To see the other types of publications on this topic, follow the link: Педагогічний контекст.
Journal articles on the topic 'Педагогічний контекст'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Педагогічний контекст.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Устименко-Косоріч, О. А. "Музично-педагогічний профіль С. Мокраньца в контексті розвитку музичної освіти Сербії." Освітній вимір 37 (February 14, 2013): 479–84. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v37i0.3372.
Full textAbstract:
Устименко-Косоріч О. А. Музично-педагогічний профіль С. Мокраньца в контексті розвитку музичної освіти Сербії.
У статті визначено музично-педагогічний контекст творчості С. Мокраньца у процесі становлення сербської музичної освіти. Зазначені концептуальні музично-педагогічні ідеї діяча визначили шлях подальшого розвитку власної музичної школи Сербії. Розглянуто музично-освітні тенденції становлення музично-педагогічної школи Сербії в певній історико-культурній послідовності.
2
Невзоров, Роман. "НОВИЙ КОНТЕКСТ ПРОБЛЕМИ НАЗЕМНОГО НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ВІЙСЬКОВИХ ЛЬОТЧИКІВ БОЙОВИХ ПОЛЬОТІВ У СТРУКТУРІ ЇХНЬОЇ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ." KELM (Knowledge, Education, Law, Management) 2, no. 8 (July 13, 2021): 3–7. http://dx.doi.org/10.51647/kelm.2020.8.2.1.
Full textAbstract:
Стаття присвячена новому погляду на педагогічну проблему наземного навчання бойових польотів майбутніх військових льотчиків. Тривалий час вона практично не вивчалася фахівцями, хоча й посідає вагоме місце у структурі їхньої фахової підготовки. Традиційність та інертність ставлення до неї призвела до фактичної відсутності спеціальних педагогічних досліджень такої тематики. У ході її вивчення застосовувався як загаль- нонауковий, так і спеціальний педагогічний методологічний інструментарій. Автор аналізує місце наземного навчання бойових польотів у структурі фахової підготовки майбутніх військових льотчиків у сучасній Україні; пропонує авторське тлумачення такої категорії; акцентує увагу на рівнозначному місці цього складника фахової підготовки разом із власне льотною підготовкою. Головною її педагогічною особливістю він вважає пропевдичну роль і значення.
3
Альохін, М. "Антибулінгові практики в школі: соціально-педагогічний контекст." Педагогічний процес: теорія і практика, Вип. 1/2 (64/65) (2019): 85–92.
Find full text
4
Альохін, М. "Антибулінгові практики в школі: соціально-педагогічний контекст." Педагогічний процес: теорія і практика, Вип. 1/2 (64/65) (2019): 85–92.
Find full text
5
Марків, Володимир Миколайович. "Педагогічна діяльність народних шкіл Південно-Східної України у XIX столітті (історико-педагогічний аспект)." Освітній вимір 48 (May 11, 2016): 120–24. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v48i0.2403.
Full textAbstract:
Марків В.М. Педагогічна діяльність народних шкіл Південно-Східної України у XIX столітті (історико-педагогічний аспект).
У статті розглядається питання формування вчительського персоналу в XIX столітті для початкових класів. Історичний контекст становить XVIII – на початку XIX століття, коли відбувається активний процес колонізації Північного Причорномор’я (побудова нові міст – Херсона, Миколаєва, Одеси, великої кількості містечок і сіл; розвиток промисловості, торгівлі, суднобудування, сільське господарства; виникнення і функціонування перших осередків освіти – народних шкіл, актуалізація питання щодо їх кадрового складу).
6
Тимченко, Руслана, and Андрій Іващенко. "ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПОНЯТТЯ «ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ» В КОНТЕКСТІ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ." Society Document Communication, no. 13 (January 10, 2022): 345–58. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2021-13-345-358.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано теоретичні засади розвитку педагогічної технології, основу яких склали ідеї філософів, психологів, соціологів, педагогів, які досліджували конкретні складові зазначеного поняття «технологія» та особливості вдосконалення педагогічних технологій у діяльності педагога. Проаналізовано різні підходи науковців щодо визначення сутності поняття «педагогічна технологія» та його складових.
З’ясовано, що останнім часом поняття «концепція технології навчання» вкоренилося в педагогічний лексикон. Впровадження технології навчання у практику системи освіти допомагає науково-педагогічним працівникам організувати свою роботу, поставити чіткі цілі та визначити спосіб реалізації, тобто керувати навчальним процесом.
Встановлено, що технології розвитку творчих та комунікативних здібностей, застосування рефлексії, емпатії, інсайту, критичного мислення стають важливими інструментами педагогічної діяльності, що забезпечують її успішність, з урахуванням того, що випускник закладу вищої освіти повинен не тільки володіти фаховими компетентностями, але і бути готовий до самовдосконалення, неперервної освіти, володіти здатністю розуміння самого себе і оточуючих, приймати рішення як стандартних, так і нестандартних ситуаціях, бути професіоналом. Тому особливого значення набуває реалізація в процесі навчання у закладі вищої освіти педагогічних технологій, орієнтованих на професійний та особистий розвиток здобувачів вищої освіти, формування у них навичок і умінь творчого і нестандартного мислення.
Виявлено різноманітні етапи розвитку педагогічної технології, кожен з яких характеризується перевагами того чи іншого напряму. Розвиток педагогічних технологій відбувається в постійній динаміці від визначення сутності поняття, уточнення його специфічних характеристик, інструментальних засобів, структурного складу, до розробки класифікації та встановлення нових технологічних джерел. Тому педагогічна технологія займає проміжне положення між наукою і практикою, оскільки функціонує і як науковий підхід, що досліджує найбільш раціональні шляхи навчання, і як система способів, принципів, що регулюють процес навчання, і як реальний процес навчання.
7
Тетерюк-Кінч, Юлія. "ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНИЙ КОНТЕКСТ СТАНОВЛЕННЯ МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТИ У СЛОВАЦЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ." KELM (Knowledge, Education, Law, Management) 2, no. 8 (July 13, 2021): 16–25. http://dx.doi.org/10.51647/kelm.2020.8.2.4.
Full textAbstract:
У статті здійснено історичний аналіз становлення мистецької освіти в Словацькій Республіці. Висвітлено етапи створення початкових шкіл мистецтв та основні положення їх існування. Детально описано зміст державної освітньої програми для початкових шкіл мистецтв та надано характеристику й методи організа- ції базової мистецької освіти. Обґрунтовано зміст підготовки учнів і форми її реалізації у початкових мистець- ких навчальних закладах Словаччини. Сформульована організація навчально-виховного процесу в базовій школі мистецтв, прийом учнів на навчання та його завершення в початковій школі мистецтв, а також методи, умови закінчення навчання та видача документа про здобуту освіту. Школа керується на основі чинної державної освітньої програми, яка відображає ціль, мету, функціонування та специфіку школи, а також стратегію, встановлену керівництвом школи. Тому дано аналіз принципів та умов розвитку шкільних освітніх програм.
8
ОМОК, Ганна. "ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ У МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА СПОРТУ ГОТОВНОСТІ ДО ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНІЙ ОСВІТІ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 21, no. 2 (September 12, 2020): 147–64. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v21i2.426.
Full textAbstract:
В статті представлено авторський погляд на ефективну професійну освіту сучасних фахівців з фізичного виховання та спорту, яка останнім часом набуває ознак більшої академічної свободи, можливості вільного вибору програм та закладів освіти.
Показано, що фахівці з фізичного виховання та спорту, як важливі агенти змін в світогляді та ціннісних характеристиках майбутніх випускників закладіва професійно-технічної освіти дедалі більше стають об’єктом наукової уваги теоретиків та практиків спеціальності 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти. При цьому більшість експертів концетруються на розробці необхідних і достатніх педагогічих або організаційно-педагогічних умовах такої підготовки або розвитку окремих важливих компетентностей тощо.
У контексті наукової розвідки організаційно-педагогічні умови підготовки майбутніх фахівців з фізичної культури та спорту до професійно-педагогічної діяльності в умовах ПТО визначено як комплекс чинників, що впливають на ефективну взаємодію суб’єкт-суб’єктних освітніх взаємин у педагогічному процесі формування готовності майбутніх фахівців з фізичної культури та спорту до професійно-педагогічної діяльності, сприяють активізації самостійності, професійної зацікавленості в педагогічній фізкультурно-оздоровчій діяльності зі здобувачами робітничих професій.
Ефективності процесу підготовки майбутніх фахівців з фізичної культури та спорту до професійно-педагогічної діяльності в ПТО сприяло забезпечення визначених на початку дослідження, відображених в авторській моделі та спеціально створених для успішності вищезазначеного процесу організаційно-педагогічних умов: моделювання акмеологічного професійно орієнтованого освітнього середовища в ЗВО з проекцією на роботу в умовах ПТО; інтеріоризація майбутніми фахівцями з фізичної культури та спорту професійно-педагогічних цінностей як основного імперативу в діяльності викладача ПТО; організація квазіпрофесійної діяльності майбутніх фахівців з фізичної культури та спорту з екстраполяцією у практику роботи в ПТО.
9
Волікова, Марина Миколаївна. "Інтегрування педагогічних ідей А. С. Макаренка в діяльність сучасних загальноосвітніх та вищих навчальних закладів." Освітній вимір 46 (December 10, 2015): 253–58. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v46i0.2547.
Full textAbstract:
Волікова М. М. Інтегрування педагогічних ідей А. С. Макаренка в діяльність сучасних загальноосвітніх та вищих навчальних закладів.
У статті проаналізовано педагогічні ідеї та погляди видатного українського педагога А. С. Макаренка в контексті сучасних освітніх реалій: усебічний розвиток і самоствердження особистості, формування особистісної зрілості, особливості професійної діяльності педагога в контексті гуманістичної освіти. З’ясовано, наскільки думки А. С. Макаренка про педагогічну техніку та майстерність є актуальними на сьогодні. Обґрунтовується думка про те, що дійсний шлях розвитку виховної та освітньої системи ХХІ століття має бутидіалектичним розвитком педагогічної теорії та практики ХХ століття.
10
Ткач, М. М. "КОНЦЕПТ ПРОФЕСІЙНОГО СВІТОРОЗУМІННЯ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА У ПОСТНЕКЛАСИЧНОМУ ДИСКУРСІ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 91, no. 4 (September 30, 2019): 208–22. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-91-4-208-222.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано концепт професійного світорозуміння майбутнього вчителя музичного мистецтва у контексті постнекласики. Виявлено, що цілісність даного концепту зумовлюється глибинним зв’язком з універсаліями педагогічної культури: педагогічною картиною світу, художнім світоглядом та Я-концепцією вчителя музичного мистецтва й детермінується діалектичною єдністю його структурних компонентів: когнітивно-пізнавального (Я-розуміння), емоційно-ціннісного (Я-ставлення), діяльнісно-практичного (Я-поведінка) та професійно-рефлексивного (Я-рефлексія). Визначено, що розгортання змісту концепту у системі теоретичних суджень утворює цілісну динамічну педагогічну концепцію, ключовими блоками якої є: ціннісно-цільовий, теоретико-методологічний та конструктивно-технологічний.
