізаторів, що впливають на функцію рівноваги. В черліденгу при складанні змагальної програми важливими елементами є складність і точність рухів, стійкість при виконанні елементів, контроль корпуса і всіх частин тіла під час виконання рухів і елементів, перенесення ваги тіла, максимальне використання простору змагального майданчика, перебудови, взаємодії в парі, згладжені зміни позицій і положень тощо. Поєднання методу контролю за допомогою стабілографії та використання тренажерів рівноваги дозволили спортсменкам підвищити рівень якості рівноваги та зменшити кількість помилок при виконанні змагальної програми. Ключові слова: черліденг, дисципліна чер-данс-фристайл-дует, рівновага, стабілографія,контроль.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Mykhailova, Iryna. "АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРИЙНЯТТЯ «СИЛЬНОЇ ПОЗИ» ЯК ЗАСОБУ КОРЕКЦІЇ НИЗЬКОГО РІВНЯ САМООЦІНКИ." Психологія: реальність і перспективи, no. 13 (December 26, 2019): 75–81. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi13.126.

Full text

Abstract:

У статті розглянуті особливості Я-тілесного як підструктури самосвідомості. Описані наступні компоненти самосвідомості: когнітивний - характеризує зміст уявлень індивіда про себе; афективний - розкриває, як люди сприймають себе, які емоції та почуття вони мають щодо себе; поведінковий - визначає можливість саморегуляції, здатність особистості приймати самостійні рішення, керувати своєю поведінкою, контролювати її, відповідати за свої дії. Розглянутий їх взаємозв’язок з Я-тілесним. Проаналізовані останні дослідження та публікації вітчизняних та зарубіжних науковців стосовно Я-тілесного. Наведено декілька трактувань терміну «Я-тілесне» та подано розширене визначення цьому поняттю. Розглянута структура Я-тілесного, яка складається з наступних компонентів: когнітивного – знання про власне тіло, як про організм; емоційного – сприйняття, установка, оцінка, уявлення, пов’язані з власною зовнішністю і функціями тіла; функціонального – забезпечує регуляцію положення частин тіла, контроль і корекцію рухового акту з залежністю від зовнішніх умов. Особлива увага приділена зв’язку афективного компоненту самосвідомості з оцінкою власної привабливості. Описано, як самооцінка людини проявляється у її жестах та міміці, як виявляють емоції представники різних країн та племен. У статті розглянуте поняття «сильних поз» та проведене і описане емпіричне дослідження впливу прийняття «сильної пози» на рівень самооцінки.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

Cherkashyna, Liudmyla, and Roman Cherkashyn. "Взаємозвʼязки силової підготовленості та морфо функціонального стану молоді." Physical education, sports and health culture in modern society, no. 1 (45) (May 24, 2019): 77–83. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-01-77-83.

Full text

Abstract:

Актуальність дослідження зумовлена потребою підвищення силової підготовленості молоді як засобу різнобічного оздоровчого впливу на організм молоді. Мета дослідження – визначити взаємозв’язки силової підготовленості та морфофункціонального стану молоді. Методи дослідження – теоретичні (аналіз психолого- педагогічної та спеціальної літератури, порівняння, систематизація інформації), емпіричні (антропометричні вимірювання, педагогічне тестування, медико-біологічні методи), статистичні. Із метою вивчення можливих функціональних взаємозв’язків між показниками розвитку сили й складниками фізичного стану проведено кореляційний аналіз. Результати роботи. Дані згинання й розгинання рук в упорі лежачи позитивно взаємопов’язані з окружністю грудної клітки (r = 0,34), плеча (0,47), передпліччя (0,37), зап’ястя (0,34) і від’ємно – із довжиною тіла (-0,32), товщиною шкірно-жирових складок трицепса (-0,36), над клубовою кісткою (-0,37), гомілкового м’яза (-0,43) Результати згинання й розгинання рук в упорі лежачи мають окремі зв’язки з іншими силовими показниками молоді. Зокрема, отримані результати пов’язані з даними вису на зігнутих руках (0,57), підтягування у висі (0,62), підйому в сід із положення лежачи за 1 хв (0,32), становою силою (0,34). Станова сила позитивно пов’язана з динамометрією (0,31), стрибком у довжину з місця (0,30), нахилом уперед із положення сидячи; вис на зігнутих руках – із підтягуванням (0,64). Динамометрія кисті пов’язана з масою тіла (0,35) та окружністю гомілки (0,36); стрибок у довжину з місця – із довжиною тіла (0,31). Висновки. Результати дослідження свідчать про наявність позитивних і негативних зв’язків між силовою підготовленістю, фізичним розвитком і функціональними можливостями молоді. Виявлені закономірності потрібно враховувати в процесі планування навчально-тренувальних занять із фізичного виховання в навчальних закладах.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

Дрюков, Владислав, and Світлана Марченко. "Факторна модель відбору дівчат 9 років в секцію кіокушинкай карате." Journal of Learning Theory and Methodology 2, no. 3 (October 30, 2021): 119–27. http://dx.doi.org/10.17309/jltm.2021.3.03.

Full text

Abstract:

Мета дослідження – визначити факторну модель морфофункціональної та рухової підготовленості дівчат 9 років на етапі початкового відбору до спортивної секції кіокушинкай карате. Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 34 дівчат 9 років. Діти та їхні батьки були інформовані про всі особливості дослідження і дали згоду на участь в експерименті. Для вирішення поставлених завдань були використані методи дослідження: теоретичного аналізу і узагальнення даних науково-методичної літератури; педагогічного тестування; методи математико-статистичної обробки даних. Результати. Найбільшу інформативність для комплексної оцінки перспективності дітей під час відбору для занять у спортивній секції карате мають результати тестів: «Підтягування у змішаному висі на канаті» (,919), «Біг 30 метрів з високого старту» (,865) та «Нахил тулуба вперед із положення сидячи» (,848). Достатньо інформативними виявились тести, які характеризують антропометричні показники: «Окружність грудей» (,746), «Маса тіла» (,807), «Довжина тіла» (,739) та мофрфофункціональні показники «Життєва ємність легень» (,747), «Динамометрія правої руки» (,804), «Динамометрія лівої руки» (,754). Висновки. Факторний аналіз дав можливість виділити фактори з найвищим вкладом в сумарну дисперсію показників. За результатами факторного аналізу побудовано оптимальну програму відбору пріоритетне місце в якій займають антропометричні, морфофункціональні показники і процеси розвитку рухових здібностей.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Omelkovets, Yaroslav, and Maxim Shalagay. "Порівняльна морфологія вестибулярних ядер птахів із різною локомоцією (папужки хвилястого, голуба сизого та канюка звичайного)." Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, no. 8(381) (February 17, 2019): 56–60. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2018-381-56-60.

Full text

Abstract:

Вестибулярні ядра є першою ланкою опрацювання сигналів про рухи та зміну положення тіла в просторі. У птахів ці ядра досягли високого рівня розвитку, оскільки представники Aves опанували повітряний простір, що супроводжувалось ускладненням локомоції та орієнтації. Унаслідок адаптивної радіації всередині класу виокремемо ряд екологічних груп, представники яких відрізняються за місцем проживання, способом життя, трофічною спеціалізацією, а відтак і складністю локомоції. Усередині класу є як літаючі, плаваючі, бігаючі види, так і ті, що поєднують усі названі вище способи переміщення. Такі еволюційні пристосування повинні відобразитися на морфології відділів мозку, які контролюють положення тіла в просторі та напрямок його руху. Тому ми поставили за мету провести порівняльно-морфологічне дослідження дорсо-латерального, вентро-латерального та вентро-медіального вестибулярних ядер видів, що відрізняються як за способом польоту, так і за вправністю пересування твердим субстратом. Першим досліджуваним птахом обрано голуба сизого (Columba livia), який здатний до маневреного польоту в умовах міста й управно пересувається по землі. Другий досліджуваний вид – хвилястий папужка (Melopsittacus undulatus), котрий в умовах чагарників та щільної рослинності активно рухається твердим субстратом (у тому числі гілками дерев та кущів) і спритно маневрує в польоті. Також досліджено мозок канюка звичайного (Buteo buteo), який пересувається по землі не так вправно, як папужка чи голуб, і характеризується планеруючим та ширяючим польотом. У результаті дослідження встановлено, що у вестибулярних ядрах усіх досліджуваних видів переважають мультиполярні нейрони. Крім них, наявні також веретеноподібні нервові клітини. У всіх досліджуваних тварин найбільші розміри перикаріонів нейронів зафіксовано в nucl. vestibularis dorsolateralis. У канюка звичайного найбільша щільність нейронів – у nucl. vestibularis ventrolateralis, у той час як в інших досліджуваних видів найбільшу щільність нервових клітин зафіксовано в nucl. vestibularis ventromedialis.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

ВАЩУК, ОЛЕСЯ. "Невербальна інформація в криміналістиці: доктринальні засади." Право України, no. 2021/08 (2021): 104. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-08-104.

Full text

Abstract:

Метою статті є розроблення доктринальних засад використання невербальної інформації в криміналістиці. Актуальність такого дослідження полягає в тому, що вже розроблені положення щодо використання невербальної інформації в криміналістиці є достатніми для подальшого розроблення їх доктринальних засад, теоретично обґрунтовуючи таку інтегративну можливість, підвищуючи їхню роль та значення на практиці. Наголошено, що розроблення доктринальних засад використання невербальної інформації має такі теоретичні напрями, як то визначення і характеристика засад невербальної інформації в криміналістиці (теорія) та формування наукових положень щодо сприйняття і використання невербальної інформації у кримінальному провадженні. Здійснено узагальнення сучасного криміналістичного знання про положення невербальної інформації в кримінальному провадженні. Виділено етапи формування наукових підходів до розробленості проблеми, пов’язаної з дослідженням невербальної інформації в криміналістиці із трьох напрямів: психологічного, кримінального процесуального та криміналістичного. Підкреслено, що розробленими та вживаними є такі два види невербальної інформації в криміналістиці: невербальна інформація, що наявна в речах матеріальної обстановки (навколишнього середовища, енвайроментджерельна); антроподжерельна невербальна інформація, що надходить із зовнішності учасника кримінально-релевантної події (у статиці) й антроподжерельні функціональні прояви почуттів, думок у вигляді міміки, жестів, рухів тіла, особливостей мовлення, погляду, що виражаються і сприймаються у процесі комунікативного процесу (в динаміці). Визначено принципи використання невербальної інформації в криміналістиці: ретроспективний підхід до вивчення невербальних проявів; єдність діяльності і свідомості особи; урахування взаємозв’язку фізичних і психічних проявів при дешифруванні невербальної комунікації; врахування двоаспектності проявів вербальної та невербальної поведінки. Сформовано доктринальні засади використання невербальної інформації в кримінальному провадженні. Розкрито значення доктринального напрацювання використання невербальної інформації в криміналістиці на теоретичному та практичному рівнях. Визначено, що метою такого доктринального підходу є інтенси-фікація використання положень невербальної інформації в криміналістиці, що сприяє вдосконаленню практики боротьби зі злочинністю. Зроблено висновок, що предметом наукового пізнання цих засад є енвайроментджерельна невербальна інформація та прояви антроподжерельної невербальної інформації осіб, причетних до кримінально-релевантної події на рівні злочинної діяльності і діяльності у сфері кримінального провадження. Запроновано впровадження у доктринальний обіг нових наукових категорій (“антроподжерельна невербальна інформація”, “енвайроментджерельна невербальна інформація”, “верифікація”, “валідація”, “вербалізація”).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

Fotina, T. I., H. A. Fotina, S. M. Nazarenko, A. I. Fotin, I. N. Kovalenko, and R. A. Yaroshchuk. "Дослідження гострої та хронічної токсичності зразків Гінкго Білоба (Ginkgo Biloba)." Scientific and Technical Bulletin оf State Scientific Research Control Institute of Veterinary Medical Products and Fodder Additives аnd Institute of Animal Biology 20, no. 2 (September 18, 2019): 330–38. http://dx.doi.org/10.36359/scivp.2019-20-2.43.

Full text

Abstract:

У статті наведені результати гострої та хронічної токсичності зразків Гінкго Білоба. Встановлено, що при оцінці загального стану тварин через 30 хв. та 1 год після однократного введення екстракту у дозах 1000, 2500 та 5000 мг/кг відмічено зменшення рухливості як мишей, так і щурів, що минула на третю годину спостереження. Жодних інших ознак інтоксикації, зокрема з боку центральної та вегетативної нервової системи (бічне положення, зниження м’язового тонусу, порушення координації рухів, блефароптоз, гіперсалівація тощо) не відмічено. Виходячи з результатів досліджень, екстракт Гінкго Білоба при підшкірному введенні білим мишам протягом 14 діб у терапевтичній дозі не спричиняв суттєвих змін загального стану, маси тіла, морфологічних та біохімічних показників крові.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

Pasenko, Maryna, Оksana Hlyniana, and Yuliia Siomych. "Реабілітаційний діагноз пацієнтів після остеосинтезу вертлюгової западини на основі міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я." Physical education, sport and health culture in modern society, no. 1(57) (March 31, 2022): 52–58. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2022-01-52-58.

Full text

Abstract:

Актуальність. В наш час збільшується тенденція до зростання кількості переломів вертлюгової западини. Сучасні оперативні підходи до лікування даного перелому не зменшують відсоток інвалідності серед пацієнтів. Це в першу чергу пов’язане з структурними та функціональними змінами, які виникають в кульшовому суглобі після перелому та оперативного лікування. Доцільно крім якісної медичної допомоги проводити комплексну фізичну терапію, яка має відбуватися шляхом встановлення реабілітаційного діагнозу на основі Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я (МКФ) та Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-10). Мета дослідження. Встановити реабілітаційний діагноз пацієнтам після остеосинтезу вертлюгової западини на основі МКФ. Матеріали і методи дослідження. У дослідженні приймали участь 48 пацієнтів віком від 32 до 36 років після остеосинтезу вертлюгової западини. Основні методи дослідження: теоретичні, ґрунтувалися на аналізі, оцінці та синтезу сучасних знань вітчизняних та закордонних авторів з питання застосування МКФ у відновленні осіб після остеосинтезу вертлюгової западини, клініко-інструмен- тальні та шкальні оцінювання. Результати роботи: МКФ допомагає максимально точно відобразити наявні проблеми у осіб після остеосинтезу вертлюгової западини на рівні структури та функції, діяльності та участі, факторів зовнішнього середовища та особистісних факторів, на основі отриманих даних поставити реабіліта- ційний діагноз. Встановлений реабілітаційний діагноз пацієнтів після остеосинтезу вертлюгової западини: виявленні структурні зміни тазового поясу (s 740.0), зв’язки та фасції тазового поясу (s 740.3) порушена структура шкірного покриву тазового поясу (s 810.3), наявний біль у нижній кінцівці (b28015), наявні проблеми у зміні основного положення тіла (d 410), утримання положення тіла стоячи (d 415.4), переміщення (d 465), ходьба на далекі дистанції (d 450.1), особистої гігієни (d 530), проблеми з одяганням (d 540), знижена толерантність до загальної витривалості (b 455.0), погіршення функція рухливості декількох суглобі (b 710.1), зниження м’язового тонусу (b 735). Виявлені обмеження в участі значно вплинули на емоції хворих (b152), їхнє постійне занепокоєння з приводу їхньої професійної діяльності, оскільки вони всі були працездатного віку. Висновки. Поставлений реабілітаційний діагноз для пацієнтів після остеосинтезу вертлюгової западини на основі МКФ із зазначення порушень на рівні структури, функції, діяльності та участі, факторів зовнішнього середовища та особистісних факторів, які дозволять мультидисциплінарній команді підібрати втручання, що підвищать ефективність відновлення.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

11

Срібна, Оксана. "Психологічні особливості реалізації програми комплексної терапії панічних атак." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 1(51) (2020): 210–22. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-51-1-210-222.

