Journal articles: 'Педагогіка корекційна'

1

Кондрашова К. Г. "ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ДО ПРЕВЕНТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З МОЛОДШИМИ ШКОЛЯРАМИ В СИСТЕМІ УНІВЕРСИТЕТСЬКОЇ ОСВІТИ." ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, no. 49 (October 30, 2021): 143–52. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi49.268.

Full text

Abstract:

У статті уточнено й системно визначено сутність поняття «превентивна педагогічна діяльність», «готовність до превентивної діяльності»; на підставі особливостей превентивної діяльності з’ясовано сутність і специфіку готовності майбутніх педагогів до її реалізації у практиці початкової школи. Превентивна діяльність розглядається як дії, що спрямовані на визнання пріоритетів особистісного розвитку студентів, їхніх потреб, мотивів, цілей, здібностей, індивідуально-психологічних особливостей власної траєкторії професійного зростання та набуття високого рівня професіоналізму. Готовність до превентивної діяльності розглядається як складне особистісне утворення, яке поєднує в собі знання, уміння, професійні якості, що дозволяють успішно здійснювати превентивну діяльність, будувати освітній процес на принципах педагогічної підтримки, допомоги й запобігання відхиленням вчинків молодших школярів від норм поведінки та спілкування, прийнятих у суспільстві. Обґрунтовано структурні компоненти, критерії цього складного особистісного утворення та зміст підготовки студентів. Структурні компоненти готовності взаємозалежні й взаємозумовлені. Їхня виразність визначається змістовністю, логічністю, гнучкістю структурної складової педагогічної підготовки студентів. Установлено, що позитивні результати у формуванні готовності студентів до превентивної діяльності можливі при взаємовідповідності структурних компонентів готовності як складного особистісного утворення майбутнього педагога. Конкретизовано зміст педагогічної підготовки в системі університетської освіти; встановлено етапність реалізації її цілей у практиці вищої школи (на першому етапі формуються первинні уявлення про превентивну діяльність, про функції й превентивні дії педагога, сутність педагогічної підтримки й запобігання негативним звичкам у поведінці молодших школярів. На другому етапі студенти одержують уявлення про специфіку превентивної педагогіки й діяльності педагога, її відмінність від корекційної педагогіки і діяльності. На третьому етапі студенти опановують технологію індивідуально-творчої превентивної діяльності; виокремлено й обґрунтовано необхідність співвідношення змісту підготовки майбутніх педагогів до превентивної роботи зі структурними компонентами готовності як важливої характеристики педагогічного професіоналізму.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Мога, Микола. "Технології корекційної взаємодії дорослого і дитини (елементи бондінгу) у фізичному розвитку дітей раннього віку зі спастичним синдромом." Особлива дитина: навчання і виховання 2, no. 91 (February 3, 2020): 65–74. http://dx.doi.org/10.33189/ectu.v2i91.25.

Full text

Abstract:

У статті зроблено загальний огляд наявних у світовій практиці технологій парної корекційної тілесної взаємодії дорослого (батька, педагога) і дитини з метою поліпшення фізичного розвитку і корекції наявних у неї рухових порушень. Стисло проаналізовано методичні основи даних тілесних технологій оздоровлення дітей на основі батьківського бондінгу: раннє плавання, бебі-йога, динамічна гімнастика, йога в гамаках, корекційний боді-тренінг дорослого і дитини, бебі-пластик-шоу. Були зроблені основні методичні акценти і розкриті можливості застосування даних технологій у корекційному фізичному вихованні дітей раннього віку із спастичними парезами. Було адаптовано традиційні комплекси вправ для реабілітації спастичного синдрому рухових порушень. Особливу увагу було приділено технології М. Єфименко, В. Бесєди «Корекційний боді-тренінг дорослого і дитини» як найбільш гармонійній формі спільної корекційної освітньої діяльності, що будується на парних контактних розвиваючих фізичних вправах в ігровій формі, заснованих на енергетичному єднанні дитини і матері. Показано, як театралізація корекційних тренінгів дає змогу вирішити одну з найголовніших проблем ранньої фізичної реабілітації дітей − подолання больового синдрому, що виникає під час корекції спастичності, кінестетичного дискомфорту. Були зроблені висновки щодо нагальної необхідності адаптації наявних парних тілесних технологій фізичного розвитку малюків за умов типового розвитку для вирішення завдань корекції спастичності м’язів кінцівок і тулуба дітей зі спастичним синдромом. Перспективи дослідження даного напряму полягають у систематизації можливостей наявних технологій, що застосовуються на основі бондінгу, продовження адаптації традиційних вправ даних напрямів до потреб корекції і подальшої їх практичної апробації в ході педагогічного експерименту.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

Vorochshuk, Oksana, and Halyna Lemko. "ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ ДО ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВОСТЯМИ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ." Mountain School of Ukrainian Carpaty, no. 21 (November 27, 2019): 98–102. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2019.21.98-102.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена питанню професійної підготовки соціальних педагогів до інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами в середовищі навчального закладу. Аналіз літературних джерел і власні наукові розвідки дають можливість розглянути компоненти професійної готовності майбутнього соціального педагога до роботи за умов інтеграції дітей з особливостями психофізичного розвитку. З метою формування у студентів професійної компетентності у сфері розвитку, навчання і виховання дітей з особливими потребами авторами складено схему підготовки фахівця до роботи на основі аналізу навчального плану зі спеціальності «Соціальна робота» (освітня програма «Соціальна педагогіка»). Виокремлено нормативні та вибіркові дисципліни циклу природничо-наукової і професійно-практичної підготовки, що забезпечують опанування студентами системою знань щодо анатомо- фізіологічних особливостей дітей з порушеннями в розвитку; перспективних напрямів, сучасних технологій соціально- педагогічної роботи, методів корекційно-реабілітаційної роботи з дітьми, які мають особливості психофізичного розвитку; закономірностей міжособистісного спілкування тощо. Розглянуто емоційно-мотиваційний, когнітивний, діяльнісно-практичний критерії готовності майбутніх фахівців до інтеграції дітей з особливостями психофізичного розвитку в середовищі загальноосвітнього навчального закладу та їх змiстoвi характеристики.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Омельченко, Марина. "Дослідження стратегії професійного розвитку корекційного педагога." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(50)T1 (2019): 144–58. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-1-144-158.

Full text

Abstract:

Актуальність проблеми. Процес професійної підготовки корекційних педагогів є періодом набуття професійних знань і умінь, формування професійних цілей та ціннісних орієнтацій. Все це полягає в основу прогнозування майбутнього та проектування професійної стратегії студента. Інтеграція корекційного педагога до сфери праці й, тим більше, проектування професійногорозвитку не розглядалися до сих пір як важливі проблеми психології. Мета дослідження, представленого у статті, розглянути результати емпіричного дослідження професійної стратегії як складової професійної компетентності корекційних педагогів. Методи. Хід дослідницької роботи представлено розв‘язанням низки завдань дослідницької роботи: визначення критеріїв готовності до професійного розвитку; визначення типів стратегій професійного розвитку; дослідження стратегій професійного розвитку корекційних педагогів; встановлення залежності ставлення до професійної діяльності й рівня розвитку професійних дій від стратегії професійного розвитку корекційного педагога. Готовність до професійного розвитку автор визначає за такими показниками, як адекватність самооцінки (відповідність власних професійних характеристик ідеальному образу професійного-Я;ставлення до професійного розвитку;уявлення про професійні перспективи й шляхи професійного розвитку; реальні дії щодо реалізації можливостей власного професійного розвитку. За цими показниками розглянуто такі стратегій професійного розвитку як: відсутня, індиферентна, прогресивна. Результати дослідження. Автором визначено, що досліджувані у більшій кількості мають прогресивну стратегію професійного розвитку. При цьому відзначено, що показники прогресивності стратегії професійного розвитку асистентів інклюзивних класів значно знижені відносно результатів експерименту в інших групах досліджуваних (студенти, вчителя спеціальних шкіл, вчителя-дефектологи у дитячих садках). В якості факторів, які посприяли таким результатам, автором визначено специфіку діяльності корекційних педагогів-асистентів інклюзивних класів (необхідності застосування новітніх освітніх технологій та володіння навичками командної роботи). Виходячи з висновків експериментального дослідження, вказано на необхідність вивчення ще й таких факторів формування стратегії професійного розвитку корекційного педагога як вік, стаж, усвідомленість специфіки професійної діяльності, компетентність фахівця.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

БУЙНЯК, Мар’яна. "РОЗУМІННЯ СТУДЕНТАМИ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 016 СПЕЦІАЛЬНА ОСВІТА СУТНОСТІ ПАРТНЕРСТВА У МАЙБУТНІЙ ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ." Acta Paedagogica Volynienses, no. 5 (December 30, 2021): 137–43. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.5.21.

Full text

Abstract:

У статті описано результати дослідження розуміння здобувачами вищої освіти спеціальності 016 Спеціальна освіта сутності партнерства у майбутній професійній діяльності. Обґрунтовано необхідність формування у студентів навичок партнерської взаємодії відповідно до Стандартів вищої освіти України зі спеціальності 016 Спеціальна освіта; наголошено на ролі концепції Нової української школи у формуванні професійної компетентності майбутніх корекційних педагогів. Акцентовано, що в освіті дітей з особливими освітніми потребами партнерська взаємодія є міждисциплінарною, оскільки сама освіта поєднується з лікуванням, корекційною роботою, соціальною допомогою. За результатами анкетування з’ясовано, що студенти спеціальності 016 Спеціальна освіта здебільшого розуміють сутність понять «партнерство», «педагогіка партнерства», підтримують ідею партнерської взаємодії з батьками учнів з особливими освітніми потребами та усвідомлюють важливість партнерської співпраці з учнями і колегами. Визначено особистісні якості, вміння і навички, які, на думку студентів, є важливими для успішної партнерської взаємодії з учнями та колегами. Встановлено, що майбутні фахівці недостатньо володіють вміннями і навичками, необхідними для ефективної реалізації партнерської взаємодії у закладах спеціальної та інклюзивної освіти. Доведено, що навчання у закладі вищої освіти сприяє формуванню навичок партнерської взаємодії у майбутній професійній діяльності: майже всі здобувачі вищої освіти зазначають, що повністю чи частково оволодівають ними у процесі вивчення дисциплін професійної підготовки. На підставі результатів анкетування зроблено висновок про необхідність створення системи підготовки здобувачів вищої освіти до реалізації партнерської взаємодії з різними суб’єктами освітнього процесу та позашкільних установ.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

ЦИБУЛЬКО, Анна. "ОСОБЛИВОСТІ КОРЕКЦІЙНО-РОЗВИТКОВОЇ РОБОТИ ЛОГОПЕДА З ДІТЬМИ ІЗ ВРОДЖЕНИМИ НЕЗРОЩЕННЯМИ ГУБИ ТА ПІДНЕБІННЯ." Acta Paedagogica Volynienses 1, no. 1 (April 14, 2022): 227–33. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.1.36.

Full text

Abstract:

У статті розглядається специфіка корекційно-розвиткової роботи логопеда з дітьми із вродженими незрощеннями губи та піднебіння, що заснована на необхідності розуміння специфічних рис та проблем цієї патології, що зумовлює соціальну спрямованість вивчення цієї проблеми. У сучасному світі людина, що має вроджену патологію щелепно-лицьової області, повинна розглядатися не тільки як об'єкт медичного впливу та соціально-педагогічної допомоги, але і як активний суб'єкт соціуму, що створює умови для самореалізації. Метою роботи є впорядкування та узагальнення наявних нині напрямів, методів та форм корекційно-розвиткової роботи з дітьми із ринолалією у різні вікові періоди та на різних етапах реабілітації (доопераційному та післяопераційному). Визначено важливість диференціальної діагностики дітей для правильного вибору завдань та методів здійснення корекційно-розвиткової роботи. Акцентується увага на показниках, на підставі яких формується логопедичний висновок, та у разі потреби призначаються додаткові обстеження. Методологія дослідження будувалася на теоретичних засадах порівняння та узагальнення наукових даних у галузі медицини, логопедії, корекційної педагогіки з метою визначення теоретико-методологічних засад дослідження. Наукова новизна дослідження полягає у висвітленні змісту методик ранньої комплексної корекційно-розвиткової роботи з дітьми із вродженими незрощеннями губи та піднебіння з урахуванням сучасних методів ранньої хірургічної корекції, темпу психомовленнєвого розвитку дітей. Отже, успішність корекційного процесу залежить не тільки від систематичної логопедичної роботи, спрямованої на виховання мовленнєвого дихання, розвиток артикуляційних процесів та фонематичного сприйняття, а й від своєчасного хірургічного втручання, медичної реабілітації, психофізіологічного стану дитини.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Докучина, Тетяна. "АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ПРОФЕСІЙНОЇ МОБІЛЬНОСТІ КОРЕКЦІЙНИХ ПЕДАГОГІВ." Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології 9(103), no. 9(103) (November 30, 2020): 54–65. http://dx.doi.org/10.24139/2312-5993/2020.09/054-065.

Full text

Abstract:

У статті здійснено обґрунтування актуальності й теоретичний аналіз проблеми формування професійної мобільності корекційних педагогів. Проаналізовано різні підходи до визначення сутності професійної мобільності. Обґрунтовано актуальність та визначено необхідність формування професійної мобільності в корекційних педагогів у процесі професійного навчання та професійної діяльності. Визначено чинники, що впливають формування професійної мобільності корекційних педагогів. Перспективним напрямом дослідження є розробка та апробація змісту й методичного забезпечення формування професійної мобільності корекційних педагогів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

Ye.A., Klopota, and Rotko O.M. "PERSONAL READINESS AS A COMPONENT OF TEACHER’S PROFESSIONAL COMPETENCE IN INCLUSIVE EDUCATIONAL ENVIRONMANT." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 1 (April 15, 2021): 125–32. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2021-1-17.

