To see the other types of publications on this topic, follow the link: Поверхневі дефекти.
Journal articles on the topic 'Поверхневі дефекти'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 41 journal articles for your research on the topic 'Поверхневі дефекти.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Белоконь, Юрій Олександрович, Юлія Володимирівна Бондаренко, Віктор Максимович Проценко, Анна Володимирівна Явтушенко та Дмитро Олегович Кругляк. "ВДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ СОРТОВОЇ ПРОКАТКИ ДУПЛЕКСНОЇ НЕІРЖАВКОЇ СТАЛІ З МЕТОЮ ПОЛІПШЕННЯ ЯКОСТІ МЕТАЛУ". Scientific Journal "Metallurgy", № 2 (22 лютого 2022): 75–79. http://dx.doi.org/10.26661/2071-3789-2021-2-08.
Full textAbstract:
Виконано аналіз технології прокатування заготовки за діючою технологією на стані 1050 ПрАТ «Дніпроспецсталь». За допомогою різних видів неруйнівного контролю досліджено поверхневі та внутрішні дефекти заготовки. З метою поліпшення якості прокату розглянуто можливість зміни діючої технології прокатки дуплексної нержавіючої марки сталі особливого призначення 03Х22Н5АМ3. Пропонується удосконалити технологію прокатування, що дозволить поліпшити якості прокату, а саме: прокатувати зливки з холодного усаду після вибіркової зачистки (повного видалення поверхневих дефектів). Це дасть можливість: скоротити кількість поверхневих дефектів у сорті, так як зливки перед прокаткою вже пройшли вибіркову зачистку дефектів; скоротити витрати на паливо для нагрівання (нагрів зливка для прокатки сорту відбувається лише один раз, минаючи етап повторного нагріву проміжної заготовки); виключити додаткову обріз утягнутих кінців; скоротити кількість відходів на стружку. Проведено розрахунок енергосилових параметрів прокатки і режиму деформації зливка масою 3,7 т. Результати розрахунку показали, що найбільше зусилля на валок буде спостерігатися при прокатуванні у першому калібрі (на гладкій бочці) і складає 10 МН.
2
Заболотна, І. І., та Т. Л. Богданова. "КЛІНІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ЧАСУ КИСЛОТНОГО ПРОТРАВЛЮВАННЯ ТВЕРДИХ ТКАНИН НА ЯКІСТЬ КОМПОЗИТНИХ ВІДНОВЛЕНЬ ЗУБІВ З КЛИНОПОДІБНИМИ ДЕФЕКТАМИ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 119, № 2 (2022): 21–27. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2022-44-2.4.
Full textAbstract:
Мета дослідження. Підвищення якості лікування клиноподібних дефектів зубів шляхом диференційного підходу до часу протравлювання твердих тканин в залежності від наявності і глибини мікротріщин емалі на вестибулярній поверхні. Методи дослідження. У дослідженні взяли участь 47 осіб (середній вік 28,2±8,3 років), у яких було відновлено клиноподібні дефекти у 125 зубах. Усі пацієнти були розподілені на 3 групи в залежності від часу протравлювання твердих тканин зубів: основну (17 осіб – 65 зубів), контрольну і порівняльну (по 15 осіб і 30 зубів у кожній). В основній групі 37 % ортофосфорна кислота наносилась послідовно на поверхні, що утворюють дефект, на час, який залежав від наявності і глибини мікротріщин емалі на вестибулярній поверхні. Загальний час експозиції складав 60 с. У контрольній і порівняльній групах тверді тканини дефектів протравлювались одночасно, протягом 30 с і 60 с, відповідно. Оцінку якості реставрацій проводили за критеріями USPHS на день відновлення, через 6 і 12 місяців. Наукова новизна. Аналіз стану композитних відновлень зубів з клиноподібними дефектами через рік показав, що час кислотного протравлювання твердих тканин впливає на їх якість. Дефекти реставрацій були відсутніми у 114 зубах (91,2 %): в основній групі – у 63 (96,92 %), у контрольній групі – у 25 (83,33 %), у групі порівняння – у 26 (86,67 %). Було визначено якісних композитних відновлень в основній групі, в середньому, на 11,92 % більше, ніж у контрольній і порівняльній групах. Висновки. Таким чином, клінічне дослідження стану композитних відновлень зубів з клиноподібними дефектами показало, що застосування розробленого диференційного підходу до кислотного протравлювання поверхонь, що утворюють патологію, сприяло підвищенню якості їх лікування у віддалені терміни. Отримані результати дозволили рекомендувати запропонований спосіб для використання у практичній стоматології.
3
Топчій, Н., С. Шорнікова та O. Альховик. "Інноваційні механізми неруйнівного контролю в умовах виробництва." COMPUTER-INTEGRATED TECHNOLOGIES: EDUCATION, SCIENCE, PRODUCTION, № 40 (23 вересня 2020): 90–96. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2524-0560-2020-40-14.
Full textAbstract:
Наведено інноваційні механізми неруйнівного контролю в умовах виробництва. Розкрито напрями за якими розподіляються засоби неруйнівного контролю, визначено, що основа вибору методу і приладу неруйнівного контролю для вирішення завдань дефектоскопії, товщинометрії, структуроскопії і технічного діагностування залежить від параметрів контрольованого об'єкта і умов його обстеження. Зазначається, що виявити поверхневі дефекти, як на зовнішніх поверхнях, так і у внутрішніх порожнинах виробів і виміряти їх параметри дозволяють візуальний і вимірювальний методи. У статті описано особливості радіаційного методу контролю, акустичного (ультразвукового) методу, магнітопорошкового або магнітолюмінесцентного методу, вихрострумового методу та теплового. Також, у рамках роботи наведено інноваційні механізми неруйнівного контролю в умовах виробництва у різних галузях: будівельної, аерокосмічної, мікроелектроніки, атомно-оптичної мікроскопії біологічних об'єктів. Для машинобудівних підприємств розкрито принципи перспективної розробки нових методів і засобів контролю. Окреслено технологію CALS, яка передбачає подання в електронній формі всіх даних і документів, що використовуються для опису виробу або того, як він виробляється і експлуатується, для інформаційної підтримки різних процедур, використовуваних протягом усього життєвого циклу виробу. Визначено місце персонального комп’ютера у системі CALS технологій, зазначено, що в автоматизованих засобах персонального комп’ютера всі процеси контролю і розсортування виробів виконуються автоматично без участі оператора, а до їх складу входять засоби переміщення контрольованих об'єктів, пристрої стабілізації їх положення в процесі контролю, системи механічного сканування перетворювачем поверхні виробу, сполучні елементи електричних виконавчих пристроїв, системи супроводу проконтрольованої продукції, блокувальні пристрої та інше
4
Burianov, O. A., T. M. Omelchenko, N. V. Dedukh, P. A. Chernovol, M. V. Vakulich та O. A. Turchin. "Застосування клітин кісткового мозку в лікуванні внутрішньосуглобових остеохондральних пошкоджень в експерименті". Klinicheskaia khirurgiia 86, № 4 (2019): 41–46. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2019.04.41.
Full textAbstract:
Мета. В експерименті на 24 кролях шляхом морфологічних досліджень та морфометричного аналізу оцінити ефективність застосування методики BMDCT (bone marrow-derived cell transplantation) в лікуванні внутрішньосуглобових остеохондральних пошкоджень та дефектів.
 Матеріали і методи. За допомогою морфометричного аналізу препаратів, отриманих від 24 експериментальних тварин, розподілених на три групи, визначали характер та структуру регенерату, його інтеграцію до навколишніх тканин, оцінювали вміст клітинних структур та неклітинних елементів, що сформувалися в дефекті в різних серіях експерименту, з використанням модифікованої гістологічної шкали S. W. O’Driscoll і співавторів і S. R. Frenkel і співавторів.
 Результати. Аналіз результатів дослідження з використанням модифікованої шкали гістологічної оцінки показав, що гіаліновий хрящ був наявний тільки в регенераті тварин, у яких застосовували методику BMDCT. Значного розшарування поверхні суглобового хряща регенерату в цих тварин не виявлено, структурна інтегрованість була високою, щільність суглобового хряща навколо країв дефекту значно перевищувала показники у контрольних тварин. Дегенеративні зміни хондроцитів переважали у контрольних тварин. За характером перебудови субхондральної кістки під зоною дефекту статистичним аналізом виявлено достовірну різницю між дослідними та контрольними тваринами (р < 0,001), що засвідчило ефективність застосування методики BMDCT.
 Висновки. Результати дослідження дають підстави для висноску про ефективність застосування методики BMDCT у лікуванні пацієнтів з внутрішньосуглобовими остеохондральними пошкодженнями та дефектами.
5
Ponomarenko, E. V., та I. S. Kovalenko. "ЯКІСНА ТА КІЛЬКІСНА ОЦІНКА ВМІСТУ КОЛАГЕНУ I і III ТИПІВ У ПАЦІЄНТІВ З ДЕФЕКТАМИ ПОКРИВНИХ ТКАНИН ТУЛУБА ТА КІНЦІВОК ПІСЛЯ ТРАВМИ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 3 (29 січня 2019): 85–90. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2018.3.9766.
Full textAbstract:
Мета роботи: вивчити особливості експресії та накопичення колагену I і III типів в зразках шкіри у пацієнтів з дефектами покривних тканин тулуба та кінцівок після травми. 
 Матеріали і методи: Комплексне патоморфологічне дослідження 60 хворих було виконано на біопсійно-операційному матеріалі фрагментів шкіри з параранової зони дефекту.
 Результати дослідження та їх обговорення. При мікроскопічному дослідженні зразків шкіри з параранової зони дефектів у всіх групах хворих виявили потоншення епідермального пласту з відсутністю нормального хвилястоподібного дермально - епідермального з'єднання, надмірним накопиченням колагену в усіх дермальних прошарках у вигляді паралельно орієнтованих окремих і зібраних в пучки фібрил у поверхневих відділах та безсистемно розташованих більш товстих колагенових пучків в глибоких шарах дерми, між якими знаходились скупчення фібробластів. В зразках шкіри пацієнтів II та III групи постраждалих встановили статистично достовірну різницю між показниками відносної площі накопичення колагенів І і ІІІ типів (Т=675; р=0,005 і Т=697; р=0,033 відповідно). У пацієнтів III і IV груп при аналізі зв'язків із використанням критерію рангової кореляції Спірмена спостерігали прямий помірної сили зв'язок між площами депонування колагенів І і ІІІ типів (rs=0,52 і 0,54).
 Висновок. Визначення репаративних можливостей шкіри у пацієнтів з дефектами покривних тканин травматичного генезу має значення для вибору методу реконструкції ранової поверхні.