Full text

Abstract:

Мета: обґрунтувати необхідність та результативність комплексної корекції панічних розладів засобами психотерапії, а саме: гештальт-терапія, гіпнотерапія (техніки активації свідомості); а також психокаталіз (метод регуляції організму). Метод: в процесі роботи нами було застосовано комплексний метод корекції панічних розладів, котрий засновується на теоретичних положеннях гештальт-терапії, щодо корекції панічних атак, які розроблені Дж. Франчесетті, М.С. Лобб, Дж. Салоніа, а також концепцію короткочасної терапії страхів, паніки, фобій, розроблену Дж. Нардоне. Окрім цього, зазначений метод доповнюється ефективними техніками гіпнотерапії, а саме: техніки активації свідомості (ТАС; засновник цього напряму у сучасній гіпнотерапії, Ж. Беккіо) дозволяють нам активувати процеси трансформації й адаптації організму до умов, що постійно змінюються, ритму, що постійно прискорюється, стану невизначеності, тобто, усіх тих факторів, що спричинюють панічні розлади. Окрім цього, ТАС стимулюють творчі здібності й можливості знаходити нестандіртні варіанти вирішення завдань, що постають перед особистістю. Також застосовано психокаталіз (автор А. Єрмошин) – метод регуляції організму, у поєднанні вегетативного рівню, в якому наявний доступ до процесів, що регулюються, здійснюється через відчуття у тілі, через безпосереднє бачення внутрішнього простору. Для роботи суттєвими є три фази: дослідження висхідного стану (короткий аналіз), рішення стосовно того, що уклалося стихійно (що спрямувати у прямому напрямку, а що, є необхідність, у зворотному), спостереження за змінами (активна медитація). Робота відрізняється швидкістю та ефективністю, вона повноцінно оновлює стан людини на усіх трьох рівнях: на «головному» й на «тілесному». Результати: комплексна програма, що ґрунтується на теоретичних положення гештальт-терапії, новітніх досліджень нейронаук, застосовує покроковий алгоритм виведення страху із тіла, метод психокаталізу, що в цілому дозволяє пропрацювати фонові напруження та наслідки психічного травмування, сприяє підвищенню стабільності нервових процесів. Розроблена комплексна програма профілактики та корекції панічних розладів спрямована на зниження загального рівня активації нервової системи на рівні ЦНС та ВНС. А головний результат застосування даної програми полягає у нейтралізації специфічної травми, переляку, що виникає у момент першого нападу, зниженню рівня сенсибілізації психіки й формуванню у особистості психологічної компетентності, а також умінь та навичок оперування техніками активації свідомості задля самостійного психічного та психологічного розвитку особистості. Висновки: стресова гіперактивізація, травми потребують опрацювання, професійної допомоги спеціаліста. Застосування комплексної терапії панічних розладів дозволяє опанувати такі стани й повернути організм до режиму спокою. Повернення симпатичної та парасимпатичної частин вегетативної нервової системи й мозку до збалансованої роботи відбувається поетапно й покроково із задіянням методу психокаталізу. Устаткування «нейронних сіток», зв’язок з процесами, що відбуваються на вегетативному рівні нервової системи, здійснюється через нейрогенез завдяки технікам активації свідомості. Теоретичною основою й підґрунтям розробленої та адаптованої комплексної програми терапії панічних розладів слугували концептуальні положення розроблені науковцями гештальт-терапевтичного напряму психотерапії Дж.Нардоне, Дж.Франчесетті тощо, а також засновником ТАС Ж.Беккіо із колегами й автора методу психокаталізу А.Єрмошина.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

12

Васько, П. Ф. "АПРОКСИМАЦІЯ УНІВЕРСАЛЬНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ГІДРОТУРБІН МЕТОДАМИ ІНЖЕНЕРНОЇ ГЕОМЕТРІЇ." Vidnovluvana energetika, no. 3(66) (September 30, 2021): 62–71. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2021.3(66).62-71.

Full text

Abstract:

Апробовано застосування методів інженерної геометрії для апроксимації функціональних двопараметричних залежностей універсальних характеристик гідротурбін, які являють собою сукупність розімкнених та зімкнених ліній на площині, що характеризують результати експериментальних досліджень фізичних моделей турбін. Універсальні характеристики наведені в номенклатурі гідротурбін і слугують вихідною інформацією для вибору параметрів натурних зразків та визначення режимів їх ефективної експлуатації. Вони дозволяють розрахувати діаметр робочого колеса для отримання заданої потужності; номінальне число обертів турбіни; значення ККД і допустимі висоти відсмоктування при всіх напорах і потужностях; відкриття напрямного апарату для будь-якого навантаження турбіни. Проведення багатоваріантних розрахункових досліджень потребує цифрового оброблення вихідної графічної інформації та її подальшого використання. Тому були розглянуті питання апроксимації кривих та поверхні кубічними сплайн-функціями, графічного визначення максімори поверхні та графічного визначення перетину поверхонь. Розроблено методичні положення визначення енергоефективного режиму роботи пропелерних та радіально-осьових гідротурбін при змінних витратах води та частоти обертання. Положення ґрунтуються на застосуванні методів інженерної геометрії для апроксимації універсальної характеристики турбіни у формі поверхні тривимірного геометричного тіла та визначення максімори поверхні, яка характеризує оптимальну функціональну залежність між відкриттям напрямного апарату і частотою обертання, що забезпечує найбільшу енергетичну ефективність процесу перетворення гідроенергетичного потенціалу водотоку в механічну енергію обертового руху турбіни. Запропоновано алгоритм розрахунку коефіцієнтів апроксимаційних кубічних сплайн-функцій універсальної характеристики гідротурбіни для визначення та реалізації законів керування енергоефективними режимами роботи гідроагрегатів при одночасній зміні двох параметрів керування. Алгоритм полягає в апроксимації вихідної універсальної характеристики гідротурбіни на рівномірну сітку параметрів керування з подальшим прямим розрахунком коефіцієнтів сплайн-функцій за рекурентними співвідношеннями. Бібл. 17, рис. 7.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

13

Savchin, V. S., L. R. Ostapiuk, A. S. Voloshinovsky, and T. S. Malyi. "Новий погляд на питання діагностики ендогенної інтоксикації у хворих з опіковою травмою." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 1 (March 25, 2019): 20–24. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2019.1.9907.

Full text

Abstract:

Мета роботи: діагностика запальних змін у хворих з опіковою травмою в рамках методу флуоресцентної спектроскопії. Матеріали і методи. Клінічною базою дослідження сироватки крові (СК) хворих із опіковою травмою було опікове відділення Комунальної міської клінічної лікарні № 8 м. Львова. Експериментальна база – лабораторія люмінесценції кафедри експериментальної фізики Львівського національного університету імені Івана Франка. Об’єктами дослідження були 48 проб СК 10 пацієнтів віком від 24 до 58 років (7 чоловічої статі і 3 жіночої) з опіками полум’ям та окропом І-ІІА-ІІБ ступеня загальною площею від 18 до 45 % поверхні тіла, в тому числі голови та шиї. Результати досліджень та їх обговорення. Вивчено спектри флуоресценції (СФ) СК хворих з опіковою травмою, які являють λ-подібні криві у діапазоні 300 нм <l< 450 нм. Основними показниками, які використано для аналізу СФ СК, є інтенсивність флуоресценції (Iф) та положення максимуму смуги флуоресценції (lmax). Дослідження СК розпочиналися при появі загрозливих ознак щодо розвитку гнійно-септичних ускладнень і проводилося в динаміці з інтервалом 3–8 днів аж до одужання.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

14

Gerasymenko, S. I., M. V. Polulyakh, I. V. Roy, A. S. Gerasymenko, T. V. Zamorskyi, V. M. Gromadskyi, and E. M. Avtomeenko. "Зміни динамічних характеристик у суглобах нижньої кінцівки до та після ендопротезування колінного суглоба у хворих на ревматоїдний артрит." TRAUMA 16, no. 5 (November 2, 2015): 53–58. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.5.16.2015.79791.

Full text

Abstract:

Ревматоїдне ураження суглобів має швидкий і агресивний перебіг, що призводить до вираженої деструкції не тільки суглобів кінцівок, але й оточуючих тканин унаслідок аутоімунної реакції. Через 5–8 років понад 50 % хворих утрачають працездатність, а 10–12 % потребують сторонньої допомоги. Ураження колінних суглобів при ревматоїдному артриті спостерігається приблизно в 70 % випадків. Відновлення рухів у колінному суглобі на пізніх стадіях захворювання можливе тільки за допомогою оперативного лікування. Важливим фактором для ефективності оперативного лікування є реабілітація хворих у ранньому післяопераційному періоді. Матеріали і методи. Робота виконана в Інституті травматології і ортопедії НАМН України. Проліковано 113 хворих на ревматоїдний артрит з ураженням колінного суглоба, яким виконано 140 оперативних утручань (тотальне ендопротезування колінного суглоба), у 27 пацієнтів були прооперовані обидва колінних суглоби. Вік пацієнтів коливався від 18 до 77 років і в середньому становив 45,5 ± 1,1 року. Результати. У здорової особи лінія дії маси тіла проходить через центри суглобів. Лінія дії маси тіла опускається через центр голови, проходить на один сантиметр уперед від тіла четвертого поперекового хребця, через центр кульшового суглоба попереду колінного, лягає на площу опори на 4–5 см наперед від лінії внутрішніх кісточок. Це положення відзначається незначними енергетичними затратами. Методом математичної статистики були розраховані середні параметри й оцінений клінічний стан пацієнтів до ендопротезування колінних суглобів, після операції й проведення комплексу реабілітаційних заходів. Аналіз результатів даних дослідження ходіння хворих після лікування показав, що ходіння наближається до більш динамічного типу: на динамограмі з’являються максимуми навантаження переднього й заднього поштовхів і мінімум міжпоштовхового періоду, відзначається незначне скорочення загального часу опори щодо даних, отриманих до лікування, але ходіння пацієнтів залишається патологічним, а саме: ходіння хворих супроводжується низкою компенсаторних рухів, у результаті чого виникають певні деформації різних ділянок графіка реакцій опори. Висновки. Розроблена програма реабілітації хворих на ревматоїдний артрит при протезуванні колінного суглоба дозволяє провести підготовку опорно-рухового апарату до оперативного лікування й відновити силу м’язів і руху в суглобах у післяопераційному періоді. Комплекс заходів, що складається з лікувальної гімнастики, масажу, міостимуляції м’язів нижніх кінцівок і магніто-квантової терапії в передопераційному й ранньому операційному періодах, сприяє поліпшенню динамічних характеристик ходіння після ендопротезування колінного суглоба у хворих на ревматоїдний артрит. У результаті застосування запропонованої методики в пацієнтів відзначається значне збільшення навантаження на задній і передній відділи стопи, скорочення часу опори стопи, наближення ходіння хворих до динамічного типу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

15

Olifer, O. Y. "Соціально-філософський підхід до проблеми тотожності особистості." Науково-теоретичний альманах "Грані" 21, no. 5 (June 14, 2018): 115–22. http://dx.doi.org/10.15421/171876.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена проблемі тотожності особистості в аналітичній філософії. Зазначено, що наразі наявні три підходи до розв’язання цієї проблеми: метафізичний, нормативний та наративний. Встановлено, що метафізичний підхід, представлений у нео-локкіанізмі, зараз все менше розглядають в аналітичній філософії. На противагу розвиваються нормативні та наративі концепції, які змінюють парадигму дослідження ідентичності особистості: замість метафізичної тотожності, що полягає в протяжності тіла або психіки, вони обґрунтовують практичну тотожність особистості як суб’єкта. Проте згадані напрямки також не можуть вичерпно розв’язати проблему тотожності. Тому запропоновано розглянути ще один можливий підхід – соціально філософський. Схарактеризовано засадничі положення цього аспекту, а саме: особистість – продукт суспільних відносин; тотожність особистості – це категорія практичного характеру, що полягає у тотожності суспільного суб’єкта; тотожність обумовлена раціональною цілісністю особистості, що підтримується завдяки рефлексії, яка формується шляхом взаємодії з іншими. Встановлено, що суспільство відіграє ключову роль у проблемі тотожності особистості. Воно виступає передумовою тотожності, тому що індивід перетворюється на особистість саме в суспільстві. Шляхом взаємодії з іншими особистість долучається до виконання різних соціальних ролей, що актуалізує проблему тотожності. У суспільстві формується механізм підтримання тотожності – рефлексія.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

16

Khmelnychyi, Leontiі, and Bogdan Karpenko. "ТРИВАЛІСТЬ ЖИТТЯ КОРІВ УКРАЇНСЬКОЇ ЧОРНО-РЯБОЇ МОЛОЧНОЇ ТА ГОЛШТИНСЬКОЇ ПОРІД ЗАЛЕЖНО ВІД РІВНЯ ОЦІНКИ ОПИСОВИХ ОЗНАК, ЯКІ ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ РОЗВИТОК ТУЛУБА, У ЗАГАЛЬНІЙ СИСТЕМІ ЛІНІЙНОЇ КЛАСИФІКАЦІЇ ЕКСТЕР’ЄРНОГО ТИПУ." Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, no. 1(44) (March 29, 2021): 11–22. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2021.1.2.

Full text

Abstract:

Дослідження проведені в аспекті вивчення проблеми щодо тривалості життя корів молочної худоби залежно від оцінки лінійних ознак екстер’єрного типу. Оцінено за методикою лінійної класифікації корів-первісток українських чорно-рябої молочної (УЧМП) та голштинської (Г) порід. Досліджували описові ознаки екстер’єру, які характеризують загальну будову тіла: ширину грудей, глибину тулуба, кутастість, вгодованість, положення і ширину заду. За результатами досліджень встановлено співвідносну мінливість бальної оцінки описових ознак типу з тривалістю життя корів. Співвідносна мінливість ширини грудей і тривалості життя корів має криволінійний характер. Корови з оцінкою за ширину грудей у 4-7 балів відрізнялися вищою тривалістю життя з мінливістю 2704-2844 (УЧРМ) та 2688-2789 (Г) днів. Найвищі терміни тривалості життя були притаманні тваринам з оцінкою за розвиток глибини тулуба у 6-9 балів при недостовірній перевазі корів української чорно-рябої молочної породи, з найвищими показниками обох порід 2824 (УЧРМ) і 2802 (Г) днів та оцінкою дев’ять балів. Тварини з оптимальною оцінкою кутастості у п’ять балів жили найдовше – 2842 (УЧРМ) та 2828 (Г) днів, тоді як із підвищенням та зниженням оцінки за дану ознаку кількість днів життя корів скорочувалася. За оцінкою ширини заду тривалість життя була найвищою у корів з оцінкою дев’ять балів – 2766 днів УЧРМ та 2832 дні Г. Корови УЧРМ з найвищою оцінкою за розвиток цієї статі у 9 балів використовувалися на 592 (Р<0,001), а голштинської на 708 (Р<0,001) днів довше у порівнянні з тваринами з оцінкою в один бал. Найвища тривалість життя тварин з середньою оцінкою за вгодованість у п’ять балів становить 2842 (УЧРМ) та 2774 (Г) днів. Корови з оцінкою за вгодованість нижчою за середню живуть і використовуються у стаді значно довше ніж з вищою. Ступінь мінливості зв'язку між оцінкою цих ознак та тривалістю життя тварин залежала від конкретної статі будови тіла.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

17

Філак., Я. Ф., and Ф. Г. Філак. "Санаторна реабілітація хворих з патологією травної системи та остеохондрозом хребта ускладненого протрузіями." Україна. Здоров’я нації 1, no. 1 (January 13, 2022): 97–101. http://dx.doi.org/10.24144/2077-6594.1.1.2022.254647.

Full text

Abstract:

Мета: науково обґрунтувати та удосконалити комплексну програму реабілітації для хворих, які перенесли оперативне втручання у зв’язку з виразковою хворобою та з остеохондрозом хребта, ускладненого протрузіями в умовах санаторію.Матеріали та методи. Дослідження проведені 30 хворих, які перенесли оперативне втручання на органах черевної порожнини у зв’язку з виразковою хворобою, у яких також діагностований остеохондроз хребта, ускладнений протрузіями віком від 44 до 53 років. Всім пацієнтам проводили ультразвукове обстеження жовчного міхура і підшлункової залози, інтрагастральна РН-метрія, стан підшлункової залози вивчався за допомогою методики ФАЖ. Оцінка рухливості хребта досліджувалась з вихідного положення лежачи на животі. Людина піднімається на руках на скільки йому дозволяє хребет.Результати. У результаті проведених комплексних реабілітаційних заходів, поряд з покращенням клінічної картини відзначається покращення лабораторних методів дослідження, саме: рівень рН тіла шлунка у хворих достовірно знизився в антральному відділі шлунка, підвищились показники ферментовидільної функції підшлункової залози натще і в період травлення, покращилися показники гнучкості хребта.Висновки. У хворих поєднаною патологією наші дослідження встановили, що зниження функцій функціонального стану хребта, травної системи взаємно пов’язані та підсилюють деструктивний вплив на стан всього організму. Комплексна санаторно-курортна реабілітація позитивно впливає на об’єктивні показники діяльності травної системи, а також на функціональний стан хребта, підвищує ефективність відновного лікування та покращує психоемоційний стан пацієнтів.Ключові слова: органи травлення, остеохондроз хребта, протрузії хребта, санаторна реабілітація.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

18

Савченко, Н. В. "ВЕРБАЛІЗАЦІЯ ТІЛЕСНОГО ДОСВІДУ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПСИХОКОРЕКЦІЙНОГО ВПЛИВУ НА ФОРМУВАННЯ ТІЛЕСНОСТІ ЖІНКИ." Problems of Modern Psychology, no. 3 (November 24, 2021): 72–78. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2021-3-9.

