Journal articles on the topic 'Передача повідомлень'

Успішному управлінню в контексті реалізації проєктів сприяє ефективне комунікування. Встановлено, що співпраця проєктної команди ґрунтується на чіткому розподілі обов’язків та ефективній комунікації між ними. Керівник проєкту виконує комунікативну функцію, виступаючи посередником між керівництвом організації та членами команди проєкту. Доведено, що у процесі комунікацій основні елементи проходять ряд етапів: зародження ідеї, кодування і вибір каналу, перетворення ідеї в повідомлення, передача повідомлення одержувачу, декодування. зворотний зв'язок. Ідентифіковано наслідки неадекватного потоку інформації: нерозуміння повідомлення одержувачем, дублювання заходів та їх антагоністичні напрями, неправильне або запізніле надання інформації зацікавленим сторонам проєкту. Обґрунтовано, що відсутній єдиний метод обміну інформацією. Керівник проєкту повинен адаптувати інструменти комунікування до команди проєкту з урахуванням форми, каналу та часу спілкування, створити зрозумілі правила передачі конкретних повідомлень.

У цій науковій статті охарактеризовано процесуальний порядок та особливості використання електронних повідомлень у процесі судового доказування у цивільному судочинстві України. Встановлено види електронних повідомлень, що можуть бути використані як джерело доказової інформації, залежно від засобів їх передачі та форми передачі інформації в електронному повідомленні. Охарактеризовано відмінність електронного повідомлення від електронного документа та надано оцінку значенню електронного підпису на електронному повідомленні та його впливу на юридичну силу електронного повідомлення як електронного доказу в цивільному процесі України. Обґрунтовано, що у випадках наявності заперечень з боку сторони судового процесу щодо її участі в електронній переписці доказування цього факту є доволі складним завданням та вимагає від адвоката ретельного підходу до формування доказової бази. Окреслено коло судових доказів, що можуть бути використані сторонами судового процесу для ідентифікації учасників електронного листування, що здійснювалося з використанням стільникового зв’язку, мобільних додатків-месенджерів, електронної пошти та соціальних мереж. Визначено основні правила щодо розподілу тягаря доказування обставин, пов’язаних з ідентифікацією учасників електронного спілкування, між сторонами судового процесу. Встановлено особливості судового доказування належності номера телефону, електронної скриньки, аккаунту в соціальній мережі конкретній особі. Названо основні правила використання в процесі судового доказування електронних повідомлень приватного характеру з огляду на необхідність дотримання судом прав учасників електронної переписки на недоторканість приватного життя. Окреслено перелік осіб, чия згода на використання даних електронного листування має бути надана, щоб електронне повідомлення було прийняте судом як допустимий доказ. Охарактеризовано процесуальний порядок подання до суду електронних та паперових копій електронних повідомлень як електронних доказів у цивільній справі та огляду судом оригіналів цих доказів.

У наш час шифрування даних та конфіденційність є однією з найважливіших проблем. У даній статті ми розглянемо сучасні методи шифрування та розкриємо всі аспекти, що пов’язані з актуальністю використання та вразливістю алгоритму RC4. Методика шифрування – це процес перетворення даних відкритого тексту в зашифрований текст з метою приховування його значення і таким чином, запобігання несанкціонованому одержувачу отримати вихідні дані. Отже, шифрування в основному використовується для забезпечення секретності. Компанії зазвичай шифрують свої дані перед передачею, щоб переконатися, що дані захищені під час транзиту. Зашифровані дані надсилаються через загальнодоступну мережу і розшифровуються одержувачем. До появи Інтернету криптографія займалася тільки шифруванням повідомлень — перетворенням повідомлень з зрозумілих в незрозумілі, роблячи їх нечитабельним для людини, яка перехопила повідомлення, і зворотним перетворенням одержувачем при збереженні суті повідомлення. Останніми роками криптографія розпочала поширюватися і окрім таємної передачі повідомлень стала включати в себе методи перевірки цілісності повідомлень, технології безпечного спілкування, аутентифікацію відправника та одержувача (за допомогою ключів, цифрових підписів, тощо), і багато іншого. У даній статті буде розглянуто алгоритм RC4, також відомий як ARC4 або ARCFOUR – потоковий шифр, який широко застосовується в різних системах захисту інформації в комп'ютерних мережах (наприклад, в протоколах SSL і TLS, алгоритмах забезпечення безпеки бездротових мереж WEP і WPA).

У статті розглядається актуальне питання підвищення рівня інформаційної захищеності авіації Повітряних Сил Збройних Сил України на основі використання методу завадостійкого кодування. Проводиться аналіз штатного обладнання обміну даними та існуючих методів кодування мовного повідомлення, формулюються основні недоліки. Для усунення виявлених недоліків пропонується використання завадостійкого коду Хеммінга, який передбачає виявлення та виправлення помилок, які виникли під час передачі мовного повідомлення. На основі кодування Хеммінга розроблений метод для приховування додаткової інформації в мовному повідомленні. Створено систему прямого та зворотного кодування на основі розробленого методу.

У статті розглянуто архітектуру Веб-додатку із розподіленням компонентів додатку на 2 шари, пов’язаних системою передачі повідомлень, та використанням балансування навантаження за допомогою горизонтального масштабування у хмарному кластері Kubernetes з використанням інформації про довжину черги, що дозволяє збільшити ефективність використовуваних ресурсів в системі. Актуальність теми зумовлена поширенням використання різних веб-сервісів та веб-додатків, через що зростає навантаження на них, що в свою чергу може призвести до затримок у роботі або навіть виходу з ладу цих сервісів. А тому стають вкрай важливими питання створення надійних, відмовостійких та спроможних до масштабування систем. Якщо навантаження є більшим, ніж система або сервіс може витримати, то це може спричинити відмову в обслуговуванні або припинення роботи сервісу. Також навантаження може нерівномірнорозподілятися на сервіси протягом певного проміжку часу, а тому, навіть, якщо система матиме достатньо ресурсів, щоб витримувати високе навантаження, то в періоди низького навантаження ці ресурси не будуть використовуватися, а з цього випливають проблеми неефективного використання ресурсів, а також перевитрата коштів. Запропонованусистему було розгорнуто в хмарному середовищі Google Cloud. Компоненти серверної частини Веб-додатку групуються на 2 шари. Мікросервісні компоненти першого шару проводять розбір HTTP запитів клієнтів та передають повідомлення на компоненти другого шару із використанням системи передачі повідомлень Google Pub-Sub. На компоненти другого шару пропонується виносити всі відносно «важкі» операції. Для чисельного експерименту було реалізовано систему із використанням алгоритмом горизонтального масштабування мікросервісів на основі поточної кількості повідомленьу черзі. Було виконано навантажувальне тестування системи, яке показало, що створена система здатна оброблювати більш, ніж у 2 рази більшу кількість запитів за однаковий проміжок часу порівняно з системою без масштабування.
 Бібл. 6, іл. 7, табл. 1.

Предметом вивчення є процеси забезпечення безпроводової завадостійкої передачі дискретної інформації на грунті надширокосмугових сигналів з високою інформаційною ємністю. Мета – розробка рекомендацій щодо забезпечення електромагнітної сумісності надширокосмугової системи зв’язку при передачі дискретних повідомлень каналом зв’язку з аддитивним гаусовим шумом. Задача – забезпечення усталеної та надійної роботи надширокосмугової системи зв’язку в умовах внутрішньосистемних завад. Використані методи: методи аналітичного, імітаційного моделювання та цифрового кодування сигналів. Отримані наступні результати. Показано, що випадкові зміни енергії та автокореляційної функції прийнятих надширокосмугових сигналів в потоці бітів інформації є причиною виникнення внутрішньосистемних завад. У свою чергу це викликає збільшення бітової похибки та деградацію імовірнісних характеристик системи зв’язку. Отримані характеристики бітової похибки свідчать про високий рівень прихованості та електромагнітної сумісності надширокосмугової системи зв’язку при передачі дискретних повідомлень в каналі зв’язку з адитивним гаусовом білим шумом. Причому, за умов використання некратних затримок кодуючих імпульсів в процесі кодової спектральної модуляції, отримуємо імовірність бітової похибки на рівні 10(-5) – 10(-6) при суттєво менших одиниці відношеннях сигнал/шум. Висновки. Використання технології надширокосмугових сигналів дозволяє здійснити безпроводову приховану передачу інформації з малою потужністю випромінювання на швидкості 1-2 Мб/с з імовірністю похибки на біт менш, ніж 10 . Таким чином система надширокосмугового радіозв’язку з кодовою модуляцією в передавачі та спектральною обробкою в приймачі має високу завадостійкість, що дозволяє здійснювати надійну передачу цифрової інформації при появі внутрішньосистемних завад

Важливим завданням сьогодення в області захисту інформації є впровадження криптологічних методів. Однак на цьому шляху багато невирішених проблем, пов'язаних з руйнівним впливом на криптозасоби таких складових інформаційної зброї, як комп'ютерні віруси, логічні бомби, автономні реплікативні програми. Метою статті є вивчення особливостей синтаксичних методів лінгвістичної стеганографії. У ході досліджень вирішувались задачі ефективного застосування сил та засобів головного центру спеціального контролю під час передачі для обробки даних реєстрації сейсмічних явищ у ближній та дальній зонах. Об’єктом дослідження в роботі є пунктуаційний метод приховування інформації у текстових контейнерах. Запропоновано використовувати модель приховування повідомлень у текстових контейнерах з відкритим доступом. Це можливо на основі блокування несанкціонованого доступу до інформації шляхом шифрування змісту повідомлень. Предметом дослідження є принципи вбудовування та вилучення повідомлень за реалізованим алгоритмом. Методи дослідження: формалізація теоретичної інформації, порівняльний аналіз, розробка методів реалізацій. Розглянуто також атаки на стеганографічні системи та виділено особливості всіх атак. Перевагу було надано синтаксичному методу на основі пунктуації для здійснення приховування інформації під час передачі даних від периферійних центрів до головного центру приймання і обробки інформації. Кінцевими результатами проведеної роботи передбачена реалізація програми вбудовування та вилучення повідомлення в/з контейнера. Було проведено порівняльний аналіз щодо використання типів текстових контейнерів та здійснено аналіз часових рамок процедур вбудовування та вилучення повідомлення.Вказано також і на можливі недоліки пунктуаційного методу. Такі, як складність програмної реалізації, після якої заповнений контейнер повинен відповідати усім вимогам нормальної стеганосистеми, і . труднощі дотримання вимог до пропускної спроможності

У статті автор аналізує мож-ливість застосування розсуду слідчим та прокурором під час визначення підстав для початку досудового розслідування. Автор зазначає, що хоча КПК України і передбачає обов’язок вносити відо-мості до ЄРДР про початок досу-дового розслідування, практичне тлумачення ст. 214 КПК України дає змогу стверджувати про мож-ливість застосування розсуду під час здійснення зазначеної проце-дури. У підзаконних нормативно-правових актах надається тлума-чення, відповідно до якого особа, уповноважена на прийняття заяв та повідомлень, може самостійно вирішувати, чи міститься в таких заявах відомості про криміналь-не правопорушення, таким чином, самостійно вирішуючи подальший рух кримінального провадження. Задля уникнення такого тлума-чення ст. 214 КПК України автор пропонує в кримінальному проце-суальному законодавстві закріпи-ти термін «заяви та повідомлення про кримінальні правопорушення», якими мають визнаватися усні чи письмові звернення заявника або потерпілого до органу досудово-го розслідування чи прокуратури, зі змісту якого можна зробити попередній висновок про наявність події кримінального правопорушен-ня. Пропонується як окрему ознаку таких заяв та повідомлень визна-чити «можливість зробити попе-редній висновок про наявність події кримінального правопорушення». Очевидно, що таке формулюван-ня є оціночним, проте встановити будь-які чіткі критерії в даному разі неможливо.Також пропонується внести змі-ни до ч. 1 ст. 214 КПК України та викласти її в такій редакції: «Слід-чий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинен-ня кримінального правопорушен-ня, зобов’язані перевірити заяву чи повідомлення на відповідність вимог, передбачених п. 71 ч. 1 ст. 3 КПК України та внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досу-дових розслідувань...». Такого роду зміна не дасть змоги в подальшо-му здійснювати занадто широке тлумачення ст. 214 КПК України та забезпечить максимально об’єк-тивну та фахову оцінку заяв та повідомлень про кримінальні право-порушення.