Full text

Abstract:

Purpose of the article is theoretical analysis and determines the essence of teacher’s personal readiness as a component of teacher’s professional competence in inclusive educational environment.Methods of the study – analysis, comparison, systematization and collation of the findings study data based on examination of scientific literature.Results. To determine the essence of teacher’s personal readiness in inclusive educational environment we analyzed general and special requirements to teachers. It has been found that during special focused training of future teachers, professional knowledge and skills are as important as development of teacher’s personal qualities, which determine that a teacher is prepared for pedagogical activity. The following components are important in the structure of readiness: cognitive, activity, value-motivational and emotionally volitional. The article reveals the concept concept of professional and inclusive competence. They are important components of teaching skills pedagogical mastery, which is necessary for the effective performance in the inclusive educational environment. It is noted that competence includes teachers’ personal attitude to their own activity. It emphasized that the personal aspect of key competences is a systemically important component. It defines and integrates other components. The attention is drawn to such features of inclusive educational process as its corrective focus and innovativeness. With this in view, teacher’s readiness to continuous improvement of their professional skills and competencies, i.e. life-long education is identified as an important condition.Conclusions. It was concluded that the concept of personal readiness is a complex structure, it is defined as an established characteristic, system of teachers’ personal features and their functional state. Such structuring of the category “personal readiness” determines the success of pedagogical activity in inclusive educational environment. The components of personal readiness include motivational, orientational, operational, volitional and evaluative components. In addition to the abovementioned components, teachers’ psychological readiness is an important condition as well. It determines teachers’ understanding of the nature, goals and features of their activity in inclusive educational environment.Key words: professional competence, teaching skills, inclusive competence, personal readiness, psychological readiness. Метою статті визначено теоретичний аналіз та розкриття сутності поняття «особистісна готовність» як складника професійної компетентності педагогів в інклюзивному освітньому просторі.Методи дослідження: аналіз, порівняння, систематизація та узагальнення даних з проблеми дослі-дження на основі вивчення наукової літератури.Результати. У статті розкрито сутність особистісної готовності майбутніх педагогів до роботи в інклюзивному освітньому просторі. Для цього нами було проаналізовано загальні вимоги до особистості педагога, а також специфічні, які зумовлені корекційною спрямованістю інклюзивної освіти. Встановлено, що під час спеціальної цілеспрямованої підготовки майбутніх педагогів важливим є не лише акцентування уваги на професійно важливих знаннях, уміннях та навичках. Поруч із зазначеними складниками професійної компетентності великого значення також набуває формування особи-стісних якостей педагогів, які визначають їх підготовленість до педагогічної діяльності. У структурі підготовленості мають значення такі компоненти: когнітивний, діяльнісний, ціннісно-мотиваційний та емоційно-вольовий. У статті розкриваються поняття професійної та інклюзивної компетентності, оскільки вони є важливими складниками педагогічної майстерності, необхідної для результативної діяльності в умовах інклюзивного освітнього простору. Зазначено, що володіння компетентностями включає в себе особистісне ставлення педагогів до власної діяльності. Акцентується увага, що особистісна сутність ключових компетентностей є системоутворювальним компонентом, визна-чає і інтегрує інші складники. Звертається також увага на такі особливості інклюзивного освітнього процесу, як його корекційна спрямованість та інноваційність. З огляду на це важливою визначається готовність педагогів до постійного вдосконалення професійних умінь і якостей, тобто до навчання протягом життя.Висновки. Встановлено, що поняття «особистісна готовність» є складною структурою, визначається як стійка характеристика, система якостей особистості педагогів, а також їх функціональний стан. Така структурність категорії «особистісна готовність» визначає успішність здійснення педагогічної діяльності в умовах інклюзивного освітнього простору. Серед компонентів особистісної готовності можна виділити мотиваційний, орієнтаційний, операційний, вольовий та оцінний компоненти. Окрім вже зазначених компонентів, важливою умовою є сформованість психологічної готовності педагогів, що безпосередньо визначає усвідомлення ними сутності, мети та особливостей педагогічної діяльності в умовах інклюзивного освітнього простору.Ключові слова: професійна компетентність, педагогічна майстерність, інклюзивна компетентність, особистісна готовність, психологічна готовність

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

ДАШКОВСЬКА, АЛІСА. "ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ФАХОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГІВ У ВИКОРИСТАННІ НАРОДНОЇ ІГРАШКИ В КОРЕКЦІЙНО-ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗІ ЗНИЖЕНИМ ЗОРОМ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2 (2019): 50–59. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2019-1-2-50-59.

Full text

Abstract:

У статті відзначається, що корекційно-компенсаторна спрямованість навчання й виховання дітей з порушеннями зору є змістом усієї освітньої діяльності закладу спеціальної освіти, що реалізується під час формування компетентностей, потрібних для подальшої їх соціалізації. Важливого значення набуває використання в корекційно-виховній роботі закладів спеціальної освіти для дітей зі зниженим зором молодшого шкільного віку української народної іграшки, діяльність з якою сприяє усуненню вторинних відхилень, що виникли внаслідок порушення зору. Зазначено, що низький рівень діяльності учнів молодшого шкільного віку зі зниженим зором з народною іграшкою пояснюється тим, що вона не знайшла свого належного місця в освітньому процесі спеціальної школи та характеризується цілим рядом причин, основною з яких є необізнаність педагогів щодо можливостей її використання. Запропонована експериментальна методика підвищення рівня фахової компетентності педагогів до використання української народної іграшки в корекційно-виховному процесі освітніх закладів для дітей молодшого шкільного віку зі зниженим зором. Експериментальна методика реалізувалася в три етапи. На першому етапі педагоги на семінарах теоретично ознайомлювались з українською народною іграшкою як видом декоративно-прикладного мистецтва. На другому етапі були проведені тренінги, на яких педагогів знайомили з передумовами розвитку творчої діяльності та технологіями художньо-педагогічної діяльності. Третій етап підвищення фахової компетентності педагогів був присвячений серії майстер-класів з виготовлення української традиційної народної іграшки. Запропонована експериментальна методика що включала проведення семінарів, майстер-класів та тренінгів, сприяла підвищенню рівня фахової компетентності педагогів до використання української народної іграшки в роботі з дітьми, які мають знижений зір. Ключові слова: методика, народна іграшка, компетенція, корекційно-освітній процес, знижений зір.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

СЕРЕДА, Ірина. "ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ КОРЕКЦІЙНО-ВИХОВНОЇ РОБОТИ У ПРАКТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ СПЕЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ." Humanities science current issues 4, no. 27 (May 25, 2020): 212–17. http://dx.doi.org/10.24919/2308-4863.4/27.204007.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

11

Манько, Олена, and Юлія Малікова. "РОЛЬ ТА ЗНАЧЕННЯ СУЧАСНИХ ІКТ У ПРОЦЕСІ РОЗВИТКУ ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ." Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти, no. 15 (October 21, 2021): 212–23. http://dx.doi.org/10.31865/2414-9292.15.2021.243007.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена виявленню педагогічного потенціалу корпусних інструментів в процесі розвитку художньо-естетичної компетентності майбутніх корекційних педагогів. Представлено визначення компетентності, її структура. Проаналізовано сучасні наукові підходи до розуміння корпусу, що дозволяє дефініювати категорію як значний масив мовних даних, представлених у електронному вигляді, призначений для досягнення освітньо-виховних цілей. Сучасні корпуси являють собою джерело знань о національній мові, мистецтві, культурі, що дозволяє розглядати їх у якості ефективного інструменту реалізації освітньо-виховного процесу. На основі проведеного аналізу можна зробити висновок, що робота з корпусом сприяє розвитку когнітивного, афективного, творчо-діяльнісного, рефлексивного компонентів художньо-естетичної компетентності, дозволяє підвищувати рівень мотивації до навчання, самостійності та ініціативності майбутніх корекційних педагогів, що обумовлює необхідність впровадження технології в практику вищої школи.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

12

Ermakov, Ivan. "ЖИТТЄТВОРЧИЙ ПОТЕНЦІАЛ РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ ПЕДАГОГІКИ." Mountain School of Ukrainian Carpaty, no. 21 (November 27, 2019): 34–38. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2019.21.34-38.

Full text

Abstract:

У статті розкриваються особливості розвитку та формування реабілітаційної педагогіки на засадах ідей педагогіки життєтворчості. Автор наголошує на необхідності оновлення змісту, технологічного забезпечення, визначення функцій реабілітаційної педагогіки, оскільки вона розкриває нове бачення проблеми, пропагує прогностичну філософію інтегрованої школи. Вказується, що найціннішим надбанням реабілітаційної педагогіки є те, що її цілі, зміст близькі не лише педагогам- реформаторам, а й дітям, які стають співтворцями нових моделей школи XXI століття, глибше осмислюють своє життя, навчаються для того, щоб оволодіти мистецтвом життєтворчості, мистецтвом бути. У статті наголошується, що важливе вміння зростаючої особистості «учитися бути» повинно базуватися на вмінні пізнавати самих себе, належним чином усвідомлювати свої сили й можливості, намагатися покінчити з такими явищами, як фаталізм і покірність, що за певних обставин означає вчитися жити, пізнавати, мислити вільно і критично, учитися любити світ і робити його гуманнішим, учитися жити й творити. Адже опанування дитиною з особливими потребами мистецтва жити допомагає їй краще опанувати інноваційні технології самореабілітації, самомобілізації, які є життєво важливими для її розвитку. Методологічні орієнтири дослідження репрезентують теоретичний концепт розвитку реабілітаційної педагогіки, що пояснює досліджене явище у контексті діяльності педагогіки життєтворчості. Автор акцентує увагу на прикладних завданнях реабілітаційної педагогіки, які полягають у теоретичному та організаційно-практичному забезпеченні освітньо-реабілітаційного процесу як у системі спеціальної освіти, так і у процесі інтеграції дітей з особливими потребами в загальноосвітні школи. Відзначається, що ефективна інтеграція в суспільство, розвиток життєвої компетентності дітей з особливими потребами можуть бути успішною за умови створення інноваційного освітньо-реабілітаційного, корекційно-розвивального простору, який системно поєднує в собі медичні, психологічні, педагогічні та соціальні аспекти.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

13

Боряк, О. В., and А. В. Чобанян. "РОБОТА З БАТЬКАМИ НЕМОВЛЕННЄВИХ ДІТЕЙ." Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki, no. 2 (November 12, 2021): 80–84. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-2-12.

Full text

Abstract:

У статті розкривається питання специфіки роботи з батьками, які виховують немовленнєвих дітей, з огляду на стрімке збільшення їх кількості. Раннє виявлення цих дітей насамперед здійснюють у сім’ях із підвищеним ризиком. У попередженні та/або корекції порушень мовленнєвого розвитку провідного значення набуває просвітницька робота з батьками. Переважно корекційна допомога дітям першого – третього року життя надається в поліклініці під керівництвом корекційного педагога (логопеда) та лікарів. Відомості, здобуті під час спостереження за дитиною на цьому віковому етапі, допомагають спланувати особливості корекційно-виховної роботи, дають змогу спрогнозувати та скерувати батьків щодо майбутньої життєдіяльності сім’ї. Розвиток мовлення дітей раннього віку із його затримкою є важливою соціально-педагогічною проблемою, яка повинна вирішуватися комплексно фахівцями, батьками, лікарями, психологами. У сучасній спеціальній освіті підхід до вирішення цієї проблеми ґрунтується на цілісному, синтетичному підході розвитку різних сторін діяльності дитини на підставі діалектичної концепції розвитку мовлення і психіки. У процесі дослідження було виявлено рівень логопедичної освіченості батьків, які виховують немовленнєвих дітей молодшого дошкільного віку, яка характеризується недостатнім рівнем розвитку. Дошкільники із затримкою мовленнєвого розвитку зростають у різних соціальних і психологічних сімейних умовах. Наявний у більшості випадків брак спілкування з дорослими, відсутність роботи з розвитку мовлення в родині і використання не завжди коректних методів виховання впливає на мовленнєвий розвиток дітей. Часто сімейні умови життя і виховання дошкільників не сприяють своєчасному виявленню і виправленню мовленнєвих недоліків, що засвідчує необхідність проведення пропаганди логокорекційної роботи з батьками. Тільки під час тісної співпраці батьків і фахівців створюються сприятливі умови для забезпечення необхідного мовленнєвого розвитку дитини. Лише у спілкуванні дитина може оволодіти мовленням, і батьків потрібно цього навчити.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

14

ТЕСЛЕНКО, Світлана. "ВИКОРИСТАННЯ ЛОГОРИТМІКИ У КОРЕКЦІЙНІЙ РОБОТІ З ДІТЬМИ З ПОРУШЕННЯМ ЗВУКОВИМОВИ." Acta Paedagogica Volynienses 1, no. 1 (April 14, 2022): 130–35. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.1.21.

Full text

Abstract:

Сучасна ситуація у системі освіти, в якій відбуваються зміни, пов’язані з орієнтацією на ціннісні напрями педагогічного процесу, його гуманізацію та індивідуалізацію в підходах до вирішення проблем конкретної дитини, спонукає педагогів та спеціалістів до створення нових моделей, пошуку нових форм і технологій спеціалізованої допомоги дітям, які мають проблеми у психофізичному розвитку, навчанні, спілкуванні і поведінці. Саме тому наше дослідження присвячено особливостям роботи з дітьми із порушенням звуковимови. Розкрито важливість використання логоритмічних вправ як ефективного засобу у роботі з подолання мовленнєвих порушень. Проаналізовано психолого-педагогічну літературу з даної проблеми, дослідження вчених. Охарактеризовано етапи логоритмічної (корекційної роботи). Описано структуру заняття з логопедичної ритміки для дітей дошкільного віку з порушенням звуковимови. Наведено приклад конспекту логоритмічного заняття. Подолання порушень мовлення в дошкільному віці має величезне значення в подальшому житті дитини. Мовлення можуть бути причиною відхилень у розвитку таких психічних процесів, як пам’ять, мислення, уява, а також сформувати комплекс неповноцінності, що виражається в труднощах спілкування. Своєчасне усунення мовленнєвих порушень допоможе запобігти труднощам в оволодінні навичками читання і письма. Перед фахівцями, які працюють з дітьми з мовленнєвими відхиленнями, стоїть завдання пошуку найбільш ефективних методів формування мовленнєвих можливостей, збереження і зміцнення фізичного здоров’я дошкільнят для успішного оволодіння мовленнєвими навичками, оскільки головною метою закладів дошкільної освіти є зміцнення здоров’я, розвиток та формування особистості, забезпечення соціально-психологічної реабілітації та адаптації дитини шляхом спеціально організованого освітнього процесу у комплексі з корекційно-розвивальною та лікувально-оздоровчою роботою. Тому ми хочемо звернути увагу на логоритміку та розкрити її роль у роботі з дітьми дошкільного віку з порушенням звуковимови.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

15

Климишин, Ольга. "Психолого-педагогічна практика реалізації християнсько-орієнтованого підходу до розвитку духовності особистості дорослого." Збірник наукових праць: психологія, no. 22 (December 10, 2018): 90–98. http://dx.doi.org/10.15330/psp.22.90-98.

