To see the other types of publications on this topic, follow the link: Періоди економічного розвитку.
Journal articles on the topic 'Періоди економічного розвитку'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Періоди економічного розвитку.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Loishyn, Anatolii. "Аналіз історичних способів економічного забезпечення війни кінця XVIII – початку XIX ст. у контексті французько-російської війни 1812–1814 років." Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 12, no. 1 (February 28, 2022): 145–63. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2022.12.1.14.
Full textAbstract:
Мета роботи: метою статті є аналіз окремих історичних способів економічного забезпечення війн кінця XVIII – початку XIX ст. для визначення особливостей економічного забезпечення війн, притаманних аналізованому періоду.
Дизайн/Метод/Підхід дослідження: для реалізації мети дослідження проведено її декомпозицію та досліджено: розвиток економічної теорії кінця XVIII ст. – початку XIX ст.; окремі способи економічного забезпечення, характерні для притаманні Російської імперії на початку XIX ст.; окремі способи економічного забезпечення притаманні, характерні для Французької імперії кінця XVIII ст. – початку XIX ст. Наприкінці, систематизовано ідентифіковані у ході дослідження окремі особливості історичних способів економічного забезпечення війни, притаманних предметному періоду. Методичним інструментарієм проведеного дослідження стали методи аналізу і синтезу.
Результати дослідження: у статті проаналізовано розвиток економічної теорії кінця XVIII ст. – початку XIX ст.; проаналізовано окремі способи економічного забезпечення притаманні Французькій та Російській імперіям на початок XIX ст.; виокремлено історичні особливості способів економічного забезпечення війни, притаманних періоду дослідження.
Теоретична цінність дослідження: за результатами дослідження удосконалена існуюча теорія воєнної економіки у контексті виокремлення низки особливостей у способах економічного забезпечення війни кінця XVIII – початку XIX ст. на прикладі французько-російської війни 1812–1814 років. Результати дослідження можуть бути корисними для науковців у сферах воєнної економіки та історії та використані у відповідних сферах дослідження.
Практична цінність дослідження: у статті виокремлено та визначено історичні особливості способів економічного забезпечення війни, притаманних періоду дослідження.
Оригінальність/Цінність дослідження: наукова новизна дослідження полягає у визначенні особливостей історичних способів економічного забезпечення війни, притаманні предметному періоду розглянутому у дослідженні.
Обмеження дослідження/Майбутні дослідження: обмеження дослідження полягає у врахуванні способів економічного забезпечення війни кінця XVIII – початку XIX ст. на прикладі французько-російської війни 1812–1814 років. Періодом дослідження обрано кінець XVIII ст. – початок XIX ст., об’єктом дослідження – Французька та Російська імперії, що найвищий рівень військової могутності та економічних можливостей. Перспективними для подальших досліджень вбачаються такі питання: висвітлення способів економічного забезпечення у пізніші історичні періоди (Першу та Другу світові війни) для встановлення їх особливостей та обґрунтування тенденцій розвитку способів економічного забезпечення війн; аналіз сучасного стану функціонування підприємств оборонно-промислового комплексу України; вивчення механізму формування та виконання мобілізаційних завдань у ході забезпечення потреб оборони для виявлення їх особливостей та тенденцій розвитку.
Тип статті: теоретичний.
2
Сунцова, О. О. "Фінансові технології як складова цифрової економіки: тенденції в реаліях пандемії COVID-19." Економічний вісник. Серія: фінанси, облік, оподаткування, no. 7 (September 14, 2021): 161–75. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5932.7.2021.161-175.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню основних тенденцій, що спостерігаються у фінансових технологіях під час кризового стану економіки, який обумовлений світовою пандемією COVID-19, пошук закономірностей розвитку фінансових технологій у подібні періоди за секторами FinTech як складової цифрової економіки. Проаналізовано основні сектори FinTech за період до пандемії та під час пандемії COVID-19, виявлено особливості розвитку FinTech фірм залежно від рівня економічного розвитку певної країни, географічного її розташування та сегменту самих FinTech та запропонованоінтегральний показник рівня адаптації FinTech до кризових явищ в економіці (LFTA) для оцінки на певний період усіх можливостей розвитку за сегментами FinTech у кризові періоди, такі як пандемія COVID-19.
3
Заінчковська, М. М., and О. О. Корогодова. "ВПЛИВ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ КОМПАНІЙ НА РОЗВИТОК ЕМЕРДЖЕНТНИХ ЕКОНОМІК (НА ПРИКЛАДІ РЕСПУБЛІКИ КОРЕЇ)." Підприємництво та інновації, no. 8 (December 30, 2019): 34–39. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/8.5.
Full textAbstract:
У статті розглянуто внесок транснаціональних компаній у розвиток емерджентних країн. Приділено увагу особливостям та відмінностям транснаціональних компаній, що розвивалися в емерджентних економіках. На прикладі Республіки Кореї показано, наскільки ТНК впливають на розвиток та спеціалізацію економіки країни походження. Акцентовано увагу на чинниках, завдяки яким Республіка Корея зараз має значний рівень економічного розвитку. Зазначено важливість та значимість таких факторів, як тип економіки Республіки Кореї та соціально-психологічні особливості місцевого населення. Проаналізовано динаміку економічного розвитку Республіки Кореї. Розглянуто «корейський» тип транснаціональних корпорацій, а саме чеболі. Висвітлено історичні та економічні передумови виникнення чеболів. Досліджено еволюцію розвитку чеболів, періоди росту та занепаду. Визначено та показано роль чеболів в «економічному диві» Республіки Кореї. У процесі дослідження розглянуто процес формування та розвитку, сферу діяльності та вплив на світову економіку найбільшої ТНК Республіки Кореї, а саме “Samsung”. Розглянуто зміну спеціалізації “Samsung” з 1938 року. Висвітлено основні етапи розвитку, оцінено сучасний стан зазначеної транснаціональної корпорації. Надано характеристику напрямів діяльності “Samsung”. Розглянуто, визначено фактори, завдяки яким “Samsung” стала успішною та диверсифікованою корпорацією. В результаті проведеного аналізу визначено головні причини стрімкого економічного зростання Республіки Кореї. Виявлено важливість окремих факторів в економічному зростанні Республіки Кореї. Досліджено специфіку емерджентних країн. Підсумовано головні особливості та відмінності емерджентних економік та компаній, що здійснюють виробничу діяльність на теренах таких країн.
4
Шубалий О.М. and Гриник І.С. "ТЕНДЕНЦІЇ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОМУ РЕГІОНІ УКРАЇНИ." Економічний форум 1, no. 1 (February 26, 2021): 107–15. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-1-12.
Full textAbstract:
У статті вивчено тенденції фінансового забезпечення інвестиційної діяльності у Північно-Західному регіоні України, до якого відносять Волинську та Рівненську адміністративні області, для виявлення проблемних сфер та виділення перспективних напрямів активізації інвестиційної діяльності. Враховуючи низький рівень економічного розвитку цих областей, забезпечення їх зростання вбачається в необхідності залучення додаткових інвестицій, особливо капітального характеру. Для проведення аналізу фінансового забезпечення інвестиційної діяльності основну увагу доцільно зосередити на вивченні показника капітальних інвестицій, адже саме такі вкладення формують базу матеріальних і нематеріальних активів тривалого користування, які становитимуть основу для подальшого економічного розвитку Північно-Західного регіону. За реальними оцінками обсяг капітального інвестування залежить від економічної ситуації в країні та є нестабільним. Протягом аналізованого періоду основним джерелом фінансування капітальних інвестицій були власні кошти підприємств і організацій. У періоди економічної нестабільності прогнозовано підприємства і організації збільшували частку капітальних інвестицій з власних джерел. Частка фінансування капітальних інвестицій з держаного бюджету була найменшою. Аналіз динаміки капітальних інвестицій в охорону навколишнього природного середовища показав, що основними напрямками інвестування стали очищення зворотних вод та поводження з відходами. Зроблено висновок, що в наступних періодах особливе значення для Північно-Західного регіону має створення сприятливих умов для збільшення капітальних інвестицій як в матеріальні, так і нематеріальні активи, адже вони забезпечать оновлення основного капіталу на інноваційній основі, що дозволить збільшити виробництво конкурентоспроможної на внутрішньому та зовнішньому ринках збуту продукції на основі залучення потужного природно-ресурсного потенціалу даного марко регіону, що в кінцевому підсумку сприятиме підвищення рівня його соціально-економічного розвитку.
5
Сошников, А. "Щодо вдосконалення планування публічних закупівель на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях в умовах децентралізації." Юридичний вісник, no. 4 (February 5, 2020): 95–103. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.975.
Full textAbstract:
У статті досліджено підходи до здійснення планування публічних закупівель та запропоновано йоговдосконалення, що дозволить більш ефективно випростовувати публічні кошти, в умовах децентралізації. Визначені особливості здійснення процедур закупівель на загальнонаціональному рівні, регіональному та місцевому рівнях. Проаналізовано вплив децентралізації на здійснення публічних закупівель. Обґрунтовується доцільність здійснення планування публічних закупівель на державному, регіональному та місцевому рівнях (через розробку програм публічних закупівель), що потребуватиме законодавчих змін до діючої редакції Закону України «Про публічні закупівлі». Державна програма публічних закупівель буде включати закупівлі для забезпечення діяльності органів державної влади, юрисдикція яких розповсюджується на територію всієї України або для реалізації загальнонаціональних завдань чи проектів, визначених Кабінетом Міністрів України. Регіональні та місцеві програми публічних закупівель міститимуть інформацію про пріоритетний перелік закупівель, планові показники в здійсненні закупівель на найближчі роки (на середньострокову перспективу), строки проведення закупівель тощо, що дозволить вирішувати соціально-економічні проблеми окремих адміністративно-територіальних одиниць та відповідних територіальних громад. Оскільки публічні закупівлі набувають значення превалюючого правового механізму реалізації програм економічного і соціального розвитку та інших програмних документів, які покликані вирішити конкретні проблеми суспільства, груп населення, територіальної громади чи його частини, відповідні програми публічних закупівель повинні враховувати положення прогнозів економічного і соціального розвитку України на середньо - та короткостроковий періоди; прогнозів розвитку окремих галузей економіки на середньостроковий період; загальнодержавних програм економічного, соціального розвитку, інших державних цільових програм; прогнозів економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, районів та міст на середньостроковий період; програм економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, районів та міст на короткостроковий період.
6
Сторонянська, І., and Л. Беновська. "ФІНАНСОВІ ТА ІНВЕСТИЦІЙНІ ДЕТЕРМІНАНТИ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ." Financial and credit activity problems of theory and practice 4, no. 39 (September 10, 2021): 521–32. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v4i39.241439.