Предметом вивчення є процеси забезпечення завадостійлості мобільних телекомунікаційних систем на грунті надширокосмугових сигналів з високою інформаційною ємністю. Мета – розробка рекомендацій щодо забезпечення завадостійкості надширокосмугової системи зв’язку при передачі дискретних повідомлень каналом зв’язку з адитивним гаусовим шумом. Задача – забезпечення усталеної та надійної роботи надширокосмугової системи зв’язку. Використані методи: методи аналітичного моделювання та теорії потенціїної завадостійкості. Отримані наступні результати. Розроблено критерій забезпечення завадостійкості мобільних телекомунікаційних систем. На грунті теорії потенціальної завадостійкості показана можливість усталеної та беззавадової роботи телекомунікаційної безпроводової системи в умовах, коли рівень інформаційного сигналу та шуму мають одне значення. Доведена можливість вилучення переданого інформаційного сигналу із суміші шуму та корисного сигналу шляхом кореляції прийнятого та опорного сигналів. Показана можливість розрізнення двох сигналів на фоні шуму, які найбільш імовірно було передано та прийнято по каналу зв’язку з білим гаусовим шумом. Висновки. Показано, що використання технології надширокосмугових сигналів дозволяє здійснити безпроводову приховану передачу інформації з малою потужністю випромінювання. Причому велика база сигналу B  2.5 дозволяє забезпечити усталену та беззавадову роботу телекомунікаційної системи за умов, коли рівень інформаційного сигналу знаходиться на рівні (q = 1) чи нижче рівня шуму. При цьому доведена можливість вилучення як корисного сигналу із суміші сигналу та шуму, так і визначення з подальшим вилученням одного вірогідного сигналу із суміші двох повністю відомих сигнала s0(t), s1(t) із білим гаусовим шумом

Актуальність теми дослідження. У наш час спостерігається значне збільшення трафіку в мережі Інтернет та в локальних мережах. Тому необхідно приділяти увагу ефективності процесів прийому/передачі даних у мережевому програмному забезпеченні. Програмне забезпечення, яке тим чи іншим чином передає дані по комп’ютерній мережі, виконує операції серіалізації/десеріалізації внутрішніх структур у потік байтів. Ці процеси є необхідними і можуть безпосередньо впливати на механізми комунікації між хостами. У статті проведено порівняльний аналіз форматів серіалізації структурованих даних, та досліджено вплив компресії на прикладному рівні моделі OSI. Проведене дослідження дасть змогу покращити процеси передачі даних у межах моделі OSI, беручи до уваги високорівневу структуру даних, що передаються. Постановка проблеми. Процеси перетворення внутрішніх структур даних програмного забезпечення до вигляду, прийнятного для передачі через мережу, можуть впливати на швидкість та надійність роботи програмного забезпечення. Проблема полягає в тому, що сучасне програмне забезпечення виконує значну, а іноді й зайву, роботу при передачі даних, передаючи надлишкову інформацію. Також протоколи різних рівнів моделі OSI зазвичай не беруть до уваги особливості самих даних, розглядаючи їх лише як потік байтів, що призводить до менш ефективних результатів. Одним із способів покращення цієї ситуації є виокремлення структурних особливостей даних, що передаються, та аналіз того, як вони впливають на процес серіалізації та десеріалізації. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Розглянуто публікації, матеріали конференцій у сфері інформаційних технологій за темою дослідження, а також офіційну документацію популярних форматів даних та інтернет-стандарти RFC. Проведено аналіз наявних досліджень роботи протоколів прикладного рівня та форматів серіалізації даних. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Дослідження впливу внутрішньої структури та формату даних, що передаються, на показники ефективності передачі даних з урахуванням стандартних методів компресії на прикладному рівні моделі OSI (GZIP). Постановка завдання. Провести порівняльний аналіз показників роботи текстових та бінарних форматів серіалізації даних, дослідити ефективність їх роботи. Виклад основного матеріалу. Проаналізована, протестована робота реалізацій текстових та бінарних форматів серіалізації даних на наборах повідомлень різного розміру та різної структури за допомогою експерименту. Висновки відповідно до статті. У статті наведено результати порівняльного аналізу текстових та бінарних форматів серіалізації даних. Сформульовані переваги та недоліки використання стандартних механізмів компресії на прикладному рівні моделі OSI у комбінації з різними механізмами серіалізації.

Мета роботи. Вивчити та узагальнити результати інформаціологічних досліджень ефективності медичної реабілітації на біохімічному та біофізичному рівнях.
 Матеріали і методи. Використано інформаціологічний метод та математичний апарат теорії інформації.
 Результати й обговорення. Зменшення надлишковості створює для біологічної системи небезпеку легкої інформаційної поломки та зриву. При збільшенні передачі інформації надлишковості відбувається зниження швидкості передачі інформації. Надмірне зростання надлишковості веде до того, що канали перевантажуються надмірною передачею повідомлень, що зменшує кількість нової інформації, яку отримує приймач за одиницю часу по даному каналу зв’язку, тому при дуже великій надлишковості система інформації втрачає свою ефективність, лабільність і стає більш інертною.
 Висновки. Інформаційні характеристики можна використовувати в якості кількісних критеріїв оцінки ефективності лікування та вибору найоптимальніших методів. Досвід клінічного застосування гальванізації та лікарського електрофорезу свідчить про ефективність використання гальванічного струму щільністю 0,03–0,05 мА/см2. Наведені матеріали свідчать про перспективність використання прикладної теорії інформації в медико-біологічних дослідженнях. Теорію інформації можна застосовувати для визначення чутливості біохімічних систем до фізичних факторів, встановлення оптимального діапазону їх дії та оцінки ефективності медичної реабілітації при різних захворюваннях.

Предметом розгляду статті є процеси забезпечення електромагнітної сумісності в самоорганізованій безпровідній мережі шляхом застосування надширокосмугових сигналів з високою інформаційною ємністю. Мета – розробка рекомендацій щодо реалізації безпровідного мобільного рухомого зв’язку при передачі дискретних повідомлень каналом зв’язку з адитивним гаусовим шумом. Задача – забезпечення усталеної та надійної роботи надширокосмугової системи зв’язку. Використані методи: методи аналітичного моделювання та теорії потенціїної завадостійкості. Отримані наступні результати. Розроблено критерій забезпечення вимог електромагнітної сумісності мобільних телекомунікаційних систем. На грунті теорії потенціальної завадостійкості показана можливість усталеної та беззавадової роботи телекомунікаційної безпровідної системи в умовах, коли рівень інформаційного сигналу та шуму мають одне значення. Доведена можливість вилучення переданого інформаційного сигналу із суміші шуму та корисного сигналу шляхом кореляції прийнятого та опорного сигналів. Висновки. Показано, що використання технології надширокосмугових сигналів дозволяє здійснити безпровідну приховану передачу інформації з малою потужністю випромінювання. Причому велика база сигналу дозволяє забезпечити усталену та беззавадову роботу телекомунікаційної системи зв’язку за умов, коли рівень інформаційного сигналу знаходиться на рівні чи нижче рівня шуму. При цьому доведена можливість вилучення корисного сигналу із суміші інформаційних двійкових сигналів та білого гаусового шуму

У статті здійснено аналіз актуальних підходів до визначення поняття "реклама". Застосовано субстанційний підхід для його дефініювання, який продовжуючи класичну традицію наукового мислення, проголошує основоположним принципом розуміння об’єкта наукового пізнання як стійкої сутності, зведення багатоманітності й мінливості властивостей до постійного, відносно сталого й постійно існуючого означення. Наголошено, що саме у предметному полі філософських наук з урахуванням актуальних досліджень в комунікативістиці та економічних наук, можна визначити його сутність та атрибутиви. Етимологія поняття у різних мовах дозволяє визначити наступні характеристики: закликання, повторене голосно кілька разів; звернення уваги; повернення (інформації). З’ясовано, що більшість визначень понять акцентують на окремих комерційних, комунікативних чи субстратних ознаках і не наголошують на суті цього соціального феномену. Виявлено, що у визначенні, яке дане Дж. Річардсом та К. Курраном, запропоноване на основі аналізу цього поняття в американських підручниках, актуальних на кінець ХХ століття, і яке найбільше відображає сутність цього явища, низка характеристик є акцидентними. Це, по-перше, платність, а по-друге – знеособленість. Ці характеристики охоплюють не усі форми та види реклами. Також у ньому не враховано діяльнісний аспект функціонування реклами у суспільстві. Запропоновано на основі субстанційного підходу тлумачити рекламу як комунікативну діяльність спонукального характеру, яка має на меті привернення уваги до об’єкта рекламування для взаємного обміну. Атрибутами реклами є рекламне повідомлення та привернення уваги. Перше розуміється як основний елемент комунікації, що передбачає трансляцію ідеї, яку рекламодавець намагається донести до конкретної цільової аудиторії, з метою спонукати до певної дії, викликати реакцію. Друге наголошує на тому, що саме реклама на відміну від інших інформаційних повідомлень ставить за мету привернути увагу. На сучасному етапі ця ознака дозволяє виявити рекламне повідомлення в інформаційному шумі.

На сьогоднішній день мережі глибинного навчання демонструють значну перевагу перед іншими алгоритмами комп’ютерного бачення. Розглядається задача оцінки ефективності підвищення інформативності зображень, які отримано з використанням двох найновіших на даний час моделей нейронних мереж: Residual Dense Network for Image Super-Resolution та Enhanced Super-Resolution Generative Adversarial Network. В якості метрик інформативності зображення застосовано: функцію розподілу щільності вірогідності відтінків пікселів; значення ентропії, яке характеризує міру різноманітності кожного окремого пікселу вибірки; та значення ємності каналу для передачі повідомлення, яке стиснено на основі алгоритму LZ77.Одержані результати свідчать про підвищення інформативності зображення у вигляді росту ентропії за Шенноном з 7.43 до 7.81 та 7.62 для мережі ESRGAN та RDN відповідно. Водночас, показано, що класична білінійна інтерполяція вибірки може з успіхом використовуватись для підвищення її інформативності (7.62). Продемонстровано, що метрика LZ77, яка вимірює ємність каналу для передачі повідомлення, є більш адекватною для оцінки візуальної цінності повідомлення, ніж метрика ентропії за Шенноном.

Необхідність практичного вирішення завдання забезпечення регіонального центру повітряного руху радіолокаційною інформацією з необхідною повнотою і точністю та недостатня розвиненість теоретичної бази для її вирішення, зумовлюють актуальність наукової задачі розробки методу формування та видачі повідомлень про повітряні об'єкти від джерел радіолокаційної інформації на регіональний центр управління повітряним рухом, адаптивного до змін продуктивності джерел радіолокаційної інформації і пропускної здатності каналів передачі даних.