Full text

Abstract:

В статті подано результати теоретико-методологічного та емпіричного вивчення особливостей духовного развитку особистості, що реалізується на основі християнського віровчення. Описано процедуру верифікації технологічної моделі християнсько-психологічного супроводу духовного розвитку дорослої особистості, яка включає три напрями – психологічне консультування, психокорекцію та екзистенційно-гуманістичну психотерапію. Розкрито зміст програм консультативно-корекційних та реабілітаційно-терапевтичних заходів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

16

Chepurna, L. "The contribution of K.M. Turchinska to the development of national correctional pedagogy." Actual problems of the correctional education (pedagogical sciences) 2, no. 16 (October 1, 2020): 278–89. http://dx.doi.org/10.32626/2413-2578.2020-16.278-289.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

17

Грицюта, О. Ф. "ПРОГРАМА ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ У ПІДЛІТКІВ В УМОВАХ ЛІТНІХ ТАБОРІВ ВІДПОЧИНКУ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 98, no. 5 (December 1, 2020): 50–62. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-98-5-50-62.

Full text

Abstract:

У статті на основі теоретичного аналізу констатується, що виховна робота в сучасних дитячих таборах – це перш за все робота за спеціально розробленими програмами. Відзначається, що від того, наскільки педагогічно грамотно розроблена програма табору, яким чином враховується специфіка дітей, їх потреби і інтереси, приймаються до уваги стратегічні напрямки виховної діяльності, як здійснюється безперервна освіта підростаючого покоління, залежить досягнення цілей і планованих результатів. Розкрито сутність основних критеріїв її розробки – актуальність; цілісність; прогностичність; реалістичність; оригінальність. Наведені підходи до структури і змісту авторської програми виховання моральних цінностей у підлітків в умовах літніх таборів відпочинку, упровадження якої у виховну практику цих соціальних інститутів гіпотетично має підвищити педагогічну ефективність морального виховання. Вказано, що при складанні програми враховувалися традиції і виховні можливості літніх таборів відпочинку, професійну готовність педагогічного колективу до виховання моральних цінностей у підлітків, а також теоретичний психолого-педагогічний досвід. Відзначається, що розроблена програма за своєю спрямованістю є корекційно-розвивальною і спирається на найбільш популярні в корекційно-розвивальній роботі з підлітками теоретичні підходи: гуманістичний, когнітивний та поведінковий. Визначені головні педагогічні умови, що сприяють вихованню моральних цінностей у підлітків в умовах літніх таборів відпочинку, – використання багатого морального потенціалу виховного середовища літнього табору відпочинку; включення підлітків в різноманітні види діяльності, перш за все творчі, на основі їх самостійного вибору; залучення підлітків в колективну творчу діяльність; підтримка і стимулювання соціально-значущих ініціатив; створення ситуацій успіху та умов для самореалізації та самоствердження підлітків; готовність педагогів літнього табору відпочинку до організації процесу виховання моральних цінностей підлітками; ставлення педагогів до підлітка як до суб'єкта виховання моральних цінностей.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

18

ГРИГОРЕНКО, Григорій, and Дарина ГРИГОРЕНКО. "ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ТА СОЦІАЛЬНИЙ СУПРОВІД ПІЗНАВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ." Humanitas, no. 1 (May 5, 2022): 16–21. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2022.1.3.

Full text

Abstract:

Стаття носить аналітичний характер. Метою дослідження є теоретичний аналіз психолого-педагогічного та соціального супроводу пізнавально-оздоровчої діяльності учнів закладів загальної середньої освіти. Зазначається, що соціальний, психолого-педагогічний супровід пізнавально-оздоровчої діяльності учнів представляє собою систему загальної практики педагогів. Вона впливає на створення оптимальних соціальних, психоемоційних, духовно-соматичних умов допомоги учням у вирішенні їх особистісних проблем, пов’язаних з індивідуальним соціальним розвитком, психічним, соматичним і духовним здоров’ям, успішною пізнавально-оздоровчою діяльністю, ефективною діловою та міжособистісною комунікацією, з соціально-життєвим самовизначенням, особистісною ідентифікацією учня, як здоров’ятворчої особистості. Звертається увага на ефективне використання сучасних інноваційних технологій, активних методів пізнавальної, виховної, оздоровчої, здоров’ятворчої діяльності учнів, а саме: на теоретико-пізнавальну, дослідницьку діяльність; дискусії; персоніфіковану рефлек- сивну діяльність; інтерактивні форми діяльності. Структура психолого-педагогічного та соціального супроводу пізнавально-оздоровчої діяльності учнів в умовах освітньо-виховного процесу забезпечила визначення професійних функцій педагога (діагностична, прогностична, проєктивна, організаційно-інформаційна, контрольно-оцінна та корекційно-мотиваційна функції). Позитивний результат означений супровід учнів мав за рахунок його властивостей (інформативність, операційність, дозованість впливу педагогічних чинників) та через оперативний зворотній зв’язок в системах «учень – педагог», «учень – учень», «учень – колектив класу», «педагог – колектив класу», на основі яких вчитель вдосконалює та оптимізує супровід діяльності учнів. Автори зазначають, що реалізація вчителем своїх професійних функцій в процесі супроводу освітньо-виховної, фізкультурно-оздоровчої діяльності учнів забезпечує формування у них впевненості у собі та адекватної самооцінки; створення комфортного психоемоційного стану та психоемоційної саморегуляції; задоволення від спілкування та суспільної діяльності; усвідомленої мотивації досягнення позитивної «Я» – концепції як ціннісного аспекту здоров’я кожного учня.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

19

Omelchenko, M. "Typization of corrective pedagogues on the basis of professional and personal qualities." "Bulletin of Postgraduate Education" (Series «Social and behavioural sciences»), no. 38 (2019): 39–54. http://dx.doi.org/10.32405/2522-9931-9(38)-39-54.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

20

Мойсеєнко, І. М. "НЕЙРОНАУКИ ЯК ПІДҐРУНТЯ ДО КОРЕКЦІЇ СЕНСОМОТОРИКИ ДІТЕЙ З РОЗЛАДАМИ АУТИЧНОГО СПЕКТРУ." Педагогіка та психологія, no. 61 (April 2019): 122–31. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2019.61.14.

Full text

Abstract:

У сучасному науковому світі щодня з'являються різні напрями досліджень, що приводить до виникнення нових дисциплін. Здобутки нейропсихології, нейробіології та нейрофізіології є новим поштовхом для розвитку педагогічного напряму корекції психофізичних порушень у дітей з особливими освітніми потребами. Спеціальні педагоги встановлюють цілі та завдання розвитку дитини з розладами аутичного спектру (РАС), нейрології допомагають їх виконувати. Вирішення проблеми вимагає компетентності психологів, клініцистів, педагогів, які можуть забезпечити відповідну нейрокорекцію. Спільна робота вчених різних сфер діяльності – фізіологів, психологів, викладачів – допоможе зрозуміти та розробити нові методи допомоги дітям із РАС. Мета статті – висвітлити клінічні особливості функціональних порушень нервової системи дітей з РАС. У статті зроблено аналіз стратегій, технологій, емпіричних здобутків сучасних нейронаук та їхній вплив на розробку педагогічних технологій допомоги дітям з особливими освітніми потребами. На основі всебічного дослідження було визначено ряд питань. Діти з аутизмом мають неврологічні розлади. У галузі корекційної педагогіки виникають труднощі дітей з РАС у імітації, розподілі м’язового тонусу, рухи погано скоординовані, порушена орієнтація в просторі, відчуття тіла, звуків, фарб, форм навколишнього середовища. Неповна інтеграція рефлекторних моделей може спричинити функціональні та структурні проблеми в організмі. Нейрофізіологічною основою центральної нервової системи став початок нових підходів до діагностики та педагогічної допомоги дітям з РАС. Розробка авторської методики "Сенсомоторний розвиток" базується на знаннях нейрофізіології. На основі комплексного дослідження зроблений аналіз авторської методики, що спрямована на стимуляцію органів вестибулярної системи та пропріоцепцію дітей з РАС. Спеціальні вправи стимулюють мозочок, стовбур мозку, мієлінізацію нервових волокон. Теоретичні та експериментальні дослідження дали можливість розробити структуру діагностики сенсомоторних навичок. На основі результатів діагностики було розроблено авторську методику формування сенсомоторних навичок.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

21

Хохліна, Олена. "До проблеми диференційованого навчання в інклюзивному просторі." Особлива дитина: навчання і виховання 2, no. 91 (February 3, 2020): 21–32. http://dx.doi.org/10.33189/ectu.v2i91.22.

Full text

Abstract:

Проблема диференційованого навчання у сучасній психолого-педагогічній науці набуває нового звучання щодо освіти дітей з особливими потребами в інклюзивному просторі. У сучасній науці диференційоване навчання розглядається у контексті необхідності та можливості гуманізації освіти, як технологія особистісно орієнтованої педагогіки. В основу диференційованого навчання покладено положення про необхідність врахування індивідуальних (індивідуально-типологічних) особливостей дитини. Наведено класифікацію індивідуальних особливостей учнів, які мають враховуватися в диференційованому навчанні. З-поміж них особливе місце відводиться специфічним особливостям розвитку дітей з особливими потребами (різної нозології, структури дефекту тощо), відповідно до яких здійснюється навчально-виховний та корекційний вплив в умовах інклюзивного закладу. Розкрито суть диференційованого навчання як педагогічної технології, розглянуті можливості її застосування в освіті дітей із порушеннями розвитку

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

22

Татьянчикова, Ірина, and Тамара Сахно. "Проблема формування інформатичних компетентностей у старшокласників із психофізичними порушеннями." Особлива дитина: навчання і виховання 2, no. 91 (February 3, 2020): 86–94. http://dx.doi.org/10.33189/ectu.v2i91.27.

Full text

Abstract:

Розглянуто проблему формування інформатичних компетентностей у старшокласників із психофізичними порушеннями. Представлено аналіз сучасних психолого-педагогічних досліджень щодо доцільності та ефективності використання комп’ютерних технологій у навчально-виховному процесі спеціальних навчальних закладів. Установлено, що використання інформаційних технологій дає можливість модернізувати й підвищити якість навчання, а також інтерес учнів до оволодіння базовими знаннями, що впливає на формування в них інформаційно-комунікаційних компетентностей. Звернено увагу на корекційну спрямованість використання комп’ютерних технологій у процесі опанування учнями навчального матеріалу, оскільки цей процес відбувається у них зі значними труднощами, що зумовлено їхніми обмеженими можливостями. Установлено, що без наявності певних знань у галузі інформатики таким учням неможливо пристосуватись до життя у суспільному просторі після закінчення школи. Доведено, що стан теоретичного й практичного розв’язання цієї проблеми у спеціальній педагогіці не задовільняє сучасні суспільні потреби, що вказує на актуальність та затребуваність порушених питань. У статті обґрунтовано необхідність визначення педагогічних технологій формування інформатичних компетентностей в учнів старших класів спеціальної загальноосвітньої школи.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

23

ЧЕРНІЧЕНКО, Людмила. "КОРЕКЦІЯ МОВЛЕННЄВИХ ПОРУШЕНЬ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ ЛОГОРИТМІКИ." Acta Paedagogica Volynienses 1, no. 1 (April 14, 2022): 234–38. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.1.37.

Full text

Abstract:

У статті розглядаються особливості використання логоритміки для корекції мовленнєвих порушень у дітей дошкільного віку, оскільки дошкільний вік – важливий період у cтановленні оcобиcтоcті дитини. Без формування артикуляційного та граматично правильного мовлення повноцінний оcобиcтіcний розвиток дитини та її адаптація в навколишньому cвіті неможливі. Cвоєчаcне оволодіння дітьми дошкільного віку темпом, ритмом, інтонацією, літературно-нормативною вимовою, тембром та іншими проcодемами мовлення є необхідною передумовою й умовою вирішення завдань вcебічного пcихічного розвитку дошкільників, заcвоєння ними рідномовних і загальнолюдcьких цінноcтей у cензитивному періоді. Окрему категорію cтановлять хвороби, які cупроводжуютьcя порушенням мовлення, що тягне за cобою і відcтавання в розвитку. Визначено, що процеc cоціалізації дітей з оcобливими потребами є дуже актуальним у теоретичному і практичному аспектах та потребує розв'язання багатьох завдань для ефективної адаптації оcіб з оcобливими оcвітніми потребами. Однією зі cкладових частин цього процеcу є корекція мовлення дітей заcобами логоритміки. Наголошено, що логоритмічні заняття спрямовані на розвиток загальної та дрібної моторики; на зміцнення дихальної системи; на регуляцію м'язового тонусу; на розвиток слухової уваги та пам'яті, емоцій, міміки особи; на формування апарату артикуляції. Висвітлено дослідження багатьох педагогів, психологів, лінгвістів, які створили передумови комплексного підходу до вирішення завдань мовного самовираження дошкільнят. Отже, логоритмічні заняття у системі корекційної роботи сприяють формуванню психологічних механізмів мовної системи, одночасному оздоровленню, вихованню та навчанню дошкільнят, що дає змогу підвищити результативність корекційної роботи та значно скоротити її терміни.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

24

Achkevych, S. A. ""The use of folk pedagogy in correctional work with children who have disorders of the musculoskeletal system"." Actual problems of the correctional education (pedagogical sciences) 2, no. 16 (October 1, 2020): 16–27. http://dx.doi.org/10.32626/2413-2578.2020-16.16-27.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

25

Блавт, Оксана. "ІННОВАЦІЙНІ ПЕДАГОГІЧНІ ПІДХОДИ У РОЗВИТКУ ІНКЛЮЗИВНОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ СТУДЕНТІВ ВЕТЕРАНІВ ВІЙНИ ЗАСОБАМИ АДАПТИВНОЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ." Інноватика у вихованні, no. 14 (November 17, 2021): 24–34. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i14.395.

Full text

Abstract:

У статті розглянуто питання розвитку інклюзивного середовища для ветеранів війни у закладах вищої освіти. Актуальність дослідження обумовлена значними проблемами щодо збереження здоров’я ветеранів війни у державному масштабі, зумовленої бойовими діями на сході країни. Мета дослідження – виявлення інноваційних педагогічних підходів у розвитку інклюзивного середовища для ветеранів війни у закладах вищої освіти засобами адаптивної фізичної культури. Установлено, що одним із найважливіших завдань адаптивної фізичної культури у вищій школі залишається забезпечення високого рівня здоров’я, працездатності, функціональних можливостей і фізичної підготовленості студентів-ветеранів війни. Виявлено напрями інноваційних педагогічних підходів у розвитку інклюзивного середовища для студентів-ветеранів війни у закладах вищої освіти засобами адаптивної фізичної культури. Вони передбачають поліпшення фізичного простору закладу вищої освіти, забезпечення спеціальними технічними та навчально-методичними засобами фізичного виховання, облаштування для проведення корекційно-розвиткових і реабілітаційних занять; удосконалення кадрового забезпечення: підвищення рівня професійної компетентності педагогів; розроблення навчальних програм з урахуванням потреб студентів-ветеранів війни, організації групових і колективних адаптивної фізичної культури, використання гнучких стратегій і методів адаптивної фізичної культури, їх корекційного спрямування та здоров’язбережувальної спрямованості.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

26

ПРОСКУРНЯК, Олена. "ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ З ПОРУШЕННЯМИ ІНТЕЛЕКТУ В УМОВАХ ІНКЛЮЗІЇ." Acta Paedagogica Volynienses 1, no. 1 (April 14, 2022): 191–97. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.1.30.

