Journal articles on the topic 'Поведінки'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Поведінки.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Поведінки.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Заяць, О. С. "ВЗАЄМОВПЛИВ ПРОФЕСІЙНОЇ ПОВЕДІНКИ АДВОКАТА ТА ПРАВОСЛУХНЯНОЇ ПОВЕДІНКИ ГРОМАДЯНИНА." Знання європейського права, no. 5 (December 22, 2021): 41–45. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i5.278.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню правових засад взаємовпливу професійної поведінки адвоката та правослухняної поведінки громадянина, з’ясовано, що підвищення рівня усвідомленої правослухняної поведінки є одним із завдань і держави, що прагне бути правовою, і суспільства, що вважається громадянським. Зрозуміло, що питання, пов’язані з порушенням людьми встановлених законом норм, існуватимуть завжди, однак у правовій державі вони мінімізовані та не чинять масштабного впливу на ситуацію в державі та суспільстві, окрім того, існують ефективні механізми боротьби з правопорушеннями та швидкого відновлення порушених прав і свобод людини. Іншою є ситуація в державах, які тільки стали на шлях побудови правової держави й громадянського суспільства і роблять у цьому напрямі перші кроки. Звісно ж, тут рівень усвідомленої правослухняної поведінки низький, адже незадоволеними залишаються базові потреби людини в безпеці (коли людина не впевнена в тому, що в держави наявні ефективні механізми для захисту її прав і свобод, законних інтересів), тому немає можливостей для розвитку особистості та забезпечення собі гідного рівня життя. Обґрунтовано, що одним зі шляхів підвищення рівня усвідомленої правослухняної поведінки в суспільстві може стати приклад професійної поведінки адвока- та, адже через свою професійну діяльність адвокат не тільки захищає права і свободи, законні інтереси людини, а й часто першим ознайомлює людину з її правами та обов’язками в певних ситуаціях, а своєю професійною поведінкою демонструє, що досягнути справедливості можна тільки за допомогою законних та морально виправданих методів. Цим контекстом зумовлено тезу, відповідно до якої адвокат через свою професійну поведінку, яка ґрунтується на неухильному дотриманні закону та усвідомленій системі моральних цінностей, що є обов’язковим складником поведінки, може впливати на правослухняну поведінку в суспільстві. Його професійна поведінка сприяє підвищенню рівня довіри суспільства до адвокатської діяльності й зростанню кількості звернень людей за професійною правовою допомогою, що спростить процес досягнення справедливості та допоможе підвищити рівень правової освіченості громадян.
2
Ціпан, Тетяна Степанівна. "ПРЕВЕНЦІЯ АСОЦІАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ НЕПОВНОЛІТНІХ: ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ДІАГНОСТИКА." Інноватика у вихованні 1, no. 11 (May 30, 2020): 160–66. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i11.272.
Full textAbstract:
У статті розкрито психолого-педагогічний аспект превенції асоціальної поведінки неповнолітніх. Проаналізовано поняття «превенція», «асоціальна поведінка». Схарактеризовано форми асоціальної поведінки: девіантна, адиктивна, суїцид. Встановлено, що превентивна діяльність є системним утворенням, що включає діагностичний, прогностичний, плануючий, регулюючий і контрольний етапи. Розкрито сутність діагностичного етапу. Запропонована низка діагностичних методик для виявлення причин виникнення асоціальної поведінки неповнолітніх.
З’ясовано, що превенція асоціальної поведінки у закладі освіти повинна починатися із з'ясування можливих причин відхилень у поведінці школярів, пов’язаних із порушенням дисципліни (грубість, невідвідування школи, лайка, вживання нецензурної лексики), тобто, з діагностики проблеми. Це, по-перше, дозволить зібрати і систематизувати інформацію, на підставі якої може бути зроблений той чи інший висновок, і по-друге, визначити мету і завдання, які необхідно вирішити для попередження у школярів відхилень у поведінці і надання їм педагогічної підтримки. З огляду на те, що первинна превенція полягає в комплексному впливі не тільки на школярів з асоціальною поведінкою, а й на їхнє найближче оточення (однокласників, батьків, педагогів), то на цьому етапі доцільна просвітницька діяльність, що включає проведення циклу тренінгових занять.
Педагогічна підтримка передбачає: надання неповнолітнім педагогічної допомоги у важких життєвих ситуаціях, формування в них стійкості до прояву різного роду протиправних дій і поведінки, сприяння їх захисту від негативних впливів, орієнтація на саморозвиток, самоствердження, самоорганізацію і самореалізацію неповнолітньіх та норми життя і діяльності в цивілізованому суспільстві.
3
ГУЦУЛЯК, Лідія. "ПРОФІЛАКТИКА АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ У ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ." Humanitas, no. 1 (May 6, 2022): 22–28. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2022.1.4.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано особливості профілактики агресивної поведінки підлітків у закладах загальної середньої освіти. Під агресивною поведінкою автор розуміє дії, що мають на меті заподіяння моральної або фізичної шкоди іншим, а саме − це поведінка, яка орієнтована на нанесення образи, або шкоди іншій людині чи предмету. Вказано, що профілактика агресивної поведінки − це система заходів, спрямованих на виявлення і попередження агресивної поведінки. Зазначено, що необхідною умовою профілактичної роботи з підлітками, які проявляють агресивну поведінку є залучення до вирішення проблеми різних фахівців: класного керівника, соціального педагога, психолога, інспектора у справах неповнолітніх. Наголошено, що профілактика агресивної поведінки учнів є важливою умовою побудови конструктивного освітнього процесу, який повинен реалізуватися системно і комплексно. Автором зазначено, що існує первинна, вторинна і третинна профілактика агресивної поведінки підлітків у закладах загальної середньої освіти. Первинна профілактика включає в себе формування сприятливого мікроклімату в учнівському середовищі, адже саме комфортне середовище є підставою для конструктивного спілкування. Вторинна профілактика націлена на детальний розгляд питань профілактики агресивної поведінки підлітків в середовищі однолітків, ознайомлення учнів з даним поняттям, його структурою і наслідками. Третинна профілактика являє собою індивідуальну роботу з підлітками, що демонструють агресивність. Загалом, профілактична роботи у закладі загальної середньої освіти націлена на надання підліткам можливості задовольнити свої інтереси, реалізувати свої потреби, проявити свої здібності, оцінити самого себе, бути оціненим іншими в ході роботи і, нарешті, спробувати знайти оптимальний варіант взаємин з однолітками і вчителями та вибрати прийнятну форму поведінки.
4
Бабій, Алла Юріївна. "ДЕСТРУКЦІЇ В МЕХАНІЗМІ ЗЛОЧИННОЇ ПОВЕДІНКИ." Знання європейського права, no. 3 (February 7, 2020): 139–49. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i3.29.
Full textAbstract:
Стаття призначення визначенню місця деструктивної поведінки в механізмі злочинної поведінки особи злочинця, а також в системі детермінуючих злочинність факторів.
В сучасних умовах розвитку нашої держави масового характеру набуває протиправна і асоціальна поведінка, які починають сприйматися як раціональний та загальноприйнятний стиль життя. На сьогодні стан українського суспільства загалом характеризується економічною, демографічною, соціальною і політичною нестабільністю, що призводить до зростання кількості проявів деструктивної поведінки громадян та як наслідку зростання злочинності. У зв’язку із загальносистемною кризою нашого суспільства інтерес до проблеми деструкцій значно зріс, що зумовило необхідність більш ретельного дослідження причин, форм та динаміки останніх, пошуку більш ефективних заходів соціального контролю – превентивних, профілактичних, корекційних, реабілітаційних та інших.
Сучасні знання про деструктивну поведінку особистості дозволяють стверджувати, що ми маємо справу з надзвичайно складною формою соціальної поведінки особистості, яка детермінується системою взаємопов’язаних факторів. Виникає нагальна необхідність дослідження роді деструкції, та таких її основних типів, як антисоціальна, адиктивна та суїцидальна поведінка в механізмі злочинної поведінки. Однією з теоретичних концепцій деструктивної поведінки, є підхід до вивчення особистісних рис, який припускає, що одні типи особистості більш схильні до залежної поведінки ніж інші. Однак, на основі особистісних чинників виявилося вкрай важко передбачити чутливість до паталогічних ефектів адиктогенних агентів. За радянських часів домінувала тендненція відносити деструктивну поведінку, коли вона перевищувала встановлені соціальні рамки та виявлялася об'єктом медичної допомоги до проявів вроджнної паталогії. А надмірне пияцтво та алкоголізм вважали виродженням або дегенерацією.
5
РУДЕНОК, Алла, and Ірина ЄВСТІГНЄЄВА. "ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ЧИННИКІВ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ПОЯВУ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ." Psychology Travelogs, no. 2 (November 10, 2021): 173–80. http://dx.doi.org/10.31891/pt-2021-2-15.
Full textAbstract:
У статті висвітлено теоретичний аналіз досліджень з проблеми агресивних форм поведінки у дітей. Розкриваються і поглиблюються наукові знання про поняття «агресія» і «агресивність». Проведено аналіз наявних даних про залежність рівня агресивності від особливостей функціонування центральної нервової системи, психологічних і соціальних установок індивіда. Позначені поняття позитивної та негативної агресивності. Розглянуто психофізіологічний підхід до агресивності, заснований на вивченні активності різних областей головного мозку і особливостей його функціонального стану у дітей з агресивною поведінкою. описані особливості агресивних проявів в поведінці дітей раннього віку, зокрема, переважання фізичної агресії у віці від двох до чотирьох років і її подальше перетворення за допомогою соціалізації; опрацьована проблема фрустрації і емоційної депривації внаслідок позбавлення матері як однієї з основних причин виникнення агресивних проявів в поведінці на прикладі опису поведінки дітей раннього віку, які виховуються в будинку дитини. Порушено питання про значення прихильності в ранньому віці і її вплив на поведінку дитини.
6
Михайлишин, Уляна. "Психологічні особливості девіантної поведінки підлітків у сім’ях із різними стилями виховання." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 1(51) (2020): 152–67. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-51-1-152-167.
Full textAbstract:
У статті розглянуто психологічні особливості девіантної поведінки підлітків у сім’ях із різними стилями виховання. Представлено та проаналізовано результати емпіричного дослідження взаємозв’язку між девіантною поведінкою та стилями сімейного виховання з подальшою статистичною обробкою даних. Методи. При дослідженні використано методи математичної статистики (кореляційний аналіз за Пірсоном) та наступні психодіагностичні методики : «Особистісна агресивність і конфліктність» (Є. Ільїн, П. Ковальов); «Схильність до залежної поведінки» В. Менделевич; методика РОД (Е. Ейдеміллер і В. Юстицкіс). Результати. Теоретичний аналіз даної проблеми показав, що девіантна поведінка особистості є результатом складної взаємодії соціальних і психологічних факторів, дія яких, у свою чергу, переломлюється через систему взаємин особистості. Було визначено, що для девіантної поведінки характерним є відхилення від найбільш важливих соціальних норм, що завдає шкоди суспільству або власне особистості, а також супроводжується її соціальною дезадаптацією. Визначено, що існують різні підходи до вивчення девіантної поведінки. Девіантна поведінка є надзвичайно складною формою соціальної поведінки особистості, яка детермінується системою взаємопов’язаних факторів. З’ясовано, що причиною виникнення девіантної поведінки можуть бути окремі стилі сімейного виховання такі як непослідовний, змішаний стиль виховання, неузгодженість і суперечливість установок батьків на процес виховання. За результатами емпіричного дослідження та кореляційного аналізу з’ясовано, що існує взаємозв’язок між девіантною поведінкою та стилями сімейного виховання. Таким чином ,чим більше будуть домінувати такі стилі як «гіпопротекція», «ігнорування потреб дитини», «надмірність санкцій», «нестійкість стилю виховання», почуття вини, тривоги та напруженості, тим більше буде проявлятись агресивність, схильність до наркотичної та алкогольної залежності. Висновки. Узагальнено основні підходи щодо виникнення девіантної поведінки. З’ясовано, що існує взаємозв’язок між девіантною поведінкою та стилями сімейного виховання.