Full text

Abstract:

У статті представлені теоретичні й практичні засади психокорекційної роботи психолога з формування тілесності в молодих жінок з урахуванням досвіду дитячо-батьківських взаємин, що склалися в дитинстві. Узагальнено наукові погляди щодо визначення співвідношення тілесного та психічного в психології, фізіології, психотерапії. До важливих доробків сучасної психології тілесності віднесено положення про структуру образу тіла як взаємодію когнітивного, емоційного й регулятивного компонентів. Підкреслена теоретична та практична вагомість психологічного дослідження феномена тілесності на основі суб’єктивного підходу. Продемонстровано, що в сучасній психології залишаються неузгодженими концептуальні погляди на структуру тілесності жінки, а також недостатньо з’ясовані питання вербалізації тілесного Я і саморефлексії тілесного потенціалу в процесі становлення жінки як особистості. Аргументовано, що потреба в концептуальній моделі формування й розвитку тілесності жінки зумовлена її прагненням до рефлексії особистісного суб’єктивного досвіду, усвідомленням своїх особливостей і потенційних можливостей. Обґрунтовано властивості свідомості жінки як її феноменологічного досвіду. Акцентовано увагу на тому, що тілесний досвід дає змогу жінці зрозуміти навколишнє середовище й інтегруватися в ньому. На основі вивчення психологічних підходів до розуміння механізмів формування тілесності в процесі становлення особистості проаналізовано корекційний потенціал вербалізації тілесного досвіду як ефективного інструменту саморефлексії тілесного «Я» в рамках індивідуальної та групової психологічної роботи з тілесністю жінки. Дослідження механізмів формування й розвитку тілесності жінки найбільш доцільно будувати на розумінні психіки як інформаційного ресурсу, що програмується мовою в суб’єктивно-соціальному середовищі. Перспективою дослідження визначено моделювання за множинним лінійним прогнозуванням для визначення предикторів та ефекторів тілесності молодих жінок.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

19

УЩИНА, Валентина. "ДИСКУРСИВНА ПОСТАВА (АНГЛ. STANCE): ТЕРМІНОЗНАВЧИЙ І ПЕРЕКЛАДАЦЬКИЙ АСПЕКТИ." Проблеми гуманітарних наук. Серія Філологія, no. 46 (November 29, 2021): 128–37. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.46.16.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена актуальній проблемі нинішньої української мовознавчої науки – перекладу англомовних лінгвістичних термінів українською мовою загалом, викорис- танню термінологічного утворення «дискурсивна постава» на позначення явища «позиції суб’єкта дискурсивної діяльності» (англ. stance) зокрема. Нагальність цього питання продик- тована, з одного боку, відсутністю питомо українського терміна для номінації «стансу», а з іншого – щоразу більшою популярністю однойменного явища, що завойовує увагу все біль- шої кількості дослідників мови й дискурсу в усьому світі. Дискурсивну поставу тлумачимо як динамічне ситуативно-залежне дискурсне утворення, у якому виділяємо індивідуально-особи- стісний та інтеракційно-міжособистісний рівні мовленнєвого втілення. У статті запропоновано коротку історичну довідку стосовно досліджень дискурсивного позиціювання в лінгвістиці, схарактеризовано цей феномен і зазначено, що відрізняє його від суміжних понять. За допомогою методів корпусного, лексико-семантичного, лексикографіч- ного й етимологічного аналізів доведено релевантність обраного україномовного словосполу- чення. Так, за допомогою кількісного корпусного аналізу визначено частотність слова stance в англійській мові. Шляхом використання процедури якісного аналізу англійської лексеми stance окреслено основні лексико-семантичні характеристики цієї лексичної одиниці: (1) stance як ‘фізичне положення тіла’ і (2) stance як ‘ментальна позиція’. Простежено відповідність між семантикою англійського слова «stance» й українського слова «постава». Проаналізовано зна- чення англійського слова «stance» в його різноманітних узусах, пов’язаних, зокрема, із термі- новживанням у мовознавстві та інших гуманітарних сферах, що також допомогло обґрунту- вати доцільність уведення до наукового обігу мовознавства терміноутворення «дискурсивна постава».

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

20

Чорна, Валентина, Валентина Махнюк, Світлана Хлєстова, and Наталія Гуменюк. "ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛІКУВАЛЬНОГО ХАРЧУВАННЯ В ПСИХІАТРИЧНИХ ЛІКАРНЯХ УКРАЇНИ ТА КРАЇН ЄС." Young Scientist, no. 12 (88) (December 30, 2020): 264–71. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2020-12-88-53.

Full text

Abstract:

В статті висвітлено основні проблеми лікувального харчування в Україні та в країнах ЄС, узагальнені положення міжнародних стратегій ВООЗ щодо харчування населення та забезпечення раціонального, збалансованого харчування психічно хворих. Обґрунтовано поняття лікувальне харчування, як систему організації харчування, яка включає лікувальні і профілактичні заходи під час лікування хворого в стаціонарі з урахуванням характеру основного захворювання, ступеню важкості хвороби, показань та протипоказань. Дана характеристика проблемам організації та дотриманню норм лікувального харчування в закладах охорони здоров’я, які існують у зв’язку з постійним недофінансуванням цієї сфери. Виявлено проблеми невідповідних належних матеріально-технічних та санітарно-гігієнічних умов, психологічного комфорту, які вимагають певної корекції та повна відсутність штатних фахівців-нутриціологів. Проведено аналіз показників індексу маси тіла психічно хворих які перебували на стаціонарному лікуванні. Проаналізовано результати соціологічного дослідження щодо витрат грошей родичів хворих з психічними захворюваннями на харчування їх, коли вони перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров’я України. Для опитування родичів психічно хворих було використано спеціально розроблена анкета: «Спосіб визначення особистої думки родичів пацієнта про оплату медичної допомоги в психіатричному стаціонарі» визнано раціоналізаторською від 16.01.2020р. та зареєстровано в журналі реєстрації раціоналізаторських пропозицій ВНМУ ім. М. І. Пирогова за №3. Обґрунтовано результати опитування родичів хворих з психічними розладами щодо частоти проходження стаціонарного лікування, висвітлено порівняльну картину видачі та різноманітності їжі для психічно хворих, які перебувають у лікувальному закладі України та країн ЄС. Результати анкетування оброблені за допомогою ліцензійного стандартизованого пакету «Statistica 6.1». У роботі використовувалися аналіз вітчизняних та зарубіжних наукових джерел, бібліосемантичний, аналітичний та статистичний методи досліджень.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

21

Ашанін, Володимир, Наталія Долгополова, Марія Долгополова, Людмила Філенко, and Владлена Пасько. "Біомеханічний аналіз рухових дій спортсменів, які займаються шорт-треком під час проходження фази повороту." Слобожанський науково-спортивний вісник 5, no. 85 (October 24, 2021): 55–62. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2021-5.008.

Full text

Abstract:

Мета: розробка моделі для теоретичного аналізу і оцінки оптимальних біомеханічних характеристик проходження фази повороту спортсменів шорт-треку з використанням існуючих біомеханічних ергогенних засобів та інформаційних технологій в тренувальному процесі. Матеріал і методи: теоретичний аналіз науково-методичної літератури, аналіз Інтернет-ресурсів, педагогічне спостереження, відеозйомка, біомеханічний аналіз рухових характеристик. Тестову групу складали 10 юних спортсменів з шорт-треку 9-12 років та 5 спортсменів з шорт-треку віком 18-24 років, які займаються в МСДЮСШ олімпійського резерву м. Харкова з шорт-треку та мають не менше трьох тренувань на тиждень (від 1 року, для юних спортсменів) та регулярні заняття п’ять разів на тиждень (протягом 6-10 років, для дорослих спортсменів). Результати: в роботі теоретично проаналізовано характеристики техніки проходження фази повороту шорт-трековиків засобами біомеханічного аналізу. Розрахунковим шляхом визначено теоретичні залежності показників проходження фази повороту: швидкість, кут нахилу корпусу спортсмена в повороті, положення загального центру мас тіла та їх взаємозв’язок. Виділено основні помилки техніки виконання рухових дій спортсменів початківців у фазі повороту. Висновки: дані теоретичні дослідження підтверджують доцільність використання спеціальних засобів для створення умов, які моделюють в просторі реальну ситуацію проходження спортсменом шорт-треку повороту на одному ковзані, а тренеру дозволять контролювати всі характеристики правильного виконання рухів юних спортсменів-початківців з точки зору біомеханіки. Обґрунтовано використання спеціальних пружних стрічок, як ергогенних засобів для вдосконалення рухових дій спортсменів з шорт-треку. Вказано напрямки покращення біомеханічних показників, які спортсмен здатний реалізувати на практиці. Ключові слова: біомеханіка, шорт-трек, фаза повороту, технічна підготовка спортсменів, аналіз рухових дій.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

22

Білоцький, С. Д. "МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ З ВИДОБУТКУ ЕНЕРГІЇ ІЗ СОНЯЧНОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ В КОСМІЧНОМУ ПРОСТОРІ." Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 28, no. 29 (January 25, 2022): 31–39. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v28i29.713.

Full text

Abstract:

Білоцький С. Д. Міжнародно-правове регулювання діяльності з видобутку енергії із сонячного випромінювання в космічному просторі. – Стаття. Стаття присвячена аналізу наявних міжнародно-правових норм щодо правового регулю- вання видобутку енергії із сонячного випромінювання в космічному просторі. Наявне нині міжнародно-правове регулювання зосереджено навколо Договору про принципи діяльності держав із дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші не- бесні тіла (Договір про космос) (1967 рік) і Угоди про діяльність держав на Місяці й інших небесних тілах (Угода про Місяць) (1979 рік). Ці акти не місять прямих згадок про сонячну енергію, її видобуток, використання, транспортування чи перетворення, проте низка їхніх норм можуть використовуватися за аналогією. Питання комерційної діяльності щодо ресурсів небесних тіл фактично залишаються поза увагою міжнародного права. Наприклад, сонячні викиди можна вважати одним із «природних ресурсів» у сенсі статті 11 Угоди про діяльність держав на Місяці й інших не- бесних тілах (1979 рік) як ресурс Сонця, одного з небесних тіл Сонячної системи, що має передбачати поширення на неї правового режиму Угоди і відповідну низку правових наслід- ків (сумісність видобутку з вимогами статті 11 параграфа 7 і статті 6 параграфа 2). З норм міжнародного права випливає, що використання енергії Сонця в космосі на борту об’єктів або для передачі її для використання на самій Землі є правомірним. У процесі проведення аналізу статусу природних ресурсів небесних тіл треба відділяти їхній публічно-правовий статусу (заборона встановлення суверенітету статтею 11.2 Угоди 1979 року і статтею ІІ Договору 1967 року) від приватноправового (можливість експлуатації ресурсів у сенсі їх видобутку (стаття 11.3 Угоди 1979 р.). Із загального змісту положень Угоди про діяльність держав на Місяці й інших небесних тілах 1979 року випливає той факт, що у проміжок між початком фактичної експлуатації ресурсів небесних тіл і створенням спеціального міжнародного режиму правомірною буде експлуатація ресурсів небесних тіл державами самостійно або комерційна експлуатація. Водночас, можливо, правильніше було б установити мораторій на таку експлуатацію, до розроблення спеціального режиму, щоб не позбавляти такий договір його об’єкта.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

23

Mykhailova, Halyna, Valentyna Osiievska, Svitlana Galko, and Galyna Ozymok. "ДОСЛІДЖЕННЯ ЯКОСТІ ТА БЕЗПЕЧНОСТІ МАТЕРІАЛІВ НАПОВНЮВАЧІВ ТА ЧОХЛІВ ПОДУШОК ДЛЯ СНУ." TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOGIES, no. 1 (15) (2019): 214–26. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2019-1(15)-214-226.

Full text

Abstract:

Актуальність теми дослідження. Подушки забезпечують комфортність сну, тобто зберігають природне й ненапружене положення тіла людини, а також необхідний мікроклімат як у підковдровому просторі, так і в області голови та шиї. Це пояснюється вибагливістю сучасних споживачів і підвищенням вимог, які висуваються на досить конкурентному ринку постільних виробів. Постановка проблеми. Якість та безпечність подушок для сну вченими практично не вивчалися. Особливо важливо досліджувати питання безпечності та якості як сировини, так і готового виробу. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Приділяється значна увага якості та безпечності постільної білизни, тканин для її виготовлення, використання екологічного текстилю у виробах для дітей, зокрема, подушок. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Дослідження якості та безпечності подушок для сну з текстильними та пір’яно-пуховими наповнювачами мають фрагментарний характер та практично не вивчені. Постановка завдання. Провести оцінювання якості та безпечності матеріалів наповнювачів та чохлів подушок для сну українського виробника. Виклад основного матеріалу. З’ясовано, які нормативні документи визначають якість та безпечність подушок для сну з текстильними і пір’яно-пуховими наповнювачами. За допомогою стандартних та оригінальних методик досліджено якість та безпечність подушок для сну та їхніх наповнювачів і чохлів. Висновки відповідно до статті. За органолептичними та фізико-хімічними показниками всі досліджувані зразки подушок із пір’яно-пуховими та текстильними наповнювачами відповідали вимогам нормативної документації. Результати державної санітарно-епідеміологічної експертизи досліджуваних подушок підтвердили їх відповідність вимогам діючого санітарного законодавства та можливість використання в заявленій сфері. Показано, що обробка наповнювачів подушок біоцидними препаратами дозволяє вважати їх грибостійкими до музейних штамів грибів. Рекомендовано на маркуванні наносити інформацію щодо біоцидної обробки. Запропоновано нову назву різних видів запахів, які є типовими для подушок.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

24

Єфімова, А. І., and І. С. Расторгуєва. "ВИКОРИСТАННЯ ДОШКИ ЄВМІНОВА ДЛЯ ПРОФІЛАКТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ ПОРУШЕНЬ ПОСТАВИ." Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical education and Sports, no. 4 (April 18, 2022): 80–85. http://dx.doi.org/10.26661/2663-5925-2021-4-11.

Full text

Abstract:

Систематизація й узагальнення сучасних науково-методичних знань з питань використання профілактора Євмінова для пацієнтів із порушеннями постави дають змогу розширити та сформувати уявлення про актуальність цієї методики. Мета наукового дослідження – надати теоретичний аналіз та узагальнити дані науково-методичної літератури щодо використання гімнастичних загальнорозвивальних і спеціальних коригуючих вправ як одного з засобів лікувальної фізичної культури, зокрема їх виконання на дошці Євмінова для лікування та профілактики порушень постави; проаналізувати та узагальнити дані опитування щодо ефективності застосування дошки Євмінова. Методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури з тематики дослідження, опитування. Постава – це звичне положення тіла людини у спокої та в русі. Вона визначається під час стояння, сидіння, ходьби та виконання інших видів рухової діяльності. Відхилення від правильної постави називають порушенням або дефектом постави. Порушення постави – це не хвороба, але людина з порушеною поставою перебуває у групі ризику щодо розвитку ортопедичної патології хребта, захворювань органів дихання, травлення тощо. Одним із засобів лікувальної фізичної культури, що застосовується для лікування порушень постави, є гімнастичні вправи з використанням дошки Євмінова. Згідно з результатами опитування щодо ефективності застосування дошки Євмінова 71,4 % осіб відзначили покращення, 25,2 % – не відчули результату, 3,4 % респондентів констатують погіршення стану. Позитивне враження від занять лікувальною фізичною культурою з використанням дошки Євмінова склалось у 94,8 % пацієнтів; нейтральне (візит не викликав особливих емоцій) – у 4,7 %, негативне – у 0,5 % пацієнтів від загальної кількості опитаних. Аналіз літературних джерел підтверджує наявність проблеми порушення постави у населення України. Проте на основі власних досліджень ми дійшли висновку, що використання гімнастичних загальнорозвивальних та спеціальних коригуючих вправ як одного з засобів лікувальної фізичної культури, зокрема їх виконання на дошці Євмінова, має позитивний вплив на стан постави.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

25

Терешенко Н. В. and Медвідь Т. А. "ПЛАСТИЧНА КУЛЬТУРА ЯК КОМПОНЕНТ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ-ХОРЕОГРАФА." ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, no. 50 (January 22, 2022): 138–47. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi50.316.