Доведено, що у контексті постнекласичної методології розроблення педагогічної концепції має здійснюватися на основі підходів, принципів та методів постнекласичної дидактики. Обґрунтовано, що концепт професійного світорозуміння, маючи дуальну природу (світорозуміння як стан і світорозуміння як процес), з одного боку, пов’язаний із реалізацією базових принципів класичної (універсальної) освіти, а з іншого, – виступає своєрідним «конструктором» у процесі побудови нової постнекласичної освітньої моделі. З’ясовано, що професійне світорозуміння як сутнісна характеристика особистості, що формується у результаті освітнього впливу, має забезпечити здатність та готовність майбутніх фахівців виявляти унікальні смисли професії, проектувати отримані знання через їх ціннісне розуміння у площину майбутньої професії й в подальшому конструювати музично-педагогічний простір відповідно до вироблених світоглядних переконань та ідеалів у контексті парадигми постнекласичної мистецької освіти.
Ключові слова: концепт, професійне світорозуміння, майбутній вчитель музичного мистецтва, постнекласика, вища мистецька освіта, педагогічна концепція, постнекласична освітня модель.
11
Мацук, Людмила. "ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У КОНТЕКСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ СУЧАСНИХ КОНЦЕПЦІЙ РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 16, no. 1 (June 12, 2021): 299–311. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v16i1.706.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано проблеми використання інноваційних технологій в контексті впровадження сучасних концепцій розвитку педагогічної освіти в Україні. Зауважується, що на сучасному етапі актуалізується необхідність забезпечення якісної професійної підготовки педагогічних працівників, здатних використовувати інноваційні педагогічні технології для забезпечення високого рівня якості навчально-виховного процесу, передусім, приєднанням національної системи вищої освіти до Болонського процесу та реформування всіх ланок української освітньої системи.Важливим напрямком сучасної вищої освіти у статті визначається формування та особистісний розвиток студентів, їх становлення як фахівців, які осягнули професійні знання і є готовими до реалізації на практиці. Пріоритетне значення надається формуванню і розвитку в майбутніх фахівців оцінювально-аналітичних навичок, збагаченню їх педагогічного досвіду, знайомству з інноваційними педагогічними технологіями, вмінню працювати з різними інформаційними джерелами тощо.Акцентується, що інноваційні процеси в освітній системі сучасної України активізувалися завдяки становленню авторських шкіл інноваційного типу М. Гузика, О. Захаренка, А. Сологуба, М. Чумарної та ін., діяльність яких спрямована на формування якісно нових, альтернативних концепцій і педагогічних систем. Інновації у вищій школі, передусім, спрямовані на: створення електронної бази інноваційних педагогічних технологій, забезпечення науково-дослідницьких (фундаментальних і прикладних) та навчально-методичних наукових досліджень з проблем професійної освіти; вивчення, узагальнення та поширення кращих досягнень вітчизняного, європейського та світового інноваційного освітнього досвіду; організацію і проведення науково-практичних конференцій, семінарів і тренінгів з інноваційних методик викладання гуманітарних та природничо-математичних дисциплін.Оцінюючи процеси модернізації системи вищої освіти в Україні, зазначаємо той факт, що освітній процес сучасних ЗВО характеризується поєднанням дидактичних вітчизняних традицій та освітніх інновацій, які пов’язані із входженням України в європейський та світовий освітній простір. Організаційно-педагогічне забезпечення освітнього процесу в закладах вищої освіти спрямоване на опанування сучасними інноваційними педагогічними технологіями, що відбувається завдяки орієнтації на європейські та світові освітні стандарти, розвиток багаторівневої освітньої системи, функціонування в ЗВО сучасних інформаційних технологіях, широке включення в систему Internet, розвиток інноваційних технологій навчання, створення університетських комплексів, поширення дослідницько-експериментальної роботи з апробації нових навчальних планів, створення авторських підручників, посібників, навчального забезпечення, розробка освітніх стандартів, нових структур управління тощо.Використання інноваційних педагогічних технологій професійно-педагогічної підготовки забезпечують формування важливими компетенціями особистості, шляхом організації науково-дослідницьких та навчально-методичних проектів; ознайомлення та впровадження кращого вітчизняного та європейського досвіду в галузі освіти; організації та проведенні конференцій, семінарів, круглих столів, тренінгів з інноваційних методик викладання.
12
ЛАВРІНЕНКО, О. А. "СУЧАСНИЙ ДИСКУРС ІСТОРІЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ: ВІД БРАТСЬКИХ ШКІЛ ДО СЬОГОДЕННЯ." АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 2, no. 4 (April 19, 2022): 142–51. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.4.2.21.
Full textAbstract:
У статті розглядаються проблеми значимості становлення нового напряму в педагогічній науці – історії педагогічної майстерності. На прикладі розвитку складників педагогічної майстерності у братських школах України ХVІ–ХVІІ ст. в історичній ретроспективі продемонстровано поступ педагогічної майстерності як атрибутивного складника діяльності-дії майбутніх наставників-учителів. Визначено сутнісний зміст історії педагогічної майстерності у наукових підходах сучасних дослідників теорії та історії педагогіки – наукової школи академіка І. А. Зязюна. Мета статті полягає в розкритті сутності та специфіки розвитку педагогічної майстерності наставника-вчителя у братських школах України ХVІ–ХVІІ ст. На основі логіко-системного та історіографічного методів історико-педагогічного дослідження показано організаційно-педагогічні засади підготовки вчителя на засадах олюдненої й опочуттєвленої педагогіки, сповідуваної представниками наукової школи теорії та історії педагогічної майстерності академіка І. Зязюна. Визначені організаційно-педагогічні форми й методи підготовки наставника-вчителя у братських школах України ХVІ–ХVІІ ст., зокрема естетизація процесу професійної підготовки, розвитку вмінь впливати на чуттєву сферу вихованців, мають стати основоположним чинником сучасної професійної підготовки майбутніх учителів. Історія педагогічної майстерності має стати запорукою культурно-історичного призначення у контексті професійного досвіду її носія, педагога, його освітньо-виховного потенціалу в різновидах навчальних закладів; інноваційних технологій творчого опанування педагогічної майстерності у вищих педагогічних закладах освіти студентською молоддю – продовжувачами духовної спадщини своїх наставників.
13
Alokhin, Mykhailo. "ANTI-BULLYING PRACTICES IN SCHOOL: SOCIAL-PEDAGOGICAL CONTENT." Pedagogical Process: Theory and Practice, no. 1-2 (2019): 85–92. http://dx.doi.org/10.28925/2078-1687.2019.1-2.8592.
Full textAbstract:
The article is devoted to the problem of bullying in a student’s environment of a modern school. The author generalizes that the key features of a bullying as a form of violent action are aggressive negative behavior, systematic and repetitive acts of violent actions, intentional and disproportionate forces (power) between the parties to the conflict. According to the results of a sociological survey involving 561 teachers and 1321 schoolchildren aged 14–18 from 56 schools in Kryvy Rih, it was found that 10.4% of the polled students are aware of the significant scale of oppression of peers. In order to counteract the bullying, it is necessary to develop at school three-component model of the system of harassment prevention that consists of 3 subsystems: «integral approach in management», «education and upbringing», «intersectoral partnership». An important element in building a safe space is the steps to implement a restorative approach instead of a disciplinary one in dealing with school conflicts. In a restorative approach, teachers appeal to the empathic attitude of the participants in the conflict situation to each other and to realize the role of each in it, and offenders more often recognize their guilt and are approaching reconciliation and returning to harmonious relationships. The educational tools of the educational program «Lions Quest: Social and Emotional Competencies of the 21st Century», a set of educational programs «Solving Conflicts by Peace, are extremely effective. Basic skills of mediation»; Institutions of education can be implemented electives «I solve conflicts and build peace around myself», «Learn to be citizens».
14
Вишневська Я. А. "РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПЕРЕДУМОВ РОЗВИТКУ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ КЕРІВНИХ ПЕДАГОГІЧНИХ КАДРІВ УКРАЇНИ." ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, no. 49 (October 30, 2021): 256–63. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi49.283.
Full textAbstract:
У статті досліджено історико-педагогічні передумови становлення системи післядипломної освіти керівників закладів освіти у період першої половини ХХ сторіччя. У контексті послідовних перетворень у системі післядипломної педагогічної освіти розкрито особливості історичного періоду першої половини ХХ сторіччя, в якому відбувалось формування національної системи післядипломної педагогічної освіти, зокрема зароджувались процеси, пов’язані з підвищення кваліфікації керівних педагогічних кадрів. Обґрунтовано, що процес розвитку післядипломної освіти керівних педагогічних кадрів нерозривно пов'язаний із розвитком всієї системи післядипломної педагогічної освіти та є наслідком історичного усвідомлення важливості ролі ефективного управління закладом освіти у підвищенні якості освітньо-виховного процесу. На прикладі переписів працівників освіти, що проводились у 1929-1933 роках, надано характеристику кількісному та якісному складу педагогічних працівників, у тому числі наведено рівень професійної підготовки керівних педагогічних кадрів до управління закладами освіти. Охарактеризовані основні форми підвищення кваліфікації педагогічних кадрів у першій половині ХХ сторіччя, серед яких як таку, що мала особливе значення для професійний розвитку керівників шкіл, виокремлено заочну педагогічну освіту, з описом напрямів за якими здійснювалась підготовка. Зроблено висновок, що питання необхідності у запровадженні ефективного управління закладом освіти виникло як реакція на поступові політичні, соціальні та культурні зміни в українському суспільстві та державі, що поглиблювали проблеми розвитку всієї освітньої галузі. А наукове переосмислення в середині ХХ сторіччя провідної ролі ефективного управління закладом освіти та професіоналізму керівника стає передумовою виокремлення із загальної системи післядипломної педагогічної освіти важливої її підсистеми, що мала на меті постійне професійне зростання керівних педагогічних кадрів.
15
Сорочинська, Тетяна. "Ідеал учителя: порівняння освітніх ідей радянського періоду та сучасності." New pedagogical thought 106, no. 2 (July 5, 2021): 12–15. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-106-2-12-15.
Full textAbstract:
У статті здійснено спробу порівняльного аналізу ідеалу вчителя та освітніх ідей радянського періоду і сучасності. Висвітлено педагогічну концепцію освітнього ідеалу повоєнних років. Схарактеризовано основні складові та вимоги до професійної майстерності сучасного фахівця. Обґрунтовано ідею самовиховання як необхідну передумову набуття і збереження професіоналізму вчителя, зокрема розглянуто основні характеристики педагога-початківця та педагога-майстра, окреслено, як майбутній учитель з об’єкта виховного впливу («Я – студент, нехай мене вчать») перетворюється на суб’єкт організації власної життєдіяльності («Я – майбутній педагог, готую себе до педагогічної діяльності щоденно»). Використовуючи педагогічний досвід відомих педагогів, розкрито сутність професійної індивідуальності вчителя та педагогічної культури як вирішального елемента формування його педагогічної майстерності. Доведено, що індивідуальна педагогічна культура виявляється у професійній поведінці педагога. У контексті розкриття проблеми представлено погляд на вчителя з високим і низьким рівнем педагогічної культури, обґрунтовано поняття «педагогічного безкультур’я» як неуцтва та обмеженості педагога. Зосереджено увагу на гуманістичній установці вчителя, що визначає стратегію і тактику освітнього процесу, а також на духовно-моральній складовій як основі педагогічної діяльності майбутнього фахівця.