7
Кочарян, Ігор, and Тетяна Шкарупа. "ОСОБЛИВОСТІ ПСИХІЧНОЇ САМОРЕГУЛЯЦІЇ У ІТ СПЕЦІАЛІСТІВ З ТОКСИЧНОЮ ПОВЕДІНКОЮ." Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Психология", no. 62 (February 2020): 181–99. http://dx.doi.org/10.34142/23129387.2020.62.10.
Full textAbstract:
Актуальність дослідження. ІТ сфера потребує від спеціалістів бути самоорганізованими, ефективним, адаптивним до швидко змінюваних умов, а також бути самокерованим. В основі всіх цих якостей лежить саме саморегуляція психіки. Варто зазначити, що поняття «саморегуляція» є досить складним і багатозначним та використовується у різних науках і теоріях з різними змістовими відтінками. Тому метою роботи є визначити особливості психічної саморегуляції у ІТ фахівців з токсичною поведінкою. Також стаття присвячена аналізу поняття саморегуляція у контексті дослідження токсичної поведінки у ІТ фахівців. Мета дослідження: визначити особливості психічної саморегуляції у ІТ фахівців з токсичною поведінкою. Результати. Висвітлено проблеми, які створює токсична поведінка працівників. В результаті емпіричного дослідження було виявлено два типа токсичної поведінки: «Явна токсична поведінка» та «Токсична поведінка замаскована під професійні обов’язки». Визначено факторну структуру саморегуляції, що пов’язана з самоактуалізуючою тенденцією у ІТ фахівців. Висновки. Визначено факторну структуру саморегуляції, що пов’язана з самоактуалізуючою тенденцією у ІТ фахівців. До цієї структури входять особистості з зниженою ресурсністю, ресурсністю, як фактором нормального впливу, агресори та інфантильні бунтарі; Були виявлені фактори особистісної саморегуляції токсичної поведінки: «Пасивно-агресивність», «Схильність до зовнішнього впливу», «Демонстративність», «Деструктивна агресія», «Проекція деструктивних тенденцій», «Не сформованість морально-етичної цензури».
8
Kravets, A. Y. "Проблематика політичної поведінки у сучасному біополітичному дискурсі." Науково-теоретичний альманах "Грані" 19, no. 12(140) (November 12, 2016): 52. http://dx.doi.org/10.15421/1716139.
Full textAbstract:
Основною метою є дослідження політичної поведінки у сучасному біополітичному дискурсі. З’ясовано, що політична поведінка – складний для аналізу термін, адже в біополітичному середовищі постійно точаться дискусії з приводу того, яка складова – генетична чи соціальна – більшою мірою впливає на соціальну та політичну поведінку людини. Запропоновано інтеграційну модель біополітичного погляду на цю проблематику, яка органічно поєднує різні концептуальні підходи і включає як генетичні чинники: схильність до соціальної адаптації, політичного домінування і підкорення, так і соціальні: виховання, соціалізація, еволюція свідомості, що сприяє уточненню наукового знання стосовно проблематики політичної поведінки у біополітиці, підкреслює міждисциплінарний статус цієї дисципліни і конкретизує сферу її наукового інтересу. Важливо зазначити, що схильність до домінування з одного боку і підкорення з іншого, генетично закладені в природу «людини політичної». Саме ці дві характеристики лежать в основі її політичної поведінки. З’ясовано, що людський мозок виступає центром формування політичної поведінки і усвідомлення «людиною політичною» самої себе і своїх вчинків.
9
Михайлишин, Уляна. "Вплив міжособистісних відносин на формування адиктивноі поведінки у юнацькому віці." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(53)Т1 (2020): 165–83. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-53-3-1-165-183.
Full textAbstract:
У статті розглянуто психологічні особливості впливу міжособистісних відносин на формування адиктивної поведінки у юнацькому віці. Представлено та проаналізовано результати емпіричного дослідження впливу міжособистісних відносин на формування адиктивної поведінки з подальшою статистичною обробкою даних. Методи: При дослідженні використано методи математичної статистики (кореляційний аналіз за Пірсоном) та наступні психодіагностичні методики: методика діагностики міжособистісних відносин (Тімоті Лірі);методика «Потреба в спілкуванні» Ю. М. Орлов;методика «Схильність до залежної поведінки» В. Д. Менделевич;методика на визначення інтернет-залежності Кімберлі-Янг (адаптація В. Бурової). Результати. Обгрунтовано, що адиктивна поведінка набуває широкого поширення серед молоді. Одним з чинників, який впливає на формування залежної поведінки можуть бути міжособистісні відносини. Подано методики емпіричного дослідження міжособистісних відносин та адиктивної поведінки. Зазначено основні напрями сучасних досліджень. За результатами емпіричного дослідження та кореляційного аналізу, визначено, що існує взаємозв’язок між особистісними відносинами та адиктивною поведінкою. Встановлено, що чим більше у людини буде виражений авторитарний, підпорядковуючий, доброзичливий тип міжособистісних відносин, тим менше у неї буде проявлятись схильність до наркотичної, алкогольної, інтернет-залежності. Чим більше у людини буде виражений егоїстичний, агресивний, підозрілий, залежний тип міжособистісних відносин, тим більше у неї буде проявлятись схильність до наркотичної, алкогольної, інтернет-залежності. Чим вищий в людини рівень потреби у спілкуванні, тим менше у неї буде проявлятись схильність до наркотичної, алкогольної, інтернет-залежності. На підставі отриманих даних зроблено висновок про необхідність подальших досліджень, спрямованих на пошук різних детермінант виникнення адикцій з метою глибшого аналізу порушеної проблематики. Висновки. У результаті кореляційного аналізу встановлено, що міжособистісні відносини можуть бути пов’язані з адиктивною поведінкою особистості. Ключові слова: адиктивна поведінка,алкоголізм, наркоманія, інтернет-залежність, міжособистісні відносини.
10
Abramova I.O. "ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ ПОВЕДІНКИ ПЕРСОНАЛУ." Economic forum 1, no. 1 (March 9, 2022): 42–48. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2022-1-5.
Full textAbstract:
У цій статті на основі теоретичного аналізу сформовано підходи до розуміння сутності поняття «організаційна поведінка», визначено об’єкти організаційної поведінки та сформовано напрямки аналізу та оцінки організаційної поведінки. Систематизація літературних джерел та підходів до аналізу організаційної поведінки свідчить про недостатність досліджень, присвяченим розробці напрямків оцінки організаційної поведінки. Актуальність вирішення даної наукової проблеми полягає в тому, що у статті на осевої теоретичного дослідження запропоновано ключові напрямками оцінки організаційної поведінки: оцінка мотивації та рівня задоволеності працівників, аналіз конфліктів та соціально-психологічного клімату у колективі. Дослідження теми теоретико-методичних засад організаційної поведінки у роботі здійснюється в такій логічній послідовності: систематизація трактувань дефініції «організаційна поведінка», формування підходів до розуміння сутності поняття «організаційна поведінка», аналіз існуючих методів оцінки організаційної поведінки та обгрунтування напрямків оцінки організаційної поведінки. У статті представлені результати аналізу теоретико-методичних засад організаційної поведінки. Результати дослідження можуть бути корисними для практичного використання управлінцями, які прагнуть збільшити результативність роботи персоналу.
11
Baliuta, V. V. "Групова дискусія як чинник радикалізації політичної поведінки молоді." Scientific Studios on Social and Political Psychology, no. 39(42) (July 17, 2017): 160–67. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi39(42).49.
Full textAbstract:
Висловлено думку, що для виявлення причин радикальної політичної поведінки молоді потрібно з’ясувати, як ця поведінка співвідноситься з груповою належністю молодої людини. Запропоновано досліджувати політичну поведінку у зв’язку з тими цінностями, ідейними переконаннями, настановленнями, які домінують у групі, до якої належить молода людина. На основі теоретичного аналізу визначено, що спілкування вгрупі, а точніше – групове дискутування (М. Стінберген), є одним із ключових соціально-психологічних чинників, які впливають на політичну поведінку молоді. З’ясовано, що ефективність такого впливу полягає в тому, що групове дискутування передбачає як міжособові процеси обміну думками й аргументами, так і внутрішньоособистісні процеси рефлексії цієї інформації. Встановлено, що в групах, де молоді люди об’єднуються навколо схожого бачення політичних реалій, виникає феномен групового мислення, який веде до поляризації та ампліфікації когнітивних помилок. Зроблено висновок, що в результаті групової дискусії молоді люди зі схожими політичними поглядами стають впевненішими щодо своїх ідей, а сама дискусія підживлює радикальність їхніх думок та поведінки.
12
Михайлишин, Уляна, and Валентина Ільїна. "Вплив акцентуацій характеру на агресивну поведінку підлітків." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 2(55) (2021): 83–100. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-55-2-83-100.
Full textAbstract:
У статті розглянуто психологічні особливості впливу акцентуацій характеру на агресивну поведінку підлітків. Представлено та проаналізовано результати емпіричного дослідження впливу акцентуацій характеру на агресивну поведінку підлітків з подальшою статистичною обробкою даних. Методи: при дослідженні використано методи математичної статистики (кореляційний аналіз за Пірсоном) та наступні психодіагностичні методики: методика на визначення акцентуацій характеру (Г. Шмішек), ПДО, методика на визначення агресивності (Л.Г. Почебут), методика «Агресивна поведінка» (Є.П. Ільїн, П.А. Ковальов). Результати. У результаті теоретико-методологічного дослідження акцентуацій характеру та агресивної поведінки підлітків з’ясовано, що акцентуації характеру визначаються як крайні варіанти норми, при яких окремі риси характеру надмірно виражені. Підлітковий вік є періодом становлення характеру, у цей час формується більшість характерологічних типів. Саме у цьому віці різні типологічні варіанти норми («акцентуації характеру») виступають найбільш яскраво, тому що риси характеру ще не згладжені й не скомпенсовані життєвим досвідом. Зазначено, що акцентуації характеру можуть впливати на агресивну поведінку у підлітковому віці. Встановлено, що єдиного загальноприйнятого значення терміну «агресія» немає, але в найзагальнішому вигляді його можна визначити, як нанесення будь-якої шкоди, психологічної або фізичної, іншому об’єкту або предмету. Таким чином, у період становлення характеру, що відбувається в підлітковому віці, його типологічні особливості, які були ще згладжені і завуальовані життєвим досвідом, виявляються настільки яскраво, що іноді нагадують психопатії, тобто патологічні аномалії характеру та можуть спричиняти прояву агресивності. Подано методики емпіричного дослідження акцентуацій характеру та агресивної поведінки підлітків. У результаті емпіричного дослідження та кореляційного аналізу зʼясовано вплив акцентуцій характеру на агресивну поведінку у підлітковому віці, а саме, для осіб з гіпертимним, дистимічним, психостенічним, шизоїдним та конформним типом акцентуацій характеру не властиві прояви агресивності та ворожості. Для даних осіб не характерні спалахи гніву, фізичної, вербальної агресії. Особи, у яких спостерігаються емотивний, застрягаючий, екзальтований, демонстративний, неврівноважений, астено-невротичний, епілептоїдний, істероїдний та нестійкий типи акцентуацій характеру, схильні до проявів ворожості та агресивності, зокрема до спалахів гніву, фізичної та вербальної агресії. Висновки: у результаті кореляційного аналізу встановлено, що між акцентуаціями характеру та агресивною поведінкою існує взаємозв’язок. Ключові слова: акцентуації, агресивність, поведінка, характер, підлітковий вік.
