Academic literature on the topic 'Поверхневі дефекти'

Виконано аналіз технології прокатування заготовки за діючою технологією на стані 1050 ПрАТ «Дніпроспецсталь». За допомогою різних видів неруйнівного контролю досліджено поверхневі та внутрішні дефекти заготовки. З метою поліпшення якості прокату розглянуто можливість зміни діючої технології прокатки дуплексної нержавіючої марки сталі особливого призначення 03Х22Н5АМ3. Пропонується удосконалити технологію прокатування, що дозволить поліпшити якості прокату, а саме: прокатувати зливки з холодного усаду після вибіркової зачистки (повного видалення поверхневих дефектів). Це дасть можливість: скоротити кількість поверхневих дефектів у сорті, так як зливки перед прокаткою вже пройшли вибіркову зачистку дефектів; скоротити витрати на паливо для нагрівання (нагрів зливка для прокатки сорту відбувається лише один раз, минаючи етап повторного нагріву проміжної заготовки); виключити додаткову обріз утягнутих кінців; скоротити кількість відходів на стружку. Проведено розрахунок енергосилових параметрів прокатки і режиму деформації зливка масою 3,7 т. Результати розрахунку показали, що найбільше зусилля на валок буде спостерігатися при прокатуванні у першому калібрі (на гладкій бочці) і складає 10 МН.

Мета дослідження. Підвищення якості лікування клиноподібних дефектів зубів шляхом диференційного підходу до часу протравлювання твердих тканин в залежності від наявності і глибини мікротріщин емалі на вестибулярній поверхні. Методи дослідження. У дослідженні взяли участь 47 осіб (середній вік 28,2±8,3 років), у яких було відновлено клиноподібні дефекти у 125 зубах. Усі пацієнти були розподілені на 3 групи в залежності від часу протравлювання твердих тканин зубів: основну (17 осіб – 65 зубів), контрольну і порівняльну (по 15 осіб і 30 зубів у кожній). В основній групі 37 % ортофосфорна кислота наносилась послідовно на поверхні, що утворюють дефект, на час, який залежав від наявності і глибини мікротріщин емалі на вестибулярній поверхні. Загальний час експозиції складав 60 с. У контрольній і порівняльній групах тверді тканини дефектів протравлювались одночасно, протягом 30 с і 60 с, відповідно. Оцінку якості реставрацій проводили за критеріями USPHS на день відновлення, через 6 і 12 місяців. Наукова новизна. Аналіз стану композитних відновлень зубів з клиноподібними дефектами через рік показав, що час кислотного протравлювання твердих тканин впливає на їх якість. Дефекти реставрацій були відсутніми у 114 зубах (91,2 %): в основній групі – у 63 (96,92 %), у контрольній групі – у 25 (83,33 %), у групі порівняння – у 26 (86,67 %). Було визначено якісних композитних відновлень в основній групі, в середньому, на 11,92 % більше, ніж у контрольній і порівняльній групах. Висновки. Таким чином, клінічне дослідження стану композитних відновлень зубів з клиноподібними дефектами показало, що застосування розробленого диференційного підходу до кислотного протравлювання поверхонь, що утворюють патологію, сприяло підвищенню якості їх лікування у віддалені терміни. Отримані результати дозволили рекомендувати запропонований спосіб для використання у практичній стоматології.

Наведено інноваційні механізми неруйнівного контролю в умовах виробництва. Розкрито напрями за якими розподіляються засоби неруйнівного контролю, визначено, що основа вибору методу і приладу неруйнівного контролю для вирішення завдань дефектоскопії, товщинометрії, структуроскопії і технічного діагностування залежить від параметрів контрольованого об'єкта і умов його обстеження. Зазначається, що виявити поверхневі дефекти, як на зовнішніх поверхнях, так і у внутрішніх порожнинах виробів і виміряти їх параметри дозволяють візуальний і вимірювальний методи. У статті описано особливості радіаційного методу контролю, акустичного (ультразвукового) методу, магнітопорошкового або магнітолюмінесцентного методу, вихрострумового методу та теплового. Також, у рамках роботи наведено інноваційні механізми неруйнівного контролю в умовах виробництва у різних галузях: будівельної, аерокосмічної, мікроелектроніки, атомно-оптичної мікроскопії біологічних об'єктів. Для машинобудівних підприємств розкрито принципи перспективної розробки нових методів і засобів контролю. Окреслено технологію CALS, яка передбачає подання в електронній формі всіх даних і документів, що використовуються для опису виробу або того, як він виробляється і експлуатується, для інформаційної підтримки різних процедур, використовуваних протягом усього життєвого циклу виробу. Визначено місце персонального комп’ютера у системі CALS технологій, зазначено, що в автоматизованих засобах персонального комп’ютера всі процеси контролю і розсортування виробів виконуються автоматично без участі оператора, а до їх складу входять засоби переміщення контрольованих об'єктів, пристрої стабілізації їх положення в процесі контролю, системи механічного сканування перетворювачем поверхні виробу, сполучні елементи електричних виконавчих пристроїв, системи супроводу проконтрольованої продукції, блокувальні пристрої та інше