Full text

Abstract:

У статті обґрунтовується доцільність удосконалення психолого-педагогічного супроводу учнів з порушеннями інтелекту в інклюзивній школі. Проаналізовано сучасні дослідження з питань організації інклюзивного навчання. Окреслено коло проблем, з якими стикаються фахівці, батьки дітей з особливими освітніми потребами, батьки дітей з нормотиповим розвитком, діти з особливими освітніми потребами та інші учні інклюзивного класу. Дослідження вчених довели, що доцільним є формування багатоваріативності освітньої системи, а саме перехід до освітніх стандартів, що гарантує успішну соціалізацію та поліпшення «якості життя» всім дітям із проблемами в розвитку; створення ефективної системи психолого-педагогічного супроводу учнів з проблемами в розвитку; перегляд системи підготовки та підвищення кваліфікації не тільки соціальних педагогів та психологів, а й учителів масових шкіл з навчання дітей із проблемами в розвитку. Доведено, що основою побудови корекційно-педагогічного навчання дітей з різним рівнем розумової недостатності є два базових положення. По-перше, необхідно враховувати закономірності становлення навчальної діяльності під час нормотипового розвитку; по-друге, брати до уваги якісні особливості пізнавальної та продуктивної діяльності дітей. Для надання корекційно-педагогічної допомоги учням з порушеннями інтелекту було визначено необхідність ураховувати: соматичний стан здоров’я учнів з різним рівнем інтелектуальних порушень; особливості пізнавальної діяльності дітей; здійснення психолого-педагогічного супроводу учнів з порушеннями інтелекту фахівцями шкільного консиліуму; підбір педагогічних кадрів, здатних здійснювати інклюзивне навчання дітей з різними освітніми потребами; встановлення позитивного психологічного клімату в інклюзивному загальноосвітньому класі й у сімейному оточенні дітей, що навчаються в інклюзії; встановлення тісних взаємозв’язків між учителем, учнем, батьками, фахівцями служби супроводу, зацікавлених у позитивних результатах від інклюзивного навчання. Окреслено напрями, за якими здійснюється психолого-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами: освітній супровід, соціальний розвиток, забезпечення позитивних взаємовідносин і емоційних прихильностей з дорослими, однолітками без психофізичних особливостей.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

27

S.V., Chupakhina, Krul L.M., and Kyrsta N.R. "PERSONAL AND PROFESSIONAL DEVELOPMENT OF TEACHERS OF PRESCHOOL EDUCATION IN THE CONDITIONS OF MODERNIZATION." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 97 (February 8, 2021): 64–71. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2021-97-9.

Full text

Abstract:

The article analyzes the main aspects of personal and professional development of educators in the modernization of preschool education. The concept of “modernization of preschool education” is defined as a process, the course of which over time requires improvement taking into account the requirements and needs of society, requires guidance, provides for variation of a number of measures characterized by certain processes taking into account continuity.It is established that additional challenges create conditions for the competence approach with interdisciplinary educational integration, which exclude the strategy of mechanical knowledge transfer with the consistent formation of competencies of a specialist in the field of preschool education.The purpose of the article provides a scientific substantiation of personal and professional development of educators in the modernization of preschool education in Ukraine.The personal and professional development of teachers is defined as a combination of personal and professional, characterized by stages, accompanied by significant personal changes that ensure the formation of personality in the profession and the ability to solve professional psychological problems.The conditions of personal and professional development of teachers are revealed, which are determined by a set of interdependent factors (acmeological approach, psychological readiness for professional activity in new conditions and creative potential of a teacher).The study found that the tendency to professional self-realization is observed in only 17.1% of educators, ie their characteristic feature is the willingness to implement innovations in the activity, ie they are aimed at the development of professionalism.It is proved that specialists in the field of preschool education (regardless of qualification) in the new conditions of professional activity return to the stage of adaptation, continue to implement professional activity in new conditions with understanding of its new paradigm and values, improve skills and overcome professional difficulties without negative emotional experiences.Key words: teacher of preschool education, modernization of preschool education, personal and professional development, professional competencies, personal potential, acmeological approach, psychological readiness, creative potential. У статті проаналізовано основні аспекти особистісно-професійний розвиток педагогів в умовах модернізації дошкільної освіти. Визначено поняття «модернізацію дошкільної освіти» як процесу, перебіг якого в часі вимагає удосконалення з урахуванням вимог і потреб суспільства, потребує керівництва, передбачає варіювання низки заходів, які характеризується певними процесами з урахуванням наступності. Встановлено, що додаткові виклики створюють умови щодо компетентнісного підходу з міжпредметної освітньої інтеграцією, які виключають стратегію механічної передачі знань з послі-довним формуванням компетентностей фахівця в галузі дошкільної освіти .Мета статті передбачає наукове обґрунтування особистісно-професійного розвитку педагогів в умовах модернізації дошкільної освіти України.Визначено особистісно-професійний розвиток педагогів (вихователів, вчителів-логопедів, корекцій-них педагогів) як об’єднання особистісного і професійного, що характеризується етапністю, супрово-джуваними значущими особистісними змінами, які забезпечують становленню особистості в професії та здатність до вирішення професійно зумовлених психологічних проблем.Розкрито умови особистісно-професійного розвитку фахівців в галузі дошкільної освіти, які визначаються комплексом взаємозалежних чинників (акмеологічний підход, психологічна готовність до професійної діяльності в нових умовах та творчий потенціал педагога).У процесі дослідження з’ясовано, що схильність до професійної самореалізації помічається лише у 17,1% педагогів тобто їх характерною особливістю є готовність до реалізації нововведень у діяльності, тобто вони спрямовані на розвитку професіоналізму.Доведено, що фахівці в галузі дошкільної освіти (не залежно від кваліфікації) в нових умовах професійної діяльності повертаються на етап адаптації, продовжують реалізовувати професійну діяльність в нових умовах з розумінням її нової парадигми і цінностей, вдосконалюють вміння і долають професійні труднощі, без негативних емоційних переживань.Ключові слова:педагог закладу дошкільної освіти, модернізація дошкільної освіти,особистісно-професійний розвиток, професійні компетентності, особистісний потенціал, акмеологічний підхід, психологічна готовність, творчий потенціал.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

28

ПОТАПЧУК, Тетяна, Світлана ЧУПАХІНА, Наталія КИРСТА, and Надія КРАВЕЦЬ. "ВЗАЄМОДІЯ ФАХІВЦІВ ЗДО ІЗ СІМ’ЄЮ ДИТИНИ З ПОРУШЕННЯМ МОВЛЕННЯ: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ." Acta Paedagogica Volynienses 1, no. 1 (April 14, 2022): 183–90. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.1.29.

Full text

Abstract:

У статті розкрито науково-теоретичні засади організації логопедичної роботи на основі взаємодії ЗДО та сім’ї. У низці нормативно-правових документів України щодо інклюзивного навчання та в оновленому Базовому компоненті дошкільної освіти визначено взаємодію суспільного та сімейного виховання, а також взаємної відповідальності педагогів і батьків. Аналіз психолого-педагогічних досліджень у галузі загальної та спеціальної освіти дозволив узагальнити те, що проблема взаємодії закладів освіти і сім’ї є актуальною. У статті зосереджено увагу на проблемах оновлення змісту і форм співпраці, що ґрунтуються на нових підходах до педагогічної взаємодії із сім’єю. Розкрито досвід психолого-педагогічної взаємодії фахівців із батьками дітей з порушеннями у розвитку, які передбачають раннє включення батьків у корекційно-компенсаторний освітній процес і допомагають не лише скоригувати, а й попередити появу вторинних порушень у розвитку, досягнути максимально можливого особистісного становлення кожної дитини задля включення їх у суспільство. У статті укладено технологію взаємодії ЗДО із сім’єю та методику контактної взаємодії педагогів з батьками в послідовності стадій: 1) пошук контактів; 2) пошук спільних тем для обговорення; 3) встановлення загальних вимог до освіти дитини; 4) співпраця задля досягнення освітньої мети; 5) реалізація індивідуального підходу; 6) вдосконалення педагогічної співпраці. Визначено форми та методи роботи з дітьми з порушеннями у мовленнєвому розвитку. З’ясовано, що спілкування, взаємна повага, прийняття відмінностей і визнання важливості інтересів дитини створюють основу для плідної взаємодії. Не завжди досить лише змінити стосунки між членами сім’ї та педагогічним колективом, часом і педагоги, і батьки мають розвинути в собі нові навички та вміння, щоб налагодити якісну взаємодію.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

29

Горбань, Галина, Вікторія Кротенко, and Олена Хомич. "Особливості вияву соціалізованості сучасного вчителя." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 2(52) (2020): 90–105. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-52-2-90-105.

Full text

Abstract:

У статті презентовано дослідження, особливостей соціалізованості педагога в сучасних умовах розвитку освітньої галузі та глобальних суспільних змін. Обґрунтовано актуальність дослідження процесів соціалізації педагога у контексті аналізу вторинної та професійної соціалізації. Проведено аналіз умов професійної діяльності, за яких відбуваються ці процеси. Визначено специфіку досліджень соціалізованості як результату набуття соціальності в певні періоди життєдіяльності особистості. Визначено необхідність цілеспрямованої організації психологічного супроводу процесів соціалізації, а також напрями розвивальної та корекційної роботи з педагогами, а саме:формування соціальних навичок та розвиток соціальних здібностей, що відповідають викликам сучасності; актуалізація соціалізаційних процесів, усвідомлення необхідності змін у сфері соціальної взаємодії; набуття готовності до інноваційних процесів у суспільному житті;подолання вияву безпорадності як у професійній діяльності, так і у сфері особистої життєдіяльності;побудова стратегій і моделей соціальної поведінки за умов нестабільності, динамічності й непередбачуваності сучасної ситуації в суспільстві;сприяння усвідомленому ставленню до ускладнення процесів відтворення соціокультурного досвіду завдяки спрощенню міжособистісних обмінів, що зумовлені глобалізацією. Відзначено, що психологічна робота з педагогами у системі освіти сприятиме процесам пізнання, освоєння й трансформації специфіки соціально-професійних ролей освітян, відтворення системи норм і цінностей, що формуються на новітніх принципах життєдіяльності суспільства, набуття здатності сприймати нове, продукувати нові соціальні норми відповідно до викликів сучасності, а це, у свою чергу, сприятиме створенню безпечного й екологічного простору становлення та розвитку особистості дитини.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

30

Leshchii, N. P. ""Analysis of modern scientific achievements of correctional pedagogy for the organization of physical and healthimproving work with children with complex developmental disorders"." Actual problems of the correctional education (pedagogical sciences) 2, no. 16 (October 1, 2020): 142–51. http://dx.doi.org/10.32626/2413-2578.2020-16.142-151.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

31

Кирилова, Олександра. "ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ДИЗАЙНЕРІВ ДО ЗАСТОСУВАННЯ АРТПЕДАГОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК НАУКОВА ПРОБЛЕМА." ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 2, no. 16 (November 28, 2019): 84–91. http://dx.doi.org/10.35387/od.2(16).2019.84-91.

Full text

Abstract:

У публікації автором здійснено аналіз проблеми підготовки майбутніх дизайнерів до застосування артпедагогічних технологій у професійній діяльності як науково-теоретичної проблеми. Доведено, що незважаючи на наявність численних наукових розвідок з проблем окремих питань артпедагогіки, здебільшого ці наукові розвідки не висвітлюють підготовку майбутніх дизайнерів у закладах вищої мистецької освіти до застосування артпедагогічних технологій у професійній діяльності, а виокремлюють її форми, принципи та методи, як корекційні соціальнопедагогічні, психологічні технології, техніки та тренінги. Уточнено сутність поняття «артпедагогічна технологія» в контексті вищої мистецької освіти. Виокремлено основні напрями діяльності у підготовці майбутніх дизайнерів інтер’єрів до застосування артепедагогічних технологій у професійній діяльності (аромотерапія, вивчення і аналіз творів мистецтв, виконання спеціальних вправ і завдань, застосування кіно-, відео- та музичних фрагментів тощо). Визначено, що артпедагогічна технологія – це комплексна інтегративна система засобів художньої діяльності (заходів психолого-педагогічної діяльності), зміст якої охоплює інтеграцію мистецтва, культурології, педагогіки, психології, фізіології з метою професійного самовдосконалення, розвитку професійно важливих якостей особистості. Водночас артпедагогічні технології являють собою комплекс форм, методів та засобів організації роботи студентів над певними проектами. Визначено, що мистецький аспект в артпедагогічній технології є засобом професіоналізації особистості; виконує здоров'язеберігаючу функцію; забезпечує розвиток творчих здібностей та потенціалу тощо. Доведено, що проблема підготовки майбутніх дизайнерів у закладах вищої мистецької освіти до застосування артпедагогічних технологій у професійній діяльності не була предметом комплексного наукового дослідження. Ключові слова: артпедагогіка, артпедагогічні технології, дизайн-освіта, професійна діяльність, мистецька освіта.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

32

Маслова, О. "Впровадження концепції здоров’яформуючих технологій в процесі адаптивного фізичного виховання дітей шкільного віку з порушеннями слуху." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 2 (February 15, 2021): 31–37. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2020.2.31-37.