13
Tkach, Bohdan. "НЕЙРОПСИХОЛОГІЧНА КОРЕКЦІЯ ОСНОВНИХ ФОРМ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ." PSYCHOLOGICAL JOURNAL 14, no. 4 (April 19, 2018): 234–48. http://dx.doi.org/10.31108/2018vol14iss4pp234-248.
Full textAbstract:
У статті представлено загальні підходи та особливості нейропсихологічної корекції основних форм девіантної поведінки. Висвітлено первинний, вторинний та третинний симптомокомплекси, які притаманні всім формам девіантної поведінки. Показано специфіку нейропсихологічної корекції агресивності при посттравматичному стресовому розладі та без нього. Рекомендовано використовувати персоноцентричний підхід до корекції сексуальних девіацій з урахуванням ціннісно-нормативних стандартів суспільства. Запропоновано випереджальну тактику при корекції суїцидальної поведінки. Доведено, що при корекції адиктивної поведінки доцільно здійснювати повернення критичності особистості шляхом пригнічення автоматизованих механізмів запуску адиктивних дій та подолання патологічного гомеостазу в мозку.
Ключові слова: агресивна поведінка, сексуальні девіації, суїцидальна поведінка, адиктивна поведінка, нейропсихологічна корекція, дисфункції мозку.
14
Чухланцева, Наталя Вікторівна, Людмила Вікторівна Шуба, and Вікторія Вікторівна Шуба. "МОБІЛЬНО ОРІЄНТОВАНІ ФІТНЕС-ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ЗАСІБ ВПЛИВУ НА ФІЗИЧНУ АКТИВНІСТЬ СТУДЕНТІВ." Information Technologies and Learning Tools 75, no. 1 (February 24, 2020): 253–68. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v75i1.2581.
Full textAbstract:
Здорова поведінка і фізична активність студентів вищих навчальних закладів фізкультурного профілю є важливими характеристиками якості їх професійної підготовки, показниками конкурентоспроможності випускників на ринку робочої сили. Фізична активність, зокрема щоденна ходьба, покращує фізичне і психологічне здоров’я, але все частіше повідомляється про малоактивну фізичну поведінку студентів. Фізична активність (ФА) може успішно модифікуватися під впливом певних чинників і супутніх факторів. Сучасні технологічні розробки стимулювали використання смартфонів у дослідженнях фізичної активності, однак недостатньо даних про їх ефективність для вимірювання та впливу на прийняття і ведення здорового способу життя студентів. Студенти використовують фітнес-додатки для досягнення різноманітних цілей, таких як збільшення фізичної активності, навчання новим фізичним вправам, дотримування принципів раціонального харчування, досягнення і підтримування оптимальної ваги. Це дослідження спрямоване на визначення і аналіз ефективності фітнес-додатків в якості здоров’язберігаючої складової освіти та інструменту для поліпшення фізичної активності і зміни поведінки студентів з використанням теорії запланованої поведінки (ТЗП). Обговорюється взаємозв’язок між використанням фітнес-додатків для смартфонів і ефектами, що вони надають, на аспекти здоров’язберігаючої освіти студентів. Проведено аналіз взаємозв’язків переконань як складових конструктів ТЗП до визначених показників фізичної активності. Серед учасників дослідження (51 студент:24 юнаки (47,1%) і 27 дівчат (52,9%), середній вік - 17,82 ± 0,74 років) проведено анкетування стосовно конструктів TЗП і вивчені особливості спортивної діяльності і щоденної активності (ходьби), зафіксовані фітнес-додатками, встановленими на власних смартфонах. Нами співставлялись і аналізувались дані про ФА протягом дослідження, визначався вплив і залежність застосування фітнес-додатків і конструктів TЗП на зміни поведінки студентів, гендерні особливості здорової поведінки. Визначено, що поведінкові наміри і відчутний контроль над поведінкою є провідними чинниками, які і підвищують фізичну активність студентів. Виявлено, що застосування фітнес-додатків смартфонів може сприяти здоров’язберігаючій компетентності майбутніх фахівців фізичного виховання, сприяло підвищенню фізичної активності студентів та позитивно впливає на формування діяльного ставлення до фізичної активності як інтернальної цінності.
15
Белов., Олександр. "Нарис теорії податкової поведінки." Аннали юридичної історії (The Annals of Legal History) 3, no. 1-2 (March 29, 2019): 24–40. http://dx.doi.org/10.38129/ann.yur.ist.2019.3.1.2.24.
Full textAbstract:
Стаття містить детальний опис існуючих теорій податкової поведінки. Узагальнюються всі наявні дані з приводу історії податкової поведінки, вираженої через категорії податкової моралі, податкових емоцій, податкової протидії, податкових девіацій, податкового менталітету. Автор наполягає на необхідності повноцінного впровадження податкової психології – самостійної науки на межі психології та юриспруденції. При цьому, податкова поведінка визначається як сукупність психологічних реакцій, пов’язаних із функціонування суб’єкта сплати податкових платежів. Синтезуються соціально-психологічний, біхевіористський і фізіократичний підходи з приводу дефініції поняття «податкова поведінка», досліджується ієрархія психологічних функцій податкової поведінки. Ключові слова: податки, фінанси, податкова психологія, податкова поведінка, податковий менталітет, податкова протидія, податкові девіації.
16
Мельник, Антоній, Людмила Магдисюк, and Леся Клюйко. "ВПЛИВ УСПІШНОСТІ ТА ЕМОЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО КЛІМАТУ НА ДЕВІАНТНУ ПОВЕДІНКУ ПІДЛІТКІВ." Психологія: реальність і перспективи, no. 14 (April 1, 2020): 160–65. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi14.165.
Full textAbstract:
У статті проводиться психологічний аналіз підліткового віку, як перехідного періоду, що накладає відбиток на систему взаємовідносин підлітків як з дорослими, так і з ровесниками. Стверджується, що норми поведінки, які встановлені на макрорівні суспільством, і на мікрорівні правилами шкільного життя та сімейними традиціями, часто порушуються у вигляді девіантної поведінки. Виявлено, що девіантна поведінка з’являється на фоні потреби самоствердження підлітків в перехідний період від дитинства до дорослості, – та зовнішніх чинників, пов’язаних з елементами жорстокості, агресії, ворожості, індивідуалізму. Також проаналізовано психологічні фактори, які провокують та стають поштовхом до формування у підлітка девіантну форму поведінки. Відповідно до цього важливим є урахування індивідуально-типологічних особливостей підлітків під час їх консультування, що дозволить покращити загальний психологічний стан. Наголошено, що застосування методик дослідження девіантної поведінки підлітків у роботі практичного психолога, мають ґрунтуватися як на симптоматичному (робота із конкретними симптомами девіацій), так і на профілактичному (зняття причин, факторів і умов, що їх провокують) підходах. Отримані теоретико-емпіричні результаті можуть використовуватися практичними психологами не лише при наданні кваліфікованої психологічної допомоги батькам, що виховують підлітка з девіантною поведінкою, а й для самоосвіти та просвітницької діяльності усіх верств населення.
17
Petinova, O. B. "Економічна поведінка: до питання експлікації поняття." Науково-теоретичний альманах "Грані" 21, no. 2 (April 8, 2018): 60–65. http://dx.doi.org/10.15421/171817.
Full textAbstract:
Представлена спроба експлікації поняття «економічна поведінка» (як категорії економічної соціології) з позицій комплексного міждисциплінарного дискурсу із застосуванням системного підходу. Охарактеризовано особливості та форми раціональності (сильна, обмежена, слабка) як атрибуту економічної поведінки. Окреслена структура та види економічної поведінки. З’ясовано, що економічна мотивація поведінки людини артикулює за допомогою семантичних ресурсів принципу максимізації та охоплює поняття вигоди, витрат, розрахунку, оптимізації використання ресурсів, прибутку, корисності. Встановлено, що економічна поведінка в певному аспекті детермінує соціально-політичну й економічну стабільність країни. Виявлено, що експлікацію поняття соціально-економічної поведінки учені пов’язують із такими ознаками, як раціональність, що ґрунтується на принципі максимізації (досягненні максимуму успіху, користі, вигоди при мінімумі витрат внутрішніх і зовнішніх ресурсів). Запропоновано дефініцію поняття «економічна поведінка», під якою розуміється поведінка людини, пов’язана з відбором цілераціональних, прагматичних або соціально спрямованих економічних альтернатив із метою розв’язання господарських проблем на всіх етапах господарського циклу – виробництва, розподілу, обміну, споживання та задоволенням при цьому своїх матеріальних і духовних потреб.
18
Юрченко, Римма. "РОЛЬ ЖЕРТВИ У ГЕНЕЗІ ЗЛОЧИННОЇ ПОВЕДІНКИ." Молодий вчений, no. 1 (89) (January 29, 2021): 54–57. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-1-89-12.
Full textAbstract:
У статті досліджується роль жертви у ґенезі злочинної поведінки. Зазначається, що віктимологію розглядають у двох аспектах: як науку, що вивчає жертв злочинів та низки інших соціальних і природних явищ, та як галузь знань про жертву злочину та її роль у ґенезі злочинної поведінки. Автор вважає, що під віктимною поведінкою необхідно розуміти діяння (дії та бездіяльність) особи, яка, обираючи для себе роль жертви та під впливом інших факторів, у конкретній ситуації спонукає іншу особу вчинити протиправне діяння. Проаналізовано існуючі підходи до типів поведінки жертв злочинів, що впливає на формування злочинного наміру винного. Зроблено висновок, що всі обставини віктимного характеру мають значення для виділення критеріїв класифікацій. Тому і особа, і поведінка потерпілого від злочину мають не тільки кримінологічне значення, а й кримінально-правове, адже враховуються при вирішенні питань кваліфікації злочинів та призначення покарання. Усе зазначене свідчить, що на даний час не існує таких методик, що гарантували б стовідсоткову захищеність від злочинних посягань. У цьому сенсі важливий оптимальний спосіб життя, уникнення надмірностей та небезпечних сфер діяльності, що дасть змогу захистити соціум і вберегти життя людей.
19
Кацалап, Віталій, Сергій Ковальов, and Олександр Марченко. "Моделювання моніторингу когнітивного інформаційного простору сил оборони України." Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони 42, no. 3 (December 17, 2021): 97–104. http://dx.doi.org/10.33099/2311-7249/2021-42-3-97-104.