Full text

Abstract:

У статті розглядаються педагогічна майстерність як аспект підготовки педагогів-хореографів. Авторами зазначено, що педагогічна майстерність – це комплекс властивостей особистості, що забезпечує самоорганізацію високого рівня професійної діяльності на рефлексивній основі.Одним з важливих чинників педагогічної майстерності є реальна дійсність, життєві спостереження.Важливу роль відіграє здатність учителя, особливо вчителя-хореографа, проявляти свій внутрішній світ, зробити його чуттєвим і привабливим. Для передачі своїх почуттів учитель використовує жести, міміку, виразну позу, тобто індивідуальну пластику.Серед розмаїття професійно-культурного потенціалу майбутнього вчителя хореографії особливе місце належить пластичній культурі, яку ми відносимо до показників педагогічної майстерності.Пластична культура – поняття, що включає в себе знання про якості організму, навички й уміння, на основі яких при виникненні правильного самопочуття може виникнути органіка фізичних дій. Це поняття втілюється в гармонійності та виразності рухів і, що головне, у майстерному володінні тілом.Важливою характеристикою пластичності вчителя є її мелодійність. Почуття пластичності складається з навичок, які формуються в процесі «переживання» руху. Це означає, що рухи й жести повинні гармоніювати з його зовнішністю, мовою, відповідати темі й стилю спілкування, а не дратувати чи викликати кепкування. Перше, що привертає увагу учнів у пластиці вчителя, – це постава, а потім невербальні засоби спілкування – міміка, пантоміміка. Постава – це звичне положення тіла, коли людина стоїть, ходить, сидить. Складовою постави є поза. Поза – є важливою частиною загального враження про вчителя не тільки з точки зору емпатії, але й з точки зору його особистого стануУ процесі педагогічного спілкування пластична культура виконує такі функції: мотивуюча, мобілізуюча, атрактивна (притягальна) та інтерактивна. Комплексно всі ці функції повинні допомагати викладачеві впливати на соціально-психологічний механізм сприйняття його як особистості. Досліджуючи пластичну культуру вчителя хореографії, авторки визначили її головні структурні елементи: технічна майстерність, особистісні якості, художнє виконання.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

26

Климишин, Ольга. "АКСІОЛОГІЧНИЙ ВИМІР АВТЕНТИЧНОЇ ПРИРОДИ ЛЮДИНИ З ПОЗИЦІЇ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ПСИХОЛОГІЇ." Psychology of Personality 10, no. 1 (February 20, 2020): 54–62. http://dx.doi.org/10.15330/ps.10.1.54-62.

Full text

Abstract:

У статті представлено християнсько-орієнтовану парадигму аксіологічного виміру автентичної природи людини. В християнській психології людина постає як цілісна комплементарна єдність тіла-душі-духа. Суть автентичної природи людини визначає сакраментальність. Остання постає як аксіологічна характеристика та трансцендентальне джерело розвитку особистості – передумова її самопізнання, самовизначення та самовдосконалення. Сакраментальність як аксіологічну характеристику людини розкриває положення, за яким людина є носієм незнищенного трансцендентного Божого образу. Усвідомлення цієї даності ініціює в людини прагнення своїми думками, вчинками, діями відповідати образу Бога, бути гідним Його. Дві закономірності характеризують реалізацію сакраментальності як трансцендентального джерела розвитку особистості: онтологічний синергізм та онтологічний динамізм. Онтологічний синергізм полягає у співдії божественного з людським, яку визначають три важливі моменти. По-перше, божественне і людське в людині становлять єдину природу, а не дві. По-друге, божественне є завжди відкритим до впливу та діючим. По-третє, співдія людського з божественним є виявом онтологічної свободи волі та свободи вибору. Онтологічний динамізм як закономірність визначається тим, що людина містить у собі образ Божий, що є мотиватором внутрішньої духовної динаміки – прагнення до вершин досконалості у гідних вчинках. Сакраментальність наділяє людину спроможністю та перспективою осягнення трансцендентної сакральної реальності. Це пізнання відбувається через власний життєвий досвід людини, що ознаменований прагненням помножувати добро та любов. Це прагнення є свідомою відповіддю на онтологічний заклик. Бог як любов в онтологічному дарі свободи об’являє Себе людині, даючи їй можливість все більше уподібнюватися до Себе. Свобода дає їй потенційну можливість відповідати образу Бога в собі, а з іншого боку, свобода зобов’язує людину в дієвий спосіб стверджувати цю відповідність. На сакраментальності вибудовується самодостатність людини, оскільки вона є відкритою до співпраці з Творцем, а її життя є неперервним онтологічним і якісним зростанням особистості, не лише щодо її Альфа (початку), але й щодо її Омеги (призначення), до якого вона динамічно прямує

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

27

Квасюк, Л. В. "Полемічний характер інтерпретації догматичного положення про Тіло та Кров Спасителя в Євхаристії у "Книзі про віру"(1619) Захарія Копистенського." Збірник наукових праць Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії 27 (2011): 368–80.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

28

Sinyugina, Mariya, and Sergii Dyomin. "Indicators chest rheography at swimmers at rest and after exercise in different body positions." Слобожанський науково-спортивний вісник 44, no. 6 (December 31, 2014): 101–5. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2014-6.019.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

29

Гречуха, С. В., and С. О. Коваленко. "Вплив додаткового опору диханню на функціонування кардіореспіраторної системи веслувальників високої кваліфікації." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 1 (February 28, 2018): 30–36. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2018.1.30-36.

Full text

Abstract:

Метою нашого дослідження було з’ясування реакцій кардіореспіраторної системи на дихання з опором величиною 25 см вод. ст. на вдиху, видиху та змішаному опорі вдиху-видиху у веслувальників високої кваліфікації. Методи. У стані спокою, у положенні сидячи та під час дозованого фізичного навантаження величиною 1 Вт на 1 кг маси тіла реєстрували показники центральної гемодинаміки (імпедансна реоплетизмографія), хвильової структури серцевого ритму (кардіоінтервалографія) та функціонування системи зовнішнього дихання (комп’ютерна пневмографія). Результати. Було встановлено зниження ударного індексу та об’ємної швидкості викиду за всіх умов додаткового опору диханню. При змішаному опорі знижувався серцевий індекс та підвищувався загальний периферичний опір судин. При опорі вдиху та видиху знижувалася потужність серцевого викиду, а при опорі видиху – знижувався рівень кровонаповнення органів грудної клітки. У хвильовій структурі серцевого ритму при опорі на видиху та при повному опорі при досліджуваних впливах відбувалося вірогідне збільшення амплітуди хвиль низької частоти у діапазоні 0,04–0,15 Гц. Висновки. Додатковий опір диханню на видиху величиною 25 см вод. ст. має односпрямований позитивний вплив на діяльність серцево-судинної системи веслувальників високої кваліфікації (на відміну від інших типів респіраторного тренування) та може використовуватися для підвищення функціональних можливостей дихальних м’язів без утворення гіпоксичних станів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

30

Myronyuk, Ivan, and Mariana Dub. "ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ ТА ДІЄЗДАТНОСТІ СТУДЕНТОК З ОЖИРІННЯМ." Вісник Прикарпатського університету. Серія: Фізична культура, no. 34 (February 5, 2020): 53–60. http://dx.doi.org/10.15330/fcult.34.53-60.

Full text

Abstract:

Стан здоров’я студентської молоді залежить від багатьох чинників, серед яких важливе місцезаймає здоровий спосіб життя та систематичні заняття фізичними вправами. У теперішній час невикликає сумнівів факт позитивного впливу фізичних вправ на стан фізичного і психічного здоров’я,поліпшення діяльності серцево-судинної, дихальної та інших систем й підтримку оптимального рівня розвитку фізичних якостей людини. Визначити характерні особливості фізичної активності та рухової дієздатності студенток з ожирінням. Під час дослідження використовували теоретичний аналіз фахової науково-методичної літератури методи визначення рухової активності, рухової дієздатності, математичної статистики. Встановлено, що студентки з ожирінням характеризуються малорухомим способом життя, що обумовлено дефіцитом фізичних навантажень. Порівняльний аналіз рівня рухової активності студенток за типами ожирінням показав відсутність статистично значущих (p>0,05) відмінностей між величинами компонентів рухової активності у студенток із ожирінням глютеофеморального типу в порівнянні зі студентами із ожирінням абдомінального типу, за виключенням тривалості перебування в сидячому положенні, яке в студенток з абдомінальним типом ожирінням виявилося статистично значуще (p<0,05) більшим, порівняно зі студентками з глютеофеморальним типом ожиріння. Доведено, що 11,1% студенток з ожирінням глютеофеморального типу мають оптимальний, 23,3% допустимий, а 33,3% менше за критичний рівнем рухової дієздатності. Встановлені характерні особливості рухової активності та рухової дієздатності є передумовою для побудови комплексної програми фізичної реабілітації, спрямованої на корекцію ваги тіла студенток з абдомінальним та глютеофеморальним типами ожиріння.Ключові слова: рухова активність, рухова дієздатність, ожиріння, студентки.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

31

Kucher, I. V. "Порівняльний аналіз валідності гоніометричного, інклінометричного та рентгенологічного методів вимірювання розгинання у гомілковостопному суглобі." TRAUMA 22, no. 6 (January 21, 2022): 26–31. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.6.22.2021.249598.

Full text

Abstract:

Актуальність. Пошук оптимального методу оцінки амплітуди розгинання в гомілковостопному суглобі (ГС) залишається актуальним предметом наукових дискусій. Мета роботи — провести порівняльний аналіз валідності гоніометричного та інклінометричного методів вимірювання обсягу розгинання у гомілково-стопному суглобі порівняно із рентгенологічними показниками. Матеріали та методи. У дослідження ввійшло 25 здорових, фізично активних осіб (50 гомілковостопних суглобів), серед яких чоловіків було 18, жінок — 7; середній вік обстежуваних становив 25,8 ± 5,2 року; середнє значення індексу маси тіла — 25,01 ± 5,01. Обсяг розгинання у ГС вимірювали при навантаженні за допомогою двоплощинного гоніометра та інклінометра і порівнювали їх з рентгенологічними показниками. Результати вимірювань оцінювали методами описової статистики. Результати. Cередні значення розгинання у ГС, виміряні за допомогою двоплощинного гоніометра, становили 37,62 ± 5,56°; інклінометра — 40,61 ± 5,15°; рентгенологічні показники — 23,69 ± 7,25°. Різниця між середніми була вірогідною (p < 0,001). Середнє значення коефіцієнта варіації для рентгенологічного методу становило 0,31 і значно переважало показники гоніометричного (0,15) та інклінометричного (0,13) методів вимірювання (p < 0,001). Рентгенографія ГС при навантаженні при максимальному розгинанні стопи призводить до збільшення показників тало-1-метатарзального кута. Висновки. Значення кутових параметрів розгинання у ГС при гоніометричному та інклінометричному методах вимірювання суттєво перевищують рентгенологічні показники. Більший коефіцієнт варіації для рентгенологічного дослідження вказує на кращу відтворюваність інклінометрії та гоніометрії при оцінці розгинання у ГС. Навантажувальна рентгенограма ГС в положенні максимального розгинання демонструє збільшення тало-1-метатарзального кута порівняно із нормативними значеннями, що потрібно враховувати при інтерпретації результатів рентгенологічної оцінки розгинання у ГС.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

32

Рожик, Є. "Класифікація наслідків злочину: криміналістичний аспект." Юридичний вісник, no. 6 (February 17, 2021): 278–87. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2057.

Full text

Abstract:

У статті проводиться теоретико-прикладне дослідження наслідків злочину в контексті їх поділу за різними критеріями. Так, на підставі вивчення теоретичних положень наук кримінального циклу, а також дослідження матеріалів практики розроблено класифікацію наслідків злочину. Залежно від значення, яке вони несуть для розслідування, наслідки бувають основні та додаткові. Основним є наслідок злочину, що безпосередньо визначений у нормах КК України. Додатковими наслідками є ті зміни в матеріальному середовищі та ідеальні відображення, що виконують орієнтувальну функцію для визначення основного наслідку злочину. Залежно від умислу злочинця до моменту вчинення злочину наслідки поділяємо на первинні (заплановані) та вторинні (незапланова-ні). Первинні (заплановані). Також варто розрізняти наслідки злочину за джерелом походження: виникли через діяльність суб'єкта злочинну (убивство тощо); спричинені впливом джерел живої природи (наприклад, залишений труп у лісі може бути переміщений дикими тваринами); спричинені впливом джерел неживої природи (переміщення тіла або предмета може відбуватися залежно від місця злочину, наприклад, на річці, в морі тощо). Залежно від можливості сприйняття наслідків злочину людиною вони поділяються на видимі і невидимі. Так, до видимих належать наслідки загальнокримінальної злочинності (вбивства, крадіжки, зґвалтування тощо). Невидимі наслідки злочинів більшою мірою пов'язані із злочинами, що в теорії кримінального права описані як злочини з формальним складом. Тобто настання матеріального результату злочину не є обов'язковим. У цьому контексті найбільш наглядними будуть саме економічні та кіберзлочини.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

33

Kovalchuk, Nataliia Dmytrivna, Nataliia Valeriivna Shakun, and Olha Yevheniivna Melnik. "КОНОТАЦІЇ КОНЦЕПТІВ ҐЕНДЕРУ І СТАТІ У ФЕМІНІСТИЧНИХ СТУДІЯХ." SOCIAL WORK ISSUES: PHILOSOPHY, PSYCHOLOGY, SOCIOLOGY, no. 1(13) (2019): 13–20. http://dx.doi.org/10.25140/2412-1185-2018-1(13)-13-20.

Full text

Abstract:

Актуальність теми дослідження. Культурні концепти ґендер і стать, залишаючись домінантними у феміністичних студіях, здійснили суттєвий вплив на дослідження соціальних практик. Постановка проблеми. Смислове наповнення понять «ґендер» і «стать» ґрунтується на підході соціального конструктивізму, в основі якого лежить твердження про опосередкований вплив біологічних статевих відмінностей на соціальний статус та соціальну детермінацію біологічної інтрпретації. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Роботи таких вітчизняних і зарубіжних вчених, як О.Афанасьєва, М. Богачевська, Н. Зборовська,Г. Храброва, С. .д’Бовуар, Маєрчик, М. С. Окін, Л. Стоун, присвячені дослідженням культурних концептів ґендеру і статі. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Здійснено спробу дослідити аксіологічну та символічну структуру феміністичного дискурсу шляхом аналізу змісту його ключових концептів. Постановка завдання. Метою статті є аналіз конотації концептів ґендеру і статі у фокусі феміністичних студій, які артикулюють відмінності «чоловічого» і «жіночого», рівність можливостей чоловіків і жінок, висвітлюють роль соціальних інститутів у формуванні ґендерної ідентичності. Виклад основного матеріалу. Феміністична критика надає характеристику ролі чоловіка і жінки в культурі, прагне створити картину соціальної дійсності, інтерпретуючи її найважливіші параметри: «стать», «гендер», «тіло», «маскулінне», «фемінне». Вихідним положенням фемінізму стає твердження про зануреність людини у світ культури і соціальних відносин, а відтак – потребу деконструкції класичної дихотомічної концептуально моделі, в яких «чоловіче» і «жіноче» мають конотації вище-нижче, надійне-непередбачуване, сильнеслабке, активне-пасивне, культура-природа. Висновки. Аналіз концептосфери понять ґендеру та статі в феміністських студіях надає широкі можливості для конструювання картини соціальної дійсності та переосмислення культури.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

34

Lyutenko, V., and V. Mastyukh. "МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ ВІБРОГАСИТЕЛЯ." Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 3, no. 65 (September 3, 2021): 42–45. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2021.3.042.