У статті проаналізовано визначення сучасного англомовного військового дискурсу та описано його головні лексичні особливості. На основі аналізу наукової літератури військовий дискурс визначено як усний чи письмовий комунікативний акт, використовуваний для реалізації формального чи неформального спілкування у військовому контексті. Такий дискурс описує військові дії, звання, зброю, тактику ведення війни, організацію військових формувань тощо. Текстам військової тематики властиві певні лексичні особливості. До них належать: військові терміни, абревіатури, неологізми, військові афоризми, прислів’я та цитати, фразеологічні одиниці, сленг, а також значна кількість метафоричних елементів, використаних для впливу на емоції аудиторії. Автор пояснює всі ці характеристики, дає їм визначення, а також показує особливості їх уживання в текстах військової тематики. Таким чином, військовий термін – це стала лексична одиниця, яка описує відповідне поняття в межах концептуальної та функціональної систем військової сфери. У статті вичленено головні підходи до формування військових термінів, а також пояснено причини появи нових термінів у військовому дискурсі. Особливу увагу приділено таким лексичним засобам, як сленг, військові афоризми, прислів’я, цитати, фразеологічні одиниці чи ідіоми. Автор пояснює, що вони формують спеціальний лексичний пласт та виконують додаткові функції, окрім передачі інформації, а саме: зняття психологічної напруги, вплив на почуття та емоції аудиторії через створення суб’єктивних повідомлень, а також підвищення патріотизму в країні завдяки аналізу перебігу конфлікту чи війни з використанням «ми-установки». Також автор розкриває екстралінгвістичні компоненти текстів військової тематики, оскільки вони використовуються для того, щоб привернути увагу читача до окремих елементів повідомлення та змінити його думку щодо певних питань.

На кластері віртуальних машин для високопродуктивної обробки даних, який є бінарно сумісним для додатків зі стандартним сокетним інтерфейсом, виявлено покращення внутрішніх та зовнішніх параметрів мережевої швидкодії за допомогою введеного в систему механізму спрощеної комунікації, реалізованого на базі Xen 3.2 та ядра Linux, який демонструє взаємодію віртуальних машин, подібно до організації зв’язку на основі UNIX DOMAIN сокетів. Встановлено, що пропускна здатність між комунікуючими машинами з використанням спрощеного зв’язку зростає приблизно на 2,11 %, ніж для традиційного TCP/IP протоколу, а швидкодія передачі повідомлень – на 7,8–7,9 %.

Впродовж XXI століття людство має остаточно сформувати постіндустріальне інформаційне суспільство. Стратегічним завданням та головною метою функціонування такого суспільства є забезпечення соціального добробуту кожної людини шляхом створення, розвитку й застосування високих наукоємних технологій. Зазначене вимагає суттєвих змін у багатьох сферах життєдіяльності людини, зокрема, й у освіті.Дистанційне навчання (ДН) є однією з найбільш перспективних форм сучасної організації навчального процесу. ДН повною мірою відповідає вимогам, що ставляться перед освітою “інформаційним суспільством”, і базується на широкому використанні можливостей і засобів комп’ютерно-інформаційних та телекомунікаційних технологій. ДН є доступним, масовим, гнучким, ресурсоємним, інтерактивним, створює умови щодо практичної реалізації гуманізації, індивідуалізації та диференціації навчання.Використання елементів ДН студентами, які навчаються заочно, за умов належної підготовки навчально-методичного забезпечення та організації його використання може помітно підвищити ефективність навчального процесу та закріпити і розвинути навички та вміння студентів.Виходячи з загальнодидактичних принципів відбору змісту, організації та функціонування дистанційного навчання, розроблено (рис. 1) узагальнену структурно-функціональну схему (архітектоніку) дистанційного навчального курсу (ДНК).За пропонованою схемою курс має інтегрований характер і складається з п’яти функціонально-узгоджених блоків: організаційно-методичного, навчального, комунікативного, ідентифікаційно-контролюючого та інформаційно-довідкового.Наведемо стислу характеристику кожного з блоків відповідно до тематичної спрямованості створюваного курсу ДН “Інформатика. Інформаційні технології” для студентів фізико-математичних факультетів педагогічних вузів. Рис. 1. Ядро навчального блоку становить власне автоматизований навчальний курс (навчально-методичне забезпечення в електронному вигляді). Комунікативний блок призначений для реалізації навчального діалогу студент–викладач, а також спілкування з іншими учасниками навчального процесу з даного навчального закладу. Ідентифікаційно-контролюючий блок складається з завдань та контрольних робіт, призначених для визначення рівня навчальних досягнень студента після вивчення ним певного навчального модуля (теми); змісту індивідуальних творчих завдань і групових проектів. Інформаційно-довідковий блок має надавати необхідну інформацію за відповідним запитом користувача (пояснення, зразки виконання завдань, вказівки тощо); містити довідкові матеріали з предметної області навчального курсу. Організаційно-методичний блок має надавати інформацію щодо цілей, навчальних задач дисципліни, включати стислу характеристику змісту тем навчальної програми, порядок та рекомендації по вивченню дисципліни у режимі ДН.З метою висвітлення специфічних особливостей курсу “Інформатика. Інформаційні технології” розглянемо структуру та зміст кожного з п’яти блоків пропонованого ДНК.Організаційно-методичний блокзабезпечує виконання організаційної та навчальної функцій дистанційного навчання. Цей блок містить:загальну інформацію про курс (що вивчає дана дисципліна, цілі та задачі курсу, актуальність та практична значущість, зв’язок з іншими предметами обраної спеціальності тощо);навчальну програму курсу (перелік тем та їх короткий зміст);рекомендації щодо організації процесу навчання, зокрема:як працювати з інформаційним наповненням курсу;що повинен знати і вміти студент у результаті вивчення курсу;форми та засоби контролю;як готуватись до складання тестів, виконувати проекти;навчальний план та графік вивчення дисципліни:назви тем та рекомендована послідовність їх вивчення;орієнтовна кількість годин на вивчення кожної теми курсу з диференціацією за видами навчальної діяльності;теми дискусій (з переліком основних питань) та час їх проведення;тематика проектів і термін їх виконання.Стратегічною метою вивчення курсу “Інформатика. Інформаційні технології” є формування основ інформаційної культури та комп’ютерно-технологічної компетентності, що передбачає формування в студентів теоретичної бази знань з основ інформатики, практичних умінь і стійких навичок використання сучасних засобів інформаційно-комунікаційних технологій у повсякденній діяльності студентів. Загальна кількість і тематичний розподіл навчальних годин та навчального матеріалу ДНК повинно відповідати цілі навчання.Навчальний блокдисципліни “Інформатика. Інформаційні технології” складається з системного курсу лекцій, вправ, практичних і лабораторних робіт, проектів.Лекції являють собою одну з найважливіших форм навчальних занять та складають основу теоретичної підготовки студентів. Лекції призначені для формування систематизованої основи наукових знань дисципліни, концентрації уваги на вузлових та на найбільш важких для засвоєння питаннях. Лекція являє собою систематичне проблемне викладання учбового матеріалу з деякого питання, теми, розділу, предмета.На відміну від традиційних аудиторних лекцій, дистанційні лекції виключають живе спілкування студента з викладачем. Дистанційні лекції можуть подаватися по-різному: у вигляді запису на аудіо чи відеокасетах, або в електронному варіанті. Електронні лекції (ЕЛ) зазвичай являють собою певний набір навчальних матеріалів у електронному виді. Окрім тексту лекцій, вони включають у себе додаткові матеріали з довідників, інших учбових та методичних посібників, перелік адрес тематичних веб-сайтів тощо. За наявності ЕЛ студент має можливість багаторазово звертатися до незрозумілих моментів, вивчати чи аналізувати навчальний матеріал у зручний для себе час. Крім того, за текстом лекцій легше проглядається загальна структура та змістове наповнення всього курсу.Для перевірки правильності розуміння, осмислення теоретичного матеріалу, закріплення набутих знань та формування певних умінь і навичок передбачається виконання всіма студентами комплексу спеціально підібраних вправ.Практичні роботи передбачають виконання практичних завдань з метою закріплення навчального матеріалу та вироблення стійких умінь і навичок. Практичні роботи вимагають виконання деякого алгоритму, який складається з 5–7 кроків (вправ).Лабораторні роботи мають творчий характер, містять елементи самостійного наукового дослідження та направлені на усвідомлене застосування студентами здобутих під час виконання роботи знань, умінь і навичок для розв’язання поставленого проблемного завдання та вироблення власних висновків.Проекти. На відміну від лекцій та практичних завдань, проекти передбачають як індивідуальне, так групове (у режимі творчого співробітництва) їх виконання. Практично це реалізується завдяки мережі Інтернет, зокрема, чатів та телеконференцій.Самостійна робота. Ця форма навчального процесу є однією з основних у системі дистанційного навчання (СДН). Самостійна робота студентів організаційно може бути індивідуальною, парною та груповою та здійснюватись засобами мережі Інтернет.Комунікативний блокпризначений для реалізації спілкування студента з викладачем та іншими студентами, які вивчають цей курс. Студенти звертаються до викладача за консультаціями та поясненнями, а також спілкуються між собою з питань спільного виконання поставлених завдань. Комунікативна діяльність студентів під час дистанційного навчання триває постійно і здійснюється за допомогою таких можливостей мережі Інтернет: телеконференції, електронна пошта, дискусії, чати.Спілкування може відбуватись як у пасивному, так і активному режимі. Пасивний режим дозволяє працювати асинхронно, тобто в будь-який зручний для студента час у так званому „нереальному” (off-line) часі. До засобів такого спілкування можна віднести електронну пошту, списки розсилок та дискусії. Активний режим дозволяє двом або більше комунікантам працювати синхронно (одночасно) у реальному (on-line) часі. Активний режим спілкування забезпечують електронні конференції, у тому числі чати та телеконференції.Електронна пошта (e-mail) – один із режимів (послуг), який дозволяє викладачу та студентам обмінюватися будь-якими повідомленнями (текстовими, графічними, звуковими) у зручний для себе час. Таким чином, ЕП може використовуватись для невербального спілкування учасників навчального процесу. Крім того, ЕП можна використовувати для пересилки файлів та баз даних.Списки розсилок (mailing lists). Використання режиму „списки розсилок” мережі Інтернет надає можливість надання одноманітної інформації певній групі користувачів.Дискусійна група. Кожне повідомлення, відправлене в дискусійну групу будь-яким її учасником, автоматично розсилається усім учасникам. Викладач також є одним з учасників цього процесу. Учасники читають повідомлення, які надсилають інші члени дискусійної групи, та відправляють свої відповіді на повідомлення, але цей процес відбувається у пасивному режимі.Електронні конференції (ЕК) завдяки мережі Інтернет дозволяють отримувати користувачу тексти повідомлень, які передають учасники конференцій, віддалені один від одного. Тобто, ЕК об’єднують коло користувачів у складі учбової групи, які розділені поміж собою у часі та у просторі.Чати. Різновидом ЕК є чати. Спілкування учасників чату відбувається у режимі реального часу. Учасники надсилають свої повідомлення, які отримуються з невеликою затримкою, та одразу ж відповідають на них.Телеконференції забезпечують можливість двостороннього зв’язку між викладачем та студентом. Завдяки їм можлива передача у реальному часі відеозображення, звука, графіки.Консультації. Передбачається проведення запланованих та незапланованих консультацій. Графік запланованих консультацій складається заздалегідь. Ці консультації реалізуються у режимі телеконференцій або чатів. Незаплановані консультації відбуваються за наявності у студентів запитань щодо вивчення окремих тем курсу. У цьому разі використовується електронна пошта: студент надсилає свої запитання викладачу, а той –відповіді на них. Заплановані консультації мають, як правило, колективний характер з чіткою регламентацією у часі (початок і тривалість), а незаплановані консультації відбуваються переважно в індивідуальному режимі.Ідентифікаційно-контролюючий блокмістить завдання та контрольні роботи, які мають як проміжний, так і підсумковий характер. Головними формами контролю є вправи, практичні, лабораторні та контрольні роботи, проекти (вони розглянуті у навчальному блоці). Проведення підсумкового контролю передбачається з використанням засобів відеоконференцзв’язку.Моніторинг процесу ДН передбачає отримання:підсумкових результатів навчальної роботи студента;результатів діагностики навчально-пізнавальної діяльності;аналіз результатів різних видів контролю.Інформаційно-довідковий блок складається з довідкових матеріалів, у ролі яких може виступати електронна бібліотека, глосарій та література, яка була використана для реалізації навчального курсу.Інформаційно-довідкові навчальні матеріали містять вказівки, коментарі щодо виконання окремих завдань, пояснення та зразки вправ.Електронна бібліотека являє собою структурований набір альтернативних підручників, учбових посібників, статей, комп’ютерних програм навчального призначення, представлених у електронному варіанті й доступних через мережу Інтернет.Література представлена у вигляді повнофункціональної бази даних, що містить список рекомендованої для вивчення літератури та список джерел, які були використані для підготовки навчального матеріалу.Глосарій реалізується у вигляді електронної інформаційно-пошукової системи і містить всі терміни (що згадуються у навчальному матеріалі) та їх тлумачення.Таким чином, у цій статті пропонується узагальнена п’ятиблокова структурно-функціональна схема організації дистанційного навчання. У процесі створення курсу ДН з певної дисципліни змістове наповнення кожного із зазначених блоків повинно визначатись специфічними особливостями самої дисципліни та передбачуваними видами і характером навчальної діяльності та формами навчального процесу. Зазначене продемонстровано для дисципліни "Інформатика. Інформаційні технології".