Full textAbstract:
У статті розглядаються питання теоретичного обґрунтування процесів моделювання моніторингу когнітивного інформаційного простору сил оборони України. Водночас, через брак знань з теорії та практики моделювання моніторингу когнітивного інформаційного простору дослідження проводились в основному шляхом “дзеркального” відображення порядку визначення зміни намірів у поведінці суб’єктів інформаційно-психологічного впливу, як для сил оборони так і для противника. Обґрунтування змісту процесу моделювання моніторингу когнітивного інформаційного простору в інтересах організації інформаційно-психологічного впливу сил оборони обумовлюються неможливістю вільного доступу до цільових аудиторій противника та збору необхідної інформації, а також невідповідністю оцінювання за ступенем зміни їх поведінки.
Наведені характеристики класифікують цільові аудиторії та суб’єкти інформаційно-психологічного впливу за визначеними показниками дистанційного інформаційного управління соціальною та індивідуальною поведінкою можливих об’єктів інформаційно-психологічного впливу. Використовуючи сформульовані умови та спираючись на психологічні і психофізіологічні характеристики індивіда формують базу вразливостей поведінки цільової аудиторії, що відображає залежність зміни уявлень про показники соціальної поведінки від інтенсивності зовнішніх негативних інформаційно-психологічних впливів.
Алгоритм сприйняття інформації формує когнітивний інформаційний простір певної цільової аудиторії. Тому застосування моделювання запланованої поведінки під час моніторингу когнітивного інформаційного простору надає можливість знехтувати завищені суб'єктами малі значення ймовірностей. Запропонований підхід моделювання моніторингу когнітивного інформаційного простору сил оборони дозволяє отримати вихідні дані за якими буде побудова модель поведінки цільової аудиторії в будь-яких умовах обстановки.
20
Korchakova, Natalia. "РЕПУТАЦІЯ ГРУПИ ЯК МОТИВ ДИТЯЧОЇ ПРОСОЦІАЛЬНОСТІ." Психологія: реальність і перспективи, no. 13 (December 26, 2019): 48–56. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi13.122.
Full textAbstract:
Обговорюються питання виникнення і розвитку у дітей стратегічної просоціальної поведінки. Як відомо, просоціальна поведінка це система переживань і дій спрямованих на Благо іншої людини. Вона має багато різновидів: практична допомога, дарування, справедливий розподіл ресурсу, співчуття і співпереживання, психологічне сприяння, заступництва. Кінцевою метою цих особистісних стратегій є задоволення потреб Іншого, відповідно до його інтересів, намірів та станів. Все ж гуманістична ідея може здійснюватися людиною на основі різних особистісних спонук. Їх модальність знаходиться у широких межах дихотомічного ряду «альтруїзм – егоїзм». Соціально ціннісний вчинок може зумовлюватися певними корисливими цілями, спрямованими у майбутнє. Одним із таких різновидів сприяння є стратегічна просоціальна поведінка. Її диспозиційними основами є три основні спонуки: мотиви реципроктності, репутації та самопрезентації. Два останні мотиви зумовлені прагненням особистості до отримання соціального визнання та утвердження власної значущості.
Репутаційна мотивація просоціальної поведінки виокремилася у самостійну лінію пізнання нещодавно. У її аналізі простежуються дві лінії: вивчення впливу на просоціальну поведінку індивідуальної репутацію та вивчення дії репутації групи. Кожен із цих напрямків зосереджений не лише на аналізі зрілих поведінкових форм, а й вивченні онтогенетично ранніх проявів цих тенденцій. У дослідженні аналізуються вікові особливості розуміння і використання дітьми старшого дошкільного віку мотиву репутації групи у ситуаціях із потенційним просоціальним контекстом. Зазначається, що старші дошкільники здатні виконувати систему дій, зорієнтованих на підвищення репутаційного потенціалу групи, та простежувати і контролювати поведінку однолітків з метою покращення результатів діяльності.
21
ПАЛАСЕВИЧ, Ірина, and Світлана БЕРЕЗА. "ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИХОВАННЯ ГУМАННОЇ ПОВЕДІНКИ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ." Acta Paedagogica Volynienses 1, no. 1 (April 13, 2022): 105–11. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.1.17.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано сутність та особливості виховання у дітей старшого дошкільного віку гуманної поведінки як сукупності гуманних почуттів, уявлень і мотивів, що реалізуються у вчинкові як результаті засвоєння дітьми моральних цінностей, а також передбачають поступове формування відповідного досвіду. З’ясовано, що така поведінка малят є моральною нормою і спрямована на розуміння, усвідомлення та емоційне переживання ними наслідків дотримання/недотримання відповідних правил. Виокремлено чинники формування гуманності, що репрезентується і як мотив поведінки, і як моральна якість дитини-дошкільника. Увиразнено такий важливий засіб виховання гуманної поведінки у дітей, як їхня міжособистісна взаємодія в системі «дитина – дорослий» та «дитина –однолітки», яка допомагає дошкільнятам пізнавати світ, засвоювати соціальний досвід, отримувати необхідну інформацію та набувати практичні вміння спілкуватися, співпереживати, проявляти дружелюбність і взаємодопомогу, співчуття, доброзичливість, чуйність, підтримку. Охарактеризовано формування гуманності шляхом поступового навчання дитини узгоджувати власні дії з інтересами інших, відповідати за свої вчинки, а також засвоєння і внутрішнього прийняття нею моральних норм, які поступово починають регулювати й мотивувати її поведінку. Крім того, обґрунтовано педагогічні умови ефективного виховання гуманної поведінки старших дошкільнят, зокрема: формування у них позитивної мотивації з метою засвоєння елементарних моральних норм, розвитку гуманних почуттів та якостей, мотивів і навичок гуманної поведінки в різних видах емоційно насиченої діяльності та спілкування; гуманістична спрямованість дій вихователя, його професійна компетентність та авторитет, що ґрунтується на здатності бути чуйним, доброзичливим, толерантним; співпраця закладів дошкільної освіти з родинами вихованців в аналізованому процесі, що, з одного боку, уможливить вироблення єдиної стратегії і тактики в реалізації ними своєї виховної функції, а з іншого – сприятиме збереженню неповторності й особливостей кожного із зазначених інститутів.
22
Ма Фу. "СУБ'ЄКТНА ПАРАДИГМА ЯК БАЗИС ТЕОРЕТИЧНОЇ МОДЕЛІ І ДОСЛІДНИЦЬКОГО КОНЦЕПТА КОПІНГ-ПОВЕДІНКИ." KELM (Knowledge, Education, Law, Management) 1, no. 8 (July 13, 2021): 133–39. http://dx.doi.org/10.51647/kelm.2020.8.1.19.
Full textAbstract:
Педагогічна взаємодія в освітніх установах, здійснюючись у суб'єкт-суб'єктній парадигмі, ґрунту- ється на загальному психологічному конструкті – копінг-поведінці, висхідному до процесів становлення комуні- кативної суб'єктності індивіда, до складу якої входять явища соціальної перцепції, інформаційної та особистісної самопрезентації з елементами психологічного захисту. Будучи основним соціальним засобом формування осо- бистості, педагогічна взаємодія за вмілого поводження сприяє виробленню конструктивних копінг-стратегій за рахунок засвоєння патернів толерантної поведінки в системі «учень/учні – вчитель/вчителі» і не конструктивних унаслідок реакції на пряму або приховану інтолерантну поведінку з боку наставників. Доведено значимість упев- неності в собі для вироблення адекватної копінгової поведінки, яка є наслідком становлення суб'єктності індивіда в результаті подолання перешкод і бар'єрів у різних комунікативних і діяльнісних ситуаціях. Аргументовано, що процес становлення копінг-поведінки може бути змодельований шляхом звернення до психодіагностичних методик, параметри яких указують на її окремі складові частини. Методологічною основою такого моделювання є уявлення про її структуру як функціональну єдність носія поведінкової дії (особистість), індивідуальних варіан- тів уже сформованого копінгу, спрямованих на подолання актуальних перешкод та бар’єрів у провідній та допо- міжній діяльності.
23
Ігумнова, Ольга, and Артем Михайлов. "КОГНІТИВНО-ПОВЕДІНКОВА ТЕРАПІЯ ЯК МЕТОД КОРЕКЦІЇ САМОУШКОДЖЕНЬ ПІДЛІТКІВ." Psychology Travelogs, no. 1 (June 7, 2021): 99–114. http://dx.doi.org/10.31891/pt-2021-1-9.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано особливості самоушкоджень у підлітковому віці. Визначено рівень розповсюдженості проблеми самоушкоджень серед підлітків та встановлено основні вікові, соціальні та психологічні фактори, що провокують навмисні самоушкодження підлітками.
Виявлено особливості застосування когнітивно-поведінкової терапії як методу, що дозволяє працювати з ірраціональними, неадаптивними думками і переконаннями підлітка, та методу корекції ірраціональних стереотипів мислення і поведінки. Описано механізми, що забезпечують виникнення та підтримку неадаптивних стереотипів мислення та аутоагресивну поведінку особистості.
Процес роботи з аутоагресією в рамках когнітивно-поведінкової терапії охоплює чотири етапи: етап аналізу, що полягає у виокремленні складових проблеми самоушкодження та усвідомленні підтримувальних процесів та механізмів її виникнення; етап конфронтації, що полягає у критичному аналізі складових проблеми та пошуку шляхів її вирішення, альтернативних способів поведінки і мислення; етап експерименту, що полягає у перевірці на практиці нових способів мислення і поведінки; заключний етап, де підліток вчиться самостійно справлятись з різними ситуаціями використовуючи набуті знання та формувати нові поведінкові стереотипи. Були виявлені особливості корекційної роботи з аутоагресивною поведінкою підлітків та надані рекомендації, щодо реагування і роботи з підлітком, який завдає собі фізичної шкоди.
24
Korobanova, O. L. "ОСОБИСТІСНО-РОЛЬОВЕ МОДЕЛЮВАННЯ МОЛОДДЮ АКТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ." Scientific Studios on Social and Political Psychology, no. 40(43) (November 17, 2017): 147–56. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi40(43).69.
Full textAbstract:
Обґрунтовано й концептуалізовано особистісно-рольове моделювання як явище рольової взаємодії, що полягає у виборі та освоєнні структурно-функціональної “канви” дій та плануванні подальшої взаємодії. Наголошується на значенні саморегуляції особистості та її суб’єктних властивостей в активній соціальній поведінці молоді, в основі якої лежить здатність до особистісно-рольового моделювання соціальних і міжособових ролей, пов’язаних з роллю громадянина. Особистісно-рольове моделювання розглядається як ресурс активізації соціальної поведінки молодих людей, йому відводиться роль психологічного механізму освоєння лояльних та успішних ролей як способів дії в різних ситуаціях соціальної взаємодії. Звертається увага на те, що психологічні технології особистісно-рольового моделювання і практичні емпіричні напрацювання можуть використовуватися в психологічному супроводі і для формування активної соціальної поведінки молодих людей у процесі політичної участі. У разі підходу до громадської активності з позицій моделювання акцент робиться на утворенні внутрішніх особистісних детермінант, що зумовлюють таку поведінку, яка дає змогу переглянути та вдосконалити використовувані досі стимулятори активності молодих людей як членів громадянського суспільства.