Full text

Abstract:

Одним із основних напрямів технічного прогресу в машинобудуванні являється ріст продуктивності і точності механічної обробки деталей, покращення якості поверхонь, що обробляються, котрі пов’язані з удосконаленням вібраційної стійкості обладнання. Вібрації обмежують підвищення режимів різання при оброблюванні деталей, погіршують шорсткість поверхонь, створюють наклеп верхніх шарів, при цьому суттєво знизують точність обробки і стійкість ріжучого інструменту. Виникнення коливань обумовлено зміною режимів різання, зовнішніми силами і зміною параметрів пружної системи верстат-пристосування-інструмент-деталь (ВПІД). Із великої кількості машинобудівного обладнання найбільш поширеними являються верстати для оброблювання тіл обертання, токарної і кругло-шліфувальної групи (більш ніж 40%). Тому значне підвищення точності і продуктивності токарної обробки нежорстких деталей типу тіл обертання являється актуальним напрямом в машинобудівній галузі, а розроблення способів захисту від вібрацій відноситься до основних найбільш важних науково-технічних задач. В даний час відомі різноманітні методи і способи зниження вібрацій. До них можна віднести: балансування і зрівноваження машин, зміна жорсткісних, демпфуючих і інерційних параметрів обладнання. Для перелічених способів характерна для кожного раціональна область застосування. Віброгасителі мають особливе призначення, так як вони можуть бути використані не тільки при проектуванні і створенні конструкції, а і при експлуатації для покращення незадовільних динамічних якостей обладнання, котрі виявлені при впровадженні в виробництво. Перевага віброгасителів також полягає в тому, що при значно малих затратах на їх створення і експлуатацію вони дають можливість отримати бажаний ефект зниження рівня вібрацій. При роботі віброгаситель формує силові дії, котрі передаються на об’єкт. Зміна вібраційного стану об’єкта при приєднанні динамічного гасителя здійснюється як шляхом перерозподілу коливальної енергії від гасителя до об’єкта, так і при допомозі розсіювання коливань. Перший спосіб здійснюється налагодженням пружно-інерційних властивостей системи об’єкт-гаситель на резонансну частоту. Другий спосіб оснований на підвищенні дисипативних властивостей системи шляхом приєднання до об’єкта додаткових спеціальних демпфуючих елементів. В такому випадку говорять про динамічний гаситель з тертям. В основу динамічних гасителів положено використання пасивних елементів (мас, пружин, демпферів) і активних, котрі мають власні джерела енергії. Для зниження вібрацій, що виникають при обробці тіл обертання, нами було спроектовано і досліджено віброгаситель

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

35

Галущак, Мар’ян Олексійович. "Вища освіта в Україні та шляхи її вдосконалення: фундаментальна підготовка в технічному університеті." Theory and methods of learning fundamental disciplines in high school 1 (March 28, 2014): 86–91. http://dx.doi.org/10.55056/fund.v1i1.408.

Full text

Abstract:

Реформа системи вищої освіти завдяки цілеспрямованій праці Міністерства освіти і науки та вузів дала позитивні результати, але ще не вирішила головного завдання – підвищення якості підготовки спеціалістів, які потрібні державі і суспільству для творчої професійної діяльності в період науково-технічного прогресу людства і ринкових відносин.Головною причиною цього, на мій погляд, є те, що розвиток системи освіти тісно пов’язаний з економічними проблемами держави та національними особливостями суспільства, а ми намагаємось розв’язати освітянські проблеми за іноземним зразком, забуваючи що, наприклад, в Америці, звідки взято найбільше запозичень, цивілізована ринкова економіка, в якій визначальними є закони та справа. В них життєвий успіх спеціаліста визначається рівнем його підготовки у вузі, а недоукам не дають роботи на власних фірмах навіть батьки. У нас життєвий успіх спеціаліста у великій мірі залежить від зв’язків, причому ця “хвороба” так укоренилася, що сприймається за нормальні речі. Дане явище потрібно якнайшвидше ліквідувати, бо воно сильно гальмує прогресивний розвиток.В порівнянні з економікою передових капіталістичних держав, економіка України має інші проблеми. Там її основою є новітні технології з використанням сучасної техніки і головним для них є знайти ринки збуту для конкурентноспроможної продукції. В нас же головною проблемою є необхідність технічного переозброєння більшості галузей промисловості і сільського господарства, тому що на одиницю продукції (в більшості низької якості) відносно світових показників набагато вищі витрати енергоносіїв та сировини.Зрозуміло, що ці проблеми можуть успішно вирішувати спеціалісти високої кваліфікації, які підготовлені до творчої професійної діяльності по створенню ефективних технологій та машин для їх реалізації. Рівень кваліфікації спеціаліста будь-якого профілю, а особливо це стосується підготовки сучасних інженерів, залежить від рівня його базової фундаментальної підготовки, яка є наріжним каменем технічної освіти. За всіх часів дана теза була постулатом і ніким не спростовувалась. Тим більш вражаючим є той факт, що роль фундаментальних дисциплін в навчальному процесі постійно знижується. Щоб переконатися в цьому, достатньо порівняти обсяги годин, що відводяться на їх викладання в недалекому минулому з нинішніми. Але ж ми хочемо, щоб наші випускники мали рівень кваліфікації не нижчий за рівень спеціалістів, що випускають кращі закордонні вузи!Проведений порівняльний аналіз навчального навантаження з математики, фізики і хімії для різних напрямків підготовки у нас і в деяких закордонних вузах також засвідчує, що питома вага майже з усіх фундаментальних дисциплін в них приблизно в два рази більша, ніж у нас. Деякі відхилення маємо в Краківській гірничій академії, але в Польщі зовсім інша система середньої освіти. В них дванадцятирічна середня освіта, причому в технічних ліцеях чи гімназіях, наприклад, учні вже вивчили матаналіз, який в нас студенти вивчають протягом першого курсу. Крім цього, в них має місце тісний зв’язок фундаментальних дисциплін з майбутньою професією. В австрійських і німецьких вузах, наприклад, назва дисциплін звучить так: математика для машинобудівників, чи електриків, чи економістів. Точно так само і фізика та хімія читаються відповідно до обраної спеціальності. Тут, на мою думку, йдеться про питання державної ваги і його треба вирішувати на відповідному рівні. Не принижуючи значення інших наук, необхідно все ж наголосити, що саме фундаментальні дисципліни формують основи наукового світогляду кожної людини, саме фізика, хімія і математика складають основу науково-технічного прогресу людства.Також треба визнати, що у справу погіршення фундаментальної освіти значний “внесок” робить і середня школа, в якій рівень знань учнів, наприклад, з фізики і хімії, вже опускається до критичної межі. Одним із каталізаторів такого становища стала відміна вступного іспиту з фізики на переважну більшість факультетів багатьох технічних університетів. Цей сигнал чітко зрозуміли вчителі, учні і їхні батьки. В результаті вузівські викладачі, а пізніше і викладачі інших технічних дисциплін, в розпачі від низького рівня знань фундаментальних дисциплін своїх студентів. Вони за перші семестри намагаються ліквідувати прогалини шкільної освіти, але це, як правило, не вдається. Пізніше такі студенти отримують дипломи інженерів, деякі вступають до аспірантури та стають викладачами, тобто колесо виродження все більше розкручується. Те, що в даний час відбувається із шкільними і вузівськими програмами фундаментальних дисциплін, є копіюванням нашою освітою чужих методик і ідей. Але саме наші спеціалісти, які навчались математики, фізики і хімії за традиційними програмами, є бажаними в різних зарубіжних наукових центрах, які працюють в галузі фізики плазми, твердого тіла, квантової електроніки, тощо. Тому не варто відкидати те позитивне, що напрацьовано десятиріччями і яке давало нам Нобелівських лауреатів та здобутки світового рівня у різних областях знань, технологій і техніки.Треба відзначити, що одне із найгостріших питань, які обговорювались на загальних зборах Відділення фізики і астрономії НАН України – низький рівень освіти з фізики у школах і вузах країни. До Президента України і уряду відповідне звернення підписали сорок дійсних членів та членів-кореспондентів НАН України. Як же покращити фундаментальну підготовку фахівців? Відомо, що тепер вузи мають значні автономні права і варто ними скористатися, не чекаючи рішень “згори”. В нашому національному університеті нафти і газу завдяки правильному розумінню ситуації з боку ректора, відомого у світі вченого в області механіки машин, академіка Української нафтогазової академії, професора Крижанівського Є.І., зроблені відповідні кроки щодо виправлення ситуації та покращення викладання фундаментальних дисциплін, без яких не може бути повноцінного інженера, який би успішно конкурував на міжнародному ринку праці. Два роки тому Вченою Радою університету було створено інститут фундаментальної підготовки, який згідно Положення є навчально-методичним, навчально-організаційним і науково-дослідним підрозділом університету на правах факультету для практичного втілення концепції вищої багатоступеневої інженерно-технічної освіти на базі глибоких фундаментальних знань з вищої математики, фізики і хімії. До складу інституту входять три кафедри фундаментальних наук, на черзі створення іще двох кафедр. Сьогодні можна констатувати, що створення такого інституту було необхідним і корисним, так як кафедри фізики, вищої математики і хімії вирішують спільні питання та об’єднані однією метою – покращити базову фундаментальну підготовку фахівців. Викладачі мають можливість обмінюватись досвідом своєї роботи, бо знаходяться на одному рівні, тоді як раніше були в певній мірі на другорядних ролях, оскільки кафедри відносились до різних факультетів, які більше розв’язують задачі спеціальної підготовки.Дуже важливим моментом у діяльності інституту була участь в організації і проведенні VIII науково-методичної конференції, на якій обговорювались питання фундаментальної підготовки фахівців і на яку були запрошені викладачі з інших вузів та вчителі шкіл і коледжів. При підготовці до конференції виконано значний об’єм роботи по вивченню і порівнянню навчальних планів різних спеціальностей у нашому університеті та багатьох європейських технічних вузах. Цей аналіз було покладено в основу рекомендацій, які затвердила наша Вчена Рада і які стали програмою діяльності інституту. Так, враховуючи неможливість перегляду навчальних планів спеціальностей в сторону збільшення аудиторних годин на вивчення фізики, математики, хімії, інформатики і програмування ми змістили акцент при їх викладанні в сторону профілізації навчального процесу в залежності від потреб профілюючої кафедри, тобто змінили зміст робочих програм дисциплін. Також на кафедрах інституту запроваджено керовану і контрольовану самостійну роботу, тобто йде мова про індивідуалізацію навчального процесу, оскільки світ на початку ХХ1 століття надзвичайно швидко змінюється, – вперше в історії розвитку людства покоління теоретичних ідей і машин змінюються в часі швидше, ніж покоління людей, а тому потрібно навчити студентів, майбутніх фахівців, самостійно знаходити необхідні знання в морі інформації що нас оточує для досягнення певного освітнього рівня. Для реалізації даного напрямку роботи потрібно змінити роль викладача: замість передавача певної суми знань студенту, він повинен стати координатором навчального процесу, консультантом, керівником навчання. Зауважу, що зміна функцій викладача – це довготривалий процес по підвищенню фахового рівня професорсько-викладацького складу.Проведений аналіз показав, що в нас є недостатнє забезпечення студентів навчально-методичною літературою. Тому в інституті сформовано єдиний план підготовки і випуску підручників, навчальних посібників, конспектів лекцій, електронних посібників тощо, а також створені творчі колективи, які повинні якнайшвидше забезпечити всіх студентів необхідними дидактичними матеріалами українською мовою.Дуже важливим напрямком діяльності інституту є налагодження співпраці і зв’язків наших кафедр із спорідненими кафедрами технічних вузів України. До речі, це один із шляхів більш швидкого забезпечення методичною літературою студентів внаслідок обміну, а також підвищення кваліфікації викладачів.Розв’язанню проблеми покращення фундаментальної підготовки майбутніх фахівців сприяє використання нових інформаційних та телекомунікаційних технологій проведення навчального процесу з використанням відповідних технічних засобів (аудіо- і відеоапаратури, комп’ютерів, телебачення, мережі Інтернет та ін.). Для цього потрібно використовувати як мізерні бюджетні кошти, так і залучати кошти різних фондів під проекти навчально-методичного характеру. Адже саме отримання грантів у великій мірі допомагає зміцнювати матеріально-технічну базу кафедр.Також хочу зачепити іще одне болюче питання вищої школи. З метою виживання зараз у вузах ми маємо поряд із студентами, які навчаються за рахунок бюджетних коштів, так званих контрактників. Це добре, але борючись за гроші ми намагаємось зберегти більшість студентів, що веде до зниження якості навчання. У даній ситуації кафедри фундаментальної підготовки в найгіршому становищі, тому що перед ними постає завдання виправлення браку середньої школи і відбору студентів для їх подальшого навчання. В нашому університеті знайдено вихід з даної ситуації: в навчальний процес впроваджено модульну технологію в поєднанні з визначенням рейтингу студентів. Було проведено п’ять науково-методичних конференцій, результати роботи яких дозволили розробити і вдосконалити “Положення про систему поточного, підсумкового контролю і оцінювання знань та визначення рейтингу студентів”. Треба відзначити, що через консерватизм характеру людини, все нове важко приживається. Але завдяки саме волі ректора Крижанівського Є.І. дана система організації і проведення навчального процесу працює, стимулюючи систематичну і самостійну роботу студентів протягом всього семестру. Вона підвищує об’єктивність оцінки знань, активізує навчальну діяльність та розвиває творчі здібності студентів, а результати екзаменаційних сесій та висновки більшості викладачів стверджують, що впровадження даної технології навчання є виправдане і сприяє підвищенню фахового рівня спеціалістів.Аналізуючи етапи і тенденції розвитку фундаментальної підготовки в технічному вузі приходимо до висновку, що зараз, коли створені нові форми і методи управління навчальним процесом, потрібен перехід до нових принципів формування змісту. Тому, створюючи нові інтенсивні технології навчання, треба зберегти глибокі традиції нашої фундаментальної підготовки та поєднати їх із здоровим прагматизмом заходу, тобто додати їй прикладну спрямованість. Це потребує координації зусиль викладачів різних предметів, великих затрат часу, тому що ці технології повинні базуватись на ідеї синтезу усіх дисциплін та принципу фундаментальності освіти, які об’єднують закономірності процесу пізнання і повинні враховувати ментальність нашого народу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

36

Savych, Ye S. "Шляхи вдосконалення законодавчого регулювання права людини на звернення." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 5 (September 27, 2020): 77–87. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.05.08.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена виявленню та науковому аналізу проблемних питань реалізації конституційного права на звернення на рівні законодавства України і на цій основі формуванню обґрунтованих пропозицій стосовно їх вирішення. Наголошено на важливості системних зв’язків між нормативно-правовими актами різної юридичної сили, які регламентують механізм реалізації права на звернення. Встановлено, що запропоновані до законодавства зміни або нові правові інститути повинні чітко та конструктивно вводитися до існуючої системи нормативно-правових актів. Виявлено основні недоліки Закону України «Про звернення громадян» та запропоновано шляхи їх виправлення. Метою статті є науковий аналіз проблемних питань законодавчого регулювання конституційного права на звернення. Наукова новизна статті полягає у визначенні основних проблем законодавчого регулювання реалізації конституційного права на звернення та пропонуванні шляхів їх вирішення. Висновки. 1) Слід зауважити, що і пропозиції, і заяви, а також скарги є видовими явищами та об’єднані єдиним родовим об’єктом правового регулювання, яким є звернення. Категорія «звернення» має цілком очевидний збірний характер, саме тому її визначення, відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про звернення громадян», здійснюється через перелік означених видів та їх форм; 2) природним є те, аби термін «волевиявлення» віднайшов своє місце серед ознак категорії «звернення» у її дефінітивному визначенні; 3) закріплення конституційного права на звернення за усіма суб’єктами повністю відповідає положенням принципу всезагальності; 4) у тексті конституційної норми необхідно передбачити усіх суб’єктів, які зобов’язані прийняти й розглянути звернення, що є більш бажаним та обґрунтованим, ніж закріплення неповних переліків таких суб’єктів; 5) Закон України «Про звернення громадян» не містить визначення поняття «право на звернення», в якому були б закріплені основні його ознаки та найбільш суттєві сторони цього правового явища. Така ситуація не є прийнятною, а тому визначення права на звернення має віднайти своє місце в «тілі» цього базового нормативно-правового акта; 6) виокремлені у системну сукупність принципи конституційного права на звернення повинні бути відображені у Законі України «Про звернення громадян», до того ж в окремій статті.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

37

Павлов, О. І. "НІЦШЕАНСЬКИЙ ОБРАЗ НАДЛЮДИНИ ТА СУЧАСНІСТЬ." Актуальні проблеми філософії та соціології, no. 32 (February 3, 2022): 74–79. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i32.1029.