У статті подано огляд теоретичних засад соціолінгвістичного методу дослідження фразеологізмів української мови в медійному дискурсі. Проаналізовано прагматичні особливості функціонування фразеологізмів як засобів відображення соціальної реальності, що реалізується в авторському ставленні до повідомлення, відображенні експліцитних й імпліцитних значень. Соціолінгвістичний аспект передбачає пояснення способів пізнання соціального світу, а також з’ясування особливостей відображення соціальної реальності лексико-фразеологічними засобами в медійному дискурсі.

Завадостійкість є однією з найважливіших характеристик сучасних систем прийому/передачі даних. Підвищення завадостійкості при фіксованих швидкостях прийому/передачі даних є актуальною проблемою, наприклад, для керування безпілотниками. Досліджені кодові послідовності дають змогу збільшити потужність отриманих послідовностей завдяки використанню дзеркальних завадостійких кодових послідовностей. Підвищення завадостійкості передачі даних досягається за рахунок збільшення довжини та потужності завадостійкої кодової послідовності, яка використовується для передачі одного повідомлення. Переваги цих послідовностей, такі як висока завадостійкість відповідно до вузькосмугових завад великої потужності, можливість поділу абонентів за кодовою ознакою, скритність передачі, висока стійкість до багатопроменевого поширення, висока роздільна здатність при навігаційних вимірах матимуть широке практичне використання у системах зв'язку та геолокації. Вдосконалено метод синтезу завадостійких кодових послідовностей з використанням ідеальних кільцевих в'язанок. Удосконалено метод для швидкого знаходження таких завадостійких кодових послідовностей, які здатні в найбільшому обсязі знаходити і виправляти помилки відповідно до довжини отриманої кодової послідовності. Реалізовано алгоритм для швидкого знаходження таких завадостійких кодових послідовностей, які здатні в найбільшому обсязі знаходити і виправляти помилки відповідно до довжини отриманої кодової послідовності. Розроблено імітаційну модель завадостійкого кодування з використанням ідеальних кільцевих в'язанок. Здійснено програмну реалізація імітаційної моделі завадостійкого кодування щодо знаходження та виправлення помилок в отриманих завадостійких кодових послідовностей. Запропоновані завадостійкі кодові послідовності мають практичну цінність, оскільки за допомогою отриманої кодової послідовності досить просто та швидко знаходити до 50 % та виправляти до 25 % спотворених символів від довжини завадостійкої кодової послідовності.

Для захисту конфіденційних даних від комп'ютерних злочинів користувач має подбати про безпеку своєї інформації власноруч, використовуючи існуючі сучасні програмні засоби. Одним з таких засобів є реалізація шифрування повідомлень за допомогою прикріплення цифрового підпису до даних. Для роботи криптосистем шифрування з відкритим ключем необхідно три алгоритми: алгоритм шифрування, алгоритм розшифрування та алгоритм генерації ключів. Одним з перспективних шляхів розвитку шифрування з відкритими ключами є використання моделі піднесення до великої степені дискретних логарифмів для генерування ключів, так званий алгоритм Діффі-Хеллмана. Рекурентні відношення, що становлять основу множини Мандельброта, забезпечують хаотичну поведінку та суттєву залежність процесу від початкових умов. Ці властивості дозволяють створити криптографічну систему, що здатна використовувати їх для вирішення поставлених задач.
 Спроектована криптографічна система повінна поєднувати в собі засоби створення ключів, шифрування текстових повідомлень та генерації цифрового підпису. Протокол обміну ключами передбачає встановлення між учасниками спільного секретного ключа, який у подальшому можна використовувати для шифрування повідомлень тексту або зображень цифровим підписом.
 Проаналізовано інструментальні засоби, за допомогою яких можна вирішити і реалізувати систему фрактальних алгоритмів для захисту інформації. В ході дослідження реалізовано програмний продукт мовою програмування C# у середовищі Visual Studio 2010. Система спроектована у рамках об'єктно-орієнтованого підходу до розробки програмних продуктів, тому вона використовує програмні класи для розподілення функціональності. Реалізований алгоритм має більшу кількість можливих ключів у порівнянні з поширеною на сьогодні схемою обміну ключами Діффі-Хеллмана. Великий розмір простору ключів робить важкими для реалізації атаки перебором, також відомі як метод «грубої сили».
 Хаотичні властивості фрактального алгоритму не вимагають використання чисел великої розрядності, проте забезпечують високу якість шифрування. Економія часу на розрахунках дозволяє зменшити затрати ресурсів та підвищити продуктивність системи в цілому.

Предметом дослідження є методи та моделі формування сигналів адаптивних видів модуляції. Мета: забезпечення високої пропускної здатності та спектральної ефективності, для даних умов розповсюдження радіохвиль, шляхом використання запропонованої моделі формування сигналів з адаптацією по швидкості передавання інформації на основі досконалих двійкових матриць. Результати досліджень. В роботі представлено результати аналізу напрямів розвитку та основних властивостей безпроводових мереж передачі даних. Встановлено, що лише у разі забезпечення комплексу розглянутих властивостей, безпроводова мережа може виконувати своє функціональне призначення – забезпечувати доставляння повідомлень у необхідному обсязі й із заданою якістю. Розглянуто принципи реалізації методів адаптивної модуляції в перспективних засобах бездротового зв’язку. Використання адаптивної модуляції дозволяє забезпечити найкращу пропускну здатність для даних умов розповсюдження радіохвиль, розглянута в роботі схема адаптивної модуляції дозволить звести ймовірність виникнення помилки в передачі до мінімуму. Запропоновано математичну модель формування сигналів з адаптацією по швидкості передавання інформації на основі досконалих двійкових матриць. Розглянуто основні принципи функціонування пристрою управління моделі формування сигналів з адаптацією по швидкості передавання інформації на основі досконалих двійкових матриць. Висновки та область застосування результатів досліджень. Запропонована математична модель формування сигналів з адаптацією по швидкості передавання інформації на основі досконалих двійкових матриць. Використання запропонованих сигналів з адаптацією по швидкості передавання інформації на основі досконалих двійкових матриць дозволить забезпечити високу пропускну здатність та спектральну ефективність, для даних умов розповсюдження радіохвиль, перспективних радіоінтерфейсів

На підставі огляду наукової літератури висвітлено дані про перебіг COVID-19 у вагітних, перинатальну передачу вірусу та особливості лікування. На сьогодні встановлені певні особливості клінічних і лабораторних проявів COVID-19 у вагітних, які слід враховувати при ранній діагностиці захворювання та оцінці ступеня тяжкості хвороби. На особливу увагу заслуговують хворі вагітні у II-III триместрах, оскільки є повідомлення про значне погіршення перебігу інфекції з швидким прогресуванням гострої дихальної недостатності та поліорганної недостатності в перинатальному або післяпологовому періоді. У лікуванні вагітних з тяжким і критичним перебігом коронавірусної хвороби на сьогодні слід користуватися діючими у відповідній країні уніфікованими рекомендаціями.

Дрогайцев О. І. Iнформацiйно-комунiкацiйнi технології та роль iнформацiї в умовах радикальної модернiзацiї суспiльства.
 Статтю присвячено розкриттю ролi інформації в сучасному суспiльствi. Розкрито низку змін у суспільному використанні інформаційно-комунікативних технологій; схарактеризовано чотири базові елементи при обміні інформацією в процесі комунікації: 1) відправник (адресант), особа, яка генерує ідеї або відбирає інформацію та передає її; 2) повідомлення, власне інформація, закодована за допомогою символів; 3) канал, засіб передавання інформації; 4) одержувач (адресат).

У статті розглядається міжособистісне мовленнєве спілкування підлітків як смислова взаємодія його суб'єктів, що передбачає наявність таких мовленнєвих здібностей, як говоріння та слухання, функціональною комунікативною одиницею якого є висловлювання (повідомлення), нерозривно пов'язане з лексико-семантичними та граматичними значеннями. Системоутворюючим фактором організації міжособистісного мовного спілкування підлітків є саморегуляція як цілеспрямований процес самоорганізації їхньої психічної діяльності; специфіка комунікативних ситуацій визначає варіативність саморегуляції особистості період дорослішання; Основним чинником забезпечення конструктивного міжособистісного мовного спілкування особистості, що росте, є актуалізована потреба в успіху.

У статті розглядається введення когнітивного аспекту в дослідження комунікації. Обґрунтовано необхідність введення поняття «когнітивна комунікація». Показано, що когнітивна комунікація поєднує інформаційну та когнітивну взаємодії. Розробка когнітивної комунікації спирається на сучасні когнітивні дослідження. Когнітивні дослідження виявляють значення сполученості структурних та лінгвістичних змін у процесі комунікації. Розкривається значення структурованості в когнітивній комунікації, яка виявляє її процесуальність. На відміну від передачі повідомлень, що розкриває комунікацію як інформаційну взаємодію, когнітивна комунікація виявляє значення когнітивної взаємодії учасників у процесі здійснення комунікації. Виявляється незворотність когнітивної комунікації. Важливим стає задіяння когнітивної складової учасників процесу, яке набуває форми гри. Різний ступінь задіяності когнітивних здатностей у процесі комунікації визначає її ефективність та успішність. Обґрунтовано необхідність нового розуміння когнітивної комунікації в науці. Введено в розгляд комунікацію через репрезентацію. Комунікація через репрезентацію об’єднує пізнавальну, когнітивну та інформаційну взаємодії. Комунікація через репрезентацію виявляє знаннєві, когнітивні передумови творення нового способу представлення об’єкта у знанні. Вона виявляє інтегральну сполученість пізнавальних дій учасників комунікації у сфері знання. Розкриваються особливості комунікації через репрезентацію в класичній та сучасній науці.

Мета цього дослідження – розробка класифікації типів новизни у графічній композиції та відповідна систематизація креативних прийомів графічного дизайну. Графічний дизайн розглядається як процес, який має вхід та вихід. На вхід зазначеного процесу надходить зміст інформації (повідомлення, message), який необхідно передати. Виходом (результатом) процесу є графічна композиція. У роботі виявлено складники графічної композиції та їхні атрибути і на цій основі запропоновано класифікацію типів новизни у графічному дизайні. У відповідність виявленим типам новизни зіставлено групи креативних прийомів. Застосування креативних прийомів проілюстровано на прикладі розробки фірмового графічного стилю для факультету інформаційних технологій ВНЗ.

Стаття присвячена дослідженню такого важливого для перекладознавчої науки явища, як перекладацькі трансформації, які являють собою певні міжмовні перетворення, покликані зберегти та передати зміст та функцію повідомлення тексту оригіналу у тексті перекладу. В цьому дослідженні розглядаються ті трансформаційні перетворення, які використовуються при перекладі англомовного науково-популярного тексту (Олівер Сакс: «Чоловік, який сплутав дружину з капелюхом та інші історії з лікарської практики») на медичну тематику. У статті наведені реальні приклади використання перекладацьких трансформацій у медичному тексті, відібрані з матеріалу доследження. Крім того, визначені найчастотніші трансформаційні перетворення, характерні для досліджуваного матеріалу, а саме: транскрибування, транслітерація, адаптивне транскодування, калькування, експлікація, субституція та інші. В роботі обґрунтована необхідність використання таких трансформацій при перекладі задля досягнення адекватності та еквівалентності тексту перекладу.