Мета. В експерименті на 24 кролях шляхом морфологічних досліджень та морфометричного аналізу оцінити ефективність застосування методики BMDCT (bone marrow-derived cell transplantation) в лікуванні внутрішньосуглобових остеохондральних пошкоджень та дефектів. Матеріали і методи. За допомогою морфометричного аналізу препаратів, отриманих від 24 експериментальних тварин, розподілених на три групи, визначали характер та структуру регенерату, його інтеграцію до навколишніх тканин, оцінювали вміст клітинних структур та неклітинних елементів, що сформувалися в дефекті в різних серіях експерименту, з використанням модифікованої гістологічної шкали S. W. O’Driscoll і співавторів і S. R. Frenkel і співавторів. Результати. Аналіз результатів дослідження з використанням модифікованої шкали гістологічної оцінки показав, що гіаліновий хрящ був наявний тільки в регенераті тварин, у яких застосовували методику BMDCT. Значного розшарування поверхні суглобового хряща регенерату в цих тварин не виявлено, структурна інтегрованість була високою, щільність суглобового хряща навколо країв дефекту значно перевищувала показники у контрольних тварин. Дегенеративні зміни хондроцитів переважали у контрольних тварин. За характером перебудови субхондральної кістки під зоною дефекту статистичним аналізом виявлено достовірну різницю між дослідними та контрольними тваринами (р < 0,001), що засвідчило ефективність застосування методики BMDCT. Висновки. Результати дослідження дають підстави для висноску про ефективність застосування методики BMDCT у лікуванні пацієнтів з внутрішньосуглобовими остеохондральними пошкодженнями та дефектами.

Мета роботи: вивчити особливості експресії та накопичення колагену I і III типів в зразках шкіри у пацієнтів з дефектами покривних тканин тулуба та кінцівок після травми. Матеріали і методи: Комплексне патоморфологічне дослідження 60 хворих було виконано на біопсійно-операційному матеріалі фрагментів шкіри з параранової зони дефекту. Результати дослідження та їх обговорення. При мікроскопічному дослідженні зразків шкіри з параранової зони дефектів у всіх групах хворих виявили потоншення епідермального пласту з відсутністю нормального хвилястоподібного дермально - епідермального з'єднання, надмірним накопиченням колагену в усіх дермальних прошарках у вигляді паралельно орієнтованих окремих і зібраних в пучки фібрил у поверхневих відділах та безсистемно розташованих більш товстих колагенових пучків в глибоких шарах дерми, між якими знаходились скупчення фібробластів. В зразках шкіри пацієнтів II та III групи постраждалих встановили статистично достовірну різницю між показниками відносної площі накопичення колагенів І і ІІІ типів (Т=675; р=0,005 і Т=697; р=0,033 відповідно). У пацієнтів III і IV груп при аналізі зв'язків із використанням критерію рангової кореляції Спірмена спостерігали прямий помірної сили зв'язок між площами депонування колагенів І і ІІІ типів (rs=0,52 і 0,54). Висновок. Визначення репаративних можливостей шкіри у пацієнтів з дефектами покривних тканин травматичного генезу має значення для вибору методу реконструкції ранової поверхні.