Full text

Abstract:

Мета. Визначити основні складові та схематичний зміст технологій здоров’яформування в процесі адаптивного фізичного виховання школярів з порушеннями слуху. Матеріали і методи. Аналіз і узагальнення даних спеціальної науково-методичної літератури; моніторинг інформаційних ресурсів мережі Інтернет; соціологічні методи (анкетування); метод викопіювання (огляд та вибір матеріалів з медичних карт); педагогічні методи (педагогічне тестування, педагогічний експеримент); методи математичної статистики.Результати. Вивчення педагогічних основ щодо створення умов для забезпечення фізичного,психічного і соціального благополуччя дітей з вадами слуху дозволило представити основні положення здоров’яформуючих технологій в процесі адаптивного фізичного виховання дітей шкільного віку з порушеннями слуху. Методичну основу даної концепції у межах представленої наукової теми склали розроблені й практично апробовані в процесі адаптивного фізичного виховання дітей з вадами слуху інноваційні засоби здоров’яформування: технологіякорекції показників фізичного стану школярів з вадами слуху засобами туристського багатоборства; технології підвищення рівня фізичної підготовленості дітей старшого шкільного віку з вадами слуху з використанням елементів спортивно-орієнтованого фізичного виховання; технологія корекції стану здоров’я і зниження ризику виникнення екообумовленої патології у дітей з вадами слуху у процесі фізичного виховання.Висновки. У ході проведеного дослідження визначено положення, які повністю співпадають з теоретичними і практичними результатами наукових пошуків провідних фахівців у галузі спеціальної педагогіки, зокрема адаптивного фізичного виховання. Впровадження освітніх технологій здоров’яформування в процес адаптивного фізичного виховання повинно пов’язувати медичні (медико-гігієнічні, корекційні, лікувально-оздоровчі), соціально-педагогічні (фізкультурно-оздоровчі, спортивно-орієнтовані) та екологічні аспекти забезпечення якості життя дітей і молоді з вродженими або набутими вадами.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

33

Лунячек, В. Е., and Н. П. Рубан. "ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ В СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ: ЗАКОНОМІРНОСТІ, ПРИНЦИПИ, ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ТА ОСНОВИ ТЕХНОЛОГІЇ." Теорія та методика навчання та виховання, no. 49 (2020): 145–68. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2020.49.13.

Full text

Abstract:

У роботі обґрунтовано основні теоретичні засади підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти у сфері охорони і захисту прав інтелектуальної власності. За результатами проведеного аналізу доведено, що в сучасній педагогіці, зокрема педагогіці вищої школи достатньо ґрунтовно розроблені науково-теоретичні засади процесу підвищення кваліфікації працівників освіти, разом із тим нагальною потребою часу є їх подальша розробка в контексті формування окремих компетентностей за актуальними сьогодні напрямами, одним із яких є охорона і захист прав інтелектуальної власності. Висвітлені відповідні закономірності, принципи, педагогічні умови. Окрема увага приділена педагогічній технології підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників у сфері охорони і захисту прав інтелектуальної власності, яка висвітлена за етапами: підготовчо-діагностичним, мотиваційно-цільовим, когнітивним, процесуально-діяльнісним, оцінно-корекційним. У роботі наведено орієнтовний перелік цілей науково-педагогічних працівників щодо формування в них компетентності в сфері охорони і захисту прав інтелектуальної власності. Наведено також декілька варіантів навчальних планів, зокрема, навчальні плани, що розраховані на 30 годин (1 кредит) і 180 годин (6 кредитів), які дозволяють сформувати уявлення науково-педагогічного працівника щодо охорони і захисту прав інтелектуальної власності на його авторські напрацювання та напрацювання студентів. Запропоновано також алгоритм підвищення кваліфікації науковопедагогічних працівників у сфері охорони і захисту прав інтелектуальної власності, наведено структуру та зміст окремих компетентностей, що складають інтегральну компетентність науково-педагогічного працівника в сфері охорони і захисту прав інтелектуальної власності, приклад компетентнісної задачі за темою «Набуття прав інтелектуальної власності» і тестових завдань за темою «Система управління інтелектуальною власністю в Україні», що використовуються в процесі підвищення їх кваліфікації. Наведено приклад дистанційного курсу «Підвищення кваліфікації з методики управління об‟єктами інтелектуальної власності»

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

34

Sklianska, Olha. "ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД ДИТИНИ РАННЬОГО ВІКУ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНО-РЕСУРСНОГО ЦЕНТРУ." HUMANITARIUM 42, no. 1 (November 14, 2019): 154–64. http://dx.doi.org/10.31470/2308-5126-2019-42-1-154-164.

Full text

Abstract:

Розглянуто моделі психолого-педагогічної допомоги дітям раннього віку та раннього втручання. Здійснено порівняння основних принципів та характеристик програм ранньої психолого-педагогічної допомоги та раннього втручання. Визначено провідні аспекти психолого-педагогічної допомоги дітям раннього віку з позицій біопсихосоціальної моделі інвалідності. Виділено завдання та спрямованість психолого-педагогічної допомоги дітям з особливими потребами, що забезпечується інклюзивно-ресурсним центром. Здійснено спробу визначити структуру психолого-педагогічного супроводу дітей раннього віку з особливими потребами в умовах інклюзивно-ресурсного центру. Розглянуто основні етапи підготовки дитини раннього віку з особливими потребами до інклюзивного навчання в дошкільному закладі: розвиток дитини з особливими потребами та підготовка до включення в освітнє середовище; комплексна психолого-педагогічна оцінка розвитку дитини та розробка рекомендації щодо освітньої програми, корекційно-розвиткової роботи та необхідних пристосувань середовища; супровід інклюзивного навчання дитини з особливими потребами в закладі освіти. Окреслено провідні аспекти функціонального підходу до оцінки розвитку дитини раннього віку. Виділено принципи психолого-педагогічного супроводу з огляду на біопсихосоціальну модель розуміння інвалідності, що враховує взаємодію біологічних, психологічних та соціальних факторів розвитку дитини. Наведено апробовані методики вивчення стану психічних функцій та діяльності дитини як окремого індивіда, різних аспектів батьківства та особливостей соціальної взаємодії дитини раннього віку з дорослим. Окреслено ключові аспекти складання та реалізації індивідуальної програми розвитку дитини раннього віку.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

35

ТАТЬЯНЧИКОВА, Ірина, and Тамара САХНО. "ДО ПИТАННЯ ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ ІНФОРМАТИКИ У СПЕЦІАЛЬНІЙ ШКОЛІ." Acta Paedagogica Volynienses, no. 5 (December 30, 2021): 165–70. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.5.25.

Full text

Abstract:

У статті звернено увагу на гостру потребу створення нової філософії освіти, спрямованої на розкриття життєвого потенціалу дитини з особливими освітніми потребами, що спонукає до пошуку нових ідей, сучасних методів і прийомів роботи, започаткованих на інноваційній основі. Для учнів спеціальної школи питання використання сучасних комп’ютерних засобів навчання є надзвичайно актуальним, тому що вони зазнають суттєвих труднощів в їх опануванні через свої обмежені можливості. Тому потребують удосконалення педагогічні технології формування знань, умінь і навичок користування комп’ютерною технікою і засобами комунікації в учнів із психофізичними порушеннями. У статті подано аналіз сучасних досліджень щодо проблеми використання інформаційно-комунікаційних технологій на уроках інформатики в контексті спеціальної освіти. Установлено, що сучасний стан теоретичного і практичного розв’язання зазначеної проблеми в спеціальній педагогіці не задовольняє суспільні потреби, тому на часі його перегляд, доповнення й оновлення. Обґрунтовано необхідність використання комп’ютерних засобів навчання в роботі з особливими дітьми. Розглянуто стан практики щодо використання комп’ютерних засобів навчання на уроках інформатики у спеціальній загальноосвітній школі. З’ясовано, що: процес використання комп’ютерно-орієнтованих форм, методів та засобів навчання на уроках інформатики у спеціальному навчальному закладі вимагає глибокого аналізу і має здійснюватися ретельно та виважено; використання інформаційних технологій надає можливість модернізувати й підвищити якість навчання, а також інтерес учнів до оволодіння базовими знаннями, що впливає на формування в них інформаційно-комунікаційних компетентностей взагалі. Акцентовано увагу на корекційну спрямованість використання комп’ютерних технологій у процесі опанування учнями навчального матеріалу. Окреслено перспективи подальших наукових праць у досліджуваній сфері.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

36

Вовк, Мирослава, and Сніжана Ходаківська. "ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ ДОРОСЛИХ В УМОВАХ ФОРМАЛЬНОЇ І НЕФОРМАЛЬНОЇ ОСВІТИ." ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 2, no. 16 (November 28, 2019): 39–48. http://dx.doi.org/10.35387/od.2(16).2019.39-48.

Full text

Abstract:

У статті уточнено сутність поняття «технологія навчання дорослих» та узагальнено досвід українських науковців у напрямі теоретичного обґрунтування і впровадження сучасних технологій навчання дорослих в умовах формальної і неформальної освіти. Виявлено, що технологія навчання вирізняється з-поміж інших форм організації освітнього процесу в умовах формальної і неформальної освіти системністю, алгоритмом реалізації, що підпорядковано вирішенню конкретного, передбачає добір найбільш ефективних форм і методів, що застосовуються на кожному конкретному етапі за забезпечують якісне опанування матеріалу, формування чи розвиток здатностей, компетентностей тощо. У процесі реалізації технологій навчання в умовах формальної і неформальної освіти доцільно спроектувати етапи їх реалізації (етапи діагностики (психолого-андрагогічної) суб’єкта навчання; планування, вибір (розробка) оптимальної технології; технологічний; експертно-оціночний; корекційний). З-поміж провідних умов упровадження технологій навчання у сфері освіти дорослих необхідно забезпечувати такі: організаційні; змістово-процесуальні; соціально-психологічні. В умовах інтенсивного розвитку освіти дорослих назріла потреба розроблення і упровадження технологій навчання, які на основі виявлення специфіки організації навчання в умовах формальної і неформальної освіти дозволять інтенсифікувати процес особистісного і професійного розвитку дорослих з урахуванням індивідуальної освітньої траєкторії, потреб, запитів тощо. Значні напрацювання в цьому аспекті має ІПООД імені Івана Зязюна НАПН України, співробітники якого розробляють і упроваджують технології навчання дорослих різного типу (комунікативні, тренінгові, дистанційні тощо). Ключові слова: навчання дорослих, технологія навчання, формальна освіта, неформальна освіта, технологізація, інновація, педагогічна освіта, освіта дорослих.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

37

Maksymiv, Yuliia, and Svitlana Chupakhina. "Особливості становлення особистісно-професійних якостей майбутніх учителів-логопедів." Освітній простір України, no. 13 (September 28, 2018): 66–76. http://dx.doi.org/10.15330/esu.13.66-76.

Full text

Abstract:

У статті обгрунтовано сучасні підходи до формування професійної культури майбутнього вчителя-логопеда, підгрунтям для яких стає рівень професійної підготовки фахівців та їх етико-деонтологічний рівень в умовах переходу вищої освіти на європейські стандарти. Проаналізовано сучасні підходи до визначення поняття “деонтологія” та порівняння педагогічної етики і педагогічної деонтології. Визначено деонтологічну підготовку майбутнього-вчителя логопеда як цілеспрямований і керований процес, який розпочинається у закладі вищої педагогічної освіти й продовжується в професійній діяльності. Деонтологічна підготовка передбачає знання про “правильну” поведінку логопеда в різних ситуаціях. Важливим завданням вчителя-логопеда стають уміння дотримуватись специфічних, професійних та етичних вимог у системі “вчитель-учень”, “вчитель-батьки”, “вчитель-вчитель” тощо. Визначено умови успішної організації навчально-виховного процесу та означеної взаємодії в сучасній системі інклюзивного навчання. Обґрунтовано підходи до корекційно-розвиткової роботи з дітьми з особливими освітніми потребами, доведено необхідність дотримання особливих вимог до професійної компетентності вчителя-логопеда, оскільки вона є вирішальним чинником розвитку й навчання. Визначено, що вирішення означених завдань значною мірою залежить від професіоналізму логопеда, його культури, духовності, моральності. Доведено важливість особливого підходу до ситуацій ризику в діяльності вчителя-логопеда, визначення особливостей поведінки в означених ситуаціях з огляду на принципи педагогічної деонтології, виявлення взаємозв’язку між ініціативою, творчістю, новаторством й ризиком; визначення видів ризику.Отож деонтологічний компонент компетентність визначено як результат підготовки педагогів, що доводить необхідність спеціальної деонтологічної підготовки вчителів-логопедів для роботи з людьми з особливими освітніми потребами.Підтверджено, що деонтологічна підготовка вчителів-логопедів є однією з можливостей цілеспрямованої трансляції в соціокультурне середовище належних підходів до суб’єктів сучасної освіти – логопедів та їх вихованців з особливими освітніми потребами.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

38

Atroshchenko, T. O., L. V. Zdanevich, and T. M. Tsehelnyk. "ПОТЕНЦІАЛ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ ДОШКІЛЬНОГО ТА МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ." Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, no. 1 (September 8, 2021): 27–33. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-2-03.

Full text

Abstract:

У статті розглядається вагомість сімейного виховання у процесі формування особистості дитини дошкільного та молодшого шкільного віку з особливими освітніми потребами. Представлено характеристику дефініцій «сім’я», «виховання», «сімейне виховання» та особистісної компетентності дитини дошкільного і молодшого шкільного віку. Зазначено, що формування особистості дитини дошкільного та молодшого шкільного віку з особливими освітніми потребами має свої особливості, які необхідно враховувати не тільки в процесі освітньої діяльності, а і у сімейному вихованні, яке забезпечує пізнання навколишньої соціальної дійсності, оволодіння навичками індивідуальної та колективної роботи, залучення до людської культури тощо. Народження дитини з особливими освітніми потребами на різних батьків впливає неоднаково, саме тому важливо розуміти, що така сім’я має особливий статус, оскільки сімейне виховання таких дітей має певні труднощі. Акцентовано увагу на тому, що сімейні стосунки для дитини з особливими освітніми потребами – перший специфічний зразок суспільних відносин, а ефективність формування особистості дітей дошкільного та молодшого шкільного віку з особливими освітніми потребами цілковито залежить від розуміння батьками особливостей дитини, а також змісту виховання, його засобів і методів. Зусилля педагогів щодо залучення батьків дітей з особливими освітніми потребами до корекційно-виховної роботи сприятиме навчанню й розвитку дітей, попередить їхню дискримінацію за ознаками, пов’язаними з тією чи іншою індивідуальною характеристикою дитини чи її сім’ї, яка б морально не пригнічувала ні самої дитини, ні її батьків. Автори вказують на необхідність спеціальної консультативної допомоги для батьків дітей з особливими освітніми потребами, яка полягає у допомозі батькам побачити реальну перспективу розвитку своєї дитини, з’ясуванні можливих труднощів соціального розвитку, які виникають у певні вікові періоди, а також у визначенні своєї ролі у процесі виховання і розвитку дитини.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

39

БЄЛОВА, Олена. "ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ МОВЛЕННЄВОЇ ГОТОВНОСТІ ДО ШКОЛИ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ПОРУШЕННЯМИ ЗОРУ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (April 29, 2021): 89–98. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2021-1-1-89-98.