Full text

Abstract:

Павлов О. І. Ніцшеанський образ надлюдини та сучасність. – Стаття.У статті розкрито ніцшеанський образ надлюдини, яка за покликанням долі має перебувати у постійному русі на шляху самовдосконалення не тільки тіла, а й духу та розуму, чого, на думку Ф. Ніцше, можливо досягти за рахунок волі до влади над собою. Доведено, що тільки від духовної установки людини залежить до якого ступеня розвитку вона дійде. Звідси випливає розуміння надлюдини як людини, котрій вдалося подолати роздрібненість свого існування, котра повернула собі світ і підняла погляд над його горизонтом. Основні результати дослідження ґрунтуються на філософському положенні, яке відбилося у праці Ф. Ніцше, про те, що духовні якості людини є результатом виховання, історичного й особистого досвіду та не успадковуються, на відміну від фізіологічних і пси-хологічних властивостей, тому вони досить рухливі та мінливі. Мета життя полягає у пошуку істини, творчій праці, подоланні себе. Простежується зв’язок цього основоположного лейтмотиву твору Ф. Ніцше із сучасним етапом розвитку людства, яке переживає перехід від інформаційно-комунікативних технологій п’ятої хвилі до когнітивно-кібернетичних технологій шостої хвилі. З’ясовано зв’язок ідеї Ф. Ніцше про надлюдину з концепцією «осьового часу» К. Ясперса, вченням В. Вернадського про ноосферну людину, із трансгуманістичним техніко-детермінованим образом людини з машини та їх впливом на формування досконалої людини. Актуальність ідеї Ф. Ніцше про надлюдину підтверджується спостереженням В. Вернадського щодо того, що людина матиме величезне майбутнє,якщо вона не вживатиме свій розум і свою працю на самознищення.Зроблено висновок, що уявлення Ф. Ніцше про надлюдину не суперечить науковим поглядам сучасних мислителей про шляхи та напрями еволюції людини розумної. Саме тому сучасна людина відчуває потребу в оволодінні творчою спадщиною Ф. Ніцше щодо удосконалення людських якостей. Ф. Ніцше проголосив неминуче, потрібне, неможливе. Він сповістив нас про прихід надлюдини. Цей прихід значно збільшив кількість людської спільноти, готової стати на канат і йти до кінця – до перемоги над собою. Обґрунтовуючи значення ніцшеанського образу надлюдини для сучасності, потрібно розуміти, що Ф. Ніцше був несвоєчасною людиною для своєї епохи. Епоха жила вірою у прогрес, він же розглядав своє справжнє як минуле, шукав опору в ідеальному світі. Сучасний світ є далеко не ідеальним, тому існує нагальна потреба у послідовниках творчих пошуків німецького філософа. Оскільки ідея всебічного удосконалення сучасної людини набула вселенського значення, її осягнення потребує зосередження уваги вчених на міждисциплінарному підході, що і є одним із перспективних напрямів здійснення подальших наукових розвідок.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

38

Макарова, А. "Категоріальний апарат архетипного підходу: соціально-філософський аспект." Studies in history and philosophy of science and technology 29, no. 2 (December 20, 2020): 32–41. http://dx.doi.org/10.15421/272019.

Full text

Abstract:

Розглянуто категорії та поняття, що складають методологічну основу сучасного філософського підходу до соціокультурних явищ – архетипного. Постульовано його цінність як методологічного інструменту аналізу соціальної реальності, наголошено на перспективності його використання у соціогуманітарній науці. Зосереджено увагу на широті його методологічної палітри, що зумовлено мультидисциплінарним потенціалом цього підходу. Висвітлено нюанси термінологічного дискурсу, що розгортаються в межах розробки положень аретипного підходу у сучасній гуманітарній науці в Україні, і не лише у філософській, а й у соціокультурологічній науці. Виокремлено завдання класифікації архетипів як базової ланки семантичного конструювання методологічного підходу. Як найбільш артикульоване, проаналізовано поняття «архетип»; наведено приклади, які використані дослідниками для віднесення того чи іншого архетипу до певної категорії, здійснено співставлення поняття «архетип» із категоріями, через які найчастіше деталізуються моделі архетипного аналізу. Серед категорій, з якими пов’язується архетип як методологічний конструкт, акцентовано поняття «символ», «міф», «образ («архетипний образ»), «архетипний смисл», «ідея», «концепт». «паттерн». Розкрито зміст деяких суперечливих моментів у масиві архетипного аналізу, пов’язаних із термінологічною невизначеністю. Наприкінці здійснено огляд проблематики, в якій архетипний підхід виявляється плідним, особливий акцент зроблено на соціальних проблемах, пов’язаних із сферою аналізу діяльності та соціальних практик. Запропоновано критерії, за якими можна здійснити чіткіше розмежування поняття «архетип» та суміжних категорій архетипного підходу. Підкреслено значення архетипу як підґрунтя соціальної практики, висловлено припущення про соціальну природу психологічного архетипу із потенційним виходом у соціальну філософію, а не у культурологію чи етнопсихологію. На думку автора, саме цей аспект архетипного підходу потребує подальшого унормування, або віднесення «фігуративних» архетипів до образів (тоді увиразнюється роль символу), а до категорій архетипів слід віднести ті складові детермінації людської діяльності, які, будучи і досі «замкненими» у сфері антропології та теорії культури, не мають адекватного виходу у методологію соціальної філософії – сутнісні сили людини: «дух», «душа», «розум», «розсудок», «воля», «тіло».

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

39

Босовський, Микола Васильович. "Історія теорії границь в шкільному курсі математики." Theory and methods of learning mathematics, physics, informatics 1, no. 1 (November 16, 2013): 31–36. http://dx.doi.org/10.55056/tmn.v1i1.155.

Full text

Abstract:

Однією з тем, що вивчається в шкільному курсі математики є теорія границь. В даній статті робиться загальний огляд історії виникнення питань, пов’язаних з теорією границь, та висвітлення цього питання в шкільному курсі математики. Знання історичних відомостей, як відомо, піднімає пізнавальний інтерес учнів в процесі вивчення теми, активізує учнів і, врешті, сприяє покращенню результатів навчання.Історія цього питання поринає корінням в далеке минуле. Ще грецькі натурфілософи і математики починаючи з 7 ст. і аж до 3 ст. до н.е. підходять до ідеї нескінченності і потім до прийомів аналізу нескінченно малих, але це не одержує розвитку і інтерес до цих питань після спроб цілого ряду середньовічних учених відновляється лише в епоху Відродження в кінці 16 ст.Принципово новим кроком уперед з’явилося виникнення в натурфілософських школах 5ст. до н.е. ідеї нескінченності, яка у різних формах застосовується у математиці. На межі 5 і 4 ст. до н.е. Демокріт, виходячи з атомістичних уявлень, створює спосіб визначення об’ємів, що послужило першим варіантом методу неподільних, одного з вихідних пунктів числення нескінченно малих. Однак логічні труднощі, властиві поняттю нескінченності, що знайшли вираження в апоріях Зенона Елейского (5 ст. до н.е.), привели до висновку, що результати, отримані за допомогою методу неподільних, не можна вважати строго доведеними. Стандартним прийомом вимірювання різних площ, об’ємів, що не піддаються визначенню елементарними засобами, став метод вичерпування, що полягає в наближенні шуканої величини, знизу і зверху послідовностями відомих величин. Так, площа круга апроксимувалася послідовностями вписаних і описаних правильних многокутників з необмежено зростаючим числом необмежено зменшуваних сторін. Це дало поштовх у напрямку спроби розв’язувати задачу квадратури круга.З винаходом друкарства, підручники одержують більш широке поширення. Основними центрами теоретичної наукової думки стають університети. Прогрес алгебри як теоретичної дисципліни, а не тільки набору практичних правил для розв’язування задач, позначається в розумінні природи ірраціональних чисел, як відносин несумірних величин (Хома Брадвардін, 14 ст. і Н. Орем, 14 ст.) і особливо у введення дробових (Н. Орем), від’ємних і нульових (Н. Шюке, кін. 15 ст.) показників степенів. Тут же виникають перші, що випереджають наступну епоху ідеї про нескінченно великі і нескінченно малі величини. В Оксфордському і Паризькому університетах (Р. Суайнсхед, сер. 14 ст., Н. Орем і ін.) розвиваються перші елементи теорії зміни величин, як функцій часу і їх графічне уявлення, вперше об’єктом вивчення стає нерівномірний рух і вводяться поняття миттєвої швидкості і прискорення.Однак, щоб охопити кількісні відносини в процесі їхньої зміни, потрібно було самі залежності між величинами зробити самостійним предметом вивчення. Тому на перший план висувається поняття функції, що грає надалі таку ж роль основного і самостійного предмета вивчення, як раніше поняття чи величини числа. Вивчення змінних величин і функціональних залежностей приводить до основних понять математичного аналізу: ідею нескінченного у явному вигляді, до понять границі, похідної, диференціала й інтеграла. Створюється аналіз нескінченно малих, у першу чергу у виді диференціального числення й інтегрального числення. Основні закони механіки і фізики записуються у формі диференціальних рівнянь, і задача інтегрування цих рівнянь висувається, як одна з актуальних задач математики.Створення нової математики змінних величин у 17 ст. було справою учених передових країн Західної Європи, причому найбільше І. Ньютона і Г. Лейбніца. У 18 ст. одним з основних центрів наукових математичних досліджень стає також Петербурзька академія наук, де працює ряд найбільших математиків того часу іноземного походження (Л. Ейлер, Д. Бернуллі) і поступово складається російська математична школа, що блискуче розгорнула свої дослідження в 19 ст.Іншим джерелом аналізу нескінченно малих є розвинутий І. Кеплером (1615) і Б. Кавальєрі (1635) метод неподільних, застосований ними до визначення об’ємів тіл обертання і ряду інших задач. У цьому методі принципова новизна основних понять аналізу нескінченно малих подається у містичній формі протиріччя (між об’ємом тіла і сукупністю, що не мають об’єму плоских перерізів, за допомогою яких цей об’єм повинен бути визначений). В зв’язку з цим протиріччям прийоми І. Кеплера і Б. Кавальєрі зазнавали критики з боку П. Гульдена (1635–41). Однак вільне вживання нескінченне малих здобуває остаточну перемогу в роботах по визначенню площ (“квадратур”) П. Ферма, Б. Паскаля і Дж. Валліса. Так, у геометричній формі були створені початки диференціального і інтегрального числення.Слід зазначити, що автори 17 ст. мали досить ясні уявлення про поняття границі послідовності і збіжності ряду, вважали потрібним доводити збіжність уживаних ними рядів.До останньої третини 17 ст. відноситься відкриття диференціального і інтегрального числення у повному змісті слова. У відношенні публікації пріоритет цього відкриття належить Г. Лейбніцу, що дав розгорнутий виклад основних ідей нового числення в статтях, опублікованих у 1682–86 рр. У відношенні ж часу фактичного одержання основних результатів маються всі підстави вважати пріоритет належить І. Ньютонові, який до основних ідей диференціального та інтегрального числення прийшов протягом 1665–66 рр. “Аналіз за допомогою рівнянь з нескінченним числом членів” І. Ньютона в 1669 був переданий ним у рукописі І. Барроу і Дж. Кололінзу й одержав широку популярність серед англійських математиків. “Метод флюксій” – твір, у якому І. Ньютон дав систематичний виклад своєї теорії, – був написаний у 1670–71 рр. (виданий у 1736 р.). Г. Лейбніц ж почав свої дослідження з аналізу нескінченно малих лише в 1673 р. І. Ньютон і Г. Лейбніц вперше в загальному вигляді розглянули основні для нового числення операції диференціювання та інтегрування функцій, встановили зв’язок між цими операціями (формула Ньютона–Лейбніца) і розробили для них загальний однаковий алгоритм. Наукові підходи в І. Ньютона і Г. Лейбніца різні. Для І. Ньютона вихідними поняттями є поняття “флюєнти” (змінної величини) і “флюксій” (швидкості її зміни). Прямій задачі перебування флюксій і співвідношень між флюксіями по заданим флюєнтам (диференціювання і складання диференціальних рівнянь) І. Ньютон протиставляв обернену задачу перебування флюєнт по заданих співвідношеннях між флюксіями, тобто відразу загальну задачу інтегрування диференціальних рівнянь; задача відшукання первісної з’являється тут як окремий випадок інтегрування звичайного диференціального рівняння. Разом з тим ні метод границь і флюксій Ньютона, ні диференціальне числення Лейбніца не знаходили одностайного визнання. Тому математики знову звернулися до дослідження фундаментальних понять і принципів аналізу.У відповідності зі своїм трактуванням процесу прямування до границі, Ейлер вважає нескінченно малу величину рівною нулю. Він відкидає «особливу категорію нескінченно малих величин, що нібито не повністю зникають, але зберігають деяку кількість, що, однак, менше, ніж усяке що може бути заданим» [1], тому що відкидання доданків такого роду порушувало зроблену точність аналізу. Незабаром після виходу «Диференціального числення» Ейлера, Даламбер виступив із пропозицією заснувати аналіз на поняттях границі і похідної, не вживаючи цього останнього терміна. Свої погляди Даламбер розглядав як розвиток ідей числення флюксій Ньютона, але він вніс нове, звільнивши їх від механічних чи квазімеханічних уявлень. Це було пов’язано, як із загальними тенденціями розвитку аналізу на материку Європи, так і з класифікацією наук, прийнятої Даламбером: він виходив з того положення, що достовірним пізнанням ми володіємо лише в області абстрактних понять і чим більше дослідних елементів входить у яку-небудь науку, тим більш складні її поняття.В першому розділі книги «Елементарного викладу початків вищих числень» Сімон Люільє розвиває метод границь. До двох теорем про границі, наведених Даламбером, Люільє додає теорему про границю відношення двох змінних величин і уперше вводить знак границі у вигляді lim; уперше ж похідна якої-небудь функції у Люільє «диференціальне відношення» (rapport differentiel) – позначається lim і символ розглядається як єдине ціле, а не дріб. Терміном «нескінченно мала величина» Люільє не користується, зберігаючи його для позначення актуально нескінченно малих; немає в нього і поняття про диференціал.У Росії пропагандистом методу границь виступив С.Е. Гур’єв. Головна праця Гур’єва «Досвід про удосконалення елементів геометрії» (1798 р.) була присвячена питанням обґрунтування і викладання математики. Центральне місце в «Досвіді» займає систематичний додаток методу границь у шкільному курсі геометрії.Даламберу і його послідовникам належить заслуга подальшої розробки теорії про граничні переходи в рамках чистого аналізу. Але в тій конкретній формі, що метод границь набув у теперішній час, він ще не мав строгості так, як числення нескінченно малих. Визначення границі монотонних змінних, було недостатньо. Арсенал понять і загальних теорем методу границь залишався дуже невеликий, і його ледь вистачало тільки для пере доведення уже відомих тверджень. Нові широкі перспективи відкрилися, коли Больцано і Коші установили основний критерій збіжності послідовності і застосували його: перший – при дослідженні властивостей неперервних функцій, а другий – при побудові теорії рядів, що збігаються, і в доведенні теореми про існування інтеграла.Але самим уразливим пунктом теорії границь другої половини XVIII в. було відмовлення від вживання алгоритму нескінченно малих Лейбніца. Це відзначив ще Карно у творі, представленому на конкурс Берлінської академії 1786 р., і ту ж думку він підкреслював у своїх «Міркуваннях».З початку 60-х років реформа шкільної програми з математики стає предметом постійної уваги і обговорення.У теперішній час початки математичного аналізу є невід’ємним складовим курсу алгебри старшої школи. В умовах диференційного навчання виділені загальноосвітні та спеціальні обсяги елементів математичного аналізу, що вивчаються в загальноосвітніх та вищих школах і класах з поглибленим вивченням математики. Елементи теорії границь, вивчаються у спеціалізованих математичних школах, ліцеях і гімназіях.У загальноосвітній школі цей матеріал не передбачений для вивчення всіма учнями. У сучасних підручниках для старшої школи питання історії теорії границь висвітлено дуже стисло. На нашу думку, більш детальне ознайомлення учнів з цим питанням розкриє перед учнями складний, непрямий шлях розвитку наукової думки, ознайомлення учнів з історією наукових питань потрібно робити більш детально, ніж запропоновано у підручнику. Розкриття протиріч між різними науковими школами, вченими пожвавить навчальний процес, розкриє перед учнями непрямий і суперечливий шлях становлення сучасних наукових знань.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

40

Оленович, О. А. "ВПЛИВ ХРОНІЧНОЇ ГІПЕРГЛІКЕМІЇ НА РОЗВИТОК ТУБУЛОІНТЕРСТИЦІЙНОГО СИНДРОМУ ЗА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 1 (May 22, 2021): 80–86. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.1.12091.