Стаття присвячена розкриттю поняття дискурс-аналізу, який визначає розгляд дискурсу на рівні глибинних та поверхневих структур і слугує інструментом дослідження ідеологічного дискурсу. Модель дискурс-аналізу передбачає декодування смислів одиниць дослідження у межах макротексту при активному залученні особливостей контексту, який окреслює вплив різноманітних аспектів на процеси породження та інтерпретації дискурсу, з одного боку, та когнітивних чинників, які позначаються на утворенні та модифікації ментальної моделі адресата, з іншого. Ментальна модель, яка містить комплекс уявлень, знань, думок, покладаючись на які адресат інтерпретує інформацію, слугує основою для сприйняття повідомлення. Застосування методу дискурс-аналізу дозволяє з’ясувати, в який спосіб нова інформація накладається на існуючі в адресата переконання та цінності, та простежити, як вона позначатиметься на його позиції.

Необхідність вивчення аспекту фальшивомонетництва у межах нумізматики довгий час залишалася поза межами зацікавлень науковців, вивчення цього питання також не було включено до числа перспективних проблем розвитку вітчизняної нумізматики.Мета статті полягає у введенні до наукового обігу підробок обігових монет часів Російської імперії, що зберігаються у колекції сектору нумізматики, фалеристики, медальєрики та боністики Національного музею історії України (НМІУ), з окресленням історії їх надходження та спробою локалізувати виготовлення таких монет.Методологія дослідження. Наукове пізнання процесів фальшивомонетництва не зводиться лише до переліку фактів виявлення підробок, що характерно для більшості праць, присвячених цій темі. У процесі вивчення зразків тогочасних підробок, що зберігаються у музейній колекції, використано ілюстративний, метрологічний та іконографічний методи. Як додаткові дані для всебічного дослідження фальшивих монет використано їх фотографування та вимірювання технічних параметрів, редагування фотографій у графічних редакторах та встановлення відповідності їх характеристик з описами в історичних джерелах – матеріалах дорадянських газет та історичних архівах.Наукова новизна полягає у тому, що більшість використаних у дослідженні джерел (матеріали карних справ із фондів історичних архівів, повідомлення дорадянських газет та екземпляри із зібрань фондів музею) вводяться до наукового обігу вперше.Висновки. У колекції Національного музею історії України нами виявлено 9 тогочасних підробок монет Російської імперії. Серед них 2 екземпляри монет вартістю10 коп., 1 екземпляр – 15 коп., два зразки підробок монети вартістю 20 коп., що виготовлені за зразком монет одного року (1878 р.), 50 копійок зразка 1901 р. і три фальшивих рублі зразка найбільш поширених років карбування оригінальних монет, – 1899, 1901 та 1912 рр. Монети виготовлено як із олов’яного сплаву, що зовні мав імітувати колір срібла, так і з нанесенням покриття. Одна монета виготовлена шляхом спаювання двох пластин.Джерело надходження більше ніж половини монет невідоме, у фондовій документації зафіксовано отримання двох монет від приватних осіб, в тому числі у складі колекції, а також шляхом передачі з Фінвідділу МВС СРСР. Можна припустити, що наявні в колекції НМІУ фальсифікати монет походять із знахідок на Київщині та могли виготовлятись на теренах колишньої Київської губернії, адже про факти виявлення подібних підробок нам відомо з низки архівних кримінальних справ та повідомлень зі шпальт газет дорадянського часу.Вважаємо, що дану категорію монет (так само, як і банкнот та грошових сурогатів), а саме старі приватні підробки, що виготовлялися з метою їх збуту для задоволення власних потреб, у музейних колекціях як державних, так і приватних установ необхідно виносити в окрему групу зберігання. Відповідних коректив також потребують і наявні в музеях інструкції з обліку.Перспективою подальших досліджень ми визначаємо виявлення, вивчення та введення до наукового обігу тогочасних фальсифікатів грошових знаків з інших музеїв України. Сподіваємось, ця публікація спонукатиме музейних працівників до співпраці у сфері наукового опрацювання серед матеріалів музейних зібрань і тогочасних підробок.

Мета статті передбачає висвітлення ролі екстралінгвістичного контексту в процесі перекладу. Реалізація мети передбачає розгляд перекладацької діяльності як взаємодії мовних та екстралінгвістичних чинників, які уможливлюють ототожнення змісту повідомлення різними мовами, незважаючи на відсутність повного розуміння прагматичного рівня художнього тексту перекладачем. Для аналізу екстралінгвістичного контексту в процесі перекладу автором був застосований функціональний метод, що передбачає дослідження мови у дії. Прагматичний аналіз проводився для виявлення комунікативно-прагматичного ефекту текстів перекладу на реципієнта, передання емоцій у процесі перекладу, культурних та ментальних відмінностей учасників комунікації. Когнітивно-ономасіологічний аналіз використовувався у дослідженні когнітивно-гендерних факторів, а саме: когнітивних здатностей самого перекладача, взаємовпливу перекладача та читача, особливостей перекладу акту комунікації. Здійснений огляд літературних джерел підтвердив широке трактування науковцями понять «екстралінгвістичний контекст» та «екстралінгвістичні фактори» у процесі перекладу. В науковій літературі дослідники екстралінгвістичних факторів не тільки описують їх вплив на загальний розвиток мови та її функціонування у соціумі, а й вирізняють їх комунікативну значущість (як у випадку із ситуацією мовчання чи невербальним переданням емоцій), описують їх вплив на здійснення акту успішного перекладу в ситуативному та лінгвокульторологічному контексті спілкування. Ми дійшли висновку про неоднозначність та багатокомпонентність структури екстралігвістичного контексту в сучасній перекладознавчій науці та її важливу роль у процесі відтворення прагматичного потенціалу оригінального тексту. Щоб надати адекватний переклад, необхідно враховувати екстралінгвістичний контекст оригінального тексту, який включає низку відмінностей, серед яких відмінність картин світу автора оригіналу, читача друготвору та перекладача; різниця у їх фонових знаннях; розбіжності в лінгвоетнічних та комунікативних компетенціях; культурні та ментальні відмінності комунікантів, їх гендерна приналежність, емоційний стан, рівень культури та система цінностей. Ми визначили також суб’єктивні та об’єктивні позамовні фактори, які розширюють та уточнюють поняття екстралінгвістичного контексту.

Існуючі загрози воєнного та техногенного характеру, пов’язані з веденням збройного конфлікту в зоні проведення Операції об’єднаних сил, що проходить на території Східної України вже шостий рік, вимагають від спеціальних служб, зокрема Державної служби України з надзвичайних ситуацій, належного стану системи оповіщення та зв’язку з метою попередження виникнення надзвичайних ситуацій воєнного та техногенного характеру на території Донеччини, в тому числі у агропромисловому комплексі, проведення робіт з їх ліквідації та рятування цивільного населення Донбасу, що знаходиться на території виникнення події, а також, залежно від характеру ситуації, що виникла, регіону довкола місця її виникнення. У зв’язку з цим, а також зважаючи на факт можливого збою електро- та телекомунікаційної мереж, необхідно розглядати альтернативні види зв’язку.
 У даній роботі здійснено аналіз радіомережі ALE, яка широко використовується у світі в тому числі і для надання допомоги спеціальним службам в ході виконання рятувальних робіт. Застосування системи радіозв’язку ALE дозволяє не лише ініційовувати та підтримувати голосову розмову, а й забезпечує виконання ще ряду функцій, зокрема здійснення оповіщення про надзвичайну ситуацію, обмін інформацією й даними, передачу коротких текстових повідомлень, трансфер документами та зображеннями, а також можливість відстеження географічного розташування. У поєднанні з антеною конфігурації NVIS вищезазначена радіосистема може дозволити безперебійний зв'язок на випадок виникнення екстремальної ситуації, а також в ході реагування та ліквідації наслідків від неї. Для підтвердження цієї думки авторами роботи здійснено моделювання антени, необхідної для забезпечення оповіщення та зв’язку, котре проводилося із застосуванням програмного забезпечення MMANA-GAL.

Мета статті — виявити специфіку нідерландської мімічної культури другої половини ХХ ст. на основі аналізу діяльності «Театру руху» під керівництвом Ф. Фогельса. Методологія дослідження. Застосовано історико-культурний метод і метод системного аналізу та синтезу (для вивчення особливостей розвитку мімічної культури в Нідерландах); порівняльно- історичний метод (для здійснення порівняльного аналізу художньо-естетичних засад пантоміми Е. Декру та мімічної культури Ф. Фогельса); метод біографічної реконструкції (для відтворення фрагментів творчих біографій представників нідерландської мімічної культури Я. Бронка, У. Спура та Ф. Фогельса); жанрово-типологічний метод (для виявлення особливостей постановок «Театру руху») та метод теоретичного узагальнення (для підбиття підсумків дослідження). Наукова новизна. Досліджено передумови формування мім-театру в Нідерландах; проаналізовано діяльність провідних нідерландських мімів в контексті специфіки національної мімічної культури; розглянуто діяльність театральної групи та школи «Театру руху»; теоретизовано художньо-естетичні засади мім-театру за Ф. Фогельсом. Висновки. Постановки нідерландського «Театру руху» здійснили великий вплив на зміну сприйняття мімічної культури в багатьох європейських країнах, розширивши творчі обрії теоретико-практичного спадку Е. Декру. Вистави театральної групи репрезентували глядачам можливості, що з’являються внаслідок підриву кордонів між театром та іншими видами мистецтва. «Театр руху» став унікальним міждисциплінарним явищем, що посприяв неоднозначному перетину театру з іншими мистецтвами для створення гібридних засобів естетичної тілесної передачі повідомлень. Концепція Ф. Фогельса заклала основи сучасного мім-театру, в якому мім не стільки актор, який володіє віртуозною технікою руху, скільки мімеограф — автор і режисер власної вистави, всі елементи якої виникають в процесі імпровізації.

Стаття присвячена аналізу англомовного мовлення неносія мови з позиції співрозмовника. Основною метою дослідження іншомовного мовлення та вивчення мотивації опанування англійської мови як іноземної є бажання мовця бути зрозумілим у незнайомому соціумі. Ідеальна вимова та спілкування без помилок не є бажаним результатом як тих, хто вивчає мову, так і фонетистів-дослідників. Адже для перших першочерговим стає передати з допомогою мови наміри та бажання, для других – виокремити особливості акцентного мовлення представників різних мовних груп. Така тенденція сприяла аналізу іншомовного мовлення з погляду реципієнта, тобто головною умовою успішної комунікації є не ідеальна вимова звуків та букв, слідування нормам граматики та синтаксису, використання доцільних ідіоматичних одиниць, а прагнення бути зрозумілим співрозмовникам. У статті оглянуто критерії, за якими реципієнт аналізує мовлення неносіїв мови та виносить судження щодо акцентності. Перший критерій – рівень акцентності мовлення, оцінка загальних навичок та вмінь мовця спілкуватися іноземною мовою. Наступний критерій – зрозумілість мовлення, зосереджується на окремих елементах мовлення, зокрема правильно вжитих та правильно вимовлених слів чи словосполучень, граматичних конструкцій, правильному фонологічному оформленні речення. Більшість досліджень фокусується на визначенні правильності вимовляння лексичних одиниць. Серед різноманітності методів вимірювання цього критерія найпопулярнішим є орфографічний диктант. Останній, проте не менш значущий критерій, – сприйняття мовлення. Цей критерій концентрується на здатності реципієнта семантично декодувати повідомлення загалом, усвідомити наміри та бажання, які намагався передати мовець. У статті коротко схарактеризовано основні параметри зазначених критеріїв, наведено приклади проведення експериментів із залученням різних категорій реципієнтів та окреслено перспективи подальших досліджень у цьому напрямі.