Ключові слова: травма; дефект м’яких тканин; ранова поверхня; складні клапті; кінцівки. Мета роботи: розширити показання до використання пластичних реконструктивних втручань для раннього закриття дефектів м’яких тканин тулуба та кінцівок травматичного генезу. Матеріали і методи. У роботі проаналізовано дані 242 хворих із дефектами м’яких тканин тулуба та кінцівок, які виникли внаслідок механічного пошкодження. Пацієнтам було виконано 697 оперативних втручань, з них 492 (70,6 %) операцій з приводу відновлення пошкоджених тканин за період 2008 – 2016 рр. Результати досліджень та їх обговорення. Всі хворі розподілені на 4 групи залежно від розмірів, глибини та ступеня пошкодження м’яких тканин та інших структур тулуба й кінцівок. Перша група – 44 хворих із обмеженою ділянкою пошкодження шкіри та прилеглих тканин до глибокої фасції. Їм виконано 51 втручання з відновлення шкіри методом автодермопластики. Складні клаптів не використовували. Другу групу склали 67 хворих із великою та надвеликою рановою поверхнею й пошкодженням м’яких тканин нижче глибокої фасції. В цій групі виконано 144 оперативні втручання, з них 23 втручання складними клаптями для відновлення м’яких тканин. третю групу склали 90 хворих із дефектами покривних тканин, які виникли разом або внаслідок пошкодження кістково – суглобового апарату. Виконано 272 операції, з них 35 із використанням складних комплексів тканин. Четверта група – 41 хворий з поєднаною або множинною травмою, що супроводжується пошкодженням магістральних судин, нервів, частковим або повним відокремленням кінцівки. В цій групі виконано 220 операцій, з них 47 операцій – складними клаптями.

Мета роботи: обґрунтувати ефективність ін’єкційного застосування плазми, збагаченої тромбоцитами при лікуванні ран донорської поверхні, що тривалий час не загоюються у хворих із глибокими термічними опіками. Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 15 пацієнтів з опіками полум’ям ІІб–ІІІ ступеня, площею 10–15 % поверхні тіла. Від початку з (27,3±0,1) доби після отримання травми залежно від обраного місцевого лікування пацієнтів поділили на дві групи. У 5 пацієнтів основної групи перев’язки, окрім обробки ранової поверхні 0,02 % розчином декаметоксину, передбачали щоденне впродовж 6–7 діб ін’єкційне введення автологічної плазми, збагаченої тромбоцитами, по периферії та безпосередньо в ділянку донорських ран. Залишок препарату аплікаційно наносили на рановий дефект, який покривали двошаровою марлевою серветкою, просякнутою однойменним антисептиком і полівінілхлоридною плівкою з фіксацією лейкопластерними стрічками, марлевою пов’язкою. У 10 пацієнтів групи порівняння місцеве лікування донорських ран обмежувалось перев’язками з використанням цього ж антисептичного розчину. Обстеження хворих передбачало візуальний огляд ушкодженої ділянки, визначення площі ранового дефекту, мікробіологічне та цитологічне дослідження ранового вмісту. Результати досліджень та їх обговорення. Результати дослідження показали позитивний ефект застосування автологічної плазми, збагаченої тромбоцитами, уже на 3 добу спостереження, що проявлялось зміною кольору, структури грануляційної тканини в кращий бік, активним перебігом процесів епітелізації у вигляді появи острівців на поверхні рани та росту з країв, наближенням цитологічної картини до запально-регенераторного типу. В подальшому в пацієнтів основної групи визначали стрімке зменшення розмірів ранового дефекту, поява юних клітинних форм із майже повним його загоєнням на (9,3±1,2) добу після початку введення плазми. Лікування хворих групи порівняння традиційним способом завершувалось виконанням автодермопластики.

Актуальність теми дослідження. В Україні нині діє Державна цільова програма розвитку аеропортів. Програмою передбачено стабільний розвиток авіаційної галузі в Україні, модернізацію та реконструкцію навних і будівництво нових аеродромів та аеродромних об’єктів, зокрема поверхонь, призначених для посадки, зльоту, руху, стоянки повітряних суден, руху наземного транспорту на території аеродрому, ґрунтових елементів аеродрому. Постановка проблеми. Нині значно розширився авіаційний парк в Україні та за її межами. З’явились тяжкі та надтяжкі повітряні судна. Збільшення ваги повітряних суден веде до підвищення навантаження на аеродромні покриття. Це, у свою чергу, призводить до більш швидкого зношення аеродромних покриттів та появи дефектів, які загрожують безпеці польотів, зміні профілю покриття. Тому проводиться постійний моніторинг за станом аеродромних покриттів. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Були розглянуті останні публікації у відкритому доступі, які присвячені моніторингові аеродромних покриттів. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Аналіз засобів та методів геодезичного моніторингу аеродромних покриттів дозволяє зробити висновок, що геодезичний моніторинг спрямований лише на визначення профілю покриттів. Дефекти аеродромних покриттів не є предметом геодезичного моніторингу. Мета статті. Головною метою цієї статті є виконати огляд конструкцій аеродромних покриттів та їхніх дефектів. Виклад основного матеріалу. Наведено класифікації аеродромних покриттів та виконано огляд конструкцій жорстких, асфальтобетонних, полегшених, спрощених покриттів та ґрунтової частини льотного поля. Наведено особливості дефектів аеродромних покриттів і основні причини їх виникнення. Дефекти згруповані в окрему таблицю та виконано їх візуалізацію. Висновки відповідно до статті. У результаті аналізу засобів та методів геодезичного моніторингу стану аеродромних покриттів встановлено, що основним видом такого моніторингу є визначення лише нерівностей поверхні покриттів. Для виявлення більш широкого спектра дефектів аеродромних покриттів необхідне залучення безпілотних літальних апаратів, лазерного сканування та розробка новітніх засобів та методів моніторингу аеродромних покриттів.