6
Ponomarenko, E. V. "Використання складних клаптів для реконструкції дефектів м’яких тканин тулуба та кінцівок, зумовлених травматичним пошкодженням". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 4 (3 січня 2019): 90–94. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2018.4.9719.
Full textAbstract:
Ключові слова: травма; дефект м’яких тканин; ранова поверхня; складні клапті; кінцівки.
 Мета роботи: розширити показання до використання пластичних реконструктивних втручань для раннього закриття дефектів м’яких тканин тулуба та кінцівок травматичного генезу.
 Матеріали і методи. У роботі проаналізовано дані 242 хворих із дефектами м’яких тканин тулуба та кінцівок, які виникли внаслідок механічного пошкодження. Пацієнтам було виконано 697 оперативних втручань, з них 492 (70,6 %) операцій з приводу відновлення пошкоджених тканин за період 2008 – 2016 рр.
 Результати досліджень та їх обговорення. Всі хворі розподілені на 4 групи залежно від розмірів, глибини та ступеня пошкодження м’яких тканин та інших структур тулуба й кінцівок. Перша група – 44 хворих із обмеженою ділянкою пошкодження шкіри та прилеглих тканин до глибокої фасції. Їм виконано 51 втручання з відновлення шкіри методом автодермопластики. Складні клаптів не використовували. Другу групу склали 67 хворих із великою та надвеликою рановою поверхнею й пошкодженням м’яких тканин нижче глибокої фасції. В цій групі виконано 144 оперативні втручання, з них 23 втручання складними клаптями для відновлення м’яких тканин. третю групу склали 90 хворих із дефектами покривних тканин, які виникли разом або внаслідок пошкодження кістково – суглобового апарату. Виконано 272 операції, з них 35 із використанням складних комплексів тканин. Четверта група – 41 хворий з поєднаною або множинною травмою, що супроводжується пошкодженням магістральних судин, нервів, частковим або повним відокремленням кінцівки. В цій групі виконано 220 операцій, з них 47 операцій – складними клаптями.
7
Нагайчук, В. І., Р. М. Чорнопищук, С. Д. Хіміч та О. А. Назарчук. "Лікування хворих із донорськими ранами, що тривалий час не загоюються". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 2 (27 серпня 2021): 5–13. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2021.2.12085.
Full textAbstract:
Мета роботи: обґрунтувати ефективність ін’єкційного застосування плазми, збагаченої тромбоцитами при лікуванні ран донорської поверхні, що тривалий час не загоюються у хворих із глибокими термічними опіками. Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 15 пацієнтів з опіками полум’ям ІІб–ІІІ ступеня, площею 10–15 % поверхні тіла. Від початку з (27,3±0,1) доби після отримання травми залежно від обраного місцевого лікування пацієнтів поділили на дві групи. У 5 пацієнтів основної групи перев’язки, окрім обробки ранової поверхні 0,02 % розчином декаметоксину, передбачали щоденне впродовж 6–7 діб ін’єкційне введення автологічної плазми, збагаченої тромбоцитами, по периферії та безпосередньо в ділянку донорських ран. Залишок препарату аплікаційно наносили на рановий дефект, який покривали двошаровою марлевою серветкою, просякнутою однойменним антисептиком і полівінілхлоридною плівкою з фіксацією лейкопластерними стрічками, марлевою пов’язкою. У 10 пацієнтів групи порівняння місцеве лікування донорських ран обмежувалось перев’язками з використанням цього ж антисептичного розчину. Обстеження хворих передбачало візуальний огляд ушкодженої ділянки, визначення площі ранового дефекту, мікробіологічне та цитологічне дослідження ранового вмісту. Результати досліджень та їх обговорення. Результати дослідження показали позитивний ефект застосування автологічної плазми, збагаченої тромбоцитами, уже на 3 добу спостереження, що проявлялось зміною кольору, структури грануляційної тканини в кращий бік, активним перебігом процесів епітелізації у вигляді появи острівців на поверхні рани та росту з країв, наближенням цитологічної картини до запально-регенераторного типу. В подальшому в пацієнтів основної групи визначали стрімке зменшення розмірів ранового дефекту, поява юних клітинних форм із майже повним його загоєнням на (9,3±1,2) добу після початку введення плазми. Лікування хворих групи порівняння традиційним способом завершувалось виконанням автодермопластики.
8
Kryachok, Serhiy. "СУЧАСНИЙ СТАН ГЕОДЕЗИЧНОГО МОНІТОРИНГУ АЕРОДРОМНИХ ПОКРИТТІВ В УКРАЇНІ". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOGIES, № 1(19) (2020): 305–14. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2020-1(19)-305-314.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. В Україні нині діє Державна цільова програма розвитку аеропортів. Програмою передбачено стабільний розвиток авіаційної галузі в Україні, модернізацію та реконструкцію навних і будівництво нових аеродромів та аеродромних об’єктів, зокрема поверхонь, призначених для посадки, зльоту, руху, стоянки повітряних суден, руху наземного транспорту на території аеродрому, ґрунтових елементів аеродрому. Постановка проблеми. Нині значно розширився авіаційний парк в Україні та за її межами. З’явились тяжкі та надтяжкі повітряні судна. Збільшення ваги повітряних суден веде до підвищення навантаження на аеродромні покриття. Це, у свою чергу, призводить до більш швидкого зношення аеродромних покриттів та появи дефектів, які загрожують безпеці польотів, зміні профілю покриття. Тому проводиться постійний моніторинг за станом аеродромних покриттів. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Були розглянуті останні публікації у відкритому доступі, які присвячені моніторингові аеродромних покриттів. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Аналіз засобів та методів геодезичного моніторингу аеродромних покриттів дозволяє зробити висновок, що геодезичний моніторинг спрямований лише на визначення профілю покриттів. Дефекти аеродромних покриттів не є предметом геодезичного моніторингу. Мета статті. Головною метою цієї статті є виконати огляд конструкцій аеродромних покриттів та їхніх дефектів. Виклад основного матеріалу. Наведено класифікації аеродромних покриттів та виконано огляд конструкцій жорстких, асфальтобетонних, полегшених, спрощених покриттів та ґрунтової частини льотного поля. Наведено особливості дефектів аеродромних покриттів і основні причини їх виникнення. Дефекти згруповані в окрему таблицю та виконано їх візуалізацію. Висновки відповідно до статті. У результаті аналізу засобів та методів геодезичного моніторингу стану аеродромних покриттів встановлено, що основним видом такого моніторингу є визначення лише нерівностей поверхні покриттів. Для виявлення більш широкого спектра дефектів аеродромних покриттів необхідне залучення безпілотних літальних апаратів, лазерного сканування та розробка новітніх засобів та методів моніторингу аеродромних покриттів.
9
Ozymok, Yu І., та І. О. Ben. "Особливості загострювання ножів лущильних і шпоностругальних верстатів". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 7 (2018): 101–3. http://dx.doi.org/10.15421/40280722.
Full textAbstract:
Розглянуто проблему загострювання ножів лущильних та шпоностругальних верстатів, яка є на підприємствах, що спеціалізуються з виготовлення струганого та лущеного шпону. Особливістю загострювання цих ножів є те, що вони мають широку задню поверхню, малі кути загострення та велику довжину. Велика зона контакту абразивного круга з поверхнею ножа призводить до утворення високих температур на поверхні ножа. Внаслідок цього змінюються початкові властивості леза, відбувається його припалювання, виникають великі завусениці, мікротріщини та інші дефекти. Наявні рекомендації щодо раціональних режимів загострення та доводіння дереворізальних інструментів, зокрема лущильних і шпоностругальних ножів, частково вирішують цю проблему, але істотно зменшують продуктивність процесу загострення. Оцінено та проаналізовано конструкції абразивних кругів, які застосовуються для загострення цих ножів. З'ясовано, що для загострення ножів з широкою задньою поверхнею потрібно удосконалювати та розробляти новий спеціальний абразивний інструмент, який повною мірою забезпечить якісне загострювання та високу продуктивність процесу. Цей інструмент не повинен потребувати значних змін у конструкції верстата для загострення дереворізальних ножів, повинен бути дешевим і надійним в експлуатації.
10
Lazarev, I. A., Yu M. Huk, Yu V. Oliinyk та M. V. Skyban. "Напружено-деформований стан проксимального відділу стегнової кістки з наявністю порожнистого дефекту (осередок фіброзної дисплазії) в умовах остеосинтезу різними типами фіксаторів". TRAUMA 16, № 3 (2015): 62–70. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.3.16.2015.80234.
Full textAbstract:
Розвиток аномальної фіброзної тканини на окремих ділянках стегнової кістки при фіброзній дисплазії призводить до змін її біомеханічних властивостей і спричинює патологічні переломи та деформації. Проведено скінченно-елементний аналіз напружено-деформованого стану біомеханічної системи «стегнова кістка — фіксатор» із наявністю порожнистого дефекту в проксимальному відділі стегнової кістки (імітаційна модель осередкової форми фіброзної дисплазії) з метою обґрунтування ефективності методик остеосинтезу різними типами фіксаторів при даній патології. На підставі комп’ютерної томографії сканів біомеханічної моделі стегнової кістки Sawbones за допомогою програмних пакетів Mimics та SolidWorks створені імітаційні комп’ютерні 3D-моделі інтактної стегнової кістки, стегнової кістки з порожнистим дефектом та різними типами металофіксаторів: пластини LСP (locking compression plate), кутової пластини для проксимального відділу стегна АВР (angled blade plate) та стегнового блокуючого стрижня FN (femoral interlocking nail). Аналіз напружено-деформованого стану у програмному середовищі ANSYS проводився на основних елементах стегнової кістки та металофіксаторів за показниками напруження (σ) за Мізисом та деформацій (ε). Наявність порожнистого дефекту в проксимальному відділі стегнової кістки призводить до зростання показників напруження та деформацій на 67,8 % по верхній поверхні шийки та на 34,2 % по нижній поверхні шийки порівняно з інтактною стегновою кісткою, що вказує на значний ризик виникнення патологічного перелому. В умовах різних методик остеосинтезу з’ясовано об’єктивно незаперечливі переваги пластини для проксимального відділу стегна (LСP) та стегнового блокуючого стрижня (FN) над кутовою пластиною (АВР).
11
А. І. Гордєєв, Є. В. Сич, А. Л. Ганзюк,. "ОБҐРУНТУВАННЯ ПАРАМЕТРІВ КОНСТРУКЦІЇ ПРИСТРОЮ ДЛЯ МАГНІТНО-ПОРОШКОВОЇ ДЕФЕКТОСКОПІЇ НОМЕРІВ ВУЗЛІВ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ". Криміналістичний вісник 33, № 1 (2021): 15–24. http://dx.doi.org/10.37025/1992-4437/2020-33-1-15.