Мета дослідження – встановити символічні конотації окремих літерних знаків французької мови, представити основні символи та концепти, які становлять образно-поняттєву систему ініціалей французької картини світу, визначити семантичне співвідношення між літерою французького алфавіту і цифрою, розкрити філософсько-символічний аспект алфавітної системи французького письма. Об’єкт дослідження – літерні знаки французької писемної мови; предмет – символічні, метафоричні, ідеографічні особливості літер сучасного французького письма. Встановлення символічного значення літер французького алфавіту має за основу конструктивний метод, який допоміг визначити елементарні складники літерних знаків, а також виявити зв’язки між ними; структурний – для встановлення поняттєвої структури орфограм шляхом вивчення лексико-семантичних полів із тими чи тими ініціалями; семантико-когнітивний – для виявлення й опису відповідних концептів, закладених у літерному знаку, а також графонімічний аналіз, використаний для з’ясування місця й ролі кожної окремої літери в лінійній системі алфавіту. Наукова новизна полягає в тому, що вперше встановлена образно-поняттєва система ініціалей французького алфавіту, що містять біблійні символи, символи природи, архетипні символи, символи почуттів тощо, уперше описані характеристики літер як геометричних форм та як числові відповідники, які всередині системи відображають універсальні метафоричні поняття. У статті доведено, що літерний знак – це певний візуальний образ, співвідносний із певними філософськими поняттями та концептами, що французька орфографіка є символічною системою, яка забезпечує універсалізацію та кодифікацію повідомлень і передбачає знання механізмів реалізації цих процесів.

У світі вже другий рік продовжується безпрецедентна пандемія емерджентної інфекції COVID-19. Початкові дані щодо швидкості еволюції її збудника SARS-CoV-2 давали підстави вважати, що вірус має низькі показники мутації, але його геном схильний до рекомбінацій, інсерцій і делецій, як це характерно для інших коронавірусів.
 Протягом останнього часу з’являється все більше повідомлень про утворення нових варіантів вірусу за рахунок адаптивних мутацій у регіоні протеїну S. Це підвищує ризики інтенсивності передачі збудника, впливу на клінічний перебіг хвороби та зниження ефективності сучасних інноваційних вакцин. З’явилися британський, бразильський, північно-африканський варіанти SARS-CoV-2 (відповідно VОС 202012/01, Р.1 та 501Y.V2) та інші, виявлені сприйнятливість до нового вірусу деяких видів тварин, інфікування норок від людини та наступне повернення вірусу в людську популяцію. Це свідчить про подальше укорінення вірусу в людській популяції, а також про несталість і продовження формування нової паразитарної системи на сучасному етапі.
 Ураховуючи продовження COVID-19-пандемії у світі та складну епідемічну ситуацію з цією інфекцією в Україні, необхідним є постійний молекулярно-епідеміологічний моніторинг циркуляції нового вірусу SARS-CoV-2 як серед людей, так і тварин. Він повинен стати невід’ємною складовою в загальній інфраструктурі, яка спрямована на протидію цій інфекції.
 Непередбачувані еволюційні зміни вірусу в процесі його адаптації до нових видових хазяїв при формуванні нової паразитарної системи не дозволяють зробити чіткі прогнози щодо вираженої сезонності цієї інфекції найближчим часом і здатності належним чином конт­ролювати епідемічний процес засобами специфічної профілактики.

Стаття присвячена дослідженню особливостей передачі лінгвокультурних та мовознавчих характеристик художньої промови повісті Джорджа Орвелла “Animal Farm” в українській рецепції. Мета статті – дослідити особливості використання лінгвістичних прийомів у промовах героїв через вивчення ідеостилю письменника з урахуванням дотримання законів риторики (концептуальний закон, закон моделювання аудиторії, стратегічний закон, тактичний закон, закон ефективної комунікації, системно-аналітичний закон). Важливим компонентом для проведення порівняльного аналізу є визначення портрета оратора. Для розкриття теми мовознавчих особливостей промови увага зосереджена на техніці мовлення оратора, зокрема на можливості використання звертань, риторичних фігур, художніх тропів, лексично-стилістичних, морфологічно- стилістичних та синтаксично-стилістичних одиниць, графічних прийомів для досягнення мети промови і здійснення ефективної комунікації загалом. У результаті проведеного аналізу найбільш уживаних художніх ознак промови, представленої в романі Джорджа Орвелла мовою-оригіналом та в українському перекладі, нам вдалось дійти висновку, що, по-перше, дотримання законів риторики в художньому представлені ускладнене короткою тривалістю актуалізації промов, отже, на матеріалі художніх фрагментів варто фокусуватись на дотриманні одного з постулатів; по-друге, особливостями іншомовної рецепції є врахування типових мовленнєвих кліше, які притаманні окремій культурі, так, в українській мові частовживані художні тропи; по-третє, автору та перекладачу видається вдалим використовувати морфологічно-стилістичні способи актуалізації роботи з аудиторією (звертання, особові займенники першої особи однини у варіаціях, заперечні займенники); по-четверте, відмінним є пунктуаційне перенесення повідомлень, а також більше використання синтаксичних одиниць для додаткового опису ситуацій чи наголосів. Перспективи для подальшого дослідження вбачаємо в необхідності проведення аналізу всіх промов роману Джорджа Орвелла “Animal Farm”, їх рецепції іншими мовами.

У статті розглянуто трактування поняття «символ» та його комунікативний потенціал. Зазначено що символи є основним засобом репрезентації політичних акторів і подій, комунікації між владою й суспільством, ефективним інструментом побудови політичної реальності, а також тим, що в політичній рекламі використовуються для віртуальної видозміни політичної та соціальної дійсності, передачі якоїсь думки щодо політичних процесів і формування потрібних емоцій у громадян. Відзначено, що комунікативне призначення політичної реклами полягає в тому, що вона покликана встановити контакт між носіями влади або претендентами на місця у владних структурах, і громадянами, акумулювати в рекламному повідомленні основну концепцію виборчої кампанії. Установлено що політична реклама стає своєрідним провідником ідей, ретранслятором образів, символів, міфів, які живуть і функціонують у масовій свідомості суспільства. Політична реклама також перетворюється в технологію симуляції, виробництва віртуальної реальності (і віртуальних іміджів), посилюючи театралізацію політичного життя й відволікаючи виборців від справжніх проблем та потреб. Успішне виконання комунікативних завдань політичної реклами неможливе без детального дослідження політичного простору (законодавчої, політичної, демографічної й економічної ситуації, системи влади, розстановки сил на політичній арені, в економічній сфері та ін.). Обґрунтовано, що задля досягнення максимальної ефективності комунікації політичної реклами особливу увагу потрібно приділяти вивченню громадської думки, потреб, мотивацій і переваг виборців, визначенню цільових аудиторій.

Загальновідомим фактом є те, що наукова стаття передбачає виклад актуальної та об’єктивної інформації, проте авторам-науковцям притаманно виражати свою суб’єктивну думку, демонструючи особисте ставлення до своїх стверджень і, у такий спосіб, впливаючи на ставлення читачів до повідомлення. Адекватний, переконливий, кооперативний та ввічливий спосіб подачі повідомлення включає використання прагматичних інтерактивних засобів, а саме бустерів та хеджів, функцією яких є оптимізація відношень автора зі своїм текстом і з читачами. Відомо, що використання бустерів та хеджів є комунікативними стратегіями, які застосовуються авторами для вираження різного ступеню залучення чи відсторонення. Однією з проблем, які часто розглядаються у цій області досліджень, є особливості застосування та розподілу бустерів і хеджів у структурних розділах наукових статей. Метою нашої наукової розвідки є виявлення частотності використання бустерів та хеджів у структурних розділах статей “Вступ”, “Результати” і “Висновки” і окреслення їх прагматичних значень. Дослідження може сприяти поглибленому розумінню механізмів авторського впливу та переконання у процесах створення тексту і його сприйняття читачами. Матеріалом дослідження обрано статті, опубліковані в наукових Інтернет-журналах. На початковій стадії аналізу кожний структурний розділ обраних статей (7 сторінок розділу “Вступ”, 13 сторінок розділу “Результати” і 6 сторінок розділу “Висновки”) розглядається окремо з метою визначення відповідності його текстуальної моделі нормативним очікуванням академічної аудиторії. Застосовуючи процедуру кількісного аналізу, підраховуються усі випадки використання бустерів і хеджів у кожному зі структурних розділів; отримані результати подаються у таблицях. Застосовуючи процедурні елементи контекстуального та дискурсивного аналізів, позначені модифікатори розглядаються у вузькій та широкій дистрибуції з метою визначення їх прагматичних функцій у кожному зі структурних розділів обраних наукових статей. Випадки вживання бустерів і хеджів інтерпретуються як форми соціальної поведінки або ж як авторське позиціонування з метою встановлення кооперативних відношень з аудиторією та забезпечення адекватного прочитання тексту колегами-науковцями. Одержані результати дослідження подаються та коментуються у розділі “Результати та Обговорення” і узагальнюються у розділі “Висновки”.

Досліджується місце та роль політичної комунікації в іміджмейкерстві партійного лідера. Розкриті особливості партійної комунікації як важливого різновиду політичної комунікації. Проаналізовані види партійної комунікації й дано характеристику змінам у контексті загальної інформатизації суспільства. Результати дослідження свідчать про суттєву роль та значущість партійного лідера в системі політичних комунікацій. Одним із найважливіших напрямів політичної діяльності партійних лідерів є партійна комунікація. Вона є складовою більш широкого поняття - політичної комунікації. Політична комунікація натомість є специфічним видом політичних відносин і розглядається як невід’ємний елемент політичної сфери суспільства. Головним призначенням партійної комунікації є створення передумов для публічної політики та публічної влади через інформаційний вплив політичних акторів один на одного та навколишнє соціальне середовище. Особливість партійної комунікації полягає в тому, що вона передбачає різного роду повідомлення та інформацію, яка циркулює всередині партії між її структурними елементами та членами, або ж з ініціативи партії передається особі, громадянину, групі, іншій партії, політичному актору чи політичному інституту. Розуміння теоретичних засад партійної комунікації, їхнє творче застосу- вання у розвитку партійних кіл є запорукою успіху діяльності партійних лідерів і зростання авторитету серед мас.

У зв’язку із загальною інформатизацією освіти і швидким розвитком цифрових засобів обробки інформації назріла необхідність впровадження в лабораторні практикуми вищих та середніх навчальних закладів цифрових засобів збору, обробки та оформлення експериментальних результатів, в тому числі під час виконання лабораторних робот з основ електротехнічних пристроїв та систем. При цьому надмірне захоплення віртуальними лабораторними роботами на основі комп’ютерного моделювання в порівнянні з реальним (натурним) експериментом може призводити до втрати особової орієнтації в технології освіти і відсутності надалі у випускників навчальних закладів ряду практичних навичок.У той же час світові компанії, що спеціалізуються в учбово-технічних засобах, переходять на випуск учбового устаткування, що узгоджується з комп’ютерною технікою: аналого-цифрових перетворювачів і датчиків фізико-хімічних величин, учбових приладів керованих цифро-аналоговими пристроями, автоматизованих учбово-експеримен­тальних комплексів, учбових експериментальних установок дистанційного доступу.У зв’язку із цим в області реального експерименту відбувається поступовий розвиток інформаційних джерел складної структури, до яких, у тому числі, відносяться комп’ютерні лабораторії, що останнім часом оформлюються у новий засіб реалізації учбового натурного експерименту – цифрові електронні лабораторії (ЦЕЛ).Відомі цифрові лабораторії для шкільних курсів фізики, хімії та біології (найбільш розповсюджені компаній Vernier Software & Technology, USA та Fourier Systems Inc., Israel) можуть бути використані у ВНЗ України, але вони мають обмежений набір датчиків, необхідність періодичного ручного калібрування, використовують застарілий та чутливий до електромагнітних завад аналоговий інтерфейс та спрощене програмне забезпечення, що не дозволяє проводити статистичну обробку результатів експерименту та з урахуванням низької розрядності аналого-цифрових перетворювачів не може використовуватись для проведення науково-дослідних робіт у вищих навчальних закладах, що є однією із складових підготовки висококваліфікованих спеціалістів, особливо в університетах, які мають статус дослідницьких.Із вітчизняних аналогів відомі окремі компоненти цифрових лабораторій, що випускаються ТОВ «фірма «ІТМ» м. Харків. Вони поступаються продукції компаній Vernier Software & Technology, USA та Fourier Systems Inc. та мають близькі цінові характеристики на окремі компоненти. Тому необхідність розробки вітчизняної цифрової навчальної лабораторії є нагальною, проблематика досліджень та предмет розробки актуальні.Метою проекту є створення сучасної вітчизняної цифрової електронної лабораторії та відпрацювання рекомендацій по використанню у викладанні на її основі базового переліку науково-природничих та біомедичних дисциплін у ВНЗ I-IV рівнів акредитації при значному зменшенні витрат на закупку приладів, комп’ютерної техніки та навчального-методичного забезпечення. В роботі використані попередні дослідження НДІ Прикладної електроніки НТУУ «КПІ» в галузі МЕМС-технологій (micro-electro-mechanical) при створенні датчиків фізичних величин, виконано огляд технічних та методичних рішень, на яких базуються існуючі навчальні цифрові лабораторії та датчики, розроблені схемотехнічні рішення датчиків фізичних величин, проведено конструювання МЕМС – первинних перетворювачів, та пристроїв реєстрації інформації. Розроблені прикладні програми інтерфейсу пристроїв збору інформації та вбудованих мікроконтролерів датчиків. Сформульовані вихідні дані для розробки бездротового інтерфейсу датчиків та програмного забезпечення цифрової лабораторії.Таким чином, у даній роботі пропонується нова вітчизняна цифрова електронна лабораторія, що складається з конструкторської документації та дослідних зразків обладнання, програмного забезпечення та розробленого єдиного підходу до складання навчальних методик для цифрових лабораторій, проведення лабораторних практикумів з метою економії коштів під час створення нових лабораторних робіт із реєстрацією даних, обробки результатів вимірювань та оформленням результатів експерименту за допомогою комп’ютерної техніки.Цифрова електронна лабораторія складається із таких складових частин: набірного поля (НП); комплектів модулів (М) із стандартизованим вихідним інтерфейсом, з яких складається лабораторний макет для досліджування об’єкту (це – набір електронних елементів: резисторів, ємностей, котушок індуктивності, цифро-аналогових та аналого-цифрових перетворювачів (ЦАП та АЦП відповідно)) та різноманітних датчиків фізичних величин; комп’ютерів студента (планшетного комп’ютера або спеціалізованого комп’ютера) з інтерфейсами для датчиків; багатовходових пристроїв збору даних та їх перетворення у вигляд, узгоджений з інтерфейсом комп’ютера (реєстратор інформації або Data Logger); комп’ютер викладача (або серверний комп’ютер із спеціалізованим програмним забезпеченням); пристрої зворотного зв’язку (актюатори), що керуються комп’ютером; трансивери для бездротового прийому та передачі інформації з НП.Таким чином, з’являється новий клас бездротових мереж малої дальності. Ці мережі мають ряд особливостей. Пристрої, що входять в ці мережі, мають невеликі розміри і живляться в основному від батарей. Ці мережі є Ad-Hoc мережами – високоспеціалізованими мережами з динамічною зміною кількісного складу мережі. У зв’язку з цим виникають завдання створення та функціонування даних мереж – організація додавання і видалення пристроїв, аутентифікація пристроїв, ефективна маршрутизація, безпека даних, що передаються, «живучість» мережі, продовження часу автономної роботи кінцевих пристроїв.Протокол ZigBee визначає характер роботи мережі датчиків. Пристрої утворюють ієрархічну мережу, яка може містити координатор, маршрутизатори і кінцеві пристрої. Коренем мережі являється координатор ZigBee. Маршрутизатори можуть враховувати ієрархію, можлива також оптимізація інформаційних потоків. Координатор ZigBee визначає мережу і встановлює для неї оптимальні параметри. Маршрутизатори ZigBee підключаються до мережі або через координатор ZigBee, або через інші маршрутизатори, які вже входять у мережу. Кінцеві пристрої можуть з’єднуватися з довільним маршрутизатором ZigBee або координатором ZigBee. По замовчуванню трафік повідомлень розповсюджується по вітках ієрархії. Якщо маршрутизатори мають відповідні можливості, вони можуть визначати оптимізовані маршрути до визначеної точки і зберігати їх для подальшого використання в таблицях маршрутизації.В основі будь-якого елементу для мережі ZigBee лежить трансивер. Активно розробляються різного роду трансивери та мікроконтролери, в які потім завантажується ряд керуючих програм (стек протоколів ZigBee). Так як розробки ведуться багатьма компаніями, то розглянемо та порівняємо новинки трансиверів тільки кількох виробників: СС2530 (Texas Instruments), AT86RF212 (Atmel), MRF24J40 (Microchip).Texas Instruments випускає широкий асортимент трансиверів. Основні з них: CC2480, СС2420, CC2430, CC2431, CC2520, CC2591. Всі вони відрізняються за характеристиками та якісними показниками. Новинка від TI – мікросхема СС2530, що підтримує стандарт IEEE 802.15.4, призначена для організації мереж стандарту ZigBee Pro, а також засобів дистанційного керування на базі ZigBee RF4CE і обладнання стандарту Smart Energy. ІС СС2530 об’єднує в одному кристалі РЧ-трансивер і мікроконтролер, ядро якого сумісне зі стандартним ядром 8051 і відрізняється від нього поліпшеною швидкодією. ІС випускається в чотирьох виконаннях CC2530F32/64/128/256, що розрізняються обсягом флеш-пам’яті – 32/64/128/256 Кбайт, відповідно. В усьому іншому всі ІС ідентичні: вони поставляються в мініатюрному RoHS-сумісному корпусі QFN40 розмірами 6×6 мм і мають однакові робочі характеристики. СС2530 являє собою істотно покращений варіант мікросхеми СС2430. З точки зору технічних параметрів і функціональних можливостей мікросхема СС2530 перевершує або не поступається CC2430. Однак через підвищену вихідну потужність (4,5 дБм) незначно виріс струм споживання (з 27 до 34 мА) при передачі. Крім того, ці мікросхеми мають різні корпуси і кількість виводів (рис. 1). Рис. 1. Трансивери СС2530, СС2430 та СС2520 фірми Texas Instruments AT86RF212 – малопотужний і низьковольтний РЧ-трансивер діапазону 800/900 МГц, який спеціально розроблений для недорогих IEEE 802.15.4 ZigBee-сумісних пристроїв, а також для ISM-пристроїв з підвищеними швидкостями передачі даних. Працюючи в діапазонах частот менше 1 ГГц, він підтримує передачу даних на малих швидкостях (20 і 40 Кбіт/с) за стандартом IEEE 802.15.4-2003, а також має опціональну можливість передачі на підвищених швидкостях (100 і 250 Кбіт/с) при використанні модуляції O-QPSK у відповідності зі стандартом IEEE 802.15.4-2006. Більше того, при використанні спеціальних високошвидкісних режимів, можлива передача на швидкості до 1000 Кбіт/с. AT86RF212 можна вважати функціональним блоком, який з’єднує антену з інтерфейсом SPI. Всі критичні для РЧ тракту компоненти, за винятком антени, кварцового резонатора і блокувальних конденсаторів, інтегровані в ІС. Для поліпшення загальносистемної енергоефективності та розвантаження керуючого мікроконтролера в ІС інтегровані прискорювачі мережевих протоколів (MAC) і AES- шифрування.Компанія Microchip Technology виробляє 8-, 16- і 32- розрядні мікроконтролери та цифрові сигнальні контролери, а також аналогові мікросхеми і мікросхеми Flash-пам’яті. На даний момент фірма випускає передавачі, приймачі та трансивери для реалізації рішень для IEEE 802.15.4/ZigBee, IEEE 802.11/Wi-Fi, а також субгігагерцового ISM-діапазону. Наявність у «портфелі» компанії PIC-мікроконтролерів, аналогових мікросхем і мікросхем пам’яті дозволяє їй запропонувати клієнтам комплексні рішення для бездротових рішень. MRF24J40 – однокристальний приймач, що відповідає стандарту IEEE 802.15.4 для бездротових рішень ISM-діапазону 2,405–2,48 ГГц. Цей трансивер містить фізичний (PHY) і MAC-функціонал. Разом з мікроспоживаючими PIC-мікроконтролерами і готовими стеками MiWi і ZigBee трансивер дозволяє реалізувати як прості (на базі стека MiWi), так і складніші (сертифіковані для роботи в мережах ZigBee) персональні бездротові мережі (Wireless Personal Area Network, WPAN) для портативних пристроїв з батарейним живленням. Наявність MAC-рівня допомагає зменшити навантаження на керуючий мікроконтролер і дозволяє використовувати недорогі 8-розрядні мікроконтролери для побудови радіомереж.Ряд компаній випускає завершені модулі ZigBee (рис. 2). Це невеликі плати (2÷5 кв.см.), на яких встановлено чіп трансивера, керуючий мікроконтролер і необхідні дискретні елементи. У керуючий мікроконтролер, у залежності від бажання і можливості виробника закладається або повний стек протоколів ZigBee, або інша програма, що реалізує можливість простого зв’язку між однотипними модулями. В останньому випадку модулі іменуються ZigBee-готовими (ZigBee-ready) або ZigBee-сумісними (ZigBee compliant).Всі модулі дуже прості в застосуванні – вони містять широко поширені інтерфейси (UART, SPI) і управляються за допомогою невеликого набору нескладних команд. Застосовуючи такі модулі, розробник позбавлений від роботи з високочастотними компонентами, так як на платі присутній ВЧ трансивер, вся необхідна «обв’язка» і антена. Модулі містять цифрові й аналогові входи, інтерфейс RS-232 і, в деяких випадках, вільну пам’ять для прикладного програмного забезпечення. Рис. 2. Модуль ZigBee із трансивером MRF24J40 компанії Microchip Для прикладу, компанія Jennic випускає лінійку ZigBee-сумісних радіомодулів, побудованих на низькоспоживаючому бездротовому мікроконтролері JN5121. Застосування радіомодуля значно полегшує процес розробки ZigBee-мережі, звільняючи розробника від необхідності конструювання високочастотної частини виробу. Використовуючи готовий радіомодуль, розробник отримує доступ до всіх аналогових і цифрових портів вводу-виводу чіпу JN5121, таймерам, послідовного порту і інших послідовних інтерфейсів. У серію входять модулі з керамічної антеною або SMA-коннектором з дальністю зв’язку до 200 метрів. Розмір модуля 18×30 мм. Версія модуля з підсилювачем потужності і підсилювачем вхідного сигналу має розмір 18×40 мм і забезпечує дальність зв’язку більше 1 км. Кожен модуль поставляється з вбудованим стеком протоколу рівня 802.15.4 MAC або ZigBee-стеком.За висновками експертів з аналізу ринку сьогодні одним з найперспективніших є ринок мікросистемних технологій, що сягнув 40 млрд. доларів станом на 2006 рік зі значними показниками росту. Самі мікросистемні технології (МСТ) почали розвиватися ще з середини ХХ ст. і, отримуючи щоразу нові поштовхи з боку нових винаходів, чергових удосконалень технологій, нових галузей науки та техніки, динамічно розвиваються і дедалі ширше застосовуються у широкому спектрі промислової продукції у всьому світі.Прилад МЕМС є об’єднанням електричних та механічних елементів в одну систему дуже мініатюрних розмірів (значення розмірів механічних елементів найчастіше лежать у мікронному діапазоні), і достатньо часто такий прилад містить мікрокомп’ютерну схему керування для здійснення запрограмованих дій у системі та обміну інформацією з іншими приладами та системами.Навіть з побіжного аналізу структури МЕМС зрозуміло, що сумарний технологічний процес є дуже складним і тривалим. Так, залежно від складності пристрою технологічний процес його виготовлення, навіть із застосуванням сучасних технологій, може тривати від кількох днів до кількох десятків днів. Попри саме виготовлення, доволі тривалими є перевірка та відбраковування. Часто виготовляється відразу партія однотипних пристроїв, причому вихід якісної продукції часто не перевищує 2 %.Для виготовлення сучасних МЕМС використовується широка гама матеріалів: різноманітні метали у чистому вигляді та у сплавах, неметали, мінеральні сполуки та органічні матеріали. Звичайно, намагаються використовувати якомога меншу кількість різнорідних матеріалів, щоби покращити технологічність МЕМС та знизити собівартість продукції. Тому розширення спектра матеріалів прийнятне лише за наявності специфічних вимог до елементів пристрою.Спектр наявних типів сенсорів в арсеналі конструктора значно ширший та різноманітніший, що зумовлено багатоплановим застосуванням МЕМС. Переважно використовуються ємнісні, п’єзоелектричні, тензорезистивні, терморезистивні, фотоелектричні сенсори, сенсори на ефекті Холла тощо. Розроблені авторами в НДІ Прикладної електроніки МЕМС-датчики, їх характеристики, маса та розміри наведені у табл. 1.Таблиця 1 №з/пМЕМС-датчикиТипи датчиківДіапазони вимірюваньГабарити, маса1.Відносного тиску, тензорезистивніДВТ-060ДВТ-1160,01–300 МПа∅3,5–36 мм,5–130 г2.Абсолютного тиску,тензорезистивніДАТ-0220,01–60 МПа∅16 мм,20–50 г3.Абсолютного тиску, ємнісніДАТЄ-0090,05–1 МПа5×5 мм4.Лінійного прискорення,тензорезистивніДЛП-077±(500–100 000) м/с224×24×8 мм,100 г5.Лінійного прискорення,ємнісніАЛЄ-049АЛЄ-050±(5,6–1200) м/с235×35×22 мм, 75 г6.Кутової швидкості,ємнісніДКШ-011100–1000 °/с