Full text

Abstract:

Резюме. Діабетична хвороба нирок (ДХН) – одне з найбільш тяжких ускладнень цукрового діабету, головну роль у розвитку та прогресуванні якого відіграє нелікована чи недостатньо коригована гіперглікемія, тривалість та величина якої добре корелюють зі ступенем та швидкістю розвитку діабетичного ураження нирок. Тривала гіперглікемія запускає низку метаболічних порушень і, в решті решт, призводить до прогресуючого зниження маси діючих нефронів. Мета дослідження – вивчити механізми формування тубулоінтерстиційного синдрому на тлі хронічної алоксаніндукованої гіперглікемії. Матеріали і методи. Дослідження проведено на 20 статевозрілих нелінійних самцях білих щурів, у 10 з яких викликали експериментальний цукровий діабет (ЕЦД) шляхом одноразового внутрішньочеревного введення розчину алоксану в дозі 160 мг/кг маси тіла, 10 щурів увійшли до контрольної групи. Через 45 діб після уведення діабетогенної речовини тварин виводили з експерименту. Статистичну обробку отриманих даних здійснювали із визначенням середньої величини, стандартних відхилень. Для оцінки вірогідності різниці між дослідними групами застосовували непараметричний ранговий критерій Манна – Уїтні за алгоритмами, що реалізовані в комп’ютерній програмі «Statistica for Windows», «Version 8.0». Дослідження проводили з дотриманням положень Директиви ЄЕС № 609 (1986) та наказу МОЗ України № 690 від 23.09.2009 р. «Про заходи щодо подальшого удосконалення організаційних норм роботи з використанням експериментальних тварин». Результати. Встановлено, що сосочково-кірковий та мозково-кірковий концентраційні градієнти іонів натрію істотно зростали, тоді як сосочково-мозковий натрієвий градієнт достовірно зменшувався. Аналогічні зміни стосувалися концентраційних ниркових градієнтів іонів калію. При цьому концентрація іонів натрію і калію в сечі алоксандіабетичних тварин та інтенсивність їх екскреції зростала. Збільшене фільтраційне завантаження нирок іонами натрію супроводжувалося збільшенням проксимальної реабсорбції іонів натрію, однак її стандартизований за об’ємом клубочкового фільтрату показник, так само як і дистальне надходження катіону, були меншими за показник контрольної групи. І хоча відносна реабсорбція іонів натрію залишалася практично незмінною, вона супроводжувалась значним зростанням кліренсу катіону. В пробах сечі та плазми крові визначали рівень глюкози, а також концентрацію іонів натрію та калію з наступним розрахунком (з урахуванням водного індукованого 2-годинного діурезу та кліренсу ендогенного креатиніну) показників екскреції електролітів, інтенсивності їх фільтрації, абсолютної та відносної реабсорбції, кліренсу та концентраційного індексу, їх проксимального та дистального ниркового надходження. Вилучені після декапітації щурів нирки розшаровували на 3 частини – кіркову та мозкову речовину, сосочок нирки, у водному екстракті відповідної частини ниркової паренхіми визначали концентрацію іонів натрію та калію, обчислювали сосочково-кірковий, сосочково-мозковий та мозково-кірковий концентраційні іонні градієнти. Висновки. Хронічна алоксаніндукована гіперглікемія спричиняє розвиток тубулоінтенстиційних порушень, прояви яких спостерігаються задовго до маніфестації гломерулопатії. Викликане гіперперфузійно-гіперфільтраційним перевантаженням нирок виснаження реабсорбційної потужності канальцевого апарату нирок відображається як на проксимальних, так і на дистальних канальцях, та ініціює порушення процесів реабсорбції та іоноурез. Саме розлади канальцевого надходження іонів натрію та калію, перерозподіл їх вмісту між судинним, тубулярним та інтерстиційним компартментами нирок, призводять до порушення місцевої гемодинаміки у нирках, зміни гідрофільності та осмолярності інтерстицію, обмеження регулюючого впливу поворотно-множильної системи нирок, порушення механізмів концентрування сечі та системи регуляції водно-осмотичної рівноваги.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

41

Лихацький, П. Г., Л. С. Фіра, Д. Б. Фіра, and К. О. Алексевич. "ДОСЛІДЖЕННЯ АКТИВНОСТІ ЕНЕРГЕТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ У ЩУРІВ ЗА УМОВ ТЮТЮНОВО-НІТРИТНОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ ПІСЛЯ ЗАСТОСУВАННЯ КАРБОЛАЙНУ." Medical and Clinical Chemistry, no. 3 (December 14, 2021): 10–18. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i3.12557.

Full text

Abstract:

Вступ. Значну роль у розвитку патології відіграють шкідливі звички: тютюнокуріння, зловживання алкологем та медикаментозними засобами. Значною екологічною та медико-біологічною проблемою є комбінована дія на організм людини і тварин неорганічних нітросполук, що супроводжується випадками нітратно-нітритних інтоксикацій. Унаслідок сумації факторів ризику навколишнього середовища може виникнути патологічний процес, в якому задіяні всі органи і тканини. Це зумовлює доцільність вивчення механізмів комбінового впливу на організм нітритів і тютюнового диму. Мета дослідження – вивчити активність процесів енергозабезпечення у щурів за умов тютюново-нітритної інтоксикації та дослідити ефективність застосування при цій патології ентеросорбенту карболайну. Методи дослідження. Дослідження проведено на білих щурах-самцях, яких поділили на 3 вікові групи: статевонезрілі, статевозрілі й старечого віку. Тютюновий дим, що утворювався від горіння 6 сигарет із вмістом 0,6 мг нікотину та 8 мг смоли, через отвори в герметичній камері подавали всередину неї, де одночасно перебувало 6 тварин упродовж 6 хв. Натрію нітрит щури отримували одноразово інтрагастрально в дозі 45 мг/кг маси тіла. З експерименту тварин виводили на 45-ту добу тютюнової інтоксикації (і після 24 та 72 год отруєння натрію нітритом) шляхом евтаназії під тіопенталовим наркозом. У нейтрофілах крові визначали вміст активних форм оксигену (АФО), у крові – мет- (MetHb) і карбоксигемоглобіну (НbCO), в легенях та серці – сукцинатдегідрогеназну (СДГ) і цитохромоксидазну (ЦО) активність. Усі експерименти проводили відповідно до положень Європейської конвенції про захист хребетних тварин, що використовуються для дослідних та інших наукових цілей. Результати й обговорення. На 45-ту добу нітритно-тютюнового токсикозу в крові щурів вірогідно підвищувався вміст АФО, MetHb і НbCO. Найбільш виражені зміни спостерігали у крові статевонезрілих тварин. До кінця дослідження СДГ активність у легенях статевонезрілих щурів знизилась у 2,1 раза, статевозрілих – в 1,9 раза, тварин старечого віку – в 1,7 раза щодо рівня контрольних щурів. Найбільш виражені зміни активності цих ензимів відмічено в міокарді щурів старечого віку. Застосування карболайну призвело до вірогідного підвищення СДГ активності в легенях тварин усіх дослідних груп, у міокарді спостерігали тенденцію до зростання даного показника. У статевонезрілих і щурів старечого віку ЦО активність у легенях знизилась на 60 % після ураження, у статевозрілих – на 50 %. Міокард щурів старечого віку виявився більш чутливим щодо цього показника. Застосування карболайну призвело до часткового відновлення активності ензимів енергозабезпечення. Висновки. У крові статевонезрілих щурів за умов нітритно-тютюнового токсикозу відмічено найбільш виражене підвищення вмісту активних форм оксигену, який знижувався після застосування ентеросорбенту карболайну. Карболайн спричинив вірогідне зменшення вмісту метгемоглобіну в крові тварин усіх вікових груп. При дослідженні вмісту карбоксигемоглобіну після застосування сорбенту спостерігали тенденцію до його зниження. У міокарді та легенях уражених токсикантами щурів відмічено вірогідне зменшення активності енергетичних ензимів, яке достовірним було у статевонезрілих щурів і тварин старечого віку. Застосування карболайну призвело до незначного підвищення сукцинатдегідрогеназної та цитохромоксидазної активності як у легенях, так і в міокарді щурів усіх вікових груп.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

42

ДУДОРОВ, ОЛЕКСАНДР, and КОСТЯНТИН ЗАДОЯ. "Концепт “вік сексуальної згоди” за міжнародним кримінальним правом і кримінальним правом України." Право України, no. 2020/02 (2020): 184. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-02-184.

Full text

Abstract:

На криміналізацію діянь у сексуальній сфері впливає чимало факторів, серед яких – необхідність виконання державою взятих на себе міжнародно-правових зобов’язань. Останніми роками в європейському правовому просторі простежується тенденція до уніфікації законодавства в частині визначення підстав кримінальної відповідальності за правопорушення у вказаній сфері. Серйозне оновлення протягом 2017–2018 рр. розділу IV Особливої частин Кримінального кодексу України (КК України) стало результатом сприйняття вітчизняним законодавцем підходів, вироблених Радою Європи у межах Стамбульської та Лансаротської конвенцій. Метою статті є критичне осмислення нинішнього стану реалізації в Україні конвенційного концепту “вік сексуальної згоди” та з’ясування перспектив цього критерію визначення меж злочинної поведінки у сексуальній сфері, зокрема, в контексті співвідношення положень зазначених конвенцій. Доведено, що притаманний чинному КК України спосіб запровадження концепту “вік сексуальної згоди” характеризується низкою вад, серед них: 1) встановлена градація віку потерпілого хоч і дає змогу диференціювати кримінальну відповідальність за вчинення дій сексуального характеру щодо дітей, але зі ст. 18 Лансаротської конвенції не випливає; 2) оптимальність закріплення 14-річного віку у ч. 4 ст. 152 і ч. 4 ст. 153 КК України не виглядає безспірною. Відсутність належного обґрунтування притаманна і 16-річному віковому критерію, який фігурує у ч. 1 ст. 155 КК України; 3) використання у ч. 1 ст. 155 КК України звороту “природні або неприродні статеві зносини” не лише порушує правило єдності законодавчої термінології в межах розділу IV Особливої частини КК України, а й не відповідає наскрізному конвенційному поняттю “діяльність сексуального характеру з дитиною”; 4) оновлену ст. 155 КК України всупереч думці розробників відповідного законопроєкту немає підстав визнавати виконанням ст. 18 Лансаротської конвенції щодо встановлення “віку сексуальної згоди”. Оскільки попередня редакція ч. 1 ст. 155 КК України і чинна редакція цієї кримінально-правової норми описують різні типи поведінки, між ними відсутня правова наступність; 5) оновлені відповідно до Стамбульської конвенції статті 152 і 153 КК України, хоч і втілюють аналізований концепт, не беруть до уваги вимогу ч. 3 ст. 18 Лансаротської конвенції щодо впливу на кримінальну відповідальність за сексуальну діяльність різниці у віці учасників такої діяльності. Встановлено, що основна тенденція у досліджуваній сфері, яка знайшла відоб-раження у Стамбульській конвенції як більш сучасному порівняно з Лансаротською конвенцією документі, полягає в запровадженні кримінальної відповідальності за будь-яку сексуальну поведінку, здійснювану за відсутності добровільної згоди потерпілої особи. Це уможливлює висунення для фахового обговорення доктринального підходу, який полягає у відмові від прямого (текстуального) відображення у КК України концепту “вік сексуальної згоди”. Йдеться про те, що роль криміноутворювальної ознаки і в цьому разі відігравало не недосягнення потерпілою особою певного віку, визначеного у законодавчому порядку, а відсутність добровільної згоди потерпілої особи, як це і притаманно сексуальному насильству у сенсі Стамбульської конвенції. Показано, що це дало б змогу, крім іншого, врахувати традиційну для вітчизняної судової практики і засновану на використанні поняття психічної безпорадності юридичну оцінку статевого акту з малолітньою особою та іншого сексуального проникнення в тіло такого потерпілого.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

43

Жүнісбаев, Алмас Әбдіғаниұлы, and Бимұрад Бадритдинұлы Бұрханов. "ҚАЗАҚСТАНЫҢ АКАДЕМИЯЛЫҚ ҒЫЛЫМЫНЫҢ ҚАЛЫПТАСУ ТАРИХЫ ЖӘНЕ С. АСФЕНДИАРОВТЫҢ ҒЫЛЫМИ -ҰЙЫМДАСТЫРУШЫЛЫҚ ҚЫЗМЕТІ." Kazakhstan Archeology, no. 2 (June 14, 2019): 66–88. http://dx.doi.org/10.52967/akz2019.2.4.66.88.

Full text

Abstract:

Мақалада тың архив деректерінің негізінде Қазақстанның академиялық ғылымының қалыптасу тарихы және С. Асфендиаровтың Қазақ АКСР-дағы тұңғыш ғылыми-зерттеу орталықтары мен мекемелерін құрудағы рөлі зерттелген. Осы күнге дейін бұл екі өзекті мәселе түрлі себептердің салдарынан тарихшылар мен ғалымдардың назарынан тыс қалғандықтан, отандық тарихнамада республикамыздың алғашқы ірі ғылыми орталығы – КСРО ҒА-ның Қазақстандықбазасының құрылу тарихы және қызметіне арналған жеке зерттеу еңбектері жарық көрген жоқ. 1932 ж. шілдеде Қазақстандық базаның құрылуы ұзаққа созылған қауырт ұйымдастырушылық жұмыстың қорытындысы болды. Қазақстанның академиялық ғылымның құрылуында республикада ҚазМУ, Алматы мал дәрігерлік институты, ҚазМИ сынды тұңғыш жоғары оқу орындарының және салалық ведомстволардың құрамында ҒЗИ-лердің ашылуы, олардың жұмысына Ресейден және Украинадан танымал ғалымдар мен білікті мамандардың тартылуы өзінің үлкен септігін тигізді. Осы ғылыми және оқу мекемелерінің негізінде, жергілікті ғылыми кадрларды тарту арқылы, Қазақ АКСР үкіметінің белсенді түрде араласуымен және КСРО ҒА-ның көмегімен Қазақстанның өндіргіш күштері мен табиғи байлықтарын, тарихы мен мәдениетін зерттеу міндеті қойылған Қазақстандық база бой көтерді. Тұңғыш ЖОО және Қазақстандық базаны құруға бағытталған кешенді жұмысқа профессор С. Асфендиаров та тікелей жетекшілік жүргізді. Оның қатысуымен Қазақстанда оннан астам ғылыми-зерттеу және білім беру мекемелері ашылып, базаның құрамында тарих, қазақ тілі мен әдебиеті, геофизика, ботаника, топырақтану, зоология, энергетика және т.б. секторлар құрылып, аспирантура мен ғылыми кітапхана жұмыс істей бастады. 1938 ж. КСРО ҒА-ның Қазақстандық базасы Қазақ филиалы болып қайта құрылған соң, осы секторлардың негізінде бүгінге күнге дейін табысты қызмет етіп келе жатқан алғашқы салалық ҒЗИ-лер құрылды. Библиографические ссылки 1. Академия наук Казахской ССР. Алматы: «Наука», 1978. 175 с. 2. Ахметова С.Ш. Историческое краеведение в Казахстане. Алма-Ата: «Казахстан», 1982. 168 с. 3. Протокол заседания Президиума АН СССР об утверждении Президиума базы АН в Казахстане // НА «Ғылым ордасы», ф. 1, оп. 1, д. 16. 4. Доверенность, выданная председателем Казахского филиала академиком А. Архангельским своему заместителю С. Асфендиарову на управление филиалом // АРАН, ф. 188, оп. 2, д. 147. 5. Доклад председателя Казахстанского филиала академика А. Самойловича // ЦГА РК, ф. Р-30, оп. 2, д. 1003. 6. Докладная записка ученого секретаря, профессора И. Барышникова председателю СНК Казахской АССР У. Исаеву // ЦГА РК, ф. Р-30, оп. 2, д. 1480. 7. Докладная записка профессора С. Томсинского в Президиум АН СССР // НА «Ғылым ордасы», ф. 1, оп. 1, д. 53. 8. Докладная записка сотрудника отдела культурной пропаганды Муравьева // ЦГА РК, ф. Р-30, оп. 1, д. 1205. 9. Есенов Ш.Е. Наука и ученые Советского Казахстана. Алма-Ата: «Наука», 1969. 113 с. 10. Из протокола заседания СНК Казахской АССР о реорганизации Комиссии содействия ученым // ЦГА РК, ф. Р-5, оп. 12, д. 173. 11. Из протокола заседания СНК Казахской АССР о созыве в г. Алма-Ата Всеказахского краеведческого съезда // ЦГА РК, ф. Р-30, оп. 1, д. 1033. 12. Из протокола заседания СНК Казахской АССР о состоянии научных учреждений и организаций // ЦГА РК, ф. Р-30, оп. 1, д. 679-б. 13. Из протокола заседания СНК Казахской АССР об организации КИМЛ // ЦГА РК, Р-ф. 5, оп. 12, д. 3. 14. Из протокола заседания СНК Казахской АССР об открытии в г. Алма-Ата отделения Академии наук СССР // ЦГА РК, ф. Р-30, оп. 2, д. 693. 15. Народное просвещение в РСФСР в цифрах за 15 лет Советской власти. М.; Л.: Министерство просвещения СССР, 1932. 44 с. 16. Научные кадры и научно-исследовательские учреждения СССР / Под ред. О.Ю. Шмидта, Б.Я. Смулевича. М.: Гос. планово-хозяйственное изд-во, 1930. 103 с. 17. Организация советской науки в 1926–1932 гг.: сб. документов. Л.: «Наука», 1974. 408 с. 18. Отчет о деятельности филиалов и баз АН СССР за 1932–1934 гг. // АРАН, ф. 188, оп. 1, д. 1251. 19. Положение о КИМЛ при КазЦИК // ЦГА РК, ф. Р-5, оп. 12, д. 3. 20. Постановление СНК Казахской АССР о работе Казахского филиала АН СССР) // ЦГА РК, ф. Р-5, оп. 17, д. 258. 21. Постановление СНК Казахской АССР о состоянии и перспективах Филиала АН в Казахстане // ЦГА РК, ф. Р-5, оп. 13, д. 115. 22. Постановление СНК Казахской АССР об организации в Казахстане филиала сельскохозяйственной академии им. Ленина // ЦГА РК, ф. Р-5, оп. 13, д. 115. 23. Постановление СНК Казахской АССР об организации НИИ Национальной культуры при КазЦИК // НА «Ғылым ордасы», ф. 1, оп. 1, д. 12. 24. Постановление бюро Казкрайкома ВКП(б) об организации аспирантуры при Казахском филиале АН СССР // АП РК, ф. 141, оп. 1, д. 10607. 25. Постановление выездной сессии АН СССР об утверждении состава Комиссии по базам // АРАН, ф. 1, оп. 1-1931, д. 257. 26. Постановление Казкрайкома ВКП(б) об организации в Казахском филиале АН СССР сектора истории и сектора казахского языка и литературы // АП РК, ф. 141, оп. 1, д. 10606. 27. Постановление Президиума АН СССР о реорганизации исследовательских комплексных баз и сети специальных исследовательских станций АН на местах // АРАН, ф. 2, оп. 1-1931, д. 31. 28. Постановление Президиума АН СССР об исключении С. Асфендиарова из состава Президиума и Ученого Совета КФАН // АРАН, ф. 188, оп. 2, д. 147. 29. Постановление Президиума АН СССР об организации Казахстанской базы // НА «Ғылым ордасы», ф. 1, оп. 1, д. 16. 30. Постановление Президиума АН СССР об утверждении С. Асфендиарова заместителем председателя Казахстанской базы // АРАН, ф. 188, оп. 2, д. 147. 31. Постановление Президиума АН СССР об утверждении С. Асфендиарова руководителем исторического сектора Казахстанской базы // АРАН, ф. 188, оп. 2, д. 147. 32. Постановление секретариата Казкрайкома ВКП(б) о Казахстанской базе АН СССР // АП РК, ф. 141, оп. 1, д. 5155. 33. Постановление КазЦИК об Институте Национальной культуры // ЦГА РК, ф. Р-5, оп. 16, д. 129. 34. Постановление чрезвычайной выездной сессии АН СССР о создании комплексных баз // АРАН, ф. 1, оп. 1-1931, д. 257. 35. Приложение к докладу в Наркомпрос Казахской АССР ректора КазГУ С. Асфендиарова о научно-исследовательской ассоциации при КазГУ // ЦГА РК, ф. Р-81, оп. 1, д. 1493. 36. Программа І Казахстанского научно-исследовательского съезда по краеведению // ЦГА РК, ф. Р-5, оп. 10, д. 28, л. 71. 37. Проект постановления СНК Казахской АССР по докладу о деятельности Общества изучения Казахстана // ЦГА РК, ф. Р-81, оп. 1, д. 1315. 38. Проект резолюции СНК Казахской АССР по докладу Нарком здравоохранения С. Асфендиарова // ЦГА РК, ф. Р-30, оп. 2, д. 1463. 39. Протокол совещания по организации Базы АН СССР в Казахстане // ЦГАРК, ф. Р-30, оп. 2, д. 1003. 40. Протокол совещания членов Президиума АН СССР о работе Казахского филиала // ЦГА РК, ф. Р-30, оп. 5, д. 808. 41. Резолюции конференции по изучению производительных сил Казахстана (г. Ленинград, 20–25 февраля 1932 г.). Л.: Изд-во АН СССР, 1932. 88 с. 42. Сессия Казахского филиала АН СССР // НА «Ғылым ордасы», ф. 1, оп. 1, д. 105. 43. Список сотрудников Казахского филиала АН СССР по состоянию на 1 ноября 1934 г. // НА «Ғылым ордасы», ф. 1, оп. 1-л, д. 4. 44. Стенограмма доклада С. Асфендиарова «О работе Казахского филиала Академии Наук» на совещании школьного отдела Казкрайкома ВКП (б) // АП РК, ф. 141, оп. 1, д. 10620. 45. Сулейменов Р.Б. Из истории развития науки в Казахстане (1933–1940 гг.) // Вопросы истории социалистического и коммунистического строительства в Казахстане. Алма-Ата: Изд-во АН КазССР, 1961. С. 139–165. 190 с. 46. Телеграмма председателя СНК Казахской АССР У. Исаева непременному академику-секретарю В. Волгину // ЦГА РК, ф. Р-30, оп. 2, д. 1003. 47. Устав общества изучения Казахстана // ЦГА РК, ф. Р-5, оп. 9, д. 19. 48. Ферсман А.Е. Экспедиционная деятельность Академии наук СССР и ее задачи. Л.: Изд-во АН СССР, 1929. 38 с. 49. Штаты Казахстанской базы АН СССР // ЦГА РК, ф. Р-30, оп. 2, д. 1003.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