Розглянуто проблему загострювання ножів лущильних та шпоностругальних верстатів, яка є на підприємствах, що спеціалізуються з виготовлення струганого та лущеного шпону. Особливістю загострювання цих ножів є те, що вони мають широку задню поверхню, малі кути загострення та велику довжину. Велика зона контакту абразивного круга з поверхнею ножа призводить до утворення високих температур на поверхні ножа. Внаслідок цього змінюються початкові властивості леза, відбувається його припалювання, виникають великі завусениці, мікротріщини та інші дефекти. Наявні рекомендації щодо раціональних режимів загострення та доводіння дереворізальних інструментів, зокрема лущильних і шпоностругальних ножів, частково вирішують цю проблему, але істотно зменшують продуктивність процесу загострення. Оцінено та проаналізовано конструкції абразивних кругів, які застосовуються для загострення цих ножів. З'ясовано, що для загострення ножів з широкою задньою поверхнею потрібно удосконалювати та розробляти новий спеціальний абразивний інструмент, який повною мірою забезпечить якісне загострювання та високу продуктивність процесу. Цей інструмент не повинен потребувати значних змін у конструкції верстата для загострення дереворізальних ножів, повинен бути дешевим і надійним в експлуатації.

Розвиток аномальної фіброзної тканини на окремих ділянках стегнової кістки при фіброзній дисплазії призводить до змін її біомеханічних властивостей і спричинює патологічні переломи та деформації. Проведено скінченно-елементний аналіз напружено-деформованого стану біомеханічної системи «стегнова кістка — фіксатор» із наявністю порожнистого дефекту в проксимальному відділі стегнової кістки (імітаційна модель осередкової форми фіброзної дисплазії) з метою обґрунтування ефективності методик остеосинтезу різними типами фіксаторів при даній патології. На підставі комп’ютерної томографії сканів біомеханічної моделі стегнової кістки Sawbones за допомогою програмних пакетів Mimics та SolidWorks створені імітаційні комп’ютерні 3D-моделі інтактної стегнової кістки, стегнової кістки з порожнистим дефектом та різними типами металофіксаторів: пластини LСP (locking compression plate), кутової пластини для проксимального відділу стегна АВР (angled blade plate) та стегнового блокуючого стрижня FN (femoral interlocking nail). Аналіз напружено-деформованого стану у програмному середовищі ANSYS проводився на основних елементах стегнової кістки та металофіксаторів за показниками напруження (σ) за Мізисом та деформацій (ε). Наявність порожнистого дефекту в проксимальному відділі стегнової кістки призводить до зростання показників напруження та деформацій на 67,8 % по верхній поверхні шийки та на 34,2 % по нижній поверхні шийки порівняно з інтактною стегновою кісткою, що вказує на значний ризик виникнення патологічного перелому. В умовах різних методик остеосинтезу з’ясовано об’єктивно незаперечливі переваги пластини для проксимального відділу стегна (LСP) та стегнового блокуючого стрижня (FN) над кутовою пластиною (АВР).