16
Horokhivska, Тetyana. "Розвиток професійно-педагогічної компетентності викладачів вищої школи у контексті досвіду США." Освітній простір України, no. 14 (December 21, 2018): 7–12. http://dx.doi.org/10.15330/esu.14.7-12.
Full textAbstract:
У статті розглянуто тенденції розвитку професійно-педагогічної компетентності викладачів вищої школи у контексті досвіду США. Окрему увагу приділено аналізу науково-педагогічної літератури, присвяченої проблемі розвитку професійно-педагогічної компетентності педагогічних працівників США. Наголошено, що професійно-педагогічна компетентність займає найважливіше місце серед основних компетентностей викладачів вищої школи, оскільки безпосередньо пов’язана з виконанням професійних обов’язків. Виявлено особливості професійного розвитку викладачів американських вищих навчальних закладів, серед яких визначальне місце займає система підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Визначено нормативну основу, проаналізовано бази, різноманітні форми і програми підвищення кваліфікації й удосконалення професійно-педагогічної компетентності викладачів вищої школи у США.
17
Гринькова, Надія Михайлівна, and Жанна Григорівна Стельмашук. "АКТУАЛІЗАЦІЯ ІДЕЙ В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО ЩОДО ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЯ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ." Інноватика у вихованні, no. 10 (November 7, 2019): 151–56. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i10.184.
Full textAbstract:
Анотація. У статті крізь призму завдань Нової української школи актуалізовано педагогічні ідеї Василя Олександровича Сухомлинського (1918-1970) щодо підготовки вчителя. З’ясовано, що у своїй педагогічній спадщині учений неодноразово звертався до характеристики основних професійних функцій вчителя як наставника дітей, посередника між дитиною та соціумом. На основі аналізу педагогічних праць В.О.Сухомлинського виділено та схарактеризовано окремі вимоги щодо особистості педагога, його психолого-педагогічної та фахової підготовки: високий рівень психологічної культури, психолого-педагогічних знань, уміння реалізовувати професійне самопізнання, самовиховання, саморозвиток; висока моральність, яка проявляється у гуманному ставленні до дітей, любові до власної справи. Доведено актуальність поглядів Василя Олександровича Сухомлинського на проблему підготовки педагога в контексті реформаторських ідей Нової української школи. З’ясовано, що саме він визначив провідні концепти, які лягли в основу побудови Нової української школи, а саме: підготовка високо компетентних і конкурентноздатних, гуманістично зорієнтованих педагогів, якi здатні ефективно виконувати роль коуча, фасилітатора, тьютора, модератора в індивідуальній освітній траєкторії дитини. Констатовано, що мудрі заповіді Великого педагога-практика, педагога-гуманіста є сьогодні дороговказами підготовки учителя, здатного виховати всебічно розвинену, гармонійну і щасливу особистість.
18
Зозуляк-Случик, Роксоляна. "ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ В УНІВЕРСИТЕТАХ." Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, no. 15 (May 14, 2018): 142–46. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.15.142-146.
Full textAbstract:
У статті подано аналіз педагогічних умов навчального процесу університету, які сприяють формуванню професійної етики майбутніх фахівців соціальної роботи в межах професійної освіти в умовах глобалізації та трансформації українського освітнього середовища. Окреслено суть таких педагогічних умов, які є важливими для забезпечення професійно-етичного формування майбутніх соціальної парцівників, а саме: формування позитивної мотивації до професійно-етичного вдосконалення; удосконалення змісту дисциплін у контексті формування професійної етики, науково-методичне забезпечення поглиблення теоретичних знань і вдосконалення практичних умінь, удосконалення системи суб’єкт-суб’єктної взаємодії, запровадження інноваційних форм і методів формування професійної етики в навчально-виховний процес, оволодіння інноваційними педагогічними і виробничими технологіями, участь у волонтерській практиці майбутніх соціальних працівників, безперервність формування професійної етики майбутніх соціальних працівників у системі методичної роботи в університетах, забезпечення участі студентів у позааудиторній діяльності, упровадження педагогічної системи формування професійної етики.Охарактеризовано поняття «умова», яке в педагогічному аспекті трактують як обставину, причину, активний елемент, рушійну силу формування.Поняття «педагогічна умова формування професійної етики майбутніх фахівців соціальної роботи» розглядатимемо як систему органічно взаємопов’язаних психолого-педагогічних і практичних дій в університеті, спрямованих на розв’язання конкретних педагогічних завдань навчального процесу, що сприяють активному процесу формування професійної етики.Виходячи з цього, підкреслено важливість впливу педагогічних умов освітнього процесу університету на формування професійної етики, які сприяють професійному становленню майбутніх соціальних працівників.
19
Martynenko, Svitlana. "Педагогічне моделювання освітнього середовища університету в умовах євроінтеграції." Освітній простір України, no. 14 (December 21, 2018): 22–30. http://dx.doi.org/10.15330/esu.14.22-30.
Full textAbstract:
Статтю присвячено розгляду педагогічного моделювання як феномена модернізації освітнього середовища університету, що відповідає суспільним викликам і вимогам європейського інтеграційного процесу; розкрито й розширено сутність педагогічного моделювання в контексті дослідження; виокремлено й охарактеризовано найпоширеніші типи педагогічних моделей: педагогічні моделі освіти як цінності, педагогічні моделі освіти як системи, педагогічні моделі освіти як єдність процесу і результату; подано авторське бачення сутності педагогічного моделювання освітнього середовища університету, яке полягає у відображенні особливостей існуючої педагогічної мети, алгоритму в спеціально створеному об’єкті, а також освітнього середовища, що є сукупністю матеріальних чинників навчально-пізнавального процесу, міжособистісних стосунків, які встановлюються між суб’єктами педагогічної взаємодії; доведено, що системний підхід у процесі педагогічного моделювання є ефективним і перспективним для соціалізації та самореалізації особистості в умовах євроінтеграції.
20
Беземчук, Лариса, and Володимир Фомін. "Формування інтеграційно-педагогічних умінь майбутніх учителів музичного мистецтва в умовах магістратури." Professional Art Education 2, no. 1 (April 15, 2021): 12–19. http://dx.doi.org/10.34142/27091805.2021.2.01.02.
Full textAbstract:
Метою статті є дослідження формування у майбутніх учителів музичного мистецтва інтеграційно-педагогічних умінь та визначення ефективних форм їх професійної підготовки. В контексті дослідження використовувались методи теоретичного аналізу наукової та педагогічної літератури, емпіричні, методи конструювання змісту музичної освіти. У ході дослідження теоретично обґрунтовано сутність інтеграційно-педагогічних умінь у контексті вирішення питань професійної підготовки майбутнього вчителя музичного мистецтва за принципом міждисциплінарної інтеграції. Визначено, що проектування освітніх програм для студентів за спеціальністю 014 Середня освіта (Музичне мистецтво) орієнтує здобувачів як першого бакалаврського рівня, так і другого магістерського рівня на формування особливого інтеграційно-педагогічного уміння. Доведено, що такий тип уміння є пріоритетним для опанування міждисциплінарного експрес курсу, де інтеграційно-педагогічне ядро є складовим дидактично-творчого модулю інтегрованого змісту уроку з мистецтва. Запропоновано структурування змісту курсу на підставі інтеграційних зв’язків між дисциплінами циклу загальної підготовки і курсами професійної підготовки «Методика викладання дисциплін кваліфікації» та «Практикум за кваліфікацією». Міждисциплінарний експрес курс висвітлює коло питань, пов’язаних із спеціальністю «Вчитель музичного мистецтва», «Вчитель інтегрованого курсу мистецтво». Наведено варіант схеми його структурно-тематичного змісту з переліком розділів і тем дисциплін кваліфікації «Музична педагогіка». Виділено етапність формування інтеграційно-педагогічних умінь: пізнавально-розвивальний, репродуктивно-творчий, самостійно-творчий. Представлено структурно-тематичну схему інтеграційних зв’язків міжпредметного експрес курсу для магістрів «Інтеграція мистецтва в ЗОШ», яка орієнтована на здобувачів вищої освіти з різним рівнем музичної підготовки і напрямів кваліфікаційних уподобань. Результати дослідження показали ефективність практичної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва з формування інтеграційно-педагогічних умінь через врахування трьох змістових ліній – «Сутність інтеграції в мистецькій освіті», «Концептуальні основи методики інтегрованого курсу «Мистецтво»» та «Художньо-педагогічні технології в музичній освіті».
21
Трофімчук, Н. В. "ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ СТУДЕНТІВ ЕКОНОМІКО-ГУМАНІТАРНИХ ТА ІНЖЕНЕРНИХ КОЛЕДЖІВ ЗАСОБАМИ ІНТЕГРАТИВНОГО ПІДХОДУ." Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki, no. 2 (November 15, 2021): 197–205. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-2-31.
Full textAbstract:
У статті експліковано поняття екологічної культури та її формування засобами інтегративного підходу. Зокрема, визначено, що екологічна культура являє собою систему взаємозалежностей та взаємоадаптації людини і природи на основі культурних традицій, емоційно- ціннісних переживань. Така адаптація забезпечує збалансованість та урівноваженість людського буття і дозволяє людині долати власну природну обмеженість. Екологічна культура входить у зміст душевних прагнень і спонук, переломлюючись крізь людську суб’єктивність у її нерозривному зв’язку зі світом. Доведено, що екологічна культура вибудовується на інтегративній основі, щоразу залучаючи у власний обіговий контекст нові види пізнання. Інтегративний підхід кваліфікуємо як стратегію дослідження процесу формування екологічної культури студентів економіко-гуманітарних та інженерних коледжів, що усуває фрагментацію знань про реальність, вибудовуючи цілісну картину світу. Ідея інтеграції пронизує сучасний освітньо-педагогічний простір і є однією з домінантних, оскільки вона ретранслює динаміку парадигмальних педагогічних зрушень в умовах переходу від традиційних моделей структурування знань лінійного типу до більш складних, від статичних до динамічних. Визначення змісту освітніх процесів неодмінно супроводжується урахуванням їх множинності та варіативності, що націлює на побудову синтетичної освітньої моделі та розвиток інтегративних процесів в освіті. Використання інтегративного підходу у формуванні екологічної культури студентів кваліфікуємо як необхідний елемент цілісного освітньо-виховного процесу економіко-гуманітарних та інженерних коледжів, де інтеграція традиційно представлена блоком нормативних дисциплін, кожна з яких так чи інакше актуалізує попередньо набуті знання. Така послідовність в оволодінні необхідним каркасом знань репрезентує інтегративну вертикаль предметно орієнтованого навчання. У коледжах інтегративна модель оволодіння знаннями не обмежується вимогами щодо їх нарощування та сумування, а передбачає взаємодію та взаємодоповнення дисциплін.
22
БІЛЬЧЕНКО, Євгенія. "КУЛЬТУРА. ОСВІТА. ОСОБИСТІСТЬ: МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ТА СВІТОГЛЯДНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПЕДАГОГІЧНОЇ КУЛЬТУРОЛОГІЇ." Human Studies a collection of scientific articles Series of «Philosophy», no. 42 (June 4, 2021): 42–60. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4700.42.3.
Full textAbstract:
Метою статті є комплексний аналіз відносно нової теоретичної та прикладної парадигми знання – педагогічної культурології – у контексті загальної структури культурології як науки, що складається з двох крил: соціального й філософського. Методологічними засадами дослідження стали позитивізм, критична теорія, феноменологія, герме- невтика, філософія діалогу та універсальна етика. Наукова новизна. Установлюється мета (інкультурація), структура (соціально-філософська, раціонально-емоційна) і подвійний предмет педагогічної культурології: освітні виміри культу- ри й культурні виміри освіти крізь призму проблеми люди- ни та її місця в загальному процесі трансляції цінностей. Виявляється відмінність між педагогічною культурологією та культурологією освіти за змістом (освіта) і характером (трансляція цінностей). Установлюються три предметні грані педагогічної культурології: суб’єкт, культура та вихо- вання, відображені в її трьох головних методологічних дже- релах: філософська антропологія, культурологія, педагогіка. Автор статті виявляє, що від соціальної культурології педагогічна культурологія успадкувала орієнтацію на крити- цизм, позитивізм, феноменологізм, раціональність, колективізм і соціалізацію, притаманні для «інтелектуала», який когнітивно пізнає знання щодо культури. Філософська культурологія при- вносить у педагогічний дискурс універсалізм, герменевтику, діалогічність, емоційність, індивідуалізм та інкультурацію, притаманні для «інтелігента», який аксіологічно переживає культурні смисли. Єдність соціальності й філософічності відображається в єдності суб’єктивних та об’єктивних форм культури й у єдності думки і дії, теорії і практики у вихованні. Висновки. Головною світоглядно-методологічною рисою педагогічної культурології є гетерохронність у репрезентації культури – зрівняння в часі унікальних істинних подій, завдя- ки чому можливе формування особистості як універсального етичного суб’єкта, здатного до критичного мислення, діалогу, культурної творчості. Педагогічна культурологія фіксує сутність культури як освіти й освіти як культури. Культура становить світоглядну передумову, внутрішній зміст і кінцевий продукт освіти. Освіта становить форму реалізації культури, головною функцією якої є трансляційна функція як основа для кумуляції та інтеракції культурних цінностей.
23
НЕЗАМАЙ, Мар’яна. "ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ЗАКЛАДІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ ДО ПЕДАГОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ІЗ СІМ’ЯМИ ДІТЕЙ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ." Acta Paedagogica Volynienses, no. 3 (October 27, 2021): 22–28. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.3.4.
Full textAbstract:
У статті порушено проблему формування готовності майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти до педагогічної взаємодії із сім’ями дітей ВПО, яка зумовлена військовими діями у східних областях України. Унаслідок масштабного внутрішнього переміщення у значної частини населення виникли економічні, соціальні, психолого-педагогічні проблеми. Зокрема, у дітей із внутрішньо переміщених сімей спостерігаємо стресові розлади, труднощі у взаємовідносинах із батьками, порушення мовленнєвого розвитку, емоційно-вольової сфери та ін. Таким чином, перед педагогічними колективами ЗДО постають складні завдання: допомогти адаптуватися до нових умов; сприяти розв’язку внутрішньо сімейних проблем; створити сприятливе середовище для всебічного розвитку кожної дитини. Мета роботи – розглянути процес формування готовності майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти до педагогічної взаємодії із сім’ями дітей внутрішньо переміщених осіб. Методологія. В процесі дослідження застосовувалися низка методів. А саме: вивчення наукової психолого-педагогічної, навчально-методичної літератури, програм, державної нормативно-правової бази, навчальних посібників, що визначають зміст означеної готовності; синтез, порівняння, узагальнення й систематизація поглядів учених на різні аспекти досліджуваної проблеми; контент-аналіз базових понять дослідження; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний та контрольний етапи); статистичні – методи математичної обробки експериментальних даних; кількісний, якісний аналіз та графічне представлення результатів дослідження. Наукова новизна – уперше розкрито процес формування готовності майбутніх вихователів ЗДО до педагогічної взаємодії з сім’ями дітей внутрішньо переміщених осіб, який забезпечується інтегруванням формальної, неформальної (внутріфірмової) та інформальної професійної педагогічної освіти. Розглянуто модульну програму «Сучасні педагогічні технології в закладі дошкільної освіти», яка сприяла варіативному навчанню на майданчику для стажування. Експериментальні майданчики виокремлено як тимчасову структурну одиницю для підвищення кваліфікації до педагогічної взаємодії у формі – стажування за напрямами інноваційної діяльності. Висновки. Ефективність процесу формування готовності майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти до педагогічної взаємодії із сім’ями дітей внутрішньо переміщених осіб забезпечується за умови залучення майбутніх педагогів в усі види професійної педагогічної освіти: формальну, неформальну, інформальну. Оптимальними формами та методами формування означеної готовності є лекція-презентація, ділові, інтерактивні ігри, семінари-практикуми, кейс-метод, розв’язання проблемних ситуацій, педагогічні тренінги, модерація, робота в парах, групах, майстер-класи, створення кейсів, ігор для інтерактивної дошки.
24
Chervinska, Inna. "СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ПРОСТІР ГІРСЬКОЇ ШКОЛИ ЯК ІСТОРИЧНЕ, ЕТНОСОЦІАЛЬНЕ, ОСВІТНЬО-КУЛЬТУРНЕ ЯВИЩЕ ТА ПРЕДМЕТ НАУКОВИХ СТУДІЙ." Mountain School of Ukrainian Carpaty, no. 23 (November 24, 2020): 148–53. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2020.23.148-153.
Full textAbstract:
У статті на основі цілісного ретроспективного аналізу наукової літератури, досвіду діяльності загальноосвітніх шкіл гірської місцевості регіону Українських Карпат увиразнено особливості соціокультурного простору гірської школи як історичного, етносоціального явища та предмета наукових студій. Вказано на те, що проблематика становлення, розвитку та проектування просторів є однією з тих, що найбільш активно розробляються в сучасній психолого-педагогічній літературі. У її рамках чітко виділяється й набуває самостійного статусу тематика еволюції регіональних соціокультурних просторів. Автором наголошується, що у філософських, культурологічних, психолого-педагогічних, соціологічних дослідженнях як фундаментальних, так і тих, які мають прикладний характер, термін «соціокультурний простір» використовується як вихідна категорія, оскільки розглядається як збірний образ, що вміщає все різноманіття існуючої реальності. Акцентується увага, що шляхом теоретичного аналізу джерельної бази та методологічного конструкту дослідження просторової тематики обґрунтовано сутність поняття «соціокультурний простір» як предмет історичних, етносоціальних, освітніх і культурологічних студій, окреслено теоретико-методологічні засади організації соціокультурного простору закладу загальної середньої освіти. Актуалізується використання таких методів дослідження як: пошуково-бібліографічний – з метою вивчення бібліотечних каталогів, бібліографічних видань; контент-аналіз – для з’ясування стану розробленості проблеми, формулювання терміносистеми базових понять і концептуалізації основних положень; аналіз змісту педагогічної діяльності закладів освіти, узагальнення власного досвіду співпраці з педагогами та учнями гірських шкіл.Узагальнено, що просторовий розвиток та аналіз життєдіяльності людей, які проживають у певному соціокультурному просторі постають серед низки актуальних для сучасного суспільства питань. Педагогічна наука послуговується великою кількістю підходів та методів просторового аналізу, що дозволяють досліджувати соціально-педагогічні проблеми та певною мірою сприяти їх ефективному вирішенню.
25
Zakatnov, Dmytro. "КАР’ЄРНІ ТРАЄКТОРІЇ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ УЧНІВ ЗАКЛАДІВ ПРОФЕСІЙНОЇ (ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ) ОСВІТИ." Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, no. 16 (December 5, 2018): 20–27. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.16.20-27.
Full textAbstract:
Розглянуто теоретичні аспекти взаємозв’язку професійного та кар’єрного самовизначення учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти. Встановлено, що напрацювання з теорії та практики професійного самовизначення не є достатніми для забезпечення у сучасних соціально-економічних умовах успішного професійного розвитку особистості на його постоптаційних стадіях. Визначено, що одним із напрямів розв’язання зазначеного протиріччя є використання компетентнісного підходу стосовно проблем професійного розвитку, а також перехід до досліджень професійного самовизначення особистості крізь призму дефініцій «професійна кар’єра» та «кар’єрне самовизначення». Це зумовлено тим, що до сфери професійного самовизначення включено лише аспекти, що стосуються становлення особистості у професії, а до змістовного наповнення дефініцій «кар’єра» та «професійна кар’єра» дослідники включають й інші аспекти життєдіяльності особи. Кар’єрний контекст для особистості є ширшим, ніж професійна діяльність, оскільки додатково містить життєві домагання та позапрофесійні сторони життєдіяльності. За такого підходу доцільним є введення до наукового обігу поняття «кар’єрне самовизначення», що можна розглядати як процес створення людиною образу професійної кар’єри та визначення засобів її реалізації. Психолого- педагогічний супровід кар’єрного самовизначення передбачає використання, по-перше, інструментарію забезпечення професійного самовизначення, тобто професійну орієнтацію, та специфічний інструментарій, що розбудовує психологічні структури особистості, що стосуються майбутньої професійної діяльності, але є ширшими й дають змогу визначити та реалізувати життєві плани. Таким чином, як засіб психолого-педагогічного забезпечення професійного розвитку особистості варто розглядати не лише професійну орієнтацію, але й ширший комплекс психолого-педагогічних заходів, що визначається як консультування для кар’єри або кар’єрне консультування. Результатом кар’єрного самовизначення є сформованість кар’єрної компетентності, що стосовно учнів закладів професійно-технічної освіти проявляється, зокрема, у здатності подолати нормативні кризи професійного розвитку та побудувати подальшу реалістичну освітньо-професійну траєкторію.
26
Kredenets, Nelia. "PEDAGOGICAL CONTEXT OF FORMATION OF PROFESSIONAL AND PSYCHOLOGICAL COMPETENCE IN THE PROCESS OF EDUCATIONAL TRAINING OF SPECIALISTS OF FASHION INDUSTRY." Visnyk Taras Shevchenko National University of Kyiv. Pedagogy, no. 2 (8) (2018): 29–32. http://dx.doi.org/10.17721/2415-3699.2018.8.07.
Full textAbstract:
The present study analyzes the content of professional pedagogical competence in specialists of fashion industry, formation of which becomes an important pedagogical task for educational training of future experts in the sphere of production. The marketable effectiveness of fashion industry products is determined not only by their objective properties but also by subjective psychological needs of a consumer. That is why the educational training of future fashion industry experts should contribute to formation of their professional-psychological literacy as an important component of general professional competence. It has been proved that basic education in an educational institution only creates the basis for further self-improvement of professional competence, and also it should form a person's internal, psychological need for constant replenishment of knowledge and skills, orienting it to continuous education and self-education. Formation of professional-psychological competence is an important direction of training of specialists and the components of this training is the formation of theoretical knowledge and practical skills in applied branches of social psychology, advertising, computer science. It has been shown that educational activity of teachers of Lviv college College of Fashion Industry of Kyiv National University of Technology and Design is oriented on the formation in students not only understanding the specifics of production, but also the awareness of the specifics of consumption, the psychology of users of products that they, as future specialists, will have to produce. In the process of teaching special disciplines, college teachers are keen to highlight their content, taking into account the tasks of forming professional psychological literacy of future specialists.
27
Ткаченко Л. І. "Готовність учителя до педагогічного супроводу обдарованих учнів у контексті освітньої діяльності." ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, no. 46 (February 12, 2021): 215–23. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi46.130.
Full textAbstract:
У статті розглянуто проблему готовності учителя до педагогічного супроводу обдарованих учнів у закладах загальної середньої освіти. Автор аналізує поняття готовності, спираючись на розвідки відомих українських учених, і погоджується з ними в тому, що цей феномен є складним синтетичним утворенням, який формується в педагогічній діяльності. Автор також зазначає, що педагогічний супровід обдарованих учнів є по суті є інноваційною діяльністю, оскільки в освітній політиці не виокремлювалися лінії, пов’язані з обдарованістю. Отже, є потреба привернення уваги до проблематики, пов’язаної з навчанням і розвитком обдарованих дітей.З метою візуалізації змісту досліджуваної проблеми автор застосовує методологію моделювання. Переконливо викладені підходи до створення педагогічної моделі дозволяють автору мінімізувати зоровий ряд і в той же час максимально наповнити його змістовим навантаженням. Подана у статті модель готовності вчителя до педагогічного супроводу наочно демонструє структуру феномена й основні комунікативні зв’язки, що відіграють провідну роль у його формуванні. Особливого значення автор надає операційному аспекту готовності вчителя до здійснення педагогічного супроводу обдарованих дітей і юні. Наголошено на необхідності спеціальних знань про обдарованість, її види і прояви у дітей, характерні особливості контингенту обдарованих, способи розвитку обдарованості тощо. Особливий акцент зроблено на комунікативній компетентності учителя, яка є складовою продуктивної співпраці з учнями в їх особистісному розвитку. На основі результатів діяльності експериментальних майданчиків Інституту обдарованої дитини Національної академії педагогічних наук України зазначено про обов’язковість спрямування політики закладу загальної середньої освіти на пошук і розвиток обдарованих дітей та об’єднання зусиль педагогічного колективу, адміністрації та соціально-психологічної служби на досягненні єдиної спільної мети – розвитку обдарованості учнів.
28
Roganov, М. М. "ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНФОРМАТИКИ ТА ЇХ РЕАЛІЗАЦІЯ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 93, no. 6 (November 29, 2019): 210–21. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-93-6-210-221.
Full textAbstract:
У статті розглянута проблема професійної підготовки майбутніх учителів інформатики в контексті сучасних викликів суспільства; обґрунтовано організаційно-педагогічні умови, що забезпечують ефективне формування технологічної культури: спрямованість змісту теорії і практики підготовки майбутніх учителів інформатики на формування мотивації до такого процесу; включення в освітньо-професійну програму спецкурсу «Формування технологічної культури майбутніх учителів інформатики: теорія і практика»; створення сучасного освітньо-інформаційного середовища на основі традиційних і інноваційних форм і методів проведення аудиторних, позааудиторних занять і самостійної роботи.
Зазначено, що реалізація організаційно-педагогічних умов відбувається як мотиваційно-цільовий, інформаційно-технологічний та результативно-коригувальний етапи в цілісному освітньому процесі педагогічного закладу вищої освіти, забезпечуючи якісну професійну підготовку майбутнього учителя інформатики; на мотиваційно-цільовому формується функціональна складова технологічної культури, яка характеризується наявністю знань у галузі інформатики із застосування прикладного та програмного забезпечення, що визначається державними освітніми стандартами; на інформаційно-технологічному етапі – набуваються компетентності із використання інформаційно-комунікаційних технологій та інтерактивних засобів навчання; на рефлексивно-коригувальному – оволодіння знаннями в процесі самоосвіти, науково-дослідної діяльності та педагогічної практики, розвиток умінь здійснювати творчий підхід до навчання школярів культурно-етичної поведінки у сучасному освітньо-інформаційному середовищі.
Робиться висновок, що результатом впровадження організаційно-педагогічних умов виступає порівнева сформованість усіх структурних компонентів технологічної культури в процесі професійної підготовки майбутніх учителів інформатики, що проявляється в особистісній, професійно-педагогічній культурі, в інформаційно-технологічній компетентності як здатності застосовувати конкретні технології діяльності, освоювати нові технологічні процеси, розробляти й апробовувати нові технології в освітньому процесі.
29
Нагрибельний, Ярослав. "ОСМИСЛЕННЯ ІДЕЙ Я. А. КОМЕНСЬКОГО В КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ РЕАЛІЙ." New pedagogical thought 101, no. 1 (March 11, 2020): 8–12. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2020-101-1-8-11.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано педагогічні праці Я. А. Коменського як феномен педагогічної думки, що став точкою відліку для сучасної педагогіки і є потужною спонукою до переосмислення й нового прочитання ідей видатного педагога, які мають виняткове значення для сьогодення. Особливу увагу приділено репрезентуванню його педагогічної спадщини в контексті сучасних глобалізаційних змін у суспільстві й освіті. Акцентовано, що педагог створив низку навчальних книг, зокрема «Відкриті двері до мов і всіх наук» (підручник із латинської мови), «Астрономія», «Фізика», які засвідчують енциклопедичність його знань. Зроблено спробу описати унікальну педагогічну постать Я. А. Коменського як учителя, вихователя, підручникотворця, науковця, філософа, богослова – багатогранну особистість, який став не тільки розробником ідей, теорій, принципів, а й успішним творцем класно-урочної системи, побудованої на засадах демократизму й гуманізму, що підтверджує свою доцільність і життєздатність понад два століття.
30
Голубнича, Л. О. "ПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ ІЛЛІ МЕЧНИКОВА В КОНТЕКСТІ СУЧАСНОСТІ." Педагогіка та психологія, no. 61 (April 2019): 31–42. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2019.61.04.
Full textAbstract:
У статті розглядаються педагогічні ідеї видатного вченого другої половини ХІХ – початку ХХ століття, Іллі Мечникова з погляду їхнього застосування у сучасній системі освіти та виховання. Актуальність дослідження зазначеної проблеми обумовлюється наступним: оскільки І.І. Мечников відомий тим, що опередив час, висунувши геніальні ідеї у сфері мікробіології, імунології тощо, то припускаємо, що його педагогічні ідеї також є непересічними та можуть бути корисними для сучасної освітньої системи. Метою наукової розвідки є визначення цінності наукової спадщини досліджуваної персоналії в контексті сучасних реалій освіти та виховання. Завдання статті полягають у: 1) виявленні педагогічних ідей І.І.Мечникова; 2) з’ясуванні значення виявлених ідей для сучасної педагогічної науки. Методами наукового дослідження, що застосовувалися у даній роботі, були теоретичні когнітивно-узагальнюючі методи, як-то: аналіз та синтез різних видів письмових джерел. Результатами дослідження стало: 1) виявлення наступних педагогічних ідей І.І.Мечникова: гуманізація навчання; викладання на основі моральності, творчості, науковості, історичності із використанням науково-практичного та особистісно-орієнтованого підходів; популяризація та підтримка освіти дорослих; удосконалення інтелектуальної природи людини шляхом навчання «правильному життю» та виховання позитивного мислення; 2) з’ясування того, що гуманізація навчання, за І.І.Мечниковим, реалізується у сучасному індивідуальному та компетентнісному підходах до навчання. Зазначені підходи до викладання відповідають сучасним освітнім стандартам. Сьогодні освіта дорослих, яку популяризував науковець, корелює із неперервною освітою або навчанням впродовж життя. На сучасному етапі формування оптимістичного світогляду це можна вважати елементом гармонійного розвитку особистості.
31
Дупак, Надія. "МЕТOДOЛOГІЯ ДІАГНOСТИКИ ПРOФЕСІЙНO-ПЕДАГOГІЧНИХ КOМПЕТЕНТНOСТЕЙ МАЙБУТНІХ ПЕДАГOГІВ ПРOФЕСІЙНOЇ OСВІТИ У КОНТЕКСТІ НOВOГO СТАНДАРТУ ВИЩOЇ OСВІТИ." Інноватика у вихованні 1, no. 11 (May 30, 2020): 108–15. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i11.264.
Full textAbstract:
Анотація. Статтю присвячено теоретичному аналізу концептуальних засад проблеми діагностики професійно-педагогічних компетентностей майбутніх педагогів професійної освіти. Обгрунтовано актуальність прoблеми діагнoстики рівнів сфoрмoванoсті ключoвих кoмпетенцій у майбутніх педагогів професійної освіти у світлі нового стандарту вищої освіти, проведено аналіз наукових досліджень з проблеми. Базуючись на даних наукових публікацій, у статті проаналізовано поняття «кoмпетенція» й «кoмпетентність» , визначено сутність понять «кoмпетентний» й «кoмпетентнісний підхід». Проаналізовано закономірності функціонування системи вищої освіти, розглянуто проблему критеріїв визначення педагогічних кoмпетенцій. У кoнтексті фoрмування прoфесійнoї кoмпетентнoсті майбутньoгo педагoга прoфесійнoї oсвіти, визначено її складові; розлянуто професійно-педагогічні компетенції, зазначені серед прoграмних результатів навчання за новим стандартом вищої освіти. Розкрито сутність формування професійно-педагогічної компетентності у процесі навчально-пізнавальної діяльності за новим стандартом вищої освіти. Проаналізовано зміст oцінної кoмпетентності, сутність оцінних вмінь педагoга прoфесійнoї oсвіти, розкрито специфіку модульного навчання. Обгрунтовано необхідність рoзрoбки нового діагнoстичнoгo інструментарію oцінки кoмпетенцій майбутніх фахівців, педагoгів прoфесійнoї oсвіти.
32
ТРОЇЦЬКА, Олена, and Олег ПЄШЕВ. "БРИТАНСЬКА АНАЛІТИЧНА ФІЛОСОФІЯ ОСВІТИ Р. ПІТЕРСА В УКРАЇНСЬКИХ КОНТЕКСТАХ." Human Studies a collection of scientific articles Series of «Philosophy», no. 42 (June 4, 2021): 292–303. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4700.42.19.
Full textAbstract:
Метою статті є виявлення взаємозв’язків між британською аналітичною філософією освіти та українськи- ми освітніми засадами. Активна взаємодія вітчизняної філо- софії освіти із соціально-педагогічними ідеями та досвідом країн Західної Європи виявилася значущим чинником залучен- ня України до процесу соціально-педагогічного генезису, що зумовлює її сучасний розвиток. Методологічними засадами дослідження стали позитивізм, аналітична філософія освіти та педагогіка. Аналітична філософія освіти розглядається як система знань, що являє собою не просто об’єм, блок знань про ту чи іншу сферу дійсності, але й формою впорядкування, організації вже раніше отриманих знань, формою співпраці і комунікації учених у всьому світі. Наукова новизна. Зосереджуючи увагу на аспекті вза- ємодії філософії освіти України з ідеями філософії освіти Великобританії, робимо акцент на діяльнісному компоненті філософії, який знаходить своє вираження у визначенні форм освітньої організації, пошуку оптимальних комунікаційних каналів, що визначають становлення знань та освіченості. Висновки. Визначення пріоритетів освітньої політики на користь самореалізації особистості учня й формування твор- чого характеру цього розвитку не лише сприяло подоланню одноманітності колишньої уніфікованої школи, але й зумовило появу численних нових освітніх технологій. У цьому контексті вивчення філософської спадщини англійського філософа освіти Р.С. Пітерса, що створив оригінальну аналітичну концепцію, засновану на синтезі філософських, громадянських та психоло- го-педагогічних ідей свого часу, скеровану насамперед на вирі- шення питань соціального виховання й розвитку громадянина, є теоретично й практично затребуваним завданням. Успішність реалізації розробленої Р.С. Пітерсом педагогічної концепції і широта її застосування у вітчизняній педагогічній практиці можливі за умови підготовки педагогів нового типу, що володіють спеціальною компетенцією і засвоїли аналітич- ний підхід мислителя на вітчизняній мовній і світоглядній базі.
33
T.M., Horokhivska. "ОСОБИСТІСНО-МОТИВАЦІЙНИЙ КОМПОНЕНТ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИКЛАДАЧА ТЕХНІЧНОГО ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 90 (November 4, 2020): 86–92. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2020-90-14.
Full textAbstract:
The article presents a theoretical analysis of the personal-motivational component in professional-pedagogical competency of lecturers from technical universities. It conducts a comprehensive review of scientific-pedagogical literature on structural components of the personal-motivational component in the context of a competency-based approach. It comparatively analyzes pedagogical skills and professional-personal qualities of modern lecturers from technical universities. Despite many scientific studies on the structurization of teachers’ professional-pedagogical competency, there is still no single understanding of this concept’s components. The article presents an author’s approach to structuring professional-pedagogical competency of lecturers from technical universities. This approach singles out cognitive-intellectual, personal-motivational, functional-technological, social-communicative and reflexive-regulatory components. Besides, the article clarifies the main scientific approaches to considering semantically similar formulations of the personal-motivational component in professional-pedagogical competency and discloses its structural elements (values, motivational resources, a system of personally and professionally important qualities, pedagogical skills of lecturers). It indicates that the nature of lecturers’ motivational urges (motives, goals, ideals, interests, needs) determines the effectiveness of individual projects for developing professional-pedagogical competency. It finds that the groups of professional-pedagogical values (values-goals; values-means; values-attitudes; values-knowledge; values-qualities) act as the elements of the personal-motivational component. Finally, the article concludes that every pedagogical skill is a complex synthetic quality. It combines certain professional-personal qualities which should be inherent in modern lecturers with a high level of professional-pedagogical competency working at technical universities. У статті здійснено теоретичний аналізособливостей особистісно-мотиваційного компонента про-фесійно-педагогічної компетентності викладача технічного закладу вищої освіти. Проаналізовано науково-педагогічну літературу, присвячену проблемі дослідження структурних складників особистіс-но-мотиваційного компонента в контексті компетентнісного підходу, здійснено порівняльний аналіз відповідності педагогічних здібностей і професійно-особистісних якостей сучасного викладача техніч-ного закладу вищої освіти. Зокрема, наголошено, що, незважаючи на науковий доробок, присвячений структуруванню професійно-педагогічної компетентності педагога, у сучасних науково-педагогічних дослідженнях спостерігається неоднозначність розуміння компонентів цього поняття. Представлено авторський підхід до структурування професійно-педагогічної компетентності викладача технічного закладу вищої освіти, який передбачає виділення пізнавально-інтелектуального, особистісно-моти-ваційного, функціонально-технологічного, соціально-комунікативного та рефлексивно-регулятивно-го компонентів. Визначено основні підходи науковців до розгляду семантично близьких за змістом формулювань особистісно-мотиваційного компонента досліджуваної компетентності та виокремлено його структурні елементи: ціннісно-смислові, мотиваційні ресурси, систему особистісно і професійно важливих якостей, педагогічних здібностей викладача. З’ясовано, що характер мотиваційних спону-кань викладача (мотиви, цілі, ідеали, інтереси, потреби та ін.) визначає ефективність індивідуальних проєктів розвитку професійно-педагогічної компетентності. Зауважено, що складниками особистісно-мотиваційного компонента постають групи професійно-педагогічних цінностей (цінності-цілі; цінно-сті-засоби; цінності-відношення; цінності-знання; цінності-якості). Підкреслено і представлено у вигляді таблиці відповідності, що кожна педагогічна здібність викладача становить складну синтетичну якість, в якій поєднуються окремі професійно-особистісні властивості, якими повинен володіти сучасний викла-дач технічного закладу вищої освіти з високим рівнем професійно-педагогічної компетентності.
34
Дуков, Дмитро. "ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ СУДНОВОДІЇВ ДО ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ НАВІГАЦІЙНОГО МІСТКА." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 24, no. 1 (April 26, 2021): 121–31. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v24i1.634.
Full textAbstract:
Стаття присвячена проблемі удосконалення морської освіти в Україні. На прикладі підготовки судноводіїв запропоновано низку інноваційних педагогічних технологій. Проведено аналіз наукових праць, автори яких вивчали проблеми використання педагогічних інновацій узагальнено, а також у контексті підготовки судноводіїв: професійні якості майбутніх фахівців, професійно-орієнтовані навчальні дисципліни у підготовці майбутніх судноводіїв, проблеми професійного становлення майбутніх судноводіїв, вплив євроінтеграції на професійну підготовку майбутніх судноводіїв та інші аспекти. Автор висвітлив результати аналізу зарубіжної літератури, зокрема науковців Британії та Норвегії. Доведено актуальність запропонованої проблеми. У частині теоретичного аналізу обґрунтовано доцільність застосування науково-педагогічними працівниками в освітній діяльності різноманітних педагогічних технологій, а також подано тлумачення змісту специфічної термінології професійної діяльності судноводіїв (місток, навігація тощо). Запропоновано перелік інновацій, які дають змогу готувати майбутніх судноводіїв до використання ресурсів навігаційного містка: технології коучінгу, кейс-технології, тренажерні технології, проблемне навчання, тренінг, шедоуінг, проектні технології. Проаналізовано зміст та особливості використання кожної педагогічної технології у професійній підготовці майбутніх судноводіїв. Сформульовано висновок щодо різноманітності інновацій, зокрема технологій, призначення яких полягає в удосконаленні професійної підготовки. Перспективами подальших досліджень є аналіз зарубіжного досвіду підготовки відповідних фахівців, шляхів вирішення нагальних проблем підготовки майбутніх судноводіїв, а також перспективи їх професійної діяльності.
35
Melnychenko, Lyudmyla. "Процес формування дослідницьких умінь майбутніх учителів початкової школи у педагогічній теорії та практиці." Освітній простір України, no. 14 (December 21, 2018): 38–44. http://dx.doi.org/10.15330/esu.14.38-44.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано український досвід організації процесу формування дослідницьких умінь майбутніх учителів початкової школи.З’ясовано, що формування дослідницьких умінь студентів спеціальності “Початкова освіта” є важливою складовою їхньої професійної підготовки й актуальною темою вивчення. Науковцями визначено зміст дослідницьких умінь майбутніх учителів початкової школи, розроблено їхню структуру та класифікацію, визначено ефективні педагогічні умови та засоби їх формування. Дослідницькі вміння розглянуто як невід’ємний елемент дослідницької компетентності майбутнього вчителя початкової школи та його готовності до проведення педагогічних досліджень, а відтак – професійної компе¬тентності та готовності до майбутньої професійної діяльності. Встановлено, що організувати дослідницьку діяльність учнів початкових класів здатний учитель, який сам володіє відповідними знаннями та вміннями проводити дослідження Серед визначених науковцями педагогічних умов організації процесу формування дослідницьких умінь майбутніх учителів початкової школи увагу, в першу чергу, зосереджуємо на важливості таких: усвідомлення студентами значення оволодіння вміннями цього виду, психолого-педагогічна компетентність викладача; орієнтація на модель майбутньої діяльності студентів, комплексний підхід до організації освітнього процесу; поєднання наукової та навчальної роботи. Ученими теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено застосування у процесі формування дослідницьких умінь модульної організації навчання, самостійної роботи, навчально-рольової гри, контролю знань і вмінь, педагогічної практики, проектної діяльності. Проте Нова українська школа в контексті освітньої реформи вимагає оновлення змісту цього процесу, пошуку нових підходів його організації. Серед таких підходів розглядаємо інноваційний та інтегральний, що передбачають упровадження інноваційних технологій навчання (BYOD, SMART, STEM, STEAM), які ґрунтуються на інтеграції наукових методів пізнання, технологій, техніки, математики та мистецтва. У зв’язку із цим на часі є вивчення дидактичного потенціалу інноваційних технологій у процесі формування дослідницьких умінь майбутніх учителів початкової школи.
36
СТРАЖНІКОВА, І. В. "ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ МАГІСТРІВ ЯК МАЙБУТНІХ ЕКСПЕРТІВ У ГАЛУЗІ ОСВІТИ В УКРАЇНІ ТА ЗА КОРДОНОМ: ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ ДИСКУРС." АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 1, no. 4 (April 18, 2022): 177–82. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.4.1.26.
Full textAbstract:
У статті розглянуто особливості підготовки майбутніх експертів у галузі освіти в українських закладах вищої освіти України та зарубіжжя з огляду педагогічної історіографії. Автором продемонстровано реалізацію підготовки магістрантів ОП «Освітні, педагогічні науки» у ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», зокрема набуття загальних і фахових компетентностей, вивчення критеріїв якості освітнього процесу у контексті професійної підготовки експертів у галузі освіти у східноєвропейських країнах. Актуальність підготовки освітніх експертів визначають виконувані ними функції, що забезпечуватимуть упровадження інновацій в освітню діяльність з урахуванням світових практик, сприятимуть підвищенню якості освіти, зокрема вищої. Серед основних функцій експертної діяльності в педагогічній історіографії автори виокремлюють аналітичну, навчальну, експертну, узагальнювальну, прогностичну, фасилітативну, консалтингову і супервізійну, здійснення яких визначає зміст спеціальних компетентностей освітнього експерта. Нами доведено, що у науковій літературі експертиза в освіті розглядається як системний аналіз проблеми, процесу чи явища у сфері освіти чи в одній із її підсистем із метою визначення стимулюючих або гальмуючих чинників, їх розвиток із наступним закріпленням або усуненням. Адже експертиза передбачає дослідження, оцінку, прогнозування розвитку педагогічних явищ, об’єктів, процесів, визначення відповідності освітніх послуг, узгодження пріоритетів різноманітної діяльності освітніх закладів, а також надає можливість компетентно і системно підходити до удосконалення освітнього процесу в закладі. Компаративістським методом показано процес підготовки експертів у галузі освіти магістерськими ОП за програмою «Розвиток школи та забезпечення якості» в університетах Німеччини, Австрії та Швейцарії; відбір агенціями із забезпечення якості кандидатів у експерти (Литва, Екстонія), відповідно до вимог яких і відбувається підготовка майбутніх експертів.
37
Цюй, Ге. "Синергетичний підхід: сутність і характерні особливості застосування в наукових дослідженнях з педагогіки мистецтва." Scientific journal of National Pedagogical Dragomanov University. Series 14. Theory and methodology of arts education 27 (December 27, 2019): 127–30. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series14.2019.27.20.
Full textAbstract:
Синергетичний підхід окреслено в якості однієї з методологічних основ, що спрямовують сучасні мистецько-педагогічні дослідження у русло еволюційного розвитку і самоорганізації складних систем, дозволяють окреслити нову парадигму сучасної педагогіки мистецтва, направляють її на розвиток креативності особистості. Визначено поняття «синергетика» як міждисциплінарний напрямок наукових досліджень у галузі складних еволюціонуючих систем. Синергетичний підхід актуалізує такий напрямок розвитку педагогічної науки, як педагогічна синергетика. Недостатньо дослідженим є потенціал синергетичного підходу щодо розвитку мотиваційної сфери майбутнього вчителя музичного мистецтва до навчально-виконавської діяльності в процесі інструментальної підготовки. Окреслено сукупність характерних для синергетичного підходу специфічних категорій. Розглянуто деякі з цих категорій у контексті формування мотивації до навчально-виконавської діяльності як основи подальшої ефективності фахової діяльності вчителя мистецтва.
38
ПОЛЯКОВА, Ольга, and Людмила ПОНОМАРЕНКО. "ЦИФРОВІ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ ПРОФІЛАКТИКИ КІБЕРЗЛОЧИНІВ ЩОДО ДІТЕЙ: ДОСВІД УКРАЇНИ." Humanitas, no. 3 (October 28, 2021): 76–83. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2021.3.11.
Full textAbstract:
Мета роботи – охарактеризувати вітчизняний досвід профілактики кіберзлочинів щодо дітей засобами циф- рових соціально-педагогічних технологій. Методологія: методологічною основою дослідження є неопозитивістська парадигма соціальної роботи у сполученні з критичним аналізом контекстів досліджуваного предмету. Теоретичні методи (аналізу, синтезу, узагальнення, класифікації) застосовувалися для уточнення змісту основних понять дослідження; вивчення про- відних загроз від інформаційно-комунікативних технологій у контексті посилення потенційного впливу існуючих форм насильства, зловживань та експлуатації щодо дітей; обґрунтування соціально-педагогічного змісту про- блеми безпеки дітей в Інтернеті; характеристики класифікації соціально-педагогічних технологій убезпечення дітей в Інтернеті відповідно до носіїв та способів передачі інформації; формулювання висновків і перспектив дослідження. Емпіричні методи (опитування у форматі фокус групи, експертні оцінки) застосовувалися для визначення переваг та ризиків, що притаманні представленим у статті вітчизняним цифровим соціально-педа- гогічним технологіям профілактики кіберзлочинів щодо дітей. Наукова новизна: уперше розкрито вітчизняний досвід соціально-педагогічної профілактики кіберзлочинів щодо дітей засобами цифрових технологій; охарактеризовано низку цифрових технологій соціально-педаго- гічної профілактики кіберзлочинів щодо дітей: чатбот «Кібер-пес», інтерактивний курс з Інтернет-безпеки «On-ляндія», відеоролики «Правила з Інтернет-безпеки для дома», сайт stop_sexтинг, всеукраїнський онлайн- тест «Безпечний ТікТок». Представлено зміст, структуру та методику роботи авторського локального мобільного додатку «Чемпі- они кібербезпеки», розробленого у межах проєкту «Обізнані і захищені», що реалізовувався в Сумській області громадською організацією «Ліга сучасних жінок» із грудня 2020 р. по червень 2021 р. за підтримки відділу з пра- воохоронних питань Посольства США в Україні. Висновки: визначено переваги та ризики, що притаманні представленим цифровим соціально-педагогічний технологіям профілактики кіберзлочинів щодо дітей. Запропоновано деякі практичні рекомендації щодо підви- щення ступеню інтерактивності та змістової варіативності вітчизняних цифрових технологій профілактики кіберзлочинів щодо дітей, які допоможуть підвищити їх ефективність.
39
САГАЧ, Оксана. "ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПОНЯТТЯ ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ У КОНТЕКСТІ ПРОФЕСІЙНОГО ЗРОСТАННЯ ВЧИТЕЛІВ." Освітні обрії 50, no. 1 (March 14, 2020): 32–35. http://dx.doi.org/10.15330/obrii.50.1.32-35.
Full textAbstract:
У поданому матеріалі представлено аналіз дефініцій умова, педагогічні умови, організаційно-педагогічні умови. Визначено організаційно-педагогічні умови, за яких відбувається процес неперервного професійного зростання вчителя, і виділено його етапи, які, будучи поєднані його цілісністю, відрізняються метою, змістом і методами. Доведено, що професійне зростання педагога є процесом якісних і кількісних перетворень його професійного потенціалу, що обумовлені як внутрішніми, так і зовнішніми умовами. Умови ж розглянуто як елементи системи, на яких базується педагогічний процес та які забезпечують досягнення конкретної мети.
40
Chuchman, Vasyl. "Диригентська школа Євгена Вахняка на тлі хорової культури України." Музичне мистецтво і культура, no. 26 (April 25, 2018): 266–82. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2018-26-266-282.
Full textAbstract:
Мета дослідження – проаналізувати функціонування диригентської школи Євгена Вахняка в контексті хорової культури України другої половини ХХ століття. Методологія дослідження передбачає застосування історико-генетичного, аналітичного, компаративного, музикознавчого, психологічно-типологічного та культурологічного методів. Зазначений методологічний підхід дозволяє здійснити комплексний аналіз змісту, форм, методів, цілей і результатів творчості Є. Вахняка, виявити низку суб’єктивних (індивідуальних особистісних рис) та об’єктивних (регіональних та загальнонаціональних традицій, тенденцій епохи) факторів, що стали визначальними у формуванні виконавських, педагогічних, методичних, репертуарних функціональних компонентів його диригентської школи. Наукова новизна полягає у тому, що вперше в українському музикознавстві розглядається виконавська та педагогічна діяльність Є. Вахняка в аспекті окремої диригентської школи. Висновки. Результати комплексного аналізу диригентсько-педагогічної діяльності Є. Вахняка дають підстави трактувати її як диригентську школу, яка, синтезувавши здобутки галицької та київської хорових традицій, стала знаковим феноменом хорової культури України.
41
Мельник, Надія. "Підготовка педагогічних працівників у системі післядипломної педагогічної освіти до реалізації нових державних освітніх стандартів." New pedagogical thought 108, no. 4 (December 28, 2021): 11–15. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-108-4-11-15.
Full textAbstract:
У статті запропоновано сучасні підходи до підготовки педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти в систeмi пiслядиплoмної педагогічної oсвiти для реалізації нових державних освітніх стандартів. Обґрунтовано необхідність розвитку загальних та професійних компетентностей педагогічних працівників для ефективного здійснення компетентнісної освіти. Підтверджено актуальність переходу закладів післядипломної педагогічної освіти в Україні від «підвищення кваліфікації» до «розвитку професійних компетентностей педагогічних працівників», що у майбутньому матиме значний вплив на формування державної політики у сфері освіти дорослих. Наголошується на потребі формування системи супервізії як інструмента налагодження педагогіки партнерства, професійної підтримки та розвитку педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти в умовах реалізації завдань Нової української школи, розроблення та застосування нової моделі науково-методичного супроводу педагогічних працівників в умовах функціонування територіальних громад, що є важливим чинником ефективності їхньої підготовки до реалізації компетентнісної парадигми освіти, нових державних освітніх стандартів. Акцентується увага на зміні професійних ролей учителя в контексті компетентнісної освіти, інформаційного суспільства й інтеграції вітчизняної системи освіти у європейський простір; на важливості науково-методичної роботи на рівні закладу освіти, територіальної громади та закладу післядипломної педагогічної освіти, з якої починається становлення системи професійного розвитку педагога, підвищення рівня їхньої готовності до педагогічної діяльності, до розв’язання завдань, актуальних для кожного конкретного періоду розвитку суспільства.
42
Таможська, І. В. "МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО АНАЛІЗУ СИСТЕМИ ПІДГОТОВКИ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ КАДРІВ ЗАСОБОМ ПРИВАТ-ДОЦЕНТУРИ В УНІВЕРСИТЕТАХ УКРАЇНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ." Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, no. 3 (April 29, 2021): 61–67. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-1-09.
Full textAbstract:
У статті зазначено, що поняття «концепція дослідження» базується на наукових підходах, які визначають стратегію дослідницької та практичної діяльності, а термін «підхід» певною мірою зумовлений соціальним контекстом, що визначає зміст та спрямованість такої діяльності. Виокремлено методологічні принципи, що забезпечують системну спрямованість наукового дослідження і практичного пізнання об’єкта (цілісності, примату цілого над складовими частинами, ієрархічності, структурності, самоорганізації, взаємозв’язку із зовнішнім середовищем). Акцентовано увагу на тому, що предметом цивілізаційного підходу є сукупність усіх форм життєдіяльності суспільства (матеріальних, ідейних, культурних, релігійних, моральних) у їхньому історичному розвитку й наступності. Висвітлено систематизацію парадигмальних підходів С. Бобришева (парадигмально-педагогічний, поліпарадигмальний, цивілізаційний, культурологічний, аксіологічний), в основу яких покладено концепції та теорії, що визначають детермінації суспільного розвитку людства. Підкреслено, що цивілізаційні підходи дозволяють відтворити провідні виміри історико-педагогічного процесу (власне історичний, соціокультурний, історичного розвитку освіти, педагогічного знання). Розглянуто особливості реалізації системного, цивілізаційного та парадигмального методологічних підходів у контексті аналізу системи підготовки науково-педагогічних кадрів засобом приват- доцентури в університетах України другої половини ХІХ – початку ХХ століття. Системний підхід сприяв тому, щоб виявити цільову, змістову, процесуальну, організаційну та технологічну цілісність у системі підготовки науково-педагогічних кадрів. Парадигмальний підхід дозволив дослідити зміну домінантних освітніх установок у підготовці науково-педагогічних кадрів у вітчизняних університетах України крізь призму провідних освітніх парадигм. Цивілізаційний підхід спрямував на виявлення передумов процесу запровадження кадрового інституту приват-доцентів у системі вищої освіти.
43
Коврігіна, Лілія. "ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ПЕДАГОГА ІНКЛЮЗИВНОГО КЛАСУ." New pedagogical thought 100, no. 4 (February 13, 2020): 80–84. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2019-100-4-80-84.
Full textAbstract:
Стаття присвячена пошукам методологічних підходів і теоретичних основ формування та розвитку педагогічної майстерності педагога інклюзивного класу. Висвітлено стан дослідження проблеми педагогічної майстерності в розвідках українських та зарубіжних науковців. Уточнено та конкретизовано сутнісний зміст поняття «педагогічна майстерність», визначено поняття «педагогічна майстерність педагога інклюзивного класу» в контексті розвитку професійної компетентності педагогів в закладі післядипломної педагогічної освіти. Обґрунтовано структуру означеного феномену, сформульовано узагальнений ряд важливих компонентів у структурі педагогічної майстерності педагога інклюзивного класу, визначений сучасними педагогами й психологами, серед яких основна увага звертається на здібності педагога інклюзивного класу, які є основою його професійної компетентності в роботі з дітьми з особливими освітніми потребами. Визначено шляхи розвитку педагогічної майстерності педагога інклюзивного класу в умовах інституту післядипломної педагогічної освіти.
44
Коврігіна, Лілія. "ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ПЕДАГОГА ІНКЛЮЗИВНОГО КЛАСУ." New pedagogical thought 100, no. 4 (February 13, 2020): 80–84. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2019-100-4-80-84.
Full textAbstract:
Стаття присвячена пошукам методологічних підходів і теоретичних основ формування та розвитку педагогічної майстерності педагога інклюзивного класу. Висвітлено стан дослідження проблеми педагогічної майстерності в розвідках українських та зарубіжних науковців. Уточнено та конкретизовано сутнісний зміст поняття «педагогічна майстерність», визначено поняття «педагогічна майстерність педагога інклюзивного класу» в контексті розвитку професійної компетентності педагогів в закладі післядипломної педагогічної освіти. Обґрунтовано структуру означеного феномену, сформульовано узагальнений ряд важливих компонентів у структурі педагогічної майстерності педагога інклюзивного класу, визначений сучасними педагогами й психологами, серед яких основна увага звертається на здібності педагога інклюзивного класу, які є основою його професійної компетентності в роботі з дітьми з особливими освітніми потребами. Визначено шляхи розвитку педагогічної майстерності педагога інклюзивного класу в умовах інституту післядипломної педагогічної освіти.
45
Аніщенко, Вікторія. "СИСТЕМА ТА ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ОФІЦЕРІВ ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 19, no. 4 (May 8, 2020): 6–25. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v19i4.254.
Full textAbstract:
Офіцери Державної кримінально-виконавчої служби під час виконання професійних обов’язків стикаються із цілою низкою комплексних проблем, що пов’язані з реалізацією квазіпрофесійних службових завдань, необхідністю встановлення комунікативних зв’язків, в тому числі з контингентом установ виконання покарань слідчих ізоляторів, уповноважених органів з питань пробації, здійснення процесу ресоціалізації осіб, які знаходяться в умовах несвободи, пошуку мотиваційних факторів, що сприяють процесу їх виправлення та подальшої адаптації в суспільстві тощо. Тому дослідження педагогічних умов, що забезпечують формування професійної компетентності офіцерів-пенітенціаріїв під час здобуття вищої освіти є важливим завданням педагогіки в цілому, в тому числі й пенітенціарної.Ступенева підготовка майбутніх офіцерів ДКВС України базується на системному, компетентнісному та інших підходах, що забезпечує можливість гнучкої зміни концептуальних засад щодо відтворення складної, цілеспрямованої, динамічної системи підготовки офіцерів ДКВС України та створення педагогічних умов для формування сучасних знань, умінь та навичок ефективно виконувати службові завдання. Тому на теперішній час виникла необхідність у дослідженні педагогічних умов, що сприяють удосконаленню системи підготовки формування професійних компетентностей офіцерів ДКВС України в умовах ступеневої вищої освіти.Мета статті – обґрунтування педагогічних умов, що забезпечують систему ступеневої професійної підготовки офіцерів Державної кримінально-виконавчої служби України.За результатами дослідження виокремлено та теоретично обґрунтовано педагогічні умови, що сприятимуть підвищенню рівня професійної компетентності майбутніх офіцерів Державної кримінально-виконавчої служби України.Найбільш оптимальними педагогічними умовами в процесі професійної підготовки є такі: інтеграція фахової підготовки майбутніх офіцерів ДКВС шляхом реалізації міждисциплінарних зв’язків професійно орієнтованих та гуманітарних дисциплін і фахової практики; професійне спрямування змісту підготовки майбутніх офіцерів ДКВС України з урахуванням контексту майбутньої професійної діяльності на основі критеріїв відбору; розвиток мотивації майбутніх офіцерів ДКВС України через застосування методів активного навчання, що моделюють ситуації професійної взаємодії майбутніх офіцерів ДКВС України; підвищення рівня професійної підготовки викладачів професійно орієнтовних дисциплін; удосконалення системи контролю якості та моніторингу навчального процесу майбутніх офіцерів ДКВС. Зазначені педагогічні умови потребують практичної реалізації через методи, форми й засоби навчання, а також етапи професійної підготовки.
46
Квасецька, Ярина. "ПЕДАГОГІЗАЦІЯ БАТЬКІВ В УМОВАХ ЗАКЛАДІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ." ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 18, no. 2 (December 25, 2020): 75–86. http://dx.doi.org/10.35387/od.2(18).2020.75-86.
Full textAbstract:
Оглядову статтю присвячено аналізу проблеми педагогізації батьків вихованців закладів дошкільної освіти в умовах трансформації інформаційно-технологічного суспільства і зростання ролі освіти як цивілізаційного ресурсу. Здійснено огляд сучасних досліджень і публікацій, ретроспективний аналіз питання взаємодії дошкільного закладу і сім’ї на різних етапах суспільного розвитку. Розкрито й уточнено сутність поняття «педагогізація», відзначено особливості його трактування в сфері педагогіки і психології, обґрунтовано доцільність вживання поняття «педагогізація співпраці з батьками» в контексті навчально-виховного (освітнього) процесу в дошкільних закладах. На підставі узагальнення досвіду роботи педагогічного колективу закладу дошкільної освіти № 33 Центр розвитку дитини «Оселя талановитих» (м. Чернівці) виокремлено 3 етапи співпраці дошкільного закладу з батьками, які включають вивчення сім’ї, педагогічну співпрацю з батьками, залучення батьків до участі в житті дошкільного закладу. Акцентовано увагу на важливості вивчення соціальних умов кожної сім’ї, знань про освіту батьків і членів сімей, національно-культурні традиції, практиковані форми і методи сімейного виховання дітей. Проаналізовано форми педагогічної співпраці з батьками, які можна поділити на традиційні та інноваційні. До традиційних форм належать конференції (збори), «круглі столи», семінари-практикуми, дискусії, бесіди тощо. Інноваційні форми представляють психолого-педагогічні тренінги, рольові ігри, батьківські тренінги і ринги тощо. Наголошено, що найкращого результату допомагає досягати комплексне поєднання традиційних та інноваційних форм. Зроблено висновок, що педагогізація співпраці дошкільного закладу і батьків – це багатовекторний процес, що ґрунтується на знаннях з питань загальної і соціальної педагогіки, психології, теорії та практиці діалогічної взаємодії між педагогами, дітьми і батьками.
Ключові слова: педагогізація, освіта дорослих, дошкільний заклад, педагогічна співпраця з батьками, діти, освітній процес, «Оселя талановитих».
47
Pryhodin, Mykola. "Теоретичні та практичні аспекти формування творчих умінь майбутнього вчителя образотворчого мистецтва в процесі педагогічної діяльност." Освітній простір України, no. 15 (April 15, 2019): 104–10. http://dx.doi.org/10.15330/esu.15.104-110.
Full textAbstract:
У статті висвітлено теоретико-практичні аспекти формування творчих умінь майбутнього вчителя образотворчого мистецтва в процесі педагогічної діяльності. Формування творчих умінь обумовлено використанням низки наукових методів: дослідний, дедуктивний, проблемний, “деконструкції,” біонічний із урахуванням педагогічних принципів, а саме: оволодіння творчою майстерністю, художня інтуїція і фантазування, поліхудожня творча взаємодія, рефлексія самооцінки, наявність оптимальних педагогічних умов у контекст вітчизняної та європейської інтеграції, тобто взаємодії задля розширення меж співпраці, як-от: національний менталітет, навчально-методичне забезпечення, аналіз твору шляхом синтезу, рефлексія оцінювання індивідуальних творчих умінь, визнання художньо-педагогічних цінностей. Специфіку образотворчого мистецтва обумовлюють наступні чинники: опанування художньою майстерністю у поєднанні з вивченням українських традицій, художніх скарбів й потужної спадщини образотворчого мистецтва; ознайомлення з історичними витоками шляхом дослідження творів вітчизняних і зарубіжних митців; самостійне виконання навчальних й творчих завдань; участь у олімпіадах і творчих виставках.В епоху гуманітарно-технічного прогресу студентська молодь починає розглядати себе як творця. Досліджувану тему представлено в аспекті формування нового типу творчої особистості вчителя, який збагачення його ж творчими вміннями і сформованою готовністю до художньо-педагогічної діяльності.
48
Островська, Маріанна. "ІННОВАЦІЙНО-ГУМАНІСТИЧНА ПЕДАГОГІКА В.СУХОМЛИНСЬКОГО І РОЗБУДОВА НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ." Інноватика у вихованні, no. 14 (November 17, 2021): 208–18. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i14.411.
Full textAbstract:
У статті розглядаються концептуальні педагогічні ідеї Василя Сухомлинського і актуальні проблеми підготовки вчителів початкових класів до реалізації основних завдань Концепції «Нова українська школа», у контексті Державного стандарту початкової освіти та нового Професійного стандарту вчителя. Показано, що підготовка компетентного вчителя і його ефективна інноваційно-гуманістична освітня діяльність у школі є одним з провідних завдань реформування освіти в Україні. Наголошується, що у процесі реформування освітньої системи, підготовки вчителя нової початкової школи, в освітній діяльності закладів вищої освіти педагогічного спрямування, доречно використовувати новаторську педагогічну спадщину В.Сухомлинського, насамперед його ідеї щодо покращення ефективності навчання, виховання і особистісного розвитку учнів та організації освітнього процесу в сучасній школі. Сучасна реформа освіти у рамках Концепції «Нова українська школа» та прийнятих інституційних документів на її виконання, сприяють більш широкому використанню гуманістичних педагогічних ідей визнаного українського вченого В.Сухомлинського як складових сучасного інноваційного освітнього процесу, який проводять заклади вищої освіти здійснюючи підготовку майбутніх учителів початкової школи.
49
Бондаренко, Зоя Петрівна. "Сучасні підходи до виховання студентської молоді в умовах вищого навчального закладу." Педагогіка вищої та середньої школи 49 (February 17, 2017): 3–17. http://dx.doi.org/10.31812/pedag.v49i0.155.
Full textAbstract:
Проблема дослідження полягає у визначенні нових підходів до організації виховної роботи зі студентами вищої школи на засадах ідей позитивної психології як умови їхнього успішного професійного становлення. Автор на підставі проведених досліджень, опрацювання психолого-педагогічної літератури та власного досвіду виховної діяльності розкриває специфіку виховання студентської молоді. Звернено увагу на волонтерство як соціально-педагогічний ресурс у контексті виховання молоді.
50
Павлишинець, Катерина. "КОМПОНЕНТИ ТА КРИТЕРІЇ АДАПТАЦІЇ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ПРОЦЕСІ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ." Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, no. 10(104) (December 28, 2020): 199–208. http://dx.doi.org/10.24139/2312-5993/2020.10/199-208.
Full textAbstract:
У статті розглянуто теоретичні засади адаптації майбутніх учителів фізичної культури до професійної діяльності. Проаналізовано проблему реформування вищої освіти в контексті проблематики адаптації майбутніх учителів фізичної культури до професійної діяльності у процесі педагогічної практики, як запоруки готовності майбутніх фахівців до такого виду діяльності та майбутньої успішної професійної діяльності. З’ясовано, що в сучасних умовах реалізації освітньої парадигми актуальним стає дослідження педагогічних умов та виявлення компонентів і критеріїв адаптації майбутніх учителів фізичної культури до професійної діяльності у процесі педагогічної практики. Обґрунтовано й виявлено компоненти та критерії адаптації майбутніх учителів фізичної культури до професійної діяльності у процесі педагогічної практики.