Full textAbstract:
Анотація. Метою дослідження є оцінка фінансових та інвестиційних детермінант розвитку українських регіонів в умовах економічної нестабільності, зумовленої пандемією COVID-19. Проаналізовано вплив рестриктивних і стимулювальних інструментів державної політики на національному і регіональному рівнях на сучасний стан регіональних економічних систем, зокрема в контексті таких складових, як стабільність цін, залучення інвестицій, поліпшення ділового клімату, кредитування, капіталовкладення, прозорість адміністрування бюджетоутворюючих податків і стабільність державних фінансів. Цісекторинайбільшчутливі до заходівдержавноїполітики, особливо в умовах суспільної турбулентності. Аналіз фінансових детермінант регіонального розвитку в умовах короновірусної кризи сприяв окресленню таких негативних тенденцій: значне падіння інвестицій в економіку регіонів і зниження частки нових інвестиційних проєктів є найбільш негативними наслідками, які суттєво вплинуть на темпи економічного зростання в наступні періоди; погіршення ділового клімату, падіння обсягів позик, що надаються суб’єктам господарювання, і зростання частки короткострокових позик вплинули на нові інвестиційні рішення; невиконання запланованих показників податкових доходів місцевих бюджетів (ПДФО, місцеві податки), вплинуло на обсяги доходів місцевих бюджетів, включаючи інвестиційні; зменшення трансфертів до місцевих бюджетів від державного вплинуло на фінансування програм регіонального розвитку; відплив іноземного капіталу, який відбувся не лише через погіршення ділового клімату в країні, а й унаслідок впливу психолого-емоційних факторів поведінки інвесторів в умовах невизначеності. Економічні, фіскальні та соціальні наслідки COVID-19 територіально диференційовані. Різніризики пандемії багато в чому зумовлені економічними та просторовими особливостями регіонального розвитку. Водночас паніка, спричинена поширенням COVID-19, що призвела до ухвалення низки нераціональних рішень фінансово-економічними суб’єктами на різних рівнях управління, є важливою причиною загострення визначених проблем. Значне зменшення інвестицій в економіку регіонів і падіння частки нових інвестиційних проєктів є найбільш негативними наслідками, які суттєво вплинуть на темпи економічного зростання в наступні періоди. Ключові слова: регіональний розвиток, економічна невизначеність, COVID-19, фінанси, інвестиції, детермінанти. Формул: 0; рис.: 2; табл.: 3; бібл.: 15.
7
Пислар А. Б. "ПЕРІОДІЗАЦІЯ РОЗВИТКУ ВИХОВАННЯ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ В ЗАКЛАДАХ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ (1958-1991 РР.)." ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, no. 48 (February 17, 2021): 257–61. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi48.232.
Full textAbstract:
У статті на основі аналізу джерельної бази зроблена спроба обґрунтувати періодизацію розвитку виховання учнівської молоді в закладах професійно-технічної освіти України в 1958–1991 роках.Акцентовано, що при обґрунтуванні періодизацій певних педагогічних процесів науковці зазвичай спираються на закономірності соціально-економічного й політичного розвитку суспільства, а також на історичні особливості розвитку народної освіти і педагогічної думки в цілому та виховання молодого покоління зокрема. Проаналізовано наукові праці С. Батишева, О. Веселової, Н. Глазунової, В. Кульчицького, Н. Нічкало, О. Сухомлинської, в яких розглядаються періодизації розвитку різних історико-педагогічних процесів, а саме: радянської педагогіки, професійно-технічної освіти в СРСР, системи професійно-технічної освіти, виховання учнівської молоді в закладах професійно-технічної освіти, патріотичного виховання в школах України. На цьому підґрунті відокремлено три періоди розвитку виховання учнівської молоді в закладах професійно-технічної освіти України досліджуваної доби, а саме: 1) 1958–1971 роки – орієнтація на суспільне виховання учнівської молоді та формування комуністичної моралі; 2) 1972–1984 роки – посилення впливу Комуністичної партії та ідеологічного виховання, становлення «патерналізму»; 3) 1985–1991 рр. – початок демократичної перебудови виховного процесу. Виявлено, що ці періоди відображають розвиток виховання учнівської молоді в закладах професійно-технічної освіти України, зумовлені впливами державної політики, розвитком педагогічної думки та змінами соціально-економічних умов у ті часи.Підсумовано, що будь-яка періодизація розвитку виховання учнівської молоді в закладах професійно-технічної освіти України не висвітлює в повній мірі всіх умовностей, тим самим дає можливість для подальшого наукового пошуку.
8
Гончар, Лариса. "РОЗВИТОК ДУАЛЬНОЇ ОСВІТИ НІМЕЧЧИНИ В ІСТОРИЧНОМУ КОНТЕКСТІ." Professional Pedagogics 1, no. 22 (July 2, 2021): 32–40. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2021.22.32-40.
Full textAbstract:
Актуальність. зумовлена соціально-економічними вимогами до пошуку шляхів реформування професійної освіти в Україні, що потребують урахування досвіду Німеччини в сфері професійної підготовки конкурентоспроможних кадрів і запровадження на цьому підґрунті дуальної форми здобуття освіти. Мета: полягає у розкритті основних історичних передумов виникнення та етапів розвитку дуальної освіти в Німеччині, аналізі її особливостей для забезпечення її ефективного та органічного впровадження в систему професійної (професійно-технічної) освіти України. Методи: теоретичні (аналіз, синтез, інтерпретація, абстрагування, узагальнення, аналогія, порівняння,); поєднання логічного й історичного, порівняльно-історичних методів; емпіричні (праксиметричні). Результати: досліджено розвиток дуальної системи освіти Німеччини в історичному контексті: від середньовічних ремісничих гільдій до сучасних проблем, пов’язаних із глобалізацією освітнього простору, модернізацією та інформатизацією економіки й виробництва. Також охарактеризовано основні етапи розвитку дуальної освіти Німеччини: створення трудових шкіл, реформа трудової (народної) школи Г. Кершенштейнера, дезінтеграція освіти в період економічної кризи, відродження дуальної системи освіти та її проблеми в епоху глобалізації. Представлено результати аналізу історико-педагогічних досліджень різних авторів, офіційних нормативних правових документів, що регламентують процес дуальної освіти Німеччини, що дали змогу визначити закономірності та особливості її розвитку. Висновки: Історико-педагогічний аналіз особливостей процесу становлення і розвитку дуальної системи освіти у Німеччині в різні періоди її історії дав змогу виокремити такі її особливості: практикоорієнтованість, інтегративність, інноваційність, гнучкість, інтелектуалізацію, динамічність, соціальну спрямованість та індивідуалізацію. Впровадження елементів дуальної системи освіти в освітні системи інших країн повинно відбуватися не лише з урахуванням досвіду, накопиченого ФРН в галузі законодавчого, економічного регулювання цієї системи і участі роботодавців в ній, а й поєднанні з дослідженням її історичного генезису.
9
Balian , A. V., I. Yu Gryshova , and T. S. Shabatura. "Публічна політика та державна підтримка розвитку аграрного виробництва в Україні." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 2 (April 27, 2021): 156–67. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.02.16.
Full textAbstract:
Рівень продовольчої безпеки України залежить від розвитку аграрного сектору, економічне зростання якого неможливе без надання відповідної державної підтримки, особливо в умовах панування сучасної економічної кризи, провокованої зростанням світової пандемії, а також ускладнення політичної ситуації через продовження збройного конфлікту. Саме тому актуальності набуває активізація механізмів публічної політики державного управління в контексті регуляції та підтримки розвитку аграрного виробництва в Україні.
Метою статті є проведення аналізу сучасного стану, методів і способів підтримки аграрного виробництва з боку держави, виявлення основних проблем з її надання та обґрунтування пропозицій щодо її удосконалення.
Наукова новизна полягає в наданні пропозицій щодо удосконалення публічної політики та державної підтримки аграрного виробництва з метою підвищення конкурентоспроможності аграрної галузі, зміцнення продовольчої безпеки та зростання економічного потенціалу України.
Висновки. Незважаючи на диференційний підхід надання державної підтримки аграрному сектору України, вона є недосконалою, суперечливою та такою, що не дозволяє здійснювати перспективне бюджетне планування державної підтримки аграрного виробництва, не забезпечує повноцінний розвиток галузі на базі сучасних інноваційних технологій, а тому не створює умови для підвищення економічного потенціалу країни. Основними проблемними аспектами розробки та надання державної підтримки аграрному виробництву є: відсутність системного характеру та узгодженості програм із пріоритетами напрямками розвитку сільського господарства; несталість та короткотривала спрямованість державних програм; непрогнозованість і несвоєчасність виплат з боку держави, а також щорічне недовиконання програм; недосконалість та недостатня дієвість законодавчих актів, які регулюють питання надання державної підтримки сільськогосподарському товаровиробнику.
Із метою створення ефективної системи державної підтримки аграрного виробництва необхідно: по-перше, удосконалити відповідні нормативно-правові документи, що регулюють питання державної підтримки галузі; по-друге, розробити та офіційно затвердити Стратегію розвитку сільського господарства та сільських територій, а також відповідні документи, що визначають пріоритети державної підтримки аграрного виробництва на середньо- та довгострокові періоди; по-третє, визначити пріоритетність розвитку малих форм господарювання й удосконалити інструменти їх підтримки та заохочення; по-четверте, визначити інструменти, джерела та обсяги формування фінансових ресурсів для надання державної підтримки, а також узгодити щорічні обсяги надання державної підтримки за її стратегічними напрямами; по-п’яте, здійснювати контроль за виконанням державних програм підтримки на основі використання якісних та кількісних показників.
10
Колянко, О. В. "ОСОБЛИВОСТІ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЯМИ В УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА." Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, no. 64 (October 7, 2021): 48–52. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-64-08.
Full textAbstract:
В умовах перманентної політичної та економічної кризи в Україні, непередбачуваних викликів внутрішнього та зовнішнього середовища актуальним є обгрунтування детермінант управління інвестиціями на регіональному та місцевому рівнях та стимулювання соціально-економічного розвитку. Україна потребує суттєвих структурних змін, а це неможливо без формування механізму відтворення цілісної національної еко-номіки. Обґрунтувано рубрикатори ефективності управління інвестиціями та можливі напрями її підвищення в умовах нестабільного середовища. Досліджено прагматику економічної ситуації України, проаналізовано напрацювання відомих наукових економічних шкіл у питаннях управління інвестиціями на регіональному та місцевому рівнях. Обгрунтовані теоретико-методичні засади оцінювання ефективності управління інве-стиціями. Оскільки йдеться про перехід до регульованої ринкової економіки, можна передбачити, що методо-логічно і практично постає досить складне питання взаємодії процесу планування інвестицій із ринковим ме-ханізмом, якому не притаманний плановий диктат. Тому роль планування має бути докорінно змінена таким чином, щоб воно не тиснуло і не заважало розвиткові ринкових відносин в інвестиційному комплексі. Запропо-новано напрями підвищення результативності використання важелів управління інвестиціями в умовах не-стабільного середовища. Зроблено висновок, що важелі стабілізаційної політики працюють не тільки в періоди кризи, а й у випадках необхідності закріплення досягнутого рівня розвитку, підтримки загальної еко-номічної рівноваги за повної зайнятості, стійкого зростання економіки, стабільного рівня цін і збалансованого платіжного балансу, запобігання небажаного виходу параметрів економіки за допустимі межі через вплив на сукупний попит чи сукупну продукцію. Зокрема, підвищення результативності управління економічної політики має проводитися в розрізі цільового, функціонального та ресурсного підходів.
11
Захарченко В.І. "ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РЕФОРМУВАННЯ КРЕДИТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ." Економічний форум 1, no. 1 (February 26, 2021): 166–75. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-1-21.
Full textAbstract:
У статті показано, що для створення принципово нової за структурою і змістом кредитої системи України необхідно використати практично орієнтовані положення базових теорій кредиту – натуралістичної та капіталотворчої. Відповідно, метою статті є виокремлення тих положень кредитних теорій, які в нинішніх умовах можуть скласти теоретичне підгрунтя для успішного проведення в Україні кредитої реформи.
Відмічено, що в рамках натуралістичної теорії практичне значення мають такі її положення: класичної політичної економії – позичкового процента в контексті його впливу на динаміку інвестицій та рівень інфляції; банківської школи – доцільності «вкидання» в стагнуючу економіку додаткових інвестиційних грошей; неокласики – небезпеки відриву фінансового сектору економіки від реального та важливості зміцнення депозитної бази банків.
Наведено положення марксистської теорії кредиту, яка займає проміжне положення між натуралістичною й капіталотворчою теоріями, важливі в контексті створення в Україні повноцінного ринку цінних паперів та формування фінансово-промислових груп.