25
Потапчук, Євген, and Дар’я Карпова. "ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СТРУКТУРИ УЯВЛЕНЬ МОЛОДІ ПРО СІМЕЙНІ РОЛІ." Psychology Travelogs, no. 1 (June 7, 2021): 15–29. http://dx.doi.org/10.31891/pt-2021-1-2.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню психологічної структури уявлень молоді про сімейні ролі. Результати теоретизації предмету дослідження дозволяють стверджувати, що найважливішою функцією уявлень є те, що вони служать інструментом пізнання. Тобто за допомогою уявлення ми спочатку описуємо, потім класифікуємо і, лише тоді пояснюємо об’єкти уявлень. Уявлення студентської молоді про сімейні ролі є складним психологічним феноменом, що формується на основі їхніх знань про рольовий розподіл у системі сімейно-шлюбних взаємин. Вони сприяють продуктивній поведінці сім’янина, далі орієнтують у моделях поведінки і, нарешті, мають важливе значення для адаптація до сімейного життя. Наявність таких уявлень спонукають молодь формувати звички до гармонійних моделей поведінки у майбутньому сімейному житті. Така манера поведінки стане нормою життя і буде сприяти формуванню відповідального сім’янина. Поняття «уявлення молоді про сімейні ролі шлюбних партнерів» відображає стійкі переконання молодої людини, які забезпечують типове реагування на ситуацію рольового розподілу сімейних обов’язків відповідно до сформованої в неї життєвої позиції. З’ясовано, що психологічна структура уявлень студентської молоді про сімейні ролі відображає три взаємопов’язаних компоненти: когнітивний компонент – система знань про сімейні ролі як моделі поведінки шлюбних партнерів (знання функцій сім’ї; знання сімейних ролей за інтелектуально-світоглядним чинником; знання сімейних ролей за морально-психологічним чинником; знання сімейних ролей за інтимно-сексуальним чинником; знання сімейних ролей за матеріально-фінансовим чинником; знання сімейних ролей за господарським чинником; знання патологізуючих сімейних ролей та причин їх появи); емоційно-оцінний компонент – ставлення до сімейного життя та обов’язків у майбутній сім’ї (сприймання та оцінка моделей поведінки батьків як шлюбних партнерів; емоційна ідентифікація з батьками; сприймання та оцінка моделей поведінки друзів як шлюбних партнерів; сприйняття та оцінка майбутнього шлюбного партнерства; сприйняття та оцінка свого ставлення до дітей; сприйняття та оцінка себе в ролі сім’янина; сприйняття стереотипних думок щодо ролі жінки та чоловіка у сім’ї); поведінковий компонент – ідентифікаційна поведінка в ролі майбутнього шлюбного партнера (вияви моделей поведінки, що відображають важливі сімейні ролі; розвиток свого шлюбного потенціалу; пізнання шлюбного потенціалу можливих майбутніх шлюбних партнерів).
26
ЧЕРЕЗОВА, Ірина. "АДАПТИВНА ПОВЕДІНКА ОСОБИСТОСТІ В КОНТЕКСТІ ЖИТТЄВИХ КРИЗ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (April 29, 2021): 72–79. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2021-1-1-72-79.
Full textAbstract:
У статті здійснюється огляд наукових напрямків дослідження адаптивної поведінки особистості в складних життєвих ситуаціях. Висвітлюється порівняльний аналіз концептуальних підходів до визначення поняття копінг-поведінки як такої, що дає можливість особистості опановувати себе у період життєвої кризи та адаптуватися до нових умов життя. Встановлено, що проблема копінг-поведінки бере свій початок з теоретичних передумов вивчення оволодіння стресом, а проблема опановуючої поведінки є міждисциплінарною, оскільки включає явища регуляції та саморегуляції поведінки суб’єкта, особистісний розвиток, благополуччя, психологічне здоров’я та ресурси продуктивності людини. З’ясовано, що поняття копінгу інтерпретується по-різному згідно з сучасними психологічними підходами. На основі аналізу цих підходів виділені основні характеристики копінг-поведінки, які полягають у загальній стратегії оволодіння стресом, зменшенням його дії та адаптації усіх сфер особистості. Виявлено, що в складних життєвих ситуаціях особистість використовує механізми психологічного захисту та копінги. Так, Т. Крюкова виділяє наступні ознаки такої поведінки: усвідомлюваність, можливість вибору способів поведінки та їх значущість, цілеспрямованість тощо. Домінуючим фактором адаптивної поведінки особистості є оцінка внутрішньої та зовнішньої ситуацій, яка відіграє важливу роль у виникненні емоцій та мотивації поведінки. З точки зору характеру ситуації (безпечна/небезпечна), її оцінка вперше стала центральним моментом у когнітивній моделі емоцій (М. Арнольд). Цю узагальнену модель процесу когнітивної оцінки ситуації уточнив та екс¬периментально обґрунтував Р. Лазарус, на основі якої оволодіння труднощами слугують досягненню двох цілей: оволодіння системою «індивід-навколишнє середовище», яка викликає стрес, та її зміна (проблемно-орієнтоване оволодіння); контроль стресових емоцій як емоційно-орієнтоване оволодіння, що є наслідком емоційного реагування на ситуацію. З’ясовано, що копінг-поведінка, трансформуючись відповідно до змін вимог ситуації до людини або змін самого суб’єкта в ситуації, має власну динаміку. Доведено, що людина використовує одночасно декілька усвідомлюваних видів поведінки у важкій життєвій ситуації: поодинокі копінг-дії, копінг-стратегії, копінг-стилі. Окреслено структурні компоненти копінг-поведінки як адаптивної при переживанні особистістю життєвих криз: сприйняття стресової ситуації, оцінка особистістю стресової ситуації як загрози або виклику, копінгова дія або реакція як стратегія подолання стресової ситуації. Ключові слова: копінг, копінг-поведінка, стрес, динаміка копінг-поведінки, структура копінг-поведінки.
27
Kulchitskaya, Anna, and Tetiana Fedotova. "СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ХАРЧОВОЇ ПОВЕДІНКИ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ." Psychological Prospects Journal, no. 33 (June 9, 2019): 178–91. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2019-33-178-191.
Full textAbstract:
У статті теоретично розглянуто проблему харчової поведінки особистості (Л. Пономарьова, Р. Комер, О. Самойлова, Т. Яблонська та ін.), яка визначає не лише вподобання, схильності, цінності, установки особистості, а й культурну, етнічну та релігійну приналежність, відтворює психологічний портрет індивіда, несе приховану інформацію про його індивідуальні характеристики. Ризик порушень харчової поведінки особистості пов’язаний із низькою соціальною адаптацією, труднощами в налагодженні міжособистісних взаємин, сімейною ситуацією тощо (А Занозін, В. Сутчук, В. Шебанова й ін.).
Емпірично з’ясовано, що підлітки групи ризику вирізняються емоційною та екстернальною харчовою поведінкою. У ставленні до себе в них превалюють закритість, певний рівень самокерівництва, внутрішня конфліктність і схильність до самозвинувачення. Школярі цієї групи визначили ставлення батьків до них як диктаторське, вороже та непослідовно-деструктивне. Отже, підліткам групи ризику складно переробляти емоції, не вдаючись за допомогою до їжі, і стримуватися при її вигляді, вона виконує для них психотерапевтичну функцію. Вони схильні «заїдати» свої проблеми та компенсувати таким чином власні недоліки, про що свідчать кореляційні зв’язки емоційної харчової поведінки з ворожим ставленням батьків і закритістю; екстернальної харчової поведінки з диктаторським ставленням та самозвинуваченням.
Харчова поведінка підлітків групи норми характеризується здатністю обмежувати себе в їжі, прагненні харчуватися раціонально. Вони вирізняються самовпевненістю, самоприйняттям, очікуванням позитивного ставлення з боку інших та усвідомленням власної цінності. Підлітки визначили ставлення до себе батьків як автономно-відсторонене та позитивно-гармонійне. Тобто, з одного боку, наявна довіра та позитивний інтерес у батьків до своєї дитини, її повне психологічне прийняття; з іншого – відсутність тенденцій до заступництва й певне відмежування від проблем дітей, їх оцінка як цілком дорослих осіб. Установлено кореляційні зв’язки обмежувальної харчової поведінки з автономно-відстороненим і позитивно-гармонійним ставленням батьків та із самовпевненістю; екстернальної харчової поведінки із самоприйняттям.
28
Kotlyar, Lyudmila. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ: ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ПРОКРАСТИНАЦІЇ." Public Administration and Regional Development, no. 5 (September 10, 2019): 540–58. http://dx.doi.org/10.34132/pard2019.05.04.
Full textAbstract:
Статтю присвячено визначенню сутності прокрастинації як психологічного терміну, в процесі професіоналізації державних службовців. У результаті аналізу наукових джерел зроблений історико-філософський аналіз проблеми прокрастинації. Автором статті наголошено на різних підходах до визначення терміну поведінка. Зокрема поведінку він розглядає як сукупність послідовних учинків або як систему дій людини, як практичну, реальну або реалізовану дію, яка, передусім, є різновидом поведінки, осмисленим комплексом учинків. Також на думку автора вона є процесом зміни станів певних істот, що відповідає їхній внутрішній природі як цілому, або здатністю біологічних індивідів у певний спосіб “тримати” себе, надавати своїй взаємодії з середовищем сталих рис. А іноді вона виступає як осмислена людська характеристика, як здатність до саморегуляції означає спосіб існування, активним чинником якого є усвідомлений волевиявлення самого суб’єкта.
Зокрема у статті розглянуті актуальні наукові підходи до визначення термінів. Представлення авторська позиція щодо визначення сутності прокрастинації, як процесу добровільного зволікання виконання важливих справ, у зв’язку з нерозвиненістю вольової поведінки особистості.
29
Цумарєва, Н. В. "ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ДЕЗАДАПТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ В ЕМОЦІЙНО ДЕПРИВОВАНИХ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ." Problems of Modern Psychology, no. 3 (April 27, 2021): 124–31. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2020-3-15.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню особливостей прояву дезадаптативної поведінки емоційно депривованих дітей молодшого шкільного віку. На основі теоретичного аналізу проаналізовано сучасний стан вивчення проблеми адаптації дітей до умов навколишнього соціального середовища. Автором визначено зміст категорій «адаптація», «дезадаптація», та «дезадаптивна поведінка». У процесі теоретичного аналізу описано умови формування дезадаптації дітей в умовах інтернатного закладу та неблагополучної сімейної атмосфери. Розкрито поняття психологічної дезадаптації, яке формується внаслідок порушення механізмів адаптації дітей в умовах емоційно збідненого середовища. Систематизовано та зіставлено теоретичні підходи до поняття «дезадаптивна поведінка» та проаналізовано його зміст, причини, форми прояву. Описано, що дезадаптація проявляється на обʼєктивному та субʼєктивному рівнях. Вказано на негативні прояви дезадаптивної поведінки та їх вплив на формування підростаючої особистості. Розкрито, що дезадаптивна поведінка веде до змін усієї структури особистості. Зокрема, вона призводить до виникнення невротичних станів, емоційних порушень, проблеми у навчанні та вихованні, змін ціннісно-мотиваційної сфери, патохарактерологічних дисфункцій, формування девіантної поведінки, втрати соціального статусу, суїциду. На основі результатів проведеного дослідження за методикою «Карта спостереження» Д. Стотта та зіставлення їх з комплексом методик, підібраних для виявлення особливостей прояву емоційної депривації, автор виділяє ряд симптомокомплексів, які є характерними для дезадаптивної поведінки. Найбільш значущими ознаками дезадаптивної поведінки виступили такі симптомокомплекси як: брак довіри по відношенню до нових речей, людей, ситуацій; депресія; тривожність по відношенню до дорослих; асоціальність та ворожість по відношенню до дорослих. Автором акцентується увага на можливості профілактики виникнення дезадаптивної поведінки через здійснення соціально-психолого- педагогічного супроводу на кожному етапі процесу адаптації емоційно депривованих дітей.