Констатується, що вплив психічного на суспільно-політичні процеси в умовах безперервного інформаційного потоку є визначальним; психологічний тиск на свідомість стає все більш розповсюдженим, збільшу- ється емоційність інформаційних повідомлень, їх вплив на психосоціальний стан суспільства. Автори переконують, що практики впливу та розповсю- дження емоційно забарвленої неправдивої інформації перетворилися сьо- годні на інформаційно-психологічні війни, які переслідують мету активізу- вати суспільну свідомість громадськості держави-противника і вплинути на державну політику. Визначено, що психологічний вплив на противника, що базується на комунікативних процесах із використанням сучасних інформа- ційних технологій, передбачає зміну громадської думки в заданому напрямі.
 Авторами здійснено комплексний науковий аналіз сучасного стану дер- жавної інформаційної політики та інформаційної безпеки України як психо- соціального явища. Розглянуто соціальні явища, що виникають в інформа- ційній сфері під впливом інформаційної пропаганди агресора та військового конфлікту, як вони впливають на психологічний стан суспільства, до яких наслідків можуть призвести.
 Визначено, що в умовах реальної інформаційної агресії існує нагальна потреба у формуванні та активному функціонуванні єдиного національного регулятора в інформаційній сфері, діяльність якого була б спрямована на ви- роблення дієвої національної інформаційної політики, кваліфіковане відбит- тя маніпуляційно-пропагандистських атак, формування у громадян України національно-патріотичних переконань, розвитку українського національно- го інформаційного простору.
 Зазначено, що доктринальне коригування інформаційних процесів коре- люється з психосоціальними. Вказано, що інформаційні потоки, які прохо- дять по каналам масової комунікації, несуть у собі знання про закономірнос- ті дійсності, відображають структуру людської пам’яті та інтелекту, основні особливості соціальної системи, де найбільш яскравими є взаємодія індиві- дуально-психічних явищ.

Анотація. Медіація здатна загальновигідно вирішувати ті проблеми, що здаються нерозв'язними, і створює основу для довгострокового миру, сталого розвитку, збереження партнерських відносин навіть в умовах неминучих криз. Сьогодні на тлі розвитку електронної комерції, цифрової економіки все більшого розвитку отримує і так звана онлайн-медіація, що, використовуючи сучасні методи зв'язку, Інтернет та відеоконференції, а також програмне забезпечення, дозволяє вирішувати спори чи не в момент їхнього зародження. При цьому, звичайно ж, до онлайн-медіації, або онлайн вирішення спорів, потрібно ставитися з обережністю, тверезо оцінюючи її особливості, що одночасно є причиною її недоліків. Онлайн вирішення спорів здійснюється за допомогою технічних засобів і найчастіше не передбачає прямого (зокрема візуального) контакту сторін. Тобто невербальні прояви, характеристики голосу, інтонації залишаються поза межами сприйняття опонента. До цього додаються посилений вплив міжкультурних відмінностей та підвищений ризик спотвореного сприйняття текстових повідомлень. Також до недоліків онлайн-медіації варто віднести відсутність чітких та єдиних міжнародних правил щодо цієї процедури, хоча цей недолік частково компенсується наявністю на ринку низки програмного забезпечення у цій сфері (SquareTrade, Qualtrust, Youstice та ін.), яке більш-менш має однакову процедуру. Тим не менш, коло прихильників такого способу вирішення спорів поступово розширюється. За останні роки онлайн-медіація в тому чи іншому вигляді знайшла своє втілення в системах вирішення спорів між покупцями та продавцями в інтернет-магазинах, таких як, наприклад, Aliexpress, eBay, Amazon або Ozon, які давно використовують системи автоматичного вирішення спорів, в яких закладено алгоритми на засадах медіації. З їх допомогою щорічно вдається вирішувати чи запобігати мільйонам спорів.

Purpose. The article is devoted to the analysis of verbal means of creating a communicative effect of influence on the addressee in the medical advertising discourse. The purpose of the article is to study the peculiarities of the functioning of linguistic units at the morphological level in the discourse of medical advertising.Methods. Descriptive, functional, structural and semantic, quantitative and statistical research methods are used for the survey.Results. The results of the study allowed to conclude that each part of speech and each grammatical form has a certain functional yield in the implementation of a pragmatic task. It is noted that the specifics of the language of medical advertising messages are substantiality, detailing, concretization, involvement of the addressee in an implicit dialogue, imitation of trustful communication between advertiser and consumer, dynamism, appeal to feelings, emotions, and etc. It is established that these means give the advertising text accuracy, objectivity, persuasiveness, emphasize the benefits and healing properties of medications, creating a comprehensive picture of a medication.The frequency of use of parts of speech in the texts of medical advertising under the motivational and manipulative purpose of advertising communication has been clarified.The analyzed morphological and grammatical units are effective means of influencing the associative thinking of the target group, becoming one of the means for manipulating its consciousness. The optimal choice of nouns, adjectives, verbs, etc. in the advertising text creates a dynamic message that both informs and influences the consumer.Conclusions. According to the results of the study, the functioning of parts of speech in the discourse of medical advertising as a means of speech influence on the addressee at the morphological level is analyzed.A thorough selection of linguistic units and their grammatical categories creates conditions for the implementation of the manipulative potential of the advertising message. The comprehensive use of morphological units provides a positive perception of a medication, contributes to a more profound influence on the choice of a potential client, and encourages him to purchase the advertised item. The obtained results of the survey testify to the importance of the study of verbal means of speech influence on the addressee at the morphological linguistic level and indicate the prospects for further study of the outlined topic.Key words: noun, adjective, adverb, pronoun, numeral, verb. Мета. Статтю присвячено аналізу вербальних засобів створення комунікативного ефекту впливу на адресата в рекламному медичному дискурсі. Метою статті є дослідження особливостей функціювання мовних одиниць на морфологічному рівні в дискурсі медичної реклами.Методи. Для розвідки залучено описовий метод, який передбачає прийоми спостереження, систематизації, інтерпретації, класифікації, для збору й аналізу мовного матеріалу. Із метою виявлення вербальних засобів упливу та їхнього комунікативно-прагматичного призначення використано функціональний метод. Для визначення змісту мовних одиниць застосовано структурно-семантичний метод. Кількісно-статистичний метод дав змогу зафіксувати активність використання мовних засобів впливу в рекламних текстах.Результати. Pезультати проведеного дослідження уможливили дійти висновку, що кожна частина мови й кожна граматична форма мають певне функційне навантаження в реалізації прагматичного завдання. Зазначено, що специфікою мови рекламних повідомлень медичного спрямування є субстантивність, деталізація, конкретизація, залучення адресата до прихованого діалогу, імітація довірливого спілкування рекламодавця і споживача, динамізм, апеляція до почуттів, емоцій тощо. Установлено, що означені засоби надають рекламному тексту точності, об’єктивності, переконливості, підкреслюють переваги та цілющі властивості ліків, створюючи всебічне уявлення про медикамент.З’ясовано частотність уживання частин мови в текстах медичної реклами відповідно до спонукально-маніпулятивної мети рекламної комунікації.Проаналізовані морфологічні та граматичні одиниці є ефективними засобами впливуна асоціативне мислення цільової аудиторії, постаючи одним з інструментів маніпулювання її свідомістю. Оптимальний добір іменників, прикметників, дієслів тощо у рекламному тексті створює дієве повідомлення, яке одночасно інформує споживача та здійснює на нього вплив.Висновки. За підсумками проведеного дослідженняпроаналізовано функціювання частин мови у дискурсі медичної реклами як засобів мовленнєвого впливу на адресата на морфологічному рівні. Ретельний добір частиномовних одиниць та їхніх граматичних категорій створює умови для реалізації маніпулятивного потенціалу рекламного повідомлення. Комплексне вживання морфологічних одиниць забезпечує позитивне сприйняття медичного препарату, сприяє глибшому впливу на вибір потенційного клієнта і спонукає його до придбання рекламованого засобу. Отримані результати розвідки свідчать про важливість дослідження вербальних засобів мовленнєвого впливу на адресата на морфологічному мовному рівні і вказують на перспективи подальшого вивчення окресленої теми.Ключові слова: іменник, прикметник, прислівник, займенник, числівник, дієслово.

Проаналізовано феномен дигітального медіамистецтва як за- собу масової комунікації. Визначено взаємозалежність засобів художнього вираження дигітального мистецтва і сучасних технологій передачі і збері- гання інформації. Це дає змогу розглядати феномен дигітального медіамис- тецтва як інтегровану частину системи засобів масової комунікації, що знач- но посилює потенціал наративного впливу. Розглядаються форми взаємодії мистецтва і політики на прикладі переосмислення архетипів за допомогою засобів художнього вираження. Підкреслюється ключова роль організації процесу самоідентифікації для встановлення політичного контролю і місце засобів масової комунікації в цьому процесі. На прикладі комп’ютерних ігор вивчається процес трансформації засобів масової комунікації в самодостат- ній об’єкт мистецтва. Проведено класифікацію комп’ютерних ігор залежно від інструментів наративного впливу. За допомогою принципів теорії коду- вання визначається, що віртуальний простір комп’ютерної гри за допомогою інтерактивності ігрового процесу перетворює будь-які повідомлення корис- тувача, створені в рамках зворотного зв’язку, в симулякри, тобто робить їх беззмістовними. Це дає змогу розглядати комп’ютерну гру як ізольований канал комунікації. Наявність ізольованого інформаційного каналу з одно- стороннім віртуальним моделюванням соціальної реальності, прообразом якого є сучасні комп’ютерні ігри, дають змогу відродити давні практики маніпуляції архетипами, але з можливостями техніки ХХI ст. Зазначаєть- ся, що спроби використання потенціалу феномену медіамистецтва як засобу масової комунікації в політичних цілях носять ситуативний характер і пояс- нюються швидше рекурсивним характером взаємозумовленості мистецтва і політики. Політичні інститути наразі не розглядають віртуальну реаль- ність комп’ютерної гри як ефективний засіб політичного контролю, а саму комп’ютерну гру як окремий засіб масової комунікації.