Full textAbstract:
Метою статті є обґрунтування конструктивних параметрів і працездатності пристрою для експертних досліджень з виявлення прихованих дефектів структури поверхневого шару металу та встановлення наявності перебивання номерних знаків, вварювання окремих ділянок або відсутності таких пошкоджень на поверхні вузлів транспортних засобів. Методологія. Достовірність отриманих результатів і висновків забезпечено застосуванням низки методів наукового пізнання. Зокрема, діалектико-матеріалістичним методом з’ясовано об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження в контексті поєднання здобутків технічних наук і потреб юридичної практики, коли виникають проблеми з визначення номерів вузлів транспортних засобів; системно-структурним методом класифіковано об’єкти дослідження; структурно-функціональним методом вивчено механізм розподілу магнітних силових ліній за наявності поверхневих і заглиблених дефектів; експериментальним методом доведено ефективність запропонованого пристрою. Наукова новизна. Розроблено і запроваджено в практику пристрій для магнітно-порошкової дефектоскопії номерів вузлів транспортних засобів. Отримано кількісний критерій оцінки його ефективності. Висновки. Створено нову конструкцію та обґрунтовано параметри пристрою для магнітно-порошкової дефектоскопії номерних знаків вузлів транспортних засобів, який не складний і технологічний у виготовленні, а також у порівнянні з аналогами недорогий. Результати експертних досліджень з виявлення прихованих дефектів структури поверхневого шару металу за допомогою запропонованого пристрою засвідчили його працездатність при встановленні наявності перебивання номерних знаків, внесення інших цифр у зміст першопочаткового ідентифікаційного номера кузова або відсутності таких пошкоджень на поверхні вузлів транспортних засобів.
12
Ponomarenko, E. V. "ВИБІР МЕТОДУ РЕКОНСТРУКЦІЇ ДЕФЕКТІВ ПОКРИВНИХ ТКАНИН ТУЛУБА ТА КІНЦІВОК У ТРАВМОВАНИХ ХВОРИХ". Вісник наукових досліджень, № 3 (29 жовтня 2018): 62–65. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.3.9434.
Full textAbstract:
Об’єм реконструктивних втручань із відновлення дефектів покривних тканин, які виникають унаслідок травматичного ушкодження, визначає результат як з функціональної, так і з естетичної точки зору.
 Мета дослідження – обрати оптимальний метод відновно-реконструктивного втручання із закриття ранових дефектів тулуба та кінцівок після травми.
 Матеріали і методи. У роботі проаналізовано дані 242 хворих із дефектами покривних тканин тулуба та кінцівок, які виникли унаслідок механічного ушкодження за період 2008–2016 рр. Пацієнтам виконали 697 оперативних втручань, з них 492 (70,6 %) операцій з приводу відновлення ушкоджених тканин.
 Результати досліджень та їх обговорення. Хворих поділили на 4 групи залежно від розмірів, глибини та ступеня ушкодження м’яких тканин та інших структур тулуба й кінцівок. Перша група – 44 (18,2 %) хворих з обмеженою (до 5 см у діаметрі) ділянкою ушкодження шкіри та підлеглих тканин до глибокої фасції. Їм було виконано 61 (8,8 %) втручання. Друга група – 67 (27,7 %) хворих із великою та надвеликою рановою поверхнею й ушкодженням м’яких тканин нижче глибокої фасції. У цій групі виконано 144 (20,6 %) оперативних втручань. Третю групу склали 90 (37,2 %) пацієнтів з дефектами покривних тканин, які виникли разом або унаслідок ушкодження кістково-суглобового апарату. Було виконано 272 (39 %) операцій. Четверта група – 41 (16,9 %) хворих з поєднаною або множинною травмою, що супроводжується ушкодженням магістральних судин, нервів частковим або повним відокремленням кінцівки. В цій групі було виконано 220 (31,6 %) операцій.
 Висновки. Використання васкуляризованих клаптів у 21,3 % усіх можливих реконструкцій підвищило функціональні та косметичні результати лікування, знизило кількість ішемічних розладів та запальних процесів (1,9 % післяопераційних ускладнень). Ретельний підхід до вибору відновного втручання дефектів покривних тканин, які зумовлені механічними ушкодженнями, дозволив досягти задовільних результатів у 98,9 % випадків.
13
Ponomarenko, O. V., та M. Yu Grigoryeva. "Неінвазивні методи діагностики в плануванні реконструктивних втручань на кінцівках складними комплексами тканин". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 3 (16 жовтня 2018): 81–86. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2018.3.9303.
Full textAbstract:
Мета роботи: дослідити ефективність методу ультразвукового дуплексного сканування в плануванні реконструктивних втручань при дефектах покривних тканин кінцівок складними комплексами тканин.
 Матеріали і методи. У роботі проаналізовано дані про 50 хворих, яким у передопераційному періоді з метою вибору об’єму оперативного втручання виконували ультразвукове дуплексне сканування (УЗДС). До задач дослідження гемодинаміки кінцівки входило підтвердження прохідності судин та ступінь їх функціонування. Окрім того, УЗДС використовували для дослідження реґіонарної гемодинаміки у зоні ранового дефекту та у донорській ділянці майбутнього складного клаптя.
 Результати досліджень та їх обговорення. В I групі (n = 15), хворим із надвеликою (понад 1 % площі) рановою поверхнею й пошкодженням м’яких тканин нижче глибокої фасції після детальної передопераційної підготовки та дослідження гемодинаміки ділянки пошкодження виконано 25 (20,2 %) відновних операцій ДПТ. II група (n = 13) складалася з постраждалих із ДПТ, які виникли разом або внаслідок пошкодження кістково – суглобового апарату – 42 (33,9 %) втручань. III група (n = 22), хворих із поєднаною чи множинною травмою, що супроводжувалася пошкодженням магістральних судин, нервів, частковим або повним відокремленням кінцівки. В цій групі виконано 57 (45,9 %) реконструкцій ДПТ.
14
Павлик, Б. В., Р. М. Лис, А. С. Грипа та ін. "Радіаційно-стимульована перебудова дефектів у кристалах кремнію". Ukrainian Journal of Physics 56, № 1 (2022): 64. http://dx.doi.org/10.15407/ujpe56.1.64.
Full textAbstract:
Запропоновано фізичну та математичну моделі процесу радіаційно-стимульованого впорядкування дефектної структурикристалів кремнію. У даній моделі враховано збільшення коефіцієнта дифузії міжвузловинного кремнію в полі дії радіації, зменшення часу життя дефектів при дозах опромінення до 260 Гр. Ефективними стоками дефектів вважали вільні поверхні кристалів, межі поділу фаз, дислокації.
15
Мордюк, Богдан Миколайович. "Ультразвукові методи модифікування поверхні та діагностики новітніх металевих матеріалів". Visnik Nacional'noi' academii' nauk Ukrai'ni, № 4 (27 квітня 2022): 42–53. http://dx.doi.org/10.15407/visn2022.04.042.
Full textAbstract:
У доповіді наведено аналіз ефективності методу високочастотного ударного проковування ультразвуковим інструментом (УЗУО, або ВМП). Розглянуто механізми формування нанорозмірних зеренних структур і композитів, перерозподілу напружень, можливості усунення дефектів і поруватості в поверхневих шарах металевих матеріалів, отриманих за допомогою традиційних і новітніх адитивних технологій 3D-друку і призначених для виробництва зварних конструкцій і споруд, а також методології ультразвукових прецизійних вимірювань і неруйнівного контролю. Окреслено перспективи впровадження цих методів у транспортному машинобудуванні та медицині для забезпечення підвищеного ресурсу, опору втомі, корозії та зношуванню.
16
Ponomarenko, O. V. "АЛГОРИТМ ВІДНОВЛЕННЯ ПОСТТРАВМАТИЧНИХ УШКОДЖЕНЬ ВЕРХНЬОЇ КІНЦІВКИ". Вісник наукових досліджень, № 4 (5 лютого 2019): 84–87. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.4.9812.
Full textAbstract:
За даними різних авторів ушкодження верхньої кінцівки займають друге місце серед травм опорно-рухового апарату й у більшості випадків мають множинний та поєднаний характер, а в 24 – 50 % випадків призводять до стійкої втрати працездатності. Складна анатомічна будова верхньої кінцівки та високі умови до координації рухів є однією з причин складності у лікуванні постраждалих із травматичними ушкодженнями. 
 Мета дослідження – покращити функціональні та естетичні результати лікування пацієнтів із травматичними ушкодженнями покривних тканин верхньої кінцівки.
 Матеріали і методи. Проведено аналіз лікування 45 хворих із різноманітними травмами верхніх кінцівок, які супроводжувалися дефектами покривних тканин. Жінок у дослідженні було 5 (11,1 %), чоловіків – 40 (88,9 %), середній вік склав 46 років. Найбільша кількість пацієнтів були працездатного віку (молодий та середній/зрілий): 25–60 років, відповідно 80 % хворих.
 Результати досліджень та їх обговорення. Залежно від розмірів, глибини та ступеня ушкодження м’яких тканин та інших структур кінцівки, усіх хворих поділили на 4 групи: перша група – 13 (13/45; 28,9 %) пацієнтів із обмеженою (до 5 см у діаметрі) ділянкою ушкодження шкіри та прилеглих тканин до глибокої фасції, виконано 17 оперативних втручань; друга група – 7 (5/45; 15,5 %) хворих із великою та надвеликою рановою поверхнею й ушкодженням м’яких тканин нижче глибокої фасції, виконано 18 операцій; третю групу склали 12 (12/45; 26,7 %) пацієнтів з дефектами покривних тканин, які виникли разом або унаслідок ушкодження кістково-суглобового апарату (25 операцій); четверту групу – 13 (15/45; 28,9 %) хворих з поєднаною або множинною травмою, що супроводжується ушкодженням магістральних судин, нервів, частковим або повним відокремленням кінцівки – 84 операції. Усього виконано 144 оперативні втручання.
 Висновки. Вибір об’єму реконструкції щодо відновлення травмованих покривних тканин залежав від розмірів, глибини та ступеня ушкодження верхньої кінцівки, при цьому об’єктивна оцінка мікрогемодинаміки методом лазерної доплерівської флоуметрії дозволила достовірно прогнозувати можливість післяопераційних ускладнень у пацієнтів. Використання запропонованого протоколу реконструктивних втручань для закриття дефектів покривних тканин верхніх кінцівок дозволило отримати позитивний результат у 98,6 % випадків.