Удосконалено алгоритм формування діагностичних ознак для оцінювання пошкоджень у вигляді множинних корозійних дефектів, в частині використання еталонів для отримання та оброблення діагностичних зображень з подальшою їх сегментацією, що дозволяє виділити ділянки зображень, які алгоритм класифікує як однорідні.
У магістерській роботі розв’язано задачу розроблення автоматизованого методу обробки сигналів та аналізу зображень за оптико-цифрового контролю стану поверхонь вкритих одиночними, або множинними дефектами, що забезпечує, підвищення достовірності оброблення діагностичної інформації шляхом застосування сучасних методів та розробленої системи оцінювання динамічних змін аналізу зображень, що дозволило автоматизувати етапи прогнозування пошкодженості і здійснювати кількісний моніторинг деградації досліджуваної поверхні.
Удосконалено метод автоматичного вибору порогу фільтрування, що базується на використанні даних, які одержуються градієнтними методами і забезпечують визначення оптимального порогу, що підвищує достовірність прогнозування швидкості динамічних змін діагностичних зображень корозійних дефектів поверхні і визначає оптимальний рівень порогу за умов впливу низки збурюючих факторів.

Робота виконана на кафедрі автоматизації технологічних процесів і виробництв факультету прикладних інформаційних технологій та електроінженерії Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя Міністерства освіти і науки України. Захист відбудеться «17» червня 2021 р. о 9.00 год. на засіданні екзаменаційної комісії №21 у Тернопільському національному технічному університеті імені Івана Пулюя
В даній кваліфікаційній роботі підібрано роботизоване обладнання для зварювання. Технічні рішення проекту передбачають вирішення наступних завдань: автоматизація основних і допоміжних операцій робототехнічного зварювання; оптимізація робототехнічного зварювання; підвищення надійності функціонування систем управління в результаті застосування сучасних методів діагностики і прогнозування працездатності зварних з’єднань; аналіз інформації про результати процесу зварювання з фіксацією відхилень від заданих параметрів оптимальних режимів. Робототехнічне зварювання розглянуто як технологічний процес маніпулятора, що забезпечує рух зварювального інструменту по складній траєкторії. Використання робототехніки дозволяє застосовувати найпродуктивніші режими зварювання за оптимального формування зварних швів, підвищувати густину струму, збільшити реальну глибину проплавлення, забезпечити додаткове зростання продуктивності і найголовніше зменшення зварювальних деформацій. Такий підхід до проблеми роботизації дозволяє успішно вирішувати відносно прості технологічні проблеми зварювання ковшів грейферів.
Robotic welding equipment is selected in this qualification work. Technical solutions of the project provide for the solution of the following tasks: automation of basic and auxiliary operations of robotic welding; optimization of robotic welding; increasing the reliability of control systems as a result of the use of modern methods of diagnosis and prediction of welds; analysis of information about the results of the welding process with fixation of deviations from the specified parameters of the optimal modes. Robotic welding is considered as a technological process of the manipulator, which provides the movement of the welding tool on a complex trajectory. The use of robotics allows to apply the most productive welding modes with optimal formation of welds, increase the current density, increase the real depth of penetration, provide additional productivity growth and most importantly reduce welding deformation. This approach to the problem of robotics allows you to successfully solve relatively simple technological problems of welding buckets grabs.
ВСТУП 8 1. АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА 1.1. Роботизоване зварювання та наплавлення 13 1.2 Критичний аналіз існуючої технології виготовлення ковша грейфера та обґрунтування альтернативного варіанту 19 2. ПРОЕКТНА ЧАСТИНА 2.1. Технічні умови на виготовлення ковша грейфера 23 2.2. Вибір зварювальних матеріалів 26 2.3. Режими роботизованого зварювання ковша грейфера 29 2.4. Техніка і технологія складання та роботизованого зварювання ковша грейфера 31 2.4.1. Послідовність виконання операцій складання-зварювання ковша грейфера 33 2.4.2. Приймальний контроль якості зварних з'єднань ковша грейфера після роботизованого зварювання 34 2.5. Техніка і технологія роботизованого наплавлення ножів ковша грейфера 36 2.6. Вибір стандартного устаткування 38 2.7. Вимоги до експлуатації зварювальних роботів 40 2.8. Розробка спеціалізованого обладнання для виготовлення ковша грейфера 41 2.9. Вплив структури зварного шва (наплавки) створеної роботизованим способом 45 3. СПЕЦІАЛЬНА ЧACТИНA 3.1. Засоби тензо- і динамометрії 61 3.2. Автоматизований спосіб дослідження деформівної здатності зварного шва одержаного роботизованим способом 72 4. БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ, ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ 4.1. Актуальність охорони праці 82 4.2. Правила техніки безпеки при роботі в лабораторіях 83 4.3. Санітарно-гігієнічні вимоги до лабораторного приміщення 84 ВИСНОВКИ 88 ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 90