44

Tymoshenko, N. V. "ПОНЯТТЯ І ВИДИ ПОРУШЕННЯ ПОСТАВИ У ПІДЛІТКІВ." Медсестринство, no. 1 (February 1, 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2411-1597.2017.1.8495.

Full text

Abstract:

У статті проаналізовано літературні джерела з питань етіології та патогенезу порушень постави у підлітків. Правильне положення тіла в просторі дозволяє людині легко утримувати рівновагу і рівномірно розподіляти навантаження на верхні та нижні кінцівки, на м'язи спини. Як правило, сколіоз починає розвиватися у людини ще в ранньому дитинстві, коли вона починає ходити в школу, довгий час сидить за партою в неправильному положенні, сутулиться, а потім та ж історія повторюється і вдома за уроками.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

45

Pristupa, T., V. Danchuk, M. Klyutsuk, and O. Danchuk. "МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ У ТВАРИН." Аграрний вісник Причорномор'я, no. 97 (September 7, 2020). http://dx.doi.org/10.37000/abbsl.2020.97.11.

Full text

Abstract:

У огляді літератури наведені відомі методи вивчення рухової активності у тварин. Рухова активність тварин – це координоване скорочення скелетних м’язів, яке супроводжується зміною положення тіла в просторі. Рухова активність організму здійснюється за допомогою системи руху. ЦНС відповідає з координацію рухів тіла, а самі рухи виконуються м’язами за допомогою кісток скелета та їх з'єднань (суглобів, а також нерухомих та малорухомих з’єднань кісток). Усі кістки об’єднуються між собою різними видами сполучної тканини і утворюють скелет — пасивну частину системи руху, а прикріплені до кісток скелетні м'язи — її активну частину. Є досить багато методів і підходів визначення рухової активності тварин. Метою даної роботи було науково обґрунтувати та узагальнити існуючі методи визначення рухової активності сільськогосподарських та домашніх тварин і птиці.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

46

Vakulenko, D. V., L. O. Vakulenko, and O. V. Kutakova. "ЗАСТОСУВАННЯ АРТЕРІАЛЬНОЇ ОСЦИЛОГРАФІЇ ДЛЯ ОЦІНКИ ЯКОСТІ АДАПТАЦІЇ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ ДО ЗМІНИ ПОЛОЖЕННЯ ТІЛА (ОРТОПРОБА)." Medical Informatics and Engineering, no. 4 (March 15, 2017). http://dx.doi.org/10.11603/mie.1996-1960.2016.4.7060.

Full text

Abstract:

It is considered the application of oscillographic method, arterial oscillograms (at morphological, temporal and spectral methods). Indicated method makes it possible to assess the condition of specific (related to the regulation of vascular tone) and sympathoadrenal nonspecific mechanisms of adaptation on active orthostatic test. Application of oscillographic method during orthostatic test enables early detection of prenosological and premorbid conditions and assessing the reserve capacity of the organism to help doctor better plan preventive, diagnostic and therapeutic process.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

47

Бакалюк, Т. Г., І. К. Чурпій, О. В. Янів, Г. О. Стельмах, and Є. Ю. Телиця. "СУЧАСНІ АСПЕКТИ РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ОБСТЕЖЕННЯ ПРИ ПОРУШЕННІ ПОСТАВИ У ЛЮДЕЙ МОЛОДОГО ВІКУ." Art of Medicine, April 3, 2020, 175–79. http://dx.doi.org/10.21802/artm.2020.1.13.175.

Full text

Abstract:

Резюме. При порушенні постави відбуваються патологічні зміни в хребтовому стовпі та у паравертебральних тканинах. Виникнення нових умовно-рефлекторних зв’язків, веде за собою закріплення неправильного положення тіла. Проаналізувавши статистичні дані з різних джерел, можемо зробити висновок, що на сьогоднішній день, приблизно кожна 4 людина має порушення постави. При невчасній діагностиці і реабілітації порушень постави може розвиватись сколіоз, який призводить до клінічних проявів і ускладнень. Тому раннє виявлення порушення постави і своєчасний початок реабілітації є дуже важливим. У статті проведено аналітичний огляд літератури, що висвітлює питання діагностики порушень постави та сколіозу у людей молодого віку. В практичній діяльності питанням візуальної діагностики і порушень біомеханічного рухового стереотипу не приділяється належної уваги. А подібна діагностика дозволяє правильно оцінити компенсаторні можливості організму і побудувати правильну лікувальну тактику з бімеханічною корекцією хребта і адекватним впливом на певні групи м'язів. Виходячи з аналізу публікацій, зроблено висновки, що проведення візуальної діагностики, мануального мʼязового тестування, функціональних проб, діагностичних тестів, сколіометрії у людей молодого віку дозволяє виявити не тільки порушення постави, але і м’язеву дисфункцію та патобіомеханічні рухові порушення. Використання Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров'я (МКФ) в клінічній практиці при проведенні реабілітації допомагає сформулювати реабілітаційний діагноз та використовувати компоненти діагнозу для проведення реабілітаційних заходів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

48

Вадзюк, С. Н., Р. М. Шмата, and Л. Б. Лозіна. "ВПЛИВ ВЕСТИБУЛЯРНОГО НАВАНТАЖЕННЯ НА СИСТЕМУ КРОВООБІГУ ЗА РІЗНИХ ТИПІВ ПОГОДИ." Art of Medicine, January 5, 2020, 36–43. http://dx.doi.org/10.21802/artm.2019.4.12.36.

Full text

Abstract:

Резюме. Дослідження функціональної активності вестибулярного аналізатора мають важливе значення, оскільки він не тільки контролює положення тіла в просторі, забезпечує його рівновагу, але й приймає участь у регуляції функціонування інших систем організму. Мета дослідження. Оцінити вплив вестибулярного навантаження на функціональний стан системи кровообігу за різних типів погоди для визначення у майбутньому показів до метео-профілактики. Матеріали і методи. Визначали величину артеріального тиску та частоту серцевих скорочень до та після вестибулярного навантаження, на основі яких оцінювали вестибулярну стійкість при І та ІІІ типах погоди. Результати дослідження та їх обговорення. При І типі погоди в осіб із відмінною вестибулярною стійкістю ми спостерігали незначне підвищення показників систолічного і діастолічного АТ та ЧСС, що при оцінці вестибулярної стійкості за методикою Н.Н. Лозанова і І.П. Байченка дорівнювало в середньому 4,8 бали. При ІІІ типі погоди в осіб, які не відмічали проявів вестибулярної дисфункції, ми спостерігали тенденцію до зниження вестибулярної стійкості. В осіб із достатньою вестибулярною стійкістю та недостатньою вестибулярною стійкістю, при І типі погоди середня вестибулярна стійкість дорівнювала 2,8 бали, що супроводжувалось більшою зміною величини АТ та ЧСС. При ІІІ типі погоди кількість осіб із недостатньою вестибулярною стійкістю значно збільшилась, а саме: у 57 % осіб, у яких при першому типі погоди показник вестибулярної стійкості дорівнював рівню «достатня стійкість», при ІІІ типі він знизився до рівня «недостатня вестибулярна стійкість». Висновки. Оцінюючи відповіді системи кровообігу на вестибулярне навантаження при І і ІІІ типах погоди, встановили зниження вестибулярної стійкості при ІІІ типі погоди порівняно з І.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

49

Gunas, I. V., and L. V. Babych. "ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ КТ-РОЗМІРІВ ТАЛАМУСА В ПРАКТИЧНО ЗДОРОВИХ ЮНАКІВ І ДІВЧАТ У ВІКОВОМУ ТА СОМАТОТИПОЛОГІЧНОМУ АСПЕКТАХ." Вісник наукових досліджень, no. 1 (April 28, 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.1.8787.

Full text

Abstract:

Детальне і комплексне дослідження співвідношення розмірів таламуса із соматотипом та віком є надзвичайно актуальним, оскільки навіть незначні розмірні варіації можуть стати вирішальними у діагностуванні розвитку цереброваскулярної патології.Мета дослідження – зіставити та проаналізувати вікові й соматотипологічні зміни КТ-розмірів таламуса в практично здорових юнаків і дівчат Подільського регіону України.Матеріали і методи. Серед юнаків віком від 17 до 21 року та дівчат віком від 16 до 20 років у третьому поколінні мешканців Подільського регіону України з підозрами на захворювання головного мозку, яких направили лікарі на КТ-обстеження, діагноз не підтвердився, після додаткової тестової скринінг-оцінки стану здоров’я (за допомогою спеціального опитувальника) було відібрано 82 практично здорових юнаків і 86 дівчат. Комітет з біоетики Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова (протокол № 10 від 21.11.2013 р.) встановив, що проведені дослідження цілком відповідають основним біоетичним нормам Гельсінської декларації, Конвенції Ради Європи про права людини та біомедицину (1977), а також відповідним положенням ВООЗ та МОЗ України № 281 від 01.11.2000 р. КТ-дослідження головного мозку виконували за допомогою спірального комп’ютерного томографа “Select SP ” фірми "EL scint" (Ізраїль) у горизонтальному положенні пацієнта на спині, головою уперед на спеціальній підставці для голови. Морфометрія включала визначення поздовжнього і поперечного розмірів таламуса справа й зліва на рівні Т5. Усім юнакам і дівчатам проведено антропометричне обстеження згідно зі схемою В. В. Бунака у модифікації П. П. Шапаренко. Для оцінки соматотипу використовували схему Heath-Carter. Статистичну обробку отриманих результатів проводили в ліцензійному статистичному пакеті Statistica 6.1 із застосуванням непараметричних методів.Результати досліджень та їх обговорення. У роботі показано межі процентильного розмаху та результати порівняння КТ-розмірів таламуса в практично здорових юнаків і дівчат Подільського регіону України в віковому та соматотипологічному аспектах. У юнаків при поділі на різні вікові групи встановлено менші значення поперечного розміру таламуса у 19-річних, ніж у 17-ти та 18-річних; а при поділі на різні соматотипи – більші розміри у представників середнього проміжного та ектоморфного соматотипу, ніж у мезоморфів та екто-мезоморфів. У дівчат при поділі на різні вікові групи встановлено менші значення більшості розмірів таламуса у 18-ти і 20-річних, ніж у інших вікових групах; а при поділі на різні соматотипи – більші розміри у представниць мезоморфного соматотипу, ніж у ендоморфів, ендо-мезоморфів і дівчат середнього проміжного соматотипу. Аналіз отриманих даних з урахуванням розподілу соматотипів у різних вікових групах практично здорових юнаків і дівчат показує більший вплив особливостей будови тіла на розміри таламуса, ніж вік та стать.Висновки. Зіставлення розмірів таламуса між різними віковими та соматотипологічними групами практично здорових юнаків або дівчат Подільського регіону України підтверджує гіпотезу академіка Никитюка про більший вплив типу будови тіла на стан різноманітних морфофункціональних показників організму (в тому числі й розмірів таламуса), ніж вік та стать.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

50

Fedoniuk, Mykola А. "МОЖЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАЛЬНІЙ ПРАКТИЦІ ІЗ ЗАГАЛЬНОГО ЗЕМЛЕЗНАВСТВА." Information Technologies and Learning Tools 33, no. 1 (March 5, 2013). http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v33i1.796.

Full text

Abstract:

Показані важливість і необхідність використання інформаційних технологій під час проведення навчальних практик із географічних дисциплін. Описано окремі можливості роботи з програмними продуктами Google Earth і Stellarium. Наведено приклади практичних завдань для студентів, що охоплюють такі теми, як орієнтування на місцевості, визначення координат, азимутів, роботу з картографічними зображеннями, визначення положення і видимого руху небесних тіл тощо. Описано можливі алгоритми роботи із сервісами архівів погодних даних. Оцінено перспективи подальшого вдосконалення організації навчальних природознавчих практик із застосуванням інформаційних технологій, вказано перспективні напрямки подальших розробок.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Journal articles on the topic 'Положення тіла'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles