Academic literature on the topic 'Позитивний імідж менеджерів'

. У статті окреслено проблеми формування позитивного іміджу закладу загальної середньої освіти, що забезпечує його розвиток та позиціонує як відкриту соціально-педагогічну систему. У цих умовах цілеспрямована діяльність керівника закладу загальної середньої освіти стає важливою складовою змісту управлінської діяльності. Доведено, що позитивний імідж школи дозволяє швидко реагувати на інноваційні зміни та забезпечувати належну якість освітніх послуг для учнів. Розглянуто зміст управління менеджером освіти щодо забезпечення конкурентоспроможності освітньої організації. Наведено характеристику основних складових іміджу закладу загальної середньої освіти, серед яких: імідж освітніх послуг; імідж керівника; імідж персоналу; організаційна культура організації; ресурси закладу освіти; відкритість та зв’язки з громадськістю; формування «паблісіті» (публічності, гласності). Розкрито основні напрями формування позитивного іміджу закладу загальної середньої освіти, до яких віднесено: наявність іміджевої стратегії закладів освіти; підтримку функціонування та розвитку закладів на основі іміджевої політики; створення ефективної внутрішньої та зовнішньої системи формування позитивного іміджу освітньої організації; забезпечення якості освіти з урахуванням нового законодавства та попиту на ринку освітніх послуг; забезпечення сприятливих умов для професійного зростання педагогічного персоналу; оптимізацію ресурсного забезпечення освітньої організації; підвищення рівня організаційної культури закладу загальної середньої освіти; створення сучасного освітнього середовища. Визначено завдання, що стоять перед менеджерами освіти у процесі формування позитивного іміджу освітньої організації. З’ясовано, що створення позитивного іміджу закладу загальної середньої освіти – складний та багатогранний процес, що охоплює всі сфери життєдіяльності освітньої організації та потребує професійної компетентності менеджера освіти.

У статті досліджується актуальна проблема сучасності – шляхи підвищення ефективності управління закладом дошкільної освіти. Зроблено аналіз останніх досліджень і публікацій, надана характеристика понять, на які спираються автори: «управління», «управлінська діяльність», «менеджер освіти», «освітній простір», «освітнє середовище», «ефективність управління», «компетентність» тощо. Окреслено мету статті, яка полягає у визначенні шляхів підвищення ефективності управління дошкільної освіти у сучасному освітньому просторі. У статті використані сучасні нормативно-директивні документи стосовно організації закладу дошкільної освіти, управління освітнім процесом: Базовий компонент дошкільної освіти, Нова редакція та Положення про заклад дошкільної освіти. Розкриті психолого-педагогічні та методологічні основи управлінської діяльності керівника ЗДО. Охарактеризовано основні складники змісту роботи директора закладу та принципи управління: демократизації, децентралізації, гуманізації та людиноцентризму. Особливу увагу приділено вимогам до сучасного управлінця. У дослідженні виділено основні напрямки роботи керівника: робота з педагогічним колективом та обслуговуючим персоналом; створення досконалої матеріально-технічної бази; удосконалення предметно- розвивального освітнього середовища; планування; контроль; підготовка дошкільного закладу до нового навчального року; проведення літньої оздоровчої компанії; робота з батьками та охорона життя і здоров’я, створення безпечних умов життя. Виділено важливі фактори підвищення ефективності управління ЗДО: представлена виважена стратегія спілкування; партнерська взаємодія колективу закладу освіти і батьків; формування іміджу дошкільного закладу. Особливу увагу приділено впровадженню інформаційно-комунікаційних технологій в управлінську діяльність, що позитивно сприяє переходу на новий якісний рівень всіх структурних компонентів ЗДО. Значна увага приділена використанню кваліметричного підходу в управлінні та необхідності керівнику володіти міжнародною методикою ECERS-3, використання якої надає можливість якісно оцінити освітній процес ЗДО. Проаналізовано значення володіння елементами етикету, поведінковою культурою для підвищення авторитету, покращенню стилю у спілкуванні. Визначено значення комунікативних, сугестивних, перцептивних вмінь управлінця. Особливо важливою є асертивність поведінки як складової частини управлінського потенціалу керівника. Охарактеризовані технології «тайм-менеджмету» та «лідерства-служіння» в управлінні ЗДО. Зроблено висновки та надано бібліографічний список.

У статті розглянуто сутність та важливість ділових комунікацій як однієї з складових процесу управлінської діяльності. Проаналізовано та систематизовано завдання ділової комунікації. Досліджено види ділових комунікацій, котрі володіють різними стилями передачі інформації. Визначено функції ділових комунікацій підприємства. Встановлено, що задля досягнення високих результатів комерційної діяльності практично будь-якого виду необхідно володіти певним набором уявлень, знань, відомостей щодо принципів ділового спілкування. Доведено, що уміння успішного ведення ділових переговорів, грамотного укладання ділових угод стало невід’ємною складовою професійної культури менеджерів на усіх рівнях. Окреслено способи покращення внутрішніх ділових комунікацій, які дозволять забезпечити ефективну роботу організації та її позитивний імідж.

Мета дипломної роботи магістра є розроблення концептуальних, теоретико-методологічних і методико-прикладних засад формування корпоративного іміджу та репутації та ефективності від її реалізації на підприємстві в умовах конкурентного середовища. Об‘єктом дослідження є процес формування корпоративного іміджу та репутації підприємства та ефективності від його реалізації. У першому розділі наведено теоретичні засади визначення корпоративного іміджу та репутації підприємства в умовахбізнес-економічного середовища. У другому розділі наведено аналіз іміджу та репутації ТОВ «Абсолют Л» в умовах конкурентного середовища. Третій розділ присвячено підвищенню ефективності формування корпоративного іміджу та репутації ТОВ «Абсолют Л» в умовах бізнес-економічного середовища, а саме: методологічні засади виміру репутаційної активності торговельного підприємства; розробка методики формування позитивного іміджу менеджерів усіх рвнів управління на ТОВ «Абсолют Л»; запровадження оцювання впливу корпоративної репутації на конкурентоспроможність ТОВ «Абсолют Л».