Підкреслено, що в рамках капіталотворчої теорії конструктивними є такі положення: «системи Ло» – контролю центральним банком емісії кредитних грошей; теорії банківського кредиту Г. Маклеода – ролі банків в національній економіці; манчестерської школи політичної економії – переливу капіталу із менш дохідних галузей у більш дохідні; теорії економічного розвитку Й. Шумпетера – ролі кредиту у фінансування інновацій; теорії ринкової кон’юнктури М. Туган-Барановського – нагромадження фінансового капіталу на різних стадіях економічного циклу; теорії кон’юнктури Л. Гана – підтримання її на основі кредитної експансії; теорії промислових циклів А. Пігу – розподілу капіталу між галузями на основі інвестиційних ризиків; кейнсіанської теорії – кредитної експансії держави в кризові періоди та боротьби зі спекуляціями на фінансовому ринку; теорії портфельних інфестицій – їх диверсифікації та гарантування вкладень.
У статті зроблено висновок, що хоча вчені по-різному визначають ступінь впливу фінансового ринку на економічний розвиток в Україні його слід трансформувати таким чином, щоб підпорядкувати завданням розвитку реального сектору економіки, зокрема неоіндустріалізації країни.
12
Співак, Я. О., Л. А. Співак, Н. М. Чернуха, and Ю. Р. Пасічник. "СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 102, no. 3 (December 30, 2021): 322–32. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-102-3-322-332.
Full textAbstract:
У статті розглянуто сучасні вимоги до професійної підготовки фахівців соціальної сфери. Вказано напрями діяльності сучасного працівника соціальної сфери та складність вирішення задачі формування професійно компетентних майбутніх соціальних працівників, здатних до ефективної професійної діяльності. Проаналізовано останні наукові дослідження, присвячені проблемам підготовки сучасних висококваліфікованих фахівців до професійної діяльності. Показано взаємозалежність стратегічних напрямків економічного розвитку країни та професійної діяльності соціальних працівників. Вказано умови дієвості соціального захисту людини. Схарактеризовано сучасні вимоги до професійної діяльності соціальних працівників. Виділено головну мету сумісної співпраці соціальних працівників з громадськими, благодійними та релігійними організаціями. Описано основні риси сучасного працівника соціальної сфери. Виявлено невідповідність професійної підготовки соціального працівника сучасним вимогам ринку праці. Визначені основні риси майбутнього фахівця соціальної сфери, а також першочергові вимоги до професійної підготовки соціальних працівників, майбутніх фахівців соціальної сфери. Виокремлено професійні вимоги до майбутніх фахівців соціальної сфери. Розглянуто вимоги, що ставляться до професійно значущих особистісних якостей майбутнього фахівця соціальної сфери. Визначено важливі фахові функції, знання, уміння, навички та професійно значущі особистісні якості сучасного соціального працівника. Виділені основні методи видів діяльності майбутніх фахівців соціальної сфери. Наголошено на важливості процесу вдосконалення та відповідності професійним вимогам працівників соціальної сфери, розглянуто періоди цього процесу. Намічені перспективні напрями професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери.
13
Яремко, І. Й. "ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ В УПРАВЛІННІ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЮ СТІЙКІСТЮ СУЧАСНИХ ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, no. 61 (December 22, 2020): 12–17. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-61-02.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано критерій фінансово-економічної стійкості базовим індикатором в управлінні сучасними торговельними підприємствами. Метою даного дослідження є формулювання концепту-альної спрямованості адаптації економічного інструментарію управління фінансово-економічною стійкістю торговельних підприємств. Встановлено, що в кризових економічних умовах критерій фінансово-економічної стійкості для будь-якого торговельного підприємства стає не тільки основою забезпечення стабільної діяль-ності і головною передумовою його перспективного розвитку, але й орієнтиром можливостей здійснювати свою діяльність взагалі. Розкрито систему інструментальних засобів механізму управління стійкістю торго-вельного підприємства та їх основні функції. Доведено, шо удосконалення чи адаптація управлінського інстру-ментарію створює можливості подолання торговельним підприємством ризиків і загроз, які перешкоджають його сталому розвитку в довгостроковій перспективі. Аргументовано необхідність адаптації існуючого еко-номічного інструментарію для забезпечення ефективності процесів управління стійкістю підприємств торго-вельної галузі в умовах кризового суспільно-економічного середовища. Сформульовано окремі аспекти вдоско-налення економічного інструментарію в процесах забезпечення стійкої діяльності торговельного підприєм-ства. Зокрема встановлено, що для адаптації функціонально орієнтованої системи управління стійкістю тор-говельного підприємства необхідний суттєво удосконалений набір економічного інструментарію. Для забезпе-чення ефективності процесів управління стійкістю підприємств торговельної галузі в умовах кризового суспільно-економічного середовища у цьому інструментарію необхідно додатково враховувати такі важливі фактори як створення резервів для захисту основного капіталу, реальність витрат і доходів майбутніх періодів, а також реальна вартість економічних ресурсів і капіталу.
14
Radkevych, Valentyna. "ТЕНДЕНЦІЇ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ЗМІН ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ В ДОБУ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ." Professional Pedagogics 1, no. 20 (August 11, 2020): 176–84. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2020.20.176-184.
Full textAbstract:
Актуальність статті зумовлена запитом суспільства на: відродження і зміцнення української державності; забезпечення реального суверенітету та гідного місця України в світовому співтоваристві; перехід до якісно іншої форми соціально-економічної організації суспільства; формування нової економічної, інтелектуальної та духовної еліти з інноваційним державницьким мисленням; децентралізацію управлінських повноважень у всіх сферах суспільного життя; автономізацію управлінських структур на основі розподілу управлінських повноважень; розвиток партнерських взаємовідносин між державою, приватним сектором й інституціями громадянського суспільства та ін. У зв’язку з цим актуалізується значущість урахування впливу різних тенденцій на розвиток освітньої сфери, і, зокрема, системи професійної освіти в різні періоди. Мета: виявити й охарактеризувати тенденції трансформаційних змін професійної освіти в добу незалежності України. Методи: аналіз наукових джерел, законодавчо-нормативних документів – для з’ясування сучасних тенденцій розвитку професійної освіти; методи аналізу, синтезу, узагальнення і порівняння – для виявлення спільного й відмінного, встановлення причинно-наслідкових зв’язків у процесі вивчення освітніх феноменів досліджуваного періоду. Результати: функціонування системи професійної освіти в добу незалежності – це відображення змін у соціально-економічному, політичному, духовному і культурному розвитку суспільства та трансформаційних перетворень на світовому й вітчизняному ринках праці, що впливали на: зміст професійної освіти; формування мережі закладів освіти; зміну форм управління; обсяги фінансування; механізми взаємодії з економічними структурами та ринком праці. Висновки: виявлено основні тенденції трансформаційних змін професійної освіти в добу незалежності (гуманізація, демократизація, безперервність, стандартизація, технологізація, цифровізація, економізація, соціальне партнерство); охарактеризовано пов’язані з ними пріоритети її розвитку в сучасних соціально-економічних умовах (оновлення змісту; оптимізація мережі закладів освіти; вдосконалення форм управління; підвищення рівня фінансового, кадрового й навчально-методичного забезпечення; запровадження нових механізмів взаємодії з економічними структурами та ринком праці з питань підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації робітничих кадрів).
15
Бурко, Я. В., and Р. Л. Гасюк. "Деякі аспекти переходу України на шлях до сталого розвитку." ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, no. 6 (270) (November 10, 2021): 16–21. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2021-270-6-16-21.
Full textAbstract:
Досвід за останні 25 років становлення ринкової моделі економіки України свідчить про те, що в нашій країні ще не створені ефективні умови для стабільного економічного зростання, що тісно пов'язане з накопиченням капіталу та інтенсифікацією процесу інвестування в усіх галузей економіки, а також подальший економічний розрив між розвиненими країнами світу та нашою країною став тенденцією і, як наслідок, призвів до зниження конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Також низька додана вартість у базових галузях промисловості не дозволяє накопичити достатню кількість капіталу та перерозподілити ці заощадження для розвитку нових галузей промисловості, що, у свою чергу, не дозволяє підняти соціально-економічний рівень життя до європейського рівня у для забезпечення сталого розвитку. Більше того, останніми роками ми можемо спостерігати переорієнтацію економіки країни з індустріальної на сільськогосподарську. Такі глобальні зміни досить болісно відбиваються як у соціальному,так і у економічному аспекті. Змінюються центри формування капіталу, виникає надлишок трудових ресурсів в одних галузях та нестача в інших, а відповідно збільшення безробіття, падіння рівня життя, міграція та інші негативні елементи, які невід'ємно притаманні періоду зміни економічної структури держави. Євроінтеграційні процеси, безперечно, визначають вектор розвитку нашої держави, але для трансформації потужної пострадянської індустріальної економіки нам належить вирішити чимало складних соціальних, економічних та інших проблем.У свою чергу, перехід передових економік світу на новий технологічний уклад, всеосяжна цифровізація, розвиток генних технологій, екологічні проблеми, що становлять під загрозу подальше існування людства та іншіглобальні зиіни, які відбуваються у світовій спільноті нині, породжують багато неординарних викликів, відповідь на які потребує нових, нетрадиційних знань та підходів.Для вирішення ціх проблем необхідно проаналізувати досвід європейських країн, який показав, що на сучасному етапі розвитку світової економічної системи необмежене економічне зростання не є визначальним чинником створення ефективної економіки. Розуміння цього переорієнтувати європейську економіку та світ загалом для побудови моделі, що ґрунтується на принципах сталого розвитку, з урахуванням екологічної, економічної та соціальної складових.
16
Vasylchenko, S. M., and T. V. Malyshivski. "РЕГІОНАЛЬНІ ФОНДОВІ РИНКИ ТА ГЛОБАЛЬНІ ЕКОНОМІЧНІ ЦИКЛИ." Actual problems of regional economy development 1, no. 15 (November 4, 2019): 113–21. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.15.113-121.
Full textAbstract:
В статті досліджується взаємозв’язок між фінансіалізацією економік провідних країн світу і характером сучасного глобального економічного циклу. Починаючи із 1999 року у глобальній економіці спостерігається явище «фінансіалізації економіки». Внаслідок фінансиалізації сучасної економіки генераторами ділового циклу стали фінансові ринки. Саме нестабільність фінансових ринків провокує діловий цикл. Це відкриває можливість робити прогнози коливань ділової активності (глобального економічного циклу), спираючись на відомі і проаналізовані нами особливості розвитку фондового ринку. Автори статті припускають, що в силу певних закономірностей функціонування фондового ринку можна прогнозувати період глобального економічного циклу, що дозволить запобігати його руйнівному впливу на світову економіку. Чим визначається тривалість сучасного економічного циклу (період економічного циклу) в сучасній глобальній економіці, чи можна визначити в часі ймовірність настання чергової рецесії? Ці питання залишаються мало дослідженими і тому дуже актуальними враховуючи руйнівний характер та планетарний масштаб соціально-економічних наслідків сучасного глобального циклу. Тому метою нашого дослідження є оцінка можливостей прогнозування періоду сучасного економічного циклу, а задачами дослідження – аналіз взаємної динаміки показників економічного росту та розвитку фондових ринків провідних країн – основних гравців сучасного глобального фондового ринку. Період глобального економічного циклу, за нашими оцінками, сьогодні складає 7-8 років. Аналіз динаміки економічного росту та фондових ринків провідних країн світу дає нам підставу вважати, що наступна фінансова криза може відбутися уже в 2022-2023 рр.
17
Колесник, Ірина. "Ідеї реформування освіти в Західній Європі в період ХІХ століття." Освітній вимір 40 (February 13, 2014): 279–83. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v40i0.3004.
Full textAbstract:
Колесник І. О. Ідеї реформування освіти в Західній Європі в період ХІХ століття.