Full text

Abstract:

Наукова стаття включає теоретичне вивчення з проблеми дослідження мовленнєвої готовності дітей старшого дошкільного віку з порушеннями зору. Метою наукового дослідження є теоретичне обґрунтування позицій щодо мовленнєвої готовності дітей старшого дошкільного віку з порушеннями зору до навчання у шкільних умовах. Завдання статті передбачає теоретичний аналіз наукової літератури з вивчення досвіду класичних та сучасних досліджень вітчизняних та зарубіжних учених, які висвітлюють проблему мовленнєвої готовності дітей старшого дошкільного віку з порушеннями зору; визначення основних порушень мовлення; вивчення впливу порушень зору на особливості розвитку мовлення та мовленнєву готовність до школи дітей старшого дошкільного віку. Методами дослідження в нашій роботі є використання наукових експериментальних та методичних джерел з спеціальної педагогіки та психології. Підчас аналізу науково-теоретичного дослідження було визначено, що в залежності від тяжкості порушень зору (сліпі, що мають повну відсутність зорового відчуття або діти зі зниженим зором, у яких порушується сприймання кольору, світла) розвиток мовлення в цієї категорії дітей набуває своєрідних особливостей, що відповідно впливає на їх мовленнєву готовність до школи. Встановлено, що діти з порушеннями зору (сліпі та зі зниженим зором) мають специфічне сприймання навколишнього світу. Компенсаторні можливості відбувається за допомогою збереженої аналізаторної системи (слуху, тактильного відчуття тощо). Спостерігається порушення предметного, дієвого співвіднесення зі значенням слова; страждає комунікативне мовлення. Мовленнєва готовність до шкільного навчання дітей старшого дошкільного віку з порушеннями зору передбачає використання спеціально розроблених навчально-корекційних програм. Основою мовленнєвої готовності вважають сформованість у дітей усіх компонентів мовлення фонематичного (сприймання мовлення), фонетичного (звуковимова), лексичного, розуміння смислу слів, збагачений словниковий запас, граматичного, дискурсивного, соціокультурного, етнокультурного. Ключові слова: мовленнєва готовність, діти старшого дошкільного віку, порушення зору.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

40

Бех, І. Д. "ГРУПОВІ МІЖОСОБИСТІСНІ СИТУАЦІЇ У ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 101, no. 2(Ч.1) (October 28, 2021): 33–45. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-101-2_1-33-45.

Full text

Abstract:

В статті розкривається складна і різновекторна за ідейною спрямованістю архітектоніка, яка створює реальне функціонування малої групи. Тут часто вступають у конкуренцію певні зразки поведінки і міжособистісні взаємини, які детерміновані більш широкою (ніж групова) соціальною ситуацією. Наголошується на основній потребі зростаючої особистості – потребі у близькій людині, яка може змінюватися у ціннісних показниках залежно від стадії розвитку індивіда. Педагогові пропонується для розуміння і практичної роботи центральна групова тенденція – дія високого і низького, за якої криється система егоїстичних потягів і в той же час наявні прояви добродійності. Остання передбачає повагу, справедливість, відповідальність особистості, що зростає. Синтез цих чеснот складає Я-духовне особистості, як предмет виховних зусиль протягом усіх освітніх ланок. З огляду на сказане, пропонується ряд групових поведінкових сюжетів у формі міжособистісних ситуацій, які допоможуть вихователеві більш фахово організовувати виховний процес. Так, констатується нерівномірність членів групи у особистісному розвитку, взаємини між ними, які часто створюють умови конфронтації. Пропонуються способи їхнього подолання. Розкриваються обставини самобутності вихованців як особистостей та їхній вплив на загальну групову атмосферу. У цьому зв’язку наголошується на необхідності формування умінь соціальної перцепції, тобто об’єктивного визначення дійсної вихованості того чи іншого ровесника. У цьому ряду розкривається ситуація лідерства думок, коли ініціатива такого лідера одразу не сприймається. Тож потрібен певний час, щоб погляди таких лідерів розділялися більшістю членів групи. Доцільним виявиться розуміння і діяння педагога стосовно осіб з низьким соціальним статусом. Робиться висновок, згідно з яким за відсутності цілеспрямованого педагогічного керування ціннісно-смисловий шлях групи може значно спотворюватися, обмежуючись лише повідтиненими благодійними надбаннями. У цьому зв’язку корекційну роботу слід організовувати, опираючись на вольовий розвиток вихованців.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

41

ЄФИМЕНКО, Микола, and Володимир БЄСЄДА. "ПРИНЦИПИ КОРЕКЦІЇ ПОРУШЕНЬ ПОСТАВИ В ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ ІЗ ЗАТРИМКОЮ ПСИХОМОТОРНОГО РОЗВИТКУ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2, no. 2 (2020): 159–72. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-2-159-172.

Full text

Abstract:

В умовах сучасного розвитку суспільства неухильно зростає кількість дітей з відхиленнями в здоров’ї, де порушення нервової системи та опорно-рухового апарату дітей раннього та дошкільного віку займають провідні позиції. Ураховуючи це, корекція рухової сфери цієї категорії дітей є першочерговим завданням, що сприяє перспективі їх подальшої соціалізації. Численні фахівці (П. Лесгафт, К. Ушинський, Є. Покровський, І. Сєчєнов, М. Бернштейн, О. Запорожець, Е. Степаненкова, О. Дубогай, Т. Круцевич; Т. Осадченко, А. Семенов, В. Ткаченко; Л. Шапкова, О. Штеренгерц, Н. Гросс, О. Юречко, С. Бубновський, В. Єпіфанов, В. Євмінов, С. Євсєєв, М. Єфименко, О. Каптєлін, В. Качесов) привертали увагу до розробки основи теорії та методики, від яких залежить ефективність процесу фізичного розвитку, профілактики та корекції рухових порушень дитини. Незважаючи на досить потужний науковий фундамент методології корекції фізичного розвитку та рухової реабілітації дітей і дорослих, ми не знайшли системних розробок цього напряму відносно дітей раннього віку з порушеннями постави. Зрозуміло, що в основу вдосконалення їхньої моторної сфери необхідно покласти вже відомі широкому загалу фахівців універсальні принципи, але при цьому додаткової розробки потребують вельми специфічні принципи саме рухової корекції викривлень хребетного стовбура в дітей перших трьох років життя. Це й обумовлює актуальність нашого дослідження. Мета дослідження полягала у виявленні і/або сформулюванні універсальних та спеціальних принципів корекції порушень постави в дітей раннього віку з затримкою психомоторного розвитку. Узагальнюючи наявні в літературних джерелах дані, а також орієнтуючись на добутий протягом багатьох років практичної діяльності особистий досвід, нами попередньо було сформовано два блоки принципів корекції постави у дітей – універсальні (принцип взаємодії двох систем: субсистеми «Дитина» і мегасистеми «Всесвіт», принцип медичної педагогіки, принцип комплексності та інтегративності, принцип коморбідності ‒ поліморбідності, принцип ранньої адекватної допомоги, принцип диференціації та індивідуалізації, принцип удосконалення життєвих навичок (соціальної адаптації), принцип абілітаційної та корекційно-компенсуючої спрямованості навчання і виховання, принцип театралізації корекційного процесу) і спеціальні (принцип єдності (цілісності) опорно-рухового апарату, філогенетичний принцип розвитку моторної сфери дитини, принцип гіперкорекції, принцип пружинного маятника, принцип «спіралі», принцип тенсегріті). Ключові слова: принципи, діти раннього віку, постава, корекція, затримка психомоторного розвитку.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

42

Кондратюк, Світлана, and Наталія Мандзяк. "МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ІГОР В ЗАКЛАДІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ." Молодий вчений, no. 8 (96) (August 31, 2021): 59–64. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-8-96-13.

Full text

Abstract:

У статті висвітлено теоретичні засади використання психологічних ігор в закладах дошкільної освіти (ЗДО) для дітей старшого дошкільного віку; визначено вплив психологічних ігор на емоційний стан та розвиток дитини; розкрито організацію, алгоритм, супровід та підготовку проведення психологічних ігор вихователем та психологом в ЗДО. Керуючись завданнями освітнього напряму «Дитина в соціумі» Базового компоненту дошкільної освіти та методичними рекомендаціями й освітньою програмою «Дитина» доведено, що проведення психологічних ігор в дошкільних закладах здійснює формування позитивних установок та контр установок, що суттєво впливають на формування особистості, її ставлення до власного «Я», самооцінку. З’ясовано необхідність врахування питання алгоритму проведення ігор психологічного спрямування в умовах ЗДО. Уточнено поняття психологічні ігри. Доведено надважливість проведення психологічних ігор з дітьми дошкільного віку. Проаналізовано психолого-педагогічні дослідження, що висвітлюють особливості впливу психологічних ігор на формування та розвиток дітей старшого дошкільного віку та окреслено коло питань, пов’язаних із впливом психологічних ігор на зростаючі прояви агресивності та страху у дітей старшої вікової групи в сучасних умовах. Доведено, що психологічні ігри, які спрямовані на подолання агресії та страху мають позитивну динаміку і врівноважують емоційний стан дитини і можуть бути використані з метою корекційної роботи. Зазначено важливість ролі психологічних ігор у формуванні психічного розвитку та взаємодії й комунікації батьків з дітьми, дітей з ровесниками та наголошено на важливості дотримання певної структури під час проведення ігор такого типу. Наголошено, що психологічна гра є ключовим методом для подолання фрустрації, агресії, страху у дітей та дорослих. Ефективність впровадження в освітній процес різноманітних ігор психологічного спрямування залежить від рівня професіоналізму педагогів. Використання таких ігор у освітньому просторі ЗДО забезпечить розв’язання конкретних завдань практичного характеру, що дозволить поліпшити процес спілкування усіх учасників освітнього простору.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

43

БОЛОТНА, Анна, and Вадим СУЛІЦЬКИЙ. "СОЦІАЛЬНА ПІДТРИМКА БАТЬКІВ НЕПОВНОЛІТНІХ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ У КОНФЛІКТІ ІЗ ЗАКОНОМ." Humanitas, no. 5 (January 12, 2022): 3–10. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2021.5.1.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена дослідженню видів, форм і методів соціальної підтримки батьків підлітків, які перебувають у конфлікті із законом. Це зумовлено загостренням питання щодо соціального контролю, супроводу та надання соціальної підтримки вразливим верстам населення, а саме сім’ям, які опинилися в складних життєвих умовах, а їхні діти вчинили кримінальне правопорушення. Методологія нашої статті базується на аналізі наукової літератури. Під час аналізу першоджерел ми встановили, що автори, вивчаючи це питання, приділяли увагу тільки одній складовій частині діяльності із соціальної підтримки батьків. Основними напрямами дослідження були соціальна профілактика жорстокого поводження з дітьми серед батьків підлітків, які перебувають у конфлікті із законом, сімейне неблагополуччя як чинник формування девіантної поведінки підлітків, чинники ризику кримінальних правопорушень неповнолітніми, причини соціальної дезадаптації неповнолітніх, які пов’язані із сім’єю, вплив неблагополучних сімей на формування делінквентної поведінки у дітей, ставлення сім’ї до неповнолітніх як ризик вчинення кримінального правопорушення, зміст соціальної роботи з сім’ями, форми та методи підтримки батьків, роль громади в соціальній підтримці батьків. Вивчення літератури дає підставу стверджувати, що в ситуаціях, коли неповнолітній перебуває у конфлікті із законом, важливо не тільки здійснювати корекційну та профілактичну роботу з ним, але й організувати та забезпечити соціальну підтримку його батьків чи осіб, що їх замінюють. Особливу увагу треба приділити комплексному підходу до вирішення цього питання. Наукова новизна полягає в систематизації та вдосконаленні підходу до процесу соціальної підтримки батьків неповнолітніх, які перебувають у конфлікті із законом, що складається з таких етапів: встановлення контакту з дитиною та її сім’єю, мотивування їх до співпраці й роботи над проблемами дитини; здійснення комплексної оцінки потреб дитини та сім’ї; розроблення плану соціально-педагогічної підтримки сім’ї дитини; контроль за поведінкою дитини, за дотриманням нею умов звільнення від покарання, норм моралі та права, угоди щодо співпраці; психологічна та педагогічна реабілітація дитини; формування сприятливого соціального-педагогічного середовища довкола дитини; соціальна реінтеграція та реадаптація дитини; оцінка процесу і результативності соціально-педагогічної підтримки. Ефективним варіантом роботи з батьками є використання відновлювальних соціальних технологій. Це вид соціальних технологій, спрямованих на відновлення попереднього (нормального) стану людини, порушеного внаслідок негативного впливу соціального середовища, соціальної дезадаптації, девіантної та ризикованої поведінки, вчиненого злочину тощо. Саме цей напрям має пріоритетне значення в наших подальших дослідженнях.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

44

Ye.F., Cherkaska. "PECULIARITIES OF TEACHER’S PSYCHOLOGICAL HEALTH AND ITS RELATIONSHIP WITH AGE AND WORK EXPERIENCE." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 3 (October 22, 2021): 74–79. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2021-3-10.