17
Rusyn, V. I., K. Ye Rumiantsev, V. V. Rusyn та V. V. Mashura. "Гастроєюнодуоденостомія в лікуванні та профілактиці неспроможності кукси дванадцятипалої кишки". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 2 (20 січня 2020): 39–45. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2020.2.10762.
Full textAbstract:
Мета роботи: оцінити ефективність сполучення дванадцятипалої кишки із петлею тонкої кишки, сформованою за Ру, в профілактиці та лікуванні неспроможності кукси дванадцятипалої кишки після дистальної резекції шлунка.
 Матеріали і методи. За період з 2009 по 2019 р. автори застосували запропонований спосіб реконструкції безперервності травного тракту в 15 пацієнтів. Вперше гастроєюнодуоденостомію застосовували в пацієнтів із пошкодженням дванадцятипалої кишки внаслідок травми (3 хворі). У подальшому таку операцію виконано при неможливості надійного закриття кукси дванадцятипалої кишки під час первинної операції (4 хворі) та при неспроможності кукси в післяопераційному періоді (8 хворих). Помер один (12,5 %) пацієнт після операції з приводу неспроможності кукси дванадцятипалої кишки (ДПК).
 Результати досліджень та їх обговорення. Оцінюючи досвід застосування гастроєюнодуоденостомії на виключеній за Ру петлі тонкої кишки можна виділити такі її позитивні сторони: універсальність – можливість використання як при первинно “тяжкій” куксі, так і для лікування її неспроможності; технічну простоту – хірург тільки перетинає і накладає практично стандартні анастомози без необхідності пластики, викроювання і т.д.; придатність при пенетруючих, “низьких” та юкстапапілярних виразках – пришивання тонкої кишки до кукси можливо навіть по кратеру виразки або по краю слизової шириною 1 мм (з обов’язковим використанням атравматичного шовного матеріалу); придатність при відсутності передньої стінки ДПК – після попередньо накладеного гастродуоденоанастомозу за Фіннеєм або Джабуле, після висічення перфоративної виразки за Джаддом; пластичні властивості – використання добре васкуляризованої петлі тонкої кишки для закриття дефекту ДПК із запаленими краями після неспроможності є по суті тією ж пересадкою шкірного клаптя на рановий дефект на поверхні тіла; декомпресія ДПК – при підвищенні тиску в ДПК в результаті скупчення секретів, декомпресія через анастомоз із тонкою кишкою, яка перистальтично скорочується в напрямку “від ДПК”, представляється дуже вірогідною; “редуоденізація” пасажу їжі.
18
Sydorchuk, R. І., О. J. Khomko, V. B. Reva, О. І. Polyanskyi, L. P. Sydorchuk та А. І. Popovych. "МОРФОЛОГІЧНІ ЗМІНИ ПРИ СИНДРОМІ ДІАБЕТИЧНОЇ СТОПИ". Klinicheskaia khirurgiia, № 10 (24 листопада 2017): 44. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2017.10.44.
Full textAbstract:
Вивчено динаміку локальних морфологічних змін при синдромі діабетичної стопи (СДС) у 215 хворих за умови адекватного місцевого лікування за розробленими стандартами. За даними гістологічних досліджень, відзначали зменшення набряку, клітинної інфільтрації, мікроциркуляторних розладів в крайовій зоні рани в динаміці лікування. Через 1 тиж від початку лікування у біоптатах виявляли молоду грануляційну тканину з великою кількістю петель судин, орієнтованих перпендикулярно рановій поверхні, і численних тяжів фібробластів. Через 2 тиж спостерігали активну епітелізацію ранового дефекту в декілька шарів. З боку збереженої шкіри наповзав пласт, що вкривав ранову поверхню.
19
Шимон, В. М., С. П. Алфелдій, В. В. Стойка, А. А. Шерегій та М. В. Шимон. "Фотоспектрометричне дослідження структури поверхневого шару матеріалів АСЗ-5 та FAR 5 після витримки in vivo". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 60, № 2 (2019): 37–42. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2019.60.37-42.
Full textAbstract:
Механізм скріплення кісткової тканини з матеріалом аналогічний механізму природного ремоделювання кістки. Після імплантації біоактивних матеріалів жива кістка формує міцний фізико-хімічний зв’язок з імплантатом, який повинен характеризуватися значною стабільністю проти хімічного і біологічного руйнування під дією рідкого середовища людського організму, оскільки призначений для постійного знаходження усередині людського тіла. Мета дослідження: на основі експериментальних і теоретичних досліджень електронної будови апатитів природного походження встановити механізм взаємодії АСЗ-3 та FAR 5 з органічним матриксом нативної кістки і зародкоутворення апатиту in vivo. Матеріали та методи. Хімічний склад поверхневих шарів та їх структуру визначали кількісним методом електроного зондового мікроаналізу на скануючому електроному мікроскопі РЭМ Tescan Mira 3LMU з використанням енергодисперсійного спектрометру Oxford X-max 80mm. Результати досліджень та їх обговорення. Результати дослідження поперечного перерізу склокристалічного матеріалу FAR 5, який було імплантовано в кісткову тканину, дозволили встановити таке: після 14 та 28 витримки in vivo в умовах статичних та динамічних навантажень імплантат щільно прилягає до кісткової тканини, що свідчить про цілісність формування зв’язку імплантат – кісткова тканина. Структура імплантату після динамічних навантажень не втрачає міцності: не містить тріщин і зломів та наявності дебрису. Це вказує на відповідність пружних та механічних властивостей до таких як у кісткової тканини. При поперечному перерізі зразку АСЗ-5, який імплантовано у кісткову тканину, через 14 діб in vivo cпостерігається його міцна фіксація у зоні контакту. Після 28 діб in vivo зразок АСЗ-5 характеризується незначними зламами поверхні, що свідчить про його крихкість. Це може обумовити складність вилучення імплантату при повторних операціях. Однак завдяки тому, що даний зразок характеризується здатністю до прискореного формування апатитоподібного шару впродовж одного місяця, процес мінералізації даного імплантату дозволить забезпечити його міцність впродовж експлуатації. Висновки. Встановлено, що природні апатити характеризуються наявністю великої кількості дефектів у їх структурі. Мінералізація нанодисперсних кристалів кістки у відсутності умов формування апатиту з перебігом тривалого часу супроводжується деградацією кісткового мінералу. Встановлені умови осадження кристалічних фаз АМФ та ОГА як прекурсорів для формування апатитового шару ГАП на поверхні імплантату in vivo, що є запорукою успішної адаптації імплантату в середовищі організму. Ключові слова: кісткова тканина, біоскло, природні апатити.
20
Гудз, Г. С., М. І. Герис, І. Я. Захара та М. М. Осташук. "Моделі визначення впливу вмісту вуглецю в електроді на властивості деталей машин під час вібродугового наплавлення". Scientific Bulletin of UNFU 30, № 2 (2020): 83–87. http://dx.doi.org/10.36930/40300215.
Full textAbstract:
Для відновлення ресурсу деталей машин широко застосовують різні способи наплавлення їхніх поверхонь. Встановлено, що найкращі результати показують способи вібродугового наплавлення через слабкий нагрів відновлюваної деталі, незначну величину термічного впливу, внаслідок чого хімічний склад та фізико-механічні властивості деталі майже не змінюються. З'ясовано, що застосуванням електродного дроту з відповідним вмістом вуглецю можна отримати всі види загартованих структур наплавленого металу, який характеризується достатньо високою твердістю та зносостійкістю. Виявлено, що структура та твердість наплавленого металу виходить неоднорідною, на межі оплавлення деяких валиків трапляються пори й мікротріщини. Великі внутрішні розтягувальні напруження, що виникають у покритті, й дефекти структури, у вигляді пор та мікротріщин, різко знижують втомну міцність деталей, що працюють за знакозмінних навантажень. Тому у роботі наведено результати досліджень, які показують залежність втомної міцності і твердості поверхні деталі під час наплавлення зразків електродом з різним вмістом вуглецю без охолоджувальної рідини (в атмосфері повітря та вуглекислого газу) і з охолоджувальною рідиною за подачі її на наплавлюваний зразок на різних режимах. Ці залежності відображають зв'язок між досліджуваними змінними і можуть бути подані у вигляді математичних моделей, які бувають лінійними та нелінійними. Для отримання моделі за певним алгоритмом опрацьовано масиви вхідних і вихідних даних, для яких методом найменших квадратів визначено числові значення коефіцієнтів моделі. Опрацювання емпіричних залежностей твердості поверхні наплавлених зразків від вмісту вуглецю в електроді дало змогу побудувати лінійну модель, а для втомної міцності деталі від вмісту вуглецю – параболічну. Розраховані коефіцієнти кореляції підтвердили достовірний характер отриманих моделей для визначення впливу вмісту вуглецю в електроді на твердість поверхні та втомну міцність деталі.
21
Opryshko, L. V., and T. V. Golovnyak. "Study of surface defects in tubes made from nondeformed continuously cast billets." Metaloznavstvo ta obrobka metalìv 98, no. 2 (2021): 54–62. http://dx.doi.org/10.15407/mom2021.02.054.
Full textAbstract:
Defects of outer and inner surfaces of hot-rolled tubes of various steel grades and sizes manufactured on tube-rolling unit with a continuous mill (TPA 30-102) at Interpipe Nikotube LLC from a nondeformed continuously cast billets produced by MZ Dniprostal LLC have been studied. Characteristic genetic and morphological signs of defects were revealed which makes it possible to reliably classify them, identify cause of defect formation and recommend measures to eliminate them. Defects on the outer and inner surfaces of tubes are of metallurgical origin and associated with quality of initial continuously cast billets (a consequence of violation of the smelting and continuous casting technology). Defects on the inner surface of tubes were caused on defects in the axial zone of original billets (unacceptable porosity, looseness, chemical inhomogeneity, liquation stripes and cracks, etc.) and are classified as steel-smelting films and bulges. It was found that displacement of the thermal center of crystallization (a feature of the machines for continuous steel casting of curvilinear type) had an additional negative effect on quality of the inner surface of the studied tubes. Defects on the outer surface of tubes are tears of burning in places of accumulation of low-melting inclusions and their eutectics, as well as steel-smelting scabs on rolled dirt and gas bubbles. Likelihood of formation of scabs on outer surface of the studied tubes over rolled crust introversions is not excluded. The study results will allow manufacturers to reliably classify defects, promptly reject tubes with unacceptable defects of metallurgical origin and minimize supply of low-quality products to consumers. These results will later be included in the classifier of defects in tubes manufactured on the TPA 30-102 unit from nondeformed continuously cast billets. The results of the study of natural signs of defects of metallurgical origin in the tube surface will be useful for elaboration of measures aimed at improvement of the technology of manufacturing initial tube billets. Keywords: tube surface defects, continuously cast billets, microstructure, rolled contamination, low-melting inclusions, eutectic, gas bubbles, decarburization, liquation.
22
Tretyak, I. B., A. A. Gatskiy, I. V. Kovalenko та A. I. Tretyakova. "Поєднані ушкодження нервових та сухожилково-м’язових структур на передпліччі, що супроводжуються їх значними дефектами: роль вимушеної транспозиції м’язів у відновленні основних функцій кисті". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 3 (16 жовтня 2018): 18–27. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2018.3.9436.
Full textAbstract:
Мета роботи: оцінити ефективність “вимушених” транспозицій при ушкодженнях сухожилково-м’язових та нервових структур на відновлення основних захватів кисті.
 Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз результатів реконструктивних втручань у 9 пацієнтів (6 чоловіків та 3 жінки) віком від 9 до 70 року (середній вік 36,4 року) із наслідками проксимальних поєднаних ушкоджень довгих нервів та сухожилково-м’язового апарату передньої поверхні передпліччя. Травма сухожилково-м’язового апарату була поєднана із ушкодженням в 4 випадках серединного нерва, в 4 випадках серединного та ліктьового нервів, в одному випадку – серединного нерва та поверхневої гілки променевого нерва. Термін, в який проводились реконструктивні втручання, складав у середньому 5 місяців (від 2 до 11 місяців) після травми. У 6 пацієнтів хірургічна реконструкція нервів полягала у виконанні автологічної пластики, у 2 пацієнтів – невролізу, в одного пацієнта – шва нерва. У 5 випадках “вимушена” транспозиція була виконана з метою відновлення незалежної функції довгого згинача 1 пальця, у 6 випадках – незалежної функції глибоких згиначів 2–3 пальців. Відновлення неврологічних функцій оцінювали за MRC Scale, класифікацією за Seddon, відновленням 4 захватів кисті, власною оцінкою відновлених функцій за Brief Michigan Hand Questionnaire.
 Результати досліджень та їх обговорення. У всіх 4 пацієнтів із ушкодженням лише серединного нерва відновлення чутливості становило в середньому 3,75 за Seddon. У 4 пацієнтів із ушкодженням серединного та ліктьового нервів відновлення чутливості становило в середньому 3 та 2 за Seddon відповідно. Неефективне відновлення протиставлення першого пальця в 2 пацієнтів скореговано транспозицією за Bunnel. У 4 пацієнтів із ушкодженням серединного та ліктьового нервів ми спостерігали незадовільне відновлення “внутрішніх” м’язів кисті. У 5 пацієнтів «вимушені» транспозиції відновили незалежну функцію довгого згинача 1 пальця, у 6 пацієнтів – незалежну функцію глибоких згиначів 2–3 пальців. У 9 пацієнтів комплексна хірургічна реконструкція відновила функцію поперечного долонного, діагонального долонного та щипкового захватів. У 4 пацієнтів (44 %) не досягнуто відновлення ключового захвату, у зв’язку із незадовільним відновленням “внутрішніх” м’язів кисті (ліктьовий нерв). Середня власна оцінка функції кисті за MBHQ відповідала задовільній у 9 пацієнтів – 70,12 балів в середньому (від 43,75 до 89,6).
23
Got, S. R., M. M. Uhryn, T. G. Gutor та O. L. Bondarchuk. "Інтенсивність утворення біоплівки на титанових опорних елементах імплантатів на прикладі полімеразної ланцюгової реакції у реальному часі та бактеріальних посівів". Clinical Dentistry, № 4 (24 січня 2019): 63–68. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2018.4.9345.
Full textAbstract:
Титан володіє унікальним поєднанням міцності, легкої ваги та біосумісності, завдяки чому опорні елементи імплантатів (абатменти) з цього матеріалу є вибором №1 при заміщенні бічних дефектів. Характеристики поверхні абатмента, що включають хімічний склад, вільну поверхневу енергію (SFE) та жорсткість, впливають на утворення біоплівки, яка є основним фактором виникнення періімплантитів. Періімплантні ділянки колонізуються тими самими бактеріями, що й спричиняють пародонтальні захворювання, а саме: A. actinomycetemcomitans, P. gingivalis, T. forsythensis, P. intermedia. Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) в реальному часі може здійснити пряму ідентифікацію цих пародонтопатогенів за рахунок визначення кількісного вмісту специфічного фрагмента ДНК у зразках.
 Мета дослідження – вивчити інтенсивність утворення біоплівки на титанових опорних елементах імплантатів на прикладі полімеразної ланцюгової реакціїї у реальному часі та бактеріальних посівів.
 Матеріали і методи. У досліді взяли участь 14 пацієнтів, які проходили лікування в Центрі стоматологічної імплантації та протезування ММ». Кожному із них проводили дентальну імплантацію та встановлювали титанові опорні елементи імплантатів (абатменти). Дослідження проходило у 3 етапи, де при кожному візиті проводили полімеразну ланцюгову реакцію в реальному часі та бактеріального посіви. При першому візиті забір матеріалу виконували навколо зуба за тиждень перед встановленням опорних елементів імплантатів. На другому візиті забір матеріалу проводили навколо титанових абатментів. Третій візит відбувався через 3 місяці після встановлення абатментів.
 Результати досліджень та їх обговорення. У дослідженні було проведено 42 тести ПЛР у реальному часі та 42 бактеріологічних посіви. Реєстрацію та облік результатів ПЛР виконували автоматично програмним забезпеченням RealTime_PCR. Інтерпритацію результатів проводили згідно зі стандартною таблицею кількості мікроорганізмів у біотопі пародонтальної кишені (LgГЕ/зразок). Відповідно до даної таблиці у біотопі пародонтальної кишені (LgГЕ/зразок) в 3 пацієнтів перевищували показники загальної бактеріальної маси ПЛР навколо титанових абатментів на другому етапі (другий візит), в одного з цих пацієнтів також була перевищена норма кількості P. gingivalis та Tr. denticola. На третьому етапі дослідження (третій візит) 5 пацієнтів мали перевищення показників загальної бактеріальної маси ПЛР, в одного з них додатково ідентифікували перевищення норми кількості T. forsythensis. Результати подані у вигляді середнього значення показників (M±SE) та відсотка±похибки відсотка, тобто відсотка виявлених мікроорганізмів.
 Висновки. Результати дослідження показали перевищення показників загальної бактеріальної маси ПЛР навколо титанових абатментів другому етапі дослідження (другий візит) у 3 пацієнтів та на третьому етапі (третій візит) – у 5 осіб. Найвище середнє значення та найбільший відсоток виявлення був у P. gingivalis, що є ключовим пародонтопатогеном «червоного» комплексу. Однак норма кількості P. gingivalis навколо титанових опорних елементів перевищувала лише в одного суб’єкта дослідження. Такі результати підтверджують, що титан є надійним матеріалом для заміщення дефектів зубів у бічних ділянках.
24
Nogovitsyn, O. V., I. A. Nuradinov, and D. O. Petrenko. "https://steelcast.com.ua/en/article/about-mechanism-oxidation-impurities-metal-melt-when-converter-steel-smelting-large-load." Metal and Casting of Ukraine 28, no. 3 (2020): 33–39. http://dx.doi.org/10.15407/steelcast2020.03.033.
Full text
25
Matviienkiv, O. M., V. V. Tsyhanchuk, and A. Ya Melnyk. "Repair of Surface Defects on Active Pipelines with MIG/MAG Welding in Impulse Mode." Visnyk of Vinnytsia Politechnical Institute 149, no. 2 (2020): 82–88. http://dx.doi.org/10.31649/1997-9266-2020-149-2-82-88.
Full text
26
Vasylyev, M. O., I. M. Makeyeva, V. O. Tinkov, and S. M. Voloshko. "Generation of the Al(111) Surface Defects under Influence of Low-Energy Ar$^{+}$ Ions." METALLOFIZIKA I NOVEISHIE TEKHNOLOGII 36, no. 10 (2016): 1371–84. http://dx.doi.org/10.15407/mfint.36.10.1371.
Full text
27
Бехтер, Л. А., та В. О. Малахов. "ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ТРУБНОЇ ПРОДУКЦІЇ ЗА РАХУНОК ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДІВ ПІДГОТОВКИ ПОВЕРХНІ ПЕРЕД НАНЕСЕННЯМ ЗАХИСНОГО ПОКРИТТЯ". Visnik Zaporiz'kogo nacional'nogo universitetu. Ekonomicni nauki, № 2 (50) (12 серпня 2021): 9–13. http://dx.doi.org/10.26661/2414-0287-2021-2-50-01.
Full textAbstract:
У статті досліджуються питання підвищення якості трубної продукції за рахунок вдосконалення методів підготовки поверхні перед нанесенням захисного покриття. Розглянуто значення якості продукції виробничого під- приємства в розрізі виробництва труб. Встановлено, що найважливіше зна- чення в більшості ситуацій мають конкретні пропозиції щодо підвищення якості трубної продукції. Якість трубної продукції відноситься до трубної промисловості, яка у світовому масштабі належить до виробничих галу- зей, які характеризуються стійкими вимогами до якості продукції, її видів і сортаменту. Природно, що покупець віддає перевагу тим виробникам, чия трубна продукція за інших рівних умов (ціна, товарний вигляд, оператив- ність поставки, та інше) має підвищені споживчі властивості – міцність, довговічність, точність і тощо. Основні споживачі трубної продукції – базові галузі промисловості – машинобудування, автомобілебудування, будівни- цтво, добувна промисловість та ін. На найближчу перспективу у продукції чорної трубної металургії немає конкурентів і немає реальних замінників. Вимоги до трубної металопродукції (в частині механічних властивостей, корозійної стійкості, відсутності дефектів та ін.) постійно розширюються. Один із найважливіших напрямків оптимізації якості трубної продукції на досліджуваному підприємстві є пропозиція реалізувати інвестиційний про- єкт щодо придбання установки очищення зовнішньої поверхні труб з меха- нізацією. Розглянуто економічний ефект від реалізації проєкту і порівняння виготовлених труб з антикорозійним покриттям на зберіганні в порту і в умо- вах ТПЦ № 2. Здійснено розрахунки впровадження проєкту на підприємстві ТОВ «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ». Проведено розрахунки фінансово-еконо- мічних показників згідно з внутрішніми вимогами даного підприємства при підготовці таких проєктів до впровадження.
28
Удод, О. А., Г. С. Вороніна та О. О. Єфімова. "КЛІНІЧНА ОЦІНКА СТАНУ СКЛОІОНОМЕРНИХ ВІДНОВЛЕНЬ ЗУБІВ ІЗ ПРИШИЙКОВИМИ УРАЖЕННЯМИ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 115, № 2 (2021): 12–15. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2021-40-2.3.
Full textAbstract:
Мета дослідження – ретроспективна оцінка клініч- ного та естетичного стану пришийкових відновлень зубів різних груп, виконаних з склоіономерних цемент- них матеріалів. Методи дослідження. Обстежено 107 пацієнтів віком від 23 до 47 років, у яких було оглянуто загалом 197 прямих відновлень фронталь- них та бічних зубів, раніше виконаних зі склоіономер- них цементів у різні строки. Результати. Загалом у 174 пришийкових відновленнях (88,3%) була виявлена шорсткість поверхні матеріалу з втратою блиску, у 162 реставраціях (82,2%) визначена кольорова невід- повідність твердим тканинам зубів. Найрозповсю- дженішими дефектами за клінічними критеріями виявилися порушення крайового прилягання цементу, яке було встановлено у 156 відновленнях (79,2%), та крайове забарвлення, що було виявлено у 124 рес- тавраціях (62,9%). Висновки. Клінічна проблема від- новлення зубів з пришийковими каріозними та некарі- озними ураженнями дотепер залишається не до кінця вирішеною.
29
Pantus, A. V. "Морфологічне та мікробіологічне обґрунтування антибіотикосорбуючої здатності синтезованих біополімерних мікроволокон". Clinical Dentistry, № 2 (23 вересня 2020): 52–61. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2020.2.11400.
Full textAbstract:
Резюме. На сьогодні в медицині простежується новий напрямок, який включає поєднання волокнистих матеріалів із лікувальними засобами як система доставки ліків чи живих клітин. У зв’язку з цим у реконструктивній хірургії сформувався новий напрямок – тканинна інженерія, метою якої є відновлення біологічних функцій, тобто регенерація тканини, а не тільки заміщення її синтетичним матеріалом.
 Мета дослідження – вивчити морфологічну структуру та антибіотико-сорбуючу здатність тривимірних нетканинних матриксів для реконструкції дефектів кісткової тканини, які ми створили.
 Матеріали і методи. У дослідженні використано зразки тривимірних мікроволокнистих нетканинних матриксів для реконструкції дефектів кісткової тканини, виготовлених за розробленою нами методикою із полікапролактону. В якості контролю використовували фрагменти колагену.
 Результати досліджень та їх обговорення. Оцінку збереження антибіотиків у зразках матриксних матеріалів виконували на 1-й, 3-й, 5-й, 7-й, 14-й, 18-й і 21-й дні експерименту. Одержані експериментальні дані свідчать, що обидва використані препарати (і «Цефазолін», і «Лінкоміцин») у достатній кількості зберігалися як в колагеновому, так і у полікапролактоновому матриксах упродовж усього терміну спостереження.
 Висновки. Матриксні матеріали, які ми розробили, є засобом одноразової локальної доставки препарату в тканини у зоні ушкодження. Це особливо актуально у хірургічній стоматології, оскільки навіть суворе дотримання правил асептики не може забезпечити потрапляння поодиноких мікробних клітин із поверхні слизової оболонки ротової порожнини та слини в ділянку хірургічного втручання.
30
Кулинич, С. М., Г. О. Oмельченко, Н. O. Aвраменко, M. A. Зезекало та І. O. Карпенко. "ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ ДИСТАЛЬНОГО ВІДДІЛУ КІНЦІВОК КОНЕЙ В УМОВАХ КІННОГО КЛУБУ «ВЕРХОВА ЇЗДА В ПОЛТАВІ»". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (25 грудня 2020): 210–17. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.04.26.
Full textAbstract:
У статті представлені результати досліджень стану дистального відділу кінцівок у коней кінного клубу «Верхова їзда в Полтаві», розповсюдження хірургічної патології, з’ясовані етіологічні чинники, симптоматика. Метою роботи було проведення в умовах кінного клубу серед поголів’я наявних коней досліджень з метою з’ясування стану дистального відділу кінцівок. Серед завдань досліджень: провести оцінку стану, поширення, причини появи, планіметричні дослідження дистального відділу кінцівок у коней. Доведено, що серед поголів’я коней найбільш поширеними ураженнями є втрата глазурі 13 тварин (86,6 %), поява косих (26,6 %), плоских (20,0 %) та торцевих копит (20,0 %), а також ран та заломів (13,3 %). Відсутність глазурі в ділянці вінчика та наявність поверхневих руйнувань рогу обумовлена пересиханням копитного рогу, погіршенням раціону, деформацією, тріщинами, неправильною організацією ортопедичної роботи та недосконалою конструкцією вигульних майданчиків. Симптомами руйнування глазурі було розпушення в межах від 1/5 до 2/5 поверхневих шарів епідермісу в ділянці вінчика, плоских копит ‒ потоншення підошовного шару, якщо косі копита – формування з однієї сторони копита прямовисної та з іншої відлогої стінки, якщо довгі копита – зменшення кута зачепу, якщо торцеві копита – збільшення кута зачепу, розшарування рогових трубочок у разі тріщин та формування гнійного дефекту, якщо є рани. Співвідношення висоти передньої дорзальної стінки до п’яти є досить інформативним прогностичним показником щодо можливої подальшої появи ортопедичної патології (збільшення до 1,2 свідчить про появу торцевих копит у поні і зростання до 2,2 про надмірне стирання п’яти). Виявлені деформації по-різному впливали на тварин: якщо косі та торцеві копита, то змін з боку загального стану тварин не спостерігали, якщо довгі копита, то відмічали перерозтягнення пальцевих сухожилків згиначів унаслідок постійної опори на п’яту, якщо плоскі копита, то кульгавість виникала при надмірному стиранні рогового шару підошви об асфальт. Розмір дорсальної стінки та п’яти залежить від віку тварини та породи, а також своєчасно проведеної ортопедичної роботи.
31
Bodnar, O., S. Sokolnyk, L. Vatamanesku, R. Randiuk, and A. Bodnar. "Use of the cutaneous-subcutaneous-fascial rotational flap on nutrition branch for covering surface defects in children." Paediatric Surgery. Ukraine, no. 4(69) (December 30, 2020): 51–56. http://dx.doi.org/10.15574/ps.2020.69.51.
Full textAbstract:
Introduction. Diseases that are accompanied by significant cutaneous-subcutaneous-fascial defects during surgery in children include: pilonidal cyst (PC), spinal hernia (SH), Fournier’s gangrene and wounds. Various methods of surgical treatment of PC consist of the stages: removal of the cyst and covering the wound surface with suturing or leaving the wound surface open. The existing methods of covering a defect in SH in children cannot satisfy surgeons, because they are accompanied by significant tissue tension, which causes complications. Fournier’s gangrene in children is a rare disease with a large area of soft tissue damage. Initial surgical debridement of wounds in childhood requires an individual approach with the choice of the correct method to close the defect. Purpose. To study the possibilities of using the rotation of vascularized cutaneous-subcutaneous-fascial flap (CSFF) for the surgical treatment of superficial defects in children. Materials and methods. The surgical treatment of superficial defects in 73 children in a City Children’s Hospital (Chernivtsi) with PC (29 children), SH (20 children), wounds of the face, limbs and trunk (23 children), Fournier gangrene (1 child) was analyzed. We compared the performing of traditional methods of treatment and rotational methods of using CSFF. Recovery time and postoperative complications were analyzed. Results. By using traditional methods of treating PC, complications were observed in 50%, when using the proposed plastic surgery with rotational CSFF in 6.67%; in case of SH – in 44.44% and 18.18%, with wounds – in 27.27% and 8.33%, respectively. Plastic reconstruction in Fournier’s gangrene recovered on the 40th day of the postoperative period. Conclusion. The use of cutaneous-subcutaneous-fascial rotational flap with perforating vessels surgery allows to reduce the amount of complications after operations for PC, SH, initial surgical debridement of wounds, Fournier’s gangrene. The research was carried out in accordance with the principles of the Helsinki Declaration. The study protocol was approved by the Local Ethics Committee of participating institution. The informed consent of the patient was obtained for conducting the studies. Key words: cutaneous-subcutaneous-fascial flaps, superficial defects, children.
32
Kvasnytskyi, V. V., M. V. Matviienko, H. P. Mialnitsa, I. H. Kvasnytska, and Ye A. Buturlia. "Development of brazing alloy, brazing technologies and correction of castings surface defects of heat-resistant nickel alloys for ship gas turbines." Avtomatičeskaâ svarka (Kiev) 2021, no. 2 (2021): 10–16. http://dx.doi.org/10.37434/as2021.02.02.
Full text
33
Volkov, R. K. "ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ КОМПРЕСІЙНОГО ОДЯГУ ТА СИЛІКОНОВИХ ПЛАСТИН ДЛЯ ПРОФІЛАКТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ ПАТОЛОГІЧНИХ РУБЦІВ ШКІРИ У ПАЦІЄНТІВ ПІСЛЯ ТРАВМ ТА ОПЕРАЦІЙ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (28 січня 2020): 48–57. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v.i4.10792.
Full textAbstract:
Реабілітація потерпілих з опіками, травмами та після операцій завжди була й залишається актуальною, адже навіть обмежені ураження шкіри, які не становлять проблеми для хірурга в плані їхнього загоєння або оперативного лікування, можуть викликати розвиток рубцевих масивів з деформаціями, контрактурами, алопеціями й трофічними виразками. Незважаючи на те, що існує багато методів профілактики та лікування рубців, їх результативність залишається не завжди задовільною.
 Мета − вивчити ефективність профілактики та лікування післяопікових гіпертрофічних та келоїдних рубців на основі вивчення клініко-морфологічних особливостей їх формування при використанні аплікацій силіконових пластин і компресійного одягу.
 Матеріал і методи. Проведено порівняння ефективності профілактичних та лікувальних заходів у 65 хворих з післяопіковими рубцями, які виникли після поверхневих та глибоких опіків площею від 5 до 20 % поверхні тіла. Серед обстежених хворих з опіками було 30 осіб (46,2 %) чоловічої та 35 (53,8 %) жіночої статі віком від 9 до 64 років. Пацієнти були поділені на 3 групи. У першу групу ввійшли 30 хворих, в яких через 3–5 днів після повної епітелізації опікових ран використовували силіконові пластини та компресійний одяг на ділянки, в яких розпочалося утворення рубців; у другу – 19 хворих, яким силіконові пластини та компресійний одяг використовували через 20–30 днів після повної епітелізації опікових ран. Третю групу склали 16 пацієнтів із застарілими (1–3 роки після опіків) рубцями, яким була проведена кріодеструкція, ксенопластика, з аплікаціями силіконових пластин після повної епітелізації післяопераційних ран.
 Результати. При клінічному обстеженні пацієнтів першої групи, які протягом 4 місяців використовували аплікації силіконових пластин та компресійний одяг, лише в двох пацієнтів (6,6 %) виявлено гіпертрофічні рубці, які призвели до незначних косметичних дефектів шкірних покривів, у 9 (30 %) пацієнтів відзначався яскраво-рожевий колір шкірних покривів протягом перших двох місяців, у інших 19 пацієнтів утворення патологічних рубців не виявлено.
 Аналіз результатів лікування пацієнтів другої групи, яким силіконові пластини накладали на гіпертрофічні та келоїдні рубці через 20–30 днів після епітелізації опікових ран протягом 4 місяців, проводився за допомогою універсальної шкали. Загальна сума балів після проведеного лікування зменшилася в 2,6 раза, що свідчить про значну ефективність вказаного методу лікування. Електронно-мікроскопічне дослідження рубців після застосування силіконових пластин показало, що в сполучній тканині помітно знижувався вміст фібробластів, спроможних до інтенсивного колагеноутворення. Застосування силіконових пластин під час загоєння тяжких опікових ран приводило до покращення епітелізації, зникнення запального процесу, значного зменшенням кількості дерматогенних ускладнень.
 Висновки. Клінічно та морфологічно встановлено високу ефективність застосування силіконових пластин та компресійної терапії, а також кріодеструкції з ксенопластикою, для профілактики утворення та лікування патологічних рубців.
34
Овчаренко, Г. Р., та Ю. В. Паламарчук. "СХЕМА БЕЗПРОВІДНОГО ДАТЧИКА УЛЬТРАЗВУКОВОЇ БІОМІКРОСКОПІЇ З УРАХУВАННЯМ АКУСТИЧНОГО ТРАКТУ". Біомедична інженерія і технологія, № 6 (17 листопада 2021): 46–53. http://dx.doi.org/10.20535/2617-8974.2021.6.232451.
Full textAbstract:
Реферат – У випадках виявлення проблем із передньою частиною ока людини необхідно проводити досить інформативну діагностику для розуміння шляхів її вирішення. При цьому найкраще застосувати ультразвукові дослідження, а саме біомікроскопічні. Ультразвукова біомікроскопія вважається основним методом діагностики патологій переднього сегменту ока, яка дозволяє провести кількісну і якісну оцінку його структури в нормі та при пошкодженнях. Відповідно при запальних та інфекційних захворюваннях, виразках, ерозіях рогівки і поранень очного яблука проведення ультразвукової біомікроскопії є не можливим. Дослідження проводять для одержання інформації про дефекти ока. Датчик, який використовується при будь-яких методах ультразвукової візуалізації, є однією з головних частин будь-якого ультразвукового приладу, що торкається поверхні тіла пацієнта. З його допомогою електрична енергія перетворюється в енергію ультразвукової хвилі, а також відбиті хвилі приймаються і знову перетворюються в електричну енергію. У даній статті запропоновано створення електричної схеми бездротового датчика для ультразвукової біомікроскопії, яка, у свою чергу, враховує акустичний тракт ока людини. Використання дистанційного модуля передачі інформації розширює можливості проведення огляду не залежно від місця розташування пацієнта, значно зменшує габарити датчика, а також полегшує його функціональність. Обґрунтовано вибір Bluetooth модуля відповідно до його робочої частоти, що не співставляється з іншим медичним обладнанням при застосуванні датчика, і покоління. Визначено основні складові блоку живлення датчика: літій-іонний акумулятор, модуль зарядки із захистом та перетворювач напруги. Виконано розрахунок головного параметра ультразвукового перетворювача. У роботі представлено електричну схему датчика для ультразвукової біомікроскопії, підключення модуля безпровідності до мікроконтролера Arduino Uno і залежність коефіцієнта загасання акустичного тракту від глибини проникнення біологічного середовища людського ока. Ключові слова: ультразвукові дослідження, офтальмоскопічні дослідження, УЗ датчик, діагностика переднього відділу ока, ультразвукова біомікроскопія.
35
Kryvchyk, Liliia, Tetiana Khokhlova та Viktoriia Pinchuk. "УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ТЕРМІЧНОЇ ОБРОБКИ ПРЕСОВОГО ІНСТРУМЕНТУ ДЛЯ ПРЕСУВАННЯ НЕРЖАВІЮЧИХ ТРУБ". Metallurgicheskaya i gornorudnaya promyshlennost, № 5-6 (27 грудня 2019): 47–56. http://dx.doi.org/10.34185/0543-5749.2019-5-6-47-56.
Full textAbstract:
Мета. Метою дослідження є удосконалення технології термічної обробки основного трубопресового інструмента – голки-оправки для пресування неіржавіючих труб на трубопрофільних пресах для подальшого вибору оптимальних режимів термозміцнення.Методика. Для проведення дослідження з поковок діаметром 250 мм були вирізані зразки розміром 10×10×55 мм і піддані остаточній термічній обробці в цехових умовах при різних температурних режимах загартування, відпуску і хіміко-термічної обробки. Виготовлення мікрошліфів зводилось до виконання наступних операцій: шліфування, полірування й травлення. Проведено мікроструктурний аналіз зразків і визначена твердість після різних режимів термічної обробки.Результати. Побудовані і досліджені графіки залежності твердості зразків від температури загартування, відпуску, запропонований оптимальний режим газового азотування (що підтверджено результатами замірів твердості) для отримання високих експлуатаційних властивостей трубопресового інструмента і отримання необхідного балу зерна, проведено дослідження структури азотованого шару (мікроструктурне і електронне). Результатом роботи є розробка оптимального режиму термозміцнення інструмента (голки-оправки) (загартування з двократним відпуском і послідуючим азотуванням замість традиційного режиму – загартування з трикратним відпуском), що підвищує міцність, зносо- і теплостійкість сталі шляхом утворення стійких у процесі нагрівання карбідів, нітридів, боридів і т. п. В результаті сталь здобуває високу твердість на поверхні HRC 71 – 72, що не змінюється при нагріванні до 400 – 450 °С, високу опірність зношуванню, високі границі витривалості, корозійну стійкість.Наукова новизна. Вперше науково обґрунтовано вибір більш ефективного режиму термозміцнення трубопресового інструмента (з проведенням мікроструктурних досліджень), що дозволяє його використовувати в реальних умовах виробництва неіржавіючих труб на трубних підприємствах «ПрАТ Сентравіс Продакшн Юкрейн», «ТОВ ВО Оскар» та ін.Практична цінність. Удосконалення технології термічної обробки голки-оправки (загартування з відпуском і послідуючим азотуванням замість звичайної технології – загартування з відпуском) дозволить збільшити стійкість пресового інструмента на 30 % та знизити витрати по переробці виготовлення неіржавіючих труб, а також покращити якість внутрішньої поверхні труб (відсутність плівок, порізів та інших дефектів неіржавіючих труб).
36
Попович, І. Ю. "КЛІНІЧНА ОЦІНКА ПРЯМОЇ РЕСТАВРАЦІЇ З ВИКОРИСТАННЯМ ВНУТРІШНЬОКАНАЛЬНИХ ШТИФТІВ У НАЙБЛИЖЧІ ТА ВІДДАЛЕНІ ТЕРМІНИ СПОСТЕРЕЖЕННЯ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 118, № 1 (2022): 24–28. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2022-43-1.4.
Full textAbstract:
Нині зруйновану коронкову частину зуба можна відновити прямим, непрямим чи комбінованим методом. Кожен із цих методів має свої переваги та недоліки. Пряма реставрація надає можливість виконати заміщення дефекту коронкової частини зуба в одне відвідування одразу після обтурації кореневих каналів та запобігти розвитку ускладнень у найближчі та віддалені терміни спостереження. Мета дослідження – порівняння клінічної ефективності прямої реставрації девітальних різців із використанням внутрішньоканальних штифтів у найближчі та віддалені терміни спостережень. Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети була проведена реставрація девітальних різців із використанням трьох видів внутрішньоканальних штифтів. Залежно від виду конструкції були сформовані три клінічні групи. Кожна група складалась із 20 пацієнтів. Пацієнтам першої групи коронкову частину зуба відновлювали за допомогою металевих анкерних штифтів “Vitaplant” (Україна), зафіксованих на склоіономірний цемент, модифікований композитом “FUJI plus” (Японія, GS), та фотополімерного матеріалу “Esthet X” (Великобританія, Dentsply Sirona). Пряму реставрацію коронкової частини у другій групі проводили за допомогою фотополімерного матеріалу «Еста-3» (Україна, «Еста») та склопластикових «ПАСС» штифтів (Україна, «Еста»), зафіксованих на композитний цемент подвійного твердіння «ЦАПО» (Україна, «Еста»). Третю групу становили пацієнти, у яких коронкові частини різців були відновлені за допомогою скловолоконних штифтів фірми “J-dental” (Сполучені Штати Америки, J-dental), які були зафіксовані на композит подвійного твердіння “Сalibra” (Великобританія, Dentsply Sirona), та фотополімерного матеріалу “Esthet X” (Великобританія, Dentsply Sirona). Оцінку виконаної прямої реставрації коронкової частини зуба проводили клінічно за загальноприйнятими критеріями. Вивчали анатомічну форму, крайову адаптацію, шорсткість поверхні реставрації, наявність крайового забарвлення, кольорової відповідності, вторинного карієсу та стан контактного пункту. Дані критерії оцінювали у день реставрації через шість, дванадцять місяців, два, три та п’ять років після відновлення коронкової частини зуба. Висновки. Результати клінічного дослідження свідчать про доцільність використання еластичних штифтів як внутрішньоканальних конструкцій для проведення прямої реставрації коронкової частини девітальних різців.
37
Molodkin, V. B., H. I. Nizkova, Ye I. Bogdanov, et al. "The Physical Nature and New Capabilities of Use of Effects of Asymmetry of Azimuthal Dependence of Total Integrated Intensity of Dynamical Diffraction for Diagnostics of Crystals with the Disturbed Surface Layer and Defects." Uspehi Fiziki Metallov 18, no. 2 (2017): 177–204. http://dx.doi.org/10.15407/ufm.18.02.177.
Full text
38
Goshchynsky, V. B., B. O. Migenko та U. U. Svidersky. "ЗАСТОСУВАННЯ PRP ТА PRF ТЕХНОЛОГІЙ У ПІДГОТОВЦІ ДО ВИКОНАННЯ РАДІОЧАСТОТНОЇ АБЛЯЦІЇ ВЕН У ХВОРИХ НА ВАРИКОЗНУ ХВОРОБУ НИЖНІХ КІНЦІВОК, УСКЛАДНЕНУ ТРОФІЧНОЮ ВИРАЗКОЮ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (21 серпня 2019): 99–104. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i2.10376.
Full textAbstract:
Застосування малоінвазивних технологій є сучасним напрямком у лікуванні варикозної хвороби нижніх кінцівок. Однак показання до виконання цих операцій на тлі трофічних виразок є обмеженими.
 Мета – дати клінічне обґрунтування застосуванню PRP, PRF технологій для лікування трофічної виразки у хворих із хронічною венозною недостатністю в стадії декомпенсації з метою їх підготовки до наступного виконання радіочастотної абляції вен.
 Матеріал і методи. Проведено клінічне обґрунтування застосування PRP та PRF для лікування трофічної виразки у 35 хворих. Контрольною групою були 30 хворих, яким місцево застосовували метилурацилову або актовегінову мазі. Перед лікуванням хворих виконували УЗД для встановлення особливостей гемодинаміки у поверхневій та глибокій венозній системі, локалізації перфорантних вен. Усім хворим проведена оцінка стану трофічних виразок на момент лікування та в процесі його виконання із застосуванням системи МЕASURE.
 Результати. Застосування PRP та PRF для лікування трофічної виразки суттєво посилює процеси регенерації в трофічній виразці, про що свідчить зменшення термінів появи грануляційної тканини, крайової епітелізації.
 Також у пацієнтів, порівняно з контрольною групою хворих, зменшилася площа і глибина ранових дефектів на 23,1 %, 37,4 % і 79,9 % відповідно, на 5–6, 8–9, 12–14 добу, порівняно з вихідними даними. До 8 дня у більшості хворих відмічається зміна характеру цитограм на регенераторно-запальний тип. Зникають детрит, мікробні тіла. Характерною ознакою є виражена епітелізація. У 24 пацієнтів трофічна виразка загоїлась. Іншим 11 хворим виконана аутодермопластика трофічної виразки під час проведення РЧА вен. Середній день передопераційної підготовки хворих із трофічними виразками, в яких була застосована PRP та PRF технологія, склав (7,8±4,6) доби, проти (14,6±3,7) доби в контрольній групі. Це дало можливість провести повноцінну РЧА варикозно трансформованих вен із додатковою ліквідацією горизонтального рефлюксу в ділянці трофічних змін шляхом застосування склеротерапії неспроможних перфорантних вен під УЗ-навігацією.
 Висновки. 1. Застосування технології PRP та PRF активізує процеси регенерації в хронічній трофічній виразці, що дозволяє скоротити передопераційну підготовку хворих.
 
 PRP та PRF технологія лікування трофічних виразок у комбінації з малотравматичними операціями (РЧА та склеротерапія) є перспективним напрямком лікування хворих із варикозною хворобою нижніх кінцівок у стадії декомпенсації.
39
Бойко-Гагарін, А. С. "Технологічні аспекти виготовлення фальшивих монет у Російській та Австро-Угорській імперії у ХІХ – на початку ХХ ст". Studies in history and philosophy of science and technology 29, № 2 (2020): 67–76. http://dx.doi.org/10.15421/272022.
Full textAbstract:
Вивчення процесів виготовлення монет є невід’ємною складовою нумізматичних студій, що дозволяє не лише встановити відношення монети до карбування того чи іншого монетного двору та визначити її різновид, а і встановити відмінності між автентичними монетами державного карбування та антикварними підробками, так само як і фальшивими монетами, виготовленими з метою нанесення збитку грошовому обігу та отримання несанкціонованого прибутку. В статті використано комплекс загальнонаукових методів, цитування архівних матеріалів виконано транскрибуванням. В якості джерел вивчення використано раніше неопубліковані матеріали державних історичних архівів та зразки тогочасних підробок монет із зібрань державних музеїв. Повний ланцюг виготовлення фальшивих монет поетапно складався із вибору металу, виготовлення ливарної форми чи штемпеля, виготовлення заготовки для майбутньої фальшивки (металевого кружечка), нанесення зображень на заготовку, за необхідності – нанесення поверхневого покриття та доопрацювання отриманої підробки іншими інструментами для уникнення видимих дефектів фальсифікату. Отримати готові підробки монети з нанесеним шаром поверхневого покриття за допомогою амальгами можна було двома шляхами: покриття заготовки із вже нанесеним штемпелями рельєфом, або карбування штемпелем по вже покритій шаром золота чи срібла основі. Щодо застосування технології лиття підроблених грошей, найчастіше в тогочасних джерелах згадуються гіпсові форми, хоча нами введено в науковий обіг лише металеві (частіше мідні). Елементний вміст поверхні інструментів практично ідентичний у струмках робочої частини та зворотної гладкої сторони, що дає підстави стверджувати про те, що ці інструменти не були у використанні. Ми припускаємо, що потенційні фальшивомонетники позбулись цих ливарних форм як невдалих та непридатних для використання. Продуктом ливарних форм, пресів чи інших виробничих устаткувань фальшивомонетників були заготовки фальшивих монет. Через недосконале лиття отримані заготовки часто вимагали доопрацювання та коригування за допомогою інших оброблювальних інструментів. Застосовуваний фальшивомонетниками технічний процес суттєво відрізнявся від того ланцюга процесів, які практикувались на державному монетному дворі. Причиною цьому ми бачимо недоступність для фальшивомонетників складних технічних засобів та користування ними з незаконною метою таким чином, що цей процес був непомітний для оточуючих для приховування злочинної діяльності. Перспективою подальших досліджень ми бачимо розширення використаної джерельної бази та проведення вивчення збережених зразків підробок монет та інструментів для їх виготовлення за допомогою новітніх вимірювальних пристроїв та технологій.
40
Shmatenko, O. P., O. V. Pidlisny, T. V. Prykhodko та ін. "ТЕХНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ СТВОРЕННЯ М’ЯКИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ГНІЙНИХ РАН". Ukrainian Journal of Military Medicine 1, № 1 (2020): 50–63. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2020.1(1)-050.
Full textAbstract:
Вступ. Лікування ран та ранової інфекції є важливою проблемою як для військової, так і загальнодержавної системи охорони здоров’я України. На сучасному етапі основоположним підходом до лікування гнійних ран є патогенетична спрямованість відповідно до фази ранового процесу, що включає наступні етапи: активну хірургічну обробку; додаткову обробку післяопераційної рани; раннє закриття ранового дефекту; дренування рани; антибактеріальну терапію; усунення факторів, що уповільнюють загоєння. 
 Мета дослідження - аналіз сучасних технологічних підходів до створення м’яких лікарських засобів для лікування гнійних ран.
 Матеріали та методи дослідження. У роботі використані національні та міжнародні літературні джерела; застосовано методи системного аналізу і бібліо-семантичного дослідження.
 Результати дослідження. Узагальнено підходи Державної фармакопеї України, Європейської фармакопеї, Фармакопеї США та інтегрованих класифікацій, запропонованих рядом науковців, щодо класифікації м’яких лікарських засобів.
 Визначено основні фармацевтичні фактори, що впливають на ефективність та якість м’яких лікарських засобів: фізичні властивості активних фармацевтичних інгредієнтів та допоміжних речовин, природа та кількості основи-носія і допоміжних речовин, що входять до складу лікарського засобу, вид лікарської форми і технологічні операції, здійснені при її виготовленні. Основи-носії є важливими складовими м’яких лікарських засобів, оскільки становлять 90 % і більше від загальної маси та впливають на активність лікарських речовин і реологічні властивості лікарської форми. Визначено, що відповідно до вимог Державної фармакопеї України, класифікація основ м’яких лікарських засобів проводиться за ознаками спорідненості до води та типу дисперсної системи. Фармакопеєю США використовується додаткова диференціація за здатністю абсорбувати воду, що обумовлює виділення чотирьох класів основ для мазей: вуглеводневих, абсорбційних, водно-змивних та водорозчинних.
 Проведений аналіз результатів досліджень показав, що клінічно обгрунтованим для місцевого лікування ранового процесу є використання мазей на гідрофільних та емульсійних основах, яким притаманні дегідратуюча дія та здатність ефективно проводити активні фармацевтичні інгредієнти до ранових каналів та порожнин.
 Висновки. М’яким лікарським засобам належить провідна роль в місцевому лікуванні гнійних ран, оскільки вони забезпечують досягнення оптимальної концентрації активних фармацевтичних інгредієнтів в ділянці ураження, забезпечуючи високу терапевтичну ефективність та пролонговану дію з мінімальними проявами побічної дії складових компонентів. Вирішальне значення при розробці м’яких лікарських засобів для лікування гнійних ран мають фармацевтичні фактори: фізичні властивості лікарських речовин, природа та кількості основи-носія і допоміжних речовин, що входять до складу лікарського засобу, вид лікарської форми і технологічні операції, здійснені при її виготовленні. На сучасному етапі доцільною є розробка комплексних препаратів для певних фаз ранового процесу, що дозволяють одночасно впливати на декілька факторів патогенезу. Визначено, що для лікування гнійних ран в першій фазі ранового процесу доцільно застосовувати м’які лікарські засоби з сильно вираженою і тривалою осмотичною активністю, у другій фазі - з помірною осмотичною активністю, у третій фазі ранового процесу лікарські засоби повинні попереджати висихання ранової поверхні, захищати і стимулювати ріст грануляцій.
41
Kovalchuk, A. O., та O.-B. E. Hyunesh. "ПЛАНІМЕТРІЯ ПОВЕРХНІ ОПІКОВОЇ РАНИ ПРИ ВИКОРИСТАННІ КОМБІНОВАНИХ ГІДРОГЕЛЕВИХ ТА СОРБУЮЧИХ ЗАСОБІВ НА ЕТАПАХ РАННЬОГО ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ З ОПІКАМИ". Вісник наукових досліджень, № 3 (9 листопада 2015). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2015.3.5196.
Full textAbstract:
<span lang="UK">У статті описано результати раннього хірургічного лікування хворих з термічною травмою із застосуванням сучасних гідрогелевих засобів у комбінації з рановими адсорбентами. Лікування приводило до пришвидшення репаративних процесів у рані за рахунок скорочення термінів очищення рани з подальшим заповненням ранового дефекту грануляційною тканиною і більш раннім початком крайової епітелізації у фазах регенерації та епітелізації.</span>