У статті розкрито роль національних освітніх перетворень, визначено основні чинники розвитку педагогічної науки, глобальні тенденції розвитку освіти, характерні для країн Європи й США досліджуваного періоду. Доведено, що реформування шкільної системи сприяло інтенсивному промисловому зростанню, розвитку педагогічної науки, а також відбиває потребу суспільства в підготовці через школу різнобічно розвинених, ініціативних людей, готових до активної діяльності в різних галузях економічного, політичної й громадського життя.
18
Hobela, V. V., V. S. Dudiuk, and V. M. Hobela. "Забезпечення еколого-економічної безпеки у посткризовий період." Scientific Bulletin of UNFU 31, no. 5 (November 25, 2021): 79–83. http://dx.doi.org/10.36930/40310512.
Full textAbstract:
Збалансування екологічної та економічної систем є екстреною потребою сьогодення, яка виникла внаслідок активного економічного розвитку та нехтування екологічними обмеженнями. Результатом такої непродуманої активності стало вичерпання природних ресурсів, збільшення рівня забруднення довкілля та посилення глобальних екологічних проблем. Здійснений у цьому дослідженні теоретичний аналіз дає підстави стверджувати, що екологізація як безпекова діяльність, на сьогодні набула дуже вагомого значення в межах еколого-економічних систем, особливо у посткризовий період, коли всі країни намагатимуться якнайшвидше відновити економіку після завершення пандемії коронавірусу СOVID-19. Проаналізовано можливі сценарії розвитку економіки після завершення пандемії та їх вплив на довкілля. Ідентифіковано найоптимальніший шлях, що полягає в економічному відновленні, яке супроводжуватиметься інтенсивними процесами екологізації економіки. Обґрунтовано, що такий шлях дасть змогу отримати найбільший еколого-економічний ефект та сприятиме подоланню глобальних екологічних проблем. Запропоновано вдосконалити систему управління екологізацією шляхом використання найефективніших інструментів екологізації та адаптувати її до посткризових реалій. Для цього розроблено методику та алгоритм оцінки ефективності інструментів екологізації з використанням методу експертного опитування та методики Кендалла для оцінки узгодженості думок експертів. Встановлено ефективність інструментів екологізації та виокремлено найефективніші з них. Ґрунтуючись на результатах дослідження, розроблено основні заходи з удосконалення системи управління екологізацією економіки у посткризовий період шляхом інтенсифікації використання найефективніших інструментів. Оскільки у дослідженні з'ясовано, що екологічні податки є найефективнішим інструментом екологізації, оцінено їхню частку у структурі податкових платежів України та інших розвинених країн. На підставі цього підтверджено гіпотезу щодо необґрунтовано низьких ставок екологічних податків в Україні. Запропоновано низку управлінських заходів з екологізації економіки у посткризовий період.
19
Sychenko, Victor, and Valery Marenichenko. "ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНИМ РОЗВИТКОМ НА ЗАСАДАХ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТАНДАРТІВ." Public Administration and Regional Development, no. 4 (June 25, 2019): 441–63. http://dx.doi.org/10.34132/pard2019.04.11.
Full textAbstract:
Визначено сутність розвитку регіонів в сучасній науковій літературі. Проаналізовано європейський досвід управління регіональним розвитком та базові принципи здійснення регіональної політики ЄС. Визначено концептуальні засади Державної стратегії регіонального розвитку на період до трьох років, засновані на європейських стандартах. Наголошено що регіональний розвиток доцільно трактувати як розвиток соціально-економічної територіальної системи у просторовому аспекті, що поряд з просторовим розвитком цілісної системи також включає комплексний розвиток її соціально-економічних територіальних підсистем. Відповідно до цього, регіональне управління має розглядатися як управління просторовим розвитком світу, наднаціональних територіальних формувань, держави або регіонів субнаціонального рівня як цілісними соціально-економічними комплексами та їх підсистемами. Акцентовано увагу на те що регіональне управління, що здійснюється у державі, являє собою діалектичне поєднання державного регіонального управління та самоврядування кожного з регіонів країни. У свою чергу державне регіональне управління включає державне управління цілісним соціальноекономічним територіальним комплексом держави у просторовому аспекті та державне управління кожним регіоном країни як окремою підсистемою.
В результаті проведених досліджень обґрунтовано застосування ефективних механізмів державного управління регіональним розвитком на засадах європейських стандартів в Україні.
20
Гриб, Д. А., Б. О. Демідов, О. О. Хмелевська, and С. І. Хмелевський. "Методичні і організаційні аспекти програмно-ситуаційного управління розвитком системи озброєння збройних сил." Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, no. 1(42,) (January 21, 2021): 18–27. http://dx.doi.org/10.30748/nitps.2021.42.02.
Full textAbstract:
У статті розглядаються проблемні питання, що пов'язані з використанням принципів і положень програмно-ситуаційного підходу до вирішення задач управління розвитком системи озброєння збройних сил держави у програмному періоді часу. Основна увага приділяється скоординованому використанню стратегічного програмно-цільового планування і програмно-ситуаційного підходу до оперативного управління вирішенням проблемних ситуацій в умовах невизначеності і недостатності вихідних даних, що необхідні для адекватного і адаптивного реагування на зміни зовнішнього середовища (оперативно-стратегічної, воєнно-економічної, виробничо-технологічної та іншої обстановки). Аналізуються відмінності програмно-ситуаційного і програмно-цільового підходу для оперативного планування заходів з протидії негативним тенденціям розвитку системи озброєння. Указується на доцільність використання орієнтованих графів для створення моделей проблемних ситуацій розвитку системи озброєння та окремих її складових на довгостроковий період.
21
Dedeliuk, Kateryna, and Mykola Herasymuk. "Економічні та соціальні наслідки членства Польщі у Європейському Союзі." Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, no. 2 (May 29, 2017): 33–43. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2017-02-33-43.
Full textAbstract:
Завданням даної статті є дослідження та аналіз особливостей розвитку соціально-економічної сфери господарства Республіки Польща та після набуття членства у Європейському Союзі. Досвід соціально-економічного розвитку Республіки Польща в перші роки членства в ЄС є надзвичайно цінним для України, ураховуючи її намір приєднатися до європейської спільноти, а його науковий аналіз особливо актуальним у контексті сучасних тенденцій. Відповідно до завдання, розглянуто та проаналізовано динаміку основних макроекономічних показників в країні за 2003–2016 роки. Встановлено, що на протязі всього періоду членства Республіки Польща у ЄС спостерігалося зміцнення економічної активності населення, зростання експорту та зменшення зовнішньоторговельного дефіциту, збільшення припливу прямих іноземних інвестицій, перш за все з країн Європейського Союзу, збільшення великих фінансових вливань в економіку країни з боку ЄС. Усе це, у свою чергу, призвело до покращення макроекономічних показників країни, зокрема до зростання обсягів ВВП і ВВП на душу населення та підвищення рівня життя громадян Польщі, яке відобразилося в збільшенні реальних доходів населення. І як головний наслідок – підвищення індексу людського розвитку. Визначено основні проблеми соціально-економічного розвитку Республіки Польща після вступу до ЄС, головними з яких стала проблема безробіття та збільшення трудової міграції.
22
Vlasenko, I. V. "Регіональні особливості формування маркетингових заходів розвитку сільського зеленого туризму." Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, no. 81 (October 1, 2017): 3–9. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8101.
Full textAbstract:
У статі розглянуто регіональні особливості формування комплексу маркетингу сільського зеленого туризму в умовах економічної нестабільності. Метою дослідження є розвиток теоретичних і методичних підходів до формування комплексу маркетингу туристичних підприємств сільського зеленого туризму у Вінницькому регіоні. Обґрунтовані теоретико – методологічні положення, науково-практичні рекомендації щодо просування послуг сільського зеленого туризму. Проаналізовано стан розвитку маркетингу сільського зеленого туризму в умовах розвитку ринкової економіки. Вказано на те, що сільський зелений туризм слід розглядати як невід’ємну складову програми комплексного соціально-економічного розвитку села та його відродження, а також, що за рахунок розвитку сільського зеленого туризму можна забезпечити сталий економічний, демографічний розвиток на селі. Показано просування туристичного продукту з використанням маркетингових заходів, які отримали назву «Сім Р». Вказані основні перешкоди власників агрооселі самотужки здійснювати маркетингові заходи із просування свого продукту на ринок. Показано, що маркетингова цінова політика продукту агрооселі на ринку ґрунтуються на основі трьох факторів: витрати, попит, конкуренція. В сучасних ринкових умовах лідером є цінова стратегія, яка базується на попиті: близько 54,2% менеджерів з маркетингу вважають її пріоритетною. Лише близько 15% туристичних підприємств області основним критерієм маркетингової цінової стратегії визначають конкуренцію. Ціни надавачі послуг сільського зеленого туризму публічно не розголошують, а посилаються на договірну ціну. Для подальшого розвитку сільського зеленого туризму в області розглянуто стратегією збалансованого регіонального розвитку Вінницької області на період до 2020 року. З’ясовано перелік проблемних питань, які перешкоджають розвитку сільського туризму, розв’язання яких вимагає спеціального нормативно-правового регулювання. Запропоновано сформулювати чітку маркетингову Стратегію управління розвитком туристичної галузі України на національному рівні, яка має узгоджуватися зі стратегіями та програмами розвитку туризму на регіональному рівні, що дасть можливість створити нові робочі місця, довести якість надання послуг і поступово поліпшити якість інфраструктурних складових (автомобільні дороги, агрооселі, музеї тощо), що забезпечуть комфортність споживання туристичних послуг іноземними та внутрішніми туристами.
23
Артюх, О. В., and О. І. Яковенко. "СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ: РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ РОЗВИТКУ." Підприємництво та інновації, no. 14 (October 30, 2020): 86–90. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/14.15.
Full textAbstract:
Пошук напрямів економічного зростання країни визначити неможливо без аналізу проблемних аспектів інституціонального становлення її податкової системи. Тому розкриття основних тенденцій розвитку системи оподаткування в Україні є актуальним, що і визначило мету цього дослідження. На підставі історичного підходу проаналізовано законодавче та інше нормативне забезпечення системи оподаткування за весь період її становлення – з дати набуття незалежності України до сьогоднішнього часу. З’ясовано, що вітчизняна система оподаткування за весь період її існування є неефективною. Більшість податкових новацій виявилися суто фіскальними. Загалом податкова система не стала економічно обґрунтованою та справедливою, незважаючи на наявність позитивних змін, спрямованих на її поліпшення. Отже, аналіз дав змогу визначити проблемні аспекти розвитку вітчизняної системи оподаткування та зумовив подальші дослідження у напрямі її удосконалення.
24
Бондарчук, Микола. "КРИМІНОГЕННА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ В ПЕРІОД НЕП у." Молодий вчений, no. 9 (97) (September 30, 2021): 119–27. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-9-97-25.
Full textAbstract:
Метою дослідження є комплексний аналіз заходів, здійснюваних відповідними органами радянської влади на території УСРР періоду нової економічної політики (НЕП) з метою ліквідації проявів організованої злочинності. Завдання дослідження: визначити основні причини розвитку бандитизму та його прояви в Радянській Україні в умовах НЕПу; дослідити способи і методи боротьби радянської влади з ним. Методологічною основою дослідження є загальнонаукові (логічний, порівняльний), спеціальні історичні методи (проблемно-хронологічний). Вони дозволили визначитися з даним періодом, у якому проблема організованої злочинності досліджується конкретно, у хронологічній та логічній послідовності. Щодо вивчення окремих явищ цього процесу застосовувався порівняльний аналіз. Дослідження базується також на принципах науковості, історизму та об’єктивності. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше здійснено комплексний аналіз проблеми проявів вказаної проблематики у цьому регіоні в 1921-1928 рр. та способів боротьби з ними. Введено у науковий обіг нові архівні документи з даної проблеми і матеріали періодики тих років. Зроблено спробу дати об’єктивну, неупереджену оцінку цих явищ і дій радянської влади у вказані роки. Нова економічна політика радянської держави впродовж 1920-х рр. реалізовувалася на фоні посилення проявів різного роду соціальних аномалій. Боротьба з ними відбувалася на тлі важкого соціально-економічного становища, у якому опинилося суспільство після Першої світової війни. Як показує аналіз архівних джерел, радянська влада надавала цим заходам, а насамперед їх припиненню важливе значення. Проблеми ці були викликані різними чинниками, однак в першу чергу – руйнівними процесами у самому суспільстві і боротьбою більшовиків за утвердження своєї влади. Також це стосується і подій і недавньої на той час Громадянської війни на теренах колишньої Російської імперії та державно-визвольних змагань в Україні 1917-1921 рр. Однією з головних причин росту організованої злочинності була складна економічна ситуація, яка була викликана наслідками воєнного комунізму. У досліджуваний нами період, а саме в першій половині 20-х рр. відбувався процес становлення правоохоронної системи радянської влади. Основний тягар відповідальності за стан криміногенної ситуації в країні покладався на місцеві органи міліції.
25
Muraviov, Yu V. "Ресурси мисливських тварин як передумова становлення еколого-економічного розвитку мисливського господарства." Scientific Bulletin of UNFU 29, no. 4 (April 25, 2019): 86–88. http://dx.doi.org/10.15421/40290418.
Full textAbstract:
На сьогодні якісний та кількісний склад мисливських ресурсів Львівської області характеризується незадовільною динамікою. Попри незначне збільшення чисельності, якісний склад та показник щільності поголів'я бажає кращого та демонструє тенденцію до зменшення. Основною причиною такої ситуації є зростання кількості мисливських угідь та мисливців без достатніх капіталовкладень у розвиток мисливської галузі. На основі актуальних статистичних даних проаналізовано динаміку чисельності ратичних та хутрових мисливських тварин Львівської області за період 2015-2017 рр. Порівняно з 2016 р., у 2017 році загальна кількість мисливських тварин збільшилася на 1,8 %. За аналогічний період кількість ратичних зросла на 0,6 %, а хутрових – на 2,5 %. Досліджено зміни кількісного та якісного складу мисливських ресурсів. Виявлено види, які демонструють щорічну тенденцію до зменшення їх кількості. Зокрема, чисельність оленя плямистого за три роки (2015-2017 рр.) зменшилася на 27,1 %. Розраховано щільність ратичних та хутрових видів упродовж аналізованого періоду. Встановлено, що щільність мисливських тварин знижується. Проаналізовано обсяги добування мисливських тварин Львівської області за аналізований період. Кількість добутих тварин зменшилася на 3 % у 2017 р. порівняно з 2016 р. Рекомендовано посилити боротьбу із браконьєрством та вжити додаткових біотехнічних заходів. Запропоновано зменшити кількість колективних полювань, а натомість поступово переходити до індивідуальних.
26
Юрченко, Г. М., and Й. С. Ситник. "РЕТРОСПЕКТИВНЕ ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ ТЕОРІЙ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ В УМОВАХ ВІТЧИЗНЯНОЇ ЕКОНОМІКИ ТА ПОСТЕПІДЕМІЧНИЙ ПЕРІОД." Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Економічні науки, no. 4 (63) (December 29, 2021): 75–80. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4536/63-12.
Full textAbstract:
У статті розглянуто історичний аспект розвитку наукової думки про місце людини в економіці підприємства та держави. Досліджено питання, що пов’язані з визначенням категорії «людський капітал» у сучасній економіці через ретроспективний аналіз розвитку концепції людського капіталу та порівняно з умовами розвитку вітчизняної економіки сьогодення. Людський капітал проаналізовано як один із найбільш важливих ресурсів постіндустріального соціально-економічного розвитку. Удосконалено визначення та розширено сутність поняття «людський капітал» з урахуванням умов сьогодення. Виокремлено сутність, зміст та особливості людського капіталу та його вплив на розвиток країни, підприємств, а також його значущість у сучасному світі. Проаналізовано сучасні тенденції управління персоналом як людським капіталом підприємства з урахуванням постепідемічних викликів.
27
Чернова, О. В., and А. Т. Валігура. "ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНОГО ТА ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЛАТВІЇ ПІСЛЯ ВХОДЖЕННЯ ДО ЄС." Збірник наукових праць Університету державної фіскальної служби України, no. 2 (November 27, 2018): 384–96. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5940.2.2018.384-396.
Full textAbstract:
У статті здійснено аналіз основних економічних показників Латвії за чотирнадцятирічний період членства в ЄС. Визначено позитивні та негативні результати розвитку економіки. Виявлено окремі проблеми, що заважають її інноваційному розвитку. З’ясовано, що існуюча модель функціонування економіки є вичерпаною. Висвітлено необхідність використання Латвією досвіду малих країн, які пройшли шлях від аутсайдерів до провідних країн ЄС. Доведено, що подальший розвиток Латвії можливий лише через формування нової економічної моделі, що передбачає створення регіональних інноваційних кластерів. Запропоновано напрямки інноваційного розвитку, що сприятимуть формуванню національної інноваційної політики, довгострокового зростання економіки та підвищення конкурентоспроможності країни.
28
Козін, І. В., and О. І. Макаренко. "АНАЛІЗ РИНКУ ІПОТЕЧНОГО КРЕДИТУВАННЯ УКРАЇНИ НА НАЯВНІСТЬ ОЗНАК ФОРМУВАННЯ ЦІНОВОЇ БУЛЬБАШКИ." Visnik Zaporiz'kogo nacional'nogo universitetu. Ekonomicni nauki, no. 2 (50) (August 12, 2021): 134–40. http://dx.doi.org/10.26661/2414-0287-2021-2-50-25.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню ринку іпотечного кредитування в Україні з точки зору наявності ознак формування цінової бульбашки. Проаналізо- вано динаміку ринку іпотечного кредитування Україні. Обсяги іпотечного кредитування в Україні у 2019 р. зросли у 2,9 рази у порівнянні з 2006 р., тобто, що попит на іпотечне кредитування серед нефінансових корпорацій в Україні зростає на відміну від попиту на іпотечне кредитування домаш- ніх господарств. Так, до 2008 р. спостерігалося зростання попиту, у 7,2 рази у порівнянні з 2006 р., а потім поступове зменшення. Ринок іпотечного кре- дитування є складною економічною системою, якій притаманна циклічність розвитку. Невіддільним складником будь-якого економічного циклу є криза, тому важливо вміти визначати та попереджати процеси, які прискорюють настання кризових економічних явищ. Дослідження ринку іпотечного кре- дитування України щодо наявності ознак формування цінової бульбашки проводити у чотири етапи: визначення фундаментальної ціни; порівняння фактичної та фундаментальної цін; аналіз темпів зміни цін нерухомості та темпів зміни обсягів іпотечного кредитування; висновки щодо наявності фінансової бульбашки на ринку іпотечного кредитування. Фундаментальну ціну на нерухомість запропоновано визначати, з припущення, що поточна облікова ставка НБУ впливає на вартість нерухомості у наступному періоді, тобто має лаг один період. У результаті проведених досліджень дійшли вис- новку, що на ринку іпотечного кредитування України за період з 2003 р. по 2019 р. формування фінансової бульбашки не відбувалося.
29
Mostovenko N. and Korobchuk T. "КРЕДИТНА СКЛАДОВА РИНКУ БАНКІВСЬКИХ ПОСЛУГ: ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗРОСТАННЯ." Economic forum 1, no. 4 (November 24, 2021): 122–28. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-4-17.
Full textAbstract:
Актуальність банківських кредитних послуг та їх значимий вплив на розвиток будь-яких економічних систем є неодмінною реалією сьогодення. Тому ринок банківських послуг працює на всіх рівнях економічного розвитку – від звичайного домогосподарства і аж до макрорівня. Вітчизняна банківська система пройшла очищення через скорочення сумнівних банків, відновилась та виходить з кризового періоду. Тому стаття присвячена саме кредитній складовій ринку банківських послуг.
У проведеному дослідженні розглянуто поняття «банківська послуга», на основі теоретичних аспектів вітчизняних дослідників, подано авторський підхід до цього поняття. Досліджено проникність вітчизняного ринку кредитних послуг. Для проведення дослідження виділено спеціальні показники: частки кредитів, наданих банками резидентам клієнтської доступності кредитних послуг, валових кредитів депозитних корпорацій, кредитів резидентам (крім депозитних корпорацій) у ВВП, кількість структурних підрозділів банків на 100 тис. економічно активного населення та процентну маржу. Розраховано показники стану ринку фінансових послуг України за кредитними операціями банківського сектору та здійснено аналіз на відповідність критеріям Групи Світового банку. Проаналізовано результат діяльності банків у абсолютному вираженні – чистий процентний дохід. Зроблено висновки про тенденції та перспективи зростання кредитної складової ринку банківських послуг.
30
Дацій, Олександр Іванович, Олена Вікторівна Банчук-Петросова, and Олег Ісаакович Платонов. "ПІДХІД ДО МУЛЬТИМОДАЛЬНОГО МОДЕЛЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОГО ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ." Public management 28, no. 3 (April 12, 2022): 25–30. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2021-3(28)-3.
Full textAbstract:
Зазначено, що глобалізація світогосподарських зв’язків сприяє глибоким якісним перетворенням зовнішньоекономічних зв’язків держав, пов’язаних із пошуком шляхів інтегрування до системи світогосподарських відносин. Початок XXI століття став завершальним етапом затяжного перехідного періоду, під час якого багатьом державам, зокрема й Україні, належить перейти від стагнації до розвитку. При цьому важливо виробити такі стратегічні орієнтири, які б націлили на органічне змикання зовнішньоекономічних можливостей такого процесу з тими внутрішніми передумовами, які можуть сприяти його прискоренню. В основі економічного глобалізму лежить теорія неолібералізму та вільного ринку. Вона застосовується до всього світового господарства, оскільки виходить з теоретичного посилу, що плодами глобалізації користуються як розвинені, так і країни, що розвиваються і трансформуються, експортери та імпортери міжнародних товарів, послуг і капіталів, розробники технологій і споживачі, що адаптуються до них. Прихильники фінансової лібералізації стверджують, що вільний рух капіталів забезпечує оптимальний з позиції всього світового господарства розподіл та використання заощаджень, стимулює економічне зростання та поширення нових технологій. Визначено, що держави з реформованою економікою виявляють певну обережність у виборі моделей економічного зростання і намагаються якнайбільше орієнтуватися на власний ресурсно-виробничий потенціал як гарант економічної стабільності та безпеки. Вибір кожної із цих моделей неоднозначний. Умовою просування України шляхом економічного прогресу виступає передусім концентрація її власних зусиль і ресурсів на формуванні ефективного, технологічно розвиненого та конкурентоспроможного ринкового господарства. У найближчій перспективі акценти економічної політики об’єктивно зміщуються у бік розвитку вітчизняного виробництва та забезпечення у разі опори на неї потреб внутрішнього ринку. Реалізація експорто-орієнтованої моделі становить загрозу національній безпеці. На користь обережного включення економіки країни в глобалізаційні процеси в найближчій перспективі свідчить і факт збереження експортної квоти на рівні, що склався. Віддаючи пріоритет політиці та стратегії імпортозаміщення у зовнішньоекономічній діяльності, ставиться завдання створення умов формування у першій чверті XXI століття народно-господарського комплексу переважно на основі внутрішніх ресурсів та ринку з послідовним збіль- шенням обсягів середньо- та високотехнологічного експорту за відносного зниження вивезення продукції первинного сектору.
31
Милосердна, І. М., and Т. М. Краснопольська. "Азіатсько-Тихоокеанський регіон та проекти його розвитку: кінець ХХ - початок ХХІ століття." Актуальні проблеми політики, no. 65 (September 2, 2020): 130–38. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i65.317.
Full textAbstract:
Стаття присвячена комплексному дослідженню сутності розуміння поняття «Азіатсько-Тихоокеанський регіон», аналізу досвіду впровадження проектів розвитку регіону в сучасних умовах. Встановлено, що серед дослідників і дотепер не існує єдиного підходу до поняття «АТР». У межах статті термін «АТР» уживається у вузькому значенні: це країни Північно-Східної Азії: Китай, Японія, Південна і Північна Корея, десять країн Південно-Східної Азії, об'єднаних у регіональну організацію - Асоціацію держав Південно-Східної Азії. Усі ці країни вносять значний вклад у міждержавні відносини в Тихому океані, тому тенденції стабільності переважають над тенденціями дестабілізації політичних і економічних процесів, які формують основу потенційного світового центру. Встановлено, що після завершення холодної війни Азіатсько-Тихоокеанський регіон можна було вважати найстабільншгим регіоном у світі, який пройшов період тривалого економічного розвитку без очевидних конфліктів. Зазначено, що Азіатсько-Тихоокеанський регіон вступив на шлях розвитку інтеграційних процесів набагато пізніше за інші регіони світу (окрім Асоціації держав Південно-Східної Азії.). Також у статті зазначається й обґрунтовується думка, що унікальність (феномен) азіатсько-тихоокеанської економічної інтеграції полягає в наявності м'яких схем інтеграції, які знайшли прояв у формуванні зон економічного зростання у Східній Азії (на прикладі Асоціації держав Південно-Східної Азії, Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва). Встановлено, що в регіоні відбувається інтенсивне формування регіональних форумів та механізмів, які сприяють тісним відносинам між основними суб'єктами регіону і посиленню його позицій у світовому політичному процесі. Також у статті виокремлено та проаналізовано тренди політичного регіоналізму в азіатській частині Азіатсько-Тихоокеанського регіону: посилення ролі Китаю в регіональному політичному процесі; співіснування двох моделей співпраці в регіоні: транснаціональну кооперацію та міждержавну конкуренцію; перенесення пріоритету в питаннях регіональної безпеки із зовнішніх загроз на внутрішні, і на перший план виходять аспекти політичної, економічної, соціальної й екологічної співпраці.
32
Loiko, Daria. "ІННОВАЦІЇ ЯК РУШІЙНА СИЛА СПОЖИВЧОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ." Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 1, no. 3 (April 30, 2019): 100–107. http://dx.doi.org/10.32750/2019-0109.
Full textAbstract:
Споживчий сектор економіки є неоднорідним за своїм складом і включає в себе як споживання промислових і непромислових товарів, так і споживання різних видів послуг. За результатами проведеного аналізу зроблено висновок про згортання екстенсивного розвитку споживчого сектору економіки України. Кількість працівників, зайнятих на різних підприємствах споживчого сектору за останні сім років зменшилась на 21,42 %. Зростає важливість розвитку споживчого сектору економіки за рахунок інноваційних чинників. Останні десятиріччя характеризуються тенденцією до динамічних змін споживчих уподобань населення. Споживчий сектор можна вважати індикатором соціально-економічної ефективності інноваційної діяльності підприємств. Питома вага інноваційно активних вітчизняних промислових підприємств склала у 2018 р. 16,1% від їх загальної кількості. Питома вага підприємств, що впроваджували інновації у 2018 р. склала 14,1 % від загальної кількості підприємств і за період 2013-2018 рр. знизилась на 3,67 %. Низький рівень питомої ваги інноваційно активних підприємств є негативним чинником розвитку вітчизняної економіки. Активність українських новаторів за період 2014-2018 рр. зросла за кількістю поданих заявок на реєстрацію прав промислової власності на 24,09 %. Збільшилася кількість заявок за напрямом «Інші споживчі товари» (+35,6 % ). Зважаючи на пріоритетність витрат вітчизняних домогосподарств на продукти харчування та одяг і взуття доцільно стимулювати розвиток інновацій на підприємствах харчової та легкої промисловості. Темпи виробництва продукції у текстильному, швейному та шкіряному виробництвах України зростали в період 2014, 2016-2017 рр., і знижувалися у 2015 р. та 2018 р. Змінюються технології, які використовуються для виготовлення одягу. Використовуються цифрові технології віртуальних моделей одягу, технології 3D-друку моделей одягу і взуття. Це дозволяє задовільнити зростаючі вимоги споживацького попиту та економічно раціонально використовувати матеріальні та трудові резерви виробництва.
33
Дмитрієва, Оксана, and Олексій Тімров. "СТРАТЕГІЧНЕ ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ТРАНСПОРТНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ." Проблеми і перспективи розвитку підприємництва, no. 27 (November 14, 2021): 37. http://dx.doi.org/10.30977/ppb.2226-8820.2021.27.37.
Full textAbstract:
УДК 339.187; JEL Classification: М29
Мета. Визначення підходів, принципів і етапів реалізації державного стратегічного управління інноваційним розвитком транспортної інфраструктури; розроблення типізації інноваційних стратегій на основі встановлення ознак і сутності інноваційної стратегії як ключового елемента в системі стратегічного управління. Методика дослідження. Теоретичною і методологічною основою є праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, в яких розглядаються питання стратегічного державного управління та напрями інноваційного розвитку транспортної інфраструктури. В роботі використано методи узагальнення та абстрагування; метод аналізу і синтезу. Результати. В умовах ринкової економіки, що характеризується зростаючою невизначеністю розвитку зовнішнього середовища, неповнотою і асиметрією інформації, періодами підйому і спаду економічного розвитку, особлива увага приділяється формуванню системи державного стратегічного управління інноваційним розвитком транспортної інфраструктури. Державне стратегічне управління інноваційним розвитком транспортної інфраструктури – це науково обґрунтований вплив керівників держави, апарату державного управління, політичних і громадських організацій на соціально-економічне середовище транспортного комплексу та інноваційної системи країни, що забезпечує якість і конкурентоспроможність транспортних послуг та сталий розвиток транспортного сектора економіки. В ході дослідження систематизовано основні концептуальні підходи теорії управління, напрямки державного стратегічного управління, принципи стратегічного управління інноваційним розвитком транспортної інфраструктури. У роботі визначено основні елементи ефективної системи стратегічного державного управління, запропоновано етапи і складові стратегічного управління інноваційним розвитком. На основі накопиченого досвіду у науковій літературі авторами представлено класифікацію інноваційних стратегій. Беручи до уваги накопичений досвід у статті розроблено класифікацію стратегій інноваційного розвитку транспортної інфраструктури, що враховує комплекс пріоритетних критеріїв (направленість результату, тип інновацій, характер дій). Наукова новизна. Удосконалено теоретичні основи стратегічного державного управління інноваційним розвитком транспортної інфраструктури, які, на відміну від відомих, включають типізацію інноваційних стратегій за комплексом ознак (корисність результату, тип інновацій, характер дій), що передбачає їх поділ на деструктивні (псевдо- і квазіінноваційні) і конструктивні (адаптивні, оптимізаційні, прогресивні) стратегії. Практична значущість. Запропоновані в статті теоретичні висновки, підходи і рекомендації можуть бути використані для розроблення стратегії інноваційного розвитку транспортної інфраструктури України і дозволять сформувати ефективний інструментарій державного регулювання інноваційних проєктів розвитку інфраструктури транспорту.
34
Вінічук, М. В. "Теоретичні аспекти соціально-економічного розвитку у період трансформацій." Науковий вісник НЛТУ України, Вип. 23.14 (2013): 126–35.
Find full text
35
Zakharchenko, V. I. "ПЕРЕДУМОВИ ПРОВЕДЕННЯ ТА КОМПЛЕКСНІ ПРОБЛЕМИ НОВОЇ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ." Actual problems of regional economy development 1, no. 15 (November 4, 2019): 122–32. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.15.122-132.
Full textAbstract:
У статті показано, що реалізація в Україні нової регіональної політики, яка базується на парадигмі нового регіоналізму, натикається на значні труднощі, в подоланні яких значна роль належить науковим розробкам. З’ясовано, що у більшості з них недостатньо уваги приділяється оцінюванню передумов проведення нової регіональної політики в Україні та систематизації й аналізу її основних проблем, що потребують вирішення в сучасний період. Поставлено за мету проведення спеціального дослідження передумов та комплексних проблем нової регіональної політики в Україні.У дослідженні використано загальнонаукові (аналізу й синтезу, логічного узагальнення, порівняльний) та економіко-статистичні (абсолютних, відносних і середніх величин, індексний, рейтингових оцінок і групування) методи. Проаналізовано передумови проведення нової регіональної політики в Україні, пов’язані з російською агресією, активізацією процесів глобалізації та регіоналізації, загостренням протиріч між регіонами. У зв’язку з цим аргументовано необхідність виокремлення та вирішення таких комплексних проблем нової регіональної політики, як: політична та економічна дезінтеграція українських регіонів; поглиблення асиметрії в соціально-економічному розвитку регіонів; поляризація економічного простору; неготовність регіонів до викликів глобалізації; невисокий рівень регіональної конкурентоспроможності й, відповідно, регіонального людського розвитку.У статті запропоновано заходи вирішення цих проблем, що спираються не тільки на пряму допомогу центру регіонам, а й передбачають стимулювання ефективного використання їхнього ресурсного потенціалу, активізацію інноваційно-інвестиційної діяльності та підвищення міжнародної конкурентоспроможності регіонів в умовах глобалізації. Зроблено висновок, що реалізація цих заходів має забезпечити в усіх регіонах України високий рівень людського розвитку.
36
Гірняк, Л. І., А. К. Червякова, В. С. Папета, and Л. О. Бомпа. "ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЗАКЛАДІВ РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА В ПЕРІОД КРИЗИ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, no. 61 (December 22, 2020): 93–98. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-61-14.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано стан галузі ресторанного господарства України у 2019-2020 р.р., зо-крема у період економічної кризи, зумовленої поширенням пандемії COVID-19 та наслідками антипандемічних заходів. Призупинення діяльності, суттєве зниження обсягу реалізованих послуг, значні фінансові втрати суттєво вплинули на загальну ситуацію, спонукаючи заклади, що втрималися, мінімізувати витрати, оп-тимізувати штат, підвищити ефективність внутрішніх процесів, активізувати власну діяльність шляхом запровадження економічно доцільних нововведень. На сучасному етапі розвитку ресторанної галузі неможливо обійтися без технічних інновацій, запровадження яких стрімко модернізує організаційні процеси у закладах і не лише дозволяє покращити існуючу ситуацію, а й виступає вдалою інвестицією у майбутній перспективний розвиток підприємства. Серед актуальних та перспективних виділяють: організацію швидкої доставки, відкриття dark kitchen (спеціальних закритих кухонь сервісу доставки), інтеграцію додатків доставки з си-стемами обліку закладів харчування або POS-системами, запровадження QR-меню, встановлення спеціалізо-ваного програмного забезпечення на мобільні пристрої клієнтів від закладів ресторанного господарства, вико-ристання програмного забезпечення для планування й управління персоналом, управління списками очікування, бронювання та зайнятість столів та використання інтерактивних таблиць, що створюють додаткові зруч-ності клієнтові при виборі страв, слугують додатковим розважальним пристроєм протягом очікування замо-влення. Ефективна діяльність сфери ресторанного бізнесу безпосередньо пов’язана з інноваційною політикою її структурних складових. Якщо дана політика відсутня на підприємстві харчування, воно розвивається вкрай повільно. За допомогою можливих аспектів вдосконалення можна не лише збільшити суму середнього чеку та кількість замовлень закладу, але й стимулювати його економічне зростання.
37
Баула О.В. "ЕВОЛЮЦІЯ ЕКОНОМІЧНОГО ЗМІСТУ ІННОВАЦІЙ ТА ЙОГО СПЕЦИФІКА НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН." Економічний форум 1, no. 4 (October 13, 2020): 3–13. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-4-1.
Full textAbstract:
Новітня доба глобальних соціально-економічних трансформацій перетворила мобільність у фактично єдину стійку характеристику розвитку бізнес-діяльності. Сучасні прояви мобільності сучасного господарського процесу передбачають швидку реакцію на мінливість умов кон’юнктури національного та світового ринків, розбудову формального та неформального інституціонального середовища, асиметрію інформації, розвиток глобальної господарської системи і т.п. Динамічність сучасних умов розвитку зумовлює необхідність формування та розбудови інноваційно-інвестиційної моделі розвитку, як найуспішнішої і найперспективнішої.
Інноваційний процес передбачає декілька суттєвих етапів від виявлення інноваційного попиту до поширення освоєної інновації і її комерціалізації.
Економічний зміст інноваційних процесів цікавив науковців практично з виникнення економічної теорії, але як предмет спеціального наукового осмислення інновації стали у ХХ ст.
У статті досліджено особливості еволюції поглядів вітчизняних та зарубіжних вчених щодо трактування поняття «інновації» та розвитку інноваційної парадигми. Вчені різних періодів надавали різного змісту інноваціям: по-перше, розглядали як результат НТП, інноваційної діяльності та практичного / технічного використання новацій; по-друге: як цільові зміни у функціонуванні підприємства та якісні зміни усіх елементів суспільного виробництва; по-третє: як систему або комплекс заходів щодо впровадження нової техніки, технології і т.п.; по-четверте: як процес створення та практичного використання новацій та відтворення економічного елемента через нову ідею, винахід чи процес; по-п’яте: як комерційне рішення чи продукт інноваційної діяльності.
У статті обґрунтовано прямий вплив розвитку інноваційних процесів на рівень конкурентоспроможності, а також запропоновано комплексне трактування дефініції «інновації» зважаючи на особливості сучасних соціально-економічних трансформацій: акцентована увага на необхідності постійних інвестицій та оптимальної інноваційно-управлінської інфраструктури на мікро-, макро-, мезо- та мегарівнях.
38
Voitko, S. V., and O. O. Trofymenko. "РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОВЛЮВАНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ НА ЗАСАДАХ ФУНКЦІОНУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ." Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 1, no. 93 (March 26, 2021): 16. http://dx.doi.org/10.31713/ve120212.
Full textAbstract:
Стаття присвячена визначенню впливу факторів державної політики на розвиток відновлюваної енергетики в Україні. Проаналізовано передумови розвитку відновлюваної енергетики в Україні. Визначено основні елементи структури використання первинної енергії з основних джерел і зміни у споживанні у міжкризовий період у світовій економіці. Встановлено явище скорочення обсягів споживання з одночасним зростанням обсягів споживання альтернативних енергоресурсів, що пов’язано з надзвичайним станом в енергетиці у зв’язку з початком військових дій на Донбасі. Визначено основні заходи державного регулювання, що впливали на зміни функціонування сфери відновлюваної енергетики в досліджуваному часовому проміжку.Проаналізували динаміку обсягів споживання енергії з відновлюваних джерел в Україні з 2011 по 2018 роки. Визначено, що за досліджуваний період використання таких альтернативних джерел як біомаса, сонячна та вітрова енергія зросло з 2,9% у 2011 році до 22,8% у 2018 році по загального обсягу споживання енергії з відновлюваних джерел. Візуалізували фазову діаграму співвідношення у виробництві ядерної енергії та відновлюваних джерел енергії за період 2011–2018 рр. в Україні. Наукова новизна дослідження полягає у розробці методичного підходу до визначення співвідношення у виробництві енергії з різних джерел на основі використання фазової діаграми як інструментарію візуалізації динаміки обсягів виробництва за роками, що, на відміну від існуючих підходів, надає змогу виявити закономірності у розвитку декількох технологій вироблення енергії та оцінювання факторів впливу на зміну тенденцій у розвитку. Серед основних факторів визначили такі як орієнтація України на розвитку відновлюваної енергетики, активні дії у російсько-українській війні, законодавча зміна надбавки до «зеленого» тарифу, введення в експлуатацію нових потужностей відновлюваної енергетики.
39
Полякова, Ю. В., О. Є. Шайда, and Л. Р. Антонів. "ВПЛИВ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ НА ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ В ПЕРІОД ДІЇ ГЛОБАЛЬНИХ КРИЗ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, no. 65 (January 28, 2022): 79–87. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-65-11.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу впливу міжнародного туризму на економіку України в період дії глобальних криз, зокрема спричинених пандемією COVID-19. Розглянуто особливості розвитку міжнародного туризму та його впливу на загальні характеристики соціально-економічного розвитку країн з різним рівнем розвитку. Проведено аналіз динаміки в’їзду іноземних громадян в Україну та виїзду українців за кордон протягом останнього періоду. Розглянуто географічний розподіл іноземних відвідувачів та пріоритетні напрями для подорожування українців за межами країни. Наголошено на тенденції помітного зниження в’їзного та виїзного туристичних потоків для нашої країни, ключовою причиною якої є наслідки та вирішальна роль карантинних заходів, спостережуваних за останні два роки. Проведено економетричне оцінювання роботи суб’єктів туристичної діяльності в областях України на основі сучасних статистичних даних, в результаті якого регіони України розподілені на відповідні кластери за рівнем активності роботи суб’єктів туристичної діяльності. Побудована економетрична модель залежності ВВП України від показника надходжень від міжнародного туризму за 2010-2020 роки. В результаті проведеного дослідження доведено, що зростання надходжень від міжнародного туризму безпосередньо призводитиме до зростання валового внутрішнього продукту країни.
40
Лойко, В., М. Братко, Є. Бобров, А. Войцещук, and С. Маляр. "ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТЕХНОЛОГІЙ ЦИРКУЛЯРНОЇ ЕКОНОМІКИ." Financial and credit activity problems of theory and practice 5, no. 40 (November 8, 2021): 609–19. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v5i40.245255.
Full textAbstract:
Анотація. В умовах переходу від лінійної моделі економіки до циркулярної питання поводження з відходами і перспектив розвитку технологій циркулярної економіки є актуальним і потребує додаткового вивчення. Досліджено необхідність і переваги впровадження моделі циркулярної економіки для подальшого ефективного розвитку національної економіки. Проаналізовано динаміку обсягів утворення і поводження з відходами на території України за період 2010—2019 рр. Виявлено негативні тенденції зростання утворених відходів за досліджуваний період на 4,49 % і зниження обсягів утилізації відходів на 25,86 %. Проведено аналіз динаміки обсягів утворення відходів за класами небезпеки на території України за період 2010—2019 рр., який дозволив зробити висновок про позитивну тенденцію зменшення обсягів утворення таких відходів у 2,51 раза. Проаналізовано динаміку обсягів утворення відходів за видами економічної діяльності підприємств і в домогосподарствах за період 2010—2019 рр. Зроблено висновок, що найбільш суттєве зростання обсягів утворення відходів на 12,41 % відбулось у добувній промисловості та розробленні кар’єрів. Проаналізовано динаміку витрат на охорону навколишнього природного середовища в Україні за видами економічної діяльності за період 2010—2019 рр., що надало можливість виділити найбільш витратні види економічної діяльності. Запропоновано класифікацію технологій циркулярної економіки, у межах якої виділено технології, які націлені на переробку вже накопичених промислових і побутових відходів, технології, які націлені на зменшення токсичного навантаження на навколишнє середовище та технології екодизайну. Виходячи із ситуації поводження з відходами, яка склалася на території України, запропоновано першочергову увагу приділити розробленню та впровадженню технології, які націлені на переробку вже накопичених промислових і побутових відходів. Ключові слова: поводження з відходами, лінійна економіка, циркулярна економіка, безвідхідні технології, стан, розвиток, перспективи. Формул: 0; рис.: 0; табл.: 6; бібл.: 28.
41
Осипчук, Д. Г. "Перспективи фінансового та економічного розвитку України у післякризовий період." Формування ринкових відносин в Україні, no. 3 (106) (2010): 30–34.
Find full text
42
Бєлобородова, М. В., Л. І. Юрчишина, and А. П. Козинець. "ПОТЕНЦІАЛ РОЗВИТКУ ЕКОТУРИЗМУ В РЕГІОНАХ УКРАЇНИ." Індустрія туризму і гостинності в Центральній та Східній Європі, no. 3 (December 21, 2021): 5–11. http://dx.doi.org/10.36477/tourismhospcee-3-1.
Full textAbstract:
У статті досліджено потенціал екологічного туризму в регіонах України на основі тестування екологічних кривих Кузнеця (ЕКК), побудованих через співвідношення викидів в атмосферне повітря на кв. км регіону та валового регіонального продукту на душу населення. Показником туристичного потенціалу регіону вибрано валову додану вартість за такими видами економічної діяльності, як мистецтво, спорт, розваги та відпочинок і тимчасове розміщення та організація харчування (за період 2005–2018 рр. у приведених цінах). За наведеним показником вибрано Дніпропетровську, Львівську, Одеську області, як такі, що мають найвищу частку ВДВ за зазначеними видами економічної діяльності, а також побудовано ЕКК за даними в середньому по Україні. Більш ранній період проходження поворотної точки ЕКК в регіоні дає змогу зробити висновок про стійкість тенденції до екологічної переорієнтації населення. Доведено, що екотуризм має перспективи розвитку лише після досягнення певного рівня валового регіонального продукту і, відповідно, отримання населенням певного рівня прибутку, який і дає змогу поширитися стійким «зеленим» тенденціям у сфері організації відпочинку. За результатами дослідження зроблено висновок, що Дніпропетровська та Львівська області, а також Україна загалом пройшли поворотну точку на початку другої половини досліджуваного періоду (2012–2015 рр.), і лише Одеська область характеризується найбільш стійкими тенденціями до екологізації туризму у зв’язку з проходженням поворотної точки ЕКК у 2009 р. Тенденції ЕКК для Львівської області збігаються із середніми по Україні. Особливості ЕКК Дніпропетровської області зумовлені вищим рівнем ВРП на душу населення, який відображає проходження поворотної точки ЕКК (44 650 грн на душу населення проти середнього показника по Україні 32 002 грн на душу населення). Відповідно, доведено наявність соціальних та ринкових передумов для активного розвитку екологічного туризму в Україні та найбільших її туристичних регіонах. Перспективи подальших досліджень полягають у підвищенні специфікації ЕКК через розширення переліку викидів шкідливих речовин, а також конкретизації напрямів регіональної екологічної політики у сфері стимулювання та поширення екотуризму.
43
Kharitonov, Konstantin. "Щодо формування системи показників оцінювання збитків національної економіки у період збройного конфлікту (війни)." Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 10, no. 6 (December 31, 2020): 119–26. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2020.10.6.11.
Full textAbstract:
У статті описана система показників для оцінки економічних збитків держави, що виникають в результаті збройного конфлікту. Аналіз літератури показує, що сьогодні використовуються різні методи оцінки збитків національної економіки під час збройного конфлікту, кожен із яких має свою спеціальну систему показників. Система показників, що дасть можливість встановити зв'язок між державними втратами під час збройного конфлікту та економічним зростанням держави, не зустрічається. Метою роботи є пошук системи показників, яка дозволить вирішити це проблемне питання.