Full text

Abstract:

Purpose. The purpose of the article is to reveal and study the concept of “mental health” and its relationship with the age and pedagogical experience of teachers, to identify signs of mental health at different ages.Methods. The paper uses a set of theoretical methods, such as: analysis, comparison, systematization and generalization of scientific psychological literature.Results. Today, teachers are subject to high requirements for the organization of the educational process, the education of students. Of course, a teacher can fulfill these requirements only when he has good health, a positive attitude towards him, as well as to preserve and strengthen his pupils, maintain a healthy lifestyle, which contributes to improving efficiency, full use of professional knowledge and skills. in practice. On the basis of the analysis can be classified patterns of development of attitudes to their health in teachers, which will concentrate educational resources and create corrective manuals for prevention, rehabilitation, forming a healthy lifestyle of teachers as a professional group designed to educate a healthy younger generation.Conclusions. Teachers, whose main task is to teach and educate students, should have appropriate training in the formation and maintenance of the health of their students. The obtained results allow us to speak about the need for psychological help and support of a professional group of teachers. The health of the teacher determines the effectiveness of his professional activities and is a major factor in maintaining the mental health of students. Preservation of teachers’ psychological health is possible only with a comprehensive approach to solving this problem. It is necessary to organize work aimed at increasing the stress resistance of the teacher, increasing his self-esteem, self-acceptance, reducing anxiety, self-aggression and self-destruction. Another important area should be to increase the literacy of teachers in maintaining and strengthening their own health.Key words: teacher, mental health, stress, self-acceptance, professional destruction, professional accentuations. Мета статті полягає в розкритті і вивченні поняття «психологічне здоров’я», його взаємозв’язку з віком і педагогічним досвідом учителів, виокремленні ознак психологічного здоров’я в різному віці.Методи. У роботі використано комплекс теоретичних методів: аналізування, порівняння, систематизацію й узагальнення наукової психологічної літератури.Результати. З’ясовано, що нині до вчителя ставляться високі вимоги щодо організації освітнього процесу, виховання школярів. Встановлено, що здоров’я вчителя визначає ефективність його професійної діяльності і є основним чинником збереження психічного здоров’я учнів, тому збереження психологічного здоров’я вчителів можливе тільки в разі комплексного підходу до вирішення даної проблеми. Звісно, дотриматися цих вимог педагог може лише тоді, коли має міцне здоров’я, позитивне ставлення до нього, що сприяє підвищенню працездатності, повноцінному використанню професійних знань і вмінь у практичній діяльності. На основі проведеного аналізу визначено класифіковані закономірності розвитку ставлення до свого здоров’я у вчителів, що дозволить концентрувати освітні ресурси і створювати корекційні методичні посібники із профілактики, оздоровлення, формування здорового способу життя вчительства як професійної групи, покликаної виховувати здоровим молоде покоління.Висновки. Вчителі, основним завданням яких є навчання і виховання учнів, повинні мати відповідну підготовку в галузі формування і збереження здоров’я своїх вихованців. Отримані результати дозволяють говорити про необхідність психологічної допомоги та підтримки професійної групи вчителів. Здоров’я вчителя визначає ефективність його професійної діяльності і є основним чинником збереження психічного здоров’я учнів. Збереження психологічного здоров’я вчителів можливе тільки в разі комплексного підходу до вирішення даної проблеми. Необхідною є організація роботи, яка спрямована на підвищення стресостійкості педагога, підвищення його самооцінки, рівня самоприйняття, зниження тривожності, самоагресії і самодеструкції. Іншим важливим напрямом має стати підвищення грамотності в педагогів з питань збереження і зміцнення власного здоров’я.Ключові слова:вчитель, психологічне здоров’я, стресостійкість, самоприйняття, професійна деструкція, професійні акцентуації.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

45

O.A., Mkrtichian. "RESEARCH OF THE PROBLEM OF TRAINING FUTURE TEACHERS IN FOREIGN THEORY AND PRACTICE." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 92 (January 29, 2021): 61–67. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2020-92-10.

Full text

Abstract:

In the context of globalization trends of innovative development of the preschool education system, the problems of the content of professional training of specialists of preschool educational institutions, in particular in foreign countries of the world, become especially relevant. Training a competitive in the labor market, highly qualified, professionally competent, creative specialist who is fluent in the acquired skills and abilities, strives for professional growth, social and professional mobility, is the important aspect of education system.The article reflects the current trends in education in the world, cultural centuries-old relations between these countries, the specifics of their cultural and national traditions and manifests itself in the value-based principles on which this training is based, in its structure, content and organization; the general and special in training of experts of preschool education abroad in modern conditions is revealed. Thus, preschools in Denmark are known for the high quality of pedagogical work, whose activities are aimed at developing educational potential and the formation of psychological, pedagogical and social skills of children, stimulating their imagination, creativity and speech skills, involvement in cultural values and nature; the training of future educators in France takes place both in the institutions of higher education and in the system of secondary special education and involves a change in the structure and content of education.In Germany, specialist training takes place in secondary special institutions, in particular, social and pedagogical colleges. In the modern training of educators there is a strengthening of the methodological and didactic side, but in many respects it focuses on the didactics and methods of teaching primary school. The responsibility for the professional education of educators of the Belarusian preschool institutions is assigned to pedagogical colleges and institutions of higher education. The level of teacher training determines his social status and includes: training of general educators; specialists in new specialties in colleges; educators for preschool educational institutions of new types; social, correctional teachers, teachers-rehabilitation specialists, psychologists and heads of a separate profile; teachers-managers. The conditions of training of educators of preschool institutions China and Turkey are also characterized.Key words: future educators, professional training, institution of higher education, foreign experience, pedagogical process, applicants for education. У контексті глобалізаційних тенденцій інноваційного розвитку системи дошкільної освіти особливої актуальності набувають проблеми змісту професійної підготовки фахівців дошкільних навчальних закладів, зокрема в зарубіжних країнах світу. Підготовка конкурентоздатного на ринку праці, висококваліфікованого, професійно компетентного, креативного спеціаліста, який вільно володіє набутими вміннями і навичками, прагне до професійного зростання, соціальної і фахової мобільності, – важливий аспект системи освіти.У статті відображаються сучасні тенденції розвитку освіти у світі, культурні багатовікові відносини між цими країнами, специфіка їх культурних національних традицій проявляється в ціннісно-цільових засадах, на яких будується ця підготовка, в її структурі, змісті та організації; виявлено загальне й осо-бливе в підготовці фахівців дошкільної освіти за кордоном в сучасних умовах. Так, дошкільні установи в Данії відомі високою якістю педагогічної роботи, діяльність яких спрямована на розвиток навчаль-ного потенціалу та формування психологічних, педагогічних і соціальних навичок дітей, стимуляцію їх фантазії, творчості та мовленнєвих навичок, на залучення до культурних цінностей і природи; під-готовка майбутніх вихователів Франції відбувається як у ЗВО, так і в системі середньої спеціальної освіти й передбачає зміну структури та змісту освіти.У Німеччині підготовка фахівця відбувається в середньо-спеціальних установах, зокрема соціаль-но-педагогічних технікумах. У сучасній підготовці вихователів є посилення методико-дидактичної сторони, але ж багато в чому вона орієнтується на дидактику та методику навчання початкової шко-ли. Відповідальність за професійну освіту вихователів ЗДО Білорусі покладено на педагогічні коледжі й ЗВО. Рівень підготовки фахівців визначає його соціальний статус і передбачає: підготовку виховате-лів загального профілю; фахівців за новими спеціальностями в коледжах; вихователів для дошкільних освітніх установ нових типів; соціальних, корекційних педагогів, педагогів-реабілітологів, психологів і керівників окремого профілю; педагогів-управлінців. Також схарактеризовано умови підготовки вихо-вателів ЗДО Китаю та Туреччини.Ключові слова: майбутні вихователі, професійна підготовка, заклад вищої освіти, зарубіжний досвід, педагогічний процес, здобувачі освіти.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

46

L.A., Perminova, and Yurkova T.F. "PROSPECTS OF PRODUCTION (PEDAGOGICAL) PRACTICE OF HIGHER EDUCATION." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 96 (November 15, 2021): 34–41. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2021-96-5.

Full text

Abstract:

An important component of the educational process in higher education institutions is the practical training of students, in particular the passage of industrial pedagogical practice, which is a mandatory component and the result of mastering the psychological and pedagogical component of higher education.The analytical materials of the organization of industrial (pedagogical) practice are presented in the work. Arguments of expediency of effective ways of formation of competitiveness of future teachers in the conditions of school practice are resulted. During the formation of practical skills, future professionals gain experience working with students, teaching staff, parents. The ability to identify acute issues, to organize correctional classes on the problems of student education, to act as a class teacher for future teachers is an important aspect of becoming a professional.The urgency of the problem is primarily determined by the task of reforming the content and forms of training of future teachers, which requires appropriate adjustments in the process of mastering practical professional competencies.The authors present the comments of stakeholders, which are analyzed and the corresponding conclusions are made. In particular, the introduction into the curriculum of the educational component “Theory and methods of educational work in educational institutions”. The practice of industrial (pedagogical) practice shows that the quality of performance indicators increases significantly in accordance with the success of higher education seekers in self-realization during practice.Among the leading competencies that are formed during practice are the development of skills to analyze educational activities, skills of self-control and self-assessment of the process and outcome of pedagogical activities and the ability to analyze difficulties in pedagogical activities and solve them. Stakeholders noted an insufficient level of self-management skills, which should be noted by the organizers of industrial practice.The purpose of the article is to substantiate the significant contribution of industrial practice in the formation of professionalism of future teachers.Research methods. During the study of the organization of psychological and pedagogical practice we used such general scientific methods as theoretical, empirical (analysis, synthesis, observation, comparison, systematization, generalization).Key words: psychological and pedagogical component of educational process, pedagogical (production) practice, influence of practice on quality of future profession. Важливою складовою частиною освітнього процесу в закладах вищої освіти є практична підготов-ка студентів, зокрема проходження виробничої педагогічної практики, яка є обов’язковим компонентом і результатом опанування психолого-педагогічної складової частини підготовки здобувачів вищої освіти.У роботі представлено аналітичні матеріали організації виробничої (педагогічної) практики. Наведено аргументи доцільності ефективних способів формування конкурентоздатності майбутніх учителів в умовах шкільної практики. Під час формування практичних навичок майбутні фахівці набувають досвід роботи з учнями, педагогічним колективом, батьками. Уміння виявляти гострі питання, організовувати корекційні заняття з проблем виховання учнів, виступати в ролі класного керівника для майбутніх учителів є важливим аспектом становлення професіонала.Актуальність висунутої проблеми в першу чергу визначається завданням реформування змісту та форм навчання майбутніх учителів, що потребує внесення відповідних корективів у процес опанування практичними професійними компетентностями.Авторами наведено зауваження стейкхолдерів, які проаналізовано та зроблено відповідні висновки. Зокрема, введення в навчальні плани освітньої компоненти «Теорія та методика виховної роботи в закладах освіти». Практика проведення виробничої (педагогічної) практики засвідчує, що якісні показники результативності значно зростають відповідно до успішності здобувачів вищої освіти в самореалізації під час практики. Серед провідних компетентностей, які формуються під час практики, є вироблення умінь здійснювати аналіз виховних заходів, навичок самоконтролю й самооцінки процесу і результату педагогічної діяльності та умінь аналізувати труднощі, які виникають у педагогічній діяльності й вирішувати їх. Стейкхолдерами відмічено недостатній рівень сформованості навичок само менеджменту, на що слід звертати увагу організаторам виробничої практики. Метою статті статі є обґрунтування вагомого внеску виробничої практики у становлення професіоналізму майбутніх учителів.Методи дослідження. Під час вивчення питання організації психолого-педагогічної практики нами використані теоретичні та емпіричні загальнонаукові методи (аналіз, синтез, спостереження, порівняння, систематизація, узагальнення). Ключові слова: психолого-педагогічна складова частина освітнього процесу, педагогічна (виробнича) практика, вплив практики на якість майбутньої професії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

47

Z.M., Shevtsiv, and Filonenko M.M. "REHABILITATION COMPETENCE AS A COMPONENT OF PROFESSIONAL TRAINING OF THE FUTURE SPECIALIST OF THE SOCIONOMIC PROFESSION IN CONDITIONS OF INCLUSION." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 90 (November 4, 2020): 124–29. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2020-90-20.

Full text

Abstract:

Статтю присвячено теоретичному дослідженню проблеми реабілітаційної компетентності фахівця соціономічних професій (учителя, психолога, соціального працівника, логопеда, дефектолога, реабі-літолога, вузькопрофільного фахівця). На основі теоретичного аналізу наукової літератури виділено сутнісні характеристики реабілітаційної діяльності фахівців соціономічних професій в умовах інклю-зії. Встановлено мету реабілітації як особливого виду діяльності, скерованого на розкриття потенцій-них можливостей дітей з особливими освітніми потребами, на корекцію порушень психофізіологічного розвитку, компенсацію втрачених функцій, організацію здорового способу життя і відновлення взаємо-дії між особистістю та учнями класу, соціумом.Розкрито доцільність формування готовності фахівця соціономічної сфери до реалізації командної взаємодії в умовах інклюзії. Визначено компетентність командної роботи, що передбачає здатність пра-цювати в міждисциплінарній команді у ході розроблення індивідуальної програми розвитку учня з осо-бливими освітніми потребами, взаємодіяти з іншими членами соціуму; усвідомлювати цінності спільної роботи, партнерських стосунків, власної відповідальності за створення успішної комунікації взаємодії.З позицій методології комплексної реабілітації та компетентнісного підходу сформульовано терміни «корекційно-розвиткова робота», «психолого-педагогічна робота», «анімаційна робота», які визнача-ють поняття освітньої реабілітації.Акцентовано увагу на необхідності формування реабілітаційної компетентності у майбутнього вчи-теля початкової школи інклюзивного навчання як висококваліфікованого фахівця з інклюзивної освіти, здатного до організації інклюзивного навчання в закладі загальної середньої освіти. Теоретично обґрун-товано реабілітаційну компетентність та дано визначення реабілітаційної компетентності у майбутньо-го фахівця соціономічної професії як здатність сприйняти дитину з особливими освітніми потребами такою, якою вона є, дати їй можливість повноцінного відновлення в соціумі, зняття психолого-педаго-гічних комплексів і фобій, удосконалення діяльності вищих психічних процесів, утрачених пізнаваль-них умінь та навичок особистісних якостей, що уможливить реалізацію інклюзивної освіти в Україні. The article is devoted to the theoretical study of the problem of rehabilitation competence of a specialist in socionomic professions (teacher, psychologist, social worker, speech therapist, speech pathologist, rehabilitologist, specialist). On the basis of the theoretical analysis of the scientific literature the essential characteristics of rehabilitation activity of specialists of socionomic professions in the conditions of inclusion are allocated. The purpose of rehabilitation as a special type of activity aimed at revealing the potential of children with special educational needs, correction of psychophysiological development, compensation for lost functions, organization of a healthy lifestyle and restoration of interaction between the individual and students, and society.The expediency of formation of readiness of the specialist of the socionomic sphere to realization of command interaction in the conditions of inclusion is opened. The competence of team work is determined, which presupposes the ability to work in an interdisciplinary team during the development of an individual program of student development with special educational needs, to interact with other members of society; be aware of the values of joint work, partnerships, personal responsibility for creating successful communication of interaction.From the standpoint of the methodology of complex rehabilitation and competence approach, the terms “correctional and developmental work”, psychological "and pedagogical work”, “animation work” are formulated, which define the concept of educational rehabilitation.Emphasis is placed on the need to form rehabilitation competence in future primary school teachers of inclusive education as a highly qualified specialist in inclusive education, able to organize inclusive education in general secondary education. Rehabilitation competence of the future specialist of the socionomic profession is defined as the ability to perceive a child with special educational needs as he is, to give the opportunity to fully recover in society, remove psychological and pedagogical complexes and phobias, improve mental performance, lost cognitive skills and personal qualities, opportunity to introduce inclusive education in Ukraine.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

48

A.M., Oberemok. "THE SYSTEM OF SOCIAL AND PEDAGOGICAL SUPPORT OF СO-DEPENDENT FAMILIES IN TERMS OF REHABILITATION CENTERS FOR DRUG ADDICTS." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 92 (January 29, 2021): 79–83. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2020-92-13.