30
МОРГАЙ, Лілія. "СОЦІАЛЬНА ПРОФІЛАКТИКА ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ В МОЛОДІЖНОМУ СЕРЕДОВИЩІ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ." Humanitas, no. 1 (May 6, 2022): 80–85. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2022.1.12.
Full textAbstract:
У статті висвітлена проблематика девіантної поведінки серед здобувачів вищої освіти. Подано визначення «девіантної поведінка». З’ясовано, що соціологи, медики, психологи та педагоги досить давно досліджують природу девіантної поведінки та класифікують різні види девіацій. Висвітлено визначення даного терміну науковою елітою. Описаний соціально-психологічний підхід. Зазначені ознаки та прояви девіантної поведінки, які можуть виражатися у характері і діях особистості. Встановлено, що у педагогічній літературі девіантна поведінка розглядається як різновид ненормативної поведінки індивідів або соціальних груп, що характеризується діями, які відхиляються від загально прийнятих або допущених норм. З’ясовано, що основними ознаками девіантності є: важко навченість (неорганізованість, неуспішність дитини); важковиховуваність (стійкі зміни поведінки: підвищена збудженість або загальмованість, агресивність, конфліктність, невміння підпорядковувати особисті інтереси колективним, швидка зміна настрою, афективність, систематично повторювані поступки). Охарактеризовані складові профілактики девіантної поведінки серед студентів. З’ясовано, що особи, яких називаємо девіантними, досить часто стають жертвами поняття «соціальне відхилення» – це приписуваний статус», тобто «ярлик», якій навішують через суб’єктивне ставлення впливові прошарки населення мало захищеним громадянам чи цілими групами осіб. Описаний аналіз психологічних особливостей студента: психологічні якості суб’єкта (рівень агресії, характеристики емоційної і вольової сфери), система соціально – психологічних якостей (спрямованість особистості, особливості комунікативного стилю, приналежність до неформальних груп асоціальної спрямованості). Описано сім принципів профілактичної роботи з студентами: комплексність, адресність, масовість, позитивність інформації, мінімізація негативних наслідків, особиста зацікавленість та відповідальність учасників, максимальна активність особистості. Встановлено, що сучасний соціальний працівник має бути професіоналом своєї справи, щоб унеможливити проявів девіантної поведінки серед здобувачів вищої освіти.
31
Трубавіна, І. М., and В. І. Байдала. "СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОФІЛАКТИКА СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ОБДАРОВАНИХ УЧНІВ." Засоби навчальної та науково-дослідної роботи, no. 54 (2020): 6–26. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1548.2020.54.01.
Full textAbstract:
Вивчено й удосконалено теоретичні засади проблеми соціально-педагогічної профілактики суїцидальної поведінки обдарованих учнів. За допомогою методів теоретичного узагальнення, системного аналізу та синтезу 1) визначено основні ситуації, що провокують ризик виникнення суїцидальної поведінки в обдарованих учнів; 2) обґрунтовано профілактичні заходи, спрямовані на усунення суїцидонебезпечних ситуацій для обдарованих учнів. Результати дослідження дають підстави стверджувати, що: 1. Основними ситуаціями, які можуть провокувати суїцидальну поведінку обдарованих учнів є: конфлікти в особистісній, навчальній сфері, сімейних відносинах, пов’язані з антисоціальною поведінкою суїцидента, станом психічного і фізичного здоров’я, матеріально-побутовими труднощами тощо. 2. Специфіка цих ситуацій для обдарованого учня полягає в тому, що скоєння обдарованими учнями суїцидів може бути обумовлено наявністю таких чинників як несподівана невдача, нездатність пережити почуття образи, сорому, почуття провини перед батьками, ставлення до своїх рішень як до єдино правильних, уражене самолюбство, втрата уваги, нерозділена любов, постановка завищених цілей, завищені вимоги з боку батьків, непереносимість ситуації програшу тощо. 3. Соціально-педагогічні профілактичні заходи з обдарованими учнями можуть здійснюватися в межах, як трирівневої, так і чотирирівненої моделей соціально- педагогічної профілактики суїцидальної поведінки. 4. У межах цих моделей загальні заходи профілактичного впливу спрямовані на широку аудиторію і передбачають просування цінностей здоров’я і життя шляхом розробки та впровадження різних освітніх програм, спрямованих на підвищення обізнаності про суїцид. Спеціальні заходи профілактичного впливу передбачають індивідуальну профілактику, яка реалізується за допомогою корегуючого, регулюючого, стримуючого впливу, спрямованого на конкретні прояви суїцидальної поведінки і чинники, що її провокують.
32
ПЕЛИПЕНКО, Микола. "САМОЗБЕРЕЖЕННЯ МАЙБУТНЬОГО РЯТУВАЛЬНИКА ЯК АСПЕКТ СТАЛОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 3 (December 2020): 354–62. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-3-354-362.
Full textAbstract:
АНОТАЦІЯ У статті узагальнюється поняття сталого розвитку суспільства, визначено його сутність та коротко описується його походження. Обґрунтовується роль готовності майбутніх рятувальників до самозбереження в реалізації моделі сталого розвитку. Розглядаються психологічні, управлінські, моральні аспекти самозбереження майбутніх рятувальників в екстремальних умовах професійної діяльності, його зв’язок з відповідною поведінкою. Доводиться значення самозбереження в контексті виконання рятувальниками своїх професійних обов’язків. Наголошується на специфіці ставлення суспільства до збереження життя та здоров’я рятувальників, розкривається відповідна етична суперечність. Обґрунтовується природність самозберігаючої поведінки рятувальника, як з біологічної, так і з психологічної точки зору. Проаналізовано деякі нормативні документи минулого і сучасності, на основі яких описується і обґрунтовується трансформація офіційної позиції держави щодо необхідності збереження життя і здоров’я рятувальників. Підбито підсумки щодо необхідності формування самозберігаючої поведінки майбутніх рятувальників в контексті розвитку ідеї сталого розвитку суспільства. Ключові слова: сталий розвиток, готовність до самозбереження, самозберігаюча поведінка, майбутній рятувальник, оперативно-рятувальна служба, виправданий ризик.
33
Grechka, A. N., T. Y. Senchuk, I. M. Kulinich, Ihor Peliukhnia, and T. N. Solovyova. "FEATURES OF HYGIENE OF BEES ON THE BACKGROUND OF OTHER BIOLOGICAL SIGNS." SCIENTIFIC AND PRODUCTION JOURNAL "BEEKEEPING OF UKRAINE" 1, no. 6 (May 5, 2021): 12–17. http://dx.doi.org/10.46913/beekeepingjournal.2021.6.02.
Full textAbstract:
Підібрані для селекції бджолині сім’ї володіють хорошим біологічним потенціалом рівня гігієнічної поведінки та господарських ознак і можуть успішно використовуватися для виведення маток, ротації їх у племінній частині пасіки та для створення трутневого бар’єра навколо пасіки-репродуктора. Відселекціоновані на поліпшену гігієнічну поведінку бджоли видаляли на 22% більше ушкодженого розплоду. Їх продуктивність у середньому на сім’ю переважала показники: по меду на 25,5%, по воску на 34%. Відмічено зменшення рівня інвазії кліщем Varroa destructor селективних бджіл на 11–20%. Ключові слова: українські бджоли, гігієнічна поведінка, біологічні ознаки, сила сімей, розплід, варроатоз, продуктивність.
34
Ткаченко, Л. В. "Електоральна поведінка в структурі політичної поведінки: теоретичні підходи." Політологічний вісник, Вип. 54 (2011): 387–94.
Find full text
35
Ткаченко, Л. В. "Електоральна поведінка в структурі політичної поведінки: теоретичні підходи." Політологічний вісник, Вип. 54 (2011): 387–94.
Find full text
36
Жалдак, Ганна, and Анна Яценко. "АНАЛІЗ ФАКТОРІВ ТА МОДЕЛЕЙ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА." Проблеми і перспективи розвитку підприємництва, no. 27 (November 14, 2021): 145. http://dx.doi.org/10.30977/ppb.2226-8820.2021.27.145.
Full textAbstract:
УДК: 339.138; JEL Classification: M31
Мета дослідження: окреслити основні фактори та моделі поведінки споживача у сучасних умовах. Методика дослідження: Для вирішення мети, нами було: проведено аналітичне дослідження стосовно змін споживача про купівлю товарів в залежності від зміни зовнішніх та внутрішніх факторів; визначено особливості поведінки покупців враховуючи споживчі переваги продукту та структуру споживання. Результати дослідження: У статті висвітлюються як зовнішні, так і внутрішні фактори, що впливають на поведінку споживачів, описуються моделі поведінки споживачів. Проаналізовано, як компанії використовують результати дослідження поведінки споживачів у своїй діяльності. Висвітлюються основні фактори, що впливають на рішення покупця придбати товар. У статті досліджено, як споживач змінює своє рішення про купівлю товару залежно від зміни зовнішніх та внутрішніх факторів, визначили особливості поведінки споживача з урахуванням споживчих уподобань товару та структури споживання. В дослідженні представлено результати анкетування 85 осіб щодо їхнього вибору товарів побутової техніки. Наведені результати дослідження щодо того, як соціум впливає на прийняття рішення індивідом. Наукова новизна: Визначено як компанії можуть використовувати психологічні та соціально-економічні аспекти поведінки споживача у побудові процесу виробництва та розробці маркетингової стратегії. Практичне значення отриманих результатів. Виходячи з цього можна зробити висновок, що спираючись на результати дослідження поведінки споживачів, компанія зможе значно покращити процес виробництва. Практична цінність дослідження полягає в тому, що підприємство на основі результатів анкетування може відносно передбачити поведінку покупця в певних ситуаціях і відповідно до цього розробити вдалу рекламну кампанію та регулювати обсяги виробництва того чи іншого товару, що може суттєво вплинути на дохід підприємства.
37
Злагодух, В. В., and А. С. Буняк. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ САМОСТАВЛЕННЯ У ПІДЛІТКІВ З ПРОЯВАМИ ВІКТИМНОЇ ПОВЕДІНКИ." Психологія: реальність і перспективи, no. 12 (November 3, 2019): 71–76. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi12.51.
Full textAbstract:
Стаття висвітлює результати теоретичного та емпіричного дослідження самоставлення у підлітків в умовах навчальної діяльності. Уточнюється сутність понять самоставлення та віктимна поведінка. Виокремлюються психологічні показники само ставлення та складові віктимної поведінки у підлітків. Емпірично встановлені особливості самоставлення в залежності від прояву рівня віктимної поведінки у підлітків.
38
Хомич, Іванна. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ НОРМАТИВНОСТІ У ПСИХОЛОГІЧНІЙ НАУЦІ." Психологія: реальність і перспективи, no. 16 (July 1, 2021): 201–6. http://dx.doi.org/10.35619/praprv.v1i16.230.
Full textAbstract:
У положеннях наукової статті автор аналізує концептуальні підходи до вивчення проблеми нормативності у вітчизняній і зарубіжній психологічній науці та рівень дослідженості вказаної проблеми, зокрема, в аспекті психологічного аналізу нормативної поведінки особистості. Автор також здійснює уточнення та подальшу конкретизацію понятійного апарату дослідження, який включає дефініції базових категорій та понять роботи. В рамках статті здійснено аналіз характеру конгруентних зв’язків між нормативністю та нормою. В якості сутнісних атрибутивних характеристик норми, змістовно релевантних предмету дослідження – нормативній поведінці, автор виокремлює: об’єктивність норми, тобто незалежність її від індивідуальної свідомості; низький ступінь усвідомлення; здатність здійснювати регулюючий вплив на поведінку; здатність організовувати поведінку в певному напрямку, тобто виступати в якості формуючого орієнтиру дії; властивість прогнозувати кінцевий результат дій.
39
Котлова, Людмила, and Марина Зінченко. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КОНФЛІКТНИХ ФОРМ ПОВЕДІНКИ СТУДЕНТІВ З РІЗНИМ РІВНЕМ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ." Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки 12, no. 8(53) (December 27, 2019): 49–56. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2019.8(53).05.
Full textAbstract:
У статті презентовано результати емпіричного дослідження взаємозв’язку конфліктних форм поведінки з рівнями розвитку емоційного інтелекту студентів; уточнено зміст поняття «конфліктні форми поведінки» та їх класифікацію, «емоційний інтелект» та його структурні компоненти; представлено витоки конфліктних форм поведінки відповідно до рівня емоційного інтелекту особистості на основі гендерних та вікових особливостей. Проаналізовано поняття конфліктних форм поведінки, їх класифікацію та причини виникнення, зокрема, визначено комплекс суб’єктивних та об’єктивних детермінант конфліктних форм поведінки. Конфліктні форми поведінки (КПФ) – це такий стиль поведінки людини (фізична, вербальна, непряма агресія, роздратування, негативізм, образа, підозрілість тощо), який призводить до виникнення конфліктів. Практично будьяка конфліктна поведінка поєднує в собі як суб’єктивні, так і об’єктивні причини її виникнення, тобто її основу складає комплекс детермінант. Конфліктні форми поведінки поділяються на м’які, нейтральні та жорсткі та у кожної особистості проявляються різною мірою. Студенти з високим рівнем розвитку емоційного інтелекту схильні до співпраці у конфлікті та прояву м’яких форм конфліктної поведінки (фіксація позиції, дружелюбність, угода тощо); студенти із середнім рівнем розвитку емоційного інтелекту найчастіше вдаються до компромісу у конфлікті та нейтральних форм конфліктної поведінки (демонстративні дії, санкціонування, коаліція); студенти з емоційним інтелектом нижче середнього рівня дотримуються більш жорстких форм конфліктної поведінки (фізичне та психологічне насильство, тиск тощо) та схильні до конкуренції у конфліктній ситуації. З’ясовано, що існує тісний прямий зв’язок між окремою групою конфліктних форм поведінки та відповідним рівнем розвитку емоційного інтелекту студентів, а саме: м’які конфліктні форми поведінки найчастіше застосовуються студентами із високим рівнем розвитку емоційного інтелекту; нейтральні конфліктні форми поведінки – студентами із середнім рівнем розвитку емоційного інтелекту; жорсткі конфліктні форми поведінки – студентами із низьким рівнем розвитку емоційного інтелекту.
40
ВЕЛИТЧЕНКО, Леонід, and Сюй БОЛУНЬ. "АTРИБУТИВНА ПОВЕДІНКА ОСОБИСТОСТІ ЯК ФЕНОМЕН КОМУНІКАТИВНИХ ВЗАЄМИН І ЇЇ ДЕСКРИПТИВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ." Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, no. 1 (54) (May 19, 2022): 19–26. http://dx.doi.org/10.32689/maup.psych.2022.1.3.
Full textAbstract:
Стверджується, що атрибутивна поведінка має комунікативну природу, відповідно до якої комунікатори вибудовують свої дії відповідно з огляду на моделювання ситуації з урахуванням їхнього уявлення про особистість інших учасників. Кожен з учасників враховує особливості свого уявлення про іншого на основі уявного проникнення в його внутрішній світ. Ступінь збігу уявлення про міру відповідності бажаного розвитку подій з фактичним їх перебігом спричиняє виникнення у комунікантів асоціативних/дисоціативних психічних станів, які розглядаються в термінах єдності ставлення до іншого і вираження цього ставлення у відповідних комунікативних діях. Розгляд комунікації як процесу, регульованого комунікаторами на основі суб'єктивного трактування того, що відбувається, і того, що відрізняється певною мірою від об'єктивно даного, дозволив назвати таку поведінку атрибутивною поведінкою. Оскільки поведінкова активність не є простим обмінюванням діями в контексті об'єктивної логіки ситуації, остільки вся поведінка є, по суті справи, експлікацією внутрішнього плану, утвореного під впливом власних тактичних ходів і спроб розгадати такі ж у партнера за рахунок звернення до інтуїтивного домислення причин прийняття того чи іншого рішення. У статті розглянуто дескриптивні характеристики атрибутивної поведінки, що ґрунтуються на ознаці асоціативності/дисоціативності, які утворюють комунікативні задачі: а) асоціативного плану, де контекстуальною ознакою є ознаки конвенціоналізації, конформності, афіліації, вибачливого ставлення, певної боязкості у вираженні; б) дисоціативного плану, яким притаманні прояви відстороненості, протестності, парадоксальності, нонконформності, квазі-нонконформності, сугестивності, викривальності. Стимулом атрибутивної активності є уважність комунікатора до висловлювань.
41
Андрусяк, Г. "МОТИВ ТА МОТИВАЦІЯ ЗЛОЧИННОЇ ПОВЕДІНКИ ПІД ЧАС НЕОБХІДНОЇ ОБОРОНИ." Юридичний вісник, no. 4 (October 6, 2021): 65–71. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.2217.
Full textAbstract:
У разі виникнення загрозижиттю, здоров’ю, статевій сво-боді чи недоторканості застосу-вання захисних дій детермінуєтьсяне лише свідомими мотивами, алей на підсвідомому рівні – на основіінстинктів. У статті ми намага-ємося довести існування неусві-домлених елементів мотивації, якінасамперед стосуються інстинк-тивних реакцій самозахисту, спря-мованих на збереження цілісностіорганізму. Необхідна оборона якакт людської поведінки базуєтьсяна інстинкті живих істот захи-щати себе від небезпеки. Необ-хідна оборона є вольовою і свідо-мою дією людини, детермінованоюсоціально-позитивними мотивамий цілями, а також природними(інстинктивними) реакціямилюдини. Це особливо важливо у кон-тексті природності права особи нанеобхідну оборону.Правомірна поведінка може небути суспільно корисною, однак і небути суспільно небезпечною, а соці-ально прийнятною, коли суспіль-ство розглядає таку поведінку якбільш-менш бажану.Правильне розуміння мотивута мотивації злочинної поведінкисучасні дослідники суспільно корис-ної мотивації пропонують внесеннязмін до переліку обставин, якіпом’якшують покарання, шляхомвведення норми, що обов’язково маєвраховуватися судом під час при-значення покарання. У цій статтіми також пропонуємо зміну нормистатті, а також визначення і сутітаких понять як мотив, мотива-ція, інстинкт, злочинна поведінка,самозахист та, зрештою, визна-чення поняття «необхідна обо-рона» та «перевищення меж необ-хідної оборони».До вітчизняних і зарубіжнихнауковців, які присвятили своїпраці проблемам мотивів та моти-вації злочинної поведінки, відно-сяться Ю.М. Антонян, Б.М. Голов-кін, В. Васильєв, О.В. Ткачова,В. Тимошенко, А.В. Савченко,Н.Б. Хлистова, А. Ф. Зелинський.Мета роботи – дослідження проб-леми мотивів і мотивації у кримі-нальному праві, зокрема в контекстінеобхідної оборони із залученнямновітніх досягнень психології, соціо-логії, етики та інших галузей знань.
42
Kukharuk, Olha. "Теорія соціальної ідентичності та прогнозування соціальної поведінки: Основні підходи." Scientific Studios on Social and Political Psychology, no. 48(51) (December 30, 2021): 16–23. http://dx.doi.org/10.33120/sssppj.vi48(51).235.
Full textAbstract:
Актуальність статті зумовлена важливістю проблем соціального прогнозування, зокрема прогнозування соціальної поведінки. Аналізуються класичні і сучасні дослідження соціальної ідентичності. На Заході ця теорія є однією з базових для вивчення і прогнозування групової поведінки, в українській науковій думці поведінковий аспект реалізації соціальної ідентичності майже не представлений. Мета наукового дослідження – аналіз теоретичних і методологічних підходів до вивчення поведінки крізь призму теорії соціальної ідентичності в різних сферах соціально-психологічного знання. Методологія дослідження – аналіз статей і наукових робіт, здійснений на основі теорії соціальної ідентичності з метою вивчення поведінкового компонента соціальної ідентичності. Результати аналізу джерельної бази показали, що прогнозування соціальної поведінки є одним із ключових дослідницьких напрямів у межах теорії соціальної ідентичності. В основі прогнозування соціальної поведінки з позицій теорії соціальної ідентичності лежать три важливі складники. Ідеться про апелювання до особистості як носія ідентичності і вплив на поведінку представників групи через такого носія. Апелювання до актуальних компонентів ідентичності – вплив на поведінку – можливий через апелювання як до окремих компонентів ідентичності, так і до соціальної ідентичності загалом як унікального поєднання видів ідентичності. Посилення ціннісного складника і прагнення до позитивної ідентифікації є рушійною силою, коли говорити про підтримку і збереження ідентичності групи. Усі ці постулати, підтверджені численними прикладними дослідженнями, є підставою для того, щоб вважати їх теоретичною основою для розроблення методологічних засад прогнозування соціальної поведінки. Перспективи подальших досліджень убачаємо в більш глибокому аналізі результатів досліджень, здійснених у межах теорії соціальної ідентичності, визначенні основних закономірностей, спільних для цих досліджень, та інтеграції отриманих знань в український соціально-психологічний науковий дискурс з метою напрацювання методологічних підходів до прогнозування соціальної поведінки.
43
Бохонкова, Юлія, Ольга Лосієвська, Юрій Хунов, Юрій Сербін, and Марина Кобиляцька. "Стратегії поведінки особистості в конфліктних ситуаціях." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(56)Т2 (2021): 113–21. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-2-113-121.
Full textAbstract:
Стаття присвячена теоретико-методологічному розгляду проблеми вибору особистістю відповідної стратегії поведінки в різноманітних життєвих ситуаціях, в тому ж числі й конфліктних. Зроблено аналіз існуючих досліджень, концепцій та теорій із зазначеної проблематики. Дослідження присвячено опису конфліктів та конфліктних ситуацій, в які може бути включена особистість. Наголошується, що задля ефективного вирішення будь якої проблеми особистості необхідно обирати певний стиль поведінки, певну стратегію, враховуючи при цьому стиль інших людей, а також природу самого конфлікту. Особлива увага приділяється опису комунікативних можливостей особистості, контролю за реалізацією комунікативної програми поведінки. Визначено, що вирішення конкретних конфліктів потребує використання різних стилів поведінки, тому важливо володіти технологіями всіх стратегій і залежно від обставин застосовувати найкращі. Відхід або відстрочка від вирішення конфлікту може бути досить вдалою та конструктивною реакцією на конфліктну ситуацію. Доведено, що використання компромісу на ранній стадії конфлікту, який виник з важливого рішення, може перешкодити визначенню проблеми і скоротити час пошуку альтернатив. Ключові слова: поведінка, стратегії поведінки, міжособистісна комунікація, спілкування, взаємодія, суперечності, прогнозування поведінки, життєвий шлях особистості.
44
Веретянніков, В. О. "Правозастосовне тлумачення провокації кримінального правопорушення в практиці Європейського суду з прав людини." Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка 4, no. 92 (December 17, 2020): 93–104. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.92.93-104.
Full textAbstract:
У статті проаналізовані вироблені практикою Європейського суду з прав людини основні підходи до визначення юридичного змісту та меж провокації кримінального правопорушення як неприпустимої поведінки з боку представників правоохоронних органів або інших осіб, яких правоохоронці спонукають на провокаційну поведінку. Установлено, що така поведінка утворює порушення права особи на справедливий суд у контексті ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод. Також запропонованo авторське узагальнення критеріїв та ознак провокації кримінального правопорушення, які повинні враховуватися вітчизняними правоохоронними органами і судами в процесі як реалізації, так і юридичної оцінки різних форм контролю за вчиненням протиправного діяння.
45
Приленський, І. "ПОНЯТТЯ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ СТОРІН ЗА ДОГОВОРОМ." Юридичний вісник, no. 2 (July 6, 2021): 159–65. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.2169.
Full textAbstract:
Статтею визначено поняття договору, що він являє собою домовленість двох або більше сторін, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання сторонами обов'язку договору вони підлягають цивільно-правовій відповідальності.
У статті зазначається наявність різних видів юридичної відповідальності. Відзначається, що поряд з кримінальною, адміністративною та дисциплінарною відповідальністю важливе місце посідає саме цивільна. Вона є одним зі способів впливу на учасників цивільних правовідносин, що визначається межами дозволеної та необхідної поведінки.
Цивільно-правова відповідальність настає за порушення договірних зобов'язань майнового характеру або за заподіяння майнової чи немайнової (моральної) шкоди.
У статті акцентовано увагу на тому, що умовами цивільно-правової відповідальності є: 1) про- типравність поведінки правопорушника (поведінка, яка порушує норму права незалежно від того, знав чи не знав правопорушник про неправомірність такої поведінки); 2) наявність негативних наслідків у особи, суб'єктивне право якої було порушено (шкода); 3) причинний зв'язок між поведінкою правопорушника та негативними наслідками; 4) вина правопорушника.
При цьому загальною формою відповідальності виокремлюють обов'язок боржника відшкодувати збитки кредитору, заподіяні правопорушенням. Стягнення збитків можливо застосовувати незалежно від існування таких положень у договорі. Відшкодування збитків спрямовується на відновлення майнового стану потерпілої особи, що існував до самого правопорушення та за допомогою майна такого правопорушника, а тому носить компенсаційний характер.
46
Уханова, Анастасія. "Відчуженість підлітків як модератор взаємовідношень між стресом та ризиковою поведінкою." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 1(51) (2020): 238–52. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-51-1-238-252.
Full textAbstract:
У статті висвітлено результати дослідження українських підлітків. Загальна вибірка дослідження становила 615 осіб. Остаточний обсяг вибірки склав 589 чоловік. Дослідження проводилося в середніх навчальних закладах міста Одеси (всього 10 середніх навчальних закладів). Середній вік респондентів склав 14,866 років (SD = 1,107 років). Були охоплені навчальні заклади різних типів: загальноосвітні школи (ЗОШ), гімназія, ліцей, коледж і школа-інтернат. В нашому дослідженні було проаналізовано питання стосовно об’єктивного та суб’єктивного відчуття стресу, об'єктивного і суб'єктивного відчуття самотності та ризикової поведінки підлітків. Ми припустили, що об’єктивний та суб’єктивний стрес може впливати на ризикову поведінку підлітків. В свою чергу відчуженість підлітків здатна змінювати цей вплив, роблячи його сильнішим чи слабшим. Таким чином, метою дослідження було вивчення модеруючого ефекту відчуженості підлітків на вплив об’єктивного та суб’єктивного стресу на ризикову поведінку підлітків. Виявлено, що старші школярі з високим рівнем об’єктивного відчуття стресу (β = 0,255; p < 0,001) та суб’єктивного відчуття стресу (β = 0,089; p < 0,05) частіше, в якості копінгової стратегії звертались до ризикової поведінки. Встановлено, що підлітки з низьким рівнем суб’єктивного відчуття самотності при відчутті суб’єктивного стресу рідше демонстрували ризикову поведінку. Якщо підлітки відчували суб’єктивну самотність та виявляли у себе суб’єктивний стрес, вираженість ризикової поведінки збільшувалася. Отже, використання моделей модерації дозволило встановити, що відчуженість підлітків може мати негативний ефект на вплив суб’єктивного стресу на ризикову поведінку підлітків. Результати даного дослідження можуть бути використані в педагогічній і психологічній практиці для формування здорової поведінки у підлітків. Перспективами подальшого розвитку в цьому напрямі є вивчення інших чинників, які можуть мати модераційний ефект на вплив стресу на ризикову поведінку підлітків.
47
Васильченко, Л. С. "ВПЛИВ МАРКЕТИНГОВОГО КОМУНІКАЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА ПІДПРИЄМСТВА НА ФОРМУВАННЯ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА." Підприємництво та інновації, no. 9 (December 30, 2019): 66–69. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/9.10.
Full textAbstract:
У статті досліджено вплив маркетингового комунікаційного середовища підприємства на поведінку споживача. Наведено елементи marketing-mix, що впливають на формування споживчої цінності продукту і очікувань споживачів; охарактеризовано маркетингове комунікаційне середовище, у межах якого відбувається створення цінності продукту; представлено стадії процесу визначення індивідуального рішення про купівлю; виокремлено типи поведінки споживачів, які визначають своє відношення до підприємства в процесі прийняття рішення про купівлю продукту та його споживання. Проаналізовано методологічні підходи до дослідження споживацької поведінки, що загалом поділяють на дві великі групи: ціннісні, або стильові, та товарні, або прикметні. Висвітлено найбільш значущі моделі в представлених групах споживацької поведінки.
48
Мажара, Гліб, and Володимир Капустян. "МОДЕЛЮВАННЯ ДИНАМІЧНОЇ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧІВ НА ТОВАРНОМУ РИНКУ." Financial and credit activity problems of theory and practice 2, no. 43 (April 29, 2022): 137–45. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.2.43.2022.3525.
Full textAbstract:
В атмосфері формування ринкових відносин і створення конкурентного середовища підприємства, які прагнуть досягти конкурентної переваги постають перед необхідністю врахування поведінки споживача в умовах економічного обміну. Наука про поведінку споживача охоплює широку область: це наука про процеси, що відбуваються, коли індивіди або групи вибирають і купують товари і послуги, користуються ними і позбавляються їх з метою задоволення своїх потреб. Об’єкт дослідження – динамічна поведінка споживачів. Метою даного дослідження є побудова динамічної моделі, що зображує зміну дій гравців в залежності від зміни їх корисності від товару у часі на обмеженому ринку матеріальних благ. У процесі дослідження використані методи теорії ігор, динамічного моделювання, імітаційного моделювання та сценарного підходу на прикладі неокласичної моделі рівноваги товарів на обмеженому ринку між фіксованою кількістю гравців. Враховано зміну чинників у часі. Розв’язана задача динамічного моделювання.
Було побудовано динамічну модель, що зображує зміну дій гравців в залежності від зміни їх корисності від товару у часі на обмеженому ринку матеріальних благ. За допомогою проведеного дослідження було побудовано декілька сценаріїв поведінки споживачів. А саме симетричний сценарій, сценарій кооперації цілей, та у разі відсутності кооперації. Порівняно ефективність сценаріїв між собою 1-2 це 92%, 2-3 це 68%, 1-3 це 63%. Як можна побачити – часткова кооперація за цілями у споживачів знижує показник корисності незначно, а от її загальна відсутність більше ніж на третину. Проаналізовано, та доведено адекватність використання даного підходу до моделювання. Встановлено, що не лише гравці беруть участь у формуванні вибору набору благ, через зміну корисності товару, але й продавець за допомогою зміни ціни. Продавець, вбачаючи попит на свій товар, підіймає на нього ціну і навпаки, якщо жоден з гравців не придбав товар, продавець змушений знизити ціну. Це підтверджує загальноприйняту економічну теорію про рівновагу попиту та пропозиції на ринку. Але розглянуто з точки зору споживання гравцями. Порівняно поведінку гравців, за умови не врахування чинників зазначених вище, та продемонстровано їх необхідність при моделюванні.
49
Гуляков, К. "Злочини проти моральності." Юридичний вісник, no. 3 (February 4, 2020): 151–54. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.957.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню поняття моральності як об’єкту злочину. Здійснено огляд сучасних проблем структурної будови даного об’єкту кримінально-правової охорони. Дається авторське визначення моральності як родового об’єкту злочинів, передбачених розділом ХІІ КК України. Моральність — це позиція особи по відношенні до норм моралі, що визначається через активну поведінку такої особи. На думку дослідників-правників, мораль виступає в даному випадку в якості умовного бар’єру, за яким будь-яка дія сприймається і особою, і суспільством як аморальна. Як приклад, наводиться більшість складів злочинів розділу ХІІ КК України, де суб’єктом усвідомлюється, що його поводження має публічний характер і протирічить моральним нормам, які склалися в суспільстві. Більш того, він розраховує або ж допускає, що його поведінка буде негативно оцінена оточуючими. Внутрішніми спонуканнями до будь-якої діяльності, певної поведінки виступають переконання, принципи, що сформувалися у особи в процесі існування в соціумі, і вони можуть бути як моральними, так і аморальними. І коли йдеться про мораль і моральність, то мається на увазі саме суспільно-корисні мотиви, і поведінка, яка є допустимою для нормального громадського життя. Таким чином, родовим об’єктом злочинів, передбачених розділом ХІІ Особливої частини КК України є моральність, яка поряд з громадським порядком виступає частиною родового об’єкту, і яку слід розуміти як правила суспільної поведінки, що складаються під впливом культурних традицій та духовних цінностей, і які реалізуються через дійові моральні переконання і принципи.
50
Король, В. М. "Соціально-дезадаптована поведінка як шлях до адиктивної поведінки неповнолітніх." Соціальна педагогіка: теорія та практика, no. 2 (2011): 96–100.
Find full text