У статті представлені основні складові економічних втрат, а точніше: прямі військові витрати країни, втрачені доходи, що залежить від кількості постраждалого населення, додаткові державні витрати уряду, а також непрямі втрати держави, які виникають з початком збройного конфлікту: переміщення населення, еміграція кваліфікованих робітників та втрата можливостей освіти для майбутніх поколінь. Врахування всіх складових економічних збитків, що виникають внаслідок збройного конфлікту, впливає не тільки на загальну суму збитків, але і на рівень економічного розвитку держави. Застосування показників у запропонованій системі, з одного боку, встановлює зв'язок між економічним розвитком держави та компонентами економічних збитків, спричинених збройним конфліктом, а, з іншого боку, дає змогу здійснити оцінку цих втрат.
Для прийняття більш обґрунтованого рішення щодо економічного розвитку нашої держави слід використовувати запропоновану систему показників оцінки збитків для національної економіки в період збройного конфлікту. У майбутньому застосування такої системи дозволить встановити зв’язок між обсягом збитків та економічним зростанням держави.
44
Спицька, Ліана, and Наталія Завацька. "Диференціація соціально-психологічних чинників розладів афективного спектру особистості: мікро-, мезо- та макрорівні." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 1(54) (2021): 146–52. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-54-1-146-152.
Full textAbstract:
В статті проведено структурно-рівневий аналіз соціально-психологічних чинників афективних розладів особистості зрілого віку в кризові періоди життя та здійснено їх диференціацію на макро-, мезо- та мікрорівнях. Серед чинників макрорівня, які впливають на виникнення і розвиток афективних розладів особистості в цей період виокремлені: соціально-економічні та соціально-політичні (невисокий рівень соціально-економічного статусу, пасивна соціальна позиція); культуральні норми і цінності (патогенні цінності і установки культури, зокрема, стереотипи, повʼязані з культом стриманості, сили, успіху і досконалості); культивування високих перфекціоністських стандартів сучасного суспільства (щодо рівня освіти, зовнішності тощо). Серед соціально-психологічних чинників мезорівня превалюють: дисфункції структури сімʼї та сімейного функціонування; порушення мікродинаміки та ідеології сімʼї; стресогенність життєвий подій, наявність вираженого психологічного стресу; обмеженість мережі соціальної підтримки та її ядра. Соціально-психологічними чинниками мікрорівня щодо афективних розладів особистості зрілого віку в кризові періоди життя виступають: соціально-демографічні (приналежність до жіночої статі, невисокий рівень освіти тощо); вразливість типології особистості (типологічний підхід); вразливість особистісних рис, установок і переконань (параметричний підхід); афективно-когнітивний стиль особистості (стильовий підхід); порушення соціально-психологічної регуляції поведінки та діяльності. Ключові слова: особистість зрілого віку, кризові періоди життя, афективні розлади, соціально-психологічні засоби корекції.
45
Revenko, O. V. ,., and T. V. Revenko. "ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ ТА ЙОГО РОЛЬ У РЕГУЛЮВАННЯ БІЗНЕС-СЕРЕДОВИЩА." Theory and Practice of Public Administration 2, no. 73 (March 19, 2021): 176–87. http://dx.doi.org/10.34213/tp.21.02.20.
Full textAbstract:
Теоретично обґрунтовано місце інформаційного забезпечення державної євроінтеграційної політики серед інших видів державної політики. З’ясовано, що воно чинить значний вплив на розвиток бізнес-середовища, а отже, має свою специфіку та науковий інтерес система інформаційного забезпечення державної євроінтеграційної політики регулювання бізнесу. На основі аналізу динаміки індикаторів транзитивності України визначено особливості перехідного періоду та доцільні напрями реалізації інформаційної політики щодо європейського вектору розвитку. Запропоновано під час оцінювання системи інформаційного забезпечення державної євроінтеграційної політики регулювання бізнесу в стратегічному контексті розглядати такі його рівні розвитку: інституційний, економічно-регуляторний, інформаційно-комунікативний та поведінковий. Визначено основні складники бізнес-середовища, які вкрай важливі під час здійснення аналізу євроінтеграційного процесу в Україні.
46
Zamkovyj, R. V. "Аналіз досліджень у галузі науки «Державне управління» за на- прямками стандартизації та управління сталим розвитком." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 3 (June 21, 2019): 108–17. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.03.11.
Full textAbstract:
Мета статті полягає в проведенні аналізу наукових досліджень у галузі науки «Державне управління» за напрямками стандартизації та управління сталим розвитком.
Наукова новизна. За результатами проведеного аналізу наукових досліджень у галузі науки «Державне управління» за напрямками стандартизації та управління сталим розвитком встановлено, що за період 2012–2016 рр. не виявлено жодного дослідження за напрямком впровадження міжнародних стандартів у механізми державного управління сталим розвитком в Україні.
Висновки. Вченими в галузі науки «Державне управління» окремо розглядалися різні аспекти державного управління у напрямку стандартизації, зокрема: забезпечення якості професійної діяльності державних службовців на засадах стандартизації; удосконалення теоретичних засад державного управління у сфері забезпечення європейських стандартів права людини на судовий захист в Україні; демократизація цивільно-військових відносин в Україні в контексті їх адаптації до європейських норм та стандартів; механізми впровадження європейських стандартів політичного управління в Україні; механізми розвитку державного управління аграрним сектором економіки України в умовах впровадження європейських стандартів; у напрямку управління сталим розвитком, зокрема розвитку партнерських відносин бізнесу і влади в системі державного управління сталим розвитком України: теорія, методологія, практика; формування механізму державного управління сталим екологічним розвитком регіону в системі раціонального природокористування; інформаційна складова стратегії сталого розвитку України; управління сталим розвитком мегаполіса; формування державної політики сталого соціально-економічного розвитку сільських територій як умова зростання якості життя сільського населення; механізми забезпечення сталого розвитку територіальної громади; механізми державного управління реалізацією екологічної політики сталого розвитку; механізми державного управління сталим розвитком регіонів на засадах регіонального та транскордонного співробітництва; державне регулювання валового регіонального продукту як чинник сталого розвитку регіону. Це дає можливість визначити пріоритетні напрямки дослідження в науці «Державне управління», запропонувати механізми їх реалізації для практики державного управління. Результати проведеного дослідження підтверджують унікальність обраної теми подальшого дослідження «Впровадження міжнародних стандартів у механізми державного управління сталим розвитком в Україні».
47
Semenenko, Oleg, Ihor Moskalenko, Serhiy Seredyuk, Olha Romanchenko, Ivan Motrunych, and Viktoriia Koverga. "Методика оцінювання здатності національної економіки забезпечити достатній рівень воєнної безпеки держави." Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 10, no. 6 (December 31, 2020): 93–106. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2020.10.6.9.
Full textAbstract:
Сьогодні є багато суперечливих поглядів на можливості оцінювання взаємозв’язку показників рівня воєнної безпеки держави та показників його ресурсної забезпеченості, які характеризують стан розвитку національної економіки держави, але чіткого послідовного підходу до вирішення такого завдання до теперішнього часу не має. Тому запропонована авторами у статті методика являє собою послідовність дій, яка повинна дозволяти проводити оцінювання рівня воєнної безпеки держави на визначений плановий час або період її формування на основі оцінок стану або рівня забезпеченості різними видами ресурсів та їх складовими, які характеризують розвиток національної економіки держави. На основі результатів отриманих практичних розрахунків формуються практичні рекомендації та пропозиції, які будуть враховані на наступний плановий період формування показника необхідного рівня воєнної безпеки держави із урахуванням оцінок здатності національної економіки забезпечити цей рівень. Методика передбачається для використання спеціалістами оборонного планування стратегічного рівня під час проведення середньострокового та довгострокового оборонного планування, а також спеціалістами економічної сфери, які залучаються до вирішення завдань визначення та прогнозування рівня воєнної та економічної безпеки держави.
За результатами використання методики планується обґрунтовано визначати або уточнювати показники необхідного рівня розвитку національної економіки держави за напрямом ресурсного забезпечення воєнної безпеки держави на плановий момент (період) оцінювання під час середньострокового та довгострокового оборонного планування; проводити оцінку рівнів забезпеченості ресурсними можливостями національної економіки на визначений момент оцінювання та період планування; обґрунтовано, ефективно коригувати показники рівня воєнної безпеки держави та ресурсної забезпеченості за складовими національної економіки на визначений час (період); визначати чутливість отриманих оцінок до можливих змін вхідних даних та характеризувати стабільність прийнятих рішень на основі отриманих оцінок.
48
Гудима, Олег, Анастасія Гудима, and Катерина Зінченко. "АНАЛІЗ ВПЛИВУ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН НА ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ ОКРЕМОЇ КРАЇНИ." ГРААЛЬ НАУКИ, no. 2-3 (April 7, 2021): 125–30. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.02.04.2021.025.
Full textAbstract:
У статті розглядається питання виявлення закономірностей між розвитком міжнародних відносин і економічним зростанням держав. Розглянуто три європейські країни, які входять в Європейський Союз та проаналізовано економічні показники: валовий внутрішній продукт в розрахунку на душу населення та індекс людського розвитку у порівнянні в період до вступу в Європейський Союз та станом на 2017 рік. За результатами проведеного аналізу статистичних даних, на основі теорії неолібералізму, було визначено що для суттєвого підвищення добробуту громадян окремо взятої країни необхідно суттєво підвищувати міжнародну активність. На основі виявлених закономірностей здійснено прогноз економічного зростання на п’ять років для України та Республіки Молдова при покращенні міжнародних відносин.
49
Казьмирчук, М. Г. "Зарубіжні дослідження з соціально-економічного розвитку Київської губернії пореформеного періоду." Сіверщина в історії України, Вип. 6 (2013): 404–7.
Find full text
50
Гончаренко, О. Г., О. М. Тогочинський, В. О. Аніщенко, and К. Ю. Сіренко. "ЕКОНОМЕТРИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ." Science and Innovation 18, no. 1 (February 14, 2022): 20–28. http://dx.doi.org/10.15407/scine18.01.020.
Full textAbstract:
Вступ. Для виявлення напрямків розвитку інноваційних процесів у вітчизняній промисловості та окреслення їх подальших перспектив доцільно застосовувати економіко-математичні методи оцінки. Тому важливим є дослідження динаміки показників інноваційної діяльності та побудова моделі інноваційного розвитку промислового потенціалу України.Проблематика. Економічні процеси та кризові явища спонукають до пошуку нових форм і методів господарювання для забезпечення конкурентоспроможності й економічної стійкості. Застосування економетричного моделювання дозволяє математично розрахувати вплив інновацій на зростання промислового потенціалу, визначити зміну значеньпоказників інноваційної діяльності, а отже, прогнозувати й планувати результати і ступінь інноваційних процесів.Мета. Змоделювати рівень інноваційного розвитку промислового потенціалу України методом багатовимірного статистичного аналізу інноваційної діяльності для прийняття оптимальних управлінських рішень.Матеріали й методи. Методи критичного й економічного аналізу застосовано для обґрунтування економетричної моделі та порівняння, групування показників інноваційної діяльності.Результати. Розроблено алгоритм економетричного моделювання інноваційного розвитку промислового потенціалу, що містить чотири блоки оцінки. Визначено, розраховано та проаналізовано динаміку основних складових елементів-показників, що розкривають інноваційну діяльність вітчизняної промисловості. Сформовано матрицю вихідних даних та здійснено стандартизацію значень елементів матриці спостережень. Змодельовано економетричну модель інноваційного розвитку промислового потенціалу України. Наведено інтегральні показники рівня інноваційного розвитку промислового потенціалу, що відображають сукупні зміни, які сталися в їхніх значеннях за певний період. Ці значення коливаються у межах 0,50—0,71, що вказує на низький рівень інноваційної активності.Висновки. Моделювання інтегральних показників дає можливість прогнозувати зміни інноваційного процесу у майбутньому та альтернативні шляхи його розвитку.