Full text

Abstract:

Purpose. The article is devoted to the system of social and pedagogical support of сo-dependent families in terms of rehabilitation centres for drug addicts.The theoretical basis for the development of the studied system are described, the designation of the system and its components are presented.Methods. On the basis of the theoretical analysis of scientific researches it is proved social and pedagogical system’s components.Results. The components of the socio-pedagogical system are the target, content, technological, subject-object and environmental. The principles of the socio-pedagogical system are the principle of voluntariness and acceptance of assistance, confidentiality, self-help, interaction of individual and differentiated approach, consideration strengths, humanism and tolerance.The content component is through the following components of work: 1) with сo-dependent separately; 2) with drug-addicted children separately; 3) together with both сo-dependent and drug addicts.Such work also takes place both in rehabilitation centre environment and outside it.The subject of social and pedagogical support in rehabilitation centre environment are a social educator and an interdisciplinary team of specialists, outside the centre – social groups and social services is defined by the subject-object component. The objects are co-dependent and drug addicts, micro and macro environment of their interaction.The environmental component consists of such elements: the environment of the rehabilitation centre, socio environment, interfamily environment.Conclusion. The technological component of the studied system combines forms (training, flash mob, round table), methods (group, peer-to-peer, self-help), stages (diagnostic, stage of implementation, correctional, final) and means (information and communication, educational and methodical, material).Key words: system, socio-pedagogical system, socio-pedagogical support, drug addicts, сo-dependent, system’s components. Мета. Стаття присвячена обґрунтуванню системи соціально-педагогічного супроводу співзалеж-них сімей в умовах реабілітаційних центрів для наркозалежних осіб. Розкрито теоретичні основи для розробки досліджуваної системи, подано визначення системи, розкрито її компоненти. Під системою соціально-педагогічного супроводу співзалежних сімей в умовах реабілітаційних центрів для наркоза-лежних осіб розуміємо множину взаємопов’язаних та взаємодетермінованих компонентів, об’єднаних метою подолання складних життєвих обставин у вигляді співзалежності і наркозалежності з подаль-шим навчанням ефективної взаємодії у сімейному і соціальному середовищі.Методи. На основі теоретичного аналізу були обґрунтовані компоненти соціально-педагогічної системи.Результати. Принципами соціально-педагогічної системи вважаємо принцип добровільності та при-йняття допомоги, конфіденційності, самодопомоги, взаємодії індивідуального та диференційованого підходу, врахування сильних сторін, гуманізму та толерантності.Змістовий компонент розкрито через такі складники роботи: 1)ізспівзалежними окремо; 2) з нар-козалежними дітьми окремо; 3) разом як із співзалежними, так і з наркозалежними. Така робота також відбувається як у середовищі реабілітаційного центру, так і поза його межами.Технологічний компонент досліджуваної системи поєднує форми (тренінг, флешмоб, круглий стіл), методи (групові, рівний-рівному, самодопомоги), етапи (діагностичний, етап реалізації діяльності, корекційний, підсумковий) і засоби (інформаційно-комунікаційні, навчально-методичні, матеріальні).Суб’єкт-об’єктним компонентом визначено, що суб’єктом соціально-педагогічного супроводу у середовищі реабілітаційного центру є соціальний педагог та міждисциплінарна команда фахівців, поза середовищем центру – соціальні осередки і соціальні служби. Об’єктами є співзалежні і наркоза-лежні, мікро- і макросередовище їх взаємодії.Середовищний компонент складається з таких елементів, як середовище реабілітаційного центру, соціальне середовище, внутрішньосімейне середовище.Результати. Компонентами соціально-педагогічної системи визначено цільовий (мета, принци-пи, результат), змістовий (зміст, напрями діяльності), технологічний (форми й методи, засоби, етапи), суб’єкт-об’єктний (суб’єкт, об’єкт) та інноваційний – середовищний (середовище партнерської взаємодії).Ключові слова: система, педагогічна система, соціально-педагогічний супровід, соціальне середовище, реабілітаційні центри, наркозалежні, співзалежні, компоненти системи.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

49

M.V., Savchyn. "A TEST QUESTIONNAIRE FOR DIAGNOSING FUNDAMENTAL WORLD VIEWS OF AN INDIVIDUAL." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 1 (April 15, 2021): 40–47. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2021-1-5.

Full text

Abstract:

The purpose of the article is a theoretical and practical substantiation of the test questionnaire “Fundamental worldview orientations of an individual” and a description of the stages of its creation. The following methods are used: a theoretical analysis, an empirical research. A variant of the test questionnaire, methods of its application and calculation of the quantitative data are described.Results and conclusions. It is stated that the diagnosing fundamental attitudes of an individual to himself, to other people, to life, the world and the spiritual sphere by a psychologist allows him to more effectively assist a client or a patient in strengthening his mental, psychological, social, moral and spiritual health. The article demonstrates the constructiveness of J. Powell’s idea that the integrity of human life depends on the perception and understanding of one’s own inner world and the world of others, the meaning of life, attitude to the nature and the spiritual reality. It is noted that the questionnaire created by the author for psychotherapeutic purposes cannot be used for diagnostic purposes due to the low reliability of the obtained quantitative results. The point adaptation techniques and the criteria of formulation of the author’s variant of the diagnostic test questionnaire “Fundamental worldview orientations of an individual” are characterized. PhD’s and Masters of psychology and pedagogy expertly tested the formulated scales and their points. The stages of its creation are described (adaptation of statements to the national realities, formation of criteria for selecting formulating statements; initial verification of validity and reliability of the questionnaire, statistical processing of primary data with determining relevant statistical indicators; improving statements and testing the improved version, checking the reliability and the constructive validity of the criteria), methods of checking the validity and reliability of the scales are suggested, relevant statistical indicators are characterized, stimulus material of the questionnaire is demonstrated, which includes the instructions to the subject, a list of five scales (“Views on life”, “Views on God”, “Views on other people”, “Views on nature”, “Views on oneself”), a form to fill in the answers, a list of direct and inverse statements in scales and the codes of translating answers into points. The types of respondents’ views are defined comparing with separate scales (1) positively constructive, harmonious; 2) positively disharmonious; 3) negatively disharmonious; 4) negatively destructive) and similar types of generalized worldviews of a subject. The obtained results can be used as data in counselling, correctional and psychotherapeutic activities of a practical psychologist.Key words: views of individual, validity, reliability, diagnostic scales, statistical indicators, view types. Мета статті – теоретичне і практичне обґрунтування тест-питальника «Фундаментальні світоглядні орієнтації особистості», опис етапів його створення. Методи. Використані такі методи: теоретичний аналіз, емпіричне дослідження. Описано варіант тестового питальника, методика його застосування й обчислення кількісних даних.Результати та висновки. Констатується, що діагностика психологом фундаментальних ставлень особистості до себе, до інших людей, до життя, світу та духовної сфери дозволяє йому ефективніше надавати допомогу тому, хто її потребуючому, клієнту чи пацієнту, у зміцненні його психічного, психологічного, соціального, морального та духовного здоров’я. Вказується на конструктивність ідеї Дж. Пауелла про залежність повноти людського життя від бачення, способів розуміння власного внутрішнього світу, світу інших, смислу життя, ставлення до природи та духовної реальності. Зазначається, що створений автором для психотерапевтичних цілей питальник не можна використати з діагностичною метою у зв’язку з низькою надійністю одержуваних кількісних результатів. Охарактеризовані напрями адаптації пунктів та критерії формулювання нових авторського варіанта діагностичного тест-питальника «Фундаментальні світогляди орієнтації особистості». У ролі експертів сформульованих шкал та їхніх пунктів виступили кандидати психологічних наук і магістри психології та педагогіки. Описано етапи його створення (адаптація тверджень до вітчизняних реалій, формування критеріїв добору тверджень та їх формулювання; первинна перевірка валідності та надійності питальника, статистичне опрацювання одержаних первинних даних із визначенням відповідних статистичних показників; удосконалення тверджень і випробовування вдосконаленого варіанта, перевірка надійності, критеріальної та конструктивної валідності), викладено методи перевірки валідності та надійності шкал, характеризуються відповідні статистичні показники, викладається стимульний матеріал питальника, що включає інструкцію досліджуваному, перелік пунктів п’яти шкал («Уявлення про життя», «Уявлення про Бога», «Уявлення про інших людей», «Уявлення про природу», «Уявлення про себе»), бланк для відповідей, перелік прямих і зворотних тверджень у шкалах, коди їх переведення відповідей у бали. Виділено типи уявлень респондентів за окремими шкалами (1) позитивно-конструктивний, гармонійний; 2) позитивно-дисгармонійний; 3) негативно-дисгармонійний; 4) негативно-деструктивний)), аналогічні типи узагальнених світоглядних уявлень досліджуваного. Зазначається, що отримані дані можуть бути використані в консультативній, корекційній та психотерапевтичній діяльності практичного психолога.Ключові слова: уявлення особистості, валідність, надійність, діагностичні шкали, статистичні показники, типи уявлень.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

50

Yu.O., Kuzmenko, and Kovalchuk T.S. "ANALYSIS OF DIAGNOSTIC DEVELOPMENT EXPERIENCE OF FOREIGN LANGUAGE TEACHERS IN THE MILITARY EDUCATION SYSTEM." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 96 (November 15, 2021): 89–96. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2021-96-13.

Full text

Abstract:

In the article the essence of the concepts “diagnostic competence” and “professional competence”, “pedagogical diagnostics” was revealed and the model of diagnostic competence (DC) of the foreign language teachers at a higher education institution was considered. Thepurpose of the study is to analyze the experience of developingthe diagnostic competence of foreign language teachers in various higher military educational institutions and to identify the positive and problematic aspects of the diagnostic competence of foreignlanguage teachers in the military education system. The concept of “diagnostic competence of the teacher” is defined as the unity of theoretical and practical readiness of the teacher to carry out diagnostic activities to solve professional needs and tasks. According to the authors, DC is an integral and mandatorycomponent of the professional competence of foreign languageteachers in higher education,which is the result of their diagnostic training, intellectual, activity and subjectivediagnostic ability, as wellas professional, personal and psychological readiness to implement its diagnostic function through creative adherence to pedagogicalprinciples and the use of modernmethods, techniques, technologies and means of pedagogical diagnosis of foreign language communicative competence of servicemen in pedagogical activities as traditional methods and means of pedagogical diagnostics and modern mathematical and statistical methods and ICT. The principles, criteria and indicators of DC in the system of militaryeducation and their influence on the development of diagnostic competence of foreign language teachers of higher educational institutions are scientifically substantiated and analyzed. The structure of DC of foreign language teachers of highereducation institutions is also determined and its components are detailed out: value-motivational, cognitive, operational-effective, reflexivecorrective. The content and quality of these components are actualized during the pedagogical activity of foreign language teachers. In the article, the pedagogical conditions for the development of DC of foreign language teachers in higher education are substantiated, namely: pedagogical modeling of the development of diagnostic competence of foreign language teachers in higher education in the system of postgraduate education; introduction of the technology of integrated assessment of the development of the FLCC (foreign language communicative competence) of servicemen; the use of objective criteria and indicators for assessing thedevelopment of diagnostic competence of foreign language teachers in higher education. The authors of the article consider problematic issues related to the development and improvement of the accuracy of determining integrated assessments of the development of the FLCC of servicemen. The main attention is paid to determining the prospects for the development and the use of diagnostic competence, considering examples of its implementation in the educational process in higher military educational institutions of Ukraine.Key words: diagnostic competence, professional competence, integrated assessment, structure of diagnostic competence of a foreign language teacher at a higher education institution. У статті розкрито сутність понять «діагностична компетентність» та «професійна компетентність», «педагогічна діагностика» та розглянуто модель діагностичної компетентності викладача іноземних мов вищих військових навчальних закладів (ВВНЗ). Метою дослідження є аналіз досвіду розвитку діагностичної компетентності викладачів (ДКВ) іноземних мов в різних вищих військових закладах освіти та визна-чення позитивних та проблемних сторін ДКВ іноземних мов у системі військової освіти. Визначено поняття «діагностична компетентність викладача» як сукупність теоретичних та практичних прагнень викладача до реалізації діагностичної діяльності з метою вирішення фахових вимог та завдань. На думку авторів, діа-гностична компетентність (ДК) є обов’язковою та невіддільною складовою професійної компетентності викладачів іноземних мов ВВНЗ. Остання, з одного боку, є наслідком їх діагностичної підготовленості, розу-мової, діяльнісної та особистісної діагностичної здібності, а з іншого, – фахової, суб’єктної та психологічної готовності до здійснення своєї діагностичної функції шляхом дотримання педагогічних засад та положень і творчого втілення в педагогічну діяльність новітніх та передових методів, методик, технологій та засо-бів педагогічного діагностування іншомовної комунікативної компетентності (ІКК) військових фахівців з опорою як на традиційні засади педагогічної діагностики, так і на сучасні математично-статистичні методи та засоби ІКК. Науково обґрунтовано та проаналізовано принципи, критерії і показники ДК в системі військової освіти та їх вплив на розвиток діагностичної компетентності викладачів іноземних мов ВВНЗ. Також визначено структуру ДКВ іноземних мов ВВНЗ та виділено її складові компоненти: когнітивний, ціннісно-мотиваційний, операційно-діяльнісний та рефлексивно корекційний. Сутність та властивості цихкомпонентіввідтворюються в процесі педагогічної діяльності викладачів іноземних мов. У статті проана-лізовано досвід розвитку діагностичної компетентності викладачів (ДКВ) іноземних мов ВВНЗ, а саме: засоби та шляхи педагогічного моделювання розвитку діагностичної компетентності викладачів іноземних мов ВВНЗ; необхідність впровадження технології інтегрального оцінювання розвиненості ІКК військових фахівців; впровадження та використання об’єктивних критеріїв і показників оцінювання розвиненості діагностичної компетентності викладачів іноземних мов ВВНЗ. Авторами статті розглянуті проблемні питання щодо розвитку й підвищення точностівизначення інтегральних оцінок розвиненості ІКК військових фахівців. Основна увага приділяється визначенню перспективи розвитку та використання ДК, беручи до уваги приклади її впровадження в навчальний процес у вищих військових закладах освіти України.Ключові слова: діагностична компетентність, професійна компетентність, інтегральне оцінювання, структура діагностичної компетентності викладача іноземних мов ВВНЗ.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Journal articles on the topic 'Педагогіка корекційна'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles